Tag: храм

  • Печерний монастир Шінка Веке

    Печерний монастир Шінка Веке


    На відстані близько 50 км від м. Брашов знаходиться
    монастир, викопаний у скелі, схований посеред лісу,
    вік якого оцінюється тисячами років. Там відвідувачі
    можуть захоплюватися унікальним ландшафтом, завантаженим привабливими місцевими
    легендами. В останні роки, Печерний монастир Шінка Веке
    став туристичною атракцією, але також місцем паломництва. Розташований на
    пагорбі Плешу, біля підніжжя гір Фегераш, його щороку відвідують тисячі
    туристів, захоплених легендами, але і красою місця. Віряни чи ні, люди, що
    прибувають в Шінка Веке, вражені простотою місця. Комплекс складається з двох
    церков: печерної церкви, викопаної в скелі, під землею, а також нового
    монастиря.




    Ці два місця поклоніння пов’язані між собою
    лісовими алеями. По обидвом бокам алей піднімаються невеличкі огорожі
    з лози. На них туристи можуть неквапливо прогулюватися, відпочивати але повинні
    дотримуватися двох простих правил: не шуміти та не лишати сміття за
    собою. Це місце, оточене легендами і паранормальними явищами, що притягує
    туристів як магніт. Печера схована посеред лісу, де росте велика рослинність,
    що є ознакою сильної позитивної енергії. На думку фахівців, печера має більше
    7000 років і була створена цивілізацією, яка побудувала «Білий храм» на острові Зміїному – цивілізацію гетів. Перша
    документальна згадка датується XII століттям.




    Шінка Веке приваблює
    численних археологів, спелеологів, фахівців з лозоходства, а також численних зацікавлених осіб, які бажають сповнити свої мрії,
    як розповідають легенди про це місце. Ця привабливість пояснюється
    суперечливим святилищем, відомим під назвою Храм
    бажань. Деякі дослідники кажуть, що храм в Шінка Вече є витвором давньої
    і розвиненої цивілізації на Землі, будучи побудований 6000-7000 років тому.
    Дрібний пісок всередині храму містить кристали кварцу і кремнію, які
    використовувалися для спілкування, якщо не з чужорідними цивілізаціями, то з
    Божественністю або з істотами інших вимірів. Архітектура двох церков є своєрідною,
    тому більшість дослідників стверджують, що це не християнська споруда. Храм
    складається з п’яти приміщень, має два вівтарі зі спеціальними скульптурами і
    вежу, з якої можна бачити небо. Внутрішня вежа довжиною 10 м закінчується
    невеликим вікном, через який промінь сонця падає саме на вівтар. Ось ще одна
    таємниця цього місця: на вівтарній стіні є портрет Спасителя, за словами
    фахівців, і який має два символи, що приділяють цьому місцю унікальний характер
    – шестикутну зірку, гексаграму, відому як Давидова зірка або Печатка Соломона і
    гетичний символ Інь-Ян.




    Пагорб біля печери
    має пірамідальну форму, що припускає захоплення і викачування енергії і відомий
    місцевими жителями, як Пагорб долей або Пагорб Плешу, будучи місцем, де нічого
    не можна вирощувати. Агрономічні фахівці намагалися обробляти цю землю, але
    ґрунт, здається, опромінюваний в результаті висадки інопланетного судна. Деякі
    фахівці з лозоходства, які проводили вимірювання, стверджують, що зона випромінює
    вражаючий магнетизм і дуже сильні енергії, як це рідко спостерігається. Ось кілька
    легенд, витканих навколо Храму долей. Кажуть, що храм є воротами в інші світи, через які, у минулому, відбувалося спілкування з істотами
    інших розмірів. Мрії сповняються на тому місці, де проникають у
    монастир сонячні промені. Вода потоку, що тече поруч пагорбу має цілющу силу. Тому,
    приваблені таємницею місця прибувають сюди люди різних віків з усіх куточків
    країни та світу.




    У об’єднаній
    територіальній громаді Шінка Веке, до якої належать шість сіл, проживає майже 4.000
    людей. Туристи, які хочуть провести кілька днів у цьому куточку країни, можуть
    зупинитися в хостелах. Вони можуть, також, поселятися в простих селянських
    будинках або в сучасних пансіонатах з кондиціонером та доступом до Інтернету.
    Номери коштують від 50 до 150 леїв за ніч. З Шінка Веке можна рушити до багатьох
    інших туристичних атракцій, таких як Галявина нарцисів Вад, найстаріший
    функціональний млин в Трансільванії в н.п. Охаба, а також до Водяних млинів в н.п.
    Ліса, справжніх природних пральних машин. Всі вони розташовані в радіусі не
    більше 20 кілометрів. Природний заповідник Думбрава Вадулуй, відомий в
    основному як Галявина нарцисів, є найбільшою в Європі захищеною територією такого
    роду. Заповідник розкинувся на площі не менше 400 гектарів і раз на рік він
    перетворюється на справжнє диво. На зеленому оксамиті трав сходять мільйони
    білих зірочок диких нарцисів. Легким квітковим туманом вони вкривають цю
    територію, створюючи картину дивовижної краси. Кажуть, що аромат квітів
    відчувається з відстані сотні метрів.Щоб побачити диво цвітіння дуже красивої
    рідкісної квітки, занесеної до Червоної книги, туристи з’їжджаються з усіх
    куточків країни та світу. Ця подія відбувається щороку і триває приблизно з
    кінця квітня до середини травня. І найважливіше, не пропустити саме той час, коли
    квіти буяють у всій своїй красі.Туристи можуть відпочити в справжньому природному раю, оточеному квітами,
    зеленю і спокоєм. Оскільки це захищена територія, туристам заборонено збирати
    нарциси.




    Водяний млин родини
    Вірджинії та Ніколая Поп в н.п. Охаба датується 1873 роком. Він передавався з
    покоління в покоління майже 150 років. Навіть якщо цей млин все ще функціональний,
    тепер він більше приваблює туристів, тому що мало сільських жителів приходять сюди
    розмелювати борошно. У н.п. Ліса туристи можуть милуватися іншими Водяними
    млинами, справжніми природними пральними машинами. Це кошики з лозини, які
    використовують силу води і які працюють за старою технікою. Їх використовують і
    для чищення килимів тільки за допомогою джерельної води. Техніка цієї
    гідравлічної установки дуже проста. Процес вимивання килимів відтворює явище
    вихорів гірських вод. Традиція водяних млинів успадковувалася від батька до
    сина, і зараз за ними дбає вже п’яте покоління. Шум води у поєднанні з шумом млинових
    коліс є захоплювальним.

  • Ясський монастир Фрумоаса

    Ясський монастир Фрумоаса

    Місця притулку і збройного опору, укріплені монастирі є живим доказом історії для мешканців Ясського повіту, який, окрім справжніх пам’яток архітектури, славиться і великою кількістю монастирів, церков і соборів. Монастирі користуються середньовічним укріпленим комплексом, здатним бути для правителів і бояр того часу пунктом збройного опору проти загарбників. Монастирі були збудовані з самого початку для притулку в разі облоги, їх стіни забезпечені вузькими амбразурами для гвинтівок і луків, а також ширшими отворами для гармат. Крім захисту проти загарбників, деякі з цих укріплених монастирів були перетворені протягом часу на військові лікарні. У наших минулих туристичних передачах я ознайомила вас з численними монастирями і церквами цього куточку Румунії. Сьогодні ви віртуально відвідаєте монастир Фрумоаса (укр. Красива).

    Під пагорбом Четецуя, на правому березі річки Бахлуй, приблизно в двох кілометрах від Господарського двору, відкриває свої ворота монастир Фрумоаса, побудований між 1586-1587 рр. Це найстаріша будівля, побудована на цьому місці гетьманом Молдови Мелетієм Баликою. Мальовниче положення монастиря спонукало правителя Молдови Григорія II Гіки відновити його у 1727-1733 рр., до якого потім додав прекрасний ансамбль палаців. Церкви була побудована Іоасафом Войнеску протягом 1836-1839 рр., будучи перебудована від самого фундаменту. Над церквою височіють чотири вежі побудовані за зразком веж російських церков.

    У церковному дворі знаходяться руїни палацу Стурза, що поєднує в собі класичний стиль з традиційним молдовським стилем і був побудований між 1818 -1819 рр. архітектором Мартіном Кубелкою. План палацу має прямокутну форму з двома виходами. Великий зал палацу пропонує з першого поверху красивий вигляд на місто. Церква носить відбиток часів, коли вона була зведена, вражаючи своєю монументальністю. Вона побудована у формі корабля, найдавнішої форми храму, простягаючись на 37 м завдовжки і 15 метрів завширшки. Вхід до неї здійснюється через доричний портик з трикутним фронтоном, оснащеним чотирма колонами, з’єднаними між собою аркою. Колони, пілястри і арки підсилюють елегантність величного пам’ятника. Надзвичайною красою наділена також і вежа-дзвіниця при вході в монастир.

    Над масивним вхідним коридором розташовано приміщення дзвонів, чиї фасади прикрашені дванадцятьма іонічними колонами. В східній частині стіни відкриваються ще одні високі ворота, відомі як Ворота шибениці. В народі кажуть, що ці ворота зв’язують монастир з місцем, де були колись організовані публічні страти, особливо в дні ярмарку. Теж в монастирі, в північній частині церкви, розташований чудовий білий мармуровий пам’ятник. Це гробниця зведена господарем Михайлом Стурдзою в честь і пам’ять славного лицаря і писаря Грігорія Стурзи. В красивій гробниці знаходяться крипти інших членів сім’ї Стурза. Живопис церкви зроблений в техніці темпери, у світлих, добре збережених тонах. При вході розписані портрети членів сім’ї Григорія II Гіки. На лівій стіні намальований господар, одягнений в розкішному наряді, поряд зі своєю дружиною і двома дітьми Матвієм і Руксандрою Гіка. На правій стіні намальований інший син господаря Скарлат. У нефі, на правій стіні був намальований ігумен Йосафат Войнеску. З 1863 року майно Церкви переходить в державну власність і тутешні князівські будівлі були перетворені на казарми, а потім на військовий лазарет. Влітку 2003 року Фрумоаса стає жіночим монастирем.

    До речі, легенди свідчать про те, що в монастирі деякий час мешкали Тиміш і Руксандра після одруження. Весілля Руксанди, дочки господаря Молдови Василя Лупу і Тимоша Хмельницького відбулося 2 червня 1652 року і тривало три дні. Серед яскравих видовищ і розважальних ігор, це свято прикрасив бойовий турнір вершників, в якому змагалися славні козаки із мужніми молдовськими військовиками, турнір, що проходив саме в долині Фрумоаса. Змагались також човнярі на водах тутешнього озера, це давало підставу говорити про Ясси як місто, що стоїть на мальовничому березі річки.