Театральна подія Horror Vacui
У Бухаресті відбувся найдовший театральний захід у світі, який тривав із 15 до 22 лютого в художній галереї Galateca в центрі столиці у режимі 24/7.
Йон Пуйкан and Аліна Околот, 08.03.2025, 06:16
У Бухаресті відбувся найдовший театральний захід у світі, який тривав із 15 до 22 лютого в художній галереї Galateca в центрі столиці у режимі 24/7. У ньому взяли участь 505 акторів, кожен з яких виконав текст про порожнечу та сирітство. Проєкт Horror Vacui (у перекладі – «страх порожнечі») став унікальною світовою театральною прем’єрою, реалізованою за підтримки Музею сирітства та ініціативи Papercuts – платформи заради громадянських змін.
Цей театральний перформанс мав на меті створити емоційне посередництво, а також привернути увагу до визнання однієї з найтравматичніших сторінок минулого Румунії – проблеми дітей-сиріт та історії цього явища в комуністичний період до 1989 року та у посткомуністичну епоху. Понад 1 мільйон дітей стали сиротами під час комуністичного режиму, ставши жертвами системи, яка перетворила їх на «нічийних дітей». Це ініціатива, що прагне сприяти суспільним змінам через зміцнення культурної та громадянської стійкості.
Актор, драматург та ініціатор проєкту Horror Vacui Александру Івеною розповів нам, що стало натхненням для створення цього проєкту: «Останнім часом мені досить часто задають це запитання і здається, щодня під час вистави я знаходжу для нього нову відповідь. Сьогодні я усвідомив, що створив цей перформанс для того, щоб мої колеги-актори стали більш згуртованими, ближчими один до одного, аби почати бачити одне одного поза межами будь-яких естетичних чи політичних відмінностей. Мені було цікаво, чи зможемо ми об’єднати навколо однієї ідеї, одного проєкту, щонайменше 500 людей. У період, коли, здається, так легко помічати відмінності та ще легше перетворювати їх на вагомі причини, щоб триматися осторонь або уникати когось на роботі. І, напевно, так само, як у кожній історії ми досліджуємо тему сирітства, а разом із нею – її протилежність, так і ми, митці, шукаємо нові форми взаємодії та моменти, коли важливіше те, що створюємо разом, ніж те, що робимо індивідуально.»
Тексти, використані в івент-перформансі Horror Vacui, ґрунтуються на свідченнях та історіях, що зберігаються в Музеї сирітства, або на текстах сучасних авторів. Вони окреслюють колективну медитацію на тему дослідження минулого та розбудови майбутнього. Крім того, ця ініціатива має на меті створити приватний і безперервний простір для діалогу про пошук рішень. Александру Івеною розповідає про передісторію цього проєкту: «Ми можемо говорити про 253 мінімальні приклади, свідчення, фотографії та матеріали — одним словом, усе те, що Музей сирітства надав нам для включення в Horror Vacui. Решта елементів, на яких ми будували цей перформанс — тексти, написані сучасними авторами, а також подаровані матеріали та свідчення, надані іншими неурядовими організаціями або соціальними та культурними акторами, які борються з сирітством. Тож це була велика робота, що виходила за межі 505 акторів. І на основі текстів, ми дякуємо та глибоко вдячні Музею сирітства, оскільки завдяки їхній архівній роботі нам вдалося оживити цю виставу.»
Про найбільші виклики, з якими зіштовхнувся проєкт, розповів Александру Івеною: «Основні виклики, без сумніву, були пов’язані з графіком. Дуже важко погодити графіки 500 акторів, і дуже часто через масштаб цього проєкту ми мали обмежений час. Але парадокс у тому, що я не вірю, що можна було б знайти кращий час для цього. Тобто зібрати 500 акторів за два місяці дуже складно, але це не значить, що неможливо.»
Александру Івеною, ініціатор проєкту Horror Vacui, розповів і про мету, яку поставили перед собою організатори: «Те, чого ми прагнемо досягти цим заходом, це перш за все, зміна законодавства. Ми прагнемо створення комісії, яка б документувала і досліджувала випадки насильства над дітьми, які перебували в інституціях з 1966 по 2007 рік, що є вимогою, яку ми, Papercuts, Музей сирітства та кілька профільних НУО висловлюємо офіційно. Ми хочемо провести дослідження, щоб мати документ, який би чітко вказував, скільки, хто і як. Ми віримо, що тільки на основі такого документа ми зможемо домогтися змін. І поки не з’являться стимули чи інші зміни, покарання та засоби, ми вважаємо, що визнання ̶ це найбільший крок до зцілення, і це можна зробити.»
Александру Івеною також розповів нам про тих, хто брав участь у реалізації театрального проєкту, а також про реакцію глядачів на Horror Vacui: «Загалом, люди, які брали участь у проєкті, мали дуже позитивну реакцію. Я маю на увазі, що у нас з’явилася мережа волонтерів та акторів, які були відкриті, ділилися інформацією і гарно говорили про ідею. Вірю, що вони, у свою чергу, є посланцями нашої місії разом з нами. Реакція з боку публіки теж дуже приємна. Мабуть, найбільше надихає те, що ми маємо аудиторію і о 5-й ранку, і о 4-й ранку. Люди прокидаються, щоб побачити своїх друзів, родину, колег, а потім залишаються та дивляться інших. Це відбувається вночі, створюючи особливу маленьку спільноту.»
