Tag: конфлікт

Майже 30 країн світу
проявили солідарність з Великою Британією, і вислали разом більше 150
російських шпигунів у відповідь на отруєння у британському містечку Солсбері колишнього
російського розвідника Сергія Скрипаля та його дочки. Серед цих країн
налічується й Румунія, яка в знак солідарності зі своїми партнерами в ЄС та
союзниками в НАТО вирішила вислати одного російського дипломата.

У
повідомленні з цього питання румунське зовнішньополітичне відомство зазначає
«Відповідно до висновків Європейської Ради від 23-24 березня 2018 року, МЗС
вважає, що напад у Солсбері є загрозою колективній
безпеці та міжнародному праву. Згідно з висновками,
Європейська Рада погоджується з оцінкою Уряду Великобританії, що Російська
Федерація, швидше за все, несе відповідальність за цей напад і з тим, що немає
інших правдоподібних пояснень.» «Зазначаємо, що в знак солідарності зі
Сполученим Королівством Великої Британії, відповідно до положень Віденської
конвенції про дипломатичні відносини, МЗС повідомило Посольство Російської
Федерації в Бухаресті про те, що один його дипломат буде оголошений персоною
нон-грата та зобов’язаний покинути територію Румунії», -
йдеться в повідомленні.

В інтерв’ю румунському електронному виданню міністр закордонних справ Румунії
Теодор Мелешкану заявив: Румунія хоче мати прагматичні і передбачувані
відносини з Російською Федерацією, відносини, які б були взаємовигідними.
Ми хочемо цього, але ці відносини повинні ґрунтуватися на нормах і принципах
міжнародного права. Зараз ми маємо багато дуже чітких обмежень. Є санкційний
режим, запроваджений ЄС та іншими державами відносно Росії. Звісно, що ми не
можемо розвивати відносини в різних галузях, особливо економічній, яких
стосуються санкції не порушуючи санкційний режим, і цього румунська влада
робити не буде. По-друге, ми не можемо прикидатися, що забули про те, що
Російська Федерація незаконно окупувала частину території України, я маю на
увазі безпосередньо Криму, який став однією з найбільш мілітаризованих територій в
світі. І, по-третє, ми повинні рішуче підтримувати позицію наших союзників. Нам потрібні діалог
та попередження, і, в той же час, оборона від будь-яких дій з боку Росії.»

Пізніше, на запитання
про можливе посилення дій російських спецслужб у Румунії глава румунського зовнішньополітичного відомства Румунії сказав, що не має точних даних, але в
країні відчувається дуже солідна присутність російського шпигунства. Водночас
коментуючи позицію Посольства Росії в Румунії, яке назвало рішення румунського
МЗС про вислання російського дипломата «проявом колективного політичного
божевілля» Теодор Мелешкану сказав, що політичним божевіллям був напад в
Солсбері. «Твердження, згідно з
яким реакція на божевілля є так само божевіллям, є помилковим. Те, що
відбулося є безпрецедентним фактом нашої епохи, тільки під час холодної війни
доходили до вбивства агентів, які переходили на інший бік. З чисто юридичної
точки зору використання нейротоксических речовин для знищення агента на
території іноземної держави є порушенням Конвенції про заборону хімічної
зброї», – сказав міністр.

З іншого боку, як передає наш кореспондент у Вашингтоні,
експерти американського аналітичного
центру «Атлантична рада» вважають, що реакція на отруєння Сергія Скрипаля може призвести до змін у ставленні Росії до
України. З одного боку, тому, що Росія боїться масштабного бойкоту чемпіонату
світу з футболу, який вона проведе влітку, а з іншого боку, Лондон може вдарити
по російських олігархах. «Путін і його
близьке оточення мають два основних побоювання більш наступальної реакції
Заходу на хімічний напад на колишнього шпигуна Скрипаля та його доньку і, в
першу чергу, з точки зору чемпіонату світу влітку в Росії. Москва боїться
бойкоту об’єднаним фронтом на чолі зі Сполученим Королівством. По-друге, Кремль
боїться, що Великобританія може запровадити цільові фінансові та візові санкції
проти наближених до президента Путіна олігархів. А це, як пояснив в
Атлантичній раді аналітик Андерс Аслунд, може, ймовірно, завдати потужного
удару фінансовій системі Володимира Путіна, через яку він та його друзі
вилучають з державних компаній щорічно
від 20 до 25 мільярдів доларів, з яких половина лише від «Газпрому».»

Водночас режиму Путіна стає все складніше приховувати
людські втрати в конфлікті на сході України, – кажуть американські експерти.
Зокрема колишній член спеціальної моніторингової місії ОБСЄ Майкл
Бочурків зазначив, що Кремлю стає все важче приховувати справжню кількість
загиблих від конфлікту на Донбасі. В останні місяці як іноземні, так і
опозиційні російські ЗМІ оприлюднили інформацію про значні втрати серед
повстанців. Сьогодні вже ні для кого не є секретом, що досягнення цілі на сході
України обходиться Росії все дорожче і вимагає більш складної і дорогої
технології. Американський експерт не виключає, що в нинішньому контексті у
президента Путіна може виникнути спокуса організувати гідний відступ з України,
що позбавить Росію інших санкцій, які може запровадити Захід.

Російська збройна агресія проти України та анексія її територій не є поодинокими діями, а складовими ширшої стратегії з відновлення блоку із центром в Москві, який би конкурував із Заходом. Прискорення неоімперського проекту Путіна є викликом для безпеки окремих суміжних з Російською Федерацією регіонів. Воно змушує уважніше придивитися до геополітичних аспектів амбіції Кремля, а також загострює дебати щодо подальшої ролі НАТО, Європейського Союзу та США в розширеній Європі.

Це початок цікавої та змістовної книги, яка аналізує амбіції, стратегії і тактики Кремля та детально
описує інструменти, що використовуються Москвою для інтеграції або підриву
ситуації у сусідів, щоб послабити НАТО і Європейський Союз, книга, що вийшла
нещодавно друком в «Джеймстаунівскому фонді» США.

Авторами книги, яка
називається «Євразійське роз’єднання» є відомий
американський експерт із зовнішньої політики Януш Бугайські та директор
Інституту Нових демократій США Маргарита Асенова. Разом вони нарахували близько
70 різноманітних методів, які Росія використовує, щоб чинити тиск на сусідні
країни, щоб зберегти їх в своїй сфері впливу.

В інтерв’ю Радіо
Румунія Януш Бугайські пояснив чому назвав цю книгу «Євразійське
роз’єднання»: «Назва книги вказує на те, що дії Росії поблизу свого кордону
можуть дестабілізувати надзвичайно великий регіон, що називають Євразією, який
включає в себе країни, які входили до радянського блоку. Чому я додав слово «роз’єднання»?
Тому, що викликана нестабільність впливає не тільки на сусідні країни, а навіть
Росію. В одному розділі ми навіть описуємо те, як Росія підходить до вирішення
власних внутрішніх проблем, як намагається знизити напруженість від зростаючих
економічних, соціальних і регіональних проблем, вдаряючи ще сильніше по своїх сусідах.
Зараз, наприклад, здається, знову зростає напруженість на сході України, на
Донбасі. Росія, російський уряд вдаються до зовнішньої агресії для приховування
внутрішнього конфлікту, внутрішнього роз’єднання. Ще одна причина, чому ми
вирішили говорити про «євразійське роз’єднання» полягає в тому, що Путін
заснував кілька років тому Євразійський союз або Євразійський економічний союз.
Ми вважаємо, що ця ініціатива приречена на провал і переконані, що країни, які є членами цієї організації не мають ніякої економічної вигоди. Насправді, були
економічні конфлікти між Білоруссю і Росією, між Казахстаном і Росією, є
конфлікт між Вірменією і Росією. Таким чином, навіть в імперії, яку Росія
намагається створити спостерігається більше нестабільності, ніж єдності у поглядах.»

Американський експерт зазначає, що саме під
таким кутом треба розглядати все, що відбувається. У цьому суть політики Росії
по відношенню до країн-сусідів. За цих обставин постає запитання: чого слід
очікувати від Москви в близькому майбутньому? «Я думаю, що в найближчі роки слід
очікувати більш агресивних проявів Росії, вона буде більш агресивною зі своїми
сусідами, відволікаючи увагу від внутрішніх проблеми на зовнішніх ворогів. У
той же час, я думаю, що Путін почекає деякий час, щоб побачити чи будуть послаблені
санкції, введені Європейським Союзом. Він також почекає, щоб побачити, хто буде
наступним президентом США і в залежності від цього вирішуватиме наскільки
агресивним може бути. Таким чином, ми не знаємо наскільки агресивним буде Путін,
але знаємо, що буде більш агресивним по відношенню до сусідів. Це питання часу.
Якщо він не намагатиметься створити імперію, то увага має бути зосереджена на
внутрішніх реформах. Я не знаю, чи буде реформа або революція, але на мій
погляд Росія не готова до жодного з цих варіантів.»

Дехто говорить про
повернення до часів «холодної війни», інші – про знищення Росією сучасної системи
міжнародних відносин. І всі намагаються знайти відповідь на запитання, що
роботи, невже ж єдиним варіантом є повернення до стримування та ізоляції Росії?
Януш Бугайські: «На мій погляд ми вже давно подолали цей етап, близько 20 років
тому, оскільки радянський блок розвалився і ми не мали, що ізолювати. Ми мали
лише врахувати всі потреби країн, які вийшли з радянського блоку. Водночас
ізолювання, в цей момент, може стати кроком вперед, тому що ми поступилися
численними територіями. Чорне море, що знаходиться по сусідству Румунії, є
хорошим прикладом цього. Там я думаю, що ми багато чим поступилися і не захищаємо
належним чином партнерів НАТО і тих, хто прагне приєднатися до західних
інститутів. Я маю на увазі, передусім Україну і Грузію. Так само гадаю, що ми
недостатньо захистили Румунію і Болгарію від можливих нападів типу «Велика Росія»
в регіоні. Отож стримування та ізолювання були б кроком вперед, у сенсі
найкращого захисту, стримувального фактору та дотримання НАТО всіх статей
Вашингтонського договору.»

Януш Бугайські каже,
що в Румунії, як і в Польщі Росія не має
особливого впливу, як це відбувається в частині балканських країн, в
Україні, в країнах Балтії. Він зазначив, що Росія стала значно більш активною в
Чорному морі і є потенційною загрозою для виключної економічної зони Румунії,
для видобутку газу. Є й інші чинники, але я думаю, що близькість та енергетика є
двома інструментами, які Росія може використати проти Румунії.

15 березня 2011 року, введені в оману арабською весною в Сирії Башара аль-Асада протестуючі вийшли на вулиці, впевнені, що їм вдасться демократизувати країну. Зараз, більш ніж через п’ять років, при владі в Дамаску є той самий Башар аль Асад, і ситуація виглядає більш складною, ніж будь-коли. У цифрах, п’ятирічна війна означає 470.000 вбитих людей, з яких 70 тисяч від голоду і хвороб, 1,9 мільйона поранених, декілька мільйонів біженців та інші мільйони людей, які втратили свої домівки і були переміщені всередині країни.

Аналітик зовнішньої політики Іліан Кіфу звертає увагу на серйозність ситуації в регіоні: Лицем в лице зіставлені тут не тільки великі ядерні держави, вперше після Куби 1962 року – США і Російська Федерація, але й регіональні сили з військовим потенціалом і можливістю, щоб між ними виникли в будь-який момент інциденти, звідки б дійшлося до ескалації конфлікту. Маємо там і Саудівську Аравію, Іран, Туреччину, і всі фракції, такі як аль Каїда, фронт аль Нусра, Ісламська держава – практично ідеальний шторм, звідки бракує тільки сірник, який підірвав би Середній Схід.

Військове втручання Москви в Сирії, почате у вересні 2015 року, створило альтернативну коаліцію до вже існуючої коаліції проти Ісламської Держави, що складається з сунітських держав із Затоки, Туреччини, США, Західних держав, нагадує Юліан Кіфу. Нова коаліція, законна, бо прийшла на допомогу Башару аль Асаду, створена з Росії, Ірану, прошиїтського уряду з Багдаду, ліванського Хезболли відповідно алауїтів Башара аль Асада, ввела нову вісь, на цей раз шиїтську, підвищила важливість Ісламської держави, якій вдалося завербувати протягом 6-ти місяців 30 тисяч бійців і зібрати величезні кошти для підтримки сунітів в регіоні, сказав ще Юліан Кіфу.

Він зробив аналіз рішень, прийнятих президентом Володимиром Путіним, втрутитися військово в Сирію, або вивести в середині березня, більшість військ та зброї з цієї країни: Боротьба з Ісламською державою і зменшення хвилі біженців до Європи – це дві мети, оголошені офіційно президентом Путіним на початку цієї кампанії, не були досягнуті – Ісламська держава так би мовити жива і здорова й до тепер, діє навіть з проектною потужністю сили в середині Європи, в серцевині Європи. З іншого боку, ми бачимо, що хвилі біженців, навпаки, збільшилися, а не зменшилися за цей період. Отже, які саме мети були досягнуті Росією? Ну, ми бачимо, що вона встановила заборонену зону повітряного доступу в Сирії, практично по всій території Сирії, але точно в східній частині Середземного моря та в рівній мірі заборонену зону в зоні порту Тартус, а також в західній частині Сирії. Це велика, стратегічна, військова мета, це формула доступу до теплих морів, і з цієї точки зору і порт Новоросійськ та Крим, що покриває все Чорне море, відіграли важливу роль. Це стратегічна мета Росії. Іншу мету, яку здається досягнула Росія – це те, що вона вийшла з ізоляції. Ізоляція, в якій вона опинилася після анексії Криму та військової агресії в Східній Україні. Більше того, Російська Федерація прагне нав’язати свою точку зору щодо ситуації на Середньому Сході.

Втручання російських військ в Сирії – проти тероризму, згідно із заявами Кремля – змінили правила гри в сирійській громадянській війні, допомагаючи армії відновити наступ і повернути собі території, змушуючи повстанців домагатися припинення бойових дій і надавши Башару Ассаду можливість вести переговори за власними умовами, кажуть аналітики. Міжнародна коаліція на чолі з США не досягла успіху в Сирії, бо вона не скоординувала свої дії з режимом. Росія перемогла тому, що вона узгодилася з нами. Ми за створення міжнародної коаліції по боротьбі з тероризмом, але тільки за умов домовленості з сирійським урядом, заявив сирійський чиновник Башар Джаафарі на мирних переговорах в Женеві.

Вимагати сьогодні від США та західних країн, взагалі, проводити переговори з Башаром Асадом, є понад усяку міру, вважає, однак, аналітик Юліан Кіфу: Це означає, практично, нехтувати всіма опозиційними сирійськими силам та зберегти насправді велику сирійську проблему, що не датується від тепер. Більшість населення в Сирії складають, однак, суніти. І при владі в цій країні була алауїтська громада, високопоставлені представники Башара Асада. Ця рівновага мала бути би порушена у будь-якому випадку. Арабська весна була тільки можливістю для зірвання цього типу рівноваги та переміщення на основі критеріїв демократичного характеру. А це ще раз доказує, що або сирійська держава буде виглядати по-іншому, або керівництво цієї держави буде сунітським. Існує, так само, й варіант домовленості, так як ми бачили це в Іраку або Лівані, розподілу повноважень між різними релігійними групами і етнічними громадами.

Крихка угода про припинення вогню тепер потребує набагато більше, щоб досягти мирної формули. Проте, будь-який перехідний уряд в Дамаску повинен відзеркалювати національну і релігійну реальність в Сирії, вважає Юліан Кіфу.(Corina Cristea)

Усередині березня в Бухаресті відбулася конференція «Закордонна політика:
Румунія і зміна міжнародного порядку. Економіка та геополітика». Її
організатори та учасники спробували провести аналіз політики офіційного
Бухареста в цей переломний в історії момент, а також почути думки провідних
румунських журналістів та аналітиків про дії
Румунії в новому глобальному контексті і про комплекс заходів, які має
вжити румунська влада, особливо в нинішніх складних геополітичних та
економічних умовах в Чорноморському регіоні та в світі загалом.

За результатами панельної дискусії, виступів і пропозицій учасників заходу,
організованого електронною публікацією cursdeguvernare.ro в співпраці
з Академією економічних наук, було зроблено низку висновків: Румунія поводиться
як до анексії Криму, хоча світ вже не той; країна поводиться як до світової
фінансової кризи, хоча світова економіка вже не та; Румунія поводиться як в
момент входження до ЄС, хоча світ сильно змінився; Бухарест втрачає свої
переваги, а з точки зору підходу до закордонної політики, значно відстає від
своїх сусідів і союзників.

Коротше кажучи – Румунія веде правильну, але непомітну політику, хоча
початок був багатообіцяючим, в умовах дуже складної регіональної обстановки, на
чому наголосив колишній міністр закордонних справ Крістіан Дяконесу, який
згадав значні зусилля, які Румунія доклала, врешті-решт і для забезпечення
регіональної стабільності: «Румунія в регіоні межує з державами-членами ЄС та
НАТО, тобто з партнерами, з якими, поділяючи однакові стандарти і цінності, має
значно вищій рівень діалогу і розуміння. Румунія має поруч країни, що прагнуть
стати членами ЄС та крани на Балканах, які хочуть вступити в НАТО, а також
країни, які не хочуть бути частиною цих організацій і, які виступають рішуче
проти цього. І має поблизу, на сході, державу, яка виступає проти розширення ЄС
і НАТО. Так що з цієї точки зору, регіональний контекст є досить складним.
Румунія в дуже короткий період часу змінила не тільки свої внутрішні концепції
та реформи, з тим щоб пристосуватися як країна і як нація, до європейських та
євроатлантичних стандартів і цінностей, а й своє ставлення до сусідства. Як ви
знаєте, за кілька років, десь за п’ять років до завершення процесу інтеграції в
Північноатлантичний альянс, Румунія завершила і дискусії з сусідами з приводу
ряду питань, передусім нацменшин і режиму кордону. Були укладені угоди і
двосторонні договори, які потім були ратифіковані в парламентах відповідних
держав, завдяки чому цей регіон став міцнішим з точки зору безпеки кордонів і
статусу нацменшин, що на мою думку, було дуже, дуже важливим фактором
забезпечення регіональної стабільності.»

Відомий румунський аналітик Арманд Гошу, говорячи про нинішню ситуацію в регіоні, сказав, що зараз
найбільшою загрозою є надзвичайна агресивність Російської Федерації, яка до
кінця цього року вдасться до низки рішучих дій відносно України. Арманд Гошу:«Можливості, які має Росія на даний момент, існуватимуть щонайпізніше до
кінця цього року, до президентських виборів в США. Після, Москва матиме все менші ресурси, а новий американський
президент на початку свого терміну буде зовсім інакше вести переговори з
Кремлем щодо вирішення нагальних питань
міжнародного порядку денного. Я думаю, що Росія вдасться до рішучих дій в
найближчі місяці. Ви запитаєте де? Моя відповідь однозначна: в Україні! Не в
Сирії, не на Близькому Сході, а в Україні.» На думку аналітика, ситуація розвиватиметься за двома можливими сценаріями
– мінімальним, що припускає впровадження мінських домовленостей, і
максимальним, що припускає російський наступ для створення наземного
коридору, який би зв’язував Ростов-на-Дону з Кримом. За цих умов у найближчі
місяці, – каже Арманд Гошу, дуже важливою буде здатність України забезпечити
політичну, економічну і соціальну стабільність, а також спроможність Заходу
допомогти Києву чимось на кшталт «Плану Маршала».

Колишній президентський радник з питань безпеки Юліан Фота сказав, що з
року в рік в регіоні накопичуються все більше проблем і жодна із них не була
вирішена. Він навів як приклад війну в Грузії або економічну кризу. На його
думку, перед Румунією зараз стоять три найбільші проблеми: тиск з півдня, з
Близького Сходу, заклопотаність на Заході з приводу майбутнього Європейського
Союзу і гегемонія на сході Російської Федерації, яка поділяє зовсім інші
цінності ніж Румунія і західна цивілізація в цілому: «Я не сприймаю Росію як
ворога Румунії, були періоди, коли ми мали добрі відносини з ними, були
періоди, коли ні… На жаль, на сьогодні, політика Кремля і Румунії несумісні.
Вони відчувають почуття глибокого невдоволення, прагнуть реваншу, відчувають
почуття територіального голоду… Вони ідеологічно несумісні з нами, почитайте,
що вони говорять і що пишуть, і ви побачите, що те, що вони думають і говорять
не має нічого спільного з тим, що ми намагаємося побудувати в цій країні з
точки зору верховенства права. Вони мають військовий потенціал, тому що вклали
значні кошти в цю область, але не мають владних ресурсів і це, напевно,
найбільша драма Росії. Росія без
коливань називає себе країною в Європі, але не є європейською країною. Вони не
будуть йти з нами в тому ж напрямку, що й решта Європи. Проблема полягає в
тому, що політика, яку вони ведуть в цей час може бути небезпечною для нас, і
всі ці невідомі, пов’язані з наступними рішеннями Москви впливають на нас.»

У цьому контексті, на думку експерта з міжнародних відносин і колишнього
держсекретаря в МЗС Румунії Валентина Наумеску, Бухарест має радикально
переглянути свою закордонну політику. Він каже, що в останні роки, за кількома
винятками, політика Румунії була правильною, але нерелевантною, тобто не мала
особливого значення в світлі неспроможності румунської дипломатії запропонувати
значущі проекти в регіональному плані і зібрати критичну масу прихильників
подібних проектів.

Румунія сподівається, що НАТО посилить свою присутність на східному фланзі і в Чорноморському регіоні – заявив прем’єр-міністр Дачіан Чолош, після зустрічі проведеної, у вівторок, у Брюсселі, з генеральним секретарем НАТО Йенсом Столтенбергом.

Бухарест зробить кроки по зміцненню співпраці з сусідніми країнами-членами НАТО – Болгарією та Туреччиною, сподіваючись, що ця регіональна співпраця перетвориться на міжнародну співпрацю, яка конкретизувалася би ротаційною присутністю й інших членів НАТО.

Крім того, прем’єр-міністр Чолош висловив твердий намір уряду Румунії виділити ще з наступного року 2% від ВВП на оборону, тому що якщо Румунія вимагає захисту, то вона повинна бути в змозі запропонувати свій захист, коли НАТО вимагатиме цього. Рекомендація у цьому сенсі була зроблена, до речі, Генеральним секретарем Йенсом Столтенбергом, за словами якого збільшення бюджету призначеного для оборони є необхідним в умовах, коли проблеми безпеки загострюються в цьому мінливому світі.

У минулому році, 1 грудня, в Бухаресті запрацював Штаб багатонаціональної дивізії Південний Схід. Введення в стрій цієї структури командування і управління НАТО послідувало згодом після того як у вересні, теж у Бухаресті, запрацював підрозділ з інтеграції сил НАТО. У цьому році в травні, буде запущено американську систему протиракетної оборони в Девеселу, на півдні Румунії. У заході візьме участь і генеральний секретар НАТО Йенс Столтенберг. Прем’єр-міністр Дачіан Чолош: Я знову запросив Генерального секретаря відвідати Румунію, і ми сподіваємося, що в травні, на урочистому відкритті американського протиракетного щиту в Девеселу, він буде присутнім.

Що стосується міграційної кризи, Дачіан Чолош підкреслив готовність Румунії взяти участь у діях НАТО по підтримці Європейського Союзу у питанні контролю хвиль біженців з Егейського моря. Так само, глава виконавчого органу в Бухаресті нагадав генеральному секретареві НАТО, що Румунія бере активну участь в підтримці Республіки Молдова, в тому числі у відносинах з НАТО.

Ця політика підтримки сусідньої держави, не спрямована проти Росії, а є частиною стратегії Румунії, пов’язаної з політикою сусідства – підкреслив прем’єр-міністр Чолош. НАТО не шукає конфлікту з Росією, а навпаки працює для відновлення передбачуваності у відносинах з нею – підкреслив і Йенс Столтенберг. На думку НАТО, немає ніякого протиріччя між сильною обороною і діалогом з Росією, особливо у вкрай складному сучасному міжнародному контексті.

Криза біженців та ситуація в Сирії є головними темами порядку денного осінньої Європейської ради, що відбувається, в четвер і п’ятницю, в Брюсселі. Лідери 28 країн-членів ЄС, у тому числі Президент Румунії Клаус Йоганніс шукають нові рішення, щоб зупинити хвилю мігрантів, які прибувають з країн Середнього Сходу та Північної Африки до Європи. Перед від’їздом до Брюсселя, Президент Румунії говорив про явище міграції, що призвело до складних ситуацій, напружених, в середині Союзу. Йоганніс зазначив, що Румунія є солідарною з іншими країнами ЄС і бажає бути надалі частиною рішення.

Важливим у вирішенні кризи міграції, ствердив президент, є визначення джерела цих хвиль біженців і, очевидно, найбільш важливим джерелом є Сирія, конфлікт у цій країні будучи причиною величезного числа біженців. Клаус Йоганніс: Конфлікт у Сирії є причиною величезної кількості біженців, як у країнах Середнього Сходу, так і в Європейському Союзі. Рішення є очевидним, мир у Сирії. Для цього, всі зацікавлені сторони повинні працювати разом. Той факт, що останнім часом Росія розпочала військові дії у Сирії не допомагає у вирішенні кризи, на наш погляд, але ускладнює ситуацію. Єдиним виходом з цієї кризи є шлях переговорів. Всі зацікавлені сторони повинні сісти за стіл переговорів, і тоді будуть знайдені рішення.

Той факт, що Румунія має персонал у посольстві в Дамаску, може перетворити нашу країну на посередника в мирному процесі в регіоні, вважає президент Йоганніс. Цією думкою недавно поділився і посол США в НАТО Дуглас Лют, який ствердив, що Румунія може сприяти політичному розв’язанню сирійської кризи. Про роль Румунії посередника в близькосхідному регіоні говорив і голова Комітету із зовнішньої політики Сенату Румунії Петру Філіп. Він очолює в ці дні парламентську делегацію з офіційним візитом до Ізраїлю і палестинських територій.

Петру Філіп, в інтерв’ю нашій радіостанції, пояснив: Ми намагаємося, скажімо, зберегти роль посередника, яку Румунія, в політичному сенсі, відіграла протягом десятиліть в цій зоні, що, на мій погляд, було вигодою для Румунії та дипломатичної позиції, яку Румунія мала у регіоні Середнього Сходу. Я не маю на увазі тільки регіон держави Ізраїль з палестинських територій, але я також маю на увазі інші країни регіону. Ми намагаємося, в політичному плані, принаймні, бути активними в регіоні, тобто проявити нашу дипломатичну готовність бути, скажімо, каталізатором того, що означає мир і стабільність в регіоні.

Петру Філіп підтвердив намір Румунії підтримувати перспективи мирного процесу на Середньому Сході, спільно з міжнародними партнерами.

Зустрівшись у Люксембурзі міністри закордонних справ ЄС закликали Росію негайно припинити повітряні удари по помірній сирійській опозиції. Європейська дипломатія вважає, що не можна досягти тривалого миру в Сирії, якщо президент Башар аль-Асад залишається при владі. Не такої ж думки Москва, яка на прохання лідера в Дамаску, бомбить вже кілька днів в Сирії позиції про які твердить, що вони ісламської держави. Військова ескалація в регіоні розмістила сирійське питання на першому плані міжнародної політики, що розглядається у терміновому порядку.

Європейські міністри закордонних справ наголосили на тому, що слід уникати будь-якою ціною, створення політичного вакууму в Сирії, аналогічного тому, що існує в Лівії. На думку європейських чиновників, питання політичного переходу в Сирії має бути вирішене, зберігаючи принцип суверенітету і територіальної цілісності країни, де співіснують всі релігійні меншини – суніти, шиїти і християни. Міністр закордонних справ Люксембургу Жан Ассельборн, чия країна нині головує в ЄС, попередив, що якщо Сполучені Штати Америки і Росія не можуть домовитися, щоб врегулювати ситуацію в Сирії не буде досягнуто розв’язки.

Жан Ассельборн: Європейський Союз повинен спробувати залучити Росію до міжнародної коаліції проти ісламської держави, в дусі резолюції Ради Безпеки Організації Об’єднаних Націй. Тому ми не повинні перерізувати комунікаційні зв’язки з Росією. Росія втручається і допомагає в даний час Асаду, щоб зіграти роль в кінці політичного переходу в Сирії.

Режим Асада несе найбільшу відповідальність за 250 тисяч людей, що загинули дотепер у конфлікті та мільйони людей, котрі покинули країну, – йдеться в тексті прийнятому міністрами закордонних справ у Люксембурзі. Міністр закордонних справ Румунії Богдан Ауреску заявив у ході зустрічі, що дії Росії в Сирії сприяють терористичній радикалізації регіону, а втручання Москви в цю країну не повинно відволікати увагу від ситуації в Україні. Румунія готова брати активну участь у налагодженні діалогу, в тому числі через своє посольство в Дамаску, яке працює, сказав Ауреску, додавши, що Бухарест підтримує роботу та план Спеціального посланника Організації Об’єднаних Націй Стаффана де Містура для вирішення сирійського конфлікту,

Президент Румунії Клаус Йоханніс завершив
свій офіційний візит до США, в ході якого обговорив з
віце-президентом Джо Байденом стратегічне партнерство між двома країнами. Глава
держави взяв участь разом з лідерами країн зі всього
світу і в ювілейній 70-тій Генеральній Асамблеї Організації
Об’єднаних Націй.

В останній день свого візиту на
зустрічі з питань енергетичної безпеки лідерів держав, що межують з
Адріатичним, Балтійським і Чорним морями, Клаус Йоханніс підкреслив роль, яку
Румунія завжди виконуватиме заради безпеки союзників і захисту спільних
демократичних та національних цінностей. У своїй останній промові в Нью-Йорку,
глава румунської держави сказав, що Організація Об’єднаних Націй повинна бути
менш терпимою до заморожених конфліктів, у тому числі в придністровському
регіоні на сході Республіки Молдова або в Україні.

Клаус Йоханніс: Відсутність дій у
таких ситуаціях призводить до помилкового враження, що незаконне здобуття
території від суверенних і незалежних держав є можливим й допускається. Такою є
ситуація в Україні, відносно якої Організація Об’єднаних Націй і, зокрема Рада
Безпеки, не вжили заходів у відповідності до Статуту ООН.

Президент Румунії торкнувся й боротьби
з тероризмом. На його думку, міжнародне співтовариство повинне зробити значно
більше для боротьби з тероризмом з допомогою правових норм, що включають
міжнародне кримінальне право, а Румунія та Іспанія пропонують, в цьому
контексті, створити Міжнародний суд стосовно злочинів тероризму.

У Нью-Йорку міністр закордонних справ
Румунії Богдан Ауреску провів разом зі своїм іспанським колегою Хосе Мануелєм
Гарсія-Маргалло круглий стіл під назвою «Дорога до Міжнародного суду стосовно
злочинів тероризму. Ідеї та виклики». Він запросив представників держав-учасників
приєднатися до аналізу та обговорення відповідної ініціативи Румунії та Іспанії.
Хосе Мануель Гарсія-Маргалло подякував своєму румунському візаві за ініціативу
створення відповідного Міжнародного суду, до якої він одразу приєднався, підкресливши
необхідність політичної волі з боку міжнародного співтовариства в боротьбі з
тероризмом за допомогою закону.

Глава румунської дипломатії Богдан
Ауреску виступив з ініціативою про створення Міжнародного суду в боротьбі з
тероризмом 9 лютого 2015 року на Раді міністрів ЄС із закордонних справ. В
даний час ініціатива є спільним румунсько-іспанським проектом.

Кілька років тому відносини між Румунією та Україною були дуже холодними через численні розбіжності у поглядах на різні питання. Ситуація румунської меншини в Україні та української – в Румунії, суперечка між Бухарестом і Києвом в Міжнародному суді ООН щодо розмежування виняткових економічних зон та континентального шельфу в Чорному морі, проблема спорудження Україною глибоководного суднового ходу Дунай-Чорне море по гирлу Бистре з порушенням ряду міжнародних норм, а також повернення румунських інвестицій, вкладених свого часу в будівництво Криворізького гірничо-збагачувального комбінату окислених руд (КГЗКОР) були основними перешкодами на шляху добросусідських відносин, навіть якщо прихід до влади в 2004 році помаранчевих сил, як у Києві, так і в Бухаресті приніс нові сподівання на покращення. Політичні відносини на високому рівні розвивалися з перемінним успіхом в роки президентства Віктора Ющенка і зайшли в глухий кут з приходом до влади в Україні Віктора Януковича.

Проте ситуація радикально змінилася після погіршення стосунків між Україною та Росією понад рік тому, коли Румунія стала чи не єдиною сусідньою країною, яка засудила агресію Москви. Після анексії Криму Російською Федерацією та розпалювання нею міжнаціонального конфлікту на сході Донбасу, Румунія стала одним із небагатьох палких прихильників суверенітету і територіальної цілісності України, можливо несподівано для багатьох українців, які вважали, що в Бухаресті чекають вдалого моменту, щоб відірвати від України шматок землі. Дійсність, однак, продемонструвала абсолютно протилежне – упродовж останнього року офіційний Бухарест зробив чимало кроків як символічних, так і конкретних політичних, на підтримку України. Мабуть і завдяки цьому імідж Румунії радикально змінився як в очах політиків у Києві, так і в українському суспільстві загалом, і лише російські ЗМІ час від часу намагаються продемонструвати, що Румунія є ворогом України.

Найкращим доказом реального потепління у румунсько-українських відносинах є останні заяви президентів двох держав Петра Порошенка і Клауса Йоханніса після нещодавньої зустрічі в Брюсселі, яка пройшла в справжній атмосфері довіри та взаєморозуміння. Перший подякував президентові Румунії “за рішучу позицію підтримки України, а другий сказав, що “Румунія добре усвідомлює велику небезпеку збройного конфлікту по сусідству і бере активну участь в його вирішенні. Всього через п’ять днів до Бухареста з офіційним візитом прибув міністр закордонних справ України Павло Клімкін, який може стати початком прориву у двосторонніх відносинах на всіх планах. Глава МСЗ Румунії Богдан Ауреску зявив, що переговори з його українським колегою і другом “були дуже відкритими і конструктивними, а новий діалог доводить, в той же час, і сильну підтримку, яку Румунія надає Україні в цей важкий час. А Павло Клімкін додав, що міністри сповнені рішучості “зробити відносини між Україною та Румунією справді такими, що будуть дивитися у майбутнє в сенсі підтримки Румунією європейської інтеграції України і будуть наповнені новим змістом і новою динамікою.

Але які саме важливі кроки зробив офіційний Бухарест на зустріч Україні, котрі радикально змінили стосунки між двома сусідніми країнами, яким у минулому ніяк не вдавалося знайти спільної мови у багатьох спірних питаннях?

По-переше, Румунія завжди позиціонувалася на боці України і проти Росії, продовжуючи антиросійську риторику Траяна Бесеску. Останній одним із перших у світі відкрито засудив анексію Криму Росією і підтримку, яку Москва надає про-російським сепаратистам на сході України. Слід також відзначити, що обрання нового президента і зміна складу уряду не вплинули на офіційну політику Бухареста по відношенню до Росії. Румунія, на всіх рівнях, від Адмінстрації Президента до Міністерства закордонних справ беззастережно підтримує незалежність і територіальну цілісність сусідньої України і виступає за її зближення з європейськими та євроатлантичними структурами.

Румунія стала в липні минулого року першою країною, яка ратифікувала Угоду про асоціацію між Україною та ЄС, що є черговим доказом підтримки євроінтеграційних прагнень українського народу. При цьому усі парламентські партії в обох палатах румунського парламенту, як правлячі, так і опозиційні, майже одностайно проголосували за прийняття закону про ратифікацію угод про асоціацію з ЄС, яку Україна підписала 27 червня 2014 року. Румунська влада висловила готовність допомогти Україні в проведенні реформ, передбачених угодою про асоціацію з ЄС.

Румунія налічується серед країн ЄС, які послідовно виступають за посилення санкцій проти Росії. Президент Клаус Йоханніс переконаний, що діалог з Росією потрібен, але міжнародні санкції мають бути збережені доти, доки суверенітет України знаходиться під загрозою. У свою чергу міністр закордонних справ Богдан Ауреску наприкінці січня, на позачерговому засіданні Ради міністрів закордонних справ країн ЄС наполягав на необхідності посилення санкцій проти Російської Федерації через значне погіршення ситуації в Україні та враховуючи «чіткі докази» безпосередньої підтримки Росією сепаратистів на сході України.

Упродовж останнього року Румунія завжди підтримувала інтереси України у всіх форматах переговорів з ЄС, НАТО, США і на двосторонніх рівнях, використовуючи свій досвід та інформацію про Росію, накопичені протягом останнього десятиліття. Водночас на саміті НАТО у Великобританії Румунія, з огляду на свій досвід в сфері протидії кібернетичної злочинності, висловила готовність очолити один із чотирьох спеціальних трастових фондів допомоги Україні, створений для підвищення ефективності боротьби з кіберзлочинністю і розвитку систем кібернетичного захисту України у відповідності з найвищими стандартами країн-членів НАТО. Уряд Румунії на початку року ухвалив рішення про виділення у 2015 році 500.000 євро на забезпечення кібер-захисту сусідньої України.

Румунія висловила готовність прийняти приблизно 3500 біженців з України на тлі кривавих подій на Майдані. 1 березня минулого року румунським військовим літаком в Бухарест було доставлено 11 поранених активістів Майдану з метою лікування в кращих медичних закладах столиці Румунії.

Після багаторічних складних переговорів 2 жовтня 2014 року прем’єр-міністри Румунії та України Віктор Понта й Арсеній Яценюк підписали угоду про малий прикордонний рух між двома країнами. Вона надає можливість жителям прикордонних регіонів двох країн, які протягом останніх трьох років мали прописку в населених пунктах у зоні 30 кілометрів від кордону, перетинати румунсько-український кордон без оформлення віз у закордонних паспортах на базі спеціального дозволу. Румунія вже ратифікувала Угоду про малий прикордонний рух і сподівається, що вона буде якнайшвидше ратифікована Верховною Радою України.

І невостаннє Бухарест надає Україні інші форми фінансової допомоги з державного бюджету на 2015 рік. Зокрема йдеться про 20.000 євро для ознайомчих поїздок до Румунії з питання нагляду та координації патрулювання на кордоні між Україною та Білоруссю, 40.000 євро у вигляді внеску до Ради Європи для фінансування планів дій цієї організації з допомоги в розвитку Р.Молдови та України і 50.000 євро для обміну досвідом з Молдовою та Україною в процесі переходу до демократії та реформи освіти.

Верховна рада оборони країни, на засіданні у вівторок здійснила аналіз безпекової ситуації в Україні та наслідків для Румунії, відзначивши водночас той факт, що послідовна підтримка Бухареста в цей складний для України період призвела до безпрецедентної відкритості у двосторонніх відносинах.

Після засідання президент Клаус Йоханніс написав на своїй сторінці в мережі Фейсбук, що присутні на засіданні ВРОК проаналізували конфлікт в Україні та його вплив у регіоні та підтвердили зобовязання, взяті Румунією в рамках стратегічних партнерств.

“Після більш ніж половини сторіччя миру, поблизу нашого кордону вбивають людей. Інші залишають свої села в пошуку притулку. Румунія знаходиться приблизно в 300 км від Криму, місця де минулого року почалася спроба зміни кордонів, визначених після Другої світової війни. Ми зацікавлені в тому, щоб будь-який конфлікт у цій частині Європи вирішувався мирним шляхом”, – зазначив президент Румунії.

Надзвичайно складна ситуація в Україні, зокрема анексія Криму Російською Федерацією та збройний конфлікт на сході за яким очевидно стоїть Москва, яка всіляко намагається дестабілізувати сусідню країну, вже багато часу перебувають у центрі уваги міжнародної спільноти, в тому числі офіційного Бухареста. Румунія, східний форпост ЄС та НАТО, з великою стурбованістю спостерігає за розвитком конфлікту в сусідній Україні, особливо в останні дні, коли ситуація на Донбасі різко загострилася.

“Звичайно, що наявність конфлікту неподалік нашого спільного кордону з Україною, в декількох сотнях кілометрів, змушує нас бути дуже обережними. На жаль, ми повинні визнати, що ситуація вийшла за рамки міжнародних договорів, які для нас, європейців, я думав, що є дуже чіткими в цьому регіоні. Очевидно, що Російська Федерація вийшла з цих міжнародних конвенцій, перетнула червону лінію”, – сказав з цього приводу президент Румунії Клаус Йоханніс.

З іншого боку міністр закордонних справ Румунії Богдан Ауреску, в інтервю приватному румунському телеканалу наголосив на порушенні Росією та сепаратистами усіх положень мінських домовленостей, відзначивши, що обстріл Маріуполя та загибель мирних жителів міста став переломним моментом у ставленні міжнародного співтовариства і передусім Євросоюзу до конфлікту на сході України: “Найближчим у часі моментом, що мав надзвичайно потужний вплив на міжнародне співтовариство був обстріл Маріуполя 24 січня, в результаті якого загинули 30 осіб і понад 200 людей отримали поранення. Дійсно у вересні в Мінську, були укладені угоди, які заклали, принаймні теоретично, основу для припинення вогню і для вжиття цілої низки заходів, які б дозволили у встановленні миру і безпеки на Сході України, не обовязково у вирішенні конфлікту загалом, а хоча б для припинення бойових дій. На жаль, ці угоди не були дотримані. Саме тому міжнародне співтовариство, в свою чергу, активізувало зусилля з пошуку дипломатичного рішення.”

Глава румунського зовнішньополітичного відомства заявив, що на позачерговому засіданні Ради ЄС наполягав на необхідності посилення санкцій проти Російської Федерації через значне погіршення ситуації в Україні та «чіткі докази» безпосередньої підтримки Росією сепаратистів на сході України. Він вважає, що лише так Кремль сяде за стіл переговорів. “Санкції не запроваджуються тільки, щоб покарати державу, а й для знеохочення до певних дій і в той же час для стимулювання дипломатичних зусиль заради досягнення домовленості. Звичайно дипломатичні зусилля тривають. На засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС було прийнято ряд рішень, а те що відбувається в дипломатичному плані на цьому тижні є наслідком цих рішень. З одного боку, було прийнято рішення про продовження існуючих санкцій з березня по вересень, тобто відповідне рішення було прийняте раніше, не чекаючи кінця березня для продовження режиму санкцій. Було вирішено також поширити санкції на ще певну кількість осіб та організацій. Водночас ми домовилися посилювати або ні санкції в залежності від ходу переговорів.”

Богдан Ауреску заявив, що міністри закордонних справ вирішили ввести санкції ще до 19 осіб та 9 компаній, причетних до підриву територіальної цілісності і суверенітету України, але додав, що рішення набуде чинності 16 лютого 2015 року, і може бути переглянуте у разі досягнення прогресу в триваючих на цьому тижні переговорах. “Ми обговорили на засіданні Ради міністрів закордонних справ ЄС можливість того, що, у разі прогресу і досягнення на переговорах конкретних результатів, з одного боку, а з іншого боку, у результаті дипломатичних рішень ситуація на сході України покращиться, призупинити на більш довший інтервал часу дію прийнятих сьогодні рішень.”

Конфлікт в Україні став однією з центральних тем Мюнхенської конференції з питань безпеки, на якій Румунію представив Богдан Ауреску. Виступаючи під час круглого столу “Поза Україною – невирішені заморожені конфлікти в Європі” він сказав, що погіршення безпекової ситуації та повязані з цим події у південно-східній Україні свідчать про тривожну тенденцію, яка може призвести до виникнення нового замороженого конфлікту за придністровським зразком. Богдан Ауреску наголосив на необхідності спробувати знайти зразок вирішення заморожених конфліктів в Європі, які, навіть якщо мають специфічні відмінності, мають багато схожих елементів.

Тим часом у Бухаресті екс-президент Румунії Траян Бесеску відзначив іншу загрозу національній безпеці України, яка, частково, призвела до нинішньої ситуації в країні. Йдеться про корупцією у вищих ешелонах колишньої української влади, з якою повинне боротися нове керівництво України: “Великою реальністю України було те, що ця країна була недієздатна через корупцію. Найбільшою проблемою українців не був вибір між Європейським та Євразійським союзами, найбільшою проблемою України було те, що корупція прогризла державу. Тодішня влада прикидалася, що не чує вимог учасників Майдану. Я зрозумів тоді, що Румунія не може потягнути Україну за собою в Європейський Союз, і ніхто не зміг цього зробити, в чому ми переконалися пізніше. Румунія не може бути першим захисником інтересів України, тому що не має необхідних фінансових і дипломатичних ресурсів. Коли я кажу дипломатичні ресурси, я не маю на увазі відсутність дипломатів, я маю на увазі те, що ми не маємо жодних переконливих аргументів щодо нашої здатності бути локомотивом, який потягне Україну до Європейського Союзу.”

Анексія в березні українського Криму викликає побоювання, що територіальний апетит Росії не зупиниться на цьому. Вийшовши вже більше двох десятиліть з-під контролю Кишинева, проросійський сепаратистський регіон Придністровя, що на сході Р. Молдова може бути, попереджають деякі аналітики, наступним у списку анексій Володимира Путіна. Думка не одностайна, бо є і деякі відмінності між двома конфліктними вогнищами.

Смуга землі на лівому березі Дністра, Придністровя, практично є анклавом між колишніми радянськими республіками Молдовою та Україною і не межує безпосередньо з Російською Федерацією. Тоді як між Кримом і Росією є тільки вузька Керченська протока, між Азовським і Чорним морями, Придністровя знаходиться в кілька сот км від Росії. Населення близько в півмільйона жителів складається з румунів, 40%, яке є найбільшим, решту переважно складають українці і росіяни.

Після збройного конфлікту в 1992 році, між тільки створеною національною армією Молдови, яка стала незалежною не менше, ніж рік до того, і сепаратистами підтриманими російськими військами, Москва військово, фінансово та енергетично підтримувала Придністровя. У 1999 році на саміті ОБСЄ в Стамбулі тодішній президент Росії Борис Єльцин пообіцяв вивести війська і арсенал зі сходу Молдови. Цієї осені, на Генеральній Асамблеї ООН в Нью-Йорку, глава молдовської дипломатії, пані Наталя Герман знову закликала вивести російські війська з Придністров’я.

За оцінками експертів протягом останніх 20 років Росія витратила близько 10 млрд доларів на Придністровя, на так звану гуманітарну допомогу, газ, електроенергію та іншу підтримку. Економічний експерт Петрішор Пею заявив Радіо Румунія: «Якщо для Придністровя, з населенням в 500 000 жителів, витрачено таку суму, ймовірно, на Крим слід би витратити в пять разів більше, тобто 50 млрд доларів ».

Для Росії, стверджують економісти, було дешевше анексувати Крим, аніж поступити як у випадку Придністровя. Але навіть у такому випадку, анексія Криму дорого обійдеться Росії. Заробітна плата в державному секторі та пенсії в Криму, треба буде прирівняти до російських, що ,принаймні, в три рази вищі. Великі суми, що будуть переказані до анексованої території, яка з економічного погляду не дуже життєздатна, збільшать дефіцит бюджету Росії. До всього цього додаються американські та європейські економічні санкції.

З тверезістю ветерана румунської дипломатії, посол Іон Донка, член Ради директорів Фонду Чорного моря, скептично ставиться до ефективності цих санкцій і переконаний, що придністровське питання майже закрите: “Я не думаю, що Росія піде далі, крім анексії Криму. Абсолютно нецікаво анексувати Придністровя, яке, однак, належить їй. Очевидно, що не належить Молдові, Для Молдови, на даний момент, принаймні – навіть якщо душевно ми хочемо підтримати ідею територіальної цілісності Молдови – Придністровя гальмує Молдову на європейському шляху. Санкції проти Росії, не знаю, наскільки ефективні будуть, особливо з урахуванням можливості Росії витримати ці санкції.”

Політолог за фахом, депутат Європарламенту Крістіан Преда не вірить у схожість між двома про-московськими повстанськими регіонами. Професор Преда підкреслює, що прозахідний уряд у Кишиневі підписав у цьому році Угоду про асоціацію та вільну торгівлю з Європейським Союзом і закликає до активнішої участі Брюсселя у переговорах щодо Придністровя: «Це два різні випадки, Що стосується Придністровя, мова йде про заморожений конфлікт на протязі більше двох десятиліть. Ця частина Республіки Молдова управляється російськими військами, і не є інтегрована до якоїсь політичної структури Російської Федерації, в той час як у Криму, після анексії, він став частиною системи, керованої з Москви. Європейський союз не визнає анексію Криму. Європейський союз, з іншого боку, підтримує переговори за участю Російської Федерації що стосується Придністровя. Особисто я гадаю, що Європейський Союз повинен стати з спостерігача, яким є в цей момент, частиною за столом переговорів, з дуже важливим голосом. Молдова є, на даний момент, блискучим учнем Східного партнерства. Інтерес Європейського союзу є сьогодні іншим аніж два десятиліття тому.”

Саркастичні, і коментатори, які попереджають, що вся дискусія може бути несвоєчасною після виборів від 30 листопада до молдовського парламенту. Якщо фаворитка в опитуваннях, промосковська комуністична опозиція прийде до влади, не Р. Молдова відновить контроль над сепаратистським регіоном, а лояльність Придністров’я до Росії знову заразить і Кишинів.

Румунське МЗС оприлюднило у п’ятницю прес-реліз в контексті кривавого збройного конфлікту на Сході України, в якому попереджало про перекриття доріг біля Чернівців, на кордоні з Румунією, у звязку з протестами. Пізніше надійшла інформація з регіону в якій уточнювалось, що жителі цього регіону в Західній Україні, в основному етнічні румуни обрали таку форму протесту, щоб висловити своє невдоволення щодо рішення влади в Києві оголосити часткову мобілізацію.

Сотні румунських молодих людей мобілізовано в армію, а їхні батьки побоюються, що вони будуть відправлені воювати на Схід, проти проросійських сепаратистів. Чоловіки з Чернівців вже втратили життя в боях на Сході. Таким чином, обурені люди спалили мобілізаційні посвідчення на вулиці. Місцеві жителі перекрили дороги і пригрозили, що вони не відступлять, поки регіональна влада не скасує мобілізаційні посвідчення, видані після, того, як останнього тижня, Верховна Рада схвалила часткову мобілізацію.

Президент Чернівецького обласного товариства румунської культури імені Міхая Емінеску Василь Бику, зробив кілька уточнень для Радіо Румунія: “Багато чоловіків були запрошені до військового комісаріату, щоб у кожному адміністративному окрузі, сформувати загін підготовки резервістів. Протестують особливо батьки і родичі тих, хто вже беруть участь у боях на Сході, звідки надходять недобрі вістки. Із Чернівців є люди, які загинули в боях. Отож всі бояться, щоб чоловіків не відправили на фронт.”

«В Україні повинен бути мир. Ми не хочемо, щоб наші діти йшли на війну і умирали”-. сказав один з чоловіків, які перекрили дорогу, цитований румунськими ЗМІ. Інший стверджує, чому румунська молодь повинна померти на Донбасі чи Донецьку, в той час як молоді люди на Сході відпочивають в їхньому краю як біженці. Румунська громада в сусідній країні, яка нараховує майже півмільйона, зосереджена в західній частині країни, на румунських територіях, яких колишній Радянський Союз анексував в 1940 році, і які в 1991 році увійшли до складу України,

Для цієї громади, третя за величиною після українців і росіян, російсько-український конфлікт не є і їй. У Бухаресті, Міністерство закордонних справ застерігає щодо поїздок в Україну. Для інформації про ситуацію безпеки в області, зацікавлені можуть знайти на веб-сайті www.mae.ro.