Кожного року в березні з нагоди відзначення Дня
народження Тараса Григоровича Шевченка, видатного поета, знаменного митця та
художника України і світу, українці Румунії приходять до його пам’ятників, щоб
віддати свою шану Великому Кобзареві. З цієї нагоди проходять урочисті заходи: покладання
квітів, промови про його життя і творчість, декламування поезій та виконання
пісень на його вірші.

У Румунії було встановлено протягом часу шість
пам’ятників-погрудь українському письменнику Тарасові Шевченкові, зокрема у
містах або селах, де компактно проживає українська громада, а саме у Бухаресті,
Негостині, Тулчі, Сату Маре, Лугожі та Сігету-Мармацієй.

Погруддя Тараса Шевченка в Бухаресті було встановлено
1952 року в одному з центральних парків Герестреу (нині парк імені короля Міхая
I). Вважається, що це був першим пам’ятником українському Кобзареві в
європейській країні за межами України. У 1993 році це погруддя було знищене
вандалами. Через 5 років, 1998 року, в парку Герестреу було відкрито новий
пам’ятник Шевченку. Автором роботи є скульптор Геннадій Єршов.

Погруддя Тараса Шевченка в селі Негостина Сучавського
повіту було відкрито у березні 2005 року в культурному центрі села. Пам’ятник є
подарунком України численній українській громаді села. Погруддя знаходиться
біля будинку культури імені Назарія Яремчука. Автором композиції є скульптор
Микола Шматько.

Погруддя Тараса Шевченка в місті Сату Маре було
встановлено 2009 року в сатумарському парку імені Васіле Лукачу. У церемонії
відкриття пам’ятника взяли участь представники Закарпатської ОДА та української
громади Румунії. Третє погруддя Тараса Шевченка на цей раз було виконане
румунським скульптором Раду Чобану.

Погруддя Тараса Шевченка в Тулчі в «Парку особистостей» було
встановлене у 2011 році. Автор композиції також румунський скульптор Раду
Чобану. Бюст стоїть біля пам’ятників Есеніна і Ататюрка, духовних представників
національних меншин цього міста.

У місті Лугожі Тіміського повіту біля Української православної
церкви Святого Володимира бюст Тараса Шевченка був відкритий у 2015 році.
Погруддя було виконане в Україні, а постамент в Румунії. Автор погруддя -
скульптор Володимир Римар з Микитинців Івано-Франківської області.

У 2016 році в місті Сігету-Мармацієй Марамуреського
повіту відбулася церемонія відкриття погруддя Тараса Шевченка перед Українською
православною церквою. Погруддя було зведене на кошти тодішнього заступника голови Верховинської районної державної адміністрації Ярослава
Скуматчука та Союзу українців Румунії. Майстер спорудження погруддя,
тонованого під бронзу – прикарпатський скульптор Володимир Довбенюк. Постамент
та оновлення парку, де був поставлений пам’ятник, були на кошти Союзу українців
Румунії. В церемонії урочистого відкриття погруддя Тараса Шевченка взяв участь тодішній
міністр закордонних справ України Павло Клімкін, який перебував з робочим
візитом у Румунії. Слід уточнити, що Румунія стала другою країною
після
України за кількістю пам’ятників
зведених Великому Кобзареві. В Україні та в
світі далі продовжує зростати число пам’ятників на честь Великого Кобзаря.

Кожного року в березні з нагоди відзначення Дня
народження Тараса Григоровича Шевченка, видатного поета, знаменного митця та
художника України і світу, українці Румунії приходять до його пам’ятників, щоб
віддати свою шану Великому Кобзареві. З цієї нагоди проходять урочисті заходи: покладання
квітів, промови про його життя і творчість, декламування поезій та виконання
пісень на його вірші.

У Румунії було встановлено протягом часу шість
пам’ятників-погрудь українському письменнику Тарасові Шевченкові, зокрема у
містах або селах, де компактно проживає українська громада, а саме у Бухаресті,
Негостині, Тулчі, Сату Маре, Лугожі та Сігету-Мармацієй.

Погруддя Тараса Шевченка в Бухаресті було встановлено
1952 року в одному з центральних парків Герестреу (нині парк імені короля Міхая
I). Вважається, що це був першим пам’ятником українському Кобзареві в
європейській країні за межами України. У 1993 році це погруддя було знищене
вандалами. Через 5 років, 1998 року, в парку Герестреу було відкрито новий
пам’ятник Шевченку. Автором роботи є скульптор Геннадій Єршов.

Погруддя Тараса Шевченка в селі Негостина Сучавського
повіту було відкрито у березні 2005 року в культурному центрі села. Пам’ятник є
подарунком України численній українській громаді села. Погруддя знаходиться
біля будинку культури імені Назарія Яремчука. Автором композиції є скульптор
Микола Шматько.

Погруддя Тараса Шевченка в місті Сату Маре було
встановлено 2009 року в сатумарському парку імені Васіле Лукачу. У церемонії
відкриття пам’ятника взяли участь представники Закарпатської ОДА та української
громади Румунії. Третє погруддя Тараса Шевченка на цей раз було виконане
румунським скульптором Раду Чобану.

Погруддя Тараса Шевченка в Тулчі в «Парку особистостей» було
встановлене у 2011 році. Автор композиції також румунський скульптор Раду
Чобану. Бюст стоїть біля пам’ятників Есеніна і Ататюрка, духовних представників
національних меншин цього міста.

У місті Лугожі Тіміського повіту біля Української православної
церкви Святого Володимира бюст Тараса Шевченка був відкритий у 2015 році.
Погруддя було виконане в Україні, а постамент в Румунії. Автор погруддя -
скульптор Володимир Римар з Микитинців Івано-Франківської області.

У 2016 році в місті Сігету-Мармацієй Марамуреського
повіту відбулася церемонія відкриття погруддя Тараса Шевченка перед Українською
православною церквою. Погруддя було зведене на кошти тодішнього заступника голови Верховинської районної державної адміністрації Ярослава
Скуматчука та Союзу українців Румунії. Майстер спорудження погруддя,
тонованого під бронзу – прикарпатський скульптор Володимир Довбенюк. Постамент
та оновлення парку, де був поставлений пам’ятник, були на кошти Союзу українців
Румунії. В церемонії урочистого відкриття погруддя Тараса Шевченка взяв участь тодішній
міністр закордонних справ України Павло Клімкін, який перебував з робочим
візитом у Румунії. Слід уточнити, що Румунія стала другою країною
після
України за кількістю пам’ятників
зведених Великому Кобзареві. В Україні та в
світі далі продовжує зростати число пам’ятників на честь Великого Кобзаря.

Сату-Марська філія Союзу українців Румунії відзначила 207-у річницю з дня народження видатного українського письменника, художника, мислителя, культурного та громадського діяча Тараса Шевченка. Біля його погруддя розташованого в Сату-Марському парку ім. Васіле Лукачу зібралися члени комітету Сату-Марської філії Союзу українців Румунії, голови та члени місцевих організацій, a також вчителі Восьмирічної школи села Мікули, щоб віддати данину пам’яті великому Кобзарю.

Голова Сату-Марської філії СУР Ірина Люба Горват розповідає як пройшли святкові заходи до Дня народження Тараса Шевченка: «Щорічно ми, українці повіту разом з нашими друзями румунами та угорцями збираємось біля погруддя апостола українського народу, споруджуного зусиллями СУР за підтримки румунської держави, де вшановує пам’ять великого генія. У моїй доповіді я розповіла про життя і творчість українського геніального поета Тараса Шевченка, основоположника нової української літератури та сучасного образотворчого мистецтва. У свою чергу, заступник філії Василь Бучута у своїй доповіді відмітив, що Тарас Шевченко є символом українського народу, національним поетом та одним з найбільших борців за визволення свого народу. Він також відмітив, що Тараса Шевченко об’єднує українців, де б вони не жили. Потім я та наш гіст від місцевого телебачення пан Думітру Цінерман продекламували українською, та відповідно, румунською мовою вірш Тараса Шевченка «Думи мої, думи мої», а вчителька Лоредана Морар виконала пісню з тією ж назвою. У заході взяли участь члени комітету Сату-Марської філії СУР та голови місцевих організацій: з Мікули – Василь Бучута, з Теребешть – Василина Мотіка, з Пеулян – Марія Лавер, з Чуперчень – Курак Іван, з Ретешть – Зіман Марія та інші члени нашої філії, а також директор Восьмирічної Школи Мікули Чобо Добош та заступник директора Лоредана Морар, яка є і керівником ансамблю «Мікулянка» та представники місцевих ЗМІ. У свою чергу, дошкільнята та учнів, які вивчають українську рідну мову у Восьмирічній школі села Мікули Сату-Марського повіту разом з вчительками Джорджіаною Бугало, Адріанною Бежерою Горват та Лореданою Морар відзначили день народження Великого Кобзаря. Вони намалювали букви, з яких склали вираз «Тарас Шевченко апостол українського народу», а також декламували вірші та зробили гарні малюнки на тему творів Тараса Шевченка.»

У другій половині дня Сату-Марська філія організувала круглий стіл на тему «Роль української жінки у збереженні мовної та культурної ідентичності». Учасники заходу відмітили роль жінки у просуванні етнічної, мовної, культурної та релігійної ідентичності українців у Румунії, а також обговорили соціальні проблеми, питання навчання рідної мови, та відмітили активну участь жінок українок у заходах, організованих Сату-Марською філією СУР.

Традиційно у березні в Румунії вшановують пам’ять видатного українського поета, письменника, художника, культурного та громадського
діяча Тараса Шевченка,
зокрема у місцях компактного проживання української громади, за підтримки Союзу українців Румунії. З цієї нагоди українці Румунії організують культурні заходи та приходять до пам’ятників Тарасу Шевченку, щоб віддати йому свою пошану. На території Румунії встановлено шість пам’ятників-погруддя Тарасу Шевченку: у Бухаресті, Негостині, Тульчі, Сату-Маре, Лугожі та
Сігету-Мармацієй. За кількістю пам’ятників зведених Тарасу Шевченку, Румунія є другою, після України країною.

9
березня, з нагоди 205-ї річниці від дня
народження Тараса Григоровича Шевченка, у
місті Сату Маре пройшли заходи з вшанування пам’яті Великого
Кобзаря в рамках Міжнародного наукового симпозіуму «Румунсько-українські
відносини. Історія та сучасність». Були
покладені квіти та вінки до погруддя Тараса Шевченка в сатумарському парку ім. Васіле Лукачу, а
потім в будинку Повітового музею Сату Маре були представлені доповіді про життя
і творчість Великого Кобзаря та пройшов
концерт, на якому виступили співачки Олена Пантєлєєва та Зоя Тимченко з
України, вокальний дитячий гурт Мікулянка та фолк-співак Джордже
Негря. У заходах взяли участь науковці з Румунії, України та Словаччини,
представники Союзу Українців Румунії, Посольства України в Румунії,
Департаменту міжетнічних відносин Румунії, Міністерства освіти Румунії,
Міністерства культури Румунії, представники місцевої влади Сату Маре та органів
влади Чернівецької, Івано-Франковської та Закарпатської областей, вищих
навчальних закладів, музейних закладів, громадських організацій,
загальноосвітніх шкіл Румунії та України та ЗМІ. Погруддя
Тараса Шевченка в місті Сату Маре було встановлено 2009 року в парку ім. Васіле Лукачу та було виконане румунським скульптором Раду
Чобану.

15
березня відбулися заходи присвячені Тарасу Шевченку у місті
Лугож Тіміського повіту. Були
присутні представники СУР-у, держадміністрації, повітового шкільного
інспекторату, викладачі, учні, українські діячі та місцева українська громада. В
українській православній церкві міста Лугож відбулася панахида за Великим
Кобзарем, а
потім були покладені квіти до бюсту Тараса Шевченка
у місті Лугож. Погруддя було встановлене 2015 року біля української церкви
Святого Володимира, автором будучи український скульптор Володимир Римар. Біля погруддя Шевченка, гурт Шовкова трава з Лугожу виконав пісні на Шевченкові вірші, а потім на сцені Лугожського театру імені
Траяна Грозевеску виступили художні
колективи українців з Тіміського, Карашсеверінського та Арадського повітів.

16 березня Клузька
філія Союзу українців Румунії відсвяткувала 205-ту річницю від дня народження
Тараса Григоровича на факультеті іноземних мов, кафедра слов’янських мов при
університеті імені Бабеша-Бойоя. Організаторами були викладачі українського відділення доктор-лектор
Іван Гербіль та доктор-лектор Міхаєла Гербіль. Виступили з цікавими доповідями студентка Кіара Цигурян, яка представила румунською мовою роботу на тему: «Тарас Шевченко – національна
свідомість українського народу» та студентка Сара-Марта Деак, яка виступила з доповіддю «Кобзареве слово на дитячих устах». У своєму виступі доктор-лектор Міхаєла Гербіль презентувала переклад на румунську мову Шевченкового «Щоденника», здійсненого
Корнелієм Іродом, який вийшов у світ у 2017 році. Група
молоді й студентів та хор при місцевій повітовій організації СуР-у зачитали уривки
з найвідоміших поетичних творів Тараса Шевченка на українській та
румунській мовах та виконали декілька пісень на Шевченкові вірші. Детальніше про свято Шевченка в Клужі розповіла Ольга Сенишин у рубриці Взаємини.

16-17 березня Тульчанська філія Союзу українців Румунії провела
Шевченківські дні. Були
присутні представники місцевої влади повіту Тульча, інших національних меншин, місцеві жителі, викладачі Одеського
національного університету імені І. І. Мечникова, в тому числі доктор історичних наук В’ячислав Кушнір. Заходи розпочалися у
суботу, 16 березня, у повітовій бібліотеці імені Панаїта Черні, де пройшов культурний захід з вшанування пам’яті Тараса Шевченка і Міхая Емінеску. 17 березня, були покладені квіти до бюсту Тараса Шевченка в тульчанському Парку
особистостей.
Погруддя було встановлене в 2011
році, автором будучи
румунський скульптор
Раду Чобану. Бюст Шевченка стоїть
біля пам’ятників Есеніна і Ататюрка, духовних представників репрезентативних
національних меншин цього міста. Шевченківські дні у Тульчанському повіті
завершилися у Культурного центрі імені Жяна Барта. Виступили творчі колективи українців Тульчанського
повіту, які
представили гарну артистичну програму.

17 березня Бухарестська філія СуР-у організувала в
прекрасному залі з
чудовою акустикою Національного
мистецького центру Тінерімя Ромине (Румунська Молодь) художньо-літературний
захід, присвячений Тарасу Шевченку. Шенченківське
свято
об’єднало представників української громади, Посольства України в
Бухаресті, румунських установ, румунів,
друзів українців та почесних гостей з Чернівців: народний
артист України, соліст Іван Дерда, піаніст
Вадим Лісовий та
громадський діяч Василь Бойчук. З вітальними словами виступили голова
Бухарестської філії СуР-у Ярослава Колотило, перший заступник голови СуР-у
Богдан Мойсей, радник-посланник Посольства України Євген Левицький, громадський
діяч Василь Бойчук з Чернівців. Концерт розпочався декламуванням віршів Тараса Шевченка у
перекладі румунською мовою у виконанні румунської актриси Дойни Гіцеску та інженера Міхая Рейляну. Згодом, виступив вокально-інструментальний гурт Зоря, який зачарував публіку українськими народними піснями. Вірджінія Ткачук розповіла про життя і
творчість Тараса Шевченка та прочитала кілька віршів українською мовою
покійного письменника Степана Ткачука, присвячені національному поету України. У свою чергу, історик
Йонуц Муту представив кілька аспектів з життя Тараса Шевченка. Свято Шевченка в Бухаресті продовжилося
класичною музикою. Своєю віртуозною грою, скрипачка Наталія Колотило-Панчик,
перша скрипка Філармонії імені Джордже Енеску та відомий піаніст Вадим Лісовий, завідувач кафедри музики ЧНУ,
зачарували аудиторію, яка тривалими оплесками висловлювала своє захоплення їх
талантом. Великим успіхом у глядачів користувався також дует, на цей раз
створений з гітариста Данієла Васілеску та скрипачки Наталії Колотило-Панчик. Кульмінував
мистецький вечір, присвячений Великому Кобзареві виступом народного артиста
України, відомого соліста Івана Дерди, який продемонстрували свою майстерність,
виконуючи прекрасні пісні на слова Тарас Шевченка на музику видатних
українських композиторів Миколи Лисенка, Якова Степового, Кирила Стеценка, Юлія
Мейтуса, Віктора Костенка, Сидіра Воробкевича. Йде мова про пісні: Зацвіла в
долині, Огні горять, Од села до села, Така її доля, Минають дні, минають ночі, По діброві
вітер виє, За думою дума роєм вилітає, Зоре моя вечірняя, Думи мої, думи мої, Реве та стогне Дніпр широкий. Чудовий його голос заповнив весь зал та глибоко проникав в серце та
душу, викликаючи чудові позитивні емоції та грім оплесків з боку глядачів.

Після незабутнього концерту, Іван Дерда народний артист України, доцент кафедри музики ЧНУ поділився своїми враження від участі у Шевченківському святі у Бухаресті: «Почуття й емоції мене звичайно переповнюють, адже я поділився з глядачем словом Тараса
Шевченка, яке звучало сьогодні у музиці видатних українських композиторів
Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Якова Степового, Сидора Воробкевича тощо. І саме цей позитив, який ми створювали разом з концерт-майстром Вадимом Лісовим, доцентом, завідуючим кафедри музики Чернівецького Національного університету імені Юрія
Федьковича, він на нас справив неабиякі враження, адже ми зустрілися з найкращою у світі аудиторією, шанувальників слова
Шевченка, це українська громада в Бухаресті.
Я це дуже глибоко відчуваю, адже душа коли вона співає у мене, вона перебуває
на тонкій іпостазії, яка дає мені глибоких відчуттів творити. Я дякую за це
шанувальникам Шевченківського слова в Румунії.»

У Румунії відсвяткували Тараса Шевченка й в садочках
та школах, де викладається українська рідна мова. Також учні Ліцею імені
Тараса Шевченка у місті Сігету-Мармацієй віддали свою шану українському національному поету. Вшанування Великого Кобзаря
продовжиться наприкінці березня в Сучавському повіті, де в селі Негостина від березня 2005 року стоїть погруддя Шевченка. Автором цієї композиції є український скульптор Микола
Шматько. У свою чергу, Марамуреська філія СуР-у проводитиме Свято Шевченка у травні. Слід уточнити, що у 2016 році в місті Сігету-Мармацієй було відкрите погруддя
Тараса Шевченка, перед Українською православною церквою. Погруддя було зведено
за кошти заступника голови Верховинської районної державної адміністрації
Ярослава Скуматчука та Союзу Українців Румунії. Майстер спорудження
погруддя є прикарпатський скульптор Володимир
Довбенюк.

Традиційно у березні в Румунії вшановують пам’ять видатного українського поета, письменника, художника, культурного та громадського
діяча Тараса Шевченка,
зокрема у місцях компактного проживання української громади, за підтримки Союзу українців Румунії. З цієї нагоди українці Румунії організують культурні заходи та приходять до пам’ятників Тарасу Шевченку, щоб віддати йому свою пошану. На території Румунії встановлено шість пам’ятників-погруддя Тарасу Шевченку: у Бухаресті, Негостині, Тульчі, Сату-Маре, Лугожі та
Сігету-Мармацієй. За кількістю пам’ятників зведених Тарасу Шевченку, Румунія є другою, після України країною.

9
березня, з нагоди 205-ї річниці від дня
народження Тараса Григоровича Шевченка, у
місті Сату Маре пройшли заходи з вшанування пам’яті Великого
Кобзаря в рамках Міжнародного наукового симпозіуму «Румунсько-українські
відносини. Історія та сучасність». Були
покладені квіти та вінки до погруддя Тараса Шевченка в сатумарському парку ім. Васіле Лукачу, а
потім в будинку Повітового музею Сату Маре були представлені доповіді про життя
і творчість Великого Кобзаря та пройшов
концерт, на якому виступили співачки Олена Пантєлєєва та Зоя Тимченко з
України, вокальний дитячий гурт Мікулянка та фолк-співак Джордже
Негря. У заходах взяли участь науковці з Румунії, України та Словаччини,
представники Союзу Українців Румунії, Посольства України в Румунії,
Департаменту міжетнічних відносин Румунії, Міністерства освіти Румунії,
Міністерства культури Румунії, представники місцевої влади Сату Маре та органів
влади Чернівецької, Івано-Франковської та Закарпатської областей, вищих
навчальних закладів, музейних закладів, громадських організацій,
загальноосвітніх шкіл Румунії та України та ЗМІ. Погруддя
Тараса Шевченка в місті Сату Маре було встановлено 2009 року в парку ім. Васіле Лукачу та було виконане румунським скульптором Раду
Чобану.

15
березня відбулися заходи присвячені Тарасу Шевченку у місті
Лугож Тіміського повіту. Були
присутні представники СУР-у, держадміністрації, повітового шкільного
інспекторату, викладачі, учні, українські діячі та місцева українська громада. В
українській православній церкві міста Лугож відбулася панахида за Великим
Кобзарем, а
потім були покладені квіти до бюсту Тараса Шевченка
у місті Лугож. Погруддя було встановлене 2015 року біля української церкви
Святого Володимира, автором будучи український скульптор Володимир Римар. Біля погруддя Шевченка, гурт Шовкова трава з Лугожу виконав пісні на Шевченкові вірші, а потім на сцені Лугожського театру імені
Траяна Грозевеску виступили художні
колективи українців з Тіміського, Карашсеверінського та Арадського повітів.

16 березня Клузька
філія Союзу українців Румунії відсвяткувала 205-ту річницю від дня народження
Тараса Григоровича на факультеті іноземних мов, кафедра слов’янських мов при
університеті імені Бабеша-Бойоя. Організаторами були викладачі українського відділення доктор-лектор
Іван Гербіль та доктор-лектор Міхаєла Гербіль. Виступили з цікавими доповідями студентка Кіара Цигурян, яка представила румунською мовою роботу на тему: «Тарас Шевченко – національна
свідомість українського народу» та студентка Сара-Марта Деак, яка виступила з доповіддю «Кобзареве слово на дитячих устах». У своєму виступі доктор-лектор Міхаєла Гербіль презентувала переклад на румунську мову Шевченкового «Щоденника», здійсненого
Корнелієм Іродом, який вийшов у світ у 2017 році. Група
молоді й студентів та хор при місцевій повітовій організації СуР-у зачитали уривки
з найвідоміших поетичних творів Тараса Шевченка на українській та
румунській мовах та виконали декілька пісень на Шевченкові вірші. Детальніше про свято Шевченка в Клужі розповіла Ольга Сенишин у рубриці Взаємини.

16-17 березня Тульчанська філія Союзу українців Румунії провела
Шевченківські дні. Були
присутні представники місцевої влади повіту Тульча, інших національних меншин, місцеві жителі, викладачі Одеського
національного університету імені І. І. Мечникова, в тому числі доктор історичних наук В’ячислав Кушнір. Заходи розпочалися у
суботу, 16 березня, у повітовій бібліотеці імені Панаїта Черні, де пройшов культурний захід з вшанування пам’яті Тараса Шевченка і Міхая Емінеску. 17 березня, були покладені квіти до бюсту Тараса Шевченка в тульчанському Парку
особистостей.
Погруддя було встановлене в 2011
році, автором будучи
румунський скульптор
Раду Чобану. Бюст Шевченка стоїть
біля пам’ятників Есеніна і Ататюрка, духовних представників репрезентативних
національних меншин цього міста. Шевченківські дні у Тульчанському повіті
завершилися у Культурного центрі імені Жяна Барта. Виступили творчі колективи українців Тульчанського
повіту, які
представили гарну артистичну програму.

17 березня Бухарестська філія СуР-у організувала в
прекрасному залі з
чудовою акустикою Національного
мистецького центру Тінерімя Ромине (Румунська Молодь) художньо-літературний
захід, присвячений Тарасу Шевченку. Шенченківське
свято
об’єднало представників української громади, Посольства України в
Бухаресті, румунських установ, румунів,
друзів українців та почесних гостей з Чернівців: народний
артист України, соліст Іван Дерда, піаніст
Вадим Лісовий та
громадський діяч Василь Бойчук. З вітальними словами виступили голова
Бухарестської філії СуР-у Ярослава Колотило, перший заступник голови СуР-у
Богдан Мойсей, радник-посланник Посольства України Євген Левицький, громадський
діяч Василь Бойчук з Чернівців. Концерт розпочався декламуванням віршів Тараса Шевченка у
перекладі румунською мовою у виконанні румунської актриси Дойни Гіцеску та інженера Міхая Рейляну. Згодом, виступив вокально-інструментальний гурт Зоря, який зачарував публіку українськими народними піснями. Вірджінія Ткачук розповіла про життя і
творчість Тараса Шевченка та прочитала кілька віршів українською мовою
покійного письменника Степана Ткачука, присвячені національному поету України. У свою чергу, історик
Йонуц Муту представив кілька аспектів з життя Тараса Шевченка. Свято Шевченка в Бухаресті продовжилося
класичною музикою. Своєю віртуозною грою, скрипачка Наталія Колотило-Панчик,
перша скрипка Філармонії імені Джордже Енеску та відомий піаніст Вадим Лісовий, завідувач кафедри музики ЧНУ,
зачарували аудиторію, яка тривалими оплесками висловлювала своє захоплення їх
талантом. Великим успіхом у глядачів користувався також дует, на цей раз
створений з гітариста Данієла Васілеску та скрипачки Наталії Колотило-Панчик. Кульмінував
мистецький вечір, присвячений Великому Кобзареві виступом народного артиста
України, відомого соліста Івана Дерди, який продемонстрували свою майстерність,
виконуючи прекрасні пісні на слова Тарас Шевченка на музику видатних
українських композиторів Миколи Лисенка, Якова Степового, Кирила Стеценка, Юлія
Мейтуса, Віктора Костенка, Сидіра Воробкевича. Йде мова про пісні: Зацвіла в
долині, Огні горять, Од села до села, Така її доля, Минають дні, минають ночі, По діброві
вітер виє, За думою дума роєм вилітає, Зоре моя вечірняя, Думи мої, думи мої, Реве та стогне Дніпр широкий. Чудовий його голос заповнив весь зал та глибоко проникав в серце та
душу, викликаючи чудові позитивні емоції та грім оплесків з боку глядачів.

Після незабутнього концерту, Іван Дерда народний артист України, доцент кафедри музики ЧНУ поділився своїми враження від участі у Шевченківському святі у Бухаресті: «Почуття й емоції мене звичайно переповнюють, адже я поділився з глядачем словом Тараса
Шевченка, яке звучало сьогодні у музиці видатних українських композиторів
Миколи Лисенка, Кирила Стеценка, Якова Степового, Сидора Воробкевича тощо. І саме цей позитив, який ми створювали разом з концерт-майстром Вадимом Лісовим, доцентом, завідуючим кафедри музики Чернівецького Національного університету імені Юрія
Федьковича, він на нас справив неабиякі враження, адже ми зустрілися з найкращою у світі аудиторією, шанувальників слова
Шевченка, це українська громада в Бухаресті.
Я це дуже глибоко відчуваю, адже душа коли вона співає у мене, вона перебуває
на тонкій іпостазії, яка дає мені глибоких відчуттів творити. Я дякую за це
шанувальникам Шевченківського слова в Румунії.»

У Румунії відсвяткували Тараса Шевченка й в садочках
та школах, де викладається українська рідна мова. Також учні Ліцею імені
Тараса Шевченка у місті Сігету-Мармацієй віддали свою шану українському національному поету. Вшанування Великого Кобзаря
продовжиться наприкінці березня в Сучавському повіті, де в селі Негостина від березня 2005 року стоїть погруддя Шевченка. Автором цієї композиції є український скульптор Микола
Шматько. У свою чергу, Марамуреська філія СуР-у проводитиме Свято Шевченка у травні. Слід уточнити, що у 2016 році в місті Сігету-Мармацієй було відкрите погруддя
Тараса Шевченка, перед Українською православною церквою. Погруддя було зведено
за кошти заступника голови Верховинської районної державної адміністрації
Ярослава Скуматчука та Союзу Українців Румунії. Майстер спорудження
погруддя є прикарпатський скульптор Володимир
Довбенюк.

Ім’я геніального українського митця середини ХІХ-го століття, поета, письменника, художника, а
також фольклориста,етнографа, філософа і мислителя,громадського та політичного
діяча –
Тараса Григоровича Шевченка (1814-1861) стало відомим на території Батьківщини
та поза її межами ще за його життя. Універсальність і вічність Шевченкових творів,
вразливість слова і незвична сила образів, особиста людяність і близькість до
простого люду відкрили шлях його творчості до відкритих і волелюбних сердець по
всьому світу, на всіх материках.«Є поети
одного міста, одного села, одного народу. Але є поети всіх міст, всіх сіл, всіх
народів. Шевченко саме такий поет» – сказав турецький поет, прозаїк і
сценарист Назим Хікмет.

У Румунії про Шевченка знають з 1886 року і продовжують його
відкривати, читати, вивчати та цитувати, перекладати та видавати і в наші дні. А
в березні в цій країні, як і в інших, у кожному українському осередку вшановують
пам’ять національного поета України, «лицаря свободи» та «пророка
української нації». «На території Румунії
поставлено 6 монументів і пам’ятників, присвячених Шевченку: у Бухаресті, Лугожі, Сату- Маре,
Негостині, Тульчі і Сігету -Мармацієї. Після України це найбільша кількість в
Європі.» – підкреслив у
вступному слові пан доктор-лектор І.Гербіль, голова Клузької повітової організації
Союзу українців Румунії. Українська громада цього міста відсвяткувала 205-ту
річницю від дня народження Тараса Григоровича 16 березня на факультеті
іноземних мов, кафедра слов’янських мов при університеті імені Бабеша-Бойоя. ЇЇ
незмінними організаторами є викладачі українського відділення за постійної
фінансової підтримки Союзу українців Румунії.

Яскравим і стислим переказом життєвої і творчої долі «найважливішого класика української
літератури» стали документальні стрічки, які було запропоновано нашій
увазі. В них увага зфокусована на незвичайній постаті Т.Г.Шевченка з дивовижною
долею – народжений у родині кріпаків-рабів, з 12-ти років круглий сирота, що
ріс у цілковитій бідності й тотальному безвиході.В 24 за волею долі талановитий
хлопчина став вільним. Завдяки наполегливості і працелюбності, вмінню дивитися
на речі під власним кутом зору і майстерному відображенню свого бачення Шевченко
став автором невмирущих шедеврів у різних жанрах, які принесли йому всесвітню
славу. Його погляди, мрії і заклики до здобуття особистої волі і незалежності Україні,
а також сатиричне зображення царських правлячих осіб, стали причиною 10-річної
каторжної солдатської служби в Мангишлаку. Йому випали лічені роки відносно
спокійного життя із 47-ми прожитих, які він «присвятив боротьбі і просвіті, пошуку правди і творенню вічного в мистецтві.»

Першу роботу на тему: «Тарас Шевченко – національна
свідомість українського народу» зачитала румунською мовою студентка Кіара
Цигурян. Крім загального огляду біографії та багатогранної діяльності Кобзаря,
авторка нагадала історію видання та перевидання його художніх творів і збірок
за різних часів під час різних політичних режимів. Було звернуто увагу на
нечувану до тих пір популярність поета серед читачів з усіх прошарків
українського тогочасного суспільства – інтелігенції та академіків мистецтва,
аристократів і простих селян .Шевченкова боротьба за «національне та соціальне визволення і процвітання рідного народу» стала причиною утиснень, вигнання і занепаду
здоров’я, що привело до його передчасної смерті. Небайдужі сучасники в знак
особливої любові і поваги, виконуючи Шевченкову волю, на плечах перенесли його
залишки до Канева. А сьогоднішні покоління, виражаючи ті ж почуття, практикують
паломницькі подорожі до його могили над Дніпром. На завершення промовиця
підкреслила значення і вплив всієї літературної діяльності Тараса Григоровича:
«Шевченко підняв українську мову на
рівень найрозвинутіших мов світу, а своїми творами…демократизував українську
літературу і європейську…».

Слухати й насолоджуватися вічною та завжди актуальною
творчістю Тараса Шевченка нам надала можливість група молоді і студентів та хор
при місцевій повітовій організації СуР. Було чутливо зачитано уривки з
найвідоміших його поетичних творів на українській та румунській мовах, чудово
прозвучали декілька пісень на Шевченкові
вірші.З цієї нагоди ще раз переконуєшся, що не має значення наскільки далеко
живеш від України і скільки знаєш про її культуру чи історію-Шевченкові вірші
зачаровують людські серця своїм ліризмом і ритмікою, тематикою, правдивістю і
простотою.

У наступній доповіді «Кобзареве слово на дитячих устах»
Сара-Марта Деак підкреслила Шевченкову «особливу увагу …до дітей.» Показовим є
те, що серед небагатьох прижиттєвих видань Тараса Шевченка особливе місце
посідає остання його книжка – Буквар південноруський. Це був перший підручник
із задуманої серії для навчання дітей грамоті українською мовою у народних недільних
школах. Шевченко склав його із кращих зразків фольклору та частково з власних
творів. Буквар вийшов на кошти самого автора. При чому гроші
від продажу цієї книги часто йшли на потреби недільних та сільських шкіл. Цей
факт найкраще ілюструє Шевченкове відношення до проблем освіти і долі
підростаючого покоління, його «любов і
турботу про майбутнє народу». Доповідачка також коротко розповіла про мету,
реалізацію і зміст видання збірки «Малий Кобзар» (1911). Цей задум належав відомому громадському діячеві О. О.
Русову, який запросив до співпраці не менш відомого композитора Миколу Лисенка.
Збірка складається з віршів та поетичних уривків Шевченка, що «були б цікавими і доступними для дітей». Цікаво,
що наш Кобзар не писав жодного твору спеціально для дітей. Але «і в поетичному, і в малярському доробку
Тараса Шевченка твори про дітей посідають значне місце». Особливо багато він
створив образів дітей – сиріт, бо й сам залишився рано сиротою. «Він знав, як важко жити без батьків, без
будь-якої підтримки серед людей. Читаючи рядки таких творів, розумієш, яка
тяжка доля у дітей, які залишилися на світі самотніми.» – підкреслила
студентка.

Тема, заторкнута у виступі пані доктора-лектора М.Гербіль,
пов’язана з виходом у
світ у 2017 році перекладу на румунську мову Шевченкового «Щоденника»,
здійсненого Корнелієм Іродом. У короткій передмові на румунській для тих, хто
не володіє українською, викладач коротко ознайомила присутніх з історичними
обставинами створення цього виняткового документу, написаного російською мовою
на засланні в Орській фортеці. У своїй роботі «Щоденник Шевченка -
недооцінене джерело у висвітленні індивідуальної та творчої постаті Кобзаря
українського народу» автор звернула
нашу увагу в першу чергу на глибину Шевченкових фізичних і душевних страждань під
час перебування у солдатщині при суровій казематній системі царської армії.
Було наведено декілька цитат, які виразно відображають почуття болю, самотності
і безнадії «незвичайної людини, …людини
в розквіті свого генія, сповненого надії, бажання жити і творити, людини, яка
так тонко відчуває все прекрасне в житті і так тяжко переживає всі
несправедливості.» Текст щоденника, який було створено за неповний рік
часу, можна умовно поділити на чотири часові частини. Шевченко тут описує не
тільки події, місця і людей. Цей документ переповнений записами про особисті
почуття і мрії, міркування і роздуми; містить листи до друзів і навіть
літературні твори. Він вартує більш пристальної уваги як фахівців так і
зацікавлених читачів. « Для нас…
«Щоденник» є джерелом відомостей про життя поета, його художньо-філософських
поглядів, скрутних обставин, у яких він опинився, та суспільно-політичних умов
тогочасної дійсності.» – підкреслила автор реферату.

На думку сучасних дослідників Тарас Григорович Шевченко є
набагато різноманітніший і цікавіший ніж христоматійний борець і символ, яким
нас навчали його сприймати. Він був різним у поглядах і настроях протягом
різних етапів у своєму житті, не раз помилявся. Він любив гарне товариство, віддавав
перевагу смачним стравам і напоям, дорогим і гарним речам.Та крім того він до
кінця своїх днів писав про все прекрасне, вірив у неминучу перемогу правди і
добра, про наше незалежне і квітуче майбутнє, незважаючи на тяжкі випробування у
минулому. Варта знати Шевченка таким як він був, щоб зрозуміти його людську
сутність, його доброту,простоту і чутливість. Варта повторювати про чорний безпросвіт
його початків і велич його досягнень для того, щоб зрозуміти безмежність
наших можливостей. Варта вірити у його
мрії про перемогу простих людських цінностей і додати їх до наших сподівань на
краще, щоб побачити їх реалізованими. (Автор: Ольга Сенишин)

204-у річницю від дня
народження всесвітньо відомого українського поета Тараса Григоровича Шевченка
святкують не тільки всі прогресивні, свідомі і просто небайдужі українці по всьому світі.
Більшість знає Шевченка як найбільшого українського поета зі світовою славою,
прозаїка, драматурга, маляра і філософа, етнографа і фольклориста. Для
українців же Шевченко є ще й найбільшим сином, знаковою постаттю і героєм, генієм слова і пророком, культурним кодом, національним візіонером і
носієм своєрідного бачення, символом боротьби і нескорення, символом України. У Румунії
заходи присвячені національному поетові-романтику вже роками проходять в усіх
українських осередках. У Клуж-Напоці зустріч на цю тему відбулася 24 березня як
завжди на кафедрі слов’янських мов, у Клузькому Університеті імені
Бабеша-Бойоя, відділ україністики.

Святкування розпочав
виступ румунською мовою Чіпріана Лушкана на тему: «Тарас Шевченко – «бард» національного визволення».
Як і в переглянутих документальних стрічках, було коротко оглянуто біографію
поета та виділені його головні внески у світову та національну літературу.Промовець
наголосив, що дослідники і літературознавці називають Шевченка «помітним представником слов’янського
і європейського літературного романтизму», відзначають його вклад у піднесення «української літературної мови до рівня самих
розвинутих мов світу» та вплив на «демократизацію
літератури як української так і європейської». Його величають «творцем міфу про Україну», а більш
сучасні дослідники вважають його в першу чергу «борцем за національне і соціальне визволення свого народу».

На формування Шевченка
як людини і творця особливий вплив мало його сиротинство та кріпацтво у
дитинстві, як і тяжкий та виснажливий період заслання. Загальновідомо, що у
1838 році Шевченка було викуплено з кріпацтва і наступні роки він провів у
плідній роботі, у активній творчій та громадській діяльності. Та вже у 1847
році за участь у Кирило-Мефодієвському товаристві Шевченка було заслано у
віддалений куточок Російської Імперії до Аральського моря, де протягом 10 років
митець служив простим солдатом. Таким чином цар Микола І свідомо і жорстоко
покарав недавнього кріпака і талановитого та популярного самоука, за насмішки
та сатиру на царську сім’ю. А щоб покарання було ще більш нестерпним – крім такої вимріяної і недавно отриманої
волі у Шевченка відняли ще й можливість писати або малювати. «В першу чергу буде глухе фізичне
протистояння напівголодному існуванню на півострові Мангишлак. Далі треба було
психічно витримати оточуюче середовище, яке спонукало до пиятики і грубості;
… витримати отуплюючу рутину і спробу стерти будь-який ідеал або надію…»
– зазначила автор другої доповіді на тему: «Діалог між двома класиками – Шевченком
і Чеховим». Пані доцент Д.Тетян підкреслила, що Шевченко «протистоїть за допомогою свого таланту і сили волі.» Вона вважає,
що він вибрав у цей період прозу і саме на російській мові для того, щоб «перейти ще раз через тонку лінію, яка
розділяє два літературні роди і дві літературні ліги – російську і українську.
Для того, щоб об’єднати їх і без огляду прямувати до того, що називається
просто УНІВЕРСАЛЬНІСТЮ».

На жаль з майже 20-ти
новел і повістей, написаних у цей період, до нас дійшло тільки 9-ть. Детальніше було розглянуто повість
«Княжна» (1847) – одну з перших цього циклу. Хоча ця робота має за основу
однойменну поему, її вважають «новим
оригінальним твором». В ній провідною є тема деградації панської сім’ї, а
також мотиви одруження соціально нерівних партнерів, розгульне життя князя та жіноцтво у двох іпостасях
жінки-матері. Серед томів повістей А.П.Чехова – відомого у всьому світі
російського письменника – можна знайти повість під тією ж назвою: «Княжна» (1886)
. В ній – подібні мотиви жіноцтва у суспільстві, одруження заради піднесення по
соціальній драбині, розпуста князя і його ірраціональне розтринькування майна на
пиятику та гру в карти. «Як і його
попередник, хоча і різними стилістичними засобами, Чехов висвітлив безчисленні
недоліки суспільства. Але він змальовує все більш помітну проблему -
відсутність діалогу між двома класами …узагальнену до відсутності діалогу між
людьми» – підсумувала пані доцент. На завершення промовиця розповіла про
українські корені Чехова, його зв’язки з представниками українського
суспільства, захоплення і повагу їхньою культурою, а також любов до народу, «який дав світові такого титана як Шевченко.»

Сара-Марта Деак у своїй
роботі «Два невід’ємні таланти Тараса Шевченка» говорила про перетин і перегуки Шевченкової поетичної творчості та живопису. Для наглядності і ефектності
у виступі було поєднано короткий аналіз кількох поем з відповідними
малюнками-ілюстраціями Шевченка, надано до уваги слайди з його портретами та
пейзажами. Об’єднуючою у літературному і художньому спадку митця є тема жінки.
«Не знаю в літературі всесвітній поета,
котрий би так витривало, так гаряче і з ціллю свідомою промовляв в обороні
жінок, в обороні їх права на повне, чисте людське життя», – процитувала
студентка Івана Франка. Більшість Шевченкових
жіночих образів у прозі та поезії – трагічні, найкращі з них- наділені «всіма високими рисами характеру». Як і в літературі, так і в
живописі Шевченкові жіночі образи наділені особливим романтизмом, простою, але
високо ліричною та естетичною красою.Нові, модерні тенденції у живописі проявився «у «розкутій» позі та ракурсі фігури,
глибокому погляді, …певному пафосі», тощо. Головне – митцеві вдалося «передати настрій та душевний стан
портретованих». Вважається, що Шевченкові зміг «відштовхнувся від традиційної академічної школи та брюлловського
художнього методу … і вийшов на новий рівень творчої … реалістичної
інтерпретації». У висновках промовиця наголосила: «Його (Шевченкова) величезна спадщина підкреслює не тільки його
майстерність слова, але й кольору на папері. Ці два таланти невід’ємні,
оскільки від творив душею і вірив у те майбутнє, яке настало зараз.»

Голова місцевої
повітової організації СУР пан І.Гербіль зачитав скорочений варіант своєї праці
«Мотиви Біблії у творчості Тараса Шевченка». Не секрет, що нашого Кобзаря
протягом десятиліть називали атеїстом. Для підтвердження цієї комуністичної
теорії використовувалися ті уривки з його творів, де він дорікає Всевишньому,
очорнює його. На жаль, Шевченко вживав слово «Бог» більше ніж 630 разів. І, як
зауважив пан доктор-лектор, звичайно не кожного разу це слово було вжито для
приниження. Не можна не визнати своєрідного відношення Шевченка до Бога, та
називати це атеїзмом є безпідставним. Шевченко був вихований в традиційно
релігійному середовищі, вчився читати і малювати на біблійних мотивах, носив
перстень від Кирило-Мефодіївського товариства з награвованою біблійною фразою
«Пізнайте правду і правда визволить вас». І нарешті, під час заслання Біблія
була єдиною книгою до якої він мав доступ протягом перших довгих і тяжких
років. Саме глибинне знання біблійних пасажів дозволило Шевченкові створити
шедевр-переспів «Давидові псалми» (1845), який теж не вкладається у рамки
атеїстичного світогляду. «На мою думку
Шевченко взяв правдиві псалми і переспівав їх тільки для того, щоб їх зблизити
до простої людини. І тут, я вважаю, проявляється ота характеристика пророка, бо
саме так ми називаємо Шевченка. Це – можливість створити зв’язок
між божеством і простою людиною» -
підкреслив викладач української мови.

Надзвичайно цікавою
була інформація про вихід в світ за підтримки Союзу українців Румунії першого
перекладу на румунську мову щоденника Шевченка «Журнал», що охоплює останній
рік його заслання. Презентація цієї книги, виконаної перекладачем Корнелієм Іродом,
відбулася 15 лютого у Бухаресті. На ній були присутні багато румунських поетів
і прозаїків, які дуже високо оцінили видання та були вражені її змістом. У
щоденнику Шевченко майже протягом року записував основні події в житті, свої
враження, спостереження, роздуми, наміри і спогади. Пані доктор-лектор М.Гербіль, розповідаючи про цю роботу
і її значення, виділила: «перед нами
повстає людина тонкої інтелектуальної організації, надто чутлива до
найрізноманітніших явищ мистецтва і науки… Шевченко вражає нас високою
культурою, грунтовними і широкими знаннями і просто науковою ерудицією. Ще
більше – глибиною, самостійністю і оригінальністю поглядів на найрізноманітніші
питання науки, філософії, літератури і мистецтва.» Вона звернула увагу, що вже довгий
час ні щоденник Шевченка ні його листи не тішилися занадто великою увагою
як зі сторони критиків так і зі сторони широкої публіки. На її думку, вартувало
б звернути увагу на ці джерела для того, щоб створити загальне і повне враження
про унікальну особистість Шевченка. «Щоденник
– це виключної історичної ваги документ, що дає нам змогу уявити собі
українського народного поета, як живу, з індивідуальними рисами людину. І в той
же час – людину певної епохи, соціального середовища, великого революціонера
50-их років 19 століття, справжнього гуманіста, … носія передових ідей і
патріота» – завершила вона.

Важко уявити заходи, присвячені такому велетню української культури як Т.Г.Шевченко,
без декламувань і пісень. Цього разу хор Клузької повітової організації СУР нас
втішив піднесеним, стриманим, але в той же час сильним виконанням пісень на
його слова. А зачитування віршованих уривків Шевченка на українській та
румунській мовах були особливо ясним, чітким і проникливим. Здавалося,
декламувальники забули
хрестоматійні характеристики і відкрили для себе новий зміст і нові кольори у
неоднозначного, невичерпного Кобзаря. Бо Шевченко все ще зберігає унікальну
здатність бути потрібним і близьким не тільки інтелектуалам чи широкій мислячій
аудиторії; хвилювати та впливати на людські уми і серця; об’єднувати українців з усіх сторін навколо
спільного минулого заради світлого майбутнього.

(Автор: Ольга Сенишин)

Вже стало традицією, щоб кожного року в місяці березні українська громада
Румунії вшановувала пам’ять Тараса
Шевченка – апостола українського народу. Урочисті заходи, присвячені Великому Кобзареві організуються у всіх регіонах, де компактно проживають
етнічні українці, місцевими філіями Союзу
українців Румунії.

Данину шани Кобзареві
віддали і українці Банату, які 9
березня у місті Лугож (захід країни)
Тіміського повіту відзначили 204-річчя від дня народження великого письменника, генія, художника і
мислителя Тараса Шевченка. У заході взяли участь представники Союзу українців
Румунії, Міністерства освіти, Повітового шкільнoгo інспекторату, української громади, органів місцевого
самоврядування тощо. Після проведення
поминальної служби біля погруддя Тараса Шевченка, розташованого неподалік Української
православної церкви, у залі Університету імені Йосифа Константина Дрегана відбувся концерт за участю учнів етнічних українців.

Учителька Анна Берегій, яка
була присутня на урочистостях, організованих у місті Лугож Тіміського
Повіту розповість як відбулося свято
присвячене Великому Кобзареві: Тарас Шевченко пробуджував національну
свідомість українського народу та своєю творчістю вніс великий внесок у формуванні
сучасної української літературної мови. Українська громада Тіміського повіту
відсвяткувала 9 березня цього року свято Тараса Шевченка. Ми мали велику честь прийняти високих гостей – радника у Міністерстві
освіти та голову Комісії з питань освіти СУР-у Ельвіру Кодрю та голову СУР-у і депутата у Парламенті Румунії від українців Миколу Мирослава
Петрецького. У цьому заході взяли участь учні гімназійних шкіл та учні
українського відділу ліцею імені Юлії Хашдеу, а також художні колективи з села П’єтроасе, Штюки, Бетгаузен та Малих Реміт, які віддали
честь та шану Великому нашому Кобзареві. З початку біля погруддя Тараса
Шевченка, яке знаходиться у місті Лугож біля української православної церкви
відбулася поминальна служба за Тараса Шевченка. Протоієрей наших українських
церков з Банату, пан отець Ілля Альбічук
провів разом з іншими священиками поминальну службу. Біля погруддя Тараса
Шевченка, члени Лугожського хору Шовкова трава» під керівництвом виховательки Савани
Альбічук, заспівали пісні на слова Тараса Шевченка такі як: Реве та стогне Дніпр широкий, Думи мої, думи мої. Голова Тіміської філії СуР-у Юрій Глеба та інші запрошені
гості звернулися з привітальними промовами до учасників церемонії. Потім були
покладені квіти та вінки до погруддя Шевченка, а опісля всі присутні направилися
до залу Університету імені Йосифа Константина Дрегана, де пройшов гарний
концерт. У концертному залі голова СуР-у Микола Мирослав Петрецький та радник у
Міністерстві освіти Ельвіра Кодря розказали коротко про діяльність і творчість
Шевченка. Потім на сцені виступили учні, які вивчають українську мову та учні ліцею імені Юлії
Хашдеу, український відділ.

Новиною цього річного заходу присвячену відзначенню Тараса Шевченка був
виступ учнів IX класу
ліцею імені Юлії Хашдеу. Деталі подає учителька Анна Берегій: Учні IX-го класу ліцею імені Юлії Хашдеу, підготовлені вчителькою
Віолетою Лазарчук та мною, представили уривок поеми Катерина. Вистава була дуже
цікавою для публіки, оскільки вона вперше була поставлена на сцені у Лугожі.
Учні зіграли гарно але трохи з емоціями, бо вони вперше виступили на сцені так
би мовити у ролях акторів. Для них це було трохи важко, але після численних репетицій,
вони представилися досить гарно. Після закінчення вистави, присутня публіка щиро поздоровляла
їх.

Твори Тараса Шевченка містять багато ідей, які відіграють важливу роль у
житті нації. Шевченкові поезії та поеми виховують любов до рідної мови та рідного
народу. Анна Берегій: Я думаю,
що так як для інших українців з других повітів, так і для українців Тіміського
повіту Тарас Шевченко означає наша сила, наша слава. І так як він нам наказував, щоб не забувати пом’янути його
у сім’ї великій незлим тихим словом, так і українці Тіміського повіту, 9 березня, пом’янули Шевченка у банатській українській сім’ї. Вони пригадали як навчав Шевченко боротися та не цуратися
своєї мови. На мою думку, немає такого українця, який би не знав хоч одну
строфу або вірш Кобзаря. Шевченко навчав нас любити свій народ. Отож, ми
намагаємося навчати наших учнів та дітей шанувати і читати вірші Шевченка, щоб вони
зрозуміли чому так боровся Шевченко, для кого він боровся і чому він так любив
Україну та український народ. Любов Тараса Шевченка до України, до українського
народу хай буде для нас всіх великим прикладом.

Вже стало традицією, щоб кожного року в місяці березні українська громада
Румунії вшановувала пам’ять Тараса
Шевченка – апостола українського народу. Урочисті заходи, присвячені Великому Кобзареві організуються у всіх регіонах, де компактно проживають
етнічні українці, місцевими філіями Союзу
українців Румунії.

Данину шани Кобзареві
віддали і українці Банату, які 9
березня у місті Лугож (захід країни)
Тіміського повіту відзначили 204-річчя від дня народження великого письменника, генія, художника і
мислителя Тараса Шевченка. У заході взяли участь представники Союзу українців
Румунії, Міністерства освіти, Повітового шкільнoгo інспекторату, української громади, органів місцевого
самоврядування тощо. Після проведення
поминальної служби біля погруддя Тараса Шевченка, розташованого неподалік Української
православної церкви, у залі Університету імені Йосифа Константина Дрегана відбувся концерт за участю учнів етнічних українців.

Учителька Анна Берегій, яка
була присутня на урочистостях, організованих у місті Лугож Тіміського
Повіту розповість як відбулося свято
присвячене Великому Кобзареві: Тарас Шевченко пробуджував національну
свідомість українського народу та своєю творчістю вніс великий внесок у формуванні
сучасної української літературної мови. Українська громада Тіміського повіту
відсвяткувала 9 березня цього року свято Тараса Шевченка. Ми мали велику честь прийняти високих гостей – радника у Міністерстві
освіти та голову Комісії з питань освіти СУР-у Ельвіру Кодрю та голову СУР-у і депутата у Парламенті Румунії від українців Миколу Мирослава
Петрецького. У цьому заході взяли участь учні гімназійних шкіл та учні
українського відділу ліцею імені Юлії Хашдеу, а також художні колективи з села П’єтроасе, Штюки, Бетгаузен та Малих Реміт, які віддали
честь та шану Великому нашому Кобзареві. З початку біля погруддя Тараса
Шевченка, яке знаходиться у місті Лугож біля української православної церкви
відбулася поминальна служба за Тараса Шевченка. Протоієрей наших українських
церков з Банату, пан отець Ілля Альбічук
провів разом з іншими священиками поминальну службу. Біля погруддя Тараса
Шевченка, члени Лугожського хору Шовкова трава» під керівництвом виховательки Савани
Альбічук, заспівали пісні на слова Тараса Шевченка такі як: Реве та стогне Дніпр широкий, Думи мої, думи мої. Голова Тіміської філії СуР-у Юрій Глеба та інші запрошені
гості звернулися з привітальними промовами до учасників церемонії. Потім були
покладені квіти та вінки до погруддя Шевченка, а опісля всі присутні направилися
до залу Університету імені Йосифа Константина Дрегана, де пройшов гарний
концерт. У концертному залі голова СуР-у Микола Мирослав Петрецький та радник у
Міністерстві освіти Ельвіра Кодря розказали коротко про діяльність і творчість
Шевченка. Потім на сцені виступили учні, які вивчають українську мову та учні ліцею імені Юлії
Хашдеу, український відділ.

Новиною цього річного заходу присвячену відзначенню Тараса Шевченка був
виступ учнів IX класу
ліцею імені Юлії Хашдеу. Деталі подає учителька Анна Берегій: Учні IX-го класу ліцею імені Юлії Хашдеу, підготовлені вчителькою
Віолетою Лазарчук та мною, представили уривок поеми Катерина. Вистава була дуже
цікавою для публіки, оскільки вона вперше була поставлена на сцені у Лугожі.
Учні зіграли гарно але трохи з емоціями, бо вони вперше виступили на сцені так
би мовити у ролях акторів. Для них це було трохи важко, але після численних репетицій,
вони представилися досить гарно. Після закінчення вистави, присутня публіка щиро поздоровляла
їх.

Твори Тараса Шевченка містять багато ідей, які відіграють важливу роль у
житті нації. Шевченкові поезії та поеми виховують любов до рідної мови та рідного
народу. Анна Берегій: Я думаю,
що так як для інших українців з других повітів, так і для українців Тіміського
повіту Тарас Шевченко означає наша сила, наша слава. І так як він нам наказував, щоб не забувати пом’янути його
у сім’ї великій незлим тихим словом, так і українці Тіміського повіту, 9 березня, пом’янули Шевченка у банатській українській сім’ї. Вони пригадали як навчав Шевченко боротися та не цуратися
своєї мови. На мою думку, немає такого українця, який би не знав хоч одну
строфу або вірш Кобзаря. Шевченко навчав нас любити свій народ. Отож, ми
намагаємося навчати наших учнів та дітей шанувати і читати вірші Шевченка, щоб вони
зрозуміли чому так боровся Шевченко, для кого він боровся і чому він так любив
Україну та український народ. Любов Тараса Шевченка до України, до українського
народу хай буде для нас всіх великим прикладом.

9 березня 2017 року
виповнилося 203 роки від дня народження надзвичайно талановитого українського лірика, поета і прозаїка,чудового драматурга, вражаючого
художника, пристрасного етнографа і фольклориста, відомого політичного та
громадського діяча, дисидента та солдата – Тараса Григоровича Шевченка. Він був
великим народним пророком, мислителем, генієм. Його роботи продовжують займати
чільне місце в літературі та мистецтві, а його особиста доля «нерозривно
пов’язана з історією і сьогоденням українського народу, його боротьбою за
незалежність, суверенність і єдність України.» Т. Г. Шевченко вважається
основоположником нової української літератури, родоначальником її
революційно-демократичного напряму, істинно народним поетом. Загальновизнано,
що його творчість «внесла в нашу літературу багатство тем і жанрів, прилучила
її до кращих досягнень світової літератури». Він розвинув і утвердив певний
склад словника і граматичний лад української мови, які стали нормою і зразком
для письменників, преси, театру тощо. Твори українського митця відомі сьогодні
в багатьох країнах світу. Їх перекладено мовами понад 100-а народів.

В Україні та поза її межами святкують цю дату
кожнорічно. 18 березня пройшов захід присвячений народженню Т.Г.Шевченка і у
Клужі. Представники української громади зібрались на факультеті іноземних мов,
відділ української мови та літератури при Клузькому Університеті імені
Бабеша-Бойоя. Відкриваючи захід, голова місцевої повітової організації Союзу
українців Румунії, пан доктор лектор І.Гербіль розповів про дві акції -у місті Лугож та в Бухаресті -
приурочені березневим святкуванням, на яких він був присутній.

На зустрічі першу
доповідь: «Тарас Шевченко – символ українського національного духу» на
румунській мові зачитав один з організаторів заходу – Лівіу-Григорій Романюк,
голова молодіжної організації СУР-у. Проводячи нас життєвим і творчим шляхом
Шевченка промовець відзначив постійний зв’язок творця з рідним народом,
відбиттям у його творах тодішнього жахливого становища українців та їх славного, войовничого минулого.Крім того майже кожен твір
Тараса Григоровича – це заклик любити свій народ і край, осуд усякої неправди і
неволі, осуд насильства, лицемірства і соціальної несправедливості. Завдяки цим
рисам твори Шевченка здобули неочікуваної популярності, завоювали любов і
повагу серед усіх прошарків тодішнього суспільства. Але найголовніше -поет
просто і чітко писав про вічні проблеми моралі і духу, які його так сильно
хвилювали: любов, віра, правда, добро і щастя. Через те слова нашого великого
поета залишаються і нині духовною зброєю українців. Через те у його слові і по
сей день шукають втіхи, рятунку і підтримки, черпають силу, знаходять натхнення.
Шевченко продовжує надихати не одне
покоління на боротьбу з пригніченнями. Його твори були, є і будуть рушійною
силою у боротьбі українського народу за волю, справедливість та суверенітет.

Тематично спорідненою
була наступна робота, зачитана першокурсницею Сарою-Мартою Деак: «Тарас Г.
Шевченко – борець за долю українського народу». На її думку «походженням,
становищем та популярністю Шевченко – виняткове явище … у світовій
літературі». У цитатах відомих діячів з усіх кутків світу було підкреслено
вплив і значення творчості українського творця на розвиток світової культури.
Автор прослідкувала в усій Шевченковій творчій спадщині розвиток його
бачення боротьби за права пригноблених,
за їх волю і щастя.
«На моє переконання, Тарас Шевченко -
один з найпалкіших борців за долю українського народу. Він боровся, але не
проливав крові. Його зброєю були перо та слово. Шевченко об’єднував навколо
себе українців…, зігріваючи їхні серця та закликаючи до боротьби за
найцінніше: за родину, державу, суспільство, народ…»- підсумувала
студентка. Шкода, що поет не дожив всього лиш 2-ох тижнів до скасування
кріпосного права проти якого він так запально висловлювався.

Протягом заходу було
декілька художніх моментів у виконанні студентів та членів молодіжної організації
СУР-у. Шевченкові вірші були згруповані по тематиці і з серцем зачитані
виконавцями на українській та румунській мовах. Найсильнішим було цитування
«Лілеї» Світланою-Юліаною Поліанчук, яке я чую не вперше, але воно кожного разу
хвилює мене до сліз. Цікавими були і уривки про дівоче кохання з різних творів
Шевченка, розділені та зачитані у 3-и етапи: зародження кохання, його
несповнення та трагічна розв’язка. Організатори підібрали й декілька
найвідоміших пісень на слова Тараса Григоровича, з виконанням яких вдало
справився хор клузького Союзу українців Румунії.

Шевченко-художник
займає одне з найпочесніших місць в українському образотворчому мистецтві. Та
ми чомусь не так часто згадуємо про його досягнення у живописі. Часто ніби
забувається, що в першу чергу у Шевченка проявився хист саме до малювання. Й
викупляли з кріпацтва його саме за цей талант. Про все це йшлося у роботі:
«Тарас Шевченко – художник», яку зпрезентувала Олександра Маностирліу. Було
згадано декілька найвідоміших Шевченкових робіт, у тому числі зі збірки
«Мальовнича Україна». Йшлося про їхню тематику, символіку, значення. Автор
підкреслила жанрове різноманіття творів Шевченка у цій галузі мистецтва:
гравюри, портрети, пейзажі виконані у техніці акварелі, сепії, офорту, масляного
живопису. Збереглося 835 художніх творів на різні теми з різних періодів
Шевченкового життя. Ще понад 270 вважаються втраченими. «Творчість цієї великої людини… займає велике місце в українському
мистецтві. Його…живопис… розкрив життя і побут простого люду. …Він не
тільки повідав про тяжку долю і працю людини, але й показав її зовнішню та
внутрішню красу…» – наголосила автор.

Шевченкові чудові малярські роботи залишили невмирущий
слід у серцях мільйонів. А гостре слово забепечило йому безсмерття.Бо минуло вже майже 2 століття від дня їхньої появи на
світ, а їх значущість абсолютно не зменшилася. З під пера українського пророка
вийшли твори переповнені силою його духу, глибиною його віри та його несхитною
волею до боротьби, його впевненістю та рішучістю. Вони вчать нас гордитися тим,
що ми українці, підтримують у нашій сьогоднішній боротьбі, спонукають нас бути
правдивими, добрими і чесними у своїх почуттях та вчинках. Шевченкові слова переконують українців, що
доля наша у наших руках. Тож потрібно дбати і про себе, і про Україну, вчитися
на помилках історії та думати про майбутнє. «Кожна думка має велику силу. ..Мрійте тільки про хороше – це наше
майбутнє, майбутнє наших дітей, Вітчизни, людства, планети. І будьте Творцем
Майбутнього! … Діймо вже сьогодні! …бо ми – нова сторінка історії…» – закликала
нас усіх і Сара-Марта Деак у своїй роботі.(Автор: Ольга Сенишин)

9 березня виповнилось 203-роки з дня народження великого письменника, генія, художника і мислителя Тараса Шевченка. З цієї нагоди у всіх повітах
Румунії, де компактно проживають етнічні українці, відбулися урочисті
заходи присвячені Великому Кобзареві, організовані
місцевими філіями Союзу українців Румунії.

Данину шани Кобзареві віддали і українці Банату, 4 березня у місті Решіца
Караш-Северінського повіту, а 10 березня
у місті Лугож Тіміського повіту, де біля української православної церкви від
минулого року стоїть погруддя Тараса Шевченка.

Викладач музики, композитор,
диригент та збирач фольклору Іван Лібер із села Копачеле,
Караш-Северінського повіту, який був присутній на заходах, розповість про те, як пройшло свято, присвячене
Тарасу Шевченку, організоване у місцевості Решіца: 4 березня в міському театрі Решіца зійшлася публіка для того щоб побачити
як українці відзначають українського національного поета Тараса Шевченка.
Виступили на сцені українські художні колективи з Караш-Северінського повіту а
саме: змішаний хор Голос
українців, який діє при Караш-Северінській організації
СУР, маленький вокальний гурт «Зелена ліщина, гурт Червона калина з Корнуцелу, який був заснований поетом Іваном
Шмуляком. Крім пісень на слова Шевченка, були декламовані вірші великого поета
учнями та дорослими, хористами. З вітальною промовою до учасників звернувся голова місцевої організації Сур-у інженер Данієль Басараб,
який підкреслив значення цього свята. Був
відмічений той факт, що свято присвячене Тарасу Шевченку організується кожного
року в березні, по черзі, у всіх місцевостях повіту, де проживають етнічні українці,
в Аніні, Копичеле, Карансебеші тощо. Після вітальних промов, була виконана
пісня Хай живе українська родина, пісню яку ми виконуємо на початок кожного заходу,
щоб пробудити український дух. Після цього була виконана пісня Реве та стогне Дніпр широкий, а потім учень
з місцевості Корнуцеле продекламував вірш Мені тринадцятий минало. Далі були виконані пісні Думи мої, думи мої, а потім Заповіт. Були також виконані й авторські та
народні пісні в обробці, серед яких Ой зацвіла ліщинонька, За горою
високоюОй з-за гори
високої. Були декламовані по два-три
вірші на слова Шевченка після кожної пісні. Концерт був добре прийнятий глядачами.
Після концерту, всі художні колективи зробили фото на згадку, а потім всі
зібралися у ресторані, де також не обійшлося без пісень, оскільки добре відомий
той факт, що українці дуже люблять співати, в тому числі українці Банату.

Учителька
Анна Берегій, яка була
присутня на святкових урочистостях,
організованих у місті Лугож Тіміського Повіту, будучи ведучою концертної програми, поділилася з нами своїми враженнями: Це був для нас день
глибокого почуття, день можна сказати безсмертного Тараса Шевченка, бо він
завжди живе з нами. Перша частина відбулася біля бюсту Тасара Шевченка, який стоїть
біля української православної церкви. Приїхали гості різних організації Сур-у,
з Бухаресту, на чолі з головою та депутатом Миколою Мирославом Петрецьким.
Приїхали голови повітових організацій СУР-у з Мараморощини, Буковини, Бухаресту,
Ясс, Тульчі, Араду віддати честь і шану Великому Кобзареві. Українці міста
Лугож зустріли гостей з хлібом і сіллю. Було багато, багато гостей. Голова
Тіміської організації СУР Юрій Глеба відкрив свято і привітав всіх присутніх,
потім делегації сурівських організацій поклали вінки до погруддя Шевченка. У своїй промові голова СУР-у Микола Мирослав Петрецький підкреслив значення
цього свята, вшанування Тараса Шевченка та згадав, що він впевнений, що всі прибули, щоб вшанувати незлим тихим словом того, котрий боровся за долю України,
за долю українців. Він коротко розказав і про життя і творчість Тараса
Шевченка. Біля бюсту Шевченка виступили Лугожський хор Шовкова трава, який виконав пісню Реве та стогне Дніпр широкий а також учні Технічного ліцею імені Валерія
Браніште, які виконали пісні Думи мої, думи
мої, Заповіт, Садок вишневий коло хати.Після цього в українській православні церкві Святого Володомира,
українські священники, на чолі з протоєреєм Іллею Албічуком, відправили
панахиду по Тарасу Шевченку. Друга частина заходу відбулася у театрі імені Траяна Грозевеску у місті Лугож.
Виступали художні колективи та учні з міста Лугож, села Штюка, Бирна,
Пєтроса-Маре, діточки українського садочку з міста Лугож. Сюрпризом був
художній колектив Рибалка з місцевості Крішана Тульчанського повіту та учні з
повіту Арад. Завершився концерт гуртом Тріо Грінь з Реметя Міке.
Вони дуже гарно виконали пісні на слова Тараса Шевченка. Гурт Тріо Грінь складається з батька, який грає на пан-флейті, мати на акордеоні та голос, а
дочка на скрипці. Шевченко скликав
нас всіх голосом гнучким, щоби всі українці були разом з ним. Я думаю, що ми
повинні продовжувати його справу, знайти у наших серцях місце для його сильного
духу любові до українців, до свого народу, до України своєї, не тільки у день
його роковин, бо так як писала Уляна Кравченко: А наша слава/ Не вмре не загине/, Наш Тарас Шевченко -/Сонце України.

Слід
нагадати, що у Румунії є 6 пам’ятників і погрудь Шевченка, а саме у Бухаресті, Сігету-Мармацієй, Тульчі, Лугожі, Негостині та
Сату-Маре. Після України це найбільша кількість в Європі. Слід зазначити, що чимало
книг було написано або перекладено про творчість і життя Тараса Шевченка
українськими письменниками з Румунії. Існують також чимало перекладів творів
Тараса Шевченка на румунській мові, а у місті Сігету-Мармацієй Мармамуреського повіту працює єдиний з українською мовою викладання ліцей ім. Тараса
Шевченка.

9 березня виповнилось 203-роки з дня народження великого письменника, генія, художника і мислителя Тараса Шевченка. З цієї нагоди у всіх повітах
Румунії, де компактно проживають етнічні українці, відбулися урочисті
заходи присвячені Великому Кобзареві, організовані
місцевими філіями Союзу українців Румунії.

Данину шани Кобзареві віддали і українці Банату, 4 березня у місті Решіца
Караш-Северінського повіту, а 10 березня
у місті Лугож Тіміського повіту, де біля української православної церкви від
минулого року стоїть погруддя Тараса Шевченка.

Викладач музики, композитор,
диригент та збирач фольклору Іван Лібер із села Копачеле,
Караш-Северінського повіту, який був присутній на заходах, розповість про те, як пройшло свято, присвячене
Тарасу Шевченку, організоване у місцевості Решіца: 4 березня в міському театрі Решіца зійшлася публіка для того щоб побачити
як українці відзначають українського національного поета Тараса Шевченка.
Виступили на сцені українські художні колективи з Караш-Северінського повіту а
саме: змішаний хор Голос
українців, який діє при Караш-Северінській організації
СУР, маленький вокальний гурт «Зелена ліщина, гурт Червона калина з Корнуцелу, який був заснований поетом Іваном
Шмуляком. Крім пісень на слова Шевченка, були декламовані вірші великого поета
учнями та дорослими, хористами. З вітальною промовою до учасників звернувся голова місцевої організації Сур-у інженер Данієль Басараб,
який підкреслив значення цього свята. Був
відмічений той факт, що свято присвячене Тарасу Шевченку організується кожного
року в березні, по черзі, у всіх місцевостях повіту, де проживають етнічні українці,
в Аніні, Копичеле, Карансебеші тощо. Після вітальних промов, була виконана
пісня Хай живе українська родина, пісню яку ми виконуємо на початок кожного заходу,
щоб пробудити український дух. Після цього була виконана пісня Реве та стогне Дніпр широкий, а потім учень
з місцевості Корнуцеле продекламував вірш Мені тринадцятий минало. Далі були виконані пісні Думи мої, думи мої, а потім Заповіт. Були також виконані й авторські та
народні пісні в обробці, серед яких Ой зацвіла ліщинонька, За горою
високоюОй з-за гори
високої. Були декламовані по два-три
вірші на слова Шевченка після кожної пісні. Концерт був добре прийнятий глядачами.
Після концерту, всі художні колективи зробили фото на згадку, а потім всі
зібралися у ресторані, де також не обійшлося без пісень, оскільки добре відомий
той факт, що українці дуже люблять співати, в тому числі українці Банату.

Учителька
Анна Берегій, яка була
присутня на святкових урочистостях,
організованих у місті Лугож Тіміського Повіту, будучи ведучою концертної програми, поділилася з нами своїми враженнями: Це був для нас день
глибокого почуття, день можна сказати безсмертного Тараса Шевченка, бо він
завжди живе з нами. Перша частина відбулася біля бюсту Тасара Шевченка, який стоїть
біля української православної церкви. Приїхали гості різних організації Сур-у,
з Бухаресту, на чолі з головою та депутатом Миколою Мирославом Петрецьким.
Приїхали голови повітових організацій СУР-у з Мараморощини, Буковини, Бухаресту,
Ясс, Тульчі, Араду віддати честь і шану Великому Кобзареві. Українці міста
Лугож зустріли гостей з хлібом і сіллю. Було багато, багато гостей. Голова
Тіміської організації СУР Юрій Глеба відкрив свято і привітав всіх присутніх,
потім делегації сурівських організацій поклали вінки до погруддя Шевченка. У своїй промові голова СУР-у Микола Мирослав Петрецький підкреслив значення
цього свята, вшанування Тараса Шевченка та згадав, що він впевнений, що всі прибули, щоб вшанувати незлим тихим словом того, котрий боровся за долю України,
за долю українців. Він коротко розказав і про життя і творчість Тараса
Шевченка. Біля бюсту Шевченка виступили Лугожський хор Шовкова трава, який виконав пісню Реве та стогне Дніпр широкий а також учні Технічного ліцею імені Валерія
Браніште, які виконали пісні Думи мої, думи
мої, Заповіт, Садок вишневий коло хати.Після цього в українській православні церкві Святого Володомира,
українські священники, на чолі з протоєреєм Іллею Албічуком, відправили
панахиду по Тарасу Шевченку. Друга частина заходу відбулася у театрі імені Траяна Грозевеску у місті Лугож.
Виступали художні колективи та учні з міста Лугож, села Штюка, Бирна,
Пєтроса-Маре, діточки українського садочку з міста Лугож. Сюрпризом був
художній колектив Рибалка з місцевості Крішана Тульчанського повіту та учні з
повіту Арад. Завершився концерт гуртом Тріо Грінь з Реметя Міке.
Вони дуже гарно виконали пісні на слова Тараса Шевченка. Гурт Тріо Грінь складається з батька, який грає на пан-флейті, мати на акордеоні та голос, а
дочка на скрипці. Шевченко скликав
нас всіх голосом гнучким, щоби всі українці були разом з ним. Я думаю, що ми
повинні продовжувати його справу, знайти у наших серцях місце для його сильного
духу любові до українців, до свого народу, до України своєї, не тільки у день
його роковин, бо так як писала Уляна Кравченко: А наша слава/ Не вмре не загине/, Наш Тарас Шевченко -/Сонце України.

Слід
нагадати, що у Румунії є 6 пам’ятників і погрудь Шевченка, а саме у Бухаресті, Сігету-Мармацієй, Тульчі, Лугожі, Негостині та
Сату-Маре. Після України це найбільша кількість в Європі. Слід зазначити, що чимало
книг було написано або перекладено про творчість і життя Тараса Шевченка
українськими письменниками з Румунії. Існують також чимало перекладів творів
Тараса Шевченка на румунській мові, а у місті Сігету-Мармацієй Мармамуреського повіту працює єдиний з українською мовою викладання ліцей ім. Тараса
Шевченка.

29 жовтня 2016 року, в місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, відбулася церемонія відкриття погруддя Тараса Шевченка, перед Українською православною церквою. У відкритті погруддя Шевченка взяв участь міністр закордонних справ Румунії Лазер Коменеску та міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Також були присутні Голова Європейського Конгресу українців Ярослава Хортяні з Угорщини, Голова секретаріату Товариства Україна-Світ Алла Кендзера, Голова Всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний, представники українських організацій із Франції, Хорватії, гості із України, представники румунської влади, керівництво та представники СУР-у та чимало людей.

Погруддя було зведено за кошти заступника голови Верховинської районної державної адміністрації Ярослава Скуматчука та Союзу Українців Румунії. Майстер спорудження погруддя, тоноване під бронзу є прикарпатський скульптор Володимир Довбенюк.

Голова Союзу Українців Румунії Мирослав Петрецький, який виступив організатором цієї події ствердив: Це одна із найголовніших подій, яку організував СУР за останні роки. Має величезне значення, оскільки Румунія стала другою, після України країною, за кількістю пам’ятників зведених Тарасу Шевченку. Таким чином у Румунії є вже шість пам’ятників, а саме: у Бухаресті, Лугожі, Тульчі, Сату-Маре, Негостині. а тепер у Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, де проживає найчисельніша українська громада. Це було бажання українців, враховуючи і той факт, що у Сігету-Мармацієй працює єдиний український ліцей, який носить ім’я Тараса Шевченка в Румунії. На мою думку це надзвичайна подія яку міг зорганізувати СУР. Таким чином дізналися і румуни, що означає для нас українців з Румунії Тарас Шевченко. Після відкриття погруддя пройшов концерт у Музичній школі. Виступили гурти із Мараморощини, Сучави, Києва, Верховини. Дуже приємний для нас був той факт, що були присутні міністри закордонних справ Румунії та України. Глава української дипломатії дивився весь концерт. Він був дуже приємно вражений цією подією. Він ствердив, що впевнений у тому, що українська справа йде вперед і таким чином є хто би захищав права українців. Погруддя Тарасу Шевченку подарував нам Ярослав Скуманчук, заступник голови Держадміністрації району Верховини. Він оплатив цей бюст, а зробив його скульптор Володимир Довбенюк із Івано-Франківська. Постамент та оновлення парку де був поставлений пам’ятник, а також організування концерту відбулося за коштами СУР-у. Хоча падав сильний дощ, я був приємно вражений, бачивши так багато людей, зал був переповнений. Всі ствердили, що є одним із найкращих пам’ятників присвячених Шевченку мабуть у всьому світі, оскільки лише два таких пам’ятники у світі, один в Україні та інший у Румунії, враховуючи його величину, але що представляє молодого Тараса Шевченка.

Скуматчук Ярослав, заступник голови Верховинської районної державної адміністрації, донор погруддя сказав: Це був задум та зорганізована справа СРУ-ом. Під час мого візиту до Румунії у 2014 році, ми хотіли поставити погруддя Тараса Шевченка біля українського ліцею. Але так сталося, що тільки тепер на решті було зведено погруддя Тараса Шевченка на центральній площі міста біля української православної церкви. Я його подарував найбільшій громаді українців із Мараморощини, особисто, від себе, як від громадянина України, бо Марамуреш є серце українства Румунії.

Голова Європейського Конгресу українців Ярослава Хортяні з Угорщини поділилася своїми враженнями від участі у церемонії відкриття погруддя Тараса Шевченка: Для мене сьогодні була історична подія, як це було і для українців Румунії та українців всього світу, тому що там де відновлюється пам’ятник великій людині, яку пов’язують зі історією, то завжди це історичний день, а тим більше що це пов’язано із Тарасом Шевченком. І навіть якщо він не бував на території Румунії, адже тут живуть українці, які є часткою українського народу. У моїй промові я сказала, що склалася така складна ситуація, а саме що одна країна- сусід вбиває наших синів, братів, наших батьків, а інша країна-сусід сприяє у тому, щоб був встановлений пам’ятник українському пророку, великому Кобзареві. Пам’ятник стоїть у чудовому місці напроти української православної церкви. Для українців Мараморощини і не лише є місце де прийти і схилити голови, покладати квіти, також для молоді, оскільки пам’ятник недалеко від українського ліцею імені Тараса Шевченка. Це просто символічно, як кажуть, сам Бог волів, щоб там був цей пам’ятник. Розмовляючи із державним секретарем Міністерства закордонних справ Румунії, з міністром зовнішніх справ України, ми подякували за все сприяння, за підтримку, адже сама присутність двох міністрів на відкритті пам’ятника це дуже багато значить, бо не всюди відкривають пам’ятники на такому високому рівні. Я так рахую, що від сьогоднішнього дня в українців Мараморощини з’явився величезний символ, символ їхньої такої остаточної присутності на ці землі, адже ви є автохтонними, ви не діаспора. З пам’ятником Тараса Шевченка ви розкинули ці кордони, які є між Україною та українцями світу. З іншого боку, концерт пройшов чудово, на високому рівні. Ваші колективи і танцювальні ансамблі прекрасні. У вас прекрасний фольклор, якого треба зберегти та продовжувати. Були присутні також колективи із України, Хорватії, Франції. Це не був просто концерт, відкриття погруддя та величання нашого Кобзаря, це було також єднання українців Європи.

29 жовтня 2016 року, в місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, відбулася церемонія відкриття погруддя Тараса Шевченка, перед Українською православною церквою. У відкритті погруддя Шевченка взяв участь міністр закордонних справ Румунії Лазер Коменеску та міністр закордонних справ України Павло Клімкін. Також були присутні Голова Європейського Конгресу українців Ярослава Хортяні з Угорщини, Голова секретаріату Товариства Україна-Світ Алла Кендзера, Голова Всесвітньої координаційної ради Михайло Ратушний, представники українських організацій із Франції, Хорватії, гості із України, представники румунської влади, керівництво та представники СУР-у та чимало людей.

Погруддя було зведено за кошти заступника голови Верховинської районної державної адміністрації Ярослава Скуматчука та Союзу Українців Румунії. Майстер спорудження погруддя, тоноване під бронзу є прикарпатський скульптор Володимир Довбенюк.

Голова Союзу Українців Румунії Мирослав Петрецький, який виступив організатором цієї події ствердив: Це одна із найголовніших подій, яку організував СУР за останні роки. Має величезне значення, оскільки Румунія стала другою, після України країною, за кількістю пам’ятників зведених Тарасу Шевченку. Таким чином у Румунії є вже шість пам’ятників, а саме: у Бухаресті, Лугожі, Тульчі, Сату-Маре, Негостині. а тепер у Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту, де проживає найчисельніша українська громада. Це було бажання українців, враховуючи і той факт, що у Сігету-Мармацієй працює єдиний український ліцей, який носить ім’я Тараса Шевченка в Румунії. На мою думку це надзвичайна подія яку міг зорганізувати СУР. Таким чином дізналися і румуни, що означає для нас українців з Румунії Тарас Шевченко. Після відкриття погруддя пройшов концерт у Музичній школі. Виступили гурти із Мараморощини, Сучави, Києва, Верховини. Дуже приємний для нас був той факт, що були присутні міністри закордонних справ Румунії та України. Глава української дипломатії дивився весь концерт. Він був дуже приємно вражений цією подією. Він ствердив, що впевнений у тому, що українська справа йде вперед і таким чином є хто би захищав права українців. Погруддя Тарасу Шевченку подарував нам Ярослав Скуманчук, заступник голови Держадміністрації району Верховини. Він оплатив цей бюст, а зробив його скульптор Володимир Довбенюк із Івано-Франківська. Постамент та оновлення парку де був поставлений пам’ятник, а також організування концерту відбулося за коштами СУР-у. Хоча падав сильний дощ, я був приємно вражений, бачивши так багато людей, зал був переповнений. Всі ствердили, що є одним із найкращих пам’ятників присвячених Шевченку мабуть у всьому світі, оскільки лише два таких пам’ятники у світі, один в Україні та інший у Румунії, враховуючи його величину, але що представляє молодого Тараса Шевченка.

Скуматчук Ярослав, заступник голови Верховинської районної державної адміністрації, донор погруддя сказав: Це був задум та зорганізована справа СРУ-ом. Під час мого візиту до Румунії у 2014 році, ми хотіли поставити погруддя Тараса Шевченка біля українського ліцею. Але так сталося, що тільки тепер на решті було зведено погруддя Тараса Шевченка на центральній площі міста біля української православної церкви. Я його подарував найбільшій громаді українців із Мараморощини, особисто, від себе, як від громадянина України, бо Марамуреш є серце українства Румунії.

Голова Європейського Конгресу українців Ярослава Хортяні з Угорщини поділилася своїми враженнями від участі у церемонії відкриття погруддя Тараса Шевченка: Для мене сьогодні була історична подія, як це було і для українців Румунії та українців всього світу, тому що там де відновлюється пам’ятник великій людині, яку пов’язують зі історією, то завжди це історичний день, а тим більше що це пов’язано із Тарасом Шевченком. І навіть якщо він не бував на території Румунії, адже тут живуть українці, які є часткою українського народу. У моїй промові я сказала, що склалася така складна ситуація, а саме що одна країна- сусід вбиває наших синів, братів, наших батьків, а інша країна-сусід сприяє у тому, щоб був встановлений пам’ятник українському пророку, великому Кобзареві. Пам’ятник стоїть у чудовому місці напроти української православної церкви. Для українців Мараморощини і не лише є місце де прийти і схилити голови, покладати квіти, також для молоді, оскільки пам’ятник недалеко від українського ліцею імені Тараса Шевченка. Це просто символічно, як кажуть, сам Бог волів, щоб там був цей пам’ятник. Розмовляючи із державним секретарем Міністерства закордонних справ Румунії, з міністром зовнішніх справ України, ми подякували за все сприяння, за підтримку, адже сама присутність двох міністрів на відкритті пам’ятника це дуже багато значить, бо не всюди відкривають пам’ятники на такому високому рівні. Я так рахую, що від сьогоднішнього дня в українців Мараморощини з’явився величезний символ, символ їхньої такої остаточної присутності на ці землі, адже ви є автохтонними, ви не діаспора. З пам’ятником Тараса Шевченка ви розкинули ці кордони, які є між Україною та українцями світу. З іншого боку, концерт пройшов чудово, на високому рівні. Ваші колективи і танцювальні ансамблі прекрасні. У вас прекрасний фольклор, якого треба зберегти та продовжувати. Були присутні також колективи із України, Хорватії, Франції. Це не був просто концерт, відкриття погруддя та величання нашого Кобзаря, це було також єднання українців Європи.