Radio România Internațional

Tag: кінофестиваль

  • Міжнародний кінофестиваль FILMIKON

    Міжнародний кінофестиваль FILMIKON

    Другий Міжнародний кінофестиваль FILMIKON пропонує добірку фільмів, які протягом років отримували нагороди від екуменічних та міжрелігійних журі на більш ніж 30 фестивалях по всьому світу. Крім того, кінофестиваль став майданчиком для діалогу про християнські та загальнолюдські цінності, закладені в цих стрічках. Якщо перший сезон FILMIKON проходив у 2024 році в Бухаресті, то другий значно розширив свої межі, охопивши такі міста, як Ясси, Клуж-Напока, Орадя, а також Ватикан, ставши частиною програми Ювілейного 2025 року.

     

    Ми поспілкувалися з Іляною Бирсан, кінокритикинею та директоркою FILMIKON, про цінності, що лежать в основі фільмів фестивальної програми, а також про значення Премії екуменічного журі, яку присуджують повнометражним фільмам конкурсних програм міжнародних кінофестивалів, таких як Каннський чи Берлінський. «Назва премії може створювати враження, що ці стрічки тісно пов’язані з релігією, проте вони призначені не тільки для тих, хто тісно пов’язаний із церквою. Екуменічне журі складається з експертів, номінованих Всесвітньою католицькою комунікаційною асоціацією – SIGNIS та Міжнародною міжрелігійною кіноорганізацією Interfilm. Премія є незалежною та присуджується фільмам, які беруть участь в міжнародних фестивалях та акцентують увагу на загальнолюдських, християнських цінностях, котрі ми, на жаль, почали поступово втрачати в останні десятиліття. Це стрічки, які спонукають нас бути уважнішими до інших, а саме тих, кого ми часто втрачаємо з поля зору через брак часу, інтересу чи щедрості.

    Це фільми, які розповідають унікальні історії та несуть універсальний меседж. Саме такою була мета фестивалю FILMIKON – представити стрічки, відзначені журі, які звертають увагу на такі теми та нюанси, показати їх румунській аудиторії та створити дискусії, що триватимуть навіть після виходу із кінозалу. Дуже важливо, що ці кінематографічні історії розкривають складні та серйозні теми, про які ми зазвичай дізнаємося з новин. Саме тому, переглядаючи ці фільми, ми починаємо ставити собі запитання, дивитися на себе з іншої перспективи, замислюватися над тим, що можемо зробити в даній ситуації, у своїй громаді тощо. На глобальному рівні чи в політиці загалом ми є лише маленькою частиною, яка не може контролювати ці процеси. Проте ми здатні впливати на те, що відбувається навколо нас».

    У 2024 році на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія вперше створили Екуменічне журі, до складу якого увійшла Іляна Бирсан. До другої програми Міжнародного кінофестивалю FILMIKON увійшли такі фільми як: «Брат на літо» (режисер Йорен Молтер) ̶ зворушлива історія двох братів, що отримала Приз екуменічного журі на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія-2024, та «Я, капітан» (режисер Маттео Гарроне) ̶ захоплива стрічка, відзначена премією SIGNIS у Венеції-2023. Це сучасна одіссея про небезпечний шлях через пустелю, лівійські в’язниці та морські випробування. FILMIKON також представив групу румунських фільмів, які порушують актуальні теми або розповідають історії реальних героїв, які можуть слугувати прикладом для наслідування.

     

    Докладніше про це розповіла Іляна Бирсан, директорка FILMIKON. «Куди йдуть слони» ̶ це румунський фільм режисерів Габі Вірджинії Шарги та Кетеліна Ротару, який отримав Спеціальну відзнаку Екуменічного журі на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія-2024. Це історія про дитину, навколо якої обертаються дорослі, ще більш розгублені та заплутані у власному житті, ніж він сам. Попри медичні проблеми, цей хлопчик настільки сповнений надії, світла та радості, що врешті-решт змінює життя тих, хто його оточує. До програми увійшов також короткометражний фільм «Мертва кішка» (режисерка Анна-Марія Коменеску), що здобув премію SIGNIS на фестивалі Трансільванія-2024.

    «Гора кохання» ̶ це ще одна румунська стрічка, представлена на FILMIKON, яка була завершена наприкінці 2024 року. Її режисером став священник Дан Сучу, а оператором-постановником ̶ Богдан Слевеску. Цей фільм присвячений надзвичайному священнику Флорентину Кріхелмяну, який, на жаль, вже пішов із життя. Він був греко-католицьким єпископом Клужа та Герли з 2002 по 2021 роки. Його називають незвичайним священником не лише тому, що він був тісно пов’язаний з людьми, особливо з молоддю, яка вважала його духовним лідером, а й через його велику пристрасть до альпінізму. Саме тому стрічка розповідає історію його стосунків як із людьми, так і з горами.

    «Кардинал» режисера Ніколає Мерджіняну є останнім румунським фільмом, який представлено в другій програмі FILMIKON. Ця стрічка була знята в 2019 році та розповідає про життя єпископа Юліу Госсу, греко-католицького кардинала, який відіграв важливу роль в історії Румунії. Він був героєм Великого об’єднання румунських історичних провінцій, ув’язненим у Сигітській в’язниці, а пізніше змушений провести останні роки життя під домашнім арештом. Його шлях був справжнім мучеництвом, на жаль, далеко не єдиним випадком для того часу.»

    Кіно-концерт Christus та фільм «Кардинал» були також представлені у Ватикані в рамках програми Ювілейного року 2025, присвяченого Ювілею соціальних комунікацій, що проходив з 24 по 26 січня. Святкування ювілейного року ̶ це католицька традиція, що існує понад 700 років і повторюється раз на 25 років.

  • Румунський фільм нагороджено у Венеції!

    Румунський фільм нагороджено у Венеції!

    Румунський фільм «Новий рік, який не настав» режисера, сценариста та продюсера Богдана Мурешану був удостоєний нагород на цьогорічному Венеційському міжнародному кінофестивалі, який завершився в суботу ввечері. Це приз FIPRESCI, присуджений журі Міжнародної федерації кінокритиків та нагорода Bisato d’Oro 2024 за найкращий сценарій, присуджена незалежними критиками.

    Члени журі FIPRESCI відзначили «амбітну та непересічну режисуру, вдумливе політичне бачення, витончену та захопливу розповідь, художній баланс тонів та винятковий кастинг». За їхніми словами, «повнометражний фільм завершує глибоке дослідження людської поведінки під впливом страху перед політичними репресіями, який поділяють багато поколінь, що жили в умовах авторитарного режиму».

    Своєю чергою, незалежні критики, які нагородили фільм премією Bisato d’Oro, вважають, що сценарій Богдана Мурешану чутливо ілюструє переломний момент румунської історії, винятковим чином переплітаючи «долі яскравих і сильних героїв, водночас пропонуючи нам зворушливу історію та унікальне дослідження душі, справжню людську комедію».

    Після показу на Венеційському кінофестивалі фільм зірвав бурхливі оплески та багатохвилинні овації понад 1400 присутніх глядачів. Дебютний повнометражний фільм режисера Богдана Мурешану – це трагікомедія, дія якої розгортається за день до антикомуністичної революції грудня 1989 року, з Емілією Добрін, Міхаєм Келіном та Ніколетою Ганку в головних ролях. Фільм також містить багато посилань на те, що відбувалося в попередні дні в Тімішоарі.

    «Ми знімаємо фільми з потаємним бажанням сподобатися глядачам, а також бути оціненими тими, хто пише про кіно. Для мене така важлива нагорода – це більше, ніж визнання фільму. Це знак понадкордонного діалогу. Вище цього немає нічого», – зазначив режисер Богдан Мурешану.

    Водночас Борока Біро, операторка-постановниця фільму «Новий рік, який не настав», була удостоєна спеціальної нагороди за образ Premio Autrici до 40 років  ім. Валентини Педічіні. Нагорода відзначає талант авторки віком до 40 років за видатні досягнення в режисурі, сценарії, монтажі, операторській роботі у фільмі, представленому в розділах Orizzonti, Orizzonti Extra, Giornate degli Autori та Settimana Internazionale della Critica. Борока Біро стала першою операторкою-постановницею, яка отримала цю нагороду, що вручається вже четвертий рік поспіль під егідою «Venezia a Napoli. Il Cinema Estesoˮ. «Новий рік, який не настав» – другий ігровий повнометражний фільм, над яким вона працювала як операторка.

  • Міжнародний кінофестиваль Трансільванія

    Міжнародний кінофестиваль Трансільванія

    З 14 по 24 червня у Клуж-Напоці проходить 23-й Міжнародний кінофестиваль Трансільванія (TIFF.23). У цьому році організатори вшановують японське кіно за допомогою Focus Japan – еклектичної програми, яка об’єднує знакові фільми з історії кінематографа, найвідоміші нещодавні постановки, а також майстер-класи та спеціальні програми. Добірка Днів румунського кіно на TIFF.23 об’єднує деякі з найактуальніших кінопродукцій останнього періоду. Серед них 12 повнометражних і 10 короткометражних фільмів, які змагатимуться за три трофеї конкурсу Днів румунського кіно ДРК – найкращий повнометражний фільм, найкращий дебют і найкращий короткометражний фільм. У програмі також представлені румунські фільми, які отримали нагороди минулого року та інші, світова прем’єра яких відбудеться в Клуж-Напоці.

    Тудор Джурджіу, президент Міжнародного кінофестивалю Трансільванія (TIFF.23) розповідає. «Приємно знати, що деякі фільми були привезені прямо з Канн до Клужу. Це фільм Йоргоса Лантімоса «Різновиди доброти/Kinds of Kindnes» з Еммою Стоун у головній ролі, який брав участь в офіційному конкурсі Каннського кінофестивалю. Як я вже казав, він також був включений до нашої програми цього року. Також відбувся показ фільму Емануеля Пирву «Три кілометри до кінця світу», який отримав «Квір-пальму» – спеціальну нагороду Каннського кінофестивалю. Це був перший показ цієї кінострічки в Румунії, на TIFF у Клуж-Напоці, на площі Унірій. Ми раді, що змогли привезти фільм Тодда Хейнса «Травень грудень/May December» на цей TIFF, фільм, включений до програми «Supernova». Це чудова стрічка з Наталі Портман та Джуліанною Мур у головних ролях. Іншим відомим фільмом, який досі не бачили в Румунії, є «Ми всі незнайомці» Ендрю Хей, також показаний у програмі «Supernova». Також у цьогорічній програмі був фільм, показаний на Берлінському кінофестивалі, «Зозуля» Тільмана Зінгера. Так само – стрічки у програмі «No Limit», які користуються великою популярністю серед кіноманів. Однією з новинок цьогорічного фестивалю є нова програма «Game On», так чи інакше пов’язана з Чемпіонатом Європи з футболу, що проходить під час TIFF. У зв’язку з цією подією та категорією, у нас також є фільми на спортивну тематику, один з них – «Насті». Я радий нагоді показати в Клужі, на TIFF, цей документальний фільм про кар’єру великого тенісиста Іліє Нестасе, знятий мною разом з Крістіаном Паскаріу та Тудором Д. Попеску. Фільм був показаний у неділю 16 червня, цього разу в присутності Іліє Нестасе. У програмі «3х3» художній керівник заходу Міхай Кірілов запропонував зустріч з трьома видатними режисерами: Клодом Соте, великим французьким режисером, Рюсуке Гамагучі, новим відкриттям Каннського кінофестивалю та італійським режисером Даніеле Лучетті. З добірки угорських фільмів я радий тому, що до Клужу був привезений чудовий фільм Каталін Молдовай «Без повітря/Elfogy a levegő», що був відзначений численними нагородами. Його історія була натхненна реальними подіями в Турді і я сподіваюся, що цього року фільм матиме ще більше глядачів, ніж раніше.»

    Режисери повнометражних і дебютних фільмів змагаються за нагороди міжнародних конкурсів 23-го Міжнародного кінофестивалю Трансильванія. 12 робіт з усього світу претендують на трофей «Трансільванія» та інші нагороди офіційного конкурсу, а 10 фільмів змагаються за нагороду «What’s Up Doc?». Міхай Кірілов, художній керівник Міжнародного кінофестивалю Трансільванія розповідає. «Обидва конкурси присвячені режисерам, які представляють свій перший або другий фільм. Це конкурси спрямовані на відкриття нових талантів. В офіційному конкурсі я радий бачити двох режисерів, які вже брали участь у TIFF зі своїми дебютами та нагородами і я радий, що вони знову досягли успіху зі своїм другим фільмом. Це Кароліна Маркович, авторка фільму «Мангал», одного з моїх улюблених фільмів 2023 року, який минулого року отримав Приз за режисуру. Цього року Кароліна Маркович повернулася з новим фільмом «Пункт пропуску». Також на TIFF повернувся індійський режисер Вінотрадж Палані, автор фільму «Кам’янці», зі своєю надзвичайною стрічкою «Адамантова дівчина». Ще одна річ, яку я хотів би згадати про міжнародний конкурс, – це те, що у нас сім дебютів у конкурсі з 12 фільмів. Варто також відзначити, що в міжнародному конкурсі ми маємо румунський фільм, уперше за кілька років, упродовж яких у конкурсі не було румунських стрічок. Фільм називається «Куди ходять слони» і є другою стрічкою подружжя Габі Вірджинії Шарґи та Кетеліна Ротару. Це суміш жанрів, мелодрама, чорна комедія, метадискурс про кіно, з неординарними режисерськими рішеннями. Я тримаю за них кулаки, адже вони є авторами «Не убий», фільму про кризу в системі охорони здоров’я.»

    Організаторами 23-го Міжнародного кінофестивалю Трансільванія виступають Асоціація з просування румунського кіно та Асоціація кінофестивалів Трансільванія.

  • 14 червня 202 4 року

    14 червня 202 4 року

    УКРАЇНА – Міністр оборони Румунії Ангел Тилвер взяв участь у новому засіданні Військової контактної групи з питань України в Брюсселі в четвер, в кулуарах зустрічі міністрів оборони країн-членів НАТО. Дискусії були зосереджені на координації зусиль країн-членів і пошуку рішень для задоволення поточних потреб у світлі розвитку подій на місцях. Було відзначено внесок і постійні зусилля Румунії в рамках коаліцій сил і засобів. Міністр Тилвер провів двосторонню зустріч зі своїм українським колегою Рустемом Умєровим, під час якої підтвердив тверду прихильність Румунії до продовження підтримки України. Він представив розвиток подій, пов’язаних із зусиллями Румунії щодо розміщення та введення в експлуатацію Центру підготовки пілотів F-16 у Фетешть (південний схід) для румунських та українських пілотів. Водночас, глава міноборони Румунії запевнив, що Бухарест і надалі сприятиме підготовці українських військових у різних форматах. Міністр Умєров подякував Уряду Румунії за багатосторонню підтримку, яку Україна отримує з перших днів російської агресії.

    ПЕЙТРІОТ – На озброєнні Військово-повітряних сил Румунії станом на сьогодні є вже два оперативні протиракетні комплекси «Patriot». Перший поступив на бойове чергування у 2022 році. Міністерство національної оборони заявило, що ще дві системи знаходяться на різних стадіях введення в експлуатацію. Румунія придбала сім зенітно-ракетних комплексів великої дальності Patriot PAC-3, найсучасніших моделей, які також стоять на озброєнні армії США, заплативши за них 4 мільярди доларів. Чотири з семи систем вже знаходяться в країні. Нещодавно Міністерство оборони Румунії оголосило, що перший безпілотний комплекс турецького виробництва Bayraktar був переданий румунським сухопутним військам. Румунські пілоти зможуть розпочати тренувальні польоти вже на початку наступного місяця.

    ЄВРО-2024 – Сьогодні у Мюнхені, Німеччині, стартує Чемпіонат Європи з футболу 2024 матчем між збірними Німеччини та Шотландії в групі А. У турнірі беруть участь 24 команди в шести групах по чотири команди. Румунія гратиме в групі E разом з Бельгією, Україною та Словаччиною. Румуни дебютують 17 червня матчем проти України в Мюнхені, а потім зіграють з Бельгією 22 червня в Кельні та Словаччиною 26 червня у Франкфурті-на-Майні. Це шоста участь Румунії в чемпіонаті Європи після 1984, 1996, 2000, 2008 і 2016 років. Румунія також буде представлена на ЄВРО-2024 суддівською бригадою у складі Іштвана Ковача (центральний арбітр), двох асистентів арбітра і одного відеоасистента арбітра (ВАА).

    БЕЗРОБІТТЯ – Рівень безробіття в Румунії знизився до 5,3% у першому кварталі цього року. Про це повідомив Національний інститут статистики. У цей період рівень зайнятості працездатного населення становив 64,2%, що на 1,2 відсоткових пункти вище, ніж в останньому кварталі минулого року. Рівень зайнятості був вищим серед чоловіків та міських жителів. Рівень зайнятості молоді становив лише 19,9%. Економічний аналітик Ауреліан Докіа зазначив, що нинішній контекст є сприятливим для робочої сили і дозволить утримати безробіття на відносно низькому рівні. Однак, за його словами, Румунія стикається з недоліками в системі освіти та профорієнтації. Докіа вважає, що в цьому контексті необхідно посилити систему підготовки молоді до роботи.

    КІНОФЕСТИВАЛЬ – Сьогодні в місті Клуж-Напока (північний захід Румунії) стартував 23-й Міжнародний кінофестиваль Трансільванія. Церемонія відкриття включала показ фільму Люка Бессона «Догмен», прем’єра якого відбулася на Венеційському кінофестивалі. Ще одне велике ім’я світового кінематографа, яке візьме участь у TIFF, – режисер Даніеле Лукетті. Він зустрінеться з глядачами в суботу на показі фільму «Довіра» та отримає спеціальну нагороду за внесок у світовий кінематограф. До складу журі кінофестивалю увійдуть такі відомі особистості, як акторка Сібель Кекіллі, відома за роллю у серіалі «Гра престолів» та режисер Константінос Контовракіс, багаторазовий лауреат премії Каннського кінофестивалю.

    ПОДАТКИ – За перші п’ять місяців поточного року Національне агентство податкового управління (ANAF) зібрало до держбюджету близько 175 мільярдів леїв (близько 35 мільярдів євро), що майже на 18% більше, ніж за аналогічний період 2023 року. ANAF повідомляє, що таким чином перевиконало свій план збору податків і досягло більш ніж на 2 мільярди леїв (400 мільйонів євро) більше, ніж цільовий показник, встановлений Міністерством фінансів. Найбільше зростання надходжень до бюджету було зафіксовано в категоріях податків, зборів і внесків, на які поширюються нещодавні законодавчі зміни, а саме: внески до бюджету соціального медичного страхування та бюджету державного соціального страхування, податок на додану вартість, податок на прибуток і податок на доходи фізичних осіб.

    ЗАРПЛАТНЯ – Середня чиста заробітна плата в Румунії у квітні склала 5 217 леїв (1 048 євро), що на 32 леї (6,4 євро) більше, ніж у березні, – повідомляє Національний інститут статистики (НІС). Найвищий середній чистий прибуток був зафіксований у сфері інформаційних технологій, включаючи комп’ютерні послуги – 11 971 лей (2 405 євро), а найнижчий – у виробництві одягу – 2 787 леїв (майже 560 євро). У порівнянні з квітнем минулого року середній чистий прибуток збільшився на 14%, зазначає НІС.

    ПОГОДА – У Румунію суне холодний атмосферний фронт, у результаті чого у більшості повітів спека послабне до звичайної для цього періоду температури повітря. На півдні, у Східних Карпатах та місцями у Південних Карпатах спостерігаються періоди атмосферної нестабільності. Зокрема в йих районах очікуються Сильні дощі, грози, місцями град та шквали. Опади становитимуть від 20 до 25 літрів на квадратний метр, місцями може випасти навіть 30 – 40 літрів води на квадратний метр. У решті регіонів очікується мінлива хмарність, пройдуть короткочасні дощі та грози. Вітер слабкий південно-західний з тимчасовим поривами до 50…55 км/год. Максимальна температура повітря коливатиметься від 21 до 27 градусів тепла. У четвер увечері проливні дощі, шторми та град завдали значних збитків у кількох повітах на півдні та заході країни, де було оголошено червоно-помаранчевий рівень небезпеки. Термінове попередження про негоду також отримали мешканці Бухареста та навколишнього повіту Ільфов. Через зливу було призупинено авіасполучення. Столичний аеропорт Отопень був закритий понад годину, а рейси були перенаправлені в інші міста. Через падіння дерев було перекрито рух на кількох автотрасах національного значення. У сільській місцевості град знищив сотні гектарів пшениці та ячменю, які були близькі до збирання, а також посіви кукурудзи, соняшнику, овочів, винограду та фруктових дерев.

     

  • Румунські фільми в Каннах

    Румунські фільми в Каннах

    Цього року на знаменитому Каннському кінофестивалі, одному з найважливіших кінозаходів у світі, який добігає кінця, були показані й румунські кінострічки.

    Художній фільм «Три кілометри до кінця світу» режисера Емануеля Пирву, світова прем’єра якого відбулася в «Офіційному конкурсі», розповідає історію Аді, 17-річного підлітка з невеличкого села в дельті Дунаю, який завдяки зусиллям своїх батьків навчається в місті Тульча. Коли його батьки стикаються з правдою, яку вони не в змозі зрозуміти, безумовна любов, яку підліток мав би отримувати від них, раптово зникає, тому Аді змушений приймати важливі для себе рішення.

    Наприкінці показу фільм був «нагороджений» глядачами щедрими оплесками. Більше того, рецензії, що з’явилися пізніше, високо оцінюють румунську стрічку та її режисера. «Три кілометри до кінця світу» – третій повнометражний фільм режисера Емануеля Пирву, після його дебютної стрічки «Меда або не такий вже й райдужний бік справи» (2017) та фільму «Марокко», міжнародна прем’єра якого відбулася на кінофестивалі в Сан-Себастьяні у 2021 році.

    «Офіційна конкурсна програма Каннського фестивалю – це те, про що ти, як режисер, мабуть, мрієш усе життя, місце, де ти хочеш, щоб твої фільми побачили, де ти хочеш бути. Існує так багато «шляхів», які ти можеш пройти в один момент – від ідеї фільму до сценарію, від локації до власне зйомок, від акторської гри до монтажу, що ти навіть не знаєш, де саме це пов’язано. Це точно від Бога. Велике дякую всім причетним, ми створили чудову команду і це наше перше визнання», – сказав Емануель Пирву.

    Ще один румунський фільм – «Насті», режисерів Крістіана Паскаріу, Тудора Д. Попеску та Тудора Джурджіу, був представлений у секції «Спеціальні покази». Документальна кінострічка пропонує глядачам захопливий погляд на життя легендарного Іліє Настасе, першого бунтаря в історії тенісу. Він домінував на румунській та світовій тенісній сцені у 1970-х роках, ставши першим лідером рейтингу ATP після його створення. Наприкінці показу в Каннах Іліє Нестасе аплодували стоячи.

    Режисер документального фільму Тудор Джурджіу каже, що вибір фільму для показу в Каннах – це надзвичайна подія. «У Франції Іліє Настасе люблять так само, як і в Румунії. Включення документального фільму до конкурсної програми фестивалю є визнанням нашої командної роботи і доказом того, що можна бути відібраним до програми у Каннах навіть з фільмом, який не обов’язково належить до категорії авторського кіно», – зазначив Тудор Джурджіу.

    Цього року на Каннському кінофестивалі вперше відбудеться «імерсивний конкурс». Йдеться про твори VR (віртуальної реальності), а серед 8 проєктів є і румунський – «Людські скрипки: Прелюдія».  Створений артисткою Йоаною Міскіє, він натхненний несамовитим фактом: під час Голокосту багатьом євреям дозволяли вибрати один предмет перед відправкою до концтаборів і дехто з них обирав свою скрипку.

  • Дні румунського кіно на TIFF

    Дні румунського кіно на TIFF

    9 повнометражних і 16 короткометражних фільмів взяли участь у конкурсі Дні румунського кіно на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія TIFF.22 (9-18 червня). До добірки увійшли кілька найкращих румунських минулорічних фільмів, а також стрічки, світова прем’єра яких відбулася під час фестивалю в Клуж-Напоці. Серед відібраних повнометражних фільмів – чорна комедія Порядні люди (режисер Пауль Негоєску), головний переможець цьогорічної премії Gopo Awards і трилер На північ, дебют Міхая Мінкана у категорії фікшин, світова прем’єра якого відбулася у Венеції. Психологічний трилер На північ є однією з найамбітніших стрічок румунського кінематографа останніх років. Проект є спільною продукцією п’яти країн: Румунії (deFilm), Франції (Remora Film), Греції (Studio Bauhaus), Болгарії (Screening Emotions) та Чехії (Background Films). Дія фільму відбувається в 1996 році на вантажному кораблі, що перетинає Атлантичний океан і прямує до Америки. На цьому кораблі філіппінський моряк Джоель виявляє румунського пасажира, який сховався і намагався нелегально залишити країну. Усвідомлюючи, що юнака можуть викинути за борт, якщо його виявлять капітан чи інші члени екіпажу, Джоель намагається його врятувати.



    «Сміливе та рішуче зображення ситуацій, які можуть виникнути у міжнародних водах. Історія про моральний вибір, про доброту і компроміс, про мужність і страх. Історія, яка не дає глядачеві спокою навіть після завершення фільму», – так описує фільм «На північ» публікація IntoScreens. Міхай Мінкан розповідає: «Ця етична еквілібристика, якою ми займаємося у відносинах з іншими людьми, складна в будь-якому випадку, а культурні відмінності героїв фільму роблять її ще більш складною. Ці відмінності між героями, їхнє дуже різне соціальне та культурне походження зацікавили мене ще коли я почав писати сценарій. Кожен із нас привносить у відносини з іншим щось своє, але водночас буває, що ці різні підходи зустрічаються на півдорозі, наприклад, у таких умовах, як бідність. Для героїв фільму бідність була загальним поняттям, але водночас сприймалася по-різному, залежно від культури, до якої вони належали. Мене також дуже приваблювали мовні відмінності, які заважають людям спілкуватися саме тоді, коли спілкування вкрай важливе. Я думаю, що якби герої справді могли розмовляти один з одним, могли більш зрозуміло та чітко висловлювати свої потреби, можливо, ситуація була б іншою. Я аж ніяк не моральний релятивіст, але, з іншого боку, я також не погоджуюсь з ідеєю, що Добро і Зло дуже розпливчасті, що вони сильно відрізняються від людини до людини. Однак у фільмі «На північ» ситуація все дуже ускладнює, оскільки ставки кожного героя надзвичайно великі.»



    Список картин, що взяли участь у конкурсі Дні румунського кіно на TIFF.22 продовжує фільм у стилі нуар Босс режисера Богдана Міріке, який отримав Трофей Трансильванії на TIFF.15 за фільм Собаки, а також національна прем’єра фільму Тигр, дебютна стрічка Андрея Тенасе яка була відібрана цього року на Роттердамському міжнародному кінофестивалі (IFFR).



    На межі між документальним і художнім знаходиться новий фільм Влада Петрі Між революціями, який отримав приз FIPRESCI в розділі Фокус у Берліні. Знятий на основі архівних матеріалів, фільм віддзеркалює життя і долі двох жінок, Марії та Захри, однієї з Румунії, іншої з Ірану, подруг-одногрупниць які навчалися в бухарестському медичному університеті у 1970-х роках.

    Для мене це фільм про недавнє минуле, яке дуже сильно перегукується з безпосередньою реальністю. Це фільм, який представляє суб’єктивну, жіночу історію двох країн і суспільств, розташованих за тисячі кілометрів одне від одної, які пережили зміну політичних систем, в яких людей поступово пригнічували репресивні політичні апарати. Це актуальний фільм, який вступає в діалог з протестами останніх кількох місяців в Ірані, де жінки борються за свої права і де вони хочуть справедливого суспільства, як вони того хотіли й в 1979 році, – сказав режисер Влад Петрі.


    Він розповів про свій інтерес до політичних тем. Я дійсно захоплююся Східною Європою та Середнім Сходом, я також подорожував до Ірану та інших країн регіону і фільм був побудований таким чином, з багатьох напрямків. Важливу роль відіграли також розмови з мамою, яка була студенткою медичного факультету і, яка розповідала мені про студентів зі Сходу, котрі приїхали вчитися до Румунії. Я народився в 1979 році, в рік Ісламської революції. Якимось чином ця історія була побудована на кількох рівнях і я знайшов зв’язки, схожість, але також і відмінності між Ісламською революцією та Антикомуністичною революцією, яка відбулася в 1989 році в Румунії. І мені було якось цікаво випробувати цей терен і обговорити надії, оптимізм, прагнення кардинальних змін. Тому що обидві революції призвели до радикальних змін і я все ще вважаю, що вони є чи не найважливішими революціями минулого століття.»



    Монтувальниця Дана Бунеску повертається до режисури разом з антропологинею Кетеліною Тесар, розкриваючи шлюбні традиції кочових ромів у фільмі “Келих. Про синів і дочок. Журналістський тандем Адіна Попеску та Юліан Гервасе презентували свою третю документальну роботу Орли з Цаги – історію тренера футбольної команди, яка вічно програє. Обидва фільми були відзначені нагородами на кінофестивалі Астра у 2022 р.

  • Світова прем’єра румунського кіно на Таллінському кінофестивалі

    Світова прем’єра румунського кіно на Таллінському кінофестивалі


    Кінострічка «Іноді сніжить снігом, а іноді темрявою/Snowing Darkness», режисера Габрієля Акіма мала світову прем’єру в конкурсі «Rebels With A
    Cause» на 25-му кінофестивалі PÖFF – Tallinn Black Nights Film Festival, який
    відбувся наприкінці листопада. Перше видання цього фестивалю відбулося в 1997
    році в естонській столиці, і він є одним з найважливіших кінозаходів у Європі, маючи
    один із найпомітніших конкурсних розділів у регіоні. «Іноді сніжить снігом,
    іноді темрявою» є продукцією Мандрагора,
    а його показ у кінозалах країни запланований на першу половину року.

    Ми
    розмовляли з режисером Габрієлем Акімом про складний шлях його третього
    повнометражного фільму «Іноді сніжить
    снігом, іноді темрявою»: «На жаль, ми живемо
    в часи, які повинні повернути нас до найголовніших, суттєвих речей, допомогти нам більше цінувати час, більше шукати якості.
    Але цього не сталося, відбувається розмивання цінностей, а мистецтво, здається, стає все
    більш марним, бо люди поволі відходять від нього. Я міг
    би сказати, що «Іноді сніжить снігом, іноді темрявою» – це фільм, знятий майже самостійно, відсутність фінансування
    не дозволяло нам мати ані великої команди, ані великого числа акторів.
    Але я до цього звик, і врешті-решт все склалося, так що я
    зміг зняти фільм, який мені дуже подобається. До того, як я почав працювати над
    цим фільмом, у мене був проєкт, який отримав фінансування від програми ЄС «Media», мав французького
    співпродюсера, отримав кілька міжнародних нагород за розвиток через фестивалі. Це був проєкт, який здавався моїм третім повнометражним фільмом. На
    жаль, мені не вдалося отримати фінансування в Румунії, і я
    зрозумів, що немає сенсу звертатися до Національного центру кінематографії.
    Потім у мене була дискусія з режисером Крісті Пую, який, побачивши мене дуже
    відчайдушним, тому що мені не
    вдається продовжити проєкт, порадив мені
    написати сценарій на основі цієї ситуації, в якій я опинився. За два
    тижні до моменту коли я мав подати заявку, і я мобілізувався і
    написав сценарій разом із Косміном Манолаче, з яким зазвичай співпрацюю. Коли я
    змінав фільм,
    я відмовився від деяких елементів, які у мене були в початковому сценарії, тому що він був
    би занадто складним, надто налаштованим на ідею провокувати глядача, змусити
    його вийти із зони комфорту. Думаю що, якби я залишив його в такому вигляді, то я б
    відштовхнув убік забагато глядачів. А потім я переставив себе. Вийшов фільм зі
    складною структурою, але більш дружньою і ближчою до моїх намірів. Можу
    сказати, що нестачу грошей ми компенсували ентузіазмом команди. У мене також
    був винятковий сценограф Ана Габріела Лемнару, також дуже професійна команда, з
    якою я працюю і в інших проєктах».


    «Іноді сніжить снігом,
    а іноді темрявою/Snowing Darkness»розповідає історію
    Тео, режисера, який репетирує з акторами новий проєкт. Тема, автобіографічна, з
    самого початку заплутана: сум’яття режисера, який ставить п’єсу про драму, яку
    він переживає після смерті своєї маленької дівчинки через невиліковну хворобу.
    Розвиваючись, сюжетна лінія з п’яти частин виявляє невизначені епізоди, що
    межують з реальним життям і фікцією, наголошуючи на дилемах. Габрієль Акім: Це
    дуже складна історія. Насправді це фільм із 5 історій, у ньому 5 акторів, які
    грають різні ролі, і єдині, хто постійно супроводжує нас упродовж фільму, – це
    головний герой та його маленька дочка. Інші актори грають більше ролей, як я вже сказав, це складна історія, яку
    важко описати кількома словами. У фільмі завжди темно, а в темряві завжди виникають
    сюрпризи. Таким є й цей фільм, з багатьма сюрпризами, іноді він може злякати,
    іноді може змусити вас сміятися.»




    Поряд із виконавцем
    головної ролі Богданом Думітраке
    в акторському складі виступили також актори Анка Андроне, Луїза Гергінеску, Георге
    Іфрім, Роландо Мацангос та Сільвана Міхай. Сценарій написали Габрієль Ахім і Космін
    Манолаке а продюсерами фільму є Анка Пую і Смаранда Зирнояну. Фільм,
    знятий за підтримки Національного центру кінематографії, Дачін Сара та
    Румунського товариства телебачення, розповсюджується в Румунії компанією Iadasarecasa.
    Габрієль Акім відомий своїми повнометражними фільмами «Останній день» (премія «Дні
    румунського кіно» у розділі повнометражних фільмів, TIFF), «Сон Адальберта» (премія
    Гопо) та популярним телесеріалом «Лас Фєрбінць».

  • Продюсер Анда Йонеску в програмі  Берлінського кінофестивалю

    Продюсер Анда Йонеску в програмі  Берлінського кінофестивалю


    Троє румунських кінематографістів – продюсер Анда Йонеску,
    кінооператор Бороко Біро та актриса Марина Палій – взяли участь цього року у
    майстер-класі Таланти Берлінале, який відбувся на Берлінському
    кінофестивалі з 1 по 5 березня 2021 р. Гостем нашої сьогоднішньої культурної
    передачі є Анда Йонеску, продюсер чотирьох румунських фільмів, світова прем’єра
    яких відбулася у 2020 році на міжнародних фестивалях: «Міа сумує за своєю
    помстою» режисера Богдана Теодора Олтяну, «Отто Варвар» Руксандри Гіцеску, «Ми
    проти нас» Андри Тарари та «Отче наш» Андрея Дескелеску.


    Анда Йонеску зіткнулася з кінематографією як галуззю,
    коли навчалася ще в Данії, в Орхуському університеті. Там вона заснувала Aarhus Short Film Challenge (Орхуський конкурс короткометражних фільмів) – фестиваль
    короткометражних фільмів, який заохочував студентів та випускників знімати незалежні
    фільми. У той же період разом із друзями, які захоплювались кіномистецтвом, створила
    «FilmSense»,
    асоціацію, орієнтовану на освітні програми та розробку платформи для просування
    кіно. У 2016 році вона працювала з міжнародною командою над міні-серіалом SF, який
    знімали в Катарі. Після цього досвіду вона працював продюсером чотирьох
    фільмів, прем’єра яких відбулася в 2020 році, взявши участь у їх розробці та
    фінансуванні. У розмові з нами Анда Йонеску говорила про відбір до майстер-класу «Таланти Берлінале»
    та про чотири минулорічні румунські фільми, продюсером яких була вона. Майстер-клас
    «Berlinale Talents», захід в рамках Берлінського
    міжнародного кінофестивалю, цього року зібрав кінематографістів -початківців,
    щоб запропонувати їм платформу, де вони мали змогу познайомитися з іншими
    людьми та створити зв’язки, але і місце де вони насолоджувались би інтенсивними
    майстер-класами із відомими гостями.




    Продюсер Анда Йонеску: «Це був тиждень, в якому було
    зосереджено багато інформації, нових речей, дискусій, дебатів, дуже творчий
    тиждень. Цікаво провести інтенсивних 5 днів, протягом яких з ранку до вечора ви
    постійно берете участь у програмах, і вам доводиться вибирати між різними
    можливостями, які є у вашому розпорядженні і максимально використовувати всі
    можливості. Це був цікавий досвід, особливий. Важливий досвід для всіх учасників
    кіноіндустрії, але тим більше для продюсерів, для нас важливо встановити
    зв’язки з іншими продюсерами, оскільки іноді бажано зняти фільм із кількома
    партнерами. Ось чому ці майстер-класи та заходи дуже корисні, їм вдається
    зблизити людей, вони допомагають знайти співробітників для майбутніх проєктів. Водночас,
    завдяки «Талантів Берлінале», я мала доступ до зустрічей та дебатів з
    режисерами та сценографами, у яких мені було чому навчитися. Це була можливість
    поговорити протягом години з такими кіномитцями, як тайський режисер Апічатпонг
    Веерасетакул або режисеркою документального кіно Кірстен Джонсон. Були дуже
    важливі дискусії з людьми, з якими не завжди можна зв’язатись, це своєчасність розвитку
    на багатьох рівнях».



    Завдяки «Tangaj Production», Анда Йонеску виступила продюсером двох незалежних
    фільмів, тобто без фінансування з боку Національного центру кінематографії (НЦК):
    «Міа сумує за своєю помстою» Богдана Теодора Олтяну та документальний фільм «Ми
    проти нас» Андри Тарара. Для кінострічки «Отто Варвар» режисерки Руксандри Гіцеску вона
    була продюсером делегованим компанії «Alien Film», а для документального фільму Отче наш режисера
    Андрея Дескелеску – була головним продюсером.




    Анда Йонеску, про те, що спонукало її взяти участь у цих
    проєктах: «Думаю що, я дуже резонувала з історіями та їх авторами. Перед тим як
    почати працювати над проєктами Андри Тарари та Андрея Дескелеску я не думала,
    що мене можуть цікавити особисті документальні фільми, але зрозуміла, що мене
    приваблює ця сфера. Всі чотири проєкти привабили мене з самого початку, я відчула,
    що вони автентичні, і думаю, що першим кроком є ​​резонувати із тим, що тобі
    пропонують. Як продюсер ти повинен бути мотивованим, дуже любити те, що робиш,
    і вірити в проєкт до кінця. Я хочу робити різні проєкти і працювати якомога
    більше і навчатися на цьому. Сталося так, що я познайомилася з такими людьми, з
    якими змогла довести до кінця ці проєкти. Я рада, тому що мене цікавили всі ці
    речі, я хотіла побачити, як працюється над документальним фільмом, я також хотіла
    працювати з режисерами-початківцями, але також з досвідченими режисерами, такими
    як Богдан Теодор Олтяну та Андрей Дескелеску. Тож робота над цими чотирма
    фільмами була складним досвідом, вони будучи різними проєктами.»

  • Визнання для румунського кіно

    Визнання для румунського кіно

    Від Страсбурга до Канна – румунське кіно користується днями визнанням, як до цього вже звикла публіка в країні та за кордоном. Протягом багатьох років говорять про нову хвилю, представлену одностайно оціненими та нагородженими кіношниками, такими як Крістіан Мунджіу, Крісті Пую, Раду Мунтян, Корнеліу Порумбою, Раду Жуде або Адіна Пінтіліє. Додамо до цієї галереї імен – Александра Нанау, чий фільм колектив нещодавно отримав премію LUX європейського глядацького кіно, що присуджується Європарламентом та Європейською кіноакадемією у партнерстві з Європейською комісією та Europa Cinemas.

    Переможця обирають депутати Європарламенту та громадськість, причому кожен з них вносить по 50% відсотків для остаточного голосування. Отримавши нагороду, Александр Нанау вшанував пам’ять жертв та сімей, причетних до трагедії в клубі Колектив, а також незалежній пресі, яка розслідувала справу. Точніше, мова йде про трагедію, що сталася 30 жовтня 2015 року, коли в імпровізованому рок-клубі в колишній бухарестській фабриці спалахнула пожежа під час концерту, в результаті чого втратили життя 65 осіб та близько 200 дістали травми різного ступеню важкості.

    Частину постраждалих було відправлено для надання медичної допомоги за кордон, інші, що залишилися в країні, загинули через опіки, але також внутрішньолікарняні інфекції. Соціальне невдоволення загострюється, відбуваються вуличні акції протесту, і тодішній прем’єр-міністр подає у відставку. Паралельно спостерігаючи за журналістами, жертвами та представниками влади, документальний фільм Александра Нанау розповідає про відродження духу громадськості та про необхідність позапартійного журналізму в демократичному світі.

    Ми хочемо боротися з корупцією і хочемо вільної преси в Європі. Суспільства не розвиваються, якщо у нас немає культури, освіти та незалежної преси, – сказав у Страсбурзі у момент присудження премії LUX режисер, фільм якого, по суті, був першим румунським фільмом номінованим на Оскар, і одразу у двох номінаціях: «найкраща документальна стрічка» та «найкраща стрічка іноземною мовою».

    Оскільки наближається швидкими кроками 74-те видання Каннського міжнародного фестивалю, що пройде у період з 6 по 17 липня, слід зазначити, що повнометражний фільм Întregalde режисера Раду Мунтяна та короткометражний фільм Коли настає світанок Андреї Крістіни Борцун були відібрані в розділі «Quinzaine des Realisateurs». Короткометражний фільм Андрія Епуре Інтерфон 15 змагатиметься у розділі Semaine de la Critique, журі якого очолить Крістіан Мунджіу, а художній фільм La Civil, румунсько-бельгійсько-мексиканська копродукція режисерки Теодори Ани Міхай була відібрана до розділу «Un Certain Regard».

  • Румунія на Берлінському міжнародному кінофествалі 2021 року

    Румунія на Берлінському міжнародному кінофествалі 2021 року


    Стартував перший
    європейський кінофестиваль року! У понеділок в тіні пандемії коронавірусу в онлайн-форматі
    розпочався 71-ий Берлінський міжнародний
    кінофестиваль. Без червоної доріжки та без переповнених проекційних залів цьогорічне
    видання «Берлінале» також має унікальний формат: його розділили на два етапи -
    перший для професіоналів, другий для широкої публіки.

    Зокрема, Берлінський
    фестиваль, який традиційно проходить протягом 10 днів у лютому, був перенесений
    на березень та переміщений у віртуальний простір. З 1 по 5 березня «Берлінале»
    проходить стадію «Industry Event», яка включає Європейський кіноринок, Ринок
    копродукції «Берлінале», «Берлінале Таланти» та Світовий фонд кіно, спрямований
    на професіоналів кіно та акредитованих журналістів. Лише добірка з
    Берлінале Таланти – дебати та семінари в режимі реального часу, а
    також добірка зі Всесвітнього фонду кіно будуть доступними в Інтернеті та для
    широкої громадськості.


    Потім, з 9 по 20 червня, під час заходу «Summer Special», любителі сьомого
    мистецтва матимуть можливість переглядати фільми, відібрані для цьогорічного видання, у берлінських кінотеатрах,у присутності кіномитців.
    Церемонія нагородження відбудеться на заході теж за участю публіки,
    що є частиною «Summer Special». Міжнародне журі, яке призначатиме володарів трофеїв, складається
    з шести режисерів, лауреатів премії «Золотий Ведмідь» у попередніх виданнях. Серед них румунка Адіна Пінтіліє, яка в 2018 році виграла бажаний
    трофей за фільм «Не торкайся
    мене/Touch Me Not»! Цього
    року за «Золотого ведмедя» та «Срібного ведмедя» в офіційному конкурсі
    змагатимуться 15 художніх фільмів, у тому числі фільм румунського режисера Раду Жуде – «Невдалий секс або божевільне порно».


    Цей фільм є
    копродукцією Румунія-Люксембург-Хорватія-Чехія, який аналізує стосунки між
    людиною та суспільством, виходячи від кліпу порно учительки, який поширюється в
    Інтернеті. Раду Жуде – це вже популярне ім’я на Берлінале! У 2015 році його
    нагородили «Срібним ведмедем» за найкращу режисуру іншого фільму – «Аферім!» – що
    скористався великою популярністю. Цього року він змагатиметься з режисерами з
    Канади, Ірану, Японії, Мексики, Німеччини, Франції, Грузії, Чехії, Угорщини чи
    Катару, фільми яких були зняті на тлі пандемії і виявляють почуття неспокою у
    всьому світі. На додаток до основного конкурсу, і до решти вісім розділів Берлінського кінофестивалю також увійшли
    фільми, в яких зіграли провідні
    міжнародні зірки. До конкурсу в розділі Панорама була відібрана
    також турецько-румунська копродукція.

  • “Вдома, My Home” Раду Чорнічука, найбільш нагороджений документальний фільм року 

    “Вдома, My Home” Раду Чорнічука, найбільш нагороджений документальний фільм року 

    Вдома, My Home, дебютний документальний фільм Раду Чорнічука, був показаний у
    світовій прем’єрі на кінофестивалі «Sundance», найважливішому фестивалі
    незалежного кіно в США, де отримав спеціальний приз журі оператору (World Cinema Documentary).

    Документальний фільм,
    який розповідає історію сім’ї, що 20 років прожила в нетрях дельти Векерешть,
    поки місце не набуло статусу заповідної території – Природний парк Векерешть,
    також було нагороджено головним призом на Мюнхенському міжнародному фестивалі
    документального кіно, премією спеціальне журі на Фестивалі документального кіно
    в Салоніках, Гран-при Міжнародного кінофестивалю в Кракові, премією за права
    людини на Сараївському кінофестивалі та Премією за моральний підхід на Фестивалі
    документального кіно MakeDox (Македонія).




    Спочатку Раду Чорнічук та сценаристка Ліна Вдовий планували зробити
    репортаж про дельту Векерешть, найдикіше місце в Бухаресті. Історія родини Енаке,
    яка майже 20 років прожила в дельті Векерешть і якій довелося переїхати з
    дев’ятьма дітьми до міста у 2016 році, як тільки парк був оголошений природним
    заповідником, переконала їх відмовитися від ідеї репортажу та зняти фільм.
    Фільм, над яким вони попрацювали чотири роки, спостерігаючи за переходом сім’ї від
    життя серед природи до міської суєти. Раду Чорнічук: «Моє захоплення цією
    історією пов’язане з тим, що я бачив, як ці люди будували та зміцнювали свою
    сім’ю. По-друге, абсолютно казкові стосунки дітей з природою були ще однією
    темою, яка для мене мала дуже велике значення. Так само, очевидно, після
    переїзду сім’ї Енаке до міста, мені було дуже цікаво прослідкувати цей процес
    інтеграції. Історія виявилася досить складною, хоча чотири роки тому, коли я
    почав цей проєкт, то подумав тоді, що все буде досить просто, і ми навіть не
    думали знімати фільм. Ми думали, що знімимо репортаж, який додасть соціального
    виміру історії про дельту Векерешть. Цілком закономірно було те, як
    розгорталася історія. Працюючи над цим фільмом стільки років, протягом часу нам
    прийшли інші ідеї, і речі почали зв’язуватися. Щодо монтажу, то завжди великим
    викликом є переглядати сотні годин матеріалу та обрати суть історії. Це виклик -
    перетворити, як режисер, майже триста годин зйомок на 86-хвилинний фільм. Здавалося
    майже неможливим зробити це, але разом із сценаристкою фільму Ліною Вдовий,
    продюсером фільму Монікою Лезурян-Горган та особливо редактором фільму Андрієм
    Горганом нам вдалося витягти суть із трьохсот годин матеріалу, не втрачаючи
    важливих тем фільму. Монтаж тривав два роки саме тому, що не завжди дуже просто
    надати історії найкращу форму за кілька десятків хвилин».

    acasa-myhome-fotook.png




    Раду Чорнічук та сценарист Ліна Вдовий хотіли, перш за все, зробити почутими
    голоси героїв. Лише таким чином, маючи доступ до точки зору персонажів, ми
    можемо співчувати їм і зрозуміти, наскільки важко інтегрувати ромську громаду у
    суспільство, вважають вони. Хоча Вдома, MyHome користувався міжнародним визнанням, Раду Чорнічук не мав можливості
    супроводжувати свій фільм на фестивалях: «Я дістався багатьох місць з власного маленького
    офісу шляхом онлайнового зв’язку. Однак нам вдалося фізично дістатися до
    Цюріха, де ми виграли спеціальну відзнаку, та до Кельна, де нам було присуджено
    іншу важливу нагороду. Це було дуже емоційно і перш за все це було захоплююче,
    тому що ми зустріли реальних людей, зібраних навколо проєкту, над яким ми
    багато працювали, проєкту, щодо якого ми хотіли провести дебати та дискусії, ми
    хотіли привернути увагу до тем фільму. І нас порадувало те, що у нас були повні
    зали і що люди надзвичайно цікавилися нашою історією, і ми провели сеанс
    запитань та відповідей, з якого ми вийшли дуже енергійними та оптимістичними,
    думаючи про те, що ми, люди, є справжніми виживачами, які вміємо зберігати
    хороші речі у своєму житті. А однією з цих хороших речей – це зустріч людей
    навколо історії. І це здається мені надзвичайним, бо ми ніколи не втратимо
    інтересу та цікавості до історій».




    Документальний фільм Вдома, My Home також входить до
    офіційного відбору премій Європейської кіноакадемії (EFA) та був вперше показаний на HBOGO 15 жовтня.

  • Фестиваль історичного кіно у Ришнові

    Фестиваль історичного кіно у Ришнові

    12-ий випуск фестивалю кіно та історій, що організовується в Ришнові, саксонському містечку біля підніжжя
    гір Постевару в Південних Карпатах, відбудеться у 2020 році,
    незважаючи на особливу ситуацію, викликану пандемією.


    Будучи особливим роком, і програма
    буде особливою, запевнив нас виконавчий директор Фестивалю кіно та історій Міхай Драгомір «Ми адаптувались до того, що цього
    року будемо мати два випуски фестивалю. Є два скорочені випуски, у такий спосіб, щоб ми могли виконувати всі обмеження та санітарні заходи. Програма, над
    якою ми працювали із зими, була, на жаль, набагато багатшою, але нам довелося внести деякі
    зміни. Фестиваль, що проходить з 17 по 26 липня – це випуск для якого ми підготували 18 показів фільмів та 9 концертів, все     проходить
    просто неба,на площі Об’єднання в Ришнові, де є 250 місць. Другий випуск відбудеться з 21 і 30 серпня, і тоді програма буде
    трохи багатшою. Буде понад 40 кінопоказів, включаючи змагальні документальні
    фільми, і ми плануємо організувати концерти всередині селянської укріпленої
    фортеці. Щоб
    компенсувати наслідки соціальної відстані, значна частина програми буде доступна в Інтернеті. Таким
    чином, ті, хто з різних причин не зможе дістатися до Ришнова, будуть з нами, але на відстані».


    Слід зазначити,
    що вся програма фестивалю, як онлайн, так і офлайн, буде безкоштовною. Але в
    Інтернеті транслюватимуться лише концерти та дискусії чи дебати, викликані
    тематикою фільмів. Це буде дійсним для обидвох випусків цього року, і для
    випуску у липні, і в серпні, сказав нам виконавчий директор Міхай Драгомір, перед
    початком першого випуску: «Для випуску з 17 по 26 липня ми готували по два
    фільми щовечора. Оскільки ми не можемо робити кінопокази у кінематографі, ми
    вирішили, щоб ніч була довшою, а останній фільм закінчується близько 01.30 або
    02.00 ранку. Також з’являться кілька нових фільмів, але також і давні шедеври
    міжнародного кіно. І серед нових фільмів я хотів би згадати «Чоловік на ім’я
    Ове», історію зі Швеції, потім фільм «Кардинал», урок історії про страждання
    кардинала Юліу Госсу. Ми раді, що на показі також буде присутня знімальна група
    на чолі з режисером Ніколае Мерджіняну. Марія, королева Румунії -
    ще один фільм, знятий минулого року, а історик Ніколає Пепене розповідатиме про
    досягнення королеви Марії загалом. Як завжди, відбувається CineConcert, проект,
    характерний для нашого фестивалю. І цього року буде показаний фільм
    «Незалежність Румунії», знятий у 1912 році.»


    Другий випуск
    цьогорічного фестивалю фільму та історій у місті Ришнов відбудеться з 21 по 30
    серпня, під час якого також відбудеться конкурс документального кіно.

  • Раду Жуде:Три номінації на БЕРЛІНАЛЕ 2020

    Раду Жуде:Три номінації на БЕРЛІНАЛЕ 2020

    Цьогорічний Берлінський кінофестиваль
    пропонує глядачам три кінокартини румунського режисера Раду Жуде. Фільми «Типографік мажускул» та «Відбуття поїздів з вокзалу» матимуть міжнародну прем’єру у
    розділі «Форум фестивалю», а третій кінопроект – повнометражний художній фільм «Лунатики» – на ринку Берлінале. З деталями
    режисер Раду Жуде: Є три назви, але один фільм
    ще готується, він на етапі проекту, який їде на дуже важливий ринок кінопроектів, на фестивалі
    Берлінале. Інші два фільми обрані у розділі Форум. Один із них
    повністю знятий мною «Типографік мажускул», вільна адаптація за п’єсою Джаніни Кербунаріу,
    яка, в свою чергу, базується на переслідуванні політичною поліцією Секурітатя підлітка Мугура Келінеску. Інший фільм «Відбуття поїздів із залізничного вокзалу» має співрежисера,
    він знятий разом з істориком Адріаном Чофленке, який генерував його завдяки своїй десятирічній роботі, пошук архівних матеріалів,
    пов’язаних із Яським Погромом, 1941 року. Він запропонував мені зняти цей фільм, і я погодився.»




    Нові форми кінематографічного
    підходу є частиною розділу Форуму на Берлінале. Обидва заголовки Раду Жуде торкаються делікатних тем історії
    сучасної Румунії, в унікальному баченні: Це не тільки дуже важливий
    фестиваль, але розділ Форум відібрав упродовж років радикальні, нетипові фільми, адже
    обидва фільми сильно відрізняються від звичайної наративної моделі кіно. Питання
    не в тому, що модель була б проблематичною. Вони, в меншій
    чи більшій мірі,
    намагаються побудувати кінематографію або дослідити реальність за допомогою
    кіно, в дещо іншому баченні.


    Хоча Раду Жуде не вважає це істотним, але визнає важливість номінацій та
    відзнак, що присуджуються на сцені великих кінофестивалів Європи. Він із
    задоволенням піде на цьогорічний фестиваль Берлінале, і його кредо
    в кінематографії підтверджується з цієї
    нагоди: Здорове
    кіно означає багато речей, включаючи і оцю річ. Звичайно, інколи мені цікаво, чому
    ці фільми все ще знімаються, якщо у них недостатньо аудиторії. Я не знаю, як дати точну відповідь, але я знаю, що свого
    часу директор Нью-Йоркського кінофестивалю, який також був професором
    кіноколеджу в Америці, кілька років тому показав студентам фільми великого
    іранського режисера Аббаса Кіаростамі. Несподівано, оскільки в той час йшлося про можливу
    війну з Іраном, один із студентів запитав, чи ті люди у фільмах Кіаростамі
    будуть бомбардовані. Кінематограф також означає запропонувати певний шлях, імідж та певну мову суспільства,
    цивілізації. З цієї точки зору це важливо. Ще важливіше, якщо фільми мають
    успіх у сенсі захоплення та передачі чогось глибшого про суспільство. Нагороди
    або номінації важливі, але хоча вони мають
    свою роль, яку я не заперечую, на мій погляд вони не є дуже важливими.


    На європейському рівні, за даними
    веб-платформи Cineuropa, у державах-членах Європейського Союзу з 2007 по 2017 роки було знято понад 18 тис. фільмів. Румунське кіно знаходить своє
    місце в цьому рейтингу, але Раду Жуде звертає увагу на проблеми, які тримають нас далеко від європейських рейтингів, незважаючи на його участь у
    Берлінському кінофестивалі: «Румунське кіно – це невеликий кінотеатр, якщо подумати про кількість фільмів, що
    виробляються щорічно такими країнами, як Франція чи навіть Польща, або Чехія. Це кінотеатр, в якому місця все менше і менше. Я
    маю на увазі покази, які в основному мають місце в торгових центрах. Це дуже гарна
    річ, адже в цих залах є пристойні умови перегляду. За винятком того, що в деяких місцях, де
    переважає комерційний інтерес і, можливо, це нормально, певні форми вираження
    більше не мають доступу до публіки. Ще одна велика проблема – освіта. Я маю на
    увазі освіту загалом, яка все ще недостатньо фінансується, але також і
    конкретну кіноосвіту, яка не існує, як в інших країнах, у школі чи в ліцеї. Це ставить
    нас в кінці списку.»




    Прем’єра фільму Типографік мажускул – адаптація за однойменноою п’єсою Джаніни Кербунаріу, відбудеться в Румунії 21
    лютого 2020 року. У ролях сьомого повнометражного фільму, режисера Раду Жуде, виступлять актори Шербан Лазарович, Богдан Замфір, Іоана
    Якоб, Шербан Павлу, Роберт
    Арсеніє, Богдан Ромедея, Александру Бисковяну та Александру Поточан.Прем’єра фільму Відбуття поїздів із вокзалу відбудеться
    в кінотеатрах цієї осені, над ним працювали Ада Соломон, Карла Фотя та Раду Жуде у співпраці з істориком Адріаном
    Чофленке. І
    Сомнамбули,
    останній художній проект-фікція, написаний Раду Джуде, продюсер Ада Соломон, чекає початок зйомок, запланованих на це літо.
    70-ий Берлінський кінофестиваль відбудеться з 20
    лютого по 1 березня.

  • Румунські фільми в програмі Фестивалю «Les Films de Cannes a Bucarest»

    Румунські фільми в програмі Фестивалю «Les Films de Cannes a Bucarest»

    Десятий випуск Фестивалю Каннських
    фільмів в Бухаресті приніс, окрім найбільш очікуваних фільмів відібраних з Каннського кінофестивалю, румунські
    прем’єри, зустрічі
    з режисерами та майстер-класи. Вісім румунських фільмів були показані в присутності колективів, під час
    фестивалю Каннських фільмів у Бухаресті. Лауреат Palme d´Or за найкращий
    короткометражний фільм (Трафік) та Спеціальної премії журі «Особливий
    погляд» (за кращу
    актрису, Доротею Петре, у фільмі Як я пережив кінець світу), Кетелін Мітулеску повертається на великий екран
    зі своїм новим фільмом «Хайді», нещодавно представленим на конкурсі
    Сараївського фестивалю.




    Документальний фільм «Людина, яка хотіла бути вільною», режисерів Міхая Мінкана та Джорджа Кіпера-Ліллемарка, розповідає про молодого повстанця,
    який вирішив вільно жити в роки комунізму в країні, роздавленій
    бідністю та
    терором. Щоденник сім’ї Еску Шербана Джеорджеску пропонує, також у документальній формулі особистий
    інтенсивний перехід від маленьких, окремих подій до
    великих подій, у яких ми всі брали участь, протягом 100 років з часу Великого
    Об’єднання. «Іван Грозний», фільм, включений до розділу
    «Кінорежисери» фестивалю в Локарно, де він отримав Спеціальну премію журі, – це
    нетрадиційна історія про людей та місця, про приналежність та тугу, представлені
    з гумором та ніжністю.


    Сім’я та друзі пропонують винести
    власні емоції на екран та зіграти самих себе в кінематографічній історії про жінку, яка не може
    знайти своє місце по обидва боки Дунаю. Івана Младенович, режисер, співавтор та
    виконавиця в фільмі «Іван Грозний» розповідає: «Мій попередній фільм« Солдати,
    історія з Ферентарі», бухарестський район, це екранізація книги Адріана Шкіопа, якого я обрала зіграти головну роль. У кінострічці «Іван Грозний» я вирішила піти трохи далі, екранізуючи власний
    досвід, власну історію, очевидно вигадавши її, але вирішила поставити своїх друзів та родичів виконати
    власні ролі. Я обрала цю формулу, яка веде до комедії, і
    це також змушує викрити себе, тому що мені здається, що занадто часто ми
    схильні сприймати себе серйозно. Фільм Іван Грозний важко було зняти, тому що це фільм, який починається
    з мого досвіду, з тих речей, що сталися, і які не обов’язково були приємними. Коротше кажучи, це
    момент кризи, який стався два роки тому, і фільм також розповідає про здоров’я,
    як психічне, так і тілесне, про стосунки між двома країнами, про дівчину, яка
    вирішила поїхати до Румунії та повернулася до Сербії, про сутички між поколіннями. Зняти фільм про ці речі непросто, не просто
    поставити їх у кіно».


    Актор Влад Іванов та режисер Аді Войку, два представники Румунії в Каннах
    цього року, були присутні у кількох випусках Les Films de Cannes у країні. Режисер Аді Войку побував у Клужі, Брашові та Сучаві з короткометражним фільмом «Остання дорога до моря»,
    включеного цього року до відбору до секції «Тиждень критиків». «Остання дорога до моря»- це другий художній
    короткометражний фільм в кар’єрі
    режисера Аді Войку, після« Туману », нагородженого в Анжері та Петербурзі. Дія фільму
    відбувається в купе поїзда, який прямує до узбережжя. Шість пасажирів розмовляють, але в певний момент підозри змушують речі вийти
    з-під контролю. У ролях короткометражного фільму «Остання
    дорога до моря» виступають відома поетеса Анджела
    Марковічі (Марінеску), актори Ана Чонтя,
    Крістіна Жунку,
    Сільвіу Дебу, турецький актор Саліх Йілдірим та Аліна Віор. Двоє з акторів, яких ми побачили
    в кінострічці
    «Остання дорога до моря», Ана Чонтя та Сільвіу Дебу, розповіли нам про
    свою співпрацю з режисером Аді Войку. Ана Чонтя: «Грати в «Останній дорозі до моря»було дуже приємно, сценарій мене
    відразу підкорив, хоча Аді вніс багато змін. Також з самого початку мене підкорила увага Аді до деталей. І репетиції переконали мене, що це буде дуже хороший фільм.
    І, що дуже важливо, і мені дуже допомогло, що Аді Войку дав нам, акторам, впевненість. Це мене
    зворушило і дуже допомогло».


    Сільвіу Дебу розповідає: Фільм представляє світ, у якому ми живемо. У купе
    поїзда зустрічаються шість людей різного віку, релігій та соціальних категорій.
    На жаль, для одного з персонажів це остання дорога. Це прекрасна метафора, яка
    покриває світ, у якому
    ми живемо. Мені це дуже сподобалось, що фільм підводить підсумки нашого світу,
    крім того, я помітив із перших зустрічей, що Аді Войку – режисер, який знає, що він хоче, і
    це дало мені велику впевненість, тому я прийняв без вагань роль.


    Фільм «Марія, королева Румунії»
    Алексіса Кахіла отримав нагороду публіки наприкінці
    десятого випуску фестивалю «Les Films de Cannes» у Бухаресті. Фільм, це історія, заснована на реальних
    подіях,який
    на перший план виносить постать королеви Марії, і який вийшов у прокат 8 листопада.



  • Міжнародний фестиваль Astra Film у місті Сібіу

    Міжнародний фестиваль Astra Film у місті Сібіу

    У період з 14 по 20 жовтня
    2019 року на 26-му Міжнародному фестивалі Astra Film у місті Сібіу, який дійшов до 26-го випуску, були показані 20 фільмів, пов’язаних з
    Румунією. 13 з них були включені до номінації Румунія та «висвітлюють як малу,
    інтимну, так велику історію, а серед представлених тем, режисери торкаються найбільш чутливих питань румунського
    суспільства. Ці фільми провокують глядачів до глибшого розуміння країни, від її створення 1918 року, до важких років диктатури та явищ, які набрали масштабів протягом 30
    років після Революції, таких як міграція або корупція»,
    – кажуть організатори.


    Фільмом «Вчитель» Алекс Брендя, який має багатий досвід у якості директора монтажу фільмів,
    дебютує як режисер-документаліст. Алекс Брендя: Мені подобається документальний фільм,
    тому що він дає більше свободи в порівнянні з художнім фільмом. А саме є більше часу для своїх персонажів,
    команда менша, ніж у випадку художнього
    фільму,
    все інтимне і якось можеш бути
    більш спонтанним й
    творчим. Працюючи
    над художнім фільмом, не можна внести
    стільки змін, як у випадку документального фільму, де можна робити щодня великі зміни, навіть з одного
    дня на інший, можна змінювати кадри, щось знімати, що було в плані. У випадку художнього фільму, заздалегідь встановлюються кадри, відомо,
    що буде зніматися середній
    або широкий кадри. У
    документальному фільмі це набагато спонтанне, не знати, що буде робити персонаж, що може трапитися в розповіді.


    Документальний фільм
    режисера Алекса Бренді
    розповідає історію вчителя математики з Бістірци, який виходить із звичайної системи освіти та відкриває
    приватну школу у власній квартирі. Алекс Брендя: Справжнє ім’я вчителя є Дорін Йоніце,
    але всі учні звуть його Профу (Вчитель), і так
    залишилося його ім’я. Я познайомився з ним в одинадцятому
    класі, коли я був старшокласником й він
    був моїм вчителем математики поза школою, тобто я ходив до нього на медитації,
    хоча ще з тих пір я хотів поступити на Факультет театрального мистецтва та
    кінематографії. Я пам’ятаю, як з самого початку мене вразив, коли я зайшов до його будинку, побачив, що у одній кімнаті влаштував класний зал, в
    іншій був розібраний
    мотоцикл, частини якого були поміщені
    на підлозі і я здав собі справи, що це виняткова людина і так народилася ідея зробити
    документальний фільм. Мене дуже вразили і
    той факт, що він покинув систему
    освіти, щоб зробити свій власний клас з математики та що він був відданий цій ідеї.


    Документальний
    фільм «Золота дівчина»
    Деніси Мораріу Тамаш та Адріана Роба та знятий
    Крістіаном Тамашом, досліджує драматичний момент в історії румунської
    гімнастики, Сідней 2000 та боротьбу гімнастки
    Андреі Радукан за повернення своєї золотої медалі.
    Деніса Мораріу Тамаш: Всі ми троє
    напередодні працювали у пресі, ми – журналісти. Тому наш фільм ближче до телевізійного
    документального фільму, жанру, який ми практикуємо з 2011 року. Це
    документальний фільм, орієнтований на інформацію, яка поєднує дослідження з історією. З моменту коли, ми почали співпрацювати з HBO Europe, від якої ми користувалися великою підтримкою, ми
    були більш уважні приділяли стеженню
    за персонажами. Документальний фільм є для нас другою природою, мені
    подобається ця невизначеність, яку пропонує цей жанр, ніколи не знати, що буде.

    Андреа Радукан, одна з найкращих гімнасток Румунії,
    виграла титул олімпійської чемпіонки на Олімпіаді в Сіднеї 2000 року, але її було вилучено через три дні
    через заборонену речовину, виявлену в допінговому тесті, речовину яку містила таблетка проти простуди, яку їй дав лікар національної команди з гімнастики. Деніса Мораріу
    Тамаш про намір документального фільму Золота дівчина: Щодо нашого
    документального фільмуЗолота
    дівчина», ми
    з цією думкою почали робити
    документальний фільм,повернути медаль Андреї. Ми працювали і з адвокатами, які підтримували Андрею, які займалися справою Андреї з Швейцарії, але, на жаль, нічого не вдалося
    зробити, факт був прописаний, це сталося
    10
    років тому. Цікавим аспектом нашого документального фільму є те, що ми
    обрали персонажа, який ідеально виглядає перед камерою, і нам важко було знайти слабкості Андреї, знайти людину поза чемпіоном. Ми мали намір зняти фільм про
    цю травму втрати медалі, про яку вона ще не усвідомлює. Документальний фільм також
    розповідає історію покоління гімнасток. Від змагання у Сіднеї 2000 року, ситуація у румунській гімнастиці сильно змінилася,
    якщо взяти до уваги останні
    результати, Румунія зайняла 22-е місце у відборі до Світового
    чемпіонату.


    Цьогорічний Міжнародний кінофестиваль «Астра» в Сібіу
    включив відбір останніх 126
    фільмів, знятих у 45 країнах світу. 47 фільмів змагалися у 4-х номінаціях. Програму доповнили десятки виняткових фільмів, згрупованих
    відповідно до тем, розглянутих у 12 спеціальних тематичних програмах, які висвітлюють різні питання на великому екрані, які цікавлять нас незважаючи на стать, національність або вік.