Tag: Хорезу

Йдучи звивистими дорогами на пагорбах, що піднімаються з Хорезу, можна потрапити
на Вулицю Оларі, де розміщені будинки-майстерні гончарів цього регіону. По
обидва боки дороги на вас чекають ганки будинків, переповнені керамічними
предметами, прикрашені огорожі, вікна та двері, на яких висять тарілки, глечики
та чашки. Все це говорить про колір, радість та румунську традицію, що
передається з покоління в покоління. Ми зупинилися у майстерні гончара Міхая
Биску, Мілу як його називають близкі та друзі, щоб говорити про цю особливу
кераміку та про те, як вона виготовляється.

Міхай Биску розповів нам: «Коли говоримо про
Хорезу, ми говоримо про єдине місце в країні з двома брендами ЮНЕСКО: кераміка
Хорезу та монастир Хорезу. Кераміка Хорезу стала відома по всьому світі,
зрозуміло і після того як вона була введена до нематеріальної спадщини ЮНЕСКО,
тому що йде мова про унікальний декоративний посуд у світі. Гончарі з Хорезу використовують
багато традиційних інструментів, таких як: змішувач для очищення землі, гончарне колесо
і гребінець для формування, видовбаний бичачий ріг, гусяче перо, тонка паличка з дротяним
наконечником для прикраси. У нас як вже всім відомо, головний символ
це «Хурезький півень», потім є й інші, так би
мовити, другорядні символи, такі як: дерево життя, риба, змія, сонце, спіраль
життя та інші традиційні мотиви: павук, колос пшениці, павинів хвіст, квітка,
конюшина тощо. Наш декор є поєднанням традиційних мотивів, поєднанням між
мотивами та символами та поєднанням символів.»

Керамічні предмети Хорезу є одними з найрізноманітніших: від дрібних до великого
розміру предметів. Ось як описує їх гончар Міхай Биску: «Коли говоримо про
кераміку Хорезу, ми говоримо про предмети та зокрема про тарілки розміром від 8
до 40 сантиметрів. Можу похвалитися тим, що у 2000 році я зробив щось нове, відміне
від покоління мого батька, яке виготовляло предмети Хорезу, йде мова про дуже
великі за розміром посудина. Крім того, я виробив кухлі, стаканчики для горілки
і тарілки з кутами. Я виробив також магніти та навіть глиняні раковини.»

Гончар Міхай Биску розповів як він навчився цьому ремеслу та про секрети
цієї традиційної професії: «Це ремесло передається від батька до сина. Я
навчився цьому ремислу в дитинстві, вивчив давню техніку вироблення тоді, коли
приготував батькової глину та готував фарби, обертаючи їх ручно, бо не було
електродвигунів. Глина походить з нашої місцевості, від пагорба Деалул Улмулуї,
звідки я її добуваю восени для цілого року. Я використовую бульдозер, щоб
викопати 2 метри, поки знаходжу найкращу сировину, а потім разом з кількома
людьми перебираю її від смітття, бо вона повинна бути жирною та без вкраплень
каменів. Я привожу цю глину додому та залишаю її на подвір’ї всю зиму, оскільки
мороз і відлига призводять до подрібнення глини. Двічі ставлю глину у змішувач, розминаю глину в руках так вона стає дуже
доброю для моделювання. Фарби, які я використовую є натуральними, приготовані
мною із грунтів. Білий, червоний і чорний – це просто кольори грунтів, а
зелений колір я отримую через комбінацію оксиду міді та каоліну (білого
грунту), в той час як синій колір є результатом поєднання кобальту з білим
грунтом. Потім слідує наступний крок: моделювання, тобто виробити бажану форму:
тарілку, миску, чашку. Наступний етап – це прикрашення – найбільш цікавий та
важливий етап. Об’єкт прикрашається у свіжому вигляді, тому що фарби, які
зроблені із землі укріплюють об’єкт.Оскільки 70-80% наших виробів висять на стіні, я роблю підвісну дірку, потім накладаю штамп на них зі своїм ім’ям. Я
ставлю їх сушитися. Коли вони повністю висохнуть, ставлю їх у піч, де випалювання триває близько 8 годин при температурі 850 градусів. Наступного дня я вибираю їх з печі, накладаю на них емаль і знову опалюю при температурі 1020 градусів і так доходиться до кінцевої форми об’єкту.»

Наприкінці
нашої дискусії майстер-гончар Міхай Биску розповів історію, яку знає від свого
батька про господаря Волощини Константіна Бринковяну (1654-1714), який був
канонізований як святий мученик. Константін Бринковяну заснував церкви та
монастирі, під час його правління румунське мистецтво та культура зазнали
надзвичайного розвитку: «Кераміка у нашій місцевості виробляється з часів
Константіна Бринковяну, його друга пристрасть після церкви, було гончарство,
тому ми зберегли бринковянський стиль декору.»

Cьогодні відвідаємо бальнеологічний курорт Беїле Говора, щоб ознайомитися з туристичними атракціями регіону. Розповімо вам про три основні види туризму, які роблять наше призначення привабливим для туристів всіх вікових категорій: оздоровчий, релігійний та гірський туризм.

Їх можна прекрасно поєднати, каже Міхай Матеєску, мер міста Беїле Говора: Ми практикуємо оздоровчий туризм. Іноземні туристи прибувають до нас для відновлення здоров’я. Для цього ми уклали домовленості з двома меріями з Італії та Швейцарії. Так само, намагаємося не тільки лікувати та розважати туристів, а й показати їм наші історичні місця. Серед них Бальнеологічний музей та відремонтований недавно готель Палас, що є емблемою курорту та моделлю архітектури. Так само ми плануємо, відновити кінозал, спроектований у 1929 році Вірджінією Харет Андреєску, першою жінкою архітектором в Європі. Я звертаюся із закликом до ваших слухачів, прибути і насолоджуватися унікальним мікрокліматом в Європі. До цього додаються й переваги санаторно-курортного лікування, прогулянки, відвідання монастирів. Все це створює відмінну атмосферу, а туристи не повинні упустити бачити Беїле Говора. Приходьте до нас!

Андрея Сирбу консультант у сфері туризму і директор готелю в Бухаресті нещодавно повернулася з курорту Беїле Говора. Вона із задоволенням згадує про це місце призначення її дитинства у супроводі прадідів: Парк курорту мого дитинства, який був заселений білками і оленями, проіснував до наших днів і я була приємно вражена нещодавно відреставрованим готелем Палас. Це історична будівля, пам’ятник, який був відреставрований з європейських фондів і який тепер чекає на туристів. Мене вразила, перш за все, будівля. Вона чудова. Я запрошую всіх відвідати його, навіть якщо вони не збираються залишитися на курорті. Навіть якщо вони бажають відвідати навколишні туристичні атракції. В регіоні туристи можуть провести кілька годин в Соляні шахті Окнеле Марь, а місто Римніку Вилча красиве місто, яке варто відвідати.

Соляна шахта Окнеле Марь, розташована всього в 17 км від курорту Беїле Говора, є ідеальним місцем для тих, хто хоче провести день далеко від палючого сонця влітку, і для тих, хто хоче попіклуватися про свою дихальну систему. Туристи зі всіх куточків планети спускаються під землею на відстані 170 метрів і проводять там кілька годин. Причин для цього достатньо. На додаток до здорового повітря, вони знаходять тут сувенірний магазин, кінотеатр, спеціально улаштовані місця для відпочинку і навіть церкву. І це ще не все. Гід соляної шахти Анка Марія Перц розповідає: Кінозал розрахований на 40 місць, однак він користується більшою популярністю серед дітей. Там можна подивитися фільм або мультфільми, можна випити гарячий чай і, звичайно ж, можна вдихати сольові аерозолі, що рекомендуються для лікування багатьох захворювань дихальних шляхів. Ми з нетерпінням чекаємо вас в Соляній шахті Окнеле Марь, перш за все тому що це особливе місце, яке характеризується чергуванням соляних шарів, в результаті кліматичних умов, в яких утворився осад. Соляна шахта Окнеле Марь пропонує безліч можливостей для проведення часу: сувенірний магазин, ресторан, кінозал, місце для відпочинку, найбільшу підземну церкву в нашій країні, рекреаційні простори, де можна займатися спортом. У центрі ресторану знаходиться прекрасний фонтан, зроблений зі шматків солі. Спелеотерапія, тобто лікування соляними аерозолями в шахті, має доведену наукову дійовість і спрямована на стимулювання дихальних шляхів.

Неподалік від Беїле Говора знаходиться населений пункт Хорезу, що славиться своїми майстрами-гончарами, чиї руки моделюють справжні шедеври з чорної кераміки. Але цей населений пункт славиться і серед любителів гірського туризму. Це чудовий відправний пункт у туристичні походи по горах Кепецені. Консультант у сфері туризму Ракеру Штефан каже, що рушаючи з Хорезу у всі чотири кардинальні точки, турист зустрічає по дорозі багато цікавих туристичних атракцій: У 5-6 км від Хорезу знаходяться красиві монастирі. Таким є монастир Арнота, зведений князем Матеєм Басарабом, чия могила знаходиться там. Спускаючись 6 кілометрів за течією води туристи зустрічають ще один монастир, на цей раз в готичному стилі: Бістріца. Цей монастир є одним з небагатьох, чия внутрішня настінна живопис належить видатному румунському художнику Георге Татареску. Найбільш вузька вирізана водою ущелина, завширшки 4,6 метрів, знаходиться в регіоні Хорезу. Музей тровантів (конкрецій) знаходиться теж в цьому регіоні. Хорезька кераміка – найкрасивіша в Румунії. Майстерність моделювання в глині передається вже століттями від батька до сина. Я називаю цих гончарів митцями. Ви будете вражені з якою точністю вони прикрашають свої вироби за допомогою коров’ячого рогу або гусячого пера.