Tag: парк

У румунських
Карпатах збереглися найбільші в Європі площі, вкриті незайманими перестійними
лісами. У минулому вони були набагато більші та багатші, ніж сьогодні.
Наприклад, ліси Молдови за часів Дімітрія Кантеміра (1717 р.) були «заселені
стадами оленів, козуль, зубрами та дикими буйволами, без жодної людини».

На жаль,
нераціональна експлуатація та вирубка лісів для деревини, пасовищ та для
сільськогосподарських потреб призвела до знищення значної частини цих лісів на
різних історичних етапах. З приблизно 2 млн. га на початку ХХ сторіччя у
наші дні залишилося 200 тис. га. Незважаючи на те, що їх площа скоротилася,
Румунія залишається найбагатшою країною Європи з точки зору наявних пралісів.
Величезні дерева, які досягають 50-60 метрів заввишки, все ще домінують у
таких лісах, а великі хижі тварини, такі як вовки, рисі та ведмеді, досі
заселяють цю дику територію. Для кращого захисту незаймані ліси в районах
Ізвораеле Нерей, Ущелина Нерей-Беушніца, Домоглед – Долина річки Черна, Козія,
багатовікові ліси Шінка, Грошій, Тіблешулуй, багатовікові ліси Слетіоара, були
внесені до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Про важливість
цих лісів розповів Гьорге Міхейлєску, генеральний директор Національної лісової
компанії Румунії «Ромсільва». «Незаймані ліси Румунії, як і квазі-незаймані, є
важливими для дослідження способу розвитку лісів, природного росту, зміни
природних поколінь. Вони «живуть» без жодного втручання людини, є прикладом
життя без стороннього втручання. Вони є одними з найрізноманітніших лісів. Не
завжди на 100% закритий і природний ліс має максимальне різноманіття.
Різноманітність лісу надана різноманітністю поколінь. Наприклад, у 100%
природному лісі можна зустріти покоління у віці 180 років. Але, щоб мати
різноманітність, потрібні й екземпляри 10-ти, 20-ти, 30-ти річної давності.
Тобто ліс повинен мати всі вікові категорії. Природні ліси не завжди є
найрізноманітнішими. Найрізноманітніші ліси та найрізноманітніші ділянки
складаються зі 100% природних лісів, культивованих лісів, доглянутих лісів, у
поєднанні з пасовищами, з мало або дуже мало зміненими ділянками, з луками
тощо. Вони гарніші та різноманітніші, ніж суто незаймані ліси, тому що вони, як
правило, стають на 100% багатовіковими. І тоді дерева 180-ти, 200 чи 300-річної
давності не завжди заохочують молоде покоління. Ми використовуємо їх як моделі,
і у нас їх не так багато. В Європі дуже мало країн, у яких ще є такі ліси.
Однак у нас на даний момент є 28 тисяч гектарів ідентифіковано та нанесено на
карту, які відповідають цим умовам, для їх оголошення пралісами та
квазі-пралісами.»

У 2016 році був
створений Каталог незайманих та квазі-незайманих лісів, важливий
інструмент обліку пралісів та квазі-пралісів. Ліси, включені до Каталогу,
підлягають суворій охороні, а це означає, що у них заборонена будь-яка людська діяльність,
що може вплинути на долю лісу. Наразі майже 7000 га пралісів та 22.100 га квазі-пралісів
були визначені та занесені до Каталогу та процес триває. Однак деякі
екологічні організації звинувачують владу у знищенні багатовікових лісів і
вимагають втручання Європейської комісії. Екологи стверджують, що «Ромсільва»
організовує лісогосподарські роботи в межах природоохоронних територій Natura 2000 без відповідного
аналізу впливу вирубок у цих унікальних районах.

Директор «Ромсільва» Гьорге
Міхейлєску відповідає на ці звинувачення: «Ліси захищені. Ці ліси взагалі не мають
жодних проблем, принаймні ліси, що перебувають в
управлінні Ромсільва недоторкані. Екологічні організації подали кілька скарг до
Європейської комісії. Дійсно, вони порівнюють ситуацію 2004 року, дані дослідження PinMatra з тим, що ми зробили зараз. Але ми
вважаємо неправильним порівнювати конкретну річ з теоретичною… Усі ці ліси перебувають
під наглядом та підлягають суворому контролю. Є певні помилкові елементи, наприклад
до спадщини ЮНЕСКО було внесено й дороги національного значення, але ці речі
були зроблені помилково, тому що ті, хто провів це дослідження, насправді не
виїжджали на місце. Зараз ми вживаємо заходів для виправлення цих помилок. Є
громадські організації, які не погоджуються з цим. Але хочу сказати, що є й багато
громадських організацій, які дійсно підтримують нас і допомагають нам. І ми допустили
помилки. Наш імідж був дещо зіпсований, але ми намагаємося його оновити.
Сьогодні в Європі говорять, що Румунія не захищає свої ліси, але у неї
найцінніші букові ліси, вона має найкрасивішу флору, найбільше біорізноманіття.
Хто їх захистив? А чи знаєте ви, що в Європі є країни, які називають природними
та національними парками невеличкі ботанічні сади з кількома деревами?»

Румунія має 6,5
млн. га лісів і майже половина з яких перебувають в управлінні Національної
лісової компанії «Ромсільва». Ромсільва також управляє 22 національними та
природними парками, що мають сукупну площу понад 850 тис. га. Із них 245 тис. гектарів
є особливо охоронюваними територіями, на яких діяльність людини обмежена.
Цієї осені Ромсільва розпочала проект зонування лісів, в залежності від рівня
захисту 22 природних і національних парків, – розповів Гьорге Міхейлєску: «Ми зажадали
їх зонування, визначення меж на місцях, щоб знати, що і як далі робити. Бо
ми не знали точно чи на певну ділянку поширюється режим суворої охорони, сталого
розвитку або консервації. До тепер не було чіткого розмежовування. Отже ми
розпорядилися здійснити таке зонування на місцях, використовуючи GPS та конкретні елементи,
щоб визначити чіткі межі між цими територіями, тому, що в протилежному випадку люди
на місці, без чітких меж, можуть допустити помилки.»

Території особливого
захисту (ZPS) будуть позначені жовтим квадратом, оточеним червоною смужкою; території
цілісного захисту (ZPI) – синім квадратом, оточеним білою смугою, а природні
заповідники/пам’ятки природи – жовтим квадратом, оточеним білою смугою. А території
національних та природних парків будуть позначені червоним квадратом, оточеним
білою смугою.

Долина річки Черна є мальовничим місцем на
південному заході Румунії з різноманітними та видовищними краєвидами, де у
невеличких гірських селах люди досі живуть як сотні років тому. Природа тут є дуже
різноманітною: від водоспадів і печер, до захоплюючих ущелин. Тут знаходиться й
курорт Беїле Геркулане, де лікувальні мінеральні води використовуються вже дві
тисячі років, ще з римського періоду.

Маріана Песерін, представниця Національного парку
Домоглед-Долина річки Черна, каже, що це найбільший національний парк у
Румунії. «Він простягається на площі понад 61 тис. га. Ми також пропонуємо
туристам відвідати й туристично-інформаційний центр. Це триповерхова будівля, а
на кожному поверсі ми намагаємося показати інший бік національного парку. Напівпідвальний
поверх присвячений світу печер. Там можна побачити макети кількох печер і національного
парку. Верхній поверх присвячений громадам і людям. Там виставлені археологічні
знахідки, музейні експонати, традиційні костюми. На першому поверсі представлені
загальні відомості про місцеві види флори і фауни. Я тут працюю своєрідним
гідом і надаю туристам інформацію про маршрути в парку. У нас є інформаційні
кіоски, в яких інформація представлена ​​румунською, англійською та німецькою
мовами. Наші карти видані й англійською мовою. Ми знаходимося на виїзді з Беїле
Геркулане.»

Парк має багато різноманітних атракцій розповідає Маріана
Песерін. «Тут є водоспади, печери, вражаючі ущелини, високі вершини, звідки відкриваються чудові краєвиди. Є місця для скелелазіння, місця, де можна
займатися рафтингом. Більшість туристів приїжджають для походів, оскільки тут
добре збереглася дика природа. Серед пішохідних стежок, одним з найбільш
відвідуваних є маршрут до водоспаду Винтуретоаря, заввишки 40 метрів. Цікавим є
те, що туристи можуть йти доріжкою, по якій можна пройти всередині
водоспаду між бурхливим потоком води і скелею. Туристи вражені тим, що можуть
подивитися на водоспад з середини. Тут багато ущелин з вражаючим карстовим
рельєфом. Є й діючій водяний млин. У районі Беїле Геркулане ми маємо маршрут,
що веде до Білого Хреста. Це хрест, встановлений на одній з вершин. Його точне походження
невідоме, тому про його появу з’явилося багато легенд. Звідти відкривається
надзвичайно гарний вид на курорт Беїле Геркулане і на всю долину річки Черна. Крім
того, у районі Беїле Геркулане є кілька стежок до кількох веж, з яких відкриваються
надзвичайно гарні краєвиди на навколишні гори. Це місце, де відпочивала й імператриця
Австро-Угорської імперії Сісі, коли приходила на цей курорт. Одна з веж була
названа її іменем – Елізабет. Таким чином ці місця несуть у собі ще й велике
історичне навантаження.»

Незабаром у долині річки Черна буде свято. Туристи
матимуть можливість ознайомитися з тутешніми стародавніми традиціями та звичаями.
Маріана Песерін, представник Національного парку Домоглед – Долина річки Черна.
«Ми маємо свято парку. Йдеться про свято «Банатської чорної сосни», яке
проводиться щорічно в останні вихідні травня і пов’язане з Європейським днем
​​національних парків 24 травня. На цьому фестивалі ми намагаємося об’єднати
всі громади парку з їх традиціями та звичаями. Відбудеться парад народного
одягу. Люди співатимуть, танцюватимуть і представлять свої традиції. Також, під
час заходу, відбудеться конкурс, присвячений дітям з сусідніх шкіл і з середини
парку. Він має кілька розділів: малюнок, живопис та поезія. Основною темою
конкурсу є чорна сосна, усвідомлення необхідності любити природу і жити в ній з
повагою до неї. Автори кращих робіт отримають призи, а потім ці роботи
виставляються в нашому туристично-інформаційному центрі.»

У долині річки Черна є 39 хуторів, більшість занедбані.
Найбільш відомим з них є Інелец, де ще живуть люди, а зв’язок із сучасним
світом здійснюється по чотирьох дерев’яних драбинах, завдовжки в сто метрів,
встановлених по вертикалі на скелі. Ще кілька років тому тамтешні учні робили домашні
завдання при світлі свічки. Це тому, що хутір Інелец не був електрифікований.
Проте, в рамках проекту, здійсненому однією асоціацією, місцева школа була
обладнана фотоелектричними панелями і класи – чотирма комп’ютерами. Хутір має
близько 100 будинків, кожен на різному пагорбі.

А в 20 кілометрах від цього
ізольованого населеного пункту знаходиться курорт Беїле Геркулане, де використовуються
лікувальні властивості термальних джерел. Розповідає Лаура Петру, менеджер з
маркетингу одного готельного комплексу в Беїле Геркулане. «Місце, де ми
знаходимося, насичене історією. Це один з найстаріших курортів Румунії, що
датується 153 роком. Це місце, насичене легендами, де природа була дуже щедрою
і ми маємо 16 термальних і термосірчастих джерел, які мають чудовий вплив на
організм і є дуже корисними для відновлення здоров’я. Наші готелі повністю оновлені,
а в них ми спробували поєднати тисячолітню терапію, успадковану від римлян з
найсучаснішими технологіями і новітніми SPA-тенденціями в Європі. Пропонуємо терапії,
які ми вважаємо основними, такі як доступ до SPA та масаж, але маємо й власну
спеціальну пропозицію. Наприклад, пропонуємо відвідати сауну з місцевими
рослинами, за рецептами, які є унікальними, у комбінаціях, які, як ми кажемо,
натхненні з легенд про силу Геркулеса і красу Афродіти.»

У холодну пору
року ви знайдете тут приємну і теплу атмосферу, зможете розслабитися у басейні
або джакузі і дивитися як на вулиці сніжить. Влітку працюють басейни просто
неба, а природа дивовижна. Ось ще одне ідеальне місце як для активного
відпочинку, так і для лікування та заряду бадьорості.

Природний парк Комана є захищеною
територією національного інтересу, розташований він за 35 км від Бухареста,
у повіті Джурджу. Він займає площу понад 25.000
гектарів і є частиною європейської мережі захищених територій
«Природа 2000» і Рамсарською ділянкою з видовищним
біорізноманіттям. Понад 8 тисяч гектарів покриті лісами, в яких
переважають дуб, липа, акація та в’язень, з
різноманітною фауною, з якої не
бракують фазани, козулі, кабани, зайця та
лисиці.

Парк має три захищені території: Науковий заповідник
Колючого мишачого терену (Ruscus aculeatus), Науковий
заповідник дикої півонії (Peeonia peregrina)і Болото Комана
(дельта річки Няжлов). Валентін Грігоре,
директор Парку Комана, розповідає: Туристи,
які планують відвідати у день 1 травня Парк
Комана, знайдуть тут розквітлі півонії. Через
м’якість цьогорічної зими і ранню весну, півонії будуть цвісти
в перший тиждень травня. Вони зазвичай цвітуть у другому
тижні травня. Крім Біосферного заповідника диких півоній, маємо
також Науковий заповідник Колючого мишачого терену, який є
постійною зеленою
рослиною, середземноморським елементом з дуже красивими фруктами, які
залишаються червоними навіть взимку. Росте тут і жовтий пізньоцвіт, маємо
близько 20 га диких ромашок.

Болото Комана займає
площу понад 1200 га. Це третє водно-болотне угіддя країни,
після Малого острова Браїли і Дунайської
дельти щодо біорізноманіття, зазначив Валентін Грігоре:
Ми виявили 141 вид птахів, з яких 78 охороняються законом. Отже,
це маленька перлина неподалік Бухареста. Туристи більше
відвідують дельту Векерешть, але тут, в Комані, біорізноманіття
знаходиться в набагато більшому масштабі і воно набагато
красивіше. Тут, в нашій маленькій дельті, ми маємо ендемічні види
риб, такі як умбра європейська (Umbra krameri), головень
європейський (Squalius cephalus), який водиться тільки у цій дельті. Маємо 10 видів
земноводних, жаби, рептилії, черепахи. Ми проводимо
моніторинг експансії популяцій шакалів у цьому районі. Шакал не
входить до списку охоронюваних видів диких тварин, але має
потенціал через відсутність вовків на ареалі. Тепер, навесні, повертаються до нас птахи, зокрема лелеки.
Окрім білого лелеки, про який ми всі знаємо, до нас
прилітає його брат, чорний лелека, яка є більш вимогливим, більш
чутливим і набагато рідшим. Близько одну восьму частину
румунської популяції цього виду птаху,
захищеного на європейському рівні, знаходиться в Комані. Багато інших
рідких птахів водяться у нашій дельті. Тому що у цьому районі
маємо лісове середовище та заплавні ділянки, кількість птахів дуже
велика. Це великий баклан, малий баклан,
червона качка, попелюх, рибалочка, літній лебідь, квак, чапля
руда. До нас прибувають багато любителів птахів для яких ми
облаштували чотири спостережні башти за птахами
навколо нашої дельти.

У парк Комана навесні прилітають
з теплих країн чорні лелеки (Ciconia nigra), і для
забезпечення їм довгого життя, фахівці
Румунського орнітологічного товариства нещодавно організували посадку звичайного
дуба (Quercus robur). Овідіу Буфніла, прес-секретар Румунського
орнітологічного товариства: Чорні лелеки використовують Природний парк Комана для гніздування. Це дуже
харизматичний
вид птахів. На
відміну від білих лелек, які звикли жити з людьми в селах, і в кінцевому підсумку, гніздяться на димоходах або на електричних
стовпах, ці чорні лелеки
набагато більш віддалені і
вважають за краще гніздитися в лісі. Іноді вони гніздяться в гніздах орлів, але
воліють робити
це на високих і міцних деревах і улаштувати там дуже
сильне й велике гніздо, подібне на гніздо білого лелеки, але
вони будують його на розгалужені гілок.Для цього ми звернулися по допомогу до 120
добровольців компанії «DB
Schenker», які відгукнулися на наш
заклик. Вони допомогли нам посадити понад 1.000 дубів за один день.

У Природному
парку Комана можна насолоджуватися
походами, прогулянками на човні, пішохідними або велосипедними прогулянками. Неподалік
можна відвідати Монастир Комана, побудований Владом
Цепешом, правителем Волощини, в 1461 році.

Хто хоче дізнатися, як правильно обрізати
кущі та дерева, як правильно доглядати за рослинами навесні може приєднання до
ініціаторів проекту «Парк з людьми». Усе, що для цього потрібно зробити – це бажання
і робочий одяг, а гарячий чай, кава та все необхідне обладнання забезпечать
учасники проекту.

Йдеться про громадянську освітню програму, про яку нам розповів Алекс Опріца, один з членів
громадянської ініціативної групи «Чішміджиу»: «Ідея виникла щойно після першої
події, яку організувала громадянська ініціативна група «Чішміджиу», у рамках
якої ми запропонували людям заповнити анкету, щоб побачити, що ім найбільше
подобаються у парку Чішміджиу, і що ні. Несподіванкою для нас стало те, що
незважаючи на різний вік, професію, рівень освіти, інше, людей турбують ті самі
проблеми. Усі незадоволені тим, що парк недостатньо добре доглянутий і
недостатньо добре прибраний, галасом організованих у парку фестивалів, нашестям
ворон, тощо. Тому ми разом вирішили розробити проект для вирішення хоча б
частини цих проблем.»

Рішенням став
грант, за допомогою якого були виділені кошти на декілька компонентів проекту «Парк
з людьми». Докладніше про це розповідає Алекс Опріца: «Це проект, яким ми прагнемо залучити до майстер-класів або заходів під
керівництвом фахівців, мешканців району для заохочення та підтримки екосистеми
в районі парку Чішміджиу. Фактично ми проводимо курси садівництва в зелених просторах
між багатоповерхівками, а не в парку, адже парк є історичною пам’яткою, це
захищена територія, ми не можемо втручатися в парк. Ми діємо у зелених зонах між
багатоповерховими будинками навколо парку і намагаємося долучити до цього мешканців
і сусідів для кращого догляду за зеленими насадженнями перед житловими
будинками. Друга складова
нашого проекту пов’язана з дикими птахами в парку, де ми співпрацюємо з орнітологом Паулом Цігу. Проводимо колективні спостереження за птахами у парку, встановили три
годівниці для птахів у зелених зонах між будинками, годуємо їх соняшниковим насінням
взимку та розмістили п’ять штучних гнізд в зелених просторах навколо парку Чішміджиу,
щоб компенсувати відсутність природних біотопів для птахів. Третій компонент -
шумове забруднення, де ми працюємо з Анамарією Правіченку і намагаємося вести
діалог з органами влади, щоб зменшити рівень шуму на заходах, які вони організовують у парку. На
наш погляд у довгостроковій перспективі парк Чішміджиу має стати островом спокою
в самому серці Бухареста, з більш суворою повагою до його історичного характеру,
він будучи першим громадським парком Бухареста. Четверта складова – міське
бджільництво. Ми організовуємо майстер-класи з бджільництва, розмістили два
вулики на даху багатоповерхового будинку біля парку, які періодично перевіряє,
дбаємо про них. Це чотири напрямки нашої діяльності. Фактично ми хочемо дати
людям, які мешкають навколо парку, можливість проводити свій вільний час
конструктивно у районі, де вони живуть.»

Цей проект
прикладної освіти запрошує всіх охочих у парк навесні. Усіх зацікавлених створенням
живих зелених насаджень у міських просторах, бажаючих дізнатися, які рослини
найкраще підходять для міських парків і почути всілякі поради та цікавинки для маленьких
і дорослих садівників, як розповів Алекс Опріца. «Спочатку ми хотіли зробити ці
майстер-класи для тих, хто мешкає навколо парку. Але поступово ми усвідомили, що
спільнота визначається не місцем, де живе, а й спільними інтересами. Таким
чином на наші майстер-класи приходять і люди, яких приваблює такий вид дозвілля
і які підтримують наш проект на волонтерських засадах.»

Зараз
бажаючі взяти участь у майстер-класах повинні повідомити завчасно, з тим, щоб організатори
краще розподілили свої ресурси. Розповідає Алекс Опріца. «Зазвичай на майстер-класи
з садівництва приходять дуже багато людей, що дуже допомагає нам, тому що ми
маємо багато чого робити, ми повинні прибирати сміття, планувати, копати, облаштовувати,
проводити заняття у садівничих майстернях. На майстер-клас зазвичай приходять більше 20
учасників, іноді було й 40 учасників. Люди, наприклад, зацікавлені орнітологією,
спостереженням за птахами, завжди збираються по 15-20 учасників. Маємо два види майстер-класів з бджільництва: перший припускає
відвідування місця де розташовані вулики, для чого учасникам, які вже проявили
свою зацікавленість до бджільництва потрібні спеціальні комбінезони та вони
мають дотримуватися певних конкретних правил. А час від часу ми організовуємо
відкриті для всіх майстер-класи, на яких учасники можуть прийти, щоб
ознайомитися з бджільництвом та з можливостями міського бджільництва.»

У сезон весняного прибирання та посадки квітів і дерев
громадянська ініціативна група «Чішміджиу» запрошує всіх зацікавлених як на
майстеркласи, так і на сторінку в мережі Facebook «Парк
з людьми».

Парк
Чішміджіу, найстаріший, і, як
дехто вважає, найелегантніший громадський сад столиці, простягається на площі
близько 16 гектарів у
самому центрі міста. Сьогодні Чішміджіу
– це старий
прекрасний парк з фонтанами на ставках, з чудовою перспективою, мальовничими містками,
могутніми
старими
платанами, це оазис свіжого повітря і прохолоди посеред галасливого міста, це пам’ятники, скульптури і меморіальні дошки, кругла зелена старовинна
веранда-майданчик, де у вихідних виступає
духовий
оркестр. Неподалік від нього тече ріка Димбовіца, височіє Бухарестська Мерія, Юридичний факультет столичного Університету,
буквально за огорожею парку знаходиться один з найвідоміших в Бухаресті ліцеїв,
який носить ім’я просвітителя Георге Лазера.

Парк Чішміджіу
не завжди був оазисом елегантності і місцем для приємного відпочинку; на місці парку
були брудні ставки, і місце це було відомо як Сад або Ставки Торговця
Дура причому був він протяжнішим, ніж сьогодні. Під час
повеней, коли ріка Димбовіца
виходила зі
своїх берегів, рівень води в ставках Чішміджіу також збільшувався. 10 жовтня 1779 року
князь Волощини Александру Іпсіланті наказав побудувати в Бухаресті дві глибокі криниці з прісною водою для потреб міста. Перша криниця (румунською мовою «чішмя» була викопана на теперішньому місці парку. Позаду криниці побудував свій будинок керівник будівельних робіт, які велися в саду. Так і отримав цей сад назву Чішміджіу, від слова
«чішмя».

Облаштування
території ставків почалося, однак, набагато пізніше, з другої половини ХІХ століття, розповідає фахівець з
ландшафтного дизайну Александру
Мексі: «Було кілька планів з дренажу ставків Чішміджіу, ще з початку ХІХ століття, але вони конкретизувалися тільки близько 1843 року. З
1843 по 1845 роки і в 1852 році, облаштуванням саду займався майстер
ландшафтного мистецтва, Карл Фрідріх Вільгельм Мейер, який приїхав із-закордону. Цей же ландшафтний
дизайнер займався облаштуванням парку
Кіселефф.
Уже після Мейєра протягом часу пейзажі саду перевтілювалися багато разів,
найрадикальніші зміни були здійснені на початку ХХ століття. Тоді центральна частина набуває іншого вигляду, як ми її бачимо сьогодні, облаштовується Римський Ронд,
пізніше отримав назву Ротонди Письменників, влаштовується Фортеця Руїн, Алея з альтанками і Японський сад».

Для облаштування парку Чішміджіу були проведені серйозні дренажні
роботи. Мейер проектує для майбутнього громадського саду галявини, гроти,
звивисті алеї. Карл Фрідріх Вільгельм Мейер помер ще зовсім молодим, в 1852
році, і не встиг побачити урочисте відкриття саду Чішміджіу, що відбулося в 1854, а обов’язок з облаштування парку
перейшло іншим архітекторам і фахівцям ландшафтного дизайну, які не тільки змінили зовнішній вигляд парку, але його розмір. Розповідає Александру Мексі: «У
той час, коли Мейєр почав облаштовувати сад, він майже доходив до ріки Димбовица. До кінця ХІХ століття був прокладений нинішній бульвар Єлізавета. Коли
був прокладений цей бульвар, територія парку зменшилася. Крім
того, в кінці XIX і на початку ХХ століття парк розширився на захід, де зараз проходить бульвар Скіту-Мегуряну, а в
середині ХХ
століття Чішміджіу розширився і на північ, проковтнувши і сад Палацу
Крецулеску.
Саме тому всі ці розширення вимагали перетворення початкового плану Мейєра. З періоду Мейєра збереглося небагато
елементів, в основному це платани. У центральній частині парку є кілька найстаріших
платанів.»

Згодом Чішміджіу став справжнім пам’ятником ландшафтного
дизайну, місцем творів мистецтва та незвичайної рослинності. Серед декоративних
художніх елементів, мабуть, найбільш відомими є два мости над штучним озером в
центрі парку: Великий міст і Мостик з бетонних гілок. Це не єдині конструкції, продовжує свою розповідь Александру Мексі: «Хочу навести приклад
джерела прісної води «Сіссі Стефаніді», музичної альтанки (колишній Павільйон мінеральних вод) та Пам’ятника французькому герою. У парку Чішміджіу
є чимало статуй, і, якщо я не помиляюся, всі вони належать до Національної
спадщини і перебувають в переліку пам’ятників історії. Їх більше 20, в
основному це статуї, привезені в Чішміджіу у різних епохах. Що стосується
рослинності, то крім столітніх дерев, серед яких платани, про які я вже
розповідав, в Чішміджіу ростуть багато екзотичних дерев. Є там і інші дерева,
які, згідно з рішенням Мерії, були внесені до списку охоронюваних дерев
Бухареста, наприклад, каштани, які зараз не так вже й добре себе почувають».

Відкритий в 2009 році на заході Румунії в місті Орештіє Хунедоарського повіту, Арсенал Парк зі військовою тематикою зазнав постійного розвитку. Крім табору для тренування у літній сезон, туристи можуть тепер провести час й в Аквапарку. Далі представимо Вам новини, із якими пишається та з якими чекає на туристів Арсенал парк, єдиний парк відпочинку з військовою специфікою в Румунії.

Генеральний директор комплексу Еміль Крістеску представить коротку історію цієї туристичної атракції: Маючи велику пристрасть до військових об’єктів, ми скористались цією великою площею та придбали від Міністерства оборони близько 150 військових експонатів, яких ми відновили та виставили. Вони створюють, на даний момент, найбільший військовий музей під відкритим небом в Румунії. Комплекс відкрився для публіки в червні 2009 року, відтоді постійно розвивається. У парку, який простягається на понад 88 гектарах, були відкриті 12 кілометрові велосипедні доріжки. Весь парк можна пройти на велосипеді або на роликових ковзанах. У 2010 році ми розробили проект з європейським фінансуванням, який був затверджений в 2013 році, а рік по тому ми почали роботу. Тепер ми можемо оголосити, що всі місця розваги готові. Число туристів постійно зростає. Минулого року парк відвідало понад 50 тисяч осіб. Військовий музей під відкритим небом, пригодницька територія, табір для тренувань, адреналін, оазис для відпочинку – все це можна знайти в цьому тематичному парку.

Туризм в Румунії, взагалі досяг певної зрілості, – сказав Олав Багіо, менеджер з організації заходів: Ми зосередимо нашу увагу на Трансільванію, Хунедоарський повіт, вхід до міста Орештіє. Арсенал Парк є першим та єдиним парком з військовою тематикою в Румунії та в цій зоні Європи. Аквапарк, який займає площу у 1730 квадратних метрів має у своєму розпорядженні великий оздоровчий комплекс з внутрішніми і зовнішніми басейнами, двома салонами масажу, салоном тілесної естетики, чотирма саунами, тренажерним залом та велику кількість різних водних атракціонів.

Туристи прибувають із різних країн світу стверджує Олав Багіо: Цього року прибули багато туристів із Угорщини та Іспанії. Іспанці приїжджають займатися оффрроад-ом. Групи любителів позашляховиків і мотоциклів відвідують нас з Італії та Данії. Ми підписали кілька контрактів із турагенствами з Данії, звідки приходять навіть туристи похилого віку. Найстаршому мотоциклісту було 87 років.

Парк був перетворений із збройового заводу і військової бази на тематичний туристичний парк. Тут принаймні 150 експонатів військової техніки, від протиповітряних кулеметів, гармат, бронетранспортерів до танків – Т34, Т55, С100, мінометів, вертольотів, літаків. Крім цього це єдиний комплекс, де можна провести військове тренування з колишніми військовими інструкторами румунської армії. Олав Багіо подає деталі: На території парку ми проводимо найрізноманітніші заходи, починаючи зі стрільби вогнепальною зброєю з справжніми патронами, і кінчаючи військовими іграми типу страйкбол, пейнтбол, військовими навчаннями, і прогулянками на гусеничних транспортерах. Ми завершили ще один важливий проект: металевий трос. Відправною точкою є водонапірна вежа висотою 35 метрів. З тієї ж вежі можна робити стрибки Пауер фан. Це молодший двоюрідний брат банджі-джампінгу. Він не використовує еластичний шнур, а сталевий трос, але з дуже вправною системою гальмування. Гальмування відбувається після 40 метрів, і 5 метрів до землі, тіло зупиняться на відстані 30 см над землею.

У пригодницькому парку існують кілька маршрутів. Деталі подає Олав Багіо: Є маршрути з перешкодами, споруджені між деревами, поважаючи екологічні правила, без цвяхів, що дає можливість деревам натурально розвиватися. Є декілька маршрутів, а рівень складності позначений кольорами. Маршрути варіюють від чотирьох метрів до 19 метрів. Крім цього, велика площа парку у понад 88 гектарів дає нам можливість організувати різні заходи. Якщо, окремі туристи не бажають провести активну відпустку, вони можуть відпочивати на природі, займатися йогою, відвідати резерват оленів в парку.

Фегерашcькі гори, що займають 198.000 га з унікальними ландшафтами рідкісної краси, з незайманими лісами та багатим біорізноманіттям, були оголошені природоохоронною територією Природна 2000. На жаль, в останні роки, ці гори стали лисими через вирубку лісів. До речі, у повіті Арджеш було зареєстровано найбільшу кількість незаконних вирубок лісу, у період 2009-2011 рр, коли органи влади ідентифікували 6458 випадків, але їх кількість збільшилася в наступні роки. Найбільш схильні до вирубки є ліси, що знаходяться у приватній власності і для яких власники не уклали договори з охорони лісу, хоча це є обов’язковим.

Подібні ситуації зустрічаються по всій країні і є дуже великою загрозою для виживання великих лісів у Карпатах, які є найбільш цінними лісами в Європі. Проте, протягом декількох років, Фонд Conservation Carpathia розгортає проект, який врятовує ліси від вирубок. Користуючись фондами з міжнародних пожертвувань, Фонд купує ліси, які продаються в регіоні Фегерашських гір та відновлює їх шляхом кампаній з лісонасаджень, охороняє їх, але також проводить акції з відновлення деградованих районів.

Міхай Зотта є технічним директором цього Фонду. Він пояснить, як все це почалося: Проект рушив з ідеї періоду 2005 – 2006 рр, коли на території Національного парку П’ятра Краюлуй почалися незаконні вирубки лісів, в результаті явища реституції лісів. У ті часи, група філантропів, зацікавлених у захисті природи була запрошена Крістофом Промбергером, нашим виконавчим директором, відвідати район і після деяких розмов, ці люди прийшли до висновку, що існує можливість збереження лісів під загрозою вирубки, але це не припускало боротьбу проти вирубки лісу. Ці люди прийшли до висновку, що найкращим шансом для врятування лісів було б придбати їх, а потім зберегти і захистити. Це була нова і дивна ідея для того часу. І тепер люди задаються питанням, чи є якась прихована мета в цьому. У всякому разі, у 2007 році були придбані перші лісові території в районі Національного парку П’ятра Краюлуй. Потому, оскільки завершилися вирубки лісу на території національного парку, їх перемістили в регіон Долини ріки Димбовіца, у новостворену природоохоронну територію Природна 2000 у Фегерашських горах. Тут, у період між 2004-2010 рр, налічувалося близько 2000 га незаконно вирубаних лісів. Тому була продовжена акція придбання лісових територій в цій області… Повільно, повільно все були куплені лісові ділянки, укладено більше 600 договорів купівлі-продажу. Ніхто не подумав, що почавши з перших 3 га Фонд дійде до понад 16 тисяч гектарів лісу.

Для управління придбаними лісами, Фонд створив власне Лісове господарство, а також Асоціацію мисливців, першу в країні, члени якої не займаються полюванням. Фонд має три розсадники, які виробляють рослини для ділянок, озеленення, відновлення лісових масивів, такими якими були вони 100 років тому, тобто цінні породи дерев. На думку фахівців фонду Conservation Carpathia (Охорона Карпат), дуже важливо зберегти природний склад лісів. В долині ріки Димбовіца, в регіоні Рукер, у період між 2005 і 2011 рр, були вирізані незаконно понад 2.500 га лісу. Насадження не робилося взагалі.

Фонд придбав 400 гектарів їз тих 2500 знищених в регіоні Рукер, і вже почав регенерувати їх, зазначив Міхай Зотта: Спочатку були придбані всі ліси, яких можна було врятувати від вирубки. Потому, особливо після 2012 року, ми почали серію проектів з екологічного відновлення, найбільший з яких фінансується спільно з Європейською комісією. Це проект Life Natura (Природа Життя). Було придбано 400 га вирізаного лісу з тих 2000 га регіону, де ми робимо екологічне відновлення. В принципі, ефективна діяльність з екологічного відновлення є співфінансування, яке приходить з боку ЄК, а ліси були придбані Фондом з його джерел. Ми маємо три невеликі розсадники, де виробляємо саджанці необхідні для наших акцій залізнення. Про це можу розповісти цілу історію. 100 років тому, територія розташована в Долині верхньої Димбовіца була вкрита буковими та хвойними лісами. Тут були ліси багаті видами ялиці, бука, ялини, клена, в’яза, потім верхня гірська зона була вкрита горобиною і багатьма іншими видами. У комуністичний період, разом із вирубкою лісу в цій області, тогочасна лісова політика передбачала замінити цінні змішані ліси на хвойні, тому що вони ростуть швидше, а деревина є більш цінною для будівельних або меблевих заводів. Ми повинні повернутися зараз до основного природного типу лісу.

Крім відновлення плантації дерев, що колись існували в лісах Фегерашського регіону, передбачається відновлення вільхових лугів, що існували вздовж ріки Димбовіца та її приток. Згодом будуть придбані нові лісові території і, нарешті, Фонд створить природоохоронну зону світового рівня в південних румунських Карпатах, де вирубка дерев і полювання буде повністю заборонена. Міхай Зотта: Ми хочемо, щоб Фегерашські гори або частина з них, а це значить незаймані ліси, ліси які розташовані на висоті, райони, куди не ступала нога людини, стали Національним парком. Фегерашські гори повинні бути першим національним парком Румунії, але це не сталося до тепер через різні соціо-економічні інтереси. У зв’язку з цим, ми намагаємося слідувати іншим шляхом. Ми хочемо ініціювати у всіх громадах, що проживають в горах Фегераш, проект по визначенню ряд стійких бізнесів, які сприяють місцевим громадам, є дружніми по відношенню до природи та допомагають зберегти природу. Таким чином, через 5-10-20 років, ці місцеві громади зрозуміють, що найбільш важливим активом області є гори Фегераш. Ми зробили кілька кроків на цьому шляху. У нас є проект, в якому були розроблені соціально-економічні дослідження і бізнес-плани. Це перший крок, який ми повинні зробити для подальшого оголошення національним парком.

Фонд Conservation Carpathia пожертвує румунській державі природоохоронні території, які він заснує при умові, щоб держава перейняла управління ними і гарантувала режим їх охорони.

Сьогодні ми прямуємо до північної частини країни і зупиняємося в недавно відкритому природному парку. Національний природний парк Венеторь Нямц був створений 17 років тому, в 1999 році, і хоча він користується популярністю серед туристів у період літніх і зимових канікул, він є ідеальним туристичним призначенням в будь-яку пору року. В області передгір’їв Стинішоарей, в північній частині повіту Нямц, яка охоплює понад 30.000 гектарів, ви знайдете чотири природоохоронні райони, біорізноманіття та дикі тварини, які в інших місцях перебувають під загрозою зникнення. З-поміж них, мабуть тварина, яка пробуджує найбільший інтерес, це зубр.

Себастьян Кетеною, директор Управління природного парку Венеторь Нямц розповів, що в зоні можна переглянути кілька тематичних маршрутів: Всі вони пов’язані з важливими туристичними атракціями регіону. Всі ці маршрути пов’язують, по суті, різні місця поклоніння. Деякі з них добре відомі: монастирі Нямц, Агапія, Вератек. Інші менш відомі, але не менш цікаві: монастирі Вовіденія, Сіхла та келія Даниїла Пустельника. Це приховані в природі місця, де турист може провести, по суті, незабутні моменти. Це місця з казковими краєвидами, які пов’язані з антропогенними факторами. Наприклад, з Нямцькою фортецею і тамтешньою панорамою, монастирями. Південна частина парку дійсно це частина незайманого лісу, дикого, куди не ступала нога людини. Там і водиться на свободі найбільша кількість зубрів. Для тих, хто дійсно хоче заблукати в природі, ця територія є найпідхіднішою.

Управління парку пропонує туристам кілька туристичних програм. Одна з них називається По слідах зубрів. Це пішохідний маршрут, одноденний, низької складності. Туристи рушають у 8.30 ранку і завершують день вечерею і багаттям о 19.00 годині в гостьовому будинку. Природа і сакральність – це інша туристична програма, запропонована Управлінням природного парку Венеторь Нямц, триває чотири дні і є теж низької складності. Транспорт здійснюється на взятих на прокат автомобілях і припускає відвідування найкрасивіших монастирів і природних пам’яток у парку. Кожен день закінчується багаттям. Організується також тур по монастирях в області для зацікавлених монастирями туристів. Ціна цих програм залежить від кількості туристів, каже Себастьян Кетеною, директор Управління Природного парку Венеторь Нямц: У цілому, туристи платять збір тільки для об’єктів, які можна відвідати. Доступ до парку безкоштовний. Що стосується спостерігання за зубрами, Природний парк Венеторь Нямц є буквально єдиним місцем в Європі, де зубрів можна знайти в зоопарку біля монастиря Нямц в умовах напівсвободи, поблизу Центру відвідування Природного парку, де ми збудували вольєр на 180 гектарів. Однак, для того, щоб побачити їх на свободі, ми рекомендуємо, щоб туристи зверталися до рейнджерів Парку. За допомогою GPS-трекерів, яких вони носять, тварини будуть ідентифіковані на свободі.

У регіоні у туристів не буде проблем із розміщенням. Ті 50 пансіонатів в регіоні парку, але й монастирі готові приймати туристів. І, якщо вам будуть потрібні карти, брошури та інформаційні матеріали мовами міжнародного спілкування, ви їх знайдете в туристичних інформаційних центрах області, зазначив Себастьян Кетеною, директор Управління природного парку Венеторь Нямц: Існує центр туристичної інформації в місті Тиргу-Нямц, який запрацював нещодавно, є Центр відвідування Природного парку Венеторь Нямц, є туристичний інформаційний центр в селі Венеторь. Досвідом пошуку зубрів на основі GPS-телеметрії були зацікавлені в основному іноземні туристи. Нас відвідали голландці, італійці і німці. У третьому епізоді документального фільму Wild Carpathia кілька хвилин виділено природному парку Венеторь Нямц. Інші туристи зацікавлені монастирями. Навіть у наші дні, є такі ченці, які проживають у лісі, в землянці, повністю ізольованими, продовжуючи традицію православного монашества.

Глибоко в лісі, слідами зубрів, так характеризує директор Природного парку Венеторь Нямц Себастьян Кетеною ідеальне туристичне призначення для всієї сім’ї у будь-яку пору року.

Простягаючись на приблизно 100 га, парк Романеску з міста Крайова є, безсумнівно, найбільшим в Румунії і одним з найбільших в Європі. Його історія переплітається з історією сім’ї Бібеску Штірбей, сім’ї румунських бояр, яка дала двох правителів Волощині. У XIX столітті, земельна ділянка на якій розташований зараз парк, належала боярину Янку Іоану Бібеску.

Він улаштував на ній сад із лавками та альтанками, і дозволив жителям міста прогулюватися там у вільний час. Отже ще з середини XIX століття там був свого роду громадський сад. Куратор Тома Радулеску розповість як перетворився громадський сад на міський парк: За цим садом дуже доглядали з самого початку. Навіть тоді, на озері, що ми бачимо й сьогодні, жили лебеді. Пізніше, під час правління Барбу Штірбея була придбана ця земельна ділянка місцевою владою і так стала вона громадським садом. На жаль, недбайливість місцевої влади перетворила цей оазис свіжого повітря на занедбану територію. Все сміття з довколишніх казарм викидували тут. Крім того, теж тут в районі оселилися кочові цигани. Ця проблема виникає, ще під час війни за незалежність в 1877 році, коли в літній резиденції сім’ї Бібеску була улаштована лікарня для поранених. Коли, нарешті, місто мало сильну адміністрацію під керівництвом мера Ніколая Романеску, було виділено для очищення зони значну суму грошей і був найнятий один з найбільш важливих європейських пейзажистів, француз Едуард Редонт, який здійснить проект романтичного парку за прикладом тих, що зустрічалися у його рідній країні.

Едуард Редонт, який створив і Бухарестсьий парк Кароля І, а також розробив проект Національної виставки на тому ж місці, в 1906 році отримав золоту медаль за проект майбутнього парку Романеску на Міжнародній виставці в Парижі. Проект передбачав збудування озера, іподрому, і навіть Зачарованого замку на пагорбі. Були побудовані мости і кіоск для духового оркестру. Влаштував там навіть і місце для диких тварин, свого роду міні-зоопарк. Розпочавшись в кінці XIX століття будівельні роботи мали бути завершені в 1903 році, коли 29 вересня, парк був відкритий у присутності короля Кароля I, королеви Єлизавети і принців спадкоємців Фердинанда та Марії.

Як виглядав тоді цей новий громадський сад і які заходи можна було проводити тут, дізнаємося ми від Томи Редулеску: Він був оснащений усіма сучасними елементами. Було передбачено проведення спортивних змагань, а на іподромі проводилися кінні змагання. Тоді була присутня і королівська родина, яка брала кілька разів участь і з нагоди інших важливих заходів, такі як святкування національного дня – 10 травня. Військовий парад у цей день, який відбувався там до встановлення комунізму, був організований в передній частині парку, біля Пам’ятника Незалежності, одного з найвеличніших пам’ятників у Європі. У момент його зведення, пам’ятник був другим за величиною в Європі. Взимку, люди займалися катанням на ковзанах, отже це давня традиція, яка була збережена довгий час. Навіть я, будучи дитиною, пам’ятаю елегантність жінок, які каталися на ковзанах.

Протягом багатьох років, парк мав кілька назв. Спочатку його називали Садом Бібеску, за ім’ям його первісного власника, по тому Народний парк протягом короткого урядування маршала Авереску, по завершенню Першої світової війни. З 1930 року, після смерті мера міста Крайова, Ніколая Романеску, парк носить його ім’я. У даний момент, парк Романеску проходить через складний процес перепланування.

Протягом довгого часу, Бухаресту бракувало парків або громадських садів. Перший з них, що залишився популярним до сьогодення, є парк Чішміджіу, улаштований в середині XIX століття. Тому що столичним мешканцям так сильно сподобався новий центральний парк, що влада подумала побудувати ще один, на цей раз, на півдні. Вони вибрали для цього Пагорб Філарет, названий по імені митрополита, який володів значною земельною ділянкою в тій зоні.

Тоді ця ділянка була вкрита виноградниками, садами і болотами, а в 1848 році звідси підпалилася іскра революції в Бухаресті, місце маючи від тоді назву Рівнина Свободи. Теж тут знаходилося джерело питної вони. Однак тоді, в середині XIX століття, ідея улаштування парку не збулася. Коли почалося, проте, улаштування парку, дізнаємося від архітектора урбаніста Андрея Попеску, адміністратора сайту http://www.ideiurbane.ro/.: Роботи почалися в 1905 році і практично, парк з’явився рік по тому з нагоди Румунської загальної виставки. Отже, місцевій владі знадобилося близько 50 років, щоб збудувати щось конкретне там. Однак Бухарест не мав тоді так багато об’єктів у громадському просторі, із міським сучасним дизайном. Головним архітектором був француз Едуард Редонт. Його запросили зробити начерк. На підставі первісного проекту, інші три румунські архітектори (Штефан Буркуш, Віктор Штефенеску та Іон Беріндей) завершили цей план.

Новий парк, призначений для розміщення протягом декількох місяців виставкових залів загальної виставки, був розроблений таким чином, щоб міг продовжувати існування і після завершення цієї виставки. Був названий іменем Кароля І на честь тодішнього короля, який модернізував Румунію і перетворив її на незалежне королівство. До речі, виставка була організована з метою висвітлення досягнень держави протягом 40 років, від коли Кароль I став її королем. Багато з об’єктів встановлених тоді в парку можна побачити і сьогодні. Наприклад, дві статуї велетнів, здійснені скульпторами Фредеріком Шторком і Димитрієм Пачурею.

Хоча вони не розміщені на первісному їхньому місці, ці дві статуї залишаються емблемою парку, поряд з іншими пам’ятниками, про які розповість Андрей Попеску: Одним з пам’ятників, можливо, найбільш відомим є Башта Цепеша, яка була спочатку водосховищем. Але оскільки її можна було побачити на пагорбі з будь-якого куточку виставки, влада вирішила побудувати навколо цього водосховища замок. Башта є насправді будівлею, що перетворила водосховище на щось більш приємне для очей. З тих часів залишився в парку міст, для будування якого вперше було використано залізобетон. Так само проіснували до сьогодення фонтан, збудований із каменю, привезеного з усіх куточків країни, та Римські арени, що пережили невеликі зміни під час комуністичного режиму. Була збережена ідея амфітеатру під відкритим небом, який був розрахований на близько 5000 місць, що означало досить багато для того часу. Фонтан із зодіаком не був частиною виставки від 1906 року, але виник разом із першим відзначенням Місяця Бухареста в 1935 році, що проходив у парку Кароль I.

З настанням комунізму, парк змінив свою назву на «Парк Свободи, і на початку 60-х років, відбулися основні зміни його зовнішнього вигляду. Було зведено мавзолей на згадку про героїв соціалістів. Колись на місці мавзолею була Могила Невідомого солдата, розміщена там в 1920 році і перенесена до Мерешешть в 1958 році, перед початком зведення там нового пам’ятника. Після 1990 року, Невідомий солдат повернувся, однак, у парк Кароль І, який, до речі, повернувся й до своєї первинної назви.

Національний
парк Келімань знаходиться в північно-центральній
частині Румунії, на перехресті чотирьох повітів Муреш, Харгіта Сучава і Бістріца Несеуд. Парк займає територію близько 24.000 га і включає в себе численні гірські вершини: П’єтросул Келіманулуй – більше 2100
метрів заввишки, Рекітіш – 2020 метрів
або Харгіта – 1800 метрів, а також найбільший в Румунії кратер діаметром близько 10 км.
Національний парк Келімань відзначається особливою видовою рясністю природного
біорізноманіття: більше 90 видів лишайників, 800 видів рослин і понад 100 видів
птахів. У літній сезон Національний парк Келімань
пропонує любителям природи і гірського відпочинку необмежені можливості.

Про це розповідає директор парку Басараб Бирледяну: «Головний в’їзд на
територію Національного парку Келімань пролягає через село Шару Дорней
Сучавського повіту, зокрема через територію сірчаного кар’єру сірки, який в
даний час перебуває в процесі озеленення унаслідок закриття шахти. До речі цей
сірчаний кар’єр є цікавим туристичним об’єктом, де відвідувачі можуть побачити
розрізану вулканічну гору, вулканічний конус, а далі дорога веде до верхівки
Рекітіш. Тут можна відвідати метеорологічну станцію, де є можливості для
кемпінгу, або відпочити на березі озера Єзер. Гості парку можуть насолодитися
тишею та навколишньою красою природи. Іншою визначною пам’яткою парку є гора 12
Апостолів. Вона схожа на зооморфні й антропоморфні фігури, утворені внаслідок
ерозії різних за твердістю гірських порід у гірському масиві Бучеджь, що
вважається однією з семи природних чудес Румунії. Повірте, що ландшафт має
неймовірну красу: чергування деревної та високогірної рослинності та крутопіднята
висока вершина П’єтросу, висота якої становить 1.203 м – це просто неймовірно. Складається таке
враження, що ти можеш доторкнутися до хмар. У нас дуже багато елементів флори і
ягід. На території парку знаходиться і заповідник європейської кедрової сосни,
площею 400 га. Ці сосни є унікальними в країні і вкрай рідкісними в Європі. З
тварин тут водяться зайці, лисиці, вовки, ведмеді, олені, популяція яких в останні роки стрімко зросла. У селі Шару Дорней працює інформаційний центр,
створений на кошти з європейських фондів, де можна отримати карти та інформацію про
парк… У даний момент ми будуємо тематичний маршрут у заповіднику
«Тіновул-Шару Дорней», неподалік туристичного інформаційного центру. Тіновул є
природоохоронюваною територією, торфяником, на якому росте сосняк. Дуже цікаво
побачити дерева, яким 70-80 років, але вони мають лише кілька метрів
заввишки.»

Рододендрон миртолистий, відомий в Україні як Червона рута є символом гірського масиву Келімань. Щороку протягом двох тижнів тут утворюється унікальний квітковий
килим, аналогів якого в інших країнах немає. Це рідкісна рослина, яка росте
тільки на висоті вище 1700 м і цвіте наприкінці червня, коли у підніжжя гір
Келімань проходить однойменний фестиваль.

Площа зелених насаджень в Бухаресті значно скоротилася через спорудження різних будівель. За останні 25 років Бухарест втратив майже половину зелених зон, Йде мова про парки, сади, вуличні посадки та ділянки міського лісу. На одного жителя столиці припадає, в середньому, менше чверті прийнятих міжнародних норм зелених насаджень. З 3.500 гектарів зелених насаджень, скільки було в 1990 році, сьогодні залишилося 1600 гектарів.

Важка ситуація зелених насаджень та збільшення вирубок дерев у парках та вуличних посадок сталося після прийняття Урбаністичного плану столиці від 2000 року та схвалення закону номер 10 від 2000 року про реституцію конфіскованого комуністичним режимом майна. Після прийняття цих документів столиця втратили сотні гектарів зелених насаджень. Інші десятки гектарів парків Бухареста ризикують бути знищені та перетворені на бетонні будівлі та споруди, якщо влада не вживатиме відповідних заходів, – попереджають природоохоронні організації, які борються за збереження цих зелених зон.

Дан Тріфу, заступник голови Асоціації Eco-Civica, яка разом з Асоціацією Рятуйте Бухарест взяла участь у більшості судових процесах проти мафії нерухомості в Бухаресті, стверджує: Йдеться про знищення великої площі зелених насаджень. Лише парк Тінеретулуй (Молоді) втратив 28 га зелених насаджень через різні підробленні документи, які були введені до міської документації. Наприклад, парк Бухарестського дитячого палацу, який належить до парку Тінеретулуй, до 1989 року мав 44 га, а в Урбаністичному плані столиці від 2000 року він фігурує з 16 гектарами. 2000 рік був сумним роком для Бухареста. Тоді був схвалений й закон про реституцію конфіскованого майна комуністичним режимом. Внаслідок прийняття Урбаністичного плану столиці були знищені численні зелені насадження зокрема у північній частині Бухареста, де нині знаходяться різні будівлі.

Сотні гектарів розплідників Бухареста, які забезпечували посадковий матеріал для насаджень в столиці були перетворені на будівельні майданчики. У сусідстві лісу Беняса були побудовані багатоповерхові будинки та дачі на майже 600 га. Навіть планувалося будувати дорогу з шести смугами через ліс, але екологічні організації зуміли зупинити це. Сотні дерев були незаконно зрубані у науково-дослідницькому інституті Беняса. Дан Тріфу: Досить значні площі науково-дослідницького інституту лісівництва Беняса перейшли до власності сумнівних людей, які хочуть далі руйнувати цю зону. Неподалік аеропорту Отопень, розміщена комерційна платформа Беняса, де десятки гектарів садів Бухарестського агрономічного інституту перетворилися на бетонні зони завдаючи серйозних шкод. Найкрасивіші дуби посаджені уздовж національної траси DN1 були вирубані, щоб створити цей ансамбль житлових помешкань. Таким чином, ми втратили інші сотні гектарів зелених насаджень, дорожній рух збільшився а рівень забруднення підвищився.

За останні 25 років, в Бухаресті зникли більше мільйона дерев у парках та уздовж доріг. На бульварах, зникли близько половини дерев, стверджує Дан Тріфу: Між багатоповерховими будинками, за нашими оцінками, зникло більше 150 гектарів зелених насаджень. Усе це стало можливим через реалізацію Урбаністичного плану столиці від 2000 року. Слід уточнити, що зелені насадження, які знаходяться по-між житловими будинками та громадськими установами не входять до міської документації. Це справжня махінація. Це злочини проти навколишнього середовища, зроблені місцевою владою, яка не надала відповідного статусу цьому зеленому просторі. Зелені насадження були включені до промислових зон або до житлових зон. Половина з площі парку Ізвор, тобто 8 га, фігурують в міському урбаністичному плані Бухареста, як зона де можна будувати. Парк Тінеретулуй крім того, що втратив 28 га, інші три гектари були поставлені у розпорядженні для будівництва приватного університетського кампусу. Половина з площі парку Політехніка була повернута, і відповідно до Урбаністичного плану тут будуть зведенні три багатоповерхові будинки з 26 поверхами. Парк Прісака Доамней втратив 6 га. Там була найкраща кедрова плантація. Колишній парк IOR вже не носить цю назву, він будучи перейменований на парк імені Александра Іоана Кузи, тому що половина з його площі була повернута.

Усі бухарестські парки були покалічені, а менші парки, які знаходилися по-між багатоповерховими будинками, майже повністю зникли. Існують і парки, які були врятовані природоохоронними організаціями. Йде мова про парк Кароль, де планувалося спорудити Кафедральний собор, чи Парк Гара де Норд, де мала бути побудована підземна автостоянка. На кожного жителя Бухареста припадає 23 квадратних метрів зелених насаджень, які включають парки, кладовища, вуличні посадки та ліси. Екологічні організації заперечують цю цифру стверджуючи, що влада включили ліс Беняса до муніципалітету Бухареста. Потім до зеленої зони були включені і озера Бухареста. На думку екологічних організацій, на кожного жителя Бухареста припадає лише 8,5 квадратних метрів. У всякому разі, той факт, що Бухарест був перетворений на постійний будівельний майданчик призвело до високого рівня забруднення повітря, внаслідок чого тисячі людей помирають щороку.

Відомий за монументальні споруди, церкви, вулиці з давніх зон, окутаних атмосферою епохи, за нічні клуби та насичене культурне життя, Бухарест може стати відомим і як місто, яке розвинуло охоронювану природну територію. Все це тому, що природа має свої способи завоювати асфальт і населити життям занедбані зони. Тут ми маємо на увазі давно покинутий проект: охоронювану природну територію з парку Векерешть, створену через інфільтрацію води в кар’єрі, який мав стати озером Векерешть. Так тут створилася водна екосистема з болотами, заростями очерету, калюжами, вербовими гаями, де живуть багато ссавців, амфібій, плазунів і птахів.

Дан Барбулеску, директор асоціації Природний парк Векерешть, розповів нам, звідки з’явилася ця ідея: Це більше, ніж ідея, природний парк Векерешть – це дійсність, тому що ми говоримо про автентичну природну зону. І там живуть певні види, особливо птахів. Але екосистема Векерешть змушує румунську владу до створення режиму охоронюваного природного ареалу. Звичайно, що це була й ідея, і вже сповнюється три роки, відколи ініціатори цього проекту опублікували в журналі National Geografic (Національний географічний журнал) низку фотографій та наукових даних про Дельту посеред багатоповерхових будинків, як називаємо її ми, тому що це, насправді, волога зона, а не дельта, і вона буде природним парком Векерешть, тобто це міська охоронювана територія, перша подібного роду в Румунії.

Як розвинулася ця екосистема і які її сьогоднішні особливості – дізнаємося все від Дана Бербулеску: У 1989 році, коли проект будівництва озера Векерешть було покинуто, на місці, де зараз є ця надзвичайна екосистема, не було нічого. Це була будівельна ділянка без жодної рослинності. За 25 років рослинність настільки розвинулася, що зараз щороку до Векерешть злітається майже 100 видів птахів, в основному водоплавних. Із цих видів птахів близько 45 охороняються румунським та європейським законодавством. Дикі качки, гуси, червона качка, декілька видів чапель, лебедів, нічних птахів, хижих птахів; у нас є сімейство чапель, які проживають в очереті, вони прилітають сюди й зробили тут своє гніздо. Ми говоримо про дуже чутливих птахів, які, якби відчували шум, не прилетіли б до Вакарешть. Вони мають їжу, відчувають себе в безпеці і ось зробили собі гніздо в центрі міста. Вони прилітають в основному з Комани, з істинної дельти Няжлов, яка знаходиться в 35-40 км від Бухареста. Окрім птахів, тут є й видра, охоронюваний вид ссавців. Видра дуже чутлива й показує якість зони. Якщо ми маємо видру, це означає, що ми говоримо про чисту екосистему. Видра харчується великою кількістю риби, і в калюжах з Векерешть, глибиною й до 4 метрів, є риба, принаймні стільки, скільки є достатнім для сімейства видри. Ще тут є лисиці, ласки, декілька видів плазунів. Це цікава екосистема, автентична й цінна, визнана відповідним чином Румунською Академією.

Дійсно, Румунська академія визнала у 2013 році цінність дельти з міста. А цього року, наприкінці минулого місяця, проект Природний парк Векерешть отримав дозвіл від місцевої влади. Що означає це визнання – дізнаємося від Дана Бербулеску: Впровадження режиму захисту зумовить введення охорони в цій зоні. Окрім людей, які приходять сюди з цікавості, є й люди, які приходять сюди, щоб викинути сміття, підпалити пожежу, займаються браконьєрством. І це, звичайно ж, має вплив, тому що ми говоримо про велику кількість чутливих видів, і після заснування цієї зони ці речі можна буде легше контролювати. Ми очікуємо, що без жодного втручання на рівні інфраструктури відвідування першим ефектом встановлення охоронюваної зони буде те, що природа буде розвиватися краще. Тобто, дерева не рубатимуть, тут не викидатимуть сміття, не буде більше пожеж, і це буде помітним: вигляд зміниться, буде більше дерев і з’явиться більше птахів. Тому що птахи відчуватимуть себе у безпеці і їхнє число збільшиться щонайменше на 50%. Це буде перемога природи в місті, яке не дуже дружить з природою. Як будь-яка охоронювана зона, вона матиме й керівництво і керівника, який займатиметься охороною і збереженням видів та їхніх місць проживання. Тому що ми говоримо про природний парк, який має й освітню функцію й функцію відвідування, існуватиме інфраструктура для відвідування, з допомогою якої мешканці міста зможуть мати доступ до всього того, що означає природний парк Векерешть.

Ми запитали Дана Бербулеску, чим можна зайнятися в природному парку Векерешть: Тут будуть орнітологічні обсерваторії, спеціальні місця для спостережень за фауною, краєвидами. Для фотографів він стане незабаром живим музеєм, місцем, куди широка публіка, починаючи від учнів, студентів, фотографів чи звичайних людей, зможе приходити, щоб побачити природу в її істинній розкоші, щоб мати доступ до цієї надзвичайної сили – природи, якій із покинутого пустиря вдалося зробити за не дуже довгий час екосистему. Тепер не уявляйте собі місце з алеями, лавками й терасами. Це буде спеціальний парк, де на першому місці буде захист і збереження видів та їхнього ареалу проживання.

Наша пропозиція для тих, хто хоче застати якомога більше з концерту птахів, це прийти вранці, коли птахи харчуються і є сміливішими. Крім того, відвідувачі не повинні бути одягненими занадто кричуще і не користуватися парфумами, як і в будь-якій дикій природній зоні.

Друга з точки зору біорізноманіття зона після дельти Дунаю розташована тільки в 39 км від Бухареста. Пропозиція Природного парку Комана багата: туристичні маршрути через пишний ліс, де можна милуватися столітніми деревами, природні пам’ятки, озера, болота і навіть монастир, що нагадує про ім’я легендарного господаря Влада Цепеша. Поруч є пригодницький парк для всієї сім’ї. Про все це розповімо вам сьогодні в туристичній передачі присвяченій Природному парку Комана.

Природний парк Комана є парком досить малих розмірів, каже Валентин Грігоре, директор Природного парку Комана, який розповів про місце нашого призначення: Парк має майже 25 тисяч гектарів. Для звичайних розмірів Румунії, цей парк має середній розмір і напрочуд він добре зберігся, маючи на увазі, що він розташований на такій невеликій відстані від такого великого міста як Бухарест. Маємо висотну різницю в зоні парку, що коливається між 25 і 45 метрами над рівнем моря. Утворюються невеликі пагорби, це будучи типовим для зони рівнин. У парку є близько 8000 гектарів лісу, дві тисячі гектарів водно-болотних угідь. Маємо тут другу дельту Румунії. Йдеться про Болото Комана, єдине на рівні нашої країни. Має 1.200 га і саме болото являє собою невелику дельту річки Няжлов. Зосереджено тут дуже велике біорізноманіття. Водяться тут 212 видів водоплавних птахів, флора так само дуже багата – 1250 видів рослин.

Типовий гірський туризм в Природному парку Комана не означає експедиції, тижневі походи із наметами, а інший вид туризму – по вихідних. Ми дізналися від Валентина Грігоре, директора управління Природного парку Комана що, хоча його відвідують, головним чином, румуни, ані іноземні туристи не оминають його: Минулого тижня до нас прибула група туристів з Великобританії всього для невеликої екскурсії, одноденної. Як правило, вони прибувають вранці, а у ввечері відходять. Мало хто з них вирішуює поселитися у нас в пансіонатах. Нас відвідали й чехи, словаки. Коли вони приїжджають в Бухарест, дізнаються про цю чудову зону, і здійснюють одноденну екскурсію до нас. Загалом, реакції туристів є сприятливими, тому що вони мають чим милуватися у нашій зоні. Минулого року, ми супроводили групу австрійців по Болоті Комана. Вони були в захваті від нашої невеличкої дельти. Таким чином, ми намагаємося просувати її. Ми надрукували листівки англійською мовою, маємо карти, що роздаємо туристам, тримаємо зв’язок з партнерами зі всієї Європи, з метою утвердження в рамках транснаціональних програм. Таким чином, ми намагаємося просувати Природний парк Комана як на національному, так і на міжнародному планах.





Ліс повний метеликів, а при звичайній прогулянці можна побачити сарн європейських. Є тут також кельтське село зі старими рибальськими хатинами з очерету, до яких можна дістатися внаслідок справжніх перегон між перешкодами – черепахами. Природний парк Комана повинен бути обов’язковим місцем призначення для всіх любителів птахів. В даний момент, у парку є шість орнітологічних обсерваторій, каже Валентин Грігоре, директор управління: Чотири обсерваторії призначені для спеціалізованого туризму, для дослідження, куди приїжджають орнітологи. Високопоставлений чиновник з посольства Японії прибував до нас систематично, щоб спостерігати за птахами. Маємо дерев’яний місток, завдовжки 100 метрів, для доступу прямо до середини болота. Звідти видно набагато краще. Існує також власна система відео для моніторингу тутешніх зон. Ви можете зайнятися верховою їздою, стрільбою з лука, катанням мотузяною трасою, прогулянками човном. У нас є стежки, призначені для туристів. Керівництво Природного парку Комана пропонує широкий спектр послуг, доступних для туристів. Паркування автомобіля коштує 15 леїв в день (3,5 євро). Розташування намету на території парку коштує теж 15 леїв у день (3,5 євро). Орендуємо й алтанки, розраховані на 30 місць, для розваг на природі, за 400 леїв у день (90 євро). Прогулянка на моторному човні коштує 120 леїв на годину (30 євро). Прокат 3-місного човна коштує 60 леїв на годину (15 євро).

Одна з туристичних атракцій, яка найбільш популярна серед туристів – це монастир Комана. Він був заснований господарем Владом Цепешом і був вперше згаданий в історії документом, виданим його канцелярією, 27 вересня 1461 року. Монастир Комана – це єдиний укріплений монастир, із оборонними стінами та вежами в цьому регіоні Румунії. Історія монастиря є бурхливою, а монастир був захисною фортецею країни та ,водночас, віри, каже священник Міхаїл Мускаріу, ігумен монастиря Комана: Відомо з литописів часу, що Влад Цепеш був убитий на комерційній дорозі, що з’єднувала міста Бухарест і Джурджу, в кінці 1476 року. Місцеві жителі кажуть, однак, що його вбили неподалік монастиря. Там виникло джерело води, назва якого залишилася до сьогодення Колодязь з волоським горіхом або Джерело з волоським горіхом. Кажуть, що найближчі його солдати або декілька ченців взяли труп господаря, який був обезголовлений. Його голову було доставлено до турецького сультана в Константинополь, щоб показати останньому, що Влад Цепеш був убитий. Найцікавішим є те, що протягом довгого часу, в 70-і роки минулого століття, група румунських археологів зробила розкопки в околицях теперішньої дзвіниці, і праворуч від притвору, тобто на місці де відповідно до православної релігії ховають князів, були виявлені останки обезголовленого чоловіка, без жодного напису, однак монети виявлені навколо останків були з часів правління Влада Цепеша. Утім, тому що там не було жодного напису, історія не взяла до уваги цю гіпотезу. Румунський професор, історик Костянтин Резакєвич написав навіть книгу про місце поховання господаря Влада Цепеша.

Розташований в заплаві Дунаю, Природний парк: Балта Міке а Берїлей є територією різноманітної флори і фауни. Більше 200 видів птахів гніздяться, кормляться і відпочивають тут під час весняної чи осінньої міграції. До речі, парк знаходиться на найважливішому міграційному коридорі птахів, у нижній частині басейну Нижнього Дунаю, на майже тій самій відстані між місцями гніздування в Північній Європі та зимівлі в Африці. Більше 170 видів птахів охороняються на міжнародному рівні Бернською, Боннською і Рамсарською конвенціями, що становить половину мігруючих птахів, специфічних Румунії.

Тому що багато з них водно-болотні птахи, а їх життя тісно пов’язане з водним середовищем, в 2001 році Балта Міке а Бреїлей оголошена Рамсарським угіддям, другим за дельтою Дунаю. Більше дізнаємося про тамтешнє біорізноманіття від Раду Moйсея, директора Природного парку Балта Міке а Бреїлей: Звичайно, у нашому парку, птахи є найбільш важливими. Тут маємо 52% авіфауни Румунії. Орлан-білохвіст є найбільшим птахом в Румунії, розмах крил 2,5 метра. Він знаходяться на вершині харчового ланцюга. Тут водиться дикий кіт, рідкісні птахи, такі як синя чайка або карликовий баклан. Цей птах дуже рідкісний в світі, є тільки 14 тисяч, а 48% світової популяції існує в Дельті Дунаю та нашому парку. Багато птахів зупиняються у нас, навесні або восени, коли приходять до нас на зимівлю. Йде мова про лебідя-кликуна, який гніздиться десь у північних озерах у Фінляндії або в мазурських озерах в Польщі. Є також літній лебідь і багато інших видів птахів.

Проект фінансований з європейських грантів впроваджується в даний час, щоб підвищити інтерес туристів до цієї зони і тих, хто любить природу. Адміністрація парку вклала кілька мільйонів євро тут у туристичну та транспортну інфраструктуру для екологічного відновлення 215 гектарів природного парку Балта Міке а Бреїлей та для дослідження біорізноманіття, існуючого в охоронюваній зоні. Також мається на увазі поліпшення суспільного сприйняття про значення природної спадщини парку Балта Міке а Бреїлей, через надрукування інформаційних матеріалів про екологічну поведінку, брошур і зняття фільму про парк. Фільм Екосистема Кірілоая зелене диво, недалеко Бреїле вже отримав приз на другому Етнографічному кінофестивалі Златна, 2014.

Раду Мойсей: У першу чергу ми побудуємо ще чотири вежі для спостереження за колоніями птахів. Де знаходяться ці змішані колонії бакланів, чапель і білих чапель на цих озерах буде споруджено кілька спостережних веж, з яких туристи можуть спостерігати за птахами. Маю на увазі туристів, які займаються бердвочерінгом, любительська орнітологія, один із видів рекреаційної активності що включає спостереження та вивчення птахів. Спостереження проводяться візуально або за допомогою бінокля чи іншого оптичного пристрою, та навіть орнітологів, для проведення досліджень. Ще один пункт проекту стосується плавучого центру для відвідувачів. Це буде центр відвідування і спілкування, який матиме конференц-зал, музей, бібліотеку та спальні для волонтерів. Таким чином, ми плаватимемо з цими центрами до всіх 24 сільських громад, які, межують з парком, з якої нагоди повідомлятимемо місцевих жителів, що означає берегти природу, і поважати правила парку. Йдеться також про понтон завдовжки 30 метрів і завширшки 14 метрів. Парк простягається вздовж 62 км Нижнього Дунаю між мостом Джурджені –Ваду Ої верхньої течії та у нижній течії від міста Бреїла. В основному, йде мова про сім рукавів Дунаю, намисто 7 островів на яких є 52 озера. На чотирьох з цих озер будуть розміщені плавучі спостережні вежі.. Крім інфраструктури для відвідування, ми покращили і наземну інфраструктуру. Йдеться ще про шість спостережних веж, які були додані до 6 попередньо побудованих також в рамках проекту, що впроваджувався до оголошення парку в 2000 році, Бухарестським університетом.

Були побудовані дамби і замінені місцеві тополі і верби євроамерианськими, які швидше росли і були використані для виробництва целюлози. Було встановлено, однак, що коріння цієї американської тополі не підсилюють береги і під час великих повеней ліс забирала вода. Тому вони почали відновлювати дунайські ліси, які колись існували в результаті тривалого процесу екологічного відновлення. Таким чином, сотні гектарів лісу канадської тополі замінено білою і чорною тополями і вербами. В даний час більше 6000 гектарів парку вкрито лісом.

Проект стартував у 2011 році і вже досяг кілька цілей. Тому що туристи все більше зацікавлені відвідати цей зелений куточок природи, місцева влада хоче включити цю зону до туристичної мережі. Вона хоче побудувати, щоб дачне селище на 60 га, створення туристичних маршрутів, які б поєднували прогулянки з риболовлею та побудування туристичного порту для обслуговування зони.