Tag: шахта

  • Серата Монтеору

    Серата Монтеору

    Розташований приблизно в 20 км від міста Бузеу, в горбистому районі, вкритому лісами, населений пункт Серата Монтеору відомий як курорт, де туристи знаходять готелі та гостьові будинки з критими та відкритими басейнами, деякі з яких живляться солоною водою джерел із лікувальними властивостями.

    На початку поселення називалося Серата, вперше згадується в кінці 15 століття в грамоті волоського правителя Влада Монаха. Економічне значення населеного пункту значно зросло в 19 столітті, коли, крім вина, цуйки, натуральних шовкових тканин і солі, в асортименті продукції, отриманої в Сераті, з’явилася також нафта. Своєю появою курорт завдячує Грігоре Константінеску, який купив землі навколо населеного пункту, під якими були виявлені поклади нафти. Він досяг успіху в нафтовому бізнесі, взявши собі ім’я Монтеору, а прибутки інвестував у розвиток бальнеологічного курорту після того як проаналізував водні джерела з Серати та виявив їх лікувальні властивості. За рекомендацією французького лікаря промисловець Грігоре Константінеску заклав основи бальнеологічного курорту Серата Монтеору.

    Офіційно відкритий як курорт 1 липня 1895 року, Серата Монтеору має, отже, води з лікувальними властивостями, про які згадується в документах ще з 1837 року. Сьогодні джерела мінеральної води представлені 3 гідрогеологічними свердловинами, гірничою свердловиною та 19 джерелами з високим ступенем мінералізації (до 513 г/літр), що дають воду пластового типу. Важливим лікувальним фактором є помірно-континентальний клімат, який характеризує цю територію.

    Курорт мав два готелі з більш ніж сотнею номерів і казино, каплицю, парк у стилі англійських садів та особисту віллу. У наступні роки Грігоре Монтеору продав нафтові родовища консорціуму Offenheim Singer Co, щоб присвятити свої інвестиції в сфері туризму. У 1895 році він ініціював проект будівництва трамвайної лінії типу Декавілль, що мала з’єднювати курорт із залізничною станцією. Проєкт так і не був реалізований, зберігшись лише кантон, який мав стати кінцевою точкою лінії, де сьогодні знаходиться початкова школа, пошта і жандармський пост. Грігоре Монтеору помер у 1898 році, а курорт успадкував його зять, лікар Константін Анджелеску та його дружина Вірджинія Монтеору, а також інша його дочка Елена. Казино, знакова будівля курорту в міжвоєнний період, було фіналізовано в 1900 році і коштувало півмільйона франків. Сьогодні вілла і каплиця Монтеору оголошені історичними пам’ятками.

    casamonteorufotomonicabolanos.png

    Нафтова шахта є, так само, історичною пам’яткою, найстарішою нафтовидобувною шахтою в повіті Бузеу (друга половина 19 століття) і рідкістю в Європі та світі, із свердловинами, виритими на глибині 240 – 320 метрів, і системою розробки нафтових покладів гірничими методами. Для копання свердловин використовували систему дзеркал, що відбивали світло на глибині. Після Другої світової війни та встановлення комуністичного режиму курорт був зруйнований. Лише у 1970 році тут було збудовано два готелі, відкритий басейн і лікувальну базу, які експлуатувалися в рамках профспілкової системи. Нафтова шахта входить до переліку туристичних визначних пам’яток курорту Серата-Монтеру, разом із каплицею та родинним особняком Монтеору.

    За останні 30 років на курорті з’явилося багато пансіонатів і будинків для відпочинку, а до пропозиції проведення вільного часу додалися й інші розваги, такі як пригодницькі парки. Андрей Нягу керує таким парком у Серата Монтеору: “Ми почали з ідеї відкрити освітній центр для дітей. Ми почали з мотузкового парку, а потім потроху розширювалися. У нас є чотири стежки для лазіння по деревах, скеледром, зонаair soft, де ми стріляємо один в одного, приміщення для прокату велосипедів. Ми також пропонуємо піші прогулянки лісом. Є дві стежки, призначені для дітей від чотирьох до 8 … 9 років, і дві інші – для старших дітей і дорослих.  Також маємо стежку, що пролягає через ліс. Це стежка, яка займає близько години, для малих дітей, на якій ми показуємо їм рослини, цікаві каміння, дерева, розповідаємо їм різну інформацію.”  

    З курорту дуже легко можна дістатися до головних туристичних пам’яток повіту Бузеу: табору кам’яних скульптур Мегура, Грязевих вулканів з Берки, монастирів Чолану та Ретешть, виноградників та виноробних заводів з Неєнь або з П’єтроаселе (місце, де було виявлено скарбницю «Квочка з золотими курчатами»), конезаводу з Чіслеу та Музею бурштину з н.п. Кольц. На початку ХХ століття курорт Серата Монтеору конкурував з найважливішими курортами Європи, такими як Карлові Вари, а європейці вибирали для лікування своїх недуг солону воду цього бузеуського курорту. Літній басейн, відкритий у 1904 році, мав 2500 квадратних метрів. У 2010 році Серата Монтеору було оголошену європейським напрямком EDEN, посівши третє місце в номінації “Водний туризм”.

     

  • Мала Базиліка у н.п. Качіка

    Мала Базиліка у н.п. Качіка




    Село Качіка розташована у Східних Карпатах, на півночі країни, у
    Сучавському повіті, на відстані 18 км від міста Гура Гуморулуй. Десь навколо
    1780 року на місці, де зараз розміщене село Качіка були віднайдені поклади
    солі. 8 років по тому було здано в експлуатацію соляну шахту, куди
    Австро-угорська імперія вирішила переселити галицьких працівників та фахівців
    гірничої справи. Найбільша частина цих працівників були поляками,
    римо-католиками. Зведена ними соляна шахта є унікальною, оскільки
    її галереї були вириті вручну. Галереї були підкріплені дерев’яними дошками, що
    зберіглися до наших днів. На відміну від звичайних печер, деревина
    у соляних печерах ніколи не гниє від вологи, а тільки вбирає солі. Завдяки
    цьому, дерев’яні хрести та ікони збереглися до сьогодні. Печери й величезні
    зали прикрашені скульптурами й барельєфами із солі й з’єднані довгими
    переходами. Неймовірно, але все тут виконано з солі.

    salina-cacica.jpg






    Качіка польською мовою означає качка. Це була болотиста зона з
    багатьма дикими качками, тому поляки дали їй цю назву. Фахівці підрахували, що
    шахта має сольові запаси на ще 500 років. Видобуток почався в 1791 році. У
    шахті є невелика каплиця, православна, з кількома соляними скульптурами. На
    38-метровій глибині є штучне озеро, на краю якого утворюються соляні кристали.
    На озері пливе човен, яким колись шахтарі, у вільний час, прогулювалися разом
    зі своїми дітьми та онуками. На 41-метровій глибині шахти є бальний зал, де
    шахтарі проводили бали і вечірки. Він був названий ім’ям першого генерального
    директора шахти Агріпи Попеску. Потім на 75-метровій глибині, колисьбуло
    сховище для сиру. При постійній температурі в 10 градусів, сир зберігався дуже
    добре в шахті. Тепер тут було улаштовано спортивний майданчик для тих, хто прибуває
    сюди на лікування, хворих на астму, або з захворюваннями органів дихання. Є
    також ігрові майданчики для дітей. При вході до соляної шахти можна
    побачити чудову соляну скульптуру, що зображує розп’ятого Ісуса. Глибина
    шахти – 75 метрів, а спускатися до неї можна 192 дерев’яними сходинками.
    Стіни каплиці в шахті прикрашені соляними барельєфами, що представляють
    біблійні сюжети. Висвітлює каплицю світильник, зроблений із кристалічної солі.
    Розміри каплиці захоплюючі, як і краса її інтер’єрів: висота – 7 м, довжина -
    25 м, а ширина 9 м.






    Отже, у 1810 році в Качіці була освячена невелика дерев’яна церква. Її
    історію дізнаємося від священика Антона Мерендеску: Нинішня церква існує з 1904 року. Доцієї церкви, в 1810
    році, була побудована менша дерев’яна церква. З нагоди будівництва старої церкви
    також була привезена чорна чудотворна ікона, яка носить ім’я Мадонна Нера.
    Вона пережила пожежу. У візантійській іконографії завжди Пресвята
    Діва Марія намальована з немовлям на руках. У 1903 році було освячено перший
    камінь фундаменту
    нинішньої церкви, а в 1904 році церква була закінчена за кошти Польської
    держави. Костел збудований у неоготичному стилі, у формі хреста, з
    переламаною аркою, у формі стріли. Це
    справжня перлина архітектури.






    Церква побудована з каменю та червоної цегли. На 30-тиметровій
    висоті, на вежі змонтований круглий балкон, що спирається на стіни вежі
    численними кам’яними колонами, завершеними у вигляді башточок, як би
    відтворюючи форму каплиці. З архітектурної точки зору виділяються вітражі,
    розташовані у 5 вікнах пресвітерію. Вони представляють п’ять славетних таємниць
    розарію. Цінними є також два величезні бічні вікна в поперечних навах, зроблені
    з кольорового скла. Також відвідувачі побачать стіну, на якій зображено кілька
    об’єктів. Пояснює священик Антон Мерендеску: У центрі розміщене
    найбільше серце, на знак вдячності після війни. Його привезли і подарували саме
    тому, що Бог допоміг цим християнам пережити війну. Протягом року богослужіння
    відбуваються румунською мовою. Проте є особливі події, як велике паломництво
    14-15 серпня, коли літургії відбуваються також українською та німецькою
    мовами.






    Великий ювілей 2000 року приніс цій святині виняткове визнання. На прохання
    яського єпископа Петра Ґергеля, з 17 січня 2000 року римо-католицька церква в
    Качіці була публічно визнана Папою, який присвоїв їй титул Малої Базиліки
    (Basilica Minor). 14 березня 2000 року Папа Йоан Павло ІІ, статуя якого
    розміщена на подвір’ї костелу, надав цей титул Качіцькій церкві. За церквою на
    туристів чекає ще один сюрприз, зізнався священик Антон Мерендеску: Це грот,
    який показує об’явлення Богоматері в Лурді. Тому що пагорб загрожував церкві,
    місцеві жителі почали викопувати цей пагорб з думкою залити його бетоном. Потім
    прийшла геніальна ідея побудувати грот в ім’я Богоматері.




    Чотири роки тому влада надала комуні Качіка статус туристичного курорту
    місцевого значення. Головні визначні пам’ятки – це соляна шахта, Мала базиліка
    і православна церква. Біля шахти Качіка є навіть солоне озеро, де зазвичай влітку
    відпочивають люди. Усі ці об’єкти можна відвідати за один день.

  • Перспектива румунської видобувної промисловості

    Перспектива румунської видобувної промисловості

    Як досягнути цієї мети? Шляхом численних
    заходів, починаючи від інвестицій в економічні технології та підтримки
    промислового сектору, до використання менш забруднюючих транспортних засобі,
    від підвищення енергоефективності будівель до співпраці з міжнародними
    партнерами для покращення екологічних стандартів у світі.




    А також шляхом декарбонізації
    енергетичного сектору. Однак впровадження цього завдання створить серйозні наслідки
    в Румунії, країні з давніми традиціями видобутку корисних копалин, яка все ще
    забезпечує значну частину своїх енергетичних потреб за допомогою вугільних
    електростанцій.




    На сьогодні Румунія використовує
    вугілля на теплоелектростанціях, які підпорядковуються двом
    енергопідприємствам на півдні країни – Олтенія та Гунедоара. Якщо до 1989 року в видобувному
    секторі Румунії працювало близько 100
    000 людей, на приблизно 450 шахтах, то за останні три десятиліття ситуація в
    цій галузі кардинально змінилася. Більшість шахт були закриті, в тому числі найдавніша
    вугільна шахта в Румунії, відкрита у 1859 році в Петрілі. За офіційними даними,
    станом на 2017 рік кількість тих, хто працював у гірничодобувній галузі, становила
    приблизно 3000 працівників. А з того часу було закрито ще кілька шахт. Низька вартість
    видобутого вугілля та високі виробничі витрати, зумовлені застарілою
    технологією, відсутність інвестицій для підвищення ефективності, зростання
    витрат для досягнення екологічних стандартів та низький внутрішній попит на
    вугілля є основними причинами закриття шахт. Невдовзі офіційний Бухарест
    повинен представити план повної відмови від використання вугілля для
    виробництва енергії, оскільки цей ресурс не має майбутнього, – сказав перший віце-президент
    Європейської комісії Франс Тіммерманс. Румунія має в розпорядженні європейські
    фонди, – додав Франс Тіммерманс, – а якщо кошти на справедливий перехід будуть
    використовуватися розумно, для звільнених працівників будуть створені робочі
    місця.




    Експерт у гірничодобувній галузі,
    колишній генеральний директор енергетичного комплексу Гунедоара Міхай Мелцер в
    інтерв’ю нашій радіостанції розповів про перспективу цієї галузі у Румунії. «За
    нормальних обставин, коли невиправдано стрімко ростуть витрати, а видобуток
    вугілля стає нерентабельним, ніхто не продовжує видобуток вугілля лише заради
    справи. Зазвичай робиться переорієнтація на інші енергетичні сегменти, які
    можуть принести менші витрати, більші доходи та процвітаюче життя. В долині річки
    Жіу видобування вугілля надзвичайно складне, оскільки неможливо використовувати
    передові технології. Природа не була такою щедрою як, наприклад, з Польщею, у
    гірничодобувній галузі. Ні! У нас речі дещо складніші. А ті, хто працює у цій галузі, це дуже добре обізнані у цих питаннях
    люди. Продовження видобувної діяльності означатиме колосальні суми, закопані в
    землю, які насправді є не виправданими.»




    Ці кошти можна витрачати на нові
    джерела енергії, що забезпечуватимуть стійке майбутнє. На сьогодні можна точно сказати, – вважає Міхай Мелцер,
    колишній радник у Міністерстві енергетики, – що енергетичний комплекс Хунедоара
    доживає свої дні. «Це організм, який перебуває у комі і підтримується субсидіями,
    державною допомогою, румунським урядом, відповідно румунськими платниками
    податків. Та, наскільки я розумію, Міністерство енергетики хоче створити два
    нових держпідприємства: майбутній енергетичний комплекс Долини річки Жіу, який
    включатиме чотири гірничі шахти та теплоелектростанція Парошень, з одного боку,
    та теплоелектростанцію Мінтія. На превеликий жаль хочу
    сказати, що з першого дня роботи вони будуть збитковими, а румунська держава
    буде зобов’язана субсидіювати їх безпосередньо або приховано, оскільки самостійно
    вони не зможуть продовжувати свою діяльність. І я переконаний, що так і станеться!
    Я буду радий, якщо це робитиметься паралельно з програмами урізноманітнення діяльності
    цих підприємств.»




    З іншого боку, Міхай Мелцер привертає
    увагу на соціальні наслідки. За його словами, цілком природно, коли певна галузь
    занепадає, стискається з обмеженнями, на
    її місце має бути поставлено щось інше, оскільки ми говоримо про людей, про
    їхнє життя, кожний місцевий житель має право на чесне і процвітаюче життя.
    Серед проєктів, розроблених для підтримки цих працівників у цих галузях, які
    потребують перепрофілювання, є створення в Петрошанах Renew Acad – професійно-навчального
    закладу щодо відновлюваних джерел енергії та розподілу електроенергії.
    Впровадження цього важливого проєкту у регіоні дозволить жителям долини річки Жіу
    вибрати іншу кар’єру. Інший проєкт був зосереджений на водні, паливі
    майбутнього, – зазначив Міхай Мелцер: «Ще один дуже важливий проєкт, який
    зупинився на певному етапі, розробляється разом з Інститутом кріогеніки у Римнику Вилча. Йдеться про водневий вузол,
    побудований навколо ТЕС Парошень. Долина річки Жіу має дуже важливу енергетичну
    інфраструктуру: ТЕС Парошень, трансформаційні підстанції, високовольтні лінії.
    На мою думку, все це має бути використано, слід уникнути їх втрати.»




    З урахуванням цього і був розроблений
    проєкт водневого хабу, який буде важливою складовою енергетичного комплексу Долини
    річки Жіу.

  • Весела Петріла

    Весела Петріла

    Чотири роки тому шахта Петріла була
    закрита і оголошена історичним пам’ятником. Це був момент, коли група громадян, під
    впливом незвичайних ідей митця Іона Барбу, створивши Асоціацію Весела колонія, подумали перетворити шахту Петріла на культурний, музейний,
    туристичний і, не востаннє, комерційний простір. Це вперше, коли група інтелектуалів, митців та архітекторів стали власниками культурної шахти.




    Міхай Данчу, представник Асоціації Весела колонія, розповів нам всю історію: «Асоціація Весела
    колонія була створена в 2013 році разом з моїми проектами і деяких моїх колег архітекторів. І все почалося з того, що в районі
    Колонії, в Петрошань, найбільший історичний комплекс в
    долині річки Жіу потребує оновлення, міської реабілітації або регенерації. І тоді ми
    створили цю Асоціацію,
    ми спочатку провели майстер-класи
    з дітьми, які хотіли веселішого
    району, ніж яким
    він є тепер.»




    Асоціація Весела колонія перетворила шахту на маршрут з виставковими залами та
    лабораторіями для досліджень і експериментів, де за допомогою мистецьких і
    теоретичних засобів та за участю місцевої громади було представлено та
    проаналізовано минуле і теперішнє Петріле та її можливості перетворення. За оригінальність проекту Асоціація
    Весела колонія отримала нагороду від Національного управління фонду культури, яка була номінована
    на Гала-
    премій. Докладно розповідає про цю нагороду Міхай Данчу: «Цю нагорода ми отримали в результаті заходів, які ми провели в Петрілі. Я хочу сказати, що Асоціація Весела колонія є одним із членів-засновників
    Асоціації «Планета
    Петріла»,
    тобто група людей,
    що сприяє відродженню промислової спадщини шахти Петріла та її перетворення в економічний,
    соціальний і культурний центр Долини Жіу. Будучи членами-засновниками, ми взяли на себе новий компонент управління проектом Культурний
    простір Петріла,
    який має на меті перетворити гірничу справу на культурну на місці колишньої шахти. Ця подія
    відбулась минулого року
    в серпні, а потім ми домовилися про перейменування гірничого ансамблю на культурний ансамбль в результаті проведення культурних та спортивних заходів».




    Творці заходів у шахті Петріла
    мали на увазі те, що:
    Якщо шахта не давала мені померти протягом 27 років, тепер я запропонував не давати їй померти …, зазначив
    на церемонії
    вручення нагороди гірник пенсіонер
    Кетелін Ченуше. Детально
    розповів нам
    про організовані заходи Міхай Данчу:Ми робили так, щоб
    продовжити проведені з 2014 року заходи,
    і в 2018 році зберегти рівень уваги до проекту Петріла, чому
    сприяв документальний фільм«Планета Петріла», режисером, якого був Андрій Дескелеску,а в ролях
    виступили Кетелін Ченуше та Іон Барбу. Отож, у 2018 році, протягом усього року,
    ми провели 10 культурних акцій, найважливіші – День відкритих шахт, що пройшов 1 травня та Культурна шахта Петріла, що відбувся 10-12 серпня. Події полягали у
    тимчасовій активації існуючих там приміщень, після гірничодобувної діяльності,
    тобто адміністративних приміщень, залів, заповнених промисловим обладнанням, шахтарської траси, вуглевидобувного маршруту,
    громадських
    приміщень,
    галереї та промислової інфраструктури, які були
    перетворені на виставки мистецтва, концертні зали та місця
    проведення спортивних заходів, в середовищі, що сприяє моделюванню того, що ми
    бачимо на заході у колишніх гірничих комплексах, які перетворилися на центри
    культурної,
    економічної та, навіть адміністративної діяльності.




    Міхай Данчу також пояснив, що через звичайну стратегію в сучасному міському просторі,
    колишній промисловий простір
    був перетворений на культурний, і сказав нам, що ми можемо побачити в Петрілі: «Події- наш першочерговий пріоритет, натомість
    маємо волонтерів з-поміж колишніх гірників, на чолі з Кетеліном Ченуше, які насправді утримують цей простір в даний час. Тим часом, 15
    листопада минулого року було
    створено Музей рятування гірника, унікальний музей в країні, і там, на колишній станції
    швидкої допомоги,
    постійно забезпечуємо допомогу всім, хто відвідує цей район. Насправді в минулому році у нас було
    в цілому 5000 відвідувачів і учасників, найбільша кількість відвідувачів культурного об’єкту
    в Долині річки Жіу. Що можуть
    побачити тепер відвідувачі це постіндустріальний простір,і перетворений на живий
    простір, в парк
    архітектурних об’єктів високої якості, зроблені в кінці дев’ятнадцятого
    століття, в період між війнами і на початку комуністичного
    піднесення, який тепер став барвистим.




    У планах Асоціації – продовжити
    діяльність у сфері Культурного видобутку Петріли, принаймні на один захід на місяць. Більше
    того: «Вперше з 2012 року всі погоджуються з тим, що шахта
    Петріла повинна стати культурним простором з адміністративною та соціально- економічною роллю. Ми чекаємо на вас у Петрілі, звичайно, ви не будете
    нудьгувати
    – сказав
    Міхай Данчу.

  • 30 жовтня 2017 року

    ПОЖЕЖА – Сьогодні
    сповнюються два роки від жахливої пожежі в бухарестському рок-клубі «Колектив».
    Трагедія, що сталася 30 жовтня 2015 року забрала життя 64 людей: 27 осіб загинуло
    тієї ночі і 37 пізніше – у лікарнях Бухареста та за кордоном. Після ходи,
    організованої в п’ятницю, в пам’ять жертв пожежі, сьогодні відбулася поминальне
    богослужіння, а вечором – концерт
    рок-музики,. Багато румунів засмучені тим, що через два роки після пожежі винні
    не були покарані, а системні порушення не були усунені.




    АВАРІЯ – На шахті Урікань в долині
    річки Жіу сталася аварія, внаслідок, якої один гірник загинув, а інші троє були травмовані.
    Жертви проводили роботи для подальшого закриття шахти. Нагадаємо, що в цьому ж
    гірничому регіоні на початку місяця сталася інша аварія, на шахті Лупень, що призвела
    до загибелі двох шахтарів та поранення третього. Шахта Лупень буде працювати ще
    п’ять років, згідно з меморандумом, переданим Європейській комісії.




    ІСПАНІЯ – Каталонській лідер Карлес Пучдемон та низка місцевих лідерів і
    посадових осіб, які стали ініціаторами декларації про незалежність Каталонії звинувачуються Генеральною Прокуратурою Іспанії у вчиненні заколоту, повстанні
    проти уряду, розкраданні державних коштів та інших кількох злочинах. Сотні
    тисяч людей у неділю в Барселоні демонстрували за єдність Іспанії і вимагали
    арешту Пучдемона. Міністр закордонних справ Іспанії Альфонсо Дастіс в інтерв’ю телеканалу «SkyNews» заявив, що
    відставлений лідер регіонального уряду може брати участь в місцевих виборах,
    які прем’єр-міністр Рахой призначив на 21 грудня, якщо не потрапить за грати.








    КАТАЛОНІЯ -
    Міністерство з питань румунів звідусіль уважно стежить за ситуацією понад 130 000 румунів, які проживають в Каталонії, на тлі останніх подій в цьому іспанському регіоні. У поширеній сьогодні заяві міністерство
    рекомендує громадянам Румунії повідомляти румунську владу про будь-яку ситуацію, що несе загрозу для
    власної безпеки. Водночас
    румунам радять повідомляти дипломатичні місії Румунії в Іспанії про будь-які ситуації, що можуть вплинути на
    трудові відносини й стосунки з місцевими органами влади та установами. Міністерство
    нагадує, що Бухарест твердо і беззастережно відкинув односторонню декларацію
    про незалежність Каталонії і висловлює повну підтримку суверенітету і
    територіальній цілісності Іспанії. Румунія сподівається, що ситуація в іспанському регіоні якомога швидше повернеться в рамки конституційного ладу Іспанії.





    КІБЕРБЕЗПЕКА – Усі країни ЄС повинні тісно співпрацювати, якщо прагнуть міцної кібербезпеки, – попередила у понеділок в Бухаресті Комісар ЄС з питань економіки і цифрового суспільства Марія Габріель, під час VII-ої щорічної міжнародної конференції на тему Нові глобальні виклики в галузі кібербезпеки. Нам також потрібно інвестувати в
    технології, а держави-члени та установи повинні сприяти розвитку співробітництва,
    тому що ми побачили наскільки уразливими можемо бути, – зазначила Єврокомісар.
    Під час свого дводенного візиту в Бухарест Марія Габріель зустрінеться з
    представниками румунської влади, проведе зустрічі на тему незаконного контенту в Інтернеті, обговорить питання інвестицій в
    цифровій сфері, та відвідає поточні проекти: «Innovation Lab», що впроваджується
    Бухарестським Політехнічним університетом, «DReam» – з полегшення доступу до бібліотечних
    ресурсів для людей з вадами зору та «Codette» – з розвитку цифрових здібностей серед
    спільноти дівчат і жінок, захоплених інформаційними та комунікаційними технологіями.

    ТЕНІС – Румунська тенісистка Сімона Халеп вже четвертий тиждень поспіль очолює світовий рейтинг Жіночої асоціації професійного тенісу (WТА), оновлений варіант якого був опублікований сьогодні. Халеп, яка завершить цей сезон на першій позиції, випереджає на 40 очок другу ракетку світу Гарбіньє Мугурусу з Іспанії, а данійка Кароліне Возняцкі відстає від румунки на 160 очок. У Топ-100 найкращих тенісисток світу входять ще чотири румунки: Сорана Кирстя, яка посідає 37 місце, Ірина Бегу – 44 місце, Міхаєла Бузернеску, яка піднялася на 17 позицій і
    посіла 72 місце та Моніка Нікулеску, яка знаходиться на останній позиції в рейтингу WTA.