Якщо
пандемія залишила в цілому негативний
психологічний відбиток
на дорослих, то на дітей, чия психіка ще
більш чутлива, вона не мала сприятливого
впливу. Ще два роки тому експерти з
питань освіти, психологи та батьки
звернули увагу на зміни, які чекають на
учнів,
переважно через ізоляцію. І поступово
з’явилися дослідження, які підтверджують
цей факт.
Останнє
– опитування, проведене організацією
Рятуйте дітей.
Якими є
його висновки, дізнаємося від
соціолога Чіпріана
Гредінару: Всю ситуацію
потрібно розглядати в ширшому контексті.
Справді, ці два роки вивели з ритму дітей
і, власне, не тільки дітей. Ми бачимо, що
значна частина з них, майже половина,
почуваються самотніми, ізольованими,
напруженими. Але вони так почуваються,
тому що протягом цього часу були
ізольовані від друзів. Їх змусили
ознайомитися із новою системою навчання,
яку вони ніколи раніше не пробували.
Вони отримували менше інформації та
знань, а доступ до системи освіти був
обмежений. Тому що, не забудьмо, багато
дітей, ймовірно, у цей період взагалі
не мали доступу або мали обмежений
доступ до навчання. І все це призводить
до результатів, які свідчать про те, що майже половина
дітей стверджує, що не готова до іспитів.
Діти 8-го та 12-го класів, тобто випускники
середньої освіти та повної середньої
освіти кажуть нам, що вони дуже напружені,
що не впевнені на їх знання щодо майбутніх
іспитів і, звісно, результати підтверджують
ситуацію, яку прогнозували експерти у
сфері освіти.
У
свою чергу діти ніби об’єктивно оцінюють
себе. Лише третина восьмикласників
кажуть, що вони готові до наступних
національних іспитів. 31% учнів
кажуть, що вони відстають у школі, а
майже кожна друга дитина каже, що домашні
завдання важчі, ніж у попередні роки.
Тому потреба у допомозі, яку відчувають
вони, більша,
ніж у минулому. 51% дітей вважають, що
цього навчального року вони потребували
більше допомоги від
викладачів, 13% допомоги
за посередництвом репетиторських
уроків, 9% з
боку сім’ї. Восьмикласники
значно вищою мірою стверджують, що вони
відчували потребу користуватися
репетиторськими уроками
порівняно зі своїми однолітками з
інших класів.
Оскільки вони усвідомлюють, що відстають
від своїх колег, учні
справедливо відчувають розчарування.
І це не єдине їх негативне
відчуття. Згідно з дослідженням
організації Рятуйте
дітей, старшокласники
описують себе як сумні або втомлені.
Проте учні 8-го класу також набагато
більшою мірою характеризують себе як
стресовані,
налякані та втомлені. І це самосприйняття
можна поширити на сім’ю, вважає соціолог Чіпріан
Гредінару: І батьки, не тільки діти. І
батьків вирвали з ритму буднів. І для
них це був напружений період.
І їхня робота змінилася, їхня взаємодія
змінилася. А це
ідеальний рецепт для
стресу в сім’ї, для
різних проблем у сім’ї, які точно не
можуть оминути молодших
членів.
Які
причини цих почуттів? Відповідає теж
Чіпріан Гредінару: Відсутність
взаємодії та ізоляція
є основними причинами, чому діти
почуваються так. Уявіть собі, що за ці
2 роки змінився не лише метод навчання
дитини, а зміналися й
інші аспекти їх дитинства. Подумайте,
що зникли канікули,
такими якими ми
їх знали. Зникли
щоденні спілкування з
друзями, бо все відбувається
в онлайновому форматі.
Дійсно, раніше
діти проводили також багато часу в Інтернеті,
і цифри інших досліджень дуже нас
хвилювали. Тепер час,
проведений в Інтернеті, просто
вибухнув, як
з перевагами, але особливо з недоліками.
Тож усе це – відсутність взаємодії,
ізоляція,
тривале перебування вдома, відсутність
канікул, відсутність більшості звичайних
дитячих занять – ведуть
до стресу, смутку тощо.
Більше того, ми бачимо, що деякі діти
страждають більше, ніж інші. Наприклад,
підлітки більшою мірою кажуть, що вони
сумні порівняно з меншими
за віком дітьми, дівчата
порівняно з хлопцями
тощо.
Дослідження
було проведено в березні на репрезентативній
вибірці з близько 1900 дітми віком від 9
до 18 років, розподілених порівну між
циклами доуніверситетської освіти.
