Tag: цькування

Цькування або знущання між дітьми – або булінг, слово яке ввійшло й до
румунської мови, стало добре відомою громадськості темою протягом останніх років, зокрема завдяки
пресі та кампаніям
проведених громадянським суспільством, що висвітлюють форми та види цього явища та обговорюють способи протидії та запобіганню йому.

Одна
з кампаній називається Мультфільм
Клуб дружби, вона проходить у співпраці з неурядовою Організацією Дитяча гаряча лінія, яка дійшла до шостого випуску.
Гасло, яке заохочує маленьких виступати проти булінгу є Будь доброзичливим, а не злим. Гімнастка Кетеліна
Понор, багаторазова
чемпіонка світу та Європи є
речницею цієї кампанії, яку вона вважає надзвичайно корисною. Кетеліна Понор: Це гарне гасло про дружбу, що навчає нас бути кращими, не бути злими та допомагати один одному. Дитяча гаряча лінія допомагає особам, які зазнають цькування. Я думаю, що наше послання сприятиме дружбі навіть між дорослими людьми.
На щастя, я не стикалася з випадками знущання. Мої
тренери та колеги були як родичами. Але я була свідком таких випадків знущання біля шкіл або на вулиці й не знала, як реагувати, а це не нормально. Треба мати сміливість реагувати, розповісти й іншим про те, що бачив. Також потрібно знати, як підтримувати людину,
яка зазнає цькування, і якось допомогти її.

Асоціація Дитяча гаряча лінія вже протягом багатьох років допомагає дітям,
які зазнають знущання з боку інших дітей, і ставить їм у розпорядженні доступний
номер 116111, покликаний покращити доступ дітей до лінії, щоб вони змогли
звертатися за цим номером і ділитися своїми проблемами. За останній час дзвінки збільшилися, виявляючи численні
випадки цькування і, тому тривожно змінюються статистики. Однак, хоча
скарги є численнішими, фахівці вважають, що про це явище недостатньо
говориться. Не тільки діти, але й батьки звертаються до номера 116111 та скаржаться про знущання у дитячих садках – майже 9%. Для початкових класів
відсоток батьків, які заявляли про випадки знущання над своїми дітьми, становив
– 40%, у гімназії – 48%, а в ліцеї – 3%, – дізнаємось від Кетеліне Сурчел, координатора Асоціації Дитяча гаряча лінія: Чимало батьків, які зверталися до нас у таких
ситуаціях, мали дітей у початковій та середній школах. Що стосується статі
потерпілих дітей, батьки яких звернулися по допомогою до Асоціації Дитяча гаряча лінія, то 70% були хлопчики, які належали до вікової групи 3-6
років та до 7-10 років. Чому батьки звернулися до нашої асоціації? Зокрема,
щоб знайти законні рішення проблеми, майже 65%. Однак, були і батьки, які
звернулися за порадою як можуть вони самостійно вирішити цю проблему, а саме
23%, а майже 15% вимагали втручання спеціалізованих установ, уповноважених на підставі внутрішнього регламенту навчальних закладів, де існує такий
регламент, який також передбачає протидію проти булінгу в шкільному середовищі. 55% батьків звернулися напередодні до керівництва навчальних
закладів чи шкільних інспекторатів, але не були задоволені отриманими
відповідями. У відсутності національної законодавчої бази, не можна було застосовувати
заходів для належного вирішення вищезгаданих ситуацій.

Батьки дітей, які стали жертвами
знущань, хочуть, щоб школа застосовувала відповідних заходів проти дитини, яка
знущається над іншими (44%), вимагаючи виключення її зі школи (27%), а також беруть
до уваги перенесення своєї дитини до іншої школи (29 %). Тому потрібно
терміново прийняти закон, щоб більше не діяти хаотично. Поправки до Закону про освіту з метою включення заходів
проти булінгу, були прийняті Парламентом і мають бути затверджені Президентом.
Рекомендації Асоціації Дитяча гаряча лінія були зроблені після дискусій з батьками та дітьми, залучені до цього проекту, стверджує
Кетеліна Сурчел: Школи мають розробляти процедури для ідентифікування
випадків знущань, мають бути шкільні радники у всіх школах країни, які б вирішували та протидіяли випадкам знущання. Також треба ввести питання булінгу до шкільної програми, щоб говорити про це під час
уроків. Також треба, що існував аудіо-відео моніторинг і в дитячих садочках. Вчителі повинні бути підготовлені для вирішення цього питання в школі. До
речі це було включено до вищезгаданих поправок. Також необхідно залучати
батьків шляхом ефективної співпраці між школою та сім’єю.

Водночас слід враховувати те чого бажають й діти. Вони,
перш за все, хочуть, щоб їх слухали та щоб їх розуміли, але вони не бажають, щоб інші вирішували їхні проблеми. Кетеліна Сурчел: Діти не хочуть, щоб їхні батьки реагували відразу, а саме щоб йшли до школи та вирішували самостійно проблему.
Діти хочуть вирішувати разом з батьками, якими є наступні кроки і що саме треба робити.

Саме тому, протидія булінгу має бути регламентована державою, а не залишати на рівні особистих рішень.

Якщо сексуальні домагання – це концепція, з якою суспільство давно знайоме,
про психологічні домагання на роботі говорилося менше, але останнім часом ця
тема починає обговорюватися все частіше. Тим більше, що жертвами мобінгу, як називається англійською
мовою ця форма психологічного
тиску або цькування, є досить багато людей.

Згідно з опитуванням Інституту
дослідження якості життя,
проведеного в 2011 році, 25,7% респондентів заявили, що їх співробітник або співробітниця були жертвами психологічного тиску на
робочому місці з боку іншого співробітника чи начальника, але, коли мова зайшла про кожного з опитаних, лише 7,4% сказали, що були жертвами грубих нападків. У той же час, 41% респондентів визнали, що їхні начальники або співробітники кричали на
робочому місці. На жаль, свіжіших
даних про це явище немає,
особливо в умовах коли, з 2015 року мобінг карається румунським законодавством.

Після внесення змін до закону про рівні можливості та оголошення домагання
злочином, відповідно до закону №229/2015 року, у Румунії була створена правова
база для притягнення до кримінальної відповідальності за домагання та
дискримінацію в колективі. Цей аспект ми обговорили з адвокатом Костелом Гилке.
«Під психологічним домаганням розуміється дія, яка має довготривалий характер.
У той же час, дії домагача мають бути очевидними, вони повинні впливати на
честь і гідність працівника. У принципі це дії, які вважаються мобінгом у
Румунії.»

Костел Гилке
є одним з адвокатів, які серед перших у Румунії привернули увагу на це явище та
захищали перших жертв у суді. Він розповів про перші справи. «Починаючи з 2015
року, після прийняття закону, судом були розглянуті три справи, в яких судді
знайшли ознаки психологічного тиску на роботі. У першому випадку жертвою
систематичного цькування був звичайний консультант багатонаціональної компанії,
а у двох інших випадках – ними були представники вищого керівництва: заступник
генерального директора банку та директор найбільшого департаменту однієї
компанії. Психологічний тиск стосуються не лише певної категорії працівників
або певного рівня професійної ієрархії, він спостерігається на всіх рівнях,
починаючи з найнижчої категорії працівників.»

Окрім негативного впливу на професійний
розвиток особи, мобінг також має й психологічні наслідки, що найчастіше
супроводжуються соматичними реакціями. Психолог Флорі-Ана Андронакє пояснює
наслідки психологічної агресії. «Без видимих проявів, психологічний тиск часто здійснюється непомітно, жертва не усвідомлюючи з самого початку що
відбувається з нею. Речі починаються з конфлікту і поступово переростають у психологічну агресію на роботі. Можуть бути такі
наслідки, як наприклад: небажання йти на роботу,
нервовість, збентеженість, відчуття втрати самоконтролю. Це може призвести до серйозних
наслідків, коли життя особи
зазнає впливу на психопатологічному рівні: розвивається
тривожно-депресивна симптоматика, панічні напади, безсоння та інше. Виникають соматичні
ефекти: подразнення шкіри, дерматит, шлунково-кишкові розлади, швидка втрата ваги або навпаки, через переїдання на нервовому ґрунті. Змінюється не просто життя
людини на
суто індивідуальному рівні, погіршуються
стосунки з родиною та друзями.»

Внаслідок такої ситуації все більше працівників
звертаються до психологів, в тому числі й до Флорі-Ани Андронакє. Серед них одна
мати, яка, повернувшись з відпустки по догляду за дитиною, мала несподіване
ставлення членів колективу. «Вона повернулася на роботу і, спочатку почалося
цькування з боку її колег, тому що їм довелося частково виконувати її роботу,
оскільки роботодавець не прийняв когось іншого на роботу на період її
перебування у відпустці по вагітності та по догляду за дитиною. Вони були
обурені тим, що їх змушували більше працювати. Усе почалося з того, що вони не
віталися з нею і не відповідали на її привітання, а також не включали її в
колективне листування. Психологічний тиск кульмінував тим, що її начальник
зажадав від неї складати бухгалтерські записи, які, м’яко кажучи, були не
зовсім законними. Відмовляючись робити це і вже потерпаючи від попереднього
цькування, побічна реакція була ще більш агресивною. Вона прийшла на
психологічну консультацію лише через кілька років, після того, як симптоми
депресії стали стійкими.»

Адвокат Костел Гилке радить працівникам, які
спочатку не усвідомлюють, що є жертвами мобінгу, замислитися над тим, чи те, що
з ними відбувається є нормальною поведінкою на робочому місці. «Наприклад, чи
можна вважати нормальним те, що
прибувши до аеропорту з усім колективом і вже купленим квитком, керівник каже
працівнику залишитися десь, в всі решта йдуть в іншому напрямку? Звичайно, ні,
адже працівник ні в чому не винуватий. Чи можна вважати нормальним, коли
кабінет заступника директора компанії знаходиться десь в кінці коридору, далеко
від інших колег, у колишній роздягальні водіїв та поруч з туалетом? Чи можна
вважати нормальною ситуацію, коли тільки тебе немає в списку працівників на
сайті компанії? Професійна ізоляція є складовою цькування. Небажана в компанії
особа не отримує ніяких завдань.»

Незважаючи на те, що чинне законодавство є
достатнім для того, щоб карати мобінг, фахівці вважають, що воно має бути
доповнене положеннями про виплату моральної шкоди та запобігання посилення
психологічної агресії. Костел Гилке. «На практиці я зустрів дві ситуації. Суми,
які багатонаціональні компанії були зобов’язані сплатити у вигляді
відшкодування моральної шкоди були мізерними. Наразі румунський суддя не
готовий надати відшкодування моральної шкоди, пропорційно до економічної
вартості компанії, яка чинила психологічний тиск. Зараз розробляється система
захисту працівника, а також компанії, ще з перших ознак мобінгу. Даремно ти
звертаєшся до суду, коли вже страждаєш від різних нервових розладів. Важливіше
вирішити проблему не доходячи до суду.»

На даний момент на розгляді парламенту перебуває
законопроект, який стосується саме цих аспектів психологічної агресії на роботі.