Дорогі друзі! Щороку у першу неділю листопада ми проводимо традиційний
День слухача Всесвітньої служби Радіо Румунія. Ми, як зазвичай,
запросили всіх наших слухачів та дописувачів взяти участь у спеціальній
передачі, яку ми присвятили цього року ролі міжнародного радіомовлення у наші дні, через 30
років після краху комуністичних режимів у Східній Європі.
На цей раз ми попросили вас відповісти на наступні
запитання:яку роль грає міжнародне
радіомовлення у наші дні? Чого ви очікуєте від радіостанції іномовлення? Чи є у
вас якісь спогади, якими ви можете поділитися з нами про досвід прослуховування
цих радіостанцій, особливо програм Всесвітньої Служби Радію Румунія?
«Отже, у 1989 році впав Берлінський мур та був скинутий комунізм у державах
колишнього Східного блоку: Німецькій демократичній республіці, Чехословаччині,
Польщі, Болгарії, Угорщині. У Румунії комуністичний режим був повалений 22
грудня 1989 року. Якщо раніше східні радіостанції іномовлення вели пропаганду
проти західних держав, а західні радіостанції – проти комуністичних держав, то
після 1989 року багато з них стали радіостанціями просування країн, з яких вони
ведуть трансляцію. Ці радіостанції стали інструментом просування своїх країн,
розповсюдження позиції відповідних держав у різних питаннях або стали засобом
експорту демократичних цінностей. Часи змінюється, а радіо втрачає свою позицію, чи навпаки
знаходить нові шляхи проникнення у ваші домівки або серця.
Слухаю світовий радіоефір вже майже
півсторіччя – від 1970 року. Зацікавився
я ним тоді передусім з метою пошуку альтернативної інформації, а
захоплення далеким прийомом, листування з зарубіжними радіостанціями,
радіоконкурси, вивчення мов – те все прийшло пізніше. Так, на наших очах
сталось падіння тоталітарних режимів у світі, – але, на жаль, не всіх.
Докорінно змінилась наша власна країна, яка колись нам здавалась такою, яка
буде існувати вічно. Зникли цензура, радіозаглушування, відкрились кордони, стало можливим писати листи на
радіостанції й отримувати відповіді. При радянській тоталітарній владі з її
тотальною закритістю таке було взагалі немислимим. Яких тільки способів ми тоді
не вигадували, щоби наші листи дійшли до радіостанцій! Пересилали їх через друзів та знайомих, через
зарубіжні амбасади, намагались оригінально оформлювати конверти – так, як це
роблять іноземці, вкидати листи в поштові скриньки в тих районах, де мешкають
іноземні студенти… Але ж і ту пошту, яка йшла ззовні, до нас, теж перевіряли
радянські поштові цензори. Тоталітарна радянська імперія згинула, а наша
Україна стала незалежною й суверенною державою. А я сам, волею обставин,
опинився в сусідній державі, яка тепер веде неоголошену війну проти моєї
Батьківщини. Проте за ці роки сталось багато
подій як у світі, так і в нашому найближчому оточенні, так і в моєму особистому
житті. Час невблаганно відлічує дні, місяці, роки… Світ наш змінюється, і
змінюємось ми самі. Ті інформаційні виклики, про які нам казали тридцять,
двадцять, десять років тому, стали реальністю нашого повсякдення – транссвітове
супутникове телебачення й радіо, мобільний зв’язок через кордони й
континенти… І ось, наша маленька планета виявилась обплутаною
з усіх боків мережею інтернет, яка
зробила глобальний обмін інформацією легким і доступним. Сучасні виклики
інформаційного суспільства призвели до
того, що радіо вже не є єдиним джерелом нецензурованої інформації, як це було
колись. Кінець минулого сторіччя був періодом розквіту міжнародного
радіомовлення, але починаючи від перших років нового тисячоліття і особливо від
2005 – 2010 років, з поширенням інтернету та радіомовлення через інтернет,
міжнародне радіомовлення на коротких
хвилях поступово скорочується. Так, із кільканадцяти радіостанцій, які вели
мовлення українською мовою, тепер лишилось тільки дві – це ваша Всесвітня
Служба Радіо Румунія та Радіо Ватикан.
Такі потужні світові бродкастери, як Голос Америки, Німецька
Хвиля, БІ-БІ-СІ, Міжнародне Канадське радіо або ж зовсім
припинили мовлення, або ж поширюють інформацію тільки в мережі інтернет у вигляді текстових та
відеоматеріалів. Всесвітню Службу Радіо Румунія я слухаю німецькою, англійською
та іншими мовами від початку сімдесятих років, російською та українською – від
відкриття мовлення цими мовами з
Бухареста, тобто, відповідно від 1976 та 1990 років. Розумію, що в
короткохвильовому ефірі тепер лишаються радіостанції тих країн, які знаходяться на передньому краї, перед
загарбницьким лицем світових імперій, країн,
просування інтересів яких, національної культури та традицій є винятково
важливим. Рано чи пізно, короткі хвилі будуть вимушені відійти в минуле, під
натиском нових технологій поширення інформації – наприклад, таких, як покриття
мережею 5G та масове поширення смартфонів та айфонів, з допомогою яких можна
буде дешево й швидко отримувати інформацію з перших рук. Проте в світі
залишаються, з одного боку, мешканці менш розвинених країн, як також, менш густо населених, куди
сучасні технології ще не дійшли, і якщо дійдуть, то не скоро, а з іншого, є
громадяни старшого віку, для яких більш звичними та більш зручними є
радіоприймачі, ніж комп’ютери, ноутбуки та смартфони. Чого я очікую від
радіостанцій іномовлення? Звичайно ж, збереження того, що вже було напрацьоване
за останні роки, збереження у повному обсязі як радіо, так і інтернетного мовлення, збереження й
поглиблення контактів зі старими й новими постійними слухачами. Звісно, що це
вимагає асигнувань з боку держави, проте ці кошти повернуться сторицею у
вигляді мільйонів старих і нових друзів
вашої держави в усьому світі! – написав слухач української редакції ВСРР Володимир Гудзенко з Підмосков’я, Росії.
Інший наш слухач, Сергій Бадік зі Львова написав: Роль міжнародного радіомовлення у наші дні є актуальною, а особисто для мене воно відіграє велику і позитивну роль. Якщо у минулому столітті ми, радіослухачі, ловили і слухали станції з інших країн на довгих, середніх і коротких хвилях, то тепер легко можемо слухати радіопередачі через супутникову антену і тюнер та через Інтернет. За часи правління комуністів, радіопередачі з інших країн були тією цікавою і правдивою інформацією про світ, політику, історію та культуру, яку у нас цензура та комуністичний режим не дозволяли, забороняли та перекручували. Тому голоси радіостанцій Свобода та Вільна Європа, Німецька Хвиля і ВВС, Канадського і Шведського радіо, радіопередачі з Парижа, Белграда, Тірани і Рима ми слухали де було і рідною українською, і мовами, котрі розуміли – польською, російською та білоруською. Радіопередачі цих радіостанцій були не лише цікавими і пізнавальними, а й корисними і такими, котрі допомагали сформувати свій світогляд і витягнути радіослухача з тенет комуністичної пропаганди. Радіостанції іномовлення і зараз є цікавими для слухачів. Щодня, окрім радіопередач з України, я записую собі на флешку і на телефон радіопередачі з Парижа, Праги, Братислави та Вашингтона, аби слухати під час робочого дня чи просто під час їзди в автомобілі. Шкода, що українські редакції радіо з Варшави та Бухареста ми можемо лише слухати не відходячи від приймача чи Інтернету. Я очікую від цих радіостанцій іномовлення аби на своїй сторінці в Інтернеті ви також створили можливість запису ваших радіопередач, як то роблять Радіо Свобода, радіо RFI та чеське і словацьке радіо. Тоді б ви стали ближчими до слухачів. ВСРР добре тим, що на відміну від багатьох інших радіостанцій не припинила транслювати свої радіопередачі на коротких хвилях. Я правда вже давно їх там не слухаю, але коли довгий час влітку проводив поза Інтернетом, то частенько вмикав і слухав радіоприймач. Цікаву інформацію про Румунію дізнаюся з ваших передач. Тепер знаю ім’я і прізвище румунського співака, котрий співав пісню у відомому українському фільмі Вавилон ХХ. Ви підказали, що це міг бути Марінке Йордаке, а це зустрів публікацію, що у фільмі співав Ніколає Сулак з Молдови. Два рази я ставав призером у
конкурсах ВСРР і отримав цікаві призи і сувеніри. Копія красивої старовинної
ікони, намальована на дереві і досі висить у мене над робочим столом. То ж вітаю колектив Української редакції ВСРР
та усіх працівників ВСРР і сподіваюся і далі слухати ваші передачі про Румунію
її життя, культуру, спорт, про українців, котрі живуть у Румунії, про політику
і позицію країни у сучасному світі. Дякую вам за ваші радіопередачі і зичу усім
доброго здоров’я і
гарного настрою, а нам слухачам – доброї чутності.
Вірний слухач української редакції ВСРР Віталій Єфіменко з Мінська, Білорусі написав: Міжнародне
радіомовлення – явище вельми багатопланове й має одразу кілька вимірів.
Найперше, зрозуміло, це інформаційний вимір – радіоголоси в усі часи були
джерелом відомостей як суспільно-політичного, так і
культурологічно-країнознавчого спрямування. Часи змінюються – відповідним чином
реагує й міжнародне радіомовлення: акценти зміщуються, позиції
переосмислюються, однак сенс і призначення залишаються незмінними – надавати інформацію,
поширювати її. Однак є у міжнародного радіомовлення й інший вимір. Він не
зовсім на поверхні, однак не менш значущий. Назвав би його метафізичним. І ось
чому. Протягом усього свого життя кожна людина – свідомо, але найчастіше ні -
прагне вийти за існуючі межі. Таких меж багато – це обумовленості різного
характеру: межа – данність людського буття, не тільки умоглядна категорія, але
й цілковита реальність. Усі ми обумовлені великою кількістю кордонів -
національно-етнічним та релігійним факторами, рівнем культури й ерудованості,
персональним морально-етичним кодексом, темпераментом, переконаннями й
вподобаннями, побутовою поведінкою. А ще – географією місця народження й
проживання, якістю життя, колом родичів, друзів, знайомих, станом здоров’я. Усе
це кордони, які ідентифікують, фіксують та обмежують. І ось міжнародне
радіомовлення, тольки-но з’явилося, почало тішитися великою популярністю. Через
що? Хтось відповість: через можливість отримувати неупереджену інформацію,
часом навіть з першоджерела. Зрештою, буде правий. Однак – частково. Людина
підсвідомо відчула у міжнародних радіоголосах певний відблиск свободи від
деонтологічних обмежень та обумовленостей. Вже сама дія з налаштування приймача
на далекі станції, пошук частоти, яка принесе голос з незнаних світів, -
алхімічне дійство, що змінює й перетворює, розширює межі можливого й
доступного. Слухаючи мовлення з-за кордону (а це одна з тих меж, про які йшлося
вище), людина відчуває свою органічну єдність з навколишнім світом, який не
поділяється межами й кордонами: тільки уявити – заради неї десь хтось працює, з
нею спілкуються, хай навіть і заочно, вона цікава й потрібна попри усі свої
обмеження. Біля радіоприймача усі завжди були рівні, як у лазні, де нема різниці
між людьми, бо знято соціальний ідентифікатор – одяг. Кожна передача – як крок
у незвідане, а отже й новий, незнаний до цього ландшафт внутрішнього життя.
Багатіючи ж внутрішніми ландшафтами, людина відкриває нові виміри своїх власних
глибин. Життя біля приймача – а цілі покоління біля нього справді жили – робило
людину внутрішньо вільнішою, а отже й щасливішою. Іншими словами, дружбу з
міжнародним радіомовленням можна розглядати як спробу подолання екзистенційної
самотності. Однак долає воно самотність не тільки у суто філософському контексті.
Воно налагоджує стосунки між людьми й у практичній площині: чимало випадків,
коли завдяки радіо люди знаходили одне одного попри відстані, поєднували долі.
І автор цих рядків не виключення: не в останню чергу дякуючи Всесвітній Службі
Радіо Румунія та виграшу в оголошеному конкурсі, сталося знайомство, утворилася
сім’я. Отже, міжнародне радіомовлення сприяє єдності – і цим ще більш цінне.
Звідси сама собою кристалізується суто практична ідея. Хотілося б запропонувати
ВСРР організувати свого роду клуб, до якого за бажанням увійшли б слухачі на
основі спільного інтересу – любові до Румунії. Можна опрацювати відповідну
контактну базу, щоб люди з різних континентів, які мають однакову
зацікавленість, могли спілкуватися між собою. Різні за віком, статтю, національністю,
освітою та професією, знаходили б з-посеред себе друзів і приятелів, аби
ділитися роздумами, враженнями й намірами, разом вивчати країну своєї любові,
врешті – чому б і ні? – разом подорожувати. Люди однакових професій могли б
обмінюватися досвідом, навчати одне одного мовам. І усе це під дахом Радіо
Румунія – як одна велика сім’я. Зрештою, вона вже є, склалася – у традиційних
конкурсах ВСРР щоразу бере участь велика кількість постійних, вірних слухачів з
усіх усюд. Лишається тільки розбудувати між ними місточки. Тим більш, вони вже
давно поєднані отим спільним внутрішнім покликанням до свободи й подолання
персональних кордонів. Дякую.
Бернард Лоноа
з Франції (слухач Фрацузької редакції ВСРР) написав: Я почав слухати міжнародні радіостанції у віці 17 років
і дуже швидко ВСРР стала однією з моїх улюблених радіостанцій. Це було у 1980-ті, і я відчувся привілейованим у ті
часи, коли телебачення, друковані ЗМІ та радіо були
єдиними можливими каналами інформації, що я міг слухати ці радіопередачі, що надходили здалеку і розповідали про інші політичні режими та інші світогляди. Мені подобалися конкурси, і я не пропускав жодного з них.
Вони дозволяли мені отримувати різні подарунки і збирати їх як справжні трофеї.
ВСРР завжди займала особливе місце в моєму списку уподобань. Мені подобається
презентація, конкурси та те, як вони змушують відкрити Румунію за допомогою
радіохвиль. Завдяки вашим передачам, я почав шукати навчальних
закладів-партнерів в рамках програми Erasmus. Я мріяв дістатися вашої прекрасної країни! Нарешті, я
хотів би додати, що я є членом клубу Радіо Perche у Франції і щороку ми організовуємо конкурс
прослуховування передач, за допомогою якого ми демонструємо свою прихильність
до короткохвильових приймачів. Дякую ВСРР за якість ваших передач!
І Ферхат Безазель з Алжиру зголосився взяти участь у Дні слухача ВСРР: Я пам’ятаю, як я почав слухати короткохвильові передачі. Тоді я працював,
у другій половині дня, на складі військової авіації, і там були всі види
радіотехніки, якими я міг користуватися. І ось я почав слухати короткохвильові радіо.
Це було в 1983 році, і ви усвідомлюєте собі якою магією було слухати BBC або
міжнародні радіостанції – німецькі, австралійські чи американські – у той час,
коли ще не було Інтернету. У своїй
роботі я вважаю короткохвильове радіо надзвичайно актуальним та сучасним
засобом масової інформації, який передає інформацію по всьому світу. Мені
подобаються короткохвильові радіостанції за їх зміст, різноманітність, доступну
ціну, релевантність інформації. Короткі хвилі можуть допомогти людям, сприяти
їх навчанню, змусити їх подорожувати із закритими очима, надихнути їх де б вони
не були і в будь-якій ситуації, будь то в часи голоду, кризи чи війни. На жаль,
в останній час короткохвильові радіостанції поступово покидають сцену. Я думаю
про те, що трапилося з Radio Canada International, Radio Netherlands Worldwide,
Radio Bulgaria, кожен призупинив свої короткохвильові програми, а інші станції,
такі як BBC World або Radio Vaticana, скоротили їх.
Слухачка англійської редакції Роберта Селескі, Шугарленд, Техас написала: Дякую за запрошення висловити свої думки з такої важливої теми. Міжнародні
радіостанції відіграють сьогодні важливішу роль, ніж раніше. До падіння
комуністичних режимів радіостанції, що транслювали міжнародні програми,
відіграли вирішальну роль у зусиллях по боротьбі з державною пропагандою в
країнах Східної Європи, полегшуючи доступ слухачів до нецензурних та неупереджених
новин із надійних джерел. Таким чином, ці радіостанції стали справжніми
форумами демократії та права на свободу вираження поглядів у суспільствах,
пригнічених комуністичними режимами, дозволяючи слухачам формувати свою власну
думку. Зараз, через 30 років, на жаль, ми знову стикаємося з цим явищем
поширення упереджених новин так чи інакше. Ми не повинні вести подібну боротьбу
проти такого типу журналістики, але той факт, що ми все ще беремо участь у цій
боротьбі, доводить важливу роль, яку міжнародні радіо відіграють у процесі трансляції
нецензурованих новин. Я виявив ВСРР багато років тому, слухаючи супутникові
передачі різних радіостанцій; тоді ми зрозуміли, що ця станція точно передає
новини та програми зі Східної Європи з місцевої точки зору, те, чому інші
радіостанції не приділяли особливої уваги. Упродовж років, коли ми із зацікавленістю
слухали програми ВСРР, ми змогли скласти чітку картину Румунії та її ролі в
регіоні.
Шведська
слухачка англійської редакції ВСРР Крістер Брунстром поділилася з нами своїми
поглядами: Для радіостанції, такої як ВСРР, дуже важливо надати детальну інформацію про різні аспекти життя Румунії. Деякі з цих аспектів
є позитивними, а інші можуть мати негативну ноту. Румунія значною мірою є винятковою,
оскільки досі пропонує міжнародні радіопрограми на досить великій кількості
іноземних мов. Інші країни припинили мовлення іноземними мовами на коротких
хвилях, покладаючись виключно на Інтернет або соціальні мережі. У більшості
випадків така зміна означала скасування відповідних радіостанцій. За останні
тридцять років я бачила, як зникла велика кількість важливих та популярних радіостанцій.
На щастя, мені вдалося перехопити інші радіостанції, тому що мені не подобається
користуватися соціальними мережами в Інтернеті, тому що вони є
пропагандистськими інструментами, що мають переважно рекламну роль.(…) Мої
очікування щодо ВСРР, насамперед, стосуються, перш за все, неупередженості
новин та коментарів професійних журналістів. Також мої очікування пов’язані з
широким спектром освітніх програм та інформації, не ігноруючи розважальних
елементів.
Паоло
Морандотті (Італія, науковий координатор Italradio, Міжнародна
радіообсерваторія італійською мовою) зізнався: Передачі для закордону завжди були
дуже важливими і продовжують бути і в наші дні, коли нації світу повинні спілкуватися
між собою. Ці передачі допомагають нам краще проявити один одного, адже знання
є основою будь-яких стосунків. Тому ці програми повинні належним чином зберегти,
просувати та фінансувати. У нинішньому мультимедійному ландшафті ВСРР повинна
продовжувати свою діяльність.
Генеральний
секретар Італрадіо Луїджі Кобісі написав: Слухачі короткохвильових передач бажають мати можливість продовжувати
насолоджуватися передачами для закордону. Звичайно, ВСРР присутня на всіх
платформах та соціальних мережах, не нехтуючи, однак, короткими хвилями, що
охоплюють своїм сигналом всю Європу та весь світ, що робить можливим прийом за
допомогою будь-якого типу технологій.
Слухачка
італійської редакції ВСРР Антонелла Монті: Ваша
радіостанція йде в ногу з часом, сайт добре розроблений і багатий за змістом.
Шкода, що короткохвильові трансляції обмежуються поточними передачами. Я бажаю
вести все більш інтенсивний діалог, разом насолоджуватися сутністю європейського
духу.
Теж
італійській редакції ВСРР написав Адріан Мікалєф з Мальти: З падінням
комунізму, радіостанції Східної Європи почали пропагувати демократичні цінності та
ідентичність своїх власних країн, як це було у випадку ВСРР. Для іноземних слухачів, ви є вікном до Румунії: культура,
музика, традиції, місцеві реалії, конкурси з цікавою тематикою та дуже добре
структурований сайт.
Слухач німецької редакції ВСРР Гельмут Метт з Гербольцгайму, Німеччини, написав
цікаве есе про роль міжнародних радіостанцій: 1989 рік був справді надзвичайним. Це був роком розривів і змін. Уявно
непереборні стіни та бетонні політичні блоки завалилися за кілька тижнів. Поділ
світу на західний та східний блоки розчинився нанівець. Тоді швидко стало
зрозуміло, що не тільки політичні системи переживають зміну парадигми, але й
пов’язані з ними інформаційні системи, або інакше кажучи пропагандистські
машини? Той факт, що лише за кілька
тижнів до закінчення поділу Схід-Захід перші міжнародні радіостанції вже почали
скорочувати свої програми, до повного закриття, надає багато сенсу. Тоді ще не
було Інтернету. Радіо було найкращим середовищем для прямого контакту з людьми.
Як на сході, так і на заході, місією міжнародних радіостанцій було впливати на
людей поза межами блоку. Міжнародні радіостанції мали чітко визначене
призначення – ніде радіостанції не були справді вільними.Тепер, коли блоки розчинилися, чимало радіостанцій повністю зникли з ефіру, згідно девізу: мавр виконав свій обов’язок, мавр може йти. Те, що залишилося, було повністю реорганізовано та реструктуризовано. Зміна
була дивовижною. Якщо ви звикли до того, що цензура була всюдисущою до 1989
року і що новини та інформація регулярно упаковувались порожніми реченнями, то
ви могли потерти очі і запитати: це справді та радіостанція, яку я слухав учора?
Серед інших міжнародних радіостанцій, ВСРР виділяється в позитивному сенсі, в
основному шляхом об’єктивних, вкрай критичних, а також самокритичних репортажів
щодо подій у власній країні. Однак, що я зараз очікую від цієї радіостанції?
Найголовніше – довіру. Це означає обговорення складних питань, а не лобіювання
уряду, партій чи груп інтересів. Все це робить ВСРР. Різноманітність тем та
широкий спектр музичних внесків справді переконливі – від симфонічної та
джазової музики до естрадної та народної музики. Що мені подобається у ВСРР? Той
факт, що його можна слухати по радіо. Оскільки я захоплююсь радіо, мені,
природно, дуже цікаво слухати радіопередачі прямо по радіо (…).
Іван Лебєдєв з Росії написав: Шановні друзі! У ці короткі осінні дні, повні дум і турбот про майбутнє, в
сутінках дощового вечора, коли на вулицях загоряються перші ліхтарі і невидимий голос
з радіодинаміка оповідає про життя своєї держави, мимоволі задаєшся питанням
про щось далеке, але безмірно прекрасне. Про ідеалізм інших людей, які мешкають
далеко від твого будинку, але при цьому живуть у ньому. Я говорю про радіо і
про інші мережі, що приносять в твій будинок інформацію. На мою думку, все дуже
просто. Адже життя ідеаліста, яким в душі є будь-який діексист, завжди
продиктоване прагненням зрозуміти цей невидимий голос. Не тільки розпізнати
серед інших голосів і сигналів, а й зрозуміти. Зрозуміти те, що стає частиною
себе, інформацію з інших просторів і світів. Скарбницю людської цивілізації. У
цьому покликання міжнародного радіо – говорити з людиною. Радіо може говорити з
людиною і за тисячі кілометрів, просто перебуваючи в його будинку. У моєму
будинку погостювали багато радіоголосів з багатьох стан і континентів світу. Вони
говорили і говорять зі мною не соромлячись кордонів і бар’єрів. Деякі з них підтверджують
ці контакти поштою. Але навіть у хвилини взаємності, переступаючи через межі
нового світу – стає очевидним, в чому сила радіо: Радіо говорить з людиною.
Румунія за ці тридцять років, що минули з моменту падіння комуністичного режиму
просунулася далеко вперед, обравши шлях євроатлантичної інтеграції. Я вважаю що
роль міжнародної радіостанції в сучасному світі ця поширення позитивного образу
своєї країни серед іноземних радіослухачів шляхом об’єктивного розкриття історії,
культури тощо, країни мовлення. Я слухаю радіопередачі міжнародних радіостанції
за допомогою інтернет мовлення а також завдяки додаткам для мобільного
телефону. Передачі ВСРР я слухаю вже рік, вони допомагають мені отримувати актуальну інформацію зі сфери політики, спорту
і культури. – написав російській редакції ВСРР Кирило Сосновський з Гнукова, Ростовської області Росії.
