Tag: Юліан Кіфу

У липні в Бухаресті відбулася презентація книги «Перспективні
дослідження розширеного Чорноморського регіону. Сценарії його майбутнього в
умовах сильної міжнародної турбулентності». Вона була видана Центром із запобігання конфліктам і
раннього попередження під проводом Юліана Кіфу та Нарчіса Белешою. У заході,
крім авторів, взяли участь міністр закордонних справ Теодор Мелешкану, депутат і колишній міністр юстиції Кетелін Предою, експерти, дипломати та представники ЗМІ.

Книга
містить два вступні дослідження, здійснені Теодором Мелешкану і начальником
Генерального штабу Збройних сил Румунії, генералом Ніколаєм Чуке та аналітичні
роботи цілої низки румунських та іноземних фахівців, котрі провели перспективний
аналіз геополітичної динаміки розширеного Чорноморського регіону. Докладніше
про цю книгу розповів Нарчіс Белешою: «Перспектива, оптика, яку
ми пропонуємо в рамках цієї теми є абсолютно новою. Наукова новизна одержаних
результатів дослідження полягає в інструменті, який ми використовуємо для
виявлення течій у цьому просторі, а саме: перспективні дослідження. Вони
припускають, окрім класичних формул документації, аналізу, аргументації, використання уяви в рамках сценаріїв типу «чорний лебідь». Це нова
концепція аналізу, яка припускає висування гіпотез з надзвичайно низьким
ступенем матеріалізації. Звичайно, якщо подивитися на недавнє минуле, то побачимо,
що ця концепція «чорного лебедя» якимось чином має бути пристосована до
нинішніх реалій. Тому що наприклад обрання Дональда Трампа президентом США або
вихід Великої Британії з ЄС були малоймовірними сценаріями, які мало хто з нас вважав
здійсненними. Тому сьогодні ми повинні приділити належну увагу цьому методу «чорний
лебідь».»

Використовуючи
чітку методологію та низку показників колектив фахівців запропонував 83
сценарії можливого розвитку ситуації в розширеному Чорноморському регіоні,
деякі з яких здійснені за методом «чорний лебідь», який припускає викладення
вкрай малоймовірних гіпотез, але які державні структури повинні враховувати для
уникнення несподіванок. Розповідає директор Центру із запобігання конфліктам і
раннього попередження Юліан Кіфу: «Ми, врешті-решт, створили 83 сценарії, з
яких 11 – типу «чорний лебідь», виходячи з бажання виявити відносну вірогідність,
тобто речі, які здаються всім експертам відносно вірогідними. Ми створили ці
сценарії типу «чорний лебідь», щоб уникнути стратегічної несподіванки та, щоб мати
виклик у кожному відносно вірогідному сценарії. Йдеться про перспективне
дослідження, на коротко-, середньо- і довготривалу перспективи розвитку подій в
розширеному Чорноморському регіоні. На підставі свого досвіду ми прийшли до
висновку, що деякі сценарії «чорний лебідь», які колись здавалися нереальними,
стали надзвичайно життєздатними сьогодні. Це надзвичайно важлива і корисна
книга, котра торкається всіх акторів, що перебувають у цьому регіоні, а
методологія є чисто румунською, яку ми застосовуємо вже уп’яте чи ушосте, після
її використання при аналізі ситуації Україні на тлі великих змін та сильної
турбулентності.»

У
свою чергу Міністр закордонних справ Румунії Теодор Мелешкану вважає, що ця книга є незамінним
помічником для тих, хто працює в сфері державного
стратегічного планування закордонної політики. «Книга є, на мій погляд, першим серйозним аналізом проблем,
що виникають у Чорному морі та в розширеному Чорноморському регіоні. На жаль,
як відомо, світ, в якому ми живемо, дуже швидко змінюється. З цієї точки зору
здатність розглядати потенційні сценарії є основною діяльністю для всієї
зовнішньої політики Румунії. Мова йде не лише про теоретичні дослідження, а й
про дуже серйозний внесок деяких тематичних досліджень, які можна знайти в цій
книзі, і багато з них зроблені іноземними дослідниками з країн, які згадуються
в книзі.»

Глава румунського зовнішньополітичного відомства заявив,
що Румунія приділить особливу увагу Чорноморському регіону під час свого
головування у Радії ЄС в першій половині наступного року: «Ми маємо багато форм
співробітництва на рівні Чорноморського регіону, але переважна більшість з них,
за винятком деяких політичних дискусій, запропонували безліч проектів, які досі
не були втілені у життя. Саме тому у період, коли Румунія головуватиме в Раді
ЄС це питання буде для нас пріоритетним. Тобто серед багатьох інших пріоритетів,
це питання буде одним із головних пріоритетів, які ми утверджуватимемо під час румунського
головування в Раді ЄС. І важливим аспектом буде саме наведення аргументів на
підтримку ініціативи про необхідність залучити ЄС, за допомогою наявних
засобів, до підтримки та розвитку регіонального співробітництва, процвітання
чорноморських держав та забезпечення такої
соціальної та політичної еволюції, яка дозволить нам говорити про якісно новий рівень
демократії та державного управління в регіоні Чорного моря.»

У середині січня в
Чернівцях відбулась зустріч міністрів закордонних справ, а також освіти Румунії
та України. Цей дипломатичний «десант» на Чернівеччині, а також питання, які
були обговорені в ході двосторонніх переговорів свідчать про бажання обох
сторін якнайшвидше вирішити питання, які заважають двом сусіднім країнам вийти
на якісно новий рівень румунсько-українського діалогу.

Власне аналізуючи склад делегацій можна визначити домінантну тему
зустрічі, яка за словами міністра закордонних
справ Румунії Теодора Мелешкану була відкритою й пройшла в дуже дружній
атмосфері та з чітким бажанням обох сторін якнайшвидше знайти правильні та
реалістичні рішення проблем, з якими стикаються дві сусідні країни й особливо
для майбутнього розвитку відносин між Румунією та Україною. Отже центральним
питанням переговорів в Чернівцях було впровадження положень нового Закону
України «Про
освіту»,
зокрема в частині забезпечення права румунської меншини на навчання рідною
мовою.

Щодо цього за підсумками зустрічі Теодор Мелешкану заявив: «Румунія і
надалі зберігає свою точку зору стосовно того, що стаття 7 закону про освіту, в
її нинішній редакції має негативні наслідки для права на освіту рідною мовою
осіб, які належать до румунської національної меншини і, взагалі, для всіх, рідною
мовою яких є румунська. Я обговорив з Павлом висновки Венеційської комісії щодо статті 7, а також роль, яку відіграватиме подальше
правове регулювання цих питань з тим, щоб побачити, які рішення ми можемо знайти
разом. Ми домовилися відкрити та якнайшвидше закрити переговори щодо розробки
спільного робочого документа, протоколу, з питань імплементації закону про
освіту та, зокрема, щодо подальшого розвитку вторинного законодавства.»

Зі свого боку міністр
закордонних справ України заявив, що переговори почалися з того, що мають і можуть зробити разом сторони для
реалізації українського освітнього закону: «Ми з пані Лілією Гриневич ще раз
наголосили, що імплементація цього закону має базуватися на послідовній
дискусії і взаємодії з нашими румунськими друзями і партнерами та з громадою
тут. Ми домовились, що наші міністерства освіти вже зараз починають працювати
над спільним документом, який визначить наші бачення в імплементації цього закону
для українських громадян румунського походження, для румунської громади. Це
бачення буде ґрунтуватися на дуже простих принципах: перше – всі громадяни
України повинні мати добрі знання української, без чого у кожного нема
можливості реалізувати своє майбутнє і
друге – кожен має розуміти і відчувати свою країну, а це означає що ряд предметів, ну наприклад Історія України,
Основи держави і права, вони за визначенням мають викладатися українською.»

Теж у Чернівцях румунська сторона повідомила українську про те, що для
заохочення дітей етнічних румунів України вчитися рідною мовою румунська влада
буде виплачувати найкращим учням стипендії: «Я повідомив Павла, що Уряд Румунії
нещодавно прийняв деякі рішення, спрямовані на заохочення та захист прав етнічних
румунів України, в тому числі щодо надання стипендій учням, а також щодо
проведення курсів для вчителів шкіл з румунською мовою викладання. Я висловив
надію, що ми зможемо працювати з українськими властями у цій сфері.»

Слід сказати, що Румунія, на відміну від інших сусідів України, зайняла
конструктивну позицію щодо реформи освіти мовами нацменшин та, попри
розбіжності у поглядах, висловлює готовність до діалогу і підтримує Київ на
регіональному та міжнародному рівнях. На цьому наголосив і Павло Клімкін: «Я
дуже радий, що у нас відбувається і сьогодні відбувся дружній та зорієнтований
на результат діалог з цих питань. І я дуже вдячний Теодору за те що він сказав
сьогодні: що Україна має бути членом Європейського Союзу. Це те, що я постійно
повторюю, що румунська громада знайде себе в майбутньому коли Україна стане
членом Європейського союзу в спільній,
об’єднаній Європі. Я окремо подякував Теодору за допомогу з румунського боку,
яка надається не тільки румунській громаді, я підкреслюю, а взагалі області і
Чернівцям як місто, зокрема щодо тутешнього шпиталю. Обов’язково хочу
використати цю можливість, щоб подякувати нашим румунським друзям за дуже
послідовну і дієву підтримку, і двосторонню, і в рамках міжнародних
організацій, в нашій боротьбі за незалежність і територіальну цілісність
України. Я завжди її відчував.»

Глави зовнішньополітичних відомств двох країн розглянули й інші нагальні питання двосторонніх відносин. Теодор Мелешкану: «Ми
обговорили й транскордонні проекти, що представляють для нас інтерес, такі як
відкриття нових пунктів перетину кордону між Румунією та Україною, а також
інші, більш амбітні, проекти щодо забезпечення транспортних зв’язків по вісі
«Північ-Південь» на рівні Європейського Союзу. У той же час ми висловили
готовність і надалі підтримувати зусилля України щодо вступу до ЄС та НАТО.»
Теодор Мелешкану повідомив, що з румунського боку роботи з модернізації двох
автомобільних пропускних пунктів на кордоні з Україною майже завершені, а
також, що Уряд Румунії має намір надати фінансову допомогу в розмірі 60 тис
євро для оснащення і покращення умов одного з відділень Чернівецької лікарні.

Міністри також домовились, що вже у першій половині 2018 року Румунія та
Україна відкриють нові автомобільні пункти пропуску на кордоні та працюватимуть
над створенням пішохідних, зокрема в гірських районах. Павло Клімкін: «Я
вважаю, що це жах, що на 235 кілометрів кордону з Румунією тут є лише 1 міжнародний
пункт пропуску. І це власне наша проблема. З нашого боку ми за ці роки не змогли
добудувати пункти пропуску. Вони мають бути добудовані цього року, але сьогодні
ми з Теодором говорили про створення й пішохідних пунктів пропуску.»

Відомий
румунський аналітик Юліан Кіфу, директор Центру запобігання та раннього
попередження конфліктів прокоментував для Радіо Румунія результати останніх
румунсько-українських переговорів: «Треба
відзначити дуже важливу річ: уперше
ми маємо чіткі заяви українського чиновника, міністра закордонних справ, який
говорить про добрі і дружні двосторонні відносини, а також вперше маємо визнання лояльності румунської меншини щодо Української держави, уклін, складений безпосередньо і неодноразово міністром
закордонних справ Клімкіним перед
румунами, громадянами України румунської національності, які були на Донбасі, які загинули, воюючи пліч-о-пліч з українцями, захищаючи державу в якій живуть. Таке відбувається вперше і, на мій погляд, позитивним результатом цього
візиту станом на сьогодні є саме це: сторони представили свої
позиції, вони чітко зрозумілі нам і ми спробуємо узгодити цей документ, що має компенсувати
прийняття закону, який сьогодні має редакцію, не зовсім вигідну нам в умовах передвиборчого року…»

У світлі останніх подій в Україні і навколо неї, точніше навколо ситуації на Донбасі і в Криму, пропонуємо вашій увазі авторську статтю відомого румунського аналітика Юліана Кіфу, який написав її після повернення з приватної поїздки до Києва, де з огляду на різні спільні розробки та проекти мав можливість зустрітися з численними українськими та іноземними експертами. Своїми враженнями і думками він поділився у статті, що була опублікована в газеті Евеніментул зілей.

Отож, війна йде далі з темпами загибелі українського взводу в місяць (так само й у противника), політичних протистоянь не бракує, наявна видима і кричуща організована злочинність, що часто керується російськими спецслужбами, військовою або цивільною – ГРУ чи ФСБ, але занепокоєння громадськості мало-помалу зосереджується на інших напрямках.

Дійсно, українська громадськість страждає від постійних наслідків, котрі зазвичай відчуває будь-який народ, який страждає від затяжної війни, відповідно звикає до цього. Соціальний вплив є дуже великим, особливо коли ми говоримо про загибель голови родини, що складається з двох пар батьків і 1-2 дитей, дружини і немає братів, які б взяли на себе відповідальність після насильницької смерті. У цих випадках драми і наслідки є жахливими, але в той же час, суспільство, здається, звикло до умов війни і розвинуло стійкість, характерну для ситуації, що залишається незмінною в часі. Йде четвертий рік конфлікту…

Тому дослідження центру Разумкова щодо проблем безпеки стосується скоріше підривних, інформаційних та злочинних дій Росії в Україні, де відбулися політичні вбивства російських дисидентів в центрі столиці, вибух, холоднокровне вбивство на очах у перехожих, акт саботажу і підрив складу боєприпасів. Таким чином особиста безпека, корупція і насильницькі злочини вважаються основними загрозами, і в меншій мірі війна, що залишилася десь на третьому місці.

Проте, така реакція є природною, якщо врахувати останні подій в російсько-американському діалозі (візит Тіллерсона в Москву) і недавній візит канцлера Ангели Меркель в Сочі. Тіллерсон вважає Україну та анексію Криму, відповідно виведення військ з Донбасу, попередньою умовою для будь-якого кроку до відновлення довіри і початку переговорів щодо майбутніх угод. З іншого боку, Меркель уперше, поруч з Володимиром Путіним заявила, що Україна має отримати контроль над кордоном і лише ПОТІМ можна буде шукати рішення для проведення місцевих виборів.

Таким чином уперше Німеччина відкрито наголошує на послідовності умов Мінську-2 після тривалого періоду невизначеності і ця послідовність дій згідно угоді, суперечить позиції Росії і спрямована на відновлення українського контролю над Донбасом, окупованим російськими військами та проросійськими сепаратистами. Ця заява здатна значно заспокоїти населення, а також українську владу, стурбовану можливими переговорами або торгами США-Росія або ЄС-Росія за її спиною.

Ще одним аспектом, залишається постійне прагнення першими зустрітися з президентом США Дональдом Трампом. З огляду на пострадянську історію обидвох держав, Росія й Україна мають глибоку культуру символів, що виходить за рамки американського прагматичного підходу. з точки зору Вашингтона американський президент зустрічається з ким йому потрібно, а не з державними лідерами у певній послідовності та за символічними критеріями переваги. Крім того, теж прагматично, досить можливо, що Трамп не може дати відповіді Порошенку, до зустрічі віч-на-віч з Путіним. Тому це помилкова гонка і не обов’язково доречна, але вона забирає багато часу і зусиль української дипломатії.

У цій ситуації, після усунення побоювань безпосередніх загроз безпеці, люди все більше зосереджують свою увагу на економіці, рівні життя, правосудді, корупції та реформах. Отож сьогодні доля України лежить в її власних руках, вона може виграти або програти через відсутність реформ, а західна втомленість супроводжується відсутністю терпіння і відхиленням аргументу наявності війни для затягування реформ. Водночас, і населення втомилося від штучних пояснень і відкладень через особисті інтереси. Тому на сьогодні в України є лише три шанси: реформа, реформа і реформа.

Після того, як минулого тижня спільно з директором бухарестського Центру із запобігання конфліктам та раннього попередження Юліаном Кіфу ми проаналізували наслідки таких подій, як інавгурація нового лідера Білого дому Дональда Трампа, Brexit або вибори у Франції, сьогодні ми продовжимо цей демарш і торкнемось виборів у Німеччині, Нідерландах і ситуації в Сирії.

Канцлер Німеччини Ангела Меркель буде балотуватися в цьому році на четвертий термін. Ця заява була зроблена в кінці минулого року після з’їзду Християнсько-демократичного союзу, лідером якого є Ангела Меркель. Це оголошення було зроблене на тлі закликів про відставку глави федерального уряду, якої зажадали в основному радикали та партія Альтернатива для Німеччини, противники політики прийому біженців, підтриманої канцлером Німеччини. У своїх звинуваченнях вони говорять про втрату контролю над потоком міграції. Однак, згідно з останніми даними, в минулому році було констатоване різке скорочення кількості мігрантів-шукачів притулку в Німеччині. Офіційні дані показують, що 280.000 осіб, що шукають притулку прибули до Німеччини в минулому році, у порівнянні з майже 900 тисячми, скільки було зареєстровано в 2015 році. Незважаючи на значне скорочення, в минулому році, країна як і раніше стикається з численними проблемами.

Кількість заяв на отримання притулку перевищує кілька сотень тисяч, а німецький уряд повинен продемонструвати, що здатний забезпечити інтеграцію тих, хто отримує вид на проживання. Наскільки важливі вибори в Німеччині для Європи і, які шанси на перемогу має чинний канцлер? Професор Юліан Кіфу, директор Центру із запобігання конфліктам та раннього попередження зазначає: Звичайно, ми говоримо про дуже важливий елементі, оскільки мова йде про Німеччину, що є двигуном Європи, і в цих умовах все стає дуже важливим. Є й надалі можливості для порозуміння між правими і лівими силами, яке б дозволило узгодити формулу, завдяки якій пані Меркель зможе продовжити свій мандат. Зростає вплив крайньоправих сил. Але очевидно, що вони є «домашніми планами». І я бачив неодноразово, принаймні у випадку Brexit-у і виборів в США, що плани не завжди здійснюються, отож можна очікувати й сюрпризи.

Цього року пройдуть парламентські вибори в Нідерландах, країні, де, на тлі невдоволення виборців управлінням імміграційного потоку, популістська і ультраправа Партія свободи посідає перше місце в опитуваннях. Її лідер Герт Вілдерс представив передвиборчу програму, в якій обіцяє деісламізацію країни, виступає за закриття мечетей і заборону імміграції з мусульманських країн. Публікації Die Welt і Express стверджують, що політична програма передбачає також закриття мусульманських шкіл, заборону Корану і паранджі.

Для Бухареста, вибори в Нідерландах мають важливе значення, перш за все, з точки зору перспективи приєднання Румунії до Шенгенського простору. Заплановане на березень 2011 року приєднання було відкладене кілька разів, в тому числі й тому що проти цього виступили Нідерланди, хоча Бухарест виконав всі необхідні критерії.

Чи слід очікувати найближчим часом якихось змін в цьому відношенні? Відповідає Юліан Кіфу: З цієї точки зору у нас немає підстав радіти, тому що вибори в Нідерландах обіцяють швидше за все підтвердити тенденцію збереження партій євроскептиків на передньому плані, тому ймовірність того, що Нідерланди зроблять кроки вперед досить незначна. Є, водночас, і позитивні ознаки, зокрема спосіб у який Нідерландам вдалося досягти рішення щодо ратифікації Угоди про асоціацію Україна-ЄС. У цьому ключі ми можемо сподіватися, що незалежно від того, як виглядають справи та якими будуть результати виборів у Нідерландах, ми зможемо досягти європейської домовленості, яка б була на користь в тому числі Румунії. Але з огляду на те, як відновлюється Шенген і стриманість в зв’язку з міграцією, я гадаю, що ця тема, буде закрита протягом найближчих років.

Що стосується ситуації в Сирії та участі Росії в цьому конфлікті, політолог Юліан Кіфу підкреслив: Звичайно Сирія, це справа, яку не можна швидко закрити. Я бачив, що спроби вирішити проблему в короткостроковій перспективі, укласти угоду про припинення вогню не увінчалися успіхом. Особливо, коли йде мова про часткове перемир’я. Росія намагається нав’язати певний тип рішення, як це зробила в Україні та в Грузії. Я думаю, що такий підхід не дає результатів.

Рішення повинно бути узгодженим, – вважає Юліан Кіфу, – який зазначає, що все ще є надзвичайно важливі аспекти у цьому конфлікті, як масові вбивства в Алеппо, використання забороненої зброї та порушення прав людини.

У другій половині жовтня в приміщені Парламенту Румунії відбулася
презентація нової книги «Інформаційна війна: типізування інформаційної агресії Російської Федерації»,
написаної колективом авторів з Румунії та Р. Молдова під керівництвом директора
румунського Центру запобігання конфліктам та раннього попередження Юліана Кіфу
і директора кишинівського Інституту суспільних політик Оазу Нантоя. На заході
були присутні чільні державні посадовці, дипломати, відомі політологи,
науковці, викладачі та студенти вищих навчальних закладів, а також представники
провідних ЗМІ.

Основною метою цієї книги є дослідження типових складових інформаційної
війни Росії та створення системи порогів і рівнів впливу в проведенні оцінки
впливу інформаційної війни Росії на треті країни, а також у виявленні робочих
систем інформаційної війни та усвідомленні наявності цієї війни та створенні
інституційних елементів захисту в умовах
інформаційної війни.

На цьому наголосив і колишній міністр закордонних справ та екс-голова
Служби зовнішньої розвідки Румунії Теодор Мелешкану: «Це науковий аналіз явища, що все більше поширюється на міжнародному рівні.
Якщо до недавнього часу гібридна війна була не більше концепції, про яку можна
було прочитати в різних роботах, сьогодні ми спостерігаємо за все ширшим
використанням цих інструментів, складовою яких є й інформаційна війна. Отож
інформаційна війна є частиною гібридної війни, але ми повинні усвідомити, що
водночас це окремий елемент або інструмент, який може бути ефективно
використаний деякими державами, які зацікавлені в просуванні своїх інтересів.
Основною метою інформаційної війни є створення альтернативних реалій шляхом
перекручення істини надаючи їй власне тлумачення.»

Теодор Мелшакану озвучив основні тези російської пропаганди в румунському
інформаційному просторі: «Перша тема:
Румунія є рабом Сполучених Штатів Америки та спроби утвердження
антиамериканських настроїв у Румунії; друга ключова тема – антинатівська
пропаганда; третя тема – кампанія проти розміщення в Румунії елементів
американської системи ПРО та погрози заходами у відповідь, які все більше прокладають
собі шлях в румунському суспільстві; четверта, дуже важлива тема, стосується
розпаду Європейського союзу, точніше того, що численні кризи, з якими стикалося
європейське співтовариство останнім часом нібито призведуть до розвалу Євросоюзу. І,
нарешті, п’ята, більш свіжіша тема,
ставить знак рівності між Туреччиною Ердогана і Росією Путіна, з тим, щоб
вплинути на спосіб мислення в румунському суспільстві.»

Відомий румунський аналітик і знавець східного простору Дан Дунгачу
наголосив на тому, що Росія, для досягнення своїх цілей, використовує внутрішні
проблеми, з якими стикаються країни ЄС. «Коли ми кажемо, наприклад, що Росія
фінансування екстремістські партій в Європі – це абсолютно вірно, але
європейці не голосують за ці партії або французи не віддають свої
голоси партії пані Ле Пен тому що вона фінансується Росією. Навпаки, Росія
фінансує її тому що французи голосують за неї. Завданням соціолога є зрозуміти,
чому суспільство опинилося в цій ситуації, а ті, хто займається Росією та
інформаційною війною мають зрозуміти, що робить Росія і чому вона ятрить деякі рани.
Росія не спричиняє ці рани, або не всі, вона розворушує існуючі рани.»

Дан Дунгачу підкреслив і проблеми, що виникають в зусиллях Євросоюзу у боротьбі з російською пропагандистською кампанією, зокрема щодо поширення
інформаційної альтернативи російськомовним жителям і тим, хто користується
контрольованими російською владою ЗМІ: «Різниця між росіянами сьогодні і нами,
спільнотами, котрі пережили комуністичний режим до 89 року, є величезною. Коли ми слухали Радіо Вільна Європа/Радіо Свобода і Голос
Америки, були виконані дві умови: по-перше ми довіряли тому, що передають Захід або
Америка і, по-друге, ми не любили свої еліти, не любили систему, не любили
режим. Проблема Росії на даний момент полягає в тому, що жодна з цих умов не
виконується. Захід не здається росіянам правдоподібним, а росіяни, здається, не
ненавидять свої еліти. Коли маєш таку ситуацію, і я не роблю моральних суджень
цього, набагато важче діяти ніж до 89 року, важче доносити інформацію. Що може сказати Брюссель громадянину Росії, який не вірить ЄС, підозріло ставиться
до нього і не ненавидить свої еліти настільки, щоб коли йому кажуть, що ця його еліта корумпована
і негідна, він би подякував і сказав: Раптом мене осяяло! Це дуже складна
методологічна проблема, яка зараз обговорюється і, котра, можливо, заслуговує і
нашої уваги як європейців і членів НАТО.»

Директор румунського Центру запобігання
конфліктам та раннього попередження Юліан Кіфу підкреслив, що ця книга корисна всім, хто в тій
чи іншій формі присутній або працює в суспільному просторі. «Окрім спроби закладення першої цеглини і початку дебатів довкола теми інформаційної війни, цією
книгою ми хочемо привернути увагу громадськості,
ЗМІ, можновладців до існування цих компонентів, в яких кожен з нас знехотя може стати мультиплікатором. Ми не можемо
знати все і тому якась новина в сфері, з якою ми не обізнані, може
бути мимоволі поширена нами без
пояснень експерта, який би допоміг збалансувати ситуацію.»

20 жовтня 2015 р. у приміщені Парламенту Румунії
відбулася презентація нової книги «Перспективний аналіз української кризи: тристоронній
підхід», написаної колективом авторів з Румунії, України та Р. Молдова під
керівництвом директора румунського Центру запобігання конфліктам та раннього
попередження Юліана Кіфу і за підтримки директора українського Інституту
світової політики Альони Гетьманчук та директора кишинівського Інституту
суспільних політик Оазу Нантоя. На заході були присутні чільні державні посадовці, дипломати, відомі
політологи, науковці, викладачі та студенти вищих навчальних закладів, а також
представники провідних ЗМІ.

Презентація книги Юліана Кіфу викликала великий інтерес у присутніх, адже вона не
просто аналізує нинішню ситуацію в Україні, а пропонує 90 можливих
сценаріїв розвитку подій з урахуванням певних критеріїв. Вони поділені на три різні періоди часу: короткострокові (6-12
місяців), середньострокові (3-5 років) і довгострокові (10-15 років). За
словами авторів, головна мета дослідження полягає в тому, щоб надати компетентним
державним установам і особам, які приймають рішення на найвищому рівні повну
мапу можливих сценаріїв, щоб бути готовими до будь-якого розвитку подій та уникнути
несподіванок.

Керівник проекту Юліан Кіфу зазначив, що всі аналізи, сценарії та прогнози
були зроблені за допомогою унікальної техніки і методології перспективного
дослідження, що дозволило зробити ряд висновків: «Одним з головних висновків
цього дослідження, зокрема щодо елементів внутрішнього характеру, є те, що в
східному просторі, і ми не є виключенням, спостерігається обмежена спроможність
розробляти і впроваджувати суспільні політики та проекти, доводити їх до кінця.
За участі наших колег і партнерів з України та Молдови, безпосередньо
зацікавлених цією темою та з різними поглядами на реалії, ми зуміли застосувати
україноцентричний підхід до показників, у тому розумінні, що ми зосередили свою
увагу передусім на еволюції подій в Україні і лише потім розглянули інші
показники, необхідні для повноти нашого системного аналізу. Результати, на мій погляд, вражаючі, а висновки стосуються суто
еволюції дієздатності української держави, яка на наш погляд була однією з
цілей цієї вправи. Ми отримали вражаючі результати, сподіваюся, що у нас буде ще нагода
повернутися до цієї теми і ми раді,
що можемо зберегти цей важливий аспект інституційної співпраці
в сфері громадянського суспільства, академічних кіл, сфери дослідження, ми
вважаємо це дуже важливою складовою тристоронньої співпраці між Румунією,
Молдовою та Україною.»

Держсекретар зі стратегічних питань МЗС
Румунії Даніель Йоніце наголосив на порушенні Росією міжнародних норм і правил,
але додав, що нинішня ситуацій в Україні стала початком змін на краще в
румунсько-українських відносинах: «Брутальне і
незаконне вторгнення Російської
Федерації в Україну, незаконна анексія Кримського півострова, і військові дії в
Донецькій та Луганській областях створили дуже велику зону турбулентності і
нервовості в регіоні. Водночас ця ситуація принесла чудову можливість для
покращення двосторонніх відносин між Румунією та Україною. Можливо, якби не було
цього конфлікту на сході, ні ми, ні наші українські друзі, не зрозуміли б дуже
важливу річ, зокрема те, що ми більше ніж просто сусіди, ми дві важливі держави
в цьому регіоні, стабільність і безпека яких залежить одне від одного. Отже
це незаконне вторгнення Росії в Україну нарешті відкрило нам очі на наші
можливості співпраці. Усі знають, що Румунія, в цьому контексті, беззастережно
підтримує європейські та євроатлантичні устремління України, ми відверто готові
поділитися своїм досвідом і не з позиції старшого брата, чи брата, який добився
успіху, а з позиції друга, який може поділитися не лише позитивними аспектами
свого досвіду, а й розповісти про те, що йому не вдалося зробити в процесі
зближення з європейськими та євроатлантичними структурами.»

Україну на презентації книги «Перспективний
аналіз української кризи: тристоронній підхід» представив
радник-посланник Посольства України в Бухаресті Теофіл Рендюк, який подякував
Румунії за повну і постійну підтримку територіальної цілісності і суверенітету
України. «Ця книга вийшла на тлі реального перезавантаження
двосторонніх відносин між Україною та Румунією. Вже півтора року ми є свідками
позитивних змін у наших взаєминах, чого не було протягом 24 років відколи ми
встановили дипломатичні відносини. І звичайно це перезавантаження бере свій
початок тут, в Бухаресті, де Адміністрація Президента, Уряд, Міністерство
закордонних справ, наукові кола, і те, що є надзвичайно важливим і чого ми не
мали досі – засоби масової інформації та румунський соціум в цілому, повністю
підтримали територіальну цілісність і суверенітет української держави.»

Колишній міністр закордонних справ Румунії Теодор Мелешкану озвучив головну
ціль та висновки до яких прийшли експерти трьох сусідніх країн: «Йдеться про аналіз, проведений з трьох
перспектив: румунської, молдовської та української. Головна мета цієї роботи
дуже проста, а саме: надання відповідальним установам та політичним лідерам трьох
країн цілої низки можливих сценаріїв, а головним висновком колективу авторів є
те, що озброєння України є одним із факторів забезпечення стабільності цієї
країни.»

Крім цього група румунських, молдовських та українських експертів вважає,
що Україні потрібні реальні реформи, які б сприяли створенню потужних державних
установ, котрі б надали громадянам гарантію того, що держава представляє їх
інтереси. Згідно з третім висновком західні держави не повинні підтримувати без
уважного і глибокого аналізу наслідків, сценарій федералізації України, автори
аналітичного дослідження стверджуючи, що федералізація може стати елементом
дестабілізації країни. Четвертий
висновок, до якого прийшли фахівці стосується необхідності забезпечення
послідовності в роботі нинішньої коаліції в українському парламенті, яка
підтримує процес реформ, що дозволить подолати нинішню складну ситуацію, в якій
перебуває держава. І нарешті, п’ятим висновком є необхідність заохочення і
всілякої підтримки економічних та демократичних реформ в Росії, що на думку
авторів, призведе в середньо- і довгостроковій перспективах і до стабілізації
ситуації в східних регіонах України.