Tag: Буковина

  • Кращі пропозиції на Туристичному ярмарку Румунії

    Кращі пропозиції на Туристичному ярмарку Румунії

    З 20 по 23 лютого в Бухаресті відбувся 51-й Туристичний ярмарок Румунії. Найгарніші туристичні регіони були представлені відвідувачам через туристичні агентства та місцеві державні адміністрації, які підготували рекламні пакети, ексклюзивні знижки та ідеї для відпочинку на будь-який смак та бюджет.

    Ана Войкан, промоутерка активного туризму, розповіла про нові програми, зосереджені на зеленому й сталому туризмі на природі. «У період свята Трійці, з 6 по 9 червня, вже вчетверте відбудеться Campfest – подія, на якій любителі природи зустрічаються, спілкуються, відпочивають від повсякденних справ і насолоджуються відпочинком просто неба, звичайно, разом із дітьми. Піші походи, велосипеди, рафтинг, каякінг – усе, що допомагає зробити паузу від цифрового світу та міської метушні. Для дітей разом із батьками протягом ярмарку діє знижка 45% від стандартного тарифу. Також у цей період ярмарку діють знижки до 35% на відпочинок на румунському узбережжі. Наприклад, ціни починаються від 200 леїв на особу за триденний відпочинок із розміщенням без харчування та доходять до 3 000 лей на особу за п’ятиденний відпочинок у п’ятизірковому готелі за системою «усе включено». Інтерес до Румунії справді помітний. Попит є як безпосередньо тут, на ярмарку, так і в онлайн-просторі, оскільки ці пропозиції доступні і на офіційних сайтах.»

    Таліда Козма, старша радниця в Марамуреській повітовій раді, прийшла на ярмарок у справжньому традиційному костюмі. Вона розповіла, що цей повіт на півночі Румунії має унікальну пропозицію. «Ми просуваємо все, що стосується традицій та культури. Традиції збереглися. Пам’ятки вже добре відомі: Веселий цвинтар, водоспад Каїлор, вузькоколійний поїзд «Мокеніца». У рамках цього заходу, оскільки повітова рада не має можливості самостійно пропонувати туристичні пакети, ми запросили туристичні агентства та представників бізнесу, які не тільки презентують Марамуреш, а й можуть його організовувати для туристів. Вже зараз запитують про пропозиції на Різдво, хоча попереду ще Великдень. До нас також вже надходять запити на зимові свята. Маємо пропозиції і на Великдень в історичному Марамуреші, де туристи можуть відвідати головні визначні місця.»

    На цьогорічному туристичному ярмарку пропозиція повіту Бузеу теж мала іншу тему. Якщо минулого року та два роки тому акцент був на ремеслах, традиціях, місцевих звичаях і сільському шармі, то цього року ми познайомилися з активним Бузеу. Ана Марія Добреску, керівниця відділу туристичних послуг повітової ради Бузеу, пропонує туристам відпочинок на природі. «Ми – Румунія в мініатюрі, бо маємо подібну пропорцію рівнини, пагорбів і гір. У нас є всі форми рельєфу. Ми хочемо розповісти, що можна робити на річці Бузеу, оскільки маємо один з найдовших маршрутів для рафтингу в Румунії – 14 км. Цей маршрут підходить як для дітей, оскільки це більш легка та спокійна частина річки Бузеу, так і для дорослих, які вже мають досвід рафтингу. У нас є зона, яку ми називаємо «пральна машина». У «пральній машині» все стає дуже інтенсивним і цікавим. Окрім цього маршруту для рафтингу, ми розповідаємо людям про озеро Сіріу, адже там є можливості для активного проведення вільного часу. Тут ми говоримо про Stand Up Paddling. Навіть один з місцевих операторів присутній поруч з нами на стенді. Він демонструє цю активність за допомогою дошки для рівноваги. Отже, спочатку бажаючі вчяться тримати рівновагу, а потім вирушають на озеро Сіріу.»

    На стенді Буковини відвідувачі могли скуштувати традиційні страви та дізнатися про найкрасивіші пам’ятки та туристичні атракції регіону, а також про пропозиції, присвячені Великоднім святам. Їх привітала Андрея Зімбру, радниця відділу туризму Сучавської повітової ради. «Ці пропозиції починаються від 500 лей за ніч з особи для пакетів all inclusive або 1.800 лей за пакет, наприклад, на три ночі з повним пансіоном. Ми також маємо пропозиції з напівпансіоном приблизно за 1.200 лей. Зацікавлені особи зможуть взяти участь у практичних майстер-класах з писанкарства, які проводять буковинські народні майстри, а також матимуть змогу насолодитися смачними стравами традиційної місцевої гастрономії. Буковина – це туристичний бренд Румунії і наша присутність на Туристичному ярмарку підтверджує зобов’язання Сучавської повітової ради щодо просування туристичного потенціалу нашого регіону. Ми хочемо запропонувати відвідувачам унікальний досвід через живі традиції, традиційну гастрономію та презентацію численних варіантів незабутнього відпочинку в повіті Сучава.»

    Дана Матік з Visit Mureș запрошує на екскурсію замками та маєтками Румунії. «Цього року ми вирішили, вперше, виставити трохи більший стенд, ніж у попередні роки і запросити спільних експонентів, наших партнерів або представників готелів і ресторанів з нашого повіту. Ми також запросили партнерські установи, такі як Повітовий музей, Зоопарк у Тиргу-Муреш і два центри туристичної інформації. Я б із задоволенням порекомендувала одну сферу, в якій ми, можливо, є найкращими в Румунії. На території повіту Муреш знаходиться найбільша кількість замків і маєтків порівняно з іншими повітами країни. Це явище набуло широкого розмаху. У нас є брошури та матеріали, а також інформація на сайті про замки, які можна відвідати, їхній стан і що вони приховують. Деякі з них були перетворені на музеї, інші – на готелі або центри для проведення заходів.»

    Стенд для просування туристичної дестинації Вама-Бузеу з повіту Брашов вирізнявся наявністю символу – бізона в реальному розмірі, а також продуктами гастрономії, представленими місцевими господинями. Нас вітає учасниця виставки Юлія Рот. «Тут ви можете знайти природний парк для бізонів, водоспад Урлетоаря, а також у нас є концепція гастрономії, орієнтованої на місцеві традиції. Ви можете скуштувати традиційну місцеву їжу в будинках місцевих жителів. Музей Вама розташований приблизно за 45 хвилин від Брашова. Це не так вже й далеко. У парку ви побачите не тільки 20 бізонів, а й павичів, оленів, ланей, муфлонів, гусаків і качок. Тож це не лише бізони.»

    Під час ярмарку Туристичний прес-клуб FIJET Румунія продовжив проєкт під назвою «Дестинації FIJET Румунія», який вже став другим за рахунком. На голосування було запропоновано десять туристичних дестинацій. Цього року головний приз здобула Дунайська ущелина.

     

  • Кимпулунг-Молдовенеск, природа і традиції

    Кимпулунг-Молдовенеск, природа і традиції

    Буковина – один із найпопулярніших туристичних регіонів Румунії. Тут ви можете зупинитися в курортному містечку національного значення – Кимпулунг-Молдовенеск. Воно пропонує ідеальне поєднання традицій, культури та природи, що робить його цікавою локацією для будь-якого мандрівника. Після знайомства з визначними пам’ятками міста можна вирушити численними пішохідними маршрутами, які ведуть до гірських вершин гір Рареу та Гіумалеу, що ідеально підходять для любителів природи та спорту на свіжому повітрі.

     

    Ми дізналися у Міхаєли Аксинті, інспекторки Туристичного інформаційного центру в місті Кимпулунг-Молдовенеск, звідки походить назва нашого пункту призначення. «Оточений лісистими пагорбами, в центрі румунської Буковини, місто Кимпулунг-Молдовенеск простягнувся на 14 км. Звідси виникає і його назва «Довге поле», що має походження від однойменної улоговини на середині течії річки Молдова. Туристам, які прибувають до міста біля підніжжя гори Рареу, неодмінно варто завітати до Музею дерев’яного мистецтва. Це єдина етнографічна колекція такого роду в Румунії й одна з небагатьох в Європі, присвячена виключно дерев’яним предметам. Слід також згадати приватні колекції: етнографічну колекцію Йоана Гремаде та колекцію дерев’яних ложок Йоана Цугуя. Завдяки цим колекціям наші мандрівники дізнаються, як дерево супроводжувало наше життя протягом століть, як ліс давав людям притулок, їжу, багатство і навіть ідентичність. Також з культурної спадщини можна відвідати церкви нашого міста, монастирі Рареу та Сіхеcтрія Рареулуй. Серед церков також хотілося б відзначити церкву Капул Сатулуй, яка є першою тутешньою дерев’яною церквою, побудованою в 1855-1858 роках. Якщо туристи захотять відпочити в центрі міста, вони відкриють для себе Центральний парк з прекрасним артезіанським фонтаном, побудованим в 1898 році з нагоди 50-річчя правління австрійського імператора Франца Йосифа I. Окрім цього, можна побачити скульптурний пам’ятник «Драгош Воде та зубр», колишню будівлю ратуші 1863 року, яка в той час була муніципальним палацом. Її теж звели за замовленням імператора Франца Йосифа I.»

     

    Усього в декількох кілометрах від центру міста туристи відкриють для себе чарівні краєвиди масиву Рареу. Детальніше про це розповіла Міхаєла Аксинті. «Це є епіцентр туризму в усьому регіоні Буковини. З будь-якої точки він виглядає як велична фортеця, в якій підносяться сторожові вежі Піетрелор Доамней. Не менш хизуються своєю величчю Ущелини Моара Дракулуй, які вважаються найкрасивішими в усій Буковині. Одне з місць, яке, на нашу думку, не залишить мандрівників байдужими ̶ Віковий ліс Слетіоара. Його також називають Дерев’яним собором Рареу. Це природоохоронна територія площею 1064 гектари, яка з 2017 року є об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Тут туристи знайдуть старі дерева, яким близько 200-300 років, їх висота перевищує 50 метрів, а діаметр ̶ щонайменше 1 метр. Гірський велосипедний спорт, польоти на параплані, піші прогулянки, бездоріжжя, скелелазіння, навіть поїздки на квадроциклах ̶ і це далеко не всі види активної відпустки для тих, хто хоче поєднати рух з відпочинком і насолодитися природою та свіжим повітрям. Для любителів зимових видів спорту є також гірськолижна траса Рареу, завдовжки 2 850 метрів, з перепадом висот 455 метрів і середнім ступенем складності. На старті пуск має ширину 30 метрів, а на фініші вже 80. Тут є підйомник гондольного типу і все, щоб задовольнити любителів зимових видів спорту.»

     

    Протягом року мерія міста Кимпулунг-Молдовенеск через Туристичний інформаційний центр організовує кілька заходів. Під час Міжнародного фольклорного фестивалю Буковинські зустрічі та фестивалю Дорога дерева організовується Ярмарок народних майстрів. На нього запрошуються народні умільці з Буковини. Вони знайомлять публіку з мистецтвом писанкарства, різьблення по дереву, ткацтва, плетіння, шиття народних костюмів і плетіння кіс. Ви також можете зустрітися з митцями в їхніх майстернях, розповідає Міхаєла Аксинті, інспекторка Туристичного інформаційного центру в місті Кимпулунг-Молдовенеск. «У місті туристи можуть звернутися до одного з наших найвідоміших майстрів, пана Арістотеля Ерхана. Він є народним умільцем, який зберігає традицію виготовлення бучумів (трембіт). Історія цього музичного інструменту сягає корінням у сиву давнину. Бучуми використовували, щоб попередити людей про небезпеку. Щороку вуйко Стеліу мандрує навколишніми лісами, шукаючи резонансну деревину, призначену для виготовлення цього інструменту. Як він сам говорить, це походить з бажання вшанувати предків так, як того вимагає традиція. Він навчився їх виготовляти, об’єднавши навколо себе багато інших господарів, які вміють ними користуватися. Майстер Стеліу каже, що центр бучуму ̶ це точка, через яку можна зазирнути в прострір. Нині буковинські бучуми є живою легендою, яскравим підтвердженням передачі тисячолітніх традицій з покоління в покоління».

     

    Календар подій тут дуже добре організований. З року в рік відбуваються фестивалі, які дотримуються традицій, приваблюючи тисячі туристів. Серед них ̶ Міжнародний фольклорний фестиваль «Буковинські зустрічі». «Щорічно він збирає близько 500 митців з-за кордону та понад 1500 митців-аматорів з повіту, загалом понад 11 000 учасників. Він організовується за участю чотирьох країн, в яких проживають колишні або нинішні мешканці Буковини: Польщі, України, Румунії, Угорщини та Республіки Молдова в якості гостя. У нас також є змагання з гірського бігу ̶ Bucovina Ultra Rocks, яке цього року стало частиною Europe Trail Cup. Це одне з найбільших змагань в Румунії з гірського бігу, маршрут якого пролягає через наші природні заповідники та символічні місця, такі як Піетреле Доамней, Кеїле Моара Дракулуй, гірські масиви Рареу та Джумалеу. Восени, у жовтні, ми проводимо фестиваль Дорога дерева та Ярмарок молочарів, події, які відзначають та популяризують давні ремесла жителів Кимпулунга.»

     

    Щороку місто Кимпулунг-Молдовенеск відвідують понад 80 тисяч туристів, які проживають у більш ніж 200 об’єктах розміщення, причому переважна більшість – це туристи з європейських країн.

  • Вузькоколійний потяг Гуцулка

    Вузькоколійний потяг Гуцулка

    Буковина є одним з найпривабливіших туристичних напрямків завдяки своїй диверсифікованій туристичній пропозиції. Окрім монастирів з внутрішніми та зовнішніми розписами, внесених до списку Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО, Буковина має й інші культурні пам’ятки, а також природні умови, що ідеально підходять для активного відпочинку, тобто піші прогулянки, їзду на велосипеді, верхову їзду, зіп-лайн або рафтинг. Окрім культурної спадщини та природних красот, Буковина також характеризується специфічною гастрономією, з ситними, м’ясними стравами, часто в поєднанні з капустою, картоплею та лісовими грибами.

    Якщо ви завітаєте в Буковину, окрім знаменитих монастирів, не пропустіть унікальну поїздку на вузькоколійному потягу Гуцулка, як називають його місцеві жителі. Старовинний паровозик відправить вас у незабутню подорож до казкового краю гуцулів, гордих етнічних українців. Це як вилазка в минуле, через їхні села з мальовничими будиночками, що розкинулися вздовж річки Молдовіца. За кожним поворотом потягу вам обов’язково буде на що подивитися і що сфотографувати! Традиція, історія, інновація, сміх. Швидкість, від якої не паморочиться в голові, але відчуваєш себе наче в повітрі. Радість повернення до простих речей, які наповнюють душу радістю. Ось як можна було б описати – ті, хто пережив відчуття, прекрасно розуміють – прогулянку з вузькоколійним потягом під назвою Гуцулка. Потяг-історія, казковий потяг, якого румуни називають Мокеніца і який ні на мить не втратив своєї чарівності навіть у епоху технологій, що змінює наше життя із запаморочливою швидкістю.

    Яка історія створення цього потягу під назвою Мокенца і як він завоював серця туристів, які, приїхавши сюди, не можуть пропустити поїздку на ньому? Важливо зазначити, що в Румунії термін «Мокеніца» використовувався для парових поїздів, які курсували в гірських районах країни по вузькій колії 760 міліметрів. Для любителів адреналіну новина не дуже хороша, оскільки поїзд не перевищує швидкість більше 15 кілометрів. Але він може влаштувати шоу! «Гуцулка» приваблює туристів, які зупиняються в буковинській місцевості Молдовіца, казковому селі, що славиться монастирем  частиною Всесвітньої культурної спадщини ЮНЕСКО. Я їздила на неї влітку, але кажуть що зима – ідеальний сезон, щоб спробувати цей досвід, адже сніг у буковинських горах винагородить пасажирів казковими краєвидами. В кінці подорожі на вас чекає традиційна їжа з відбірними стравами, приготованими місцевими господинями.

    Ця залізниця існує з 1888 року, її побудував німець Луїс Ортіб, власник залізниці з Мюнхена. З кожним пройденим кілометром історичний потяг дарує мандрівникам унікальний досвід, відкриваючи краєвиди, від яких перехоплює подих, та незабутню атмосферу. За даними mocanitamoldovita.com, лінія Молдовіца використовувалася до 2001 року для перевезення деревини. Наразі довжина лінії становить 12 км. У 1909 році лінія перейшла у власність Церковного фонду, який змінив ширину колії з 800 мм на стандартну – 760 мм.

    Донедавна існував лише один 12-кілометровий маршрут Молдовіца – Арджел, який паровоз долав за 30 хвилин. З 26 квітня поточного року до цього маршруту приєднався ще один, нова колія, довжиною понад 5 км, що єднає села Ватра Молдовіцей і Молдовіца. Поряд із відомим у світі монастирем та чарівною залізничною атракцією, туристи можуть оглянути Музей писанок і покататися на возі мальовничою долиною Молдовіца або милуватися природою з висоти зіплайну розташованого поруч. Місцева гастрономія також на висоті, з традиційними домашніми стравами. Дві ділянки потягу, що з’єднують cела Молдовіца і Ватра Молдовіцей, працюють паралельно, з синхронізованим розкладом, що дозволяє туристам вибрати один з них або проїхатися по всій залізниці в самому серці Буковини.

  • Казино у місті Ватра Дорней

    Казино у місті Ватра Дорней

    Якщо Сінаю називають «Перлиною Карпат», то Ватра Дорней, безперечно, можна називати «Перлиною Південної Буковини». Ватра Дорней – це дивовижне поєднання між лікувальним і гірськолижним курортом. Оточений величезним хвойним лісом, який забезпечує його чистим, лікувальним повітрям і дарує очам прекрасні краєвиди, курорт є острівцем тиші і природної краси. Курорт стає більш привабливим взимку завдяки гірськолижним схилам. За документами це місто-курорт молодше на два роки, ніж інше румунське місто на сході країни – Ясси, а також ніж українське місто Чернівці.

    Вперше ця місцевість згадується в грамоті господаря Олександра Доброго від 15 лютого 1410 року. Якщо вести відлік від першої офіційної письмової згадки, то в лютому наступного року місту-курорту виповниться 614 років. Однак є припущення, що ця місцевість була заселена вже в ХІ-ХІІ ст. Курорт розташований вздовж двох річок: Дорни і Бістріци. У зв’язку з назвою курорту, старі мешканці регіону розповідають, що воно походить від красуні Доріни, яка перетворилася на козулю і яка була випадково убита на полюванні воєводою Драгошом. У поляні, де впала убитою Доріна сьогодні росте курорт, відомий як в Румунії, так і за її межами.

    Ватра Дорней відомий не тільки як гірськолижний, але і як бальнеологічний курорт, завдяки своїм більш ніж 40 мінеральним джерелам і чистому повітрю. Перші аналізи мінеральних вод у цій місцевості були зроблені на початку 19 століття, а в 1845 році був побудований перший курортний заклад. На даний момент, містечко налічує близько 20 тисяч мешканців. Ватра-Дорней славиться зимовим курортом, а для любителів гірськолижного спорту – непоганими спусками. Влітку тут можна гарно відпочити і лікуватися у санаторіях. На цьому курорті є потрохи зі всього, і цілюща джерельна вода, і чисте запашне повітря. В цьому ви зможете переконатися лише на власному досвіді. Один з перших кам’яних будинків був зведений наприкінці ХІХ століття, а саме 1897 року. Це – міська ратуша, яка зберіглася до наших днів. Рік по тому було зведено інший будинок – казино, про який розповім я вам сьогодні.

    Перше офіційне казино в Румунії, казино на курорті Ватра Дорней, безумовно, є монументальною будівлею зі своєю історією. Це перше офіційне казино відвідували такі видатні постаті того часу, як ерцгерцог Франц Фердинанд та австрійський імператор Франц Йосиф. Воно розташоване на вулиці Республіки № 5, між Курортним парком та річкою Дорна. До казино ходили далеко не всі. Воно приваблювало переважно тогочасних аристократів, інтелектуалів, королівських осіб або заможних туристів. Після об’єднання Буковини з Румунією у 1918 році земля, на якій стояло казино, перейшла до Церковного фонду Буковини. З роками були проведені деякі реставрації та зміни, наприклад, у 1937 році була встановлена тераса з видом на курортний парк. Після кількох років використання у військових цілях будівля зазнала певних пошкоджень, і був проведений новий ремонт. Пізніше вона функціонувала як робітничий клуб і спа-центр, але як казино більше ніколи не використовувалося. Через кілька років будівля була занедбана і перетворилася на руїну. У 1998 році з ініціативи тодішнього мера місцева рада вирішила заснувати Фонд “Казино Ватра Дорней” з метою пошуку фінансових ресурсів, необхідних для відновлення та зміцнення казино. З 2003 року воно перебуває під управлінням Сучавської та Радеуцької архієпархії. 2017 рік, здається, був щасливим для колись великого казино, оскільки було підписано новий контракт на реставрацію будівлі-пам’ятки. І ось, після 5 років реставраційних робіт, на основі проекту, профінансованого 5 мільйонами євро з європейських фондів, будівля казино нещодавно була знову відкрита.

    Церемонія повторного відкриття будівлі-пам’ятки відбулася 28 листопада, в 105-ту річницю прийняття Генеральним Конгресом Буковини, що засідав у Чернівцях (нині в Україні), пропозиції про об’єднання Буковини з Королівством Румунія. Богослужіння освячення будівлі супроводжувалося читанням єпархіальним радником Сектору пам’яток, спадщини та церковної архітектури Сучавської та Редеуцької архиєпархії Василем Демчуком тексту так званої “грамоти освячення”, в якій також згадується про те, як ця будівля з’явилася в центральній частині курорту: “Будівля, що є власністю Фонду Румунської Православної Церкви, була побудована між 1896-1898 роками за проектом віденського архітектора Петера фон Бранга. Буковинський фонд Румунської православної церкви викупив у австрійської держави 27 червня 1870 року за 1 450 000 флоринів, гульденів, австрійської валюти, палацові маєтки Кимпулунг і Жучіка, а разом з ними і парк площею 35 гектарів з купальнями Ватра Дорней. На цій землі Фонд побудував будівлю купалень і казино, які з самого початку називалися Центральним павільйоном купалень або Палацом лікування курортного закладу. Бачення тодішнього мера та інвестиції Фонду у Ватра Дорней призвели до будівництва бальнеологічного курорту європейського рівня, а 17 грудня 1907 року Ватра Дорней було оголошено містом Австро-Угорської імперії”.

    Також відома як Казино Лазень або Центральний павільйон Лазень, будівля протягом багатьох років виконувала кілька функцій: гральний зал, концертний і виставковий зал, а також робітничий клуб. Частину коштів на будівництво казино було зібрано на публічному аукціоні, до якого долучився сам імператор Франц Йосиф, а іншу частину – позичено у віденському банку. Казино було урочисто відкрито 10 липня 1899 року в присутності імператора Франца Йосифа та спадкоємця престолу ерцгерцога Франца Фердинанда. Нове відкриття казино – це велике надбання для Буковини. Окрім того, що ця архітектурна перлина стане головною туристичною визначною пам’яткою, в ній відбуватимуться концерти та шоу, а також виставки. Насправді, ще до відкриття в залах казино вже було організовано кілька виставок, в тому числі одна під назвою “Буковина 1774 – 1944, від анексії до Другої світової війни”, виставка, запропонована Національним музеєм Буковини, на якій представлені репродукції документів і старовинних фотографій, що супроводжуються пояснювальними текстами.

  • Монастир Хаджігадар

    Монастир Хаджігадар




    Сьогодні прямуємо на північ Румунії і зупиняємось у
    повіті Сучава, в історичному буковинському регіоні. Це одне з найчарівніших місць відпочинку в Румунії. Культурний
    туризм, активний туризм, риболовля та спортивне полювання, оздоровчо-лікувальний туризм, непереборна гастрономічна пропозиція та, не менш важлива гостинність її мешканців є основними аргументами на
    користь подорожі чи відпочинку в буковинському регіоні. Місто Сучава, яке згадується в
    документах 1388 року, було резиденцією князівства Молдови до 1566 року. Турист відкриє для себе багату історію, а також культурну спільність, які перетворили цей куточок Румунії на приклад етнічної та релігійної толерантності, прототипом об’єднаної Європи.






    На
    виїзді з Сучави до міста Фелтічень є культова споруда, де, як каже більшість мешканців,
    сповнюються всі їхні мрії – Церква монастиря Хаджігадар, також відома як «Церква
    бажань». Монастир розташований на пагорбі, ніби спеціально зведеного для розміщення культової
    споруди. Схил горба пологий, доступ до нього можливий лише пішки, але це не
    заважає людям підніматися до воріт монастиря на колінах. Час від часу
    зупиняються і моляться, запалюють свічку, відпочивають та йдуть далі. Теж на колінах
    перетинають ворота і продовжують йти так навкруг церкви. Щоб їхні бажання здійснювалися,
    люди тричі обходять на колінах церкву, молячись у кожному з чотирьох кутів.
    Невідомо, звідки походять цей звичай, однак очевидці кажуть, що їхні бажання здійснилися.
    Потім люди покидають монастир іншими воротами, спускаючись брукованою дорогою.
    Після довгого і виснажливого канону їхні обличчя стають спокійними і щасливими.

    ucra-manastirea-hagigadar-2-.png






    Легенда монастиря
    Хаджігадар розповідає, що відомі вірменські торговці худобою, брати Донавакян, супроводжували
    караван худоби по дорозі до Будапешту, зупинили свої отари на вершині цього пагорба,
    вирішивши переночувати біля тутешньої церкви. Один з братів піднявся до церкви і
    багато молився. Тієї ночі він почув ангельський спів і уві сні йому з’явилася
    Богородиця, яка сказала: «Я благословляю тебе, щоб ти успішно завершив свою
    подорож, і щоб твоїй сім’ї добре жилося. Але коли повернешся сюди, то прошу
    збудувати на цьому місці монастир на честь Успіння Пресвятої Богородиці». Так і
    сталося. Повернувшись із Будапешта, брати Донавакян збудували на цьому пагорбі укріплений
    кам’яний монастир, якого назвали Хаджігадар. Священик Азад Мандаліян
    розповідає: Монастир датується 1512 роком. За переказами, на цьому пагорбі переночували двоє
    вірменських братів, торговців худобою. Уві сні їм явилася Богородиця і сказала,
    що якщо їх бізнес буде успішним, то нехай поверняться і збудують церкву. Спочатку це була дерев’яна
    церква. Потім вона перетворилася на монастир. Нам вдалося його частково відремонтувати. Початковий настінний розпис належить австрійському художнику і датується 1896 року. Це характерні ікони Вірменії. У першому плані ми бачимо першого патріарха Григорія Святителя, а на задньому – гору Арарат. Монастир оригінальний тим, що це другий в Румунії монастир на пагорбі, до якого люди піднімаються на колінах. Це не щось нав’язане,
    а традиція. Через відхід вірменського народу під час комуністичного режиму він
    залишився лише зі статусом монастиря. Богослужіння влітку відбуваються майже
    щодня, а взимку, коли дозволяє погода і доступна дорога. Вірменів тут менше, близько 83
    сімей, а вірменомовних ще менше. Я за походженням з вірменської родини з Туреччини. Мій дід був священиком,
    оселився тут і служив 50 років. Окрім літургії вірменською мовою, решта молитов
    відбуваються румунською мовою.






    Найбільш важливий ремонтний процес церкви відбувся у другій половині ХІХ ст., коли 4 серпня 1863 р. було відзначено 350
    років з дня заснування цього місця поклоніння. З архітектурної
    точки зору церква має прямокутну форму з вівтарем спрямованим на
    схід, що є характерним всім вірменським церквам. Вежа восьмикутна і струнка, подібна до монастиря Драгомірна. Притвор церкви
    має трикутний карниз з двома вікнами обабіч дверей. Для розміщення
    трьох вівтарів, як цього вимагає вірменський культ, наос був розширений. Склепіння наосу та пронаосу
    виконано в молдовському архітектурному стилі. Колишній жіночий монастир Хаджігадар також був резиденцією вірменських єпископів.

  • Курорт Ватра Дорней

    Курорт Ватра Дорней

    Румунія не має довгі на десятки кілометрів лижні траси, хоча їх
    довжина росте від одного року до іншого. На сьогодні в нашій країні є близько
    200 сертифікованих Міністерством туризму гірськолижних трас, загальною довжиною
    трохи більше 162 кілометри. Через клімат ці траси відкриті для відвідування
    лише взимку. Водночас уся гірськолижна
    інфраструктура Румунії разом узята не перевищує інфраструктуру одного
    австрійського чи французького гірськолижного курорту, де щорічно в розвиток
    гірськолижного спорту вкладаються десятки мільйонів євро. Пояна Брашов займає,
    без сумніву, перше місце у списку гірськолижних курортів в Румунії в результаті
    модернізації давніх лижних трас, які були розширені і продовжені.




    Щороку сніг приносить велику кількість людей до гірськолижних
    курортів. Через наплив туристів, любителям лижного спорту доводиться
    чекати десятки хвилин у чергах, щоб зайняти місце на підйомнику. Цього року через
    пандемію вкотре було продовжено режим надзвичайної ситуації, під час якого
    діють численні протиепідемічні правила, в тому числі щодо зимового лижного
    сезону та гірського туризму. Однак, гірськолижні траси залишилися відкритими,
    але за умови вжиття заходів, спрямованих
    на попередження масових скупчень людей, що, на думку фахівців є головним
    елементом боротьби з поширенням нового коронавірусу.




    Сьогодні зупинимось на курорті північної Румунії – Ватра
    Дорней. Цей курорт розташований в румунській Буковині, отже близько України, в
    підніжжі масиву гір Рареу-Джумалау. Курорт, який ще називають «перлиною
    Буковини» став відомим ще з ХІХ ст., коли будуються перші санаторії на основі
    багатих на мінеральні води джерел, які сприяють лікуванню захворювань
    опорно-рухового апарату, серцево-судинної, травної та ендокринологічної систем.
    Ці водні джерела використовуються в лікуванні захворювань ще з 1899 року.Курорт надає численні
    можливості для проведення вільного часу: гірські подорожі, відвідування
    монастирів Буковини, які вражають давністю і особливою архітектурою, а також
    рибальство на річці Бістріца, їзда на гірському велосипеді по улоговині
    Дорнелор. У зимовий період, більшість туристів проводить час на лижних трасах
    зони. Гірськолижні ресурси курорту Ватра Дорней -
    це чотири траси
    (Дялу Негру, Веверіца, Парк 1 та Парк 2) середньої та легкої складності від 600
    до 3000 м, три підйомники. Курорт розташований на висоті 500 м над
    рівнем моря, а найвища станція підйомника на 1500 м. Від Чернівців (з яким
    існує залізничне і автотранспортне сполучення) до Ватра Дорней – приблизно 170
    км. Саме це робить гірськолижний відпочинок досить зручним для українських
    туристів.




    Це один з найдешевших курортів Румунії із добре розвинутою базою
    розміщення середнього стандарту. На курорті існує чимало готелів, пансіонатів,
    невеликих вілл та приватних господарств екологічного туризму для розміщення туристів.
    Суттєвим доповненням відпочинку на гірськолижних курортах може бути
    відвідування багатьох унікальних історико-архітектурних пам’яток. Шанувальники
    фольклору і традицій обов’язково повинні відвідати Етнографічний музей курорту.
    За символічну ціну, щодня з вівторка по неділю, туристи можуть відкрити для
    себе установу, яка ніколи не втрачала зв’язок з народними умільцями, чиї
    предмети й виставлені там. Ви матимете можливість побачити 2.000 дуже цінних
    предметів народного одягу, домашнього вжитку. У центрі курорту Ватра Дорней
    розташований парк, який займає площу в 50 гектарів, з довгими алеями, що
    піднімаються до «Дялул Негру» – «Чорного пагорба» – до висоти 1300 метрів над
    рівнем моря. Це дендрологічний заповідник, в якому водяться безліч доброзичливих
    білок в старих деревах.Тим, хто вирішив провести свій відпочинок у Ватра Дорней
    рекомендуємо Сучавський замок та унікальні православні монастирі XIV -XVI ст.
    Воронец, Сучевіца, Молдовіца, Путна в Південній Буковині, що є пам’ятками
    світової спадщини ЮНЕСКО.




    У зв’язку з назвою міста Дорна, старі люди розповідають таку
    легенду. Драгош Воде, перший князь краю, прийшов ув ці ліси полювати. Тут
    зустрів гарну дівчину, котру звали Доріна. Під час полювання Драгош побачив
    дику козулю, за якою почав гнатися. Спритній козулі вдалось врятуватись від
    стрілок мисливця, але вона втомилась і зупинилась на хвилинку, щоб перепочити
    біля старого дерева. Драгош вцілив, а з-поза дерева почувся людський болісний
    крик. Козуля одразу стрибнула в ліс. Драгош наблизився до дерева і побачив
    замість козулі вбиту ним Доріну. Князь поховав її саме на тому місці, а в
    пам’ять про неї назвав ріку, яка протікає поблизу місця її іменем.




    В околицях курорту Ватра Дорней розташовані кілька населених
    пунктів, відомих своїми мінеральними водами – Дорна Киндренілор, Пояна Негрі,
    Шару Дорней, Пояна Стампей. На відстані 15 кілометрів від курорту розташоване
    село Чокенешть, що славиться красою будинків, прикрашених дерев’яними
    орнаментами і фасадами, декорованими багатобарвними геометричними мотивами. У
    20-ти кілометрах від курорту розташована Ущелина Зугренілор, геологічний і
    флористичний заповідник, де влітку туристи можуть займатися рибальством,
    рафтингом на річці Бістріца, а в зимовий час сходженням по льоду.



  • Міжвоєнна Буковина

    Міжвоєнна Буковина

    Буковина або Країна букових лісів – провінція на півночі Румунії із звивистою історією. У Середньовіччі вона була частиною Київської Русі, Галицького, а потім Молдовського князівств. Буковина була ядром, з якого народилася середньовічна держава Молдова, яка також називається й Верхньою країною, а місто Сучава було її першою столицею. Резиденція найдовшого молдовського князя Штефана Великого з другої половини XV століття була в Сучаві. У 1774 році Буковина була анексована Австрією, а в 1918 році була об’єднана з Королівством Румунія. У червні 1940 р. після двох ультиматумів Радянський Союз анексував Бессарабію та Північну Буковину, звільнені у 1941 р. У 1944 р. Радянський Союз знову анекував дві території, а Північну Буковину включив до складу України.

    Буковина була і є багатокультурною та багатоетнічною провінцією. На Буковині жили і продовжують жити румуни, українці, німці, поляки, євреї, угорці, роми та інші. За даними перепису від 1910 року, проведеного владою Габсбургів, населення Буковини становило 800.198 мешканців, з них 39% українці, 34% румуни, 13% євреї, 8% німці, 4,5% поляки, 1,3% угорці. У міжвоєнний період, коли Буковина була частиною Великої Румунії, повага до етнічних прав у Буковині дотримувалася найвищих демократичних стандартів, а рівень життя був на прийнятному рівні. Діагноз підтверджується як економічною статистикою, так і свідченнями. Одне з цих свідчень, записаних у 1998 р. Центром усної історії Румунського радіомовлення, належить вчителю Міхаю Максиму, вчителю села Ватра Молдовіцей: «Це село знаходиться в підкарпатському районі Обчин. Це дуже красивий регіон з хорошими селянами, провідними домогосподарями, які у відповідний період між двома світовими війнами, особливо у Молдовиці та Ватрі Молдовиці, були представниками кількох національних меншин. Але стосунки між людьми, які належать різним національним громадам та релігіям були дуже хорошими. Не було етнічних чи релігійних, ані навіть політичних конфліктів. Більшість людей були працівниками лісового господарства. А інші були домашніми господарями, так би мовити, їм жилося добре».

    Місцеві жителі, актори малої історії, займалися традиційними заняттями. Жителі гірського району були прив’язані до лісу. Міхай Максим описав спільноту, в якій він працював учителем: «Основним заняттям жителів села Молдовіца було лісове господарство. Їх називали «лісовиками». Тобто вони обробляли деревину, яку потім відвозили на завод. Що стосується стосунків між інтелектуалами, зокрема, то в Молдовіці було багато інтелектуалів, лікарів, стоматологів, начальників залізниць, інженерів, вчителів, професорів, священиків та інших категорій інтелігенції. Це був дуже розвинений робітничий центр. У Молдовіці була одна з фабрик церковного фонду, яка була зарахована до числа найкращих галузевих фабрик. Дуже часто інтелектуали зустрічалися або в будинку сільської мерії, або на заводі, і обговорювали різні відносини, але це не були політичні відносини».

    Рівень економічного процвітання дуже важливий у житті людей. Тому рівень життя є показником того, як працює суспільство в певний час, з політичної, соціальної та культурної точок зору. Міхай Максім розповів, як жив учитель тих часів: «Фінансове становище вчителя у період між двома війнами було відносно хорошим. Наприклад, вчитель-заступник, який вперше працював у сфері освіти, мав заробітну плату близько тисячі шістсот леїв на місяць, але ціни на оренду та необхідні послуги протягом місяця складали близько 800 леїв. Тобто половину зарплати залишалася і його кишені. Тому я не можу сказати, що були часи, коли вчителям жилося погано. Однак, порівняно з іншими категоріями чиновників, ними дещо нехтували з точки зору оплати праці. Але оскільки більшість учителів були дуже скромними, їм цього вистачало. Наприклад, я працював у селі Бряза і там у мене була зарплата 1600, з яких 800 леїв я сплачував господареві, решту мені залишалися. І більшість вчителів за ті решти грошей купували книги. Хочу сказати, що вчителі між двома війнами мали дуже гарні бібліотеки і були людьми, які багато читали».

    Видатні члени комун – вчителі були шанованими людьми. Фактично, щоб компенсувати деякі економічні недоліки, громади захищали своїх учителів. Міхай Максим: «Дійсно, на той час учитель та директор отримували частку від церковного деревного фонду. Так само, якщо ти жив у будинку школи без оренди, і школа мала клаптик землі, то вона орендувала його, а гроші, отримані за оренду, були розподілені між усіма вчителями села. Тож була реальна підтримка з боку місцевих органів влади. Злободенним вчителям початківцям хотілося би жити так, як жили учителі в 1937, 1938, 1939 до 1940 р. Бо тоді вони жили дуже добре.»

    Свідчення, що демонструють розвиваюче демократичне суспільство, корисні зараз для того, щоб побачити, яким деградованим може стати суспільство в умовах диктаторських режимів. І Буковина повністю зазнала обидві диктатури 20 століття, фашизм і комунізм. А історії на мікро та макрорівнях є двома взаємодоповнюючими частинами людського існування.

  • Воронецький монастир – 533 роки з дня заснування

    Воронецький монастир – 533 роки з дня заснування

    Буковина
    перенасичена церквами та монастирями знаменитими своїми зовнішніми та
    внутрішніми настінними розписами. Це – пам’ятки єдині у світі, яким в 1975 році
    Міжнародна асоціація журналістів та письменників у сфері туризму присвоїла
    премію Золоте яблуко. Майже всі буковинські монастирі були побудовані в
    ХV-XVI ст. під час господарів Штефана Великого та Петра Рареша. Сьогодні
    розповім вам про монастир Воронец, якого ще називають Сікстинською
    каплицею Сходу, особливо через унікальні настінні розписи, що вкривають
    його стіни не лише всередині, а й зовні.




    Церква
    цього монастиря поєднує елементи візантійського, готичного та римського стилів,
    а також раннього Ренесансу. Прекрасний Воронецький блакитний колір
    залишається до цих пір загадкою, бо його секрет до цього часу не був виявлений.
    Цей колір вважається фахівцями унікальним у світі і відомим також як «червоний»
    Рубенса або «зелений» Веронезе. Однак, на жаль, через сніги, вітри і дощі,
    деякі фрагменти стінопису не зберіглися або зберіглися у поганому стані.
    Книжник Іон Некулче (1672-1746 рр.) писав, що монастир Воронец був побудований
    господарем Штефаном Великим 1488-го року на прохання Даниїла
    Самітника на місці дерев’яної келії цього святого. За легендою, якраз у
    той час на Молдову знову нападало турецьке військо, а Штефан Великий їхав з Нямцу
    до Сучави (столиці Молдови). По дорозі заїхав до Даниїла Самітника аби
    порадитися. Даниїл не відчинив двері келії Штефану Великому, бо молився. Штефан
    почекав аж нарешті Даниїл вирішив з ним поговорити. Святий порадив господарю
    сміливо йти у бій. З невеликим військом він розгромив турецьке військо, а в
    пам’ять про перемогу збудував за три з половиною місяці монастир Воронець.




    За
    деякими документами, настінні розписи датуються з часів побудови обителі. За
    іншими, стіни було розписано у 1534-1535 рр., під час правління господаря Петра
    Рареша і митрополита Грігоре Рошки. Ім’я майстрів, які розписали монастир
    невідомі – окрім одного, Марку, який залишив свій підпис на лівому боці вхідних
    дверей. А у 1547 році митрополит Рошка добудував до церкви красивий вхід. Хоча всі стіни церкви розписані, найбільш
    вражаючим є Страшний суд. Від ніг Христа починається червоне
    полум’я пекла, в якому плавлять грішники – королі і папи римські, які з
    останніх сил намагаються вирватися з пекучого пекла. По бокам, крім Адама й
    Єви, пророків та інших біблійних персонажів, зображені чвари демонів за те, що
    залишилося після грішників. Грішниками є турки і татари. У монастирі Воронець,
    як і в інших церквах Південної Буковини, можна часто бачити зображення звірів,
    які їдять людей. А перед раєм завжди стоїть довга черга. На південній стіні
    зображено портрет Даниїла Самітника. Північна стіна церкви найбільше
    постраждала від негоди, однак на ній все ще можна побачити елементи настінного
    малюнку Сотворіння світу та популярної в Молдові легенди
    Спокушення Адама (подібні малюнки розписані також на монастирях Сучевіца
    та Молдовіца). Всередині, на стінах зберіглися портрети самого князя Штефана
    Великого, його дружини Марії і сина Богдана – у розписах на тему Остання
    вечеря.




    Нещодавно у Бухаресті у Бібліотеці румунської
    академії відбулася виставка присвячена цьому унікальному у світі пам’ятнику
    ЮНЕСКО під назвою «Воронецький монастир, 533 роки з дня заснування, 30 років з
    моменту його чергового відкриття». Виставка була ретроспективним синтезом понад
    500-річної історії та культури, який Воронецький монастир, заснований князем Штефаном
    Великим, представляв для князівства Молдови. Виставлені документи довели
    подвійну місію, яку монастир взяв на себе в часі, культурну та освітню, оскільки
    тут протягом століть діяла справжня школа каліграфів, мініатюристів та
    перекладачів з грецької та слов’янської мов. Відвідувачі виставки мали
    можливість побачити старі рукописи, скопійовані або написані у Воронецькому
    монастирі, такі як: Святитель Ефрем Сирійський, «Виступи», слов’янський рукопис
    1550 року, зроблений Іоаном Келугерулом, придбаний та подарований Румунській
    академії істориком Ніколаєм Йоргою, десятки документів виданих правителями Молдови
    Штефаном Великим, Петром Рарешом, Александром Лепушняну, Петром Шкіопулом,
    Александром Маврокордатом, Антіохом Кантеміром, Міхаєм Раковіце. Документи
    представляють акти пожертви, підкріпленням маєтків, звільненнями від податків, листи,
    адресовані чернцями Воронецького монастиря великим молдовським боярам. Серед
    експонатів – знаменита Воронецька рукописна книга (Новий Завіт XVI ст.), подарована
    Румунській академії в 1883 р. літературознавцем Іоном Г. Сбієрою, або Воронецький
    псалтир, подарований Румунській академії академіком Димітрієм А. Стурзою.




    Виставка представила фотографії знаменитої фрески,
    яка прикрашає церкву «Святого Георгія» Воронецького монастиря, також відому як
    «Сікстинська каплиця Сходу», пам’ятки середньовічного мистецтва, що має
    символічну та іконографічну цінність для всього поствізантійського настінного
    розпису. Церква Воронецького монастиря була ядром найважливішого центру духовності,
    віри та культури в Молдові протягом трьох століть. Після анексії північної
    частини князівства Молдови імперією Габсбургів монастир Воронець був ліквідований
    у 1785 р. разом з 22 іншими монастирями. Після великого об’єднання румунських
    князівств у 1918 році, монастир був
    оголошений історичною пам’яткою у липні 1919 р. У квітні 1991 р. Синод
    Румунської Православної Церкви вирішив відновити Воронецький монастир, надаючи
    йому статус жіночого монастиря.

  • Пам’ятки ЮНЕСКО – буковинські монастирі Гумор та Воронец

    Пам’ятки ЮНЕСКО – буковинські монастирі Гумор та Воронец










    Буковина багата
    на традиції та звичаї, середньовічні пам’ятники та специфічні ремесла, що
    свідчать про духовну та історичну безперервність в цих краях. Зона перенасичена
    церквами та монастирями знаменитими своїми зовнішніми та внутрішніми настінними
    розписами. Це – пам’ятки єдині у світі, яким в 1975 році Міжнародна асоціація
    журналістів та письменників у сфері туризму присвоїла премію Золоте яблуко.
    Майже всі буковинські монастирі були побудовані в ХV-XVI ст. під час господарів
    Штефана Великого та Петра Рареша. Сьогодні розповім вам про два монастирі з
    когорти розписаних монастирів Південної Буковини, пам’ятки включені
    до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО – Гумор та
    Воронец.




    Перший, тобто
    монастир Гумор розташований він у 5 км на північ від міста Гура Гуморулуй. Назву
    монастир отримав від села Гумор, неподалік якого він розташований. Найкраще з
    усієї історії монастиря Гумор запам’ятовується те, що Успенську церкву обителі
    було зведено в 1530 році на щедрі пожертви боярина Теодора Бубуйока (Teodor
    Bubuioc) і його дружини Анастасії. Успенська церква не така молода, як здається
    з вибитої над входом дати 1530 рік, бо споруда стоїть на фундаменті
    своєї попередниці з XV сторіччя. У 1535 році стіни храму ззовні і всередині
    були розписані Томою із Сучави. Він є, також, автором розписів церкви монастиря
    Молдовіца. В Гуморі, на стіні церкви навіть зберігся автопортрет художника: він
    змалював себе солдатом в молдовському одягу, який захищає Константинополь
    (тобто християнство) від турків, що нападають на нього.

    Ця тема – розписувати турків,
    тобто ворогів Молдови, в релігійних сюжетах зустрічається й на фресках інших
    буковинських храмів: Воронец, Сучевіца, Молдовіца, Арборе. На іншій стіні монастиря
    можна милуватися притчею про блудного сина – одну з найбільш відомих притч
    Ісуса Христа. Слід зазначити що, давно, тамтешні монахи створили школу, де
    навчали бажаючих каліграфічного письма та графічної мініатюри. На жаль, в
    Карпатах зими холодні і сніжні, а весна найчастіше дощова. Вітри переважно дмуть
    з півночі. Тому з північного боку храму, настінні розписи зберіглися у дуже
    поганому стані. А на південній сторони церкви біблійні сюжети розписані
    яскравими фарбами, переважають червоний, синій і зелений кольори. Кам’яний мур навкруг
    монастиря зведено 1641 року, пожертвування для цього зробив молдовський
    господар Васіле Лупу, сват Богдана Хмельницького.






    Оборонних башт
    колись було більше, до наших днів зберіглися лише одна, проте дуже красива.
    Використовується вона також в якості дзвіниці, з неї відкриваються гарні
    краєвиди, село Гумор та гори покриті смерековим лісом. Під час австро-угорської
    імперії монастир Гумор був закритий на довгі десятиліття, діяльність будучи
    відновлена тільки після 1990 року.






    Монастир Воронец
    – ще називають Сікстинською каплицею Сходу, особливо через
    унікальні настінні розписи, що вкривають його стіни не лише всередині, а й
    зовні. Церква цього монастиря поєднує елементи візантійського, готичного та
    римського стилів, а також раннього Ренесансу. Прекрасний Воронецький
    блакитний колір залишається до цих пір загадкою, бо секрет його виробництва
    до цього часу не був розгаданий. Однак, на жаль, через сніги, вітри і дощі,
    деякі фрагменти стінопису не зберіглися або зберіглися у поганому стані.
    Книжник Іон Некулче (1672-1746 рр.) писав, що монастир Воронец був побудований господарем
    Штефаном Великим 1488-го року на прохання Даниїла Самітника на
    місці дерев’яної келії цього святого. За легендою, якраз у той час на Молдову
    знову нападало турецьке військо, а Штефан Великий їхав з Нямцу до Сучави
    (столиці Молдови). По дорозі заїхав до Даниїла Самітника аби порадитися. Даниїл
    не відчинив двері келії Штефану Великому, бо молився. Штефан почекав аж нарешті
    Даниїл вирішив з ним поговорити. Святий порадив господарю сміливо йти у бій. З
    невеликим військом він розгромив турецьке військо, а в пам’ять про перемогу
    збудував за три з половиною місяці монастир Воронець.




    До реформи
    вжитої Австро-угорською імперією в 1785 році, Воронец залишався діючим
    монастирем. У кінці XVIII ст. були зруйновані келії. Знову відродилося життя в
    монастирі після 1991 р. За деякими документами, настінні розписи датуються з
    часів побудови обителі. За іншими, стіни було розписано у 1534-1535 рр., під
    час правління господаря Петра Рареша і митрополита Грігоре Рошки. Ім’я
    майстрів, які розписали монастир невідомі – окрім одного, Марку, який залишив
    свій підпис на лівому боці вхідних дверей. А у 1547 році митрополит Рошка
    добудував до церкви красивий вхід.

    Хоча
    всі стіни церкви розписані, найбільш вражаючим є Страшний суд. Від
    ніг Христа починається червоне полум’я пекла, в якому плавлять грішники -
    королі і папи римські, які з останніх сил намагаються вирватися з пекучого
    пекла. По бокам, крім Адама й Єви, пророків та інших біблійних персонажів,
    зображені чвари демонів за те, що залишилося після грішників. Грішниками є
    турки і татари. У монастирі Воронець, як і в інших церквах Південної Буковини,
    можна часто бачити зображення звірів, які їдять людей. А перед раєм завжди
    стоїть довга черга. На південній стіні зображено портрет Даниїла Самітника. Північна
    стіна церкви найбільше постраждала від негоди, однак на ній все ще можна
    побачити елементи настінного малюнку Сотворіння світу та популярної
    в Молдові легенди Спокушення Адама (подібні малюнки розписані також
    на монастирях Сучевіца та Молдовіца). Всередині, на стінах зберіглися портрети
    самого князя Штефана Великого, його дружини Марії і сина Богдана – у розписах
    на тему Остання вечеря.

  • Суперечка довкола промови Володимира Зеленського

    Суперечка довкола промови Володимира Зеленського










    Нещодавня промова президента України Володимира Зеленського викликала шквал обурення в румунському суспільстві. Особливо
    гостро на слова українського президента відреагували користувачі соцмереж та
    ЗМІ. 23 січня чимало румунських публікацій вийшли
    із заголовками про те, що Володимир Зеленський звинуватив Румунію в окупації
    Північної Буковини у 1918 році. Проте більшість провідних румунських експертів сходиться на думці, що не варто занадто гостро реагувати на слова українського президента, оскільки промова Зеленського була орієнтована на внутрішню аудиторію, а основний її меседж – необхідність національної єдності у непростий для України час.






    Помилка перекладу




    У своєму виступі до Дня Соборності України
    Володимир Зеленський заявив, серед іншого, що у 1918 році «більшість території
    Галичини зайняли польські війська, північну Буковину – румуни, а Закарпаття
    відійшло до Чехословаччини». Але в англійському перекладі цієї частини промови
    працівники Офісу Президента використали не слово «зайняли» (taken), а
    «окупували» (occupied), тобто захоплений військовим шляхом. Це викликало
    невдоволення, оскільки Північна Буковина офіційно відійшла до складу Румунії відповідно
    до міжнародних договорів Версальської системи післявоєнного облаштування Європи.
    Тому слово «окупація» вважається в Румунії недоречним.





    Думки румунських політологів




    Проте більшість провідних румунських експертів сходиться на
    думці, що не варто занадто гостро реагувати на слова українського президента,
    оскільки промова Зеленського була орієнтована на внутрішню аудиторію, а
    основний її меседж – необхідність національної єдності у непростий для
    України час.






    Експерт у сфері міжнародних відносин Юліан Кіфу на своїй сторінці у Facebook закликав до
    обережності в коментарях: «Я б поставився з особливою обережністю до питання із
    заявою українського президента Зеленського. Роз’яснення потрібні, нікому не
    зашкодить звернутись до книг з історії – і не болить, повірте мені, навіть якщо
    це президент. Але підрив 6-річної реконструкції відносин, початої після 2014
    року, в тому числі на передовій на Донбасі, повинен мати сильнішу та більш
    раціональну мотивацію»
    , – вважає Юліан Кіфу.




    Київ робить помилку, коли дозволяє віднести себе створеною Москвою хвилею
    історичного ревізіонізму, а нещодавня заява президента України Володимира
    Зеленського вписується в цю парадигму,
    – вважає директор Інституту політичних
    наук та міжнародних відносин Румунської академії Дан Дангачу, який додав, що
    Україна може стати на прокладений Росією шлях переписування історії. В коментарі
    публікації Universul.net Дан Дунгачу сказав, що Україна такими заявами «допускає історичну помилку»,
    тим більше, що ні історія, ні сьогодення не виправдовують таке ставлення до
    правильного сусіда, як Румунія. «Я сподіваюсь, що це не стане політикою, а
    залишиться лише прикрим непорозумінням»,
    – сказав Дан Дунгачу.


    Румунський аналітик з питань безпеки,
    колишній радник президента Румунії Юліан Фота радить не роздмухувати ситуацію:
    «Не треба грати на руку
    Росії перебільшуючи значення заяви. Таку історію викладали у всьому СРСР, це
    дійсно обурливо. Це не антирумунська заява, коли у ній згадуються також Чехія
    чи Польща. Так консолідується Україна як держава, включно й за допомогою таких
    історичних антитез. Це декларація внутрішнього характеру у складний для українського
    президента момент. Очевидно, мій заклик не буде почутий, наші ЗМІ не упустять
    нагоди знову перетворитися на резонансну скриньку проросійських інтересів.
    Інакше ми б не були патріотами! У таких питаннях Румунія, її чиновники або ЗМІ,
    повинна проявляти мудрість та розуміння!»
    – написав Юліан Фота на своїй сторінці
    у Facebook


    Колишній міністр закордонних справ Крістіан Дяконеску в коментарі
    телеканалу B1 наголосив на необхідності подальшого підтримання румунсько-українських
    відносин, «які рухаються у напрямку добросусідства» і на посиленні співпраці в
    регіоні, оскільки ця зона є максимально складною з точки зору безпеки. «На мою
    думку коментарі тут зайві. Це твердження мені здається трохи дивним, принаймні
    не натхненним, враховуючи історичний контекст. Ця заява заснована на неправді щодо
    трактування певних моментів у минулому, а також, враховуючи безпековий контекст,
    в якому зараз перебуває Україна. Українській державі потрібні не суперечливі
    питання у відносинах з сусідами, а певний рівень довіри та серйозності. Я
    думаю, що в цей момент Київ повинен більш раціонально дивитися на те, як він ставиться
    до сусідніх держав, особливо з точки зору серйозних проблем безпеки. Я твердо
    переконаний, що Україні потрібні друзі в регіоні, особливо такі, які можуть в
    тій чи іншій формі з євроатлантичної точки зору впливати на безпеку в регіоні,
    а також в Україні»
    , – сказав ексміністр Крістіан Дяконеску.





    Реакція МЗС Румунії та уточнення посла України




    І МЗС Румунії продемонструвало зважену реакцію. Державний
    секретар румунського зовнішньополітичного відомства Дан Некулеєску, у четвер,
    23 січня, під час зустрічі з послом України в Румунії щодо двосторонньої
    взаємодії попросив роз’яснити посилання на Румунію у нещодавньому публічному
    виступі Президента України Володимира Зеленського, висловивши своє здивування
    та наголосивши на необхідності правильного розуміння історії.




    Того ж дня Посол України в Румунії Олександр Баньков на
    своїй сторінці у Facebook пояснив, що йдеться про неточний переклад слів
    президента України.


    «Дійсно, мова йде про офіційний переклад, але
    він є лише перекладом і не змінює оригінальний текст. Ті, хто хоче, можуть
    просто перевірити оригінальне відео»
    , – зазначив Баньков, підкресливши, що на
    сайті ОПУ слово, «occupied» вже замінили словом «taken». «Історичний контекст наприкінці
    1918 року з розпадом Австро-Угорської імперії та національними рухами в її
    колишніх провінціях створив ситуацію, коли ці історичні провінції більше не
    мали міжнародно визнаного суверенітету, тому їх поглинання іншими сусідніми
    державами не можна вважати «окупацією»
    , – написав посол. «Президент Зеленський торкнувся
    відомих історичних подій 1918-1919 років з єдиною метою – продемонструвати необхідність
    національної єдності для зміцнення української держави, яка в той історичний
    момент втратила шанс на суверенітет і незалежність, але досі продовжує свою
    боротьбу проти російської агресії. Тому твердження про те, що президент
    Зеленський підтримує агресивний ревізіонізм у путніському стилі є результатом
    неправильних тлумачень,
    » – наголосив український дипломат. «Щиро шкодую про цю
    неприємну ситуацію, але зрештою вона є результатом неправильного перекладу та
    безпідставних інтерпретацій. Я переконаний, що Румунія та Україна повинні
    поглиблювати свою співпрацю задля стабільності та процвітання як наших країн,
    так і всього регіону, а краще спілкування та уникнення тлумачень та
    безпідставних висновків підтримають наші дипломатичні зусилля,»
    – додав посол
    Олександр Баньков.

  • Чарівна Буковина

    Чарівна Буковина




    Один
    з найпривабливіших історичних регіонів Румунії – Буковина, представляє багату
    пропозицію для всіх туристів, які хочуть пізнати сторічні традиції,
    помилуватися прекрасними краєвидами, побачити церкви із зовнішніми настінними
    розписами, здійсненими сотні років тому або активно провести свій відпочинок.

    Клаудіу Бредецан, координатор туристичної служби Сучавської повітової ради
    каже, що Буковина відома серед туристичних напрямків на національному рівні
    гостинністю тутешніх мешканців та духовністю місць. «Коли говоримо про
    Буковину, ми маємо на увазі вісім об’єктів у переліку ЮНЕСКО, в категорії
    релігійні пам’ятки, розписані монастирі і церкви, а також маємо на увазі
    тутешні краєвиди. Крім цього не менш важливим є те, що на Буковині
    автентичність є дуже важливим фактором у розвитку туризму. Цей регіон є
    ідеальним місцем для відпочинку у будь-яку пору року. Уже минули зимові свята і
    в наступний період, у січні та лютому, туристи можуть відвідати Буковину для лижного спорту. У цьому сенсі місцева державна адміністрація постійно
    заохочує і дуже рада появі в повіті нової гірськолижної траси. Це траса Рареу,
    яка привабила велику кількість туристів, коли відкрилася у січні 2019
    року.».




    Проте
    крім численних можливостей для активного туризму, дуже розвиненого на Буковині,
    цей куточок Румунії є дуже популярним передусім серед любителів культури.
    Розповідає Клаудіу Бредецан. «Ми не даремно говоримо, що Буковина – це атракція особливо для любителів культурного туризму. У
    2017 році місто Сучава, що є головною брамою до Буковини, стало «Європейським
    напрямком досконалості» (EDEN) в плані реального культурного туризму. Це
    означає, що інвестиції, здійснені місцевим муніципалітетом з метою збереження та
    реставрації важливих туристичних об’єктів, дали результат. Я маю на увазі
    модернізацію Музею історії – Музею Буковини, маю на увазі те, що тронна фортеця
    Сучави отримала новий вигляд. Загалом, Сучава, як туристичне місце, відродилося
    упродовж останніх 30 років.»




    Для
    тих, хто починає свою подорож Буковиною з Сучави, у місті є кілька безкоштовних
    турів, – каже Клаудіу Бредецан, голова туристичної служби Сучавської повітової
    ради. «Національний центр сприяння туризму та інформації у Сучаві, яким я управляю, має у своєму складі екскурсовода, який пропонує безкоштовні тури. Це
    пішохідні тури по місту. Дуже цікаво, що ці тури були організовані на прохання
    іноземних туристів. Їх кількість за останні роки зросла на понад 30%. Якби ми
    склали першу п’ятірку країн, які відправляють туристів на Буковину, перші два
    місця посіли б Іспанія та Німеччина, третє місце – Італія, четверте – Франція,
    а п’яте – Республіка Молдова. Туристи цінують автентичність нашого регіону та
    його гостинність. На ці елементи ми продовжуємо покладатися, адже лише таким
    чином ми можемо бути унікальними у все більш диверсифікованому ландшафті
    багатьох туристичних місць.»





    На
    Буковині є багато етнографічних музеїв. На відміну від інших регіонів Румунії,
    ці музеї є підтвердженням того, що туристи ще можуть побачити наживо. Народні
    костюми, які по неділях мешканці буковинських сіл одягають до церкви, предмети
    домашнього вжитку, які досі використовуються у побуті. Звичайно тут можна
    зустріти багатьох народних майстрів. Клаудіу Бредецан. «Більшість народних
    майстрів, яких ми популяризуємо через Культурний центр Буковина на різних
    ярмарках та виставках як вдома, так і за кордоном, проводять інтерактивні
    майстер-класи для туристів. Ми, туристично-інформаційний центр, приймаючи
    участь у міжнародних та національних ярмарках туризму, завжди беремо з собою
    майстрів, які представляють тутешні традиції. Майстри важливі, тому що дають
    можливість туристам пережити унікальний досвід. Майстри, як відомі, так і молоді,
    завжди мають своє місце на наших стендах і не лише на ярмарках. Сучавська
    повітова рада організовує пересувний ярмарок під назвою «Вироблено на
    Буковині». Це захід, за допомогою якого ми просуваємо буковинські вироби і, звичайно, тутешніх майстрів.»




    З
    огляду на те, що зимові свята вже позаду, важливо знати, що на Буковині
    відбуваються цікаві події протягом
    всього року. Таким чином, щомісяця тут можна побачити цікаві речі, – розповідає
    Клаудіу Бредецан. «Я рекомендую всі великодні заходи на Буковині. Цікавою
    подією, яка відбудеться одинадцятий рік поспіль є фестиваль «Гора Буковини»,
    організований у середині травня 2020 року. Також великим заходом національного
    рівня є Фестиваль середньовічного мистецтва у сучавській фортеці. Минулого року
    за чотири дні фестиваль відвідали 30 тис осіб. Таким чином він є одним з
    найбільших фестивалів у Румунії. Ще один дуже цікавий національний фестиваль,
    що цього року пройде в 25-те – це Фестиваль форелі у селі Чокенешть. Як бачите,
    майже щомісяця ми проводимо якусь подію, тому що хочемо, аби Буковина була
    туристичною атракцією протягом всього року.»




    На
    Буковині є не менше 20 природних заповідників. Природне середовище Буковини
    характеризується складністю та великою різноманітністю ландшафтів. Гірські
    хребти Келімань, Рареу, Джумалеу мають ідеальні умови для пішого туризму,
    зимових видів спорту та спортивного рибальства. Бальнеологічний туризм
    поширений в долині річки Дорна. А один з найбільших курортів Румунії – Ватра
    Дорней, пропонує спеціалізовані послуги з лікування серцево-судинних
    захворювань, дихальних розладів, неврологічних розладів, ендокринних
    захворювань та гінекологічних розладів. І це лише кілька аргументів того, чому
    варто відвідати один з найпопулярніших регіонів Румунії – Буковину.



  • Новорічна ніч в Румунії

    Новорічна ніч в Румунії


    Музичні шоу під відкритим небом, чудові
    феєрверки, ярмарки подарунків для дітей і дорослих, все це підтримує святкову атмосферу у великих містах Румунії. Сьогодні ми підібрали для вас кілька пропозицій для проведення кінця року в нашій країні.




    Відкриваємо список пропозицій Буковиною. Прямуємо, отже, на північний схід
    Румунії, де зимові канікули мають особливий шарм. Маріус Замфір, генеральний
    менеджер румунського туроператора розповідає: На Буковині, у чотири-зірковому пансіонаті, в Гурі Хуморулуї, проведення чотирьох ночей у період з 30 грудня по 3 січня, зі сніданком(шведський фуршет), перекусом, і двома святковими обідами та новорічним шоу коштують від 2300 леїв за особу(480 євро) – до 2700 леїв (560 євро).






    Нетиповий Новий
    рік можна провести в центрі Румунії, на курорті Пояна Брашов, на гірськолижному
    спуску. Однак, якщо ви бажаєте поєднати це з неповторною та приємною атмосферою
    п’ятизіркового готелю, то Брашов може стати ідеальним пунктом призначення.
    Маріус Замфір: У Брашові пропонуємо п’ятиденні туристичні пакети починаючи з 29 грудня. Туристів зустрічають вітальною вечерю, тобто шведським фуршетом.
    Потім слідує тематична розвага та презентація румунських традицій, 30 грудня. А
    31 грудня – новорічне шоу. Тема – мода 1920-х років. Це ретро-новорічна ніч,
    дуже цікава. Першого січня відбудеться інша тематична розвага, а вранці 3 січня
    подається прощальний сніданок. Ціни – від 5400 леїв за особу (1125 євро).





    Якщо ця пропозиція переконала вас приїздити до Брашова, не забудьте по
    дорозі зупинитися в знаменитому замку Бран, що розташований у 29 км від міста
    Брашов. Там ви зможете милуватися прекрасною середньовічною фортецею,
    спорудженою в XIVстолітті, що зараз перебуває у винятковому стані, зведеній на скелі на
    висоті 40 метрів. Упира Дракулу пов’язують із замком Бран, але історія інша. Богдана
    Балмуш, представниця замку Бран, каже, що 2020 рік буде особливим: У 2020 році
    сповняться 100 років з моменту, коли королева Марія стала власницею замку. У
    1920 році Брашовська міська рада подарувала королеві домен Брана у знак визнання
    її вирішального внеску в реалізації об’єднання румунських князівств. Наступного
    року відбудуться заходи, які стали вже традиційними в замку Бран: Джазовий
    фестиваль, в кінці серпня, концерти на озері, всесвітня виставка котів, ярмарки
    чотирьох сезонів. Більше того, відчуваючи радістю цього ювілею, ми організуватимемо
    ще більше заходів, які ми оголосимо вчасно, і на які, очевидно, ми з нетерпінням
    чекаємо вас.




    Навіть з першого
    дня року на вас чекає справжнє свято. Богдана Балмуш: Бран – особливий район,
    люди дуже привітні, звичаї – дуже добре збережені. Туристи не пошкодують свій вибір,
    повітря чисте, а ландшафти – виняткові. Ресторан Замок Бран
    підготував спеціальні меню для свят. 1 січня ми чекатимемо на всіх смачним бульйоном,
    так щоб початок нового року був смачним та енергійним. Більше того, протягом
    всієї зими шеф-кухарі ресторану готують відібрані страви зі свинини у відомих трансільванських
    варіантах. Наприклад, у нас є холодні страви із сільськими сезонними продуктами:
    сальтисон, кров’янка, кишка, шкварки та різні варіанти
    сирів.




    Курортний
    туризм – сильний сегмент,
    представлений в Румунії, чекає на туристів
    протягом цілого року. Тим більше у новорічну ніч, коли можна так само насолоджуватися цілющими властивостями вод бальнеологічного курорту. На цей раз на курорті Бейле Фелікс. Маріус Замфір: Для новорічної ночі, у Бейле Фелікс,
    ми маємо туристичні пакети на п’ять, шість
    та сім ночей, починаючи з 27 грудня по 5 січня. Стартова ціна в двомісному номері – 7600 леїв (1580 євро), тобто для двох осіб. Пакет включає сніданок, вечерю зі шведським столом, вітальну вечерю 29 грудня,
    розважальну вечерю 30-го грудня. 31-го грудня відбудеться тематична новорічна
    вечірка зі спеціальним меню. Перше січня приносить нам теж тематичну музичну вечірку. До виїзду туристів запрошують на різні види заходів або в готелях, або на курорті.






    Запрошення нами
    зроблено. Чекаємо на вас і у 2020 році, щоб разом ознайомитися із гостинною
    Румунією та багатою пропозицією для будь-кого та в будь-який сезон.

  • Сільський туризм на Буковині

    Сільський туризм на Буковині

    Розташована на півночі Румунії,
    Буковина славиться своїми традиціями та звичаями, які зберігаються з давніх
    давен, гастрономією, а також красиво розписаними монастирями. Але це також напрямок
    любителів активного відпочинку. Спочатку ми прямуємо до села Марджіня. Тут ви знайдете етнографічний музей, розташований у старому
    будинку, якому більше 100 років. Але вражає не давність будинку, а популярні костюми, тканини, намиста
    і особливо кераміка. Ви будете милуватися ручними
    предметами і зустрінете
    навіть творців, народних умільців, які також можуть провести демонстрацію.


    Корнеліу Магопат є гончарем. Він вчився гончарству з 7 років, від батьків, як і більшість
    гончарів цього села: «Ми відрізняємося від інших керамічних центрів за кольором. Ми
    отримуємо колір природно, без
    оксидів або фарб, що робить нас унікальними в Румунії
    та Європі. Перш за все, це приваблює наших туристів. Потім навколишнє
    середовище. Ми знаходимося в прекрасному регіоні. У нас є виставки, де туристи можуть милуватися нашими
    виробами, вони можуть їх
    купити. Можна також
    відвідати майстерні та печі для глини. Люди цікавляться, і ті, хто хоче спробувати ліпити
    глину в нашій майстерні,
    ми можемо допомогти їм, дати їм всі
    указівки, створити разом
    моделі, які вони можуть забрати додому. Туристи відчувають себе дуже добре».


    З кожним роком все більше і більше
    різноманітних пропозицій, які проcувають туристичні пакети в пансіонатах сільської Буковини. По суті, агротуризм або оздоровчий туризм в селі означає повернення до природи, споживання
    органічної їжі, все для
    здорового життя. Сільський туризм наближає вас до румунського села та його
    цінностей. І якщо буковинські народні майстри визнані на міжнародному рівні за
    дорогоцінні вироби, які базуються на сотнях років техніки і передаються з покоління в
    покоління, то монастирі Буковини також популярні за свою багату історію і особливий вигляд. Кетеліна
    Вельнічук, старший
    радник Сучавського Центру туристичної інформації та просування розповідає:
    Перше за все всі туристи, що заходять до нашого інформаційного
    центру питають де
    розташовані розмальовані монастирі Буковини, які здебільшого занесені до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.Занесені до
    спадщини ЮНЕСКО
    монастирі Арборе,
    Петреуць, Пробота, що в селі
    Долгаска, Св. Іоанна
    Нового в Сучаві, Воронець, Монастир Гуморулуй, Сучевіца та Молдовіца. Таким чином, ми маємо вісім монастирів в ЮНЕСКО, всі дуже красиві. Всі вони побудовані у другій
    половині XV століття та на початку XVI століття. Вони відрізняються внутрішнім і зовнішнім
    розписом, який вражає туристів різними біблійними мотивами.»




    Ми загостимо до монастиря, якому майже 500 років. Незважаючи на те, що він менш відвідуваний,
    ніж відомі
    Воронець, Путна, Молдовіца та Сучевіца, монастир Пробота не повинен бракувати з програми відвідування Буковини. Одна з монашок монастиря коротко розкаже проо
    його історію:Пробота
    – це перший монастир, розписаний ззовні. Монастир був побудований в 1530 році і розписаний
    між 1530 і 1532 роками групою ченців. З архітектурної точки зору він поважає структуру великих середньовічних монастирів і поєднує три елементи: готику, що переважає,
    ренесанс і молдовські
    елементи. У дев’ятнадцятому столітті церква зазнає змін під грецькою
    адміністрацією. Прийнято рішення про зовнішній розпис, деякі вікна були забудовані і знову розписана всередині. Разом з секуляризацією майна монастирів у
    1864 році, його скасовано
    як монастир і залишилася тільки церква села Пробота до антикомуністичної революції 1989 р.
    Після чого стає
    жіночим монастирем, а з 1993 р. включений до всесвітньої спадщини ЮНЕСКО за архітектурну цінність. Після реставраційних
    робіт, під егідою ЮНЕСКО, в основному фінансованих урядами Японії та Румунії, внутрішній
    розпис розмивається, і відкривається старий, оригінальний розпис з 1532 року, що викриває унікальну іконографічну
    програму, яка зробила фахівців. оголосити його найкраще збереженим і теологічно
    точним у 2001 році. Він найкраще відповідає літургійним і художнім стандартам візантійської
    церкви. Таким чином, у 2001 році він отримав
    премію ЮНЕСКО за цінність внутрішнього розпису. Якщо зовнішній розпис ніколи не буде таким, як він колись був, незважаючи на реставраційні роботи,
    внутрішній
    розпис є унікальним».


    Ті, хто бажає активного відпочинку, відправляються до краю Дорнелор. Нещодавно Моніка Давид,
    спеціаліст з комунікації Асоціації екотуризму Дорнелор, заявила, що він стане п’ятим напрямком екологічного туризму в Румунії і
    єдиним у своєму роді на Буковині. Асоціація екотуризму Дорнелор допомогла
    туристам з десятьма пакетами послуг, які включають різноманітні заходи в
    природі: походи в гори, їзда на велосипеді, легкий рафтинг, бігові лижі, верхова
    їзда:«До цих пір найбільш затербуваними іноземними туристами з Польщі,
    Чехії, Франції або Німеччини були екскурсії до Національного парку Келіман. Центр є інноваційним, тому що
    доносить до уваги туристів місцеву культуру та природу. Центр пропонує виставки з презентації масиву Келіман, наймолодшу і найвищу вулканічну
    гору в країні. На відкритому повітрі проводяться інтерактивні ігри для дорослих і
    дітей, а також спостереження за птахами та фільми про дику природу в парку.


    Програми відвідування, що
    пропонуються туристам, дуже різноманітні з точки зору тривалості та складності,
    а ціни доступні для всіх. Вони детально описані на сторінці Асоціації
    туристичного туризму Дорнелор, taradornelor.ro.





  • Великдень в Румунії

    Великдень в Румунії




    Буковина та
    Марамуреш – перші туристичні напрямки, про які ми думаємо, коли говоримо про румунські традиції та звичаї. І це тим більше напередодні великих релігійних свят. Ці два регіони активно просуваються на національних та міжнародних ярмарках, а на
    Великдень,туристи починають прибувати зі всіх куточків світу, як ми дізнаємося від Кетеліни Велнічук, координатора Туристичного інформаційного центру в Сучаві: На Великдень, кожного року, територіальні
    адміністративні одиниці організовують заходи присвячені буковинським пасхальним традиціям і звичаям. Пансіонати чекають на туристів традиційними стравами, писанками та екскурсіями до монастирів. Це справжня культурно-гастрономічна вистава.






    Лаура
    Дан, керівник відділу зв’язків з громадськістю і утвердження туризму в Повітовій раді Марамуреш, каже, що Марамуреш пишається своїми знаменитими майстрами: Перш за все, Великодні традиційні страви є дуже важливими на Мараморощині.
    Маємо багато туристичних пропозицій для проведення Великодня. Ми твердо дотримуємося
    традицій, і тому ми ознайомлюємо з
    ними всіх туристів, які прибувають до нас. У нашому регіоні маємо багато ремісників, ткачів, а на ярмарках, як правило,народні майстри користуються великою популярністю.




    На Великдень ми також запрошуємо вас до замку. Йдеться про середньовічну фортецю, побудовану в XIV столітті. Замок Бран, побудований на скелі заввишки 40 метрів над рівнем моря, має чотири поверхи, чотири вежі і
    характеризується повною відсутністю симетрії. У 2009 році, маєток Бран перейшов від державного до приватного управління після реституції маєтку
    племінникам королеви Марії, спадкоємцям королівської сім’ї. Богдана Бальмуш, PR-директор замку
    Бран: Як кожного разу,
    ми намагаємося підготувати замок Бран до свят. Цього разу Великодні свята
    приносять до нас тематичні виставки, майстерні писанкарства, народні пісні та
    танці, а також традиційні продукти, якими туристи можуть насолоджуватися у
    ресторані замку. Діти будуть мати можливість малювати під керівництвом народних
    майстрів дерев’яні писанки, які вони потім зможуть зберегти на пам’ять. В
    перший день Великодня, кролик чекатиме на дітей в музичному залі замку Бран і даруватиме
    їм шоколадні яйця. 4 травня ансамбль народних
    танцюристів «Жуній Селечень» представить традиційні танці й звичаї.




    Іноземні туристи
    завжди відкриті виявляти багатство румунських традицій і культури, продовжує Богдана Балмуш: З радістю вони беруть участь у майстер-класах. Були роки, коли під час свят надворі нашого замку виступали ансамблі народних танцюристів, і туристи з радістю потанцювали разом з ними. Вони насолоджувалися стравами, принесеними людьми нашого району, традиційними напоям. Наш район дуже красивий, а замок Бран став з ​2009 року призначенням на цілий день. Туристи не пошкодують, якщо проведуть
    Великодні свята в Брані, а якщо вони продовжать своє перебування
    тут у нас і 1 травня, то ми чекатимемо на них з прем’єрою: демонстрації приготування їжі в королівському парку. Захід ми назвали 1 травня, ми готуємо страви в Брані. Теж у цей день виступить з концертом духовий оркестр з міста Кодля, так що це буде особливий день.




    Штефан Некула, директор
    туристичного агентства, розповість про те як
    можна провести Великдень та день 1 Травня на румунському чорноморському узбережжі: Більше 80 від загального числа готелів румунського узбережжя будуть відкриті протягом Великодніх свят і 1 травня. Протягом цього періоду ми очікуємо 100-відсоткову зайнятість
    курортів Мамая та Вама-Веке. Вже зараз ми маємо 25-ти відсоткове
    підвищення у порівняні з минулим роком, у
    вільний період 1 травня. Водночас, ми сподіваємося, що погода буде дуже гарною. Румунське узбережжя є
    і завжди було цікавим для туристів призначенням. З року в рік покращуються умови проживання та розважання в готелях. Водночас розвивається інфраструктура на
    курортах і ми вважаємо, що румунська
    гостинність та особливі великодні страви можуть бути плюсом цих свят.




    Перебування в цьому періоді на чорноморському узбережжі коштує до 600 леїв (126 євро) за день на курорті Мамая, але середні ціни на проживання на курорті Мамая не перевищують 180 лей за номер (38 євро): Останнім часом палітра цін на поселення
    на румунському узбережжі стала врівноваженою, і тому можна знайти місця поселення за дуже пристойними цінами. У цей період, наприклад, на курорті Ефоріє Суд двомісний номер може коштувати від 63 леїв (14 євро) за добу. Я думаю, що це дуже хороша ціна на румунському узбережжі.

  • Століття об’єднання Румунії

    Століття об’єднання Румунії


    У 2018 році румунська унітарна
    національна держава сповняє прекрасний вік – 100 років, мотив для святкування та радості. Об’єднання всіх румунських
    провінцій було поетапним процесом, що відбувся протягом багатьох століть. У 1.600 році, князь Міхай Хоробрий здійснив, на короткий час, перше політичне об’єднання Трансільванії, Молдови та Волощини. Рік по тому він був вбитий, акт, який чудово
    відповідав цілям сусідніх держав, які не бачили добрими очима створення незалежної держави, що могла б суттєво змінити ситуацію в регіоні.




    У 1859 році, під час правління Александра Йоана Кузи, Молдова та Волощина об’єдналися знову, в нову
    державу, Румунію.
    Потім, починаючи з 1866 року, перший король Румунії,
    Кароль I,
    модернізував державу, а в 1877 році, після російсько-турецької війни, Румунія
    отримала незалежність, позбувшись сюзеренітету вмираючої
    Османської імперії після багатовікового панування. Король Кароль І помер в
    1914 році, а його наступником став
    Фердінанд, його племінник. Під його
    керівництвом Румунія вступає у Першу світову війну з метою завершення
    національної єдності, процесу, що завершився чотири роки по тому, за
    бажанням всіх румунів, які проживали у
    провінціях, що до того часу перебували під
    іноземним правлінням.




    27 березня 1918 року, наприкінці першої світової війни, на тлі
    розпаду царської імперії, Сфатул Церій,
    вищий орган державної влади у Бессарабії, проголосував за об’єднання цієї румунської провінції з Батьківщиною. Це був першим актом створення румунської унітарної
    національної держави, процес, який наприкінці того ж року, повинен був завершитися, 28 листопада,вступом Буковини (північний-схід) під
    авторитет Бухареста, в
    дуже сприятливому європейському контексті. Після того як Центральні сили зазнали
    поразки в Першій світовій війні і користуючись військовою
    підтримкою, наданою королем
    Фердінаном, і моральною та дипломатичною підтримкою королеви Марії, члени Генерального конгресу Буковини одноголосно проголосували, в Чернівцях, за об’єднання з Румунією.


    Послідувало
    згодом об’єднання з решти румунськими провінціями – Трансільванією (центр), Марамурешом
    (північ), Банатом та Кришаною (на заході), які до того часу перебували під владою імперії Габсбургів,
    і, таким чином, 1 грудня, народилася
    Румунська національна унітарна держава в результаті надзвичайно складного процесу. На міжнародному рівні, новий політичний і територіальний
    статус Румунії був визнаний договорами, укладеними на Паризькій мирній
    конференції (1919-1920 рр.). На жаль, влітку 1940 року, після ультиматуму, Сталінська Москва анексувала
    як Бессарабію, так
    і північну Буковину,
    які тепер належать колишнім радянським республікам Молдова та Україна. Сотні тисяч бессарабців зазнали
    притулку, тоді, в Румунії, інші десятки тисяч
    були депортовані до Сибіру або Казахстану, а замість них були привезені колоністи з усіх куточків Імперії.