Category: Інший погляд

З 6 по 13 квітня в Бухаресті проходить тренінговий курс для української молоді з різних країн Європейського союзу та країн-партнерів, які беруть участь в проекті “Нові обставини, нові можливості”, що фінансується Національним агентством з європейських програм у галузі освіти та професійної підготовки в рамках програми ЄС «Молодь в дії». Загалом у проекті беруть участь 24 особи з 7 країн: Естонії, Іспанії, Р.Молдова, Росії, Румунії, Сербії та України.



Тренінговий курс спрямовано на посилення спроможності молодих українських іммігрантів брати активну участь у суспільному житті на рівні громади та, потенційно, на європейському рівні, розвиток навичок і залучення молодих людей до організації і реалізації як локальних, так і міжнародних молодіжних проектів, зокрема в рамках програми Європейського Союзу “Молодь в дії”.



Про румунський етап проекту розповідає Богдан Климпуш: «Це проект, який проходить в програмі “Молодь в дії” Європейського Союзу. Ідея цього проекту появилася коли я брав участь від Союзу Українців Румунії ще в 2011 році в Києві у Форумі “Молодь діаспори”. Там обговорювалися такі питання, як проведення молодіжних проектів в рамках програми “Молодь в дії”. Такі проекти вже пройшли в сімох країнах, Румунія це вже восьма країна. Ці проекти не однакові, але також фінансовані програмою “Молодь в дії”. Румунія брала участь як партнер в подібному проекті в Празі і в Франції. Тому вже була черга Румунії організувати такий проект, і ми його організували через румунську Культурно-християнську асоціацію ім. Тараса Шевченка, головою якої є пан Михайло Трайста. Ми раді приймати гостей і сподіваємося, що це не останній проект, який проводить асоціація.»



Програма «Молодь в дії» надає можливості міжнародної співпраці для молоді країн Європи. За її підтримки молоді люди з різних країн можуть брати участь у молодіжних обмінах та міжнародній волонтерській діяльності. Молодіжні лідери, працівники організацій та інституцій, які працюють з молоддю, мають можливість підвищувати свій професійний рівень на тренінгах та інших заходах, спрямованих на налагодження партнерства, підвищення якості реалізованих проектів та поглиблення своїх знань у різних сферах молодіжної роботи.



Про зміст і ціль проекту розповів Андрій Донець, інформаційний представник програми «Молодь в дії»: «Це проект для молодих емігрантів з різних країн. Його суть: зробити так, щоб вони ставали більш активнішими в своїх нових громадах, щоб вони не просто пасивно спостерігали за тим що відбувається в їхніх нових домах, а могли теж брати активну участь і якимось чином впливати на те, що відбувається в молодіжній політиці в їхній країні, могли налагоджувати міжнародну співпрацю між своїми однолітками, друзями з інших країн і були здатні реалізовувати ці молодіжні міжнародні проекти.»



Мирослав Гочак, голова Конфедерації українських молодіжних організацій діаспори, трейнер в цьому проекті, сказав, що особливу увагу було приділено участі молоді в суспільному житті країн їх проживання із наголосом на таких питаннях як європейське громадянство, політика до мігрантів та національних меншин, міграція, міжнародні організації, діаспора, історія діаспори. «Головні питання, які ми обговорюємо на цих проектах це є, перш за все, європейське громадянство, тобто європейське громадянство не просто як шматочок паперу, пропагування європейських цінностей, активна участь молоді в житті суспільства, тому що молоді люди не повинні просто сидіти осторонь і дивитись, що відбувається в їхніх країнах, а мають впливати на прийняття різних рішень і брати активну участь у суспільному житті свого міста, країни, області, держави. Ну і звичайно, ще доторкаємось таких питань, як європейська молодіжна політика, займаємося такими питанням, як культура, міжкультурне навчання, проектний менеджмент і звичайно як заповняти аплікаційну форму. Так само ми шукаємо нові ідеї. У цьому проекті всі учасники поділяються на групи, розробляють пропозиції і в останні три дні готують і пишуть проекти, які в майбутньому зможуть подавати на фінансування.»



Іншою важливою темою тренінгового курсу в Бухаресті є міжкультурне навчання. Як розповів Андрій Донець, в цьому розділі тренінгу учасники мали можливість задуматись над культурним середовищем, де вони мешкають, презентувати культуру і традиції тих громад, де живуть і подумати про можливий вплив, який наклало нове культурне середовище на їх культуру. «Ми власне розглядаємо тему міжкультурного навчання і міжкультурного спілкування і вчимо молодих людей, яким чином вони можуть адаптуватися краще, пізнавати нову для них культуру, так щоб вони могли функціонувати і спілкуватись в цьому культурному середовищі. Плюс до того показуємо, яким чином можна ставати активним, яку діяльність можна проводити для того, щоб якимось чином впливати чи допомагати самім собі.»



Ми запитали Андрія Донця наскільки схожі і наскільки різні молоді люди та проблеми, з якими стикається молодь з різних європейських країн: «Здебільшого схожі, бо молодь в різних країнах, і в Європейському Союзі, і поза його межами має більш менш однакові проблеми, має більш менш однакові інтереси і потреби. Тому тут не можна чітко розділити, що у молоді з Румунії, що у молоді з Іспанії, у молоді з України дуже різні погляди на речі. Я б сказав, що країни Європейського союзу дають більше можливостей для самореалізації, для участі, оскільки вкладають більше ресурсів. Ми можемо бачити тут на тренінгу як молодь розповідає про можливості, наприклад в Естонії, Іспанії, в Румунії, вони дуже відрізняються від тих можливостей, які є в Росії, в Білорусії, в Молдові, в Україні. Але проблеми інтереси і потреби вони мають однакові.»



Наскільки цікавим і корисним видався тренінг ми дізналися від однієї з його учасниць з України Оксани Пилип’як: «Це мій перший проект в такому форматі. Насправді мені дуже подобається, тому що тут ми багато чого нового для себе відкриваємо, я приїхала з України і я бачу представників нашої діаспори з інших країн, я бачу, які в них є потреби, я бачу їхню культуру якби їхніх країн, а також змішану українську культуру і культуру тих країн, де вони перебувають. Цей проект надає нам можливість спілкування, можливість інтеграції і можливість нових контактів, звязків і відкриває перед нами якісь нові можливості.»



Через дуже інтенсивну і насичену програму тренінгу в учасників було дуже мало часу для прогулянок Бухарестом. Однак з огляду на те, що готель, де були розміщені знаходиться поблизу Молодіжного парку столиці, вони мали трохи часу прогулятися ним і були приємно вражені від того як проводить вільний час бухарестська молодь. Розповідає Андрій Донець: «Мені дуже сподобалось, бо він дійсно парк молоді. Так, дуже багато молодих людей. Мені сподобалось, що молодь в Бухаресті так активно-спортивна. Ми бачили багато молодих людей на роверах, на роликах, на скейтбордах і дуже мало молодих людей, які пють пиво і палять. І це приємно здивувало. Це молодіжний парк і молодь бігає та займається активно спортом.»

Пропонуємо вашій увазі уривок з аналізу румунсько-українських відносин, здійсненого дослідником в області безпеки Бухарестського Інституту політичних досліджень оборони та військової історії, лектором на Факультеті політичних наук Бухарестського університету Шербаном Чокулеску. Його спеціалізація: теорія міжнародних відносин, стратегічні дослідження, регіональна безпека, міжнародні організації, дипломатія. До тепер Він опублікував три книги: “Введення в теорію міжнародних відносин”, “Пост-комуністична Румунія в стратегічному рівнянні сусідства: Балкани, Чорне море та Розширений Середній Схід” і “Terra Incognita? Основні орієнтири “картографування” хаосу в сучасних міжнародних відносинах”, яку написав разом з Юлією Моток. Він також написав понад 40 наукових статей, опублікованих у престижних журналах в країні і за кордоном.



Після розпаду СРСР, Румунія була однією з перших країн, які визнали незалежну державу Україну. 1 лютого 1992 року були встановлені дипломатичні відносини. Таким чином, Румунія приділила особливу увагу розвитку політичних, дипломатичних та економічних відносин з Україною, сусідньою державою, яка має значно довшу берегову лінію Чорного моря. Проте, політичні лідери в Бухаресті тільки в останні роки усвідомили, що Румунія всебічно зацікавлена мати по сусідству сильну Українську державу, життєздатну, легітимну в очах власного народу, ці функції будучи гарантією того, що не буде ніякого транскордонного “ефекту переливу” (spill over) нетрадиційних ризиків, таких як організована злочинність, тероризм, незаконна торгівля зброєю тощо. Обидві країни вважаються одними із найбільших важливих в Центральній і Східній Європі за чисельністю населення: майже 20 мільйонів осіб налічує населення Румунії в межах кордонів (див. Результати останнього перепису населення) і близько 45 мільйонів – має Україна. Обидві країни проекспериментували часто болісний перехід до діючої ринкової економіки, зміцнення првової держави і демократії.



Після 1991 року, політики в Бухаресті та Києві налагодили зовнішню політику, спрямовану на інші регіони, на інших великих гравців та з іншими пріоритетами. Румунія зосередила зусилля на зближенні із Заходом, який вважає природним полюсом ідентичності румунського народу з історичного і цивілізаційного поглядів, в той час як Україна почала розвивати типову стратегію коливання між Сходом і Заходом, будучи не в змозі отримати гарантії щодо інтеграції в ЄС і НАТО та відірватися від Росії, котра робила все аби не втратити останній оплот колишньої імперії. Західні країни або не вважали Україну готовою до інтеграції через початкову стадію демократизації і відсутність певних елементів верховенства права, або побоялися реакції Росії.



Україно-румунські відносини не можна розглядати без врахування присутності поблизу Росії. Обидві країни мусять якомога відповідальніше враховувати роль Росії, грунтуючись на прозорості та добросовісності, у протилежному випадку ризикуючи спричинити непотрібні тертя у двосторонніх відносинах між Києвом і Бухарестом. Румунські можновладці, навіть якщо ім це не сподобалося, в повній мірі зрозуміли суверенне рішення Києва продовжити угоду з питань перебування Чорноморського флоту Російської Федерації у Севастополі до 2042 року, а також рішення відмовитися від членства в НАТО. У румунських ЗМІ багато писалося про можливе розміщення військових баз Росії на українській території, на кордоні з Румунією. Румунія зацікавлена в тому, щоб російська військова діяльність на українській території (наприклад, флоту, що базується у Севастополі, Криму) не була спрямована проти румунських, європейських та євро-атлантичних інтересів і, щоб Росія не використовувала українські території в недружніх цілях. У свою чергу, Румунія повинна ясно дати зрозуміти, що не дозволить розгортання антиукраїнських діяльностей на своїй території. В іншому випадку, спіраль недовіри поступово або швидко може перетворитися в спіраль ворожості.



Румунський та український народи мають спільну культурно-візантійську спадщину (що розвинулася на слов’янських засадах) та постать Петра Могили, як можливий символ примирення. Слід зробити ряд рішучих, прагматичних кроків, щоб зменшити поточний стан напруженості.



У висновок, тільки демонструючи такт, стриманість і конструктивний підхід до історії, Румунія та Україна зможуть поглибити і надати позитивну динаміку двостороннім відносинам. Водночас нещодавні вибори продемонстрували тільки одне: без поштовху з боку великих геостратегічних аторів (ЄС, НАТО, США та Росії) чи без якихось несподіваних змін альянсів або без яких-небудь великих подій в регіоні, буде дуже важко для двох сусідів забути про старі драми і конфлікти і стати на більш рівний і дружелюбний шлях. Хоча, невелика надія, все ж є. (Василь Каптару)



Повний текст статті румунською мовою можна прочитати ТУТ

Перезавантаження румунсько-українських відносин і пошук нових підходів до вирішення двосторонніх проблем, з урахуванням національних інтересів кожної сторони – так можна коротко охарактеризувати стосунки між Бухарестом і Києвом упродовж 2012 року. Минулого року 1 лютого виповнилося двадцять років з дня встановлення дипломатичних відносин між Румунією та Україною. За цей час румунсько-українські стосунки розвивалися з перемінним успіхом, зазнавши особливої інтенсивності в останні два-три роки, в результаті ініціативи і конструктивного підходу обох сторін до зміцнення взаємної довіри і співпраці в різних галузях, що становлять інтерес для Бухареста і Києва.

Як член ЄС і НАТО Румунія підтримує європейські прагнення України та зацікавлена в продовженні курсу європейської інтеграції і демократичних реформ. У цьому плані Міністр закордонних справ Румунії Тітус Корлецян висловилися нещодавно за необхідність укладання Угоди про Асоціацію між Україною та ЄС і наголосив на потребі “стратегічного підходу та вжиття конкретних заходів підтримки країн Східного Партнерства”. Упродовж 2012 року Бухарест неодноразово заявляв, що підтримує європейський курс України, а також висловлював готовність поділитися своїм досвідом вступу до ЄС і надати будь-яку допомогу в процесі проведення внутрішніх реформ.

Безумовно, основною подією минулого року у стосунках між двома країнами стала робоча зустріч міністрів закордонних справ Румунії та України Тітуса Корлецяна та Костянтина Грищенкам у вересні, в ході 67-ої сесії Генеральної Асамблеї ООН. Міністри обмінялися думками про шляхи зміцнення і розширення румунсько-українського спіробітництва, виявлення взаємоприйнятних рішень для активізації двосторонніх відносин, у тому числі шляхом просування більш повного порядку денного політичних і дипломатичних контактів упродовж 2013 року. Глави зовнішньополітичних відомств обговорили орієнтовний графік майбутніх візитів на найвищому та високому рівнях, а також шляхи практичної реалізації домовленостей, досягнутих під час засідання Спільної румунсько-української комісії з торговельно-економічного та науково-технічного співробітництва. Сторони висловили зацікавленість щодо завершення двосторонньої правової бази, здатної підтримувати розвиток співробітництва між Румунією та Україною в різних напрямах. Румунська сторона підкреслила бажання завершити якомога швидше, переговори щодо міжурядової Угоди про малий прикордонний рух.

Румунсько-українські перемовини з підготовки проекту Угоди про місцевий прикордонний рух були початі ще в 2007 році, щойно після вступу Румунії до ЄС. Однак в січні 2009 року дискусії зайшли в тупик і домовленість досі не була підписана. Офіційний Бухарест каже, що хоче якнайшвидше підписати цю угоду, але повинні бути створені умови для належного дотримання її положень, маючи на увазі давніше бажання румунської сторони відкрити Генеральне консульство в Ужгороді, із консульським відділом в Солотвині. В ході прес-конференції в Бухаресті український посол в Румунії Теофіл Бауер висловив сподівання, що сторони зуміють знайти взаємоприйнятне, консенсусне рішення, яке б дало можливість якнайшвидше підписати цю угоду, котра, в першу, має слугувати інтересам жителів прикордоння з обох сторін.

Говорячи про стан та перспективи двостороннього співробітництва з нагоди 20-ї річниці встановлення дипломатичних відносин між Румунією й Україною Радник Президента Румунії з питань національної безпеки Юліан Фота наголосив на необхідності поглиблення співробітництва між двома державами. Він сказав, що Україна була і буде дуже важливою країною для Румунії, стверджуючи, що розвиток торговельних відносин є доброю засадою для подальшого розвитку стосунків у всіх напрямках. Юліан Фота вважає, однак, що для цього потрібна ініціатива з обох сторін. І не лише дипломати і політики мають бути активними, а й культурні діячі, інтелектуали, неурядові організації повинні проявляти більшу активність і розвивати власні програми і зв’язки.

Минулого тижня в Бухаресті відбулася Щорічна зустріч глав румунських дипломатичних представництв, в ході якої були підбиті підсумки діяльності Міністерства закордонних справ, проаналізовані проблеми, що Румунія має вирішити в майбутньому, а також встановлені основні напрямки дипломатичної діяльності в короткостроковій і середньостроковій перспективах.



Цьогорічна зустріч, що пройшла під гаслом “Румунській Дипломатії 150 років – бачення і перспективи до 2020 року”, має особливе значення в контексті сваяткування 150-ої річниці створення Міністерства закордонних справ.



У перший день наради, в присутності прем’єр-міністра Румунії Віктора Понти, а також румунського та міжнародного дипломатичного корпусу, глава МЗС Румунії Тітус Корлецян представив пріоритети зовнішньої політики Румунії, з наголосом на європейському веторі, безпеці, стратегічних партнерствах, трансатлантичних відносинах, регіональному та багатосторонньому співробітництву, а також з партнерами на Близькому Сході, в Африці, Азиатсько-Тихоокеанському регіоні та в Латинській Америці.



Говорячи про регіональну політику Тітус Корлецян заявив, що в рамках НАТО та ЄС Румунія має низку партнерств із наголосом на безпеці, спрямованих на зміцнення двох організацій, що відповідає національним інтересам країни. У цьому контексті він навів приклад, зокрема співпраці з Польщею і Туреччиною, що має зміцнити роль Бухареста у Чорноморському регіоні.



Стосовно “Східного сусідства” Румунії глава МЗС сказав, що “зміцнення партнерства з Р. Молдова залишається дуже важливою ціллю румунської дипломатії”. Тітус Корлецян заявив, що Бухарест продовжить зусилля, спрямовані на наближення Р. Молдова до ЄС, а також щодо розвитку двосторонніх відносин з особливим наголосом на проектах об’єднання мереж в енергетичній і транспортній сферах.



У цьому контексті міністр закордонних справ Румунії Тітус Корлецян зазначив, що іншим пріоритетним напрямком румунської закордонної політики є розвиток співпраці з офіційним Києвом: «Відносини з Україною зареєстрували низку зрушень в останній період і сподіваюсь, що динаміка діалогу на рівні міністрів закордонних справ – два офіційні візити у 2011 році – буде зростати в майбутньому. Дуже важливо зберегти темпи і продовжити будувати. Румунія дедалі підтримує європейські устремління України. Дуже важливо, щоб у межах діалогу ЄС-Україна були використані всі містки співпраці. Звісно нам добре відомі проблеми, з якими стикаються етнічні румуни в Україні, котрі викликають стурбованість у зв’язку із збереженням їх етнічної та культурної ідентичності. Я сподіваюсь, однак, що ми зможемо дійти домовленості з нашими українськими партнерами щодо необхідності перетворення наших етнічних громад, котрі проживають на території двох держав, на справжні містки зміцнення двосторонніх політичних відносин і усвідомити, що було б краще розвивати потенціал співробітництва, викликаний використанням переваг етнічної та культурної ідентичностей двох громад з обох сторін спільного кордону. Усі ці деталі я планую обговорити з моїм українським колегою Костянтином Грищенком в Нью-Йорку в рамках запланованої двосторонньої зустрічі під час Парламентської Асамблеї ООН.»



Глава румунського зовнішньополітичного відомства, окреслюючи основні завдання румунського дипкорпусу на найближчий рік, представив нову стратегію залучення румунських громад з-закордону до участі у проекті ”Єдина Румунія”, згідно з якою румунські громади з-закордону є важливим вектором дій з реконструкції румунського суспільства. У цьому контексті міністр Тітус Корлецян висунув ідею створення Міжустановчої консультативної ради, головним завданням якої буде узгодження політик співпраці з румунськми громадами в різних країнах світу.

У квітні цього року указом Президента України Віктора Януковича Послом України в Румунії був призначений Теофіл Бауер. Цю посаду він обіймає вдруге (вперше він очолював посольство в Румунії з З лютого 2004 року по жовтень 2005 року).





Теофіл Бауер, в ексклюзивному інтерв’ю Всесвітній службі Радіо Румунія з нагоди 21-ї річниці незалежності України, розповів про співпрацю між Києвом і Бухарестом і про роль Посольства у поглибленні двосторонніх відносин.

– Шановний пане Посол, 2 лютого 2012 року виповнилося 20 років з дня встановлення дипломатичних відносин між Румунією та Україною. На Вашу думку, яким є головний підсумок румунсько-українського співробітництва упродовж цього періоду?



– В історичному вимірі 20 років це нетривалий період часу, але приємно сьогодні констатувати те, що за цей період Київ і Бухарест зуміли налаштувати і сформувати базу для нормалізації стосунків як у політичному плані, так і в культурному, гуманітарному та економічному співробітництві. Сьогодні можна говорити про те, що незважаючи на ту історичну спадщину, яка нам дісталася, ті чутливі питання, які гальмували позитивний розвиток і позитивну динаміку наших двосторонніх відносин з Румунією, практично подолано, пройдено і сьогодні можемо констатувати висхідний характер розвитку двосторонніх відносин, попри те що є певні питання, які потребують кропіткої роботи на рівні експертів і ця робота проводиться. Але загалом можна констатувати, що ми знаходимося на досить позитивному рівні наших двосторонніх відносин.

За цих 20 років, також, нам вдалося добитися того, що в активі ми маємо чинний базовий політичний документ – це Договір про відносини добросусідства і співробітництва між Україною та Румунією, який був підписаний в 1997 році. Не менш важливі, також, Договір про режим державного кордону між Україною та Румунією і врегульоване у цивілізований спосіб питання про делімітацію континентального шельфу і виключних економічних зон обох країн у Чорному морі.

Я хотів би також констатувати, що наші двосторонні відносини сьогодні розвиваються виключно на основі європейських критеріїв, європейських цінностей і підходів щодо них і це дає можливість нам з оптимізмом дивитись в майбутнє, виходячи з того досвіду, який сьогодні вже напрацьований Європейським Союзом у формуванні двосторонніх добросусідських відносин в тому числі і між Україною та Румунією.

Зважаючи на добрі політичні і дипломатичні стосунки не могло не набути позитиву і економічне співробітництво. Тому в 2011 році ми мали рекордний обсяг торгівельного обороту – понад 2 мільярди доларів США. На жаль в цьому році дещо відчувається спад за перше півріччя, проте ми думаємо, що в другому півріччі це відставання буде збалансовано. Хотів би також віднести до позитиву, який ми маємо на сьогодні, здобутки, досягнуті в плані підготовки до підписання важливих документів, які обов’язково вплинуть на життя наших людей як в Україні, так і в Румунії та дадуть можливість перетинати кордон без тих зайвих формальностей, які ми маємо зараз. На сьогодні можна констатувати фактично готовність до підписання низки двосторонніх міжурядових документів, подальша імплементація яких матиме конкретні позитивні наслідки для громадян обох країн. Це передусім йдеться про Угоди між Кабінетом Міністрів України та Урядом Румунії “Про місцевий прикордонний рух” та “Про відкриття пунктів пропуску через українсько-румунський державний кордон для міжнародного сполучення”.

Якщо підсумовувати відповідь на це питання, то можна зазначити, що головним підсумком цих 20 років стала кропітка робота з мінімізації негативів минулого, послідовні кроки в напрямку розв’язання проблем сьогодення та закладення підвалин для виведення двосторонніх відносин між Україною та Румунією у більш конструктивне русло на користь обох сусідніх народів.



– Пане Посол, Ви говорили про європейські цінності, європейські критерії як Ви оцінюєте неодноразово висловлену офіційним Бухарестом готовність виступити захисником інтересів України та сприяти її інтеграції в ЄС?



– Безумовно, що дуже позитивно оцінюю і радий з того, що офіційний Бухарест сьогодні на всіх рівнях підтримує зовнішньополітичний курс України, взятий на європейську інтеграцію.

Європейська інтеграція у нас закріплена в Україні на законодавчому рівні. Крім цього керівництво держави та, безпосередньо Президент України Віктор Федорович Янукович, приділяє цьому питанню особливу увагу, виходячи з необхідності реформувати всі процеси в державі, аби їх підладнати під європейські стандарти. Тому сьогодні можна констатувати, що в Україні розпочався безпрецедентний процес реформування усіх галузей життя – політично, економічно, юридично – на сьогодні успішно проводиться реформування судової гілки влади, проводиться реформа місцевого самоврядування, проводиться оптимізація органів державної виконавчої влади як в центрі, так і на місцях, ведеться робота і створено Конституційну асамблею, за ініціативою Президента, по вдосконаленню Конституції України, та приведення її норм до європейських стандартів.

Таким чином можна говорити, що підтримка, яка сьогодні надається нашим сусідом – Румунією, яка є членом Євросоюзу, членом НАТО, має певний досвід по імплікуванню свого власного законодавства, стандартів життя населення країни до європейських, вона є абсолютно актуальною і цінною для нашої держави і ми за це вдячні Румунії і будемо і надалі користуватись цією підтримкою та хотілося, щоб вона була не тільки на рівні двосторонніх відносин, а трансформувалась поступово і в європейських структурах, де Україні потрібно сформулювати імідж країни, яка може стати повноправним членом Євросоюзу в найближчій перспективі.



– Пане Посол, Ви говорили про торговельний оборот між Румунією та Україною в 2 мільярди доларів, про невеличкий занепад цього року, чи можна говорити про стійку динаміку розвитку двосторонніх економічних відносин?



– Так, безумовно, все сьогодні робиться Посольством у межах тих функцій і повноважень, якими ми наділені з боку держави, аби поглиблювати торговельно-економічне співробітництво, диверсифікувати його і розвивати його таким чином, аби були задіяні ті сфери і галузі економіки, які на нашу думку не вичерпали той потенціал, і не задіяли його в повній мірі, які вони мають на сьогодні. Про що я веду мову? Веду мову про те, що у нас ще дуже багато є сфер і галузей, де ми хотіли би і мали би значно більші обсяги торговельного обороту. Румунія вже має позитивний досвід, і я б сказав, цей досвід підкріплений історично в розвитку меблевої галузі, яка є сьогодні цікава для України і ми хотіли би, щоби більше товарів саме цієї галузі реалізовувалися в Україні. Україна сьогодні виробляє досить якісне і популярне за межами України обладнання для машинобудівної галузі. Тобто на сьогоднішній день є ще сфери, де потрібно втручатися, де потрібно докладати зусиль і ці зусилля сьогодні трансформуються у проведення спільних заходів, тобто виставки, ярмарки. Хотів би відзначити налаштованість на співпраці з боку Торговельно-промислової палати Румунії, безпосередньо Насті Вледою, який очолює саме український сегмент роботи цієї установи. Ну і надалі ми плануємо і розвиток транскордонного економічного співробітництва між сусідніми регіонами. Ця робота сьогодні триває і в рамках єврорегіонів “Верхній Прут”, “Нижній Дунай” тощо.

Одним словом, за економікою майбутнє і я переконаний, що саме поглиблення торговельно-економічного співробітництва призведе до гарних дипломатичних, політичних відносин між нашими країнами.



– І останнє запитання: як Ви оцінюєте культурні та гуманітарні стосунки між нашими країнами?



– Цікаве запитання, оскільки багато спільного і того, що об’єднує наші народи століттями. Тут не йде мова про 20 років дипломатичних відносин, а про столітню історію існування, співіснування в межах кордонів, які сьогодні ми маємо. Приємно відзначити, що щороку вже стало традиційним проведення різних фольклорно-культурних заходів як на території України, так і на території Румунії, за участі творчих колективів художніх митців, взагалі, творчих людей. Сьогодні ця співпраця набула таких обсягів, що ми навіть не в змозі прослідкувати за всіма цими процесами, які відбуваються, оскільки це вже проходить на горизонтальному рівні, коли є вже людські стосунки, вони вже сформовані. Сьогодні приємно констатувати, що в Україні вже знають традиції, історію, звичаї румунського населення і, навпаки, в Румунії вже добре знають українські, і навіть в Бухаресті, оскільки Посольством було зроблено усе, аби тут побували, такі, я би сказав, брендові творчі колективи з України, які мають популярність і в Європі, і в світі, і румунський глядач, слухач мав можливість ознайомитися із культурними надбаннями нашої нації. Тому ця робота також буде поглиблюватись. Ми маємо Культурно-інформаційний центр при Посольстві в Бухаресті, на жаль, на мою думку, він ще не в повній мірі використовує свій наявний потенціал і можливості, тому робота в цьому напрямку буде тривати з нашого боку. Ми будемо робити все для того, аби ми, як добрі сусіди, більше знали про культуру, звичаї і традиції наших народів.



– Пане Посол, дякую Вам за це інтерв’ю і дозвольте від імені колективу Української редакції ВСРР, привітати Вас, працівників Посольства і всіх хто нас слухає, з 21-ю річницею незалежності України і побажати Вам плідної роботи і результатів на благо двох країн!



– Спасибі Вам і Вашій особі. Також хочу привітати Вас, Вашу редакцію зі Святом Незалежності України, привітати всіх слухачів із цим святом, адже це свято дало путівку в життя такій прекрасній, чудовій країні, якою є наша держава Україна, побажати нам усім здоров’я, миру, добра та благополуччя!

Питання про те чи існує або ні “молдавська мова, продовжує викликати жваві суперечки як в самій Р.Молдова, де в Конституції державною мовою є “молдавська, а в школах і вищих навчальних закладах вивчають румунську мову та літературу, так і в Україні, де проживають чимало осіб, які називають себе молдованами.

Одним з таких прикладів є нещодавно ухвалений Верховною Радою України у першому читанні законопроект Про принципи державної мовної політики, в якому до регіональних мов або мов меншин України була внесена і “молдавська мова наряду з румунською.

Реагуючи на відповідний проект закону міністр закордонних справ Румунії Андрей Марга заявив, що між “молдавською та румунською мовами немає жодної різниці, він наголосив, що існує тільки одна мова – румунська. Ми мусимо сказати наступне: по-перше, немає ніякої різниці між молдавською і румунською, тому що існує тільки одна мова – румунська. У різних регіонах місцеві жителі використовують її діалект, але це вже інший бік питання. Румунія не визнає існування окремішньої від румунської “молдавської мови.

Міністр закордонних справ підкреслив, що ця позиція Румунії є “в повній згоді з думкою наукових кіл Р.Молдови, які завжди стверджували, що йдеться про одну й ту саму мову – румунську. З іншого боку, питання про відмінність між “молдавською і румунською мовою “перебуває в центрі уваги Верховного комісара ОБСЄ з питань національних меншин Кнута Воллебека, в центрі уваги Ради Європи, у безпосередню компетенцію яких входять ці проблеми, і вони зробили ряд рекомендацій щодо цього, – сказав глава зовнішньополітичного відомства Румунії.

Це питання було обговорене в Бухаресті 3 травня, під час офіційного візиту до Румунії Президента Р.Молдова Ніколая Тімофті. Говорячи про це, глава румунської держави Тараян Бесеску сказав: “Ми поговорили про плутанину щодо молдавської меншості і погодилися, що Румунія і Республіка Молдова – дві незалежні і суверенні держави, але в яких живуть в основному румуни. Нас об’єднує мова, традиції, радості і нещастя, через які пройшли румуни за останні століття.

Водночас завжди важливо пам’ятати, що склянка одночасно і наполовину порожня, і наполовину повна. У такому ключі варто розглядати те, що нинішнє керівництво в Києві, на відміну від попереднього, надає румунській мові статус регіональної. Краще зосередитися на позитивній стороні прийняття відповідного законопроекту. Конституція Р.Молдова визнає державною саме “молдавську мову, але це не заважає викладанню румунської мови у державних навчальних закладах. Коли, як планує нова молдовська влада, румунська мова буде оголошена державною, відповідні норми українського законодавства стануть застарілими.

Слід ще трохи наголосити на історії так званої “молдавської мови. Коли зайняла Бессарабію 28 червня 1940 року, радянська влада принесла з собою не тільки новий політичний режим, а й нову мову та кирилицю. Поняття румунська мова і румунський народ були заборонені. Місцеве населення було оголошене молдавським народом, що суттєво відрізняється від румунського народу. У спробі створити теоретичне і практичне обґрунтування існування незалежної молдавської мови, окремо від румунської, а також молдавської нації, творці цієї теорії навіть стверджували, що молдавська мова має словянське походження.

На думку Сергія Мирославовича Лучканина, кандидата філологічних наук, доцента кафедри загального мовознавства і класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка, “з погляду лінгвістики, між тим варіантом мови, який використовується як державний у Р.Молдова і тим варіантом, який є державним у Румунії – румунська мова, не існує жодних відмінностей в двох основних моментах – це основний словниковий склад і граматична структура. “Якщо морфологія тотожна, граматика тотожна, то треба говорити про одну й ту саму мову, так само як і основний лексичний фонд, – стверджує Сергій Лучканин.

Питання про те чи існує або ні молдавська мова, є дедалі актуальним як в Р.Молдова, де тривають суперечки навколо назви державної мови, так і в Україні де проживають чимало осіб, яких називають, або які називають себе молдованами. Безумовно мова відіграє дуже важливе значення для усвідомлення окремішності народу і питання про зміст словосполучення молдавська мова залишається злободенним не лише для романської, а й для української лінгвістики.

Критерії розмежування мови від діалекту доволі різноманітні: лінгвістичні, географічні, політичні, психо-культорологічні тощо. Через те, зараз, коли існує дві незалежні румуномовні держави – Румунія і Р. Молдова – це питання знову набуло своєї актуальності. Що криється за поняттям молдавська мова? – запитали ми Сергія Мирославовича Лучканина, кандидата філологічних наук, доцента кафедри загального мовознавства і класичної філології Інституту філології Київського національного університету імені Тараса Шевченка: Це словосполучення було винайдене для найменування так-званої молдавської мови, як окремішньої від румунської у радянській лінгвістиці у 1930 – 1950-тих роках. Хоча і Румунія після другої світової війни стала вже соціалістичною країною, але, як відомо, її партійні керманичі Гьорге Гьоргіу-Деж та Ніколає Чашуеску іноді дозволяли собі проводити такі собі ухили в будівництві соціалізму, вони не вважалися надійним союзником, і через це, для створення політичного тиску на Румунію, і в Радянському Союзі постійно підтримувалася теза про окремішність так-званої молдавської мови. До того ж було впроваджене російське письмо, проголошене більш адекватним для молдавської мови ніж латиниця, яка нібито була нав’язана молдованам румунськими окупантами.

Але прибічники тези про те, що молдовани є окремою від румунів нацією, а молдавська мова не має нічого спільного з румунською нагадують, що таким поняттям користувалися відомі хроністи, такі як Мірон Костін, Йон Некулче, Дімітріє Кантемір. Сергій Лучканин пояснює це наступним чином: Тоді, у XVII-XVIII століттях, наукова діалектологія, ще не сформувалася в окремішню лінгвістичну дисципліну і оперувати поняттями тогочасної курторології у ХХІ столітті неетично. І українську мову тривалий час за Середньовіччя називали то роксоланією, роксоланською, рутенською, малоруською мовою, словено-руською, простою мовою і.т.д., але це ж не означає, що ми повинні дотримуватися отих найменувань української мови, які існували за доби Середньовіччя, чи за доби царської окупації. Так само і щодо румунської мови. З погляду ось лінгвістики, між тим варіантом мови, який використовується як державний у Р.Молдова і тим варіантом, який є державним у Румунії – румунська мова, не існує жодних відмінностей в двох основних моментах – це основний словниковий склад і граматична структура. Якщо морфологія тотожна, граматика тотожна, то треба говорити про одну й ту саму мову, так само як і основний лексичний фонд.

У 1991 році Р.Молдова прийняла нову Конституцію, відповідно до якої державною мовою в країні стала румунська мова, а в 1994 році населення вирішило повернутися до словосполучення молдавська мова. Проте всупереч тому, що чинна Конституція Молдови називає офіційною мовою держави «молдавську», все більше представників молдовської еліти заявляють, що «молдавська та румунська – це однай й та сама мова», а в навчальних закладах країни викладаються предмети під назвою румунська мова та румунська література. Знову біля мікрофону Сергій Лучканин: Важливим чинником, безумовно, є державна окремішність, самостійність, яка іноді перекриває мовний фактор. З погляду лінгвістики можу ствердити абсолютно однозначно, що ніяких суттєвих відмінностей, щоб визнавати варіант державної мови в Р. Молдова, як окремішній молдавський не має. Можна говорити лише про розмовну мову молдавських говірок, яка включає діалектну мову окремих звуків. Отже можна говорити про говірковий молдавський акцент, як закарпатський, полтавський акценти в українській мові, можна погодитися і допускати вживання словосполучення молдавська мова тільки з таким значенням, хоча б точніше було б висловлюватися і говорити, що це молдавська говірка, діалект румунської мови. Отже, вельмишановні слухачі, це питання політичне і тільки політика зумовлює його актуальність, оскільки є певне побоювання, що втрата назви молдавської державної мови Р.Молдова може призвести до втрати держави. Але ж ми не говоримо про окремішній австрійський варіант німецької мови, чи навіть говорячи про американський варіант англійської мови ніхто ж не говорить в Сполучених Штатах на офіційному державному рівні, що є якась окремішня американська мова, хоча, безумовно, на діалектному рівні різновиди відчуваються.

Сергій Лучканин каже, що нам краще зосередити свою увагу на вивченні того, що нас об’єднує, треба більше вивчати румунсько-українські літературні, мовні зв’язки, показувати красу перекладів класиків румунської літератури українською мовою і навпаки. Ось на цьому треба зосереджувати свою увагу.