Radio România Internațional

Author: Аліна Околот

  • Виклики адаптації: як українські діти інтегруються в румунські школи

    Виклики адаптації: як українські діти інтегруються в румунські школи

    Станом на січень 2025 року понад 355 тисяч українських дітей поєднують навчання у двох школах — дистанційно в українській та очно в закордонній. Про це повідомили в Міністерстві освіти і науки України у відповідь на запит медіа «Нова українська школа».
    Аби допомогти дітям адаптуватися, благодійна організація JRS Romania відкрила в Бухаресті спеціальний клас, де дітей готують до навчання в румунських школах, зберігаючи зв’язок з українською програмою. Для багатьох родин це стало не лише підтримкою, а й шансом зберегти освітній міст між двома країнами.

    «Батьки ще не всі вирішили, чи будуть вони тут жити та інтегруватися в румунське суспільство, чи все ж таки повернуться в Україну. Тому для того, щоб підготувати дітей і до української, і до румунської школи, якщо вони будуть інтегруватися, ми відкрили цей клас», — розповіла в нашому інтерв’ю викладачка румунської мови JRS Romania Олена Орлова, більш відома за творчим псевдонімом Леора.

    Викладачка Леора пригадує, як складно було її доньці Соні через мовний бар’єр і відсутність належної підготовки, коли вони евакуювалися до Румунії у 2022 році. Тоді, навчаючись у другому класі, Соня паралельно відвідувала дві школи: онлайн-уроки в українській та була слухачкою в румунській. Проте, за словами Леори, такий формат навчання в румунській школі не дав суттєвого результату. «Тому наступного року, коли в українській онлайн-школі вона пішла до третього класу, в румунській школі нам сказали: «Якщо ви хочете й надалі бути слухачкою в третьому класі, будь ласка, можете продовжувати. Але якщо ви прагнете здобувати європейську освіту та стати повноцінною ученицею, то маєте йти в перший клас і з нуля починати вивчати румунську мову».

    Леора розповідає, що для неї та її доньки це було справжнім стресом: «Соня відчувала сором, бо їй було майже дев’ять років, і їй довелося починати з першого класу».

    Викладачка зазначає, що головною причиною труднощів українських дітей в адаптації до іноземних шкіл і садочків є мовний бар’єр. «Діти, які тільки приходять до нас або починають навчання в румунських школах, стикаються з великими труднощами. Їм надзвичайно складно зрозуміти завдання, адже для виконання навіть елементарних математичних дій потрібно чітко зрозуміти, що саме потрібно робити з цифрами: чи їх складати, множити чи ділити. Потрібно правильно прочитати та зрозуміти завдання, а якщо діти не володіють румунською мовою і не знають необхідних слів, вони не розуміють, що саме їм потрібно робити, і, звісно, не можуть виконати завдання».

    Щоб допомогти школярам, JRS Romania в Бухаресті відкрила ще один спеціальний навчальний простір, каже викладачка Леора. Тут діти можуть отримати допомогу з домашніми завданнями, а також збагатити свій лексичний запас необхідними румунськими словами. «У нас є програма «After school» в JRS, до якої залучені діти віком від 7 до 14 років. Це означає, що діти, які навчаються в румунській школі або за українською онлайн-програмою, приходять до нас для виконання домашніх завдань з допомогою вчителя. Якщо їм потрібна допомога з румунської мови, я надаю таку підтримку. Також у нас є викладачі з математики та англійської мови, які допомагають дітям з завданнями як за українською, так і за румунською освітніми програмами».

    Леора зазначає, що в еміграції дітям вкрай важливо не лише освоювати нову мову, але й спілкуватися у звичному середовищі — українською мовою з однолітками. «Коли ми запитували дітей, що саме їм цікаво на наших заняттях в JRS, вони відповідали: «Тут є багато друзів». Тобто, в першу чергу діти сюди приходять не заради навчання, а щоб поспілкуватися зі своїми друзями рідною мовою, поділитися враженнями, емоціями, пограти. А вже потім — навчатися, дізнаватися щось нове. Важливо, що у них є така можливість: спілкуватися у колі друзів, однолітків та знайомих рідною і звичною для них мовою».


    У батьків часто виникає багато запитань щодо запису дитини до школи. Тому, якщо вони хочуть влаштувати дитину в румунську школу, благодійна організація JRS Romania допомагає подати заявку до інспекторату Бухареста для її прийому та відповідає на всі нагальні питання.

    Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.

  • Кіномайстерня Кирила Кужалева в Бухаресті

    Кіномайстерня Кирила Кужалева в Бухаресті

    У Бухаресті, столиці Румунії, режисер, відеооператор і волонтер Кирило Кужалев створив кіномайстерню при FNT Youth Centre — унікальний простір, де українці можуть безкоштовно опановувати сценарну майстерність, відеозйомку та кіномистецтво.

     

    Кирило викладає в Бухаресті з червня 2023 року, проводить благодійні майстер-класи, курси зі створення короткометражних фільмів, музичних кліпів і реклами, а також організовує кінопокази. «Оскільки я за освітою режисер і кіномитець, то зрозумів, що хочу допомагати українцям розвиватися в цій сфері. Я звернувся до адміністрації FNT Youth Centre, і вони дуже тепло мене прийняли, із задоволенням підтримали і сказали: “відкривай”. Це було цікаво й самому центру, адже молоде покоління потрібно розвивати, і це освітній заклад для молоді.»

    Нині бухарестська майстерня Кирила Кужалева стала осередком творчості, де не тільки здобувають знання, а й плекають зв’язок із рідною культурою та втілюють спільні ідеї. «Це для всіх бажаючих, по-перше, але до нас приходять як професіонали, так і новачки. Цілком зрозуміло, що затримуються більше ті, хто справді бажає цьому навчатися, але двері відкриті для всіх. Я завжди допомагаю розвивати будь-які навички. На уроках ми іноді і знімаємо, і допомагаємо зняти, і є дуже багато талановитих людей, які теж діляться своїми знаннями, крім мене.»

    Кирило зазначає, що останні роки суттєво змінили українську кіноіндустрію, особливо в контексті війни. Документальне кіно вийшло на перший план, отримуючи дедалі більше підтримки та уваги як в Україні, так і за кордоном. «Увага зараз прикута більше до документального кіно. Раніше документальне кіно мені здається менш спонсорувалося. Зараз в України все-таки більше міжнародних і українських фондів, які вкладають у те, щоб показати справжнє обличчя війни, максимально детально. Тобто художнє кіно не можна знімати під час війни, бо це якось неправильно, треба показувати реальність та правду. Фестивалі, на яких ми перемагаємо, здобутий нами «Оскар» за документальне кіно та інші премії, які ми отримуємо, свідчать про те, що ми виходимо на новий, вищий рівень.»

    Окрім змін, багато митців, які перебувають в еміграції, зіштовхуються з певними складнощами. Кирило зазначає, що життя за кордоном вимагає балансу між збереженням власної ідентичності та вивченням нових культур. На його думку, важливо гармонійно поєднувати українське та румунське. «Авжеж, треба долучатися і до румунської культури. Але зрозуміло, що це важкий процес, бо ми поки не розуміємо менталітет цих людей, їхню культуру. Ми виросли на іншій землі, і можемо лише правильно доповнити румунську культуру. На мою думку, дуже важливо зберігати нашу українську ідентичність, підтримувати українське ком’юніті, водночас долучаючись до румунського. Це все повинно бути в певній гармонії.»

    Але серед викликів є й значні переваги, адже Румунія, як частина Європейського Союзу, надає можливості для більшого міжнародного співробітництва та участі в глобальних програмах, що дозволяє розширювати горизонти та професійний світогляд. «На мою думку, великим плюсом Румунії є можливість долучатися до міжнародних фондів Європейського Союзу, що дає змогу відчувати себе частиною глобальної спільноти. Ти можеш реалізовувати не лише румунські проєкти, а й, наприклад, поїхати до Німеччини, щоб зробити щось для реалізації власних ініціатив і так далі. Це, ніби одна велика країна. Ти вже не відчуваєш себе тільки в Румунії, а почуваєшся частиною Європейського Союзу. Поки що це виглядає так. Це великий плюс.»

    Нині кіномайстерня Кирила Кужалева в Бухаресті працює над створенням короткометражного фільму. Режисер закликає румунські кінофонди долучитися до фінансування проєкту та підкреслює, що їм необхідна професійна студія з фонами та інтер’єрами для повноцінної роботи. Майстерня відкритa й до пропозицій щодо місць для майбутніх показів фільму.

     

    Цей матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.

  • Як три роки повномасштабної війни вплинули на українську освіту

    Як три роки повномасштабної війни вплинули на українську освіту

    За останні роки українська система освіти зіткнулася з численними викликами, що вимагали швидкої адаптації до нових реалій. Напередодні третьої річниці повномасштабного вторгнення Росії в Україну ми поспілкувалися з півфіналісткою світової Премії Global Teacher Prize 2023, вчителькою української мови і літератури Київського ліцею Educator Людмилою Таболіною, яка поділилася своїми думками щодо основних змін в українській освіті за цей період.

    «Сьогодні на вчителях лежить значно вища відповідальність за життя та здоров’я дітей», — каже пані Людмила, що зумовлено суттєвими трансформаціями в галузі безпеки.

    «У нас з цим дуже серйозно — з приводу повітряних тривог, будь-якої небезпеки. У нас і тривожні рюкзачки є, і калію йодид на всяк випадок, і вода, і всі матеріали у нас в укритті є. Тобто, якщо ми все лишаємо в кабінеті і у нас немає часу забирати книжки, підручники, зошити — у нас матеріали дублюються в укритті», — додала вона.

    Під час ворожих запусків швидкісних ракет від моменту оголошення тривоги до вибуху учасників освітнього процесу можуть відділяти лише лічені секунди. Як наслідок, діти відчувають постійну тривожність і стрес, що неабияк впливають на їхній загальний стан і мотивацію, — зазначає пані Людмила.

    «Це колосальна виснаженість, тому що я знаю з власного досвіду: я стараюся триматися, але діти, особливо після недоспаних ночей, коли зараз у нас так активізувалися шахеди в Києві, іноді засинають. Це правда. Вони так заплющують очки, нахиляються…».

    Серед учнів Людмили є діти, які пережили окупацію, ті, хто повернулися з-за кордону або переїхали з інших міст України, а також ті, хто взагалі нікуди не виїжджав. Усі діти мають різний бекграунд, проте їх об’єднує те, що вони стали більш адаптивними до тривог, обстрілів та інших небезпек, що виникають навколо, — розповіла вчителька.

    «Вони всі з абсолютно різним досвідом і по-різному реагують, справді, в залежності від алгоритмів у родині, своїх думок і відчуттів. Але те, що стали гнучкими, — це правда», — додала вона.

    Окрім викликів, українська система освіти зіштовхнулася зі значними втратами, які можна поділити на два основні напрямки. Перш за все, це матеріальні втрати: пошкоджені або зруйновані заклади освіти, їх кабінети, лабораторії, навчальні матеріали — розповіла Людмила.

    «А друге — це знаннєві, ментальні втрати. Це втрати в знаннях, бо розриви колосальні у дітей, і діти одного віку, в одному класі, мають величезні відмінності, як я вже казала, з різних причин. Тому що хтось навчався офлайн, хтось був у приватних школах, хтось був за кордоном, хтось лише на дистанційці. У деяких дітей навіть іноді не поставлена рука, щоб писати і тримати ручку. І таке є, або ж дитина погано читає».

    Серед позитивного, за словами пані Людмили, варто відзначити залучення українських дітей і вчителів до світових освітніх систем, що дає їм можливість обмінюватися досвідом і знаходити ефективні методи навчання в умовах війни. Важливу роль відіграє і міжнародна співпраця, яка сприяє забезпеченню безперервності навчального процесу та підтримці психоемоційного стану здобувачів освіти й вчителів як в Україні, так і за кордоном.

    «Ось мене навіть запросили в травні в Ніццу на конференцію для педагогів. Теж буду ділитися досвідом з нашими вчителями, які там практикують, закордоном у Франції та Швейцарії. Проводжу також круглі столи на світовому рівні не лише як фіналістка премії, а й просто ділюся з нашими колегами ось цими наробками, абсолютно безкоштовно», — розповіла Людмила.

    Багато дітей, які зараз проживають за кордоном, адаптуються до місцевої мови та вже навчаються в іноземних класах. Вчителька української мови та літератури Людмила Таболіна зазначає, що в цьому випадку головне — зберегти українську ідентичність.

    «Мене дуже бентежить фаховість вчителів і розробок щодо української мови, щоб наші діти не забували рідну мову, щоб вони читали українську літературу, зокрема художню, та взагалі мали доступ до українського контенту. Щоб вони не забували, хоча, можливо, це пафосно звучить, про своє коріння, традиції — але так воно і є».

    Пані Людмила висловлює занепокоєння і через те, що молодь все менше обирає вчительську професію. Вона зауважує, що вік педагогів в Україні постійно збільшується, а кількість охочих вступити до педагогічних вишів зменшується. Окрім того, навіть ті, хто вирішує стати вчителями, часто потім працюють не за фахом, виїжджають за кордон або просто вигорають від навантаження. При чому така тенденція спостерігається не лише в Україні, а й по всьому світу.

    «У тій же штаб-квартирі ЮНЕСКО нам дали такий гайд про втрати в професії. Станом на кінець 2023 року, по всьому світу не вистачало 44 мільйонів вчителів. Це надзвичайно велика цифра, і, на жаль, відтік спеціалістів все ще триває», — розповіла Людмила.

    Три роки повномасштабної війни змінили українську освіту, але не зламали її. Під звуки сирен і в укриттях, онлайн і офлайн, попри втому та біль, вчителі продовжують робити те, що вміють найкраще — навчати й надихати. Вони не просто дають знання, а запалюють у дітях віру в майбутнє. Бо навіть у найважчі часи освіта залишається тим, що формує сильну, розумну й вільну націю — націю, яка ніколи не зупиниться на шляху до перемоги.

    Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.

  • Музичний маніфест проти насильства щодо жінок

    Музичний маніфест проти насильства щодо жінок

    21 листопада українська інді-поп співачка та учасниця проєкту Ukrainian MusicLab TANKATAKA презентувала нову пісню, яка стала головним синглом її дебютного альбому «Анестезія». Композиція під назвою «Страта» присвячена жіночій силі та приурочена до Міжнародного дня боротьби за ліквідацію насильства щодо жінок, який відзначають 25 листопада.

    «Століттями жінок пригнічували, намагалися позбавити голосу, обличчя, прав і свобод», йдеться в описі до треку «Страта».«Ця пісня про важливість сестринства, про взаємну підтримку, про те, що свободу дуже легко втратити, якщо перестати за неї боротися», – каже співачка.

    TANKATAKA розповіла, що пісня «Страта» з’явилася з вірша, який вона написала під впливом трагічних подій, які відбувалися в Ірані восени 2022 року. Тоді 22-річну іранську курдянку Магсу Аміні затримала так звана поліція моралі за порушення суперечливого закону про хіджаб. Через три дні дівчина померла в ув’язненні. За словами очевидців причиною смерті, ймовірно, стали численні побої поліцейськими кийками. Хоча чиновники Ірану спростовували цю інформацію, смерть Магсу Аміні стала поштовхом для масових протестів проти насилля та порушення прав іранських жінок, а слова «Жінка, Життя, Свобода»  ̶  головним гаслом руху.

    Співачка TANKATAKA сказала, що все це її дуже вразило. «Цією піснею я хочу також підкреслити важливість боротьби, підкреслити те, що жінки страждають від патріархату. Жінки страждають в плані утиску прав, а також, звичайно, фізично. Нам потрібно разом підтримувати одна одну, тому що ніхто не розуміє жінку краще, ніж інша жінка. Це дуже символічно для мене, що ця пісня виходить саме напередодні Дня боротьби проти насильства над жінками».

    Незважаючи на те, що ми живемо в 21 столітті, жінки у всьому світі продовжують зазнавати різних форм насилля: фізичного, психологічного, економічного, сексуального. Найчастіше, боротьба з цим – це рух колу. Після умовного «примирення» з кривдником, він у більшості випадках повертається до насильства знову. До того ж масштаби можуть бути більш небезпечними. І не кожна жінка здатна розірвати це коло. TANKATAKA каже, що кожній жінці важливо усвідомити ̶ про проблему не треба мовчати! Жертвам варто звернутися за допомогою до поліції та інших компетентних органів.

    Кривдник неодмінно має бути покараний. «Тому цим треком я хочу наголосити про важливість не здаватися в цій боротьбі, не думати, що в нас зараз вже є всі права і свободи, і можна розслабитися, і нічого для цього не робити. Ні, світ дуже великий, світ дуже різний, і це тільки невеликий відсоток країн, в яких є щось подібне на рівність, але насправді в більшості країн це взагалі не так. І подекуди тільки погіршується ситуація»,  ̶  розповіла вона.

    Окрім композиції «Страта» до альбому «Анестезія» ввійшло ще 7 пісень. Три з них вже були представлені цьогоріч. Зокрема, минулого місяця на сцені бухарестського клубу Control пролунали пісні: «Тече вода», яка присвячена трагедії на Каховській ГЕС, пісня «Потвори», про особистий біль та переживання співачки за останні роки, і пісня «Анестезія», присвячена пам’яті жертв трагедії в Дніпрі, яка сталася в січні 2023 року. Співачка TANKATAKA каже, що кожна пісня, що увійшла до альбому, написана з початку повномасштабної війни.

    «Якби це парадоксально не звучало в контексті пісень, які ввійшли в альбом, і в контексті того, наскільки вони емоційно не прості, напевно так, це такий собі темний альбом зі світлом в кінці»,  ̶  розповіла співачка.

    Із треком «Страта» вийшли ще чотири нові пісні, які ви можете прослухати на Spotify, YouTube Music та всіх інших стримінгових платформах. «Ці композиції об’єднують історії людей, які прагнуть знайти рівновагу в ці непрості часи», ̶  каже співачка.
    «В інших піснях мова йде від людей, які саме проживають ці складні події, і про їх почуття, що вони відчувають. Там і про депресію, і про неприйняття себе, і про відчуття розгубленості від того, що відбувається навколо».

    А якщо ви ще не встигли прослухати пісні з нового альбому TANKATAKA, рекомендуємо хутчіше зробити це. Хто знає, можливо саме вони стануть для вас тією самою «анестезією», яка допоможе справитися з важкими внутрішніми переживаннями та гнітючими думками.

     

     

  • Ukrainian MusicLab, програма підтримки українських артистів

    Ukrainian MusicLab, програма підтримки українських артистів

    30 жовтня сцена бухарестського клубу Control ожила завдяки українським талантам, пропонуючи глядачам захоплююче шоу музики та культурного обміну. Такий захід було проведено в рамках першої програми Ukrainian MusicLab, яка спрямована на підтримку українських артистів та їх популяризацію на сучасній європейській сцені.

    Серед виконавців, відібраних до участі в цьогорічній програмі були: Андрій Бармалій x Олександр Явдик (електроніка/джаз/джангл), Farba Kingdom (постпанк), NFNR (мрійлива електроніка), Postman (сіті-фольк), а також ТАНКАТАКА (інді-поп) – українська співачка, яка нині проживає в Німеччині. Це можливість для українських артистів бути почутими, мати таку підтримку дуже цінно,  ̶  каже співачка. «Дякуючи Control club в Бухаресті, ми мали можливість 30 жовтня виступити там, у дуже престижному місці, і публіка дуже тепло прийняла нас. Було дуже затишно, насправді, я вперше була в Румунії, я вперше була в Бухаресті. І такий теплий прийом, насправді, вартий дуже багатого».

    Зіштовхнувшись із викликами війни, багато українських митців були змушені призупинити свої проєкти або виїхати за кордон. Учасниця Ukrainian MusicLab Танкатака каже, що в сучасних умовах українським артистам досить важко самостійно просуватися, тому цей проєкт став своєрідним вектором для її подальшого руху. На концерті також були присутні організатори різноманітних музичних фестивалів з Бухареста, Клуж-Напоки та Тімішоари, які зацікавлені в подальших колабораціях зі співаками. «Дуже різноманітна була аудиторія. В тому числі, і іноземці, і румуни, і українці. Дуже було приємно бачити наших співвітчизників, поспілкуватися після виступу. Почути, як нас багато виявляється, і мені розповіли, що в Бухаресті дуже велике українське ком’юніті. Чому я дуже-дуже тішусь, і це, знаєте, дає таке відчуття дому, дуже сильно», ̶ розповіла учасниця Ukrainian MusicLab Танкатака.

    На концерті в Бухаресті Танкатака виконала не лише вже відомі композиції, а й нові пісні, які ввійдуть в її дебютний альбом. Співачка розповіла, що для неї було надзвичайно важливо отримати зворотній зв’язок і відгук публіки. Адже в основі цих пісень ̶ реальні історії та її власні переживання. «Нещодавно буквально півтори тижня тому в мене вийшов новий сингл, який я також представила в Control Club. Сингл «Анестезія», який розповідає історію однієї вцілілої дівчини, яка вижила в результаті страшної трагедії в Дніпрі, що сталася взимку 2023 року. І для мене це було теж важливо, розповісти новій аудиторії про цю трагічну подію. Нагадати про те, що війна досі триває».

    Окрім концертної діяльності, учасники програми протягом трьох тижнів відвідували онлайн-семінари, воркшопи та тренінги в Бухаресті. Разом з провідними експертами з Румунії, України, Німеччини, Франції та Британії українські артисти досліджували нові шляхи просування та диверсифікації доходів на європейському музичному ринку, навчалися технікам виробництва контенту, вчилися розкривати свою індивідуальність. «Окрім того в самому Бухаресті ми мали можливість також бути присутніми в ефірах на радіостанціях, ми мали можливість відзняти промо-матеріали для майбутніх наших проєктів або подач на інші шоукейси, або фестивалі. Тобто команда дуже професійна. І дуже тепло та уважно віднеслась до кожного з артистів»,  ̶  розповіла учасниця проєкту Танкатака.

    Сьогодні музична індустрія в Румунії розвивається дуже швидкими темпами. Тут досить різноманітне культурне та концертне життя. Окрім цього, Румунія та Польща мають найбільші та найпотужніші музичні ринки в Східній та Центральній Європі. Плюс вони логістично близькі до України,  ̶  розповіла одна з організаторок Ukrainian MusicLab Альона Дмуховська. «Дуже логічно приїжджати в найближчі країни, в яких вже і так вирує культурне життя. І саме зважаючи на цей фактор, і зважаючи на дуже класних партнерів із Control Club, які представляють, ну напевно, найкращу та найцікавішу музику зараз, ми обрали, що це буде саме Бухарест.»

    Організацією проєкту та відбором учасників займалися чотири партнери: Французьке медіа Europavox у співпраці з французьким інститутом в Бухаресті, клубом Control Club та, власне, Music Export Ukraine. Учасників відбирали зважаючи на мотивацію та перспективу подальшого розвитку. «Ми робили Open Call, і в нас, напевно, в 5 чи 6 разів навіть більше було заявок ніж ми могли надати місць для учасників проекту, тому це показало нам, що зацікавленість є, що в наступному році треба стовідсотково робити такий проект, можливо навіть ще більшого масштабу, якщо будуть можливості. І дійсно що є попит і класний талант, який готовий бути представленим на міжнародному рівні»,  ̶  розповіла організаторка Ukrainian MusicLab Альона Дмуховська.

    А щоб не проґавити відбір до Ukrainian MusicLab у 2025 році та інші цікаві можливості в музичній індустрії, Альона Дмуховська закликає підписуватися на сторінку Music Export Ukraine в Фейсбук та Інстаграм. Тут їхня команда публікує анонси щодо всіх подій та запланованих проєктів. Тож до наступної зустрічі в Бухаресті!