Tag: церква

  • У Бістріца-несеудському повіті 

    У Бістріца-несеудському повіті 

    Рушаючи з найбільш репрезентативних пам’яток міста Бістріца, ми попрямуємо до основних визначних пам’яток повіту. Незалежно від того, чи хочете ви відпочити або провести активну відпустку, тут ви знайдете пропозиції на всі смаки та на будь-яку кишеню. Овідіу Бозбіч, радник туристичної служби Мерії м.Бістріца, пропонує нам розпочати уявний тур містом від пам’ятника-символа міста: «Ми рушимо з Євангельської церкви, головної пам’ятки міста, з її 75-метровою вежею. З 2013 року вона обладнана ліфтом, отже її можуть відвідувати туристи. Вони можуть піднятися на висоту близько 45 метрів, звідки відкривається вся панораму міста. Церква була зведена на початку XIV століття, а її будівництво тривало близько 50 років. Упродовж часу вона зазнала серію ремонтних робіт. На даний момент тут проходять капітальні ремонтні роботи з європейських коштів на суму близько чотирьох мільйонів євро, і ми сподіваємось, що вони триватимуть не довше кінця поточного року».

    Фортеця Бістріца – одна з відомих укріплених фортець Трансільванії, окрім тих, що в Сігішоарі, Брашові чи Сібіу. Овідіу Бозбіч, радник Туристичної служби Мерії міста Бістріца: «Наступним пам’ятником нашого міста – стара фортеця, яка спочатку мала 18 веж та бастіонів. Вони підкріплювали оборонну стіну фортеці. У свою чергу, оборонну стіну подвоїла водна канава. На даний момент від старого укріплення залишилася лише одна вежа – Вежа Бондарів, висотою близько 18 метрів. Тут проходять виставки місцевих художників. У центрі міста розміщений ансамбль Сугалете. Його називають так, бо він складається із будинків, де жили ремісники, які обробляли метали. Це унікальний ансамбль в Румунії, серія 13 будівель. Будівництво його розпочалося в 1480 р. і тривало приблизно до 1520 року. Бістріца набула слави саме завдяки майстрам, які обробляли дорогоцінні метали. Руди видобували на шахтах Родна, розташованих приблизно в 60 км від міста. Середньовічні документи свідчать про те, що правителі Молдови постачали себе звідси як ювелірними виробами, так і сільськогосподарськими знаряддями чи зброєю. Хочу сказати вам, що Бістріца вперше згадується в документах від 1241 року. Отже, цього року сповняються 780 років з моменту першої згадки, яка була зроблена під час великої навали татар. Татари спочатку знищили стару фортецю Родна, після чого прибули до Бістриці, в 1241 році, вбивши 6000 жителів.»

    На території Бістріца-несеудського повіту є кілька музеїв, яких варто відвідати, щоб краще ознайомитися з багатим минулим регіону, а також ремеслами та традиціями. Овідіу Бозбіч: «У нас є Повітний музей з відділами етнографії та природознавства, Будинок Срібляра, що є однією з головних пам’яток міста і був відремонтований. На даний момент в ньому розгортає діяльність Німецький центр. Це будинок, побудований між 1560-1563 роками тим самим майстром, який сприяв будівництву Євангельської церкви. Будинок Андреаса Бойхела – це також старий будинок, розташований у центрі міста. Він належав одному з перших суддів міста Бістріца, який вступив у конфлікт із тогочасною владою і згодом був обезголовлений. Місто Бістріца визнане своєю багатокультурністю. У нас є євангельська церква, православні церкви, римо-католицька церква, греко-католицька церква, реформатська церква. Під час останнього перепису населення, Бістріца мала приблизно 80 000 жителів».

    Любителі традицій та фольклору можуть відвідати район Несеуд, точніше комуну Сальва, продовжує Овідіу Бозбіч, радник Туристичної служби Мерії м. Бістріца: «Тут можна відвідати винятковий етнографічний музей, а також музей народних костюмів. Тутешня народна майстриня відома по всій Румунії, вона не тільки зберігла старе румунське народне вбрання, але також виготовляє капелюхи оздоблені пір’ям павича, які добре відомі в Румунії. Звідти туристи можуть відправитися до курорту Синджорз-Бей. Тутешні мінеральні води корисні в лікуванні шлункових захворювань. Для очищення легенів чистим повітрям рекомендуємо туристам відносно новий туристичний курорт Колібіца, де туристи можуть займатися водними видами спорту, альпінізмом або рафтингом. Іншим новим курортом у нашому повіті є Беїле Фіга, приблизно в 38 км від Бістріци. Окрім солоних вод з цілющими властивостями, курорт пропонує лікування гряззю, але також нещодавно побудовані басейни, саме тому він був оголошений туристичним курортом місцевого значення».

    Туризм є одним із пріоритетів муніципалітету Бістріца-Несеуд. Проєкти у цій галузі були здійснені за допомогою європейських коштів, в результаті чого було реабілітовано 12 із 20 старих пасажів. Місто відоме з цієї точки зору, завоювавши репутацію Міста пасажів. Але проєкти на цьому не зупиняються, каже Овідіу Бозбіч: «Ми розгортуємо масштабний проєкт під назвою «Фортеця Бістріца», який спрямований на відновлення стін колишньої фортеці та деяких основних бастіонів. Так само маємо проєкт Євангельської Церкви. Він передбачає повне оновлення цього історичного пам’ятника. Ще одним проєктом, який зараз обговорюється, є Виклик розумних міст», яким ми намагаємось оживити історичний центр, щоб він став подібним до центру середньовічного бургу».

    Отже, хочете ви спокійного чи активного відпочинку, у Бістріца-несеудському повіті знайдете пропозиції на будь-який смак та будь-яку кишеню. Щоб отримати практичну інформацію про ціни на проживання, персоналізовані маршрути, карти та брошури, ви можете зупинитися для цього в центрі міста в Національному туристичному інформаційному центрі.

  • Брашовська чорна церква

    Брашовська чорна церква

    Брашов – важливе місто
    Трансільванії часом називають східноєвропейським Зальцбургом. Готичні квартали
    старого міста сильно вражають. Місто гордиться історією понад 800-річної
    давності. Розташування у підніжжі Карпат, на перехресті давніх комерційних
    шляхів, що пов’язують дунайську територію з карпатським басейном, визначило
    упродовж історії економічну, комерційну та культурну роль міста не лише для
    Трансільванського краю, але й для Волощини та Молдови. Брашов ніби схований між
    величезними горами з усіх боків, що захищають його від холодних вітрів. Тому
    тут почуваєшся надзвичайно тепло й по-домашньому.



    На початку XIII-го століття саксонці колонізували Брашовський
    регіон, знайшовши тут сильну румунську громаду. Походження Брашова як міста
    губиться в темних часах Середньовіччя. Перші письмові згадки про Брашов
    повертають нас до 1235 року, коли місто було згадане як Корона, розташоване на
    нинішньому місці розташування Чорної церкви. Пізніше, місто називали також Брасько,
    Брассо, Кронштадт і Брашов. Проте найпопулярніші назви міста – останні дві.


    Завдяки його географічному положенню і хорошим
    зв’язкам з Молдовою і Волощиною, Брашов швидко розвиває свою економіку, стаючи
    одним з найважливіших центрів Трансільванії. Культура Брашова також розвивається
    протягом цього періоду. Йоганнес Хонтерус, великий німецький гуманіст, працює
    протягом довгого часу в Брашові, а диякон Коресі друкує тут перші румунські
    книги. У
    XVI-му сторіччі в
    Брашові діють декілька шкіл, бібліотек і друкарень.



    Сьогодні у цьому місті ми відвідаємо уявно Чорну церкву (заввишки 89
    м та завширшки 38), що займає особливе місце у списку пам’ятників культури,
    найбільший храм між Віднем і Стамбулом. Це – найкрасивіший готичний пам’ятник
    архітектури Румунії. Спочатку вона була відома як Церква Св. Марії. Будівля
    була частково зруйнована після великої пожежі в 1689. Побудована приблизно в
    1380 році. У нормальні часи тут влаштовують органні концерти, тому якщо Ви
    знаходитеся в Брашові, не пропускайте щотижневі концерти органу – найбільшого
    органу в Південно-східній Європі. Біля входу – монумент Йоганнеса Хонтеруса,
    реформатора, просвітителя, послідовника Мартіна Лютера.


    З архітектурного погляду, Чорна церква домінує
    середньовічний центр міста. Раніше на її місці була маленька каплиця,
    зруйнована татарами в 1242 році. Церква отримала свою назву через стіни, що
    почорніли від пожежі, улаштованої австрійцями 1689 року, що знищила всі
    дерев’яні частини церкви, стародавній орган та дзвони. Церква може вміщати
    близько 5000 людей. Храм відомий у світі не лише завдяки розміру, а й дзвіниці,
    в якій зберігається найбільші в Румунії бронзові дзвони, що важать 6 тон. Чорна
    церква відома й своїм великим органом з понад 400 трубами. А надзвичайно цінним
    скарбом Чорної церкви є турецькі килими з 17-18 століть, котрі були подаровані
    ремісниками, купцями а також іншими мешканцями міста.



    Будувати церкву почав в 1383 році священик Томас
    Сандер на місці давньої церкви в стилі відродження з першої половини ХІІІ ст..
    Будували її до 1477 року. З двох спроєктованих башт, була завершена лише південна,
    заввишки 65 метрів. У північній частині Чорної церкви знаходиться незвичайна
    статуя, що зображує дитину, яка у будь-який момент може впасти. Згідно легенді,
    дитина ця була дуже талановитим учнем, який викликав заздрість одного з
    майстрів, котрі працювали при зведені церкви. Майстер звернувся до учня з
    проханням подати йому щось, і коли учень схилився, він підштовхнув його і цей
    упав з висоти. Статуя є пошаною принесеною колегами цьому учневі. Колись, теж у
    цій частині церкви знаходились інші три статуї, що зображували воїна, жінку та
    лева, однак, згодом, їх було знищено.



    Іншими визначними пам’ятками міста Брашов є
    Церква Св. Барфоломія, найстаріший історичний пам’ятник Брашова, побудований в
    1223-му році. Іншою церквою історичним пам’ятником є Церква Св. Миколая, що датується 1292 роко
    м. ЇЇ величний розмір
    домінує над найстарішою частиною міста – Шкеями Брашова. Перша румунська школа
    була побудована неподалік Церкви Св. Миколая. Перші історичні джерела доводять
    існування школи з 1495. Більшість перших друкарських книг в Румунії були
    надруковані тут дияконом Корезі. Якщо ви колись відвідаєте місто Брашов, ви неодмінно
    повинні відвідати школу, де можете, фактично сісти за парти XIX -го сторіччя.

  • Місто Серет та його середньовічні пам’ятники

    Місто Серет та його середньовічні пам’ятники


    За 5 кілометрів від кордону з Україною, на північному-сході Румунії, у
    Сучавському повіті, розташоване невелике містечко Серет, на околиці якого протікає однойменна ріка. Серет вперше
    згадується в документах як місто у 1334 році. Про історичні пам’ятники цього міста
    й розповім я вам сьогодні.


    Місто одне з найдавніших міст Румунії, яке передувало утворенню феодальної
    держави Молдова і було другою столицею Молдови (після Байї), у другій половині
    XIV століття. Воно також відоме як важливий прикордонний пункт на північному
    кордоні Румунії з Україною. Місто розташоване приблизно на півдорозі між
    Чернівцями та Сучавою, на європейській дорозі E85, на відстані 42 км від міста
    Сучава, однойменного повіту, та 5 км від кордону з Україною. Воно є транзитним
    пунктом, саме тому розвинулося на початку як економічний і комерційний центр на
    торговому шляху, що з’єднував придунайські міста зі Львовом. Археологічні
    дослідження, проведені в міському периметрі місцевості Серет, виявили свідчення
    постійного проживання ще з часів неоліту і трипільської доби..


    Протягом 1211-1225 років на одному з пагорбів поблизу Серета, орден
    Тевтонських лицарів побудував фортецю. Точна дата невідома, але інформація
    з’являється в «Географічному словнику Польського королівства та інших
    слов’янських держав», опублікованому в 1880 році у Варшаві. Згідно з тим же
    словником, у 1241 році місто і Тевтонська фортеця були знищені татарами. Через приблизно 100 років, у 1351 році, король Угорщини Людовик Анжуйський уклав
    договір з герцогом Литовським у Сереті. Цей договір визначив межі князівства Молдова,
    кордони, які зберігатимуться сотні років. Приблизно з тих років місто Серет був
    столицею Молдови за часів правління князів Саса Воде, Лацку Воде та Богдана І аж
    до 1388 року, коли столицю переносять до Сучави.


    У 1358 р. було завершено будівництво Церкви Святої Трійці, яка служила
    церквою княжого двору. Ця церква зберіглася у своєму первісному вигляді до
    наших днів і функціонує донині. Церква Святої Трійці була архітектурним зразком
    для православних церков, побудованих у князівстві Молдова протягом наступних
    150 років. Її було занесено до національного надбання у 2015 році. Через
    відсутність документів, пов’язаних із будівництвом церкви, дата зведення та
    ім’я засновника невідомі. Деякі історики стверджують що це відбулося під час
    правління Саса Воде (1354-1358 рр.), спираючись на те, що церква знаходиться на
    пагорбі Саска, топонім, що походить від ім’я воєводи. Однак, історик Ніколає
    Йорга приписував момент збудування церкви князю Петру II Мушату (1374-1391 рр.)
    на основі вивчення використовуваної техніки. Археологічні дослідження, проведені на
    початку XXI століття, підтвердили дату
    зведення пам’ятника в кінці XIV століття. Поблизу церкви були виявлені
    будинки дев’ятого і десятого десятиліть XIV століття, всередині яких були знайдені
    глазуровані керамічні диски, ідентичні тим, що прикрашають стіни церкви. Поряд
    із церквою були досліджені численні гробниці, що датуються XV-XVIII століттями.


    Церква побудована з необробленого кар’єрного каменю, але на фасаді була
    використана й проста або глазурована цегла, що має декоративну функцію. Це
    найстаріша кам’яна трилобатна споруда в Молдові, датована XIV століттям.
    Розміри церкви скромні порівняно з типовими релігійними пам’ятниками: довжина -
    16,5 м; ширина – 11 м; товщина стін – 1,1 м; висота основи – 40 см. Інтер’єр
    церкви поділений на пронаос, неф та вівтар. Немає вхідного притвору, ми входимо
    через двері прямо в пронаос, який має невелике віконце з південного боку, в
    нефі є інші два віконця, а у вівтарі ще одне, розташоване на осі апсиди.
    Пронаос прямокутний і вузький і відокремлений від нефу товстою кам’яною стіною,
    посередині якої є невеликі арочні двері. Неф покритий куполом, що спирається на
    чотири напів-циліндричні арки: дві вузькі обрамляють дві бічні апсиди і дві більш
    широкі, нерівні, підтримувані консолями. Вівтар на одну сходинку вище за нефу і
    має напівкругу форму з трьома вікнами. У церкві немає і ніколи не було
    настінних малюнків. Цінний іконостас, виконаний у стилі молдовського
    бароко, датований принаймні на початку XIX століття, був відремонтований
    у 1841 році і замінений новим у 1995 році.
    Нинішній іконостас виготовлений з дубового дерева. У пронаосі
    зберігається кілька надгробків XVI-XVII століть, прикрашених старовинними скульптурними
    елементами. Найдавніший надгробний камінь – вірменський, орнаментом якого є
    квітка, що виходить із вази. На ній є наступний напис вірменською мовою: Це надгробний камінь покійного Марка,
    сина священика Сахага, який помер у 1553 році.


    За часів правління князя Лацку Воде, у 1370 році було завершено будівництво
    іншої церкви у Сереті – церкви Святого Іоанна Хрестителя, за кошти принцеси
    Маргарети Мушат, мати принца Петра I Мушата. Вона не зберіглась у своєму
    первісному вигляді, зазнавши ряду архітектурних змін, так що сьогодні вона з
    незначними змінами зберігає зовнішній вигляд, набутий після робіт від 1673 року,
    і розташована у самому центрі міста. У 1673 році Штефан Петрічейку, воєвода
    Молдови, побудував церкву Святого Онуфрія, яка розташована на околиці міста, у
    кварталі Менестіоара, і яка з архітектурної точки зору подібна на церкву
    монастиря Путна. Вона побудована на місці іншої меншої церкви, збудованої в
    1560 році місцевим священиком.


    Теж на території міста розташоване старе єврейське кладовище, що має велику
    кількість надгробків, прикрашених скульптурами з різними єврейськими мотивами.
    Найдавніший надгробний камінь датується 1560 роком, що свідчить про те, що
    старе кладовище в Сереті є одним із найстаріших у Східній Європі і тому його було оголошено історичною пам’яткою.
    Так само, є згадки в документах від 1352 року про сильну вірменську колонію в Сереті.
    На той час Серет мав сильну вірменську громаду, засновану під час вірменської
    міграції 1319 або навіть 1239 року. На жаль ця громада залишила по собі лише
    надгробні плити. Про це свідчить перепис населення від 1869 року, коли в місті
    Серет проживало близько 6 тисяч людей, з них 30% румунів, 28% євреїв, 25%
    німців та 16% українців, і жодного вірмена. У 1871 р. Музейне товариство міста створило
    першу археологічну колекцію в Буковині, яку було передано Чернівецькому музею.




    У 1893 р. до міста прибула велика група польських емігрантів з Росії – 52
    сім’ї, які налічували 315 осіб. На той час префектом району був етнічний поляк,
    що полегшило поселення емігрантів у цьому місті. У 1896 році було введено в
    експлуатацію невеликий нафтопереробний завод, який належав громадянину на ім’я
    Крафт. Через два роки відкривається залізничний вокзал Серет. У 1907 р. був
    введений в експлуатацію Водяний завод. Того ж року в місті була зведена українська
    греко-католицька церква, яка проіснувала до нині.




    Отже, шановні радіослухачі, на кордоні з Україною чекає на вас містечко повне
    історії з великою кількістю пам’ятників і в якому проживає й невелика українська
    громада.

  • Найдавніша середньовічна церква в Румунії – Ротонда з Джоаджу

    Найдавніша середньовічна церква в Румунії – Ротонда з Джоаджу


    Менш відома
    туристам, навіть тим, хто часто відвідує бальнеологічний курорт Джоаджу Бей,
    Церква Ротонда вражає своєю дивною формою та давністю. За словами істориків, церква,
    що була побудована в XI
    – XII ст., за часів угорського короля Ладислауса I, вважається найстарішою
    середньовічною церквою в країні. Легенда розповідає, що церква з товстими
    стінами римської цегли та річкового каменю була збудована хрестоносцями, які повернулися
    з Єрусалиму римською дорогою, що перетинає долину ріки Джоаджіу.


    Вузькі та
    симетричні вікна приховують, однак, таємницю. Раз на рік, в день святого Іоанна
    Єрусалимського, промінь сонячного світла проходить крізь два вікна, що ідеально
    вирівняні в стіні, і освітлює місце на церковному дворі, де тевтонські лицарі
    закопали скарб. Скарб «Ротонди» не був знайдений, але археологи, які
    досліджували цей пам’ятник протягом десятиліття, виявили некрополь.


    Перші
    археологічні дослідження, проведені в Ротонді, після Грудневої революції 1989
    року, розпочалися навесні 1993 року. З огляду на важливість та давність виявлених
    доказів у периметрі двору церкви та парафіяльного будинку, починаючи з 1994 р.,
    дослідження стали систематичними. За титул найдавнішої середньовічної церкви в
    Румунії також борються три інші церкви в районі Хацег. Вік церкви Ротонда був
    підтверджений археологічними розкопками, які виявили близько 200 могил, одна з
    них маючи тисячолітню давність. Першими власниками Ротонди були дворяни сім’ї Акош з Джоаджу, а результати археологічних розкопок
    виявили, що всередині церкви були поховані діти, а дорослі на
    дворі. Ротонда
    використовувалася як церква, потім вона була перетворена на каплицю, оскільки в
    її сусідстві, три століття по тому, була побудована інша церква.


    Ротонда, яка поважає форму
    гето-дакських вівтарів – таких як «Ротонда Галерія» в Салоніці, або ж вівтарі на острові Самотраки (Греція) і святиня Сармізегетуза Реджія (Oрештіє) в 1.100 році, можливо, відразу ж після християнської схизми, використовує незвичайний стиль
    будівництва, циркулярний, як башта, і трохи подібна на вежу Церкви Гробу Господнього в
    Єрусалимі або веж наших православних храмів. На даний момент її можна відвідати лише як музей. Внутрішній
    діаметр церкви становить 5,5 м, а довжина (судно та апсида) становить 7,50 м всередині та 9,50 м
    назовні.


    Будучи включена
    до списку історичних пам’яток, ця церква є рідкістю в романській архітектурі
    Трансільванії за рахунок циркулярного плану та будівельних матеріалів. Будівля
    є єдиною ротондою в країні, яка вистояла протягом часу і яку можна ще
    відвідувати. У тому самому дворі, в тіні старих сосен, туристи
    відкривають іншу середньовічну церкву, побудовану в XVI столітті. Сусідня
    церква була зведена в готичному стилі, з цегли і римських похоронних плит, а
    вхідні ворота до місця поклоніння охороняються статуями двох левів. Церква має
    20 метрів завдовжки, 10 метрів завширшки, а башта – 20 метрів. І вона є трохи
    особливою, тому що башта не має вікон. А римські похоронні плити, що містяться
    в стінах церкви, були предметом дослідження фахівців з Оксфордського
    університету (Великобританія). Обидві будівлі відкриті для широкої публіки, але
    тільки в готичній церкві відправляються богослужіння.




    Неподалік від
    Джоаджу, археологічні дослідження виявили руїни римського табору Джермісара, сліди
    римських лазень, статуї Ескулапа, Гігеї,
    Юпітера та Геркулеса, а також частину римської дороги, прокладену кам’яними
    плитами, що зв’язувала місто Апулум із столицею провінції Ульпією Траяна Сармізегетуса,
    а також із золотодобувними копальнями гір Апусень. Кілька монет, виявлених в
    досліджуваному археологами районі, привели до висновку, що цей табір існував з
    кінця першого століття до середини третього століття нашої ери.Отже, дорогі друзі, після завоювання Дакії, римляни виявили фортецю,
    багату на мінеральні і термальні води, і звели тут римський табір. Загін
    XIII-го легіону Джерміна, дислокований в населеному пункті Апулум, викопав у
    вапнякових скелях лазню. Відоме навіть ім’я будівельника: Декреціус
    Аквіла.

    На надписах, виявлених внаслідок
    археологічних розкопок, знайдено свідчення римського офіцера, який
    дякував Богам та особливо богу Асклепію за воду цієї
    лазні, що допомогла йому врятуватися від смерті. Тому лазню відвідували навіть
    і губернатори провінції, які, звели Асклепію вівтар. Комплекс термальних вод
    був покинутий після того, як самі римляни покинули Дакію, і до Середньовіччя
    немає ніякої інформації про нього. В середині XVI століття, в
    одному документі вказується, що король Угорщини Іоан Сигізмунд Заполья
    побудував тут лазню, яку він часто використовував.

  • 31 травня 2019 року

    АПОСТОЛЬСЬКИЙ
    ВІЗИТ
    – Папа Римський Франциск у п’ятницю в Бухаресті заявив, що, незважаючи на
    численні труднощі і недоліки в останні 30 років Румунія зробила багато кроків
    вперед у своєму демократичному проекті, який зобов’язалася здійснити. Верховний
    Понтифік зустрівся з представниками румунської влади, громадянського суспільства
    і дипломатичного корпусу, акредитованого у Бухаресті. Під час зустрічі з
    президентом Клаусом Йоханнісом Папа Франциск віддав данину шани пожертві синів
    і дочок Румунії, які своєю культурою, спадщиною своїх цінностей та своїм
    трудом збагачують країни, в які вони емігрували, а плодами своїх зусиль
    допомагають своїм сім’ям на батьківщині. У свою чергу, президент Клаус Йоханніс
    сказав, що дипломатія Верховного Понтифіка продовжує бути фактором «забезпечення миру» та «рівноваги»
    у підході до вирішення глобальних проблем на світовому порядку денному. Він
    додав, що румуни вважають візит Папи Франциска новим стимулом до створення
    суспільства справедливості і миру, а також – світу людської любові. Румунської
    Православної Церкви Папа Франциск сьогодні розпочав триденний державний,
    пастирський та екуменічний візит до Румунії. Він проходить під гаслом «Ходімо
    разом!» і відбувається рівно через 20 років від історичного візиту до Румунії Папи
    Івана Павла ІІ-го, першого
    візиту Верховного Понтифіка до переважно православної країни. Програмою сьогоднішнього
    перебування у Бухаресті передбачено й відправлення літургії у католицькому соборі Святого Йосифа. У суботу
    Папа Франциск відвідає Шумулєу Чук, район у Трансільванії де зосереджені
    угорські католики та місто Ясси на північному сході Румунії, де компактно
    проживає велика громада румунських католиків. У неділю Верховний Понтифік
    відвідає місто Блаж, в самому серці Трансільванії, духовний центр румунського
    греко-католицтва, де здійснить беатифікацію семи греко-католицьких єпископів,
    які пожертвували своїм життям за віру під час комуністичного режиму.



    КІНО
    – У п’ятницю, 31 травня, у місті Клуж-Напока (північно-західна Румунія) стартував ХХVІІІ-й Міжнародний кінофестиваль «Трансільванія». В офіційній програмі
    кінофестивалю змагаються 12 фільмів, але в рамках заходу відбудеться показ понад
    200 кінострічок. Цього року фестиваль присвячений кінематографам Франції, Китаю
    та Албанії. Водночас румунський кінематограф представлятимуть майже 40 фільмів.
    Почесним гостем кінофестивалю в цьому році є відомий актор Ніколас Кейдж, який
    отримає нагороду за свій внесок у розвиток світового кіно.



    МІГРАЦІЯ
    – Чотирьом громадянам Румунії і двом громадян Болгарії було оголошено про підозру
    у кримінальному провадженні за фактом незаконного переправлення мігрантів через
    державний кордон і створення організованого злочинного угруповання. Вони були затримані
    співробітниками поліції в районі міста Калафат (південний захід Румунії), коли намагалися
    переправити нелегалів в Румунію на човні через річку Дунай. Генеральний інспекторат
    прикордонної поліції у п’ятницю повідомив, що четверо румунів зізналися, що намагалися
    допомогти групі мігрантів дістатися західного кордону країни і незаконно
    потрапити до однієї з країн Шенгенського простору. За даними прикордонників семеро
    іранських нелегалів були передані болгарській стороні у відповідності до румунсько-болгарського
    протоколу про співпрацю.


    ДІТИ – Країни-члени Європейського Союзу у 2016 році витратили понад 350 млрд. євро (2,4% ВВП ЄС) на сімейні пільги, що становить 9% від загального обсягу соціальних видатків. Відповідні дані у п’ятницю оприлюднив європейський статистичний офіс – Євростат. Найменші щорічні витрати на сімейні пільги, менше 200 євро на особу, були зафіксовані у Румунії та Болгарії (обидві по 120 євро), Литві (150 євро) та Греції (170 євро), а найбільші у Люксембурзі (3000 євро/особу), Данії (1700 євро), Швеції (1400 євро), Німеччини та Фінляндії (1200 євро). Дані Євростату були опубліковані до Міжнародного дня захисту дітей, який відзначається в усьому світі 1 червня.


    ТЕНІС -
    Румунська тенісистка Сімона Хелеп вийшла до третього кола турніру серії Великого
    шолому – Відкритого чемпіонату Франції з тенісу (Ролан Гаррос) в Парижі із
    загальним призовим фондом понад 40 млн. євро. У поєдинку другого раунду турніру
    румунка обіграла Магду Лінетт з Польщі. За вихід до четвертого кола змагання
    третя «ракетка» турніру побореться з українкою Лесьою Цуренко, яка напередодні взяла
    гору над Александрою Круніч з Сербії. Інша румунка, яка вийшла до третього кола
    Ролан Гаррос 116-та «ракетка» світу Ірина Бегу зіграє в суботу проти американки
    Аманди Анісімової.


  • 5 травня 2019 року

    ДЕНЬ
    ЄВРОПИ
    – День Європи-2019 сьогодні відзначають у Римі концертом Румунського
    молодіжного оркестру в Auditorium Parco della Musica. Диригентом є Рафаель
    Бутнару, який пропонує музичну програму, що включає твори Пуччіні, Вівальді,
    Моцарта, Кореллі, Енеску і Бартока. Концерт проводиться в контексті головування
    Румунії в Раді Європейського Союзу та організований Посольством Румунії в
    Італії, Представництвом Європейської комісії в Італії та Accademia di Romania в
    Римі. День Європи відзначили протягом цих вихідних і в Парижі, де були
    проведені виставки, концерти, дебати, покази фільмів, кулінарні майстер-класи. На
    цих заходах Румунія та Фінляндія є почесними гостями, перша як головуюча країна
    в Раді ЄС, а друга як держава, яка головуватиме в другій половині поточного
    року.




    ЦЕРКВА -
    Папа Франциск у неділю в Софії закликав європейських лідерів привернути
    особливу увагу таким питанням, як нерівність розподілу багатства і низька
    народжуваність, які, за його словами, створили «крижану завісу» між багатими і
    бідними країнами Європи і підживлювали феномен імміграції. Папа Франциск
    знаходиться з першим своїм візитом у Болгарії, та першим візитом Верховного
    Понтифіка за останні 17 років. Він має зустрітися з болгарськими
    високопосадовцями, представниками громадянського суспільства, дипломатами та
    членами релігійних культів, в тому числі з Патріархом Софійським Неофітом.
    Після Болгарії глава Католицької Церкви відвідає Північну Македонію. BBC зазначає,
    що католики становлять менше 1% населення обох країн, в яких сповідують православ’я.
    У період з 31 травня по 2 червня Папа Римський Франциск здійснить апостольський
    візит до Румунії. Двадцять років тому Папа Іван Павло II перебував у Румунії,
    яка стала першою православною країною після Великого розколу 1054 року, яку відвідав
    голова Католицької Церкви.




    БІЗНЕС – У Румунії кількість новостворених компаній з іноземним капіталом зросла
    у першому кварталі 2019 року на 9%, в порівнянні з аналогічним періодом
    минулого року, до майже 1500 одиниць, згідно з даними Національного офісу
    торговельного реєстру в Бухаресті. Станом на 31 березня 2019 року в Румунії
    було зареєстровано майже 223 тис компаній з іноземним капіталом. Більшість із
    них, близько 48 тис., це румунсько-італійські компанії, але найбільшу частку в
    загальній сумі іноземного капіталу становить капітал Нідерландів – 13 мільярдів
    доларів.




    БАРК – Навчальний
    корабель Військово-Морських сил Збройних Сил Румунії «Мірча», який вважається
    найстарішим морським послом країни, у неділю вийшов у міжнародний навчальний рейс,
    присвячений 80-річчю від дня його входження до складу ВМС Румунії. Про це повідомила Військово-морська академія імені Мірчі Старого.
    Протягом трьох місяців корабель перетне Чорне, Мармурове, Егейське, Середземне
    і Північне моря та вийде в Атлантичний океан. До екіпажу приєднаються курсанти
    військово-морських академій з Албанії, Болгарії, Китаю, Франції, Польщі,
    Португалії, Туреччини та України. Кінцевим пунктом рейсу стане порт Гамбург (Німеччина),
    де він був побудований. Вітрильне судно було назване іменем господаря Мірчі
    Старого, який очолював Волощину 6 століть тому і під чиїм правлінням сильно
    розвинулися судноплавство і морська торгівля.




    ПОГОДА – У
    найближчі 24 години на території Румунії
    очікується очікується хмарна погода, дуже сильні дощі, грози місцями сильні
    зливи, шквалисті посилення вітру. Кількість опадів становитиме місцями
    10-20 літрів води на квадратний метр, подекуди до 40
    літрів на квадратний метр. Такі явища будуть частішими та
    інтенсивнішими у центральній, східній та південній частинах країни. У горах, на
    висоті понад 1700 метрів над рівнем моря, очікуються
    опади у вигляді дощу та мокрого снігу, а пориви вітру сягатимуть швидкості
    60-70 км/год. У порівнянні з попереднім днем найсильніше похолодає в західній
    та північній частині Румунії, а максимальна
    температура повітря в більшості областей коливатиметься в межах від 12 до 22 градусів тепла.

  • Церква і комунізм

    Церква і комунізм

    У комуністичній Румунії, до релігії та церкви взагалі ставилися негативно. Релігійні практики були знеохочені, після того як на початку комунізму в 1950-х роках багато священиків були ув’язнені. Однак, після консолідації,
    комуністичний режим дозволив релігійні практики, оскільки вони вже не були небезпекою та намагався забезпечити собі лояльність населення.




    Теоретично, комуністична
    ідея відокремлювала релігію
    від Церкви, але засуджувала обидвох. В той
    час як релігія вважалася проявом первісної людини сприймати навколишній світ іноді з міфологічної точки зору, Церква
    вважалася установою, яка експлуатувала
    людину. Релігія користувалась пом’якшувальними обставинами, а церква ні. Прийшовши до влади, комуністична партія переглянула своє ставлення
    до релігії та до Церкви,
    яких вона включила в свою
    культурну політику як елементи національної ідентичності. Загалом, той самий
    механізм вступив у дію у всіх країнах Центральної та Східної Європи після 1945
    року, країнах окупованих
    Радянським Союзом, але з місцевими відмінностями, в тому числі в Румунії.




    Інженер Штефан Бирля був високопоставленим членом комуністичної партійної
    та державної ієрархії, починаючи від середини 1940-го року. У інтерв’ю, даному
    в 2002 році Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення, він
    визнав, що хоча він не був віруючим, він не мав нічого проти релігії та Церкви. Він навіть визнав, що
    не виступив проти хрещення двох своїх дітей, хоча він і його дружина не взяли
    церковний шлюб: Я
    особисто не ініціював це, моя теща, мама і бабуся взяли на себе ініціативу.
    Вони були у церкві, я здав собі справу, тому що пахли васильком. Хай будуть
    здорові – сказали ми всі. Одна дитина була хрещена у бухарестській церкві «Кашін»,
    а інша не знаю точно в якій церкві. Я сказав, щоб мене не залучали до цього, але я не був проти хрещення дітей. Я з дружиною не взяли церковний шлюб. Одного
    разу ми подумали одружитися в церкві, ми поїхали до села Кея, але згодом ми вирішили,
    що це можуть виникнути проблеми через те, що ми робимо це таємно.
    Було краще брати церковний шлюб публічно. Я ніколи не відмовлявся від церкви. І з дружиною та дітьми, ми відвідували церкви та монастирі. Я отримав певну
    релігійну освіту в дитинстві, дідусь водив мене до церкви в селі повіту Прахова. У
    мене і тепер ікона в кишені, яку я отримав від подруги моєї мами коли мені було
    десять чи дванадцять років. Я не був, як говорилося вільним мислителем.




    Будучи інженером, Штефан Бирля зізнався, що до 1989 року разом з двома
    своїми друзями створили теорію, що поєднує науку та релігійні уявлення: Коли я займався науковими дослідженнями, у певний момент працював
    над так би мовити химерною ідеєю про яку я говорив з іншими фахівцями, зокрема інженером
    Едмондом Ніколау. Я займався зокрема кібернетикою, до речі я сформулював
    концепцію кібернетики в загальній теорії систем в економіці, яка була опублікована
    в Лондоні. Іншим моїм другом був доктор Белечану-Столніч. Я провів кілька зустрічей з Белечану,
    ми разом написали наукову роботу, представив він цю роботу на якомусь конгресі.
    Ми дійшли висновку, що з кібернетичної точки зору, інтелектуальні істоти на
    інших планетах дуже схожі на людей, тому що вони повинні мати вертикальну
    позицію, щоб мати здатність сприймати поле візуальної інформації
    якомога більше. Чому всі почуття розташовані наверх? Тому що природа прагне все спрощувати. Це означає, що у релігійному твердженні про те, що Бог
    створив людину за своїм образом і подобою, є деяка правда в цій надприродній
    силі. Я працював тоді у Національній науково-технічній раді, і я не мав жодних
    причин не висловлювати цю ідею.




    Багато людей боялися ходити до церкви через так зване переслідування тих, хто займався релігійними практиками.
    Штефан Бирля: Я ніколи не був очевидцем того, щоб хтось був підданий критиці під час засідань
    Союзу робітничої молоді або на інших засіданнях, за те, що вінчався,
    хрестив своїх дітей або поховав своїх батьків. Не виключаю, що може були
    окремі перебільшення, але я не чув про
    них. І я контактував з багатьма
    людьми. Чаушеску погоджувався з цими речами, але його
    дружина була проти них. І, крім усього цього, навіть виникли неприємні ситуації тому, що Зоя (дочка Чаушеску) та навіть Ніку (один з синів Чаушеску) відвідували
    монастирі, серед
    яких монастир Агапія.




    Відносини між комуністичним режимом, з одного боку, та Церквою і релігією, з
    іншого боку, були проблематичними, обидві сторони намагалися співіснувати. Соціальний, економічний і
    політичний занепад режиму призвів
    до того, що шукати спокій в релігії було припустимим компромісом.

  • 24 листопада 2018 року

    ЦЕРКВА – Вселенський Патріарх Константинопольський Варфоломій і Патріарх Румунської Православної Церкви Даниїл у суботу були прийняті Президентом Румунії Клаусом Йоханнісом. Патріарх
    Варфоломій перебуває з 4-денним візитом у Румунії для участі у чині освячення Собору Спасіння Нації в
    Бухаресті. Президент Йоханніс підкреслив, що для румунських православних віруючих як в
    країні, такі за її межами ця подія є святом з особливим історичним та символічним навантаженням. Румунія відзначає 1 грудня 100-річчя Великого возз’єднання всіх
    румунських історичних провінцій в єдину національну державу – Королівство
    Румунія.







    БРЕКЗИТ – Прем’єр-міністр Великої Британії Тереза ​​Мей сьогодні відбуде до Брюсселя
    для обговорення останніх деталей перед вирішальним засіданням лідерів країн ЄС
    на тему БРЕКЗИТу, наміченим на неділю, – повідомляє агентство Франс-Пресс. Пані
    Мей проведе переговори з президентом Європейської комісії Жан-Клодом Юнкером і головою
    Європейської ради Дональдом Туском. Французьке агентство нагадує, що
    прем’єр-міністр Іспанії Педро Санчес пригрозив накласти вето на угоду, якщо до її
    тексту не будуть внесені зміни щодо статусу Гібралтару, що перебуває під
    британським управлінням, але на який має претензії Іспанія. Вимоги офіційного Мадрида
    є останньою перешкодою на шляху до одностайного схвалення угоди європейськими
    лідерами, після того як учасникам переговорів вдалося узгодити умови виходу
    Великої Британії з ЄС. Брюссель і Лондон зуміли домовитися про «політичну
    декларацію», яка забезпечує основу для подальших відносин між сторонами, особливо
    в сфері торгівлі. Президент Клаус Йоханніс представлятиме Румунію у неділю на засіданні
    Європейської ради в Брюсселі, метою якої є схвалення угоди про вихід Великої
    Британії з Європейського Союзу. У листі до Генеральної Асамблеї Європейського
    центру з робочих питань, президент напитав, що вперше від вступу до Євросоюзу в
    2007 році Румунія, під час головування у Раді ЄС, управлятиме великими проблемами, що стоять перед співтовариством, такими як БРЕКЗИТ, переговори довкола Багаторічних
    фінансових рамок ЄС після 2020 року та міграція.




    МУЗИКА – У
    Бухаресті триває Міжнародний фестиваль радіооркестрів «РадіРо», який проводить
    Румунське радіо. Сьогодні на головній сцені фестивалю виступає Оркестр
    італійської Швейцарії – Лугано. У п’ятницю шанувальники класичної музики були
    запрошені на концерт Філармонічного оркестру Бі-Бі-Сі. Програма єдиного в світі фестивалю радіооркестрів, який в цьому році
    відбувається вчетверте, включає 8 концертів симфонічної музики і, вперше на
    цьому фестивалі, 4 концерти джазової музики. Усі концерти транслюються
    Румунським радіо наживо, а також записані та будуть показані пізніше по
    національному телебаченню і транслюватимуться радіостанціями членами
    Європейської мовної спілки.


    БЕЗРОБІТТЯ – У
    Румунії рівень безробіття станом на кінець жовтня склав 3,33%. Таким чином цей показник трохи зменшився порівняно з попереднім місяцем та є меншим ніж зареєстрований наприкінці аналогічного місяця минулого року. За даними
    Національного агентства з працевлаштування у жовтні кількість безробітних
    становила близько 290 тис осіб. Більшість із них не отримують допомоги по
    безробіттю і зосереджені переважно в сільській місцевості. За віковою групою
    найбільшу частку безробітних складають
    румуни віком від 40-49 років, а за рівнем освіти – ті, хто не закінчив школу або
    з низьким рівнем освіти.



  • Автокефалія Української Церкви: погляд з Румунії

    Автокефалія Української Церкви: погляд з Румунії

    Тема надання
    автокефалії Українській Православній Церкві викликала широкий резонанс в
    румунському суспільстві, де, як і в Україні, приблизно 85% населення відносить себе до православ’я. Цей інтерес
    пояснюється, з одного боку, стривоженістю діями Росії в регіоні, а з іншого
    ситуацією етнічних румунів України та подальшою долею румуномовних парафій
    після надання Українській Православній Церкві
    автокефалії. Пропонуємо вашій увазі думки трьох румунських аналітиків щодо цього питання….

    Незалежна українська церква кладе хрест на великому проекті «руській мір»



    У статті на цю
    тему в газеті «22» під назвою «Битва за Україну: церковна фаза» румунський журналіст і аналітик Арманд Ґошу пише, що «автокефалія Української
    Православної Церкви є символом провалу неоімперіалізму Путіна у колишньому
    радянському просторі». Він стверджує, що «незалежна українська церква не лише
    кладе хрест на великому проекті «руській мір», а й розриває єдність слов’янської
    церкви. Не випадково відповідь Російської Церкви була сформульована та
    оголошена після засідання Синоду, який відбувся в столиці Білорусі, останньому
    оплоті, який ще нагадує про колишню славу.» На думку Арманда Ґошу «автокефалія
    Української Православної Церкви – це не просто поразка Кирила, як це було
    представлено в російських ЗМІ, це символ провалу неоімперіалізму Путіна на
    колишньому радянському просторі.» Він зазначає, що заява прес-секретаря Кремля
    про те, що Росія захищатиме інтереси православних в Україні, звучить як погроза
    Києву. Але Арманд Ґошу сумніваються, що дії в цьому сенсі зможуть змінити курс української
    церкви. «Що зробить Москва? Відправить свої танки в села, щоб вигнати із церков
    вірян з Української Церкви? Більше того, Путін закликав уряд підготувати
    санкції проти України через автокефалію. Які санкції? Перестане експортувати
    віск для свічок, що горять у церквах України?» – іронічно запитує автор.
    Арманд Ґошу переконаний, що «як Путін, так і Кирило недооцінили Варфоломія. Якийсь
    час кремлівський лідер сподівався, що Патріарху Кирилу вдасться запобігти
    такому рішенню. Саме цим пояснюється тривале мовчання російських ЗМІ на цю тему». «Автокефалія
    потужніша за ядерну бомбу. Розриви, церковні розколи, на відміну від воєн або
    політичних криз, тривають сотні років і практично ніколи не загоюються повністю.
    Вони можуть в будь-який момент викликати масові конфлікти та насильство», -
    пише Арманд Ґошу.


    Автокефалія як контрудар України у російському стилі


    «Тепер ми маємо справу з розколом» і «з огляду на дуже високі стратегічні ставки, я не бачу, як можна уникнути автокефалії», – стверджує професор Дан Дунґачу, директор Інституту політичних наук та міжнародних відносин Румунської академії. В інтерв’ю телеканалу новин Digi24, говорячи про наслідки відокремлення Української православної церкви від Московського патріархату, професор Дунґачу ствердив, що росіяни зараз платять за помилку в 2016 році, коли бойкотували Великий Всеправославний собор на Криті, а автокефалія, що є стрижнем суперечки, стала відповіддю Києва на анексію Криму. Автокефалія Української Православної Церкви є стратегічною відповіддю Києва на анексію Криму та окупацію значної частини Донбасу. Це контрудар, болісний, з великими стратегічними та довгостроковими наслідками. Це удар по іміджу та престижу Росії. Власне це удар… по-російськи! Якщо Українська Православна Церква здобуде автокефалію, це матиме наслідки й на Балканському півострові, – вважає Дан Дунґачу, який переконаний, що початок подібних процесів у Македонії або Чорногорії є «питанням часу». Румунський оглядач каже, Україна після війни стала дійсно Україною, духовно, душею і думкою, та хоче відірватися від Росії. Таким чином вона забере у Росії будь-який шанс стати імперіалістичною на заході. Україна є буфером, гарантією, а автокефалію слід читати в цьому ключі.


    Дан
    Дунґачу пов’язав нинішній автокефальний рух в Україні з планами Петра Порошенка
    йти на другий президентський термін. Він каже, що для Порошенка автокефалія, як
    Крим для Путіна, тобто він сподівається підвищити інтерес і довіру українців до
    себе. «Політично і не тільки Петро Порошенко прив’яже свій політичний проект з конфронтацією
    з Росією та автокефалією… Тому що, напевно, це його останній шанс на політичне
    відродження. Наразі не ясно чи йому це вдасться, але ясно, що він спробує.
    Очевидно, що політично це буде подано інакше: нація, церква, етнічна
    приналежність, порятунок і рука Господа Бога в історії створюють
    тепер політичний коктейль в промові Порошенка, але поки неясно, чи вплине це
    вирішально на результати виборів. Однак він не перший і не останній, хто це робить…»,
    – каже аналітик. Дан Дунґачу говорить
    про високий конфліктний потенціал ситуації, оскільки не відомо як здійснюватиметься
    поділ церков, лавр, монастирів тощо. «Але
    зараз росіяни не хочуть починати реальну розмову, не хочуть здіймати великого
    галасу, тому що не хочуть лити воду на млин Порошенка. Вони знають, що
    протистояння на цю тему можуть призвести до переобрання Порошенка на другий
    термін. І вони цього не хочуть. Вони не хочуть зміцнювати нинішній
    антиросійський фронт чинного президента та зробити його послідовним. Цим пояснюється
    мовчання Росії з цього питання, принаймні до виборів», – підсумував директор
    Інституту політичних наук та міжнародних відносин Румунської академії Дан Дунґачу.





    Румунська Православна Церква зобов’язана знайти рішення для православних вірян румунської національності в Україні


    Колишній
    румунський дипломат та голова Асоціації «Black Sea House» Дорін Попеску в статті
    під заголовком «Гібридна війна в
    Христовому Домі»
    ,
    опублікованій в електронному журналі «Сontributors», пише, що на сьогодні «вже можна
    говорити не лише про гібридну війну Москви за контроль над Україною, а й про дзеркальну
    гібридну оборонну війну Києва, й обидві сторони, здається, вже досить вміло
    ведуть нетрадиційну війну зносу». Він каже, що тема впливу цієї гібридної війни
    в Христовому Домі на румунську громаду в Україні та Р.Молдова заслуговує
    окремого детального аналізу і додає: «Після
    проведення наприкінці листопада 2018 року пишного відкриття кафедрального Собору
    «Порятунку нації» у Бухаресті (довівши тим самим свою спроможність побудувати величезний
    храм для прихожан, незважаючи на численні внутрішні полеміки), Румунська
    Православна Церква буде зобов’язана знайти і/або створити рішення для захисту та
    інтеграції своїх православних вірян румунської національності в Україні та Р.Молдова.
    І тут є чимало можливих рішень, від найбільш мужнього (відновлення Буковинської
    митрополії, яка пріоритетно займатиметься 126 румунськими парафіями на півночі
    Буковини і в Герцаївському районі Чернівецької області) до мінімального (створення
    Румунського вікаріату в Україні в складі майбутньої автокефальної Української Православної
    Церкви, на кшталт Православного українського вікаріату в Румунії, одночасно з
    отриманням запевнень, що богослужіння у всіх парафіях вікаріату вестимуться румунською
    мовою). Після зведення Собору порятунку
    нації тема захисту румунської православної громади в Україні на тлі нового релігійного
    розколу в Світовому Православ’ї стане ставкою виживання Румунської Православної
    Церкви в сучасному світі», – пише Дорін Попеску.

    Румунська Православна Церква закликає до діалогу


    Тим часом Румунська
    Православна Церква долучилась до думки багатьох помісних Церков світу, які
    вважають питання української автокефалії двостороннім конфліктом
    Константинопольської і Російської Церков. Священний Синод Румунської
    Православної Церкви закликав Вселенський Патріархат і Російську Православну Церкву
    знайти спільне рішення в ситуації, що виникла навколо автокефалії Православної
    Церкви в Україні та зберегти єдність віри та пастирської адміністративної
    свободи, остання будучи характерною ознакою православ’я. «Румунська Церква
    підкреслює, що єдність може підтримуватися за допомогою взаємної
    відповідальності і співпраці між місцевими Православними Церквами, шляхом
    розвитку діалогу і синодальності на загальноправославному рівні, це будучи постійною
    необхідністю в житті Церкви», – йдеться у заяві Синоду.




    Румунська
    Православна Церква проголосила своє самоврядування у 1865 році, після
    об’єднання князівств Волощини та Молдови в державу Румунія (1862 р.). З 25
    квітня 1885 року Румунська церква – автокефальна, а 25 лютого 1925 року – проголошена
    Патріархатом.



  • Монастир Дялу

    Монастир Дялу


    Монастир Дялу – один з найстаріших монастирів
    нашої країни, розташований у н.п. Віфорита, в шести кілометрах від міста Тирговіште (південь), на пагорбі поблизу річки Яломіца.




    Монастир є однією з визначних пам’яток для
    туристів, які відвідують повіт Димбовіца. Тут знаходиться справжній господарський
    некрополь. З правого боку некрополя знаходиться гробниця князя Міхая Хороброго
    (1592-1601 рр.), а зліва – гробниця князя Раду Великого. Тут поховані багато князів
    Волощини: Влад ІІ (син Мірчі Старого), Владислав II, Влад Молодший, Раду Воде
    Бадика, Петрашку Воде Добрий. Теж у монастирі знаходиться могила молдовського
    князя Міхаїла Мовіле. Церква Св.Миколая – одна з найважливіших пам’яток Середньовіччя у Волощині. Настінний розпис, що
    спочатку прикрашав інтер’єр
    церкви, результат праці майстра
    Добродіравід 1515 року, на жаль не зберігся до наших днів. У 1985 році церква була перемальована архімандритом Софіяном Богіу.




    Перша церква на
    цьому місці датується кінцем
    XIV або початком XV століття,
    коли Александру Воду Алдя подарував монастирю два села, Алексень та Развад, для вшанування пам’яті господаря Мірчі Старого.
    28 березня 1451 року, Владислав
    II дарує монастирю інші три села та гору
    Братеюл, що свідчить про те,
    що ще з того часу монастир був великим та багатим. Після
    смерті, в 1456 році, князя Волощини
    поховали в цьому монастирі, що
    став по тому княжим некрополем. На місці старої церкви князь Раду Великий
    (1495-1508 рр.) збудував велику церкву з цегли. Будівельні роботи розпочалися 26 серпня 1499 року, як показано в
    написі, що залишилося від старої дзвіниці монастиря. Спочатку були перебудовані споруди монастиря,
    потім церква, а освячення її
    відбулося 4 грудня 1501 року. Князь Раду Великий помер до завершення будівництва монастиря. Однак
    продовжив його роботу князь Нягое Басараб (1512 – 1521 рр.), церква ця ставши зразком для побудування ним єпископської церкви в Куртя де Аржеш. У ті часи, церква зачаровувала сучасників
    своєю пишністю. У середині XVII століття, диякон Павло з Алеппо писав про її схожість
    із церквою монастиря з Куртя де Арджеш.




    Після правління
    Міхая Хороброго, монастир Дялу постраждав від військ принца
    Габрієла Баторі, який
    несподівано увійшов в країну, в грудні 1610 р. За словами колишнього митрополита Матвія, тодішнього настоятеля монастиря, військовики вкрали
    всі «дорогоцінні предмети»
    церкви, «розбили могили князів і церковні плити»,
    сподіваючись, що тут знайдуть скарби.
    Князь Костянтин Бринковяну
    відремонтував те, що угорці зруйнували, однак після його панування, у
    фанаріотський період, монастир Дялу, подібно іншим монастирям країни, був
    занедбаний ченцями.

    Після важкого
    періоду, у першій половині ХІХ століття,
    коли будівлі монастиря постраждали від землетрусів
    1802 і 1838 років, монастир був
    відновлений Джорджем Бібеску між 1844-1854 роками. У 1879 році в новобудовах
    монастиря було встановлено Дивізійну школу офіцерів, а потім, у
    1890-1891 роках, Армійське
    депо, на початку ХІХ століття Військовий ліцей ім. Ніколая Філіпеску. З цією нагодою, келії ченців були
    замінені новими будівлями, із старих будівель залишилася лише церква. На початку ХІХ століття церкву
    монастиря Дялу, історик Ніколає Іорга назвав чудом східного мистецтва. Землетрус
    від 1940 року спровокував чимало збитків монастирю. Тоді були зруйновані церковні
    вежі, верхня частина дзвіниці та були пошкоджені будівлі побудовані 1912 року. Будівельні
    роботи пройшли між 1953 і 1956 роками, коли монастир відновив свою колишню
    славу.




    Монастир Дялу є місцем надрукування першої
    книги у Волощині та
    організації четвертого Європейського поліграфічного центру кирилічної книги під патронатом воєводи Раду Великого та ченця-книжника
    Макарія. Книги, що вийшли друком в друкарні монастиря
    Дялу (1508, 1510, 1512, 1644,
    1645, 1646 та 1647 рр.),
    являють собою не тільки унікальними
    формами місцевої видавничої моделі, але також
    ідеальним виразом конкретного культурно-ідеологічного
    поняття, яким Тирговіште взяло на себе роль важливого культурного центру Південно-Східної
    Європи, місцем, де з’явилися книги необхідні румунам та християнам Османської імперії. Серед них – перший переклад із
    слов’янської мови (1647 р.) середньовічної аскетичної праці Томаса Кемпіса «Де
    Імітаціо Крісті», завдяки боярину книжнику Удріште Нестурелу. Особливо
    в XVII столітті, монастир став місцем процвітання
    діяльності мініатюристів, перекладачів та друкарів. Від тоді нам залишилися портрети Матея Басараба та пані Еліни, намальовані Антімом
    Каліграфом, між 1634-1644 рр.




    До жіночого монастиря Дялу, що у повіті Димбовіца,
    прибувають понад 10.000 відвідувачів щотижня. Крім вірян, які прибувають сюди молитися,
    є й багато туристів.

  • 22 серпня 2018 року

    БЮДЖЕТ – Коаліційний Уряд Румунії надіслав
    Президенту Клаусу Йоханнісу прохання про термінове скликання Верховної ради оборони країни (ВРОК) для схвалення нещодавньої поправки до
    держбюджету. Відповідна
    заява уряду була оприлюднена після того, як лідер керівної Соціал-демократичної
    партії Лівіу Драгня у вівторок звинуватив главу держави в спробі завадити
    здійсненню бюджетного коригування шляхом відкладення скликання ВРОК. Теж у
    вівторок Адміністрація Президента повідомила, що секретаріат ВРОК намагається
    отримати індивідуальну згоду членів ради щодо бюджетних пропозицій для установ,
    що відповідають за національну безпеку. За даними уряду, коригування необхідне
    для забезпечення необхідних коштів на виплати заробітної плати, соціальної
    допомоги, внеску Румунії до Європейського Союзу, а також для збалансування
    місцевих бюджетів та витрат на боротьбу з африканською чумою свиней.




    ДИПЛОМАТІЯ – Румунія та Словаччина підтримують збереження та належне фінансування
    традиційних політик ЄС у майбутньому багаторічному бюджеті, – у вівторок заявив
    міністр закордонних справ у Бухаресті Теодор Мелешкану у Братиславі на Щорічній
    зустрічі словацької дипломатії. Він сказав, що Словаччина підтримуватиме
    Румунію під час головування в Раді Європейського Союзу в першій
    половині 2019 року. Теодор Мелешкану також наголосив на важливості підвищити
    ефективність роботи європейських інституцій та європейських лідерів,
    відповідаючи насамперед на очікування та пріоритети громадян ЄС. Глава
    румунського зовнішньополітичного відомства зазначив, що його візит збігся з
    відзначенням 50-річчя з дня початку придушення Празької весни та нагадав, що
    Румунія стала єдиною країною колишнього соціалістичного табору, яка не брала
    участі в вторгненні Радянського Союзу в Чехословаччину.

    ВЗАЄМИНИ – Прем’єр-міністр Віоріка
    Денчіле підтвердила особливу увагу, яку Румунія приділяє стратегічному
    партнерству з Республікою Молдова. Цю заяву вона зробила сьогодні під час
    зустрічі в Бухаресті з представниками Асоціації румунських інвесторів (AIR) в Р.Молдова. Згідно з прес-релізом
    уряду, глава уряду наголосила на важливості активізації двосторонніх
    консультацій та співпраці з питань, що становлять спільний інтерес, таких як
    збільшення румунських інвестицій, незворотне з’єднання Республіки Молдова з ЄС
    та, відповідно, з Румунією, з точки зору енергетики, інфраструктури та установ. Уряд нагадує, що на початку поточного
    року під час офіційного візиту до Кишинева Віоріка Денчіле взяла участь у
    церемонії офіційного створення Асоціації румунських інвесторів в Р.Молдова.




    СПАДЩИНА – Принц Чарльз – наслідний принц Великобританії профінансує реставрацію середньовічної церкви в невеличкому селі
    Хунедоарського повіту на заході Румунії. Церква, що є пам’яткою архітектури і
    датується 14 століттям, буде врятована від деградації шляхом проведення ряду
    термінових реставраційних робіт, загальною вартістю понад 30.000 леїв, приблизно 6500 євро.
    Роботи розпочнуться у вересні в рамках проекту «Швидка допомога для пам’яток»,
    яку Принц Уельський постійно підтримує. З 2016 року в рамках цього проекту було
    відреставровано 15 пам’яток архітектури на заході та в центральній частині Румунії. Нагадаємо, що Принц Чарльз володіє в
    Румунії кількома маєтками, у яких часто відпочиває.




    ОБОРОНА – Два британські винищувачі EurofighterTyphoon
    піднялися в небо з військової бази ім. Міхаїла Когелнічану на південному сході Румунії для перехоплення двох російських літаків Су-30, які наблизились до
    повітряного простору НАТО над Чорним морем. Про це сьогодні повідомили Королівські ВПС на своїй офіційній сторінці в Facebook. Два літаки діяли у відповідності до завдань місії
    НАТО з патрулювання повітряного простору Румунії та союзників, в якій бере
    участь і Велика Британія. Минулого тижня шість російських бомбардувальників
    були перехоплені над Чорним морем дислокованими в Румунії британськими
    винищувачами, що беруть участь в охороні повітряного простору НАТО.

    ТЕНІС – Цей сезон є успішним для першої ракетки світу, румунки Сімони Халеп і це відчувається на її фінансовому стані. У цьому році румунська спортсменка зуміла здійснити свою мрію, завоювавши перший в кар’єрі турнір Великого шолому у Франції, на Roland Garros та ще два турніри WTA. Крім призових за участь у турнірах Сімона Халеп отримала значні кошти від спонсорів. Таким чином, за даними престижного американського журналу Forbes, румунка посідає 8-ме місце в списку найбільш успішних у фінансовому плані спортсменок. До тепер вона заробила 7,7 мільйонів доларів, з яких 6,2 мільйони на турнірах. Найбагатшою спортсменкою світу є Серена Вільямс, яка зібрала більше 18 мільйонів доларів, переважно завдяки участі в рекламних кампаніях і заходах.

  • Греко-католицизм в боротьбі з комуністичним режимом

    Греко-католицизм в боротьбі з комуністичним режимом

    Греко-Католицька Церква чи
    Об’єднана з Римом Румунська Церква була заснована приблизно в 1700 р. у
    Трансільванії, Банаті, Крішані та Марамуреші (північно-західна частина сучасної
    Румунії), територіях тодішньої Габсбургської імперії, населених переважно румунами. Її
    виникнення ознаменувало початок румунської національної емансипації, а чимало
    видатних румунських громадських діячів були виразниками греко-католицького віровчення.
    Серед них – єпископ Юліу Госсу, який зачитав в Алба Юлії резолюцію про об’єднання
    Трансільванії з Румунією, та видатний румунський політик Юліу Маніу.




    Центром Румунської
    Греко-католицької церкви було місто Блаж, що знаходиться в центральній частині
    Румунії, де працювала Греко-католицька митрополія та Богословська академія. У
    2001 році в інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо греко-католицький священик
    Ніколає Лупя описав атмосферу в «Малому Римі румунів», як називали тоді Блаж. «Там
    була дійсно богословська атмосфера, студенти були готові до місії, яку мали
    виконати, бути священиками Церкви. Богословське навчання в академії тривало чотири
    роки, ​​після чого хто хотів, бо не було обов’язково, мав можливість скласти
    іспит на ступінь в богослов’ї. Атмосфера була по-справжньому священицькою,
    духовною, в якій майбутні священики вивчали різні богословські дисципліни,
    отримували знання, необхідні для майбутньої священицької місії. Вони набували
    необхідний духовний досвід, особистий досвід життя в благодаті і в союзі з
    Богом.»







    Історія Об’єднаної з Римом Румунської Церкви була такою, що припускала нормальні відносини
    з усіма іншими Церквами та культами в румунському світському просторі. Однак влітку 1940 року почалися перші
    переслідування в Північній Трансільванії, на території, що входила до складу
    Угорщини. Греко-католицькі священики та віруючі були депортовані та вбиті. Але найбільша хвиля переслідувань прийшла в 1948 році.
    Комуністична держава заборонила церкву, священиків змушували погодитися на об’єднання
    з Православною церквою, а ті, хто відмовлявся були ув’язнені, серед яких і Ніколає
    Лупя. «Мене взяли разом з тодішнім ректором Георгієм Деніле та повезли в Аюд.
    Там він пробув сім місяців, а мене тримали 9 місяців, після чого нас звільнили без
    суду. Здається, що нас затримали, бо в 1946 році Блаж відвідав Петру Гроза з кількома
    міністрами зі свого уряду, і тоді відбулися сутички між робочими і студентами
    Академії. Тобто вони хотіли вдертися в Академію богослов’я, щоб спровокувати
    бійку з нашими студентами, але студенти забарикадувалися і не дали їм увійти. Потім
    прийшла поліція. 15 травня Петру Гроза був у нас, з цієї нагоди відбулася демонстрація,
    дехто вигукував гасла на підтримку короля, інші за Комуністичну партію, або
    щось таке.»





    Ніколає Лупя поділився своїми
    спогадами про період, що передував забороні, зокрема про візит
    прем’єра комуніста Петра Грози до Блажа в 1946 році для
    участі в богослужінні. «Надворі дощило, Петру Гроза вийшов із Собору. Коли вийшов
    і наш єпископ, Петру Гроза постукав пальцем у вікно і попросив сісти в машину. Невдовзі
    звідкись там з’явився православний Митрополит Сібіуський Ніколає Белан, якого Петру
    Гроза також запросив до машини. Сідаючи православний єпископ послизнувся біля
    автомобіля, а наш єпископ простягнув руку, щоб допомогти йому встати. І тоді
    він сказав:
    «Дивіться пане прем’єр-міністр! Я схопив його руку і не відпущу!
    Нехай розірвуться стосунки з Римом, а брати знову будуть разом.» На що наш
    єпископ сказав: «Ваша Святість! Я протягнув руку допомоги, щоб допомогти Вам піднятися.»
    А потім всі разом поїхали на Кимпія лібертецій, де Белан
    закликав всіх греко-католиків розірвати зв’язки з Римом і повернутися до рідного
    вогнища прадідівської церкви, тобто повернутися до православ’я. Після цього хотів
    виступити з протестом єпископ Сучу, але йому не дозволили.»





    Пізніше почалися переслідування греко-католицьких священиків та
    вірян, які важко уявити. Ніколає Лупя вважає, що й Православна церква
    сприяла великій несправедливості комуністичного режиму відносно Греко-католицької
    церкви. «Потім почали арештовувати священиків одне за одним. Їх відвозили до
    Секурітатє, допитували, вимагали переходити до православ’я і дехто погоджувався.
    Але інші встояли. Тим, хто відмовлявся, погрожували арештом, відрахуванням
    дітей зі шкіл та університетів. Хочу наголосити тут на тому, що кажуть, що уряд
    заборонив нашу церкву. Він заборонив її у співпраці з проводом Православної церкви.
    Візит Белана до Блажа у той же день, коли його відвідав Петру Гроза, не був
    випадковим. Православна церква мала свою роль у забороні нашої Церкви. Оскільки
    цей митрополит Белан, коли став Митрополитом Сібіуським сказав, що не спиниться
    поки не побачить забороненою Греко-католицьку церкву. Тобто скасованою або, як
    вони казали, «повернутою» до прадідівської церкви.»





    Одна з найбільших
    несправедливостей в історії була виправлена 31 грудня 1989 року, коли Греко-Католицька
    Церква повернулася до життя.

  • Мелинкрав – село трансільванських саксів

    Мелинкрав – село трансільванських саксів

    Десь в центрі країни, у сібіуському повіті, однак на невеликій відстані від міста Сігішоара, є місце забути часом. Небагато людей відвідують його, а з тих небагатьох, більшість це іноземці – англійці, німці або французи. Майже ніколи румуни.

    І все ж таки, у цих легендарних краях зберігся справжній клаптик середньовічної історії. Можливо Мелинкрав є таким, і тому що воно ізольоване. Мало хто знає про нього. Однак кілька років тому про нього дізнались британці, і від тоді сюди почали приїжджати іноземці. Фонд імені Міхая Емінеску під патронажем принца спадкоємця британського королівства Чарльза, який добивається відновлення культурної спадщини і економіки трансільванських сіл, допоміг в цьому. Слава, якою користується село не покликана зруйнувати його, а врятувати і зберегти.

    У Мелинкраві наголос ставиться на традиціях та екології. Все, що існує тут зберігається у початковому вигляді, нібито 100 років тому було вчора.Кілька типових домівок саксів вводять туриста у пейзаж села. Це барвисті домики, з високими воротами, що ховають від наших очей внутрішні двори. Мелинкрав (чи Мальмкрог) є місцем проживання найбільшої громади етнічних німців Румунії (саксів), близько 170 людей, а їхні звичаї переплітаються з трансільванськими. У центрі села знаходиться висока кам’яна церква. У минувшині, церкви будували обов’язково десь на горбі, як символ їх значення, але й для того щоб до них важко добирались нападники. Під час війни, худобу збирали у спеціально улаштованих приміщеннях, між баштами й вежами. Селяни ховались у підвалах чи спеціально улаштованих для цього кімнатах. Сьогодні, ці приміщення використовують для зберігання солонини.

    Євангельська церква-фортеця села була побудована у XIV-му столітті сином Ніколауса Апафі, угорського боярина, що отримав в подарунок від угорського короля маєток в комітаті Алба Юлія. Церкву будували протягом багатьох етапів і тому в її архітектурі можна впізнати кілька стилів. Припускають, що її незвичайно довга форма є результатом римського стилю. Санктуар був побудований кілька десятків років пізніше в готичному стилі. Справжнім скарбом мелинкравської церкви є її настінний розпис, що найкраще зберігся з далекого XIV-го століття. Найбільша частина фресок збереглася на північній стіні церкви і датуються 1350-им роком. Кажуть, що малюнки, що зображують сцени життя Ісуса Христа, Старого та Нового Завітів, належать одному молдовському художнику. Башта-дзвіниця має 5 поверхів.

    Для ремонту церков і будинків фонд імені Міхая Емінеску вишколив та підготував 40 майстрів-реставраторів. Тому що під час будівельно-реставраційних робіт були потрібні дерево, цегла і черепиця для будівництва і тому, що у селі жили люди без ніякої можливості знайти місце праці, але були готові працювати, фонд вирішив заснувати столярну майстерню, а також піч для виготовлення традиційної цегли та черепиці. Так були відновлені Євангельська церква, католицька церква і фасади 75 традиційних будинків села, над чим працювали люди різних етнічних громад – німці, румуни, угорці та цигани.

    Найважливішим проектом Фонду Міхая Емінеску у селі Мелинкрав було, однак, відновлення і введення в туристичній обіг особняка Апафі, що датується ХV століттям і належав колись князю Міхалі Апафі. Особняк розташований на пагорбі, на краю саду, поруч з укріпленою церквою, а пейзаж приваблює туристів. Зона належить до території, що була включена до природоохоронної програми ЄС Природа 2000. Багато туристів прибувають сюди для того щоб займатися велоспортом, а також щоб побачити незайману природу і ознайомитися з традиційним сільським господарством. Тутешні пасовища з віковими дубами, що є типовими для південної частини Трансільванії, не зустрічаються ніде в інших місцях. Тут є багато рідкісних видів птахів, рослин і квітів, що в Європі віддавна зникли, тому й приваблюють до Мелинкраву іноземних ботаніків. Туристи приїжджають сюди, щоб ознайомитися з Трансільванією та саксонськими сільськими традиціями. Природа і ландшафт зачарували і принца Чарльза, коли він відвідав село. Люди кажуть, що принц Уельський захоплювався особняком, але ніколи там не ночував. Він тільки прогулювався місцями, розмовляв з селянами, захоплювався красою природи і придбав традиційні продукти.

    Особняк був куплений фондом від Євангельської церкви у 2000 році. До революції він був Культурним домом села. Багато власників протягом століть, пожежа, що зруйнувала будівлю, роки комунізму, а потім роки після комунізму залишили глибокі сліди на особняку і знищили все, що було в ньому оригінальним. Його відновлення почалося в 2003 році і закінчилося в 2007. Щоб все було якомога ближче до оригінальної версії, архітектори відвідали архіви, навіть в Будапешті, шукали старі фотографії, були зроблені розкопки та десятки інтерв’ю з людьми похилого віку села. У 2007 році особняк був відкритий для туристів. В ньому можна забронювати чотири двомісні і один одномісний номери, за ціною 60 євро за ніч на людину. Особняк має кухню, бібліотеку, в якій зберігаються книги на п’яти мовах, а також приймальний зал з великими дзеркалами і старими елементами декору, купленими в зоні або отриманими в подарунок від різних людей. На цьому маєтку, фонд взяв в концесію 108 га саду, а з 2003-го року виробляє натуральний яблучний сік, який успішно продається на терасах історичного центру міста Сібіу. А своєрідним кулінарним рецептом села є, зрозуміло, яблучний препарат: яблучний суп.

  • Монастир Корбій де П’ятре

    Монастир Корбій де П’ятре

    Десь в пустелі півострова Анатолії, у провінції Каппадокії, у посушливому регіоні Туреччини, є велика кількість церков і монастирів, висічених в скелі. Всі ми знаємо їх з туристичних путівників, що заманюють з вітрин туристичних агентств. Однак мало хто знає про те, що і в Румунії є такі споруди вражаючої краси, які чекають на відвідувачів. Якщо на цих плакатах ми б замінили анатолійську пустилю з Бузеуськими горами або з крейдяними пагорбами Мурфатлар або з пісковиками біля підніжжя гори Молдов’яну, ми б виявили, що і тут є унікальні місця, менш відвідані і повні історії. Однак скит Святих Апостолів, або монастир Корбій де П’ятри, мало відомий туристам.

    Монастир Корбій де П’ятре (укр. Кам’яні ворони) став відомим через зв’язок з родиною Корвінештів. Ансамбль, частково печерний, розташований в комуні Корбій, селі Жгябурь, Арджешського повіту (південь), датується XIV століттям (1512 роком), коли був відновлений під час князя Нягоє Басараба (1512-1521 рр.). Церква була вирізана в масивній кам’яній стіні, заввишки близько 30 м і завдовжки – 14,5 м. Але монастирська церква, вирубана в скелі (пісковику), поруч з якою знаходиться трапезна (їдальня монастиря), яка нібито була використана князем в якості суду, є набагато давнішими. Причина проста: такі заклади висічені в камені не є характерними для періоду, коли Церква могла вільно сповідувати свій культ. Дійсно, ченці вважають за краще ховатися в ізольованих місцях для молитви, а архітектура цієї будівлі більш подібна на монастирі Каппадокії.

    Церква Корбій де П’ятре типологічно споріднена з групою печерних церков Каппадокії, це церква-зал з двома вівтарями, що є візантійською відмінною рисою X століття. До речі, Корбій не П’ятре є єдиною церквою в Румунії, яка має два вівтарі у тому ж нефі. Існувало навіть припущення, що два вівтарі були побудовані, щоб служити як православній, так і католицькій релігіям. Але їх візантійська архітектура, а також припущення про період побудови – перше тисячоліття християнської доби – спростовують це твердження. Є голоси серед фахівців, які стверджують що це місце датується часів переслідування християн. Їхнім аргументом був би низький вхід церкви (нижче 1 метра заввишки), що було би ідеально пристосовано до часів.

    Пам’ятник розташований приблизно в 400 м від центру комуни Корбій (рідне місце родини Корвінештів), на лівому березі річки Доамней, у зоні можна побачити й руїни замку Войку, батька Іоана Корвіна. Особливо цінними у церкві є настінні розписи, що збереглися абсолютно оригінальними, вони виконані у візантійському стилі і датуються XIV століттям. Експерти прийшли до висновку, що манера малювання є давнішою побудові Церкви Св. Миколая з Куртя-де-Арджеш. Диякон Павло Алеппський відвідав печерну церкву в 1658 році і написав що це невелика, але гарна церква, в якій досі можна побачити сліди старих малюнків на стінах і яка була відновлена після того, як знайшов тут собі притулок один святий відлюдник.У другій половині XVIII століття, монастир став парафіяльною церквою в результаті поселення навколо нього громади румунів, що складалася з 200 сімей.

    На початку наступного століття, первосвященик Йосип Севастійський прийняв рішення про розширення церкви, вирізавши в скелі притвор у розмірі 5,5 м. на 4,5 м. Теж тоді була ліквідована стіна між двома вівтарями, будучи здійснений один вівтар, і будується новий іконостас, який буде намальований якимось Штефаном-мурником. У 1882 році під час богослужіння західна стіна нефу зруйнувалася, і віруючі в влітку того ж року найняли італійських ремісників мулярів з Албешті -де-Арджеш, які перебудували зруйновану стіну. Над церквою, укладений в камені, розміщений кам’яний хрест з 1700 року, а в передній частині церкви знаходиться дерев’яна каплиця з дзвіницею, побудована в 1890 році.Новий етап печерного комплексу Корбій де П’ятре почав в 1994 році, коли був знову відкритий цей монастир.

    У 2003 році кілька ченців з монастиря Сленік прибули сюди, щоб продовжити чернече життя, яке було перервано протягом більш ніж 200 років. Метою відновлення чернечого життя було реставрація настінного живопису та підкріплення самого монастиря. Однак печерна церква все ще перебуває в занедбаному стані, а місцева влада все ще шукає рішень аби зупинити процес просочування опадів у церкву, які знищують настінний розпис. Хоча дослідники представили життєздатні технічні рішення для вирішення цієї ситуації, їх дії не здійснилися через відсутність коштів.

    У легенді кажуть, що неподалік печерної церкви знаходилося місце жертвопринесення дакійців, розташоване біля воріт монастиря, де вони приносили жертви богу Залмоксісу. Це велика скеля (близько 3,5 м на 1 м) в кінці якої були вириті дві ями; в одному кутку скелі були вириті сходи доступу. Недавні археологічні дослідження, однак, не підтвердили існування дакійського вівтаря біля печерної церкви.

  • У Бухаресті працюватиме перша українська церква

    У Бухаресті працюватиме перша українська церква

    10 липня відбулося парафіяльне зібрання української громади, яка проживає у столиці Румунії, за участю Тимчасового повіреного у справах України в Румунії Теофіла Рендюка та дипломатів Посольства України у зв’язку із заснуванням першої української православної церкви на чолі з паном отцем Дмитром Колотилом.

    Започаткування богослужіння українською мовою у Бухаресті відбудеться відповідно до реалізації домовленостей, досягнутих під час офіційного візиту до Румунії Президента України Петра Порошенка 21 квітня 2016 року та його зустрічі з Блаженішим Патріархом Румунської Православної Церкви Даніелем. Священний Синод Румунської Православної Церкви схвалив у ході засідання від 6-7 червня поточного року заснування української православної церкви у Бухаресті, яка належатиме до Українського Православного Вікаріату при Румунській Патріархії.

    Пан отець Дмитро Колотило був призначений Румунською Патріархією та Українським Вікаріатом з Румунії настоятелем української православної церкви, яка працюватиме у Бухаресті. У ході парафіяльного зібрання, отець Дмитро Колотило запропонував, щоб церква носила назву Покрови Пресвятої Богородиці, свято яке відзначається 14 жовтня. Отець Дмитро Колотило сказав, що кожен початок є важким, але він покладається на підтримку всієї української громади Бухареста, яка офіційно налічує 240 осіб. Також було обговорене питання приміщення української церкви. Перша пропозиція полягала в тому, щоб богослужіння українською мовою відбулося у підвалі Бухарестського монастиря Кашин, а інша стосувалася спорудження дерев’яної церкви.

    Тимчасово повірений у справах України в Румунії Теофіл Рендюк ствердив, що заснування української церкви у Бухаресті є елементом взаємності українсько-румунських стосунків по лінії церков, враховуючи той факт, що у Києво-Печерській Лаврі діє румунська православна церква. Він додав, що українська церква в Бухаресті стане чинником підтримки українства та консолідації української громади в Бухаресті.

    У свою чергу, голова Союзу Українців Румунії Микола Петрецький запевнив, що українська церква у Бухаресті буде фактором збереження української мови та культури та пообіцяв, що СУР підтримувати українську церкву, включно у питанні спорудження приміщення.

    Отець Дмитро Колотило запропонував надіслати лист подяки Патріарху Румунської Православної Церкви Даніелю за дозвіл на заснування української церкви у Бухаресті. Також делегація від новозаснованої української парафії у Бухаресті поїде до Києва, щоб подякувати Президенту України Петру Порошенку. У кінці парафіяльного зібрання, отець Дмитро Колотило закликав українців Румунії до любові щирої та єдності.

    Також під час зібрання було порушено питання щодо підтримки Румунською Православною Церквою процесу становлення Єдиної Помісної Православної Церкви в Україні.