Tag: Буковина

Чимало разів люди запитуються, якою була б історія, якби події відбулися інакше, ніж так як ми їх знаємо? Яку долю мали б
окремі люди, суспільства, нації, світ, взагалі? Альтернативна
історіяє літературним жанром, в
якому історія уявляється по інакшому, ніж та, яка привела нас до сучасності. Фантастична
література дуже
багата. Той, хто вперше використав назву альтернативна
історія,
був французький філософ і письменник Чарльз Ренувір, автор тексту від 1876 року, що так і
називався «Альтернативна історія». З тих пір, письменники почали використовувати свою уяву, і численні фантастичні сценарії вийшли друком на
папері.

«Альтернативна Румунія» або «Множинна Румунія» є фантастичною
промовою, в якій
такі письменники як літературознавець та професор порівняльної літератури
Вірджіл Немояну, професор в декількох американських університетах, побудував історію, в якій Об’єднання Румунії від
1918 року не
відбулося. У
молодих роках
Немояну був пристрасним читачем історичних романів: Все читаючи історичні романи, я
дійшов до новітнього
періоду та
виявив альтернативну
історію. Вона рушає з подій, які не відбулися, і які іноді можуть бути абсурдними, як
наприклад втручання
інопланетних істот під час Другої світової війни. Популярний письменник Гаррі Тертлдав, серед його численних
романів, має один під назвою Підкорена Британія. Він уявляє, що «Непереможна Армада» перемогла в 1588 році, підкорила Англію,королева Єлизавета була
поміщена у в’язницю, Англія стала знову католицькою державою. Лопе де Вега це молодий лейтенант, який хоче
дещо навчитися від Шекспіра про техніку драматургії. Але старі політики готують бунт, і, врешті-решт, вони
перемагають. У
нього також є інший роман Два Джорджа, в якому король Джордж III та Джордж Вашингтон уклали
договір, що вирішив проблеми між США та Англією.

У 1918 році з’явилася Велика
Румунія, в результаті об’єднання Королівства Румунії з
Трансільванією, Банатом та Буковиною, ситуацію, яку історики вважають єдиною
можливою і що будь-який інший сценарій недостойний історичної науки.
Вірджіл Немояну не вважає альтернативну історію абсурдною: Держави однієї мови
існують як в Європі, так і на карті світу. Які б були плюси?
Як можна зрозуміти речі таким чином? Перш за все, румуни,
майже 1.000 років, перебували на стику і між тисками великих
імперських держав зі сходу, півдня і заходу. Принаймні 3 тиски одночасно
були трьома впливами, вони змінювали спосіб буття
та мораль у кожній з цих країн.У колишньому королівстві існував французький і російський
впливи, а поза Карпатами німецький вплив,
незважаючи на угорське панування. Як ці країни розвинулися б? Я думаю, що переміщення людей з
одного боку Карпат в інший, було б простим і плідним. Переміщення існувало в будь-якому
випадку. Навіть після утворення Великої Румунії ми знаємо, що існують
протилежні тенденції. З одного боку, привабливість до Центральної Європи, з
іншого боку, до Балканської конфедерації, в якій Румунія бачила себе особливо
пов’язаною до таких країн, як Югославія, Болгарія та
Греція.

Злободенна Румунія складається з двох різних
геокультурних просторів, позакарпатського, де впливовими були
Османська імперія та християнсько-православна релігія, та центрально-європейського,
де впливовими були Угорщина, Австро-Угорська імперія та католицизм. На цих
передумовах Вірджіл Немояну створив
альтернативну історію множинної Румунії: Внутрішня сутність двох держав
була би іншою. Ми можемо уявити, що в Закарпатському регіоні урбанізація була б більшою, а політична
орієнтація була би напевно ліво-центристською, оскільки
існувала добре сформована соціал-демократична традиція та
існувала хороша фінансова система, з відносно невеликими
банками та початками промислової діяльності. Ця уявна
держава могла б бути подібною до таких держав як злободенні Словаччина,
Словенія, Хорватія. Вона б з більшою довірою могла б дивитись
на південь, до Балкан. З релігійної точки зору, в уявній закарпатській державі православні
дружили з греко-католиками. Старе королівство було чисто православним, отже
близьким до Балкан та Сходу. Об’єднана Румунія мала певну економічну потужність
в міжвоєнному періоді, навіть за часів комунізму. З інтелектуальної та
культурної точок зору ми можемо говорити про співпрацю та контакти між двома
територіями, розділеними Карпатами. Я не хочу сказати, що було б краще, якщо б ці
дві території були би відокремлені, якщо б існували дві румунські держави, я хочу
сказати, що йшлося би про плюси і мінуси. Ось, чому я уявив собі множинну Румунію.

Історія сталася так, як ми її знаємо сьогодні, тому що вона була варіантом, який в той час здавався найбільш корисним для людей. Альтернативна
історія лише
уявляє собі сценарії і є лише літературною грою.

Розвиток Європи ХХІ століття позначений двома основними доволі протилежними тенденціями. З одного боку, розширюються глобалізаційні та інтеграційні процеси. З іншого – посилюється схильність до культурної диференціації, регіоналізму та збереження ідентичності, особливо на регіональному рівні. Відповідно, гармонізація міжетнічних і національно-етнічних відносин, а також співіснування різних форм самоідентифікації набувають дедалі більшого значення у європейській спільноті. Етнонаціональна політика у прикордонних регіонах має особливий вплив на взаємовідносини між країнами-сусідами. Не стала виключенням в цьому плані і Буковина..

Проект Буковина як контактна зона реалізується спільно ГО Квадрівіум (Україна), Центром європейських студій Ясського університету ім. А.Й. Кузи (Румунія) та Центром управління та культури Європи Університету Санкт-Галлена (Швейцарія) за підтримки Державного секретаріату освіти, досліджень та інновацій у Швейцарії (SERI).

У ході Конференції Українці Румунії – Історія, Сучасність та Перспективи. що пройшла недавно у Бухаресті координатор проекту Буковина як контактна зона Надія Бурейко, представляючи проект, зазначила: Основною метою нашого дослідження було дослідити, яким чином етнічні українці в Румунії і етнічні румуни в Україні самопозиціонуються і ідентифікуються. Ми досліджували, яким чином наші респонденти прив’язані до держави свого проживання, до держави свого громадянства, і до держави свого етнічного походження. Наше дослідження ґрунтується на соціологічному опитуванні, яке вперше в історії було проведене по обидва боки кордону регіону Буковина. У Північній Буковині, в Україні, ми опитували тих,хто саме ідентифікує себе, як етнічні румуни, відповідно, у Південній частині Буковини, в Румунії, ми опитували тих, хто саме ідентифікує себе, як етнічні українці. Ми використовували однаковий набір запитань, однакову методологію і виборчу квоту. В Україні було опитано 403 респонденти, а в Румунії 363. Наші дані були нараховані в такому аналітичному нашому звіті де ми давали також політичні рекомендації двома мовами. Для цікавих є також інтернет сторінка де дані нашого соціологічного опитування опубліковані у вигляді інтерактивних діаграм.. Сайт також розроблений трьома мовами:українською, румунською та англійською. У цьому звіті надрукована не тільки аналітика, а дані подані у вигляді табличок та графіків. Кого цікавить проблематика етнонаціональних відносин, україно-румунських міждержавних відносин в контексті проблематики національних меншин, наші дані є у відкритому доступі.

За словами координатора проекту Надії Бурейко важливими є також результати стосовно знаходження Північної та Південної Буковини у складі України та Румунії. Більшість опитаних по обидва боки кордону вважає, що такий поділ і надалі має залишатись: 74% підтримки з боку українських румунів і 62% з боку румунських українців. Сергій Бостан навів ще одні дані, що підтверджують націленість на мирне сусідство буковинців у складі обох країн. Так, 65% опитаних по обидва боки кордону погодились з думкою, що всі негаразди, які були у відносинах між обома країнами варто залишити в минулому.

У середу, 11 жовтня, у Шевченківській залі Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича відбулося урочисте відкриття міжнародної благодійної виставки художніх картин, організованої з метою збору коштів для воїнів-захисників України. На виставці представлено художні картини написані художниками з Болгарії, Румунії, Польщі, Литви, Молдови, Канади, Чехії та України. Йдеться про картини написані на міжнародних пленерах Буковина – минуле, теперішнє, майбутнє.

Заступник Союзу українців Сучавського повіту професор Іван Боднар, ініціатор та співорганізатор цієї міжнародної благодійної виставки, розповів нам, що сума, зібрана внаслідок продажу картин буде передана сиротам, вдовам та пораненим під час війни на Сході України. Він також був присутній на відкритті виставки: Я прибув до Чернівців на виставку з невеликою делегацією. Там я зустрівся з радниками облдержадміністрації, студентами, проректором Чернівецького університету та мером міста Хотин. З багатьма з них я вже здавна співпрацюю.Там було багато зацікавлених побачити цю виставку. Це був дуже корисний та приємний захід. Я розповів про мету цього заходу. Я такі речі роблю не вперше. Кілька років тому я подарував 30 картин, які були продані на аукціоні, щоб допомогти хворій дитині журналіста з України. Я і мій друг Раду Берча мали виставку і обидва подарували по 30 картин румунській школі у селі Остриця. Такі акції я провів і в Румунії для дітей, які хворіли на аутизм. Я допоміг моїми картинам людям, які потерпіли від повеней Навіть одному журналісту я допоміг своїми картинами.

Художники, котрі працюють зі мною на міжнародних пленерах є свого роду культурними послами. Бо вони бачать, як ми живемо тут у Румунії, країна член ЄС, які у нас традиції. У нас є монастирі, що занесені до спадщини ЮНЕСКО. Така моя праця. Я зобов’язався працювати на цій ниві і показати кусочок Румунії, тобто Буковину. Я хочу започаткувати ще одну тему. Хочу зробити рушник єдності. Почати збирати по селах всі ці зори, рушнички на полотні домашнім, вишивати і зшивати всі ці рушнички, які можуть мати від 10 до 100 метрів. Залежить, хто долучається до цієї ідеї,” – сказав художник Іван Боднар.

Також організатори планують провести й інші подібні заходи. Так, 26-27 жовтня виставка перебуватиме у Львові, згодом – у Сучаві. На майбутнє організатори з виставкою планують відвідати ще такі міста як Ясси, Ботошани, а також Бухарест.

Настав Великдень! Особливим символом цього свята є писанка. Коли приходить весна в буковинський край, пробуджується і воскресає природа, відроджується життя і надходять Великодні свята, збираються люди у своїх оселях біля печей і беруться за давнє ремесло – розписування писанок. До XIII століття писанки були відомі в всій Європі та Західній Азії. Сьогодні писанкарство збереглося і розвивається завдяки майстрам старшого покоління.

Буковина, розташована на півночі Румунії. Вона завжди приваблювала туристів своїми особливими принадами. Тамтешні краєвиди натхнули багато поетів та письменників, унікальні буковинські церкви були зведені великими молдовськими господарями, а напередодні свят народні костюми забарвлювали й забарвлюють досі сільську атмосферу. Це регіон, де кожний турист може пережити новий цікавий досвід. Кожен може знайти щось цікавого для себе, особливо тепер, під час пасхальних свят.

Відомими осередками писанкарства в Буковині є Бродина, Улма, Сучевіца, Молдовіца, Чокенешть, однак майже у кожному буковинському селі є своєрідний Музей писанок, а писанки продаються на ярмарках та художніх салонах. Ми радимо обов’язково відвідати своєрідний Музей писанок. Це приватний музей народної майстрині Лучії Кондрі, в гірському селі Молдовіца, в якому виставлені 5.000 її писанок. Протягом життя вона розписала понад 10.000 писанок і має індивідуальний підхід до кожного туриста, незалежно від того, з якого куточку континенту він походить. Про бельгійців, наприклад, вона каже, що їх вишивка і в’язані вироби подібні до румунських. Тому писанки для бельгійців будуть обов’язково з мережива. Лучія Кондря упродовж 15 років взяла участь у 90 міжнародних виставках, а кожна зроблена нею писанка є справжнім шедевром. Вона має 6 різних методів творення писанок і кожне яйце є унікальним. Оригінальний орнамент писанок, не тільки чарує своєю вишуканістю, мініатюрністю, гармонією колориту, він несе прадавні символи світосприймання і природи, єднає з традицією минулого. Сам звичай писанок має витоки з символічного значення яйця, яке майже у всіх народів світу вважалося джерелом життя, символом зародження життя, символом сонця. Безліч легенд і міфів народів світу пов’язані з культом яйця.

Неподалік села Молдовіца, розташоване інше буковинське село, що славиться своїми народними майстрами з розпису писанок – Чокенешть. Там щороку, напередодні Великодня, проходить фестиваль присвячений писанкарству. Цього року, у перший тиждень квітня, на XI-му Національному фестивалі писанок взяли участь понад 100 народних майстрів зі всіх куточків країни. До програми заходів увійшли майстеркласи з писанкарства, поетичні моменти, релігійні пісні, театральні вечори і виставки писанок.

А в селі Палтін живе писанкарка Філотея Дражміч, українка, яка створила у себе в хатині Музей писанки. Серед безлічі писанок там є і старовинні, яким понад сто років, і створені самою майстринею. Писанки Філотеї Дражміч перестають бути суто атрибутом Великодня і стають самостійними витворами, на яких знаходять своє місце і стародавні орнаменти, і квіти, й навіть різдвяні дзвіночки. А якщо говорити про яйця-писанки, то один з найбільших пам’ятників у світі присвячений писанці розташований теж в Буковині, у місті Сучава. Висота яйця пам’ятника складає 7,25 м, діаметр – 4,60 м, а вага – майже дві тонни.

У селі Вама знайдете інший Музей писанок. Заснувала його писанкарка Летиція Оршівська, володар кількох міжнародних нагород і відзнак. Протягом багатьох років, від коли музей відкрив свої двері для публіки, писанкарці вдалося зібрати велику колекцію з більш ніж 3000 писанок, розділених на дві основні категорії: буковинські писанки і міжнародна колекція, до якої входять понад 2000 писанок із 79 країн світу. Це писанки із страусових, гусячих, черепашачих, лебединих яєц і т.д. або з каменю, кераміки чи скла.

Але як розписують народні майстри яйця? Найчастіше писачком – невеличкою дерев’яною паличкою, у якій розпеченим цвяхом випалюють дірочку, щоб вставити туди металевий наконечник чи трубочку, згорнуту з фольги. Потім цей наконечник закріплюють ниткою. Щоб писанки довше зберігалися, з сирого яйця видувають білок і жовток. Попередньо яйце треба добре вимити у воді, розчинивши у ній трохи харчової соди. Потім яйця кладуть у легкий розчин оцту у воді, коли вони просохнуть, приступають до розписування. Найчастіше це роблять за допомогою воску. Натуральний бджолиний віск кладуть у невелику металеву чи керамічну посудину. Посудину з воском ставлять на невеликий вогонь. Віск повинен бути гарячим, але не доведеним до кипіння.

Народні писанкарі готують фарби для своїх писанок з природних барвників, тобто з різних рослин і насіння. Збирають їх заздалегідь, влітку та восени. Спочатку вони фарбують яйце в ясній фарбі, наприклад у жовтій. Після цього яйце виймають з фарби і кладуть, аби висохло. Потім на ньому наводять віск на ті місця, що мають залишитися жовтими, і фарбують у другій, цього разу темнішій фарбі. І так роблять доти, доки писанка не набере такого вигляду, якого хоче їй надати майстер. Коли вже малюнок закінчений, писанки складають у миску і кладуть у піч, де повинна бути температура до 40°С. Коли віск розтопиться і спливе з яйця, писанка готова. Вона може стати найкращим подарунком Великодня.

Навесні, коли природа оживає, земля вкривається першою зеленою травою, веселиться з синіми небесами та водами, до нас приходить Великдень. За легендою доля світу залежить від того, скільки писанок пишуть щороку до Великодня. Світ існуватиме до коли люди розписуватимуть писанки. Щасливого вам Великодня, дорогі друзі!

Вітаємо вас у першій цьогорічній туристичній передачі, ретроспективній передачі найцікавіших місць для проведення канікул і відпочинку, які ми запропонували вам в минулому році. Ми намагалися запропонувати варіанти на всі смаки і кишені тим, хто віддає перевагу відпочинку на морі або а горах, відомим, але й менш відомим туристичним напрямкам, всі для незабутньої відпустки.

2016 рік почався із запрошенням до Горжанського повіту. Казкові місця, з багатою історією, легендами, де народилися видатні особистості румунської культури і духовності, в тому числі видатний румунський скульптор Костянтин Бринкуш. Це була останньою статею в рамках конкурсу Сучасники Бринкуша: Костантін Антоновіч. Конкурс викликав ваш інтерес і ми отримали 210 правильних відповідей на запитання. Взяли участь в ньому, відповіли правильно і виграли семиденне перебуваня з повним пансіоном в період з 15 по 30 квітня 2016 року, в повіті Горж, Халіл Абдель-Кадер і Гуміді Мохамед, обидва з Алжиру. Теж на початку року, ми повідомляли Вам, що поряд з Трансільванією, Буковиною, Марамурешом і дельтою Дунаю, в списку переваг іноземних туристів, які відвідують Румунію, фігурує й Бухарест. Статистичні дані показують, що в останні 15 років, місткість готелів в румунській столиці тричі збільшилося. Бухарест став містом сіті-брейку завдяки тим восьмим лоукост авіакомпаніям, що працюють на аеропорту Отопень. Близько 90 прямих рейсів до 90 міст внесли Бухарест до списку європейських столиць сіті-брейку. У лютому, наші туристичні передачі були присвячені любителям зимових видів спорту. Вони можуть відчувати себе по-справжньому особливими в двох з найкрасивіших гірських курортах Румунії: Виртоп та Арієшень. Вони розташовані в декількох кілометрах один від одного, але й від багатьох пансіонатів готових приймати вас.

Близько 300 компаній взяли участь у XXXV Туристичному ярмарку Румунії, який проходив з 25 по 28 лютого в Бухаресті, з вітчизняними пропозиціями, а й привабливими туристичними пакетами по всій земній кулі. Як і слід було очікувати, туроператори були присутні з численними пропозиціями раннього бронювання і останньої хвилини для всіх туристичних зон Румунії. Бальнеологічний туризм користувався популярністю на цьому заході. Але ми розповіли вам і про Ясси, Сігішоару і дельту Дунаю. А в березні ми запрошували Вас в подорож по румунських селах. Розкидані по вершинах гір, пагорбах або на рівнинах, вони завжди можуть бути відповідним місцем для тих, хто шукає спокійний відпочинок. Один з найпрестижніших путівників у світі, Best Travel у 2016 році, опублікований Lonely Planet, склав список перших десятьох регіонів у світі. Перше місце було відведено Трансільванії. Традиція, природа, гастрономія, фестивалі, туристичні маршрути, все це ви знайдете в цьому регіоні Румунії, який особливо славиться своєю сільською частиною.

Минулої весни ми запрошували вас у місто магнолій – Тімішоару. Старі будівлі, музеї, концерти на відкритому повітрі, центральні площі та історичний центр, унікальний в Румунії, що складається з трьох міських площ, кожна з яких представляє різний архітектурний стиль. Тоді ви ознайомилися із Європою в мініатюрі, з містом, в якому живуть румуни, німці, серби, угорці, хорвати, словаки, болгари і українці. А в кінці квітня, ми розповіли про Марамуреш і Буковину, два туристичні призначення популярні серед тих туристів, які бажають провести православний Великдень в Румунії. І теж тоді, ви дізналися про пропозиції проведення відпусток на узбережжі Чорного моря або на бальнеологічних курортах.

У перший місяць літа ми запросили вас зробити уявну подорож до дельти Дунаю. Це пункт призначення для активних людей, які люблять природу. Тут можна організувати екскурсії на вертольоті, їзди на велосипеді, на човені по каналам та озерам, в пошуках диких коней і колоній птахів. По тому із хунедорського замку Корвінів ми рушили слідами графа Дракули до Бістріци-Несеуд. Цю подорож ми запропонували в ході іншої вікторини, організованої ВСРР – Відпочинок в повіті Бістріца-Несеуд. Конкурс викликав ваш інтерес і ми отримали 352 правильних і повних відповідей. Взяв участь в конкурсі, правильно відповів і виграв поїздку на вісім днів з повним пансіоном в період з 15 по 30 вересня 2016 року, в повіті Бістріца-Несеуд, слухач Лю Фіжіан з Китаю. Він відвідав цю частину Румунії разом зі своєю дружиною.

Наступна наша зупинка була на румунському чорноморському узбережжі. Новиною минулого літнього сезону було те, що пляжі південної частини румунського узбережжя були розширені на кілька десятків гектарів. А для тих, хто не хотів провести цілий день на пляжі, ми запропонували альтернативу – розважальні парки, прогулянки на конях або екскурсії в Добруджу і дельту Дунаю.Восени 2016 роки ми запросили вас ознайомитися із Перлиною Буковини. Ватра Дорней, курорт розташований на висоті 800 метрів над рівнем моря, відомий серед любителів гірського спорту, а й серед тих, хто хоче провести відпустку в оазисі тиші і спокою. Тут ви можете займатися рафтингом, катанням на гірських велосипедах, екстремальних велосипедах, польотами на параплані, катанням на лижах або прогулятися курортним парком, щоб насолодитися чистим іонізованим повітрям. У той же період, ми ознайомили вас із Південними Карпатами, з горами Царку, коли ви дізналися про заповідник для запліднення зубрів.

І ті з вас, хто хотів дізнатися новини про сільський, релігійний або бальнеологічний туризм у Вилчанському повіті, були запрошені до повіту всіх сезонів, з визнаними туристичними визначними пам’ятками. В кінці року ви дізналися про те, що Румунія є одним з найбільших виробників солі в світі, і відвідали найвідоміші соляні шахти Румунії. І, звичайно ж, 2016 рік закінчився різдвяними та новорічними пропозиціями. Це був багатий рік з точки зору туристичних пропозицій. Ми продовжимо цю традицію і в 2017 році, коли наші подорожі будуть принаймні такими ж цікавими і надихаючими. З новим роком!

Нашим сьогоднішнім напрямком є курорт Ватра-Дорней, відомий як Перлина Буковини. Курорт розташований на висоті 800 метрів над рівнем моря, відомий серед любителів гірського спорту, а й серед тих, хто хоче провести відпустку в оазисі тиші і спокою. Тут ви можете займатися рафтингом, катанням на гірських велосипедах, екстремальних велосипедах, польотами на параплані, катанням на лижах або прогулятися курортним парком, щоб насолодитися чистим іонізованим повітрям.

Про бальнеологічний курорт розташований на північному сході Румунії, в підніжжі гір, розповідає учитель Тодашке Кречун з Ватра-Дорней: Я маю на увазі в першу чергу можливості для відпочинку на природі, заняття зимовими видами спорту, гірські лижі, бігові лижі, піший туризм, чудові краєвиди. Протягом майже 200 років ця місцевість називалася Тиролем Румунії. Особливо в літній період, коли у нас є дуже привабливі пропозиції і багато іноземних туристів. Працюючи в сфері туризму, я зустрів багато туристів з численних країн. Я був здивований зустріти туристів не тільки з сусідніх європейських країн, але навіть з далекої Австралії, Японії та Північної Америки. Всі сказали, що вони були в захваті від красивих пейзажів, свіжого повітря, мінеральних вод виняткової якості і умов проживання та відпочинку, які в останні роки значно диверсифікувались. Багато готелів оснащені SPA і усім необхідним для найкращого відпочинку. У цей період також можна практикувати рафтинг. Ми є одним з найбільш привілейованих регіонів Румунії та Центральної і Східної Європи з цього погляду. Тут ми маємо нашвидку річку в Румунії- Бистрицю.

Можливості розміщення на курорті Ватра-Дорней різноманітні. Ви можете вибрати, в залежності від бюджету і ваших бажань. Після розміщення, ви можете багато дізнатись про румунську кухню, продовжує учитель Тодашке Кречун: Є багато ресторанів і особливо пансіонатів, багато з них розташованих в декількох кілометрах від міста, в районах з прекрасними краєвидами. У цих пансіонатах можна замовити традиційні буковинські страви. Ми знаходимося в самому центрі Буковини і можна смакувати не лише буковинські страви, а й з інших регіонів, Румунії, Молдови, Трансільванії та навіть Банату. Немає ніяких проблем з розміщенням. Кожен може обрати, в залежності від бюджету та побажань, і від того де хоче розміститись в чотриризіркових або в двозіркових готелях.

Шанувальники фольклору і традицій обов’язково повинні відвідати Етнографічний музей курорту. Ціна квитка символічна. Діти, студенти та пенсіонери платять 1 лей (0,25 євро), а інші 3 лея (0,75 євро). Музей працює з 10.00 по 16.00 щодня з вівторка по неділю. Практично тут ви відкриєте для себе установу, яка ніколи не втрачала зв’язок з народними умільцями, які створювали виставлені предмети. Ви будете мати можливість побачити 2000 дуже цінних предметів: народний одяг, предмети домашнього вжитку, що знаходяться на першому поверсі будівлі, пам’ятник архітектури, Мерії Ватра-Дорней. Ця будівля споруджена в кінці XIX століття. Вона відображає історію і традиції курорту. Але більше про історію курорту розповідає Петро Арічук, начальник Служби гірського порятунку: Місцевість Ватра-Дорней з’явилась на карті Європи, як бальнеологічний курорт між 1880-1890рр., коли були споруджені перші будівлі, які становлять ядро курорту: пошта, лазні, водні джерела та Ратуша. У 1850 році, після деяких досліджень, було наголошено на необхідності, а потім намірі Австро-Угорської імперії створити тут курорт. Імперія залишила свій слід спорудженими будівлями, які ще знаходяться на курорті. Потім, між двома світовими війнами, курорт розвивався непогано. Була збільшена оздоровча галузь. Після падіння комунізму в 1989 році, як і більшість курортів в Румунії, Ватра-Дорней пережив період застою, а потім занепаду. А з 2000 року курорт почав розвиватися. В даний час курорт має три лікувальні бази одна з них дуже сучасна. Курорт Ватра-Дорней оточений чотирма гірським масивними Сугард, Джумалеу, Келіман і Бистриця. Маршрути, як правило, нескладні, мають три, п’ять або шість годин, але пристрасні любителі гірських подорожей можуть провести і сім днів в горах навколо курорту Ватра-Дорней.

Але які захворювання можна лікувати на курорті? Петро Арічук розповідає: На бальнеологічному курорті можна лікувати захворювання периферичної нервової системи та опорно-рухового апарату. БальнеологічнийПарк має дуже високий ступінь озонування. У певний момент було організовано лікувальні тури, які рекомендуються в залежності від захворювань туристів.

У 34-х кілометрах від курорту Ватра -Дорней розташовані Гори Рареу, в північній частині яких знаходиться одна з найцікавіших геологічних форм ланцюга Східних Карпат, відомих під назвою П’єтреле Доамней. Доступ до П’єтреле Доамней здійснюється по модернізованій дорозі, названій Трансрареу, яку, поряд з іншими двома дорогами- Траснфегерешан і Трансальпіна- вважають найбільш вражаючими гірськими дорогами Румунії. І якщо ви заплануєте поїхати до Ватра-Дорней взимку, ви знайдете курорт готовий для любителів зимових видів спорту з чотирма лижними трасами.

У
результаті окупації Північної Буковини Радянським Союзом, влітку 1940 року,мала місце депортація румунського населення і етнічна чистка
в регіоні. У 1930 році із загальної кількості населення Буковини румуни
складали 44%, українці 29%, а німці,
поляки, євреї та роми становили решту, 26%. Радянська
влада застосовувала від насильницьких методів
дислокації румунського населення аж до масового вбивства. Румунське незахищене
цивільне населення було змушене або підкорятися наказам їхати в Сибір без
отримання дозволу на повернення в місяця свого народження,
або тікати до Румунії. Невинні люди зіткнулися з вибором, що міг означати
кінець. І, для деяких з них, так і сталося.

Історик
Паул Морару з Університету імені Лучіана Благи з міста Сібіу вважає, що радянська політика не ставила собі за мету
тільки класову боротьбу, яку проводила ідеологія
радянського режиму, але і знищення етнічної різноманітності: На відміну
від інших регіонів Радянського Союзу, репресія була спрямована
проти певних етнічних груп. Репресія була заснована
не тільки на класовій підставі, а й на етнічній,
враховуючи, що придушення румунів сприяло
денаціоналізації та втраті територій. Більшістю тих, хто були
депортовані або знищені радянською владою були румуни.
Правда і те, що постраждали й інші етнічні групи, але менше.
Євреї страждали також, особливо сіоністські євреї з
Чернівців або дуже багаті. В основному говоримо про етнічну чистку серед румунського населення, особливо молодих людей, яких не могли
вбити. Радянський Союз потребував молодих людей, які були відправлені на роботу на підприємства, що знаходились всередині Союзу.

Буковина була провінцією, котра, на протязі
своєї історії,ніколи не належала Росії або Радянському Союзу. Буковина була ядром
молдовської держави заснованої всередині 14-го століття марамуреськими
румунами.Між часом вона була предметом спору між Польщею і
Молдовою. У 17-му столітті, на короткий час, Буковина перейшла під контроль Османської
імперії, а 1775 року була анексована Австрію. У 1918 році Буковина об’єдналася з Румунією. Історик Павел Морару
підкреслив, що буковинці зіткнулися не тільки з новим режимом, але і з його жорстокістю: Режим,
який прийшов на Північну Буковину був зовсім чужим. Мешканцям Бессарабії були відомі практики східного сусіда, оскільки
Бессарабія була включена до складу Російської імперії. Для буковинців це був повністю чужий режим, і йшлося
про
українізацію і русифікацію населення та перехід до зовсім іншої системи життя.
Ці зміни супроводжувалися репресіями.

Румуни Буковини,
які не погодились залишитися під радянською окупацією або бути засланими
в Сибір, вирішили втекти в Румунію. Але
радянський режим не поважав волю народу, особливо
свободу пересування. І закриття кордону було знаковим у цьому сенсі. На початку
1941 року НКВС розповсюдив слух, про те, що режим дозволяє
мирному населенню перетнути кордон до Румунії. 1 квітня група в складі близько
3000 румун із сіл долини річки
Серету вирушила до кордону з наміром перейти в Румунію. У 3
км від румунського кордону, радянські прикордонники наказали зупинити колону.
Люди проігнорували попередження, і солдати відкрили вогонь вбивши невідому кількість мирних жителів. Ті, що вижили були вбиті уколами багнетів. Після різанини, як убиті, так і поранені були поховані в братських могилах,
чоловіки, жінки і діти. Заарештованих допитували,
катували і розстрілювали. Радянські архіви згадують про 20 жертв,
в той час як незалежні оцінки говорять, що від 200 до 2000 людей було вбито.

Історик Павел
Морару вважає, що масові вбивства і депортації не були випадковими,
кон’юнктурними, а й цинічним і одіозним розрахунком влади:
Радянські практики були засновані на судових рішеннях, прийнятих швидко.
9 липня 1940 року було застосоване рішення про створення військових судів, оскільки все треба було вирішувати дуже швидко. На наступний день, після 9 липня
1940 року, Лаврентій Берія, генеральний комісар державної безпеки і голова НКВС, закликав уряд збільшити ескортні війська.
Військові трибунали
повинні були арештувати якомога більше людей. Чому наполягали
на арешті великої кількості людей? Тому що, згідно зі статистикою,
комуністичний режим в будь-якому куточку світу,знищував 10% населення. Ця статистика підтверджена і в Бессарабії та
Північній Буковині. За рік, за деякими підрахунками, було
депортовано і винищено 12% населення двох провінцій. Населення повинно було
бути лояльним владі, бо лише так можна було розпочати військові
кампанії, можна було легше проводити денаціоналізацію території та її загарбання і показати майбутнім поколінням, що ця територія не була ніколи румунською. Після
чого відбулось економічне загарбання територій. Відразу після
окупації, ринок постраждав, постачання було дуже
поганим.

Масові вбивства і
депортація в 1940-1941 роках були тільки прелюдією. Після
війни, депортація бессарабських та буковинських румунів посилилась.

У місті Боньгад (Угорщина), 6 лютого, делегації 5-ох країн-організаторів (Польщі, Р. Молдова, Румунії, України та Угорщини) підписали Протокол про проведення 27-ого Міжнародного фольклорного фестивалю «Буковинські зустрічі». В рамках зустрічі було обговорено організаційні моменти проведення фестивалю у цьому році.

Також було затверджено дати проведення фестивалю на території 5-ох вищеназваних країн. Таким чином, з 22 по 26 червня 2016 року захід проходитиме в м. Ястров’є та Піла (Польща), 2-3 липня цього року – у м. Кишинів (Р. Молдова), 16-17 липня – у м. Чернівці, з 22 по 24 липня – у м. Кимпулунґ-Молдовенеск (Румунія). З 5 по 7 серпня 2016 року «Буковинські зустрічі» відбудуться в Боньгаді (Угорщині), Завершиться фестиваль 14-15 серпня в м. Джержонюв (Польща).

Мета проведення фестивалю – презентація багатства буковинської народної культури в її багатонаціональному вимірі та колективів з їх самобутнім співом, танцями, музикою, обрядами та народними звичаями Буковини; збереження буковинського фольклору на Буковині та серед її мігрантів у Польщі, Угорщині, Словаччині та в Республіці Молдова; пропагування Буковини як прикладу можливості гармонійного взаємопорозуміння і співпраці при збереженні власної культурної та національної ідентичності.

Міжнародний фольклорний фестиваль Буковинські зустрічі є унікальним в Європі. Він займає виняткове місце серед міжнародних фольклорних фестивалів в Європі, ставши згодом, найбільшою європейською подією в своєму роді, на якій представлені фольклор і традиції Буковини за організаторською участю п’яти країн, де живуть колишні жителі Буковини і їх нащадки.

Цей фестиваль є важливим фактором, що позитивно впливає на взаємозв’язки між людьми, між етнічними групами, а й між країнами Центральної та Східної Європи і завжди відкритий для приєднання інших країн, які мають буковинські етнічні громади. Організований в шести країнах: Польщі, Румунії, Словаччині, Угорщині, Молдові та Україні з травня по жовтень, фестиваль мотивує молоде покоління Буковини продовжити його традицію, але в значній мірі фестиваль сприяє збільшенню інтересу до Буковини і Румунії, як туристичного напрямку.

Історія створення і розширення Міжнародного фольклорного фестивалю Буковинські зустрічі – це не лише історія багатоетнічного культурного дійства, яке не має аналогів у Європі. Це ще й історія започаткування та розвитку партнерських відносин між органами місцевого самоврядування, які стали співорганізаторами фестивалю в 6 європейських країнах: Польщі, Румунії, Угорщині, Україні, Словаччині та Молдові.