Розташований у південно-західній частині Румунії, на лівому березі Дунаю, Природний парк “Залізні ворота” займає площу приблизно 120 тис. га і є одним з найбільших природних парків Румунії (2-е місце) з 18 заповідниками. Різноманітність видів флори і фауни та унікальні ландшафти є причиною того, що природний парк “Залізні ворота” є спокусою для любителів природи.
Поїздка до природного парку “Залізні ворота” – це також урок історії який можна краще зрозуміти, якщо розпочати візит з Краєзнавчого музею Залізних воріт у м. Дробета Турну Северін та з Центру природного парку Залізні ворота в Оршові. Таким чином, ми дізнаємося, що в цьому районі були виявлені залишки пізнього палеоліту (11500 – 10500 років до н.е.), а також добре зберіглися сліди мезолітичної культури Лепенський Вир – Скела Кладовей. Після виникнення перших державних утворень в Європі ця територія стала прикордонною територією, і цю характеристику вона зберігає донині. Якщо даки будували тут другорядні укріплення, то римляни надавали цій місцевості більшого стратегічного значення. Вони побудували великі військові об’єкти, включаючи військову дорогу через Дунайську ущелину на тій частині, яка сьогодні належить Сербії, стратегічний міст (міст Траяна) і мережу замків (Дробета, Дірна, Понтес, Ледерата).
Управління природного парку “Залізні ворота” створила 4 інформаційні пункти та 15 пішохідних маршрутів. Один з цих маршрутів знаходиться на масиві Чукару Маре, розташованому прямо на березі Дунаю. Тут ми поспілкувалися з біологом Амалією Ралукою Думбраве, фахівцем з біологічних наук природного парку “Залізні ворота”: “Природний заповідник Казанеле Марь та Казанеле Міч є однією з найцінніших територій природного парку “Залізні ворота”. Він важливий з точки зору біорізноманіття, оскільки є практично заповідником ендемічних видів, як рослин, так і тварин. Дослідження в цьому регіоні протягом багатьох років були досить складними, і це також одна з найбільш доступних територій. Але це не означає, що дослідження завершені і можна сказати, що ми знаємо абсолютно все про цю територію. З точки зору туризму, це також одна з найбільш популярних територій через красивий ландшафт, а також через доступність, тому що цей маршрут – Чукару Маре, доступний для всіх вікових категорій. Він займає близько 2 годин, можливо три із зупинками для фотосесій. Це вапнякова територія, тому ці отвори називаються карстовими. Це не дуже старі вапняки, тому печери на цій території не дуже вражають розмірами в порівнянні з горами Апусень або набагато ближчим геопарком Мехедінцьке плато, де розташована найбільша печера в Румунії”.
Найбільш доступною є печера Ветерані. Наприкінці 17 століття вхід до печери був укріплений стінами за наказом австрійського генерала Фредеріко Ветерані з метою спостереження за рухом кораблів на Дунаї. З тих пір вона відома під назвою “Печера Ветерані”. Після будівництва греблі гідроелектростанції “Залізні ворота” нижче за течією з’явилося водосховище, рівень води піднявся так, що доступ до цієї печери можливий лише по воді. Амалія Ралука Думбраве, фахівець з природничих наук Природного парку “Залізні ворота”, пояснює: “Ми пишаємося нашими печерами. Окрім печери Ветерані, є ще печера Понікова, ущелина Понікова, яка насправді є найбільшою печерою. Вона складається з трьох галерей, двох викопних та однієї діючої. В активній галереї тече вода, а у викопних галереях колись текла вода. На даний момент вода знаходиться в цих викопних регіонах тільки шляхом інфільтрації. В ущелині Понікова, хоча це і не велика печера, вона є дуже хорошим навчальним матеріалом, і всі студенти географічних та геологічних факультетів країни приїжджають вивчати її завдяки доступності та легкості. У деяких печерах їм доводиться повзти, якщо вони бажають побачити вражаючі речі. Ця печера дає красу і знання в первозданному вигляді. Звичайно, вона має свою частку ендокарстового рельєфу, тобто сталактити, сталагміти, колони”.
Навесні на схилах гірського масиву Чукару Маре можна милуватися жовтим тюльпаном. Крім того, у природному парку Залізні ворота можна зустріти вид сухопутних черепах, черепаха Германа, вид, якому загрожує зникнення. На початку 2000-х років була проведена програма, фінансована європейськими фондами, з метою збереження цього виду черепах.
