Category: Інший погляд

Наприкінці листопада у Бухаресті в рамках Міжнародного
книжкового ярмарку Гаудеамус відбулась презентація книги «Дмитро Івашина-Геродот
– консул, публіцист, поет, український
діяч у Королівстві Румунії», присвячена одному з лідерів української
військово-політичної еміграції у Румунії міжвоєнного періоду. Це нова робота
румунського історика і дипломата Вадима Гузуна, яка містить і спогади письменниці
Ольги Андрич-Порохівської, дочки борця за українську державність полковника
Гната Порохівського, для якої Івашина-Геродот став другим батьком.

У монографії на широкій документальній базі досліджено
життєвий шлях та діяльність видатного діяча українського державотворення, борця
за незалежність України на початку ХХ-го сторіччя Дмитра Івашини-Геродота (1892
– 1975 рр.), який більшу частину свого життя прожив у Румунії. Особливу увагу історик
зосередив на діяльності Івашини-Геродота як консула Надзвичайної дипломатичної
місії УНР у Румунії та секретаря Громадсько-допомогового комітету української
еміграції у Румунії. Докладніше про це розповів Вадим Гузун: «Книга, яку я нещодавно презентував, присвячена та проливає
світло на життя, діяльність, роботу однієї з провідних особистостей української
військово-політичної еміграції у Великій Румунії – Дмитра Івашини. Геродот – це
псевдонім, який обрав собі головний герой. Книга містить, з одного боку
біографію Геродота, найбільш повну біографію цієї постаті, написану пані
Андріч-Порохівською, а з іншого боку, у ній зібрано публіцистику та вірші,
написані Івашиною у період, коли він проживав у Румунії. Це вірші і тексти, що
відображають інтелектуальні, поетичні захоплення політичного активіста, який
виступав, писав, діяв на користь ідеї створення незалежної Української держави
з гарними стосунками з Королівством Румунія. У другій частині книги представлені
документи, які я знайшов в архіві Міністерства закордонних справ Румунії,
Національному архіві Румунії та колишніх архівах Секуріатє. Ці документи, з
одного боку, відкривають читачеві ширший погляд на те, що насправді означала
українська еміграція в Румунії, та показують місце Івашини-Геродота у цій
еміграції. Тобто це документи, підписані ним, або документи Дипломатичної місії
УНР у Румунії, які швидше за все відредаговані ним, хоча на них стоїть підпис Костя
Мацьєвича.»

Дмитро Івашина-Геродот провадив активну дипломатичну, культурно-просвітницьку
та організаторсько-громадську діяльність, спрямовану, передусім на згуртування
української політичної еміграції у Румунії. Розповідає Вадим Гузун: «Івашина,
який управляв консульськими питаннями Української дипломатичної місії в Румунії,
насправді є тим, хто у дійсності керував Канцелярією цієї місії. Він мав
багатий публіцистичний досвід і на відміну від інших емігрантів дуже швидко
засвоїв румунську мову, усвідомивши, що перспектива повернення в Україну стає
все більш віддаленою. Таким чином він входить до категорії тих українців, котрі
з самого початку вважали Румунію своєю другою батьківщиною. Він оселився тут, отримав
вищу освіту – закінчив Вищу адміністративну школу, одружився з сестрою дружини
лідера української політико-військової еміграції в Румунії Гната Порохівського,
та професійно і цивільно ідеально інтегрувався у румунське суспільство.
Продовжив боротьбу проти більшовизму друкуючи свої матеріали у різних
публікаціях.»

Усі свої спогади про вуйка виклала у книзі племінниця
Дмитра Івашини-Геродота Ольга Гнатівна Андрич-Порохівська. Вона розповіла про
його зусилля з надання допомоги українським біженцям у Румунії, а також з розповсюдження
української преси на території румунської держави: «За допомогою голови Місії
УНР у Румунії, професора Костя Мацьєвіча він роздобув від Ліги Нації
матеріальну допомогу для українських емігрантів, а також так звані
нансенісвські паспорти, бо вони не мали ніяких документів, вважалися
апатридами. Крім того Геродот був головою Комітету допомоги українським емігрантам у Румунії. Що
стосується культури, то він отримував літературу (книжки, газети тощо) від
видавництва Просвіта у Львові і все це розповсюджував по всій території
Румунії, відсилав усі ці матеріали. Я
була мала тоді, ще не мала 11 років, але
була дуже прив’язана до нього, бо він із своєю дружиною Антоніною, яка була
сестрою моєї матері, це буле дуже гарне, ідеальне подружжя, але вони не мали
дітей і дуже мене полюбили. Я часто бувала в їхньому домі, спостерігала як він
робив пакунки і часто допомагала,
розкладала по заголовках газети, книжки, а також малі іконки, які він також
отримував від Просвіти і посилав іншим.
Так само він організовував різні події з нагоди різних роковин, одним словом
брав активну участь у культурній діяльності української еміграції.»

Крім публіцистичної та культурно-просвітницької діяльності,
багатий дипломатично-консульський досвід Івашини-Геродота допоміг йому в організації українських біженців і не лише, – каже історик Вадим Гузун. «Усі ці люди потребували допомоги, але крім гуманітарної складової, слід сказати, що в його діяльності була дуже важлива складова безпеки. У тому сенсі, що більшовики, Кремль, розуміли, що це середовище біженців є
надзвичайним для розміщення шпигунів в Румунії і не тільки. Було вкрай непросто.
Дмитро Івашина та Гнат Порохівський підтримували, з
одного боку, права приблизно 10 000 українських біженців у міжвоєнній
Румунії, а з іншого – справу незалежності Української держави в Румунії як на рівні державних установ, так і в
пресі, на рівні широкого загалу.»

Але ситуація українців радикально змінилася в 1944 році з
приходом до Румунії Червоної Армії. Вадим Гузун: «Радянська контррозвідка після вступу
радянських військ в Румунію наприкінці серпня 1944 р. вже мала списки всіх лідерів
української, вірменської, російської, грузинської еміграцій в міжвоєнній
Румунії. Серед перших у цих списках були Порохівський, Івашина-Геродот, а також його
дружина Антоніна, яка так само відіграла важливу роль у наданні гуманітарної
допомоги членам української еміграції. Їх розшукували,
Порохівський здався на початку листопада 1944 року, тих, хто не здався, шантажували затриманням членів
родини. Не маючи дітей, Геродоту було легше приховатись, він узяв собі інше
прізвище, йому вдалося роздобути документи на ім’я
Думітру Преда. Однак за свій вибір він був
змушений платити високу ціну, у тому сенсі, що всю решту свого життя з 1944 по 1975 роки він провів окремо від сім’ї, тобто від своєї дружини та дитини Гната Порохівського, його племінниці Ольги, яку Антоніна практично удочерила.»

Про цей
період життя розповіла нам і Ольга Андрич-Порохівська: «Для Геродота настала
дуже тяжка пора у підпіллі. Він зажди знаходив вихід із будь-якої ситуації і
вирішив не здаватися ворогам. Таким чином він змінив вигляд, змінив документи і
роками тяжко працював простим робітником, жив у мізерних помешканнях і час від
часу, потайки, передавав нам по трішечки з його скромних заробітків або якісь
продукти і таким чином, завдяки йому ми вижили. Багато років він так
промучився, урешті-решт знайшов посаду касира в аптеці. І уже на схилі
життя ми його взяли до себе, він ослаб,
ми госпіталізували його до лікарні де
він і помер. Похоронили ми його у цвинтарі Пантелімон-2 коло Бухареста.»

Завдяки спогадам письменниці та перекладачки Ольги Андрич-Порохівської,
і особливо завдяки документам, знайденим в архіві Міністерства закордонних
справ Румунії, Національному архіві Румунії та в архіві Національної ради з питань
дослідження діяльності секретної служби Секурітатє читачі мають можливість
дізнатися маловідомі факти біографії Дмитра Івашини-Геродота. Розповідає Вадим
Гузун: «Є документ, в якому у записці румунських спецслужб зазначається, що Івашина
може бути радянським агентом. Тож треба сказати, що були такі підозри щодо Івашини.
Але я, як дослідник, ще не знайшов документів, які б чітко це підтвердили. Я
вважаю досить малоймовірною, але не можу на сто відсотків виключити можливість,
що він співпрацював з радянськими спецслужбами. Можу впевнено сказати, що Івашина-Гердот
був цінним співробітником румунських цивільних спецслужб. Якщо Гнат
Порохівський був одним із найцінніших офіцерів секретної служби румунської
армії, то Геродот з самого початку працював на цивільні румунські спецслужби. У
книжці є дуже цікаві документи, які свідчать про це. Серед них є й кілька доповідей
з архівів Міністерства закордонних справ, в яких румунський консул, який зберігав
зв’язок з Івашиною-Геродотом, пише про
важливість інформації, яку останній надає румунській владі.»

Книга, видана двома мовами: румунською та українською, клузьким
видавництвом «Argonaut», розрахована
на дослідників та любителів історії, архівістів та джерелознавців.

Інші матеріали по темі:

– Дмитро Івашина-Геродот

– Гнат Порохівський

Минулого тижня парламент Республіки Молдова відправив у
відставку прозахідний кабінет міністрів Майї Санду. Резолюцію про вотум
недовіри, ініційовану соціалістами президента Ігоря Додона підтримали й
демократи олігарха-втікача Влада Плахотнюка. Теж вони проголосували й за
затвердження нового уряду, на чолі з Йоном Кіку, колишнім радником з
економічних питань русофіла Ігоря Додона. Між часом новий глава молдовського
уряду Йон Кіку заявив, що свій перший візит за кордон здійснить до Росії. Таким
чином, уперше за багато років прем’єр-міністр
Р.Молдова здійснив свій перший закордонний візит до Москви, а не до Бухареста
чи Брюсселя.

Коментуючи нинішню ситуацію в сусідній країні, румунський
аналітик Дан Дунгачу, директор Інституту політичних наук та міжнародних
відносин Румунської академії каже, що події в Кишиневі мають не просто
внутрішньополітичне, а геополітичне значення. У цьому контексті він нагадав,
про створення дещо дивної коаліції між прозахідним блоком ACUM та проросійськими соціалістами улітку цього
року, стверджуючи, що вона була спричинена незвичайною «розстановкою
стратегічних зірок», у результаті чого троє значущих акторів: США, ЄС та Росія,
сіли за один стіл у Республіці Молдова та погодили створення неприродної
коаліції. Проте, з розпадом цієї коаліції цей геостратегічний план набув
несподіваного повороту, – каже Дан Дунгачу: «Гадаю, що наразі це заважає його
впровадженню, адже цей стратегічний план слід розглядати у співвідношенні з тим,
що відбувається в Україні. Саме Україна
є ключем до розуміння регіону, а не Республіка Молдова. А в Україні
справи рухаються до певного врегулювання конфлікту на Донбасі. Нещодавно в
Києві було оголошено про виконання умов для проведення зустрічі в нормандському
форматі на рівні глав держав. Це означає, що Україна, Росія, Німеччина та
Франція зустрінуться на рівні глав держав для врегулювання кризи в Україні,
означає реалізація «Мінська» і так далі. Тобто там усе рухається стратегічно. У
Республіці Молдова виник цей внутрішній збій, що, очевидно, впливає на зазначений
стратегічний проєкт. Звичайно, що ця коаліція могла бути критикованою, у
Румунії вона була піддана критиці, але з точки зору стратегічного руху вона
зрозуміла, можливо не виправдана, але зрозуміла. Те що сталося у Кишиневі є
перешкодою для цього проєкту. Наразі ніхто цьому не радий, ні Російська
Федерація, ні США, як це відкрито сказав і посол США в Кишиневі, ні
Європейський Союз, або Німеччина зокрема.»

З геополітичного погляду Республіка Молдова та Україна стали
заручниками Росії та Заходу і застрягли у сірій зоні Європи та Російської
Федерації. Цього торкнувся й румунський аналітик Дан Дунгачу, який каже, що
саме в цьому полягала суть літнього американсько-європейсько-російського проєту
в Р.Молдова: «Метою була Республіка Молдова, яка б з геополітичних міркувань, була
дегеополітизована. Інакше кажучи, якщо, припустімо, хтось думає, що простір між
Європейським Союзом та Російською Федерацією має стати таким, щоб не бути стратегічним дратівником ні для
Європейського Союзу, ні для Росії, то Україна та Республіка Молдова мають бути
в такій ситуації, яка б задовольняла обидві сторони.»

Молдовський політичний оглядач і журналіст Влад Цуркану каже, що головною ставкою Російської Федерації в Республіці Молдова є Придністровський
регіон, а в регіоні – Україна. «Очевидно, що ці дві країни,
крізь призму сепаратизму, пов’язані між собою. У Республіці Молдова Російська
Федерація протягом декількох років або протягом певного періоду чітко просуває
свій політичний проєкт, а метою цього проєкту є отримання через
Придністровський регіон певних важелів впливу на Кишинів. Ми побачили, як була створена
проросійська партія – соціалісти. Потім, крок за кроком, були «захоплені» окремі
державні установи. Кінцева мета політичного сценарію – створення у Республіці
Молдова такої більшості, яка б погодилася з наданням певного статусу Придністровському
регіону або яка б фактично прийняла певний статус Придністровського регіону,
щоб він міг повернутися до конституційного простору Республіки Молдова, але з
чіткими важелями впливу, зі своєрідним правом вето на кишинівську політику.
Якщо в 2003 році була спроба придністровізації Республіки Молдова через
Меморандум Козака, то зараз це скоріше спроба фінляндізації Республіки Молдова.
Ймовірно ця концепція, яку застосовували щодо Фінляндії у повоєнні роки, буде застосована
й щодо України. Тобто Російська Федерація хоче стати гарантом і мати певні
важелі впливу на закордонну політику цих держав. І такими важелями впливу можуть
бути війська, розміщені в сепаратистських регіонах. А узаконення присутності цих
військ відбудеться шляхом надання особливого статусу відповідним сепаратистським
регіонам.»

На думку Дана Дунгачу зараз Росія не рада відставки
прозахідного уряду Майї Санду і, як би це дивно не звучало, але зосередження
всієї влади в руках Додона є невигідним для Москви у будь-якому стратегічному
проєкті. «На даний момент, як це не парадоксально, хоча має всю владу,
або має набагато більший вплив на владу в Республіці Молдова, Росія практично не
має що з нею робити. Це геополітичний парадокс останньої зміни уряду,» -
стверджує румунський аналітик Дан Дунгачу.

4-6 листопада у Бухаресті, у кінематографі Музею
румунського селянина уперше пройшли Дні українського кіно. У програмі показів були
представлені три сучасних, найновіших
українських повнометражних фільми, зокрема картина Романа Бровка «Заборонений», яка оповідає історію
життя та загадкову смерть відомого поета-шістдесятника, правозахисника, Героя
України – Василя Стуса та його боротьбу із радянською системою, стрічка Ярослава
Лодигіна «Дике поле» – екранізація роману культового українського письменника
Сергія Жадана і музична комедія «Шляхетні волоцюги» режисера Олександра
Березаня, а також
короткометражні фільми альманаху «Все починається в Києві» та ще одна стрічка – класика українського кіно
– «Білий птах з чорною ознакою».

До складу української делегації увійшли перший заступник директора
мережі кінотеатрів «Київкінофільм» Лариса Зубенко, координатор національних і
міжнародних проєктів мережі кінотеатрів «Київкінофільм» Олена Бабій, керівник
«Європейської кінофундації», продюсер фільму «Заборонений» Артем Денисов та
Олег Москаленко, виконавець головної ролі фільму «Дике Поле».

Дні українського кіно почалися у понеділок відкритою дискусією про виробництво
та дистрибуцію кіно в Україні та Румунії, а також про можливість налагодження
двосторонньої співпраці в цій сфері і проведення аналогічного заходу в Києві. З
вітальним словом до учасників заходу звернувся Посол України в Румунії
Олександр Баньков, який сказав, що румунські глядачі мають змогу побачити, як
культові кінострічки української класики, так і ознайомитись із сучасними
фільмами українських режисерів: «Це
перша така спроба, яка я сподіваюсь, буде дуже позитивно сприйнята публікою і наступного року ми зробимо все для
того, щоб продовжити її та якомога більше знайомити публіку Румунії, не тільки
людей, які говорять українською і розуміють українську, але й румунів, знайомити
з сучасним українського кінематографом і з класикою українського
кінематографа.»

Голова Бухарестської філії Союзу Українців Румунії Михайло
Трайста подякував усім присутнім і сказав, що Дні українського кіно в Бухаресті
фактично є початком Тижня української культури в румунській столиці: «8 і 9
листопада ми вдруге святкуємо День української мови в Румунії і дуже раді, що
завдяки цим фільмам ми маємо справжній Тиждень української культури в Румунії. Тому
що наші заходи триватимуть до неділі, у п’ятницю та суботу у Бухаресті відбудеться
міжнародна конференція на тему «Українці Румунії: історія, сучасність і перспектива»,
в якій візьмуть участь 80 науковців з України – Києва, Чернівців, Одеси, а
також з Угорщини, Чехії та Словаччини, ще декілька заходів пройдуть у неділю.
Отож ми дійсно можемо назвати цей тиждень Тижнем української культури в
Румунії.»

Олена Бабій, координатор національних і міжнародних
проєктів мережі кінотеатрів «Київкінофільм», що є ініціатором цієї події,
розповіла, що до програми показів увійшли фільми різні за жанром і за тематикою,
але привернула увагу до кінострічки, що є класикою українського кіно – «Білий
птах з чорною ознакою», яка на її думку є дуже зрозумілою Румунії, оскільки оповідає
про роки Другої світової війни і про той вир, в який потрапили й український, і
румунський народи: «Дуже приємно, що ми приїхали до Бухареста, це перші Дні
українського кіно в Румунії. Ми організували це спільно з нашими партнерами і
сподіваємось, що будемо мати також відповідь від румунської сторони і зможемо
прийняти Дні румунського кіно в Києві. Ми розпочали міжнародну діяльність не
так давно, в 2017 році і почали ми її як партнери в організації проєкту Дні
українського кіно у Ризі (Латвії), після чого ми запросили латвійських
кінематографістів з латвійськими фільмами до Києва. Потім нас запросили зробити
Дні українського кіно у Софії, і цього року и вже втретє будемо з Днями
українського кіно і от з Артемом Денисовим, з фільмом заборонений ми одразу з
Бухареста вирушаємо до Софії і далі українські фільми мандруватимуть Європою.
Окрім нашої міжнародної діяльності у нас дуже багато авторських проєктів, але є
один проєкт, який дуже дорогий для мене, оскільки я є його автором, я його як
дитину виносила, народила і дуже горда цим. Цей проєкт називається «Київ із
кінематографом у серці» і тут ми представляємо фільми, які будь-яким чином
пов’язані з Києвом. Ми дуже
сподіваємось, що можливо ми щось покажемо і про Бухарест, про румунську
столицю, оскільки наші міста є містами побратимами, я, наприклад пам’ятаю
чудовий фільм «12:08 на схід від Бухареста», який я колись подивилася і
запам’ятала не все життя.»

У середу Посол України в Румунії Олександр Баньков разом з Артемом Денисовим Оленою Бабій
провели зустріч з Генеральним директором Національного центру кінематографу
Румунії Анкою Мітран, під час якої було обговорене питання подальшого співробітництва
з метою продовження ініційованого у цьому році кінофестивалю – Дні українського
кіно в Бухаресті та можливого проведення Днів румунського кіно у Києві. Окремим
аспектом зустрічі був обмін досвідом щодо державної підтримки кіноіндустрії в
Румунії та Україні у контексті останніх змін в українському законодавстві.

«Захід зустрічає
Схід» – під таким гаслом у столиці Румунії пройшов VIII-й Бухарестський
форум, в якому взяли участь провідні політики, дипломати, бізнесмени, експерти
та громадянські активісти з багатьох країн світу. Серед них міністр закордонних
справ Румунії Рамона Менеску, міністр закордонних справ Республіки Молдова Ніку
Попеску та головний редактор UA: Ukraine Analytica і член правління Ради
зовнішньої політики «Українська призма» Ганна Шелест.

Організаторами головного
міжнародного форуму на геополітичні та геоекономічні теми, який щорічно
проводиться Румунією виступили Інститут Аспена та бухарестська філія Німецького
фонду Маршалла США. Протягом двох днів, 16-17 жовтня, понад 50
доповідачів і 300 учасників обговорили різні теми: виклики, в тому числі
економічні, що стоять перед Європою через 30 років від падіння комунізму, останні
безпекові та економічні тенденції в Європі і в світі загалом, вплив технології
на бізнес та на суспільство, виклики в сучасних міжнародних відносинах,
енергетика та геополітична роль розширеного Чорноморського регіону.

Міністр
закордонних справ Румунії Рамона Менеску у своєму виступі заявила, що
енергетика є одним із джерел мінливості в Європі – це тема, яка розділяє і, в
той же час, є зброєю в руках Росії для отримання можливості диктувати свої умови
Україні, відповідно мати вплив на Європу. «Спосіб в, який Росія використала енергетику,
особливо у випадку України, є вирішальним стимулом для створення реальної
стратегії справжнього Європейського енергетичного союзу. Будь-які нові розходження
у поглядах на трансатлантичні відносини будуть використані у власних інтересах суб’єктами
міжнародного права, які конкурують з нами та, які хочуть посилити свій вплив у
всьому світі, в тому числі шляхом просування своїх цінностей, які суперечать
нашим цінностям.» Рамона Менеску представила підходи Румунії до основних тем
заходу, наголосивши на важливості трансатлантичних відносин. Глава румунської
дипломатії зазначила, що в нинішньому глобальному контексті, який постійно
змінюється, енергетика, технологія, демографія та еволюція культурно вкорінених
цінностей є важливими факторами, які повинні враховувати зовнішньополітичні
відомства у своїх аналізах та подальших діях.

Помічник
Генерального секретаря НАТО з питань публічної дипломатії Такан Ілдем
попередив, що Росія є одним із ризиків для Північноатлантичного альянсу,
додавши, що Москва поставила під сумнів міжнародний порядок, заснований на
правилах. Представник НАТО також згадав про небезпеку дезінформації, яка стала
дуже складною за допомогою нових технологій.

Державний
секретар Міністерства оборони Румунії Дору Фрунзуліке зосередився на основних
змінах у безпековому середовищі Чорноморського регіону, а також на відповіді
союзників та ЄС на ці події. Він зазначив, що Румунія приділяє особливу увагу
забезпеченню стабільності та безпеці Чорноморського регіону, що є важливою
умовою сталого розвитку держав регіону. «Розширений Чорноморський регіон
традиційно є територією зіткнення геополітичних інтересів Заходу та Російської
Федерації, яка шляхом анексії Криму та участі в сепаратистській кризі на
Донбасі спричинила найбільшу від закінчення «холодної війни» деградацію системи
європейського порядку, з наслідками на міжнародному плані. Чорноморський регіон
має особливе значення для європейської безпеки, оскільки він розташований на
надзвичайно важливому перехресті, на перетині коридорів Схід-Захід та
Південь-Північ. Напористий підхід Росії та її агресивна поведінка по відношенню
до сусідів мають значний негативний вплив на безпеку Чорного моря. Незаконна
анексія Криму та причетність до конфлікту на сході України, а також агресивна військова позиція мають великий вплив на безпеку Чорноморського
регіону, що суттєво впливає як на євроатлантичну безпеку, так і на союзників і
регіональних партнерів.»

Румунський
чиновник зазначив, що Росія та її
агресивна політика становлять основну загрозу для країн розширеного
Чорноморського регіону та для Європи загалом: «Усі ми знаємо історію захисту
російського етнічного населення на сході України, активну пропагандистську
кампанію, яка має на меті створити нові проблеми або знов розпалити старі
конфлікти, зменшити співпрацю в регіоні та підірвати довіру до євроатлантичних
інститутів, зокрема до НАТО й ЄС, поширювати фальшиві новини і теорії змови, а
також надавати пряму підтримку політичним партіям та НУО, що мають антинатівську
та антиєвропейську спрямованість з метою посилення євроскептицизму.
Специфічним аспектом Чорного моря є консолідація російської військової
присутності та розміщення ракетної системи A2/AD. Росія також використовує
заморожені конфлікти в регіоні, щоб отримати політичний контроль над колишніми
радянськими республіками. Невизнані сепаратистські регіони підживлюють
організовану злочинність, торгівлю зброєю та людьми, сприяють радикалізації та
мають потенціал для дестабілізації всього регіону. До європейської безпеки не
можна підходити окремо від безпеки Чорного моря. Тому ми вважаємо дуже важливим
посилення присутності союзників у регіоні.» Дору Фрунзуліке додав, що Румунія завжди
підтримуватиме політику та дії НАТО й ЄС, які сприяють розвитку та модернізації
Чорноморського регіону.

Під час дебатів на
Бухарестському форумі відома українська екпертка Ганна Шелест наголосила на потрібності
продовжувати протидію агресивній політиці Росії, її економічним утискам та інформаційній
війні Москви проти євроатлантичних цінностей. «Росіяни виграють лише тоді, коли
ми припинемо боротися. І коли кажу «боротися», я маю на увазі не лише військовий
сенс цього слова, а й те, що ми не протидіємо. Це сталося в Сирії. Вони почали
перемагати там, після тривалої, багаторічної присутності, лише після того, як
американці сказали, що йдуть звідти. Тобто після зникнення перешкод. Те саме ми
спостерігаємо й в Україні: справжня, гаряча, війна відбувається на сході, але в
цей час по всій Україні тривають інші види війни: кібернетична, інформаційна,
економічна війна. І тут ми побачили те саме, як тільки почали вести кібервійну.
Ми, мабуть, єдина країна, яка в цьому році не мала жодних проблем під час
виборів. Попри напади на центральну виборчу систему, ми змогли успішно їм протистояти. Отже, ми вчимося, ми відповідаємо і, в цьому випадку, не даємо
іншій стороні перемагати.» Ганна Шелест
додала, що коли справа стосується власної безпеки, кожна країна має першою боротися
за неї. Можна мріяти про підтримку всіх членів НАТО або когось іншого, але основну
боротьбу має вести кожна країна, її збройні сили, її державний апарат, її
суспільство, – сказала Ганна Шелест.

Щорічний
міжнародний захід «Бухарестський форум» започатковано у 2012 році. Він є
головною румунською платформою для дебатів із найактуальніших питань безпеки в
Європі та в світі. Метою форму є просування нових ідей щодо економічної та
стратегічної політики та сприяння політичному діалогу між урядами та
громадянським суспільством.

Переправа Ісакча-Орлівка, яка з’єднає Тульчанський повіт Румунії та Одеську
область України через річку Дунай, буде введена в експлуатацію 1 листопада. Це
випливає з офіційної заяви Тулчанської повітової ради. Відповідне рішення було
прийняте днями під час переговорів між представниками двох прикордонних регіонів.

«Румунські та українські чиновники домовились про дату, коли
довгоочікуваний пункт пропуску офіційно і функціонально запрацює – 1 листопада
2019 року. На сьогодні роботи перейшли в завершальну стадію, а з українського боку
вже завершені. У зв’язку з цим мають бути здійснені останні кроки румунським підрядником
ТОВ «Навром Бак», – зазначається у заяві.

Згідно з документом, перед офіційним відкриттям поромної переправи через
Дунай буде проведено пробний прохід на двох поромах через новий прикордонний
пункт для перевірки працездатності всіх відповідних служб обох країн – від працівників
митниці, прикордонної поліції до працівників органів місцевого самоврядування.

«Це дуже важливий для Тульчанського повіту об’єкт, який має великий
потенціал для розвитку, з усіх точок зору, а потім буде включений у потік та показники
міст-швидкісна дорога. Я сподіваюсь, що румунська сторона, відповідно підрядник
з Галац виконає свої зобов’язання і, таким чином, з 1 листопада ми офіційно
перетнемо кордон до України через новий і довгоочікуваний пункт пропуску Ісакча-Орлівка»,
– заявив голова Тульчанської повітової ради Хорія Теодореску під час зустрічі з
заступником голови Одеської обласної ради Юрієм Дімчогло.

Для транзитного автотранспорту з України у напрямі Східної Румунії,
Болгарії, Туреччини і Греції цей маршрут на майже 300 км коротший, й
автоперевізники не будуть змушені двічі перетинати кордон Р.Молдова. Так само,
товари із Китаю та країн Азії, через порт Одеса зможуть легше дістатися до
ринку Євросоюзу, а різні вантажі – в порт Констанца та в інші напрями, в обхід
молдовських митниць.

Згідно з попередніми домовленостями на цій лінії, завдовжки 900 м, наразі будуть
постійно працювати 2 пороми – один румунського оператора, а інший -
українського, що дозволить оформляти відправлення поромів щопівгодини. Щодня
поромна переправа Ісачка-Орлівка зможе перевозити в кожному напрямку до 500
одиниць транспорту, з якого близько 150 вантажного і 350 легкового, а також до
1000 пасажирів.

Відкриття пункту пропуску RO-RO Ісакча-Орлівка та регулярного пасажирського
сполучення між Тульчею та Ізмаїлом налічується серед проектів, які вже багато
років обговорюються сторонами Єврорегіону «Нижній Дунай», структури транскордонного
співробітництва, до якої входять: Одеська область України, Галацкій, Тульчанський
і Бреїлській повіти Румунії та Кагульський і Кантемірський райони Республіки
Молдова.

До речі, інфраструктурний проект «CB Connect-Trans – розвиток
інтермодального транскордонного сполучення за маршрутом Тульча-Ісакча-Орлівка-Ізмаїл»
в рамках Спільної операційної програми «Румунія ― Україна 2014-2020» буде
реалізований до 2022 року. Він спрямований не лише на відновлення регулярного
пасажирського сполучення між Румунією та Україною, а й на поліпшення товаро- і
пасажиропотоку по міжнародній поромній переправі Ісакча-Орлівка. Партнерами
проекту виступають: муніципалітет Ісакчі (головний партнер) і Тульчанська повітова
рада, а також Орлівська сільська рада і виконавчий комітет Ізмаїльської міської
ради. Загальний бюджет проекту становить 2,3 млн. євро.

Впровадження проектів затягнулося в основному через відсутність коштів та всіх
необхідних домовленостей між сторонами, але дуже потрібні громадам з обох
берегів Дунаю, які вважають, що вони сприятимуть розвитку туризму в регіоні, що
призведе до створення нових робочих місць та підвищенню добробуту місцевих
мешканців.

Наприкінці лютого ц.р., в
Яссах та Бухаресті відбувся І-ий Форум
громадянського суспільства Румунії та України, що пройшов під гаслом «Сприйняття
гібридних загроз та інформаційної війни в Румунії та Україні. Як вирівняти спільні інтереси та варіанти?». Протягом двох днів дві організації: румунська Асоціація
експертів з питань світової безпеки та глобальних справ та громадянська організація «Українська призма», обмінялися думками та досвідом, а
також започаткували діалог на експертному рівні, спрямований на вироблення
спільного підходу до різних питань та сприяння досягненню цілей, що
відповідають інтересам двох сусідніх країн. Учасники також обговорили такі теми
як: спільні гібридні загрози, стратегія двосторонніх відносин, вибори під час гібридної
війни, якими будуть надалі стосунки Румунія-Україна-Молдова тощо.

Докладніше про цю
ініціативу розповів Сергій Герасимчук, експерт Ради зовнішньої політики «Українська призма», який вже
більше 15 років займається політичними дослідженнями прикладного характеру і
брав участь у численних проектах, що здійснювалися в Україні та регіоні
Східного Партнерства національними та міжнародними аналітичними центрами: «Ідея
проекту полягала в тому, щоби поєднати зусилля громадянського суспільства
України та Румунії для покращення двосторонніх відносин, але цього разу ми
відійшли від традиційного формату обговорення суто двосторонніх відносин і
запросили також експертів, які знаються на питаннях, які становлять для України
та Румунії спільну загрозу. Такою загрозою вочевидь є діяльність Російської
Федерації, поширення нею неправдивої інформації, ведення нею неправдивих інформаційних кампаній. З України
була досить потужна команда у складі представників СтопФейку, Українського
кризового медіа-центру, людей які займаються цим питанням з 2014 року, які
отримали міжнародне визнання, які поділилися своїм досвідом відстежування негативних проявів
російської політики в інформаційній сфері. Також ми зачепили питання Республіки
Молдова,оскільки у Молдові відбулися вибори і не секрет, що Молдова має тільки двох сусідів -
це Румунія й Україна і безумовно нам болить і нас цікавить, якими стали результати, якою буде
коаліція в Молдові, чи збереже Молдова свій проєвропейський курс. Ці питання також обговорювалися
експертами і, крім того,
ми, звичайно ж, не могли оминути увагою й двосторонню співпрацю.»

Сергій Герасимчук
зазначив, що подібні зустрічі дозволяють порушувати навіть найгостріші питання
і обговорювати їх на експертному рівні. «Формат має перевагу і ця перевага полягає в тому
що ми можемо говорити більш відверто і менш дипломатично у порівнянні з нашими
урядами. Тому ми зачепили і питання двосторонньої співпраці у безпеці і тут в України є
значно більші сподівання щодо Румунії. Тобто ми сподіваємося на те що налагодиться
співпраця не лише у форматі НАТО або у форматі Європейського Союзу, але й двостороння
безпекова співпраця, адже і Україна, і Румунія зацікавлені у безпеці у Чорному морі. Ми також говорили про питання етнічних меншин, це питання гостро стоїть у
двосторонніх відносинах упродовж усіх років, але зараз ми можемо говорити про
те, що й Україна, і Румунія вийшли на конструктивний діалог у цьому питанні.
Цього разу ми зібралися і провели ці зустрічі не тільки у Бухаресті, а й в
Яссах і сподіваємося, що наступного року ми будемо мати другий етап українсько-румунського
форуму громадянського суспільства, який пройде в Україні, де ми оберемо вже інші, але не менш
важливі теми. З високою вірогідністю це буде економічна співпраця, соціальні
питання, безпекова співпраця, але в плані Hard Security, тобто військової безпеки і я переконаний, що ця ініціатива призведе до того,
що ми не просто будемо спілкуватися і розмовляти, а люди, які зустрілися тут і
познайомилися між собою вийдуть з новими ініціативами, з новими проектами. Зрештою і ми
самі плануємо наприкінці проекту видати Policy Paper, що буде стосуватися
ситуації в Україні, ситуації у Румунії та
рекомендації, які допоможуть нашим урядам краще зрозуміти одне одного і виробити спільні
підходи, які будуть мати користь як для українського, так і для румунського
народів.»

Колишній румунський
дипломат та експерт з питань регіональної безпеки Дорін Попеску привітав започаткування цього діалогу на
експертному рівні, зазначивши, що подібні
ініціативи потрібно всіляко підтримувати та поглиблювати: «Перш за все хочу
відзначити високий аналітичний потенціал групи експертів різних аналітичних
центрів України, на чолі з організацією «Українська призма», яка постійно
зміцнює свою позицію в українському аналітичному середовищі і не тільки в плані,
наприклад, аналітичної оцінки відносин між Україною, Румунією та Республікою
Молдова. По-друге, це надзвичайно корисно. Мені шкода, що такі формати
співпраці і діалогу будуються так пізно, тому що і Румунія, й Україна, і весь
регіон давно потребують подібних форматів діалогу і співпраці. Експерти з
Румунії та України, до яких долучилися й експерти з інших просторів, здійснили
надзвичайно продуктивний обмін думками щодо того, що відбувається в інформаційних
просторах України, Румунії та Республіки Молдова та обмінялися поглядами на вплив
геополітики на весь трикутник Румунія-Р.Молдова-Україна, а не тільки на
двосторонні відносини між країнами цього трикутника.»

Політолог та
голова організації «Black Sea House Assotiations», екс-дипломат Дорін Попеску
наголосив на високому рівні аналітичних досліджень українських експертів: «Скажу
прямо і максимально відверто: українська сторона прийшла з надзвичайно сильними
і солідними аналітичними підходами, які румунська сторона не може мати. Також
було зроблено багато пропозицій щодо вдосконалення змісту та порядку денного
двостороннього діалогу між Румунією та Україною. Гадаю, що від цього виграють
всі. Перш за все Румунія виграє і вчиться з досвіду України в боротьбі з
інформаційною війною, гібридною війною, дезінформацією, неправдивими новинами,
пропагандою, ідеологією, з якими румунське населення стикалося меншою мірою.
Румунія загалом менш обізнана з цими явищами, а Україна знаходиться безпосередньо на передовій,
вона є ціллю. Але всі ці уроки надзвичайно важливі для Румунії, для подальшого
захисту від цих хвиль, форм, гібридних засобів поширення інформації, гібридних інформаційних
інструментів, які націлені не тільки на Румунію, але й на європейський
континент в цілому.»

У дискусійних панелях І-го Форуму
громадянського суспільства Румунії та України взяв участь і професор Клаудіу
Деджерату, науковий співробітник Національного інституту з питань дослідження тоталітаризму,
що діє при Румунській академії. В інтерв’ю нашій радіостанції він порівняв специфіку дезінформації та
інформаційної війни, спрямованих проти Румунії та України. «Є ряд важливих
відмінностей щодо ситуації України. Україна є головною ціллю спеціальних гібридних
дій, тому що на окупованій території України діють сили, підтримані російськими
збройними силами. З цієї точки зору проти неї ведеться тривала гібридна війна оперативного
характеру, в той час як в Румунії, це відбувається більше на рівні пропаганді
та інформаційної війні малої інтенсивності, переважно в онлайн середовищі. У
цьому різниця. Україна має ще одну специфіку: вона має багато вразливих груп. Є
великі російськомовні групи, дуже уразливі до російської пропаганди, в той час
як в Румунії, такої уразливості не існує. Так само між нами та Україною є ще
одна відмінність, а саме: Україна розробила специфічний вид стратегічної
комунікації в умовах кризи і конфлікту в той час як у нас є стратегічна
комунікація, скоординована з НАТО та іншими союзниками і не в умовах кризи, а
більше в умовах небезпеки низького рівня інтенсивності.»

Наприкінці лютого
на запрошення Кронпринцеси Румунії Маргарети, Бухарест відвідала трохи
незвичайна делегація з України. Складалася вона з 80 юних українців, дітей з
сімей учасників АТО, обдарованих хлопців і дівчат з різних регіонів України. А
прибули вони до румунської столиці, щоб передати Берегині Румунської Корони,
Кронпринцесі Маргареті для зберігання в Королівському музеї, унікальний
примірник «Книги Добра», що включає в себе розповіді та малюнки про добро,
доброту та благодійність від дітей з усіх областей України.

Від імені
Королівського Дому Румунії Принц Раду подякував юним послам добра і миру за цей
надзвичайний подарунок, додавши, що ця ініціатива «сповнена глибокого сенсу».
«Тисячі дітей з України об’єдналися в один голос, щоб розказати людям про
доброту. Завдяки щедрості низки установ та організацій з України, Словаччини,
Естонії та Угорщини, прагнення українських дітей до кращого почало подорожувати
по світу, щоб наблизити всіх нас одне до одного. До тепер «Книга добра» була
символічно передана великим бібліотекам світу і місцям на землі, що є важливими
для культури, духовності, історії та долі людства. «Книга добра» сьогодні
дісталася й нашої країни. Румунська корона з великими емоціями приймає цей
символічний дарунок. Ми пишаємося тим, що подібна подія відбувається в серці
румунської столиці під час головування Румунії в Раді Європейського Союзу.
Король Міхай І-ий кілька років тому виступаючи у Палаці румунського парламенту
сказав, що ми не успадкували свою Батьківщину від батьків, а запозичили її від
наших дітей.»

Поїздка
українських дітей до Румунії відбулася за підтримки Міністра закордонних справ
України Павла Клімкіна та Посольства України в Румунії. «Книгу добра» вручив
Берегині Румунської Корони Посол України в Румунії Олександр Баньков, який
висловив сподівання, що завдяки цій ініціативі світ стане хоча б трішечки
кращим. «За понад два роки свого існування творці і учасники
цього проекту 100% змогли зробити світ кращим і донести віру маленьких
українців в непереборну силу добра у різні куточки Європи. Попереду у всіх нас
ще довга дорога, тому що світ навколо нас, на жаль, стає більш ворожим,
наповнюється і злобою, і ненавистю, і насильством, але спільне наше завдання і
спільна наша мета – зробити його кращим. У книзі добра багато різних історій,
це оповідання про милосердя і мужність, про війну і мир, про незламність тих,
хто бореться з свою свободу. Але одна велична ідея об’єднує всі ці історії – це
ідея того, що світом править добро і добро завжди перемагає.»

ЇЇ Величність, Кронпринцеса Румунії Маргарета під час свого виступу привітала учасників проекту з цією надзвичайною
ініціативою, що вийшла далеко за межі кордонів України та надає усім надію
на краще майбутнє. Кронпринцеса зазначила, що бачити дітей з такою ініціативою
для людства – неймовірне натхнення для усіх, додавши, що саме діти можуть
змінити світ на краще. Берегиня Румунської Корони подякувала за подарунок,
сказавши, що ця «книга» змушує нас «глибше задуматися над майбутнім країни».
«Велике вам спасибі! Це дуже гарно! Мені шкода, що я не розмовляю вашою мовою,
але в будь-якому випадку почуття є такими самими. Ласкаво просимо вас тут,
цього вечора, сповненого натхнення для всіх нас. Діти – це наше майбутнє!»

В урочистому
заході, що пройшов у приміщенні Королівського палацу в Бухаресті взяли участь діти та волонтери з України, що
є бенефіціарами програм Фонду Кронпринцеси Румунії Маргарити і Товариства
Червоного Хреста Румунії, лауреати Міжнародної премії герцога
Единбурга-Румунія, а також учні Бухарестської школи «Принцеса Маргарета».
Урочиста частина заходу завершилася концертом українських пісень і танців, а
також сольним виступом юного скрипаля Влада Пічоруша, що кульмінував «Баладою»
відомого композитора Чіпріана Порумбеску.

«Книга Добра»
відтепер зберігатиметься і в Румунії. До цього часу вона була передана
бібліотекам Ватикану, Туреччини, Литви, Латвії, Естонії та України.

Діти з України
також здійснили захоплюючі екскурсії до Національного музею села ім. Дмитра
Густі в Бухаресті, королівського замку Пєлеш на гірському курорті Сіная, до
замку Дракули на курорті Бран та відвідали місто Брашов.

8-10 травня у місті Сібіу відбулася міжнародна
конференція «Майбутнє Європи? Перспективи сучасного розвитку», яка пройшла під
високим патронажем Президента Румунії Клауса Йоханніса і під патронатом Румунського
головування в Раді ЄС. Конференція стала платформою для обговорення представниками
різних країн, академічних кіл, фахового та експертного середовища різних проблем,
що стоять перед Європою у рамках неформального саміту лідерів країн Євросоюзу.

У заході взяли участь 200 учасників, в тому числі чільні
посадовці ЄС, офіційні представники європейських країн, міжнародні експерти,
науковці з США, Великобританії, Туреччини і країн Західних Балкан та Східного
партнерства – України, Грузії, Молдови, Вірменії та Азербайджану. Організатором
конференції виступив Центр запобігання конфліктам та раннього попередження, один
із найпотужніших румунських аналітичних центрів у сфері досліджень та
підготовки кадрів у сфері міжнародних відносин, аналізу конфліктів та прийняття
рішень у кризових ситуаціях, а також Університет ім. Лучіана Благи у місті Сібіу.

Метою конференції було створення умов для проведення
дискусій щодо поточних подій в ЄС та за його межами у складному міжнародному
контексті, що мають великий вплив на майбутнє Європейського Союзу. На
конференції були обговорені передусім процеси, які вирішально впливають на Євросоюз, європейські країни та на їх
громадян. Результати дискусій мають окреслити стратегічний підхід до вирішення
цих питань із залученням зацікавлених сторін, що можуть вплинути на ці процеси,
особливо на стратегічному рівні і в сфері безпеки та оборони ЄС.

Після відкритого пленарного засідання, за участі Президента
Румунії Клауса Йоханіса протягом трьох днів відбулися шість тематичних панелей:
«Проекти та сценарії щодо майбутнього ЄС», «Перетворення сучасних великих викликів
на майбутні можливості», «Безпека й оборона Європи», «Трансатлантичні відносини»,
«Фундаментальні цінності – наріжний камінь єдності та майбутнього Європи», а
також «Європейський Союз – партнери і сусідство. Де закінчується Європа?», на
якій офіційний Київ представила віце-прем’єр-міністр з питань європейської та
євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе.

Радник Президента Румунії з питань зовнішньої політики Богдан
Ауреску зазначив, що Бухарест намагається перетворити східний кордон Євросоюзу
і НАТО на міст для підтримування та поширювання цінностей ЄС за його межами. «Ми знаходимося на східному кордоні НАТО й ЄС, і це не
тільки виклик, а й унікальна можливість. І оскільки ця панель називається «Європейський
Союз – партнери і сусідство. Де закінчується Європа?» слід сказати, що для нас
найбільшим викликом є перетворити цю лінію, цей кордон, на міст, по якому ми
зможемо передати такі цінності, як демократія, верховенство права, стабільність
і процвітання по іншу сторону мосту. Саме цього торкнувся й саміт у Сібу. Я зачитаю
короткий уривок із Декларації саміту: «З моменту свого створення Європейський
Союз, зі своїми цінностями і свободами як рушійна сила, забезпечив стабільність
і процвітання по всій Європі, у межах і за межами кордонів Союзу». Це важливе
питання, що обговорювалося в рамках саміту. Декларація також визнає європейську перспективу
інших держав, і це включено до керівних напрямків Стратегічного порядку денного
на наступні року, що були детально обговорені європейськими лідерами.»

У свою чергу Державний секретар МЗС Румунії Дан Некулеєску
наголосив на важливості політики Східного партнерства та озвучив дії Бухареста в
цьому сенсі під час румунського головування в Раді ЄС: «Я все ще вірю, що
Східне партнерство може бути дуже корисним інструментом у майбутньому, зокрема
в процесі зближення східних сусідніх країн з ЄС і бути краще підготовленими.
Під час румунського головування в Раді ЄС ми шукали шляхи зміцнення Східного
партнерства та підтвердження його важливості. Загалом ми переслідували три
цілі. Перш за все, ми поінформували громадськість у наших країнах і
країнах-партнерах про переваги членства у Східному партнерстві та, що принесло Східне
партнерство людям: вільне пересування, процвітання, зміцнення економіки, багато
інших переваг. По-друге – продовжити отримувати конкретні результати до 2020
року, як це було визначено на саміті ЄС у 2017 році, а ми, Румунія, приділили
особливу увагу зв’язку, оскільки ми дуже близькі до цієї сфери. Таким чином
були проведені зустрічі з країнами-партнерами щодо цифрового ринку, транспорту,
бізнесу, щоб переконатися, що ми краще пов’язані між собою. І третя мета нашого
головування – перспектива на майбутнє, аби передбачити, що буде далі. Ведуться
розмови про інституційні рамки усередині Східного партнерства, про порядок
денний до 2030 року, як і в ООН, йдеться про розрізнення між країнами, які
хочуть і можуть стати членами ЄС, а Румунія все більше підтримує цю ідею – тому
що є такі країни, як Молдова, Україна та Грузія, які зацікавлені стати членами,
та інші країни, які зацікавлені лише в перевагах. Отже, давайте зробимо різницю
між цими країнами. У будь-якому випадку Східне партнерство залишається
інструментом наближення країн до ЄС, враховуючи цінності ЄС, і не лише на
економічному або галузевому рівнях.» Дан Ніколеєску заявив, що Румунія, мабуть,
краще, ніж інші країни в регіоні, розуміє очікування та реалії в регіоні. Він
сказав, що було б справедливо сказати, що країни-партнери зобов’язані самі
зміцнювати демократичні цінності, переймати європейські стандарти для
наближення до ЄС, а не просто чекати подальших кроків ЄС їм назустріч.

Зі свого боку Віце-прем’єр-міністр України Іванна
Климпуш-Цинцадзе наголосила, що для майбутнього ЄС важливо зберігати відданість
принципу відкритих дверей. «Майбутнє Європи не може ґрунтуватися на нерішучості
та неоднозначності, особливо щодо східних сусідів: України, Р.Молдова, Грузії,
які чітко заявили про своє бажання стати членом ЄС, мають угоди про асоціацію з
ЄС, активно працюють над зближенням з ЄС, беруть на себе ті самі зобов’язання,
що й Румунія, Болгарія, Польща чи Угорщина, які вже є членами ЄС та
демонструють відданість демократичним цінностям. Східні сусіди ЄС, які чітко
заявили про свої європейські прагнення, заслуговують на той самий рівень уваги
та залучення з боку ЄС, що і країни Західних Балкан».

Водночас Іванна Климпуш-Цинцадзе зазначила, що посилення
політичного, дипломатичного та економічного тиску на Росію є єдиним способом
забезпечити стабільність та безпеку на Європейському континенті. «Якщо Євросоюз піде на компроміс щодо
цінностей та міжнародного права у відносинах з Росією, то проект ЄС не має
майбутнього.» Вона нагадала, що зараз в Європі йде війна, щодня забираючи
життя українських солдатів та мирних жителів. «За даними ООН з початку
російської агресії на Донбасі загинуло близько 13 тисяч осіб. Попри це, у
деяких європейських столицях виступають за зближення з Росією. Кремль шукає не
діалогу, а лише забезпечення власного домінування. Росія прагне поширити власні
принципи та «правила гри» на всю Європу,» – підкреслила Віце-прем’єр-міністр
України у своїй промові.

20 травня у
місті Констанца відбувся румунсько-український круглий стіл на тему «Безпекові
загрози в Чорноморському регіоні. Обличчя Евксінського понтусу в посткримській
геополітичній парадигмі», а 21 травня у Бухаресті – на тему «Гібридна
агресія, як нова форма зовнішньої політики: 5 років досвіду міжнародної
протидії окупації українських територій Російською Федерацією» за участі
експертів провідних науково-аналітичних та експертних центрів двох сусідніх
країн.

Зустрічі були
організовані Асоціацією «Дім Чорного моря/BlackSeaHouse» (Констанца,
Румунія), Асоціацією геополітики ім.
Йона Коні (Бухарест, Румунія), ГО «Центр регіональної співпраці «Діалог»
(Чернівці, Україна), ГО «Центр політичних наративів демократії» (Чернівці,
Україна) та Благодійним фондом «Суспільні ресурси та ініціативи» (Чернівці,
Україна) за підтримки Музею національної історії та археології Констанци ,
відповідно мерії 1-го сектору Бухареста. Серед учасників
обох заходів були українські та румунські експерти, зокрема Сергій Гакман,
Сергій Федуняк, Маріан Зідару, Васіле
Сіміляну, Дорін Попеску, Олександр Руснак, дипломати, військові, активісти, представники ЗМІ
та української громади Румунії.

Ідея проведення цих
круглих столів виникла не випадково. Обумовлено це тим, що Україна за останні
роки набула неабиякий досвід протидії гібридній війни, яким може поділитися з
іншими країнами в тому числі з Румунією, – розповів один з ініціаторів, український
політолог Сергій Гакман: «Ми вже давно займаємось аналізом дій які
відбуваються зараз дій які відбуваються зараз між Україною та Росією, яких
можна охарактеризувати як гібридна агресія Російської Федерації проти
незалежної держави Україна і в цьому контексті нещодавно і пан Магда випустив
свою книгу, а я випустив більш скромнішу, проте українською, румунською,
польською та англійською мовами. З огляду на все це хотілося б поділитися тими
враженнями, тими знаннями, які у нас є і водночас послухати, що про це думають
наші європейські колеги і, зокрема наші колеги з Румунії. Крім того, враховуючи
те , що ми були в очікуванні Гаагського суду щодо долі українських моряків, то
вирішили включити до цього обговорення також проблему українських полонених і
запросили матерів цих полонених, бо великою мірою ніхто не знає наскільки є
доля цих людей важкою і ніхто так не переживає за це як самі матері або дружини
цих людей.»

Акцентуючи увагу
учасників круглих столів на основній темі засідання, колишній румунський
дипломат та експерт з питань регіональної безпеки, президент асоціації «Дім
Чорного моря» Дорін Попеску торкнувся небезпеки
гібридних загроз для всього Чорноморського регіону. «Це зустрічі на рівні
експертів з Румунії та України з питань стабільності та безпеки в розширеному
Чорноморському регіоні. Круглий стіл у Костанці, організований Асоціацією «Дім
Чорного моря» у співпраці з Музеєм національної історії та археології, та в
Бухаресті стали чудовими нагодами для зустрічі та плідного обміну думками щодо
стабільності та безпеки у регіоні Чорного моря, особливо тому, що безпекова
ситуація стикається зі все більшою кількістю
гострих, чутливих проблем. Було визначено низку особливостей щодо
розширення гібридної сфери загроз, конфліктів і воєн у регіоні. Зокрема йдеться
про підвищення рівня гібридизації загроз і воєн, постійно ускладнюються форми,
засоби, інструменти кожної держави для досягнення власних інтересів, часто на шкоду
колективній безпеці. Ми обговорили роль НАТО, роль Євросоюзу, який зараз зазнає
не найкращих часів з точки зору європейської філософії, стикається з різким
зростанням популізму та євроскептицизму. Ми говорили й про гібридні загрози з
боку Москви, розглянули можливі дії у відповідь.»

На заходах було
презентовано книгу «Гібридна агресія Росії: уроки для світу» одного з найкращих українських експертів у
вивченні гібридних загроз, відомого українського викладача і журналіста Євгена Магди, який презентував сучасну
стратегію дій Кремля проти України та Європи загалом. Він наголосив на
важливості продовження подібного діалогу на експертному рівні для поглиблення
румунсько-українських відносин. «Румунія зараз головує в Європейському
Союзі, але, на жаль, з різних причин, не було масштабних візитів українського
керівництва до Румунії та румунського керівництва до України. Я вважаю, що
подібний діалог на експертному рівні і діалог, в тому числі учасників громадянського
суспільства, він є потрібний, бо ми є сусідами, ми зацікавлені у двосторонній
співпраці, її розвитку. Власне Україна має зараз унікальний досвід протидії Росії і цей досвід необхідно
транслювати, насамперед, на наших
сусідів. Я, наприклад, бачу, що в Румунії ми зустрічаємо більше порозуміння,
більше зацікавленість ніж часто це буває у країнах старої Європи. Ну не
буває сусідів між якими немає жодних
суперечностей, це тільки буває в ідеальному світі і в нашому ідеальному баченні.
Але я думаю, що наша взаємодія, як в даному випадку, вона в хорошому сенсі
підпирає міждержавні відносини на офіційному рівні, тому що в сучасному світі
ми не можемо спиратися виключно на
офіційні дипломатичні контакти.»

У Констанці та
Бухаресті відбулася й презентація книги про Іловайську трагедію колишнього
морського піхотинця, добровольця батальйону «Дніпро-1» Романа Зіненка, котрий
пережив Іловайськ і зібрав свідчення очевидців про військові злочини Росії на
території України. Він сказав, що не заспокоїться доки винуватці не будуть
покарані. Представниці громадської організації «Берегиня» (Дніпро), матері
українських військовополонених та зниклих безвісті (зокрема одного з 24
українських моряків, захоплених Росією під час проходження Керченської
протоки), звернулися до присутніх із закликами допомоги та наголосили на потребі
міжнародної підтримки у звільненні бранців Кремля і пошуку зниклих.

Відомий
румунський політолог, головний редактор наукового журналу «Геополітика» Васіле
Сіміляну зазначив, що попри непорозуміння, Румунія залишається надійним другом
та захисником інтересів України в Європейському Союзі, а дотримання
європейських цінностей і стандартів допоможе двом сусіднім країнам подолати розбіжності
у поглядах та посилити двосторонні відносини. «Такі заходи
необхідні для взаємного пізнання, особливо в сучасній ситуації гібридної війни
та заморожених конфліктів, конфлікту на сході України та ситуації в Криму.
Взаємопізнання є дуже необхідним, враховуючи те, що відносини між Румунією та
Україною є дуже коливальними. Згадаймо
якими вони були до суперечки між Румунією та Україною у міжнародному суді в
Гаазі, після чого зусиллями румунських та українських дипломатів, університетських
кіл, вони змінилися на краще, виникла взаємна відкритість. На жаль, рішення президента
Порошенка не було достатньою мірою пояснене і вплинуло на румунську громаду в
Україні, в умовах, коли у Румунії, як відомо, українській меншині надаються
багато прав. Я думаю, що це непорозуміння і, можливо, занадто прямий підхід України,
що створило певні труднощі в румунсько-українських відносинах. Але якщо в
майбутньому усі європейські механізми будуть перейняті та застосовані Україною з
більшою відкритістю та прозорістю, і я зрозумів від нового керівництва України,
що така прозорість буде, включаючи проведення консультацій з громадськістю з
дуже чутливих питань, то на мою думку ми зможемо реалізувати дуже гарний румунсько-український
проект.»

Сергій Гакман
сказав, що головним висновком круглих столів є те, що Україна стала
жертвою російської гібридної війни проте
наступною жертвою може стати будь-яка інша країна, в тому
числі європейська і навіть статус члена НАТО не убезпечує від
гібридної війни.

Упродовж місяця у Львові
триває Місяць Авторських Читань – 2019. Цього року країною-почесною гостею
найбільшого літературного фестивалю Центральної Європи є Румунія. Він був ініційований
у 2000 році у Брно (Чехії), з часом поширився і в інших містах – 2011 році в Остраві,
за рік у Вроцлаві та Кощіце, а з 2015 року у Львові. Захід складається з двох
головних програмних ліній: одна, домашня, представляє літературу кожної країни-організатора,
а друга – літературу іншої країни, яка є почесним гостем. Минулого року була
Туреччина, а в цьому – уперше Румунія.

Отже з 5 липня до 4
серпня мешканці Львова та гості міста мають можливість ознайомитися з творчістю
понад тридцятьох сучасних румунських письменників, твори яких добре
відомі не лише в Румунії, а й далеко за межами країни. Любителі літератури
мають змогу не просто познайомитися з творами низки знакових румунських
письменників, а й зустрітися ними і насолодитися
читанням творів разом з їх авторами.

Від Євгенії Нестерович,
піар-директорки фестивалю «Місяць
Авторських Читань» у Львові ми дізналися чому саме Румунія стала почесною
гостею літературного заходу в Україні. «Кожного року ми обираємо країну-почесного
гостя разом з нашими командами з Брно, з Вроцлава, з Кошиц, і це зазвичай
орієнтовано на певний актуальний світовий контекст. Й оскільки Румунія цього
року вперше головувала в Раді ЄС то було вирішено взяти її почесною гостею. Бо
це цікавий досвід, бо це маловідома література і культура, на жаль, на
центральноєвропейській культурній мапі і, наприклад, в тій самі Україні, попри
близьке сусідство і досить великий спільний кордон не так багато відомо про
актуальне мистецтво Румунії.»

Посольство Румунії в
Україні опікувалося організаційними питаннями та всіляко сприяло успішній
підготовці участі представників сучасної румунської літератури. Ось що зазначив
з цього приводу Надзвичайний і Повноважний посол Румунії в Україні Крістіан-Леон
Цуркану. «Це надзвичайна подія – Місяць
авторських читань, що проводиться, якщо я
не помиляюсь, Чеською Республікою з 2000 року. Уперше у ній бере участь Румунія
і не просто так, а як почесний гість. Лінія, в якій бере участь Румунія, беруть
участь румунські письменники, проходить протягом місяця у Львові. На заході
будуть присутні багато румунських авторів, які читатимуть зі своїх творів
українській аудиторії і не тільки. Як я вже сказав, це надзвичайна подія, це
захід, на якому сучасна Румунія представляє своє справжнє обличчя, у рамках якого в Україні представлена справжня
румунська література.»

Румунія упродовж останніх
років була почесним гостем на найвідоміших світових літературних та книжкових фестивалях, що
є свідченням визнання румунської сучасної літератури на світовому рівні.
Румунський дипломат переконаний, що розмови з сучасними літераторами Румунії дозволять
українським любителям літератури не лише ознайомитися з їхньою творчістю, а й дізнатися
цікаві речі про румунське суспільство загалом. «Перш
за все це надзвичайний фестиваль,
це захід, що кожного року приваблює дуже багато людей, захоплених літературою та
культурою.
Румунія є почесною гостею і
це дає надзвичайну можливість українській публіці безпосередньо
ознайомитися з сучасною літературною творчістю Румунії. Румунські автори, письменники та поети є
справжніми психологами сучасного румунського суспільства і вони, мабуть, краще,
ніж будь-хто, відображають румунські
реалії, прагнення румунів, їхні мрії та бажання. Ці вечори читання дають присутнім змогу ознайомитися із загальною картиною того, що означає сьогодні
Румунія, а також допомагає їм краще зрозуміти те що відчуває румунський
народ, який знаходиться так
близько до України.»

Євгенія Нестерович
зазначила, що за підсумками перших днів літературних читань румунські автори вже
викликали чималий чималий інтерес серед львів’ян та гостей міста. «Є інтерес, найбільшого зацікавлення
напевно дістав перший гість – Адріан Чорояну. Як політик, як історик, як публіцист
він був напевно найцікавішим, бо зміг вільно говорити про загальноєвропейський контекст,
порівнювати українську і румунську ситуації політично, інтелектуально і суспільно.
Зараз усі ці читання записані онлайн, вони транслювалися в прямому ефірі, але також
можна переглянути ці трансляції на Фейсбуці і вони продовжують набирати перегляди,
бо справді людей це цікавить, а іншої серйозної інформації вони мають не так багато.»

З повною програмою заходів можна ознайомитися
на сторінці фестивалю у мережі Facebook: Місяць Авторських Читань

Сьогодні нашим гостем є Дорін
Попеску, колишній дипломат та експерт з питань регіональної безпеки,
президент асоціації «Дім Чорного моря». Він є есеїстом, літературознавцем і політичним аналітиком, опублікував більше 140 досліджень, есе, рецензій, тематичних статей у різних публікаціях
у Румунії та за кордоном, в тому числі в Україні. Написав чимало статей, в
яких розглядає різні аспекти співпраці між Румунією й Україною та взяв участь
у численних експертних зустрічах, присвячених співробітництву
та перспективі партнерства, а також прогнозованим викликам і загрозам безпеці в
Чорноморському регіоні.

Дорін Попеску заснував асоціацію «Дім Чорного моря» у червні 2017 року як аналітичний центр для політичного аналізу та прогнозування в Чорноморському регіоні. Асоціація прагне підвищити рівень діалогу та співпраці між чорноморськими країнами, а її головними завданнями є обговорення та аналіз основних проблем та можливостей регіону, а також створення різних платформ для діалогу та спілкування між посадовцями й експертами з усіх країн Чорноморського регіону – Азербайджану, Болгарії, Вірменії, Греції, Грузії, Р.Молдова, Туреччини, Румунії та Росії, а також з інших країн-членів ЄС, що діють у регіоні.

З огляду на це ми запитали Доріна Попеску, що, на його думку, має стати
основою для протидії сучасним гібридним загрозам в Чорноморському регіоні? «Перше – це безперечно більш активна присутність Європейського Союзу в
регіоні. Ми маємо відносно достатню присутність, вплив, діяльність НАТО в
регіоні, але присутність Європейського Союзу в регіоні надзвичайно скромна. З
цієї точки зору Румунія мала б більш ефективно використати можливості, які надає
їй піврічне ротаційне головування в Раді ЄС. Дійсно ми включили Чорне море до
наших пріоритетів, говорячи про Чорноморську синергію, але Чорноморська
синергія є вичерпаним, невдалим проектом, який багато країн Європейського Союзу
практично відкинули. Водночас, хоча включила Чорне море до пріоритетів
головування, за ці шість місяців Румунія не організувала жодної конференції з
питань безпеки в регіоні Чорного моря. Отже, я вважаю за потрібне посилення
присутності і політичного впливу ЄС у Чорноморському регіоні. По-друге,
потрібно створити різні платформи згуртованості між країнами, які дійсно прагнуть
посилення згуртованості у Чорноморському регіоні. По-третє – потрібен набагато
більш динамічний, сталий, чесний і відвертий обмін думками між експертами чорноморських
країн. По-четверте – ми зможемо говорити про стабілізацію безпекової ситуації в
Чорноморському регіоні лише якщо матимемо сильний Європейський Союз і побачимо
якою буде Європа після виборів до Європарламенту – сильнішою чи слабшою.»

Румунський
експерт вважає, що «Східне партнерство» упродовж 10 років свого існування показало, що є малоефективним
інструментом Євросоюзу. «Східне
партнерство стало застарілим, недостатнім. Румунія, на щастя, офіційно виступила за зміну Східного партнерства, але, знову ж таки, не зуміла запропонувати
конкретну ініціативу на недавній конференції з відзначення 10 років від створення Східного партнерства. Польща запропонувала багато цікавих ініціатив, які зараз обговорюються і
я сподіваюся, що до грудня цього року буде погоджена філософія реформування Східного партнерства, яка
принесе набагато більше конкретних програм на користь країн-учасниць партнерства.»

Останнім часом
Румунія та Україна уповільнили процес співробітництва, після його стрімкого
розвитку у 2014-2015 роках. Спостерігається своєрідна відсутність інтересу з
обох сторін. Дорін Попеску: «Очевидно, що одним з недоліків
регіону є нездатність чорноморських країн налагоджувати та використовувати міцні двосторонні та/або багатосторонні канали зв’язку. Спостерігається певна обмежена потужність у цьому сенсі і в Бухаресті, і в Києві. Щодо Києва, імовірно ця відносно обмежена здатність налагоджувати відверті відносини з європейськими країнами, такими як Румунія, викликана ​​наявністю частки населення, а також суспільства, яка хоче повернення України до сфери російського впливу. Але в Бухаресті, у Румунії – глибоко європейській країні, що є членом ЄС і НАТО, не можна говорити про наявність політичного або геополітичного «пособництва» з Москвою, тут є лише інституційна нездатність, яка стає хронічною, осіб та установ, котрі відповідають за закордонну політику Румунії, надати реальної субстанції цій зовнішній політиці Румунії, особливо
в дуже каламутному сусідстві. Реальна сутність румунської зовнішньої політики, символічна ставка румунської зовнішньої політики є тут, на
сході Румунії, на сході ЄС і НАТО, на східному і південному флангах і в Чорноморському регіоні.»

Значні негативні
наслідки для румунсько-українських відносин спричинили зміни до «освітнього законодавства»,
точніше стаття 7 нового українського закону про освіту, яка на думку румунської
сторони має негативний вплив для румунських дітей в Україні, які «хочуть і мають
право навчатися рідною румунською мовою». На думку Доріна Попеску цю проблему
Румунія та Україна мають вирішити в дусі європейських цінностей: «Реальне
наближення України до Європейського Союзу та НАТО припускає впровадження
стандартів ЄС, включно щодо захисту національних меншин. Не може бути реального
зближення України з Європейським Союзом з перевагами виключно для громадян України української національності, очевидно, що переваги мають бути однаковими
для всіх. І в цьому контексті наша дружня та відкрита аналітична порада для партнерів
з України: проявіть більшу чутливість до захисту румунської етнічної меншини в
Україні, враховуючи, передусім, специфічні потреби нашої тамтешньої громади.»

В світлі останніх
змін в Україні, зокрема після обрання нового президента України, ми запитали
румунського аналітика Доріна Попеску чи можна очікувати «перезавантаження»
румунсько-українських відносин? «Перезавантаження – ні, але однозначно у нас
буде багато позитивних зрушень. Позитивних тому, що Володимир Зеленський є,
принаймні поки що, виразником сильної потреби в зміні українського суспільства.
Якщо ця потреба в змінах буде ефективно використана на напрямі зміцнення
європейського і євроатлантичного шляху України, і оскільки Зеленський може бачити
речі по-іншому, як людина з-поза системи, вільна від рутинних процедур, вільна від «жорсткого корсета» обструкціоністської бюрократичної системи, то я переконаний, що ми матимемо позитивні
зрушення, принаймні в першій частині його президентського терміну.»

41-річний шоумен Володимир Зеленський, який зіграв роль
президента у популярному телесеріалі, отримав 73,22% голосів виборців і став
шостим президентом України. Ця подія стала головною новиною дня і зайняла перші
позиції сайтів всіх провідних світових ЗМІ. Адже мова йде про главу другої за
величиною держави в Європі, яка у 2014 році втратила Крим і протягом кількох
років потерпає від збройного конфлікту на сході. Сьогодні ми пропонуємо вам
думки кількох провідних румунських експертів з приводу результатів президентських
перегонів в Україні і подальшого курсу найбільшого сусіда Румунії.

Як виглядатиме Адміністрація Президента Володимира Зеленського

В інтерв’ю на цю тему Румунському радіо керівник Центру
запобігання і раннього попередження конфліктів Юліан Кіфу висловив переконання,
що Україна після виборів збереже послідовну позицію, оскільки курс на європейську
та євроатлантичну інтеграцію закріплений в Конституції, що завадить будь-якій спробі
змінити напрям руху країни. Крім цього, каже аналітик, численні організації
військових волонтерів, що виникли після Майдану, які чинили тиск на Верховну
Раду, на президента Порошенка, в тому числі й під час передвиборчої кампанії, безсумнівно «візьмуть штурмом і адміністрацію президента Зеленського,
якщо побачать спроби змінити курс України. Водночас Юліан Кіфу каже, що наразі важко сказати
яким чином діятиме новообраний президент: «Зеленський залишається великою
невідомою, великим знаком питання, і кожен, хто намагається дати прогноз або
викласти свої здогадки, лише спекулюватиме на цій темі, тому що немає ніяких
даних, а спосіб в який була побудована виборча кампанія на стратегії уникнення прямого спілкування, без презентації жодного пункту з майбутнього плану
дій, все було шоу, в якому в дійсності виборча команда тримала його далеко від
будь-яких дебатів. Було кілька зустрічей з іноземною пресою і була зустріч на
стадіоні, яка стала скоріше шоу – у жодному разі не дебатами довкола програми.
Отже ми не знаємо як виглядатиме майбутня адміністрація Зеленського, тому що значення
має не тільки президент, важливою є його адміністрація в цілому.»

Головне завдання – викорінення ендемічної корупції

У свою чергу колишній міністр закордонних справ Румунії
Крістіан Дяконеску каже, що нинішня ситуація в Україні набула дуже цікавого
характеру, тому що явище виведення з гри провідних політиків чи політичних
партій, що охопило Центральну Європу, дісталося й України. А Володимир
Зеленський, який позиціонує себе як антисистемний політик буде змушений дуже швидко чітко
озвучити свою майбутню політику на посаді президента і перейти до конкретних
дій, – вважає екс-глава румунського зовнішньополітичного відомства Крістіан Дяконеску:
«У перші тижні після інавгурації він, безумовно, буде зобов’язаний
позиціонувати себе щодо конфлікту, що виник на сході України та щодо анексії
Криму. Це буде принципова позиція, на яку очікує весь світ, бо, звичайно,
міжнародна спільнота стурбована цим розвитком подій. По-друге, він дійсно повинен
буде показати не лише на словах, а й фактами, який підхід матиме до вирішення величезної проблеми корупції. Адже українці поставили це питання на перше місце з погляду порядку денного та
електоральних очікувань. І навіть патріотичні або іноді націоналістичні,
суверенні елементи, пов’язані з ситуацією в Україні на межі кризи, в умовах
конфлікту на сході, в якому загинули понад 13 тисяч українців, не зуміли
відсунути на другий план це очікування, цю необхідність боротьби з корупцією,
яка є дійсно ендемічною. Крім того автоматично економічна ситуація, як вона
була представлена, була пов’язана у підсвідомості виборців з проблемою
корупції. Отже, з цієї точки зору перехід від слів до дій є надзвичайно нагальним
для новообраного президента, тому що він, безумовно, не матиме жодних поблажок
з огляду на гостроту цих проблем.»

Україна може відкрити скриньку Пандори

Директор Університетського чорноморського фонду Дан
Дунгачу вважає, що від подальших дій Володимира Зеленского на міжнародному плані
залежить майбутнє України, натякаючи на те, що реалії складніші за кіно. «Якщо пан
Зеленський серйозно сприймає сценарій свого фільму, то це означає, що він
дивиться на Україну як на регіон, де криза значною мірою має внутрішній характер.
Це вплине і на переговори, які він вестиме з Росією та з Європою, на проблеми безпеки
і на стратегічні питання України, а це великий ризик. Той факт, що проект Порошенка,
який мав гасло «Армія, мова і віра» (усі лінії протиріччя з Росією) здобув лише
близько 20%, а проект Зеленського – 73%, показує, що проект жорстких відносин з
Росією на сьогодні дуже важко захистити», – ствердив Дан Дунгачу в інтерв’ю
електронній публікації ziare.com. Політолог каже що, зустріч лідерів
«нормандського формату» в червні застане Україну на чолі з недосвідченим
президентом. «Невідомо хто буде біля нього, тому що усе відбувається дуже
швидко, але якщо українці вирішать відкрити цю скриньку Пандори, ми будемо
свідками дуже важливої зміни перспективи, бачення в Україні, що по суті у
середньостроковій перспективі означатиме надання спеціального політичного
статусу Донбасу, тобто України, яка змириться зі статусом європеїзації без
інтеграції, яка погодиться, нехай навіть і негласно, з тим, що кордон ЄС і НАТО не піде
далі місця, де він знаходиться зараз», – стверджує Дан Дунгачу.

Трагікомедія України триває. Дія VI: На сцену виходить комік Зеленський

Інший румунський
політолог, колишній держсекретар МЗС Румунії Валентин Наумеску в статті, опублікованій на сайті contributors.ro, порівнює нинішню
ситуацію в Україні з драматичною п’єсою: «Дія VI-а драми України, швидше за
все, вичерпає надію на те, що з хорошого коміка обов’язково вийде хороший
президент. Теоретично може бути й так, але в будь-якому випадку ризик рушити в
дорогу з водієм, про якого майже нічого не відомо, просто тому що він вміє
смішно розповідати анекдоти і розвеселити, досить високий. Обіцянки Порошенка
навесні 2014 року залишають місце гарним реплікам актора Зеленського навесні
2019 року і все більш заплутаній Українській
Мрії, менш ясній, менш вірогідній. Але весни минають, неминуче настає час
розплати, а терпіння українців і довіра до демократії вичерпуються. Чесно
кажучи я боюся сьомої дії. Адже сцена України занадто близька до нас», – пише Валентин
Наумеску

Хто пише музику для танцю Зеленського?

І голова організації
«Black Sea House Assotiations» Дорін Попеску в своєму аналітичному аналізі результатів
президентських перегонів в Україні під заголовком «Парадигматичні перевизначення у Києві: хто пише музику для танцю Зеленського»
наголосив на тому, що подальша стратегія Зеленського має надто багато
невідомих. «Весь президентський термін Володимира Зеленського пройде під знаком
непередбачуваності. Однозначно, що на сьогодні новий президент не має чіткої
картини потреб і рішень для України. Не менш реальним є й ризик того, що цю картину
створюють у кремлівських лабораторій або в периферійних олігархічних колах, що
остракувалися в останні роки режимом Порошенка. Протягом декількох місяців
новий президент ризикує стати, сам не знаючи цього, маріонеткою Кремля або
внутрішніх олігархічних кіл. Політична команда, яку він представив нещодавно не
має ні досвіду експертної еліти, ні ресурсів і здатності швидко перезавантажити
всю систему, а Росія має батальйони агентів впливу в Україні, здатних
проникнути углиб нової влади», – пише Дорін Попеску.

Румунія, як сусідня країна, продовжує підтримувати
українську сторону в оцінці безпекового питання. Як повноправний член НАТО з
15-річним досвідом, Румунія щоразу демонструє переваги й гарантії з боку
Альянсу. Проте, конфлікт на Донбасі та анексія Криму залишаються викликом для
всієї Європи, а не лише для України, попри її позаблоковість. Такої думки
припускається третій президент України (2005-2010 роки) Віктор Ющенко, який
нещодавно побував у Бухаресті для участі у міжнародній конференції на тему
«30-та річниця краху комунізму в Східній Європі: роль культурної дипломатії у
вирішенні заморожених конфліктів». Колишній глава України в ексклюзивному
інтерв’ю Радіо Румунія розповів про відносини з Румунією, про сучасні загрози,
для яких немає кордонів й відстані та як саме, на його думку, запустити
платформу у Будапештському форматі.

– Ви брали участь в Бухаресті у конференції з
культурної дипломатії, як цікавляться Ваші колеги безпековою ситуацією в
Україні?

– Ви
знаєте, формат, про який ми зараз говоримо, він практично постійно діючий.
Тобто, в нас є декілька міжнародних ініціатив, в рамках яких створена група із
східних президентів. Як правило, на першому місці в нас безпекове питання, бо
говорити про все інше, в той час як ми маємо невирішені питання у сфері безпеки
– це безглуздя. Безпекове питання – це відповідь на життя пересічної людини. У
нас є низка геополітичних конфліктів, які розмежовують дві платформи: одна
російська – сибірська феодальна, азійська та друга – європейська, цивілізована,
демократична, наповнена свободами. Це – тектонічний злам і загрози не
обов’язково надходять через географічний кордон. Можна бути за десятки тисяч
кілометрів один від одного і не бути спокійними, – чи то під час виборів, чи то
під час референдумів, чи то під час простого життя. Наприклад, якщо згадати, що
сталося у Солсбері (отруєння екс-розвідника ГРУ Сергія Скрипаля та його дочки -
ред.). Якщо ми розуміємо, що відбувається на Сході Європи: 6 конфліктів – від
Нагірного Карабаху, Абхазії, Осетії, Донбасу, Криму й до Придністров’я, то повинні зауважити, що агресором у цих
конфліктах є одна країна – це Росія. Це конфлікти, які мають геополітичний
вимір і тільки внутрішніми національними інструментами цю проблему з порядку
дня не зняти. Геополітичний конфлікт треба вирішувати міжнародними інструментами.
Тому ми кажемо нашим колегам в Європі: «Друзі, схаменіться! У вас на сході
Європи точний сюжет жовтня 1938 року. У вас анексії, у вас референдуми, у вас
військова окупація, весь набір для глобальної дестабілізації на Сході вже
упакований». Якщо Європа не почне говорити одним голосом, принаймні, узгодженим
голосом по цих викликах, – ми ще довго будемо вести дебати. Якщо говорити про
політику в Європі, мені здається, що там (в Європі – ред.) ще немає адекватного
розуміння того, що відбувається з ними й в цілому на континенті: одні просять
перегляду санкцій, другі кажуть, що «Північний потік» не політичний проект! До
чого ж дивні й недалекоглядні люди! Для Путіна кожний літр нафти й кожен
кубічний метр газу – це завжди була політика. Ми повинні ще пройти дуже довгу
дорогу. Коли ми говоримо про шість конфліктів, які веде Росія на Сході Європи,
які привели до того, що після Гельсінкської конференції 1975 року, коли були
засновані принципи, на яких була вибудована безпекова політика. Базовий з цих
принципів – це недоторканність національних кордонів і повний політичний
суверенітет над національною територією. Сьогодні ми констатуємо, що, на жаль,
для чотирьох країн Східної Європи цей базовий принцип світової безпеки вже не
працює. Якщо правило має виняток щодо України, значить воно має виняток й до
210 країни світу. Це деморалізація, яка прослідковується в останні 25 років.
Від Балтії до Чорного моря сьогодні простяглася широка й висока металева
завіса, яка розділяє дві політики в Європі й у світі. Питання часу тільки коли
й на якій лінії цього фронту ми отримаємо, можливо, спочатку ускладнення
холодного типу, а потім гарячого. Те, що сьогодні йде в Європі – гаряча війна і
в Європи немає жодного плану як на неї реагувати. Таке відчуття, що це
відбувається десь на місяці чи в космосі.

– У Румунії є розуміння української проблеми? На Вашу
думку, в цій країні розцінюють це, як гарячу точку в Європі?

– У тому колі, в якому я спілкуюся – є повне розуміння. Я міг би сказати,
що не тільки в Румунії, а й в низці східноєвропейських країн. Позиція, яку я
висловлюю, її розділяють всі президенти цих країн. Я б сказав, за 4-5 років ми
пройшли дорогу від обережного відношення «а що там відбувається?», тобто, на
Донбасі й в Криму, як відбувалися ті псевдореферендуми, всю цю ретроспективу
прелюдії до Другої світової війни. Місія наших форматів не полягає в тому, щоб
17 президентів Східної Європи, переконували, що відбувається на Сході (України -
ред.). Ви подивіться, які відносини Європи й Росії на всьому східному кордоні -
й вони завжди були напружені. Навіть, якщо взяти Росію й Білорусь. Ми ж
розуміємо, що це не лінійні відносини. Чи ми візьмемо країни Балтії, чи
Україну, чи Грузію – на кожному європейському відтинку ми бачимо тільки
проблеми, ми не можемо сидіти гадати, як ця проблема ляже на стіл через рік,
через два. Треба займатися цією проблемою. Ми колишні президенти, у нас великий
досвід і в нас немає політичної заангажованості.

– Як наявні формати та переговорні платформи щодо
вирішення конфлікту можуть бути вдосконалені, щоб геополітичні проблеми були
вирішені?

– Якщо ми беремо перші конфлікти, які виникли на Сході Європи – Нагірний
Карабах (Азрбайджан – ред.) і Придністров’я (Молдова – ред.), – що показав цей
політичний час, який ми прожили? До них добавилися ще грузинсько-російська й
українсько-російська війни. Сьогодні ми можемо зробити висновок, що європейська
міжнародна дипломатія за ці 28 років не знайшла жодного політичного інструменту
чи формату, який би такі виклики врегульовував. Тому, ми можемо говорити про
Мінський формат для Нагірного Карабаху, П’ятисторонній формат для Молдови,
тристоронній формат для України… І що? Пройшло п’ять років. Пригадуєте 10
пунктів Мінського формату (для України – ред.)? Ми втратили 7% національної
території, понад 60 тисяч вбитих і поранених. Жоден із 10 пунктів з Мінського
формату – 2 не виконаний. Про що далі говорити? Нам Мінський формат, як мантру
повторюють і на Заході, і на Сході. Шановні дипломати, шановні політики,
пройшло п’ять років! Ми дорогою ціною підтверджуємо цей формат кожний день.
П’ять років вам достатньо, щоб зробити елементарний самоаналіз і сказати, що
цей формат не працює? Бо цього не бажає одна сторона – російська, яка не є
навіть стороною переговорів. Вона є спостерігачем. Можемо ми врегулювати
конфлікт через політико-дипломатичний формат, якщо в кріслі агресора ніхто не
сидить? Коли ми ведемо переговори не з тими людьми, які не приймають рішення,
як починати завтра день. Я б не починав з того, щоб піддавати критиці Мінський
формат, я думаю, що для України – важливий діалог, але якщо він не працює його
треба модернізувати, тому не в наших інтересах сьогодні давати оцінки. Я добре
розумію, хто приніс Мінський формат – 2, я добре розумію, хто його озвучив і
добре розумію, чому його Україна прийняла, але ми повинні бути відповідальні в
цьому сенсі. Термін п’ять років (військових дій – ред.) занадто великий, щоб
прийти до висновку, що формат треба змінювати. Якщо ми вже з цієї точки зору
дивимося ще далі – у нас є унікальний інструментарій, яким не володіє ні Азербайджан,
ні Грузія, на Молдова. В нас в портфелі є договір 1994 року (Будапештський
меморандум – ред.), який Україна підписала під фінал Холодної війни,
добровільно відмовившись від ядерного озброєння. Це унікальний політичний
прецедент. Замість цього кроку Україна отримала гарантії ядерного клубу -
першої п’ятірки ядерного клубу світу. Виникає логічне запитання: чому ці
підписанти сьогодні не за столом переговорів?

– Румунія цього року відзначає 15-ту річницю свого
членства в НАТО. Які Україна може зробити висновки з досвіду сусідньої країни,
враховуючи що підтримка цього курсу з часів Вашої каденції значно виросла?

– Я думаю, що тоді (за час каденції В. Ющенка – ред.) й зараз, пересічний
українець – не такий, яким би я гордився. Я думаю, що ми ще слабко виконуємо ту
домашню роботу, яку повинні. Перш за все щодо безпекового світогляду й де наше
українське місце у цій системі координат. Менше читати треба газету «Правда», а
більше дбати про країну й розуміти, що у цьому широкому, жорстокому світі ні
одна національна оборонна чи безпекова модель не є самодостатньою. Не існує
такого виду зброї, який би убезпечив від загроз втрати політичного суверенітету,
немає тих фінансів, що дозволили б створити надійну національну безпекову
модель, яка є самодостатньою, яка не апелює до світу. Безпекова грамота вчить,
що безпека твоєї країни починається з безпеки твого сусіда. Тому, 29 країн пан’Атлантики
знайшли відповідь у тому, що принцип «один відповідає за всіх і всі
відповідають за одного» є найефективніший та найраціональніший. Пройшло 70
років (у 2019 році НАТО відзначає 70 років існування – ред.) і НАТО демонструє
Європі: ні одна країна НАТО за цей час не втратила ні одного кілометру своєї
території; ні одного військового конфлікту не було на цій території; жодна сторона
не те, що не нападала на одну з країн, що знаходиться під охороною НАТО, але й
жоден з їхніх сусідів не мав наміру це зробити. Подивіться на маленьку Литву,
чи маленьку Естонію – це приблизно 17 районів Київської області, але подивіться
на їхній голос! Як вони ясно артикулюють у відповідь на загрози, що йдуть з
боку Росії, в тому числі. Як вони тверезо апелюють до колективного захисту!
Разом з тим, є другий приклад – Ташкентська угода (Договір про колективну
безпеку країн СНД, 1992 року – ред.), російська модель безпекової політики.
Перше й найнебезпечніше, що такий план несе для України й для українця – це те,
що в Європі може бути одна безпекова модель або жодної, бо ви таким чином
формуєте, як мінімум, континентальний конфлікт. Повинна бути одна пан’європейська
філософія, як вберегти свої народи від зовнішніх посягань. Україна, будучи
найбільшою за територією в Європі, безумовно має йти в фарватері цього процесу,
тому шлях в НАТО – це був один з напрямків моєї політики. Я починав це тоді,
коли в Україні було лише 14% людей, які це поділяли. Коли 11 років тому в
Бухаресті (саміт НАТО в Бухаресті 2008 року – ред.) постало питання про
отримання ПДЧ (План дій щодо членства в НАТО – ред.). Я вчора своїм колегам
задавав це риторичне питання: якби ми тоді не отримали «червону картку» від
Німеччини чи Франції, чи напав би Путін на Грузію 8 серпня 2008 року? Чи напав
би Путін на Грузію, якби в них тоді був план дій відносно членства в НАТО? Чи
напав би Путін на нас Україну після цього? Ні. Я думаю, можна винести багато
уроків, коли непослідовно реалізовується політика. До якоїсь міри, мене й
сьогодні дратує, як кожні шість місяців Європа переглядає санкції щодо Росії.
Ми почали забувати, що всі санкції проти Росії були прийняті у зв’язку з
окупацією Криму та Донбасу і доки ці обставини не будуть анульовані, доки ми не
повернемо «статус-кво» цих територій, який може бути привід для перегляду
санкцій? Мир почнеться лише тоді, коли ми повернемо «статус-кво».

– У Бухаресті відчувають небезпеку з боку Росії, з
огляду на те, що відбувається в Україні?

– Я б сказав, що не відчув жодної реакції нерозуміння того що відбувається
на Сході Європи і зокрема в Україні. Росія окупувала нашу територію. Як
називається той, хто окупував чужу територію, незалежно від того, чи я українець,
чи румун, чи поляк? Він називається окупант, агресор, ворог. Других романтичних
слів немає. Я підводив це до того, якщо в об’єднаній Європі зрозуміють, що
політика лиха, яка відвідала Азербайджан, Грузію, Україну, Молдову, яка тримає
в напрузі країни Балтії, яка несе великий неспокій у відносинах Білорусі й
Росії, якщо ми розуміємо, що природою цього лиха є одна країна з її
проімперською політикою, тоді ми приходимо до важливого висновку. Чого
остерігається окупант? Чого остерігаються політики в Росії? Не АК-47, ні ракети
«Бук» чи «Гвоздика» – вони остерігаються солідарної позиції 28 країн Європи.
Якщо Європа почне говорити одним голосом – це край російської політики.

– Як солідарна Європа може вплинути на російську
доктрину?

– Згадаймо перший квартал 2014 року,
«зелених чоловічків», окупацію Криму! Що сказав світ? Нічого. Проведу паралель -
трагічний випадок з отруєнням Скрипалів. Що робить світ? 29 країн виганяють із
території своїх держав 154 російські дипломати. Піджавши хвіст, російська
дипломатія забирається з цих країн і закінчуючи сьогоднішнім днем, йде вже
четверта хвиля санкцій по отруєнню у Великобританії цих двох людей. Можливо,
некоректно вибудовувати таку паралель – я не хочу ставити на терези життя двох
людей та життя 12 тисяч людей, скоріше навіть, не про це мова. Мова про те, що
російська політика, з кримських подій зробила висновок, що їй багато
прощається: ти можеш робити все, що тобі заманеться, ти можеш переставляти
кордонні стовпи, ти можеш порушувати глобальні безпекові угоди й тобі за це
нічого не буде. Гаага – буде потім, але не зараз й дуже багато політиків, в
тому числі російських живуть одним днем. Така реакція на Крим відкрила Путіну
дорогу до окупації Донбасу. Тому, якщо ти мовчиш – ти співучасник. Наступною
може бути Барселона, Солсбері або Німеччина чи Америка. Ми живемо у світі, де
агресію можна передати через простір. Солідарність починається із зусиль щодо
ізоляції – не подайте руку Путіну. Це ж не так багато. Я вам наведу приклад,
81% всього енергетичного продукту, який виробляє Росія продається Західній
Європі. Мені цікаво, пересічний громадянин Європи розуміє, що дві третини
російського воєнного бюджету будується коштом нафти й газу, який Росія продає в
Європу. Пересічний європеєць розуміє, що кожний літр бензину, який він купує чи
кожний куб газу, який він споживає, – це є форма фінансування російської
окупаційної політики щодо України, Грузії та Молдови? У нас є розуміння, що це
глобальне фінансування російської агресії, проти якої бореться Україна? Де нам
знайти сили, щоб попри оці багатомільярдні ін’єкції, які дає Путіну й
путінській політиці пересічний європеєць, перемогти на Сході Європи у
військовому конфлікті? Якою це треба силою володіти й як довго йти до тієї
перемоги? Другими словами, якщо ви хочете, щоб Росія була слабка – блокуйте її
продукти, не споживайте її енергетику. Споживайте арабську енергетику, чи
Північної Африки! Це ж не стоїть питання повністю від чогось відмовитись. Ми
розуміємо, що за нашу землю ми самі будемо боротися і ваші солдати біля нас не
стануть, але хоч не фінансуйте, як ви сьогодні це робите. У нас одна система
цінностей, ви готові за ці цінності боротися? Чи хоча би бути солідарними?

– Як за Вашою оцінкою розвиваються відносини між
Україною та Румунією?

– Якщо говорити про наші відносини, найбільш бажаним у короткостроковій та
середньостроковій перспективах є розвиток відносин з Румунією, з Польщею та
країнами Балтії. Це країни, які більш глибше поділяють зовнішньополітичний
вектор, який з 2005 року обрала Україна, де менша російська присутність, де
українське бачення сприймається досить легко. Якщо ми говоримо про наші
двосторонні відносини, в нас немає з Румунією сторінок, які б унеможливлювали, наприклад, не просто сучасний діалог, а формування особливих відносин по ряду, зокрема, зовнішньополітичних і безпекових питань. Я був би великим прихильником розвитку якраз розвитку таких відносин.

– Особливих, це яких?

– Так, особливих відносин, які б говорили про те, що ми не просто акцентуємо спільність поглядів, ми акцентуємо
спільність задач. Я говорю, наприклад, про аналогію того, що сьогодні Україна й Грузія -
це перші претенденти на членство в НАТО, а найкраще цей концепт почитають у
Румунії, в країнах Балтії, в Польщі, дещо важче, думаю, в Болгарії і в Чехії,
але якщо ми робимо локальні об’єднання в Східній Європі, щоб отримати партнерів
з максимально швидким досягненням цілей, які ми перед собою ставимо, то якраз
румунська сторона могла би бути нашим послідовним другом.

– У Румунії кажуть, що спір між нашими країнами
навколо острову Зміїний – це зразок того, як між сусідніми країнами можуть
вирішуватися спірні питання.

– Я думаю, що тоді ми з президентом Бесеску (колишній президент Румунії
Траян Бесеску – ред.) проявили максимальну повагу до міжнародного права й до
волі своїх націй. Це терпіння було в непростій дискусії, а територіальні
дискусії ніколи простими не бувають. Такі дискусії псують відносини не лише
правителів, але й пересічних громадян. Ми обрали таку дорогу, що після багатьох
років дебатів, президенти обох країн подали один одному руку. Це
продемонструвало, що ми поважаємо міжнародне право. Прецедент, який відбувся навколо
острову Зміїний показав, як може ефективно працювати міжнародне право.

– Прокоментуйте результати першого туру виборі та
які Ваші прогнози на другий тур?

– З одної сторони, коли читаєш бюлетень із 39 кандидатів, в мене
складається відчуття, що над твоєю нацією сміються, що націю позбавляють
можливості структурно мислити. Що в нас немає розуміння, як може виглядати
завтрашній день країни, коли хрещений й нехрещений преться в кандидати й
ілюструє протилежні вектори завтрашнього дня. Від цього сумно. Це не показник
демократії, що їх 39. А якби 69? То, що, ще більше демократії? Для мене це
свідчить про те, що нація ще шукає свою точку консолідації. Але, вибори пройшли
прозоро. Я думаю, що жодна притомна сторона, яка за ними спостерігала не може
сказати, що вони пройшли не демократично.

У Румунії, попри внутрішні проблеми в зв’язку із нескінченною суперечливою судовою реформою, що
викликала найбільші антиурядові протести в посткомуністичні часи, та на тлі піврічного головування в Раді ЄС, ЗМІ та експерти вже відреагували на перші результати
виборів президента України та оцінили шанси кожного з них на перемогу в другому
турі перегонів.

Таким чином у статті популярного
тижневика «22» під заголовком «Україна – завжди дивовижна», провідний румунський аналітик, професор політичних наук
Бухарестського університету Арманд Ґошу пише, що перший тур президентських
виборів в Україні закінчився несподіванкою.

«Мова йде не про порядок
черговості кандидатів, а про несподівано великий розрив між Володимиром
Зеленським, який посів перше місце, і президентом Петром Порошенком. Навіть якщо
усі соцопитування розміщували Зеленського на першій позиції, різниця між ним і
другою позицією була набагато меншою. Через три тижні, 21 квітня, відбудеться
другий тур. Перед президентом Порошенком стоїть складне, але не нездійсненне
завдання: надолужити цей розрив між ним і його контркандидатом.

У другому турі, 21 квітня,
виборці опиняться перед
складним вибором. З
одного боку, вони можуть голосувати за комедійного актора в ролі популістського
політика, без ніякого досвіду, без ніякої команди, без ніякої політичної
програми, з неясним ставленням до Криму, Донбасу і Росії. З іншого боку,
альтернативою є олігарх старої гвардії політиків, президент, звинувачений у
корупції, оточений сумнівними особами, але з величезною перевагою: він
передбачуваний як для українських громадян, так і для західних канцелерій.
Незважаючи на великий розрив у першому турі, кандидати мають рівні шанси. О
огляду на високий рівень непередбачуваності електорату в Україні, не стане
сюрпризом, коли у другому турі переможе президент Порошенко.

Не менш важливими стануть і
парламентські вибори в Україні, які відбудуться восени. Події в Києві 2019 року
вплинуть не тільки на Росію та Білорусь, а й на Республіку Молдова та Румунію. Це
ще одна причина, чому нам слід уважно стежити за подіями на тамтешній політичній
сцені», – вважає румунський оглядач Арманд Ґошу.

І румунський аналітик Юліан
Кіфу, керівник Центру запобігання і раннього попередження конфліктів та колишній
радник президента Траяна Бесеску робить аналіз результатів першого туру
президентських перегонів у статті «Вибори в Україні. Популярний серед
проросійської публіки комедіант протиснув Петра Порошенка до другого терміну на
посаді Президента України», надрукованого у виданні
«Evenimentul zilei».

Він вважає, що «вибори, які пройшли у неділю в
Україні принесли несподіваний результат на початку електоральних перегонів: президент
Майдану Петро Порошенко, який закінчує свій перший термін, упродовж якого йому
довелося боротися з російською агресією на Сході України, зумів потрапити у
другий тур, поряд з Володимиром Зеленським, комедіантом з нізвідки, нібито
створеним у лабораторії спеціально для виконання наданого йому призначення:
вийти у другий тур виборів, аби стати спаринг-партнером чинного президента.

Рейтинг Петра Порошенка постійно зростав завдяки його антиросійської політики та орієнтації на ЄС і НАТО (внесення змін до Конституції з урахуванням цих двох устремлінь України), отриманню автокефалії Українською православною церквою, проукраїнському націоналізму в питанні мови та освіти українською мовою (всупереч рекомендаціям Венеційської комісії і на шкоду меншин, в тому числі румунської). Це призвело до поступового зростання його рейтингу, виходу в другий тур перегонів із тенденцією до зростання, з найменш досвідченим контркандидатом, якого нібито він сам собі вибрав.

Незалежно від результатів першого туру, я
думаю, що спосіб, у який була побудована кампанія, має стати справжнім уроком
для тих, хто стежить за цими діями, тому що стратегія була геніальною: провести
президента від одноцифрового рейтингу у другий тур виборів із реальними шансами
на перемогу є великим досягненням та роботою, яка заслуговує всієї поваги, у
разі отримання бажаного результату. І у нього є всі шанси на це. По-перше,
тому, що електорат всіх інших кандидатів є скоріше традиційним, про-системним,
який скоріше надасть перевагу відомому політику, ніж новачку. А також тому, що відоме
зло завжди є більш прийнятним, ніж невідоме, для тих виборців, які проголосують
у другому турі», – пише Юліан Кіфу

Колишній румунський дипломат та голова
організації «Black Sea House Assotiations» Дорін Попеску в своєму аналітичному
аналізі електоральних процесів в Україні під заголовком «Президентські вибори в
Україні: аналітична картина першого туру» наголосив на результатах
голосування в районах компактного проживання етнічних румунів та спробував
передбачити за кого голосуватимуть українські румуни в другому турі.

Дорін Попеску зазначає, що: «Найнижча явка в Чернівецькій
області (52,02%) була зареєстрована у виборчому окрузі № 203 (що об’єднує Герцаївський, Новоселицький, Глибоцький і частково Сторожинецький райони, відповідно, округ з найбільшою
кількістю етнічних румунів в області). Найнижча явка у Закарпатській області (36,42%) була зареєстрована у виборчому окрузі № 72 (що охоплює Рахівський та частково Тячівський райони, відповідно виборчий округ з найбільшою кількістю етнічних румунів в області). Значно нижча явка румунів, порівняно з іншими
виборчими округами в регіоні, спостерігалася й в Одеській області: низька явка
виборців (55,99%) була зафіксована у виборчому окрузі № 143 (що включає місто Ізмаїл,
Ізмаїльський та Ренійський райони, і частково Болградський район, тобто виборчий
округ з найбільшою кількістю етнічних румунів у регіоні).

Таким чином, можна зробити висновок, що
етнічні румуни в Україні проявили менший інтерес до цих виборів, ніж українська
більшість у регіонах, де компактно проживає румунська громада. Аналогічний
висновок можна зробити й щодо низького інтересу етнічних угорців в Закарпатській
області. У цьому регіоні була зареєстрована найнижча явка виборців (46,99%). Загалом можна констатувати, що ставка цих
виборів була низькою для європейських національних меншин в Україні та/або вони
не віднайшли себе в програмах основних кандидатів.

На риторичному рівні у другому турі
відбудеться пряме протистояння між патріотичною риторикою/зовнішній наратив (Петром
Порошенко) і антикорупційною риторикою (внутрішній наратив). Головною перевагою
Порошенка буде політико-адміністративна система України, готова максимально
підтримати свого кандидата, а головною перевагою Зеленського є потреба змін, в
умовах коли він сприймається як антисистемний кандидат.

Етнічні румуни не мали «бажаного» кандидата в умовах відсутності політичної пропозиції щодо
задоволення їхніх очікувань. Швидше за все, більшість із них у другому турі голосуватимуть
за Зеленського, оскільки Порошенко вважається у колах національних меншин України
вектором націоналістичної / асиміляційної політики. На зовнішньому плані Зеленський
залишається невідомою фігурою, з високою дозою непередбачуваності. Незважаючи
на те, що він демонструє проєвропейські і навіть проатлантичні переконання,
спосіб у який він говорить на теми закордонної політики, не робить його вартим
довіри. Досить ймовірно, що він створить високі ступені залежності від
внутрішніх (олігархічних) або закордонних (Москва) центрів впливу, в умовах
обмеженої політичної спроможності. Таким чином, його можливий президентський термін буде непередбачуваним і суперечливим, з
мінливими, непослідовними, іноді ризикованими політичними діями. Відносини з
Росією залишаються непередбачуваними, попри посилення антиросійської риторики останнім
часом. Можливі й сюрпризи, у тому числі відновлення прямого діалогу з Кремлем в
ім’я інтересів України», – пише політолог Дорін Попеску.