Розташований приблизно в 20 км від міста Бузеу, в горбистому районі, вкритому лісами, населений пункт Серата Монтеору відомий як курорт, де туристи знаходять готелі та гостьові будинки з критими та відкритими басейнами, деякі з яких живляться солоною водою джерел із лікувальними властивостями.
На початку поселення називалося Серата, вперше згадується в кінці 15 століття в грамоті волоського правителя Влада Монаха. Економічне значення населеного пункту значно зросло в 19 столітті, коли, крім вина, цуйки, натуральних шовкових тканин і солі, в асортименті продукції, отриманої в Сераті, з’явилася також нафта. Своєю появою курорт завдячує Грігоре Константінеску, який купив землі навколо населеного пункту, під якими були виявлені поклади нафти. Він досяг успіху в нафтовому бізнесі, взявши собі ім’я Монтеору, а прибутки інвестував у розвиток бальнеологічного курорту після того як проаналізував водні джерела з Серати та виявив їх лікувальні властивості. За рекомендацією французького лікаря промисловець Грігоре Константінеску заклав основи бальнеологічного курорту Серата Монтеору.
Офіційно відкритий як курорт 1 липня 1895 року, Серата Монтеору має, отже, води з лікувальними властивостями, про які згадується в документах ще з 1837 року. Сьогодні джерела мінеральної води представлені 3 гідрогеологічними свердловинами, гірничою свердловиною та 19 джерелами з високим ступенем мінералізації (до 513 г/літр), що дають воду пластового типу. Важливим лікувальним фактором є помірно-континентальний клімат, який характеризує цю територію.
Курорт мав два готелі з більш ніж сотнею номерів і казино, каплицю, парк у стилі англійських садів та особисту віллу. У наступні роки Грігоре Монтеору продав нафтові родовища консорціуму Offenheim Singer Co, щоб присвятити свої інвестиції в сфері туризму. У 1895 році він ініціював проект будівництва трамвайної лінії типу Декавілль, що мала з’єднювати курорт із залізничною станцією. Проєкт так і не був реалізований, зберігшись лише кантон, який мав стати кінцевою точкою лінії, де сьогодні знаходиться початкова школа, пошта і жандармський пост. Грігоре Монтеору помер у 1898 році, а курорт успадкував його зять, лікар Константін Анджелеску та його дружина Вірджинія Монтеору, а також інша його дочка Елена. Казино, знакова будівля курорту в міжвоєнний період, було фіналізовано в 1900 році і коштувало півмільйона франків. Сьогодні вілла і каплиця Монтеору оголошені історичними пам’ятками.
Нафтова шахта є, так само, історичною пам’яткою, найстарішою нафтовидобувною шахтою в повіті Бузеу (друга половина 19 століття) і рідкістю в Європі та світі, із свердловинами, виритими на глибині 240 – 320 метрів, і системою розробки нафтових покладів гірничими методами. Для копання свердловин використовували систему дзеркал, що відбивали світло на глибині. Після Другої світової війни та встановлення комуністичного режиму курорт був зруйнований. Лише у 1970 році тут було збудовано два готелі, відкритий басейн і лікувальну базу, які експлуатувалися в рамках профспілкової системи. Нафтова шахта входить до переліку туристичних визначних пам’яток курорту Серата-Монтеру, разом із каплицею та родинним особняком Монтеору.
За останні 30 років на курорті з’явилося багато пансіонатів і будинків для відпочинку, а до пропозиції проведення вільного часу додалися й інші розваги, такі як пригодницькі парки. Андрей Нягу керує таким парком у Серата Монтеору: “Ми почали з ідеї відкрити освітній центр для дітей. Ми почали з мотузкового парку, а потім потроху розширювалися. У нас є чотири стежки для лазіння по деревах, скеледром, зонаair soft, де ми стріляємо один в одного, приміщення для прокату велосипедів. Ми також пропонуємо піші прогулянки лісом. Є дві стежки, призначені для дітей від чотирьох до 8 … 9 років, і дві інші – для старших дітей і дорослих. Також маємо стежку, що пролягає через ліс. Це стежка, яка займає близько години, для малих дітей, на якій ми показуємо їм рослини, цікаві каміння, дерева, розповідаємо їм різну інформацію.”
З курорту дуже легко можна дістатися до головних туристичних пам’яток повіту Бузеу: табору кам’яних скульптур Мегура, Грязевих вулканів з Берки, монастирів Чолану та Ретешть, виноградників та виноробних заводів з Неєнь або з П’єтроаселе (місце, де було виявлено скарбницю «Квочка з золотими курчатами»), конезаводу з Чіслеу та Музею бурштину з н.п. Кольц. На початку ХХ століття курорт Серата Монтеору конкурував з найважливішими курортами Європи, такими як Карлові Вари, а європейці вибирали для лікування своїх недуг солону воду цього бузеуського курорту. Літній басейн, відкритий у 1904 році, мав 2500 квадратних метрів. У 2010 році Серата Монтеору було оголошену європейським напрямком EDEN, посівши третє місце в номінації “Водний туризм”.
