Radio România Internațional

Tag: євроінтеграція

  • Румунія продовжує підтримувати Україну

    Румунія продовжує підтримувати Україну

    Глава румунської дипломатії Еміль Гурезяну у середу провів робочу зустріч з главами дипломатичних представництв країн ЄС, акредитованих у Румунії. Згідно з прес-релізом МЗС, у контексті безпекової ситуації в сусідній Україні та рішень, прийнятих політичними лідерами ЄС на останніх зустрічах на європейському рівні, Еміль Гурезяну наголосив на підтримці Румунією зміцнення безпекової та оборонної політики Євросоюзу. Він також підкреслив необхідність того, щоб ці зусилля здійснювалися у взаємодоповненні з Північноатлантичним альянсом, і підтвердив важливість міцного трансатлантичного партнерства, яке, за його словами, має вирішальне значення для європейської безпеки і процвітання.

    У заяві також наголошується на готовності Румунії продовжити всебічну підтримку сусідньої України. Водночас, пан Гурезяну підкреслив внесок Бухареста у досягнення справедливого і тривалого миру відповідно до принципів міжнародного права. З іншого боку, глава дипломатії підтвердив підтримку Румунією продовження процесу розширення ЄС та наголосив на важливості вступу до Євросоюзу як східних, так і західнобалканських партнерів, на основі їхніх власних заслуг. Що стосується сусідньої Республіки Молдова, Еміль Гурезяну відзначив кроки, зроблені цією країною на європейському шляху і наголосив на необхідності продовження підтримки з боку ЄС та держав-членів ЄС зусиль нинішньої влади у Кишиневі на шляху європейської інтеграції.

    Глава румунської дипломатії також привітав нещодавні події на рівні Європейського парламенту про створення Фонду реформ та зростання для Молдови, який має надати 1,9 млрд євро фінансової підтримки на проведення необхідних реформ. З іншого боку, згідно з прес-релізом МЗС, Еміль Гурезяну підкреслив на зустрічі з послами країн ЄС в Бухаресті важливість подальшого розвитку європейської економічної конкурентоспроможності шляхом зміцнення Єдиного ринку, просування інновацій та взаємозв’язку. Він наголосив, що наступна Багаторічна фінансова програма ЄС має відповідати пріоритетам, узгодженим на європейському рівні в рамках Стратегічного порядку денного на 2024-2029 роки. У цьому контексті глава румунської дипломатії підкреслив важливу роль Політики згуртування та Спільної аграрної політики як важливих інструментів для створення міцної основи для реалізації політики конкурентоспроможності та досягнення конвергенції на європейському рівні.

    Минулого місяця в.о. президента Іліє Боложан також сказав главам дипломатичних представництв, акредитованих у Румунії, що основні напрямки румунської зовнішньої політики залишаються незмінними. Він послався на стратегічне партнерство Румунії зі Сполученими Штатами Америки, а також на членство країни в НАТО і Європейському Союзі: «Ми залишаємося державою, яка твердо вірить у майбутнє Європейського Союзу, залишаємося проатлантичним і відповідальним союзником», – заявив Іліє Боложан.

  • Європейська інтеграція в Конституції Р.Молдова

    Європейська інтеграція в Конституції Р.Молдова

    Республіка Молдова закріпило інтеграцію до Європейського Союзу як стратегічну мету, внісши відповідні зміни до Конституції. Рішення, схвалене за результатами референдуму від 20 жовтня, в середу було опубліковане в Офіційному віснику. Судді Конституційного суду підтвердили результати референдуму 31 жовтня, після того, як Центральна виборча комісія визнала його таким, що відбувся при явці трохи більше 50%.

    Референдум був організований за ініціативою президентки Майї Санду, яка була переобрана на другий термін на виборах минулого місяця. Таким чином, у новій редакції Основний закон передбачає, що інтеграція до Європейського Союзу є стратегічною метою держави, європейський шлях є незворотнім, а ідентичність народу Республіки Молдова – європейською. Нова редакція Конституції також передбачає, що офіційною державною мовою в Республіці Молдова є румунська мова.

    Аналітики стверджують, що хоча прокремлівські сили можуть спробувати саботувати європейську інтеграцію сусідньої країни, яка тепер стала стратегічною метою, важко повірити, що вони зможуть сформувати більшість за час, що залишився. Пояснює політичний аналітик Андрій Курерару: «Звісно, що прокремлівські сили оберуть жорстку кампанію. Ми можемо мати саботаж щодо різних аспектів, пов’язаних з імплементацією рамок переговорів з Європейським Союзом, через публічні демонстрації, мітинги, протести, які можуть набути насильницького характеру, щоб показати Брюсселю, що Республіка Молдова не така вже й проєвропейська, і що зміна Конституції не змінює ситуацію в країні.»

    Своєю чергою, колишній голова Конституційного суду Молдови Александру Тенасе вважає, що внесення до Конституції положень, схвалених на референдумі, є рішенням і повноваженням виключно Конституційного суду. «Поки Конституційний суд, як єдиний орган конституційної юрисдикції, який має компетенцію перевіряти конституційність поправок до Конституції, вирішив, що ця поправка є законною і легітимною, я не бачу, кого може турбувати точка зору Кремля або когось іншого. Спекуляції завжди будуть, завжди буде хтось намагатиметься поставити під загрозу усе, що пов’язано з європейським курсом Республіки Молдова, але це не означає, що це має якийсь практичний вплив або може поставити під сумнів процес внесення змін до Конституції.»

    Тим часом Кишинів оголошує про низку заходів і реформ після того, як молдовська влада заявила, що стала об’єктом операції з дезінформації та підкупу виборців на президентських виборах і референдумі щодо європейського курсу країни. У понеділок президентка Майя Санду проведе консультації з політичними партіями щодо реформи правосуддя та боротьби з виборчою корупцією після того, як Вища рада безпеки тиждень тому порушила питання фальсифікації виборів.

  • Європейський курс Республіки Молдова

    Європейський курс Республіки Молдова


    З
    рішучим прозахідним президентом Майєю
    Санду та президентською партією «Дія
    та солідарність», яка явно домінує в
    парламенті та володіє всіма міністерськими
    портфелями, Республіка Молдова, здається,
    після трьох десятиліть коливань між
    Сходом і Заходом, нарешті, здатна
    остаточно вийти з орбіти Москви. Як
    завжди, Румунія є найенергійнішим
    і
    послідовним прихильником незалежності,
    суверенітету та територіальної цілісності
    сусідньої держави, а також її прагнень
    до європейської інтеграції.

    Створена
    на частині східних румунських територій,
    анексованих сталінським Радянським
    Союзом у 1940 році, після ультиматуму,
    Республіка Молдова проголосила свою
    незалежність 27 серпня 1991 року після
    провалу необільшовицького перевороту
    в Москві, спрямованого проти останнього радянського лідера,
    реформатора
    Михайла Горбачова.
    Того ж дня Румунія стала першою країною
    у світі, яка визнала державність свого
    нового сусіда. У
    момент,
    коли сотні тисяч українців знаходять
    прихисток
    в Респ.
    Молдові
    від російських військ, які вторглися в
    їхню країну, а несподівані
    вибухи та напади гранатами
    викликають побоювання щодо відновлення
    замороженого конфлікту в проросійському
    сепаратистському регіоні Придністров’я,
    парламентські партії в Бухаресті
    одноголосно
    підтверджують свою підтримку європейському
    курсу Кишинева.

    Кар’єрний
    військовий, прем’єр-міністр ліберал
    Ніколає
    Чуке закликав
    до дуже зваженого аналізу інцидентів
    у Придністров’ї, щоб ситуація з безпекою
    в цьому регіоні, яка є й
    так крихкою,
    не погіршилася додатково.
    Лідер СДП (при
    владі разом з НЛП) Марчел
    Чолаку також вважає, що інциденти в
    Тирасполі були спробою залякування, і
    повідомив,
    що найближчими тижнями відбудеться
    спільне засідання лідерів парламентів
    двох держав.

    Депутат
    Європарламенту від ДСУР
    (партнер урядування)
    Юліу Вінклер нагадує про заявки на
    членство в Європейському Союзі, подані
    Україною, Республікою Молдова та Грузією,
    і сподівається, що всі ці колишні
    радянські країни офіційно стануть
    кандидатами спільнотної
    організації.
    З
    опозиції депутат Союзу
    За порятунок Румунії Дан
    Барна вважає, що інциденти в
    Тирасполі були
    простими викликами, до яких треба
    ставитися з дипломатичною мудрістю, і
    що
    єдиним
    шансом стабільності
    Республіки Молдова є
    у Європейському Союзі, а Румунія як член
    ЄС
    та
    НАТО зобов’язана
    підтримувати цей курс
    Молдови.

    Для Альянсу
    за об’єднання румунів
    (націоналістична опозиція),
    каже сенатор Сорін Лаврік,
    возз’єднання Республіки Молдова з
    Румунією є єдиним реальним рішенням
    безпеки, враховуючи, що інциденти в
    Придністров’ї мають на меті поширення війни з
    України.

  • Румунія підтримує розширення ЄС

    Румунія, як східний форпост Європейського Союзу та НАТО, безпосередньо зацікавлена в розширенні цих просторів свободи та безпеки. В особах президента, премєр-міністра та міністра закордонних справ, Бухарест був послідовним прихильником зближення з європейськими та євроатлантичними структурами колишніх радянських республік, які вирішили віддалитися від Москви і обрали західні цінності.



    Подібну підтримку румунська дипломатія надає й західнобалканським країнам, розвиток яких був сильно загальмований два десятиліття тому кровопролитними війнами на терені колишньої Югославії. Тепер вони стабілізувалися і повернулися в русло нормального життя. Премєр-міністр Румунії Віктор Понта, можливий кандидат у президенти, вже робить перші вправи із закордонної політики, що є зазвичай прерогативою президента.



    У минулі вихідні, він запросив у дельту Дунаю своїх колег з трьох країн, що прагнуть вступити до Євросоюзу — премєрів Республіки Молдова Юрія Лянке, Грузії – Іраклія Гарібашвілі та Сербії – Александара Вучича, а також двох держав-членів ЄС Словаччини – Роберта Фіцо і Чехії – Богуслава Соботка. У цій неформальній зустрічі мав взяти участь і український премєр Арсеній Яценюк, який у звязку зі складною політичною ситуацією в Україні не зміг приїхати.



    Неанонсована і доволі несподівана зустріч передує підписанню 27 червня Кишиневом, Тбілісі і Києвом угод про асоціацію і про вільну торгівлю з ЄС. Переговори в дунайській дельті були присвячені Східному партнерству ЄС і конкретним крокам для подальшої підтримки держав-кандидатів на їх європейському шляху.



    Ініціатор зустрічі, Віктор Понта заявив, що: “Румунія та решта членів ЄС у регіоні рішуче та зі всіх сил підтримують Молдову, Україну та Грузію на їх шляху до Європи і зміцнення демократії. Є багато речей, які ми можемо обговорювати разом, повязаних з європейською інтеграцію, на базі позитивних прикладів Румунії та Чехії, а також з урахуванням допущених нами помилок, які, я сподіваюся, уникнуть наші друзі у регіоні.”



    Від імені прозахідного молдовського уряду, премєр-міністр Юрій Лянке подякував румунському уряду за послідовну підтримку: “Наше, майже дводенне перебування тут, дає нам позитивну енергію, а також можливість мати дуже корисні дискусії, з тим, щоб 27 червня у Брюсселі ми не тільки підписали Угоду про асоціацію, а мали достатньо енергії, достатньо сил, щоб перейти до наступного етапу: втілення в життя положень цієї угоди, надзвичайно важливої для майбутнього Республіки Молдова.”



    Дуже позитивна і підбадьорлива для країн-кандидатів з колишнього радянського простору, підтримка екс-комуністичних держав-членів ЄС допомагає, але не вирішує їх проблеми на шляху євроінтеграції. Вони не вирішуються в дунайській дельті і навіть не в Брюсселі, а тільки шляхом реальних реформ у Кишиневі, Києві і Тбілісі.

  • Україна, застрягла між двома світами

    Україна, застрягла між двома світами

    В світлі останніх подій в Україні, сьогодні ми вирішили представити вашій увазі статтю румунського дипломата, доктора політичних наук Валентина Наумеску, присвячену нинішній ситуації в українському суспільстві та перспективі Східного партнерства, що була опублікована в Інтернет-журналі «Contributors».



    Не легко бути громадянином країни, яка залишалась за бортом, незалежно від того, під яким кутом подивитися на ситуацію. Драма України, до і після Вільнюса, може викликати лише, по-людськи кажучи, щирі співчуття до народу, приреченого жити в тіні свого великого «захисника» зі Сходу. Геополітика бере жорстокий реванш на нашому континенті після двох десятиліть радісного конструктивізму, інтеграції і просування Заходу на Схід.



    Ані повністю європейська, ані фундаментально російськомовна (як сусідня Білорусь, наприклад, яка, принаймні на перший погляд, змирилася зі своєю долею «заручника»), але зі значною частиною громадянського суспільства, яке, на вулиці або ні, розчароване зникненням будь-якої європейської перспективи на середній строк, Україна бореться сьогодні з хронічною нездатністю Східної Європи подолати той стан периферії всіх «імперій», минулих або сучасних.



    Після розпаду Радянського Союзу посткомуністичний перехідний період був для українців тривалою і стерильною боротьбою з відсутністю стратегічних перспектив, з тупиками, судомами і внутрішніми кризами, з коливними і стриманими підходами країни, яка, здається, не знаходить свого місця на геополітичній карті початку цього століття. «Помаранчева революція» 2004 року стала захоплюючою спробою, якій у певний момент давали реальні шанси пробити лід залежності від Росії, але яка швидко і сумно зазнала невдачі з різних причин, внутрішніх і зовнішніх.



    На мій погляд, рішення президента Януковича не підписувати Угоду про асоціацію з ЄС є не тільки принципово, а й тактично неправильним: він «подає країну на підносі» Росії за мізерну ціну. Якби він пішов шляхом європейців у Вільнюсі, інтерес обох великих сил (Євросоюзу і Росії) втримати Україну в своїй сфері впливу був би значно більшим, а переговори б мали зовсім інший характер. Україна була б більш привабливою, стала б більш важливою ціллю для регіону сусідства. Відхиливши європейський сценарій, Київ тим самим, неявно визнає, що поїздки Януковича до Москви будуть на колінах перед «царем», який може кинути стільки крихт, скільки забажає, тому що українці приймуть будь-яку допомогу, щоб подолати ще одну зиму і ще один вирішальний рік з понад 60 мільярдами накопиченого боргу.



    Ані рішення обумовити підписання європейських угод звільненням українським правосуддям Ю.Тимошенко, не було найкращим. Але, з іншого боку, слід визнати, що через незвільнення Юлії Тимошенко Україна зараз не є асоційованим членом Євросоюзу. Європейці зрозуміли в останній момент, в день саміту у Вільнюсі, що такий тиск не є ані реалістичним, ані «принципово європейським» і відмовилися від цієї умови, однак новий підхід не змінив стан речей. Урешті-решт, тема Тимошенко не була вирішальною. Вирішальним фактором було побоювання України, що вона не зможе вистояти економічній помсті Росії.



    Україна не має наразі політико-економічної сили, громадянської визначеності і культурних ресурсів, необхідних для очевидного, глибокого, а не лише дискурсивного виходу із сірої зони геополітики континенту, щоб перейти в іншу, більш яскраву і більш цивілізовану. Білбордів і плакатів з проєвропейськими гаслами влади Януковича, встановлених два місяці тому по всій країні, виявилося недостатньо. Перешкоди, які стоять на шляху “втечі” України на Захід надто важкі.



    Апокаліптичний сценарій розколу України по лінії схід-захід, культурній лінії розлому, що відокремлює російськомовний регіон від (відносно) про-європейського є досить реальним, хоча й малоймовірним. З іншого боку, дивлячись на карту, не можна змиритися з думкою про теоретичну можливість виникнення напруження сепаратистського характеру так близько від наших кордонів. Згадуючи кривавий розпад Югославії в 90-х роках ніхто не хоче повтору югославського сценарію.



    Звичайно, не потрібна велика аналітична витонченість, щоб зрозуміти, що погіршення політичного клімату в Україні, напів-провал Східного партнерства (чотири з шести держав сказали «ні» Брюсселю) і очевидний наступ Росії для відновлення історичного впливу в прилеглих територіях Європейського Союзу, є солідними аргументами для підвищення стратегічного значення Молдови та Грузії. Дефіцитний ресурс – дорожчий (в даному випадку про-західна орієнтація в регіоні). Цілком імовірно, що незабаром ми станемо свідками інтенсифікації боротьби гігантів – Брюсселя і Москви – за ці дві маленькі пострадянські республіки. Доведеться міцно тримати кермо в 2014 році, році важких парламентських виборів на лівобережжі Прута.



    Невідомо зараз, який курс візьмуть протести в Києві. Не можна сказати наскільки важкою буде ця зима для українців і наскільки вагомою буде допомога Москви. Невідомо чи прозахідна опозиція має або ні енергію, ресурси і народну підтримку, щоб коли-небудь остаточно повернути дрейфуюче судно України носовою частиною до Брюсселя. Можна тільки припустити, що цей важливий сусід Румунії залишиться ще на довгий час застряглим між двома світами, не належачи повністю і не люблячи щиро жодного з них. (Автор: Валентин Наумеску)



    Українська редакція ВСРР не завжди поділяє погляди авторів статей, залишаючи за собою право редагувати матеріали.