Tag: читання

  • Читаюча Тімішоара!

    Читаюча Тімішоара!

    Ми любимо людей, які читають! І нам подобаються проєкти, пов’язані з книгами, тому ми не могли пропустити ініціативу Тімішоари: “Читаюча Тімішоара” –  проєкт, що складається зі зустрічей для популяризації тімішоарських письменників та книг про Тімішоару.

    Патрічіа Лідія родом з Тімішоари і протягом часу вона організувала кілька культурних заходів, таких як читацький клуб у Тімішоарській в’язниці, який був першим такого роду в країні, а також творчі майстерні з написання творів для дітей. Ми запитали Патрічію Лідію, що означає «Читаюча Тімішоара!». Ось, що вона відповіла: «Грайливе поєднання між читанням та містом Тімішоара. Ми хочемо просувати тімішоарських письменників і твори про Тімішоару, тому що у нас часто виникає відчуття, що, перебуваючи далеко, в іншому географічному регіоні, ніж столиця, Тімішоара потрапляє в невелику тінь, і тімішоарські письменники не зовсім відомі в Румунії. Саме тому 4 роки тому я започаткувала цю ініціативу. Це зустрічі, неформальні, зрештою, ми хочемо, щоб це були скоріше дискусії, ніж презентації книг у відомому сенсі, де ми можемо побачити, як Тімішоара відображається у творах тімішоарських письменників».

    Зазвичай, учасники також є письменниками, хоча в повсякденному житті вони мають інші професії, уточнила наша співрозмовниця: «Кожен з нас відкрив для себе історію Тімішоари, коли досліджував її для своїх книг, і кожен по-своєму зрозумів, що площа Свободи, барокові будівлі, елегантні будівлі в Четате, площа Траяна і Фабрик – на жаль руїни, мають набагато більше цікавих історій, ніж ми собі уявляли або знали, тому що чомусь ми схильні прославляти міста, в які їдемо на відпочинок, і бачемо тільки красиву сторону відпустки, яку проводимо в інших місцях, але забуваємо, що живемо в прекрасному місті, яке, в свою чергу, має історію, особливий шарм, який бачать і туристи, які приїжджають до міста. І ми відкрили приховані скарби міста і були об’єднані бажанням показати світові, що це місто, сповнене історії, маловідоме. Не йде мова лише про колекцію будівлей габсбургів, нудьгуючих інженерів, а про культурну дестинацію, місце, де відбувалися важливі історичні події, які не згадуються в історії, що викладається в школі, та про які повинні знати не тільки дорослі, люди старшого віку, які пережили ті періоди, але й діти, щоб вони могли насправді зрозуміти контекст, в якому розвивалося місто Тімішоара».

    Це абсолютно аполітичний підхід, як запевнила нас Патрічіа Лідія: «Ми не займаємося політикою, нам нічого продавати. Ми просто хочемо регулярно зустрічатися з письменниками з Тімішоари, з читачами з Тімішоари, пристрасно закоханими в Тімішоару, обговорювати без жодних коштовностей, як друзі, куточки Тімішоари, які привернули нашу увагу, і слухати фрагменти книг, натхненні ними, прочитані тими самими письменниками, які відкрили для себе ці чудові куточки. Ми починали з групою друзів, де збиралося шість-вісім осіб, а на останньому заході нас було понад 35. Вперше, на наш подив і радість, нам довелося приносити стільці з сусіднього будинку, бо людей було так багато, що нам не вистачало місць. Ми проводимо наші заходи у двох місцях: у книгарні “Mercy” в центрі міста та в AmPm, закладі у Фабрик, а нещодавно ми навіть розпочали нову співпрацю з антикваріатом «Queen», в рамках якої буде створена полиця тімішоарських письменників».

    Ми запитали Патрічіу, що цікавого вона відкрила для себе завдяки цим книгам: «Однією з ключових книг, яку я відкрила для себе є “Коротка історія Тімішоари до 1716 року” Крістіана Вікола, яка не просто виводить історичні дані на перший план, як ми бачимо на уроках у школі, але переплітає їх із захоплюючими історіями та картинами і дає новий погляд на історію та міфи міста. З цієї книги ми дізнаємося, що хоча в школі ми навчаємось про знамениту битву при Посаді 1330 року, в якій угорський король Карл Роберт Анжуйський зазнав поразки і був змушений тікати, нам не розповідають, що насправді він жив в Тімішоарі, яка в той час була невід’ємною частиною Угорського королівства, і що сама військова операція розпочалася саме звідси».

    Патрічіа Лідія впевнена в майбутньому читання і письма в Тімішоарі з причини, про яку вона далі розповідає: «Окрім відомих, хоча й аматорських, письменників, яких ми маємо в Тімішоарі, ми намагаємося розвивати пристрасть до письменництва та Тімішоари також і серед дітей. Як результат, у нас також є маленькі письменники. Я дуже пишаюся тим внеском, який мені вдалося зробити у видання книги, координованої вчителькою Еленою Манолаке, яка має чудовий клас в середній школі № 25 в Тімішоарі і яка видала книгу, в якій діти є письменниками під назвою «Повсякденне життя в читанні”, так що письменники, які вже є в Тімішоарі або майбутні покоління письменників в Тімішоарі забезпечені, і я гарантую, що в майбутньому нас чекають чудові сюрпризи!»

  • Читання як надзвичайна ситуація 

    Читання як надзвичайна ситуація 

    Ви, напевно, чули про ті рейтинги, де румуни посідають останні місця в Європі що стосується читання. Як би нам не хотілося цієї ситуації, справа в тому, що це правда. Деякі кажуть, що це маніпуляція, антимаркетингова стратегія, щоб змусити нас виглядати погано у Європі, але дослідження Всесвітнього банку, проведене цього року в березні, показало, що румун читає в середньому менше 5 хвилин на день, і якщо йому вдається прочитати одну книгу за рік то, це велика річ. 35% румунів кажуть, що взагалі не прочитали жодної книги за все життя, хоча всі спеціалізовані дослідження вказують на явні переваги читання для гармонійного розвитку та зменшення стресу на індивідуальному рівні, відповідно для економічного та соціального прогресу, на колективному рівні. Всесвітній банк показує, що високий рівень грамотності пов’язаний зі здоровими населеннями, меншою кількістю злочинів та вищим економічним зростанням.

    Стосунки румуна із книгою почали погіршуватися приблизно через 10 років після антикомуністичної революції у грудні 1989 р. і насправді не пов’язані з епохою Інтернету. Апетит нових поколінь до читання різко знизився. Хто винен і як нам поступати у цій ситуації, враховуючи, що читання є інтелектуальною працею, яка допомагає розвивати пізнавальні здібності молодої людини? Ми запитали у Маріни Константіною, журналістки, співробітниці Факультету журналістики та комунікаційних наук Бухарестського університету, як можна пояснити відсутність інтересу молоді до книг: «На жаль, взаємини студентів із читанням загалом, з підключенням до епохи Інтернету чи без нього, досить погані, і не з вчорашнього дня, але, скажімо, за останні 25 років, тому що, можливо, перші роки після грудневої революції 1989 року були трохи щедрішими що стосується читання у румунів. З одного боку винен Інтернет, але з іншого – не можна скинути все на його плечі, так би мовити. На мій погляд, основними відповідальними за цю ситуацію є члени сім’ї, адже сім’я – це та, яка не спонукає дитину до читання або терпить брак апетиту дитини до читання. Ніхто з нас не народжується з цим апетитом до читання, але він прищеплюється змалку у колі родини. У деяких з нас. На мій погляд це й повинно статися. Я думаю, що це питання має надзвичайне значення для країни. І це видно з максимальної бідності словникового запасу, який ми використовуємо для спілкування».

    Читання, як щоденна вправа, будує та зміцнює нервові стосунки в будь-якому віці, а не тільки в молодості. Такі цінності, як освіта, культ читання, повага до учителів почили зникати. І якщо ми не хочемо скомпрометувати себе як народ, як національна ідентичність, було б добре оголосити читання питанням надзвичайного значення для країни, як каже наша співрозмовниця Маріна Константіною: «Я також була студенткою, і тепер маю можливість входити у контакт із моїми студентами та інколи вести бесіди з ними поза курсами, які я викладаю. Я дуже часто намагаюся з’ясувати, чим вони захоплені, скільки читають і чи читають вони. Але останніми роками я не відчувала цієї потреби з’ясувати, скільки читають, бо з року в рік все ставало очевиднішим. На жаль, відсутність читання ставало очевиднішим, особливо, у тому, як вони висловлювали себе і як складали свої проєкти, які їм доводилось писати, і особливо у страху, який я іноді бачила в очах деяких з них перед довшим текстом. Багатьох моїх студентів лякала перспектива простояти на місці кілька хвилин, прочитати текст, зосередитися на цьому тексті і спробувати зрозуміти його».

    Життєво важливо, щоб сім’я, незалежно від освітньої бази, виховувала у дитини повагу та інтерес до читання. Без знань, без досвіду, набутого читанням, дитина рушає в дорогу життя з порожнім мішком. І це погано, каже Маріна Константіною: «Практика читання, так, належить особам віку старше 40 + … Я належу цій категорії, зараз я почуваю себе динозавром. Однак культура читання, освіта прищеплюється в колі сім’ї і, якщо дітей не можна переконати добрим словом читати, то я вважаю, що читання слід нав’язувати. Тому що саме вона формує нас. Я пояснюю це багатьом дітям, які крутять носом у середній школі від читання. Незалежно від галузі, до якої вони прямують, вони не можуть рушити в дорогу з порожнім мішком, мішок будучи тим багажем інформації, слів, які вони отримують під час читання. Ми можемо назвати їх по різному. Інформація, слова, ідеї, метафори. Важливо мати їх і жонглювати ними протягом усього життя».

    Висновком сказаного нашою співрозмовницею було б те, що ми повинні виховувати радість читання у наших дітей! Давайте змусимо їх на кілька хвилин в день знову відкрити радість стояння на місці! Це необхідна вправа, якщо ми хочемо перетворити їх на справжніх людей.

  • Бібліотерапія

    Бібліотерапія

    Хоча відсоток людей, які читають,
    зменшується, все ще є деякі, хто цікавиться бібліотерапією. Або, принаймні,
    здається, якщо проаналізувати новітню пропозицію, що з’явилася на румунському
    книжковому ринку. Ідея не нова, як сказала наша співрозмовниця,
    Олександра Русу, книговидавець та бібліотекар: «Бібліотерапія – це не наша ідея. Це вже досить
    стара практика, розпочата в 1920-х роках в Америці. Вперше вона з’явилась як галузь психотерапії. Її навіть застосовували клінічно, у лікарнях з результатами у випадках
    депресії. Існують дослідження, які показують, що бібліотерапія, тобто
    рекомендація книг певного психологічного профілю, мала результати. Свого часу її також намагалися використати для
    солдатів, які повернулися з В’єтнаму і перебували в посттравматичному
    стресі, і, здається, багато читали Джейн Остін. Ось так
    і почалася бібліотерапія. Потім, однак, сенс і практика мігрували від психотерапії, до видавців
    і особливо до
    бібліотекарів. Бібліотекарі,з певного пункту, почали практикувати
    бібліотерапію в різних формах персональних рекомендацій. Насправді, я думаю, що
    ми все це практикуємо сьогодні, і вже багато часу, так чи інакше, коли рекомендуємо
    комусь книгу, дуже добре знаючи профіль людини та з певною метою».




    Концепція стара, проект новий, сказала наша співрозмовниця, котра ініціювала цей проект: «Все почалося з деяких
    зустрічей, які тепер проходять один на один, як на сеансі психотерапії. Але не пов’язане з психотерапією. Це справді сеанс особистого розвитку, але я не
    психотерапевт, я психолог і видавець книг. Це світська позиція, з якої я
    рекомендую книги, певного профілю
    особистості, зі своїм досвідом як професійного читача, у видавничій
    галузі та якомога
    вільнішій дискусії з тим, хто має якісь цілі, хоче щось
    прочитати, в цей момент свого життя. Я б сказала їй , бо поки що до бібліотеки завітали
    лише жінки».


    Ми запитали Олександру Русу чому люди обирають
    бібліотерапію, і якщо вони роблять це:«Причини
    дуже різні. Переважна більшість жінки, які переживають
    критичні моменти, кризис, або тільки що стали мамами, або мамами вдруге, переживають
    екзистенційний момент, який передбачає певний
    розрив чи інше продовження. І вони також шукають відповіді в книгах. Іноді вони отримують рекомендації від друзів, але їм, здається, потрібно читати про певні
    теми, які їх цікавлять. Вони приходять з цими темами вже підготовленими. Я готова поговорити з цією особою і разом з’ясувати, яка тема її
    хвилює. Але поки що більшість придумали цю вже чітко визначену тему. Прибуває
    менший відсоток людей, які хочуть продовжувати своє професійне життя в певному
    напрямку, і тоді їм потрібно читати в цій галузі. Тепер, звичайно, вони спеціалісти в цій
    галузі, а не я, але їм потрібні книги, щоб розширити свою перспективу».


    І Олександра Русу також сказала нам,
    що не обов’язково вірить у те, що деякі книги підходять для одного віку, а не для іншого: «Нещодавно у
    мене була дискусія про дітей та підлітків, про ці етикетки, якими користуються
    видавці та книгарні, дитячі книжки або підлітки. І я думала, що насправді наші підліткові книги
    – це більшість книг для дорослих, які ми тепер можемо знайти далеко від цієї полиці про дорослих, і я подумала, що ці етикетки є досить штучними.
    Вони мають свою ефективність, вони дуже корисні, коли ви поспішаєте, або коли
    вам хочеться щось написане, як рецепт. Але, коли ви шукаєте щось глибше, ці
    етикетки вам не дуже допомагають. Навіть у дітей. Багато дитячих книг написані
    дорослими, для інших дорослих вони мають цей подвійний ключ для читання, але їх
    гумор орієнтований особливо на дорослих, а не на дітей, а деякі книги для
    дорослих, багато поезії, дадаїстська поезія, наприклад, дуже любить дітей. Ці категорії
    взаємозамінні, і ми повинні пробувати все, щоб знайти щось справді актуальне для нас ».


    Ми кинули виклик Олександрі Русу
    рекомендувати книгу, підходящу для всіх нас, у цей період, і вона назвала книгуі Петера Воллебена «Таємне життя дерев»
    (оригінальна назва: Das geheime Leben der Bräume). Чому?: Для нас, тут, у
    Румунії, для людей мого віку, 35 років, але також трохи нижче чи вище, дуже
    цікава книга про таємне життя дерев, це дуже цікава книга про ліси. Тому що, в
    дуже цікавий спосіб, ліси – це громади, про які ми дуже мало знаємо. Дерева
    спілкуються між собою дуже різними способами. Це ціла історія про дерева, на
    яких більше сонця, і про тих, хто живе в тіні, про те, як вони іноді втрачають листя або гілочки, щоб дозволити іншим, хто
    страждає від живильного сонячного світла, дістатись до них. Я рекомендую вам цю
    книгу. Я думаю, що ми могли б багато чого навчитися читаючи цю книжку. Це не лише про
    біологію, це про підтримку, про спільноту, про спільне життя.

  • Стимулювання суспільного інтересу до книги і читання

    Стимулювання суспільного інтересу до книги і читання

    У Румунії працюють над новою
    державною політикою, що має на меті вдвічі збільшити споживання книг до 2020
    року. Законопроект, прийнятий у листопаді минулого року, містить ряд
    законодавчих заходів, спрямованих на заохочення румунів до більш активного
    читання. А «Пакт заради книги» є, мабуть, безпрецедентною в Румунії ініціативою.





    Про ситуацію на румунському
    книжковому ринку говорить Луана Строє, редактор Національного музею румунської
    літератури. «Я вважаю, що настав час для подібної ініціативи, тому що видавничий ринок у нашій країні все більш різноманітний. В останні
    тижні спостерігався справжній вибух у наших ЗМІ та на культурних веб-сторінках. Діаграми, підсумки року, ретроспектива, усе свідчить про успішний 2018 видавничий рік. І дійсно, минулого року з’явилося багато гарних книг. У нас чудові письменники, маємо чудових перекладачів. Більше того, я відчуваю достаток у вітчизняній літературі. Було видано багато добре продуманих колекцій сучасної літератури. Зараз головне аби читач пішов їм на зустріч з більшою послідовністю.»




    Літературний критик Алекс Штефенеску
    вважає, що ця парламентська ініціатива може бути успішною, якщо румунське
    суспільство отримає підтримку для подолання фінансових недоліків. Він каже, що
    на сьогодні є проблеми, включно й з розповсюдженням книг. «Є шанси на успіх, якщо
    будуть вжиті додаткові заходи. Головною проблемою є гроші. Я, наприклад, мав
    приватне видавництво «Домніца Штефенеску», яким управляла моя дружина. Вона
    постійно була в збитку, тому що на книжкових ярмарках, коли я бачив, як молоді
    люди дивляться на книги, які їм потрібні, але не мають грошей, щоб купити їх, я
    дарував їм ці книги. Роздавав безкоштовно ці книги, а потім платив за них
    податок. Книжковий ринок зазнав різкого падіння через брак коштів у населення,
    яке повинно витрачати більшу частину своїх доходів на продукти харчування.
    Потім є інша проблема: невідповідна система розповсюдження книг, які не доходять
    до замовників. Пошта працює погано, часто відправляєш пакунок з книгами, який
    не доходить до місця призначення або одержувач отримує його з великим
    запізненням.»




    2019 рік був оголошений у Румунії роком
    книги. Можливо, найважливішим законодавчим заходом програми, спрямованим на
    заохочення читання є зближення якнайбільшої кількості учнів з класичною та
    сучасною літературою. Говорить Луана Строє. «Цей проект також має програму під
    назвою «Румунія читає», метою якої є сприяти читанню в школах. Думаю, не має
    нічого більш доречного. Я не часто маю можливість проводити зустрічі з сьогоднішніми
    учнями, але коли це відбувається, мої дискусії завжди доходять до сучасної
    літератури. І це для них щось нове, на жаль, через невідповідну роботу
    культурного піару. Я часто читаю їм сучасну поезію. Одного разу я прочитала їм вірш
    із «Надлишкових пісень» Дана Сочу і вони були в захваті. Зрештою, я думаю, що
    суть ідеї саме в цьому: дати їм принаймні зразок того, що відбувається
    сьогодні, що пишуть сьогодні. Думаю, що це змусить їх інакше поставитися до читання
    і потім по-іншому сприймати велику класику. Я вважаю, що сучасна література може
    бути своєрідним анксіолітиком для шкіл.»




    Незважаючи на те, що «Пакт заради
    книги» має на меті підтримати книгорозповсюджувачів Алекс Штефанеску вважає, що
    у дійсності з найбільшими проблемами стикаються видавці книг. «Я здивований тим,
    що заохочуються передусім книгарні. При всій моїй повазі до моїх друзів-книгорозповсюджувачів,
    мушу сказати, що на сьогодні вони демонструють велику жадібність, беруть 40-50%
    від виручки і не виконують свої обов’язки. Є, звичайно, віддані справі книгарні,
    але в більшості випадків усе не так. Якщо книга коштує 100 леїв, книгарня
    збирає 40-50 леїв, автор – 10 леїв, видавець ще 10 леїв. Решта суми йде справедливо
    на друкування та на податки державі. А книгарня, яка бере таку велику суму, не
    несе ніякої відповідальності. Він дає гроші лише після продажу книги і лише
    якщо вона була продана. Нічого не робить, щоб продати, іноді навіть забуває
    виставити її та, врешті-решт, повертає з великою затримкою і пошкодженою. Дуже
    добре, що держава хоче підтримати книгарні, але в першу чергу підтримки потребу
    ють
    видавництва.»




    Румунське суспільство, можливо більше,
    ніж коли-небудь, має велику потребу в книзі. Незалежно від того чи надають
    перевагу класичним або електронним книжкам, румуни у 2019 році книги, на думку Луани
    Строє, більше підтримають ідею читання. «Гадаю, що ми маємо досить гарний попит на
    цифрові та аудіокниги. Вони видаються великою кількістю і користуються великим
    попитом, особливо серед молодих читачів. Однак, хоча цей вид книги має сильний
    вплив, найбільш улюбленою залишається книга на папері. Уся ця історія з 2019-им
    роком книги змушує мене згадати про книгу Умберто Еко та Жана-Клода Кар’єра під
    назвою «Не сподівайтеся позбутися книжок». Ця назва мені здається підхожим гаслом
    для цього проекту. Я дивлюся на це з ентузіазмом і сподіваюся, що все буде
    добре. З огляду на те, що наш книжковий ринок сильний і продуктивний, гадаю, що
    у нас є всі шанси побудувати більш міцну і стабільну читацьку аудиторію.»




    Згідно з порівняльним аналізом,
    проведеним Євростатом у середині 2018 року, лише чверть 20-річних румунів читають
    більше п’яти книг на рік, що є найнижчим рівнем в регіоні та значно нижчим за
    частку молодих людей у скандинавських країнах, які читають набагато більше.

  • Книжковий ярмарок  Gaudeamus у Тімішоарі

    Книжковий ярмарок Gaudeamus у Тімішоарі

    Хто багато читає, той багато знає, говорить
    один з найвідоміших румунських висловів, що підкреслює важливість освіти.
    Однією з подій, що сприяє розповсюдженню читання, є книжковий караван
    Gaudeamus, що організовує Радіо Румунія,який сьогодні прибув до міста Тімішоара,
    яке було призначене європейською культурною столицею 2021 року. Організована суспільним радіо, з 22 по 26 травня, подія
    привезла до міста, що на заході Румунії найпопулярніші й найвідоміші книги, які
    будуть представлені пристрасним читачам Тімішоари; книги та бестселери, які
    отримали нагороди в Румунії та за кордоном й стануть чудовими товаришами на час
    літнього відпочинку, що наближається.


    Водночас, в програмі книжкового марафону, що проходить в
    одинадцятий раз в Тімішоарі присутня велика кількість й освітніх ігор наряду з книжковими
    пропозиціями для наймолодших читачів. Це робить ярмарок Gaudeamus Радіо Румунія
    прекрасним місцем для батьків, які шукають незвичайні подарунки до Дня захисту дітей, 1 червня.
    Окрім пропозицій видавництв, ярмарок також цікавий і громадськими конкурсами,
    наприклад, лотерея Gaudeamus, з численними призами, конкурс «Міс Читання»,
    номінація на найкрасивішу відвідувачку та читацький конкурс для учнів старших
    класів.


    «У конкурсі молоді люди говорять про книги, про духовну
    безкінечність, яка осягається через читання. Читачі навіть знаходять самих себе в характерах чи
    героях», – каже професор Елена Ліджія Жебелан, член журі. Вона додала, що
    «діалог між ними набуває максимальної глибини під час дебатів». Також на ярмарку Gaudeamus проводиться проект Олімпійці Румунії: вчися на
    оцінку 10, що проходить у всіх містах, де відбуваються Ярмарки Гаудеамус Радіо Румунія, який нагороджує і просуває найкращих представників румунської освіти на
    міжнародному рівні.




    У Тімішоарі також проводиться акція з обміну книжками під
    назвою Поверни книгу додому. Відвідувачі можуть приносити й
    залишати книги для тих, в кого немає можливості їх купувати. Gaudeamus Радіо
    Румунія нещодавно пройшов в місті Орадя, звідки перемістився в Тімішоару. Потім
    проведення ярмарки планується на
    чорноморському курорті Мамая, в Брашові, в центрі країни, на сході в Яссах,
    після чого, як й щороку, восени – в Бухаресті.







  • Книга у Тріумфальній  арці

    Книга у Тріумфальній арці

    Міжнародний день читання
    вголос, що відбувся 1 лютого, потім Книга у метро, а тепер Книга у Тріумфальній
    арці – це події,
    організовані в Румунії з початку року для стимулювання читання. Оскільки любителі літератури по всьому світу щорічно
    святкують 23 квітня Міжнародний день книги і авторського права, а Барселона
    святкує подію через День Санхорді, що поєднує християнське свято святого Григорія з сучасним
    святом книги, в Бухаресті, цього року, після співпраці між
    Бухарестською мерією, через Управління пам’ятників і туристичної спадщини, та видавничою
    групою Літера була проведена кампанія «Книга у Труімфальній арці.»




    Тріумфальна арка, символ румунської національної унітарної держави, відкрила свої
    ворота, ставши домом для книг і читачів. Влаштований з читальними залами та мультимедійною
    точкою культурної інформації, пам’ятник пропонує відвідувачам інтерактивний
    досвід знань.




    Оана Захарія, директор Адміністрації
    пам’яток і туристичної спадщини, підпорядкована Бухарестській мерії
    розповідає про цю кампанію: Книга у Тріумфальній арці це ідея, яку ми задумали з видавництвом
    Litera, нашими партнерами в цій події. Вони організували Ніч відкритих книг в останні 6 років, 23 квітня , з нагоди Міжнародного дня
    книги. Цього року, враховуючи те, що це Рік книги в Румунії,
    ми подумали зробити
    щось особливе. І ми вирішили перетворити Тріумфальну арку в бібліотеку і відкрити ворота
    маленьким і великим читачам, щоб відвідали Тріумфальну арку, з нагоди цієї спеціальної підготовки.»


    Споруда, яка вже давно знаходиться на
    туристичній карті столиці, але багато не знають, що її можна відвідати, як підтверджує
    наш співрозмовник:Є багато тих, хто не знає, що вони
    можуть
    її відвідати, що можна зайти
    всередину Тріумфальної
    арки. Всі надзвичайно
    вражені, коли вони
    піднімаються на
    арку, звичайно панорама зверху, а й те, що
    знаходиться всередині дуже вражають. Тріумфальна арка є практично частиною, якою туристи піднімаються на гору і виходять на терасу і спускаються іншою стороною. На даний момент вона влаштована з місцями для читання, з місцями призначеними для малят, де вони можуть фарбувати, малювати
    або читати, якщо вони знають читати,З книг зроблені бутафорії, і все це організовано так, щоб
    привернути увагу до книги. Це навіть щось особливе, і всі сприйняли надзвичайно цю подію, чого ми хотіли. Але ми ніколи не думали, що це користуватиметься
    таким успіхом.»


    23 і 24 квітня на відкритті заходу з’явилися також відео-карти, які перетворили зовнішню частину Тріумфальної арки на віртуальну бібліотеку. Головними
    темами тривимірної анімації були історія, книга та мистецтво, пропонуючи учасникам магічний всесвіт. Відомі
    твори людства, рідкісні книги або новини були змішані в інтерактивну алегорію
    кольору, світла і звуку.


    Що стосується участі в заході Ніч відкритих книг, Оана Захарія,
    директор Адміністрації пам’яток і туристичної спадщини, підпорядкована
    Бухарестській мерії, сказала нам: У перший вечір, з 19.00 по 23.00 годину, було приблизно 5000 відвідувачів. Ідея
    полягає в тому, що всі, хто заходять, хочуть
    залишитися і насолоджуватися моментом і оглянути все, наскільки це можливо, а інші чекають зайти всередину. Це дійсно було успіхом.»




    Бухарестська Тріумфальна арка буде відкрита до середини червня, ті, хто
    бажає відвідати її,
    запрошені принести книгу
    з власної бібліотеки. Потім всі зібрані книги будуть відібрані і передані мало
    забезпеченим громадам. І
    Оана Захарія пообіцяла ще кілька сюрпризів: «Цього року у нас багато кампаній щодо заохочення читання. Можливо, Тріумфальна арка
    буде як і раніше зіркою інших подій. До 15 червня ми також плануємо
    провести презентацію книг
    та інші невеликі заходи, які будуть включені в цей проект-Тріумфальна арка – бібліотека, а після цього буде проведено декілька виставок на різні теми. Всі ці кампанії спрямовані,
    перш за все, на заохочення дітей та молоді до читання та збору інформації.»


    Оана Захарія звернулась із закликом до наших слухачів:«Читайте якомога більше. Ми хочемо, щоб якнайбільше людей брали
    участь у наших заходах, включно туристи


    Комплексни й досвід, за допомогою якого
    зацікавлені можуть відкрити для себе прекрасний всесвіт книг в історичній
    атмосфері Тріумфальної Арки.



  • Читання в епоху цифрових технологій

    Читання в епоху цифрових технологій

    Інформаційна революція та диверсифікація цифрових пристроїв має окрім переваг й окремі недоліки. Батьки та вчителі вважають, що недоліки стосуються зокрема дітей. З раннього віку, вони призвичаються до використання пульта дистанційного керування, мобільного телефону або планшета на шкоду традиційним ігор і, пізніше, в школі, на шкоду читанню.

    Діяна Мокану, директор ясського видавництва «Гама», що займається освітніми проектами, підсумовує недоліки раннього використання цифрових пристроїв для розвитку мозку дітей: Наявні чимало статистик на європейському рівні. Діти віком до 5 років проводять перед екраном у середньому 3 години, що є дуже багато. На мою думку для маленької дитини дуже важливо розвивати словниковий запас, дрібну моторику, а також нервову систему шляхом взаємодії з реальними, а не з віртуальними об’єктами. Саме тому для дитини віком до 3 років добре ввести чіткі правила й тримати її далеко від екранів. По мірі зростання дитини, зрозуміло, що вона все більше занурює в цифровий світ. Крім того, підлітки повинні розвивати цифрові навички, бо це майбутнє. Але для того, щоб виховувати в дитині любов до читання, слід сформувати у неї навичку читання. У цьому велику роль відіграють батьки. Дуже важливо, щоб вони були поруч з дитиною, щоб заохочували її читати, давали її книги, які б допомогли її розвивати свій смак до читання.

    Щоб виховувати в дитині любов до читання, видавництво «Гама» запустило кампанію під назвою ДЕНЬ КОЛИ У НАС Є ЧАСУ , кампанію, присвячену як дітям, так і батькам. Деталі подає Діяна Мокану: Кампанія стартувала дебатами. Окремі відбулися на Книжковому ярмарку «Гаудеамус» в Бухаресті, а інші в місті Ясси. Під час цих дебатів ми запросили знавців книг та парентингу, а також інформаційного світу, щоб мати й іншу перспективу. Ми хотіли знайти життєздатні рішення для батьків, щоб зрозуміти їх.

    У цьому сенсі дуже корисними є колекції книжок, спеціально зроблених для того, щоб батьки читали їх разом зі своїми дітьми. А це може допомогти дитині легше читати, без того щоб докладала значних зусиль. Діяна Мокану: Якщо цифрові пристрої конкурують з книгою, ми повинні дати собі справи, що гаджети є дуже привабливими, та їх легше можна використовувати. З іншого боку, читання – це складна річ, що передбачає докладання зусиль протягом багатьох років. Зрозуміло що гаджет буде вигравати до тих пір, поки дитина не буде легко читати.

    Але жодна кампанія такого роду не є ефективною, якщо не адресується й батькам, – вважає поет Роберт Шербан, один з учасників дебатів, організованих в рамках кампанії «ДЕНЬ КОЛИ У НАС Є ЧАСУ». Ось, якою є відповіддю Роберта Шербана на занепокоєння окремих батьків про надмірне використання мобільних пристроїв дітьми. Роберт Шербан: Батьки забувають дивитися в дзеркало. Забувають відключити телевізор, забувають, коли повертаються додому відмовитися від мобільного телефону та планшета. Батьки вимагають від дітей робити те, що вони не роблять. Але добре відомий той факт, що діти роблять те, що роблять батьки, оскільки вони є їхніми моделями. Роки поспіль, мої друзі, у яких є діти, запитують мене, що їм робити, які стратегії вони повинні застосовувати, щоб їхні діти читали. Моя відповідь була: Але ви що робити, коли повертаєтеся додому? Вони відповідають: Що нам робити? Сидимо на дивані та дивимось телевізор. Тоді, що чекаєте від вашого сина? Чи бачить він вас, що читаєте? Ось, такою є відповіддю. Ці кампанії є важливими, але для того щоб вони не залишалися на рівні теорії або гасла, вони повинні адресуватися й батькам, а не лише дітям.

    Роберт Шербан, який і він є батьком, розуміє захоплення Інтернетом та електронними іграми. З іншого боку, він знає, що цифрова технологія може бути дуже добрим інструментом для пізнання, якщо вона правильно використовується. Роберт Шербан: Ми не користуємося цифровими пристроями як інструментами, в допускаємо, щоб вони користувалися нами. Вони забирають нас весь час. Вони захоплюючі та дивовижні. Я часто запитувався, що я був зробив, якщо в моєму дитинстві в роки 1970-1980 роки, я мав би був доступ до цих пристроїв. Я впевнений, що вони мене зачаровували б, як ї моїх дітей. У мене є 8-річний хлопчик та 12-річна дівчина. І я намагаюся обмежити їх доступ до цифрових пристроїв. Я намагаюся їх захистити і, насамперед, намагаюся роз’яснити їм, що це лише інструменти. Мобільний телефон використовується тільки, щоб говорити, а не дивитися весь день на його екрані, у телевізор іноді разом дивимося фільм або новини, щоб не стати залежними від нього. Формування навички читання є дуже важливим. Незалежно від того, чи відбувається це на екрані, на аркуші паперу, читаючи книгу, важливо є щоб діти читали. Науково доведено, що читання розвиває не тільки грамотність і мислення, а й формують особистість дитини, розвиває пізнавальні здібності.



    Кампанії проведена
    видавництвом Гама
    завершилась тим, що батьки
    і діти відмовилися
    на день від цифрових електронних пристроїв: ноутбуків, планшет, мобільних телефонів та відключили телевізор,
    щоб провести час разом у сім’і, гратися, виходити на вулицю або читати книгу.

  • Наратів або читання для дітей

    Наратів або читання для дітей

    У скільки способів можна прочитати розповідь, запитали ми восени цього року співробітників Асоціації Куртя Веке і, щоб з’ясувати це питання, вони запросили дітей, батьків та вчителів на другий випуск Фестивалю читання для дітей Наратів (Оповідання). Ті 120 заходів фестивалю були безкоштовними і спрямованими на підвищення інтересу дітей до читання, а також для ознайомлення батьків з поняттям виховання дітей у дусі любові до читання.

    Валентіна Роман, керівник проекту Наратів – Фестиваль читання для дітей і виконавчий директор Асоціації Куртя Веке, організатора заходу, розповіла нам, як виникла ідея цього фестивалю: Асоціація Куртя Веке була заснована понад два роки тому. Минуло два роки від коли ми просуваємо читання серед дітей, намагаючись просувати читання для задоволення, а не з примусу. У всіх наших заходах в міських і сільських районах ми визначили дві проблеми щодо читання серед малих, а саме: в сільському середовищі, в селах, ми стикаємося із відсутністю доступу до книг, а у великих містах, де є книги, є бібліотеки, діти мають книги у себе вдома, але вони не обов’язково дуже раді читати їх, вони не знають як могли б підійти до читання, і батьки стурбовані тим, що не можуть знайти стратегії для того, щоб переконати дітей відкрити для себе читання. Так постала у нас ідея організації фестивалю читання, в ході якого ми проводимо всі види інтерактивних заходів для дітей. Ми намагаємося наблизити їх до книги і змусити їх уявити собі історії по інакшому.

    Такі майстер-класи як Одіссея – Комікси, Піноккіо – Розповіді про музику, Пітер Пен – акторство для читачів, Storytelling були приводом, коли діти малювали, складали пісні, грали в театр і навіть придумували свої історії. Відомі книги всесвітньої літератури стали приводом для нових викриттів, розповіла нам Валентіна Роман, керівник проекту Наратів – Фестиваль читання для дітей: На цій основі ми придумали серію інтерактивних майстер-класів, запросили дітей зробити саундтрек для книги, яка їм найбільше сподобалася, здійснити комікс за книгою Одіссея, театр тіней, винайти розповіді. А для тих дітей, які ще не вміють читати, ми підготували віршики і загадки – Букви для малюків – щоб ознайомити їх з алфавітом.

    Неметі Барна, режисер і фотограф, провів майстер-клас для дітей, і розповів про досвід накопичений на фестивалі: Мій майстер-клас називався Казковий журналіст і я намагався рушити з основних питань журналіста та якимось чином досліджувати розповіді, які вони читають. Однією з причин мого демаршу є, щоб показати дітям, що книгу не тільки цікаво читати. Наприклад, Робінзон Крузо, яка є дитячою книгою, може бути також трактатом з політології. Я практично намагався навчити їх досліджувати все про що вони читають.

    Фестиваль Наратів – це відмінний спосіб увійти в контакт з учнями та дітьми, а також з купівельними звичками, коли справа доходить до читання, зізнався наш співрозмовник і додав: Наприклад, сьогодні я розповів дітям про Подорож до центру землі Жюля Верна, яка є однією з перших книг наукової фантастики і у нашій розмові ми торкнулися багатьох речей: що знаходиться в центрі землі, як ми можемо дізнатися про це, що саме знав Жюль Верн про центр землі. Це був дуже цікавий обмін інформацією для них.

    Гашпар Дьордь є фахівцем по сімейним справам і проводив в рамках цього фестивалю майстер-класи з виховання дітей шляхом читання: Так само, як в минулому році, і цей рік дав мені особливий досвід, бо є дуже багато батьків, які дуже хочуть якось поліпшити відносини між їхніми дітьми і книгами. Є батьки, які хочуть створити дружні стосунки між дітьми і читанням. Це був сімейний досвід, в якому як діти, так і батьки користувалися цілим рядом заходів, заснованих на важливості читання. Я дивлюся на читання як на будь-які інші дружні відносини в нашому житті. А це значить що, для того щоб розвинути здорову поведінку коли мова йде про читання в житті дитини, важливо не змушувати її читати, а знайти ту відповідну стратегію стимулювання читання із задоволення. Це означає, що з перших місяців життя дитини, батьки повинні почати читати йому казки, спілкуватися якомога більше з дитиною, тому що читання ґрунтується на здібності дитини почути слова та їх зрозуміти. У моєму майстер-класі взяли участь понад сто батьків.

    Валентіна Роман, керівник проекту Наратів – фестиваль читання для дітей і виконавчий директор Асоціації Куртя Веке, організатора заходу, розповіла, що від 40 майстер-класів організованих в минулому році, фестиваль досяг 120 майстер-класів, цього року, і більше 2000 дітей-учасників. І оскільки праця з дітьми завжди сповнена новинами, Валентіна Роман поділилася з нами одним з досвідів: Ми зібрали кілька словесних перлин від юних читачів. Навіть я можу розповісти вам про одну маленьку дівчинку, яка сказала, що їй подобається книга Три мушкетери, тому що насправді їх є чотири.

    Точно так же, в центрі землі можна знайти меншу землю і так далі. Ігри, розвідка, знання, все від читання.

  • Гра в читання

    Гра в читання

    Чотири роки тому (починаючи з 23 квітня 2012 року)
    Національна бібліотека Румунії отримала нове приміщення, розташоване в
    Бухаресті на бульварі Унірі нр. 22. На її відкритті публіці була представлена
    діяльність та місія національної бібліотеки, як зона взаємодії між національною
    бібліотекою й іншими видами бібліотек (громадські, спеціалізовані,
    університетські, шкільні, дослідницькі), так і зона взаємодії національної
    бібліотеки з іншими інформативно-документальними установами як музеї, архіви,
    культурні центри.




    Хоча й була зроблена модернізація, діти не знаходили для
    себе місця в бібліотеці, хоча від
    менеджера Національної бібліотеки Калудії Шербенуце ми дізналися, що фізично
    такий простір існує, що й дозволило обладнати тут нещодавно Ігротеку – простір,
    призначений для дітей молодшого віку, який і став головною причиною нашої
    сьогоднішньої зупинки в бібліотеці: Простір для Ігротеки був передбачений ще з
    моменту будівництва національної бібліотеки, як і читальний зал для дітей та
    молоді. Традиційно, Національна бібліотека не пропонувала послуг для дітей, але
    можливість отримати нове приміщення дало нам шанс мати ці простори, присвячені
    дітям. Ігротека задумана як читальний зал для дошкільників, для тих маленьких
    чоловічків, які ще не знають літер, але які можуть насолодитися взаємодією з
    книгою разом із дорослими. В певний момент зал використовували і в партнерстві
    з театром Іон Крянге (дитячий театр), який ставив у ігротеці вистави, а
    починаючи з минулої осені, разом із гуртом волонтерів- ентузіастів, ми вирішили
    переобладнати цей простір, щоб він став придатним для малюків, відповідним для
    взаємодії з книгою та грою. Цим волонтерам вдалося зібрати фонди, заохотити й
    інших волонтерів з організації Де Архітектура, наприклад, і, працюючи разом,
    цієї осені нам вдалося запропонувати цей простір публіці. Тепер цей простір
    відкритий виключно для дошкільнят, інших вікових категорій не існує; меблі
    відповідають віку дітей, тут є
    простори, де малюки можуть навіть поповзати, невеличкими сходинками, на які
    діти з легкістю можуть вилізти. Це відкритий простір, про який піклуємося і ми,
    і, на нашу радість, й батьки. Вони
    піклуються про цей простір, збирають іграшки за своєю дитиною, атмосфера дуже
    приємна.




    Національна бібліотека Румунії чекає на дітей із спеціально
    обладнаним залом. Ігри, іграшки та книги навчають дітей наблизитися до читання
    в Ігротеці в ігровій формі. Kлаудія Шербенуце, менеджер Національної
    бібліотеки, розповіла нам, чому важливо приводити дітей до бібліотеки ще в
    ранньому віці: В основному, читання є соціальним актом, якому навчаються. І
    наскільки раніше діти навчаться цьому, настільки легше їм буде в майбутньому.
    Дослідження про читання в ранньому віці та зустріч із книгою показали, що
    відвідування бібліотеки без прямої взаємодії з книгами допомагає менше, і що
    дуже важливо, щоб діти взаємодіяли з книгою разом із дорослим, щоб ті знаки,
    які вони ще не вміють розпізнати, як літери, мають цінність; в певний момент
    вони стануть словом, яке дитина зможе прочитати.




    Взаємодія дітей дуже раннього віку з книгою є важливою,
    оскільки вирощує дорослих, які зможуть легко вчитися й думати самостійно.
    Бібліотека є в громаді тим ресурсом, який знаходиться поруч з нами на протязі
    всього життя. Важливо відкрити його для себе якомога раніше, щоб змогти
    користуватися ним якомога довше. На жаль, у нас бібліотека сприймається
    помилково як установа для школи. Бібліотека є установою, яка допомагає нашому
    постійному формуванню, нашому постійному розвитку. Простори цього роду,
    бібліотеки для дуже маленьких дітей, у західних країнах є нормальною річчю. У
    нас існують бібліотеки, і в кожній бібліотеці є простір для дітей, але дуже
    мало цей простір присвячений їм. В одному й тому ж просторі є завжди різні типи
    публіки. Такі простори, присвячені дітям,
    є перевагою для всіх громадян, вони допомагають дітям, щоб їхні перші
    кроки до пізнання літер були якомога відкритішими і частими.




    Від Kлаудії Шербенуце ми дізналися, що хоча Ігротека й була
    відкрита нещодавно, були створені умови, щоб цей простір був відкритий і в
    суботу, в той час як бібліотека зачинена, а присутність великої кількості
    батьків із дітьми доводить, що потрібний такий простір без комерційного
    відтінку. Ігротека може приймати одночасно максимум 15 дорослих в супроводі
    дітей, а радістю організаторів є те, що зал ніколи не буває порожнім: Це нове
    приміщення, яким ми всі повинні гордитися. Це приміщення бібліотеки, бібліотека
    будучи створена для публіки, отже, це простір для публіки. Це приміщення з
    великим потенціалом. Наші класичні послуги національної бібліотеки знаходяться
    на все вищому рівні. Ми намагаємося поставити на перший план потреби публіки, і
    в цьому сенсі нам вдалося відкрити цього року цей простір: ігротеку для молодої
    публіки. Гадаю, що важливо зрозуміти той факт, що читачів вирощують, вони не
    з’являються просто так
    – додала наша співрозмовниця, яка не забула згадати й
    той факт, що Національна бібліотека має партнерства з багатьма культурними
    установами, що є необхідною умовою для організації надзвичайних культурних заходів.