Українська громада Клуж-Напоки зібралася 7 грудня цього року на заході «190 років від народження письменника та фольклориста Степана В. Руданського». Зустріч була організована та проведена Союзом українців Румунії у співпраці з відділом української мови та літератури філологічного факультету Університету ім. Бабеша-Бойоя, як знак заслуженої шани до праці і здобутків талановитого митця. Степан Руданський (1834-1873) був українським поетом, сатириком, перекладачем, етнографом та автором гуморесок (співомовок): нової різновидності гумористично-сатиричних віршованих творів. Праці Руданського – балади, ліричні пісні, романси, віршові гуморески, байки та поеми історичного й алегоричного змісту – були оригінальним явищем в українській літературі шевченківського періоду, a тому привертають увагу та вартують вивчення. «Руданський був одним з вельми небагатьох малоросійських поетів недавнього часу зі справжнім талантом та зі спробами торкнутися нових тем, а не тільки тих, які заїздили попередники й наслідувачі Шевченка», – вказав ще М. Драгоманов по смерті творця.
Щирими вітаннями від голови Союзу українців Румунії пана Миколи Мирослава Петрецького, який невдовзі розпочне вже третій мандат як депутат парламенту від української меншини, розпочав своє вступне слово голова клузької філії СУР пан Іван Гербіл. «В Степані Руданськім… має Україна одного з тих поетів, що за життя писали багато, а за злиднями приватного і публічного життя публікували дуже мало, і яким аж пізно до смерті пощастило у читачів», – процитував пан доцент І. Франка серед слів інших критиків, які відзначають талант С. Руданського, а також відсутність за життя поета попиту на його твори.
Студентка другого курсу Лавінія Сакала у своїй добре збудованій роботі на тему: «Життя і творчість С.Руданського» зачепила головні моменти у походженні та навчанні, творчості та особливостях здобутків «українського поета, фольклориста і етнографа, відомого своїм літературним внеском і прагненням зберегти українські народні традиції». Вона зазначила сільське походження майбутнього поета, яке «глибоко вплинуло на його творчість, яка рясніє фольклорними образами та сюжетами, пов’язаними з життям простих людей». Доповідачка говорила не тільки про освіту Руданського, його важке життя на невелику зарплату лікаря у Ялті в Криму, відданість роботі та ранню смерть через епідемію холери. Вона також розповіла про основні літературні жанри в творчості Руданського, про його найкращі твори та про нечисельне їхнє видання. Було згадано і про його цінну для етнології та літературознавства колекцію український фольклору: пісні, казки, прислів’я. «Хоча Степан Руданський не отримав широкого визнання за життя, його творчість продовжує надихати покоління читачів і письменників. Тонкий гумор, любов до фольклору та поетичний талант роблять його знаковою постаттю української літератури», – підкреслила вона на завершення.
«Творча оригінальність поета найповніше реалізована ним у жанрі гуморесок. Саме тут найвиразніше проявляються грані його таланту», – такими словами розпочав свою доповідь «Про віршові гуморески у творчості Степана Руданського» пан доцент Іван Гербіл. Викладач в першу чергу зазначив, що «з іменем Руданського пов’язане завершення формування в українській поезії віршованої гуморески як жанру…, яка віддавна побутувала в усній і писемній українській традиції». Першоджерелами цих гуморесок, на думку доповідача, є народні анекдоти, побутові казки, поетична переповідь мандрівних сюжетів та бувальщини, які торкаються представників чи не всіх суспільних верств. Руданський вибудував цілу «панораму людського життя … із специфічно подільським колоритом». Викладач розглянув теми та різноплановість, стиль та авторську позицію, комізм та добір об’єктів смішного, а також мотиви, засоби, художні методи тощо у гуморесках цього автора. Йшлося й про чималу кількість гуморесок еротичного змісту в доробку митця, про їхнє значення і особливості. «У контексті української поезії 50-60-х років творчість Руданського все чіткіше бачиться вельми неординарною за своїми світоглядними, людинотрактуючими характеристиками», – виділив пан Іван Гербіл. Він підкреслив у висновок: «Гумор Руданського і – ширше – його духовна позиція становили сильну своєю нігілюючою потужністю ревізію тогочасного стану загального буття, були одним із рішучих проривів індивіда до своєї внутрішньої свободи, співвідносячись у цьому з лінією, прокладеною Т. Шевченком у поезії «трьох літ» та пізнішого періоду.»
«Степан Руданський. Біографічний нарис» була тема презентації студентки другого курсу Танії Фіріщак. Згадуючи про молоді роки творця та про його конфлікт з батьком, дівчина розкрила позицію та наміри Руданського такою цитатою: «Не слухає батько моєї мови, зате мене і по смерти, може, послухають чотирнадцять мільйонів моїх одномовців. Батько, може, не любить свою мову через те, що нею говорять у нас мужики, – а нібито в Московщині не говорять мужики по-московській? Да і чим ми лучче від мужика? Всі ми рівні і в Бога, і в натури». Початок творчості поета припадає на період навчання в Петербурзі, де він «починав як поет-романтик, але з часом в його творчості побільшало громадянської лірики, гуморесок (співомовок), віршованих перекладів із польської, чеської, сербської мов». Доповідачка також звернула увагу на діяльність Олени Пчілки, І. Франка та інших в «систематизації та публікації творів Степана Руданського, які за життя поширювалися переважно в рукописах». А збірники народних пісень, упорядковані Руданським, були виявлені вже радянськими фольклористами. Їх вперше видали 1972 році у Києві. Термін «співомовки» за віршованими гуморесками Руданського закріпив І. Франко, хоча сам автор цим словом називав усі свої твори. Тепер «співомовками» називають твори, які відносяться до «унікального поетичного жанру, заснованого на фольклорі, який поєднує гумор, сатиру та соціальні спостереження».
Не обійшлося на події і без прослуховувань відомих і цікавих творів Руданського. Гуморестки «Циган на сповіді» та «Турки i козак» зачитав в кінці свого виступу голова клузької філії СУР пан І. Гербіль. Доповнили різношарову палітру співомовок твори «Добре торгувалось», «Свиня», «Треба всюди приятеля», «Варенікі» та «Кінь і циган», які зачитала редактор дитячого журналу «Дзвоник» О. Сенишин. Ці дотепні вірші яскраво проілюстрували авторський хист у поєднанні високої поетичної майстерності у зовнішньо простій формі, тонкого гумору або насмішки та відвертої сатири, а також актуальної тематики в рамках вічних людських проблем. Зразком глибокої філософської тематики став запис вірша «Наука» у виконанні Качмаря. Він заставив задуматися не тільки молодь, якій співзвучна тема відходу у світ на навчання, але й старше покоління, які впізнають себе в образах матері чи батька. Одним з найвідоміших зразків ліричної спадщини Руданського напевне є пісня «Повій, вітре, на Вкраїну», яка прозвучала на заході у виконанні А. Солов’яненка. У більш сучасному чутливому виконанні гурту «Пиріг і Батіг» присутні почули пісню «Згадай мене моя мила». Ліричні поезії Степана Руданського з виразними ознаками пісенності і народності продовжують чарувати нас своєю задушевністю. Видається, що сподівання поета справдилися – після смерті його читають мільйони його одномовців. Більше того, його оригінальна творчість захоплює все більше, деякі роботи стали називати народними, а сам автор заслужено отримав «найдорожчий у світі титул – титул народного поета».
(Авторка: Ольга Сенишин)