Tag: король

  • 80 років з часу встановлення прокомуністичного уряду Петру Грози

    80 років з часу встановлення прокомуністичного уряду Петру Грози

    Однією з глибоко негативних дат у сучасній румунській історії є 6 березня 1945 року. Того дня під тиском радянського емісара Андрія Вишінського було встановлено уряд, сформований Національним демократичним фронтом, альянсом на чолі з Румунською комуністичною партією, уряд під головуванням юриста Петру Грози. Уряд Грози, якого історики вважають найбільш токсичним урядом, несе відповідальність за радянізацію Румунії, перетворення її в економічному, політичному, соціальному та культурному плані з вільної та демократичної країни на репресивну та тоталітарну. Завдяки вжитим заходам уряд Грози націоналізував засоби виробництва, різноманітні об’єкти та приватні будинки, вніс зміни до законів, які стосувалися функціонування економічних одиниць, скасував політичні партії та полегшив для судової системи ув’язнення сотень тисяч невинних людей.

    У лютому 1945 року групи комуністів розпочали акції протесту проти уряду на чолі з генералом Ніколає Редеску, щоб дестабілізувати його і створити штучну кризу. Погіршення політичного клімату в той час описав у 1976 році Костянтин Вішояну, міністр закордонних справ у тому уряді, в ефірі Радіо Свобода. Вішояну нагадав про те, як Андрій Вишінський змусив короля Міхая І відправити у відставку Редеску: «У такій атмосфері і посеред усієї цієї метушні 26 лютого 1945 року Вишінський прибув до Бухареста. Радянське посольство повідомило мене, тодішнього міністра закордонних справ Румунії, що пан Вишінський бажає бути прийнятим королем наступного дня. Хоча це було неправильно сформульоване прохання, я порадив королю прийняти його. Наступного дня відбулася перша аудієнція Вишінського у короля, в якій брав участь і я. Вишінський почав пояснювати свою думку про ситуацію Румунії на той момент, говорячи всілякі неправдиві речі: що уряд був недостатньо демократичним, що він не контролював маси громадян, що він не робив достатньо, щоб заспокоїти напруженість. Все це були лише вигадки, але його теза полягала в тому, що уряд був недостатньо демократичним і його потрібно було змінити. Він зажадав від короля якнайшвидше замінити уряд Редеску. Ця перша аудієнція пройшла в цивілізованому тоні».

    Король намагався відкласти в часі заміну Редеску. Але Вишінський не бажав чекати. Відбувся другий, менш люб’язний візит, описаний Костянтином Вішояну: «27 лютого Вишінський знову попросився на прийом до короля. Я також був присутній на цій аудієнції. Тон Вишінського став більш брутальним, і він заявив від імені свого уряду, що ситуація, яка склалася, не може продовжуватися. <Ваша Величність повинна терміново втрутитися і покласти край цьому нестерпному стану речей, встановивши більш демократичний уряд>. Він навіть вимагав, щоб король негайно наказав Редеску піти у відставку і встановити більш демократичний уряд. Король пояснив йому, що уряд є максимально демократичним, оскільки складається з представників найважливіших партій, в тому числі комуністів, і що його підтримує весь румунський народ. Вишінський відповів королю, що уряд Редеску не є демократичним, не наводячи жодних аргументів».

    Третя аудієнція Вишінського у короля стала початком кінця румунської демократії. Костянтин Вішояну: «Наступного дня, 28 лютого, Вишінський попросив нової аудієнції у короля о 15.30. Я знову був присутній на зустрічі. Цього разу тон Вишінського був надзвичайно агресивним. Він сказав: «Я прийшов, щоб почути рішення Вашої Величності». Король відповів, що він поінформував уряд про бажання радянського представника і що зараз відбуваються переговори з представниками партій. Вишінський сказав: «Цього недостатньо, я вважаю, що уряд Редеску є фашистським урядом і повинен бути ліквідований». Він почав погрожувати, кажучи, що ситуація дуже серйозна і що новий уряд має бути встановлений до 18:00, тобто за дві години. Він встав, стукнув кулаком по столу, грюкнув дверима так голосно, що аж штукатурка навколо них тріснула. Так закінчилася третя аудієнція, на якій я намагався пояснити Вишінському, що король не може відправити уряд у відставку, не порадившись з головами партій, які його складають. Вишінський з фальшивою ввічливістю відповів, що він прийшов не до міністра закордонних справ, а до короля. Ми також поінформували британських і американських представників про позицію радянського представника, оскільки Вишінський виступав від імені Союзної контрольної комісії, до складу якої входили союзні держави. На жаль, політика, яку проводили в той час американці і британці, не дуже допомогла».

    Призначення Петру Грози на чолі уряду, якого підтримували комуністи, було ціною уникнення кровопролиття. Але це був також момент, коли 9 березня 1945 року румунська адміністрація повернулася до Північної Трансільванії, території, переданої Угорщині в 1940 році в результаті Віденського диктату.

  • Вілла Шіпот на курорті Сіная

    Вілла Шіпот на курорті Сіная

    Позаду Вартівної стоїть затишна вілла, перший поверх якої виконаний у стилі німецького ренесансу, а другий – у стилі білого модерну. Це вілла Шіпот або «Будинок архітекторів», будівля, що відіграє особливу роль в історії Королівського домену Сіная.  Днями Вілла Шіпот, також відома як «Будинок архітекторів», що є частиною королівського домену Пелеш-Сіная, була знову відкрита після масштабних робіт з реставрації, реконструкції та валоризації, ініційованих Асоціацією королівської спадщини Пелеш, що дозволило повернути справжню архітектурну перлину в туристичний маршрут Румунії. Історична будівля слугувала студією та домівкою для архітектора Карела Лімана, а тепер має унікальний виставковий простір – «Галерею архітекторів Пелеша» – як центр тяжіння. 

    У галереї відбуватимуться тимчасові виставки живопису та графіки, а також архітектурні та ландшафтно-архітектурні заходи та майстер-класи. Відомі науковці та архітектори ознайомлять громадськість з історією королівського архітектурного бюро Пелеша та видатною роботою тих, хто долучився до створення цього символу румунської державності. За словами голови Асоціації королівської спадщини, професора доктора, архітектора Константіна Іоана, «вони зробили Пелеш не тільки архітектурною перлиною, але й найсучаснішою спорудою:  “Пелеш виглядає історичним, ностальгічним, а на момент побудови він був найсучаснішим замком у Європі. У ньому був ліфт, електрика, плюс світловий люк, який відкривався і працює досі. Отже, дещо в цьому дусі реставрації, але є також авангардні елементи в румунському дусі. У певний момент дійсно вражає те, що якщо хтось починає реставрацію, то люди одразу ж гуртуються навколо такого проєкту. У нас не було проблем зі спонсорами. Вони приходили, пропонували. Є багато волонтерів, які нам допомагали”.

    Будівля, де жили і працювали чотири архітектори маєтку Пелеш, була офіційно відкрита у формі, вірній оригіналу, з відреставрованою більшістю елементів, із сучасним оздобленням та інвентарем. Реставрація, що тривала понад рік і коштувала понад півмільйона євро, включала зміцнення дерев’яної конструкції, повне відновлення інсталяцій, реставрацію вітражів і перепланування набережної струмка Пелеш, а також багато інших складних робіт. Три рівні будівлі розділені на виставковий простір, який називається Галерея архітекторів, на першому поверсі, і чотири кімнати для туристів на кожному з наступних двох рівнів, тобто на другому поверсі і на горищі. У галереї будуть розміщені тимчасові виставки та інформація про історію будівлі, а також інтерактивний простір, присвячений Карелу Ліману, в якому також буде розміщена віртуальна панель, що забезпечить відвідувачам легкий доступ до інформації. Окрасою галереї є також серія вітражів з портретами чотирьох архітекторів: Карла Вільгельма Додерера (1825-1900), Карела Зденека Лімана (1860-1928), Андре Лекомта дю Нуї (1844-1914), Йоганнеса Шульца (1845-1920) та Альфреда Поппера (1860-1928). Вісім кімнат, частина з яких схожа на квартири, і два холи для туристів не є великими, але повністю обладнані. З будь-якого з них відкриваються вражаючі краєвиди. З одного боку – площа Економат і гори Баюлуй, з іншого – замок Пелеш, а спереду – замок Пелішор. Пергамент і вітражі всього будинку також були відреставровані. Свинцеві віконниці були реінтегровані в шибки і вмонтовані в оригінальні рами. Будівля розташована в долині потоку Пелеш і разом з під’їзною дорогою до замку Пелішор утворює західну частину Сінайського маєтку королівської родини, неподалік від Економату. 

    Таким чином, вілла Шіпот інтегрується в домен Пелеш, доповнюючи символ румунської державності, який, за словами директора Національного музею Пелеш, Нарциса Доріна Іона, несе на собі повний відбиток короля Кароля I і заслуговує на те, щоб бути запропонованим до списку об’єктів ЮНЕСКО:  “Весь королівський домен Сіная має свого засновника – короля Кароля І. У жовтні цього року виповнилося 110 років з дня його смерті. 10 жовтня цього року я взяв участь у сесії в Дюссельдорфському замку – Еггерхоф в Німеччині, де представив лекцію про короля Кароля I, засновника сучасної Румунії, згадуючи людину, яка правила королівством в нашій країні протягом 48 років, і людині, якій ми завдячуємо не тільки сучасною Румунією, але й цим дивом у королівському маєтку Сіная, маєтку, над яким король працював протягом 40 років і працював з пристрастю, я б сказав, що навіть більше, ніж з пристрастю, за допомогою групи дуже талановитих архітекторів. Замок, який ми бачимо сьогодні, значною мірою робота Карела Лімана, головного архітектора, цей замок є символом королівської влади і колискою румунської династії. Король майже щодня приходив до архітектурного офісу, де обговорював з архітекторами плани, і оскільки він не міг бачити їх точно в просторі, Ліман приходив з макетом, показуючи йому, що він готує для розширення замку, нові зали, дизайн інтер’єру, і з цієї співпраці народилося те диво, яке ви бачите тут, і яке, ми сподіваємося, одного дня стане культурною спадщиною ЮНЕСКО.”

    Вілла була спроектована у 1900 році Карелом Ліманом, головним архітектором королівської сім’ї того часу, для офісів команди, що працювала на великих королівських будівельних майданчиках на курорті Сіная. Ліман також жив тут до своєї смерті в 1929 році. На одній зі знакових фотографій того періоду він споглядає Домен з тераси вілли, яку добудували у 1908-1909 роках. Вілла Шіпот стала частиною долі чеського архітектора, який, приїхавши до румунських князівств, щоб взяти участь у створенні Королівського домену, залишився жити в країні, яка «усиновила» його, очоливши Королівське архітектурне бюро. 

    Будинок Архітекторів повернувся до короля Міхая І у 2011 році, після тривалого періоду експлуатації румунською державою, яка використовувала його як туристичну віллу, не вкладаючи значних інвестицій у реставрацію та утримання. У період, коли вілла була вилучена з королівської спадщини, оригінальні меблі були замінені на меблі, характерні для 70-80-х років, що суперечить архітектурній ідентичності будівлі, а інтер’єри погіршилися через непрофесійні ремонти, відсутність систем опалення, погану ізоляцію та сильне протікання даху. З часом вілла опинилася в аварійному стані і більше не могла бути відкритою для відвідувачів. Очікується, що тепер після реставрації віллу «Шіпот» щороку відвідуватимуть близько 50 000 туристів, а також студенти, які приїжджають до Пелеша в рамках програм семінарів, організованих престижними університетами країни.

  • Замок Бран

    Замок Бран

    Овіяний легендами та історичними переказами, замок Бран розташований приблизно за 30 кілометрів від міста Брашов, на середньовічному торговому шляху, що з’єднував південну Трансільванію з князівством Волощина. Замок Бран будувався в кілька етапів, спочатку він був зведений для захисту під’їзної дороги і митного контролю. Перше укріплення з однією оборонною вежею було зведено у 1377 році, а згодом були додані інші стіни та вежі. У середині 17 століття князь Трансільванії Дьордь Ракоці ІІ продав замок Бран, який був важливим джерелом прибутку завдяки митному оформленню товарів, мешканцям Брашова. Громада Брашова утримувала його в управлінні до 1920 року, коли він був подарований королеві Румунії Марії.       

     

    Перебуваючи під управлінням румунської королівської родини, замок був модернізований за допомогою архітектора Карла Лімана, який пристосував його для житла. Замок став улюбленою резиденцією королеви Марії, яка в свою чергу передала його своїй доньці, принцесі Іляні. Під час комуністичного режиму його націоналізували, а через 61 рік, у 2009 році, замок повернули спадкоємцям принцеси Іляни. Інтер’єр був відреставрований, а об’єкти спадщини завезені, тож замок Бран тепер є частиною туристичного маршруту. Відвідувачі можуть побачити, серед іншого, покої короля Румунії Фердинанда I і королеви Марії, а також музичну вітальню, де в міжвоєнний період виступали відомі артисти. Міхня Морару, екскурсовод замку Бран, пояснив, чому румунські та іноземні туристи приїжджають сюди: «Це замок, який має багато цікавинок. Ми говоримо, що в замку Бран можна провести цілий день, тому що він пропонує нам багато приємних моментів. Після відвідин замку ми можемо скористатися рестораном. Навколо замку є парк, де можемо прогулятися, провести тут приємні моменти. Звичайно, є також можливість відвідати різні заходи, які відбуваються в замку Бран з різних нагод. Ми кажемо, що це мікс, тому що саме це робить історію успішною, це злиття історичної реальності з міфом і легендою про Дракулу».

    Графа Дракулу, персонажа однойменного роману ірландського письменника Брема Стокера, часто плутають з Владом Цепешом, князем Волощини. Якщо Дракула – вампір, який живе в руїнах замку в Карпатських горах, то Влад Цепеш – історична постать, яка очолювала антиосманські військові кампанії в середині 15 століття, а також здійснювала набіги в регіонах Бран і Брашов, щоб покарати купців, які відмовлялися підкорятися йому і платити мито. Це породило образ жорстокого правителя, який переслідував своїх підданих. У замку є виставка, присвячена графу Дракулі та Владу Цепешу, а також розділ під назвою «Історія страхів у Трансільванії», натхненний тим, що в селах навколо замку та за його межами люди вірили в існування злих духів, яких називали примарами. Так, місцеві історії розповідають про людей, які вдень живуть нормально, а вночі перетворюються на примар і переслідують інших.

     

    На першому поверсі цієї будівлі колись знаходилася квартира кастеляна, військового керівника фортеці, а після прибуття королівської сім’ї, в  міжвоєнний період, цей перший поверх був перетворений на квартиру королеви Марії, тобто спальню, малий та великий зали, де приймалися гості. З першого поверху, відвідувачі замку піднімаються по секретних сходах. На третьому поверху, турист заходить в один з найкрасивіших залів – музичний зал і бібліотеку королеви Марії. Слідує згодом лоджія або королівський балкон з готичними арками та видом на внутрішній двір. Звідси туристи піднімаються на відкриту терасу, з прекрасним видом на населені пункти, що належали Волощині. Звідси видні і руїни, що представляли кордон між  Трансільванією і Волощиною, а також середньовічну митницю з XIV ст.

     

    На другому поверсі можна відвідати квартиру королья Фердинанда, з її чудовими камінами, намальованими дверями і балками, королівську спальню, салон і вітальню. Теж тут знаходиться зал трансільванських середньовічних костюмів і зброї. Кінозал – це нещодавно улаштоване приміщення, де, на великому екрані відбувається показ кінофільмів з королівською родиною, військовими парадами і момент коронації королів в Алба-Юлії. На четвертому поверху улаштована квартира принца Ніколая, четвертої дитини королівського подружжя Фердинанда і Марії. І теж тут були улаштовані дві кімнати, сугестивно названі Номери Брема Стокера. Тут, румунською та англійською мовами розповідають про легенду Дракули, резюме роману Стокера, історію господаря Волощини Влада Цепеша, історію його смерті, про генеалогічне дерево родини Дрекулештів.

     

    Туристи, які приїжджають до замку, можуть відвідати й Тунель часу, інвестицію на суму в 1 млн. євро. Це таємний тунель, який ніколи не був відкритий для туристів з моменту його будівництва, понад 80 років тому. Він був побудований в 1930 році на замовлення королеви Марії, щоб скоротити шлях хворої на артрит королеви між замком та парком, де вона любила відпочивати. Довжина тунелю становить 40 метрів. Туристи входять у ліфт, спускаються 30 метрів через старий колодязь, а потім проходять через тунель довжиною 40 метрів, звідти дістаються до королівського парку. Тунель не є простим, і його перетин є справжнім мультимедійним досвідом. Кілька голограм ознайомлюють туристів із історією замку Бран, від його будівництва в 1377 до сьогодення.

    Halloween la Castelul Bran (sursa foto: Facebook / Castelul Bran)

    Традиційна вечірка на честь Хеллоуїна цього року буде організована в замку Бран у суботу, 2 листопада. Учасники зможуть насолодитися кількома заходами, спеціально підготовленими організаторами. Окрім специфічних декорацій, цьогорічний захід запропонує туристам унікальний сенсорний досвід: музику та звуки жахів, фантастичних персонажів, спеціальні проекції та кінореквізит. Розсіяне світло і скрипуча підлога додадуть атмосфері шарму. На завершення скажу, лише що протягом минулого року замок відвідали понад 720 тисяч туристів, пік припав на 2019 рік, коли його відвідали майже мільйон туристів.  

  • Королівський візит

    Королівський візит

    Багато хто задавався питанням, чи Чарльз III, який став сувереном Сполученого Королівства після смерті своєї матері Єлизавети II у вересні минулого року і був коронований на початку травня, відвідає коли-небудь Румунію на своїй новій посаді. Його прив’язаність до країни, до якої він вперше приїхав чверть століття тому як наслідний принц і яку він часто відвідує з тих пір, залишається незмінною, доказом чого є той факт, що новий британський король вирішив здійснити свою першу закордонну подорож саме до Румунії.



    Я завжди почував себе в Румунії як вдома, – сказав Чарльз на прийомі в його честь, організованому в п’ятницю президентом Клаусом Йоганнісом. Британський монарх виступив зі зворушливою промовою, що почалася румунською мовою і в якій він процитував великого румунського поета Міхая Емінеску: Країна слави, країна туги. І продовжив вже англійською: Пане Президенте, пані та панове, я не можу описати те задоволення, яке я маю від того, що знову відвідую Румунію. Здається, минуло 25 років з часу мого першого візиту до цієї чудової країни. Коли я приїхав сюди, і навіть раніше, я відчував глибокий зв’язок з Румунією. Як я вже говорив раніше, я полюбив Румунію, її культуру і мистецтво, її спадщину, історію, ландшафти і біорізноманіття.

    Президент Йоганніс подякував британському монарху за його роль у захисті цінностей румунської ідентичності та за його відкритість до того, що представляє румунське село, і нагадав про зусилля Чарльза щодо захисту екосистеми та відновлення унікального біорізноманіття Румунії.



    Якщо перший день, п’ятниця, в столиці, був складовою ввічливості його перебування в Румунії, то наступні чотири Чарльз присвятив візитам до населених пунктів двох трансільванських повітів, Ковасна і Брашов, які підкорили його з самого початку і де він володіє об’єктами нерухомості, які він відреставрував, врятувавши від руйнування. Його тепло прийняли місцеві жителі, як це було щоразу за останні два десятиліття, і він насолоджувався прогулянками на природі. Цим жестом він показує свою прихильність, – сказав місцевий чиновник про візит короля, якого цитує AFP.



    Французьке агентство пише, що Король Чарльз пишається тим, що є далеким родичем правителя 15 століття, відомого як Влад Цепеш, який надихнув на створення образу графа Дракули, і що, за його власними словами, у нього Трансільванія в крові. Переконаний захисник довкілля, він відкрив для себе цей регіон у 1998 році і став захисником сіл у самому серці Румунії, заснованих німецькими поселенцями вісім століть тому. Це буде унікальний момент для нашої громади – зустріти Короля, що стане знаком визнання роботи, виконаної ним за всі ці роки, – підкреслила голова Фонду Міхая Емінеску, який займається захистом трансільванської спадщини і перебуває під патронатом Чарльза.

  • Сторіччя Тріумфальної арки у Бухаресті

    Сторіччя Тріумфальної арки у Бухаресті

    16 жовтня виповнилося 100 років з дня урочистого відкриття Тріумфальної арки, однієї з емблем Бухареста, розташованої на однойменній площі. Саме цій даті було присвячено столичною мерією спеціальний захід – відеомаппінг-шоу на фасаді цієї будівлі в рамках 6-го видання Фестивалю зовнішнього мистецтва Spotlight, що пройшов з 14 по 16 жовтня. У межах фестивалю залучено також пам’ятник Міхаю Емінеску з румунського Атенеуму та кінну статую Кароля I перед Центральною університетською бібліотекою. Водночас публіку було запрошено відвідати інтер’єр Тріумфальної арки через тематичну виставку, пов’язану з історичним контекстом будівництва та урочистого відкриття Тріумфальної арки 16 жовтня 1922 року.  Сто років тому, наступного дня після церемонії коронації короля Фердинанда I і королеви Марії в соборі об’єднання в Алба-Юлії, біля Тріумфальної арки в Бухаресті відбулася церемонія, що згадувала про боротьбу румунського народу за державну єдність, як про це свідчить «Історія Румунії в даних», що вийшла у 2003 році в Бухаресті в Енциклопедичному видавництві.

    У 1922 році на шосе Кисельова була розміщена Тріумфальна арка – висока монументальна споруда, побудована на згадку про участь Румунії в Першій світовій війні. Тріумфальна арка в Бухаресті тісно пов’язана з румунськими національними традиціями. Одним із звичаїв римських предків румунського народу був прийом переможців під арками з ялин, які символізували радість перемоги на полях битв. Тому і на честь тих, хто брав участь в битвах під час війни за незалежність 1877 року, була споруджена тріумфальна арка. Вона побудована у знак пошани: “Захисникам незалежності – від жителів міста Бухареста”.

    Ідея пам’ятника у вигляді арки стала знов актуальною в кінці 1918 року після створення єдиної національної румунської держави. Для того, щоб звести арку до свят, що ознаменували об’єднання, було прийнято проміжне рішення. Були виконані фундамент із залізобетону і внутрішній скелет арки, а зовнішній фасад був зроблений тимчасово з гіпсу, який пізніше мали замінити на міцні будматеріали. Архітектори і будівельники об’єднали зусилля і прикрасили столицю одним з красивих пам’ятників. 16 жовтня 1922 року мала місце офіційна церемонія відкриття Тріумфальної арки, яка стала важливим історичним пам’ятником, символом національної єдності румунського народу. На жаль, будівельні роботи затягнулися і лише у 1935 році було прийнято остаточне рішення про їх завершення. Група відомих архітекторів і скульпторів – П. Антонеську, І. Жаля, А. Калінеську, Д. Медра, Д. Пачуря, К. Бараськи та інші зуміли протягом року завершити роботи восени 1936 року, і 1 грудня сталося офіційне відкриття пам’ятника.

    Арка побудована в неокласичному стилі. Південний фасад був оздоблений двома бронзовими медальйонами, що зображують короля Фердинанда та королеву Марію. У комуністичний період символи, які нагадували про монархію (тексти прокламацій короля Фердинанда, портрети короля Фердинанда та королеви Марії), були видалені. Після 1989 року відбулися важливі реставраційні роботи, оригінальні декоративні елементи, зняті після 1945 року, були повернуті на місце. У 1990 році, коли 1 грудня стало національним днем Румунії, румунська армія провела парад під Тріумфальною аркою, що стала символом національного свята Румунії.  На північному фасаді розташовані інші дві скульптури, що зображують мужність та віру. Мужність зображена військовим із шаблею у руках, а Віра – молодою людиною з хрестом. На арці висічені тексти великого румунського історика Ніколая Йорги. Тріумфальна арка в Бухаресті має 27 м. заввишки, 25 м. завширшки. Мармур румунський – з Рушкіци та Албешть.

    8 листопада 1941 року, через цю Тріумфальну арку проходило румунське військо, що взяло участь в кампанії заради визволення Бесарабії та Північної Буковини, а чотири роки по тому, 23 серпня 1945 року, сюди пройшли й румунські військові частини, що перемогли на полях битви в Трансільванії, Угорщині, Чехословаччині та Австрії. Зараз, Тріумфальна арка є одним із символів столиці Румунії.

  • Музей паровозів у н.п. Решіца

    Музей паровозів у н.п. Решіца

    Місто Решіца, якому відведено велику роль у
    розвитку румунської металургії і де виготовляли сталь, з якої була побудована Ейфелева вежа в Парижі, має простір, улаштований на чистому повітрі, в якому виставлені справжні коштовності румунського
    машинобудування – Музей паровозів. На додаток до нього є багато інших визначних пам’яток, але базовий туризм зосереджується
    на красі ландшафтів і особливих місцях, які природа створила з плином часу. Таким
    чином, Решіца для більшості туристів, які приїжджають в цей район, є відправною
    точкою в напрямок до найближчих національних парків, таких як Національний парк
    Семенік, Ущелини Карашулуй або Національний парк Кейле Нерей-Беушніца, а також
    до багатьох інших природних визначних пам’яток зони. Місто також може бути базою
    для зимових курортів з навколишніх гір, де можна займатися зимовими видами
    спорту найвищої якості.




    Перше, що спадає румунам на думку,
    коли мова заходить про місто Решіца, це те що Решіца промислове
    місто. Однак тут є багато інших речей, які варто відзначити, коли мова
    заходить про повітовий центр Караш-Северінського повіту. Я почну з позиції цього міста, на південному заході Румунії,
    між пагорбами в районі гори Семенік, і
    поруч трьох озер надзвичайної краси: Валюг, Секу і Трей Апе. Саме місто
    Решіца перетинає річка Бирзава уздовж головного бульвару, який з’єднує дві
    частини міста: старе і нове місто. Хребтом цього населеного пункту були,
    протягом довгого періоду часу, металургійна та машинобудівельна промисловості.
    Однак, в останні роки промисловість міста урізноманітнилася.




    У 1872 році, у цьому місті був вироблений
    перший на території Румунії паровоз (RESICZA-2), який був потім представлений
    на виставці в 1873 році у Відні. Паровоз був спроектований Йоганом Гасвелом,
    директором віденського локомотивного заводу. Локомотив був призначений для
    внутрішнього вантажного транспорту, а справжнє виробництво паровозів
    починається у Решіці у 1920 році і завершується в 1964 році, коли румунська
    промисловість переходить на виробництво дизельних та електричних локомотивів.
    Завдяки успіху в будівництві локомотивів, з 1930 року Румунія не імпортувала
    ані одного локомотиву. У період
    1926-1960 рр. в Румунії було побудовано 1207 паровозів. З них 797 у решіцькому
    заводі, а 410 на бухарестському Малакса. Перші паровози, що їздили
    територією Румунії були ті маршрутом Бухарест – Джурджу. Виставка паровозів під чистим небом у Решіці була урочисто відкрита 29 квітня 1972 року до
    100-річчя виготовлення першого паровоза в Решіці. З 1964 року виробництво
    паровозів у Решіці стало сторінкою історії. Так, упродовж 92 років тут було
    побудовано 1461 локомотив.




    Починаючи з 2018 року, сам простір виставлення та експонати Музею
    паровозів проходять через масштабні роботи з перефарбування локомотивів,
    перепланування парку, переасфальтування пішохідних алей, повної зміни системи
    освітлення, додавання нових елементів архітектурного освітлення. Таким чином,
    він став найбільшим Технічним музеєм під відкритим небом в Європі. Всього у
    Музеї паровозів під відкритим небом виставлені 16 локомотивів з різних епох
    будівництва (14 з яких були вироблені в Решіці) та найцікавіші зразки
    ремонтно-будівельної техніки минулого століття. Найбільш важливим – це
    локомотив Resicza, перший з трьох паровозів побудованих в
    Південно-східній Європі між 1872-1873 рр.. Локомотив виставлений на постаменті
    біля входу в музей.




    Так само у 2013-му році, до локомотиву
    №230.516, виробленого на
    решіцькому заводі у 1936 році, був причеплений не менш цінний з історичного
    погляду королівський потяг. Він був замовлений королем Фердинандом в Мілані. Ці
    вагони мали забезпечити йому весь комфорт під час його офіційних поїздок. На
    жаль, король не встиг користуватися ним, оскільки будувати потяг завершили
    після смерті короля. Натомість, упродовж часу, у вагонах цього потягу
    подорожували королі Румунії Кароль II, Міхай I, комуністичні лідери Георге
    Георгіу-Деж і Ніколає Чаушеску, а також іноземні гості, такі як
    Джеральд Форд, Генрі Кіссінджер, Леонід Брежнєв і Еріх Хонеккер і Тодор
    Живков. Як вагони Королівського потягу, так і інші вагони зберігаються у їх
    винятковій формі.

  • Різдвяна ялинка у Румунії

    Різдвяна ялинка у Румунії




    Одним із найважливіших різдвяних ритуалів, поряд
    із колінням кабана, співом колядок та даруванням подарунків, є прикрашання
    ялинки. Цей ритуал настільки добре увійшов у свідомість румунів, що Різдво майже
    неможливо уявити без ялинки. Проте ялинка увійшла в життя румунів зовсім
    недавно і це результат впливу західної культури в ХІХ-му столітті.




    Модернізація румунського простору, починаючи з
    1800 року, означала створення Румунської держави в 1859 році шляхом об’єднання королівств
    Молдови та Волощини, закладення основ капіталістичної економіки та запозичення ідей
    та моди із Заходу. Вони вважалися віхами оновлення. А одним із двигунів
    оновлення румунського суспільства став перехід до конституційної монархії в
    особі представника династії Гогенцоллернів-Зігмарінгенів, першого короля
    Румунії Кароля I, який у 1866 році розмістив у Бухаресті першу ялинку.




    Разом з музейницею Національного музею Котрочень у
    Бухаресті Штефанією Діну ми зробили короткий екскурс в історію різдвяної ялинки
    у Румунії. «З приходом принца Кароля I все почало мало-помалу змінюватися, а
    місцеві традиції почали переплітатися з німецькими. Пізніше, з появою при дворі
    принцеси Марії Единбурзької та Саксен-Кобург-Готської, почали поширюватися й
    англійські традиції. Ялинка походить зі скандинавського простору, а в німецькому
    просторі про неї є кілька легенд. Кароль I був уродженцем німецького міста Зігмарінгена
    і вирішив прикрасити першу різдвяну ялинку взимку 1866 року, щойно після того
    як зійшов на трон Об’єднаних князівств у травні.»




    Принц,
    а згодом король Кароль I прибув до Бухареста у 1866 році і разом з представниками румунської еліти та суспільства починає будівництво
    грандіозного проєкту сучасної Румунії. А різдвяна ялинка з його рідної Німеччини займала
    дуже важливе місце у проєкті сучасної Румунії,
    каже Штефанія Діну. «Є кілька історій, пов’язаних із
    прикрашанням ялинки у палаці Котрочень чи в Королівському палаці по вулиці Каля Вікторієй. Новий правитель, після прибуття в Румунію зупинився в одному
    з будинків родини Голеску. Моду прикрашання ялинки
    перейняли великі боярські родини у Бухаресті і
    так прикрашена різдвяна ялинка стала з’являтися в їхніх оселях. Мало-помалу прикрашена ялинка стала з’являтися і в
    громадських місцях, а масовим звичаєм це стало набагато пізніше, між двома світовими
    війнами, у 30-х роках минулого сторіччя.»





    У наші дні ялинку прикрашають різноманітні кульки
    та іграшки, верхівка, мішура, гірлянди тощо, але як виглядала ялинка 155 років
    тому? Чи були тоді всі ці предмети? Розповідає Штефанія Діну. «На початку таких
    прикрас було менше. Було більше цукерок, фруктів, кренделів, саме вони були
    головними прикрасами. Так само біли різні вогники та свічки. Поступово цукерки,
    фрукти та кренделі почали замінюватися такими прикрасами як кульки, янголи,
    зірки, як це було при дворі принца Фердинанда в Котрочень. Ці ялинкові прикраси
    привезли з Нюрнберга, Німеччини. Канцлер палацу Котрочень Евген Бухман написав
    у своїх мемуарах, що вони були найкрасивішими з тих, які він коли-небудь бачив.»




    Ми запитали Штефанію Діну, як румунське суспільство
    сприйняло різдвяну ялинку, яку німецька династія привезла до Румунії. «Це була
    радість для всіх, Королівський дім завжди був зразком для наслідування.
    Автоматично особи з близького оточення королівської родини намагалися
    наслідувати чи вивести на перший план те, що трохи відрізнялося від того, що
    вони відчували раніше. Радість святкової зустрічі всієї родини біля різдвяної
    ялинки також є запозиченням від королівської родини. У Котрочень і в
    Королівському палаці на Каля Вікторієй королівська родина збирала весь персонал
    навколо ялинки. Це були в першу чергу члени королівської сім’ї, усі службовці
    як вищого, так нижнього рангу, члени
    свити, іноді також члени уряду і парламенту. Спочатку це були неофіційні
    зібрання, а після того як гості розходилися, члени королівської родини
    залишалися біля ялинки. Це відбувалося завжди у переддень Різдва, а після розподілу
    подарунків з-під ялинки мала місце святкова вечеря.»




    Різдвяна ялинка настільки припала до душі румунам,
    що її навіть сприйняли консервативні кола Церкви та в сільській місцевості, – каже
    Штефанія Діну. «Вона була швидко прийнята тому, що з 17-18 століть у
    суспільстві існували ритуали з ялинкою. Ялинки прикрашали на весілля, вона була
    й похоронним деревом, тому різдвяна ялинка фактично стала доповненням до цих
    ритуалів. Ялинка у цих ритуалах символізувала дерево життя, завжди зелене. Є
    ціла символіка, пов’язана з присутністю ялинки в громадах. У сільській
    місцевості ялинка була присутня з 17 століття, в міській місцевості її
    присутність була зафіксована напередодні Різдва.»





    Різдвяна ялинка осучаснила румунську ментальність
    і доповнила давніші румунські традиції. Вона стала одним з найгарніших переплетінь,
    якому всі радіють до наших днів.

  • 24 – 30 жовтня 2021 року

    24 – 30 жовтня 2021 року

    Нові протиепідемічні обмеження



    Майже кожного дня тижня кількість нових випадків зараження COVID-19 в Румунії
    перевищувала десять тисяч, а кількість летальних випадків, спричинених новим
    коронавірусом, залишалася сотнями. Румунська влада запровадила обов’язковість
    так званого зеленого сертифіката у різних обставинах. Доступ до державних закладів, ресторанів, театрів, кінотеатрів здійснюється лише
    на підставі цього документа, який містить дані про вакцинацію від COVID-19, негативний
    ПЛР-тест або перенесення хвороби. Носіння захисної маски знову стало
    обов’язковим навіть на відкритих просторах. Також було відновлено нічний
    карантин, пересування осіб будучи обмежене з 22:00 до 5:00. Виняток становлять
    щеплені особи або ті, які перенесли хворобу, екстрені випадки або особи, які
    йдуть на роботу. Зважаючи на велику кількість захворювань і драматичну ситуацію
    в румунських лікарнях, все більше людей обирають щеплення проти Covid-19.
    Добовий баланс щеплень загалом перевищив сто тисяч, більшість людей отримали першу
    дозу. Румунська влада вважає, що якщо
    темпи вакцинації збережуться на поточному рівні, то до кінця року буде вакциновано
    понад 70% населення віком понад 12 років. Майже 12 мільйонів
    румунів можуть отримати хоча б одну дозу, порівняно з менш ніж 7 мільйонами,
    скільки зареєстровано на даний час.




    Скандал довкола фальшивих сертифікатів





    Пандемія може бути й прибутковою.
    Центр вакцинації проти COVID-19 у Бухаресті був тимчасово закритий у четвер
    після того, як виникли підозри, що там видаються фальшиві зелені сертифікати.
    Поліція провела домашні обшуки в Бухаресті, а близько 170 осіб будуть допитуванні.
    Держслужбовця було затримано. Прокурори стверджують, що відряджені до
    відповідного центру держслужбовці за гроші внесли до сертифікату про
    щеплення ідентифікаційні дані окремих осіб, які не отримали
    сироватку. Людей, запланованих на вакцинацію в цьому центрі, відправлять в
    інші центри, а робота відповідного центру відновиться після
    зміни всієї бригади, яка займалася видачею фальшивих сертифікатів.




    П’ятра-Нямц
    за рік після пожежі



    Якщо
    розслідування пожежі в лікарні
    Бухареста
    тільки розпочалося, у випадку трагедії, що сталася рік тому в
    лікарні у місті П’ятра-Нямц
    (північний схід Румунії), відомі перші висновки.
    Лікарня, як юридична особа, та десять фізичних осіб притягуються прокурорами
    до
    відповідальності за пожежу, що сталася 14
    листопада 2020 року, в результаті чого загинули
    десять пацієнтів. Серед обвинувачених є шість тимчасових керівників медичного
    закладу, яких звинувачують у тому, що вони не
    переглянули процедури після того, як лікарня була перетворена на ковід-лікарню.
    Вони не застосували заходи щодо забезпечення
    пожежної безпеки у відділенні інтенсивної терапії. Такі же звинувачення
    висуваються двом медсестрам, які в ніч пожежі надавали допомогу
    хворим на COVID-19 та які залишили без нагляду біля вмираючого
    хворого запалену свічку, що припускається спричинило спалах пожежі. Двоє лікарі відділення
    інтенсивної терапії також притягуються до відповідальності, один – керівник відділення, за
    підробку деяких документів щодо надання допомоги пацієнтам. Пожежі у
    відділеннях інтенсивної терапії, що призвели до численних жертв, відбулися
    цього року і в бухарестській лікарні імені Матея Бальша та в повітовій лікарні
    Констанца (південний схід країни).




    Гроші від Брюсселя





    У четвер Національний план відновлення та стійкості Румунії був
    затверджений Радою міністрів фінансів Європи на рекомендацію Єврокомісії. Це була остання процедура перед доступу Румунії до
    виділених коштів. Перший транш грошей мають надійти до країни до кінця року.
    Для початку – 3,7 млрд євро у вигляді попереднього фінансування. Загальна сума,
    виділена Румунії через Національний план відновлення та стійкості становить
    понад 29 мільярдів євро. Віце-президент Єврокомісії Валдіс Домбровскіс уточнив,
    що на виділення цих коштів не впливає відсутність у Бухаресті уряду з повними
    повноваженнями. Наразі в Брюсселі схвалили плани відновлення та стійклсті для
    22 з 27 країн-членів, а частину грошей отримали 17 держав.




    День Збройних сил
    Румунії та сторіччя останнього короля




    У понеділок, як кожного року до Дня Збройних сил
    Румунії були
    організовані військові та релігійні церемонії, а численні події відзначили
    сторіччя від дня народження останнього короля Румунії Міхая I. Ці два
    моменти збігаються, оскільки 25 жовтня 1944 року під час Другої світової
    війни армія звільнила останню ділянку румунської землі,
    окупованої Хортиською Угорщиною.
    Історики кажуть, що остаточний штурм міг відбутися кілька днів раніше, але ювілейну
    перемогу генерали вирішили присвятити своєму молодому і відважному
    королю. 23 серпня того ж року Король Міхай I наказав арешт маршала Іона Антонеску, який фактично
    керував державою, вихід Румунії з коаліції з
    нацистською Німеччиною та приєднання до своїх традиційних союзників: США та
    Великобританія. На думку істориків, це рішення скоротило війну щонайменше
    на півроку і врятувало сотні тисяч життів. Через три роки, коли країна була
    практично під радянською військовою окупацією та очолювалась маріонетковим комуністичним
    урядом, король був змушений зректися престолу та жити у засланні на Заході. На батьківщину король
    зміг повернутися лише після антикомуністичної революції 1989 року. Колишньому
    королю повернули румунське громадянство у 1997 році та частину маєтку. Король
    Міхай I, у якості спеціального
    посла, виступав у великих західних канцеляріях за приєднання Румунії до НАТО у
    2004 році та ЄС у 2007 році. Він пішов з життя 5 грудня 2017 року.

  • Орадська фортеця – 9 століть історії

    Орадська фортеця – 9 століть історії


    Сьогодні ми вирушаємо на північний
    захід Румунії до міста Орадя. Однойменна фортеця, одна з небагатьох бастіонних фортець в нашій країні, є символом міста та
    центральним пунктом культурних заходів.


    Археологічні
    дослідження встановили місце розташування цього першого міського центру під
    нинішнім відбитком міста Орадя. Перша споруда спочатку була зведена в кінці XI століття на
    острові, розташованому між рукавами ріки Крішул Репеде та Пеца, у заболоченому
    та лісистому районі. Сюди, в район, що носить назву Сад оленів, угорський
    король Ладіслав приїжджав на полювання, звівши першу будівлю – церкву,
    присвячену Пресвятій Діві Марії. У легенді розповідається про те, що одного
    вечора в 1092 році, коли угорський король Ладислав I полював у краю Крішів на
    оленів, на широкій галявині, що охоронялася з обох боків рукавами ріки Крішул
    Репеде, ранковий туман огорнув всіх. Король швидко заснув, і уві сні йому
    показалися двоє ангелів, які порадили побудувати там монастир на честь Пресвятої
    Богородиці. Він назвав це місце Варад, а навкруг монастиря побудував фортецю,
    яка століттями стояла на захист християнства.

    У 1619 році трансільванський
    принц Габрієль Бетлен розпочав всередині фортеці будівництво унікального палацу
    зі стінами, паралельними із зовнішніми стінами фортеці, в п’яти кутах яких було
    побудовано по одній вежі. В основі палацу лежить проєкт італійського архітектора
    Джакоми Ресті з Верони. Після смерті принца Габрієля Бетлена будівництво було
    продовжено принцом Георгієм Ракоці I
    (1630-1648 рр.), а згодом Георгієм Ракоці II
    (1648-1660 рр.). Княжий палац, унікальний в Трансільванії, був завершений в
    1650 році в стилі пізнього Відродження. Рів, що оточує фортецю, нагадує про
    важливу оборонну роль, якою була наділена ця споруда, і яку протягом століть
    вдалося завоювати лише тричі. Завглибшки 4 метри та завширшки 50 метрів, рів був
    заповнений термальною водою зі струмка
    Пеца, а також холодною водою з Крішул Репеде, що запобігало замерзанню води та
    завоюванню фортеці взимку.


    У наші дні, Орадська фортеця є однією з найважливіших пізньосередньовічних
    архітектурних пам’яток Трансільванії та країни, взагалі. Це
    місце, де історію міста можна найкраще відчути і побачити. Фортеця була відкрита з 2015
    року після тривалого процесу реставрації
    будівель, внутрішнього двору та моста. Зараз Орадська
    фортеця є центральним пунктом культурних заходів, від середньовічних
    фестивалів до кіновечорів, проведених на траві в парку Фортеці. Йонуц Чорба, заступник директора Музею міста Орадя,
    каже, що турист має безліч причин провести вільний час у фортеці Орадя: «Перш за все, фортеця
    має майже тисячолітню історію, багату та різноманітну. З
    часом вона була твердинею і місцем оборони, але також була
    єпископським центром, релігійним центром, на початку свого існування. У
    фортеці упродовж часу було поховано декількох королів та королев. Серед
    них – Ладислав I, який заклав, так би
    мовити, фундамент фортеці. Після
    смерті його було зараховано до
    лику святих. Також Андрій
    II, король Угорщини, Ладислав IV Куман, Сигізмунд Люксембурзький, король
    Угорщини, імператор Римсько-німецької імперії, його дружина, королева Марія,
    королева Беатрікс, дружина Карола Роберта Анжуйського, у тому числі дочка господаря Волощини Ніколая Александру була також
    похована у фортеці Орадя. На жаль цих могил у нашій фортеці вже не має».



    Йонуц Чорба, заступник директора Музею м. Орадя
    наводить інший вагомий аргумент щодо важливості цього пам’ятника: «У середньовіччі Орадська фортеця була місцем зустрічі
    багатьох коронованих голів для обговорення різних питань та укладення
    договорів. Хочу навести приклад зустрічі, що відбулася наприкінці березня 1412
    р. між Сигізмундом Люксембургським, з одного боку, та королем Польщі
    Владиславом Ягайлом. Вони домовилися щодо політики проти Османської імперії,
    яка була дедалі агресивнішою на Балканах. Хочу сказати вам, що у фортеці Орадя побували
    упродовж часу Андрій III Угорський, Людовик Великий, Матія Корвін, Міхай Хоробрий,
    Йосиф II або, не так давно, імператор Франц Йосиф».




    Після поховання в Орадській фортеці короля Ладислава I, він був зарахований до лику святих, ставши Ладиславом I Святим. Невдовзі його місце поховання було перетворене на місце паломництва. Кажуть, що в Середньовіччі, Орадя
    була своєрідною Компостелою Центральної Європи, бо паломники приходили молитися до
    могили святого короля. Пізніше, в епоху Відродження, фортеця була промоутером цієї
    течії, оскільки тут розміщувалася штаб-квартира римо-католицького Єпископства. Активна участь єпископів у розвитку культурного життя
    перетворила фортецю Орадя в XV столітті на один з найважливіших європейських центрів Гуманізму
    та Відродження. У фортеці була велика бібліотека з книгами, привезеними з
    Італії, своєрідний притулок Literarum, місце зустрічей великих тогочасних вчених-гуманістів,
    католицька капітульна школа, де також навчався великий вчений-гуманіст Ніколаус
    Олахус, а також астрономічна обсерваторія, яка встановила нульовий меридіан
    карт в Орадії протягом декількох століть. Цей меридіан проходив крізь Фортецю, будучи
    локалізований тут австрійським фізиком Георгом фон Пеуербахом, за наполяганням видатного
    гуманіста, єпископа Орадії Іоана Вітязя.

  • Король Кароль ІІ

    Король Кароль ІІ




    Влітку 1930 року на
    престол Румунії зійшов король Кароль II, перший син творців Великої Румунії, короля Фердинанда I та королеви Марії. Найбільш
    суперечливий румунський король Кароль IIпровів важливі реформи за роки
    його правління. Але його проблемний характер і поведінка загалом завадили йому
    та його правлінню піднятися до рівня своїх попередників.




    Король Кароль II народився 15 жовтня 1893 року в Сінаї, резиденції
    королів Румунії. Взяв участь у Другій Балканській війні 1913 року та Першій
    світовій війні. Авантюрний і надзвичайно гордий характер, Кароль двічі зрікся
    престолу Румунії, в 1918 і 1925 роках. У 1920 році його перший син народився
    від шлюбу з Йоаною Ламбріно, шлюбу, укладеного без схвалення Парламенту
    Румунії. Після розірвання шлюбу із Ламбріно, послідував законний шлюб із
    грецькою принцесою Еленою, яка в 1921 році народила йому майбутнього короля Міхая
    I. У 1927 році, після
    смерті свого батька, Фердинанда І, Кароль перебував у вигнанні, а регентство
    керувало Румунією в ім’я його неповнолітнього сина. У 1930 році він повернувся
    на трон на заклик румунського політичного класу. Протягом десятиліття правління,
    Кароль ІІ перетворив країну. Серед іншого, за часи його правління, відбулася
    велика систематизація Бухареста, був побудований Королівський палац, почала
    діяти відома культурна установа «Королівські фонди».

    Адвокат Раду Борош, доктор
    Інституту повітряного права в Кенігсберзі, Німеччина, займав кілька посад у
    румунській аеронавтиці в 1930-х рр. У 1995 році в інтерв’ю Центру усної історії
    Румунського радіомовлення, Борош наголосив на ролі, яку Король Карол II зіграв щодо розвитку аеронавтики
    у Румунії: «Я хочу сказати, що для мене король Кароль був великим королем. І
    якби румуни це зрозуміли, то ми б
    зробили набагато більший прогрес. Все, що було зроблено від кінця Першої
    світової війни до Другої світової війни, все, що було зроблено в країні, у
    промисловості, в адміністрації тощо, було зроблено під його патронажем, було нав’язано
    ним. Коли він повернувся в країну, то з точки зору авіації, у нас майже нічого
    не було зроблено. Під час Першої світової війни у ​​нас було мало льотчиків і наглядових
    аеростатів. Ми займалися більше наглядовими аеростатами, ніж винищувачами або літаками. Тому він вирішив розвинути
    військову авіацію. Для військовій авіації він наказав створення Брашовської аваційної
    компанії , де ми побудували винищувач, I.A.R. 14, який на той час, у 37-38 роках,
    був одним із хороших винищувальних літаків. Окрім військової авіації, він
    зрозумів, що ми повинні мати ще й цивільну авіацію. Він був далекоглядною людиною
    і зрозумів, що літаки стануть важливим засобом пересування. І тоді він вирішив
    створити суто румунську авіакомпанію. До створення цього румунського товариства,
    Румунія брала участь разом із Францією у Франко-румунському товаристві».




    Але у колоря також були значні
    недоліки особистості, які вплинули на функціонування держави та майбутнє його
    правління. Він оточив себе людьми зі злим впливом, жадібних до грошей та хитрою
    коханкою (Елена Лупексу). На зовнішньому
    плані, румунський король намагався досягти політичного балансу, але без
    особливих успіхів. Раду Лобей був керівником служби безпеки короля, і в 1994
    році він розповів про візити короля у 1938 році до Франції, Великобританії та
    Німеччини: «У листопаді 1938 року я супроводив короля до
    Лондона. Програма була добре встановлена прем’єр-міністром Армандом Келінеску,
    з щоденними інструкціями. Однак цього графіку було важко дотримуватися,
    оскільки Королівський двір Англії не хотів приймати Кароля. І навіть французька
    влада поставила умову, а саме щоб пані Лупеску не супроводжувала його до
    Франції. І звичайно, наступного дня після прибуття короля Кароля, прибула й пані
    Лупеску, але вони не оселилися в тому ж готелі. Делегація провила візит до Парижа,
    а потім до Лондона, де провела майже 10 днів. Потім вона повернулася до Парижа,
    і звідти мала повернутися в країну, таким був наш графік. Однак, одного ранку, я
    точно не пам’ятаю коли саме, мабуть, 9 листопаду, коли я прибув до готелю «Meurice»,
    в якому жив Кароль, він повідомив мені, що вирішив поїхати до Берхтесгадена до
    канцлера Гітлера, однак цей візит не був включений до нашого плану! Небо впало
    мені на голову. Тому що, ці візити були отримані з такими великими труднощами,
    саме щоб покращити його стосунки із західними державами, і ми їхали в гості до
    Гітлера …».




    У 1940 році сталася катастрофа. Це був рік,
    коли Румунія втратила території, отримані з великими жертвами в кінці Першої
    світової війни: Бессарабію, Північну Буковину, Північну Трансільванію та Південну Добруджу. У вересні 1940 року Кароль
    II залишив трон Румунії і знову поїхав у вигнання зі
    своєю коханкою Еленою Лупеску та
    кількома їх близькими людьми. Помер він 4 квітня 1953 року в Ешторілі (Португалія),
    і на його похоронах були присутні лише кілька близьких йому людей, у тому числі його брат Ніколає.

  • 22 серпня 2019 року

    ВИБОРИ -
    Національний виконавчий комітет Соціал-демократичної партії, «першої скрипки»
    керівної коаліції у Румунії, у п’ятницю, напередодні конгресу політичної сили,
    має розглянути і схвалити кандидатуру прем’єр-міністра Віоріки Денчіле на пост
    президента. Крім неї про намір балотуватися в президенти вже заявили чинний
    глава держави Клаус Йоханніс, якого підтримує найбільша опозиційна
    Націнал-ліберальна партія, лідер опозиційного альянсу USR-PLUS Дан Барна та
    лідер Альянсу лібералів і демократів (при владі) Келін Попеску Терічану. Вибори
    Президента Румунії пройдуть восени цього року.




    РІЧНИЦЯ – У
    п’ятницю виповнюється 75 років з того часу, як 23 серпня 1944 р. Король Румунії
    Міхай І вирішив заарештувати маршала Іона Антонеску, керівника пронімецького
    режиму в Бухаресті, вийти з коаліції з Німеччиною та приєднатися до своїх традиційних союзників англо-американців.
    Історики вважають, що його рішення скоротило війну в Європі на півроку і
    врятувало сотні тисяч життів. Через три роки, коли країна фактично перебувала
    під радянською військовою окупацією та під управлінням
    комуністично-маріонеткового уряду, король Михай І був змушений зректися
    престолу і покинути Румунію. Він повернувся на Батьківщину лише після
    антикомуністичної революції 1989 року і помер в 2017 році на 96 році життя.






    КОРУПЦІЯ – Національна
    антикорупційна дирекція Румунії скерувала до суду справу колишнього начальника Національної
    служби податкового управління Румунії Соріна Блежнара за фактом хабарництва. У
    цій справі також проходять і колишній заступник голови служби Віорел Коменіце,
    колишній заступник генерального комісара Сорін Флоря та дружина Соірна Блежнара.
    Прокурори стверджують, що Блежнар, Коменіце та Флоря через посередників отримали
    гроші від бізнесмена для кришування незаконного бізнесу компанії останнього. Гроші,
    призначені колишньому голові податкової служби, були отримані його дружиною від
    двох посередників бізнесменів. Прокурори управління по боротьбі з корупцією кажуть,
    що з травня 2011 року по квітень 2012 року Сорін Блежнар отримав 1,2 мільйона євро
    хабара, Коменіце – 960 тис. євро, а Флоря – 300 тис. євро.

    НАПРУЖЕННЯ – У Республіці Молдова спостерігається нове
    напруження усередині керівної коаліції, утвореної з Соціалістичної партії
    президента Ігоря Додона та проєвропейським блоком ACUM на чолі з прем’єр-міністром Майєю Санду та
    віце-прем’єр-міністром Андреєм Нестасе. Уряд оголосив 23 серпня днем жалоби. У
    цей день в 1939 р. був підписаний радянсько-нацистська угода відома як Пакт
    Ріббентропа-Молотова. У результаті цього в 1940 році СРСР висунув Румунії
    ультиматум й анексував східні румунські території, на яких була створена
    нинішня Республіка Молдова. Цього дня в Європі відзначають День пам’яті жертв
    тоталітарних й авторитарних режимів, таких як фашистський та комуністичний. З іншого боку Адміністрація Президента
    Республіки Молдова 24 серпня організовує святковий концерт з нагоди 75-річчя «визволення
    Р.Молдова від фашистської окупації», тобто повторної анексії Москвою цих земель,
    наприкінці Другої світової війни. На ньому буде присутній і міністр оборони
    Росії Сергій Шойгу, якого запросив його молдовський колега, соціаліст Павел
    Войку, без відома прем’єр-міністра Майї Санду. Остання зазначила, що з огляду
    на це відповідний візит має приватний, під час якого не буде підписано жодної
    офіційної угоди. Вона зажадала від міністра закордонних справ Ніку Попеску викликати
    молдовського посла в Москві для пояснень.




    ЗОЛОТИЙ
    ОЛЕНЬ
    – У місті Брашов (в центрі Румунії) у четвер стартує Міжнародний
    фестиваль «Золотий олень». У 19-му за рахунком фестивалі естрадної музики візьмуть
    участь відомі імена вітчизняної та світової музичної сцени, серед яких: Штефан Беніке
    молодший, Ірина Рімес та ірландський співак Ронан Кітінг. Перші два вечори будуть
    присвячені конкурсу виконавців. 12 солістів з десяти країн, в тому числі двоє з
    Румунії, боротимуться за головний трофей. Продовжуючи півстолітню традицію,
    учасники виконуватимуть, крім пісні з власного репертуару, й одну румунську
    пісню. Переможці будуть оголошені у суботу на гала-вечері вручення призів. У
    неділю пройде вечір фольклору з найвідомішими співаками, в тому числі леутарами. У той же
    час відбудуться концерти румунських і міжнародних зірок. Міжнародний фестиваль «Золотий
    олень» дебютував у 1968 році і проходив 18 разів, востаннє у 2018 році, коли
    організатори відзначили 50-річчя створення фестивалю.




    РІВЕНЬ
    ЖИТТЯ
    – Річний чистий дохід на душу населення в Румунії у минулому році збільшився
    на 18%, сягнувши 5.083 євро. Принаймні це випливає з дослідження, опублікованого
    компанією GfK Румунія. Найбільш розвиненими є столиця і повіти Клуж, Тіміш та Їльфов.
    На протилежному кінці списку – повіти Ботошань (північний схід), Васлуй (схід),
    Келерашь (південний схід) та Джурджу (південь), де купівельна спроможність
    значно нижча середнього по Румунії. Дослідження також відзначає підвищення
    рівня життя в повітах Брашов і Сібіу, регіонах, де окреслюється нова промислова
    зона Румунії, що залучає великі інвестиції. Індекс купівельної спроможності,
    який вимірюється GfK, являє собою чистий річний дохід на душу населення, із зарплати,
    пенсії, допомоги по безробіттю та допомоги по догляду за дитининою після
    вирахування податків та соціальних внесків.

  • Минув рік з часу відходу у вічність Міхая I-го, останнього короля Румунії

    Минув рік з часу відходу у вічність Міхая I-го, останнього короля Румунії

    У країні, в румунських
    історичних громадах поблизу сучасних
    кордонів або в діаспорі, румуни вшановують
    пам’ять останнього свого Короля Міхая I, який відійшов у вічність на 96 році життя, у своїй резиденції у
    Швейцарії. Його
    біографія співпадає з недавньою історією Румунії, яка була як героїчною, так і трагічною. Король Міхай I був останнім
    главою держави часів Другої
    світової війни та останнім
    з чотирьох королів німецької династії Гогенцоллерн-Зігмарінген, встановленої на престол 1866 року, яка побудувала сучасну Румунію.




    Король Румунії Міхай І народився 25 жовтня 1921 року у
    Сінаї, гірському курорті у центрі країни. Син короля Кароля II та грецької
    принцеси Елени, Міхай зійшов уперше на престол, коли йому було лише шість
    років, після смерті у 1927 році свого діда Фердинанда, творця Великої Румунії,
    оскільки його батько, Кароль II відмовився у 1925 році від престолу і покинув
    країну. Неповнолітній Міхай управляв країною під регентством упродовж трьох
    років доти, доки Кароль II повернувся в країну й замінив його. Другий період правління
    короля Міхая I почався у вересні 1940 році, коли йому
    сповнилося 19 років, після зречення свого батька, Кароля II від престолу, який впровадив корумповану і криваву королівську диктатуру і поступив без опору, наприкінці
    Першої світової війни,велику частину територій, які були
    під владою Бухареста:Бессарабію, північну Буковину, північну Трансільванію та південну Добруджу.




    Сприйнятий як незрілий, король довго залишався в тіні
    маршала Йона Антонеску, який вивів Румунію на орбіту нацистської Німеччини. Але, 23 серпня 1944 року, під час Другої світової
    війни, коли Червона армія ввійшла на територію Румунії та загрожувала стерти з
    карти Бухарест, молодий монарх з мужністю наказав заарештувати маршала Йона
    Антонеску та розірвав союзний договір Румунії з гітлерівською Німеччиною,
    в результаті чого Бухарест повернувся до своїх традиційних союзників Сполучених
    Штатів Америки, Франції та Великої Британії. На думку істориків, цей
    сміливий акт скоротив війну на 6 місяців і врятував життя сотень тисяч людей.




    Три роки по тому, коли країна перебувала практично під
    радянською військовою окупацією, а до влади прийшов маріонетковий комуністичний
    уряд, Король Міхай І-й був змушений відректися від престолу і піти у вигнання на Захід. Він управляв роботою Національного комітету Румунії, який вважався румунським урядом у вигнанні навіть, якщо західні демократії ніколи не визнали цей його статус. До Антикомуністичної
    революції 1989 року, короля Міхая I постійно переслідувала колишня політична
    поліція Секурітатя тодішнього бухарестського режиму. Король Міхай I повернувся в країну лише
    1997 року, коли йому було повернуто
    відкликане комуністами румунське громадянство, а згодом і деякі маєтки. Як
    спеціальний посланник при західних канцеляріях він вніс свій особливий вклад у
    зусилля щодо вступу Румунії в НАТО, у 2004 році, та в ЄС, у 2007 році. Перша
    серед п’яти дочок, принцеса Маргарета, є спадкоємицею Короля Міхая І на посаді
    керівника Королівського дому Румунії і зберігачем Корони.

    «Я не бачу Румунію сьогодні як країну успадковану від наших батьків, а як країну, яку ми запозичили у наших дітей», – ствердив останній король румунів.

  • 70-річчя зречення престолу короля  Міхая  І

    70-річчя зречення престолу короля Міхая І

    30 грудня 1947 року король Міхай I був змушений комуністичним урядом зректися престолу і залишити країну. Була створена республіка, нова форма правління в історії Румунії, нелегітимна з огляду на спосіб у який було це зроблено, з грубим порушенням верховенства закону. Монарх неодноразово розповів, як цей день змінив історію сучасної Румунії, оскільки комуністичні лідери змусили його підписати акт про зречення. Інші свідчення, які нагадують той день, описують нагальну ситуацію, в якій відчувається жорстокість нового комуністичного порядку. Одне з таких свідчень відноситься до молодшого лейтенанта Мілоша Павела, офіцера Королівського гвардійського батальйону, який командував взводом, що віддав останню честь королю Румунії, 30 грудня 1947 року.

    Королівська гвардія перебувала у підпорядкуванні Міністерства національної оборони, як будь-яка військова частина в країні. Офіцери і унтер-офіцери та солдати мали ті ж грошові права, як в решті армійських частинах, але уніформи військовослужбовців королівської гвардії трохи відрізнялись, тому що так вимагав протокол. Батальйон складався з чотирьох рот, по дві в кожній королівській резиденції, в Бухаресті та на курорті Синая. Кожна рота мала близько 100 військовослужбовців, розділених на три взводи. Батальйон мав у своєму розпорядженні лише легку стрілецьку зброю, автомати і гвинтівки, які використовувались при виконані служби. В інтерв’ю, в 1997 році, Центру усної історії Румунського радіо Мілош Павел розповів за яких умов приймали військовослужбовця у Гвардійський батальйон: «Офіцери були переведені до цього елітного підрозділу румунської армії на основі здобутих результатів при завершенні військових навчальних закладів за кордоном і військовослужбовців з особливими професійними якостями, здобутими у рамках військової діяльності в країні. Соціальне походження офіцерів не було критерієм відбору. Я син селянина, і мої три товариші, що були переведені разом зі мною до гвардійського батальйону належали до середнього класу: державні службовці, торговці і т.д. І для військовослужбовців відібраних до Королівської гвардії, соціальний критерій не мав ніякого значення. Натомість, вимагали грамотності і фізичної підготовки. Всі були високим, стрункими і гарними, оскільки брали участь в протокольних місіях.

    Восени 1947 року командиром гвардійської роти, розташованої у Замку Пелеш, на курорті Синая, був капітан Міхаїл Джеорджел. Павел Мілош командував одним з цих взводів, і 30 грудня 1947 його повинен був замінити інший офіцер, який пішов у відпустку на Різдво: «Вранці 30 грудня 1947, о 8:30, я був останнім гвардійським офіцером у Палаці Пелеш, який мав можливість віддати честь королю Міхаю і королеві-матері Єлені, які відбували до Бухареста. Так вимагав протокол, коли вони йшли до резиденції, що знаходилась в іншому населеному пункті. О 12 годині в цей день я передав повноваження товаришу, що повернувся з відпустки на Різдво Христове, і я почав готуватися до поїздки до батьків та моїх братів на Новий рік, що жили в селі, яке тоді знаходилось у повіті Римніку Серат, Південно-східна частина Румунії. Для того, щоб отримати зарплату, однак, я повинен був прийти до казарми, що знаходилась біля Палацу Вікторія в Бухаресті, де був касир батальйону. Таким чином, о 13-ій годині, я відправився до Бухареста на вантажівці, що перевозила цивільний персонал і матеріали між різними резиденціями.

    Для того, щоб полегшити своє завдання, комуністичний уряд замінив Королівську гвардію з військовими дивізії «Тудор Владимиреску», створеної з румунських полонених в СРСР, які прийшли з радянською армією. Павел Мілош розповів, як він був заарештований, коли прибув до Бухареста: «Була зимова погода з невеликим снігом, сильним морозом і туманом, особливо в горах. У важких умовах дорожнього руху, я прибув близько о 16 годині до Бухареста. По дорозі, я не помітив ніяких ознак або подій, які б доводили нам, що щось сталося в житті та історії румунського народу. Біля воріт, у Бухаресті, стояв, як правило солдат, гвардійської роти, який знав номера всіх машин, що належали Палацу, що мали код КС тобто Королівська служба. Але тоді нас зустріли і зупинили два караули, озброєні, як російські солдати, єдина відмінність полягала в тому, що розмовляли румунською і на лівій руці уніформи було написано Дивізія імені Тудора Владіміреску, знак зради і ганьби. Неминуче сталося, і ми ввійшли в невідоме. Цивільні особи Палацу Вікторія були супроводжені в офіс адміністрації, і я, як офіцер Гвардійського батальйону до казарми гвардійської роти. Там я зустрів деяких з моїх товаришів гвардійського батальйону, яких ці події застали в цьому місці. Всі вони були роззброєні і під вартою в приміщеннях для офіцерів, а солдатів також роззброєних, тримали під охороною в спальнях.

    Так зникла монархія, останній оплот румунської демократії перед нападом комуністичного режиму. Настало розчарування, і люди почали нове життя, як цього вимагали нові часи.

  • 10 – 16 грудня 2017 року

    10 – 16 грудня 2017 року

    Останній шлях Короля Міхая І-го




    Король Румунії Міхай I-й у середу
    назавжди повернувся на Батьківщину, яку любив до останнього дня свого життя.
    Зійшовши на престол коли йому не було ще й шести років, маючи по переду життя
    із позолотою без жодних турбот, четвертий Король Румунії мав трагічну долю. Він
    був змушений комуністами зректися від престолу в 1947 році і покинути рідну
    країну, повернувшись на Батьківщину, не без проблем, тільки після
    Антикомуністичної революції 1989 року. Майже все своє життя він прожив на чужині,
    серед незнайомих людей створив сім’ю та ні на мить не забув, що він чужинець в
    чужій країні. Останньою подорожжю короля зі Швейцарії, де він оселився і де помер на 97 році життя, до Румунії, завершилося його багаторічне заслання. До
    суботи, 16 грудня, дня похорону в Куртя-де-Арджеш, місті на півдні країни де
    знаходиться «Королівський некрополь Румунії», труну з тілом Міхая було
    встановлено в Тронному залі Королівського палацу в Бухаресті, де румуни мали
    можливість попрощатися з королем. Хоча після падіння комунізму було мало
    прибічників повернення до монархії, тисячі людей в ці дні були об’єднані
    скорботою за Королем. Через величезну кількість охочих попрощатись з Міхаєм
    І-им члени королівської родини прийняли рішення істотно змінити програму,
    залишивши відкритим Королівський палац цілодобово з тим, щоб всі, хто годинами
    простояв у черзі, мали можливість
    віддати останню шану королю. До будівлі Королівського палацу мешканці Бухареста
    та гості столиці принесли вінки, квіти, свічки та записи зі словами жалю:

    «Господь Бог дав йому можливість прожити довге життя, але йому так і не
    довелося скористатися повагою людей і зробити те, що йому призначено було долею
    зробити, тому що він любив свій народ.»

    «Я плакала, коли почула, що він зрікся. Я була дитиною, мені було 11
    років, коли він зрікся. І пам’ятаю, без перебільшення, що я написала тоді на
    папірцях «Чому ви забираєте нашого короля?».»

    «Це нагода показати, що ми
    поважаємо свою історію.»

    У середу труна з тілом Міхая І-го була встановлена у Замку Пелеш в Сінаї, де король народився і провів своє дитинство. Туди прийшли
    попрощатися чільні посадовці з Румунії та сусідньої Республіки Молдова
    представники державних установ та дипломати. В інтерв’ю нашій радіостанції на
    цю тему засновник Інституту пам’яті румунського вигнання Діну Замфіреску сказав:
    «Ми втратили румунського героя, втратили людину, яка була прикладом
    королівської та людської гідності. Я вважаю, що Румунії потрібні подібні люди
    та з сумом мушу сказати, що на даний момент, я не знаходжу такої людини в нашій
    країні. Кожен раз, коли ми зустрічалися за кордоном, він завжди був зацікавлений
    тим, що відбувається в Румунії, тим, що роблять румуни. Він відчував
    відповідальність за свою країну і запитував, що може зробити для Румунії.»
    У
    зв’язку з цим з четверга по суботу в Румунії оголошено жалобу, державні прапори
    на адміністративних будівлях приспущено, обмежено проведення розважальних
    заходів, внесено відповідні зміни до програм радіо і телебачення.




    Палата депутатів схвалила суперечливу реформу
    правосуддя




    Смерть Короля Міхая I-го на кілька днів посунула на другий план величезний
    скандал в румунському політикумі довкола реформи правосуддя. Незважаючи на це
    Палата депутатів, після гострих марафонських дебатів, прийняла ініційовані
    правлячою більшістю поправки до законів «Про судоустрій Румунії» та «Про Вищу
    раду правосуддя». Поправками до першого закону передбачається, зокрема,
    створення відділу з розслідування злочинів, скоєних прокурорами та суддями,
    наділення прокурора вищого рівня право скасувати постанову прокурора нижчого рівня,
    якщо перший вважає її незаконною або необгрунтованою. Опозиція, однак,
    стверджує, що цей відділ стане інструментом тиску на суддів і прокурорів.
    Другим законопроектом передбачається, що Суддівська інспекція надалі
    підпорядковуватиметься Вищій раді правосуддя і не стане автономною структурою,
    як пропонувала на початку парламентська більшість. Ці два нормативно-правові
    акти мають бути схвалені й Сенатом, верхньою палатою румунського парламенту,
    що вже розглядає в терміновому порядку проект закону про внесення змін до Статусу суддів і прокурорів, яким запроваджується принцип ієрархічного контролю, в
    тому числі міністра юстиції, за діяльністю прокурорів. З Брюсселя, де взяв
    участь у зимовому засіданні Європейської Ради, Президент Румунії Клаус Йоханніс
    виступив проти цієї суперечливої ініціативи правлячої більшості. «З самого
    початку я висловив скептицизм з приводу цих змін, які на мій погляд є занадто
    глибокими і робляться надто швидко. Я можу лише рекомендувати Парламенту розглянути
    ці законодавчі зміни з максимальною відповідальністю, оскільки вони матимуть
    довгострокові наслідки.»




    Парламент приступив до розгляду законопроекту про держбюджет на 2018 рік




    Теж на цьому тижні парламентарії взялися до
    розгляду проекту закону Про Державний бюджет Румунії на 2018 рік. Він побудований на прогнозі прискорення росту ВВП до 5,5%, інфляції в 3,1% та зростанні середньомісячної зарплати
    до 2614 леїв, що становить приблизно 570 євро. Проектом держбюджету передбачено
    виділення більших кошти сферам, які найбільше потребують фінансової підтримки:
    охороні здоров’я, освіти та для інвестицій. Уряд також забезпечив необхідні ресурси
    для підвищення мінімальної заробітної плати та пенсій. Опозиційні
    партії стверджують, що розрахунки щодо надходжень
    до бюджету на 2018 рік надто оптимістичні.Представники більшості
    планують винести законопроект на голосування 21 грудня.



  • Національна жалоба за Королем Румунії Міхаєм I

    Національна жалоба за Королем Румунії Міхаєм I

    Король Румунії Міхай I останній раз повернувся на Батьківщину, яку він любив до смерті та де він залишиться навіки. Міхай I був проголошений
    королем ще дитиною, коли йому було всього 6 років, після смерті свого дідуся,
    короля Фердинанда, і відмови його батька вступити на престол. І хоча йому передбачалося позолочене життя, однак четвертий король Румунії мав трагічну долю. У 1947 році Король Міхай I був змушений комуністами зректися престолу і покинути країну. Він переїхав жити спочатку у Великобританію, а
    потім у Швейцарію, де він й помер на 96
    році життя. Комуністи позбавили Міхая І-го румунського
    громадянства і заборонили повертатися на Батьківщину. Король зміг
    повернутися в Румунію тільки після Антикомуністичної революції 1989 року.

    Мене часто запитували, яким було моє відчуття,
    коли я покинув Румунію. Я не знайшов інший спосіб висловити правду про тодішній мій настрій, ніж те, що я пішов зі смертю в моїй душі, – зазначив Король Міхай I в
    розмовній книзі.

    Засланий
    монарх працював серед незнайомих людей, він дбав про свою сім’ю серед незнайомих і ніколи не забув, що він є чужий в чужій країні. Після останньої дороги Короля з Швейцарії до
    Румунії, кінчається тривале його заслання. Король Міхай I буде похований в суботу в Куртя де Аржеш
    (південь) в усипальниці королівської
    родини біля його дружини, королеви Анни, яка померла в минулому році. До суботи труна з тілом колишнього Короля Румунії знаходитиметься
    у
    Тронному залі Королівського палацу в Бухаресті, де румуни можуть віддати йому шану. Вчора, протягом
    кілька годин труна з тілом Короля Міхая I знаходилася у Почесному залі Замку Пелеш, на курорті Сіная, де він народився і провів дитинство. Там віддали йому
    шану Президент
    Клаус Йоханніс, Прем’єр-міністр Міхай Тудосе, Спікер Парламенту Республіки
    Молдова Адріан Канду та інші особистості
    з Румунії та сусідньої Республіки Молдова.


    Цими днями приносять данину пам’яті Королю Міхаю I вся країна, як звичайні
    люди, так і політики, дипломати та історики, серед яких засновник Інституту пам’яті румунського вигнання Діну Замфіреску сказав: «Ми втратили румунського героя, втратили людину, яка була прикладом королівської та людської гідності. Я вважаю, що Румунії потрібні подібні люди та з сумом мушу сказати, що на даний момент, я не знаходжу такої людини в нашій країні. Кожен раз, коли ми зустрічалися за кордоном, він завжди був зацікавлений тим, що відбувається в Румунії, тим, що роблять румуни. Він відчував відповідальність за свою країну і запитував, що може зробити для Румунії.»


    У суботу на похоронах короля Міхая I будуть присутні, між
    іншими, Король Іспанії Хуан Карлос та Королева Софія – двоюрідна сестра колишнього
    румунського короля. Також будуть присутні Принц
    Чарльз Великобританії, великий любитель Румунії, Король Бельгійців Філіп, Бельгійський принц Лоренц. З огляду на всі його заслуги перед румунським
    народом у понеділок в Парламенті Румунії відбулося урочисте засідання із вшанування пам’яті Міхая І-го,
    за участі провідних румунських діячів, а бухарестська влада оголосила триденну національну жалобу 14, 15 та 16 грудня.