Tag: іграшки

Сьогодні ми представимо вам історію іграшок різного віку, які були зібрані людьми, котрі зрозуміли, що емоції, які викликають іграшки не повинні бути марно втрачені.

Отож результатом зусиль цих осіб, точніше членів
асоціації Музей іграшок та працівників брашовського музею Будинок родини
Мурешенів стала унікальна виставка Музей іграшок. Інженер Думітру Крістіан,
який є головним ініціатором створення музею іграшок розповів як виникла ця ідея: Усе почалося, фактично, з моєї колекції. Я, як будь-яка дитина 60-70 років
мусив дуже уважно гратися зі своїми іграшками, оскільки знав, що якщо поламаю -
іншу не отримаю. Отож я був дуже уважним зі своїми іграшками, потім зібрав
іграшки моїх братів і, мало-по-малу, у 80-х роках у мене зібралася невеличка
колекція іграшок, звичайно, тих, що можна було знайти тоді в магазинах.
Хто жив в ті часи знає, що була обмежена кількість іграшок, які можна було
купити в магазині. У кращому випадку, якийсь знайомий, який працював
далекобійником або моряком на торговельному судні, який міг принести японську іграшку з-закордону. Отже, з часом, упродовж 20 років, моя колекція збільшилася і я подумав, що настав
час зробити щось більш серйозне. Але раптом я усвідомив, що то була колекція
іграшок для хлопчиків: літаки, поїзди, кораблі, автомобілі, у ній не було
жодної ляльки, жодного героя специфічного дівчатам, і я вирішив усунути цей
недолік. І так вже близько 20 років я весь час доповнюю свою колекцію.

Думітру Крістан хотів, щоб ця колекція стала
розповіддю про румунське дитинство в комуністичні роки: У цьому полягала суть
моєї ідеї: зібрати іграшки, з якими гралися румунські діти. Зараз це дуже легко
зробити, з нинішніми можливостями, Інтернетом, можна створити музей іграшок за
кілька місяців. Можна було шукати в Інтернеті, але я вирішив зібрати їх на
ярмарках, ринках, від літніх осіб, хотів, щоб близько 95% іграшок були
румунського виробництва або іграшками, з якими гралися колись діти в Румунії.
Цю колекцію не можна віднести до цінних, які оцінюється в тисячі євро, але це
особлива колекція, більш сентиментальна, оскільки розповідає про колишнє
румунське дитинство. Я зумів вже зібрати близько 14.000 іграшок, вже втратив
лік: автомобілі, поїзди, ляльки, ігри, іграшки для малюків, брязкальця, гумові
іграшки, шкільні ігри, в тому числі кілька десятків пеналів та кілька сотень
точил для олівців. Так ми намагаємося сформувати єдине ціле, яке б представляло
румунське дитинство, в тому числі книги, зошити та шкільні анкети дівчат з 1900
по 1980 роки. Так само глобуси та інші шкільні приладдя, що використовувалися
колись в румунській освіті.

В останні роки ця незвичайна колекція
користується все більшим визнанням і час від часу, з нагоди, наприклад,
Міжнародного дня захисту дітей або Різдва, асоціація Музей іграшок отримує
запрошення організувати виставку. Побачивши, що вони користуються великим
успіхом, різні музеї висловили готовність виставити в себе колекцію іграшок і в
інші періоди, як це відбувається зараз, коли вона виставлена у Брашові.
Розповідає Думітру Крістіан. Час від часу ми вибираємо кілька сотень іграшок,
які виставляємо в якомусь музеї або презентуємо в якійсь установі. Дуже
представницькі іграшки, які ми відреставрували, близько 30% нашої колекції
уперше представлені в Будинку-музеї родини Мурешенів у Брашові, що знаходиться
в самому центрі міста, на площі Сфатулуй. З цим музеєм ми маємо відмінне
співробітництво. Виставка відкрилася 6 квітня і буде працювати до 26 травня.
Потім колекція буде представлена в Араді, у менш відомому Музеї препаранді.
Сподіваюся, що вона сподобається і тамтешній публіці, надіюсь на той самий
успіх, що й в Брашові.

Ми
запитали Думітру Крістіана кому адресується ця колекція: Усі, хто запросив нас
до цих пір були переконані, що ця виставка адресована передусім дітям і це
дійсно так. Однак ми із задоволенням констатували, що й батьки або дідусі, які
приходять на виставку з дітьми, знаходять в цій колекції частину свого
дитинства. І дійсно, дуже цікаво провести кілька годин на такій виставці,
послухати, як батьки розповідають про своє дитинство дітям. Водночас дітям
дуже цікаво побачити іграшку 30-40
річної давності, дехто з них каже, що побачили подібну іграшку у бабусі в селі. Дуже
цікавою є й реакція дорослих, яка, відверто кажучи, дещо заспокоїла нас на
початку, коли ми вперше представили
колекцію іграшок 30-40 річної давності, наприклад, чотирирічним дітям,
які мали в руках планшети, адже важко конкурувати з сучасними технологіями.

Але,
як розповів наш співрозмовник, ця колекція здалася дуже цікавою навіть і дітям з планшетами: Вони дуже
радіють, це втеча з їх повсякденного життя і, можливо, дуже корисна втеча.
Майже всі покоління вважають, що все було винайдено, коли вони
народилися. Так само й сучасні діти, вони і не уявляли собі, що коли були
дітьми їхні батьки або дідусі мали такі цікаві і складні іграшки.

Наш співрозмовник подякував
усім, хто вніс свій внесок в цю колекцію, особам, які віддали свої іграшки і,
таким чином, підвищили їх шанси на довге життя.

Іграшки теж мають своє життя.
І якщо ми згадаємо про бунт іграшок зі знаменитої серії
фільмів TOY STORY, ми зможемо краще зрозуміти, чому хтось подумав створити лікарню для іграшок. У вас є
іграшки, які потрібно полагодити? Єдина лікарня іграшок у Бухаресті вже вилікувала понад 20 тонн пацієнтів. Іграшки, які
потрапляють на лікування в лікарню іграшок, очищають, дезинфікують і ремонтують, а потім вони потрапляють до дітей у дитячих будинках
Головного управління соціального захисту Бухарестського муніципалітету.

Проект Лікарня
іграшок у Бухаресті діє з березня 2013 року і мав успіх як серед тих, хто вирішив віддати
старі іграшки, так і серед тих, кому пізніше вони дісталися. Валентин Діну,
лікар іграшок, розповів нам, як діє лікарня іграшок: «Лікарня іграшок є ідеєю мерії Бухареста, що виникла з бажання створити центр зі збору використаних, поламаних або морально зношених іграшок, щоб потім вони потрапити до дітей з малозабезпечених сімей. Проект
стартував два роки тому, це була наша ініціатива, проект з нульовою вартістю,
оскільки мова йшла тільки про зберігання та приміщення для майстерень по
ремонту іграшок. Перший етап проекту почався з отримання іграшок з різних частин
країни, і після того, як до нас дійшли різними шляхами ці іграшки, поштою або
просто їх залишили в управлінні в численних мішках, ми почали організовувати ці
майстерні по ремонту іграшок. Ми забезпечуємо координацію роботи майстерень, а
різні люди з Головного управління соціального захисту, в тому числі безпритульні,
беруть участь в цих операціях.»

Багато людей знаходять час для
хворих іграшок, тому що лікарем в цій лікарні може стати будь-хто,
хто має кілька годин вільного часу і бажання допомогти представникам установи,
щоб подарувати радість дітям. Ми запитали Валентина Діну, найдосвідченішого з
лікарів іграшок, яке лікування було надане пацієнтам
упродовж усього часу: «Лікування було різним. У випадку плюшевих іграшок їх або
потрібно було випрати чи підшити, або вони потребували складніших операції,
таких як підклеювання з елементами, які було важче полагодити. У пакунках з
всієї країни ми отримали дуже багато іграшок, багато з яких вже не можна було
полагодити й вони навіть потрапили до заснованого нами музею іграшок. Музей
іграшок знаходиться в Центрі допомоги й ранньої освіти Магічна
веселка. У цьому музеї, діти можуть безкоштовно відзначати свій день
народження, за умови залишити речі по завершенню саме так, як вони їх знайшли.»

Особливі іграшки, які не можна
відремонтувати, стають експонатами в першому Музеї іграшок у Бухаресті, про який нам розповів наш співрозмовник, а те, що не можна полагодити і
не представляє інтерес для музею, розбирається на частини в залежності від
матеріалу і відправляється до центрів переробки. Ми
дізналися, що найскладнішими операціями в лікарні для іграшок є механічні або електричні, і що лікарня іграшок потребує допомоги електрика, який би зміг повернути до життя
іграшки, які інші добровольці не можуть відремонтувати.

Величезна кількість
подарованих іграшок, показує, що в Бухаресті і у всій країні є багато батьків,
які постійно купують нові іграшки своїм дітям і в той же час готові допомогти
іншим бідним дітям. А ще ми
дізналися, що до лікарні іграшок потрапило й багато іграшок, яким не потрібен був ремонт. Ми запитали Валентина Діну, як сприйняли люди цей проект: «Як гарну ініціативу, тому що після того, як
ми зібрали перші іграшки й відремонтували їх, ми навіть організували різні заходи з нашими бенефіціарами, даючи ці іграшки
дітям, які приходять до нашої їдальні. І ми отримали несподівані реакції, тому
що деякі з дітей не отримали до того моменту жодної іграшки і прийняли їх з ентузіазмом.»

Й оскільки лікарня іграшок
була й залишається проектом для душі, Валентин Діну попросив нас
дозволити звернутися до наших слухачів: «Якщо у вас є іграшки, які вам більше
не потрібні, в різних експлуатаційних станах, ви можете принести їх до нас, у
Головне управління соціального захисту Бухарестського муніципалітету, щоб
подарувати дитині, яка не може собі дозволити цього, не мала шансу мати іграшку в дитячому віці.»

Як і будь-яка поважаюча себе
лікарня, лікарня іграшок діє цілодобово, як в
осередку Головного управління, по вулиці Фоішорулуй нр. 56-58, так і в Музеї
іграшок, який знаходиться по Каля Шербан Воде, нр. 48.

У м. Тиргу Жіу (південний захід Румунії) серед відкритого неба знаходяться роботи відомого румунського скульптора Константіна Брикуша: Нескінченна колона, Ворота поцілунку, Алея стільців та Стіл мовчання. Всі ці роботи зроблені з каменю, за винятком Нескінченної колони, яка була створена з бронзових модулів, складених один на одного так, що монументальна робота Бринкуша досягає майже тридцятиметрової висоти. Іноді мініатюрні копії цих робіт можуть стати привабливими іграшками…

Спочатку Ворота поцілунку були перетворені на зубне кільце. Потім Нескінченна колона була розібрана по частинах, кожна з них була розфарбована іншим кольором і переосмислена щоразу за вподобаннями того, хто грався в будівельника чи, можливо, воїна із безкінечним мечем. Потім настала черга Стола мовчання, чия стільниця була знята і в чию основу було вміщено всі 12 стільців, як 12 годин чи 12 місяців року. Вирізані з лакованого дерева й розфарбовані приємними пастельними кольорами, мініатюрні копії робіт Константіна Бринкуша з Тиргу Муреша стали тепер іграшками для дітей. Це тому, що минулого року два артисти подумали довести мистецтво ближче до дитини, усунути перешкоди для доступу до нього та вилучити красу з вітрин, вирізати її з глянцевих обкладинок альбомів.

Принаймні так каже Габріел Болдіш, один із засновників проекту Мінітрему: ”Мінітрему — це той крок, через який ми намагаємося довести мистецтво до дітей. Коли я був маленьким, я мав доступ до мистецтва лише під час візитів з гідом, приправлених репліками ”не торкайся”, ”обережно”… Десь так ми мали доступ до мистецтва, або через альбоми, з якими треба було поводитися дуже обережно, коли перегортаєш сторінки. Ми намагаємося довести мистецтво і зробити його відчутним. Дітям потрібно експериментувати, торкатися, ламати, взаємодіяти з предметами мистецтва. З цієї точки зору, Мінітрему намагається вивести мистецтво з високої священної зони і наблизити його до дитячого рівня. Ця ідея прийшла мені в голову, коли я спостерігав за дітьми, які гралися в пісочниці. Батьки намагаються компенсувати свою довгу відсутність в житті дітей різними предметами, дорогими іграшками, які, теоретично, радують малюків. І зараз є місця, де можна побачити дітей, які граються самі, не обов’язково взаємодіють між собою, але оточені предметами, якимось чином ізольовані ними. В один такий подібний момент я подумав, що, можливо, було б непогано, щоб деякі предмети, які не мають для них сенсу, набули підвищеної значимості, які б якимось чином змусили й батьків мати стосунки з дітьми. Так появилися ці іграшки”.

Модульний набір не є прем’єрою в іграшковому світі, який торкається й світу дизайну. Френк Ллойд Райт і Ле Корбюзьє виросли на ”подарунках” педагога Фребеля та інших формах конструктивних іграшок. Відома учениця Баухаус Алма Сідхофф-Бушер створила серію іграшок на основі педагогічних принципів, використовуючи основні кольори, просту геометрію та абстракцію.

Проте парі артистів проекту Мінітрему з румунськими батьками був виграний. Іграшкові набори, надихані з творів Бринкуші, досить дорогі, щоб привернути увагу тих, хто приймає рішення здійснити покупку. Вони добре створені, кольори гарні, краї заокруглені та відшліфовані, лак, яким вони покриті, не токсичний. Кожен шматок дерева оброблений рукою людини, а не машиною, вони випущені невеликими партіями і тільки після попереднього замовлення, що спричиняє короткий період чекання, якраз добрий для того, щоб розворушити бажання тих, хто замовляє такі метафізичні іграшки, як називає їх артист: ”Роботи Бринкуша монументальні, через них ми маємо доступ до метафізичних понять як час, простір, вісь світу. Що зробили ми — ми сегментували ці поняття і зафарбували їх. Діти можуть торкнутися часу, якщо візьмуть стіл мовчання. Є іграшки, які на перший погляд не представляють собою нічого, але взяті разом вони набувають сенсу. Є іграшки, які не наводять дитину на роль принцеси чи лицаря, не встановлюють чітких кордонів, і з цієї перспективи можуть пробудити уяву. Я ніколи не наштовхував дітей, як гратися цими іграшками. Але з того, що я побачив, окрім того, що їм подобається їх досліджувати, тому що вони округленої й дуже збалансованої форми, вони постійно будують колону зі стільців. Мабуть, це включно й естетичне задоволення поєднувати кольори, знаходити хроматичну рівновагу. Ми зробили все з точки зору мистецтва і лише зараз дізнаємося про їхню педагогічну цінність. Є очевидним задоволення будувати і споглядати поняття рівноваги”.

У 2013 році творці з Мінітрему розпочали кампанію зі збору коштів, які б дозволили їм створити серію в 1000 штук з кожної іграшки. Ця сума знизила б ціну іграшок наполовину, що допомогло б артистам досягнути своєї цілі: створити доступне для дітей мистецтво, а не ексклюзивну іграшку. Кампанія, здійснена на веб-сторінці Indiegogo, переслідувала збирати пожертвування від 5 до 250 євро. На жаль, вони не зібрали необхідні їхній меті 17 тисяч доларів. Проте ця кампанія принесла їм щось важливіше, ніж ту суму грошей, а саме — популярність. Габріел Болдіш: /”Кампанія має великий успіх, тому що спирається на людей, які поділилися цією інформацією, які заохочували нас продовжувати, і з цієї точки зору це успіх. Чи назбираються гроші, чи ні — не знаю, чи це має значення в порівнянні з підтримкою, яку ми вже отримали”.

Все-таки, сама ідея — дати дітям нагоду погратися з творами мистецтва, познайомитися з ними і полюбити їх — варта уваги. Артисти з Мінітрему мають на увазі й інших відомих румунів, чиї роботи можна перетворити в іграшки. Перші кроки для цього вже були зроблені. За проектом іграшкового Бринкуші прийшла черга книжки-розмальовки з різними видами діяльності з малюнками ілюстратора Дана Пержовскі.