Більш ніж через два роки від російського вторгнення в Україну і перших хвиль українських біженців, які застали Румунію непідготовленою, але надзвичайно готовою допомогти, вже були створені інструменти для довгострокової інтеграції цих людей. Неурядова організація «Врятуймо дітей» зробила свій внесок у ці зусилля з самого початку і дослідила, в чому полягають основні проблеми біженців. За даними Управління Верховного комісара ООН у справах біженців, з початку кризи і до сьогодні до Румунії в’їхало близько 5 мільйонів 245 тисяч громадян України, а «Врятуймо дітей» підтримала близько 354.700 осіб, у тому числі майже 180 тисяч дітей. Фактично, майже половина біженців – це діти, які приїхали сюди переважно з матерями та бабусями, основними проблемами яких є відсутність стабільного доходу від роботи та мовний бар’єр.
Тому потреба в довгостроковій інтеграції цих сімей зараз стала пріоритетом у порівнянні з початковим періодом війни, – каже Леонард Андреєску, керівник проєкту «Врятуймо дітей». «У лютому ми запустили анкету, яку заповнили громадяни України, що перебувають під нашою опікою, і яка виявила певні потреби. Потреба у фінансовій допомозі з’являється досить часто, щонайменше у 23% опитаних, далі йде підтримка у доступі до медичних послуг та курсів румунської мови. Було створено досить багато можливостей у неурядовому секторі. На жаль, органи влади все ще недостатньо враховують потребу в курсах румунської мови та позашкільних послугах для дітей. Зазвичай, про це просять матері-одиначки, які не мають з ким залишити дітей, щоб піти на роботу. Якщо ми подивимося на статистику і на те, що випливає з цього соціологічного дослідження, яке ми розробили, то побачимо, що відсотки певним чином співвідносяться: потреба в групі продовженого дня для дітей з’являється у 13% респондентів, а підтримка в пошуку роботи – у 12% з них. Отже, приблизно такий самий відсоток шукачів роботи також потребують групи продовженого дня для своїх дітей, тому що вони не мають можливості залишити своїх дітей у безпечному місці. Їм немає з ким їх залишити, а потім вони не можуть знайти роботу.»
Щоб допомогти їм, організація «Врятуймо дітей» у партнерстві з мерією 6-го сектора Бухареста нещодавно відкрили денний центр для дітей українських біженців. Тут вони можуть безпечно проводити час після школи, поки їхні матері не заберуть їх додому. Леонард Андреєску розповідає подробиці. «Ми пропонуємо підтримку не лише через цей центр. Ми також надаємо підтримку дітям переддошкільного та дошкільного віку, оплачуючи, за необхідності, ясла та дитячі садки. Ми навіть надаємо транспорт для дітей, щоб батьки могли відвозити їх вранці до школи або до нашого центру, залежно від шкільного розкладу дітей, а ввечері забирати.»
Денний центр у 6-му секторі столиці – не єдиний такого роду в Румунії, яким опікується організація «Врятуймо дітей». Є й інші в Бухаресті та по всій країні, відкриті у співпраці з місцевою владою, в яких усі послуги надаються безкоштовно. Леонард Андреєску розповідає. «У центрі діти отримують гаряче харчування, підтримку на уроках, адаптовані для іноземців уроки румунської мови, заходи з соціальної згуртованості та досить складну концепцію психологічної підтримки, щоб допомогти дітям подолати певні емоційні проблеми. Ми виявили, що дуже багато з них мають проблеми, деякі з них дуже серйозні, емоційні проблеми, викликані, звичайно, цим відривом від звичайного життя, від місць, які вони знали, від сім’ї, від решти сім’ї, від їхніх батьків. Заходи такого роду дуже допомагають їм подолати відчуття відчуження через те, що вони не знають мови, тенденцію до ізоляції, тому що вони все одно відчувають себе покинутими. Дуже важливим аспектом цього центру є те, що він відкритий не лише для українських дітей. У нас також є румунські діти з неблагополучних сімей, з неповних сімей, які мають такі ж проблеми з пошуком роботи, бо не мають з ким залишити дітей. І тоді вони разом з румунськими дітьми приходять до цього центру. Заняття проводяться разом. Звичайно, ми допомагаємо їм спілкуватися. У нас є культурні посередники, які розмовляють румунською, російською та українською мовами, вчителі, які також знають українську та румунську методики викладання, щоб дітям було якомога легше інтегруватися, знайти румунських друзів, які можуть дати їм відчуття нормальності та безпеки, допомогти їм подолати емоційні проблеми, звісно по можливості.»
На даний момент денний центр не може прийняти більше 40 осіб, на жаль, тому що туди зараховані українські діти, які і так мають труднощі з інтеграцією в румунських школах, пояснює Леонард Андреєску. «Їм надзвичайно важко. Тому 90% з них лише відвідують заняття. Це означає період до року, протягом якого вони можуть відвідувати заняття, але не зобов’язані відвідувати їх щодня, не отримують оцінок, не є занесеними до журналу. Це як буферний період, який допомагає їм звикнути і до програми, і до мови, і до однокласників. Потім, максимум через рік, вони повинні бути зараховані до школи, як і інші учні, і брати участь в освітніх заходах. Дуже мало таких дітей вчаться лише в українських школах онлайн, тобто не навчаються тут, але це винятки.»
Наразі, після перших хвиль біженців, багато з яких прямували транзитом до інших країн, близько 79 тисяч громадян України проживають у Румунії.
