Tag: Сібіу

  • Культурно-туристичний маршрут «Трансільванські ворота»

    Культурно-туристичний маршрут «Трансільванські ворота»

    Культурно-туристичний маршрут «Трансільванські ворота» має протяжність 1141 км, понад 100 туристичних об’єктів культурної цінності, включених до цієї програми, які можна відвідати на авто протягом 16 днів. Це туристичний продукт, розроблений на національному рівні з ініціативи Брашовського етнографічного музею, мерії села Решінарь Сібіуського повіту та Асоціації міжгромадського розвитку та туризму Бістріца-Несеуд.

    Культурно-туристичні маршрути є інструментом, за допомогою якого Європейська Комісія та міністерства туризму країн-ЄС намагаються створити основу для сталого та гармонійного розвитку туристичної діяльності та підвищення цінності місцевої, регіональної, національної та міжнародної культурної спадщини в узгоджений спосіб. Маршрут «Трансільванські ворота» був створений для того, щоб запропонувати справжній досвід, каже керівник цього проєкту Александру Стенеску. «Не випадково були обрані такі міста, як Сібіу, Брашов і Бістріца, які фактично є воротами до Трансильванське князівство, до Угорського Королівства. Це ворота, через які свого часу Захід зустрічався зі Східною Європою та Османською імперією. Ворота працювали в обох напрямках, тобто приносила товари, культуру і східну цивілізацію в Західну і Центральну Європу, але також дозволяли певним товарам, предметам, ідеям, культурним впливам із Заходу перетинати Карпати, в Румунію і на Балкани. Ми подумали, що такий маршрут, з одного боку, відповідатиме історичній еволюції цієї території, а з іншого – увібрав би в себе деякі щедрі ідеї, такі як мультикультуралізм, ідея толерантності та деякі унікальні культурно-туристичні враження. Оскільки ми говоримо про три ворота, можна почати з будь-яких з них. Можна вирушити з Сібіу до Брашова, через Секейський край, до Бістріци. Можна поїхати з Брашова в напрямку Сібіу або Бістріци, або можна вирушити з Бістріци до інших районів.»

     Культурно-туристичний маршрут «Трансільванські ворота» вважався вершиною румунського туризму в гірській місцевості, а також на півдні та сході Трансільванії, – зазначає Александру Стенеску, керівник Етнографічного музею в Брашові. «Ми маємо старі саксонські та румунські міста, середньовічні бурги, замки які є чи не найвідомішими. Наприклад, міста Сібіу, Брашов, Бістріца, якщо говорити про замки і фортеці, то це замок Бран і фортеця Фегераш. Є саксонські укріплені церкви у всіх трьох регіонах. Є чимало садиб у Секейському краї, є православні монастирі, наприклад монастир Симбета де Сус. Є багато напрямків, які пропонують майже всі види туризму. Наприклад, культурний туризм передбачає відвідування музеїв, таких як Музей замку Фегераш, Етнографічний музей у Брашові, Історичний музей, замок Бран, Фортеця Ришнов, Повітовий музей у Бістріці, Музей прикордонників у Несеуді. Разом ці музеї дають повне уявлення про мультикультурність, специфіку місцевого населення та традиції.»

     Подорож культурно-туристичним маршрутом «Трансільванські ворота» можна розпочати прямо з Етнографічного музею в Брашові. Це регіональний музей, який представляє життя та культурну спадщину щонайменше трьох нації на південному сході Трансільванії: румунів, саксонців та угорців. «З іншого боку, він також являє собою особливу територію. Середньовічний і сучасний Брашов відігравав для Трансільванського князівства і Волощини роль, яку, можливо, Венеція відігравала для значної частини Італії. Це були ворота зі Сходу до європейського, християнського простору. Це місця, які й сьогодні приваблюють своєю особливою архітектурою та чудовими краєвидами. Традиційні костюми цього регіону чудово збереглися і мають високий ступінь автентичності як у румунів, так і в угорців і саксонців. У музеї ми маємо костюми відомих вершників з брашовського райони Шкеїй та Старого Брашова, маємо елементи вбрання та цілі костюми місцевих саксонців, маємо артефакти, інсталяції, які так чи інакше показують винахідливість і рівень процвітання, який ця громада мала з часів Середньовіччя. Люди отримають незабутні враження, вони побачать музей, який відображає громаду, яка завжди сучасна і завжди процвітаюча.»

      Другою зупинкою культурно-туристичного маршруту «Трансільванські ворота», запропонованого керівником Етнографічного музею Брашова Александром Стенеску є село Решінарь. Завдяки способу зберігання місцевих традицій, а також завдяки своїй неймовірній красі, Решінарь офіційно отримало звання «Найкраще туристичне село», яке присуджується Всесвітньою туристичною організацією. «Ми маємо незвичайні вівчарські традиції, гарні православні церкви, старовинний центр іконопису та інші не менш цікаві музеї. Тут туристи можуть зупинитися в агротуристичних пансіонатах, де вони можуть випробувати інший вид туризму, подихати свіжим повітрям місцевості та скуштувати особливі кулінарні страви, виготовлені з овечого молока. Йдеться про бринзу, а також про м’ясні страви, особливо з овечого м’яса. Близько 10-12 років тому село Решінарь було оголошено Європейською комісією центром гастрономічної культури EDEN. У цьому населеному пункті туристи отримають особливий гастрономічний досвід. Вони побачать надзвичайно красиве румунське село, зі старими будинками, з високими дерев’яними воротами і зможуть скуштувати надзвичайно добре приготовані і смачні страви.»

    Місто Бістріца, інші ворота до Трансільванії, може похвалитися новим музеєм: Садиба Телекі, що в селі Тяка. Це одна з найновіших пам’яток такого роду в цьому регіоні. «Район відомий тим, що знаходиться дуже близько до Лекінци, селища, відомого своїми винами. У цьому районі є сім асоціацій виноградарів, в вяких можна дегустувати найкращі вина трансільванського регіону. Цією садибою, що належить до музею Бістріца-Несеуд, ми завершуємо своєрідний тур по садибах, який починається в районі Фегараш з садиби Бринковяну, продовжується садибами саксонців і закінчується цією абсолютно казковою садибою в оточенні великого фруктовог саду.»

    Маршрут «Трансільванські ворота» є одним з перших сертифікованих культурно-туристичних маршрутів Румунії. Детальну інформацію про всі визначні пам’ятки та напрямки можна знайти в туристичних інформаційних пунктах у містах Бістріца, Сібіу та Брашов, а також у всіх музеях регіону.

  • Безкоштовний вхід до музею Брукенталь у Сібіу

    Безкоштовний вхід до музею Брукенталь у Сібіу

    Сібіу. Кожний його куточок є сторінкою історії, кожний будинок має свою історію. Прогулянка старим центром міста допоможе вам зануритися у світ історії і легенд. Вулиці вузенькі. Арочні або квадратні вікна старих будинків свідчать не тільки про розкіш, але і про добрий смак їх власників. Кожний будинок – своєрідний унікум, як що стосується архітектури, так і історичної цінності. Місто зберігає розкіш давніх часів, коли багаті та впливові гільдії домінували в регіональній торгівлі. Подібно Сігішоарі та Брашову, місто Сібіу створює враження німецького міста. Вузькі вулиці з будинками ХVII ст. збігаються на площу, де підносяться церкви. У 2007 році Сібіу був оголошений Європейською культурною столицею. Захід цей був настільки пам’ятним, що в місті до цих пір продаються сувеніри з відповідною символікою. Так само, щороку на початку літа у місті проходить міжнародний театральний фестиваль, коли прямо на вулицях театральні групи з різних куточків світу виступають з виставами для перехожих – музичними, танцювальними, вогненними, акробатичними шоу. Це, мабуть, найпідхідніший період для знайомства туристів з містом Сібіу.

    Сьогодні пропоную вам поринути у світ одного з найбільш відомих і популярних пам’ятників старого центру цього міста – Палацу Брукенталь. Національний музей Брукенталь відомий як у Європі, так за її межами, зокрема тому що його запрошують брати участь у різних міжнародних виставках. Він також організовував виставки лише з власними експонатами за кордоном та в різних музеях Румунії. Зараз музей продовжує ініціативу, започатковану минулого року, і пропонує безкоштовний публічний доступ раз на місяць. Таким чином, якщо у 2023 році пенсіонери могли безкоштовно відвідувати музей раз на місяць, то з 2024 року установа відкрита для всіх мешканців міста. Ми поговорили з Александру Кітуце, директором музею, про нову ініціативу, спрямовану на розширення доступу до цієї установи:

    “Ми хотіли, щоб цей проєкт був продовжений, тому ми перезапустили його в січні цього року, цього разу включивши всіх мешканців міста. Однією з причин є те, що ми намагаємося зберегти традицію, і, як відомо, Національний музей імені Брукенталя є першим музеєм в Румунії, який був відкритий для публіки на початку 19-го століття. Крім того, у своєму заповіті барон Самуїл фон Брюкенталь зазначив, що хотів би залишити громаді те, що він зібрав протягом багатьох років. Тож палац і його колекція в першу чергу призначені для публіки нашого міста, саме тому ми вирішили ще більше відкрити музей для мешканців міста. Щороку ми приймаємо близько 500 тисяч відвідувачів, але вважаємо, що нам важливо бути більш залученими в культурне життя громади і пропонуємо один день безкоштовного входу щомісяця для мешканців міста Сібіу.”

    Велика кількість відвідувачів після минулорічної ініціативи запропонувати пенсіонерам безкоштовний доступ до музею раз на місяць стала однією з причин, чому Александру Кітуце продовжив цю ініціативу:

    “Минулого року ми отримали дуже добрі відгуки, навіть з першого дня, коли музей відкрився для пенсіонерів, дуже багато людей прийшло в гості. Можу сказати, що в січні 2023 року, в перший місяць, коли ми запустили ініціативу, музей відвідало понад 600 пенсіонерів. А минулого року Національний музей імені Брукенталя відвідало понад 4 тисячі пенсіонерів. Цього року в перший день безкоштовного входу до музею прийшли кілька сотень людей різного віку. Ми були раді цьому, це означає, що музей – не запорошена установа, яку відвідуєш один раз в житті. Це культурна установа з відкритими дверми, яка пропонує нові враження, дарує гарний настрій і відключає від турбот і проблем. І це для нас дуже важливо”.

    Основу Національного музею Брукенталя, що складається з групи музеїв, складають колекції європейського мистецтва, гравюр, нумізматики та книг барона Самуеля фон Брукенталя, а також будівля, яку він побудував для їхнього розміщення, – Палац Брукенталя. Після націоналізації у 1948 році до Національного музею Брукенталя приєдналися Музей природознавства (1957), Мисливський музей Августа фон Шпісса (1966), Аптечний музей (1972), Історичний музей Альтемберзького дому (1988) та Музей сучасного мистецтва (2006).

    Найпрекрасніший художній музей Трансільванії, Палац Брукенталь був побудований німецьким губернатором Трансільванії – Самуїлом Брукенталем (1721-1803 рр.) Він був єдиним представником німецької громади Трансільванії, якому вдалось займати важливі посади в австрійській державі і бути одним з фаворитів австрійської імператриці Марії Терезії (1717 – 1780 рр.). Цей палац – прекрасний приклад пізнього віденського бароко, був побудований в 1778 – 1788 рр. на замовлення барона. У своєму заповіті він висловив бажання перетворити палац на загальнодоступний музей, і з 1817-го року колекції Брукенталя відкрилися для широкої публіки. Таким чином, музей в палаці Брукенталь є сьогодні найстарішим музеєм на території Румунії, а також першим музеєм відкритим в Центральній та Східній Європі. Одночасно це є й найбільш обширною колекцією в Трансільванії. Брукенталь зібрав тут багаті колекції картин, антикваріату, монет і рідкісних книг.

    Художня Галерея була відкрита для публіки в 1817 році, на сім років раніше відкриття національної Галереї в Лондоні. Сьогодні Художня Галерея, яка є одна з найбагатших в Європі, містить більше 450 коштовних картин фламандської і голландської шкіл, приблизно 500 картин, що представляють німецьку і австрійську школи і 200 італійських картин в різних стилях, починаючи з Ренесансу. Румунська колекція містить 1500 картин, в основному намальовані художниками, імена яких є частиною національної спадщини: Теодора Амана, Ніколая Грігореску, Йона Андрєєську, Теодора Палладі, Георге Петрашку, Корнеліу Баби, а також трансільванське мистецтво 18-19 століть. У колекції Художньої галереї близько 1200 картин, у тому числі роботи ван Ейка, Мемлінга, ван Гойена, Йорданса, Снейдерса, Пітера Брейгеля Старшого, Пітера Брейгеля Молодшого, Рубенса, Давіда Тенірса Молодшого, Бассано, Мессіни, Тіциана, Веронезе, Лукаса Кранаха Старшого, а також середньовічне мистецтво Трансільванії.

  • Решінарь – найкраще туристичне село Румунії

    Решінарь – найкраще туристичне село Румунії


    Мерджінімя Сібіулуй – унікальна етнографічна територія в
    Румунії, розташована на захід від міста Сібіу, обмежена на півдні Долиною річки
    Садулуй і на півночі Долиною річки Селіште, та включає 18 населених пунктів. Геополітичне
    положення регіону, розташованого на південному кордоні Трансільванії з Волощиною та неподалік від Сібіу, сильного ремісничого та
    комерційного центру, надало Мерджінімі Сібіулуй кілька
    визначальних рис. У цих населених пунктах
    розвинулася змішана економіка, заснована на землеробстві, тваринництві та
    традиційних ремеслах, з особливим наголосом на вівчарстві. Більшість сіл району
    зберегли міцні духовні та етнофольклорні традиції. Хоча сучасні будівлі поступово
    витіснили старі традиційні будинки, атмосфера в Мерджінімя Сібіулуй залишилася
    незмінною. Святкові костюми, вишиті чорним і білим
    кольорами, місцеві жителі з гордістю одягають на свята, а ремесла, успадковані
    від предків, успішно практикують вони й сьогодні. З давніх-давен ці власники
    овець були і є майстрами в обробці вовни та шкіри. Тут можна знайти стародавні
    церкви, музеї (Музей Сібієля, де знаходиться найбільша колекція ікон на склі в
    Європі, Сільський музей Решінарь, який включає традиційні керамічні вироби, розписні
    меблі, предмети побуту та ремесел, Музей Галеш із вражаючою колекцією народних
    костюмів та Православний парафіяльний музей Селіште, який включає старі
    предмети культу та книги), меморіальні будинки і традиційні селянські споруди.
    Згодом Мерджінімя Сібіулуй стало важливим пунктом румунського сільського
    туризму, тут розвинулися численні гостьові будинки, які пропонують туристам
    умови для незабутнього відпочинку. Типова селянська атмосфера, традиції і
    звичаї, гостинність селян підвищують привабливість цих місць.


    Всього в 12 км від міста Сібіу знаходиться село Решінарь,
    що є частиною району Мерджінімя Сібіулуй. Недавно, це село сібіуського повіту стало великим переможцем Румунії у
    другому виданні всесвітнього конкурсу «Кращі туристичні села», започаткованого
    Всесвітньою туристичною організацією (ВТО). Село було відібрано, відповідно до
    регламенту, фахівцями Консультативної ради ВТО із понад 130 кандидатів із 57
    країн. Згідно з прес-релізом румунського міністерства
    туризму, отримавши звання «Найкраще туристичне село», Решінарь стає членом
    мережі Всесвітньої організації туризму, створеної для сприяння обміну
    інформацією, досвідом і найкращими практиками між селами, які мають однакову
    відзнаку, а також з тими, що включені до Програми оновлення, відповідно, із селами,
    які вийшли на глобальний етап конкурсу, але не відповідали всім критеріям для
    відбору. Мережа включає експертів, державних і приватних партнерів у сфері
    просування туризму для розвитку сільської місцевості. Водночас, село Решінарь
    може стати прикладом у програмних документах, розроблених Всесвітньою
    організацією туризму, а під час міжнародних заходів він отримає користь від
    просування та рекомендацій. Критерії, які використовувалися для відбору
    переможців: культурні та природні ресурси в пункті призначення, просування та
    збереження культурних ресурсів, економічна, соціальна та екологічна стійкість,
    розвиток туризму, управління туризмом та визначення пріоритетів, інфраструктура
    та зв’язок, здоров’я та безпека.

    «Відсьогодні Решінарь є одним із
    найпривабливіших туристичних сіл у всьому світі! Кажемо не ми це, а фахівці
    Всесвітньої туристичної організації, які віддали йому таке визнання в конкурсі
    «Кращі туристичні села». Ця відзнака є ще одним доказом надзвичайного
    потенціалу Румунії у сфері туризму. Я хотів би привітати органи місцевого
    управління села, а також його жителів за спосіб, який вони обрали, щоб
    використати культурне та природне багатство регіону, а також за їхню
    прихильність до сталого розвитку – критеріїв, які, до речі, посприяли здобуттю
    цього титулу на міжнародному рівні», – заявив румунський міністр туризму
    Константін-Даніель Кадаріу.

    ucra-comuna-rasinari.png


    Завдяки своєму географічному розташуванню біля підніжжя
    гір Чіндрел, село пропонує численні пішохідні та велосипедні маршрути. Як і
    багато інших населених пунктів у цьому районі, воно є частиною «Дороги сиру» та
    славиться своїми смачними стравами. Перш за все, село відоме своїм смачним
    десертом, під назвою «верзар» -солодкий пиріг із сиром і кропом. Це так би
    мовити кулінарна зірка села, у монографії від 1915 року зазначено, що пиріг не
    був відсутній на столі жодного мешканця в день П’ятидесятниці. Решінарь підкорює
    своїх гостей з першого погляду. Будинки, наче тіснені один до одного, надають
    місцевості автентичності. Люди привітні. Село з’єднано з містом трамвайною
    лінією, яка також перетинає ліс Думбрава. Місцевість цінується з туристичної
    точки зору за її мальовничу красу, а також за місцеві традиції та звичаї, такі
    як збір ялицевої смоли (румунською мовою «răşină»), заняття, яке дало саму назву села. У Решінарь
    народилося Еміль Чоран, Октавіан Гога, Іларіє Мітря (засновник Музею Антипа – у Бухаресті), які згодом стали
    літературними діячами чи вченими. Якщо запитати
    будь-якого мешканця цього села, від коли воно датується, то вони обов’язково
    відповідають, що «від світу і землі…». Дійсно, документи засвідчують, що
    Решінарь є одним із найстаріших населених пунктів регіону Мерджінімя Сібіулуй,
    з 1204 року.


    Одним із основних занять мешканців було і залишається
    тваринництво. Багато століть тому пастухи з Решінарь подорожували зі своїми
    отарами аж до Кавказьких гір або до Сербії. Навколо села й сьогодні на вершинах
    гір розкидані стайні та пасовища. Решінарці були і залишаються хорошими
    ремісниками. Вони займалися обробкою деревини, вовни та текстилю, а також кушнірством.
    Сьогодні ремісничу традицію продовжують сільські умільці. Наприкінці 19-го
    століття, після розпуску гільдій, в Решінарь розвивається мануфактура. Візки,
    виготовлені на решінарській «фабриці
    візків», продавалися аж в Греції. Мешканці села також мають давню традицію
    щодо мистецьких проявів своїх сопілкарів і танцюристів (хор з Решінарь має
    понад 100-річну традицію), які досягли успіху під час різноманітних поїздок та
    участі в національних та міжнародних фестивалях. Щоб пізнати село зблизька,
    прогуляйтеся вузькими вуличками, відкрийте для себе старі традиційні будинки,
    познайомтеся з людьми та їхніми звичаями. Ви відкриєте для себе міський музей,
    будинки, де народилися і виросли Октавіан Гога та Еміль Чоран, старі та нові
    церкви, будинки ремісників та лісисті пагорби, повні легенд. А якщо ви
    відвідаєте Решінарь в суботу вранці, ви побачите всю громаду на щотижневому
    ярмарку за церквою Св. Параскиви.

  • Цистерціанський монастир Керца

    Цистерціанський монастир Керца

    У 43 кілометрах від міста Сібіу, на дорозі, що веде до Брашову, в заплаві ріки Олт, у населеному пункті Керца, знаходяться руїни одного з найкрасивіших і найзначніших укріплених монастирів Трансільванії, але в той же час, одного з найменш відомих. Колишній цистерціанський монастир вважається одним з найстаріших і найбільш важливих пам’ятників ранньої готики у цій частині Європи.

    Монастир був заснований цистерціанськими ченцями-місіонерами (релігійний орден, за походженням з Франції) під захистом угорських королів у 1205 – 1206 рр. і був побудований у формі хреста. Спочатку він був дерев’яним, потім, близько 1230 року, був збудований з каменю і завершений після монгольської навали, близько 1300 року. У ХІІІ столітті це було найсхідніше цистерціанське абатство в Європі. У ХІ-ХІУ ст. існувало не менше 1400 цистерціанських абатств у Північній Португалії, Англії, Франції, Німеччині, Австрії та Угорщині. Колишній монастир є зараз євангельською церквою для німецькомовної євангелічної громади населеного пункту Керца.

    Точна дата заснування цього цистерціанского монастиря наведена в документі, виданому угорською королівською канцелярією в 1223 році. З тексту цього королівського диплому дізнаємося, що територія, на якій було засноване і побудоване абатство Керца, і яка межує з рікою Олт на півночі, річкою Арпашу на сході, річкою Керцішоара на заході та Фегерашськими горами на півдні, була подарована королем Угорщини Андрієм II (1205-1235 рр.) Бенедикту, князю Трансільванії.

    У другій половині ХІІІ ст., в безпосередній близькості, на правому березі ріки Олт, цистерціанский монастир заснував поселення Керца (Kerz), також відомий під назвою Саксонська карта, а в долині річки Хертібачу, неподалік від населеного пункту Агніта, заснував інше поселення, що називалося Апос (Abtsdorf), в якому проживали саксонці. Цистерціанське абатство Керца відіграло важливу роль у політичній, економічній та культурній історії середньовічної Трансільванії, а також у процесі поширення готичного мистецтва в Трансільванії.

    До речі, назва «цистерціанці» походить від першої обителі ордену – монастиря Цистерціум, що був заснований у 1098 р. на місці поселення Сіто в Бургундії. Назва «білі монахи» зумовлена білим (світло-сірим) чернечим одягом служителів ордену. У XIII-XIV століттях орден став одним із найвпливовіших серед католицьких чернечих чинів. У XVIII-XIX століттях більшість монастирів було ліквідовано. Бібліотеки цистерціанців були найбагатшими зібраннями старих рукописів.

    Цистерцианці вели спосіб життя повний обмежень. Їхнім девізом було Ora et Labora – Молись і працюй, їх ще називали монахами-селянами, які жили лише тим, що виробляли власними зусиллями (єдине м’ясо, яке вони їли, була риба). Їм подарували непридатні для використання болотисті землі, які вони розчищили, вирубали ліси і перетворили на сільськогосподарські угіддя. Вони також розвивали виноградарство в районах, де будували свої монастирі.

    Цистерціанці мали практично ексклюзивні права в Трансільванії на млинарство і ковальство, на будівництво церков з укріпленнями (наприклад, Прежмер), а також на будівництво гідротехнічних споруд і рибних господарств. Завдяки своїй праці, отриманим правам і підприємливості вони ставали все багатшими і багатшими, їхні економічні інтереси суперечили інтересам мешкаців міста Сібіу… до того ж вони ще й підпорядковувалися Папі Римському. Вони працювали з ранку до вечора в інтересах мирян, яких тримали у курсі своїх винаходів. До Кирци ченці принесли з собою благородні сорти винограду з Бургундії. Легенда свідчить, що єдиним джерелом їх сили було вино. Не було у них келій, і спали вони всі в одному приміщені на соломі. Пробуджувалися о 3 годині ранку, раз у три години проводили богослужіння.

    Влітку цистерціанці з усіх куточків Європи зустрічалися у Франції в Бургундії, в материнському абатству Pontigny, де обмінювалися досвідом. Через аскетичний спосіб життя, вони жили лише до 35-40 років і були поховані в абатстві. Розкопки, зроблені тут після 1980 року, призвели до відкриття двох людських скелетів завдовжки у два метри. На абатство Керца нападали багато разів протягом сотень років. У 1241 році його було майже повністю зруйновано татарами, коли був убитий і настоятель монастиря. Легенди свідчать, що монастир мав тунель, з-під вівтаря і аж до ріки Олт. Поруч з абатством є дві печери, де ховалися ченці під час нападів.

    У 1418 році король Сигізмунд звернувся із закликом до настоятеля абатства з Керци не пригнічувати кріпаків несправедливою даниною. Найгрізнішим настоятелем абатства в Керці був Раймунд Баренфус з Відня. Абатство було закрито королем Матвієм Корвіном в 1474 році, через скарги пригноблених селян і турецькі напади. Сьогодні лише кілька зовнішніх стін свідчать про вміння будівельників цистерціанців. На півдні зберіглася ще одна римська колона.

    Хоча зараз вже немає стелі, головний неф церкви приховує кладовище в пам’ять німецьких солдатів, що стали жертвами у Першій світовій війні. У церкві відправляються богослужіння безперервно до сьогоднішнього дня. На дворі парафіального будинку зберігається невеликий водяний млин, із молотками, які постійно б’ються, ніби то допомагають нам згадувати про те, що час не може зупинитися на місці.

  • Сібіуська вежа Грос

    Сібіуська вежа Грос






    Уперше засвідчене в 1191
    році під назвою Cibinium, місто Сібіу розвинулось в стратегічному регіоні,
    недалеко міжгір’я з Турну Рошу, що в долині ріки Олт, яке зв’язує румунські
    історичні провінції Волощину і Трансільванію. Розташоване на півдні
    Трансільванії, місто Сібіу зберегло численні риси Середньовіччя. З ХІІІ по ХVІ ст. тут було зведено не менше 4 оборонних
    поясів, а старий центр міста, створений з трьох історичних площ (Площя Хуєт та
    Мала й Велика площі), став найбільшим середньовічним архітектурним пам’ятником
    в Румунії. Старі будівлі та оборонні вежі, музеї та площі старого міста є
    найцікавішими туристичними атракціями Сібіу. У будинках старого міста влаштовані
    численні кафе та бари, в яких можна послухати якісну музику різних жанрів,
    тераси, клуби, пансіонати й готелі. Особливої уваги заслуговує готель Римський
    імператор, який функціонує під цією назвою з 1773 року і в якому поселялись
    видатні постаті, з-поміж яких композитори Франц Ліст, Йоган Штраус і Йоганес
    Брамс.


    Короткий візит до
    мальовничого міста Сібіу обов’язково повинен включити відвідування вежі Грос, важливої туристичної пам’ятки
    міста, що «омивається» водами річки Чібін. Ця оборонна вежа,
    як і інші оборонні вежі та споруджені двори, включена до Списку історичних
    пам’яток Сібіуського повіту, тому є охоронюваним туристичним об’єктом. Щоб
    дістатися до цієї оборонної вежі, вам потрібно дійти на вулицю Четецій і бульвар Корнеліу Копосу, тому що вона простягається
    вздовж цього бульвару. Побудована в XVI
    столітті, точніше в 1540 році, Вежа Грос є однією з укріплень, які пізніше були включені в оборонні кільця міста. Вона була споруджена
    через збільшення османської загрози з
    того періоду, тому міські укріплення
    були зміцнені бастіонами та артилерійськими спорудами. Серед цих нових
    конструкцій числиться й Вежа Грос, яка була побудована королівським графом міста Сібіу Маркусом
    Пемфлінгером, споруда, що зберіглася донині. Вежа була побудована з
    каменю та цегли у формі літери U
    (що означає напівкруглу форму) і виходила на 25 метрів за межі зовнішньої стіни. Нижній
    рівень цієї оборонної вежі був забезпечений кількома бойовими казематами з отворами, на
    платформі вежі були розміщені гармати. Протягом років вежа зазнала багато змін.


    У 1787 році друкар
    Мартін Гохмайстер (1740-1789), ініціатор першої книгарні в місті та засновник
    першого театрального журналу «TheatralWochenblatt» (1778), звернувся з проханням і домігся передачі йому
    Вежі Грос, аби заснувати там міський театр, перший театр на
    нинішній території Румунії та один із небагатьох у Європі тих часів.
    Театральний зал був побудований за рік, а інвестиція обійшлася 24.000 флоринів. У червні 1788 року тут була організована
    перша театральна вистава. Зал був побудований у стилі рококо і мав два балкони
    та ложу, призначену виключно для губернатора Трансільванії. Будівля театру
    згоріла під час пожежі, у 1826 році була відбудована за віденським зразком на
    власні кошти бургомістра Мартіна фон Гохмайстера (1767-1837 рр). На сцені цього театру
    виступали румунські театральні групи під керівництвом Міхаїла Паскалі,
    Тардіні-Владіческу та Матея Мілло. Крім того, молодий Міхай Емінеску разом з
    румунськими студентами Католицької вищої школи в 1864 році намагалися зіграти тут театральну виставу за п’єсою Василя Александрі. Так само
    поет Емінеску був суфлером у виставі, зіграної в 1867 році групою
    авторів Міхаїла Паскалі, це будучи першою виставою румунською мовою.




    Після об’єднання
    Трансільванії з Румунією (1918) на сцені цього театру виступали видатні діячі румунського культурного світу,
    зокрема композитор Джордже Енеску. До 1949 року цьому театру вдалося постійно приємно вражати мешканців міста Сібіу, як найбагатших, так і найбідніших
    верств населення (для бідних і дітей вистави були безкоштовними), але в тому
    році зал театру постраждав від пожежі. Після ремонтних робіт на майданчику вежі облаштували
    заводський клуб Independenta. У період 1990-2004 рр. Сібіуська повітова рада перебудувала зал для вистав. З травня 2004 року тут
    розміщується зал Талія Державної філармонії Сібіу.

  • Зимові канікули в Сібіуському повіті

    Зимові канікули в Сібіуському повіті

    Напередодні зимових канікул ми відвідаємо Трансільванію, точніше Сібіуський повіт. Сьогодні ми розповімо про чудовий Різдвяний ярмарок, який приваблює всіх туристів, як молодих, так і старших. З іншого боку, у місцевості Пелтініш любителі зимових видів спорту мають можливість кататися на лижах та санках, а також відвідати лижні школи. А в селах туристи мають можливість милуватися унікальними звичаями та традиціями, які доповнюють святкову туристичну пропозицію для Сібіуського повіту.

    Спочатку зробимо зупинку в центрі міста разом з Андреєм Дреганом Радулецем, організатором Різдвяного ярмарку, від якого дізнаємося про успішну історію цього ярмарка: «Різдвяний ярмарок у його нинішньому вигляді подібний до інших різдвяних ярмарків країн Західної Європи, він «народився» у 2007 році, коли місто Сібіу було оголошене культурною столицею Європи. Відтоді цей ярмарок гарно «виріс». У 2007 році ярмарок був єдиним такого роду в Румунії. Між часом з’явилися й інші, і ми цьому раді. У 2007 році на ярмарку працювали 30 будиночків, у 2019 році – 120 будиночків, а цього року через пандемію коронавірусу – трохи менше, а саме 80 будиночків. Це добра еволюція, і дуже цікаво, що ярмарок став туристичною атракцією. Все більша кількість туристів відвідають наш Різдвяний ярмарок.»

    Різдвяний ярмарок у місті Сібіу відкритий до 2 січня 2022 року, і доступ здійснюється з дотриманням правил щодо запобігання поширенню коронавірусу. Тепер необхідно пред’явити зелений сертифікат, який підтверджує вакцинацію або перенесення хвороби. Навіть якщо не організується велика кількість заходів як в 2019 році, пропозиція залишається багатою. Андрей Дреган Радулець стверджує: «Цього року ми не організуємо так багато заходів. Зазвичай ми організовуємо майстер-класи для дітей, де вони роблять свічки та печиво. Але цього року доступ до цих заходів обмежений, за винятком організованих груп учнів, які приходять зі шкіл. Все ж таки близько 4.000 дітей беруть участь у заходах, але це трохи складніше і потрібно завчасно планувати. Цього року ми сконцентрували свою увагу на основний досвід від відвідування ярмарку,а саме прогулянки по 80 будиночках, щоб знайти ідеальний подарунок для вас чи ваших близьких. Ви також можете скуштувати різні страви. У нас дуже різні гастрономічні стенди, від експонента з Угорщини, участь якого в Сібіу вже стала традиційною, до румунських продуктів: ковбаси, сир, тістечка, солодощі без цукру тощо. Отже, цього року ми звелися до найнеобхіднішого, але нічого не бракує з того, що є необхідним.»


    Яке враження склалося у туристів? Андрей Дреган Радулець, організатор Сібіуського різдвяного ярмарку відповідає: «Перш за все, я помітив, що туристи з-за кордону, багато з яких вперше приїжджають до Румунії на різдвяний ярмарок, кажуть, що знайшли ярмарок подібний до ярмарків, що організуються в Німеччині або Австрії. Ярмарок пропогує велику кількість товарів, які є репрезентативними для всієї Румунії. Наші експоненти походять з 22 повітів, отож на ярмарку можна побачити Румунію в мініатюрі, а не лише вироби специфічні Сібуському повіту. Потім туристи вражені гостиприємністю міста. Місто Сібіу дуже люблять туристи, а учасники ярмарку звикли до них та розмовляють з туристами різними мовами. Вони вміють зробити так, щоб кожен мав приємний візит. Є чим зайнятися в місті Сібіу, погуляти по ярмарку кілька годин на день, але тому що ярмарок розташований у самому центрі, можна також відвідати різні музеї, ресторани тощо.»


    Місто Сібіу до душі, кожен може знайти тут щось цікаве для себе, незалежно від того чи хочете прогулюватися, відвідувати музеї або інші туристичні атракції, – стверджує Мірела Глігоре, речниця мерії: «Ми рекомендуємо кожному туристу, в першу чергу відвідати історичний центр. Це надзвичайно цінний ансамбль спадщини, що складається з центральних площ та цікавих вулиць, як у Верхньому, так і в Нижньому місті. Тут можна побачити надзвичайно цінні історичні будівлі, в які мерія Сібіу вкладає кошти для ремонту. Наприклад, лише минулого року ми завершили реконструкцію веж фортифікаційних поясів старого міста, а саме башти, що знаходяться на вулиці Валя Четеції. Вони знову увійшли до туристичного маршруту після десятиліть закриття. По-друге, я запрошую туристів відвідати Музеї міста Сібіу, Національний музейний комплекс Брукенталь, який добре відомий як у регіоні, так і в Європі. Це перший музей, відкритий у Південно-Східній Європі. Однак не пропустіть також музей Астра, найвідоміший музей просто неба, де можна прогулятися в надзвичайно прекрасній атмосфері, а також дізнатися чимало аспектів з румунської цивілізації. Також рекомендую відвідати Музей-аптеку, Історичний музей, Будинок мистецтв. Все дуже важливе, якщо ви хочете більше дізнатися про місто Сібіу та його культуру.»


    Різдвяний ярмарок розташований у самому центрі міста Сібіу, його можна відвідати в будь-який момент дня заради виняткової атмосфери, – стверджує Андрей Дреган Радулець: «Ця атмосфера веде нашу думку до Різдва. Хоча 2020 рік більш складний та ми пережили всілякі важкі моменти, відразу ж після прибуття на Велику площу, чарує все. Будинки освітлені, наявні різні освітлені проекції, багато будиночок із гостинними людьми та гарною музикою, що робить атмосферу автентичною. З іншого боку, дуже цікаво порівняти наш ярмарок, який ще на початку, з іншими великими традиційними європейськими ярмарками. У нас приємний ярмарок, на якому можна погуляти без того щоб весь час дотикатися до когось, можна зупинятися у своєму темпі. Для туристів, які відвідують Румунію взимку це гарне місце призначення. Зазвичай взимку туристи віддають перевагу катанню на лижах. Тепер крім традиційних аспектів, Різдвяний ярмарок у місті Сібіу відповідає очікуванням туристам.»

    Тож ось вам ще одне місце відпочинку – місто Сібіу, що ідеально підходить для будь-якого віку. До наступного тижня, коли ми представимо інше місце призначення, бажаємо вам щасливої дороги та гарної погоди!

  • Сібіуський  міжнародний театральний фестиваль  – 2021

    Сібіуський міжнародний театральний фестиваль – 2021

    Починаючи з пятниці, упродовж 10 днів, трансільванське місто Сібіу, в якому відчувається потужніший саксонський вплив, стане міжнародною столицею театрально-сценічного мистецтва. Понад 2000 (двохтисяч) артистів з 38 (тридцяти восьми) країн світу братимуть участь у численних заходах 28-ого Міжнародного театрального фестивалю у Сібіу. Різноманітну програму фестивалю складають театральні перформанси, танцювальні та циркові вистави, концерти, акробатичні шоу та міжнародні премєри, які обєднують відомих артистів. Цьогорічна тема фестивалю – «Будуємо надію разом». Фестиваль є святом театрально-сценічного мистецтва, на якому будуть представлені мистецькі події з усього світу, створені такими відомими митцями, як: Шарлотта Ремплінг, Ісраель Гальван, Денис О’Харе, Гельмут Штурмер, Йоші Ойда. «Цьогорічна організація фестивалю, стала, без фальшивої скромності, своєрідним героїчним актом, який приносить невимовну радість, але потребувала величезних зусиль», – заявив директор фестивалю, актор Костантин Кіріак. «Той факт, що разом ми можемо придумати як жити по-іншому нормальним життям, продовжувати свої мрії, прагнення, силу творити, силу вірити і радість від побаченої краси, – це підпора, на яку ми опираємося під час нашої роботи», наголосив він. Також директор фестивалю не забув подякувати тим, хто доклав усіх зусиль для організації заходу і тим, хто зрозумів наскільки важливі є взяті на себе зобовязання та відданість проєкту.



    У програмі міжнародного фестивалю на гостей очікують 600 подій, серед яких: театральні вистави, танці, концерти та майстер-класи, які відбуватимуться на спеціально влаштованих cценах у фортецях та археологічних памятках, навколо міста Сібіу, якими славиться Трансільванія. Фестиваль у Сібіу відбудеться як у фізичному форматі, так і в гібридному та онлайн форматах. Костантин Кіріак: «Зали будуть заповнені лише на 70%. Ми обрали гібридну формулу, за якою багато театрів та розважальних закладів здійснюють постановки вистав спеціально для нас на їхніх власних сценах, від Токійського метрополітену до танцювальної студії Бат – Шева, від Німецького театру до Ісраеля Гальвана; ми також матимемо понад 100 онлайн вистав, яких ви зможете дивитися, де б ви не знаходились, за умовою доступу до Інтернету. До Сібіу прибувають понад 2000 артистів з 38 країн для участі у понад 600 заходів».



    На фестивалі беруть участь великі митці румунського режисерського мистецтва: Сільвіу Пуркерете, Александру Дабіжа, Еужен Джебеляну та найважливіші культурно-мистецькі заклади Тімішоарська національна опера, Бухарестський Малий Театр, Ясський Національний Театр, Галацький Драматичний Театр та, не в останню чергу, Сібіуський Театр ім. Раду Станке. Міжнародний театральний фестиваль зіграв важливу ролі в оголошені міста Сібіу культурною столицею Європи у 2007 році – рік вступу Румунії до Європейського Союзу.


  • Сібіу, два музеї, віртуальний тур

    Сібіу, два музеї, віртуальний тур




    Сьогодні зупинимося, віртуально, в трансільванському місті Сібіу. Тут знаходяться два з найцікавіших музеїв Румунії: Музей трансільванської цивілізації «ASTRA» та Музей Брукенталь. Хоча обидва вони зараз закриті з метою
    запобігання поширенню інфекцій COVID-19, їх можна відвідати віртуально. Ми
    розповімо вам сьогодні про їх багату історію та експонати, тож коли вони
    відкриють свої двері, ви зможете їх включити до порядку денного ваших наступних
    відпусток у Румунії.




    Про барона Самуеля фон Брукенталя та про його роль у розвитку міста
    Сібіу розповість Александру Сонок, керівник відділу Художнього музею
    Брукенталь. «Він був хорошим юристом і дипломатом під час правління королеви Австро-Угорщини Марії
    Терезії і обіймав різні посади в центральній адміністрації Відня. У 1777 році він став
    губернатором Трансільванії і з цієї нагоди привіз свої колекції до Сібіу. У
    1784 році, ними вже могли захоплюватися деякі пристрасні
    любителі мистецтва та іноземці. Самуель фон Брукенталь зібрав ці колекції,
    ймовірно, для того, щоб відкрити протестантський університет, чого не
    міг добитися в умовах політики контрреформи держави, керованої династією Габсбургів. Але йому вдалося
    залишити у спадок свої колекції Євангельській гімназії м. Сібіу, а музей був відкритий в 1817 році як
    своєрідний шкільний музей».




    Музей Брукенталь – це один з перших публічних музеїв у світі після Лувра та British
    Museum (Британського музею), – каже Александру Сонок, керівник відділу Музею мистецтв
    Брукенталь: «Довгий час музей функціонував як Музей саксонців. У 1948 році він був націоналізований. У 1950
    році він був об’єднаний з Музеєм Астра. Потім він набув нових розмірів через добудування нових відділів, таких як відділи аптекарства та полювання. На даний
    момент, музеєм управляє рада, що складається з представників
    держави та євангельської грома диміста Сібіу. Це унікальний експеримент у Румунії.
    Колекції, які належали Євангельській церкві, мають бути повернені, але вони будуть виставлені
    в музеї, відповідно
    до
    волі барона, який зробив їх доступними для всіх. У контексті Просвітництва
    барон зрозумів, що його колекції можуть слугувати розвитку науки, культури та
    мистецтв у Трансільванії, і хотів, щоб вони були доступними для відвідувачів у
    певні дні тижня. З цією метою він створив фонд і змусив церкву
    та її спадкоємців зробити їх доступними для громадськості».





    Побудований у стилі бароко між 1778 та 1788 роками, палац у м. Сібіу був офіційною
    резиденцією барона Самуеля фон Брукенталя. Він був єдиним прихильником
    трансільванської саксонської громади, який обіймав важливі
    громадські функції в рамках австро-угорської адміністрації. Період,
    проведений Самуелем фон Брукенталом у Відні, збігається з періодом створення його
    колекції картин, згаданої у 1773 році у Віденському
    альманасі як однієї з
    найцінніших приватних колекцій, якими можна було милуватися у віденському
    культурному середовищі того часу. Александру Сонок: «У Музеї Брукенталь зараз проходить
    процес модернізації та реорганізації. З 2015 року у палаці Брукенталь проводиться
    реорганізація постійних
    виставок. Також готується виставка атмосфери. З 2006 по 2008 рр. певні експонати
    сучасного мистецтва
    покинули Палац і зараз виставлені
    вони в окремій будівлі. А виставки творів румунського мистецтва розміщеніу Блакитному будинку, будівлі
    розташованій поруч з Палацом Брукенталь. На першому поверсі у нас є кілька
    тематичних залів з реконструкціями житлових будинків з XVIII ст. У нас
    також є тематичні зали й на другому поверсі. Так само було реорганізовано й сектор шедеврів, а на першому
    поверсі у нас є менші виставки, що мають постійний характер, такі як Лапідарій та Гіпсотека».






    Національний музей Брукенталь відомий як у Європі, так за її межами, зокрема тому що його запрошують брати
    участь у різних міжнародних виставках. Він також організовував виставки лише з
    власними експонатами за кордоном та в різних музеях Румунії. І хоча у ці дні двері музею закриті,
    ви можете здійснити віртуальний тур, що доступний завдяки проекту Google Arts and Culture Google.




    Ми продовжуємо нашу віртуальну екскурсію не виходячи з власного будинку в
    Музеї трансільванської цивілізації Astra. Музей Астра – це перш за все
    простір для набуття нового досвіду, розповідає Мірела Янку,
    директор з питань культурного маркетингу цього закладу: «Ми не пропонуємо нашим
    віртуальним відвідувачам звичайний тур по румунському сільському середовищу, ми пропонуємо різні можливості
    інтегруватися досвіту, який в інших місцях вже давно зник. Музей під
    відкритим небом у Думбраві Сібіулуй займає 132 га та має понад 400
    експонатів. Йдеться не лише про млини та інші технічні установки, а й про домогосподарства,
    які відтворюють спосіб життя та роботи, що нам ще щастить зустріти в деяких
    селах Румунії».




    Директор з питань культурного маркетингу Музею
    трансільванської цивілізації Мірела Янку розповідає про історію цієї установи: «Музей під
    відкритим небом був створений у 1960-х роках на основі досліджень, що
    розпочалися десь на десять років раніше. Він був заснований відомим краєзнавцем і музеєзнавцем Корнелем Ірімією, найвідомішим
    учнем етнолога Димитрія Густі. Заклад був створений як музей народної техніки у спробі проявити
    винахідливість сільських районів та врятування доіндустріальної спадщини Румунії. У 50-х
    роках було перераховано понад 5.000 технічних установок, що існували на
    території Румунії. З них, в рамках національної комісії, що складалася з етнографів, були обрані
    експонати та переміщені в Музей Астра починаючи з 1961 року».




    На веб-сайті Музею Астра ви також знайдете серію цифрових публікацій, з багатьма зображеннями
    про красу ікон, намальованих на склі та в олії. Фотогалереї також представляють
    чудову діяльність в рамках Музею трансільванської цивілізації.

  • Міжнародний фестиваль Astra Film у місті Сібіу

    Міжнародний фестиваль Astra Film у місті Сібіу

    У період з 14 по 20 жовтня
    2019 року на 26-му Міжнародному фестивалі Astra Film у місті Сібіу, який дійшов до 26-го випуску, були показані 20 фільмів, пов’язаних з
    Румунією. 13 з них були включені до номінації Румунія та «висвітлюють як малу,
    інтимну, так велику історію, а серед представлених тем, режисери торкаються найбільш чутливих питань румунського
    суспільства. Ці фільми провокують глядачів до глибшого розуміння країни, від її створення 1918 року, до важких років диктатури та явищ, які набрали масштабів протягом 30
    років після Революції, таких як міграція або корупція»,
    – кажуть організатори.


    Фільмом «Вчитель» Алекс Брендя, який має багатий досвід у якості директора монтажу фільмів,
    дебютує як режисер-документаліст. Алекс Брендя: Мені подобається документальний фільм,
    тому що він дає більше свободи в порівнянні з художнім фільмом. А саме є більше часу для своїх персонажів,
    команда менша, ніж у випадку художнього
    фільму,
    все інтимне і якось можеш бути
    більш спонтанним й
    творчим. Працюючи
    над художнім фільмом, не можна внести
    стільки змін, як у випадку документального фільму, де можна робити щодня великі зміни, навіть з одного
    дня на інший, можна змінювати кадри, щось знімати, що було в плані. У випадку художнього фільму, заздалегідь встановлюються кадри, відомо,
    що буде зніматися середній
    або широкий кадри. У
    документальному фільмі це набагато спонтанне, не знати, що буде робити персонаж, що може трапитися в розповіді.


    Документальний фільм
    режисера Алекса Бренді
    розповідає історію вчителя математики з Бістірци, який виходить із звичайної системи освіти та відкриває
    приватну школу у власній квартирі. Алекс Брендя: Справжнє ім’я вчителя є Дорін Йоніце,
    але всі учні звуть його Профу (Вчитель), і так
    залишилося його ім’я. Я познайомився з ним в одинадцятому
    класі, коли я був старшокласником й він
    був моїм вчителем математики поза школою, тобто я ходив до нього на медитації,
    хоча ще з тих пір я хотів поступити на Факультет театрального мистецтва та
    кінематографії. Я пам’ятаю, як з самого початку мене вразив, коли я зайшов до його будинку, побачив, що у одній кімнаті влаштував класний зал, в
    іншій був розібраний
    мотоцикл, частини якого були поміщені
    на підлозі і я здав собі справи, що це виняткова людина і так народилася ідея зробити
    документальний фільм. Мене дуже вразили і
    той факт, що він покинув систему
    освіти, щоб зробити свій власний клас з математики та що він був відданий цій ідеї.


    Документальний
    фільм «Золота дівчина»
    Деніси Мораріу Тамаш та Адріана Роба та знятий
    Крістіаном Тамашом, досліджує драматичний момент в історії румунської
    гімнастики, Сідней 2000 та боротьбу гімнастки
    Андреі Радукан за повернення своєї золотої медалі.
    Деніса Мораріу Тамаш: Всі ми троє
    напередодні працювали у пресі, ми – журналісти. Тому наш фільм ближче до телевізійного
    документального фільму, жанру, який ми практикуємо з 2011 року. Це
    документальний фільм, орієнтований на інформацію, яка поєднує дослідження з історією. З моменту коли, ми почали співпрацювати з HBO Europe, від якої ми користувалися великою підтримкою, ми
    були більш уважні приділяли стеженню
    за персонажами. Документальний фільм є для нас другою природою, мені
    подобається ця невизначеність, яку пропонує цей жанр, ніколи не знати, що буде.

    Андреа Радукан, одна з найкращих гімнасток Румунії,
    виграла титул олімпійської чемпіонки на Олімпіаді в Сіднеї 2000 року, але її було вилучено через три дні
    через заборонену речовину, виявлену в допінговому тесті, речовину яку містила таблетка проти простуди, яку їй дав лікар національної команди з гімнастики. Деніса Мораріу
    Тамаш про намір документального фільму Золота дівчина: Щодо нашого
    документального фільмуЗолота
    дівчина», ми
    з цією думкою почали робити
    документальний фільм,повернути медаль Андреї. Ми працювали і з адвокатами, які підтримували Андрею, які займалися справою Андреї з Швейцарії, але, на жаль, нічого не вдалося
    зробити, факт був прописаний, це сталося
    10
    років тому. Цікавим аспектом нашого документального фільму є те, що ми
    обрали персонажа, який ідеально виглядає перед камерою, і нам важко було знайти слабкості Андреї, знайти людину поза чемпіоном. Ми мали намір зняти фільм про
    цю травму втрати медалі, про яку вона ще не усвідомлює. Документальний фільм також
    розповідає історію покоління гімнасток. Від змагання у Сіднеї 2000 року, ситуація у румунській гімнастиці сильно змінилася,
    якщо взяти до уваги останні
    результати, Румунія зайняла 22-е місце у відборі до Світового
    чемпіонату.


    Цьогорічний Міжнародний кінофестиваль «Астра» в Сібіу
    включив відбір останніх 126
    фільмів, знятих у 45 країнах світу. 47 фільмів змагалися у 4-х номінаціях. Програму доповнили десятки виняткових фільмів, згрупованих
    відповідно до тем, розглянутих у 12 спеціальних тематичних програмах, які висвітлюють різні питання на великому екрані, які цікавлять нас незважаючи на стать, національність або вік.

  • Європейський Союз – партнери і сусідство. Де закінчується Європа?

    Європейський Союз – партнери і сусідство. Де закінчується Європа?

    8-10 травня у місті Сібіу відбулася міжнародна
    конференція «Майбутнє Європи? Перспективи сучасного розвитку», яка пройшла під
    високим патронажем Президента Румунії Клауса Йоханніса і під патронатом Румунського
    головування в Раді ЄС. Конференція стала платформою для обговорення представниками
    різних країн, академічних кіл, фахового та експертного середовища різних проблем,
    що стоять перед Європою у рамках неформального саміту лідерів країн Євросоюзу.




    У заході взяли участь 200 учасників, в тому числі чільні
    посадовці ЄС, офіційні представники європейських країн, міжнародні експерти,
    науковці з США, Великобританії, Туреччини і країн Західних Балкан та Східного
    партнерства – України, Грузії, Молдови, Вірменії та Азербайджану. Організатором
    конференції виступив Центр запобігання конфліктам та раннього попередження, один
    із найпотужніших румунських аналітичних центрів у сфері досліджень та
    підготовки кадрів у сфері міжнародних відносин, аналізу конфліктів та прийняття
    рішень у кризових ситуаціях, а також Університет ім. Лучіана Благи у місті Сібіу.




    Метою конференції було створення умов для проведення
    дискусій щодо поточних подій в ЄС та за його межами у складному міжнародному
    контексті, що мають великий вплив на майбутнє Європейського Союзу. На
    конференції були обговорені передусім процеси, які вирішально впливають на Євросоюз, європейські країни та на їх
    громадян. Результати дискусій мають окреслити стратегічний підхід до вирішення
    цих питань із залученням зацікавлених сторін, що можуть вплинути на ці процеси,
    особливо на стратегічному рівні і в сфері безпеки та оборони ЄС.




    Після відкритого пленарного засідання, за участі Президента
    Румунії Клауса Йоханіса протягом трьох днів відбулися шість тематичних панелей:
    «Проекти та сценарії щодо майбутнього ЄС», «Перетворення сучасних великих викликів
    на майбутні можливості», «Безпека й оборона Європи», «Трансатлантичні відносини»,
    «Фундаментальні цінності – наріжний камінь єдності та майбутнього Європи», а
    також «Європейський Союз – партнери і сусідство. Де закінчується Європа?», на
    якій офіційний Київ представила віце-прем’єр-міністр з питань європейської та
    євроатлантичної інтеграції України Іванна Климпуш-Цинцадзе.




    Радник Президента Румунії з питань зовнішньої політики Богдан
    Ауреску зазначив, що Бухарест намагається перетворити східний кордон Євросоюзу
    і НАТО на міст для підтримування та поширювання цінностей ЄС за його межами. «Ми знаходимося на східному кордоні НАТО й ЄС, і це не
    тільки виклик, а й унікальна можливість. І оскільки ця панель називається «Європейський
    Союз – партнери і сусідство. Де закінчується Європа?» слід сказати, що для нас
    найбільшим викликом є перетворити цю лінію, цей кордон, на міст, по якому ми
    зможемо передати такі цінності, як демократія, верховенство права, стабільність
    і процвітання по іншу сторону мосту. Саме цього торкнувся й саміт у Сібу. Я зачитаю
    короткий уривок із Декларації саміту: «З моменту свого створення Європейський
    Союз, зі своїми цінностями і свободами як рушійна сила, забезпечив стабільність
    і процвітання по всій Європі, у межах і за межами кордонів Союзу». Це важливе
    питання, що обговорювалося в рамках саміту. Декларація також визнає європейську перспективу
    інших держав, і це включено до керівних напрямків Стратегічного порядку денного
    на наступні року, що були детально обговорені європейськими лідерами.»





    У свою чергу Державний секретар МЗС Румунії Дан Некулеєску
    наголосив на важливості політики Східного партнерства та озвучив дії Бухареста в
    цьому сенсі під час румунського головування в Раді ЄС: «Я все ще вірю, що
    Східне партнерство може бути дуже корисним інструментом у майбутньому, зокрема
    в процесі зближення східних сусідніх країн з ЄС і бути краще підготовленими.
    Під час румунського головування в Раді ЄС ми шукали шляхи зміцнення Східного
    партнерства та підтвердження його важливості. Загалом ми переслідували три
    цілі. Перш за все, ми поінформували громадськість у наших країнах і
    країнах-партнерах про переваги членства у Східному партнерстві та, що принесло Східне
    партнерство людям: вільне пересування, процвітання, зміцнення економіки, багато
    інших переваг. По-друге – продовжити отримувати конкретні результати до 2020
    року, як це було визначено на саміті ЄС у 2017 році, а ми, Румунія, приділили
    особливу увагу зв’язку, оскільки ми дуже близькі до цієї сфери. Таким чином
    були проведені зустрічі з країнами-партнерами щодо цифрового ринку, транспорту,
    бізнесу, щоб переконатися, що ми краще пов’язані між собою. І третя мета нашого
    головування – перспектива на майбутнє, аби передбачити, що буде далі. Ведуться
    розмови про інституційні рамки усередині Східного партнерства, про порядок
    денний до 2030 року, як і в ООН, йдеться про розрізнення між країнами, які
    хочуть і можуть стати членами ЄС, а Румунія все більше підтримує цю ідею – тому
    що є такі країни, як Молдова, Україна та Грузія, які зацікавлені стати членами,
    та інші країни, які зацікавлені лише в перевагах. Отже, давайте зробимо різницю
    між цими країнами. У будь-якому випадку Східне партнерство залишається
    інструментом наближення країн до ЄС, враховуючи цінності ЄС, і не лише на
    економічному або галузевому рівнях.»
    Дан Ніколеєску заявив, що Румунія, мабуть,
    краще, ніж інші країни в регіоні, розуміє очікування та реалії в регіоні. Він
    сказав, що було б справедливо сказати, що країни-партнери зобов’язані самі
    зміцнювати демократичні цінності, переймати європейські стандарти для
    наближення до ЄС, а не просто чекати подальших кроків ЄС їм назустріч.




    Зі свого боку Віце-прем’єр-міністр України Іванна
    Климпуш-Цинцадзе наголосила, що для майбутнього ЄС важливо зберігати відданість
    принципу відкритих дверей. «Майбутнє Європи не може ґрунтуватися на нерішучості
    та неоднозначності, особливо щодо східних сусідів: України, Р.Молдова, Грузії,
    які чітко заявили про своє бажання стати членом ЄС, мають угоди про асоціацію з
    ЄС, активно працюють над зближенням з ЄС, беруть на себе ті самі зобов’язання,
    що й Румунія, Болгарія, Польща чи Угорщина, які вже є членами ЄС та
    демонструють відданість демократичним цінностям. Східні сусіди ЄС, які чітко
    заявили про свої європейські прагнення, заслуговують на той самий рівень уваги
    та залучення з боку ЄС, що і країни Західних Балкан».




    Водночас Іванна Климпуш-Цинцадзе зазначила, що посилення
    політичного, дипломатичного та економічного тиску на Росію є єдиним способом
    забезпечити стабільність та безпеку на Європейському континенті. «Якщо Євросоюз піде на компроміс щодо
    цінностей та міжнародного права у відносинах з Росією, то проект ЄС не має
    майбутнього.»
    Вона нагадала, що зараз в Європі йде війна, щодня забираючи
    життя українських солдатів та мирних жителів. «За даними ООН з початку
    російської агресії на Донбасі загинуло близько 13 тисяч осіб. Попри це, у
    деяких європейських столицях виступають за зближення з Росією. Кремль шукає не
    діалогу, а лише забезпечення власного домінування. Росія прагне поширити власні
    принципи та «правила гри» на всю Європу,» – підкреслила Віце-прем’єр-міністр
    України у своїй промові.

  • Завершився Сібіуський міжнародний театральний фестиваль 2019

    Завершився Сібіуський міжнародний театральний фестиваль 2019

    Упродовж 29 років посткомуністичної свободи Сібіу був
    26 разів газдою найважливішого фестивалю виконавських мистецтв Румунії. Він був задуманий як багатофункціональний організм і
    творчий простір, який б дозволив появу нових театральних методів вираження. Культурна пропозиція
    завжди дуже багата: найбільш репрезентативні вистави великих румунських
    театрів, важливі міжнародні постановки, щоденні вуличні вистави на площах, вулицях старого міста та укріплених середньовічних саксонських фортецях та церквах в околицях Сібіу. Деякі вистави під егідою Фестивалю
    пройшли також на сценах у Бухаресті, Клужі (північний захід) або Медіаш (центр).




    Міжнародний театральний фестиваль, згідно
    критиці, був двигуном здобуття містом Сібіу статусу Європейської столиці культури в 2007 році,
    коли Румунія була прийнята до Союзу. Національний театр імені Раду
    Станка в Сібіу присутній на деяких з найважливіших фестивалів у
    світі: Единбурзі, Авіньйоні, Неаполі, Брюсселі,
    Сеулі, Токіо, Порто та Франкфурті.
    Цьогорічний випуск презентував 540 заходів у період з 3 по 23 червня, в яких взяли
    участь 3300 митців з 73 країн, які виступили в 75 місцях з 70 000 глядачів на
    день. Рекорд аудиторії – 123 тисячі – був досягнутий
    у неділю, останній день.




    Засновник і президент Сібіуського міжнародного театрального фестивалю
    Костянтин Кіріак
    зазначив: Я хочу в
    першу чергу віддати шану жителям цього міста, які горді
    тим, що вони мають один
    з найбільших фестивалів у світі, і що вони гідні цього, і знають його захищати, і нести з гордістю. Найбільшим
    досягненням для нас всіх є той факт, що нам вдалося упродовж 26 років створити надзвичайну публіку, яка вміє приймати
    людей, які виїжджають з Сібіу, по всій Румунії та гостів з 73 країн світу».




    Ці цифри, за словами режисера Кіріака, позиціонують Сівбіуський
    міжнародний фестиваль першим у світі як унікальний фестиваль.
    Партнерами Фестивалю , цього року, виступили Посольства Франції, Японії, Німеччини,
    Ізраїлю, Китаю та Великобританії. Фестиваль є стратегічним завданням
    Міністерства культури Румунії, який разом з місцевою адміністрацією є головним
    фінансистом цієї події, і підтримується Європейською Комісією, іноземними
    культурними центрами в Румунії та приватними спонсорами. Минулого
    року вперше на фестивалі було два почесних покровителів: Президент Румунії, Клаус Йоганніс, колишній міський голова
    Сібіу протягом 14 років, а також спадкоємець британської корони принц Чарльз відомий своєю пристрастю до Трансільванії,
    де він володіє і деякими маєтками.

  • Саміт для майбутнього Європи

    Саміт для майбутнього Європи

    Наприкінці тривалого процесу
    європейських
    роздумів, 9 травня -
    день, коли європейці
    відзначають Шуманську декларацію, яка заклала підвалини європейської
    побудови- у Сібіу
    відбувся перший неформальний саміт ЄС, організований Румунією. Саміт у форматі EU27, на
    якому було окреслено майбутнє Європи. Єдність є принципом, на якому буде будуватись це майбутнє, згідно з Сібіуською
    Декларацією, документом,
    який включає зобов’язання, які європейські лідери роблять громадянам
    держав-членів щодо їхнього добробуту та безпеки. Європейські лідери обіцяють,
    що країни-члени будуть об’єднані, солідарні, з єдиним голосом і завжди шукатимуть спільні рішення.


    Документ також включає в себе
    зобов’язання щодо захисту європейського способу життя, демократії та
    верховенства права, і згадує про пріоритет румунського головування в Раді ЄС, а
    саме зменшення розриву у розвитку Союзу. Європа, згадується в Декларації, буде діяти як відповідальний лідер,
    задіяний поряд з
    міжнародними
    партнерами
    для підтримки світового порядку на основі міжнародного права. Зобов’язання, які
    хочуть довести рішучість до спільного майбутнього, на тлі виходу Великобританії з ЄС.




    Наскільки пропозиція європейських
    лідерів відповідає вимогам громадян континенту? Дан Кербунару, директор мультимедійного порталуcalea europeana.ro, запрошений на Радіо Румунія зазначив: Є всякого роду євробарометри, які вимірюють потреби
    людей і питання безпеки, економічні питання, наше спільне бачення в цьому
    Союзі. Вони зустрічаються в тій чи іншій формі, незалежно від їхнього порядку,
    у всіх країнах-членах. Питання полягає в тому, як ми доносимо ці рішення, як європейські
    інституції узгоджують ці рішення спільно з державами-членами. Тому що були
    ситуації, коли в кризових ситуаціях, міграційних питаннях або економічних і
    фінансових проблемах, держави-члени звинувачували Брюссель, і Брюссель сказав,
    що не має достатньо сили.У певний момент ми повинні прийняти рішення, побачити, як ми можемо зробити цей Союз кращим, доставляти більше
    і швидше своїм
    громадянам. Дехто
    говорить про необхідність
    нового договору, інші кажуть, що Лісабонський договір має бути додатково
    вивчений, але рішення стоїть за нами. Це не погано, що відбувається тепер. Звичайно, ми хочемо більше, і
    краще, і швидше, але тепер всі країни-члени ЄС мають економічне зростання. Після цього, економічна і фінансова криза,
    міграційні хвилі, вже не є настільки сильними і не дестабілізують європейський
    континент, як колись з півдня на північ, і все ще існують перспективи, щоб
    наше життя в
    Європейському Союзі було кращим.»


    У Сібіу також відбулося перше
    обговорення стратегічного порядку денного Європейського Союзу на 2019-2024 роки
    – порядок денний, який буде прийнятий Європейською Радою в червні. Це включає
    основні цілі. Мова йде про захист громадян і свобод, розвиток економічної бази через
    задіяння всієї важливої політики у цій сфері, екологічніше, справедливіше і інклюзивне майбутнє, а також просування
    європейських інтересів і цінностей у світі. Досить загальні формулювання,
    мабуть, просто щоб залишити місце для переговорів, які кожна держава-член може просувати
    та підтримувати свої
    інтереси. Незадовго до саміту 21 глава держави, включаючи Румунію, опублікував відкритий лист, який починається з
    ідеї, що Європейський Союз стикається з глибокими викликами.


    Журналіст Дан Кербунару розповідає: Це ініціатива, яка забезпечує
    досить зручну, принаймні чисельну форму, для представлення інтересів
    європейських громадян і, якщо хочете, можливо, є новим доказом того, що мають
    рацію ті, хто вважає, що
    необхідно
    реформувати
    систему прийняття рішень в Європейському Союзі. Тому
    що ми знаходимося в цьому дуже дивному
    становищі, коли ті, хто хоче більше Європи, і ті, хто хоче менше Європи,
    скаржаться, що немає достатньо місця для рішення. Ну, в Брюсселі йдуть дебати і
    в деяких європейських столицях про те, як приймати рішення, ми тепер говоримо про декларацію, звичайно, але виникають ситуації, коли є важливі рішення,
    які треба прийняти і все ще перебувають під знаком більшості. або навіть одностайності в деяких ситуаціях, і це іноді тримало Європу
    на місці. Це одне з пояснень, що, хоча американці вийшли протягом кількох місяців з економічної та фінансової кризи,
    європейці все ще аналізували наслідки і шукали через, які двері вийти. Кризи не обійдуть нас. Можливо, міграційна криза, яка тільки що зробила перерву, повернеться. Економічна і фінансова криза може також повернутися.»


    Є багато криз, які можуть з’явитися, додає Дан Кербунару, але заради нашого
    спільного майбутнього, щоб насолоджуватися однаково, ми повинні мати спільне
    бачення.

  • Дискусії про  майбутнє Європи

    Дискусії про майбутнє Європи

    Європейські лідери зустрілися в
    четвер в Сібіу на саміті, присвяченому майбутньому Європейського Союзу. Саміту, в середньовічному місті центральної
    Румунії,
    в середу передувала конференція «Майбутнє Європи: перспективи сучасного
    розвитку», а також
    дискусія «Діалог громадян», організована Європейською Комісією, на якій були присутні близько 300 молодих людей з усіх
    держав-членів. «Саміт є надзвичайно важливим не тільки для Європи, це
    надзвичайно важливо для Румунії, для румунів, і це є причиною для радості.
    Європа приїжджає до Румунії! Європа приїжджає сюди на саміт, а отже, з Румунії,
    ми окреслюємо майбутнє
    Європейського Союзу! »- сказав президент Клаус Йоганніс на конференції про майбутнє Європи.




    Перед численними експертами і представниками академічної спільноти він відзначив,
    що європейські політичні представники повинні підтвердити, що їхній порядок денний такий же, як і
    європейських громадян, і що європейська політика повинна забезпечити більшу
    конвергенцію для кращого майбутнього Старого контенента. Важливо покращити комунікацію і подвоїти прогрес,
    досягнутий у реалізації європейської політики, з постійною інформацією про
    переваги, які Європейський Союз надає своїм громадянам, більшої стабільності, безпеки і процвітання -наголосив Клаус Йоганніс: «Необхідно підтвердити, що наше
    бачення залишається спільним, і що, крім наших відмінностей і специфіки, як держав-членів, нас об’єднує бажання працювати разом, щоб просувати європейський проект і
    знаходити спільні рішення для складних викликів сучасного світу.


    Вирішення питання міграції, зміни
    клімату, єдиного цифрового ринку або можливості голосування на виборах громадянами, які досягли 16-річного віку – обговорювались
    у середу в Сібіу де у свою чергу, Президент Європейської
    Комісії Жан Клод Юнкер закликав молодих європейців взяти участь у майбутніх
    виборах до Європейського Парламенту. Лише через кілька тижнів, було
    сказано в Сібіу, вибори до Європейського Парламенту та включно початок нового європейського інституційного циклу матимуть значний вплив на
    те, як буде розвиватися європейська політика в найближчі роки. Зусилля, спрямовані на мобілізацію
    довіри та підтримки громадян, діалог на рівні європейських інституцій та
    лідерів з європейськими громадянами, можуть забезпечити необхідну підтримку
    європейській політиці, але можуть в рівній мірі відповісти на виклики,
    спричинені євроскептичними чи екстремістськими промовами та рухами.





  • Підготовка до саміту ЄС в Сібіу

    Підготовка до саміту ЄС в Сібіу

    Відоме місто Трансільванії, яке в 2007 році було європейською культурною столицею, зокрема
    завдяки своїй саксонській спадщині, де щорічно проводяться масштабні заходи, такі як ArtMania, джазовий
    фестиваль в Сібіу, Міжнародний театральний фестиваль або Astra Film Festival, Сибіу тепер проводить останню підготовку для
    іншого великого заходу,
    що відбудеться
    9 травня, на День Європи. Йдеться про літній саміт глав держав та урядів
    Європейського Союзу у форматі 27, без Сполученого Королівства, який відбудеться
    в Румунії, яка головує в Раді Європейського Союзу.




    Надзвичайно важливий саміт, який повинен вирішити, як Європа виглядатиме у наступні роки. Ідея саміту, скликана президентом
    Жан-Клодом Юнкером у своїй Заяві у 2017 році про стан Союзу, полягає в тому, щоб
    європейські лідери погодилися щодо принципів більш об’єднаного, сильнішого і демократичного майбутнього Європейського Союзу в контексті
    дедалі небезпечнішого світу.Безпека
    – це також головне слово в ці дні в місті, що в центральній частині Румунії, тому заходи безпеки дуже
    суворі.




    Міжвідомча комісія з питань безпеки
    Румунія-ЄС 2019 визначила, що пристрої, які забезпечать безпеку
    глав держав та урядів, а також представників Брюсселя, присутніх на саміті,
    будуть встановлені поступово, починаючи з понеділка. Повсюди
    у місті встановлено відеокамерами, і всі школи, дитячі сади та факультети
    в Сібіу будуть закриті цього тижня. Тераси всіх ресторанів в
    історичному центрі закриті до завершення саміту, а 8 і 9 травня кілька
    центральних вулиць будуть закриті для автомобільного руху.У деяких районах історичного центру,
    навіть пішохідний доступ буде обмежений, і дозволений тільки, бізнесменам і туристам, які
    перебувають у готелях і пансіонатах та жителям району на основі посвідчення особи.




    У день саміту жителі міста все ж таки матимуть частковий доступ до центрального району, але тільки
    після суворої перевірки. Спеціальний коридор буде влаштований по артерії між Міжнародним аеропортом
    «Сібіу» та центром міста, де відбудеться саміт,а в безпосередній близькості будуть встановлені величезні білі намети, які будуть використовуватися
    як прес-центри
    і робочі приміщення приблизно 900 журналістами і 100 перекладачами, які приїдуть до Сібіу. Європейський саміт відзначатиметься
    публічно увечері 9 травня концертом. У дні, що передують саміт, будуть
    організовані два
    спеціальні гастрономічні заходи, враховуючи, що повіт Сібіу, в цьому році, оголошений «Європейським гастрономічним регіон».



  • Сібіу: Місто під небом з черепиці

    Сібіу: Місто під небом з черепиці




    Румунське місто Сібіу розташоване
    посеред Карпат в регіоні Трансільванії та є одним з мультикультурних центрів
    країни. Століттями, окрім румунів, тут проживають угорці та німці і їхній
    спільний побут втілився в особливій культурній суміші.




    Місто Сібіу є практично географічним
    центром Румунії й однією із найпривабливіших туристичних точок країни. Перші
    згадки про Сібіу сягають ще середньовічної доби, а в 17 столітті місто було
    столицею Трансільванії. Проте і в наш час, його культурний спадок належно оцінений:
    Сібіу разом з Люксембургом, був визнаний культурною столицею Європи 2007 року.






    Разом з тим, місто відоме й під
    іншою назвою – Германштадт через те, що раніше тут був осередок німців, що
    проживали в Румунії. Місто дійсно збудували німці – трансільванські сакси,
    переселенці з долини Мозеля. Проте, за комуністичних часів більшість з них
    емігрувала в Німеччину. Але сьогодні німці не залишають без уваги Германштадт,
    інвестуючи в місцеві культурні та освітні проекти. Зокрема, в Сібіу функціонує
    декілька німецьких шкіл і, що цікаво, як розповіли в місцевому німецькому
    культурному центрі кореспонденту Радіо Румунії, дітей із німецьких родин лише
    близько 5%, більшість – учні з румунських та угорських родин, які бажають вивчати
    німецьку мову.






    Сьогодні в Сібіу досі проживають три
    великі етнічні групи – румуни, німці та угорці. І, звісно, така етнічна
    різноманітність відбилася на колориті й місцевій буденності. Місцеві вільно
    володіють румунською, угорською та німецькою. Зокрема, вуличні вказівники,
    реклама та інша інформація теж в тримовному форматі.




    Місцева архітектура залишає незвичне
    враження середньовічного фільму. Історичний центр – це, традиційно, головна
    площа та кілька історичних районів навкруги. Основним орієнтиром є Велика площа
    – тут знаходяться історичні споруди, музеї, та адміністративні центри Сібіу. Атмосферу
    Трансільванії, як в легендах, створюють вузенькі вулички вимощені бруківкою,
    кольорові будинки з червоними черепичними дахами й чудернацькі мансардні вікна
    овальної форми, які нагадують очі. Тому, відчуття, ніби будинки стежать за
    перехожими додає Сібіу неймовірної таємничості. Місцеві так і кажуть, що тут
    будинки з очима, а з черепиці – навіть небо. В цьому можна переконатися,
    піднявшись на найвищу в місті точку – дзвіницю в міській Ратуші. яка
    знаходиться між Великою та Малою площами. Звідси відкривається неймовірний
    панорамний вид на все місто, яке зверху дійсно червоно-черепичного кольору та
    румунські Карпати, що розкинулися навколо всієї Трансільванії.




    Саме місто розділене на дві частини
    – верхнє та нижнє. Історично в верхньому місті проживали заможні містяни.
    Обидві частини міста з’єднані сходами, які булли збудовані ще в 13 столітті.В
    минулому, протягом сотень років в місті знаходилась одна з найпотужніших і
    найбагатших фортець Європи, оточені укріпленими стінами із 39 оборонними вежами
    та артилерійськими батареями. Сьогодні від захисної споруди залишилася вежа та
    частини укріплених стін.




    Іншою туристичною пам’яткою в Сібіу
    є міст Брехні, що з’єднує два верхніх квартали старого центру. Міст, до речі, є
    одним з найстаріших в Європі – сконструйований ще в 19 столітті. За легендою,
    обманюючи когось, міст це «відчуває» і починає розхитуватися під ногами
    брехуна.




    Тут знаходиться й один з найстаріших
    музеїв Європи – музейний комплекс Брукенталя, де зберігається колекція витворів
    мистецтва датованих 16 століттям, картини Рубенса, Ван Дейка та інших й ціла
    колекція рідкісних книг. Сібіу також називають центром духовного життя
    Трансільванії через велику кількість різних соборів – від православних до
    лютеранських. Тут знаходиться головний православний Собор Святої Трійці -
    резиденція Митрополита Трансільванії, лютеранський Собор Святої Марії, католицькі
    собори тощо.




    Разом з тим, місто живе й сучасним
    нічим життям. Тут знайдеться як нічний клуб на будь-який смак, так і ресторани
    для вибагливих поціновувачів національної кухні – від румунської та угорської
    до німецької. Зокрема, колоритні ресторани можна знайти в центрі на обох площах
    та на пішохідній зоні по вулиці Ніколая Белческу.




    В Сібіу можна дістатися літаком,
    поїздом чи автобусом. Із Бухареста є щоденні рейси в цьому напрямку, як поїздом,
    так і автобусом. Міжнародний аеропорт Сібіу має сполучення із Німеччиною,
    Австрією та Великобританію, зокрема цей напрямок є доступним і серед, так
    званих, «лоу-кост» ава компаній. Проте, з України, оптимальний маршрут
    пролягатиме через Бухарест. Зупинитися можна, як в готелі чи хостелі, так і
    орендувати квартиру. Ціна за добу в середньому сягає 80 румунських леїв -
    близько 500 гривень.




    Для подорожі в Сібіу підходить будь
    яка пора року. Проте, не дарма це місто вважається культурним центром, тому
    варто звернути увагу на фестивалі, які проходять в центрі Трансильванії, – а їх
    немало. Зокрема, в Сібіу проходить Astra Film Festival, мистецький фест
    ARTmania Festival, театральний фестиваль Sibfest – Sibiu International Theatre Festival,
    Sibiu Jazz Festival, Street Art Festival, Sibiu Opera Festival, Street Food Festival
    та багато інших різноманітних заходів.