Category: Інший погляд

13 та 14 лютого
у Брюсселі відбулася зустріч міністрів оборони країн-членів НАТО, на якій серед іншого було обговорено безпекову ситуацію
в Україні та в регіоні, в тому числі в Азовському морі. На
прес-конференції за підсумками дводенного засідання Генеральний
секретар НАТО Йенс Столтенберг заявив, що країни
Північноатлантичного альянсу висловили рішучу підтримку
територіальній цілісності та суверенітету України. «Альянс розглядає можливість
посилення своєї присутності у регіоні Чорного моря для підтримки України. Ми
зараз вивчаємо, що ми ще можемо зробити, – сказав генсек НАТО,
нагадавши, що судна Альянсу, в тому числі ВМФ Румунії, візьмуть участь у навчаннях в акваторії
Чорного моря. Й.Столтенберг заявив, що Альянс планує суттєво
посилити свою присутність не тільки на морі, а й в
повітряному просторі та на суходолі в Чорноморському регіоні, що спрямовано на зміцнення
Східного флангу НАТО та є частиною підтримки України.

Поточну ситуацію
безпеки в Чорноморському регіоні, а також нинішню стадію двосторонньої
співпраці та її перспективу розвитку, в кулуарах зустрічі глав оборонних
відомств країн-членів НАТО в Брюсселі обговорили міністри оборони Румунії та України.
Габріель Леш та Степан Полторак узгодили спільні дії для безпеки в Чорному морі
та домовились про укладання додаткових угод, які сприятимуть розвитку
двостороннього співробітництва, зокрема, у галузі військово-технічної співпраці.

Румунія вже
давно наполягає на необхідності посилення південної ділянки Східного Флангу НАТО,
а також присутності Організації північноатлантичного договору в регіоні Чорного
моря. Кілька років тому офіційний Бухарест навіть виступив з ініціативою
створити у Чорному морі міжнародне військово-морське угруповання під егідою
НАТО. Про необхідність посилення військово-морської присутності НАТО в
Чорному морі у відповідь на дії Російської Федерації в регіоні та активну
мілітаризацію нею Чорного і Азовського морів, заявив днями й президент Румунії Клаус
Йоханніс на Мюнхенській конференції з безпеки. «Коли говоримо про
взаємодоповнюваність та роль, яку НАТО має у нашій колективній обороні, ми не
можемо ігнорувати виклики, що стоять перед нами на Східному фланзі. У той час,
коли Європейський Союз виконує свої рішення щодо санкцій та повинен продовжити це робити з більшою суворістю, НАТО має надалі посилити свої стримуючу та
оборонну позицію щодо Східного флангу. Румунія твердо підтримує посилену згуртованість
на східному фланзі, між північчю і півднем. Чорноморський регіон, де зростають
виклики для безпеки, де зростають загрози для безпеки, як ми це бачили останнім
часом, потребує більшої присутності НАТО.»

Слід сказати, що
крім підтримки суверенітету і територіальної цілісності України, офіційний Бухарест дедалі
наголошує і в Європейському Союзіу, в тому числі з позиції головуючої країни в Раді ЄС, на
необхідності продовження санкційної політики щодо Росії. Питання щодо нових
санкцій щодо Росії у відповідь на захоплення нею українських моряків в районі
Керченської протоки та ситуація в Україні, було одним з центральних на порядку
денному останнього засідання Ради міністрів закордонних справ країн Євросоюзу. Говорячи про це
міністр закордонних справ Румунії Теодор Мелешкану сказав, що глави
зовнішньополітичних відомств країн ЄС чітко продемонстрували свою підтримку Україні,
одностайно підтвердивши свою прихильність до її суверенітету, територіальної
цілісності та незалежності.

Т. Мелешкану зазначив, що було обговорене питання безпеки в регіоні,
де, хоча на сході ситуація дещо покращилася, є дуже великі проблеми, які можуть
в будь-який час перерости в міні-конфлікти. «Ми також згадали про важливість створення
системи безпеки в регіоні Каспійського моря, Азовського моря та Керченської
протоки та Чорного моря, які стали останнім часом джерелом значного напруження,
а також обговорили можливості, які ми маємо, щоб знизити ризик небезпеки», -
заявив глава МЗС Румунії. Він торкнувся й питання санкцій: «Вони зараз розглядається
на рівні ЄС, але нашим пріоритетом є зусилля, спрямовані на звільнення моряків, які були захоплені у
Керченській протоці. Ми прийшли до висновку, що увага має бути зосереджена на
звільненні українських моряків і паралельно обговорювати й питання санкцій щодо
причетних до цього захоплення осіб.»

З 1 лютого у румунських кінотеатрах проходить показ
фільму «Донбас». У перші дні лютого кінофільм можна буде переглянути на
екранах кінотеатрів Бухареста, Констанци, Клуж-Напоки та інших міст Румунії.
Прем’єрний показ для румунських глядачів пройшов у столичному кінотеатрі ім. Ельвір
Попеско.

Кінострічку представив Надзвичайний та Повноважний посол
України Олександр Баньков, який звернувся до присутніх румунською мовою. «Я дуже
радий такому інтересу публіки до цього фільму, який був створений, зокрема і за
участі румунських колег. Хочу подякувати румунській команді за участь і
підтримку у створенні цього фільму. Щиро кажучи, для мене в цьому фільмі багато
особистого, тому що я народився в регіоні, про який йдеться у ньому. Взагалі,
сюжет фільму дуже сильний. Цей фільм про події, які відбувалися насправді в
період з 2014 по 2015 роки, про те, що відбувалося в той час та відбувається й
сьогодні на Донбасі. Зараз про це дуже багато говориться у всьому світі – про
територію, на якій розгорнувся і триває конфлікт між Україною та Росією.
Важливо, що зараз ви – в кінозалі і є така можливість показати вам цю картину.
Насправді це все сумно, ви побачите історію, яка вас зворушить, можливо й ні,
але вона – правдива і реальна. І це реальність, яка зараз по сусідству з вами», – сказав
Надзвичайний та Повноважний посол України Олександр Баньков.

Безпосередньо перед переглядом фільму до румунських
глядачів через Скайп звернувся і режисер Сергій Лозниця, який на той момент
перебував у Роттердамі. Глядачі привітали українського режисера оплесками. «Я дуже радий, що
фільм зараз виходить на екрани Бухареста і водночас готується реліз кінострічки
в Бенілюксі – в Бельгії та Нідерландах. Я хочу подякувати румунській команді,
зокрема співпродюсеру Крістіану Ніколеску за його участь в проекті», – сказав
Сергій Лозниця. Український режисер підкреслив, що жителі Європи не дуже
обізнані, щодо реального стану речей в Україні та не знають, що насправді
сталося на Сході. За його словами, фільм «Донбас» – це
можливість розповісти світові, що насправді сталося в Україні.

Кінофільм українського режисера Сергія Лозниці у
співавторстві з колективами із Франції, Німеччини, Нідерландів, в тому числі, й
з Румунії, був відзначений нагородою за кращу режисерську роботу на 71-му
Каннському кінофестивалі в номінації «Особливий погляд», під час
якого і відбулася міжнародна прем’єра. Пізніше «Донбас» пройшов
відбір Кіноакадемії США і потрапив в, так званий, «довгий список» номінантів
на Оскар. Водночас, кінострічка була презентована та відзначена нагородами на
кінофестивалях у Чехії, Канаді та Румунії та інших країнах. Зокрема,
співавторами від Румунії були оператор-постановник Олег Муту (представник нової
хвилі румунського кінематографу, лауреат премії ҐОПО та міжнародних премій у
галузі кіно за участь у зйомках кінострічок «4 місяці, 3 тижні та 2 дні» і «Смерть
пана Лезереску»), сценограф Крістіан Ніколеску, відповідальні за більшість спецефектів
у фільмі Адріана Іоніке та Серджиу Негуліч та актор Валеріу Андріуце.

Відоме французьке видання Le Figaro відзначало, що фільм «Донбас» – це
драма в стилі чорного гумору. Відгуки про «Донбас» вже є і в румунській пресі.
Так, відзначається, що картина пройнята густим чорним гумором, від якого
ніяковієш і не знаєш – чи сміятися чи плакати.

«Фільм «Донбас» розповідає про тамтешніх людей і про те,
як можна знищити останні рештки людяності у місці, де інтереси представників влади
переважають над інтересами пересічних людей. Глядачу не обов’язково треба знати
всю історію Донбаського регіону та чому він ніби відро між двома полюсами, котрі
стукаються лобами і розчавлюють все, що
опиняється між ними. Треба знати лише те, що як це відбувається і у нас, коли
верхівки воюють між собою, усе, що знаходитися внизу стає матеріалом для жертвопринесення. На
Донбасі ненависть і непорозуміння йдуть рука об руку і обидві вони слизькі як олія.
Відро, в якому опинився регіон з усіх сторін змащене олією, з нього, здається,
неможливо вийти не замастившись. Тому що скрізь поширюються фейкові новини, а де
немає фейкових новин, підливають масло у вогонь колективної люті з тим, щоб він
постійно горів чималим полум’ям. Звучить знайомо?» – пише автор статті на цю
тему в електронній публікації vice.com.

У фільмі йдеться про життя на окупованій території
України, про підмінену реальність на Донбасі, жертвами якої стали звичайні
люди, багато з яких, в результаті трагічних подій, лишилися своїх близьких,
домівок та вцілому свого звичного життя. Режисери акцентують увагу на тому, як
сепаратисти та бойовики моделюють провокації, використовуючи людей й тим самим
вносять розбрат в суспільству, поширюючи ворожнечу за національною ознакою, в
результаті чого регіон занурюються в насильство та свавілля. Автори
підкреслюють, що основним задумом було передати атмосферу постправди, фейкових
новин та фейкової ідентичності, що панує в регіоні в умовах гібридної війни.

Тема автокефалії
Православної Церкви України викликає особливий інтерес в румунських експертів та
аналітиків, а також в ЗМІ, які уважно стежать за релігійною ситуацією в
Україні. З одного боку у Румунії стурбовані подальшою долею етнічних румунів України,
переважна більшість релігійних громад яких канонічно підпорядковується
Московському Патріархату, а з іншого боку – небезпекою загострення
міжконфесійних відносин в сусідній країнs. Водночас Румунська Православна
Церква, до якої відносять себе 86% населення, може відіграти особливу роль в
процесі визнання нової української церкви.

У розмові на цю
тему з журналістом публікації Адеверул, один з провідних румунських геополітиків,
директор Інституту політичних наук Академії Румунії Дан Дунгачу каже, що
автокефалія є відповіддю України на анексію Криму, стверджуючи, що Київ завдав
Москві такого удару, від якого вона ще не отямилася. Однак він вважає, що
Кремль, наразі, перебуває і в очікуванні результатів президентських виборів.
«Росія дійсно розлючена, так, але неекспансивно розлючена. Росіяни поки що
не висловлюються, не прийшли до тями. Я не пам’ятаю жодної події, яка б застала
росіян зненацька, як на цей раз. Росіяни отримали удар «по-російськи». Вони
були тими, хто задавав несподіваних ударів, а Крим, Сирія є такими прикладами.
Тепер удар отримали вони. Хто його завдав? Вони кажуть, що американці. Утім, якщо
відверто, то мені дуже важко уявити, що цей удар походить зсередини
православного світу, бо він такий сильний, що не можна собі уявити, що його міг
хтось завдати без імпульсу ззовні.»

Дан Дунгачу
говорить про небезпечну тенденцію використання церкви в політичних цілях на тлі
кампанії з чергових виборів президента України, які пройдуть в останній день
березня, що на його думку негативно впливає на процес визнання української автокефалії іншими
православними церквами. «Українці зробили з цього політичний проект, який є
дуже ризикованим. Президентські вибори в Україні пройдуть 31 березня. Колишній
президент Ющенко вже заявив, що пані Тимошенко, яка лідирує в опитуваннях, у
2008 році, просила патріарха Варфоломія не поспішати з наданням томосу про
автокефалію української православної церкви президенту Віктору Ющенку. Навіть
якщо це правда, такі заяви не можна робити. Тому що автокефалія повинна бути державним
проектом України, але тепер це дуже персоналізований проект. Таким чином подальша
роль нової церкви залежить від результатів виборів 31 березня. Всі очікують їх
результатів, тому жодна церква не квапиться визнавати автокефалію ПЦУ, навіть
грецька, яка нещодавно мала Синод і відклала розгляд цього питання до наступного
засідання розширеного Синоду.»

Румунська
Православна Церква ще не має офіційної позиції щодо конфлікту між Російським і
Константинопольським Патріархатами. Наприкінці минулого року Священний Синод
Румунської Православної Церкви закликав Вселенський Патріархат і Російську
Православну Церкву знайти спільне рішення в ситуації, що виникла навколо
автокефалії Православної Церкви в Україні та зберегти єдність віри та
пастирської адміністративної свободи, остання будучи характерною ознакою
православ’я. Досить імовірно, що Румунська Православна Церква визнає автокефальну
українську церкву як сестру. З іншого боку, не можна нехтувати тісними зв’язками
між Румунським і Російським Патріархами, відновленими в минулому році взаємними
візитами.

Дан Дунгачу: «Парадокс, виклик для нас, полягає в
тому, що Румунська Православна Церква стане тим, хто «робить гру» або зможе «зробити
гру». У Різдвяному посланні Патріарха Московського і всієї Русі Кирила, яке було
опубліковане на офіційному сайті Московського Патріархату, з’явилися мови, на
які воно було перекладене. Це мови народів, вірних російській церкві. Уперше в
історії у цьому списку написано молдавська мова і в дужках румунська. Уперше
росіяни визнають, що молдавська мова не відрізняється від румунської мови, що до
тепер у них було офіційною тезою. Тобто вони кажуть, що молдавська мова є
румунською. Уперше. Це робить зараз Російська Православна Церква знаючи
потенціал, який має Румунська Православна Церква, тому що люди повинні
розуміти: те, що сталося в Україні, означає зменшення російської церкви та
збільшення української церкви, але невідомо наскільки зменшиться російська і наскільки
збільшиться українська. І в порівнянні з ними Румунія стає ще більш важливою з церковного
погляду. Адже після неї йдуть малі церкви. А росіяни дуже добре знають, що
Румунія буде важливим гравцем, на Румунію зараз споглядають, не на інші церкви.
На Румунію тепер дивиться Москва. Що правда й Константинопольський Патріархат.»

У жовтні під час
свого візиту до Бухареста для участі в урочистостях із нагоди освячення нового
кафедрального храму Румунського патріархату Вселенський патріарх Варфоломій
закликав ієрархів Румунської Православної Церкви сприяти єдності православ’я і
підтримати становлення єдиної Української Православної Церкви. Він висловив
впевненість, що Румунська Православна Церква братиме участь у збереженні
єдності та праведності Церкви, демонструючи, цим самим, єднання Константинопольського
та Румунського Патріархатів. Коментуючи відсутність відкритої заяви патріарха
РПЦ Даниїла Дан Дунгачу сказав, що він не буде квапитися з рішенням. «Про Патріарха
Даниїла можуть багато чого казати, але одне не можуть сказати точно: ніхто не може поставити під сумнів його богословські
чутливість і культуру. Усі заяви Патріарха Даниїла є відповіддю на філософію і
теологію, що стоять в основі надання автокефалії Україні. Він говорить про
синодальність, про православне богослов’я, яке повинне вчити нас синодальності.
Таким чином, Румунська Православна Церква є єдиною, яка тепер захищає
православну синодальність від тенденції до «папства», що спостерігається як у
Москві, так і в Константинополі. У цьому суть складної ситуації, в якій
перебуває зараз Румунія. У цьому питанні усі карти знаходяться на руках у Румунської
Православної Церкви та Румунської держави. Хто закликає Румунську Православну
Церкву визнати щось поспішно, кинути карти і сказати робіть що хочете, це або наївна,
або неінформована людина.»

Останнім часом ми
спостерігаємо за новим етапом напруження відносин між Україною та Росією,
всього за кілька сотень кілометрів від кордонів Румунії, відповідно східного
флангу НАТО. Росія захопила три українські військові судна та моряків поблизу
Керченської протоки в Чорному морі, а Україна, у відповідь, оголосила воєнний
стан на частині своєї території та розірвала Договір про дружбу з Російською
Федерацією. І все це відбувається після анексії Москвою Кримського півострова в
2014 році та його стрімкої мілітаризації.

Таким чином у безпосередній
близькості від Румунії знаходиться надзвичайно потужний російський флот, що
складається з десятка кораблів і підводних човнів з крилатими ракетами
морського базування «Калібр», берегові протикорабельні ракетні комплекси «Бастіон»
та «Бал», більше сотні літаків, кілька десятків тисяч військовослужбовців, системи
протиповітряної оборони С-300 та С-400, ракетні комплекси «Іскандер», зенітна
ракетна система «Тріумф» і перелік можна продовжити.

У цьому контексті постають
запитання: як має реагувати Румунія на зростаючу загрозу в Чорноморському
регіоні, що має і може зробити офіційний Бухарест в цьому контексті? Відповідь
на це запитання спробував дати румунський аналітик, виконавчий президент фонду «Eurisc»
Лівіу Мурешан: «Це нова реальність, яка стосується не тільки війкових кіл, а всього
нашого суспільства в цілому. Політикум мусить приділяти все більшу увагу питанню
національної безпеки, позиції Румунії в цьому дуже комплексному безпековому
середовищі на додаток до обов’язків, які ми матимемо під час головування в Раді
ЄС, має полишити внутрішні чвари і зосередитися на реаліях навколо нас. Ми
знаходимося в зоні досяжності ракет, розміщених або, які розміщуються в Криму.»
Лівіу Мурешан зауважує, що Путін, в результаті багаторічних зусиль, зумів
створити геополітичну вісь «Каспійське-Чорне-Середземне моря», яка продовжує викликати стурбованість. Аналітик вважає, що Румунія не тільки може, а й зобов’язана відігравати
важливу стабілізуючу роль у цьому регіоні, зокрема під час свого піврічного
головування в Раді ЄС. Це великий шанс, каже експерт, яким Бухарест повинен скористатися.
Він додав, що Бухарест може спробувати залучити Туреччину, яка може стати
посередником між Україною та Російською Федерацією.

Коментуючи ситуацію довкола Керченської протоки, американський аналітик румунського походження,
експерт Джеймстаунского фонду Владімір Сокор сказав, що Москва переслідує політичні, економічні та, особливо, військові цілі: «По-перше йдеться про спробу розширити анексію
Кримського півострова, додати Азовське море до анексованих територій. Таким
чином процес анексії розширюється від суходолу до моря, до Азову. Росія намагається
забезпечити собі свободу військових дій в Азовському морі, хоче створити
можливість флангового оточення української території, можливість висадки
морського десанту в тилу українського фронту на суходолі. З цією метою Росія збільшила
чисельність своїх військово-морських сил в Азовському морі, які раніше не були
розгорнуті в Азовському морі, а входили до складу Чорноморського флоту та Каспійської
флотилії. Існує важлива військова мета: якщо Росії вдасться висадитися на
північному узбережжі Азовського моря, вона намагатиметься створити наземний
коридор зв’язку між контрольованою нею територією на сході України і Кримом. І
цей коридор Росія прагне продовжити до Придністров’я. Цю мету Росія поставила
перед собою в 2014 році і ми маємо підстави вважати, що вона намагається
відновити цей проект.»

Говорячи про інші цілі Російської Федерації в Україні
Владімір Сокор сказав: «Росія намагається тиснути психологічно та політично на українське
суспільство, намагаючись створити своєрідний «фронт миру» в Україні, на базі проросійських
сил, котрі в даний час складають меншість в Україні, з використанням так званих
пацифістських сил, які є значно чисельнішими ніж проросійські сили. Росія хоче
створити в Україні те, що український оглядач Віталій Портников назвав «вічною,
незламною коаліцією корисних проросійських ідіотів». Проросійські сили очевидно
є незначними, але корисних ідіотів набагато більше і вони вимагатимуть миру за
будь-яку ціну. На це робить ставку Росія. Я не кажу, що це станеться, але на це робиться
ставка.»

Американський оглядач румунського походження Владімір
Сокор каже, що сьогодні Кремль у відчаї через незворотній процес розриву України
з Росією і відмежовування України від російського світу. «Росія не може зупинити
цей процес. Саме тому Росія намагається асиметрично протистояти цьому,
наприклад, провокуючи військові зіткнення, погрожуючи можливою ескалацією або
розширенням агресії, намагаючись перешкоджати українській владі та українському
суспільству продовжити незворотній шлях відокремлення від Росії. На цьому тлі
мали місце події у Чорному морі, Азовському морі та Керченській протоці.»

Криза у відносинах між
Україною і Росією, викликана захопленням трьох українських суден біля Керченської
протоки стала однією з головних тем засідання Ради міністрів ОБСЄ 6-7 грудня у
Мілані. Представник Румунії на цьому зібранні державний секретар Дан Нєкулеєску
висловив стурбованість у зв’язку з погіршенням безпекового клімату в Європі і
підтвердив тверду підтримку Бухареста зусиль з врегулювання кризи в Україні, в
тому числі шляхом активної участі в Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ. «Однією з наших цілей на цій
зустрічі було підкреслити, що, дійсно, безпекова ситуація в Європі, зокрема в
розширеному Чорноморському регіоні, погіршилася і, що інциденти в районі
Керченської протоки, отже в Чорному морі сприяли цьому погіршенню безпекової ситуації.
Румунія вважає дуже важливим беззастережне дотримання норм міжнародного права. По-друге, ми вважаємо
важливим наголосити на тому, що українські моряки мають бути негайно звільнені,
а кораблі повернуті. І по-третє: ми наголосили на необхідності пошуку рішень щодо деескалації безпекової ситуації.» Румунський дипломат ще раз підтвердив
непохитну підтримку Бухарестом територіальної цілісності і суверенітету України

Інцидент в
районі Керченської протоки спровокував черговий виток напруження в російсько-українських
відносин і вкотре продемонстрував, що Росія надає перевагу більше силовій
політиці, аніж дотриманню норм міжнародного права. На цей раз Москва порушила
міжнародне право, положення міжнародного морського права та російсько-українську
двосторонню угоду щодо Азовського моря, відповідно до якої воно є
внутрішніми водами України та Росії, тому кораблі, в тому числі військові, цих
держав мають право вільного проходу через Керченську протоку.

Весь демократичний
світ підтримав Україну після агресії Російської Федерації у Керченській протоці.
США, Канада, а також європейські партнери Києва засудили дії Москви. Тим більше, що на цей раз російська агресія є очевидною, як юридично, так і політично. І
хоча б тому, що жодна цивілізована держава світу не визнала анексію Криму
Росією, твердження Москви про те, що українські кораблі порушили її морський
кордон і зайшли на російську територію Азовського моря не можна сприймати
серйозно.

Міністерство
закордонних справ Румунії висловило свою глибоку стурбованість подіями в
Азовському морі і Керченській протоці, стверджуючи, що агресія та порушення
міжнародного права підривають безпеку всього регіону. У заяві МЗС наголошується,
що Румунія повністю підтримує територіальну цілісність та суверенітет України
та її право використовувати свої територіальні води. Румунія готова
до будь-якого сценарію розвитку подій в російсько-українському конфлікті, -
заявив і Президент Клаус Йоханніс.

Ми маємо справу з прямими навмисними агресивними діями Росії

«Ми дійсно
стурбовані, адже
мова йде про нашого сусіда, який зараз втягнутий у відкриту війну, в якій кожен день вмирають люди і де ми маємо справу з прямою агресією», – сказав в інтерв’ю Румунському радіо румунський аналітик
Юліан Кіфу, коментуючи події на Азові. Він нагадав, що військові судна є частиною української суверенної
території, тому в цьому випадку йдеться про прямі
навмисні агресивні дії, про ескалацію агресивності Росії по відношенню до
сусідньої України та до Чорноморського регіону загалом, після потужної мілітаризації
Кримського півострова.

Юліан Кіфу
вважає, що міжнародне співтовариство має ефективні інструменти тиску на Росію
для деескаляції ситуації: «На даний момент я думаю, що є дуже сильні форми
деескаляції, такі як надання берегових ракетних комплексів для захисту
українських портів від агресії з моря. Є дуже сильні способи попередження міжнародним
співтовариством можливого наступу на Маріуполь. Водночас я не вірю в посередництво
у сенсі прийняття Російською Федерацією правового статусу. Подивіться тільки на
заяви посла, точніше представника Росії у Раді Безпеки, який фактично є
заступником посла, на позицію Міністерства закордонних справ Росії, які говорять
про українську провокацію в умовах, коли ніхто не стріляв в російські судна, а,
навпаки, в умовах, коли йдеться про вільний рух по міжнародному коридору, по
якому й українські військові кораблі, як і всі інші види судів, мають право вільно
переміщатися і це гарантується Конвенцією ООН з морського права, в якій Російська
Федерація є учасником.»

Путіну потрібна «маленька переможна війна»

У свою чергу румунський
журналіст і аналітик Арманд Ґошу, в інтерв’ю електронному журналу
«Сontributors» каже, що ще з 2014 року зі стратегічної точки зору Путін був зацікавлений у створенні наземного коридору завширшки
50 км уздовж узбережжя для будівництва автомагістралі та залізничної лінії. Це
припускало б захоплення двох українських портових міст Бердянськ та Маріуполь, з
яких останнє має й особливе економічне, не тільки стратегічне значення. «Але
сьогодні я не думаю, що Путін може дозволити собі таку розкіш – наступну на Донбасі,
відкритого або через посередників-найманців, – каже Арманд Ґошу. «Він ризикує запровадження нових санкцій. Незважаючи на те,
що різні експерти говорять нам, що санкції не мають значення, що це не впливає
на Росію, у дійсності це не так. А тепер, зниження цін на нафту є важким ударом
по державному бюджету Російської Федерації. Якщо ціна зберігатиметься протягом
декількох місяців нижче 60 доларів за барель, Росія може мати серйозні
фінансові проблеми. Крім того, є аналізи, які показують, що рейтинг Путіна
вперше за багато років впав нижче 60% в соцопитуваннях, тому йому конче потрібна
нова військова перемога. Щось на кшталт того, що міністр внутрішніх справ Плеве
пропонував царю Миколі II в 1904 році: розв’язати «маленьку переможну війну»
проти Японії, щоб об’єднати російський народ навколо царського трону. І війна
закінчилася, як відомо, першою революцією 1905 року. Але Путін непередбачуваний,
так що можна очікувати чого завгодно. Я не виключаю жодного сценарію розвитку
подій, в тому числі військового наступу. Ця можливість здається мені
правдоподібною, але менш імовірною», – каже аналітик і журналіст Арманд Ґошу.

Азовський інцидент – реакція Москви на автокефалію української церкви

Водночас він
стверджує, що останнє загострення російсько-українських відносин може бути й реакцією
Москви на рішення Синоду Константинопольської православної церкви щодо надання
автокефалії Церкві України. «Тут йдеться про битву з набагато більшою ставкою,
яку Росія програла. А наслідки проявляться пізніше. Так, це рішення посилило напруженість
між двома країнами, але воно є наслідком анексії Криму в 2014 році та агресії
Росії проти України. Путін потрапить в історію як копач «руського міру», як
людина яка, поклала хрест на могилу Російської імперії, тому що без України
Росія не може бути імперією. Для багатьох поколінь українців найбільшим ворогом стане
Росія з її агресивною політикою. Більше того, я б навіть сказав, що Путін зробив
вирішальний внесок у формування української нації, гальванізацію української
національної самосвідомості. Це може звучати єхидно, але я вважаю, що українська
влада має звести статую Путіна в центрі міста, прямо на майдані Незалежності»,
– зазначає Армад Ґошу.

Війна між Росією та Україною має стратегічні, політичні, церковні виміри

Іншого боку
інший румунський аналітик Дан Дунгачу в інтерв’ю публікації PCnews.ro наголосив
на новому елементі в російсько-українському конфлікті, а саме на тому, що російська
сторона відкрила вогонь по українському військову об’єкту, додавши, що Росія
захопила чверть військового флоту України. Дан Дунгачу,
говорячи про позицію Румунії, зазначив, що Бухарест повинен розглядати цей
епізод не як окрему подію, а як частину загальної картини конфлікту і не
забувати про те, що в Україні проживає чисельна румунська громада. «Це серйозний
інцидент, але у великій загальній картині. З цієї точки зору Румунія не повинна
реагувати лише в зв’язку з цим епізодом. Ми маємо справу з неоголошеною війною поблизу кордону Румунії
між Україною та Російською Федерацією, яка має величезну кількість компонентів.
Не можна дивитися на це як на звичайну стрілянину. Дійсно це серйозний інцидент,
але не єдиний. Війна між Росією та Україною має стратегічні, політичні,
церковні виміри, впливає й на меншини, в тому числі на румунську меншину в
Україні. Таким чином, позиціонування Румунії повинно бути загальним, глобальним,
а не лише щодо цього інциденту», – зазначив Дан Дунгачу в інтерв’ю публікації PSnews.ro

У перспективі президентських
та парламентських виборів, які мають відбутися в Україні у 2019 році,
пропонуємо вашій увазі авторську статтю румунського експерта в сфері
міжнародних відносин, директора Центру
із запобігання конфліктам і раннього попередження Юліана Кіфу, який робить
аналіз електоральних орієнтацій українських виборців. Своїми думками і
висновками він поділився у статті «Вибори в Україні: Безвихідні ситуації у
коаліціях, мозаїка та бігання за новими фігурами, досі не підтвердженими», що
була опублікована в газеті Евеніментул зілей.

Україна вступає у новий виборчий рік, а емуляція, емоції та ентузіазм
населення, здається, перебувають на дуже низькому рівні. Україна мала три
політичні перезавантаження: Проголошення незалежності та націоналізм РУХ-у під
керівництвом Леоніда Кравчука, першого президента незалежної держави України;
потім Помаранчева революція 2004 року з Віктором Ющенком та Юлією Тимошенко на
чолі та Майдан – Революція Гідності в листопаді 2013 року – лютому 2014 року та
обрання президентом Петра Порошенка.

При кожному перезавантажені спостерігалася підтримка більшості населення послідовній
партії чи коаліції, а потім політична сила, що мала більшість розпадалася
на дрібні частини та управляла країною в альянсі з проросійськими партіями, після чого до влади приходили проросійські лідери, яких скидали в результаті наступного
великого соціального та політичного потрясіння. Отож, минуло 5 років від останніх
президентських та парламентських виборів, а ентузіазм рухнув так само, як і
коаліція та українська політична сцена, розбита на частини, у мозаїці, яку
важко згуртувати в послідовну більшість.

Президентські вибори мають відбутися у травні, а парламентські – у
листопаді 2019 року. В обох випадках має бути встановлена конкретна дата, однак
початок відліку останніх 6 місяців терміну повноважень президента засвідчив про початок передвиборчої
кампанії, позиціювання потенційних кандидатів та зосередження уподобань навколо
старих або нових гравців. Зі значним розчаруванням змістом та суттю реформ, зі стурбованістю
затримками у боротьбі з корупцією, з прикладами із Бухареста, що вважаються моделлю,
Україна наближається до кампанії без надії та з дуже низькою явкою.

Партії, які прийшли до влади 5 років тому різко втратили громадську підтримку. «Народний фронт» Арсенія Яценюка практично зійшов зі сцени, маючи не більше 1%
прихильників, тоді як «Блок Петра Порошенка» знаходиться нижче прохідного
порогу. Натомість на перший план знову виходить «Опозиційний блок», оновлена і
перебрендована колишня «Партія регіонів» Януковича й, особливо, «Блок Юлії
Тимошенко», екс-прем’єр-міністра, ув’язненого і Кучмою, й Януковичем, колишнього
партнера Віктора Ющенка під час Помаранчевої революції, яка перевинайшла себе і виступає модернізатором, прихильником інновацій та відродження сучасної економіки.

Оскільки вибори президента є першими, головне питання полягає в тому, чи є
нові, переконливі фігури, здатні відновити надію. У дійсності надалі залишаються
старі фігури української політики, домайданівскі, які домінують на політичній
сцені та в опитуваннях громадської думки: Юлія Тимошенко очолює їх, але має лише
18%, тоді як наступні двоє конкурентів набирають по 12%: колишній міністр
оборони Анатолій Гриценко (дворазовий кандидат у президенти, що здобув максимум
один мільйон голосів 42-мільйонного населення та 30 мільйонів з правом голосу)
та чинний президент Петро Порошенко. Є двоє нових кандидатів, свіжі, популярні
фігури, але з підтримкою на рівні близько 6%. Кандидат від «Опозиційного блоку»,
колишній міністр енергетики Юрій Бойко має такий же низький рейтинг.

Таким чином є класичні, добре відомі фігури політичної сцени, які досі
домінують на виборах, до яких додається рок-виконавець Святослав Вакарчук, який
вже спробував себе у політиці, був депутатом у 2007 році протягом року після чого
вирішив піти з Верховної Ради, однопалатного парламенту України через те, що там
більше сваряться ніж виправдовують очікування громадян. Потім таким же
популярним є комедійний актор Володимир Зеленський, який грає роль кандидата в
президенти, а потім президента в дуже популярному серіалі «Слуга народу». Обидва
вони демонструють невизначеність або відкидають кандидатуру, але Зеленський
зареєстрував партію «Слуга народу» і привернув до себе увагу націоналістів та
олігарха Коломойського, які можуть підтримати його кандидатуру.

Отож, українська політика залишається загрузлою у перспективі
непередбачуваної більшості-мозаїки, яку зможуть прояснити лише вибори наприкінці
наступного року. Тим більше, що голосування відбувається за змішаною системою,
половина за партійними списками, половина в округах, яка дає багато незалежних кандидатів і максимальне роздрібнення політичної
сцени, без принципу коагуляції. З іншого боку, нові фігури не мають жодного
шансу перед добре відомими політиками.

Я мав можливість зустріти усіх потенційних кандидатів у президенти. Петро
Порошенко, здається має шанси вийти у другий тур з Юлією Тимошенко, будучи
найбільш наближеними до президентської посади, один роблячи ставку
на більш помірний та реалістичний патріотизм, зі здійсненними обіцянками і без
крайностей, які залишає іншим силам, а інша – на модернізації та інновації з
проявами популізму, одностайно критикованими ЗМІ та контркандидатами, при цьому зберігаючи лідерство у президентській гонці.

Анатолій Гриценко не має ні громадської, ні політичної підтримки, – я бачив
як він виходив самотньо, тільки зі своєю помічницею, в той час як всі інші перебували
в облозі журналістів та присутніх у залі. Вакарчук здається мені найбільш небезпечним,
якщо зуміє коли-небудь обійняти
найвищу посаду в державі, через
надмірний месіанізм та повне ігнорування відповідальності державної посади та
бюрократичної інфраструктури.

Таким чином, незважаючи на нововведення, у другому турі президентських
перегонів зустрінуться ветерани Юлія Тимошенко і Петро Порошенко, в зворотному
порядку, політичні діячі, які очолюють антирейтинг українських політиків.
Жорсткі та непереконливі перегони, з впливом на наступні парламентські вибори.

Тема надання
автокефалії Українській Православній Церкві викликала широкий резонанс в
румунському суспільстві, де, як і в Україні, приблизно 85% населення відносить себе до православ’я. Цей інтерес
пояснюється, з одного боку, стривоженістю діями Росії в регіоні, а з іншого
ситуацією етнічних румунів України та подальшою долею румуномовних парафій
після надання Українській Православній Церкві
автокефалії. Пропонуємо вашій увазі думки трьох румунських аналітиків щодо цього питання….

Незалежна українська церква кладе хрест на великому проекті «руській мір»

У статті на цю
тему в газеті «22» під назвою «Битва за Україну: церковна фаза» румунський журналіст і аналітик Арманд Ґошу пише, що «автокефалія Української
Православної Церкви є символом провалу неоімперіалізму Путіна у колишньому
радянському просторі». Він стверджує, що «незалежна українська церква не лише
кладе хрест на великому проекті «руській мір», а й розриває єдність слов’янської
церкви. Не випадково відповідь Російської Церкви була сформульована та
оголошена після засідання Синоду, який відбувся в столиці Білорусі, останньому
оплоті, який ще нагадує про колишню славу.» На думку Арманда Ґошу «автокефалія
Української Православної Церкви – це не просто поразка Кирила, як це було
представлено в російських ЗМІ, це символ провалу неоімперіалізму Путіна на
колишньому радянському просторі.» Він зазначає, що заява прес-секретаря Кремля
про те, що Росія захищатиме інтереси православних в Україні, звучить як погроза
Києву. Але Арманд Ґошу сумніваються, що дії в цьому сенсі зможуть змінити курс української
церкви. «Що зробить Москва? Відправить свої танки в села, щоб вигнати із церков
вірян з Української Церкви? Більше того, Путін закликав уряд підготувати
санкції проти України через автокефалію. Які санкції? Перестане експортувати
віск для свічок, що горять у церквах України?» – іронічно запитує автор.
Арманд Ґошу переконаний, що «як Путін, так і Кирило недооцінили Варфоломія. Якийсь
час кремлівський лідер сподівався, що Патріарху Кирилу вдасться запобігти
такому рішенню. Саме цим пояснюється тривале мовчання російських ЗМІ на цю тему». «Автокефалія
потужніша за ядерну бомбу. Розриви, церковні розколи, на відміну від воєн або
політичних криз, тривають сотні років і практично ніколи не загоюються повністю.
Вони можуть в будь-який момент викликати масові конфлікти та насильство», -
пише Арманд Ґошу.

Автокефалія як контрудар України у російському стилі

«Тепер ми маємо справу з розколом» і «з огляду на дуже високі стратегічні ставки, я не бачу, як можна уникнути автокефалії», – стверджує професор Дан Дунґачу, директор Інституту політичних наук та міжнародних відносин Румунської академії. В інтерв’ю телеканалу новин Digi24, говорячи про наслідки відокремлення Української православної церкви від Московського патріархату, професор Дунґачу ствердив, що росіяни зараз платять за помилку в 2016 році, коли бойкотували Великий Всеправославний собор на Криті, а автокефалія, що є стрижнем суперечки, стала відповіддю Києва на анексію Криму. Автокефалія Української Православної Церкви є стратегічною відповіддю Києва на анексію Криму та окупацію значної частини Донбасу. Це контрудар, болісний, з великими стратегічними та довгостроковими наслідками. Це удар по іміджу та престижу Росії. Власне це удар… по-російськи! Якщо Українська Православна Церква здобуде автокефалію, це матиме наслідки й на Балканському півострові, – вважає Дан Дунґачу, який переконаний, що початок подібних процесів у Македонії або Чорногорії є «питанням часу». Румунський оглядач каже, Україна після війни стала дійсно Україною, духовно, душею і думкою, та хоче відірватися від Росії. Таким чином вона забере у Росії будь-який шанс стати імперіалістичною на заході. Україна є буфером, гарантією, а автокефалію слід читати в цьому ключі.

Дан
Дунґачу пов’язав нинішній автокефальний рух в Україні з планами Петра Порошенка
йти на другий президентський термін. Він каже, що для Порошенка автокефалія, як
Крим для Путіна, тобто він сподівається підвищити інтерес і довіру українців до
себе. «Політично і не тільки Петро Порошенко прив’яже свій політичний проект з конфронтацією
з Росією та автокефалією… Тому що, напевно, це його останній шанс на політичне
відродження. Наразі не ясно чи йому це вдасться, але ясно, що він спробує.
Очевидно, що політично це буде подано інакше: нація, церква, етнічна
приналежність, порятунок і рука Господа Бога в історії створюють
тепер політичний коктейль в промові Порошенка, але поки неясно, чи вплине це
вирішально на результати виборів. Однак він не перший і не останній, хто це робить…»,
– каже аналітик. Дан Дунґачу говорить
про високий конфліктний потенціал ситуації, оскільки не відомо як здійснюватиметься
поділ церков, лавр, монастирів тощо. «Але
зараз росіяни не хочуть починати реальну розмову, не хочуть здіймати великого
галасу, тому що не хочуть лити воду на млин Порошенка. Вони знають, що
протистояння на цю тему можуть призвести до переобрання Порошенка на другий
термін. І вони цього не хочуть. Вони не хочуть зміцнювати нинішній
антиросійський фронт чинного президента та зробити його послідовним. Цим пояснюється
мовчання Росії з цього питання, принаймні до виборів», – підсумував директор
Інституту політичних наук та міжнародних відносин Румунської академії Дан Дунґачу.

Румунська Православна Церква зобов’язана знайти рішення для православних вірян румунської національності в Україні

Колишній
румунський дипломат та голова Асоціації «Black Sea House» Дорін Попеску в статті
під заголовком «Гібридна війна в
Христовому Домі»,
опублікованій в електронному журналі «Сontributors», пише, що на сьогодні «вже можна
говорити не лише про гібридну війну Москви за контроль над Україною, а й про дзеркальну
гібридну оборонну війну Києва, й обидві сторони, здається, вже досить вміло
ведуть нетрадиційну війну зносу». Він каже, що тема впливу цієї гібридної війни
в Христовому Домі на румунську громаду в Україні та Р.Молдова заслуговує
окремого детального аналізу і додає: «Після
проведення наприкінці листопада 2018 року пишного відкриття кафедрального Собору
«Порятунку нації» у Бухаресті (довівши тим самим свою спроможність побудувати величезний
храм для прихожан, незважаючи на численні внутрішні полеміки), Румунська
Православна Церква буде зобов’язана знайти і/або створити рішення для захисту та
інтеграції своїх православних вірян румунської національності в Україні та Р.Молдова.
І тут є чимало можливих рішень, від найбільш мужнього (відновлення Буковинської
митрополії, яка пріоритетно займатиметься 126 румунськими парафіями на півночі
Буковини і в Герцаївському районі Чернівецької області) до мінімального (створення
Румунського вікаріату в Україні в складі майбутньої автокефальної Української Православної
Церкви, на кшталт Православного українського вікаріату в Румунії, одночасно з
отриманням запевнень, що богослужіння у всіх парафіях вікаріату вестимуться румунською
мовою). Після зведення Собору порятунку
нації тема захисту румунської православної громади в Україні на тлі нового релігійного
розколу в Світовому Православ’ї стане ставкою виживання Румунської Православної
Церкви в сучасному світі», – пише Дорін Попеску.

Румунська Православна Церква закликає до діалогу

Тим часом Румунська
Православна Церква долучилась до думки багатьох помісних Церков світу, які
вважають питання української автокефалії двостороннім конфліктом
Константинопольської і Російської Церков. Священний Синод Румунської
Православної Церкви закликав Вселенський Патріархат і Російську Православну Церкву
знайти спільне рішення в ситуації, що виникла навколо автокефалії Православної
Церкви в Україні та зберегти єдність віри та пастирської адміністративної
свободи, остання будучи характерною ознакою православ’я. «Румунська Церква
підкреслює, що єдність може підтримуватися за допомогою взаємної
відповідальності і співпраці між місцевими Православними Церквами, шляхом
розвитку діалогу і синодальності на загальноправославному рівні, це будучи постійною
необхідністю в житті Церкви», – йдеться у заяві Синоду.

Румунська
Православна Церква проголосила своє самоврядування у 1865 році, після
об’єднання князівств Волощини та Молдови в державу Румунія (1862 р.). З 25
квітня 1885 року Румунська церква – автокефальна, а 25 лютого 1925 року – проголошена
Патріархатом.

У другій половині вересня делегація Служби інспекторів Вищої ради
правосуддя України взяла участь у навчальній програмі на тему «Дисциплінарні
процедури як інструмент сприяння незалежності та підзвітності суддів» у місті
Бухаресті (Румунія).

Поїздка до Румунії відбулася в рамках проекту міжнародної
технічної допомоги «Навчальні програми професійного зростання» Агентства США з
міжнародного розвитку (USAID) за підтримки Програми «Нове правосуддя». Головною
метою навчального візиту до Бухареста було ознайомлення українських інспекторів
з румунським досвідом здійснення дисциплінарних проваджень стосовно суддів,
підвищення рівня професійної підготовки з урахуванням румунського досвіду та
європейських стандартів в сфері процедур притягнення суддів до дисциплінарної
відповідальності тощо.

Під час поїздки,
здійсненої на запрошення Центру правових ресурсів Румунії в рамках другого етапу
Програми «Нове правосуддя» (USAID) члени української делегації відвідали та
ознайомилася зі структурою і роботою Вищої ради магістратури (ВРМ)
Румунії, Судової інспекції та Трибуналу Бухареста, провели зустрічі з судовими
інспекторами, суддями та представниками низки румунських НУО та ЗМІ, з якими обговорили
румунське законодавство, організацію і функціонування судової системи Румунії,
процедуру здійснення дисциплінарного провадження, подібні та відмінні риси
правових систем Румунії та України, а в рамках сесії «Сприйняття правосуддя
громадянським суспільством та журналістами» обговорили роль громадянського
суспільства у процесі реформування судової системи, а також засобів масової
інформації у формуванні світогляду громадян на правосуддя.

Докладніше про румунську
складову цього проекту розповіла виконавчий директор Центру юридичних ресурсів
Румунії Джорджиана Йоргулеску. «Проект фінансується урядовим агентством США – USAID
через програму під назвою New Justice (Нове правосуддя), яка зосереджена на
проведенні судової реформи в Україні на рівні законодавства, а також на рівні підвищення
професійної компетентності залучених до цього проекту осіб. Отже, в листопаді
минулого року був проведений тендер проектів, який ми Центр юридичних ресурсів
Румунії виграли і в результаті цього в лютому цього року був організований
перший навчальний візит представників Служби інспекторів ВРП України, а у
вересні – візит другої делегації, яка складалася вже з інших інспекторів, ніж
ті, хто брав участь у лютому. Служба інспекторів України дуже нова установа,
створена менш ніж рік тому, інспектори мають невеликий досвід, так само й
законодавство – дуже нове і поки ще не встигло показати ані свої плюси, ані мінуси.
Тому було прийнято рішення провести обмін досвідом з країною, як Румунія, яка,
звичайно ж, не має ідеальну систему, але має великий досвід з точки зору функціонуванням Вищої ради магістратури, її повноважень, принаймні, з погляду роботи судових
інспекцій.»

Під час перебування в
Бухаресті учасники не тільки здійснили аналіз процедури добору, призначення,
професійної підготовки, оцінювання, звільнення інспекторів, їхніх повноважень
та основних завдань, а також процесуальної незалежності та автономії
інспекторів у Румунії, а й ознайомилися з роботою суддів, прокурорів, Вищої ради
магістратури, тобто системи правосуддя в цілому. Говорить Джорджиана Йоргулеску:
«Цей тренінг, або точніше навчальний візит, включав не тільки обмін досвідом з
членами Судової інспекції Румунії та обговорення процедур, справ і видів
дисциплінарних проваджень щодо суддів, а й відвідання інших акторів судової
системи, таких як ВРМ, де протягом цілого дня наші гості мали дуже змістовний та
конструктивний діалог з кількома членами Ради. Так само був візит до Трибуналу
Бухареста, найбільшого і найбільш навантаженого за кількістю судових справ суду
Румунії.»

Організоване у лютому та
вересні цього року знайомство з досвідом Румунії у сфері здійснення дисциплінарних
проваджень щодо суддів викликало значний інтерес в українських інспекторів, в
результаті чого була висловлена спільна зацікавленість у продовженні подібного обміну
досвідом, – каже директор Центру юридичних ресурсів Румунії Джорджиана
Йоргулеску. «Мене та директора Судової інспекції Румунії запросили до Києва, де
разом з суддею із Португалії та американським прокурором ми візьмемо участь у дискусії
чи своєрідному трейнінгу, в якому візьмуть участь не лише українські інспектори,
а й представники ВРП та інших структур, які вони мають, і яких у нас немає, як
наприклад Вища
кваліфікаційна комісія суддів України, тож організацій, які є складовою судової
системи Україні. Цей триденний візит відбудеться в середині жовтня.»

Інспектор Служби інспекторів Вищої ради правосуддя Василь
Михайлович Василаш високо оцінив
результати навчального візиту в Румунію. «Нашу поїздку я вважаю дуже
ефективною, оскільки за дуже такий короткий час ми змогли ознайомитися не
тільки із законодавством Румунії яке реглементує роботу Судової інспекції та Вищої ради магістратури, але мали можливість
ознайомитися і з матеріалами практичної судової практики і з тими проблемами,
які є та перейняли досвід, який можемо пізніше використати в своїй діяльності.»

У липні в Бухаресті відбулася презентація книги «Перспективні
дослідження розширеного Чорноморського регіону. Сценарії його майбутнього в
умовах сильної міжнародної турбулентності». Вона була видана Центром із запобігання конфліктам і
раннього попередження під проводом Юліана Кіфу та Нарчіса Белешою. У заході,
крім авторів, взяли участь міністр закордонних справ Теодор Мелешкану, депутат і колишній міністр юстиції Кетелін Предою, експерти, дипломати та представники ЗМІ.

Книга
містить два вступні дослідження, здійснені Теодором Мелешкану і начальником
Генерального штабу Збройних сил Румунії, генералом Ніколаєм Чуке та аналітичні
роботи цілої низки румунських та іноземних фахівців, котрі провели перспективний
аналіз геополітичної динаміки розширеного Чорноморського регіону. Докладніше
про цю книгу розповів Нарчіс Белешою: «Перспектива, оптика, яку
ми пропонуємо в рамках цієї теми є абсолютно новою. Наукова новизна одержаних
результатів дослідження полягає в інструменті, який ми використовуємо для
виявлення течій у цьому просторі, а саме: перспективні дослідження. Вони
припускають, окрім класичних формул документації, аналізу, аргументації, використання уяви в рамках сценаріїв типу «чорний лебідь». Це нова
концепція аналізу, яка припускає висування гіпотез з надзвичайно низьким
ступенем матеріалізації. Звичайно, якщо подивитися на недавнє минуле, то побачимо,
що ця концепція «чорного лебедя» якимось чином має бути пристосована до
нинішніх реалій. Тому що наприклад обрання Дональда Трампа президентом США або
вихід Великої Британії з ЄС були малоймовірними сценаріями, які мало хто з нас вважав
здійсненними. Тому сьогодні ми повинні приділити належну увагу цьому методу «чорний
лебідь».»

Використовуючи
чітку методологію та низку показників колектив фахівців запропонував 83
сценарії можливого розвитку ситуації в розширеному Чорноморському регіоні,
деякі з яких здійснені за методом «чорний лебідь», який припускає викладення
вкрай малоймовірних гіпотез, але які державні структури повинні враховувати для
уникнення несподіванок. Розповідає директор Центру із запобігання конфліктам і
раннього попередження Юліан Кіфу: «Ми, врешті-решт, створили 83 сценарії, з
яких 11 – типу «чорний лебідь», виходячи з бажання виявити відносну вірогідність,
тобто речі, які здаються всім експертам відносно вірогідними. Ми створили ці
сценарії типу «чорний лебідь», щоб уникнути стратегічної несподіванки та, щоб мати
виклик у кожному відносно вірогідному сценарії. Йдеться про перспективне
дослідження, на коротко-, середньо- і довготривалу перспективи розвитку подій в
розширеному Чорноморському регіоні. На підставі свого досвіду ми прийшли до
висновку, що деякі сценарії «чорний лебідь», які колись здавалися нереальними,
стали надзвичайно життєздатними сьогодні. Це надзвичайно важлива і корисна
книга, котра торкається всіх акторів, що перебувають у цьому регіоні, а
методологія є чисто румунською, яку ми застосовуємо вже уп’яте чи ушосте, після
її використання при аналізі ситуації Україні на тлі великих змін та сильної
турбулентності.»

У
свою чергу Міністр закордонних справ Румунії Теодор Мелешкану вважає, що ця книга є незамінним
помічником для тих, хто працює в сфері державного
стратегічного планування закордонної політики. «Книга є, на мій погляд, першим серйозним аналізом проблем,
що виникають у Чорному морі та в розширеному Чорноморському регіоні. На жаль,
як відомо, світ, в якому ми живемо, дуже швидко змінюється. З цієї точки зору
здатність розглядати потенційні сценарії є основною діяльністю для всієї
зовнішньої політики Румунії. Мова йде не лише про теоретичні дослідження, а й
про дуже серйозний внесок деяких тематичних досліджень, які можна знайти в цій
книзі, і багато з них зроблені іноземними дослідниками з країн, які згадуються
в книзі.»

Глава румунського зовнішньополітичного відомства заявив,
що Румунія приділить особливу увагу Чорноморському регіону під час свого
головування у Радії ЄС в першій половині наступного року: «Ми маємо багато форм
співробітництва на рівні Чорноморського регіону, але переважна більшість з них,
за винятком деяких політичних дискусій, запропонували безліч проектів, які досі
не були втілені у життя. Саме тому у період, коли Румунія головуватиме в Раді
ЄС це питання буде для нас пріоритетним. Тобто серед багатьох інших пріоритетів,
це питання буде одним із головних пріоритетів, які ми утверджуватимемо під час румунського
головування в Раді ЄС. І важливим аспектом буде саме наведення аргументів на
підтримку ініціативи про необхідність залучити ЄС, за допомогою наявних
засобів, до підтримки та розвитку регіонального співробітництва, процвітання
чорноморських держав та забезпечення такої
соціальної та політичної еволюції, яка дозволить нам говорити про якісно новий рівень
демократії та державного управління в регіоні Чорного моря.»

З 12
по 14 квітня 2018 року Україну з
робочим візитом відвідав Державний секретар Міністерства закордонних справ
Румунії Дан Себастіан Некулеєску. Програма візиту була
дуже насиченою.

Зокрема 12 квітня румунський дипломат взяв участь в ХІ-му Київському Безпековому
Форумі де підкреслив стратегічну важливість Чорноморського регіону для
євроатлантичної безпеки і підкреслив роль солідарності серед союзників в
управлінні викликами і загрозами, в тому числі регіональними. Він також нагадав, що Румунія приділяє особливу увагу подальшому посиленню присутності НАТО
на східному фланзі і співпраці між НАТО та східноєвропейськими партнерами.

Дан Себастіан Некулеєску: Проблеми і конфлікти, які існують в Чорноморському
регіоні, є тривалішими, ніж агресія та порушення міжнародного права, що
відбулися 4 роки тому. Румунія була однією
з країн-членів Альянсу, а до цього партнером, які постійно попереджували про
наростання конфліктів і напруження в регіоні, що були викликом для всього
регіону. Потім у 2014 році відбулися ці трагічні події. І, як раніше, Румунія
вважає незаконну анексію Криму Росією серйозним порушенням міжнародного права.
Хочу чітко підкреслити, що Румунія підтримує суверенітет, територіальну
цілісність, незалежність України. Це наша принципова позиція, від якої ми не
відмовимося. І це чіткий сигнал, який би я хотів надіслати усім на цьому
форумі. Відтоді минуло 4 роки, мілітаризація Чорноморського регіону лише
збільшується, виклики залишаються, а проблеми наростають.

Дан Себастіан Некулеєску сказав, що кожна країна
повинна посилювати свою військову спроможність, а також
нарощувати і впроваджувати європейські стандарти в політиці та у військовій
сфері, додавши, що Україна може навчитися на досвіді Румунії, яка отримала
переваги від цих стандартів, що зараз служать всій нації. Румунія зацікавлена у
продовженні обговорення з Україною в усіх форматах, в форматі ЄС, і в форматі
НАТО, і двосторонньому форматі. Саме тому я тут. Ми маємо розв’язувати
проблеми, які між нами існують, але, водночас, підтверджувати принципи, від
яких ми не будемо відхилятися.

Того ж дня в МЗС України відбулися політичні консультації
Держсекретаря румунського зовнішньополітичного відомства із заступником Міністра закордонних справ України Василем Боднарем. Сторони обговорили основні питання
порядку денного двосторонніх відносин, наголосивши на необхідності знайдення
сталих рішень у питанні забезпечення права на освіту рідною мовою для осіб, які
належать до румунської меншини в Україні. Василь Боднар поінформував
румунського колегу про хід імплементації положень Закону України «Про освіту» та
актуальні питання захисту прав представників національних меншин в Україні, а
Дан Некулеєску підтвердив постійну турботу румунської влади про захист та
просування прав осіб, що належать до румунської меншини в Україні. У той же час сторони підтвердили зацікавленість у
розвитку економічного співробітництва, в тому числі транскордонного.

Саме проблемі освіти рідною мовою для етнічних румунів
України під час свого візиту приділив головну увагу румунський дипломат, який є
співголовою
Румунської частини Змішаної Румунсько-Української міжурядової комісії з питань
забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин. Ця тема була порушена і 13 квітня під час
зустрічі з його українським візаві, першим заступником Міністра культури України
Світланою Фоменко. Сторони обговорили стан імплементації Протоколу VI засідання змішаної міжурядової комісії, домовились про проведення наступного
засідання у жовтні цього року та обговорили низку питань, пов’язаних з
подальшим розвитком співробітництва в галузі освіти, науки, культури та
інформації, а також реалізації спільних культурно-мистецьких проектів.

В останній день свого візиту до України Державний секретар Міністерства закордонних справ Румунії Дан Себастіан Некулеєску відвідав місто Чернівці, де мав зустріч з представниками місцевих органів виконавчої влади та румунських громад. Румунський дипломат підкреслив, що в діалозі з
українською владою, румунська сторона твердо наголошує на необхідності
збереження прав етнічних румунів, зокрема права на освіту рідною мовою. Так
само були порушені питання транскордонного співробітництва, а також
необхідність якнайшвидшого завершення українською стороною реконструкції пунктів пропуску Дяківці-Раковец і
Красноїльськ-Вікову де Сус

17-18
травня 2018 року в місті Чернівці відбулося засідання Робочої групи з питань транспорту
та інфраструктури між Румунією та Україною. Румунську делегацію очолила Державний
секретар Міністерства транспорту Марія Магдалена Грігоре, а українську
сторону очолив заступник Міністра інфраструктури з питань європейської інтеграції Віктор Довгань.

Сторони обговорили цілий ряд питань, що стосуються
розвитку залізничного та автомобільного сполучення, організації пасажирських та
вантажних перевезень (зокрема пов’язаних з перетином кордону та роботою пунктів пропуску),
а також дозволів на двосторонні й транзитні перевезення.

Таким чином по залізничних пасажирських перевезеннях
сторони домовилися про введення з 1 січня
двох пар поїздів (4 потяги) в обидві сторони, які забезпечать сполучення
між румунським містом Сучава та українським містом Чернівці, з пересадкою на
станції Вадул-Сірет. Курсування цього потягу може сприяти розвантаженню
міжнародного пункту перетину кордону «Сірет-Порубне» та водночас збільшенню
потоку пасажирських перевезень між Румунією та Україною. Так само відкриття
постійного залізничного зв’язку між Сучавою та Чернівцями сприятиме розвитку
торгівлі і туристичного потенціалу прикордонних районів.

З іншого боку, в ході засідання спільної робочої групи з питань транспорту та інфраструктури було досягнуто спільне рішення щодо необхідності
організації контрейлерних перевезень типу RO-LA територіями України та Румунії та домовилися
про подальше сприяння їх розвитку. Маршрут курсування контрейлерного поїзда в складі
22 залізничних платформ та 1 вагону для перевезення водіїв буде через Вадул-Сірет до міста Руссе (Болгарія) завдовжки 605 км, а час курсування становитиме 33
години. Румунська сторона сприятиме та підтримуватиме користувачів цієї системи
через механізми компенсації шляхом видачі їм транзитних дозволів.

Стосовно автомобільних перевезень сторони дійшли згоди збільшити
загальну квоту дозволів на здійснення міжнародних автоперевезень на 2018-2019 роки.
Найближчим часом українські перевізники додатково отримають 4500 транзитних та
1000 двосторонніх дозволів. За підсумками переговорів сторони підписали протокол,
окремі пункти якого вирішено винести на подальше обговорення під час чергового засідання
Румунсько-української Змішаної Комісії з питань міжнародного автомобільного транспорту,
яке відбудеться в липні цього року в Києві.

Крім цього заступник міністра інфраструктури України
Віктор Довгань повідомив, що Міністерство транспорту Румунії виступило з
пропозицією про будівництва європейської колії до Чернівців за прикладом
проекту Мукачево-Дебрецен. Український чиновник додав, що ця ініціатива буде
проаналізована українською стороною, оскільки в разі налагодження швидкісного
сполучення між Сучавою та Чернівцями аеропорти цих двох міст будуть конкурувати
за пасажирів. Відстань залізницею між Сучавою і Чернівцями становить 92 км. На сьогодні є
тільки один один вагон, що курсує з Києва до Бухареста, але лише раз на тиждень.

Нагадаємо, що з 2018 року в Україну зайде румунський лоукостер Blue Air,
який розглядає можливість відкриття авіасполучення
між Чернівцями та Бухарестом.