Tag: свято

19 березня 1895 року на житомирщені народився Максим Тадейович Рильський – поет-лірик, неперевершений перекладач, публіцист, учений, ерудит, громадський діяч, патріот. Його перу належать праці з фольклористики, мистецтвознавства, мовознавства, теорії перекладу. Вагому спадщину він залишив в галузі літературно-художньої критики і літературознавства, етнографії, мистецтвознавства, лінгвістики.

Як учений і критик М. Рильський багато зробив для осмислення історії літератури та її сучасного досвіду. Він був головою Спілки письменників України, обирався депутатом парламенту, очолював інститут мистецтвознавства, фольклору та етнографії АН СРСР, неодноразово нагороджувався високими урядовими нагородами. Людина добра, чуйна і приятельська, інтелигент за походженням, палкий шанувальник і борець за рідну українську мову. Неокласик за основними стильовими ознаками, він збагатив українську поезію новими мотивами й образами, високо підняв культуру українського слова.

120-ту річницю з дня народження цієї постаті відсвядкували у Клузькому Університеті імені Бабеша-Бойоя при кафедрі словянських мов, відділ української мови та літератури за фінансовою підтримкою Союзу українців Румунії. Студентка Клаудія Мокан зачитала першою свою роботу на тему: «Неокласичний стиль поезій Рильського». Рильського заслужено вважають майстром традиційної форми, який відіграв роль новатора в українській ліриці і в ліро-епіці. Він оновив давні поетичні жанри, що звучать і в наші дні як найсучасніші. Йому було 15 років, коли вийшла друком його перша збірка поезій «На білих островах»(1910). Критики вважають, що вже там видно поєднання грецького поняття краси, як гармонії, з барокковим поняттям краси, як сили. Ці наївні, але вправні вірші помітили, а молодий композитор Яків Степовий навіть поклав на музику три вірші збірки. У наступних працях продовжував оспівувати життя у всіх його проявах. Головними скарбами вважав любов, красу і волю.

Доробок Рильского 20-х років – це певний хід на вершини майстерності, дозрівання таланту і власного стилю. Творчість його стали відносити до «неоклясицизму» (новий класицизм). Здавалося б що ж тут поганого? Але поезія незалежна від політичних гасел викликала лють тогочасної влади. Надворі часи затвердження сталінського тоталітарного режиму. Тому на талановитого поета накинулися партійні газети за аполітизм, гедоністичне естетство, декадентство, відірваність від сучасності і соціалістичної революції. Марними були його спроби відстояти право митця на незалежність. У 1931 р. він півроку пробув «під слідством» в увязненні. Там його переломили, «переконали» у необхідності «оспівувати» прогресивну ходу партії та її вождів. Там відбулось трансформування українського поета у радянського. Він був свідомий страшної різниці між вільним і невільничим періодами своєї творчості. І хоча М.Рильський вніс невиміряний внесок у збереження і розвиток української ідентичності у ці жахливі часи та як поет він немов загинув зі своїми товаришами-неокласиками, що пропали у ГУЛАГах.

Переглядаючи документальну стрічку про життя і творчість Максима Тадейовича стала зрозумілою його спрямованість на перекладацьку діяльність, яку він розпочав ще перед арештом. Прагнучи хоч якось говорити про те, в що він вірив, митець зосереджується на перекладах світових класиків – Вольтер, Флобер, Гі де Мопасан, Шекспір, Мольєр, Гете, Гейне, Пушкін, Лермонтов, Блок, тощо. Він являється одним з найвидатніших в українській та світовій літературі майстром художнього перекладу. Зробив неперевершені переклади з 13-ти мов. Він вважав, що переклади збагачують українську мову, поезію і літературу взагалі.

Друга доповідь на тему: «Мотиви лірики Максима Рильського», зачитана студенткою Іонелою-Александрою Ковач, та реферат пана лектора доктора Іоана Гербіля: «Глибокий патріотичний зміст поеми-ораторії «Слово про рідну матір» М. Рильського» перегукуються. Багатство мотивів в ліриці Рильського вражає. До традиційних мотивів української поезії він додав мотиви поезії античної і західньоевропейської. Краса, як така, є постійним мотивом у його творчості. Він усі речі міряв мірилом краси і любові. Крім того одним з найвищих скарбів людини він вважає почуття волі. Воля, яка органічно поєднується у нього із творчістю.

За роки Великої Вітчизняної війни талант Рильського ніби ожив, відродився, по-новому зазвучав з точки зору більшості дослідників. Зявились твори з патріотичними мотивами. «Слово про рідну матір» і багато інших гаряче сприймались і на фронті, і в тилу. Та саме цей невеликий вірш вважається найвизначнішим його твором воєнних років. «Це не просто поема, а поема-ода, поема-гімн, поема-ораторія, масштабне, панорамне полотно тисячолітньої історії України і її розлога поетична географія» – пишуть критики. Сьогодні нам здаються невідповідними згадки про партію, братній російський народ чи інтернаціональну дружбу. Та автор доповіді підкреслив: Рильський саме так писав і ми не маємо морального права вилучати слова з його творів в незалежності від особистих вподобань чи тенденцій часу. Крім того ці ідеї не зменшують вартості цього шедевру української літератури у цілому.

Незважаючи на високі посади і державні нагороди, після закінчення війни творчість Рильського знову неодноразово жорстоко і безпідставно критикують у пресі, згадують про «буржуазність» і «націоналістичність» його творів. Ще у 20-ті дістав прізвисько петлюрівець за рядки «вже й поля жовтіють і синіє небо…» з вірша «Яблука доспіли…». Існують спогади О. Довженка, як Рильський вийшов і поклявся, що в Україні споконвіку небо синє, а пшениця золота!!! У кінці 40-их від очікуваних репресій і арешту врятував його сам Н.Хрущов – колишній перший секретар ЦК КП(б)У – який, кажуть, особисто розмовляв зі Сталіним на цю тему. Заради спарведливості хочу згадати і про творче відродження поета, яке припадає на памятну «відлигу» в житті суспільства, що почалася в середині 50-х років. Поетичні збірки цього останнього періоду гідно вивершують творчу біографію М.Рильського.

На завершення зустрічі декілька творів Рильського зачитали члени групи «Жар-птиця». Правдиве задоволення всі отримали від вправної і зворушливої декларації пана доктора лектора Іоана Гербіля поеми-ораторії «Слово про рідну матір». Саме він заставив відчути майстерність автора, запамятати красу цього твору, помітити переповнююче почуття любові. Рильський відносився до тих, хто вважає, що любити – це одна із сторін нашого буття і від неї відмовлятися не варта. У творах Рильський закликає любити природу, людей, красу, мистецтво, легенди і дійсність; любити все, що нас оточує. В цьому радість повнокровного буття людини, в цьому сенс і глибина її щастя. І нам варто не забувати цього у дні буденні, монотонні; в моменти розпачу чи злості; шукати та дарувати чудове сяйво вічноживої і завждиприсутньої любові. (Ольга Сенишин)

На тлі відносної економічної та соціальної стабільності, а також в умовах позитивних змін після президентських виборів, перші зимові свята румуни відзначили з належною інтенсивністю. У країні, яка входить до десятки найбільш релігійних держав у світі, в якій православними є майже 90% населення, Різдво стало часом для роздумів і радості.

Статистика показує, що сім з десяти румунів дарували подарунки близьким людям. Більшість із них витратив 65 євро на святковий стіл і лише 14 % дозволили собі витратити понад 120 євро. Тим не менш, тільки 1% румунів згадали про нужденних.

У деяких випадках різдвяні подарунки для найбільш нужденних прийшли з-за кордону. Таким чином, понад 20 тисяч дітей у віці від 3 до 13 років, які відвідують навчальні заклади в північних повітах, отримали подарунки з Німеччини. 17 вантажівок, навантажених продовольством і предметами гігієни були розвантажені сотнями румунських та іноземних добровольців в 164 місцевостях. У місті Галац цього року втретє пройшов захід під назвою «Різдво сердець», під час якого 5000 осіб отримали гарячий обід, який включав традиційні різдвяні страви — домашні ковбаси, сальтисон, смажену шматочками свинину та, звичайно, мамалигу.

Різдво було в той же час підтвердженням збереження по всій Румунії обрядових дійств та місцевого фольклору, багатого на колядки і народні звичаї. Деякі колядники представили Румунію за кордоном, як наприклад 30 молодих людей з міста Дробета Турну Северин, які виступили на Міжнародному фестивалі колядок у Відні.

І закордонні румуни відзначили Різдво по-румунські. Наші співвітчизники, які живуть в Мадриді зустрілися, згідно з традицією у церкві Пресвятої Богородиці, найстарішому румунському православному соборі в Іспанії. Вони кажуть, що спільне відзначення християнських свят допомагає їм справитися з тугою за Батьківщиною. Переважно це ті румуни, які не змогли повернутися на свята додому.

Однією з причин цього можуть бути складні погодні умови в країні. На Румунію в цій дні обрушилися сильні снігопади, хуртовини та сильні морози. Унаслідок цього влада була змушена закрити низку автодоріг національного значення та вжити заходів для уникнення перебоїв з електропостачанням населення та забезпечення належного автомобільного, залізничного, морського та річкового сполучення.

Різдво є одним з найулюбленіших свят протягом року. Народження Сина Божого та інші зимові свята відзначаються християнами у всьому світі з радістю і надією на кращий світ, хоча б протягом кількох святкових днів.

Сабіна Їспас, директор Інституту етнографії та фольклору ім. Константіна Бреїлою розповідає: “23 грудня усі починають готуватися до святкового періоду – між Різдвом 25 грудня і днем Святого Іоанна 7 січня. Цей період так і називають — 12-ма святковими днями. Починаючи з 23 або 24 грудня починають колядувати діти. Вони фактично відкривають низку святкових церемоній і ритуалів, повязаних з відповідними зимовими святами. У традиційних громадах найбільш важливим моментом вважається колядування чоловіків уніч з 24 на 25 грудня, що являє собою ритуал інтеграції громади, сімї і кожного члена родини, протягом святкового періоду народження-втілення Ісуса Христа. Спеціальний колядковий репертуар стосувався саме цього ритуалу інтеграції, в ньому згадується будинок і його мешканці, кожен окремо: чоловік, як голова сімї, дружина, діти шлюбного віку, неповнолітні діти тощо. У виняткових ситуаціях є й колядки для мертвих, якщо в хаті хтось помер протягом минулого року. Колядникам за це дають подарунки, серед яких обовязково мають бути калач, вино і шматок спеціально підготовленого мяса.”

У традиційних громадах звичаї збереглися майже без змін протягом століть. Мараморощина (північ країни) є, мабуть, одним з небагатьох регіонів Румунії, де різдвяні традиції залишилися в основному без змін і без впливу сучасного життя. Делія Суйоган, фахівець в галузі етнології Північного університету міста Бая Маре розповідає: “Різдво в Марамуреші надзвичайно красиве. Характерними для нього є гарні ритуали підготовки до Різдва, трьох днів святкування Різдва, а потім відзначення виходу з різдвяних свят. Хочу це підкреслити, тому що кожен з цих етапів характеризується специфічними, добре збереженими, а невиконання одного з них скасовує дію наступного ритуалу. Святий Вечір, наприклад, має чи не більше значення, ніж саме Різдво. Свят-вечір є найбільшим святом в марамуреських селах. Господині готують найважливіші страви, постяться, а на Свят-вечір дуже важливо не їсти взагалі. Кажуть, що той, хто дотримується посту на Різдвяний свят-вечір буде добре жити протягом всього наступного року. Піст на Свят-вечір очищує, щоб бути здоровим цілий рік, бути румяним і взагалі жити добре, як кажуть місцеві жителі.”

Різдвяний стіл, накритий різними традиційними стравами і навколо якого збирається вся родина, є центральним елементом святкування Різдва у всіх традиційних румунських громадах. Про це розповідає етнолог Делія Суйоган: “На Свят-вечір жінка повинна спекти калач, який кладуть на стіл, навколо якого колядують. Йдеться про кільцеподібний калач, який кладуть на святковий рушник, під який ставлять найкраще, найбільш зелене сіно, скошене, висушене спеціально до цих свят. Крім того, теж тепер господиня повинна замісити тісто і калачики для колядників, від найменших до дорослих. Чоловік має принести з горища горіхи, з підвалу – яблука, має прикрасити хату таким чином, аби стіл був в середині кімнати. В цьому регіоні є дуже гарний ритуал зєднання ніг стола ланцюгом. Це робиться, щоб наступний рік був повним, а сімя — разом. Кажуть, що цей ритуал захищає тварин, вони залишаться вдома, не будуть вкрадені і не хворітимуть. Теж чоловік дістає з льоху палінку (традиційний саморобний міцний алкогольний напій), оскільки мусить пригостити нею колядниками, яких зустрічає біля воріт з повними пляшками, запрошуючи переступити поріг хати. На світанку до колядування починають готуватися діти. Першими колядують ватаги з 5-8 дітей. На Мараморощині ці ватаги змішані, не колядують тільки дівчатка або тільки хлопці. Залежить від відносин між ними, бо вони не колядують лише сусідів або мешканців однієї вулиці, а й родичів та друзів. Діти готують торбини і спеціальну мотузку, якою привязують великі калачі, які не вміщують в торбину. Напередодні Різдва діти починають колядувати рано, навіть до полудня і люди радо приймають їх.”

Святковий різдвяний стіл має особливе значення і в Буковині. Перед тим як сісти за стіл, ґазди стають на коліна, щоб помолитися, а всі присутні в цей же час встають з-за столу в знак глибокої духовної поваги. У багатьох буковинських селах після настання темряви, групи хлопців йдуть колядувати із запаленими смолоскипами. Традиційні костюми, які вони носять доповнюються капелюхами, прикрашеними миртом і квітами, зазвичай геранню.

В сучасному суспільстві Різдво, крім виключно духовного смислу, набуло світське значення. Період перед Різдвом є, особливо для городян, шопінг-марафоном. Подарунки для родичів і близьких, ялинка, прикраси та продукти, для приготування страв на різдвяний стіл, незамінних для тих, хто хоче незабутнє свято і, врешті-решт, чудово відпочити у родинному колі та колі у друзів.

СВЯТО – Румуни звідусіль сьогодні відзначають Національний день Румунії. У Бухаресті центральною подією урочистостей став традиційний військовий парад, в якому цього року взяли участь 2700 військовослужбовців, 280 одиниць техніки і 40 літаків. У параді з нагоди Національного дня Румунії взяли участь також військовослужбовці зі Сполучених Штатів Америки, Франції, Польщі, Туреччини та з сусідньої Р.Молдова. Після антикомуністичної революції 1989 року Національне свято Румунії – 1 грудня знаменує собою завершення в 1918 році, наприкінці Першої світової війни, процесу формування єдиної румунської національної держави, шляхом воззєднання всіх історичних румунських провінції, які раніше входили до складу сусідніх багатонаціональних імперій. У своєму посланні з нагоди 1 грудня, міністр закордонних справ Богдан Ауреску, який сьогодні здійснив свій перший закордонний візит до Р.Молдова в якості глави румунської дипломатії, заявив, що цього року Національний день Румунії став символічним початком періоду відзначення 25-річчя від антикомуністичної революції, в якій румунський народ повернув собі гідність.

ВИБОРИ – Чинний президент Румунії Траян Бесеску, новообраний глава румунської держави Клаус Йоханніс та премєр-міністр Віктор Понта привітали перемогу проєвропейських партій на парламентських виборах у Республіці Молдова. На парламентських перегонаї в сусідній країні, за попередніми підрахунками, три проєвропейські партії матимуть в законодавчому органі 54 депутатських місця, у той час як соціалісти і комуністи – 47. Після обробки більшості протоколів, отриманих від виборчкомів, проросійська Партія соціалістів набирає 21% голосів, Ліберал-демократична партія екс-премєр-міністра Влада Філата посіла друге місце отримавши майже 20% голосів, третьою є Партія комуністів колишнього президента Володимира Вороніна – майже 18%. До парламенту також пройшли Демократична партія Маріана Лупу – 16% і Ліберальна партія Міхая Гімпу – 9% голосів. Явка на виборах склала 55,86%, а найактивнішими були жителі Кишинева, де явка перевищила 62%. Після офіційного оголошення результатів виборів новообрані депутати мають обрати майбутнього президента Республіки Молдова.

МВФ – У вівторок до Бухареста прибуде делегація Міжнародного валютного фонду та Європейської комісії. Центральною темою дискусій міжнародних експертів з представниками румунської влади буде проект Державного бюджету Румунії на 2015 рік. За словами румунського міністра з бюджетних питань Даріуса Вилкова законопроект буде внесений у парламент після переговорів з представниками міжнародних кредиторів, близько 10 грудня, і прийнятий до кінця поточної парламентської сесії. Даріус Вилков сказав, що в проекті Держбюджету на наступний рік не передбачено підвищення податків, а навпаки, розглядається можливість вжиття заходів зі скорочення податкового навантаження, таких як скорочення ПДВ. Крім того, особливий наголос був поставлений на інвестиціях з європейських фондів.

ЦЕРКВА – Папа Франциск закликав усіх мусульманських релігійних лідерів, політиків та інтелектуалів чітко і недвозначно засудити ісламістський тероризм. Під час прес-конференції в літаку, на якому він повертався до Риму після історичного візиту в Туреччину, Верховний Понтифік заявив, що він звернувся з подібним проханням і до Президента Туреччини Реджепа Тайіпа Ердогана. У ході третього й останнього дня свого візиту до Туреччини, Папа Франциск і Патріарх Варфоломій I-й виступили за зближення між католицькою і православною церквами, розділеними майже тисячу років, підписавши спільну заяву, в якій вони заявили, що вони ніколи не змиряться з Близьким Сходом без християн. Вони висловили заклопотаність ситуацією християн на Близькому Сході, які опинилися під загрозою джихадистів, а також – спільну стурбованість ситуацією в Україні, закликавши всі сторони налагодити діалог і поважати міжнародне право.

1 грудня 1918 року, Трансільванія обєдналася з Румунією, і таким чином, були закладені основи Великої Румунії. На Національних Зборах в місті Алба-Юлія, тисячі румунів затвердили акт про обєднання з Королівством Румунії. У архівах Центру усної історії Румунського товариства радіомовлення зберігається цінний звуковий документ, що засвідчує імпульс того року, що вважався новим початком після Великої війни 1914-1918 рр. Це голос греко- католицького єпископа Юліу Хоссу, який зачитав народу, що зібрався там, резолюцію Зборів. Мученик, який пережив комуністичні в’язниці, Юліу Хоссу народився в 1885 році і помер 1970-го року. Значення цього документа полягає насамперед у тому, що зберігає голос Юліу Хоссу. По-друге, документ містить політичні, економічні, соціальні і громадянські прагнення румунів тих часів. Запис було зроблено таємно в 1969 році, за рік до смерті видатної людини румунської нації та греко-католицької церкви.

Релігійна складова була для єпископа Юліу Хоссу найважливішим внеском до цієї великої події: “Брати мої! Настав час великих звершень, коли Бог говорить через свій віруючий народ про істину, якої прагнув протягом багатьох століть. Сьогодні, через наше рішення здійснюється Велика Румунія, одна неподільна, і всі ми одноголосно заявляємо, що назавжди об’єднуємось з матір’ю- батьківщиною, Румунією! Я раб Божий, єпископ Юліу Хоссу, зачитав ці слова низьким голосом, але з великою любов’ю до твоєї любові та милосердя, Господи, за те, що ти даруєш нашому народу і нашій країні, і бережи її від усіх небезпек. Щоб вона утверджувалась і росла на правді та істині.”

Але слова Юліу Хоссу мали і реалістичний вимір, оскільки стосувались прагнень всіх тих, хто вірив у створення Великої Румунії: “Національні Збори всіх румунів з Трансільванії, Банату та Угорської країни, яких представляють їх законні представники тут у Алба-Юлія, 1 грудня 1918, утверджують обєднання тих румунів та всіх територій, заселених ними, з Румунією. Національні Збори проголошують, насамперед, невідємне право румунської нації на весь Банат, між річками Муреш, Тисою і Дунаєм. Національні Збори надають вищезгаданим територіям тимчасову автономію, до засідання Установчих зборів, що будуть обрані на основі загального рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні. У звязку з цим, як основні принципи формування нової румунської держави, Національні Збори проголошують наступне: повну національну свободу для всіх співіснуючих націй, кожна з них буде мати право на освіту рідною мовою, своїх представників в адміністрації та юстиції. Кожен співіснуючий народ отримає право на представництво у законодавчому органі і уряді країни, в залежності від кількості населення. Надаватимуться рівні права і повна свобода для всіх релігійних конфесій в державі. Реалізація досконалої демократичної системи в усіх сферах суспільного життя, загального, рівного і прямого виборчого права при таємному голосуванні для обох статей від 21 року, для представлення у селах, повітах і парламенті. Повна свобода преси, зборів і обєднань, вільна пропаганда всієї людської думки, радикальна земельна реформа. Це дозволить селянам мати землю, що найменше для власного прожитку, і обробляти землю з сімєю. Керівним принципом цієї аграрної політики є з одного боку соціальне нівелювання, а з іншого підвищення виробництва. Промисловим робітникам буде забезпечено ті самі права і переваги, як і в найбільш розвинених промислових країнах Заходу”.

Міжнародний вимір цієї події був ясно визначений Юліу Хоссу: “Національні збори висловлюють бажання, щоб Мирний З’їзд сприяв мирному співіснуанню вільних націй таким чином, щоб справедливість і свобода були забезпечені для всіх великих і малих народів в однаковій мірі, і в майбутньому, щоб була виключена війна як засіб врегулювання міжнародних відносин. Румуни, що зібралися на цих Національних Зборах вітають своїх братів на Буковині, що звільнились від ярма австро-угорської монархії і обєднались з Румунією. Національні Збори вітають з любовю та ентузіазмом звільнення пригноблених народів австро-угорською монархією, а саме чехословацький, австро-німецький, югославський, польський та русинський народи, і вирішує, щоб це вітання було донесене всім цим народам. Національні Збори смиренно клоняться перед памяттю тих сміливих румунів, які в цій війні пролили кров за здійснення наш ідеалів віддавши життя за свободу і єдність румунського народу. Національні Збори висловлюють вдячність союзним державам за блискучі битви, які вели наполегливо проти ворога підготовленого протягом багатьох десятиліть для війни і вирвали цивілізацію з лап варварства “.

У 96 років, після акту від 1 грудня 1918 року, слова мученика Юліу Хоссу є заповітом добре зробленої роботи. І це є доказом того, що щаслива та людина, котра живе на волі, а не під тиранією.