Tag: мир

Наприкінці Першої світової
війни перемоги Антанти, що складалася з Великобританії, Франції, США, Італії та
Японії, і до якої в 1916 році приєдналася Румунія, не означали, що цим країнам
буде легко досягти миру. Теоретично війна мала переможців і переможених, але
мир повинен був забезпечити рівновагу, виключаючи можливість спалаху нової війни.
Так виникла ідея створення міжнародної організації, яка б вирішувала місцеві
кризи, щоб не дозволити їм стати джерелом глобальних конфліктів. Нові держави
мали приділити більшу ніж раніше увагу проблемі захисту нацменшин. Однак після
Першої світової війни залишилися тліючі регіональні конфлікти, які продовжили
попередній воєнний стан на більш тривалий або коротший проміжок часу.
Наприклад, Румунсько-угорська війна 1919 року тривала близько 6 місяців, але
Греко-турецька війна, що розгорілася в 1919 році тривала до 1922 року. Для
досягнення сталого миру знадобилися величезні зусилля, адже між сторонами панувала
жорстка ворожість.

Румунії довелося боротися
за те, щоб її національні прагнення були визнані силами Антанти, які намагалися
забезпечити рівновагу між власними інтересами та інтересами союзників і переможених. Таким
чином, румунська дипломатія прагнула отримати за столом переговорів те, що було
отримано на полі бою ціною величезних людських і матеріальних втрат. Історик Йоан
Скурту показав, що перед прем’єр-міністром Румунії, головним прибічником ідеї
приєднання до франко-британського альянсу, лібералом Йоном І.К. Бретіану стояло
складне завдання відстоювати інтереси власної країни перед Верховною Радою
союзних та об’єднаних держав, що складалася з США, Великобританії, Франції та
Італії.

Йоан Скурту: «Йон І.К. Бретіану
на Паризькій мирній конференції мав у кишені політичну угоду, укладену з
Антантою, на основі якої Румунія вступила у війну, документ, який дуже чітко
встановлював, якими мали бути кордони Румунії на колишніх австро-угорських
територіях, на яких компактно проживали румуни. Він також мав при собі акти
про об’єднання, схвалені у Кишиневі, Чернівцях та Алба-Юлії. Невостаннє, але не
менш важливе – він нагадав усім про пролиту румунами кров у боротьбі за
перемогу союзників Антанти. Бретіану вів дуже енергійну боротьбу за рівноправне
ставлення та налагодив співпрацю між делегаціями Румунії, Чехословаччини,
Королівства Сербів, Хорватів і Словенців та Греції для узгодження спільної
позиції, яка мала бути врахована союзниками. На жаль, один з тих, хто брав
участь у цих переговорах – Елефтеріос Венізелос, заявив, що він не вважає себе
лідером незалежної та суверенної держави Греція, після чого й решта
учасників цієї коаліції відступили убік. І Бретіану залишився один, але
продовжив боротьбу за те, щоб до Румунії ставилися з належною повагою. Усна суперечка Бретіану
з членами Верховної Ради, в тому числі з президентом США Вудро Вільсоном, його відстоювання
прав Румунії, в тому числі щодо нацменшин, є пам’ятною для всіх румунів.»

А коли стратегії румунських
політиків не давали результатів, успіх принесла чарівна присутність особливої жінки.
Це була Марія, королева Румунії, яка разом зі своїм чоловіком, королем
Фердинандом, ризикнула всім і була готова пожертвувати усім заради перемоги.
Королева Румунії була присутня всюди, де цього вимагали інтереси держави або
суспільства і взяла активну участь у написанні однієї з найславетніших сторінок
румунської історії ХХ століття. Йоан Скурту розповідає. «Бретіану вступив в
конфлікт з усіма членами Верховної Ради союзних та об’єднаних держав, які не звикли,
щоб їм хтось заперечував і наводив контраргументи на їх рішення. І тоді Бретіану
сказав королю Фердинанду, що до Парижа повинна приїхати королева Марія і вона
одразу рушила в дорогу. На Центральному вокзалі в Парижі, на запитання журналістів, «Чому
приїхала на мирну конференцію?», вона відповіла, що приїхала показати гарне
обличчя Румунії. Тобто власне обличчя. Її прийняли в Елісейському палаці з
почесною охороною та відзнаками. Президент США Вільсон був центральною
особистістю конференції, а королева шукала можливості представити інтереси Румунії.
Але американський президент сказав їй, що його робочий день починається о 9:00
і, на жаль, він не може її прийняти. І тоді королева надіслала йому листа, в
якому сказала, що якщо він починає роботу о 9, то вона чекає його о 7 годині в
готелі Ріц, щоб провести раніше обіцяну розмову. І Вільсон разом зі своєю
дружиною дійсно приїхав до Ріца о 8.30. Під час розмови президент США говорив про мир, про Лігу Націй, про припинення війн, про світ щастя, як він його собі уявляв.
Королева Марія майже не мала можливості говорити, тому що президент Вільсон
розповідав з таким захопленням, що його було неможливо перервати. Коли час
зустрічі добігав кінця, королева зненацька сказала: «Пане президенте, я
сподіваюся, що ви не продемонструєте невігластво і не запросите мене на обід
завтра». Вільсон обмінявся поглядами з дружиною і сказав королеві, що вони
чекають її на другий день на обід. Цього разу ситуація докорінно змінилася: тепер
більше всіх говорила королева Марія. Вона розповідала переважно про права
меншин. І закінчила свою розповідь наступним реченням. «На мій погляд президент
Вільсон має чи не найбільше право говорити про права меншин, тому що чорношкірі
мають багато прав у США». На це Вільсон не вимовив жодної репліки.»

Іноді історію пишуть і так:
«месіанські» постаті з невеличких країн, здатні змінювати рішення представників
великих держав. І Румунії пощастило тоді мати кілька «месіанських» лідерів.

Наприкінці лютого
на запрошення Кронпринцеси Румунії Маргарети, Бухарест відвідала трохи
незвичайна делегація з України. Складалася вона з 80 юних українців, дітей з
сімей учасників АТО, обдарованих хлопців і дівчат з різних регіонів України. А
прибули вони до румунської столиці, щоб передати Берегині Румунської Корони,
Кронпринцесі Маргареті для зберігання в Королівському музеї, унікальний
примірник «Книги Добра», що включає в себе розповіді та малюнки про добро,
доброту та благодійність від дітей з усіх областей України.

Від імені
Королівського Дому Румунії Принц Раду подякував юним послам добра і миру за цей
надзвичайний подарунок, додавши, що ця ініціатива «сповнена глибокого сенсу».
«Тисячі дітей з України об’єдналися в один голос, щоб розказати людям про
доброту. Завдяки щедрості низки установ та організацій з України, Словаччини,
Естонії та Угорщини, прагнення українських дітей до кращого почало подорожувати
по світу, щоб наблизити всіх нас одне до одного. До тепер «Книга добра» була
символічно передана великим бібліотекам світу і місцям на землі, що є важливими
для культури, духовності, історії та долі людства. «Книга добра» сьогодні
дісталася й нашої країни. Румунська корона з великими емоціями приймає цей
символічний дарунок. Ми пишаємося тим, що подібна подія відбувається в серці
румунської столиці під час головування Румунії в Раді Європейського Союзу.
Король Міхай І-ий кілька років тому виступаючи у Палаці румунського парламенту
сказав, що ми не успадкували свою Батьківщину від батьків, а запозичили її від
наших дітей.»

Поїздка
українських дітей до Румунії відбулася за підтримки Міністра закордонних справ
України Павла Клімкіна та Посольства України в Румунії. «Книгу добра» вручив
Берегині Румунської Корони Посол України в Румунії Олександр Баньков, який
висловив сподівання, що завдяки цій ініціативі світ стане хоча б трішечки
кращим. «За понад два роки свого існування творці і учасники
цього проекту 100% змогли зробити світ кращим і донести віру маленьких
українців в непереборну силу добра у різні куточки Європи. Попереду у всіх нас
ще довга дорога, тому що світ навколо нас, на жаль, стає більш ворожим,
наповнюється і злобою, і ненавистю, і насильством, але спільне наше завдання і
спільна наша мета – зробити його кращим. У книзі добра багато різних історій,
це оповідання про милосердя і мужність, про війну і мир, про незламність тих,
хто бореться з свою свободу. Але одна велична ідея об’єднує всі ці історії – це
ідея того, що світом править добро і добро завжди перемагає.»

ЇЇ Величність, Кронпринцеса Румунії Маргарета під час свого виступу привітала учасників проекту з цією надзвичайною
ініціативою, що вийшла далеко за межі кордонів України та надає усім надію
на краще майбутнє. Кронпринцеса зазначила, що бачити дітей з такою ініціативою
для людства – неймовірне натхнення для усіх, додавши, що саме діти можуть
змінити світ на краще. Берегиня Румунської Корони подякувала за подарунок,
сказавши, що ця «книга» змушує нас «глибше задуматися над майбутнім країни».
«Велике вам спасибі! Це дуже гарно! Мені шкода, що я не розмовляю вашою мовою,
але в будь-якому випадку почуття є такими самими. Ласкаво просимо вас тут,
цього вечора, сповненого натхнення для всіх нас. Діти – це наше майбутнє!»

В урочистому
заході, що пройшов у приміщенні Королівського палацу в Бухаресті взяли участь діти та волонтери з України, що
є бенефіціарами програм Фонду Кронпринцеси Румунії Маргарити і Товариства
Червоного Хреста Румунії, лауреати Міжнародної премії герцога
Единбурга-Румунія, а також учні Бухарестської школи «Принцеса Маргарета».
Урочиста частина заходу завершилася концертом українських пісень і танців, а
також сольним виступом юного скрипаля Влада Пічоруша, що кульмінував «Баладою»
відомого композитора Чіпріана Порумбеску.

«Книга Добра»
відтепер зберігатиметься і в Румунії. До цього часу вона була передана
бібліотекам Ватикану, Туреччини, Литви, Латвії, Естонії та України.

Діти з України
також здійснили захоплюючі екскурсії до Національного музею села ім. Дмитра
Густі в Бухаресті, королівського замку Пєлеш на гірському курорті Сіная, до
замку Дракули на курорті Бран та відвідали місто Брашов.

Мир був улюбленою темою комуністичної
пропаганди, на відміну від капіталізму, який нібито любив війну. Навіть у своїх працях
марксистсько-ленінські теоретики заявляли, що пригнічений пролетаріат був
миролюбним, а гнобителі сприяли б конфлікту в будь-якій
формі. Схема марксистської філософії була спрощеною і, незважаючи на
це, заплутаною. Навіть
коли закликав до світової пролетарської революції, щоб змінити світ, пролетаріат застосував
насильницькі засоби для ліквідації буржуазії з метою встановлення вічного миру після завоювання влади. Перемога більшовизму 1917 року не принесла миру, а навпаки.
Радянський Союз усіма засобами прагнув викликати бурхливі заворушення і хаос як
у безпосередній близькості, так і в усьому світі. Насправді комуністичний режим
також любив конфлікт, як будь-який інший режим. І мир став нічим іншим, як
порожнім словом, через який можна було легко обдурити людей. Таким чином, радянська пропаганда винайшла
гасло «боротьба за мир», яке, попри абераційне формулювання, виявилося яскравою неадекватністю до реальності.

У Румунії боротьба за мир увійшла до
колективного менталітету, починаючи з радянської окупації 1944 року, і вийшла
після падіння комунізму в 1989 році. У 1950-х роках поширився жарт, що ми
будемо боротися за мир, поки не залишиться камінь на камені. Анекдот проілюстрував
відсутність сутності слогану, і це було ознакою того, що всі, хто користувався
ним, робили це, щоб
отримати особисті вигоди і просунутись в партійному апараті. Мир був одним з основних стовпів комуністичної пропаганди
протягом свого існування, під час режиму Чаушеску, досягаючи гротескних форм,
проголошуючи його героєм миру.

Інженер Штефан Бирля був важливим комуністичним
активістом у питаннях молоді в 1950-х і 1960-х роках. В інтерв’ю, в 2002 році, Центру усної історії Румунського радіо, він згадав 1955 рік та
його значення: «Практично 1955 рік мав кілька особливих значень. Першим було оприлюднення патріархом Юстиніяном листа про, який ми знали, і який ми сприймали дуже позитивно.
Цей лист був першим проявом, тому що я не знаю
іншого, ніж те, що поминалось в Православній Церкві, у якому закликалося до ядерного роззброєння. Це вже був акт політичної участі Православної
Церкви, якого,
напевно, вимагав режим, я точно не знаю. Незбагнені шляхи Господні. Все це збіглося з сильним, пацифістським рухом, заохочуваним і керованим Радянським
Союзом. Він
почав цей пацифістський
рух приблизно в 1949 році, який розвивався і дійшлося до 1955
року, коли відбулася Всесвітня Асамблея на
захист миру.»

Після Другої світової війни було
логічно, щоб
людство бажало миру. Але Радянський Союз мав інші інтереси і сприяв
ідеологічному миру. Штефан Бирля сказав, що його завданням було організувати мітинги в цьому сенсі: «Я проводив мітинги молоді, майже два-три мітинги щороку. У 1950 році у Варшаві відбувся Другий з’їзд на
захист миру, було обрано Всесвітню раду, і тоді серед офіційно оголошених учасників, крім делегацій країн приєдналися дві молодіжні
організації – Всесвітня федерація демократичної молоді та Міжнародний союз
студентів. Обидві мали організації створені в радах, одна в Празі, інша в Польщі. І ці організації, що
представляли
пацифістський рух як
повноправні члени
Всесвітньої Ради Миру, вимагали від національних молодіжних організацій,
студентів та молоді організувати молодіжні заходи в дусі миру. І ось так ми
організували серію великих мітингів тут, в парку Герестру,
у павільйоні Б та у залі
Флоряска. Вони також
організовувалися під
відкритим небом».

На мітингах виступали з мобілізуючими закликами. Штефан Бирля згадав про організацію таких
громадських зібрань: «Порядок денний надходив від Центрального комітету Союзу молодих робітників, а потім через Раду студентських
асоціацій за рекомендацією Міжнародних рад цих організацій. З промовою
виступав або представник
міжнародних молодіжних організацій, і в такому випадку була трохи більшою, брало участь все наше керівництво або виступав місцевий промовець. Якщо ми організовували
зібрання в усіх
університетських центрах і в усіх містах, не було інших виступаючих, лише ті, хто були активістами організації. Іон
Георге Маурер,
наприклад, виступив з промовою про мир, коли він був юридичним директором Академії. Пропаганда, яка була
головним засобом утвердження нової ідеології в країні, полягала
в тому, щоб зробити все можливе і надрукувати матеріали, на основі, яких можна
було написати промову, і звичайно люди
вимагали цього. Як на будь-якому
заході, адже це був все-таки політичний захід, слід було
поважати кілька пунктів.
Якщо, наприклад, це був захід, в якому брало участь партійне керівництво, тоді був режисер
заходу. Були деякі
знайомі, як Геро Лупеску та інші, які управляли цими заходами.»

Боротьба за мир зникла разом
зі зникненням комунізму. Такий ідеал, як мир, щоб досягнути
його треба не тільки говорити про нього. Його слід взяти на себе застосувати
всіма людьми та політичними режимами.

Старі демони та нові ідеології загрожують миру, заявив президент Франції Еммануель Макрон в неділю під час урочистої церемонії з нагоди 100-річчя перемир’я, яким завершилася Перша світова війна. У Парижі, на запрошення президента Франції, були присутні понад 70 президентів та голів урядів з усього світу, включно президент Румунії Клаус Йоганніс. Перед церемонією вони направились до Тріумфальної Арки для фото. Винятками були президенти США Дональд Трамп та російський Володимир Путін, які прийшли окремо. У той же день світові лідери взяли участь у Паризькому мирному форумі.

Але не й президент США, який вирішив покинути Францію раніше. Той же лідер Білого дому викликав незадоволення, коли раніше вирішив відтермінувати візит на американське військове кладовище на півночі Франції через несприятливу погоду. Паризька зустріч, яка триватиме до вівторка, присвячена захисту багатосторонності, концепції, яку також ігнорує лідер Білого дому. Націоналізм, расизм, антисемітизм та екстремізм – це сумні пристрасті, які є небезпечними – попередив Еммануєль Макрон. Світ, в якому ми живемо, додав він, ослаблений кризами, які дестабілізують наше суспільство. Це економічна, екологічна та кліматична кризи, а також міграційний виклик.

Також серед загроз людству він виділив тероризм, поширення хімічної зброї та кіберзлочинність. У цьому контексті багатосторонність має важливе значення. Для генерального секретаря ООН Антоніо Гутерреша без підтримки всіх, людство ризикує потрапити у ситуацію подібну до тієї, що призвела до Першої світової війни. У той же час спектр найгірших загроз може бути розвіяний лише мирним шляхом, як це сталося 11 листопада 1918 року. Через мир, підписаний між Антантою та Центральними державами у Комп’єні, Франція, були припинені бойові дії на Західному фронті Першої світової війни. Історикам не подобається поняття удача, занадто невизначене, яке важко помістити в науковий дискурс.

І все ж таки! Те, що відбулося в Румунії, відразу після закінчення Першої світової війни є дивом. На початку 1918 року румуни були переможеною нацією, вимушеною покинути війну після підписання жахливого миру з Німеччиною. Наприкінці того ж року вони були включені Францією в переможний табір, тому, приблизно через три тижні після оголошення перемир’я, 1 грудня Румунія стала унітарною державою, всі території, заселені переважно румунами об’єднались. Отже, після відзначення 11 листопада 100-річчя Перемир’я, яким завершилась Перша світова війна, 1 грудня Румунія відзначатиме 100-річчя з дня народження Великої Румунії.

Зустрівшись протягом двох днів в Брюсселі на останньому цьогорічному засіданні міністри закордонних справ країн НАТО прийняли пакет заходів про тіснішу співпрацю з Європейським Союзом. Йдеться про співробітництво в семи сферах, в тому числі протидії гібридним і кібер-загрозами, співпраці в галузі морських операцій та розвитку військових можливостей і засобів, заходи, які втілюють в життя спільну декларацію НАТО-ЄС прийняту на літньому саміті в Варшаві. Декларація, прийнята на цей раз в Брюсселі показує, що на даний момент безпека Європи та Північної Америки більш взаємопов’язані, ніж будь-коли, з проблемами, з Півдня і Сходу, на які треба відповісти за допомогою спільних дій і співробітництва.

За словами генерального секретаря Альянсу Й.Столтенберга НАТО відчуває занепокоєння з приводу світової безпекової ситуації, але не вважає, що існує якась неминуча загроза для будь-якого члена Альянсу. Союзники підтвердили, з іншого боку, що агресія Росії не буде толерована. Йенс Столтенберг пообіцяв зберегти економічні санкції проти Росії до повної реалізації Мінських домовленостей, питання твердо підтримане Румунією. Згідно позиції Бухареста, висловленій на зустрічі в Брюсселі міністром закордонних справ Румунії Лазером Коменеску, НАТО і Європейський Союз не повинні дублюватися, а співпрацювати в зміцненні безпеки в сусідстві в залежності від можливостей кожної організації окремо. Коменеску додав, що стосується Росії, хоча погляди трохи відрізняються, очевидно, що всі союзники підтримують поєднання заходів стримування та оборони, паралельно з відкриттям до діалогу. З іншого боку, Румунія продовжить свою присутність в Афганістані в наступному році, сказав Коменеску.

Він сказав, водночас, що Генеральний секретар НАТО наполягає, щоб давні механізми взаємоконтролю НАТО-Росія щодо військових навчань і зброї збереглись, і ця заява показує рішення союзників не відмовлятися від вже обговорених форматів навіть якщо з’являються і нові формули. Йенс Столтенберг переконаний, що нова адміністрація США виступає за зміцнення відносин між НАТО і ЄС, і висловив упевненість в тому, що Сполучені Штати будуть як і раніше прихильні до трансатлантичного зв’язку та НАТО і будуть відповідати очікуванням щодо забезпечення безпеки Європи.

Прем’єр-міністр Румунії Віктор Понта взяв участь, у вівторок, разом з іншими главами держав і урядів на саміті Процесу співробітництва у Південно-Східній Європі, що відбувся у столиці Албанії, Тирані.

Зустріч пройшла на тлі викликів на адресу безпеки в Європі і на Близькому Сході, увага учасників саміту будучи зосередженою на розвитку подій в регіональному плані і європейській перспективі Західних Балкан. У своїх виступах, глава румунського уряду заявив, що Румунія є відкритою до ідеї просування проектів, зокрема, у сфері енергетики, інфраструктури і кібербезпеки. Мир, діалог і стабільність є вирішальними, і всі держави в цьому регіоні повинні зрозуміти їх важливість та підтримувати їх, підкреслив прем’єр-міністр Румунії: Я закликаю всіх друзів з регіону зрозуміти, що мир, діалог і стабільність є суттєвими. На жаль, Європа і деякі регіони вже зіткнулися з великими конфліктами, і, звичайно, я маю на увазі східну Україну та інші проблеми на Близькому Сході. Тому ми повинні залишатися стабільними, у миру і солідарності, для просування інтересів наших громадян.

Прем’єр-міністр Румунії не забув ані про економічний вимір. У ході саміту він підкреслив важливість розвитку та просування регіональних спільних проектів. На його думку, Румунія повинна відігравати велику роль в цьому процесі і може зробити це, тому що вона має стабільну політичну ситуацію, стале економічне зростання і вже співпрацьовує з країнами регіону. Віктор Понта: Румунія має спільні проекти з Туреччиною, яка є найбільшим торговим партнером, але і зі всіма країнами регіону, зокрема, в галузі енергетики, інфраструктури і нових викликів, таких як кібербезпека. Румунія інвестує багато грошей і енергії для того, щоб стати дуже важливим центром кібербезпеки. У цьому відношенні, ми маємо особливе партнерство зі Сполученими Штатами. Ми хочемо працювати разом з усіма країнами.

У Тирані, Віктор Понта підтвердив і підтримку Румунії для подальшого розширення ЄС. Він сказав, що це як в інтересах Союзу, так і країн південно-східного регіону, прискорити переговори, а вступ до ЄС не слід розглядати як вигоду з боку ЄС. Такий же підхід, за його словами, необхідно проявити і що стосується політики відкритих дверей Північно-атлантичного альянсу. Віктор Понта: Безпека залишається. навіть у наші часи, важливою метою. Румунія сприяє безпеці і стабільності в нашому регіоні, а також підтримує тісні партнерські відносини, стратегічні з Туреччиною, Болгарією, чорноморськими країнами і ми бажаємо розширити безпеку для всіх наших друзів і сусідів.

Процес співпраці у Південно-Східній Європі є найважливішою політичною організацією в регіоні, за участю Албанії, Боснії і Герцеговини, Болгарії, Хорватії, Греції, Македонії, Молдови, Чорногорії, Румунії, Сербії, Словенії, Туреччини та Косово.