Кожного року в березні з нагоди відзначення Дня народження Тараса Григоровича Шевченка, видатного українського письменника, знаменного митця та художника України і світу, громадського діяча, українці Румунії приходять до його пам’ятників, щоб віддати свою шану Великому Кобзареві. З цієї нагоди проходять урочисті заходи: покладання квітів та вінків, промови про його життя і творчість, декламування поезій та виконання пісень на його вірші. Слід уточнити, що в Румунії було встановлено протягом часу шість пам’ятників-погрудь українському письменнику Тарасові Шевченкові, зокрема у містах або селах, де компактно проживає українська громада, а саме у Бухаресті, Негостині, Тульчі, Сату Маре, Лугожі та Сігету-Мармацієй.

Комітет Бухарестської філії Союзу українців Румунії відзначив 211-ту річницю з дня народження Тараса Шевченка 8 березня 2025 року біля його погруддя, розташованого в парку Короля Румунії Міхая І, на березі озера Херестреу. Присутні поклали вінки до його бюсту та виконали відому пісню «Думи мої» на слова Тараса Шевченка. Захід продовжився у приміщенні Бухарестської філії СУРу, де говорили про Тараса Шевченка перший заступник СуРу Богдан Мойсей, радник СуРу Фабіан Попович, головний редактор літературно-культурного журналу «Наш голос» Ірина Мойсей та голова Бухарестської філії СуРу Михайло Трайста. Захід завершився музично-поетичним концертом у виконанні гурту «Едельвейс Поесіс» та акторів Українського народного театру імені Івана Франка.

У своїй промові, пані Ірина Мойсей, між іншим, зазначила: «З кожним днем, з кожними подіями в нашій історії, ми завжди повертаємося знову до Шевченка. Його можна, так сказати б, застосувати до всіх наших подій, які відбувалися, відбуваються і, мабуть будуть відбуватися, але мені здається найважливішим фактором Шевченка у нашій культурі є те, що він нас об’єднує, наприклад він нас збирає всіх, кожного року, з року в рік, він нас збирає спочатку в парку Херестреу, потім чи тут, чи в іншому залі, але він продовжує нас обєднювати, так  як об’єднує наша мова, наша пісня, наша культура, наші традиції. Він став невід’ємною частиною нашої ідентичності. І оскільки ми вже давно звикли називати Шевченка пророком, у цей святковий день я би хотіла побажати всім и словами Шевченко і з великою надією, що це його пророцтво збудеться:

”І на оновленій землі

Врага не буде, супостата,

А буде син, і буде мати,

І будуть люде на землі”».

 

Сучавська філія Союзу українців Румунії разом з місцевою організацією СУРу в Негостині вшанували пам’ять Тараса Шевченка 9 березня, організуючи масштабний культурний захід, головною метою якого була популяризація літературної спадщини Тараса Шевченка та підтвердження його ролі як символу боротьби за свободу, національну ідентичність та духовну єдність.

Захід розпочався з панахиди перед погруддям поета Тараса Шевченка, яку відслужив отець Даніель Петрашук. Потім відбулося покладання вінків ініціаторами заходу, почесними гостями та представниками місцевої та повітової влади. Після цього вокальний колектив «Голоси Негостини» під керівництвом вчительки української мови Антонети Крайнічук, виконав дві пісні на вірші великого поета.

Згодом у Негостинській восьмирічній школі був організований круглий стіл на тему «Тарас Шевченко – Великий Кобзар українського народу». Голова Сучавської філії СуРу Ілля Саучук зачитав лист-привітання голови СуРу, депутата Миколи-Мирослава Петрецького. З вітальними словами до присутніх звернулися представники СуРу, місцевої та повітової влади та гості з Чернівців. Отець Михайло Кобзюк, єпархіальний радник Сучавської та Радеуцької Архиєпархії, передав слово Високопреосвященнішого архієпископа Калініка та виголосив молитву благословення. Директорка Балківецької школи Михаєла Пінтріжел висловила свою підтримку в організації культурних заходів у місцевій громаді. На заході також виступили з науковими доповідями та взяли участь у дискусіях вчителі української мови з Сучавського повіту: Євсевій Фрасенюк, Анка Штюбяну, Михаєла-Делія Мартиняк, Діана Фрасенюк та Мірабела Карпяк.

Вчителька української мови Восьмирічної школи Бальківці, у своїй дуже цікаві доповіді під назвою «Тарас Шевченко й ми: викладачі та учні», відмітила: «На уроках української мови та літератури я представляю Шевченка моїм учням по-перше як надзвичайну людину, обдарованою Творцем цінними дарами майстерністю слова і малюванням, а одночасно глибокою і щирою любов’ю до ближнього, в особі свого рідного народу. Заради волі вільного краю, за святу правду, яку так щиро любив, Шевченко жертвує власну свободу, спокій та добробут і навіть здоров’я. Сам поет писав у своєму журналі, коли перебував у засланні 10 років у важких умовах, що малюванням забезпечував стабільне матеріальне становище, а вірші принесли йому тільки неволю, через них його заарештували під суворий нагляд та заборонили творити. Що може бути гірше? Але людина, яка призначена Всевишнім для невмирущості несе свою трудову вахту зі гідністю через вогонь життєвих прикрощів а її слідами посипаються лаврові листи. Таким спогадом і Шевченко залишився у пам’яті свого народу, як символ любові, правди і краси, а народ навіки полюбив його. Правдиве поетичне слово Шевченка це світло і надія, невмирущість рідного слова, це натхнення для нащадків.»

Вокальна група Педагогічного коледжу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича виконала три пісні на вірші Шевченка у супроводі трьох бандур, традиційного українського інструменту. Українська вокальна група була присутня на заході з огляду на співпрацю в рамках міжнародного проєкту «Сьогодні – учні/студенти, завтра – викладачі», підписаного між  Сучавським Національним коледжем імені Міхая Емінеску, Педагогічним коледжем Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича та Сучавською філією Союзу українців Румунії. Під керівництвом Лідії Даскалюк учні Негостинської школи представили сценку, що проілюструвала епізод з дитинства Шевченка. На завершення учениця Анна Шойман вразила присутніх талантом декламуванням віршів Великого Кобзаря.

Заходи зі вшанування пам’яті українського національного поета Тараса Шевченка з нагоди 211-ї річниці від дня його народження були організовані майже всіма філіями Союзу українців Румунії, а також у школах, де викладається рідна українська мова. На завершення нашої рубрики запрошуємо вас послухати пісню «Ой три шляхи широкії…» на слова Тараса Шевченка, виконує вокальна група Педагогічного коледжу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича.

Ой три шляхи широкії…

Тарас Шевченко

«Ой три шляхи широкії…

Ой три шляхи широкії

Докупи зійшлися.

На чужину з України

Брати розійшлися.

Покинули стару матір.

Той жінку покинув,

А той — сестру, а найменший —

Молоду дівчину.

Посадила стара мати

Три ясени в полі,

А невістка посадила

Високу тополю.

Три явори посадила

Сестра при долині…

А дівчина заручена —

Червону калину.

Не прийнялись три ясени,

Тополя всихала;

Повсихали три явори,

Калина зов’яла.

Не вертаються три брати,

Плаче стара мати,

Плаче жінка з діточками

— В потопленій хаті.

Сестра плаче, йде шукати

Братів на чужину…

А дівчину заручену

Кладуть в домовину.

Не вертаються три брати,

По світу блукають,

А три шляхи широкії

Терном заростають.»

Міжнародний день рідної мови відзначається щороку 21 лютого, починаючи з 2000 року. Про «підтримку мовного та культурного різноманіття та багатомовності» було оголошено на ХХХ сесії Генеральної конференції ЮНЕСКО, що проходила 26 жовтня – 17 листопада 1999 року в Парижі. Головним напрямом відзначення цього свята є привернення уваги світової громадськості до збереження й розвитку лінгвістичного розмаїття, а також зміцнення ролі рідної мови як важливого чинника культурної самобутності.        

Румунська держава забезпечує необхідні умови для утвердження державності румунської мови, але водночас вільного розвитку всіх мов нацменшин на своїй території, в тому числі української. Українська мова вважається однією з наймилозвучніших мов світу, оскільки вона вирізняється своїм багатством і красою. З нагоди Міжнародного дня рідної мови етнічні українці Румунії провели різні заходи у школах, університетах, будинках культури, а також в приміщеннях повітових філій Союзу українців Румунії. Сьогодні ми представимо як відзначили це свято українці Бухареста, Клуж-Напоки та Балківців Сучавського повіту разом зі своїми друзями: переселенцями з України, румунами та представниками інших нацменшин.

Комітет Бухарестської філії Союзу українців Румунії організував культурний захід, в рамках якого відбувся круглий стіл «Рідна мова – основа нації», презентація трьох книг, декламування віршів та концерт музики. Виступили з промовами про значення рідної мови представники української, болгарської та рромської меншин. Пані Анна Зечу декламувала власні вірші, на скрипці заграла Наталія Панчек, а на гітарі Дан Васілеску і Траян Кірікуце. Окрім членів Бухарестської філії, на заході були присутні також преподобні отці Штефан Станчу та Васіле Ніцулеску, а також прозаїк Юліан Спетару. Голова Бухарестської філії СУРу Михайло Трайста говорить коротенько про представлені книги: «Відбулася презентація трьох книг, моєї збірки поезії «Міста присягають під дощем», яку можна поділити на три частини: релігійні вірші, вірші про кохання та гумористичні вірші. Інша книга «Весела божевільня» – збірка гумористичної прози про різні трафунки, прожиті автором – отцем Корнилієм Іродом. Щодо третьої книги це теж збірка прози під заголовком «Про людей і юстицію», яка містить різні випадки судових справ, у яких проходили клієнти, яких захищала адвокатка Чечілія Маран. Можу стверджувати, що всі ці три книги були дуже добре сприйняті як критикою, так і публікою».

Пані Валентина з Києва разом з дочкою та внуком прибули до Бухареста два роки тому через війну. Донька вже працює а внук вчиться, а пані Валентина часто відвідує Бухарестську філію СУРу де спілкується своєю рідною українською мовою: «Для мене це знахідка дуже гарна, тому що я знайшла тут друзів, я знайшла людей, які знають українську мову, я спілкуюся з ними. Я дуже вражена скільки людей етнічних українців зібралося, як вони гарно проводять час, співають, розмовляють, діляться враженнями. Дуже мені подобається приходити до СУРу. Українська мова це для мене рідна мова і коли я сюди прихожу до СУРу звичайно багато людей розмовляють на рідній мові і це дуже приємно, тому що для нас Румунія тепер теж рідна, вона нас приймає, але ми українці і для мене це дуже важливо. Захід мені дуже сподобався, презентація книг, Наталія грала чудово на скрипці, вона нас познайомила з румунським Атенеумом, і ми тепер дуже часто ходимо туди слухати класичну музику і знайомитися з румунськими виконавцями, це дуже цікаво».

Анна Зечу мати п’ятеро дітей прибула до Бухареста з Одеси. Ось її думка у зв’язку від участі у заході про рідну мову: «Мені дуже сподобалося, що ми можемо, незважаючи на те, що знаходимось в Румунії, спілкуватися своєю рідною мовою, можемо поділитися одним з одним враженнями, допомагати один одному, бути в такому осередку затишному тут в приміщенні СУРу, де дуже багато приходять і українців, і румунів і ми відчуваємо підтримку. Сьогодні я співала пісні українські з Наталією Панчек, яка грала і на скрипці. Я також читала власні вірші, котрі почала писати тут. Мені дуже сподобалося. Я дуже дякую всім, хто організовує такого роду заходів.»

Клузька філія Союзу українців Румунії у партнерстві зі Спеціалізацією українська мова та література Філологічного факультету шанували рідну мову культурно-науковим заходом під назвою “Міжнародний день рідної мови”, який відбувся 22 лютого 2025 року на Філологічному факультеті Клузького університету імені Бабеша Бойоя. Говороть про цей захід лектор д-р Михаєла Гербіл, головний редактор журналу «Українські відлуння»: «На початку заходу пролунали державні гімни Румунії та України, після чого голова Клузької філії СУРу доцент д-р Іван Гербіл запросив присутніх вшанувати хвилиною мовчання пам’ять тих, хто загинув за три роки війни в Україні. Далі Іван Гербіл коротко представив значення дати 21 лютого та важливість збереження і передавання рідної мови. Перша доповідь «Мови очима однієї перекладачки», яку представила лекторка д-р Каталін Болаш Кафедри словянських мов і літератур, висвітлила можливість та способи оволодіння іноземними мовами та містила рекомендації від письменниці, лінгвістики та перекладачки Каталін Ломб, яка знала 27 мов і навіть у 92-му віці вивчила ще одну нову мову. Після цього відбувся зворушливий поетичний момент, студенти спеціалізації українська мова та література декламували вірші, присвячені українській мові. Інша доповідь «Міфи про українську мову», яку представила редакторка журналу «Дзвоник» Ольга Сенишин, була зосереджена на спростуванні найпоширеніших міфів про українську мову, прикріпленому переконливими аргументами. Третій виступ належав магістрантці Джесіці Білчек, яка прочитала власну чудову розповідь «Сусідки», присвячену рідній мові, супрововджену ілюстраціями. Захід завершився особливим ліричним моментом, четверо любительок української народної пісні виконали 10 народних пісень, доповнених байками або короткими поетичними моментами».

21 лютого 2025 року в Будинку культури села Балківці Сучавського повіту відбувся 15-ий випуск повітового конкурсу «Свято рідної мови». Взяли участь приблизно 250 учасників у різних розділах з шкіл Сучавського повіту де викладається українська мова. Організатори конкурсу виступили Восьмирічна школа Балківці у партнерстві з Сучавською філією Союзу українців Румунії,  Сучавським повітовим шкільним інспекторатом та Мерію села Балківці. Деталі про цей дуже корисний конкурс подає вчителька української мови Анка Штюбіану: «Повітовий конкурс «Свято рідної мови» народився із щирої любові до рідного слова. Я та моя колега викладачка Конвалія Григорчук за ініціативою бувшого інспектора української мови, пані викладачки Лучії Мігок написали проект, в 2011 році та надали нашому святі цікаву та корисну форму.  Конкурс охоплює чотири розділи, перший розділ «Українська мова у моїй школі» – представлення в електронному форматі про діяльність кожної школи на ниві української мови; другий розділ «Власна творчість учнів» – оригінальні твори, ліричного чи епічного жанру; третій розділ «Рідна ноша» – описання народних костюмів із рідної місцевості; четвертий розділ «Українські народні скарби – артистичний момент» – інсценування творів, виконання пісень, танці т.і  Мета конкурсу    полягає в тому щоб заохотити дітей вивчати та берегти рідну мову, а одночасно дбати про її розвиток удосконалюючи літературну українську мову. Наша ціль є щоб учні з відповідальністю зверталися до рідної мови так щоб забезпечити її майбутнє. Учні гарно представилися на сцені із цікавими виставами, мальовничими народними костюмами, а також із власними творами. Вони отримали дипломи та книги представників української літератури в Румунії. Гарні та чутливі слова про рідну мову висловили наші учні. Передаю слова учениць сьомого класу Гоменюк Сара та Гуменок Амалія, які отримали першу нагороду на розділ Українська мова у моїй школі. Сара Гоменюк: «Уроки української мови  – цікаві та повчальні, це голос матері, який заспокоює мене і радіє мою душу. Разом із викладачами проводимо різні заходи, які радують наші серця, неначи дитина коли отримує улюблену іграшку. Таким чином розкриваємо красу рідного слова та удосконалюємо його.» Амалія Гоменюк: «Для мене українська мова це чарівне дитинство, наймиліша та найлагідніша мова, з якою я познайомилася від батьків та дідусів. У школі викладачі допомагають нам учням поступово відкривати красу цієї ніжної мови. Ми учні повинні плекати цю мову все життя, тому що наша рідна мова є найкрасивішою мовою, це Божий дар, який сприймаємо маминими лагідними словами.» У закінчені я додаю: «Нехай наша рідна українська мова житиме вічно у дитячих серцях, тому що вони є наше майбутнє!»

На завершення нашої передачі запрошуємо вас послухати власний вірш Марії Коуцун, учениці 6 класу Балківецької школи, яка взяла участь у конкурсі «Свято рідної мови» у розділі «Власна творчість учнів» та отримала другу премію.

Рідна мова

 

Людині потрібна рідна мова,

як бджолі потрібна квітка,

як дитині потрібна мама,

так як душа потребує Бога.

 

Рідна мова – душевний скарб,

який кожен із нас успадкував

від батьків, дідусів і прадідів.

Це голос рідного із віків.

 

Рідну мову розмовляймо,

Серцем її відчуваймо,

Її красу всім розкриваймо.

У майбутнє заглядаймо.

 

Делегація викладачів та учнів Сучавського національного Коледжу імені Міхая Емінеску, 19-21 лютого 2025 року, відвідує Педагогічний коледж Чернівецького Національного Університету імені Юрія Федьковича, в рамках освітнього міжнародного проєкту на обмін кращими досвідами у галузі педагогічної освіти. Угода про співпрацю була укладена між двома педагогічними коледжами та Сучавською філією Союзу українців Румунії.

 

У ході перебування румунської делегації в Чернівцях був підписаний Протокол намірів про співпрацю на 2025 рік та додаткову угоду до Базової угоди про партнерство від 9 грудня 2022 у рамках міжнародного проєкту «Сьогодні – учні/студенти, завтра – викладачі», який передбачає обмін досвідом, участь у культурних заходах та конкурсах, а також популяризацію української та румунської культури на Буковині.

Наталія Палій, директорка Чернівецького педагогічного коледжу, спеціаліст вищої категорії, викладач-методист, кандидат педагогічних наук розповідає про візит румунської делегації до Чернівців та про користь співпраці між двома педагогічними коледжами: «З 19 по 21 лютого 2025 року відбувається обмін досвідом між педагогічними колективами нашого Педагогічного фахового коледжу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича та Сучавського національного коледжу імені Міхая Емінеску. До нас завітали викладачі і студенти з Сучави і ми з радістю ділимося нашими професійними надбаннями. 19 лютого наші гості мали можливість відвідати уроки, які продемонстрували наші викладачі. Це були уроки з іноземної мови, української мови, а також  методики навчання предмета «Я досліджую світ». У програмі також передбачено відвідани базових закладів освіти, а саме школи і уроку у початковій школі, який буде проводити Марія Гордаш, наша студентка, наша практикантка, яка зараз проходить безперервну дипломну практику, а також заняття у дошкільному закладі освіти, яке буде проводити студентка Анастасія Каглюк дошкільного відділення. Хотіла б відзначити, що наша співпраця триває впродовж багатьох років. Вона є надзвичайно плідною. Наші колективи і колеги взаємно збагачуються досвідом, діляться з новими “родзинками”, своїми знахідками, що дуже позитивно відображається на наші педагогічній діяльності. Сподіваємося, що така співпраця буде тривати і надалі».

Сільвія-Коріна Нуцу, директорка Сучавського національного Коледжу імені Міхая Емінеску, д-р філологічних наук, розповідає про мету тристороннього протоколу: «У рамках проєкту «Сьогодні – учні/студенти, завтра – викладачі», ми проводимо різні заходи, передбачені Протоколом про співпрацю, укладеним між Сучавським національним коледжем імені Міхая Емінеску, Сучавською філією Союзом українців Румунії та Педагогічним коледжем Чернівецького Національного Університету імені Юрія Федьковича. Ми маємо давню співпрацю, але в останні кілька років ми активізували обмін досвідом, який полягає у взаємних візитах з метою підготовки майбутніх педагогів та вчителів до практичної діяльності. Перша вигода пов’язана з практично-прикладною стороною проєкту, оскільки наші студенти розвивають конкретні компетенції викладання в класі, використовуючи універсальні методи навчання та застосовуючи нові технології, особливо цифрові технології у викладанні. Потім ми говоримо про культурну сторону, музичні та театральні вистави, участь у музичних конкурсах, організованих зокрема в Чернівцях, у виставках живопису, виставках декоративного мистецтва та інших заходах. Важлива частина проєкту пов’язана з популяризацією традицій та звичаїв Сучавського регіону, відповідно, Чернівецького регіону, а також тематичними екскурсіями з пізнання двох регіонів. У листопаді минулого року, делегація викладачів та учнів Чернівецького педагогічного коледжу відвідали наш Сучавський коледж з обміном досвіду. Вони відвідали уроки, презентовані румунськими викладачами-методистами, а також нашими учнями. Були дуже цікаві уроки з мультидисциплінарними підходами, дуже корисні те, що додало додаткової якості до щоденної роботи, як учнів, так і вчителів. Тому можна сказати, що ця співпраця є вигідною для обох сторін. Сьогодні ми насолоджуємося гостинністю Педагогічного коледжу Національного Університету імені Юрія Федьковича в Чернівцях, місті культури, з особливою історією в освітній сфері. Не забуваймо, що великий румунський поет Міхай Емінеску навчався в Чернівцях в перші роки свого формування, а освіта в Чернівцях вплинула на його подальший інтелектуальний розвиток. Наш коледж має своїм духовним покровителем саме поета Міхая Емінеску. Сьогодні ми перебуваємо в Чернівцях, де ми говоримо з одного боку, про наше безперервне навчання як викладачів, через досвід і приклади хорошої практики через прямий обмін досвідом з українськими викладачами-методистами, а з іншого боку, про обмін досвідом на рівні учнів, які також присутні в Чернівцях, які також насолоджуються специфічною гостинністю і вчаться у своїх колег, як стати надійними, сучасними і серйозними викладачами». 

Дмитро Бачинський, викладач Педагогічного коледжу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, кандидат історичних наук, керівник Центру міжнародної співпраці коледжу розповідає про подальші етапи реалізації освітнього міжнародного проєкту та про візит румунської делегації до Чернівців: «Ми завжди раді вітати у нас гостях, представників Сучавського національного педагогічного коледжу. Зв’язки з цим навчальним закладом Румунії у нас продовжуються вже тривалий час і кожен рік приносить щось нове, доповнення, зміни, щоб наші колективи, як викладацькі, так і студентстькі/учнівські відчували підтримку один одного. Сьогоднішній день знамений для зустрічі тим, що було продовжено дію Угоди про партнерство на 2025-2026 роки. Це націлює на певні зміни, зрушення і нові аспекти у нашій співпраці. Паралельно з цим було підписано Протокол намірів, який вже став традиційним кожного року, на 2025 рік. Це своєрідна карта співпраці наших колективів. Хочеться сказати, що саме в Протоколу намірів намічено конкретні заходи і засоби по виконанню тих чи інших умов, які висвітлені у угоді про партнерство. А саме: ми завжди раді коли запрошують нас до Сучави на святкування роковин від дня народження Тараса Шевченка, нашого поета, який близький і Союзу українців Румунії. Ми раді тому, що наші студенти відпочивають під час недільної так званої школи у Сучавському повіті. Ми раді також тому, що ділові партнерські звязки, а саме з освітнього напрямку, спровадження іноваційних технологій в освітній процес, започатковані вже давно і втілюються не тільки в уроках, заняттях, які дають викладачі Сучавського та Чернівецького коледжів, в процесі зустрічі відвідані також уроки наших студентів-практикантів як у загальноосвітній школі, так і в дошкільному дитячому закладі, щоб показати, яка готовність наших випускників до роботи в освітній сфері. Важливою віхою в наших стосунках є участь викладачів як з однієї сторони, так і з іншої у міжнародних науково-практичних конференціях, а також друкування досягнень, доробків, як викладачів Сучави так і наших у  інформаційних збірниках обох навчальних закладів. Я думаю, що це те, що потрібно для навчання молодих педагогів, а також студентської молоді».

Вчителька української мови Сучавського педагогічного коледжу імені Міхая Емінеску Делія Мартиняк поділяється своїми думками про робочий візит до Чернівецького коледжу: «Ми відвідали уроки викладачів з української мови, іноземної мови, методики навчання предмета «Я досліджую світ», фізичної культури, а також показові уроки студенток. Уроки були дуже цікавими, можна було багато дечому навчитися. Ми ознайомилися із освітньою, матеріально-технічною базою коледжу Чернівецького коледжу, а також з іншими навчальними закладами. Взяли участь у круглого столу з обміну досвідом роботи колективів коледжів із впровадження інноваційних технологій в освітній процес. Учні Сучавського коледжу спілкувалися з студентами Чернівецького коледжу та зробили екскурсію по місту Чернівці.  Нас вітали студенти музичного відділення (хоровий клас імені Валентина Літовчинка), які представили програму «Музика душі в подарунок». Ми також переглянули дуже цікаву виставу в Чернівецькому академічному обласному театрі ляльок “Пригоди бравого вояка Швейка». Важливий момент нашого візиту було підписання Протоколу намірів про співпрацю на 2025 рік та додаткову угоду до Базової угоди про партнерство від 09.12.2022. У п’ятницю, 22 лютого, останнього дня нашого перебування в Україні, у нас передбачена екскурсійна програма, а саме ознайомлення з історичними пам’ятками міста Хотина. Щиро дякуємо викладачам та студентам з Черніців за такий гарний прийом та за такі цікаві заходи, які збагатили наш досвід і душу. Такого роду обміни досвідом зміцнюють співпрацю між нашими коледжами, головна ціль яких є готувати майбутніх викладачів з усіх точок зору.»

У суботу, 8 лютого 2025 року, Клузька філія Союзу українців Румунії провела для членів «Клубу української малечі» дуже цікавий захід під назвою «Свято Колодія», приурочений до початку Великоднього посту. Здавна з цим святом було пов’язано безліч традицій та обрядів. Основною метою заходу було oзнайомлення дітей та дорослих з українськими традиціями, а також із українською кухнею та культурою.

З цієї нагоди був організований майстер-клас з ліплення вареників. Діти та дорослі мали нагоду навчитися робити вареники, спілкуватися між собою та гарно провести час разом. Чимало письменників присвячували вареникам вірші та гуморески і навіть описували їх у своїх творах. Пані Наталія Грищенко прочитала дітям гумореску Степана Руданського «Сидить москаль на прилавку», яка викликала багато усмішок та сміху.

Ведуча заходу Людмила Дорош, головний редактор дитячого журналу «Дзвоник», який видається СУРом, а також організаторка зустрічей членів «Клубу української малечі», який діє при Клузькій філії СУРу, розповіла присутнім про значення й традиції, пов’язані зі Святом Колодія: «Ми зустрілися з дітками і розповіли їм, що це за свято. Багато хто з них не знав про існування цього свята і на заході вони дізналися, що це дуже і дуже давнє язичницьке свято, яке з приходом християнства було приурочене до початку Великоднього посту, тому це свято не має точної дати, воно святкується до 56 днів до початку Великодня і святкується якраз за тиждень до початку Великого Посту. Ми сконцентрували свою увагу саме на описі цього свята. Багато хто з присутніх, я маю на увазі саме батьків, знали це свято як Масляниця, але насправді це все вплив Радянського союзу та Росії. І готуючись до цього свята я прочитала багато статей і для мене теж було цікавинкою дізнатися, що насправді Масниця не походить від Масляниці, яка немає ніякого відношення до нашого свята, Свята Колодія. Колодій – це ще одна назва цього свята, воно ще носить назву таку як Сирний тиждень, Бабський тиждень, Сиропуст, Колодки. Це свято наші пращури святкували на протязі тижня. Кожен день цього тижня мав свою назву та свої певні дії. Ми все це розповіли дітям, а найхарактернішою ознакою свята Колодія є саме вареники з сиром. Взагалі вживалося дуже багато різних кисломолочних страв, але вареники з сиром були завжди у дуже великій кількості. Чому вареники з сиром? Тому що на Колодія треба було вживати страви масні, тобто жирні, з молока, зі сметаною, з сиром, і вареники були дуже шановані серед українців. Вареники, взагалі з будь-якою начинкою, виготовляли на різні свята, як на обрядові, так і на будень, тому вареники звичайно мусили бути і на цьому святі. І тому ми запропонували дітям приготувати саме ось традиційні вареники, які готували на Колодія. А через те, що, можливо, дехто з дітей не полюбляють вареники з сиром, ми запропонували їм ще начинку з картоплею. Тож на нашому майстер-класу ми робили два види вареників. І для того, щоб майстер-клас пройшов більш цікавим, щоб діти дізнатися різні секретики і тонкощі приготування вареників, я запросила на наш захід пані Надію Романенко, маму трьох хлопців, які постійно відвідують зустрічі, які ми організовуємо для дітей. Тож діти змогли побачити процес приготування тіста, начинки, сам процес розкачування. Пані Надія поділилася секретами, як можна зліплювати вареники різними стилями, так, що це було не тільки добре, але й гарно.»

Хоча в Румунії «Свята Колодія» не існує, Людмила Дорош вважає що такого роду свята треба знати як дорослим, так і дітям, які, у свою чергу, продовжуватимуть українські традиції: «Я думаю, що дуже важливо нам всім українцям, як з України, так і з Румунії, знати про традиції, які панували колись в Україні, тому що у зв’язку з Радянським союзом багато таких традицій були призабуті. І щоб вони не зникли, їх треба повертати, їх треба відроджувати, треба доносити нашим дітям ту красу і те багатство нашої культури, тому що наша культура дуже давня, дуже гарна і дуже багата. І якщо ми не будемо знати своє минуле, то як ми можемо будувати своє майбутнє? Тільки так. Ми завжди стараємося це зробити на зустрічах членів « Клубу української малечі» – розказати дітям про наші традиції, для того щоб прищепити їм любов до свого, до українського, щоб і надалі, коли вони підростуть, вони передали всі свої знання, всю свою любов, всю впитану ними з дитинства українську культуру потім далі своїм дітям, а отже – нашим наступним поколінням».

Пані Надія Романенко переїхала жити в місто Клуж-Напока у зв’язку з війною. У неї троє дітей, тому її чоловік зміг виїхати з ними. Вони планували виїхати до Швеції, бо там перебував родич її чоловіка. В Румунії вони познайомилися з волонтерами, які дуже гарно зустріли їх і вони вирішили залишитися певний час в Румунії в надії, що закінчиться війна й вони повернуться додому. Але справи склалися по-іншому. Вони відкрили в Клуж-Напоці бізнес і знайшли Клузьку філію СУРу: «Нам допомагало багато людей: волонтерів, навіть перехожі люди, влада Румунії, за що ми їм дуже вдячні. Зараз ми розвиваємо бізнес з напівфабрикатів, ми готуємо на замовлення вареники, млинці, голубці, багато інших страв української національної кухні. Спочатку це було хобі для заспокоєння тривожності за майбутнє, але людям так сподобалася наша продукція, що ми вирішили заснувати бізнес. Так як ми у Клужі перебуваємо довгий час, ми через знайомих дізналися про організацію Союзу українців Румунії. Ми багато разів брали участь у різних заходах, присвячених українським традиціям. Наші діти дуже люблять ці заходи. Пані Людмила придумує різні цікаві майстер-класи і пізнавальні матеріали про різні свята і традиції українців. Так як у кожному регіоні України по різному святкують свята, то кожного разу дуже цікаво. Цього разу пані Людмила запросила нас на захід, присвячений святу Колодія. Я з дітьми не тільки приймала участь, а й проводила майстер-клас по ліпленню вареників. Так як на це свято готують не тільки вареники з сиром та млинці, ми дітьми та з батьками зробили вареники з сиром та з картоплею  в різних техніках. Дітям дуже сподобалось готувати. Вони приймали участь у всіх процесах: замішували тісто, розкачували, ліпили, деякі діти змішували начинки, а деякі зробили великі вареники, а потім ми благополучно зварили їх і з’їли. Моїм дітям було дуже цікаво ліпити в компанії дітей, вдома не було бажання ліпити, а в компаній друзів їм вдалося наліпити вареники. Ми дуже вдячні пані Людмилі та Клузькій організації СУРу за допомогу та можливість спілкуватися з українською спільнотою та підтримувати традиції».

«Доброго дня. Мене звати Міша і я брав участь у заході з ліплення вареників. Мені дуже сподобалося, бо я сам дуже люблю вареники. Там було багато моїх друзів. Захід був дуже класний!»

Анна Зміївська з Харкова разом зі своїм шестирічним сином Мирославом також стали активними членами Клубу української малечі: «Доброго дня! Ми є активними учасниками заходів, які влаштовує Клузька філії Союзу українців Румунії. Для нас дуже важливо підтримувати зв’язок з українськими традиціями, передавати їх нашим діткам, брати участь у таких чудових ініціативах. Як на мене, майстер-клас із ліплення вареників пройшов у дуже теплій, я б сказала, сімейній атмосфері, було дуже багато діточок та батьків, які з задоволенням брали участь у всьому процесі.  Я дуже вдячна організаторам за те, що все це ми могли відтворити, як вдома. Спочатку організатори розповіли нам саме про свято Колодія, яке в українській традиції пов’язане з проводами зими і зустрічею весни. Я дізналася багато нового, мені було дуже цікаво, особливо про ці традиції, коли хлопцям вішали колодки. Було дуже цікаво дізнатися про традиції молоді. Дуже шкода, що до наших часів це не збереглося, на жаль. Дякую за цікаву інформацію. Потім діти та дорослі навчилися готувати традиційні вареники. Наші діти і ми розкачували тісто, робили начинку із сиром або з картоплею та ліпили. Дітям особливо сподобалося працювати з тістом, творити свої маленькі кулінарні шедеври, може, не такі красиві, як у дорослих, проте дуже смачні, тому що на завершення всі смакували тими варениками та спілкувалися, насолоджуючись святковим настроєм. Як на мене, основною метою заходу було знайомство дітей та дорослих з деякими українськими традиціями, кухнею та культурою. Я вважаю, що майстер-клас не тільки дозволив навчитись готувати вареники, а й допоміг усвідомити важливість збереження народних звичаїв. Також для нас це велика можливість спілкуватися з українською родиною, обмінюватися досвідом, приємно провести разом час. Такі зустрічі зміцнюють наші культурні зв’язки. Діти були просто молодці, як на мене, вони дуже старанно підходили до ліплення вареників, в когось виходило краще, в когось не дуже класно виходило, проте хтось навіть зліпив дуже великий вареник. Було видно, що їм було дуже цікаво, що їм дуже подобається. Найприємніше було вже спостерігати, як вони коштували власноруч приготовлені вареники. Деякі з них навіть сказали, що приготують вареники вдома обов’язково разом із батьками, ми з цих пар були. І загалом захід вийшов дуже чудовим, веселим, пізнавальним та дуже смачним. Ми дуже вдячні організаторам за таку ініціативу і з нетерпінням чекаємо наступних подій».

«Привіт! Мене звати Мирослав. Мені сподобалось їсти вареники з сиром. Я навчився ліпити вареники і розкачувати тісто.» 

 

День народження видатного румунського поета, прозаїка, драматурга, журналіста та громадсько-культурного діяча Міхая Емінеску, 15 січня, був офіційно проголошений Днем румунської культури у 2010 році. Цього року виповнилося 175 років з дня народження Міхая Емінеску (1850-1889), якого літературні критики вважають найважливішим поетом у румунській літературі. З нагоди Дня національної культури у Румунії та за кордоном були організовані численні культурні заходи.

Українська меншина Румунії, у свою чергу, відзначила День румунської культури різними заходами та акціями. Міхая Емінеску вшановували українські вчителі та учні Сучавського повіту в школах, де викладається українська мова. Делія Мартіняк, вчителька української мови Сучавського коледжу імені Міхая Емінеску розповідає про заходи, присвячені 175-й річниці від дня народження видатного румунського поета, які були організовані у коледжі, що носить його ім’я: «День коледжу став святом літератури та мистецтва, об’єднавши учнів, викладачів та гостей у спільному прагненні популяризувати спадщину Емінеску серед молоді. Подія включала різноманітні заходи: поетичні конкурси у двох категоріях – декламування творів поета та власних поезій, інсценізацію поеми «Лучаферул», дебати серед учнів ліцею на тему сучасної ролі Емінеску, а також інтерактивний проєкт «Під небом слів», який спонукав учнів прикрасити приміщення школи написами з поетичними ідеями та творчими роботами. Проєкт «Караван Емінеску» вразив своєю інноваційністю, залучивши громадськість до участі у грі, спрямованій на перевірку знань про життя і творчість поета. Важливою частиною святкувань стала III-а Міжнародна наукова конференція «Мультидисциплінарний підхід до творчості Міхая Емінеску», організована в гібридному форматі за участю представників Сучавського Університету «Штефан чел Маре», Чернівецького Національного університету імені Юрія Федьковича, Державного університету Молдови. До заходу також долучилися викладачі закладів-партнерів у різних освітніх проектах між сучавським коледжем та українськими школами, а саме: Педагогічного коледжу Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича, Боянського Ліцею «Лідер», Димківського навчально-виховного комплексу. Ці заходи не лише відзначили видатний внесок Емінеску у світову літературу, але й підкреслили необхідність популяризації його творчості серед нових поколінь. Поглиблення інтересу до літератури та мистецтва сприяє формуванню естетичного смаку, критичного мислення та культурної ідентичності молоді, яка є запорукою збереження духовних цінностей у сучасному світі.»

Делія Мартіняк також брала участь у Міжнародній науковій конференції «Мультидисциплінарний підхід до творчості Міхая Емінеску» з цікавою доповіддю: «Я провела порівняльне дослідження теми природи у Емінеску та у Шевченка. Обидва автори оспівують природу, наділяючи її глибоким символізмом. Дослідження цього питання дозволяє розкрити спільні та відмінні риси світосприйняття поетів та їхній емоційний зв’язок до рідного краю. Маючи на увазі тему природи у віршах “Садок вишневий коло хати” (Шевченко) та “Sara pe deal” („Вечір у полі”) (Емінеску) я знайшла спільні риси Шевченка та Емінеску в тому що обидва поети представляють романтичну течію в літературі.  Природа виступає не лише як тло для подій, а й як активний учасник поетичного сюжету. Їхні твори сповнені ліризму, ностальгії та філософських роздумів та використовують народні образи у поезії. Щодо зображення сільського пейзажу, я помітила, що Шевченко описує українське село вперед вечірню пору, підкреслюючи гармонію сімейного життя та природи, а Емінеску створює картину романтичного заходу сонця, сповненого мрійливості та ностальгії. Насиченість звукових образів у Шевченка – шум вітру, спів соловейка, голоси дівчат, а у Емінеску – дзвони, звуки бучума. Символіка природи різна: у Шевченка – садок, вишні, вечірнє небо символізують родинний затишок, мирне життя селян, а у Емінеску – місяць, зорі підкреслюють мрійливість та роздуми ліричного героя – закоханого юнака. Природа в поезії Шевченка і Емінеску виконує різні функції: у Шевченка вона підкреслює гармонію сімейного життя, а у Емінеску – відображає внутрішні переживання ліричного героя. Однак, обидва автори залишаються глибоко пов’язаними зі своєю землею та її красою».

У Восьмирічній школі Палтіну учні першого класу під керівництвом вчительки Елени-Елізабет Саучук створили діораму, натхненну віршем «Сонні пташки». 3D виставка, реалізована юними художниками, проілюструвала пейзажі Емінеску, виводячи на перший план їхній талант та уяву. Учні, під керівництвом своєї вчительки Константини Бурсук, взяли участь у мистецьких майстер-класах та створили колаж з пісень та поезії на віршах Емінеску. Деталі подає Константина Бурсук: «Учні Восьмирічної школи Палтіну весело відзначили день великого румунського поета Міхай Емінеску. Спочатку учні представили біографію видатного поета румунською та українською мовами. Учні нарисовали портрет великого поета та зробили малюнки на його вірші. Наприкінці учні співали вірші поета Міхая Емінеску румунською та українською мовами, такі як: «Лучаферул», «Чому не йдеш», “Чом ти, лісе, хилишся». На цьому заході взяли участь учні від 1 до 8 класів. Це було велике свято у нашій школі.»

Учні Арджелської восьмирічної школи разом з вчителькою Чераселою Чорней вшанували творчість Емінеску, говорячи про життя і творчість поета та декламуючи вірші в рамках освітнього проекту «Емінеску – незрівняний поет». Таким чином учні більше дізналися про те де поет провів свої дитячі та юнацькі роки, що надихало його писати поезії, де він навчався, про його дружбу з великим байкарем Іоном Крянге. Учні також створили колажі, пазли та малюнки, натхненні віршами Емінеску. Вони співали пісні на вірші поета, переконані, що любов до народу і країни потрібно зберігати в глибині душі. Восьмирічна школа місцевості Келінешть також організувала музичні події, натхненні віршами поета, під керівництвом вчительки Лоредани Миндриштяну.

Бухарестська філія Союзу українців Румунії провела 19 січня 2025 року, в театрі «Інфініт», 8-й Фестиваль колядок, українських свят та звичаїв. Цьогорічний фестиваль пройшов у чудовій атмосфері, в якій відчувалися особливі емоції між глядачами та виконавцями.

Лунали гарні українські та румунські колядки та щедрівки, давні та сучасні та обробки. Вистава «Снігова королева» театральної групи «Фаворит» зачарувала всіх. Актори, яскраві костюми, магія на сцені, захопливий сюжет – усе залишило як дітей, так і дорослих у захваті! Зачарували присутніх своїми виступами також художні вокальні колективи «Едельвейс» і «Ластівка», родинний квартет Гамурарів, вокальний колектив студентів української секції Бухарестського університету та сімейний гурт «Септима». Фестиваль приніс нові знайомства, учасники обмінялися думками, і все це заради продовження українських зимових традицій.

Голова Бухарестської філії СУРу Михайло Трайста розповідає про важливість фестивалю: «Основною ціллю цього фестивалю є продовження традицій, яких ми успадкували від наших батьків та дідів, та щоб ми, у нашу чергу, передавали їх наступному поколінню. Цього року на сцені фестивалю виступив театр українських переселенців «Фаворит» з чудовою виставою «Снігова королева», також виступили ансамблі «Едельвейс», ансамбль дітей і молоді «Ластівка», гурт студентів української секції Бухарестського університету та родинний гурт «Сиптима». Було дуже багато глядачів, зал був переповненим. На мою думку цьогорічний фестиваль пройшов успішно».

Режисерка Кристина Джаламага, родом з України, керівниця театральної трупи «Фаворит», яка діє в рамках Театру імені Івана Франка Бухарестської філії СУРу, ствердила: «Була казка для діточок. Ми вперше поставили саме дитячу роботу «Снігова королева». Ми працювали над нею всього два тижні. Прийшли діти нові до нашого колективу і мені прийшла вночі ідея постановити казку. І ми за два тижні поєднали всі свої зусилля і робили кожен день, йде мова і про костюми, образи, декорації. Ми робили репетиції й вдома, й в приміщенні Бухарестської філії СУРу. З діточками було чудово працюватию вони надихають, вони щирі, вони принесли справжню казку. Їхні щира радість і щирі враження від всього допомагають нам дивитись на все очима дитини. Поки що відгуки були дуже добрими, всім сподобалася вистава, вони просять, щоб було побільше казок. Діточок у нас багато, вони приходять до нас завжди з радістю, але коли дізнались, що є казка для дітей стали ще більше бажаючих. І ми вже думаємо, яку нову казку постановити, мабуть вона буде на бажання глядачів.»

Тетяна Афанасьєва, переселенка з України, невтомно працює з двома художніми колективами «Едельвейс» і молодіжнім гуртом «Ластівка», які діють також при Бухарестській філії СУРу. Вона розповідає про виступи колективів та пережиті нею емоції: «Вокальні ансамблі Ластівка та Едельвейс підтримують і зберігають гарні традиції нашого славного українського народу. Ми на цьому фестивалі співали українські традиційні колядки « Добрий вечір тобі, пане господарю», «Нова радість стала», «Небо і земля», Ой сивая та і зозулечка»,  а аткож співали сучасні українські колядки, які прославляють народження Ісуса Христа, такі як «Хай Ісус моє дитя», «На річці, на Йордані», «Янголята», і заспівувала талановита наша солістка Христина Джаламаха, а співоча талановита родина Хамурар заспівала чотири голосно “Щедрик” Микола Леонтовича. Ми пишаємось цією родино. Нещодавно ми з ансамблем «Едельвейс» взяли участь у 32-му Міжнародному фестивалі колядок та зимових обрядів українців Румунії у місті Сігету Мармацієй Марамороського повіту. І ми там зустрілися з українцями інших країн, а також українцями міста Києва, Івано Франківська. Ми гуртуймося і підтримуємо один одного українців по всьому світу.»

Лекторка Кафедри української мови та літератури Бухарестського філологічного факультету Олена Біволару говорить про виступ студентів, які вивчають українську мову: «Це не перший наший виступ. Тут є студенти третього року і першого року. Студенти третього року мають вже дворічний досвід таких виступів, бо ми колядуємо кожен рік в Університеті, професорів та студентів. Цього року також у нас був концерт разом з секціями російської, чеської та сербської мовами. Ми готуємо ці колядки напевно вже місяць. Це добре для студентів і думаю що для слухачів слухачів також. Студенти  краще вивчають українську мову за допомогу пісень та колядок, розуміють краще українські традиції та обряди.»

Кирило та Анна Мазури зі своїми дітьми створили сімейнй гурт «Септима», який прекрасно виступив: «Дуже гарне враження було від спектаклю, від всіх хто виступав, дуже гарні колядки, мені було дуже добре і тепло на душі це було таке свято, ніби я попав на інший світ. Я багатодітна мати. У мене п’ятеро дітей і майже з початку їх життя, я дітей навчила співати і ми кожний рік готуємо нові колядки. І цього року ми ще одну підготували і ми дуже задоволені. Я вважаю, що Різдво це головне зимове свято і тому діти його завжди чекають та з радістю співають. Ми співали такі колядки як: «Пречиста діва», «Щедрик» і «Тиха ніч».

У місті Сігету Мармацієй відбувся 11 січня 2025 року 32-й Міжнародний фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії, найбільший захід такого роду, організований Марамороською філією Союзу українців Румунії. Взяли участь групи колядників з майже кожного села Марамуреша, де проживають понад 60% українців всієї держави, а також з інших повітів, де компактно проживають етнічні українці, та колядники з України.

Фестиваль почався Святою Літургією в Греко-католицкій церкві міста Сігету Мармацієй, опісля утворилася колона колядників, одягнених в різдвяні або традиційні українські костюми, які пройшли парадом центром міста. Потім відбулося офіційне відкриття фестивалю зі співом державних гімнів Румунії та України та привітальними виступами. Завершився фестиваль традиційним концертом просто неба у Великому парку в місті Сігету Мармацієй. На цьогорічному фестивалі, на додаток до традиційного параду та концерту колядок, присутні мали можливість відвідати стенди з традиційними українськими стравами з різних регіонів, де проживають етнічні українці. Шановні ражіослухачі, далі запрошуємо вас послухати кілька промов посадових осіб на відкритті фестивалю та кілька колядок, з якими виступили групи колядників з Румунії та України.

 У своєму привітальному виступі до учасників, голова СУРу, депутат Микола-Мирослав Петрецький сказав, що Міжнародний фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії став емблематичним для української громади Румунії. Він відмітив важливість таких заходів, які допомагають українцям Румунії краще зберегти свої звичаї і традиції, що є фундаментальними елементи без яких жодна нація не може існувати. Проведення такого роду заходів завядчується тому, що румунська держава добре розуміє потреби та роль нацменшин. Українці незважаючи від того, в якій частині Румунії живуть, зберігають свої цінності, й таким чином вони не тільки зберігають свій прабатьківський скарб, а також збагачують європейський культурний скарб, – додав голова СУРу. Він також висловив щиру подяку українцям з України, Марамуреській філії СУРу, представникам румунської влади та всім присутнім: «Я хотів би почати словами подяки нашим партнерам, друзям та гостям з України, які незважаючи на те, що переживають складні часи через повномасштабну війну, яку розв’язала російська федерація проти України, знайшли час і прийшли сьогодні підтримати українців з Румунії. Дякуємо вам за те, що ви не забуваєте про ваших друзів, братів з Румунії, за те що завжди, коли українська громада переживає важкі або гарні моменти, українці, де б вони не були, є об’єднаними. І коли певний народ є об’єднаним він є незламним. Усі ми знаємо, що український народ був, є і буде об’єднаний. І тому, що наближається Новий рік, я хотів би побажати вам міцного здоров’я, успіхів, добробуту, сімейного затишку, вірних друзів, єдності та миру. Хочу подякувати всім організаторам, а саме Марамуреській філії СУРу, місцевих організаціям СУРу, представникам державної влади, які кожного разу, на кожній події є поруч з СУРом, Консульству Румунії у Солотвині, Посольству України в Румунії, та звичайно нашим партнерам, сусідам із Закарпаття, Чернівців, Івано-Фраківщини, Києва, Львова за те, що вони кожного разу є поруч з нами. Хочу побажати вам гарно провести день  і запрошую і наступні роки бути поруч з нами. Я запевняю вас, що СУР буде й надалі для вас не лише партнером, а й вірним другом.»

Заступник мера Сігету Мармацієй Кріштофер Левенте Орос зачитав лист від мера міста Василя Молдована, в якому, між іншим, було зазначено: «Кожного року цей фестиваль об’єднує українців з усіх куточків світу, а також є доброю нагодою пізнати краще одні одних та зберегти живими колядки і традиції наших предків, які визначають нашу культурну ідентичність. Це дуже добра нагода відсвяткувати наш спадок та зміцнити стосунки між українськими громадами Сігету Мармацієй, Марамуреша та всієї Румунії й закордону. Сігету Мармацієй був і залишається багатокультурним містом, в якому традиції та культура українців завжди цінуються і поважаються. Цей фестиваль не тільки показує історію та багатокультурність нашого регіону, а й наше бажання зберегти культурні цінності української громади повіту Марамуреш. Хочу подякувати всім тим, хто протягом часу долав зусиль для проведення цього прекрасного фестивалю, а також всім групам колядників, які виконуватимуть на цій сцені свої колядки.(…) Дякую всім присутнім, за участь у цьому прекрасному фестивалі, що продовжує гарні зимові традиції.»

Заступник голови Закарпатської обласної ради Василь Дем’янчук ствердив: «Дорогі друзі, я вже не вперше, але вчергове повторюю, що в складний час румуни стали братами для нас українців. Сьогоднішній фестиваль, коли ми поряд можемо насолоджуватися колядками українців, колядками інших народів, нагадує нам ті гарні часи коли всі колядували. Від імені Закарпатської обласної ради, від депутатського корпусу, від імені керівництва Закарпатської області прийміть щирі вітання з нагоди різдвяно-новорічних свят. (…) Бажаю вам міцного здоров’я, успіху, сімейного благополуччя кожній родині, яка живе в Румунії, яка живе в Україні, всім присутнім на цьому фестивалі, та звичайно Україні перемоги, миру всім нам. Дай Бог бережи Україну! Дай Бог бережи Румунію! Слава Україні!»

У своєму зверненні до присутніх Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії Ігор Прокопчук, між іншим, сказав: «Міжнародний фестиваль колядок та зимових обрядів українців Румунії, який цього року відбувається вже у 32 раз це є величною  нагодою відчути дух Різдва, але і можливістю поділитися світом культури з друзями і сусідами. Колядка це символ єдності, надії та радості. Вона зберігає тисячолітню історію та передає з покоління в покоління тепло родинного вогнища та віру у краще майбутнє, бажання й плекати ці традиції та ділитися з ними з іншими, що свідчить велику любов до батьківщини та збереження української ідентичності. Третій рік поспіль Різдво українці зустрічають і відзначають, переживаючи водночас велике страждання, пов’язане з триваючою війною Російської федерації проти України. Країна, яка розв’язала цю війну прагне знищити український народ, прагне знищити українську ідентичність і українські традиції. Тому для українців ця боротьба є боротьба за власне існування, за свою свободу і незалежність. Аде героїчно захищаючи власну свободу, українці так само захищають свободу всіх європейських народів. Ми віримо у нашу перемогу, тому що правда на нашій стороні. Я хочу подякувати румунським друзям, румунському народу за солідарність, за допомогу, яка була виявлена в цій надзвичайно складні часи. Ця допомога і солідарність значно зміцнила наші відносини, наше взаєморозуміння і здійснила фундамент для побудови міцних стосунків на майбутнє. Я дуже радий, що попри всій складнощів війни сьогодні українські колективи так само знаходяться в Сігету-Мармацієй, щоб проводити зі всіма вами це велике свято. На завершення хочу подякувати організаторам цього фестивалю Союзу українців Румунії та побажати активної діяльності на майбутнє. Всіх вітаю з різдвяними святами! Христос народився! Слава Україні!»

Генеральний консул Румунії в Солотвині Закарпатської області Граціан-Флорін Пирву, в своїй промові, ствердив: «Без культури, без традицій, без колядок немає ідентичності. Це дуже велика радість, що Союзу українців Румунії вдається згуртувати українську громаду, щоб вона була якомога обєднаною. Доказом цього є той факт, що в Сігету Мармацієй відбуваються такого роду заходи. Я вітаю особливо пана Петрецького за те, що він організовує такі прекрасні заходи. На мою думку для 2025 року є три дуже важливі слова, а саме: єдність, солідарність і мир.»

Сьогодні наша передача святкова, оскільки етнічні українці Румунії, які проживають на Мараморощині, у Банаті, Добруджі або у гуцульських селах Сучавського повіту, які святкують за юліанським календарем, відзначають третій день Різдва Христового. Українці Румунії протягом часу зберегли гарні різдвяні обряди та звичаї, один із найдавніших будучи колядування. Співати колядки на Різдво – це одна з найгарніших та найвеселіших Різдвяних традицій. Отож, сьогодні на третій день Різдва за старим стилем пропонуємо Вам послухати гарні українські колядки.

На Різдво, першими ходять колядувати діти, потім молодь колядує групами, парубки виступають у виставі Вифлеєм, священники та всі люди колядують у церквах, дорослі ходять зі «старою колядою» або «церківною колядою», у залежності від зони проживання етнічних українців. Нікого не забувають. Ходять колядувати від сусідів до сусідів, до родини й до самотніх людей. Цими днями колядки лунають по українських селах Румунії.

Радість свята Різдва починається з колядками дітей, які сповіщають від хати до хати про народження Ісуса Христа. Діти ходять колядувати із Звіздою, яка зроблена з старого решета, обклеюване кольоровими паперами, а всередині зображена сцена народження Ісуса Христа або з трьома мудрецями. За колядку вони отримують солодощі та гроші. Запрошуємо Вас послухати колядку дітей з місцевості Вишівська долина Марамороського повіту.

Після дитячої колядки збирається молодь, хлопці та дівчата йдуть колядувати до колег, друзів та родини. Вони не чекають ані грошей, ані солодощів, для них це нагода зустрітись, розвеселитись й продовжувати успадковані колядки від дідів та прадідів. На Різдво від малого до старого їдуть до церкви на Святу літургію, де у колядках та молитвах дякують Богові.

Цікавим моментом є виступ гурту «Вифлеєм» у церкві. Потім цей гурт колядує протягом трьох днів по всьому селу. Гурт «Вифлеєм» або «Битлиєм» це різдвяна п’єса про народження Ісуса. До складу гурту входять два анголи, три царі та чотири пастирі, а також жартівливі персонажи. Фрагмент з цієї п’єси ви почуєте у виконанні гурту парубків села Бистрий Марамороського повіту.

Дорослі беруть участь й вони у колядуванні, утворюючи так звану “стару коляду” або “церковну коляду”. Зібрані ними гроші даруються на ремонт або обладнання церкви. Послухайте фрагмент з відомої колядки “Вой дай Боже”, у виконанні церковної коляди села Бистрий.

Звичай колядування добре збережений українцями в Румунії. Майже при кожній українській парафії діє церковний хор, який з нагоди Різдвяних свят виконує чудові колядки у церкві. Пропонуємо Вашій увазі колядку “Небо і земля” у виконанні церковного хору з місцевості Бистрий Марамуреського повіту, під керівництвом священники пенсіонера Івана Арделяна.

Теж у церквах виступають з різдвяними концертними програмами дитячі хори, підготовлені священиками або добродійками. В наступні хвилини запрошуємо Вас послухати колядку «Добрий вечір тобі, пане Господарю», у виконанні дитячого хору села Рускова Марамороського повіту, під керівництвом добродійки Юстини Юрча.

На Різдво у Руськові під час служби дівчата з протесії виконують молитву «Отче наш», а після Святої Літургії відбувся святковий обхід храму з читанням 4-ох Євангелій, вечірня та мирування всіх віруючих. Обхід церкви з прекрасними протесіями є відмінним для села Русково. Дівчата з протесії теж дуже гарно колядують.

З нагоди Різдвяних свят також організуються різні концерти та фестивалі українських колядок, на яких виступають творчі колективи. На завершення нашої передачі запрошуємо вас послухати колядку «Нені настала в світі новина», виконує гурт Гуцульський плай з Вишівської долини Марамороського повіту, яким керує Марія Папарига, директорка Восьмирічної Школи з Вишівської Долини та Марічка Шорбан.

У гімназійні школі села Вишівська Долина Марамороського повіту 26 листопада 2024 року відбулися два педагогічні гуртки педкадрів української мови, а саме: Педагогічний гурток вчителів, які викладають українську мову в початкових класах на тему «Сучасні стратегії розвитку навичок спілкування і читання українською мовою» та Педагогічний гурток українських вихователів на тему «Курикуларна парадигма у ранньому вихованні».

Учителька Міхаєла Руснак та вихователька Маріанна Грін провели відкриті уроки, які потім були проаналізовані у рамках педагогічних гуртків. На зустрічах українських педкадрів були присутні також інспекторка з української мови Марамороського повіту Анна-Марія Ковач, заступник директора Школи №4 Русь-Поляни Маріанна Біліч та голова Марамороської філії Союзу українців Румунії Мирослав Петрецький. Педагогічні гуртки у Вишвіській Долині стали важливою можливістю для професійного розвитку та взаємодії між українськими вчителями та вихователями Марамороського повіту.

Марія Папарига, директорка Гімназійної школи Вишівської долини, розповідає про те, як пройшли ці зустрічі та про їх важливість: «Ці педагогічні гуртки спрямовані на навчання української мови та навчання українською мовою, тому що в нашій школі є й такі класи, в яких всі предмети викладаються українською мовою, а також з пяти груп дошкільнят, у чотирьох навчання проводить українською мовою. Один гурток організували вчителі української мови, які викладають у початкових класах. Тема цього гуртка була «Сучасні стратегії розвитку навичок спілкування та читання українською мовою». Керівником цього гуртка була вчителька української мови та літератури Михаєла Руснак. Гуртком вихователів керувала вихователька Маріанна Грін й його тема була «Курикуларна парадигма у ранньому вихованні». На роботі цих гурток була також присутня інспекторка з української мови Анна-Марія Ковач. Після того як мої колеги представили теми, всі присутні викладачі серйозно обговорили стан викладання української мови, різні проблеми, з якими вони стикаються, а також і нові перспективи у навчанні української мови або українською мовою. Були присутні викладачі зі майже всіх шкіл Марамороського повіту, де викладається українська мова. Дискусії були дуже конструктивними. Найцікавішим був той факт, що вчителі запропонували створення робочих груп, які б займалися написанням посібників для учнів початкових класів не лише для української мови, але і для інших предметів українською мовою, таких як матиматика тощо. Шкільна Інспекторка Ана-Марія Ковач дуже уважно слухала всі пропозиції вчителів і потім разом обговорили про можливість втілення цієї ідеї в практику. Також вчителі вирішили інші головні речі щодо доброго майбутнього навчання українською мовою.

Дуже цікавий був також гурток виховательок, який відбувся під керівництвом директорки Маріанни Біліч Школи №4 Русь-Поляни, яка є завідувачем Педагогічного гуртку українських вихователів на повітовому рівні. Вона працює під керівництвом шкільної інспекторки з питань раннього виховання Марії Фенецан. В рамках Гуртку виховательок відбувся і короткий практичний момент щодо розробки програмної документації. Хоча викладачі майже щодня готують свої документи, але на таких гуртках ставляться  й такі питання повторити як розробляються документи і якнайкраще і правильніше їх застосовувати. Хоча викладачі постійно працюють і серйозно приготовляють свої уроки для кожного дня, такі гуртки дуже потрібні для того, щоб дізнатися про різні новини щодо стратегій навчання української мови та про приклади доброї практики.

Відгуки щодо цих заходів були дуже позитивні. Представлені уроки були дуже цікаві. На зустрічі українських педкадрів був присутній і голова Марамороської філії Союзу українців Румунії Мирослав Петрецький, який був дуже вражений ставленням всіх викладачів до вивчення української мови та інтересом, якого виявляють вчителі для того, щоб учні вивчали українську мову легко та з любов’ю. За те, він пообіцяв всім присутнім й надалі всю свою підтримку та підтримку Союзу українців Румунії для доброго продовження навчання українською мовою. Слід уточнити що такого роду гуртки відбудуться цього навчального року і в інших українських школах на різні теми, а це дуже добре. Наприкінці хочу щиро подякувати моїм колегам за їх роботу, за те що вони погодилися, щоб ці гуртки відбувалися у нашій школі і це є дуже головна річ, тому що навчання української мови у нашій школі проводиться без проблем і легко, порівнюючи, можливо, з іншими школами, тому що у нашому селі діти говорять удома українською рідною мовою, тому що в школі на перервах вони спілкуються між собою українською мовою, тому що і в церквій релігійна служба проходить українською мовою і церква докладає багато зусиль для того щоб українська мова не зникла й назавжди жила. І це помітно і в результатах учнів, які беруть участь у різних конкурсах та на олімпіаді з української мови. І все це завдячується і викладачам нашої школи, які дуже серйозно ставляться до навчання українською мовою. Ще раз дуже гарно дякую моїм колегам і бажаю їм гарних успіхів та професійних задоволень, також дуже гарно дякую й слухачам.»

Міхаєла Руснак, вчителька української мови та літератури Гімназійної школи Вишівська долина провела у рамках Педагогічного гуртка показовий відкритий урок у четвертому класі на тему “Головні та другорядні члени речення”. Міхаєла Руснак подає деталі: «Я провела урок узагальнення та систематизації знань головних та другорядних членів речення, під час якого використовувала різні методи та прийоми, щоб активно залучала учнів до роботи. Я також поєднала індивідуальну роботу на уроці з колективними формами роботи. Учні четвертого класу з великим захопленням брали участь у роботі та показали гарні знання та вміння, а також прагнення новому навчатися. Незважаючи на певні хвилювання, презентація уроку відбулась на високому рівні. В основній частині уроку, під час виконання вправ у ігрові формі учнів потрібно було потрібно поділити на чотири команди, які після виконання завдання отримали веселі маски. І так після завершення презентації всі присутні мали можливість брати слово, робити висновки або давати якісь поради.»

Маріанна Грін вихователька українського відділу дитячого садка Гімназійної школи у Вишавській Долині, яка провела Педагогічний гурток вихователів та відкритий урок, стверджує: «Йшла мова про народну українську казку «Рукавчичка». Ціллю презентації цього уроку було збудження у дітей любов до рідної мови, до того що  залишили нам відомі чи невідомі автори. Ми всі відчували себе дітьми, милувалися картинами казками і замислювалися над тим як скоро минули наші дитячі роки. Шляхом драматизації казки, діточки відігравали ролі персонажів. В кінці всі діточки заспівали народну пісню «Я лисичка, я сестречка». Всі присутні поздоровляли маленьких акторів за презентацію й за те, що вони люблять свою рідну українську мову. Пані директор Марія Рпапарига і я подякували присутнім з побажанням Щасливи зимових свят і до нової зустрічі».

Нова шкільна інспекторка з української мови Марамороського повіту Анна-Марія Ковач має намір ще більше розвивати навчання українською мовою у школах, де викладається українська мова: «Я поставила перед собою низку цілей для досягнення цієї мети. Між ними більше зустрічей викладачів української мови. Однією з таких зустрічей був Педагогічний гурток вчителів української мови початкових класах в українських секціях на тему «Сучасні стратегії розвитку навичок спілкування та читання українською мовою». Ми аналізували розгортання уроку у четвертому класі. Ми також провели дискусії довкола теми гуртка та обмінялися різними досвідами. Я констатувала, що такі зустрічі викладачів української мови дуже корисні і постараюся їх помножити, обираючи різні теми, які б виключали проблеми, з якими ми стикаємось у процесі навчання.