Сьогодні ми розповімо про вокальний гурт «Веселка» з села Луг-над-Тисою Марамороського повіту. За період свого існування вокальний гурт «Веселка» став добре відомим і користується великим успіхом на регіональному та національному рівнях. Гурт заслуговує на велику подядку за збереження українського фольклору, за розвиток народної музичної творчості та за високий рівень виконавської майстерності.
Душа вокального гурту – Анна Самбор, вміла керівниця і талановита виконавця, вчителька пенсіонерка української мови, членка Ради Союзу українців Румунії. Пані Анна Самбор з любязністю погодилась дати інтерв’ю ВСРР про роботу вокального гурту «Веселка» та про його роль у збереженні та просуванні української культурної спадщини.
– Шановна пані Анна Самбор, коли був створений вокальний гурт «Веселка» та хто був його засновником?
– Гурт «Веселка» був заснований у 90-их роках збирачкою фольклору, поетесою, вчителькою Марією Чубіка.
– Хто входить до складу гурту?
– До його складу входили жінки різних професій і віку. Це були вчительки лужанської школи. До речі, можу сказати, я єдина учасниця, яка залишилася до цього часу. З часом склад гурту змінювався, на даний час до його складу входять вчительки різних професій, які проживають у Лузі, жінки-пенсіонерки з села, та в останній час нам вдалося залучити і декількох молодих осіб різних професій. Всіх нас об’єднує любов до пісні, яку ми стараємось передати молодому поколінню. Мушу уточнити, що ніхто з нас не викладає музику.
– Як вам вдається залучати молодь до вокального гурту?
– Радує нас те, що до нас долучились і молоді особи, які захоплюються співом. Вони приємно наслідують наш приклад, вони захоплені нашими успіхами і тим, що наші виступи гарно оцінені публікою.
– З яких пісень складається репертуар вокального гурту «Веселка»?
– Репертуар наш дуже багатий і різноманітний. Ми стараємось співати пісні на тематику події, яку організує на той час СУР. Співаємо давні українські народні пісні такі як: «Ой у вишневому саду», «Тиха вода», «Іванку, Іванку», «Ой, не світи місяченку». Також виконуємо давні луханські пісні, які виконувалися на весіллях: «Дала мені мати корову», «Ой, не жалуй, моя мила, як я п’ю», «Через річенку, через болото», а також лужанські коломийки: «Подивися моя мила», «Та я в мами одна була». До дня вшанування памяті ветеранів війни співаємо такі пісні як: «Чия хата соломою крита», «Їхав козак на війноньку», «Ой, козаче, куди йдеш». Також виконуємо народні балади «Зацвіла калина» та «Летіла зозуля». На Різдво, в церкві, ми співаємо лужанські давні, але і нові колядки. Цього року на Фестивалі колядок у Сігеті ми виконали давнюлужанську віншованку «Ой завіяли буйні вітрови». Репертуар наш дуже багатий, і не можу згадувати тепер всі пісні. За фінансовою підтримкою СУРу в 2023 році були зняті два відеокліпи на пісні «Зацвіла калина» та «Летіла зозуля». Це дві так би мовити наші емблемні пісні. Спочатку зробили нам запис у професійній студії, де нам зробили і акомпанемент. Відеокліп на пісню «Зацвіла калина» мав дуже великий успіх, за що ми щиро вдячні керівництву СУРу. У пісні йде мова про нелюбу невістку тещі, яка мала єдиного сина. Теща хоче всякими методами позбутися невістки, але син, який дуже любить свою дружину помирає разом з нею. Теща переживає коли усвідомила нещастя і наслідок свого вчинку.
– А в українській народній пісні, яка також входить до вашого репертуару «Летіла зозуля», про що йде мова?
– Відеокліп на пісню «Летіла зозуля» ще не з’явився, але пісня також користується великим успіхом у слухачів, завжди її сприймають зі сльозами на очах. Йде мова про нещасну долю дівчини, яку мати віддала на чужині. Мати у вигляді зозулі прелетіла до неї, щоб побачити, яка доля у своєї дочки. Багато пісень ми маємо і знаємо. Єдине у нас бажання долучити до нашого гурту молодь, заохотити їх любити українську пісню, тому що український народ у своїх піснях передав як радість, так і смуток.
– В яких заходах брав участь гурт впродовж часу ?
– Наш гурт виступив у всіх місцевостях Мараморщини де СУР організував події, а також ми брали участь у різних фестивалях і були запрошенні на різні події у Бухаресті, Сігішоарі, Тімішоарі, Араді, Тульчі, Негостині та Копешелі, де ми двічі виступали, на запрошення покійного композитора Івана Лібера.
– На скільки голосів співають члени гурту «Веселка»?
– Ми співаємо на два голоса, Акапелла, публіка сприймає нас дуже гарно, з оплесками, тому що ми єдиний жіночий гурт з Мараморощини зрілого віку з таким репертуаром.
– Де ви проводите репетиції? Як вони проходять?
– Репетиції проводимо тепер у новому приміщенні СУРу, за що ми щиро вдячні СУру, тому що дотепер роками ми зустрічалися по наших домівках. Не можу втратити такої нагоди і не подякувати пану депутату, який настоював і настоює і тепер, щоб закінчити роботи біля нашого приміщення, але ми і молодь села вже маємо де зустрічатися і де проводити заняття.
– Для подорожей та народних костюмів необхідно і грошей. Звідки отримуєте фінансову допомогу?
– Наші костюми і вся фінансова підтримка походить від СУРу, за що ми висловлюємо щиру подяку.
– Які найкращі моменти з життя гурту залишилися у Вашій пам’яті?
– Багато у нас приємних спогадів, які залишилися в нашій пам’яті упродовж існування гурту, а головно ті пов’язані з поїздками на фестивалях у інших повітах.
– Що особисто для Вас означає музика?
– Музика супроводжувала все моє життя. Скільки себе пам’ятаю я любила співати. У мене ще дуже багато українських пісень в запасі. Я хотіла би їх передати молодому поколінню, але не знаю чи встигну і це вдасться мені це.
– Яким ви бачите майбутнє вокального гурту «Веселка»?
– Якщо нам вдасться долучити молодих осіб, якщо вони будуть хотіти наслідувати наш приклад, то я думаю, що гурт буде продовжувати свою діяльність. Я хотіла би бути оптимістка у зв’язку з цим.
– Бажаю всім членам гурту міцного здоров’я, багато успіхів та щоб ви всі надалі несли в серця людей скарби українського народного мистецтва.
– Я вам щиро вдячна за вашу підтримку за те, що ви стараєтесь передавати наші пісні ваших слухачам. Всього вам найкращого!