Tag: дослідження

Чи знали ви, що висівки можуть бути суперпродуктом? Якщо використовувати їхній потенціал на повну, висівки можна застосовувати для лікування таких патологій, як ожиріння, діабет або рак, завдяки синергетичному ефекту між клітковиною та біологічно активними сполуками, антиоксидантами. Це є предметом дослідження, ініційованого в рамках своєї докторської дисертації Лавінією Мурешан, деканом факультету харчової науки і технологій клузького Університету аграрних наук та ветеринарної медицини.

 

Лавінія Мурешан є членом дослідницької групи на Факультеті харчових наук і технологій, в рамках Інституту наук про життя, групи під керівництвом професора Дана Воднара, яка отримала нагороду ім. Георгія Йонеску-Шішешті – наукова галузь “Біотехнології”, присуджену на Румунському науковому гала-вечорі – 2024, за інноваційний характер досліджень на національному та міжнародному рівні.

 

Наша гостя викладає харчову хімію та спеціальні біотехнології і розповідає: “Мій докторський ступінь зосереджений на харчових біотехнологіях, зокрема, на термічній обробці та ферментації на твердому субстраті для підвищення біодоступності різних фенольних сполук у побічних продуктах зернових культур. Це була тема, з якої я починала як аспірантка і, яка виявилася досить універсальною з точки зору спадкоємності, беручи до уваги дослідницький проєкт, який фактично передував цій темі дослідження і який називається “Збагачення зернових продуктів вітаміном В12 за допомогою ферментації на твердому субстраті”.”

 

Що ця інформація означає для нас, неспеціалістів? Що насправді являють собою пшенична та вівсяна висівки? Керівниця досліджень на факультеті харчової науки і технологій клузького Університету аграрних наук та ветеринарної медицини Лавінія Мурешан пояснює: “Ці зернові побічні продукти стосуються виключно пшеничних і вівсяних висівок. Саме їх ми дослідили. Вони в основному складаються з усього спектру вітамінів і мінералів, що містяться в зерні пшениці, а саме з фенольних сполук. Внутрішня частина пшеничного зерна в основному використовується лише як джерело крохмалю. Усі мінерали, вітаміни та фенольні сполуки містяться в зовнішній оболонці, яка, власне, і є висівками, цим досить товстим, крихким шаром, який, звичайно, створює технологічні труднощі. Саме тому його видаляють при переробці на борошно. Але там насправді є цілий спектр мікроелементів і біологічно активних сполук. Фенольні сполуки, крім того, що вони визнані в останні 5 років важливим джерелом їжі для мікроорганізмів, джерелом пребіотика, вони мають колосальну антиоксидантну активність в організмі людини. Їхньою проблемою, і що я довела в своїй кандидатській дисертації, є низька доступність.

Коли ми вживаємо висівки, ми не можемо по-справжньому насолодитися антиоксидантною дією цих фенольних сполук. Чому? Тому що вони біохімічно зв’язані в складну матрицю, в складну клітковину. І рішення, яке ми знайшли, полягає у використанні різних мікроорганізмів, безпечних для споживання, таких як дріжджі, що використовуються в різних галузях промисловості, таких як хлібопекарська промисловість, пивоварна промисловість, для виробництва ферментів, які можуть розірвати ці зв’язки і, перш ніж висівки потраплять в організм, вивільнити ці антиоксидантні сполуки, так що коли ми їх їмо, знаємо, що вони вільні з точки зору хімічних зав’язків і можуть потрапляти безпосередньо в кишечник, або в кровотік.”

Хоча дослідження були успішними, продукт ще не з’явився на ринку. Лавінія Мурешан повертається з подробицями: “Основна увага у висівках була зосереджена на клітковині. Вони є чудовим джерелом клітковини. Так і є. І завдяки конформації пшеничного зерна, з усією клітковиною, локалізованою в цих висівках, практично вдається забезпечити ці ефекти при різних патологіях, але це синергетичний ефект. Це не просто антиоксидантні сполуки, це синергія між антиоксидантними сполуками та клітковиною. І вся література, яка вивчає вплив на здоров’я, особливо в галузі медицини, довела цей антиканцерогенний ефект, ефект проти ожиріння, діабету та деяких інших захворювань, які були доведені, і ми написали статтю на цю тему.”

 

Звідси випливає, що цей процес ферментації висівок буде запущено в промислових масштабах, щоб продукт, який потрапляє до споживачів, мав усе своє потенційне багатство і це також стало б початком його використання як харчової добавки.

ДЕРЖБЮДЖЕТ – Уряд планує завершити роботу над Державним бюджетом 2025 року до кінця цього місяця, щоб новий парламент зміг його обговорити і прийняти, найімовірніше, на позачерговій сесії. При розробці бюджету кабінет міністрів враховуватиме дефіцит не більше 7% ВВП, як це було погоджено з Європейською комісією, без інших фіскальних заходів. Однак необхідні значні скорочення витрат державного сектору та реформи, передбачені Національним планом відновлення та стійкості. Заходи включають заморожування заробітних плат у державному секторі та заморожування державних виплат на дітей. Субсидії політичним партіям також скорочено на 25% порівняно минулорічними сумами. Цього року призупиняється процес заміщення вакантних посад, а деякі державні установи будуть реорганізовані та об’єднані. Податок на дивіденди також збільшується з 8% до 10%, а також запроваджується новий податок на спеціальні споруди. Пенсії цього року також не підвищуватимуться. Уряд має на меті скоротити бюджетні витрати на 1% ВВП, або 19 млрд леїв (близько 3,8 млрд євро), одночасно збільшивши бюджетні надходження за рахунок реалізації реформ, передбачених Національним планом відновлення та стійкості.

 

ВИБОРИ – Тимчасовий виконувач обов’язків голови Націонал-ліберальної партії (НЛП) Іліє Боложан попередив, що президентські вибори можуть бути перенесені на травень, якщо партії правлячої коаліції не ухвалять виборчий календар до наступного тижня. Ліберали виступають за проведення виборів до Великодня. Щодо офіційного висунення колишнього лідера НЛП Кріна Антонеску як єдиного кандидата в президенти від коаліції, Іліє Боложан пояснив, що це питання може бути затверджене в керівних органах кожної партії одразу після затвердження виборчого календаря. Він закликав до узгодженості та єдності у підтримці спільного кандидата. Лідер Демократичного союзу угорців Румунії Келемен Гунор також заявив, що дата президентських виборів має бути визначена якомога швидше і, що вони мають відбутися до Великодня. За його словами, рішення має бути прийняте наступного тижня. З іншого боку, голова Союзу порятунку Румунії Елена Ласконі звинуватила правлячі партії в тому, що вони зацікавлені лише в збереженні влади і привілеїв, а не в стабільності країни.

 

КАНДИДАТ – Колишній лідер Націонал-ліберальної партії Крін Антонеску вважає призупиненою угоду, досягнуту з партіями правлячої коаліції про підтримку його кандидатури на посаду президента Румунії. Він заявив у суботу ввечері в програмі на приватному телеканалі, що прийняв це рішення в односторонньому порядку, не знімаючи свою кандидатуру, додавши, що виявив, що “чотири політичні лідери, які зробили цю пропозицію і взяли на себе це зобов’язання, не мали достатніх повноважень, коли поставили свій підпис під цією угодою”. Конституційний суд скасував президентські вибори, які мали відбутися наприкінці 2024 року, на тлі звинувачень у втручанні Росії у виборчий процес. 23 грудня Соціал-демократична партія, Націонал-ліберальна партія, Демократичний союз угорців Румунії та група національних меншин у Палаті депутатів домовилися про висунення спільного кандидата в президенти в особі Кріна Антонеску, домовленість схвалена в керівними органами кожної політичної сили. Пізніше, 28 грудня, вони домовилися про проведення першого туру президентських виборів 23 березня і другого туру 6 квітня. Для того, щоб ці вибори відбулися в узгоджені дати, уряд має прийняти відповідне рішення до 7 січня.

 

ДОСЛІДЖЕННЯ – Протягом наступних чотирьох років Румунія братиме участь у дослідженні про навички, необхідні у повсякденному та професійному житті для кращої інтеграції на ринку праці та активної участі в житті суспільства. Проєкт, який реалізується Організацією економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), має на меті оцінити і порівняти базові навички дорослих у віці від 16 до 65 років у різних країнах, щоб краще зрозуміти рівень грамотності та вміння вирішувати проблеми в цифровому контексті. Результати цього дослідження будуть використані органами влади та установами для розробки політики у сфері освіти та навчання, адаптації до потреб ринку праці, зменшення нерівності у навичках та підтримки соціальної інтеграції.

 

ГРИП – Перед тим, як учні повернуться до школи після зимових канікул, фахівці виступають з новими рекомендаціями щодо вакцинації проти грипу, оскільки в лікарнях фіксуються все більше випадків захворювання на грип, а батьки на різних форумах запитують про час очікування у відділеннях невідкладної допомоги. В останній тиждень грудня 57 000 румунів були діагностовані з грипом, пневмонією або іншими респіраторними інфекціями. Решта Європи також переживає сплеск захворюваності на грип. У Франції багато лікарень були змушені створити тимчасові додаткові відділення, щоб зменшити навантаження на відділення невідкладної допомоги. Лікарі, яких цитують інформаційні агентства, кажуть, що це велика епідемія, і більшість серйозних випадків грипу – у невакцинованих людей. Така ж ситуація і в Іспанії, де і без того переповнені лікарні готуються до сплеску захворюваності, особливо через домінуючий штам грипу В.

 

РІЗДВО – Православні християни Румунії, які святкують за старим церковним календарем, зокрема уродженці з Республіки Молдова, етнічні українці, росіяни-липованці та серби, починають підготовку до Різдва. Вони святкують народження Ісуса Христа 7 січня за юліанським календарем, що на 13 днів пізніше від офіційного календаря. Вірмени також мають іншу дату Різдва, святкуючи його 6 січня. Напередодні Різдва, після церковної служби, групи вірменських дітей та молоді ходять від хати до хати, співаючи традиційну вірменську колядку «Аведіс», що означає «Чудова звістка про народження Ісуса Христа», пояснила продюсер Радіо Румунія Констанца Рафаела Казазян. У дельті Дунаю і на гірських курортах заброньовано заброньовано багато місць для святкування Різдва за старим стилем.

 

ГРЕЦІЯ – Колишній прем’єр-міністр Греції Костас Сімітіс помер у неділю у віці 88 років у своєму літньому будинку на Пелопоннесі. Про це повідомляють грецькі ЗМІ. “З сумом і повагою я прощаюся з Костасом Сімітісом, гідним і благородним політичним опонентом і прем’єр-міністром, який супроводжував Грецію в її великих національних кроках”, – йдеться в заяві прем’єр-міністра Греції Кіріакоса Міцотакіса. Костас Сімітіс був одним із засновників соціалістичної партії Pasok (Загальногрецький соціалістичний рух), створеної в 1974 році, щойно після падіння диктатури військової хунти «чорних полковників». Він став наступником Андреаса Папандреу, історичного лідера партії, і був прем’єр-міністром з 1996 по 2004 роки. Костас Сімітіс відіграв особливо важливу роль у запровадженні євро в Греції у 2001 році.

 

АВСТРІЯ – Канцлер Австрії Карл Негаммер заявив, що подасть у відставку найближчими днями після того, як переговори між очолюваною ним Народною партією та соціал-демократами провалилися. У п’ятницю третя партія вийшла з коаліційних переговорів. Лідер консерваторів канцлер Негаммер заявив, що його партія і соціал-демократи не можуть дійти згоди з важливих питань. Карл Негаммер оголосив, що піде у відставку з посади канцлера і лідера партії. Ультраправа Партія свободи (FPÖ) перемогла на загальних виборах у вересні, але Карл Негаммер та інші партії виключили можливість створення коаліції з лідером партії Гербертом Кіклем.

 

ГАНБОЛ – Чоловіча збірна Румунії з гандболу програла Грузії з рахунком 34:35 в останньому матчі турніру “Карпатський трофей”. Сьогодні також був зіграний матч Туреччина-Сербія, в якому серби перемогли з рахунком 35:30. Перший день змагань, організованих у п’ятницю в місті Міовень (південь країни), румуни розпочали з перемоги над Туреччиною з рахунком 35:26, а в суботу зіграли внічию з Сербією з рахунком 31:31. За підсумком усіх матчів Сербія очолила турнірну таблицю і завоювала “Карпатський трофей”.

 

Наукові дослідження в умовах тоталітарного режиму чи диктатури суворо контролюються державним апаратом. Цензура є невід’ємним елементом структури такого типу держави, вона і репресивний апарат складають її жорстку сутність. Комуністична держава спиралася на ідеологію для свого функціонування. Історичне знання було суттєвим і було об’єктом особливої ​​уваги Секурітаті, репресивного апарату у комуністичній Румунії, який контролював її через ідеологію. Процес ідеологізації суспільно-людських дисциплін був частиною пропаганди.

Історія була так само ідеологізована, як і інші, і археологія не була винятком. Більше того, спадщина історичної науки зазнала жорстокого удару, у випадку деяких істориків можна говорити про фізичну жорстокість. Репресивний апарат ув’язнив істориків старого режиму чи то за політичні позиції, які вони займали, чи то за наукові погляди. Відомі історики, такі як Георге Бретіану, Константин К. Джуреску, Петре П. Панайтеску, Сільвіу Драгомір та інші, були ув’язнені з 1950-х років. Деякі померли там у в’язницях, як ц сталося з Георге Бретіану, іншим вдалося дожити до 1964 року, року амністії всіх політичних в’язнів.

Археолог Маріан Косак є професором Університету Валахія в місті Тирговіште та редактором тому вибраних документів з архівів колишньої Секурітаті розповість про те, як розвідувальна служба комуністичної Румунії керувала археологічними дослідженнями до 1989 року. Треба сказати, що навіть в цій сфері Секурітатя жорстоко втрутилася, встановлювала теми, до яких можна було підходити, і нав’язувала висновки. Йшлося про ідеї та тезіси, які можна було б ідеологічно підкріпити, і про створення груп археологів для дослідження певного місця. Формування румунського народу та його безперервність у Трансільванії, Марамуреші, Банаті та Добруджі було більше ніж ідеєю, яка обов’язково мала виникнути під час будь-якої кампанії археологічних розкопок. Це була одержимістю, це був найважливіший висновок. Рука об руку з безперервністю була історична правда. Вищезазначеним провінціям приділялася особлива увага через історичні відмінності з Угорщиною та Болгарією. Аргументи Румунії мали випливати з будь-якого дослідження, за допомогою якого згадані території об’єдналися з Румунією у 1878 та 1918 роках. Однак це не була виняткова практика колишньої румунської політичної поліції – Секурітатя. До такого ж виправдання вдавалися й інші репресивні апарати в комуністичних країнах.

Ми запитали Мар’яна Косака, які методи використовувала Секурітатя, щоб залучити археологів до дослідницьких завдань і висновків, до яких вони мали прийти: «Секурітатя мала велику, надзвичайно розгалужену мережу інформаторів у румунських музеях, у всіх історичних музеях. Ця мережа інформаторів фактично гарантувала науково правильну інтерпретацію археологічних даних. Співробітники 1-го Управління Секурітаті не мали можливості розуміти археологічну мову. На жаль, звинувачення щодо недотримання історичної правди надходили від колег археологів, а не від офіцерів політичної поліції. Коли інформація доходила до офіцерів, то вони втручалися і відкривали розвідувальні справи. Обґрунтовуючи свої науково аргументовані точки зору, деякі археологи опинилися в ситуації, коли їх називали ворогами румунської держави і відносили до категорії тих, хто спотворює історичну правду».

Втручання колишньої політичної поліції Секурітатя в археологічних дослідженнях також мало особисті наслідки. Були ситуації, коли археологи, які мали сміливість протистояти грубому та містифікаційному втручанню влади в роботі археолога. Флорін Меделец з Музею історії Тіміш постраждав від його спротиву, як стверджує Маріан Косак, який знайшов його справу в архівах: «Флорін Меделец – один з археологів, які потрапили в поле зору Секурітаті через невдалі відкриття. Йшлося про три римські цеглини, виявлені в розкопі біля фундаменту багатоквартирного будинку. Історик, що спеціалізувався на сучасному періоді, Іоан Дімітріє Сучу, назвав ці три римські цеглини яскравим доказом безперервності та присутності римського чинника на території Баната. Він виявив на сьогоднішній території Тімішоари наявність римського табору, і непереборним аргументом цього були три цеглини. Будучи археологом, Меделец відкинув цю гіпотезу, і після цього проти нього було відкрито інформаційне досьє, що мало серйозні наслідки для його наукової та особистої еволюції. Його звільнили з посади директора, понизили до найнижчого рівня, музеєзнавця. Йому заборонили публікувати археологічні дослідження, його переслідували і не дозволяли вступати до докторантури. Безпосередні наслідки для Флоріна Меделеца були катастрофічними. А Меделець був безперечною особистістю археологічних досліджень в банатському краю».

У період з 1945 по 1989 роки археологія була наукою, в якій ідеологія впливала на академічну справедливість. Нейтральні дослідження постраждали, і багато науково чесних висновків залишилися забутими в шухлядах.

Кожні два роки Європейський інститут гендерної рівності, автономний орган Європейського союзу зі осідком у Вільнюсі, публікує результати дослідження Індексу гендерної рівності в країнах Європейського Союзу, який розглядає співвідношення між чоловіками та жінками за кількома показниками. Згідно з цим дослідженням, у 2021 році Румунія сягнула 54,5 балів із 100 можливих, посідаючи 25 місце серед 27 країн-членів ЄС. Цей показник на 13,5 балів нижчий від середнього у Європейському Союзі.

Оана Белуце, публіцист і доцент Факультету журналістики та комунікації Бухарестського університету робить аналіз цього рейтингу: «Протягом багатьох років Румунія посідала останні місця у рейтингу. До 2021 року найбільш суттєві нерівності відображали два показники. Щодо першого показника «влада» Румунія набрала 34,7 балів. У цьому випадку нерівність зросла по відношенню до 2020 року. Іншим показником, який вказував на значну гендерну нерівність, був так званий «час». Європейський індекс гендерної рівності вимірює гендерні розриви в кількох сферах: робота, гроші, освіта, час, влада, здоров’я, насильство та міжгазузева нерівність. Але, крім цих цифр за 2021 рік, важливо зазначити, що ці дані вказують на те, що прогрес Румунії набагато повільніший порівняно зі змінами в інших країнах-членах та що розрив між Румунією та іншими країнами ЄС поглиблюється.»

В Індексі гендерної рівності, показник «влада» стосується представництва жінок і чоловіків у політиці та економіці. Тут Румунія потребує найбільшого покращення гендерного балансу, тому що рішення з найбільшим економічним та політичним впливом приймають переважно чоловіки, хоча ці рішення також стосуються всіх жінок, – зазначає Оана Белуце: «Показник «влада» використовується для дослідження представництва жінок і чоловіків у політиці та економіці. Якщо поглянути на політику, то спостерігаємо, що представництво жінок в уряді чи парламенті або в місцевих радах та меріях є занадто низьким. У представницькій демократії, в якій ми живемо, політичні партії є основною платформою, через яку люди балотуються на політичні посади, тому зміна має відбуватися тут. Політичні партії також будують ієрархію на основі жінок і чоловіків на партійних списках. І якщо ми аналізуємо ці партійні списки, то констатуємо, що, з одного боку, на етапі висування кандидатів, партії висувають набагато менше жінок, навіть ні до 30%. Саме тому від політичних партій залежить гендерний баланс у політиці.»

Прикладом бажаних політичних або державних рішень, які могли б відновити гендерний баланс, може бути рішення, спрямоване на рівну відповідальність чоловіків і жінок. Наприклад, згідно з Індексом гендерної рівності кількість румунських жінок, зайнятих на ринку праці, значно нижча, ніж чоловіків. Про причини цієї ситуації розповідає теж Оана Белуце: «Порівняно з іншими країнами Європейського Союзу, в Румунії жінки витрачають багато часу на догляд за дітьми та людьми похилого віку, а також на домашню працю. І це зняття відповідальності чоловіків у домогосподарстві також має низку конкретних наслідків: від перевантаження та менше вільного часу до значно меншої частки жінок на ринку праці у період 2016-2020 рр. У період з 2016 по 2020 роки був зареєстрований найнижчий рівень залучення жінок до ринку праці порівняно з чоловіками за останні два з половиною десятиліття. А головною причиною, як її визначають жінки, є догляд за людьми похилого віку, людей з обмеженими можливостями або дітьми. Ми знаємо це з іншого дослідження, опублікованого в грудні минулого року, дослідження, яке розглядає гендерну економічну нерівність у Румунії.»

На відміну від попередніх років, у 2021 році Індекс гендерної рівності не містив даних про домашнє насильство. Однак, нещодавній Євробарометр показує, що 77% жінок у Європейському Союзі вважають, що пандемія коронавірусу призвела до зростання психічного та фізичного насильства щодо жінок у їхніх країнах. Оана Белуце: «На жаль, нам також відомо з даних, зібраних неурядовими організаціями, або з даних, оприлюднених поліцією, що під час пандемії коронавірусу зросло насильство. Загострилося не тільки домашнє насильство, але й інші види насильства, в тому числі сексуальне насильство. Водночас, те, як державні установи Румунії ставилися до проблеми насильства, знову показує, що пандемія коронавірусу розгорталася в контексті структурної нерівності, в тому числі щодо запобігання та боротьби з насильством.»

Однією з найнесподіваніших так би мовити переваг
пандемії коронавірусу для пересічної людини була зміна певною мірою графіку роботи.
Ми говоримо тут про модифікацію парадигми праці в тому сенсі, що тепер
працівники вважають за краще звільнятися з роботи навіть без резервного плану,
ніж погоджуватися на різні компроміси на робочому місці.

Нещодавнє дослідження показало, що
лише 3% опитаних хочуть повертатися працювати в офіси на почний робочий день, в
той час як переважна більшість респондентів заявили, що вони покинуть роботу, якщо їх змусять повертатися. 86% працівників хочуть працювати з дому, принаймні два дні на тиждень. Дослідження було проведене на світовому рівні,
будучи опитані понад 10 тисяч людей.

Від керівника відділу маркетингу
eJobs Group Ралуки Думітри ми дізнаємось, як змінила пандемія коронавірусу динаміку праці в
нашій країні та по всьому світі, а також як виглядає ринок праці в Румунії у
2022 році та у яких сферах діяльності спостерігається найвищий рівень зайнятості. Також
будемо говорити про явище «Великої відставки» (The Great Resignation), яке не
обходить Румунію, хоча ще не
набрало великих обертів. Ралука Думітра уточнює: «Якщо в
2021 році говорилося про феномен «Великої відставки» у інших державах, зараз помічаємо,
що це явище потроху наближається до Румунії. У дослідженні, яке ми нещодавно провели 21% опитаних зізналися, що вони покинули б роботу без того щоб мали резервний план. Цей
відсоток, хоча не малий, він дивує тим, що ці працівники більше не хочуть йти
на компроміс на робочому місці. Більше того, кожен восьмий опитаний заявив, що головним
пріоритетом цього року є зміна роботи та що вже почав шукати нове місце праці.
Ще більше дивує те, що ми спостерігаємо великий оптимізм, адже майже половина з опитаних вважає, що знайде роботу менш ніж за три місяці. З іншого боку, я не знаю, чи йде мова про оптимізм або скоріше про реальність ринку праці, тому що зараз у нас спостерігається великий
дефіцит фахівців, що, очевидно, ставить шукачів роботи у привілейоване
становище, саме тому вони можуть обирати роботу, яку бажають, обговорюють при працевлаштуванні умови на їх користь, та водночас, вони впевнені, що якщо звільняться
з роботи, навіть без резервного плану, вони зможуть досить швидко знайти інше місце
праці. Дійсно, такою є реальність ринку, тому що добрі спеціалісти дуже швидко
знайдуть роботу відповідно до своїх очікувань.»

Ралука
Думітра розповідає далі про галузі, які нині зіткнулися з гострою нестачею кваліфікованих
фахівців, та які активно наймають працівників: «На
даний час румунський ринок праці відчуває значний дефіцит кваліфікованих фахівців.
З початку року до середини лютого на платформі вже опубліковано 60.000 нових
вакансій. Активно наймають працівників в Бухаресті та у великих містах, зокрема
у таких галузях як: роздрібна торгівля, послуги, call-центри, виробництво, інформаційна технологія, логістичний транспорт, харчова промисловість та будівництво. Кілька тижнів тому ми провели ще
одне опитування, на цей раз серед роботодавців. Ми їх запитали, у яких секторах економіки буде зареєстрований найбільш високий
рівень працевлаштування упродовж цього року. Вони відповіли, що першими галузями
це торгівля, виробництво та будівництво. Є сфери, які постійно потребують працівників,
зокрема торгівля, або сфери, де важко знайти робочу силу, наприклад
виробництво чи будівництво (останній зазнав великого буму, особливо в останні
два роки). З іншого боку, наявний величезний дефіцит кадрів в IT-секторі. До
пандемії коронавірусу ми говорили про дефіцит у 20-30 тисяч спеціалістів, яких
ринок міг поглинути в будь-який момент, а зараз, враховуючи динаміку цієї
галузі в умовах пандемії, йде мова про дефіцит близько 50 тисяч IT-спеціалістів.»

Пандемія коронавірусу змусила людей перейти на гібридний
графік роботи (часткова робота в офісі та дистанційно), і цей формат роботи залишиться
і після завершення пандемії. Ралука Думітра стверджує: «Однією з
єдиних так би мовити переваг пандемії є гнучкість ринку праці. Оскільки ми
повинні були працювати з дому, ми отримали цю свободу працювати дистанційно,
від чого працівники зрозуміло, що не
хочуть відмовлятися. У 2022 році ми будемо говорити скоріше про гібридний графік роботи, ніж про дистанційну
роботу, тому що є бажання повернутися в офіс як з боку співробітників, так і з
боку компаній, але з уточненням, що не йде мова про повернення до того, що було під час допандемічного періоду, а саме п’ять робочих днів у офісі, а про бажання
повернутися до офісу лише кілька день на тиждень. Фактично,
працівники хочуть повернутися в офіси за певних умов, а це з кількох причин, наприклад спілкування,
можливо, деякі з них краще працюють в офісі в певні дні, але це не означає, що вони хочуть повністю повернутися до офісу. Компанії, які хочуть повернути своїх
працівників в офіси за певними фіксованими умовами (наприклад, працівники змушені
працювати у офісах три дні на тиждень у понеділок, вівторок та середу),
практично не залишаючи жодної гнучкості працівникам, то ці компанії стикатимуться
з великими проблемами, особливо в ці часи коли, за кваліфікованих спеціалістів ведеться запекла боротьба між компаніями. Ті компанії, які не розуміють потребу
гнучкості співробітників, страждатимуть та, ймовірно, зіткнуться з хвилею
відставок у контексті цієї «Великої відставки». З іншого боку, бажання
співробітників мати якомога більше вихідних у 2022 році є цілком природним
явищем. Ми повинні мати на увазі той факт, що впродовж майже двох років ми всі
працювали дуже багато, румуни лише у певній мірі могли вільно подорожувати або,
коли подорожували то повинні були дотримуватися протипандемічних заходів, вони подорожували менше,
ніж у попередні роки і не всі мали можливість брати відпустку. Також з огляду
на те, що ми всі працювали переважно вдома, професійний простір дуже злився з
особистим, ми дуже багато працювали, у багатьох випадках мова йшла про професійне вигорання, і тому ця потреба у відпочинку є природною потребою.»

Другий рік пандемії, всілякі обмеження, онлайн-навчання та очне навчання,
але з високим ризиком для здоров’я, все це, безсумнівно, вплинуло на емоційний стан дітей та молоді. Про це також свідчить дослідження, проведене Асоціацією «Рятуйте дітей»,
яка протягом цього періоду надала безкоштовні психологічні консультації учням із
кількох міст країни. Ось що було конастатовано після опитування тих, хто
користувався цими послугами: кожна третя дитина стикалася з тривогою, її необхідна була консультація та психоемоційна підтримка, причому серед підлітків
цей відсоток був вищим, сягавши навіть близько 50%. Також у 90% дітей, яким необхідна була психологічна терапія протягом
останнього року, у зв’язку з контекстом пандемії, виникли емоційні
проблеми. На жаль, широкомаштабного та державного дослідження на цю тему поки що не має.

З іншого боку, є дані про те, як школа інформувала своїх учнів про
небезпеку пандемії та застосовувала заходи санітарної безпеки в класах, що,
очевидно позитивно вплинуло на емоційне самопочуття учнів. Теж Асоціація «Рятуйте дітей» у співпраці з Національною радою учнів провела
опитування на ці теми, під назвою «Відчувай себе в безпеці в школі», на яке
відповіли майже 22 тисяч учнів. Що сталося з цього приводу, розповідає Сільвіу
Моркан, голова Національної ради учнів: «Стосовно інформаційної діяльності, то ми констатували, що в більшості
навчальних закладах інформування про запобігання передачі захворювання було
зроблено якісно. Понад 86% учнів відповіли, що вони повністю розуміють
інформацію, надану працівниками школи. Набагато менший відсоток респондентів сказали, що їм потрібні були додаткові
роз’яснення щодо обмеження поширення вірусу SARS-СOV-2, або навіть не
отримали жодної інформації з цього приводу. Інформаційні кампанії щодо вакцинації, які мали бути організовані в школах,
охопили менше учнів. Більше третини респондентів, а саме близько 36%,
зазначили, що подібні кампанії проводилися в їхніх школах.»

За таких умов школа сприймається як безпечне місце з санітарної точки зору? Відповідає Сільвіу Моркан: «Ми хотіли дізнатися також про почуття безпеки, яке школа створює для учнів.
Незважаючи на перехід на онлайн-навчання у багатьох випадках через захворювання
одного учня, ми констатували, що почуття безпеки в школі в основному
залишається на середньому рівні, а саме 3,53 бала з 5, де 1 означає «зовсім небезпечно»
а 5 «повністю безпечно». Більше половини респондентів вказали на високий рівень цього почуття
безпеки. Стосовно останнього питання нашого дослідження, відповіді розділені між тими, хто бажає перехід на онлайн-навчання, і тими, хто каже, що очне навчання є безпечним і
бажаним варіантом. Відповіді стосовно профілактичних заходів, таких як носіння захисної маски чи фізичне
дистанціювання, також розділені, оскільки одна частина хоче застосовувати їх більш
суворо, а інша частина хоче взагалі відмовитися від цих заходів.»

Однак важко відповісти чому
тривога охоплює дітей та важко встановити причини розладу та визначити його прояви. Так само
важко визначити, чи школа є причиною тривоги або весь контекст пандемії. У будь-якому разі, влада визнає, що наразі немає інструменту для збору
даних про психоемоційний стан учнів. Але все ж таки є деякі ознаки, які вчителі
можуть спостерігати і намагатися розв’язати ці проблеми за допомогою шкільних психологів, стверджує
Раду Секелі, радник міністра освіти: «У ході дискусій зі спеціалістами ми дійшли висновку, що тривога
наявна у дітей та молоді в школах, але її недостатньо помічають. Діти не
висловлюють цю тривогу. І на емоційному рівні наявні жести страху, панічний вираз, іноді, можливо,
відсутність інтересу на когнітивному рівні. Інколи діти запитують про певні
речі, які опосередковано сигналізують про занепокоєння, але ми в системі освіти
часто відповідаємо на запитання прямо, без того щоб аналізувати, що стоїть за
цим запитанням. Але це роль вчителя та батьків, і я хочу вірити, що незабаром шкільний
психолог, який буде в кожній школі, спостерігатиме за вищевказаними ознаками, виявляти
їх причини та вирішувати ці ситуації, тим більше, що коли тривожність висока, у
деяких дітей та молоді є навіть соматичні симптоми.»

Крім того, вдома батьки повинні уважно спостерігати за своїми дітьми та
розмовляти з ними, хоча «ми суспільство, яке схильне придушувати емоції, і діти
не мають можливості висловлювати свої почуття», – каже психіатр Кармен Труцеску: «Будь-яка зміна поведінки є тривожним сигналом. Якщо дитина спала раніше 10-12
годин на добу, а тепер спить 18-20 годин або не спить зовсім, якщо вона змінює
спосіб харчування, якщо вона вкрай дратівлива, тому що тривогу важко передати
словами, але дратівливість це може бути підказкою, це все означає, що щось
відбувається.Ми не очікуємо, щоб батьки ставили діагноз, але батько може помітити зміну емоційного
стану дитини. Далі чи йде мова про тривогу, депресію, розлад адаптації або знущання встановлює фахівець, який спостерігає дитину. Було б ідеально порадитися з учителем і мати подвійну перспективу. Тому
дуже хотілося б, щоб вчителі справді помічали такі нетипові поведінки, як
наприкалад: учень майже
весь час сидить за партою, не
розмовляє з іншими, плаче, не їсть на перерві. Дитина, яка не говорить публічно, яка не говорить перед іншими колегами, може мати проблеми у розвитку.»

Можливість співпраці вчителів і батьків у цьому сенсі може конкретизуватися через
нещодавню законодавчу ініціативу: створення психологічних кабінетів у кожній
школі, де б проводилися тестування дітей і де б знаходилися рішення, щоб таким
чином усунути виявлені психоемоційні розлади. Однак, наразі ця ініціатива підлягає
парламентським дебатам.

Александру Столеру родом із сільської місцевості. Незважаючи на фінансові проблеми його родини, він не покинув навчання, будучи роками стипендіатом громадської організації World Vision Romania. Наразі він є студентом Політехнічного факультету та виступає за справу молодих людей з потенціалом, але без ресурсів, які держава повинна підтримувати: «Я ніколи не був найкращим у класі. На мій погляд, я був доволі посереднім учнем. Але найбільше мене цікавлять ті учні, які долають перепони, перевищивши свої здібності. Вони є найважливішими! Оскільки учневі, який отримує високі оцінки, на рівні 8, 9, потрібно максимум півгодини навчатися аби отримати 10, але учень який навчається на 4, і досягає 6, долає бар’єр, йому вдалося перестрибнути від статусу «найгіршого в класі» до «виглядає, що можу бути кимось!». Я один із багатьох дітей, які хочуть вчитися, мати гарне майбутнє, вміти щось робити разом, вміти працювати разом, і для цього нам потрібні люди, які вкладали би у нас, допомагали нам, люди, які мають владні позиції, мають можливість зробити нас сильнішими, щоб ми наздогнали інших і зуміли допомагати старшим, допомагати молодшим тощо.»

Скільки втрачає румунська держава, якщо вона не інвестує у навчання дитини? Скільки коштує державу безробітній? Скільки він заробив би, якби був випускником факультету? Ось кілька запитань, які поставила собі компанія World Vision Romania, що замовила дослідження на тему «Вартість освіти: інвестиції, прибутковість, вплив» – і представила нещодавно результати, які не підлягають оскарженню.

Міхаєла Набир, виконавчий директор World Vision Romania, зазначила: «Кожен лей, вкладений у освіту, повертає 8 назад. Я не знаю, чи багато це, чи мало? Але зрозуміло, що ефективність освіти дуже висока. Ми також розглянули, яким чином інвестиції в освіту або вплив освіти на окрему людину можуть вплинути на добробут та дохід, який отримує кожна з аналізованих категорій. І ми хотіли дуже уважно подивитися на цей показник, тому що часто в громадах Румунії, де ми працюємо (майже 500 сільських громадах у 25 повітах) ми дуже часто чуємо від 78% батьків наших дітей, що освіта не важлива, а важливі лише стосунки. Дослідження спростовує цей міф і доказує нам у цифрах, що кожен освітній рівень, кожен освітній цикл практично подвоюють доходи, які людина приносить для себе, а також збори, сплачені до державного бюджету».

Точніше, згідно з дослідженням, валовий дохід, отриманий людиною, майже подвоюється з кожним фіналізованим ступенем освіти. Випускник середньої школи заробляє вдвічі більше, ніж людина, яка закінчила лише початкову школу, а випускник факультету заробляє вдвічі більше, ніж той, хто має лише атестат про повну загальну освіту. І це, незалежно від професійного статусу. Потім, безпосередньо пропорційно рівню освіти та доходу особи, також зростають її внески до державного бюджету. Таким чином, румун із початковою освітою щороку вносить до бюджету в середньому понад 10 тисяч леїв (близько 2 тисяч євро). Сума збільшується до понад 20 тисяч леїв (близько 4 тисяч євро) для людей, які закінчили не більше професійно-технічного училища, і досягає понад 40 тисяч леїв (8.000 євро) для випускників університету та аспірантури. Іншими словами, з кожним ступенем освіти бюджетні внески людини майже подвоюються.

Звісно, держава також витрачає на навчання! Але згідно з дослідженням «Вартість освіти: інвестиції, прибутковість, вплив», замовленого компанією World Vision Romania, кожен лей, який румунська держава інвестує в повний цикл – від дошкільного віку до аспірантури – приносить 8 леїв у вигляді доходу до державного бюджету з податків, зборів та внесків. Наприклад, держава витрачає в середньому 168.000 леїв (понад 33 тисячі євро) на кожного випускника вищої освіти – від дитячого садка до закінчення навчання. Водночас держава стягує з однієї особи протягом свого життя майже 1,45 млн. леїв (290 тис. євро) із внесків, податків та зборів, що дорівнює доходності від інвестицій у розмірі 700%. З іншого боку, через відсутність доступу до освіти, держава витрачає в середньому близько 90 тисяч леїв (18 тисяч євро) на безробітну особу з початковою освітою протягом усього життя.

Іншими словами, на думку Міхаєли Набир, виконавчого директора World Vision Romania, освіта є однією з найбільш вигідних інвестицій, які може здійснити держава: «Це дослідження не стосується того, наскільки якісною є освіта в Румунії, наскільки ми готові до нового покоління учнів, наскільки підготовлені наші вчителі, скільки нам ще потрібно інвестувати, наскільки готова інфраструктура, наскільки оцифрована освіта … все це не включено до цього звіту».

Поки що Румунія знаходиться на нижньому місці рейтингу Організації економічного співробітництва та розвитку за обсягом інвестицій в освіту – 2,5% ВВП порівняно з обіцянкою на рівні уряду не менше 6%. Крім того, нерівність та нерівний доступ до системи освіти є реальними проблемами. По суті, ми можемо говорити про дві Румунії: одну міську та іншу сільську, при цьому гроші на ці середовища походження учнів розподіляються не рівномірно. Отже, якщо у розділі «планів» держава стоїть добре, – каже Міхаєла Набир, виконавчий директор World Vision Румунія, – то вона повинна також реалізувати їх. З одного боку, в Румунії є блискучі учні, які щороку нагороджуються на міжнародних олімпіадах або навчаються з найбільших університетах світу. Однак, з іншого боку, Румунія має також багато функціонально неписьменних учнів – близько 40% не розуміють прочитаного і не можуть зробити простих міркувань. Саме їх система освіти повинна врятувати вчасно!

Якщо рік тому, на початку пандемії, робота на відстані здавалася ідеальним рішенням для уникнення зараження, між часом сприйняття змінилося. Психічне виснаження або так званий синдром вигорання почало вражати все більше і більше працівників, і незабаром спостерігалися кореляційні зв’язки між цим станом і дистанційно роботою.

Дослідження з цього приводу вже з’явилися на міжнародному рівні, а на національному рівні також проводяться дослідження в цій галузі, як ми дізнаємось від психолога-педагога Драгоша Ілієску: «Ми маємо статистичні дані, що надходять в основному від робочих груп, створених спеціально в Бухарестському університеті та Західному університеті міста Тімішоара в галузі охорони праці, і які зосереджуються, особливо, на цій проблемі стресу на роботі. Це, до речі, прогнозоване вибухонебезпечне зростання. І «вигорання» виникає не від занадто тяжкої роботи, як вважали ми до цього часу. Але в умовах пандемії ми, здається, не надто працюємо, бо більше часу проводимо вдома, особливо як школярі. Однак уже відомо, що це виснаження походить не лише від роботи, а й від інших питань, які є більш контекстуальними. І те, що призводить до вигорання, – це не обов’язково сам стрес, а тривалий або хронічний стрес. На жаль, хронічний стрес деформує нас, і на даний момент ми говоримо про хронічний стрес, тобто про ті речі, які ми робимо постійно, а іноді пов’язані із надмірною роботою та емоційними, реляційними чи когнітивними вимогами тощо. Вони деформують нас, якщо набувають хронічної форми».

Спеціалізовані дослідження, присвячені професійному стресу, вказують на те, що люди усвідомлюють, що вони більше працюють в умовах пандемії навіть вдома. Навантаження збільшилося приблизно на 40%. Невідомо, чи це об’єктивна реальність або це просто суб’єктивне сприйняття. Але, врешті-решт, сприйняття є важливими в цьому випадку, оскільки люди реагують відповідно до сприйняття, продовжує Драґош Ілієску: «Істина полягає в тому, що бар’єри між приватним життям та професійним життям майже повністю розмились. Ми відчуваємо, що працюємо з ранку до ночі без обмежень. Зупиняємось, щоб їсти чи поготувати дітей, а потім повертаємось до роботи. У цій ситуації багато людей відчувають, що працюють набагато більше і що баланс між сімейним та професійним життям порушений. Це пов’язано з невпевненістю, спричиненою пандемією, тому що ми не знаємо, що станеться далі. Всі ці елементи стають стресовими, і в тому контексті, в якому вони навіть не зникають, щоб дозволити вам розслабитися, то вони стають надзвичайно шкідливими.»

Розмивання меж між приватним та професійним життям спостеріг також Петру Пекурару на курсах, організованих в якості експерта у галузі людських ресурсів. Директор компанії HPDI з професійної підготовки Петру Пекурару розповідає, як описують свій стан його клієнти, люди, які працюють на відстані: «Дуже простий опис звучить так: Я навіть не знаю, коли минає день. Я бачив світло, а потім темряву. Я вже чотири години не вставав зі стільця, не мав перерви на обід. Я відчуваю постійний тиск, від якого не можу позбутися навіть у вихідні. У мене болить голова, страждаю на безсоння і набрав зайву вагу». (…) Вигорання супроводжене цілою низкою неприємних речей, але також позбавляє вас кращого спілкування та часу, проведеного з коханими. Я думаю, що це дивно. Ми могли б уявити, що дистанційна робота повинна нам допомогти, але насправді вона багато чого позбавляє нас, якщо ми не будемо обережними і не відокремимо професійну сферу від приватної.»

Діти також страждають на виснаження через онлайнове навчання. Вони мають звичайні симптоми цього захворювання, а причини, що призводять до їх виснаження аналогічні з причинами у випадку з батьками. Однак, якщо існує специфіка цього синдрому у дітей, це походить від того, що стресові фактори – це школа і відсутність спілкування з друзями. І в цьому випадку батьки повинні звертатися за спеціалізованою допомогою, але також бути поруч із ними за допомогою спілкування та взаєморозуміння. Насправді механізми боротьби з цією психічною хворобою повинні бути розвинуті як для молодих, так і для дорослих, оскільки вона не зникне скоро, так як і дистанційна робота не зникне після закінчення пандемії. Петру Пекурару розповідає нам чому: «Якщо говорити загалом, то можна сказати, що близько 20 відсотків працівників Румунії працюють на відстані. Але у великих містах через те, що працівники більше працюють в офісах, дистанційна робота досягає 50%. Наприклад, ми працюємо зі співробітниками банківської галузі, де телеробота може охопити 80% співробітників. У сфері комп’ютерної технології цей відсоток сягає 90%. Я вважаю, що в галузях, які не вимагають від людини традиційної присутності у роботі, то дистанційна робота перевищує 50 відсотків. Я сподіваюся, що найближчими роками ми зможемо впоратись із цим «вигоранням», пов’язаним з дистанційною роботою.»

Нещодавно
в місті Ясси були опубліковані
результати комплексного дослідження, проведеного протягом двох років, що мало на
меті оцінити та проаналізувати спроможність Румунії як міжнародного гравця в її східному сусідстві, точніше, у відносинах з Р.
Молдова та Україною. Воно припускало
проведення опитування як серед провідних експертів з Р.Молдова, України та
Румунії, так і соцопитування серед пересічних молдован та українців.

RadioRomaniaInternational · Relatii Bilaterale-Взаємини – 26.01.2021

Дослідження
пропонує аналітичну модель для оцінки міжнародної спроможності державного
суб’єкта на основі факторів, які, згідно з літературою по спеціальності,
включають як елементи «жорсткої сили» (hardpower), так і «м’якої сили» (softpower), – розповів
координатор проєкту Теодор Мога, викладач Ясського університету ім. Александра Йоана
Кузи. «Ми розробили дослідження, яке мало на меті оцінити потенціал
зовнішньої політики Румунії щодо її безпосереднього східного сусідства та
внеску Румунії у зміцнення регіональної стабільності та безпеки. Наш проєкт був
профінансований за рахунок гранту Міністерства інновацій та дослідження і був
впроваджений протягом двох років. Ми розпочали роботу у 2018 році та завершили її
наприкінці минулого року. Для того, щоб проаналізувати зовнішній вплив Румунії,
ми побудували модель, засновану на кількох факторах, яка, згідно з літературою
по спеціальності, сприяє зовнішньому впливу. З-поміж цих факторів згадаю розмір
та географічне розміщення, а також населення Румунії, економіка, економічний
потенціал, військовий потенціал, питання, пов’язані з історією та культурою,
інституційну спроможність та внутрішній досвід і участь у міжнародних
організаціях, тобто фактори твердої та м’якої сили. Потім ми спробували
побачити, як сприймається Румунія в сусідніх країнах, а точніше в Республіці
Молдова та Україні. Ми зробили це кількома способами. Спершу проаналізували
зовнішньополітичний дискурс в Республіці Молдова та Україні протягом 10 років,
з 2009 по 2019 роки, після чого провели опитування як у Республіці Молдова, так
і в Україні, для визначення сприйняття Румунії населенням цих двох країн, а
наприкінці провели співбесіди з експертами, як з Республіки Молдова, так і з
України, а згодом з Румунії, щоб зіставити дані.»

Проаналізувавши
результати дослідження його автори прийшли до низки цікавих висновків, про які
розповів Теодор Мога: «Ми не змогли визначити послідовну, чітку, багаторічну
зовнішню політику Румунії щодо свого сусідства і констатували лише досить
обмежене, я наважусь сказати навіть пасивне, ставлення, яке не виходить за
загальні рамки дій Європейського Союзу чи НАТО, тобто Румунія не має власних ініціатив.
І дуже цікаво, що увага до сусідства зосереджена передусім на Республіці
Молдова. Проте навіть в Україні ми маємо кілька дуже цікавих спостережень. І я
б розпочав з одного з них, а саме з того, що 2014 рік, коли ми стали свідками анексії
Криму та російської агресії на Донбасі, став переломним моментом, своєрідним
перезапуском двосторонніх відносин. Якщо до 2014 року відносини між Румунією та
Україною були досить холодними і характеризувалися своєрідною взаємною
недовірою, то з 2014 року ми помітили перекалібрування дискурсу між двома
країнами. Отже, з цього моменту взаємні підозри згасають перед спільними
викликами безпеці, спровокованими Російською Федерацією в регіоні. І теж у 2014
році Румунія стала першою державою ЄС, яка ратифікувала Угоду про асоціацію між
ЄС та Україною, що є дуже важливим елементом. Крім того, Румунія з того моменту
постійно підтримує суверенітет та територіальну цілісність України, що також помітно
на рівні офіційного дискурсу. Але навіть якщо двосторонній дискурс став
позитивним, позитивні зміни двосторонніх відносин загалом є досить скромними,
все ще відчувається невикористаний величезний потенціал на рівні відносин між
двома державами. Тож, якщо у політичному плані справи дещо змінилися на краще, загалом
двосторонні відносини не зазнали особливих змін і Румунія залишається
незвіданою землею для населення України. І це наша друга важлива констатація,
на яку нас вивів дуже високий відсоток відсутності відповідей громадян України,
на запитання соцопитування, десь 30-40% респондентів сказали нам, що не мають
відповіді або мали нейтральне ставлення до наших запитань. Отже, українці
загалом дуже мало знають про свою сусідню країну і тому їм дуже важко визначити
своє ставлення до неї.»

Дослідження
також включає цілу низку рекомендацій щодо зовнішнього потенціалу Румунії, в основу яких лягли й уявлення про неї громадян
України та Республіки Молдова,
– каже Теодор Мога. «Інша цікава річ: 90% українців, наприклад, ніколи не були
в Румунії, 6% відвідали її один, максимум три рази, що багато говорить про рівень
інформації, яку українці мають про Румунію. В економічному плані українці
розглядають Румунію як країну, з великим потенціалом зростання та як відносно
важливу економіку в регіоні, але, на жаль, співпраця між двома країнами є дуже
скромною. Економічно Румунія майже відсутня на українському ринку або її
економічна присутність обмежена максимум прикордонними регіонами. Румунія не
входить до першої десятки торговельних партнерів України, а Україна до топ-10 партнерів Румунії,
що виглядає дуже дивно, враховуючи те, що Україна є найбільшою сусідкою
Румунії, з якою наша країна має найдовший кордон, понад 600 км. Існує гостра
потреба, на наш погляд, розвивати інфраструктуру, сполучення, транспортне сполучення
між двома країнами, враховуючи те, що інфраструктура між ними, наприклад, є
дуже хиткою. І мова йде не тільки про автомобільний транспорт, а й про морський
транспорт на Чорному морі, річковий транспорт на Дунаї тощо. Це значно
покращило б економічні зв’язки, а також призвело б до розвитку туризму,
оскільки туристична Румунія, загалом, майже невідома для української
громадськості.»

Повний текст дослідження англійською мовою, можна прочитати ТУТ.

Змушені коронавірсуною пандемією максимально обмежити пересування, багато румунських роботодавців дозволили працівникам працювати вдома. Спочатку цей захід розглядався скептично і з острахом,
особливо з точки зору ефективності. Однак тепер, після більш ніж двох місяців дистанційної роботи або телероботи, спеціалізовані дослідження показали дивовижні результати. Прикладом є опитування, проведене консалтинговою та
стратегічною компанією в галузі людських ресурсів HPDI (Human Performance
Development International).

Нещодавно компанія провела опитування серед
учасників онлайн-тренінгів, які вона організувала, починаючи з другої половини
березня. Один із висновків полягає в тому, що діяльність великих компаній буде
проходити приблизно 60% часу в офісі та 40% вдома, принаймні протягом найменше наступних шість місяців. Щодо незадоволення, 36% респондентів навели нерозуміння особистих переживань як головну перешкоду телероботи. Так само погана передача інформації була найбільшою проблемою для 28% працівників, учасників дослідження, а 23% були незадоволені збільшенням часу
реакцій за відсутності прямої взаємодії. Підсумовуючи, однак, можна сказати, що
робота вдома «зазнала успіху», як зізнався Петру Пекурару, генеральний директор HPDI: «Хоча ми очікували, що після карантину люди будуть роздратовані
важким періодом, проведеним вдома, ми виявили, що люди насправді хочуть поєднати роботу в офісі із роботою вдома, і що телеробота мала більшу частку, ніж ми очікували. Це також було сюрпризом,
з яким ми закінчили дослідження: до кінця року приблизно 40% робочого часу буде
проведено вдома, а не як зараз, коли 100% часу, присвяченого роботі, було
проведено в офісі.»

Несподіваною була перевага, яку роботодавці надали телероботі. Вони навіть помітили, що телеробота робить працівників більш ефективними. Крім того,
зменшилися витрати, пов’язані з транспортом, орендою та технічним
обслуговуванням офісу, зазначив Петру Пекурару: «У нас є проблеми із транспортним рухом, особливо якщо ми говоримо про Бухарест та прилеглу територію, де значну
частину часу працівники проводять по дорозі до офісу та з офісу додому. У середньому йдеться про дві години, проведені в засобах дорожнього транспорту, які працівники можуть використати працюючи вдома. Навіть
роботодавець виграє від цього, бо навіть для нього все інше краще, ніж
витрачений час працівниками у транспортних засобах. Якщо працівник відпочиває протягом цих двох годин, це
також може бути корисним для роботодавця. Інший аспект полягає в тому, що телеробота дала змогу людям насолоджуватися тим, що вони мають. Якщо ми усунемо страх чи паніку з
початку пандемії, яка, як і будь-який тип
паніки, подібна на хвилю, яка надходить і відходить, люди почали насолоджуватися тим, що у них є: квартири, будинки, діти, домашні тварини, тобто результати їхньої праці.»

Все це призвело до
бажання людей працювати вдома два-три дні на тиждень. Це може бути варіантом для майбутнього, запитали ми Петру Пекурару: «У цьому сенсі я можу говорити лише про 2020 рік, який буде роком,
проведеним у тіні пандемії і телероботи. Все залежить від сфери
діяльності, але я думаю, що поступово компанії будуть схильні повернутися до попередньої ситуації. Ми ніколи не втратимо
концепцію телероботи, але, ймовірно, її значення з часом зникне не через
працівників, а через роботодавців. Через потребу в контролі, мабуть, ситуація буде такою, що працівник проводитиме 80% часу в офісі та 20% проводитиме в режимі
телероботи. Зовсім інакше виглядають
справи зараз. Після 15 травня ми подумали, що більшість наших клієнтів повернуться працювати в офіс, але це не сталося так. Більшість із них думає
повернутися до робити в офісах у вересні.»

У повному процесі технологічної революції, коли оцифрування роботи швидко зростає, хороший інтернет-зв’язок є життєво важливим, особливо для телероботи. Швидкість та доступність Інтернету стали
ключовими критеріями в деяких сферах діяльності, про це свідчить недавній рейтинг складений BroadbandDeals.co.uk. Відповідно до цього
інтернет-видання, Бухарест є найкращим містом для роботи на відстані, у той час як Рим є найгіршим варіантом у цьому плані. При
складанні рейтингу були проаналізовані такі параметри, як швидкість та
доступність Інтернету (із середнім рівнем 52 Мбіт/с в Бухаресті), якість послуг
з доставки харчових продуктів додому та загальна
вартість життя. Кореспондент агентства EFE в Бухаресті та співробітник інформаційного сайту Balkan Insight, іспанський журналіст Марсель Гаскон
Барбера підтверджує власним досвідом цей рейтинг: «Бухарест
– прекрасне місто для телероботи чи роботи на відстані. І всі оцінки, зроблені
в дослідженні, проведеному цією публікацією, я можу підтвердити. Я не можу зробити
порівняння з іншими містами, але з власного досвіду можу сказати, що Інтернет
працює чудово, він легко доступний, надійний і дешевий. Бари та ресторани,
через фірми, що доставляють додому їжу, надають дуже хороші послуги. А також
вартість життя нижча, ніж в інших країнах. На мою думку, кожен, хто працює вдома
в Бухаресті або хоча б має доступ до Інтернету в цьому місті, може тільки
підтвердити цей рейтинг. Позитивною річчю є таке надійне, доступне та швидке
підключення до Інтернету. Наприклад, мені не потрібне дуже швидкісне
підключення до Інтернету. Для мене корисною є низька ціна.»

Будучи
журналістом, Марсель Гаскон Барбера завжди працював з дому, але відтепер він
вважає, що телеробота стане популярнішим варіантом, і Бухарест цілком підходить до цієї ситуації. Марсель Гаскон
Барбера: «Зараз, разом із кризою, спровокованою пандемією, не виключено, що все більше людей почнуть працювати здому. Можливо, не назавжди, але я знаю, що в цей період деякі люди дізналися,
що вони можуть працювати вдома те, що робили раніше в офісі. Можливо, вони працюватимуть частково і вдома. У будь-якому випадку, це можливість. А Бухарест – привабливе місто в
цьому сенсі.»

Будучи визначений як інфекційний процес,
що виникає у певному географічному регіоні, поширюється на
дуже великих територіях та заражає великий відсоток населення, пандемія
виробляється штамом інфекційного агента, проти якого населення не має
антигенного досвіду. Зараз вона є головною новиною всіх дайджестів новин і
концентрує всі зусилля на глобальному рівні через новий коронавірус, що був вперше
виявлений в Китаї у грудні минулого року та отримав назву SARS COV-2.

Однак це далеко не перша пандемія упродовж тисячолітньої історії. Людство пережило
й інші епізоди більш-менш схожих масштабів і які залишили свої глибокі сліди. Йдеться
про такі пандемії, як пандемія віспи у період 1870-1874 рр., або пандемії
грипу: історія XX століття зафіксувала три основні пандемії грипу типу A – іспанський грип
у 1918 р., що походив з Китаю та призвів до смерті близько 50 мільйонів людей;
азіатський грип в 1957 році, який спричинив близько 1,1 мільйона жертв,
відповідно пташиний грип, який спалахнув у 1997 році та заразив мільйони
домашніх птахів та кілька сотень людей, з них 168 загинуло.

Іншими основними випробуваннями для
людства упродовж часу були епідемія ВІЛ/СНІДу,
спалах еболи в Африці, або кору, який, за відсутності вакцинації, викликає
часті спалахи. Зафіксовано також респіраторний синдром Близького Сходу (MERS)
та, раніше, Сильний гострий респіраторний синдром (SARS COV-1), який з’явився у
2002 році в Гонконзі. І щоб картина була повною, слід нагадати про висипний тиф,
який між 1914 та 1922 роками зробив мільйони жертв у Східній Європі та США,
близько 300 тисяч із них у Румунії. У цифрах, трагічні підсумки пандемії
нараховують десь близько 200 мільйонів жертв.

Наскільки ми вразливі до вірусів? Важко точно
сказати, тому що, якщо вакцинам вдається тримати ситуацію під контролем у
випадку вже відомих вірусів, завжди залишається вразливість до новоявленого
вірусу, отже, з невідомою поведінкою, для якого необхідно визначити лікування
та розвинути за найкоротші строки вакцину.

З метою проаналізувати різні аспекти
пандемії SARS, в інтерв’ю Радіо Румунія, Дан Захареску, виконавчий директор Румунської асоціації міжнародних виробників лікарських препаратів, розповів про важливість цих двох інструментів проти вірусів – лікування
та вакцина: Обидва вони однаково важливі. Звичайно, з точки зору охорони
здоров’я, вакцина є найважливішою, оскільки саме вона є компонентом, який
забезпечує найбільш ефективне рішення для захисту великої частини населення. Але для тих, хто вже був заражений цим
вірусом, важливим є лікування. І тому, що ми говоримо про лікування – в даний
час ми всі знаємо, що не існує лікарського засобу для лікування хворих на вірус
SARS COV-2, однак на даний
момент у світі існує близько 82 клінічних випробувань із вже наявними
препаратами для яких фахівці намагаються продовжити терапевтичне показання при
лікуванні цим вірусом. З іншого боку, дуже важливо покласти свої надії у
вакцини, які готуються.

Наскільки далеко ми знаходимося від
винаходу вакцину проти нового коронавірусу? Зусилля, які
докладаються на даний момент, величезні. Це гонка за таймерами, яка розгортається
для знайдення нової вакцини, і я можу вам сказати, що було досягнуто абсолютно
виняткових показників щодо пройдення деяких етапів у процесі виявлення нової
вакцини. Через сім тижнів після розшифровки геному цього вірусу був розроблений
продукт, вакцина, яка вступила до того, що ми називаємо дослідженням першої фази»,
– пояснив Дан Захареску, виконавчий директор Румунської асоціації міжнародних
виробників лікарських препаратів: Дослідження першої фази – це вивчення здорових пацієнтів та тестування
несприятливих наслідків або наскільки шкідливою може бути вакцина для здорової
людини. Після першого етапу клінічного дослідження слідує другий етап
клінічного дослідження, який проводиться на більшій кількості людей, ми говоримо
про кілька сотень людей, знову ж таки, добровольців. Тут оцінюють безпеку та
імуногенність, аналізують дозування, необхідну для вакцини, і графік щеплення,
щоб вакцина була ефективною. А потім проходить клінічне випробування третьої фази,
яке зазвичай триває кілька місяців, два-три, чотири місяці, коли оцінюють
безпеку та широкомасштабну ефективність вакцини. Також фахівці аналізують графік щеплення цієї
вакцини водночас із іншими вакцинами, щоб між ними не було інтерференцій та не
виникало інших проблем. На момент завершення цих фаз клінічних досліджень,
досьє про дозвіл на вироблення вакцини вважається готовим. Процедура затвердження
вироблення вакцини, якщо вона проводитиметься у терміновому режимі, може
зайняти кілька місяців, два-три місяці, тому до моменту остаточного затвердження
вакцини пройдуть десь шість-вісім місяців.

Сотні мільйонів євро підтримують зусилля у
сфері дослідження в усьому світі, остаточні суми сягають навіть мільярдів. Загалом у лабораторіях зі всього світу
розробляються близько 80 вакцин, найпросунуті будучи ті з США та Китаю. Серед
випробуваних вакцин на даний момент, на доклінічних етапах, є також вакцина
румунських дослідників з тімішоарської компанії OncoGen (Центру генної та клітинної терапії в лікуванні раку).