Розташований на півночі
Румунії, Марамуреш є привабливим з туристичної точки зору повітом своєю природною красою та етнофольклорним багатством. Протягом століть ліси забезпечували мешканців Марамуреша
сировиною для виникнення та розвитку справжньої деревної
цивілізації. Свідченням цієї цивілізації є дерев’яні церкви та ворота,
справжні витвори народного мистецтва. Тому, сьогодні завітаємо до старовинних дерев’яних церков, які від недавна ви можете відвідати з будь-якого куточка світу завдяки віртуальним турам, створеним через серію спеціальних проєктів.
Дерев’яні церкви є
виразом культурного ландшафту Мараморощини, вісім з них були занесені у 1999 році до списку пам’яток світового значення
культурної спадщини ЮНЕСКО. У Марамуреському повіті, дерев’яні церкви зустрічаються майже в кожному селі.
Рекорд найвищої, донедавна, дерев’яної церкви в Європі заввишки 54 м – Церкви з
села Сурдешть – був здоланий церквою жіночого монастиря з села Бирсана
(заввишки 62 м). Церква у румунів розташована в центрі села, так само як
Бог є центром Всесвіту, каже Марія Мірела Подуц з Повітового центру збереження
та просування традиційної культури «Лівіу Борлан»: «Наш повітовий центр хотів
виділити ці пам’ятники. Серію проєктів ініціював Повітовий центр збереження та просування
традиційної культури «Лівіу Борлан» до того, як вибухнула пандемія коронавірусу,
коли ми ще не знали, що будемо проводити таку кількість онлайн-заходів. У
період 2018-2020 рр. через подібні проєкти були досліджені старі церкви з трьох
етнографічних районів: краю Кіоарулуй, краю Лепушулуй та краю Марамурешу. У
2021 році дослідження були розширені в районі Краю Кодрулуй, четвертому
етнографічному районі, частково розташованому в повіті Марамуреш. Таким чином,
цикл закінчується створенням панорамного зображення всіх дерев’яних церков з
монументальним статусом, розташованих у чотирьох етнографічних районах повіту Марамуреш:
історичному Марамуреші, краях Кіоарулуй, Лепушулуй та Кодрулуй».
Оригінальність, краса,
сміливі пропорції і деталі релігійної дерев’яної архітектури є результатом
готичних впливів на тлі сильних православних традицій. Ці церкви невеликого
розміру, але з високими і тонкими вежами були дерев’яними, бо тоді було
заборонено будування кам’яних православних обитель. Вони датуються XVIII
століттям, більшість з них були відновлені після останньої татарської навали
1717 року, але збереглися на Мараморощині і кілька церков з XVII століття. Перші письмові згадки про місцевості в районі Кодрулуй з’являються в XIII столітті. Але чому проєкт включив саме цей район? Марія
Мірела Подуц з Повітового центру збереження та просування традиційної культури
«Лівіу Борлан» каже: «Він розташований у північно-західній Трансільванії, це
чітко визначена територія з етнографічної точки зору. З часом сусідні
етнографічні регіони відчули численні впливи. Його називають районом Кодрулуй, бо
у минулому він був покритий дубовими та буковими лісами, але сьогодні
переважають долини та пологі вершини. «Дерев’яні церкви в районі Кодрулуй -
віртуальні тури» – це проєкт, присвячений дослідженню та популяризації низки 18
старих дерев’яних церков, які мають статус історичної пам’ятки, і які досі збереглися
на етнографічній території трьох повітів Марамуреш, Селаж і Сату Маре. Проєкт,
співфінансований Управлінням Національного фонду культури, здійснювався з
серпня по листопад 2021 року Повітовим центром збереження та просування
традиційної культури «Лівіу Борлан», в якості бенефіціара, разом із вісьмома
партнерами – установами та організаціями з трьох повітів».
Дерев’яні церкви в цьому районі є пам’ятками архітектури, майже невідомими широкому
загалу, які до недавна цікавили невелику кількість фахівців, каже Марія Мірела Подуц: «Інформації про ці дерев’яні культові споруди відносно мало. Деякі з них
не оновлювалися з середини 1970-х років, коли були опубліковані. Цим проєктом
ми хотіли просунути придане старих дерев’яних церков краю Кодрулуй, які досі
збереглися, з їхньою історією, архітектурними елементами, настінним розписом та
історіями. Ми створили віртуальні екскурсії по цим церквам. Важливо те, що
шість із них досі зберегли своє релігійне призначення, обслуговуючи маленькі та
дуже маленькі громади вірян. Як і в попередні роки, проєкт мав дві основні
складові: дослідження та просування. Для науково-дослідницької роботи
використовувалася інформація з архіву – дослідження та статті, написані
фахівцями в галузі мистецтва, історії та архітектури, доповнені інформацією,
отриманою на місці. Для кожного з пам’яток були зроблені віртуальні тури та
фотографії, які відображають поточний стан церков, всю отриману інформацію у
вигляді тексту та зображення можна побачити в розділі «biserici de lemn/ дерев’яні церкви» на сайті «codru.culturamm.ro»
Іншою прем’єрною складовою проєкту та сайту – розділ «lăcașe dispărute/ зниклі церкви». Саме цим автори проєкту хочуть, наскільки це можливо,
використати втрачену спадщину в районі Кодрулуй у віртуальному електронному
форматі. Таким чином, представлено низку актуальної інформації та фотографій із
дерев’яними церквами, які колись стояли в цих селах, але яких сьогодні, на
жаль, немає.
