Category: Суспільство сьогодні

У період економічної кризи — і не лише — e світі, в якому здається, що час пролітає мимо нас, навіть маючи перезавантажену програму можна знайти готовність для романтичних зустрічей. Свідченням цього може бути й хороша ситуація матрімоніальних сайтів або агентств, яких рецесія ніби-то не зачипила. Більш того, в 2010 році, у повному розпалі кризи, в Румунії успішно розвинувся новий бізнес, а саме романтична система спід-дейтінг.

Про це розповідає нам Сімона Стате, основоположник першого агентства такого профілю у нашій країні: «Це зустрічі, що влаштовуються між рівним числом дівчат і парубків, які проводять 7-хвилинні бесіди, щоб вирішити, чи бажають побачитися знов або бажають при нашій допомозі встановити новий контакт. Це може здаватися важко, проте наукові дослідження довели, що 30 секунд достатні для того, щоб скласти перше враження про іншу людину, а щоб зрозуміти, чи бажаєш знов зустрінутися з людиною, 7 хвилин сповна достатні.»

До речі, Сімона Стате не вважає свою фірму матрімоніальною, а просто-на-просто мережею для встановлення контактів. Люди знайомляться, розважаються, завязують дружбу та інколи навіть починають любовний роман. Окрім понад сотні пар, що сформувалися внаслідок контактів спід-дейтінг-у, наше агентство вже гордиться і першим весіллям, зізнається Сімона Стате. По допомогу до агентства звертаються зазвичай молоді люди віком до 35 років, але до цього методу вдаються й молодші 20-тирічні особи, або люди віком понад 55 років. Всі зустрічі відбуваються в двох кафе-барах в старому центрі Бухареста і для тих, хто сюди приходить, 7-хвилинна тривалість зустрічі не є новиною. Як правило, це люди з перевантаженою програмою, для яких життя проходить швидким темпом. Сімона Стате розповідає про клієнтів фірми: «Є і соромливі люди, але особливо звертаються до нас дуже активні з професійної точки зору особи, які вирішують, що за допомогою нас можуть швидше і ефективніше зустріти відповідну людину. Ми влаштовуємо зустрічі, а обрані нами особи повинні відповідати певним стандартам і критеріям. Клієнти приходять у встановлений час і швидко знайомляться із запропонованими нами варіантами, так що дуже зайняті люди економлять багато часу за допомогою нашого агентства».

Більше того, вже зявилися матрімоніальні агентства для корпоративного середовища. Клієнтами стали співробітники багатонаціональних компаній, що мають схожі звичаї і прагнення. Не дивлячись на дуже навантажену програму, люди цінують реальні зустрічі, як наприклад спід-дейтінг. Сімона Стате розповідає: «Ми влаштовуємо зустрічі між людьми. Це наша основна мета. Ми враховуємо певні критерії щоб познайомити людей, які мають щось спільного. Але ми встановлюємо лише реальні зустрічі, а не віртуальні. Впродовж останніх років в Румунії проводилися в основному віртуальні зустрічі на матрімоніальних сайтах. Тепер відчувається потребу реального контакту і ми сприяємо цій реальній зустрічі. Люди все більше й більше відчувають необхідність поспілкуватися віч-на-віч, а не за допомогою компютера».





Фірми, які влаштовують такі зустрічі не відчувають економічну кризу, так само й звичайні матрімоніальні агентства. Данієла Богдан, директор фірми вважає, що люди, всупереч невдачам, ніколи не відмовляються шукати відповідну пару: «Мало хто знаходить свою пару з першої спроби. Багатьом необхідні друга або третя спроба, адже знайомство є чудовою школою у нашій еволюції. Люди важко вибирають партнера на все життя і найчастіше роблять помилковий вибір коли намагаються почати нове життя. Матрімоніальне агентство надає їм можливість познайомиться з відповідними людьми, адже найчастіше всього життя не дає їм багато можливостей у цьому сенсі».

Хоча Інтернет виявляється дуже корисним, Данієла Богдан залишається прибічником реальних зустрічей: «Ми поставили за мету допомагати людям зустрітися, адже інколи пряма зустріч робить більше, ніж тисяча слів. Ми влаштовуємо зустріч лише якщо люди виявили зацікавленість один до одного і висловили бажання побачиться віч-на-віч. Таким чином, зростають шанси, оскільки наші клієнти практично зробили перший вибір. Організувати для них зустріч означає набагато більше, ніж втрачати час при компютері на сайтах. Набагато простіше обрати з нашої бази даних людину, яка тобі сподобалася з першого погляду по фотографії, по опису, і потім зустрітися з нею в реальному житті».

Щойно після падіння комунізму, коли кордони країнибули відкритідля широкого загалу, багато румунівстали на один крок ближче до своєї мрії одержати вищу освіту у престижномузахідному вищому навчальному закладі. Спочатку були численні перешкоди, як наприклад інші умови для вступу на факультет, різні системи оцінювання знань, необхідність заповнення різних форм, невідомих раніше румунським абітурієнтам, і не в останню чергу — платне навчання,якебагатьом румунамбуло не по кишені. Усе цегальмувало бажання студентів, алене зупинило їх. Зазвичай всі, хто знав, що має шанси поступити до престижних університетів в Європі, США або Канаді заздалегідь збиралися силами і за допомогою сімї направляли свої заявки. І оскільки стипендій було досить мало, позитивнавідповідь з боку університетів означала не тільки радість, айперспектива серйозних фінансовихзусиль.

Минули роки, Румунія вступила в ЄС, унаслідок чогозбільшилися надані пільги для румунів, котрі бажають навчатися в інших країнах. Зявилися, водночас, іфахівціз надання консультаційних послуг. Одним з таких фахівців єбританець Симон Паркер, який добре знає британську системуосвіти, будучиадміністратором великого і престижного коледжу. Побажавши змінитикарєрувін переселився в Бухарест у2003 році і став викладачем англійської мови в коледжі імені Джордже Кошбука. Там він був приємно здивований не тільки високим рівнем підготовки учнів, ай їх бажанням вчитися у Великій Британії. І оскільки учні ставили дуже багато запитань, а відповіді було важко знайти відразу, Симон Паркер відкрив незабаром консалтинговуфірму. Тепер він успішно готує румунських студентів до вступу в престижні британські ВНЗ.

Труднощі, з якими стикаються румунські абітурієнтине дуже відрізняються від тих, які повинні подолати британські учні, стверджуєСимон Паркер: «Заповнення форм є ясним і простим етапом. Однак лист про наміри- односторінковий документ, який повинен міститине більше4000 знаків, вважається не тільки британцями найважчим текстом, який їм довелося написати за все своє життя. Янамагаюся допомогти майбутнім студентам знайти власний вибір,висловлювати свою прихильність до певного предмету, показувати свій особливий підхід, абидовести, що заслуговують місце в даному університеті. Вищі навчальні заклади не завжди хочутьотримувати від кандидатів списки з усією діяльністю за останні роки, вони швидше за все бажають дізнатися, чому навчилися кандидати і якою мірою отримані знання мають звязок з майбутніми університетськими курсами.»

Інакше кажучи, щоб переконати приймальну комісію, майбутній студент повинен мати персональний підхід до певних предметів. У цьому сенсі Симон Паркер помітив схожості, але й різниці між румунськими та британськимиучнями: «Всім учням важко відкрито предствитивсі свої досягнення. Найчастішевони намагаються бути скромними. Також є деякі культурні відмінності у зв’язку з кандидатурами. Усі британські університети бажають бачити реальний ентузіазм з боку студентів, а багато румунськихучнівне звикли висловлювати свою пристрасть до певного предмету, особливо коли заповнюють форму заяви для вступу у ВНЗ, котрувважають простою формальністю. Серед численних переваг румунських учнів, які намагаються поступити убританськийуніверситет налічується, в першу чергу,високий рівень підготовки в області математики і наук. А з іншого боку учні скаржаться на занадто велику кількість предметів. Але багато британськихуніверситетіввисоко оцінюють це і вважають, що румунські учні мають ширшийгоризонт знань.»

У 2010-2011академічному році всі учні, які отримали консультацію Симона Паркера поступили в престижні університети Великобританії. Для цього успіху проте булинеобхідніспільнізусилля: «Я вважаю за краще працювати з усією родиною, а не тільки з учнем. Очевидно батьки бажають, щоб їхня дитина домогласяуспіху. Проте япомітив щось цікаве. Діти зацікавлені більше теперішнім часом, у той час як батьки схильні згадувати усі хороші результатиз минулого. Саме тому часто, коли миразом заповнюємо заяву настипендію, батьки краще пам’ятають премії, отримані дітьми,наприклад, у дев’ятому класі. Це може виявитися дуже важливм.Чомусь батьки пам’ятають те, що діти забувають.»

З 2007 року, після вступуРумунії до ЄС, винкикли нові можливості фінансування освіти: румунські учні мають право просити у Великобританії кредит для навчання. Кредит надається в дуже вигідних умовах. У тому, що стосується повсякденних витрат в інших країнах, то є варіант роботи на півнорми, каже Симон Паркер: «У Румунії зазвичай батьки не згодні, аби їхні діти мали роботу під часнавчання в університеті,в той час як у Великобританії ще до вступу 40-50% учнівпрацюють на півнорми. Також більшість студентів мають роботу. І цю моду утримувати себе під час навчаннями взяли із США.У Румунії цього немає.Але, як правило, студенти адаптуються, і я знаю багатьох молодих людей, які не маючи допомоги від батьків, успішно завершили вищі навчальні заклади. Я не буду прикидатися, що це легко, але, як правило знаходять компроміс: батьки зобовязуються платити певну суму за проживання і книги, а діти працюють певну кількість годин.»

Симон Паркер працював змолодими людьми з усіх соціальних категорій, починаючи від тих, батьки яких оплачували навчання, і до тих, котрізаробляли на навчання і проживаннясамі. Тепер він має намір більше допомагати дітям з менш забезпечених верствнаселення саме для того, щоб довести суспільству, що все можливо.

З приходом зими ростуть і рахунки за опалення. Скасування субсидій на центральному рівні, подорожчання природного газу на 5% для населення і на 10% для фірм, створили проблеми для румунів. І в цьому році газ подорожчає на 10%, також у 2014, а з 2015 по 2018 рік ціна буде підвищуватися на 12% щорічно. З великими проблемами стикаються жителі в містах, де місцеві влади не можуть дозволити собі субсидіювати опалення.

Тобто суми, надані меріями, відрізняються, залежно від можливостей. На національному рівні, середня ціна, яку населення платить за гігакалорію, становить приблизно 250 лей, тобто 55 євро. Слід сказати, що в Румунії середня чиста зарплата покриває 6 гігакалорій, – так як у вересні 2012 року її рівень становив 1538 лей – приблизно 340 євро, а середня пенсія в третьому кварталі року становила 771 лей – 171 євро.



Під час зими ціна за опалення квартир через мережу теплоцентралей складе від 250 до 500 лей – приблизно 110 євро, в залежності від опаленої площі. Місто з найнижчою ціною за гігакалорію – 150 лей (35 євро) – Плойешти. Щасливими можна назвати і жителів столиці, де гігакалорія коштує лише 170 лей (майже 40 євро), так як мерія прийняла рішення субсидіювати виробничу ціну, яка доходить до 400 лей – приблизно 90 євро. А в місті Решіца, наприклад, люди повинні платити 259 лей – 57 євро за гігакалорію, субсидована місцевою владою.



У цих умовах, румуни намагаються використовувати більш дешеві системи опалення, газові котли, дрова або електрику. Багато відключилися від центральної системи опалення та придбали індивідуальні котли. Тільки за останні 10 років централізована система теплоцентралей втратила майже мільйон клієнтів. Так, якщо в 2002 році вона обслуговувала 2,5 мільйона квартир, сьогодні споживачів залишилося лише мільйон 470 тисяч, згідно з оцінками виробника устаткування і послуг для опалення та забезпечення гарячою водою.



Ми запитали кількох людей, як вони справляються з проблемою опалення житла. Ось що каже мешканка з Бухареста: ”Взимку витрати ростуть. У мене двокімнатна квартира, кухня, коридор, ще й квіти у мене … але я більше 20 градусів не прогріваю. У мене термометр і я програмую газовий котел . Минулої зими я платила 400 лей на місяць .”



У міста П’ятра Нямц ціна гігакалорії – 356 лей (80 євро), привід для переходу до індивідуальних котлів, хоча для цього необхідна інвестиція в приблизно 1000 євро: ”У мене котел вже 10 років. Я його встановив, тому що у нас не було гарячої води і не було досить тепло у квартирі. Звичайно, це перевага котла, опалюєш квартиру скільки хочеш. Однак ціна гігакалорії підвищилася, а зарплати залишилися такими ж. Складно … У місті П’ятра Нямц більшість людей встановили котли, тому що якщо в підїзді було 4-5 квартир або 10 з котлами, решта сімей повинні були покривати теплові втрати. Дуже мало людей залишилося без індивідуальних котлів.”



Для жителів Бухареста залишається як і раніше вигідніше бути включеним до централізованої системи. І це особливо в будинках, де була пророблена термічна ізоляція, і таким чином, централізована система опалення залишається найдешевшим варіантом: ”Наш будинок був ізольований термічно і це відчулося в рахунках. Якщо два роки тому, до ізолювання будинку, взимку ми платили певну суму, ця сума скоротилася до половини взимку 2011 – 2012 рр.. У нашому будинку всі задоволені.”



Крім субсидій для опалення, румуни з дуже маленькими доходами отримують також і допомогу для опалення протягом 5 місяців, але лише в певних умовах. Георге Стенеску, адміністратор будинку в Бухаресті: ”Кожна мерія, в разі Бухареста, кожен район, в залежності від бюджету, може надати чи ні допомогу з опалення. Закон регламентує умови надання допомоги. Громадянин з невеликими доходами, незважаючи, користується він послугами централізованої системи, або має свій котел, або пічку на дровах або з вугіллям, має вкластися у певні рамки. У цьому році можуть отримати цю допомогу особи, доходи яких за місяць, на кожного члена сімї не перевищують 786 лей (175 євро), або ті, хто живе поодинці і його місячні доходи не перевищують 1082 лея (240 євро). Якщо говорити про субсидії, їх отримує все населення Бухареста, незважаючи на доходи.”



З іншого боку в Румунії ми стикаємося з незвичайним становищем, якщо порівнювати з тим, що відбувається в інших країнах ЄС, щодо вживання систем опалення в рамках однієї будівлі: ”Днями в Урядовому віснику була опублікована директива ЄС про заходи енергетичної ефективності, які повинні застосовуватись всіма країнами-членами, включно і Румунією. Якщо говорити про Бухарест, у нас все одно немає енергетичної стратегії в звязку з ситуацією в столиці. Необхідно щоб в якомусь кварталі були тільки квартирні котли, а в іншому, опалення здійснювалося тільки централізованою компанією РАДЕТ. У нас такої стратегії немає. В певний час було божевілля з котлами, кожен купував і ставив їх собі в квартиру. Однак не всі відключилися від централізованого опалення, тобто в одному будинку працюють дві системи опалення, що призвело до неполадок у централізованій системі опалення в Бухаресті. В інших європейських країнах існує єдина система в будинку, і так само розподіляються і витрати.”



Теплові насоси, термічна плазма та випромінюючі щити не використовуються румунами. По суті, всі зводяться до ідеї, що вони опалюють твій дім на 75% дешевше, ніж котли, але з досить великою первісною інвестицією. Наприклад, в місті Орадя використовуються такі системи опалення. Йосип Ножа, адміністратор фірми, що продає такі технології: ”Деякі люди відключилися від централізованої системи опалення та встановили собі теплові насоси, які беруть дві третини з енергії землі і також використовують небагато електроенергії. Таким чином, можна, наприклад, забезпечити опалення будинку площею в приблизно 150 кв. метрів 350-400 леями в місяць. Але головна умова – щоб у будинку була ізоляція, щоб вікна мали потрійні скляні панелі. Тобто необхідно дотримуватись умови термоізоляції, і тоді витрати на опалення і гарячу воду невеликі. У багатоповерховому будинку, десь 60 кв. м таке обладнання забезпечить тепло в цьому році за приблизно 550-600 лей на місяць. Це багато. Небагато вдаються до цих систем, як раз через великі витрати. Устаткування тепловим насосом коштує приблизно 10-15.000 євро.”



Якщо залишатися в області відновлювальних енергій, можна сказати, що найщасливіші румуни, коли мова йде про комунальні платежі, живуть в місті Беюш, в повіті Біхор (захід), місцевість де проживає лише 10 тисяч людей. Там була побудована централізована система опалення на основі геотермальної води, яка забезпечує тепло за лише 80 лей за гігакалорію. І жителі міста Інторсура Бузеулуй (південь) добре справляються з цією проблемою. Вони платять 114 лей за гігакалорію, завдяки центральній теплостанції, що працює на основі деревяної стружки.

Проти явища, що впливає як на стосунки звичайних громадян з державними установами, так і на політичне життя та ділове середовище, малої і великої корупції потрібно боротися на всіх рівнях, починаючи від невеликих громад людей. Такою була головна ідея проекту Фонду SynergEtica під назвою “Виверження антикорупції”. В рамках проекту були проведені мастеркласи з організування громад для молодих людей, які прагнуть дізнатися як можна перейти від подиву і розчарування до дії, від “як це може бути так? до “що ми можемо зробити?».



Ідея звязати організацію громади із боротьбою проти малої корупції довелася благотворною. Мало відоме і вжите в Румунії громадське організування може привести людей звернутися до органів влади, тим самим запобігаючи актам корупції, викриваючи їх і навчаючи вирішувати проблеми не вдаючись до актів корупції. Більш детальну інформацію про взаємозвязок між участю громадян і боротьбою з цим лихом, дізнаємося від Раду Ніколає, менеджера Центру юридичних ресурсів, який проводив мастеркласи в рамках проекту “Виверження антикорупції”: ”Основною проблемою є те, що підприємства і громадяни розуміють розв’язати свої проблеми даючи хабара. Частина антикорупційного підходу, на додаток до всіх державних політик та кримінальної відповідальності за корупцію, припускає і обов’язкову участь громадян. Якщо ви подивитеся на опитування, громадяни дають хабара в системі охорони здоровя, в установах державного управління та у сфері освіти. Сукупний річний обсяг хабарів, які дають звичайні люди, досягає 480 мільйонів євро, якщо ми спираємося на даних кількох отпитувань. Євробарометр про корупцію свідчить, що лише 30% з румунів зізнаються, що протягом останнього року від них вимагали хабара, і 20% з них його дали.”



Упродовж років було організовано кілька антикорупційних кампаній, деякі з них закликали громадян не давати хабарі. Тим не менш, звичайне гасло, мабуть, не є достатнім. Люди потребують допомоги, щоб вирішити свої проблеми, не чекаючи рішень від корумпованої системи, вважає Раду Ніколає. Тому, мастеркласи з громадського організування приходять на зустріч окремій потребі, особливо молодих людей. Раду Ніколає: ”Ми хочемо, щоб молоді люди, яких ми підготували бути спільнотними організаторами у їхніх громадах, намагалися розмовляти з людьми, визначити проблеми і зібрати їх, щоб спробувати вирішити шляхом клопотань, зустрічей із представниками влади або спробувати на добровільних засадах змінити щось у громаді. Вони можуть обрати варіант пасивно сидіти і чекати, поки влада вирішить їх проблеми. Або можуть вирішити втрутитися. Цього ми бажаємо: активні громадяни, які не тільки скаржаться на проблеми, але й намагаюся знаходити разом з іншими рішення, яких би пропонували властям.



У мастеркласах в Бухаресті в рамках проекту “Виверження антикорупції” взяли участь 13 молодих людей. Серед них Данієла Плопяну, яка зізналася: ”Я відчула необхідність зробити це, тому що кожен з нас повинен зробити щось аби жити в кращому суспільстві і мати краще життя. Головно навічити навчити людей з вашого оточення як можна боротися за свої права по відношенню до властей. По-друге, в цих мастеркласах я дізнався, що люди повинні знати, що вони можуть вирішити свою долю не лише раз на чотири роки, голосуванням на виборах, а й кожного дня.”



Марія Педуре є віце-президентом Національної спілки студентських організацій в Румунії: “Тепер, наприкінці мого студентського життя, я відчула потребу зробити ще один крок і спробувати вирішити проблеми іншого роду громади. На мій погляд, на цих курсах я ознайомилася із свого роду анти-корупційною культурою, яку пізніше ми просуватимемо в рамках інших громад. Утверджуючи цю культуру боротьби з корупцією та належного управління в громадах, люди, безумовно, думатимуть двічі перед тим як погодитися із актом корупції.”



Особливо, коли акт корупції може створити шкідливий прецедент для решти членів громади. Знов біля мікрофону Раду Ніколає з Центру юридичних ресурсів: ”Іншою подією, яку ми організували, було розмовляти в парках з різними громадянами, яких закликали не давати хабарі. Один з них відповів нам, що якщо він не дає хабара, не вирішує свої проблеми. Тому, ми повинні в громадах відкрито говорити про це явище і якими є його наслідки на довгий строк. Довгострокові наслідки впливають на структуру громади, впливають і на наших дітей. Наприклад, у галузі охорони здоровя, підкупити лікаря означає пунктуально вирішити свої проблеми, однак, можливо інші бідні люди не будуть в змозі давати грошей і не матимуть доступу до тих же послуг. У цьому випадку, давати хабара означає чинити зло іншим.”



Розпочатий в Бухаресті проект “Виверження антикорупції” продовжується і в інших важливих містах країни.

Березень ассоціюєтся з першими ознаками весни – квітами, птахами, більш легким одягом, відкритими терасами і великою кількістю курців під відкритим небом. Дослідження Global Adult Tobacco Survey виявило теж у березні, в Бухаресті, небезпеку куріння, як активного, так і пасивного, для здоровя, а також рівень усвідомлення румунами віком понад 15 років цієї небезпеки.



Після офіційного представлення результатів цього дослідження, румунські власті висловили надію на суворе застосування законодавства проти куріння в громадських просторах, а також на пошук рішень для посилення цього законодавства аж до заборони куріння в приватному просторі, з метою запобігання пасивного куріння людьми різного віку.



Подробиці про дослідження надала його координатор для Румунії, лікар Соріна Ірімія. «Виходячи з того, що куріння є головною причиною смерті, якої можна запобігти, у 1999 році Всесвітня організація охорони здоровя, Центр контролю і попередження хвороб і канадська Асоціація суспільної охорони здоровя створили цю глобальну систему нагляду над курінням. Вона включає інформації, зібрані за допомогою декількох досліджень, одного, зосередженого на учнях у віці 13-15 років у школах, проведеного в 2004 році, а потім в 2009 році, другого, який вивчав куріння серед шкільного персоналу й іншого, зосередженого на студентів 3-го курсу факультетів стоматології, медицини і фармацевтики і дослідження Global Adult Tobacco Survey, яке забезпечує моніторинг явища куріння серед дорослих.»



Глобальне дослідження про куріння серед дорослих, проведене в 2011 році в Румунії, було показовим дослідженням на національному рівні, в тому що стосується куріння серед осіб у віці 15 років і старше. Дослідження надає інформацію про куріння, відмову від куріння, пасивне куріння, економічні аспекти, сприйняття куріння. Згідно з даними, в Румунії 24,3% дорослих курять щодня, з яких 34,9% чоловіки і 14,5% жінки. 2,4% курять тільки іноді, з них 2,5% складають чоловіки і 2,2% жінки. Норма щоденного куріння була максимальною для вікової категорії 25-44 роки. Крім того, 37,8% тих, хто палить щодня, спробували принаймні один раз кинути палити в останні 12 місяців. У тому що стосується пасивного куріння, 35,4% осіб, старше 15 років заявили, що піддавалися тютюновому диму вдома. Більш того, 34,2% працівників піддавалися тютюновому диму на роботі в останні 30 днів. В середньому, курець, який палить щодня витрачає на сигарети в Румунії, щомісяця, 273 лея, тобто приблизно 62 євро, що трохи менше половини мінімальної зарплати по економіці.”



Лікар Соріна Ірімія надала інформацію про серйозність цього явища. «Епідеміологічні дані є життєвоважливі для встановлення заходів по зупинення епідемії. І в разі куріння мова йде про епідемію. У Румунії 4,8 млн. дорослих палять щодня, в результаті чого вони піддані більшому ризику захворювання і смерті. На щастя, епідемію куріння можна зупинити, а Global Adult Tobacco Survey ставить наголос на вимірювання ефективності втручання. Румунське законодавство забороняє куріння в громадських просторах, але воно на жаль не дотримується. Слід знайти заходи, здатні допомогти застосуванню закону. Власне, бажано законодавство “Smoke free”, бо це є справжнім рішенням. Понад 70% респондентів висловилися за повну заборону куріння. Ніде люди не повинні курити, навіть в автомобілі, оскільки якщо в ньому їздить і дитина, то й вона стає пасивним курцем. Понад 6 мільйонів чоловік є пасивними курцями у себе вдома. Ми бажаємо переконати людей жити без тютюнового диму.»



Серед тривожних результатів дослідження, один особливо привертає увагу фахівців, а саме той, який вказує, що з курців, які палять щодня, 60% залежні від нікотину, тобто вони викурюють першу сигарету у першій половині години після пробудження. Для них, суспільна охорона здоровя має розробити спеціальні програми підтримки, підвищення ступеня усвідомлення того, що існують безкоштовні програми для відмови від паління, що вони можуть користуватися порадами фахівців, а також що існують безкоштовні телефонні лінії для залучення до такого роду програми.



Міра, яку влада в Румунії була заохочена вжити внаслідок дослідження Global Adult Tobacco Survey — це подорожчання цигарок, оскільки 60% респондентів висловилися на користь підвищення цін на цигарки. (Ана-Маріа Кононович, Христина Манта)

Той, хто мріє про альтернативні методи навчання, з проведеними уроками історії на вулиці перед будинками історичного значення, або з уроками ботаніки під час гірських маршрутів, був повністю задоволений саме перед весняними канікулами учнів. В цьому році, вперше, учні, викладачі та батьки змогли побачити “школу інакше”. З 2-го по 6-е квітня, уроки та звичайні контрольні роботи були замінені на позашкільні заходи, а класичний розклад уроків був перетворений на спеціальний.



Окремі викладачі та учні обрали, в рамках проекту “Школа інакше”, відвідати приміщення Румунського товариства радіомовлення. Класний керівник восьмого класу та викладач англійської мови школи імені “Марії Росетті” Вірджінія Богдан пояснила цей вибір і подала подробиці у зв’язку з підготовленою програмою “Школа інакше”: ”Учні восьмого класу, хоча ще не повинні вибирати свою професію, можуть обрати ліцей, в якому б навчались зокрема предмети, які їм необхідні будуть для майбутньої професії. Я попросила батьків допомогти мені в цьому сенсі, щоб показати дітям необовязково їхні робочі місця, але й інші професії, ніж ті які зазвичай дитина знає: лікаря, викладача або економіста. Я сподіваюся, що візит до Румунського товариства радіомовлення дасть їм можливість зрозуміти, у чому полягає робота журналіста. А також поширити кругозір. Крім цього, ми відвідуємо окремі квартали Бухареста. У нас є гід, який представляє нам будинки історичного значення, памятники старого міста.”



Для учнів, “Школа інакше” без уроків, оцінок, перевірок знань, з прогулянками по місту, була дуже приємною. Ось що сказав нам учень восьмого класу Еміліан Діакону: ”

Мені це здалося дуже гарною ідеєю, але не сподобалося, що на початку йшла мова, що ми повинні провести позашкільні заходи лише в школі.”



Теодора Себедяну, його колега ствердила, що: ”Учні можуть розслабитися і водночас навчитись чомусь новому. І мені б сподобалося частіше виходити із школи, але треба зрозуміти, що якби всі учні вийшли на вулицю одночасно створивбися хаос. Ми повинні бути організованими.”



Представники громадського суспільства позитивно оцінили ініціативу Міністерства освіти, оскільки метою проекту “Школа інакше” було залучення учнів і вчителів до неформальної освітньої програми, для оволодіння учнями новими навичками, матері лом та новими способами діяльності. Але, оскільки ці заходи проводяться зокрема поза школою, в місті або у середовищі де вони проживають, має бути залучена й місцева громада. Ось якої думки професор Факультету психології та педагогіки та експерт неурядової організації “Центр виховання 2000” Анка Неделку:”Ця програма вимагає організування цікавих заходів як школою, так й громадським суспільством. Не можна буде весь час відвідувати ті самі місця. Тому необхідна велика різноманітність пропозицій. Бажано, щоб проект “Школа інакше” залучила не тільки навчальні заклади, а й наприклад музеї. Вони повинні оновлюватися, створювати ательє для дітей, так як роблять уже деякі з них. Повинен би існувати музей науки, який тепер не існує і куди діти могли б йти, щоб побачити що означає поширення звуку або світла.”



Більше того, оскільки учні зацікавлені зміненням способу проведення уроків, “Школа інакше” не повинна обмежуватись до одного тижня. Знову біля мікрофону Анка Неделку: ”Школа має бути інакшою, тобто вона повинна стимулювати творчу активність школярів весь час. Не треба проводити позашкільні заходи протягом одного тижня, і потім повернутися до традиційних методів навчання. Альтернативні методи навчання треба весь час застосовувати. “ (Крістіне Лешку, Христина Штірбець)

Європейські статистики вказують, що приблизно один з шести працездатних людей заявив про тривалу проблему із здоровям або фізичний недолік. Цифри вказують також, що рівень зайнятості людей з фізичними або розумовими вадами в ЄС складає приблизно 50%, в порівнянні з 68% для решти населення. Експерти стверджують, що ця категорія більшою мірою піддана соціальній та економічній ізоляції ніж інші категорії осіб. Насправді, рівень безробіття серед людей з фізичними або розумовими вадами в двоє більше, ніж серед інших категорій активного населення.



В цьому контексті, у Румунії, Фонд “Estuar” започаткував першу онлайнову платформу працевлаштування присвячену людям з фізичними або розумовими вадами: www.faraeticheta.org. Консультант фонду Ралука Кіріак: “Ідея платформи є частиною проекту “Вкладай у люди”, фінансованого Європейським соціальним фондом шляхом операційно-секторної програми розвитку людських ресурсів. Ми хотіли, щоб це була свого роду зустріч через Інтернет між людьми з фізичними або розумовими вадами, а саме людьми з психічними вадами та роботодавцями, які бажають наймати людей, які стикаються з такими проблемами.”



У жовтні 2011 року, колишній міністр праці Сулфіна Барбу заявила, що лише трохи більше 12% дорослих людей з фізичними або розумовими вадами в Румунії працюють, головні недоліки наведені роботодавцями будучи недостатня підготовка, мала кількість вакансій, слабке інформування про можливості працевлаштування для цієї категорії осіб. Ми запитали пані Ралуку Кіріак, з якими проблемами стикаються в нашій країні люди з фізичними або розумовими вадами у сфері зайнятості: «Очевидно, що люди з психічними або іншими вадами здоров’я важче знаходять собі місце праці, а суспільство, роботодавці як і раніше не реагують достатньо чи не достатньо проінформовані, і не хочуть наймати людей, які мають такі проблеми. Але ми, все ж таки, добилися прогресу в цьому відношенні, а саме зайнятості людей з фізичними або розумовими вадами”.



Для стимулювання соціальної інтеграції малозабезпечених категорій осіб, румунська держава надає податкові пільги всім підприємцям, які наймають на роботу людей цієї категорії. Так само, у 2006 році набув чинності закон, що змушує роботодавців наймати людей з фізичними або розумовими вадами. Мова йде про компанії, які мають щонайменше 50 працівників, і які повинні наймати на роботу людей з фізичними або розумовими вадами на рівні не менше 4% із загальної кількості працівників. Якщо ні, то вони повинні сплачувати щомісяця до державного бюджету суму, що дорівнює 50% мінімальної заробітної плати, помноженої на кількість робочих місць, на які вони не найняли людей з фізичними або розумовими вадами.



Онлайнова платформа www.faraeticheta.org надає роботодавцям докладну інформацію про те, що означає мати фізичну чи розумову ваду. Ралука Кіріак додає: “Ми допомагаємо роботодавцям зрозуміти, що вони можуть принести користь суспільству, всім нам, врешті-решт, найманням на роботу і людей з психічними або фізичними вадами, бо, таким чином, ці люди не потребуватимуть більше грошової допомоги з боку держави. Так чи інакше ми допомагаємо всім нам”.



Іншою проблемою роботодавців є адаптація робочого місця до потреб людей, які вони наймають на роботу: «Як фонд, який розгортає свою діяльність вже понад 18 років з людьми з фізичними або розумовими вадами, ми можемо допомогти роботодавцям, надаючи їм необхідну інформацію про те, як можна адаптувати умови праці для отримання найкращих результатів з боку особи з проблемами психічного здоровя і, щоб та особа була їм корисною. Людина, яка має такі проблеми може впоратися з роботою, як і будь-яка інша людина, однак роботодавець повинен з самого початку добре знати, що час від часу ця людина може не почувати себе добре і не бути такою ж ефективною як завжди…. Ми залишаємося на звязку з роботодавцями і після наймання на роботу осіб з проблемами психічного здоровя”.



Онлайн платформа для набору людей з фізичними або розумовими вадами www.faraeticheta.org почала діяти в грудні 2011 року. Зараз на сайті є 11 вакансій і 158 запитів. Останні спрямовані на офісну роботу. За словами ініціаторів проекту, дуже важливо для всіх роботодавців з самого початку знати, що ті, хто розміщує в інтернеті запит на працевлаштування стикається з певною проблемою здоров’я – психічною або фізичною. (Луана Плешя, Христина Манта)

1-го січня 2007-го року Румунія стала членом Європейського Союзу. У наступні 5 років настрій румунів змінювався у залежності від економічного становища в країні, а також на глобальному рівні. У 2007-му — 2008-му роках, коли населення почало відчувати позитивні економічні наслідки приєднання до ЄС, впевненість румунів у своє майбутнє була високою. Потім сталася світова економічна криза, яка спричинила заходи жорсткої економії, що серйозно вплинуло на психіку румунів.



Пік цього негативного настрою було досягнуто на початку цього року, коли кілька сотень осіб вийшли на вулиці на багатоденні протести у багатьох містах країни. На даний момент 70% румунів вважають, що країна йде в неправильному напрямку. Їх настрій було надавно розглянуто і порівняно з настроєм інших європейців у рамках дослідження під назвою “Румунська громадська думка в європейському контексті. Сруктура і тенденції в соціальному та регіональному просторах 2007-2011”.



Здійснене соціологом Дмитром Санду на основі Євробарометрів, опублікованих за вищезазначений відрізок часу, дослідження представляє декілька цікавих висновків. Ми дізналися про них від самого соцоілога Дмитра Санду: “Одним з найбільших відкриттів дослідження стало те, що основний фактор соціальних змін у нинішній Румунії випливає із невдоволень молоді щодо шансів, які відкриває перед ними Румунія та її установи. Пік оптимізму в цьому середовищі – 63%, припав на 2008-й рік. За два роки оптимізм впав до 27%. Чи зустрічається таке явище і в інших країнах Європи? Так, серед молоді Греції.”



Схожість між Румунією і Грецією – країною на півдні континенту, давнім членом Євросоюзу, може здатися дивною для тих, хто звик мислити крізь призму соціологічних кліше, вважає Думітру Санду. Його дослідження показало, що бачення навколишнього світу у румунів і болгар, наприклад, дуже схоже з баченням у південних країнах Євросоюзу.



Думітру Санду пояснює чому: “Група країн, що складається з Прибалтики, Румунії та Болгарії досить однорідна. Мова йде про відносно бідну частину Європи, що входила колись до соціалістичного табору. Ця група країн поводить себе по-іншому ніж країни центральної та східної Європи: Польща, Чехія, Словаччина, Словенія й Угорщина. До групи північноєвропейських країн, що складається зі Швеції та Данії, Прибалтійські держави не входять, оскільки це зовсім різні країни. На півдні справи виглядають інакше. На даний момент, судячи з нових показників, відбувається чітка боротьба між півднем Європи і центрально-східною Європою. З точки зору рівня задоволення умовами життя країни центральної і східної Європи мають більш високі показники, ніж південь Європи. І це є великою зміною.”



У той час, як на півночі континенту криза майже не похитнула моральний стан населення, на півдні справи йдуть зовсім інакше. Торкаючись цього нового поділу європейських регіонів, виходячи з морально-психологічного стану населення, соціолог Мірча Ківу зазначає: “Звичайно Португалія, Греція та Італія знаходяться на півдні Європи, але мені важко сказати, що вони складають регіон, хоча б тому, що вони не мають спільних кордонів. Те саме можна сказати і про Прибалтику, Румунію і Болгарію. Скоріше, я б спробував пояснити існуючу різницю виходячи із загальної історії, пережитої низкою країн. Румунія, Болгарія і країни Прибалтики проходять крізь етап більш складного розмежування з комуністичним минулим, в той час як південні країни були серйозно зачеплені економічною кризою.”



У той же час, погляд румунів, згідно з яким країна йде в неправильному напрямку, слід розглядати поєднуючи статистичні та культурні дані – стверджує антрополог Вінтіле Міхейлеску: “Багато говорилося про те, що країна йде в неправильному напрямку, це одне з постійних питань у соціологічних дослідженнях. До цього слід підходити з культурної точки зору, з погляду відносин у традиційному суспільстві, в якому завжди існувало негативне ставлення до влади, яку люди вважали чужою. Це ставлення збереглося донині. Влада – це влада, це уряд, це “ті”, хто нами керує і вони завжди погані. Тому, цей показник незадоволених тим у якому напрямку йде країна, майже 70%, не є релевантним. Для того, щоб зрозуміти реальну ситуацію ці дані слід доповнити іншим методом аналізу.”



Так само можна розглядати і високий рівень довіри румунів до установ Євросоюзу, який можна порівняти з високим рівнем довіри до Церкви. Європейські установи вважаються своєрідною вищою інстанцією, яка виправлє те, що тут роблять неправильно. І в цій сфері криза і заходи жорсткої економії сказали своє слово. Думітру Санду розповідає: “У 2006-му році ми мали 67% довіри до ЄС, і лише 27% довіри до Уряду Румунії. Пересічний румун шукає в Брюсселі рішення проблем у своїй країні, в той час, як італієць, француз, британець, вимагає рішень від національних установ. Це фундаментальна різниця. Навесні 2011-го року 62% румунів стверджували, що вони довіряють Євросоюзу. Протягом наступних 5-6 місяців, цей показник впав на 12%. Однак спад довіри до ЄС в 2011-му році є загальноєвропейським явищем, а не чисто румунським. І все-таки, румуни залишаються єврооптимістами й оптимістами взагалі. Вони швидко приходять до тями після кризових шоків.”



Ця криволінійна еволюція національного настрою у румунів є, однак, сприятливою умовою для виникнення соціальних рухів, підсумовує дослідження “Румунська громадська думка в європейському контексті. Сруктура і тенденції в соціальному та регіональному просторах 2007-2011”. (Крістіне Лешку; Василь Каптару)