У наші дні люди настільки звикли до
точного часу, що це стало нормальним явищем. Нас оточують різноманітні годинники і
майже неможливо не знати, який зараз час. Але і точний час має свою історію, так
само як і будь-яка ідея, предмет, чи пейзаж. Історія точного часу пов’язана з
появою залізниць і не менш захоплююча, ніж будь-яка інша історія. Часто ми навіть
не усвідомлюємо як впливають на нас найповсякденніші ідеї та дивні речі, і це робить
нас людьми нашого часу, так само, як у минулому різні ідеї та речі робили тодішніх
мешканців людьми їхнього часу.
Точний час і залізниця, отже, йшли «пліч-опліч»
із середини ХІХ-го століття. Історик Дорін Стенеску допоміг нам представити історію цих стосунків. Він розповів, що перший поїзд з’явився в Англії в 1830
році і кажуть, що саме Англія подарувала світові залізничні колії. «Коли в
Англії з’явилися залізниці, британці прокинулися з неочікуваною проблемою. Слід
наголосити, що завдяки залізниці Європа винайшла швидкість у ХІХ-му столітті.
На початку існування залізниць, цей вид транспорту не мав великих масштабів, колії
будувались однією гілкою. Але з часом залізниця почала швидко розвиватися і це
спричинило першу велику проблему: відсутність синхронізації годинників машиністів
спричинила смертельні аварії, пошкодження та інші пов’язані з цим наслідки.»
Кажуть, що проблеми виникають, аби їх вирішити.
Й англійці знайшли рішення, – розповів Дорін Стенеску. «Перше рішення було знайдене
в 1840 році англійським капітаном Базилєм Холом, який запропонував поштовим
відділенням по всій країні прийняти лондонський час. Його ідея, спочатку, не
мала успіху, пошта не погодилася. Але залізниця виявилася революційною
установою в ХІХ столітті і швидко зрозуміла, що це є ідеальним рішенням її
проблеми. Перша компанія Great Western Railway (Велика Західна залізниця) у листопаді 1840 року запровадила на своїх маршрутах
стандартизацію точного часу. Вони запропонували, щоб лондонський час, наданий
Грінвічською астрономічною обсерваторією, став стандартним часом залізниці.»
Румунський простір у шаленій гонці
модернізації та європеїзації швидко перейняв усі західні інновації. Дорін Стенеску
розповів, що англійська модель була перейнята без застережень. «Залізничні
колії стали частиною повсякденного румунського ландшафту з 1869 року. Саме
вони, як і скрізь у світі, сприяли появі єдиного часу на національній території
та точної системи відліку часу. У Румунії процес стандартизації точного часу та
запровадження Бухарестського часу був впроваджений за англійським прикладом, тобто
столичний час став національним. До 1890 року на багатьох румунських маршрутах
ходило лише по кілька поїздів на день, і, очевидно, рівень аварійної небезпеки
був дуже низьким. Після 1893 року Франція, Німеччина та Австро-Угорщина об’єднали
свій час, мало-помалу цей процес почався і в Румунії. Прийняття бухарестського
часу, розрахованого за меридіаном Грінвіча, здійснюється за співпраці двох
установ: Румунської залізниці та Румунського метеорологічного інституту. «Батьком»
запровадження єдиного точного часу в Румунії є Штефан Гепітес, перший директор
Метеорологічного інституту.»
Стандартизація точного часу спочатку
означала уникання трагедій. Але тоді цей процес пов’язували із наведенням
порядку та ефективним функціонуванням установ, – каже Дорін Стенеску. «Для
вимірювання часу в 1892 році був побудований спеціальний меридіанний зал,
обладнаний телескопом, як це було скрізь. На прохання уряду Штефан Гепітес
поїхав до Німеччини, щоб вивчити тамтешню систему стандартизації часу. Одним із
перших рішень було те, що Штефан Гепітес запропонував повідомляти точний час
салютами з гармат, щодня, о 12 годині. Усе це відбувалося в 1895 році. Але
невдовзі від цієї ідеї відмовилися, оскільки звук гарматних залпів не був
чутний у всьому місті. Знайдене рішення датується вереснем 1895 року: прямий
телеграфний зв’язок між станцією Філарет та Метеорологічним інститутом. Щодня,
о 12 годині, інститут повідомляв точний час, який потім передавався телеграфом
на станції Румунської залізниці по всій країні. Згодом цей механізм також був перейнятий
поштою, телеграфом та іншими державними установами. Близько 1900 року вся
країна використовувала бухарестський час. Саме в цей період народилася приказка
«Залізнична станція дає точний час країни». Це була форма визнання ролі Румунської
залізниці у поширенні точного часу на національному рівні.»
А як змінилося життя людей під впливом
точного часу та залізниці? Дорін Стенеску відповідає. «У літературі ми
знаходимо багато підказок про точний час та спосіб, в який він стає частиною
повсякденного життя румунів. У перших романах «Маноїл» та «Елена» Дімітрія Болінтіняну
ми знаходимо відомості про точний час. Так само й в романі «Старі і нові глитаї»
Ніколая Філімона, або в «Ескізах» Йона Луки Караджале. Останній у 1899 році написав
«Залізниця (CFR)», в якому є ціла розмова про годинник.»
Усі залізничні станції були оснащені
годинниками, які стали загальнодоступними, працівники отримали особисті
годинники, залізничний транспорт був еталонною системою точності. До 1950 року Залізниця
давала точний час у Румунії, але після цього року цю місію перейняло громадське
радіо.
