Tag: конфлікт

Захід уважно стежить за зосередженням
російських військ на кордоні з Україною, побоюючись, що Москва готує масштабний
напад, найімовірніше у січні. Росія розгорнула тут чимало бойових танків та
майже 100 тис. військовослужбовців, а розгортання сил триває у результаті чого ситуація
стає все більше напруженою. Те, чого ми не робили в 2014 році, ми готові
зробити зараз, попередив Володимира Путніа Джо Байден, говорячи про можливість
нового вторгнення Росії в Україну, подібного до незаконної анексії Криму.

Під
час розмови по захищеному каналу відеозв’язку президент США попередив, що якщо
Росія знову вторгнеться в Україну, США та європейські союзники відповідуть
сильними економічними заходами, Вашингтон надасть Україні більше летального
оборонного озброєння, а позиції союзників на фланзі НАТО буде посилено. З
іншого боку, Володимир Путін каже, що його армія нікому не загрожує і вимагає
гарантій, що НАТО не розшириться на Схід, а отже, і в Україну. Москва
звинувачує Альянс у швидкому руйнуванні архітектури безпеки в Європі, в тому
числі шляхом розміщення елементів ПРО в Румунії та Польщі, а також розширюючи
свою військову інфраструктуру до кордонів Росії.

Гостя Радіо Румунія
професорка Університету національної оборони Алба Попеску торкнулася геополітичної
ситуації в регіоні. «Насправді першопричиною є позиція цього регіону з
географічної точки зору, на так званому Чорноморсько-Балтійському перешийку,
який деякі географи вважають справжнім кордоном Європи. Смуга землі між південним
берегом Балтійського моря і північним берегом Чорного моря, між Моравськими
воротами і Кавказькими горами, яка з геополітичної точки зору є буферним
простором, котрий зараз знаходиться між
державою, яка вже кілька століть контролює центральну частину Євразії, котра
зараз називається Російською Федерацією, з одного боку, і домінуючими державами
в атлантичній Європі, з іншого. Територія, де географічно переважають рівнини і
є західним кордоном Російської Федерації. Ось тут і починається проблема, адже
це її найбільш вразливий кордон. Більше того, це простір з величезною
геостратегічною роллю, адже це територія, яку можна перетворити або на бар’єр,
або на ворота, що полегшує чи перешкоджає, навпаки, потокам між Європою та
Азією, між північчю і півднем континенту. Отже, йдеться про стрижневий простір,
як його називають у геополітиці та геостратегії, важливий вузол з
геоекономічної та геополітичної точок зору, отже, найважливіший геостратегічний
простір Євразії.»

Щоб запобігти дрейфу
в бік конфронтації, – каже Москва, обов’язковою умовою є довгострокові гарантії
нерозширення НАТО на схід і нерозміщення поблизу кордонів Росії зброї, що
загрожує її безпеки. Позиція Москви пов’язана з російським «кільцем безпеки»,
каже професорка Алба Попеску. «Безпекове кільце складається з тих держав і
водних мас, які оточують Росію, цей територіальний колос, що має умовну форму
кільця. Росіяни розглядають це кільце безпеки як простір свого фактичного впливу,
життєво важливий для них, як стратегічний простір. Тому все, що наближається до
їхнього кордону, вважається ними прямою загрозою. Таким чином, це кільце
безпеки є червоною лінією. Воно включає Україну, кавказькі держави, Молдову,
Білорусь. Усі ці держави є частиною кільця безпеки. Тому, коли Росія помічає віддалення
чи спробу цих держав вийти із російської сфери впливу і приєднатися до західної
сфери впливу, вдається до різних дій. І ми бачили, як вона діяла на початку
90-х. Щойно після розпаду імперії вона спричинила ці конфлікти, котрі
заморозила і час від часу підігріває, як ми бачили. Ми також бачили її дії в Україні, і в
Грузії, і в Нагірному Карабаху… Отже ситуація в цьому регіоні розвиваються в
різних напрямках. І всі вони мають відношення до цього імперативу Росії,
стратегічного імперативу, вже історичного, панування в регіоні, який з часів Петра
І-го був включений до її сфери панування, що сьогодні реалізується шляхом гібридних
дій Російської Федерації в цьому Чорноморсько-балтійському регіоні. Тобто в
Причорномор’ї, де ми знаходимося, і, звісно, ​​в Балтійському регіоні, де інші цілі
– країни Балтії, Польща і Швеція так само. Тож це може бути поясненням такої поведінки,
яка стає все більш агресивною.»

Конфлікт в Україні,
на мій погляд, не буде вирішено, – каже Алба Попеску, – адже Росія не
зацікавлена в цьому. Вона не буде його підігрівати в наступний період, але й не
хоче врегульовувати у тій чи іншій формі, Україна має залишатися в цій «сірій»
зоні разом з іншими державами. НАТО, з іншого боку, вважає неприйнятною навіть ідею
про те, що Росія може мати власну сферу впливу, – сказав Генеральний секретар
Альянсу Єнс Столтенберг. «Саме це питання змушує нас виявляти підвищену пильність та відсилає до того, що є
неприйнятним – ідея про те, що Росія матиме сферу інтересів. Це означало б
фактичне визнання того, що Росія може контролювати дії своїх сусідів, які є
суверенними державами», – заявив Столтенберг.

25
лютого румунська платформа економічних новини та фінансового аналізу
Financialintelligence.ro провела другий Чорноморський онлайн-форум на тему «Геостратегічне
та економічне значення Чорного моря». Його учасниками стали чільні посадовці,
експерти, аналітики керівники
енергетичних компаній, організацій тощо.

Після
приєднання до НАТО та ЄС, Румунія продовжила наполягати на стратегічній важливості
Чорного моря для стабільності регіону та європейського континенту в цілому, що
випливає як з подальшого розвитку подій у чорноморських країнах, так і з
важливої ​​ролі, яку Чорне море відіграє у сполученні Європи, Азії та Середнього
Сходу, – відзначили організатори. На цьому наголосив і спеціальний
уповноважений з питань енергетичної безпеки Міністерства закордонних справ
Румунії Крістіан Бедеску. «Що стосується Чорного моря, то, як відомо, Румунія і
в НАТО, і в Європейському Союзі, постійно привертала увагу на можливості, а
також на виклики, з якими ми тут стикаємось. На жаль, у Чорноморському регіоні за
останні 10 років двічі застосовувалася військова сила, ситуація досі напружена.
Ми весь час намагаємось на рівні міжнародних організацій привернути увагу до наслідків
розвитку подій у Чорному морі не тільки для регіону, але і для всієї структури
двох організацій. Ми продовжуємо наполягати на посиленні присутності НАТО в
регіоні.»

По
суті, основні цілі Румунії в Чорноморському регіоні залишаються незмінними вже
більше десяти років а саме: консолідація, на сході, стабільного, демократичного
та процвітаючого простору, шляхом включення Чорного моря до простору європейських
та євроатлантичних цінностей та співпраці, а також динамізація регіональної
співпраці з наголосом на конкретних проєктах та перевагах для громадян держав
регіону.

У цьому контексті директор університетського Чорноморського фонду Дан
Дунгачу виклав своє бачення Чорного моря як регіону зі зростаючим
стратегічним значенням для майбутнього багатьох країн регіону, таких як
Республіка Молдова, Україна і навіть Білорусь. «Те, що ми зараз бачимо в
дійсності у Чорному морі – це дуже цікавий експеримент, випробування різних сценаріїв.
У Республіці Молдова в 2009 році був такий експеримент, спроба зібрати разом
Схід та Захід, тобто зібрати пані Майю Санду та пана Ігоря Додона
за одним столом, за яким вже сиділи американці, європейці та росіяни, для
побудови нової реальності в цьому регіоні. Білорусь є іншим подібним
випробуванням. У Білорусі відбулася так звана антипомаранчева революція, тобто
революція без геополітичного вектору, що є сигналом про те, що було б бажано створити
в цих країнах, тобто своєрідний пакет, що включає вільні вибори, цивілізованих політичних
лідерів, не таких як Лукашенко, чесні вибори з циклами політичних змін, але без
прагнень до європейської інтеграції чи вступу до НАТО. Це можна назвати білоруською
парадигмою в цьому регіоні: наявність політичної цивілізованості, але без
геополітичних прагнень. Інакше кажучи геополітика померла в цьому просторі
Чорного моря.»

Дан
Дунгачу підкреслив, що на сьогодні країни зі східного сусідства ЄС та НАТО
перебувають у невизначеному стані через ускладнення суперечностей між Заходом і
Росією: «Чорноморський регіон перебуває в процесі стратегічного налаштування і
заморожені конфлікти та всі події в Білорусі повинні нас зацікавити, оскільки
вони є інструментами стратегічного налаштування, а не окремими епізодами.
Заморожений конфлікт у Нагірному Карабаху сам по собі не важливий, але має
значення з точки зору перебування там Російської Федерації. Це сигнал Заходу,
що «близьке закордоння» Російської Федерації має бути стратегічно підконтрольне
Російській Федерації. Білорусь сьогодні, після прекрасних революцій або протестних
рухів проти Лукашенка, перебуває в більш міцних обіймах Росії, ніж раніше.
Україна перебуває в клінчі, з якого їй буде важко вийти, а Республіка Молдова
знаходиться в процесі налаштування.»

Учасники
форуму також наголосили, що Чорне море є ключовим регіоном транзиту енергії,
перебуваючи на кордоні Європи, біля кордонів Росії та України, на кордоні Азії з
Туреччиною та Грузією. У сфері енергетичної безпеки Чорне море стало предметом
максимального інтересу в перспективі видобутку природного газу з офшорної зони
в контексті зусиль із забезпечення енергетичної безпеки або принаймні
скорочення імпорту природного газу з Росії.

Більшість
учасників заходу зійшлись на тому, що Румунія повинна скористатися можливостями
видобутку газу на глибоководних ділянках чорноморського шельфу, використати цей
природний газ для забезпечення потреб населення та перезапуску румунської
промисловості, а також експортуючи його в сусідні країни, які мають менше
ресурсів і перебувають під великим енергетичним
та політичним тиском Росії.

Форум
мав чотири основні панелі – тематичні частини: Геостратегічний підхід до
ресурсів Чорного моря, Економічна вартість чорноморських ресурсів, Інвестиції в
Чорне море через Національну програму відновлення та стійкості і Зелений курс:
наслідки та бюджетний підхід.

У понеділок, на тлі повідомлень про
накопичення російських військ на російсько-українському кордоні, Високий
представник ЄС із закордонних справ Жозеп Боррель пообіцяв непохитну підтримку
ЄС Києву та заявив, що зі стурбованістю стежить за російською військовою
активністю навколо України. Він наголосив, що ЄС непохитно підтримує суверенітет і
територіальну цілісність України. Раніше міністр оборони США Ллойд Остін висловив
готовність Вашингтону підтримати Україну в разі ескалації російської агресії. Росія,
зі свого боку, заперечує, що прагне збройного конфлікту з Україною, одночасно
застерігаючи Захід від будь-якого військового втручання в сусідню країну на боці
української влади та закликаючи Київ припинити те, що Кремль називає провокаційними
діями і нарощуванням напруженості.

Відомий американський аналітик
румунського походження, старший науковий співробітник Джеймстаунського фонду
(США) Владімір Сокор, в інтерв’ю Радіо Румунія висловив сумнів щодо ймовірності нового
військового наступу РФ в Україні. На його думку Москва чинить тиск та Київ з
тим, щоби змусити українську сторону застосувати положення підписаної у липні
2020 року угоди про повне та всеосяжне припинення вогню на лінії розмежування
на Донбасі. «Ця угода насправді є політичною, вона надає рівні права ЗСУ та силам у
Донецьку-Луганську. Обидві сторони однаково відповідають за моніторинг та
забезпечення режиму припинення вогню. Між цими двома силами встановлено
механізм зв’язку для забезпечення виконання і моніторингу, а також
дисциплінарних заходів проти військовослужбовців, які порушують режим
припинення вогню. Усе це за домовленістю, має здійснюватися на рівних між Збройним
силами України та силами Донецька і Луганська. А це означає, що Київ, з одного
боку, та Донецьк і Луганськ, з іншого, перебувають на рівних, збройні сили останніх
легітимізовані. І виходить так, що російські військові, які фактично командують
силами в Донецьку та Луганську, не є частиною цієї угоди, оскільки Росія не
визнає, що вона присутня там. Тож угода не стосується російського командування,
вона підтверджує російські тези, згідно з якими конфлікт в Україні має внутрішній
характер, що це громадянська війна і, що Росія не відіграє там жодної реальної
ролі, а Донецьк та Луганськ мають право існувати та навіть мати свої війська.»

Американський експерт румунського походження
Владімір Сокор каже, що президент Зеленський погодився на цю угоду через
негативний вплив свого радника Андрія Єрмака та через бажання будь-якою ціною
домовитись про зустріч з Путіним. «Щойно українці усвідомили свою помилку і не
застосували угоду. Не денонсували її, не відкликали підпис, а просто не
застосували, особливо через те, що військові зрозуміли згубний характер угоди.
Тим часом з липня 2020 року до цього року росіяни продовжують погрожувати
українцям, що якщо вони не повернуться до реалізації угоди, військові дії
загостряться, що і сталося. Особливо з лютого росіяни загострили військові дії,
скориставшись нервозністю політичного керівництва України. Політичне
керівництво України зробило велику політичну ставку на спробу довести, що
перемир’я діє і, що українських військових більше не вбивають. Росія звела нанівець
цю політичну інвестицію Зеленського,
який вже не може казати українським виборцям, що завдяки його зусиллям українські
військові не гинуть. Це гра Росії, яка намагається змусити Україну повернутися
до реалізації зазначеної угоди.»

Американський аналітик в інтерв’ю нашій
радіостанції прокоментував і розмову Емануеля Макрона, Ангели Меркель та Путіна
про Донбас без участі Володимира Зеленського. «Росія прагне досягти прямої домовленості
із західними співрозмовниками, якими зараз або фактично вже давно є лише
Німеччина та Франція. Інших західних співрозмовників немає. Росія хоче
домовитись із західними співрозмовниками, звісно, щодо України, але це не
означає, що Росія поставила хрест на чотиристоронньому, нормандському форматі,
який Москві буде потрібен, щоб остаточно юридично закріпити рішення відносно
України. Тож Росія не хоче «вбивати» цей формат, вона просто відклала його на
деякій час.»

Владімір Сокор каже, що
Росія створила собі безліч важелів впливу, які використовує на різних фронтах та
пропонує трансакції. Її пріоритетом номер один є Україна, але Росія пропонує щось
взамін, на кшталт: ми можемо допомогти вам у Лівії, якщо ви поступитися нам Україною.
«Росія не хоче вирішувати існуючий військовий конфлікт. Конфлікт на сході
України є лише одним із вимірів загального конфлікту між Росією та Україною.
Росія перебуває в стані конфлікту з Україною на багатьох рівнях, не лише
військовому, але й на політичному, економічному, культурному – на всіх рівнях.
Росія перебуває в стані конфлікту з Українською державою та українською нацією,
а військовий конфлікт на Донбасі – це лише один з аспектів загального
конфлікту. Росія хоче знищити Українську національну державу усіма засобами,
включаючи пропаганду, економічні заходи, частиною яких є Північний потік. Отже,
Росія не хоче вирішувати військовий конфлікт на Донбасі, вона прагне знищення
української національної держави, а на Донбасі Росія організовує крововилив
української держави. Москва зацікавлена в продовженні конфлікту на Донбасі, але
на рівні, який би не призвів до західного втручання.»

Міністр закордонних справ Богдан Ауреску закликав до
послідовного залучення міжнародного співтовариства до процесу врегулювання заморожених
конфліктів, що загрожують стабільності в Чорноморському регіоні і наслідки яких
відчувають країни регіону, в тому числі Румунія.

«Ці конфлікти використовуються як важелі впливу в регіоні,
з наслідками на регіональну стабільність та євроатлантичну безпеку і наголосив,
що це питання повинно залишатися у центрі уваги всіх провідних міжнародних
організацій, таких як ЄС, НАТО та інші», – сказав глава румунської дипломатії в
рамках відеоконференції «Заморожені конфлікти в Чорноморському регіоні -
вразливість для Заходу», організованої в п’ятницю, 5 лютого, Румунським
дипломатичним інститутом.

Під час свого виступу на відкритті заходу, міністр
закордонних справ Богдан Ауреску розповів про ситуацію з безпекою у Східному
сусідстві Європейського Союзу та НАТО, що відзначається продовженням тривалих
конфліктів, вирішення яких на даний час, на жаль, не входить до першочергових
пріоритетів на європейському та євроатлантичному рівнях. У зв’язку з цим Богдан
Ауреску привернув увагу до того, що ці конфлікти за своїм характером, можуть у
будь-який час вибухнути, як це сталося у Нагірному Карабасі або як
відбувається, час від часу, у конфлікті на Донбасі, з несприятливими наслідки
для місцевого населення, постійного стану напруженості та нестабільності з
позбавленням основних прав та реальних економічних та соціальних можливостей, а
також для Чорноморського регіону в цілому. Водночас міністр закордонних справ привернув
увагу на виклики міжнародному порядку, заснованому на правилах, та
демократичному переходу держав, що знаходяться по сусідству з ЄС, а також
європейській та євроатлантичній безпеці в цілому.

У цьому контексті глава румунської дипломатії згадав про заморожений
конфлікт у Придністров’ї та розповів про конкретні ситуації в інших регіонах тривалих
конфліктів, таких як Південна Осетія та Абхазія, Донбас, Нагірний Карабах. У
контексті аналізу на рівні НАТО щодо майбутнього Альянсу, а також у контексті
зусиль ЄС щодо розробки Стратегічного Компаса, міністр Богдан Ауреску закликав
визнати та підходити до тривалих конфліктів у Чорноморському регіоні, в
пріоритетному порядку, як до загрози для європейських країн та євроатлантичної
безпеки.

Європейський Союз повинен зосередити особливу увагу на
заморожених конфліктах і брати більш активну роль в їх врегулюванні, у світлі своєї
стратегічної мет – посилити роль та вплив Європейського Союзу на світовій
політичній арені, – нещодавно написав Богдан Ауреску в авторській статті на цю
тему, розміщеній в європейському виданні EUObserver.

«Оскільки ЄС і НАТО є найсильнішим геополітичним простором
безпеки та стабільності, вони повинні враховувати довгострокові наслідки
затяжних конфліктів у Чорноморському регіоні для європейської безпеки та
стратегічної стійкості», – вважає глава румунського зовнішньополітичного відомства.

Ауреску
також наголосив на необхідності підвищити рівень усвідомлення важливості цього
питання на рівнях ООН та ОБСЄ, привертаючи увагу на нестабільність, спричинену
замороженими конфліктами, у своїх виступах на Генеральній Асамблеї ООН та Раді
міністрів ОБСЄ. «На східному кордоні ЄС та НАТО тривожні регіональні події
постійно знаходяться на радарі Румунії, оскільки є міжнародні актори, готові
використати вразливі місця, створити або підтримувати напруженість та сприяти
досягненню своїх результатів, які загрожують стабільному, мирному та
демократичному європейському сусідству. У цьому контексті Румунія показала, що
настав час відновити діалог на рівні ЄС щодо тривалих заморожених конфліктів та
їх паралізуючого впливу на безпеку і перспективу розвитку регіону», – зазначає
глава МЗС Румунії.

Міністр закордонних спав у
статті зазначає, що «Румунія закликає до серйозного обговорення на рівні ЄС спільних
дій щодо врегулювання затяжних конфліктів у формальних рамках та в дусі
європейської єдності».

«Така
дискусія може принести конкретні результати для політики сусідства ЄС, посилити
вплив Євросоюзу на його сусідів та забезпечити середньо- та довгострокові переваги
для європейської та євроатлантичної безпеки. Довіра, якою наділили європейський
проєкт наші держави-партнери, змушує ЄС взяти на себе більшу роль у
Чорноморському регіоні в 2021 році та пізніше. Справа в тому, що лише ЄС,
здатний поширювати стабільність, мир, демократію та процвітання у
своєму сусідстві, може зміцнити своє глобальне лідерство», – стверджує Богдан
Ауреску.

Палестинський лідер Махмуд Аббас на цьому тижні знову відкинув,
на цей раз перед Радою Безпеки ООН, мирну пропозицію щодо Середнього Сходу, оприлюднену
президентом США Дональдом Трампом. «Мирний план є подарунком Ізраїлю і неприйнятний для палестинців, у ньому Східний Єрусалим не є частиною
Палестини, і цього достатньо, щоб його
відкинути», – заявив Махмуд Аббас. Розмахуючи копією карти, на якій представлене рішення США з двома державами, Ізраїлем та
Палестиною, Махмуд Аббас сказав, що держава, яка була окреслена для
палестинців, схожа на роздроблений шматок «голландського сиру».

На його думку, план робить
Палестину «роздробленою державою», без
повітряного контролю, без морського контролю. «Хто з вас погодився б з
такою
державою?», – риторично
запитав палестинський лідер, звертаючись до представників 15 членів Ради Безпеки, говорячи про ситуацію
аналогічну«апартеїду».
Представлена ​​як «план століття», мирна
пропозиція Трампа, опрацьована за три роки його радником і зятем Джаредом
Кушнером, визнає владу Ізраїлю над ізраїльськими
поселеннями та закликає
палестинців виконати низку умов, щоб державу зі
столицею в одному з міст на Західному березі Йордану,
на схід від Єрусалиму.

Кореспондент Радіо Румунія в Ізраїлі Драгош Чокирлан
розповідає: «Палестинський лідер Махмуд Аббас заявив в Раді Безпеки ООН, що
американський мирний план, який дозволяє створити палестинську державу на 70%
території Західного берега Йордану порушує права палестинців на самовизначення
та незалежність. На думку лідера Адміністрації в Рамаллі це превентивний ізраїльсько-американський
план, що має на меті закрити палестинське питання. Він дорікнув у тому, що за
планом Єрусалим не перебуває під суверенітетом Палестинської держави, хоча
такої держави ніколи не було. Аббас привітав тих, хто вийшов на вулиці на Західному
березі Йордану і в Секторі Гази на знак протесту проти американського мирного
плану і сказав, що ізраїльтяни та палестинці повинні досягти миру без
зовнішнього примушування. Посол Ізраїлю в ООН Денні Данон закликав до прямих
переговорів між Ізраїлем та палестинцями, заявивши, що Махмуд Аббас каже
неправду, коли заявляє, що хоче миру. Якби по-справжньому цього хотів, він не
був би в Раді Безпеки, а в Єрусалимі для переговорів, – сказав посол згадуючи
про колишнього президента Єгипту Анвара Садата, який виступив у Кнессеті перед
тим, як підписати мирний договір з Ізраїлем.»

Мир все ще можливий між палестинцями та ізраїльтянами,
але не основі «несправедливого плану, розробленого адміністрацією Трампа», який
намагається узаконити «те, що є незаконним», – підсумував лідер Палестинської
адміністрації. З іншого боку, план США підтримали прем’єр-міністр Ізраїлю
Беньямін Нетаньягу та його головний політичний суперник Бенні Ганц, лідер блоку
«Кахоль-Лаван». «Якщо вони будуть по-справжньому готові до миру з єврейською
державою, Ізраїль буде готовий негайно почати переговори», – сказав Нетаньягу,
додавши при цьому, що спочатку потрібно роззброїти ХАМАС і демілітаризувати
Сектор Гази. Попри ці заяви, інформаційні агентства відзначали, що вперше в
цьому конфлікті було досягнуто домовленості з Ізраїлем про карту, яка окреслює
кордони двох сусідніх держав.

В інтерв’ю Румунському Радіо політичний аналітик Юліан
Кіфу заявив, що, незважаючи на розбіжності в цьому мирному плані може бути
достатньо елементів, з якими можуть погодитися особливо нові покоління
палестинців, які не були втягнуті у ці внутрішні битви та котрі не обов’язково
розглядають Державу Ізраїль як історичного ворога: «Я вважаю, що цей план не
слід мінімізувати і не викидати, оскільки він має елементи, які можуть бути
використані під час прямих переговорах, навіть якщо не обов’язково у тій формі,
в якій він був поставлений широкому загалу та з урахуванням взаємовигідних для
обох сторін аспектів. Повідомлення про перенесення Посольства США в Ізраїлі до
Єрусалиму та визнання Сполучними Штатами Єрусалиму столицею держави Ізраїль не
було схвально прийнято Палестинською адміністрацією та арабськими державами в
цілому. Можливо, речі потрібно продумати більш ретельно, але план має кілька
дуже цікавих елементів. Варто уважно подивитися на цей план і варто проаналізувати
його до останнього наслідку. Це може бути нова спроба оцінити та вирішити один
із найскладніших конфліктів у світі. Оскільки він дуже старий, цілі покоління
пережили цей конфлікт.»

Важко говорити про примирення, коли маємо четверте чи
п’яте покоління, яке перебуває в постійній конфронтації з іншою стороною,
минуло вже 70 років і, мабуть, настав настав час покласти край цій суперечці, -
зазначив аналітик Юліан Кіфу.

Офіційний Бухарест взяв до відома американський мирний план на Близькому Сході та проаналізує його. Про це зазначив у повідомленні, розміщеному в соціальній мережі, міністр закордонних справ Румунії Богдан Ауреску. Він також сказав, що Румунія підтримує рішення двох держав щодо забезпечення тривалого миру та безпеки, але що прагне брати участь у діалозі в межах ЄС та сприяти дипломатичним зусиллям з усіма партнерами. Ми вітаємо будь-які дії, спрямовані на
вирішення ізраїльсько-палестинського конфлікту, що є на користь обох сторін і котрі стають поштовхом до Середньосхідного мирного процесу, – зазначив міністр, наголосивши на важливості залучення та координації дій з США у мирному процесі на Середньому Сході. Не можна добитися
життєздатного мирного процесу та знайти стале рішення без участі Сполучених
Штатів, – додав Богдан Ауреску.

Останнім часом ми
спостерігаємо за новим етапом напруження відносин між Україною та Росією,
всього за кілька сотень кілометрів від кордонів Румунії, відповідно східного
флангу НАТО. Росія захопила три українські військові судна та моряків поблизу
Керченської протоки в Чорному морі, а Україна, у відповідь, оголосила воєнний
стан на частині своєї території та розірвала Договір про дружбу з Російською
Федерацією. І все це відбувається після анексії Москвою Кримського півострова в
2014 році та його стрімкої мілітаризації.

Таким чином у безпосередній
близькості від Румунії знаходиться надзвичайно потужний російський флот, що
складається з десятка кораблів і підводних човнів з крилатими ракетами
морського базування «Калібр», берегові протикорабельні ракетні комплекси «Бастіон»
та «Бал», більше сотні літаків, кілька десятків тисяч військовослужбовців, системи
протиповітряної оборони С-300 та С-400, ракетні комплекси «Іскандер», зенітна
ракетна система «Тріумф» і перелік можна продовжити.

У цьому контексті постають
запитання: як має реагувати Румунія на зростаючу загрозу в Чорноморському
регіоні, що має і може зробити офіційний Бухарест в цьому контексті? Відповідь
на це запитання спробував дати румунський аналітик, виконавчий президент фонду «Eurisc»
Лівіу Мурешан: «Це нова реальність, яка стосується не тільки війкових кіл, а всього
нашого суспільства в цілому. Політикум мусить приділяти все більшу увагу питанню
національної безпеки, позиції Румунії в цьому дуже комплексному безпековому
середовищі на додаток до обов’язків, які ми матимемо під час головування в Раді
ЄС, має полишити внутрішні чвари і зосередитися на реаліях навколо нас. Ми
знаходимося в зоні досяжності ракет, розміщених або, які розміщуються в Криму.»
Лівіу Мурешан зауважує, що Путін, в результаті багаторічних зусиль, зумів
створити геополітичну вісь «Каспійське-Чорне-Середземне моря», яка продовжує викликати стурбованість. Аналітик вважає, що Румунія не тільки може, а й зобов’язана відігравати
важливу стабілізуючу роль у цьому регіоні, зокрема під час свого піврічного
головування в Раді ЄС. Це великий шанс, каже експерт, яким Бухарест повинен скористатися.
Він додав, що Бухарест може спробувати залучити Туреччину, яка може стати
посередником між Україною та Російською Федерацією.

Коментуючи ситуацію довкола Керченської протоки, американський аналітик румунського походження,
експерт Джеймстаунского фонду Владімір Сокор сказав, що Москва переслідує політичні, економічні та, особливо, військові цілі: «По-перше йдеться про спробу розширити анексію
Кримського півострова, додати Азовське море до анексованих територій. Таким
чином процес анексії розширюється від суходолу до моря, до Азову. Росія намагається
забезпечити собі свободу військових дій в Азовському морі, хоче створити
можливість флангового оточення української території, можливість висадки
морського десанту в тилу українського фронту на суходолі. З цією метою Росія збільшила
чисельність своїх військово-морських сил в Азовському морі, які раніше не були
розгорнуті в Азовському морі, а входили до складу Чорноморського флоту та Каспійської
флотилії. Існує важлива військова мета: якщо Росії вдасться висадитися на
північному узбережжі Азовського моря, вона намагатиметься створити наземний
коридор зв’язку між контрольованою нею територією на сході України і Кримом. І
цей коридор Росія прагне продовжити до Придністров’я. Цю мету Росія поставила
перед собою в 2014 році і ми маємо підстави вважати, що вона намагається
відновити цей проект.»

Говорячи про інші цілі Російської Федерації в Україні
Владімір Сокор сказав: «Росія намагається тиснути психологічно та політично на українське
суспільство, намагаючись створити своєрідний «фронт миру» в Україні, на базі проросійських
сил, котрі в даний час складають меншість в Україні, з використанням так званих
пацифістських сил, які є значно чисельнішими ніж проросійські сили. Росія хоче
створити в Україні те, що український оглядач Віталій Портников назвав «вічною,
незламною коаліцією корисних проросійських ідіотів». Проросійські сили очевидно
є незначними, але корисних ідіотів набагато більше і вони вимагатимуть миру за
будь-яку ціну. На це робить ставку Росія. Я не кажу, що це станеться, але на це робиться
ставка.»

Американський оглядач румунського походження Владімір
Сокор каже, що сьогодні Кремль у відчаї через незворотній процес розриву України
з Росією і відмежовування України від російського світу. «Росія не може зупинити
цей процес. Саме тому Росія намагається асиметрично протистояти цьому,
наприклад, провокуючи військові зіткнення, погрожуючи можливою ескалацією або
розширенням агресії, намагаючись перешкоджати українській владі та українському
суспільству продовжити незворотній шлях відокремлення від Росії. На цьому тлі
мали місце події у Чорному морі, Азовському морі та Керченській протоці.»

Криза у відносинах між
Україною і Росією, викликана захопленням трьох українських суден біля Керченської
протоки стала однією з головних тем засідання Ради міністрів ОБСЄ 6-7 грудня у
Мілані. Представник Румунії на цьому зібранні державний секретар Дан Нєкулеєску
висловив стурбованість у зв’язку з погіршенням безпекового клімату в Європі і
підтвердив тверду підтримку Бухареста зусиль з врегулювання кризи в Україні, в
тому числі шляхом активної участі в Спеціальній моніторинговій місії ОБСЄ. «Однією з наших цілей на цій
зустрічі було підкреслити, що, дійсно, безпекова ситуація в Європі, зокрема в
розширеному Чорноморському регіоні, погіршилася і, що інциденти в районі
Керченської протоки, отже в Чорному морі сприяли цьому погіршенню безпекової ситуації.
Румунія вважає дуже важливим беззастережне дотримання норм міжнародного права. По-друге, ми вважаємо
важливим наголосити на тому, що українські моряки мають бути негайно звільнені,
а кораблі повернуті. І по-третє: ми наголосили на необхідності пошуку рішень щодо деескалації безпекової ситуації.» Румунський дипломат ще раз підтвердив
непохитну підтримку Бухарестом територіальної цілісності і суверенітету України

Ми бентежимося цим застосуванням сили Росією, яка
на тлі зростаючої мілітаризації в цьому районі є неприйнятною- заявили
уряди 28 країн-членів ЄС у заяві, опублікованій главою
європейської дипломатії Федерікою
Могеріні, в результаті
трьох днів переговорів на тему військової
ескалації між Києвом та Москвою.

Захід засудив дії
Росії, вимагаючи звільнення трьох суден, затриманих у Керченській протоці, та тих 24 українських моряків, які в даний час перебувають під запобіжним арештом
протягом двох місяців за звинуваченням у незаконному перетині кордону. Москва
зізнається, що вона використала зброю, щоб зупинити українські судна, а Київ стверджує що, відповідно до міжнародних норм,
він попередив Росію про те,
українські судна здійснюватимуть плановий перехід з порту Одеси до порту Маріуполь Азовським морем.

В інтерв’ю Радіо
Румунія, Юліан Кіфу, голова
Центру з питань
запобігання конфліктам, сказав
про ситуацію в
Керченській протоці: Росія відкрила третій фронт проти України. Серйознішим є те, що цей новий напад стався саме
під російським прапором, отже
тут вже не йдеться про анексування Криму за
допомогою маленьких зелених
чоловічків або про військову агресію
на сході України, де воюють свого
роду посередники, волонтери,загублені солдати,
як назвав їх пан Лавров. Росія зробила це тому, що вона вважає
Крим її територією
і намагається про це сказати, включно анексуванням Азовського моря. Практично, вона побудувала той міст, який також є незаконним, і вважає, що ті води є її територіальними водами. Саме тому вона заборонила і забороняє доступ
всіх тих, хто не просить дозволу.
Йдеться про три військові судна, українські, які прибували з українського порту, відправлялися до українського порту, і яким було
заборонено проходити Азовським
морем, спершу було взаємне роздратування, а потім зіткнення, а опісля
перестрілки, в
результаті чого було зареєстровано жертви.

Інцидент стався в районі Кримського півострова, якого
Москва анексувала в 2014 році, а після 2015 року збільшила напруженість, коли
повстанці підтримані Москвою протистояли київському уряду в східному Донбасі, підпаливши
війну, яка забрала десятки тисяч життів. Було б помилково обговорювати тільки
ситуацію в Керченській протоці, незалежно від того, кого ми звинувачуємо, вважає
університетський професор Дан Дунгачу, директор Інституту політичних наук та
міжнародних відносин Румунської академії: Цей епізод – є лише одним моментом, одним елементом саги, що почалася в 2014 році, коли Російська
Федерація анексувала Крим, вступила у східну частину України і опосередковано
контролює
там дві області. Що дійсно
означає Черченська протока? До анексії Криму – це була протокою між Україною,
Кримським півостровом, що
входив до складу України, та Російською Федерацією. На російській території було командування, що перевіряло прохід через протоки. Зараз ми
знаходимося в ситуації, коли і Кримський півострів належить Росії, фактично, не юридично, а на правому березі є, так
само, Росія. Отже, Росія контролює всі
входи. На
додаток до цього елементу є й знаменитий міст, побудований
росіянами за відносно рекордний період.

Йдеться про міст,
який з’єднує Кримський півострів з Росією, стратегічний міст, підкреслює університетський професор Дан Дунгачу: Вони, коли побудували той
міст, то попіклувалися,щоб він мав 30 метрів, є багато таких суден,
які не можуть вийти звідти,
бо вони перевищують 30 метрів, вони більше не можуть вийти звідти, вони заблоковані в Азовському морі, який на даний момент, в тому числі і
через цей міст,
побудований Російською
Федерацією, є скоріше російським морем.
Насправді, основною темою є 2014 рік. Росіян треба було посварити тоді, бо якщо дозволяєш їм йти далі…..І, пробачте мені за це, народи того регіону чітко зрозуміли, що якщо ти
не є членом НАТО або ЄС, ніхто тебе й не захищає, і що бути тільки членом ООН,
то недостатньо.Отже, з цієї
точки зору, з Україною сталося так, в тому числі через непридатність, нестачу проектів
політичних еліт, які думали 20 років, що вони можуть танцювати зразу на двох
весіллях, як зі Сходом, так із Заходом. Україна та Республіка Молдова є полоненими
власного помилкового політичного бачення, заснованого на російському прислів’ї:
лагідне теля дві корови ссе. Таку політику вели вони до тепер і не
йшли рішуче в напрямок до НАТО, ані до ЄС.

В результаті недавніх
подій, ЄС закликав обидві сторони до стриманості, а Росію відновити
свободу пересування в Керченській протоці. Генеральний секретар НАТО Йенс
Столтенберг нагадав, що Україна не є членом Альянсу, основою якого
є колективна оборона її членів, але підкреслив, що ця
організація підтримує суверенітет і територіальну цілісність України перед загрозами Росії. Між
часом, у Києві, український парламент оголосив воєнний стан
на обмежений термін.Міністерство закордонних справ Румунії
висловило свою глибоку стурбованість подіями в Азовському морі і Керченській
протоці, стверджуючи, що агресія та порушення міжнародного права підривають
безпеку всього регіону. У заяві МЗС наголошується, що Румунія повністю
підтримує територіальну цілісність, суверенітет України та її право
використовувати свої територіальні води. Румунія готова до будь-якого сценарію
розвитку подій в російсько-українському конфлікті, – заявив і Президент Клаус
Йоханніс.

У
Парламенті було відзначено
Століття Великого об’єднання

Парламент
Румунії зібрався у середу на
урочистому засіданні, щоб відзначити виповнення 1 грудня, століття Великого Об’єднання, шляхом якого було створено румунську унітарну державу.
Президент Клаус Йоханніс сказав,
що через 100 років після реалізації національної єдності, політики, незалежно
від партії або доктрини повинні відповісти на запитання, якщо вони продовжують
обіцяти багато і давати мало, або якщо у них є мужність і відповідальність
закласти основи розвитку Румунії у другому столітті. Клаус Йоханніс також підкреслив, що румуни мають
великі надії на майбутнє країни та законні очікування від тих, хто їх керує. У свою чергу, прем’єр-міністр Віоріка
Денчіле звернулася до місцевого політичного класу із закликом до єдності. На
урочисте засідання Парламенту Румунії були запрошені взяти участь, зокрема,
колишні президенти Румунії Еміль
Константінеску і Траян Бесеску, члени уряду і глави дипломатичних місій в
Бухаресті. Отримали запрошення і голова Румунської академії, керівник
Національного банку, голова Національної асоціації ветеранів війни, Патріарх
Румунської Православної Церкви, а також представники римсько-католицької і
греко-католицької церков.

Румуни з усього світу
відзначили 1 грудня Національний День Румунії

Днями, в країні та за кордоном проходять військові, релігійні та культурні
заходи з нагоди Національного Дня Румунії та виповнення 100 років від створення румунської національної
держави шляхом об’єднання історичних румунських провінцій в єдину державу. Найбільший військовий парад після 1990 року пройшов у
Бухаресті попід Тріумфальну арку. Взяли участь понад 4000
військовослужбовців і фахівців,а також понад 200 одиниць військової техніки. В урочистому проходженні взяли участь також майже 500 військовослужбовців 22 країн-союзниць та партнерів. Військове проходження відбулося й в місті Альба-Юлія, в центрі країни, місто, де 1 грудня 1918
року реалізувалося Велике Об’єднання. У заході взяли участь 1600 військовослужбовців, 150 одиниць
військової техніки та 23 літаки. Місто Ясси було оголошене Парламентом,
історичною столицею Румунії,а місто Алба-Юлія – ​​столицею Великого Об’єднання, в знак морального визнання в
столітньому році, їх внесок в найбільш важливий проект країни
для румунів. Національний день Румунії відзначили військовослужбовці, які перебувають з
місіями закордоном а також представництва Інституту румунської
культури у співпраці із румунськими дипломатичними місіями, які
організували різні культурні заходи. У Європейському Парламенті була відкрита
виставка про румунів, які змінили світ. Ставши офіційним святом
після антикомуністичної революції 1989 року, день 1 Грудня знаменує
собою завершення наприкінці Першої світової війни в 1918 році, процесу
створення румунської національної унітарної держави, шляхом возз’єднання всіх
провінцій з мажоритарно румунським населенням зі складу багатонаціональних
сусідніх імперій.

Реакції на конфлікт в Азовському морі

Румунія готова до будь-якого сценарію розвитку подій в
російсько-українському конфлікті, – заявив у вівторок президент
Клаус Йоханніс, який закликав, однак, причетні сторони реагувати на ситуацію
спокійно. Раніше МЗС Румунії висловило свою глибоку стурбованість подіями в
Азовському морі і Керченській протоці, стверджуючи, що агресія та порушення
міжнародного права підривають безпеку всього регіону. У заяві румунського
зовнішньополітичного відомства зазначається, що Румунія повністю підтримує
територіальну цілісність та суверенітет України та її право використовувати
свої територіальні води. Захоплення українських суден, поранивши членів їх екіпажів є
серйозним загостренням ситуації та порушенням міжнародних норм, – заявив
Держсекретар США Майк Помпео. Він сказав, що США засуджують ці агресивні
дії Росії. Генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг закликав Росію закликав
Росію звільнити затриманих українських моряків і повернути Україні кораблі,
додавши, що немає жодного виправдання застосуванню сили проти українських
кораблів і моряків. Голова Європейської ради Дональд Туск вважає, що Росія
повинна повернути українські кораблі і моряків, які були затримані і закликав
Москву утриматися від будь-яких провокацій.

Офіційно стартував Культурний сезон Румунія-Франція

У присутності президентів Клауса Йоханніса і
Еммануеля Макрона в Парижі стартував Культурний сезон Румунія- Франція, в рамках якого до 14 липня 2019 року в обох країнах
буде організовано понад 400 заходів. Програмою Культурного сезону передбачено
проведення заходів у сфері культури, освіти, інновації, підприємництва,
гастрономії, туризму, спорту та співробітництва між місцевими органами
влади. Метою культурного
сезону є ознайомлення та зміцнення зв’язків між двома країнами. Президент Клаус
Йоханніс нагадав, що Румунія з 1 січня вперше головуватиме в Раді ЄС. Ми маємо
намір, щоби в цей період Румунія та Франція відзначили ті цінності, які лежать
в основі Європейського Союзу, через великий спільний культурний проект, – сказав
президент Румунії. У свою чергу, Президент Франції Еммануель Макрон сказав, що культурний
сезон має символічний характер, оскільки це перший раз коли Франція організовує
цей захід з країною-членою ЄС, враховуючи, те що, на його думку, культура є глибокий
зв’язок Європи. Два президенти підписали й політичну декларацію в рамках Стратегічного партнерства між двома державами. У приміщенні
Посольства Румунії в Парижі Клаус Йоханніс провів зустріч з представниками
румунської діаспори у Франції.

Cенат схвалив проект закону Про пенсії

Сенат у Бухаресті прийняв проект нового
пенсійного закону, розробленого лівою більшістю. Поступове збільшення пенсійного пункту протягом наступних трьох років,
скорочення пенсійного віку для так званої першої та другої робочої груп, а
період здобуття ступеня магістра та докторського ступеня будуть додаватися до
страхового стажу- є частиною положень нового закону. Мінімальний пенсійний вік
– 15 років.Поправка, підтримана Демократичним
союзом угорців Румунії та прийнята більшістю голосів, передбачає можливість,
але не обов’язок дострокового виходу на пенсію матерів з трьома та більше
дітьми. Опозиція критикувала законопроект, Націонал-ліберальна партія проголосувала
проти, а Союзу Рятуйте Румунію утримався від голосування. З іншого боку, сенатори влади повторили, що закон
відповідає вимогам репрезентативних об’єднань пенсіонерів та виправляє
нерівність у системі.Новий міністр праці Марюс Будий
запевнив, що всі передбачені в проекті збільшення є фінансово стійкими. Проект
буде направлений Палаті депутатів, який, стверджує більшість, буде прийнятий у
грудні.

Інцидент в
районі Керченської протоки спровокував черговий виток напруження в російсько-українських
відносин і вкотре продемонстрував, що Росія надає перевагу більше силовій
політиці, аніж дотриманню норм міжнародного права. На цей раз Москва порушила
міжнародне право, положення міжнародного морського права та російсько-українську
двосторонню угоду щодо Азовського моря, відповідно до якої воно є
внутрішніми водами України та Росії, тому кораблі, в тому числі військові, цих
держав мають право вільного проходу через Керченську протоку.

Весь демократичний
світ підтримав Україну після агресії Російської Федерації у Керченській протоці.
США, Канада, а також європейські партнери Києва засудили дії Москви. Тим більше, що на цей раз російська агресія є очевидною, як юридично, так і політично. І
хоча б тому, що жодна цивілізована держава світу не визнала анексію Криму
Росією, твердження Москви про те, що українські кораблі порушили її морський
кордон і зайшли на російську територію Азовського моря не можна сприймати
серйозно.

Міністерство
закордонних справ Румунії висловило свою глибоку стурбованість подіями в
Азовському морі і Керченській протоці, стверджуючи, що агресія та порушення
міжнародного права підривають безпеку всього регіону. У заяві МЗС наголошується,
що Румунія повністю підтримує територіальну цілісність та суверенітет України
та її право використовувати свої територіальні води. Румунія готова
до будь-якого сценарію розвитку подій в російсько-українському конфлікті, -
заявив і Президент Клаус Йоханніс.

Ми маємо справу з прямими навмисними агресивними діями Росії

«Ми дійсно
стурбовані, адже
мова йде про нашого сусіда, який зараз втягнутий у відкриту війну, в якій кожен день вмирають люди і де ми маємо справу з прямою агресією», – сказав в інтерв’ю Румунському радіо румунський аналітик
Юліан Кіфу, коментуючи події на Азові. Він нагадав, що військові судна є частиною української суверенної
території, тому в цьому випадку йдеться про прямі
навмисні агресивні дії, про ескалацію агресивності Росії по відношенню до
сусідньої України та до Чорноморського регіону загалом, після потужної мілітаризації
Кримського півострова.

Юліан Кіфу
вважає, що міжнародне співтовариство має ефективні інструменти тиску на Росію
для деескаляції ситуації: «На даний момент я думаю, що є дуже сильні форми
деескаляції, такі як надання берегових ракетних комплексів для захисту
українських портів від агресії з моря. Є дуже сильні способи попередження міжнародним
співтовариством можливого наступу на Маріуполь. Водночас я не вірю в посередництво
у сенсі прийняття Російською Федерацією правового статусу. Подивіться тільки на
заяви посла, точніше представника Росії у Раді Безпеки, який фактично є
заступником посла, на позицію Міністерства закордонних справ Росії, які говорять
про українську провокацію в умовах, коли ніхто не стріляв в російські судна, а,
навпаки, в умовах, коли йдеться про вільний рух по міжнародному коридору, по
якому й українські військові кораблі, як і всі інші види судів, мають право вільно
переміщатися і це гарантується Конвенцією ООН з морського права, в якій Російська
Федерація є учасником.»

Путіну потрібна «маленька переможна війна»

У свою чергу румунський
журналіст і аналітик Арманд Ґошу, в інтерв’ю електронному журналу
«Сontributors» каже, що ще з 2014 року зі стратегічної точки зору Путін був зацікавлений у створенні наземного коридору завширшки
50 км уздовж узбережжя для будівництва автомагістралі та залізничної лінії. Це
припускало б захоплення двох українських портових міст Бердянськ та Маріуполь, з
яких останнє має й особливе економічне, не тільки стратегічне значення. «Але
сьогодні я не думаю, що Путін може дозволити собі таку розкіш – наступну на Донбасі,
відкритого або через посередників-найманців, – каже Арманд Ґошу. «Він ризикує запровадження нових санкцій. Незважаючи на те,
що різні експерти говорять нам, що санкції не мають значення, що це не впливає
на Росію, у дійсності це не так. А тепер, зниження цін на нафту є важким ударом
по державному бюджету Російської Федерації. Якщо ціна зберігатиметься протягом
декількох місяців нижче 60 доларів за барель, Росія може мати серйозні
фінансові проблеми. Крім того, є аналізи, які показують, що рейтинг Путіна
вперше за багато років впав нижче 60% в соцопитуваннях, тому йому конче потрібна
нова військова перемога. Щось на кшталт того, що міністр внутрішніх справ Плеве
пропонував царю Миколі II в 1904 році: розв’язати «маленьку переможну війну»
проти Японії, щоб об’єднати російський народ навколо царського трону. І війна
закінчилася, як відомо, першою революцією 1905 року. Але Путін непередбачуваний,
так що можна очікувати чого завгодно. Я не виключаю жодного сценарію розвитку
подій, в тому числі військового наступу. Ця можливість здається мені
правдоподібною, але менш імовірною», – каже аналітик і журналіст Арманд Ґошу.

Азовський інцидент – реакція Москви на автокефалію української церкви

Водночас він
стверджує, що останнє загострення російсько-українських відносин може бути й реакцією
Москви на рішення Синоду Константинопольської православної церкви щодо надання
автокефалії Церкві України. «Тут йдеться про битву з набагато більшою ставкою,
яку Росія програла. А наслідки проявляться пізніше. Так, це рішення посилило напруженість
між двома країнами, але воно є наслідком анексії Криму в 2014 році та агресії
Росії проти України. Путін потрапить в історію як копач «руського міру», як
людина яка, поклала хрест на могилу Російської імперії, тому що без України
Росія не може бути імперією. Для багатьох поколінь українців найбільшим ворогом стане
Росія з її агресивною політикою. Більше того, я б навіть сказав, що Путін зробив
вирішальний внесок у формування української нації, гальванізацію української
національної самосвідомості. Це може звучати єхидно, але я вважаю, що українська
влада має звести статую Путіна в центрі міста, прямо на майдані Незалежності»,
– зазначає Армад Ґошу.

Війна між Росією та Україною має стратегічні, політичні, церковні виміри

Іншого боку
інший румунський аналітик Дан Дунгачу в інтерв’ю публікації PCnews.ro наголосив
на новому елементі в російсько-українському конфлікті, а саме на тому, що російська
сторона відкрила вогонь по українському військову об’єкту, додавши, що Росія
захопила чверть військового флоту України. Дан Дунгачу,
говорячи про позицію Румунії, зазначив, що Бухарест повинен розглядати цей
епізод не як окрему подію, а як частину загальної картини конфлікту і не
забувати про те, що в Україні проживає чисельна румунська громада. «Це серйозний
інцидент, але у великій загальній картині. З цієї точки зору Румунія не повинна
реагувати лише в зв’язку з цим епізодом. Ми маємо справу з неоголошеною війною поблизу кордону Румунії
між Україною та Російською Федерацією, яка має величезну кількість компонентів.
Не можна дивитися на це як на звичайну стрілянину. Дійсно це серйозний інцидент,
але не єдиний. Війна між Росією та Україною має стратегічні, політичні,
церковні виміри, впливає й на меншини, в тому числі на румунську меншину в
Україні. Таким чином, позиціонування Румунії повинно бути загальним, глобальним,
а не лише щодо цього інциденту», – зазначив Дан Дунгачу в інтерв’ю публікації PSnews.ro

У
посткомуністичній румунській демократії були рідкісними випадки, коли категорична
перемога на виборах призвела
до настільки непередбачуваних наслідків. E 2016 році Соціал-демократична партія (СДП) здобула
впевнену перемогу на місцевих виборах.

Габрієла Фіря, колишня журналістка, досить популярна і,
водночас, суперечлива особа, яка лише за чотири роки до того вступила у
політику, стала першою жінкою та першим кандидатом СДП, який
зумів сісти в крісло мера Бухареста, де традиційно перемагали кандидати правих
політичних сил. Явка на виборах в столиці склала всього 32%, значно нижче
середнього національного показника – 48%, а мери були обрані за системою
голосування в один тур, що, попереджали оглядачі, ставить під сумнів їх легітимність. Але у суспільному сприйнятті ніщо не змогло затінити перемогу
Габрієли Фірі.

Через
шість місяців Соціал-демократична партія здобула беззаперечну перемогу – понад
40% голосів, на парламентських виборах та, разом з Альянсом лібералів та
демократів, повернулася до влади після однорічного перебування у виконавчому
управлінні країною технічного уряду. А головний стратег соціал-демократів,
котрий повів партію до цього тріумфу, лідер СДП Лівіу Драгня став і неофіційним
лідером керівної коаліції.

Проте управління країною виявилося для
соціал-демократів досить складним політичним завданням. Всього через півроку
від приходу до влади, у результаті особистого конфлікту Лівіу Драгні з прем’єр-міністром
Соріном Гріндяну уперше в історії сучасної Румунії керівна коаліція відправила
у відставку власний уряд. Тільки шість місяців протримався на чолі кабінету міністрів і
наступний прем’єр-міністр Міхай Тудосе, якого провід партії переконав відмовитися
від крісла глави уряду на користь Віоріки Денчіле.

При кожній зміні були
соціал-демократи, які піддали критиці одноосібний стиль управління Лівіу Драгні,
але всі вони були або виключені з партії, або змушені «покаятися». Однак жоден з них не зумів привернути до себе належну увагу ЗМІ і не робив настільки
жорсткі заяви як міський голова Бухареста Габрієла Фіря. Детонатором
внутрішньопартійної кризи послужив силовий розгін жандармами антиурядового
протесту 10 серпня, коли сотні мирних протестувальників отримали різного ступеня
поранення. Мер столиці зажадала відставки міністра внутрішніх справ Кармен
Дана, яка вважається протеже Лівіу Драгні, ставши на захист своєї людини,
префекта Бухареста Сперанци Клісеру.

Згодом суперечка між двома найбільш популярними
соціал-демократами переросла у взаємні звинувачення. «Неприпустимо, щоб член СДП
приєднався до тих, хто злісно нападає на партію», – заявив Драгня. «Він як і
раніше прагне одноосібного лідерства та збереження цього авторитарного стилю»,
– відповіла Габрієла Фіря.

Багато
оглядачів вважають, що на тлі стрімкого падіння рейтингу керівної партії чинний
мер столиці, в дійсності, намагається відокремитися від нинішнього керівництва СДП,
щоб збільшити свої шанси на переобрання у 2020 році. Це, на думку аналітиків цинічний,
але розумний крок. Оскільки, вже засуджений умовно в одній справі, Лівіу Драгня
чекає остаточного вироку в іншій, в якій вже отримав три з половиною роки
в’язниці у першій інстанції, що покладе кінець політичній кар’єрі суперечливого
лідера соціал-демократів.