Author: Штефан Бачу

Розташоване на лівому березі Дунаю, при впаданні річки Черна, Оршова – це нове місто, побудоване між 1966 і 1971 роками на дунайських терасах. Його також називали Оршова ноуе (укр. Нова Оршова), оскільки старе поселення опинилося під водами Дунаю після спорудження греблі гідроелектростанції Залізні ворота і створення водосховища. Старе місто розвинулося наприкінці 19 століття після будівництва залізничної лінії, яка збільшила вантажопотік між Центральною Європою та Чорним морем. Будівництво судноплавного каналу в скелястому регіоні Дунайських котлів призвело до появи в Оршові великої вантажної гавані і навіть нафтопереробного заводу.

Близько 400 фотографій старого міста, яке зараз вкрите водами Дунаю, були виставлені цієї весни в Будинку Управління природного парку «Залізні ворота» в Оршові. Фотографії були знайдені та відреставровані Міхаїлом Ромену, румуном, який народився в старій Оршові, а потім багато років жив у Німеччині. Будинок Управління природного парку «Залізні ворота» в Оршові також приваблює своїми інформаційними панелями, діорамами та макетами, на яких можна визначити маршрути для відвідувачів та природоохоронні зони.

Інша визначна пам’ятка міста Оршова – римо-католицький костел. Він був побудований між 1972 і 1974 роками і вражає своєю незвичайною архітектурою у формі намету з хрестоподібним дахом. Внутрішній розпис також вражає релігійними зображеннями Надії Команеч та Джона Леннона з гурту «Бітлз».

Православний монастир Св. Анни в Оршові має особливу історію і є місцем, яке варто відвідати. Його заснував Памфіл Шейкару, відомий журналіст середини минулого століття. Під час Першої світової війни Памфіл Шейкару, старший лейтенант румунської армії, був на передовій і ледь не помер після вибуху снаряда. Пообіцяв, що якщо виживе, то побудує церкву на тому самому місці, на пагорбі Мошулуй, який сьогодні є оглядовим майданчиком поблизу Оршови. І він дотримався своєї обіцянки, так що перед початком Другої світової війни він побудував нинішню церкву монастиря Святої Анни, названу на честь його матері.  Через війну робота не була завершена, а потім її призначення було змінено, як зазначив священик Міхай Зоріле: «У комуністичний період монастир був перетворений спочатку на протитуберкульозний санаторій, потім на дитячий табір, а згодом на ресторан. Ми знаходимося в церкві, яку Памфіл Шейкару заснував за короткий проміжок часу, всього за 3 роки, з 1936 по 1939, на власні кошти. Він купив землю, матеріали, найняв будівельника і дуже швидко збудував церкву. Церква дерев’яна, на той час вкрита ґонтом, навколо монастиря, у формі латинької літери U, розташовані келії черниць. Лише на шпилі видно трохи первісного розпису».

На жаль, оригінальні розписи були покриті шаром цементу і не підлягали відновленню. Монастир був відновлений після повалення комуністичного режиму в Румунії. Священик Міхай Зоріла: «Лише в 1990 році сюди прибула група монахинь з монастиря Тісмана на чолі з ігуменею, і було здійснено освячення. Церква розписана у візантійському стилі художником Грігоре Попеску, який розписав багато монастирів і церков в Румунії. Відтоді монахині працюють тут, приймаючи вірян і туристів, які приїжджають сюди».

У притворі церкви знаходиться могила Памфіла Шейкару У 1980 році Памфіл Шейкару помер у Федеративній Німеччині, а в 1991 році його останки були перевезені в країну і поховані в родинній каплиці на одному бухарестському кладовищі, а потім, у 2005 році, вони були перенесені до заснованого ним монастиря. Ті, хто приїжджає до монастиря Святої Анни, можуть милуватися з пагорба Мошулуй, бухтою Черна, підковоподібним містом Оршова і великою частиною водосховища греблі ГЕС «Залізні Ворота».

Дунайські котли і, безперечно, природний парк “Залізні ворота” є одними з найпопулярніших туристичних визначних пам’яток Румунії, які щороку підкорюють безліч туристів, які прагнуть відкрити для себе красу цього місця. До будівництва греблі гідроелектростанції Залізні ворота у 1970-х роках ріка протікала крізь скелі, які виходили на поверхню, створюючи враження, що вода кипить, тому ця ділянка отримала назву “Дунайські котли”. Після заповнення водосховища рівень води досяг скельних стін і утворилася ущелина довжиною понад 9 кілометрів, якою можна легко пересуватися на швидкісному катері. У деяких місцях річка звужується до 230 м, що ускладнює судноплавство. На цій ділянці Дунай облямований вертикальними скелястими стінами. У цьому секторі ріки швидкість течії перевищує 5 м за секунду, а глибина може досягати 75 метрів.

У “Дунайських котлах” є кілька туристичних об’єктів, найпомітнішим з яких є зображення Децебаля, висічене в скелі, витвір висотою 55 метрів і шириною 25 метрів. Також з борту корабля, на сербській стороні Дунаю, можна побачити “Tabula Traiana”, меморіальну дошку часів імператора Траяна, на честь перемоги римлян у війні проти даків у 105 – 106 роках. Алін Субціре є підприємцем у сфері туризму і одним з видів його діяльності є прогулянки на моторних човнах у районі Дунайських котлів (Cazanele Dunării): “Ущелина Казанеле Дунерій є найбільш вражаючою ще й тому, що схили спускаються до води, піднімаючись до 768 метрів над рівнем моря на сербській стороні та понад 400 метрів на румунській стороні. Відправною точкою є статуя Децебаля, найвищий пам’ятник в Європі, визначна пам’ятка цієї частини Румунії. Ми сідаємо на човен, перетинаємо затоку Мраконія, зупиняємося перед монастирем Мраконія, побудованого на фундаменті старого маяка для спрямування річкового руху. Великоднє богослужіння у цьому монастирі буде і ми запрошуємо всіх на нього. Воно організовано так, що і з вулиці, і з води його видно, я думаю, що це унікальна річ”.

Лише у квітні та на початку травня з катерів на Дунаї можна милуватися жовтим тюльпаном (Tulipa hungarica – лат.), видом тюльпана, який можна зустріти лише на схилах гори Чукару Маре. За цим видом, що охороняється, стежать фахівці природного парку “Залізні ворота”, які виявили, що за останні роки він розширив свій ареал. Алін Субціре представив наступний етап подорожі на човні по цій ущелині: “Потім ми пливемо до затоки Дубова, колишнього села Дубова до будівництва дамби “Залізні ворота”. Після її будівництва рівень води піднявся і затопив близько 70-80% села, примусивши таким чином все село переміститися вгору по пагорбу. Потім ми прямуємо до ущелини, верхньої частини ущелини Казанеле Марь, одну з найбільш красивих завдяки тому, що дорога, національна дорога №57, оминає верхню частину ущелини через будівництво дамби. Ми зупиняємося також перед печерою Ветерані, залишком трьох-чотирьох тисяч років неоліту, фактично середнього палеоліту. Триста-чотириста років тому тут був гарнізон, печера була укріплена на трьох рівнях. Але найкрасивіше явище в печері Ветерані стається під час літнього сонцестояння, коли сонячний промінь опускається в печеру, освітлюючи її. Це один із найяскравіших моментів, які я пережив тут. Потім, піднімаємося назад у човен і прямуємо до печери Понікова, яка тягнеться з одного боку гори на інший близько кілометра”.

Покинувши воду, відвідувачі можуть зайти в галерею, а потім вийти на шосе, яка прямує паралельно із румунським узбережжям Дунайських котлів. Варто зазначити, що доступ відвідувачів до однієї з галерей печери  Понікова обмежений, щоб не турбувати колонію кажанів, яка тут мешкає. Прогулянка на катері займає близько години.

Навіть якщо вони не такі відомі, як Карпати, Бучеджи або Родна, в Мечінських горах є багато природних красот, які зберігають свій особливий шарм. Це найстаріші гори в Румунії, які зазнали ерозії, і зараз їх висота порівняна з пагорбами, але відвідувачі можуть відкрити для себе тут особливі ландшафти і дивовижні геологічні форми. Розташовані між дельтою Дунаю та узбережжям Чорного моря, Мечінські гори мають найвищу вершину в списку найвищих гірських вершин, пік Цуцуятул висотою 467 метрів, який є одним з особливих місць для відвідування в Румунії. Всі ці природні пам’ятки розташовані в Національному парку гори Мечінулуй, який займає площу понад 11 тисяч гектарів.

Візит до регіону можна розпочати з Центру туристичної інформації в місті Мечін. Тут відвідувачі можуть знайти інформацію про визначні пам’ятки регіону.  Дан Стайку, директор Центру туристичної інформації міста Мечін, пояснює, чому ця горбиста територія у самому серці Добруджі є привабливою: “Туристичний регіон Мечін став досить привабливим завдяки пішохідним маршрутам та іншим можливостям, які пропонує ця зона, як наприклад для відвідування римських фортець Диногеція та Троесміс. А якщо говорити про маршрути в Мечінських горах, то можна сказати, що вони пропонують фантастичний краєвид. Унікальність ландшафту надають гранітні мегалітичні утворення і контраст між степовим ландшафтом на хребтах і лісовою рослинністю біля підніжжя гір. Можна сказати, що досі ми насолоджувалися спонтанною флорою, і тут ми зустрічали шафран сітчастий (Crocus reticulatus – лат.), шафран золотистий (Crocus chrysanthus – лат.), підсніжник (Galanthus plicatus – лат.), горицвіт весняний (Adonis vernalis – лат.), анемону альпійську  (Pulsatilla alba – лат.). Це рослини, які ми зустрічаємо на стежках в Мечінських горах і які милують наше око”.

У Мечінських горах прокладено 14 легких пішохідних маршрутів. На ці стежки можна вийти з кількох населених пунктів, міста Мечін, комуни Греч або комуни Черна. У цей період територія Мечінських гір набуває все більше кольорів і відтінків зеленого, пропонуючи прекрасні пейзажі. Починають з’являтися метелики і все більше перелітних птахів. Дан Стайку, директор Мечінського центру туристичної інформації, дав нам рекомендації щодо туристичних маршрутів: “Найвидовищнішим маршрутом у Мечінських горах, завдяки мегалітичним утворенням, є і залишиться маршрут Кулмя Прікопанулуй. Тут туристи щомісяця можуть бачити ці мегалітичні утворення, що створюють чудовий пейзаж. Якщо говорити про цю територію у весняний період, то зараз маршрут Козлук пропонує фантастичний краєвид завдяки рослинності”.

Національний парк гори Мечінулуй – один з найкрасивіших природних заповідників Румунії, що охоплює понад 10 000 гектарів. Тут ви знайдете пухнасті дуби, а також горунові ліси та унікальні альпійські степові ландшафти. Джерело «Фонтан зцілення» є однією з туристичних визначних природних пам’яток у цьому районі, а також маршрут, який веде до П’ятра Райоаса, Шяуа Шерпару або пік Киримилеу. Один із маршрутів через гори Мечін також веде любителів природи до озера біля комуни Туркоая, озера Якобдял. Воно утворилося внаслідок видобутку граніту з колишнього кам’яного кар’єру і має вигляд, схожий на льодовикові озера. Воно не впадає в жодну проточну воду і не впадає в Дунай.  Озеро живиться з-під землі, тому місцеві жителі називають його “La Fântână”.

На маршруті Кулмя Прікопанулуй, який починається в місті Мечін, туристи можуть зустріти кам’яні фігури, створені природою, які носять такі назви, як “Добруджанський сфінкс”, “Черепаха”, “Могила гіганта”, “Яйця динозавра”. Як тільки температура повітря підвищиться, відвідувачі зможуть побачити черепаху, що охороняється в Національному парку гори Мечінулуй”, а саме – добруджанську черепаху  (Testudo graeca ibera – лат.) – один з чотирьох європейських видів родини суходільних черепах. Її було оголошено пам’яткою природи, вона  за звичай зустрічається у напівпустелях, степах і на схилах гір, вкритих травою, чагарником, рідколіссям або гірським лісом, по берегах річок й озер, на сухих морських узбережжях, зарослих дюнах, у низинних та заплавних лісах, таких як у цій частині Румунії.

Окрім піших прогулянок, туристи можуть відвідати монастирі в цьому районі та зупинитися на дегустацію вина в одній з місцевих виноробень. Відвідувачі також можуть зупинитися на ночівлю в одному з гостьових будинків у селах навколо Національного парку гори Мечінулуй.