Tag: Великдень

ВЕЛИКДЕНЬ – Православні, які складають більшість у Румунії, та греко-католики сьогодні святкують другий день Великодня, на початку тижня, який називають «Світлим». Свято Воскресіння, найбільше у християн, є єдиним, якому присвячено три дні. Протягом цього тижня все перебуває під знаком світла, символу Христового Воскресіння. Звичне привітання з неділі замінено на привітання-сповідь «Христос воскрес! Воістину воскрес!» яким публічно висловлюється віра у Воскресіння Христове. Понеділок Світлого тижня ще називають Білим понеділком і кажуть, що в цей день відчиняються ворота раю і прощення. З точки зору традицій, в цей день існує звичай «обливати» дівчат або кропити оселю свяченою водою. Також у цей день куми ходять до хрещених батьків з паскою, крашанками, а діти – до батьків.

ТРИВАЛІСТЬ ЖИТТЯ – Румунія посідає третє місце з кінця за тривалістю життя в Європейському Союзі – 76,6 років. Принаймні це випливає з останнього аналізу Євростату. Гірші показники мають лише Болгарія та Латвія, в обох країнах тривалість життя нижча за 76 років. Іспанія має найвищу очікувану тривалість життя в ЄС – 84 роки, за нею йдуть Італія та Мальта. Загалом, як показують дані Євростату, тривалість життя найнижча у Східній Європі та трьох країнах Балтії, тоді як жителі Середземномор’я, Скандинавії та Центральної Європи живуть довше. З іншого боку, дані Євростату показують, що в Румунії спостерігається найбільше – на один рік, зростання очікуваної тривалості життя в період з 2019 по 2023 роки.

ДЕСАНТНІ НАВЧАННЯ – З 5 по 24 травня тривають багатонаціональні навчання «Swift Response – 24», які проходять в тому числі на території Румунії. У них беруть участь тисячі солдатів і сотні одиниць техніки з семи країн-членів і партнерів НАТО. Навчання проводить Командування сухопутних військ США в Європі і Африці. Міністерство оборони Румунії заявляє, що вони включатимуть одну з найбільших повітряно-десантних операцій в Європі з часів Другої світової війни, в якій візьмуть участь близько 2000 десантників з Франції, Німеччини, Румунії, Іспанії, США і Нідерландів. Румунія бере участь із 2300 військовослужбовцями і 220 технічними засобами і поставила в розпорядження кілька авіабаз і три полігони. На території Румунії навчання проводяться під керівництвом Збройних сил Німеччини у партнерстві з румунськими сухопутними військами і за підтримки ВПС Румунії.

ПІДПРИЄМНИЦТВО – У першому кварталі цього року кількість ліквідованих компаній в Румунії зросла майже на 15%, до понад 12 000, порівняно з аналогічним періодом минулого року. Принаймні це випливає  з даних, оприлюднених Національним торговельним реєстром. Більшість з них були зареєстровані в Бухаресті та повітах Ільфов (південь), Констанца (південний схід), Клуж (північний захід), Тіміш (захід) та Ясси (північний схід). Галузями, в яких було закрито найбільше фірм, були ремонт автотранспортних засобів, оптова та роздрібна торгівля і будівництво.

ШКОЛИ – У вівторок румунські школярі також відпочивають. Вони повернуться до школи в середу, 8 травня, після першотравневих і великодніх міні-канікул, згідно з календарем на 2023-2024 навчальний рік. Останній модуль завершиться 21 червня, коли розпочнуться літні канікули. Учні, які готуються до ЗНО та бакалаврату, закінчать навчання раніше, ніж інші.

ТУРНЕ – Війна Росії проти України та економічні відносини між ЄС та Китаєм стали центральними темами сьогоднішніх переговорів у Парижі у рамках дводенного державного візиту лідера КНР Сі Цзіньпіна до Франції. Останній заявив у Парижі, що Китай та ЄС, як два великі світові гравці мають посилити свою «стратегічну координацію дій» і залишатися «партнерами» на тлі численних суперечок, починаючи від торгівлі і закінчуючи правами людини. Заява була зроблена на початку тристоронньої зустрічі в Єлисейському палаці за участю президента Франції Еммануеля Макрона і президентки Європейської комісії Урсули фон дер Ляєн. Президент Макрон також закликав до «справедливих правил для всіх» у торгівлі між Євросоюзом та Китаєм. «Майбутнє нашого континенту також дуже чітко залежатиме від нашої здатності продовжувати розвивати відносини з Китаєм у збалансований спосіб», – сказав Еммануель Макрон. «Координація дій» з Пекіном щодо «великих криз» в Україні та на Середньому Сході була «абсолютно вирішальною», додав Еммануель Макрон. «Китай і ЄС мають спільну зацікавленість у мирі та безпеці», – підкреслила також глава ЄС Урсула фон дер Ляєн, підтвердивши свою «рішучість зупинити агресивну війну Росії проти України і встановити справедливий і тривалий мир».

СЕКТОР ГАЗА – Збройні сили Ізраїлю в понеділок почали евакуацію палестинського цивільного населення з Рафаха напередодні очікуваної військової операції Ізраїлю в південній частині Смуги Гази. Про це повідомила ізраїльська радіостанція «Армійське радіо». Ізраїльська армія заявила, що «заохочує жителів східної частини Рафаха переїхати до розташованої неподалік розширеної гуманітарної зони». Через сім місяців після початку наступу на ХАМАС Ізраїль заявив, що в Рафаху перебувають тисячі палестинських ісламістських бойовиків цього руху і, що перемога неможлива без взяття міста. Але з урахуванням того, що в Рафаху перебуває понад мільйон переміщених палестинців, перспектива військової операції з великою кількістю жертв турбує західні держави і сусідній Єгипет, – зазначає Reuters.

ЯДЕРНІ НАВЧАННЯ – Президент Росії Володимир Путін наказав провести «найближчим часом» ядерні навчання з військами, дислокованими поблизу України, – повідомляють AFP і Reuters. За повідомленням Міністерства оборони Росії, навчання спрямовані на «підтримання боєготовності армії» у зв’язку з «провокаційними заявами і погрозами деяких західних лідерів на адресу Росії». У навчаннях візьмуть участь ракетні підрозділи Південного військового округу та військово-морські сили. Росія наразі володіє найбільшим у світі арсеналом ядерної зброї. Вторгнення в Україну у 2022 році за наказом Володимира Путіна, на думку американських і російських дипломатів, призвело до найбільшого погіршення російсько-західних відносин з часів Карибської кризи. Росія зображує війну як боротьбу із Заходом, який, за словами Путіна, проігнорував спроби Москви розвивати дружні відносини після розпаду Радянського Союзу в 1991 році і намагається контролювати Україну, одночасно розширюючи військову присутність НАТО на схід. Захід і Україна, з іншого боку, заявляють, що не зупиняться допоки російські війська не будуть розбиті і називають агресію Путіна війною в імперському стилі, що спрямована на захоплення території і включення захопленої країни в орбіту Москви, – зазначає Reuters.

 

Великдень об’єднує людей навколо церкви, традицій, звичаїв та, звичайно ж, смачних страв. Від масштабних святкувань у великих містах до затишних родинних обідів у селах – Великдень є одним з найважливіших у християнському календарі святом. Воно дійсно охоплює всі покоління, і це найкраще можна запримітити у церквах, куди на богослужіння збираються всі разом — діти і дорослі. Воно має безліч символів, традицій та звичаїв, що з покоління в покоління передаються та відтворюються, поповнюючи культурний код нації.

 

У цей святковий день запрошую оглянути один із найвідоміших буковинських середньовічних церковних комплексів – жіночий монастир Гумор. Це один з когорти “розписних монастирів” Південної Буковини, пам’ятка включена до переліку пам’яток Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Свою назву монастир отримав від села Гумор, неподалік якого він розташований. Збудована логофетом (канцлером) молдовського князівства Тоадером Бубуйогом, церква монастиря «Успіння Пресвятої Богородиці» (1530р.), яка розписана як і інші храми Південної Буковини всередині і ззовні, відрізняється від інших тим, що в ній вперше на Буковині було споруджено відкритий притвор (ґанок). Церква має велику сакральну та мистецьку цінність. Цікавими для огляду є фундаменти давньої монастирської церкви (1400-1432р.), а також вежа, збудована за часів правління господаря Молдови Петра Рареша.

 

Монастир розташований за 40 км на схід від міста Сучави, біля містечка Гура-Гуморулуй, в якому народилася видатна українська письменниця Ольга Кобилянська. У 15 столітті, за 500 метрів від нинішнього монастиря, стояла монастирська церква, збудована під час правляння  господаря Олександра Доброго. У ній зберігалося чимало цінних книг, ікон і картин, зокрема один із прижиттєвих портретів Штефана Великого. Але у перші десятиліття 16 століття церква з невідомих причин завалилася. Руїни її можна побачити і сьогодні, приблизно за 500 м від теперішньої церкви. Головну церкву нинішнього монастиря звели 1530 року й освятили на честь Успіння Богородиці та Георгія Побідоносця. Як і всі розписні буковинські церкви, вона побудована з каменю, і прикрашена фресками та розписами як усередині, так і зовні. Із сонячного боку фрески доволі сильно пошкоджені, але з протилежного – вони чудово збереглися. У колірній палітрі домінує специфічний червоний колір, характерний тільки для цього монастиря. Кам’яна церква вкрита черепицею.

При вході стоять три потужні ромальовані колони, між якими стрілчасті готичні отвори. Головні сюжети розписів – життя й особливо смерть (муки, покарання, обезголовлення тощо) святих. Неподалік церкви стоїть оборонна вежа, яку 1641 року побудував господар Васіле Лупу, чия дочка Руксандра була одружена з Тимушем Хмельницьким (1632-1653), старшим сином Богдана Хмельницького, якому народила синів-близнюків. Оборонні мури, що оточували колись монастир, не збереглися. Вежа використовується також в якості дзвіниці. З неї відкриваються гарні краєвиди, село Гумор та гори покриті смерековим лісом. До речі, Тоадер Бубуйог та його дружина Анастасія поховані у побудованому ним монастирі поряд з могилами інших високопосадовців середньовічної Молдови.

 

Церва має кілька особливостей, які відрізняють її від інших розмальованих буковинських обитель. Перш за все у неї менший розмір, а по друге хоча церква була збудована в молдовському стилі, що викристалізувався в останнє десятиліття правління Штефана Великого (1457-1504), вона має низку відмінних рис, які відрізняють її від церков цього господаря. До них відносяться відсутність шпиля над навою і наявність вперше в молдовській архітектурі відкритого ґанку, замість звичного закритого. Монахині кажуть, що ці відмінні елементи вказують на позицію її засновника, який був багатим, але не був князем. Тим не менш, ім’я князя Петра Рареша з’являється поруч з ім’ям засновника, Тоадера Бубуйога, на написі, що розташований біля входу до церкви. Вона триконхова, поєднує готичні елементи  з православними місцевими. З притвору є вхід у пронаос, а далі – в гробницю і неф. Апсида на східній стіні має круглу форму, де розташований вівтар, що відділяється від нефу дуже старим іконостасом, який вирізняється винятковим різьбленням по дереву. Іконографія, здебільшого, є традиційною і канонічною.

 

Відомо, що у 1535 році стіни церкви зовні і всередині були розписані Томою із Сучави. Він був, також, автором розписів цервки монастиря Молдовіца. В Гуморі, на одній із стін навіть зберігся автопортрет художника: він розмалював себе в образі вершника в молдовському одязі, який захищає Константинополь (тобто християнство) від турка, що нападає на нього. Над вершником дрібненькими літерами написано: “Тома” – щоб глядачі цього настінного малюнку не переплутали з історичним героєм. Ця тема – зображати турків, тобто ворогів Молдови, в релігійних сюжетах зустрічається й на фресках таких буковинських монастирів як Воронец, Сучевіца, Молдовіца, Арборе.

Отож, Буковина стала об’єктом Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО завдяки восьми відомим монастирям, які з року в рік відвідують туристи з усього світу. Монастирі Воронець – прозваний «Сикстинською капелою Сходу», Гумор, Молдовіца, Сучавіца, Арборе, Петреуць, Сучавська церква «Святого Іоанна Нового» та Пробота були включені до цієї спадщини через надзвичайне поєднання готичних, візантійських та регіональних елементів. Справжні витвори мистецтва, унікальні в усьому світі завдяки зовнішнім та внутрішнім розписам, з невідомими фахівцям пігментами, монастирі Буковини є коштовностями, які зберегли свою чарівність протягом століть. І не тільки кольори та чарівність, але й традиції, які роблять їх популярними серед віруючих, особливо напередодні свят. Це одна з причин, чому варто провести Великдень у Буковині. Тут свята відчуваються по-іншому… Традиції дотримуються дослівно, без відхилень. А богослужіння розворушують втомлену душу, щоб потім знову ніжно зібрати її докупи.

ВЕЛИКДЕНЬ – Воскресіння Ісуса Христа, найбільше свято християнства, сьогодні відзначають православні та греко-католики по всьому світу, в тому числі і в Румунії, країні, де більшість населення є православними. У своєму посланні Патріарх Даниїл наголосив на зціленні від гріха і смерті, що людина отримує з воскресінням Ісуса Христа і закликав людей робити добрі справи. У ці дні торжества, світла і радості для нашого християнського життя, молімося за мир у всьому світі, виявляймо знаки братерської любові до всіх румунів серед чужинців, – закликав Патріарх. «Воскресіння Господнє нагадує нам усім християнський заклик любити ближнього і жити разом у мирі та доброму взаєморозумінні», – також зазначив у своєму Великодньому привітанні Президент Клаус Йоганніс. Він також підкреслив, що це наші головні цінності. Свято Воскресіння Христового в більшості країн світу називають «Пасхою». Це слово походить від давньоєврейського – «песах», що означає «перехід». Спочатку це слово означало перехід або приведення Богом світу з небуття в буття, а потім перехід ізраїльського народу з єгипетської неволі до повної свободи. Свято продовжує уособлювати для всього людства перехід як від смерті до життя, так і від рабства гріха до стану свободи дітей Божих.

МІНІ-КАНІКУЛИ – Близько 150 000 людей беруть участь у сотнях заходів по всій Румунії під час Великодніх міні-канікул. З метою забезпечення громадського порядку Міністерство внутрішніх справ збільшило кількість правоохоронців на місцях. За даним МВС, яке забезпечило громадську безпеку навколо храмів та інших релігійних споруд по всій країні, у ніч Воскресіння Христового не було зафіксовано жодного серйозного інциденту. На гірських курортах працюють багато жандармських патрулів, які надають поради або втручаються в разі потреби. Поліція також працює на головних морських курортах для попередження вживання наркотиків. Найбільш популярними в ці дні є курорти Мамая та Вама Векє. У Мамаї проходить міжнародний фестиваль електронної музики Sunwaves. Захід, що триватиме до 7 травня зібрав десятки діджеїв, які міксують цілодобово вдень і вночі. З іншого боку, Національний директорат з кібербезпеки попереджає, що під час свят люди менш пильні щодо безпеки веб-сайтів, на яких вони роблять покупки і можуть стати жертвами онлайн-шахраїв.

КЛАУС ЙОГАННІС – Атлантична рада вручить президенту Румунії Клаусу Вернеру Йоганнісу в середу у Вашингтоні нагороду «Видатний міжнародний лідер» за його видатну кар’єру, зразкове керівництво Румунією та за його роль трансатлантичного і європейського лідера. Серед цьогорічних лауреатів – міністр торгівлі США Джина Раймондо, Верховний головнокомандувач об’єднаних збройних сил НАТО в Європі генерал Крістофер Каволі і актриса і продюсер Мішель Єо. Щороку гала-вечір збирає міжнародну аудиторію високого рівня – понад шістсот політичних, ділових, військових, мистецьких та громадських лідерів, щоб вшанувати лауреатів, яких обирають з-поміж особистостей, котрі є кращими виразниками глобальних відносин. Серед минулих лауреатів – президенти США Джордж Буш-молодший, Вільям Клінтон, Джордж Буш-старший, а потім віце-президент Джо Байден, президент Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн, нинішній і колишній директори-розпорядники МВФ Крісталіна Георгієва і Крістін Лагард. Створена в 1961 році, Атлантична рада є неприбутковою організацією, співробітники якої повинні дотримуватися високих стандартів особистої та професійної доброчесності, відкритості та чесності у спілкуванні один з одним, з іншими організаціями, державними службовцями, засобами масової інформації та громадськістю.

ВІЙСЬКОВІ НАВЧАННЯ – З 5 по 24 травня відбудуться багатонаціональні навчання «Swift Response 24», в тому числі на території Румунії. Міністерство національної оборони заявило, що вони включатимуть одну з найбільших повітряно-десантних операцій в Європі з часів Другої світової війни, в якій візьмуть участь близько 2 000 десантників з Франції, Німеччини, Румунії, Іспанії, США і Нідерландів. У навчаннях беруть участь тисячі військовослужбовців і сотні одиниць техніки з семи країн-членів і партнерів Альянсу. Навчання організовані Командуванням сухопутних військ США в Європі та Африці. Румунія бере участь із 2300 військовослужбовцями і 220 технічними засобами і поставила в розпорядження кілька авіабаз і три полігони. На території Румунії навчання проводяться під керівництвом Збройних сил Німеччини у партнерстві з румунськими сухопутними військами і за підтримки ВПС Румунії.

СТАТИСТИКА – Іспанія має найвищу очікувану тривалість життя в Європейському Союзі – 84 роки, що перевищує середній показник по ЄС, який становить 81,5 року. За даними Євростату, Румунія має третій найнижчий показник очікуваної тривалості життя в ЄС – 76,6 років, поступаючись лише Латвії – 75,9 років та Болгарії – 75,8 років. Однак у Румунії зафіксовано найбільший приріст очікуваної тривалості життя з 2019 по 2023 рік – на один рік. Загалом 15 з 27 країн ЄС перевищують середній показник очікуваної тривалості життя в ЄС. Загалом, країнами з найнижчою очікуваною тривалістю життя є країни Східної Європи та Балтії, тоді як країни Середземномор’я, Скандинавії та Центральної Європи мають найвищу очікувану тривалість життя.

СПОРТИВНА ГІМНАСТИКА – У неділю команда Румунії посіла четверте місце на чемпіонаті Європи зі спортивної гімнастики серед жінок у Ріміні (Італія). П’єдестал пошани виглядав наступним чином: Італія на першому місці, а за нею – Великобританія та Франція. Румунія завершила змагання з двома медалями, обидві срібні, які виборола Сабріна Манека Войня у вправах на колоді та вільних вправах.

 

Близькість так званого Дня праці, 1-го травня, до православного Великодня, який в Румунії святкують більшість населення, котре цього року припало на 5 травня, подарувала румунам цього року весняні міні-канікули, які триватимуть  до понеділка, 6 травня. Згідно з новим опитуванням, майже дві третини румунів зазвичай проводять Першотравень вдома, особливо люди старше 60 років і малозабезпечені особи. Близько 13,5% заявили, що взагалі не святкують цей день. Частка тих, хто відповів, що зазвичай вирушає на першотравень у подорож, становить 12,5%. І хоча цей час вважається початком літнього сезону на морі, дуже мало опитаних сказали, що 1-го травня зазвичай їдуть на море –  лише 3,4%.

Тим не менш, понад 50 тис. туристів відпочиватимуть на румунських чорноморських курортах під час цих міні-канікул. На південних курортах Вама-Векє та Костінешть вже розпочалися пляжні вечірки, особливо з огляду на те, що на морі значно потепліло. На куророті Мамая-Норд тисячі молодих людей з країни та з-за кордону прийшли на фестиваль електронної музики Sunwaves, який розпочався у вівторок ввечері. За словами організаторів, на любителів цього жанру музики чекають сім запальних ночей на пляжі за участю понад 100 румунських та іноземних музикантів. Поліцейські управління по боротьбі з наркотиками також будуть присутні на цих заходах, щоб переконати молодь триматися подалі від заборонених речовин. Відвідувачам фестивалю рекомендується звернути увагу на пункти першої медичної допомоги при вході на концерт, не вживати занадто багато алкоголю і бути обережними при спілкуванні з незнайомцями, які можуть запропонувати їм шкідливі речовини в різних формах: напої, пігулки, цигарки. 

Крім того, у разі виникнення особливих ситуацій, вони повинні звертатися безпосередньо до фахівців-наркологів або, у разі погіршення стану здоров’я, дзвонити на єдиний номер екстреної допомоги «112». Речниця Міністерства внутрішніх справ Моніка Дажбог в інтерв’ю Радіо Румунія розповіла, що були вжиті заходи для забезпечення громадського порядку та реагування на надзвичайні ситуації. Близько 25 тисяч поліцейських, жандармів, прикордонників, пожежників та інших співробітників щодня працюють для забезпечення безпеки громадян, приділяючи особливу увагу туристичним курортам, місцям відправлення релігійних обрядів, місцям, де відбудуться великі громадські заходи, а також залізничним вокзалам, аеропортам та іншим місцям скупчення людей.

У цей період буде організовано понад 200 масових заходів, які, як очікується, відвідають близько 167 тисяч осіб. А в ніч на Воскресіння очікується понад 2,6 мільйона вірян у 12 200 культових спорудах. Опитування також показують значне збільшення кількості людей, які хочуть подорожувати на Великдень – 16%, що на 5% більше, ніж минулого року. Однак більшість румунів, майже 80%, планують провести Великдень вдома в родинному колі, а три чверті з них планують взяти участь у Великодньому богослужінні.

ШЕНГЕН – Румунські морські порти та міжнародні аеропорти увійдуть до Шенгенської зони з неділі 31 березня. На морі контроль не скасовується, але спрощується. В аеропортах люди, які вирішили полетіти до або з країн-членів Шенгенської зони, після проходження перевірки на безпеку прямуватимуть безпосередньо до виходу на посадку, не зупиняючись перед фільтрами прикордонної поліції для перевірки проїзних документів. Однак поліцейські перевірки можливі для встановлення правового статусу деяких пасажирів з метою запобігання транскордонній злочинності та нелегальній міграції. Щоб символічно відзначити вступ Румунії до Шенгенської зони повітряним і морським транспортом, у п’ятницю в аеропортах Ясси (на сході) і Тімішоара (на заході) були відкриті нові термінали вильоту. Присутній на заході в Тімішоарі прем’єр-міністр Марчел Чолаку висловив упевненість, що до кінця року Румунія також приєднається до Шенгенської сухопутної зони, найважливішої складової зони вільного пересування людей і товарів. Австрія є єдиною країною ЄС, яка все ще виступає проти цього. Наразі 27 європейських країн є повноправними членами Шенгенської угоди, а Румунія і Болгарія стануть частковими членами 31 березня.

ВЕЛИКДЕНЬ – У римо-католиків і протестантів сьогодні Велика субота, а в неділю – Великдень. У Румунії, переважно православній, близько 1 300 000 людей готуються до Воскресіння Ісуса Христа через три дні після розп’яття. У пастирському листі римсько-католицький архієпископ-митрополит Бухареста Аурел Перке каже, що, на жаль, пісня пасхальної радості, проголошена Церквою, контрастує з криками, які лунають з багатьох болючих ситуацій, що все частіше зустрічаються у світі, таких як війни, несправедливість, нерівність і бідність. А президент Румунії Клаус Йоганніс у своєму посланні написав, що «Великдень дає нам можливість бути разом із нашими близькими та нагадує, що нас завжди супроводжує божественна любов і сила». «У цьому дусі солідарності та співчуття спрямуймо наші думки та молитви до тих, хто страждає», – додав президент. Цього року Великдень для римо-католиків і протестантів припадає на п’ять тижнів раніше, ніж для православних, греко-католиків і неопротестантів, які святкуватимуть його 5 травня. У 2010, 2011, 2014 і 2017 роках Великдень святкували в один день усі християни, незалежно від конфесії. Наступного разу, коли його відзначатимуть спільно, буде 2025.

ЛІТНІЙ ЧАС – Сьогодні вночі Румунія переходить на літній час, перевівши стрілки годинника на одну годину вперед. 3:00 стане 4:00, а неділя буде найкоротшим днем у році. З переходом на літній час різниця між офіційним часом Румунії та всесвітнім часом становитиме три години. Цей захід триватиме майже сім місяців, до 27 жовтня. Країни ЄС мали до 2021 року повідомити, чи хочуть вони прийняти літній або зимовий час на постійній основі. Однак дискусія все ще відкрита.

ПАЛИВО – Румунія була основним постачальником нафтопродуктів до Республіки Молдова у 2023 році, згідно з даними, централізованими Національним агентством з регулювання енергетики в Кишиневі. Минулого року Республіка Молдова імпортувала майже 1 000 000 тонн дизельного палива, бензину та скрапленого газу, що на 6,6 відсотка більше, ніж у 2022 році, і свідчить про повне відновлення ринку нафтопродуктів після послідовних криз у 2020-2022 роках, викликаних пандемією COVID-19 та початком війни в Україні, – зазначають експерти з енергетики, яких цитує Радіо Кишинів. Найбільш імпортованим нафтопродуктом стало дизельне паливо, з часткою майже 75%.

СІЛЬСЬКЕ ГОСПОДАРСТВО – Минулого року Румунія посіла друге місце в ЄС після Франції за обсягами виробництва насіння соняшнику, втративши першу позицію, яку займала у 2022 році – за даними НІС. Виробництво в минулому році було на 3,7% нижче, ніж в 2022 році. За площею посіву соняшнику країна залишається на першому місці. Щодо площ, посівних картоплею, Румунія залишилася на шостому місці в 2023 році і на дев’ятому місці за обсягом виробництва після таких країн, як Німеччина, Франція, Голландія, Польща.

КРЕДИТИ – Згідно з даними, опублікованими Національним банком Румунії, базовий індекс споживчого кредитування в Румунії – БІСК- знизився до 5,9% у річному обчисленні, з 5,97%, рівня, опублікованого три місяці тому. Це перше значне зниження цього індексу за останні 12 місяців, що призведе до зниження ставок за іпотечними кредитами, взятими на основі базового індексу споживчого кредитування, майже для 500.000 румунів, починаючи з квітня. Очікується, що в липні індекс знизиться вдруге до 5,84%. З іншого боку, також за даними Національного банку Румунії, тримісячний індекс ROBOR, згідно з яким розраховується вартість споживчих кредитів у національній валюті зі змінними відсотками, у п’ятницю дещо зріс – до 6,06% річних із 6,05%.

ТЕНІС – Румунська тенісистка Сімона Халеп пропустить матч Кубка Біллі Джин Кінг проти України з медичних причин. Про це повідомила Федерація тенісу Румунії. Неучасть Сімони Халеп також є синонімом пропуску Олімпійських ігор у Парижі. Капітан збірної Румунії Хорія Текау викликав на цей матч Ану Богдан, Жаклін Крістіан, Анку Тодоні та Мару Гає, але поки що не оголосив про заміну Сімоні Халеп. Матч з Україною відбудеться 12 та 13 квітня у Флориді/США. Румунія та Україна до цього часу зустрічалися чотири рази, з рахунком 3:1 на користь румунок. Нагадаємо, що Сімона Халеп, колишня перша ракетка світу, нещодавно повернулася до змагань після півторарічної дискваліфікації за вживання допінгу.

Великдень – найбільше свято християнського світу, а останній тиждень Великого посту починається після Вербної неділі та
завершується Страсною п’ятницею, щоб звільнити місце для
радості ночі Воскресіння.

Етнолог Флорін-Іонуц Філіп Някшу розповідає про значення великодніх свят для
православних християн Румунії: «Великдень є найважливішим святом румунів і, загалом, християнських
народів Східної Європи, які належать до східної православної релігії. Порівняно
із західним християнством, де Різдво є головним святом, у Румунії, Росії,
Україні, Греції, а також у Сирії та Палестині чи Єгипті найважливішим святом є Великдень.
У румунському просторі, ще з перших століть нашої ери, учні апостолів прибули в
Добруджу, потім на решті території сучасної Румунії, і Великдень став дуже
важливим святом. Згідно з дослідженнями наших етнографів та істориків, здається,
Великдень накладався на певні весняні свята. І тому що суть християнства полягає
у Воскресінні Спасителя, це робить щоб Великдень у Східній Європі, а також у
Східному Середземномор’ї, був найважливішим святом. З 1925 року, коли Румунська
Православна Церква також мала патріарха, Великоднє богослужіння почали
відправляти опівночі, коли християнам роздавали запалені свічки».

Розписування писанок і приготування традиційних страв є
основними заняттями цього періоду в румунських домогосподарствах. Марамуреш є
одним із найбільш консервативних регіонів щодо великодніх звичаїв. Делія
Суйоган, етнолог з Баямарського
Північного університету, розповість, як за традицією
відзначався Страсний тиждень: «У понеділок одяг виносили на подвір’я, залишали на сонці, бо весь одяг
треба оновити, а сонце має властивість очищати. Тому перші три дні цього тижня
присвячені прибиранню. Люди білили стіни, крім того, що видаляли все з хати для
провітрювання на чистому повітрі. Також з четверга починають готувати страви до
великодньої трапези. У п’ятницю діють заборони на заміс і випічку, тому всі
страви готують з четверга. Четвер навіть називали днем фарбування писанок, а люди
готуються роздавати милостиню. У цей
день роблять поминки за померлими і конче необхідно з усіма помиритися. Роздавали не
обов’язково писанки, а навіть сирі яйця, особливо бідним сім’ям, яким не було б що
поставити на великодній стіл. Чорна п’ятниця або Суха п’ятниця, як її
традиційно називають, є днем ​​відпочинку. Це день повної медитації, коли кожен
повинен дотримуватися чорного посту цілий день і взяти на себе колективний гріх
спонукання до найвищої жертви Ісуса Христа. У суботу ми повертаємося до
важливих справ, приготування їжі до великоднього столу, коли й господині печуть паску. Паска – це поєднання тіста та сиру. Це вибір тваринного характеру, який
здійснює передачу сили від рослинного, тваринного світу до людського. Різання ягняти
в суботу символізує прийняття жертви Спасителя. Приготування ягнятини,
фаршированої баранини, начинки і тушкованої баранини – це лише частина страв,
які будуть на недільному столі».

Дуже важливим є вечір з суботи на неділю. Ніхто не спить, підпалюються
вогні в садах, а опівночі всі повинні бути присутніми в церкві. До церкви
віряни приносять палаючі білі свічки. Опівночі всі свічки гасяться. Палаюча свічка символізує відродження
Христа. Палаюче світло, життя, передається людьми від однієї свічки до іншої.
Ці свічки віряни приносять додому, бо вони захищають сім’ю цілий рік. Це
унікальна картина – шлях вірян до своїх домогосподарств із запаленими свічками.
Однак свято не закінчується цією процесією. У суботу, в традиційному
суспільстві, люди завершували роботу і готувалися морально, духовно до свята. Ніколи,
традиційно румуни не споживали жодну страву до її благословення священиком.
Отже, і цей великодній кошик був також формою благословення всіх продуктів та
страв, що споживалися за святковим великоднім столом. Центральним елементом
великоднього кошика була писанка.

Флорін – Йонуц
Філіп Някшу пояснює: «У всіх регіонах країни прийнято, щоб страви, приготовані
для великодньої трапези, неслися до церкви і освячувалися священиками. В
основному йдеться про червоні яйця, які символізують життя та відродження. Це інший
звичай, успадкований з давніх часів, який також зустрічається у кельтів та фракійців.
На Великдень готують багато традиційних страв, зокрема борщ з баранини. Подібно
до звичаю єврейської Пасхи в Палестині, в жертву приносять ягнят, овець і
козлів. Навіть етимологічно слово Великдень на івриті означає «перехід» і було
прийнято християнами як перехід до світла через воскресіння. У Буковині,
Бессарабії та Молдові, а також у східній частині Трансільванії, окрім козунака та
інших страв, характерних для Великодня, таких як бараняча начинка, також
готують так звану паску, пиріг із солодким сиром та родзинками. У центральній і
західній Трансільванії, але також і в Банаті, зберігся звичай готувати
особливий калач, який так і називається – Великдень, який освячується в церкві
і роздається віруючим».

Звичай, який не
так добре зберігся в інших регіонах країни, все ще існує в історичному
Марамуреші. Йдеться про освячення паски та великодньої трапези. Тут постять
включно уніч з суботи на неділю. Господині готують багато пісних страв. М’ясні страви їдять тільки в
неділю вранці. Постити люди перестають лише у неділю вранці, після того, як приносять
із церкви кошики із освяченими традиційними продуктами. Освячення кошиків -
дуже красивий ритуал. Атмосфера перед церквами вражаюча: ряди людей несуть
покриті вишитими рушниками кошики, кожен із яких є ознакою самобутності цієї
нації. Незалежно від того, як його святкують, Великдень у всіх регіонах Румунії
залишається нагодою для спільної радості, дуже важливою подією, що об’єднує
членів сільських громад.

Для багатьох українців, зокрема
жінок, дітей та людей похилого віку, які залишили свої домівки через війну, Великодні
свята були першим святкуванням в Румунії, далеко від своєї батьківщини та рідного
дому, без найближчих родичів, які залишились захищати країну. Етнічні українці
Румунії й не лише старалися, щоб українські переселенці також раділи
Воскресінню Господньому, хоча цього року це велике
свято затьмарене трагічними подіями в Україні.

Світле свято Воскресіння
Христового зустріли й українські біженці, які знайшли притулок у Марамороському
повіті. Отець Маріус Лаурук розповідає про те, як відзначили Великдень християни Сігетської української православної церкви
«Воздвиження Чесного Хреста» разом з українськими
переселенцями: «Цього року Празник Воскресіння Нашого Господа Ісуса Христа був відмінний
для української православної громади Сігету, тому що разом з нами були і
численні українські переселенці, які зараз живуть у Сігеті або у сусідніх
селах. Українська православна церква подарувала багатьом з них, традиційні
продукти, які кожен вірян цієї зони ставить у кошик на цей великий празник.
Разом з нами був і голова Союзу українців Румунії, пан депутат Микола-Мирослав
Петрецький, парафіян нашої церкви. Після Великоднього Богослужіння він та
отець вікарій Микола Лаурук залишилися зі великою частиною біженців, щоб
говорити з ними, щоб запитати їх як їм далі можуть допомогти та щоб запевнити
їх у тому, що Сігетська Українська православна церква, Український православний
вікаріат та Союз українців Румунії надалі допомагатимуть українським
переселенцям в Румунії, а також Україні.»

Пані Олени
з міста Васильків, Київської області України, яка знайшла прихисток в місті Сігету-Мармацієй, також вперше відзначила Великдень
далеко від рідних: «Через війну ми
вперше зустріли таке велике свято як Великдень без наших рідних. Дякуючи Богу
ми потрапили у православну українську церкву та завдяки протоієрею Миколі Лауруку
та отцю Маріус Лауруку ми відчули себе як вдома. Вони організували для всіх
українців святковий кошик, щоб ми мали змогу освятити Паску. Після богослужіння
всіх українців привітав голова Союзу українців Румунії, який також турбується долею
українців. Ми дуже вдячні всім волонтерам та румунському народу, що так тепло
приймають нас, з відкритим серцем.»

У
неділю, 24 квітня, у Бухарестській українській православній церкві
Св. Петра Могили, в якій збираюється зазвичай етнічні
українці Бухареста, пройшла Свята літургія освячення пасок, на яку прийшла
велика кількість українських біженців. Маленька церква переповнилась, чимало
людей слухали службу Божу на її подвір’я. Настоятель української православної парафії в Бухаресті отець Володимир
Малкович, який відслужив
Службу Божу на Воскресіння та освятив паски, стверджує: «Українська
православна парафія у Бухаресті була дуже рада тому, що на Великодній літургії були
присутні понад 300 українців біженців, які живуть тепер у Бухаресті. Церковне
подвір’я було переповнене людьми та кошиками з великодніми стравами, які
ми освятили. Це свідчить про те, що українці де б вони не були у світі та у
будь-яких умовах поважають свою віру і традиції. Наприкінці богослужіння у моїй
проповіді я підбадьорив всіх, а потім ми разом молилися за мир та припинення
війни.»

Пані Ірина з Одеси прибула до Румунії 10 березня, через кордон з Республікою Молдова. Їй допомогли молдовські та румунські волонтери, а також Наталія Панчик, в чиї сім’ї пані Ірина знайшла тимчасовий притулок та провела цьогорічні Великодні
свята: «Ми всім дуже вдячні. Ми вдячні всім людям Румунії, які
відкрили для нас свої серця, свої домівки, у яких нас обігріли, накормили. Вони
нам дали надію, що ми не одні в цій війні, і вони нас дуже підтримали. Румуни неперевершені. Великдень ми відсвяткували в Бухарестській українській церкві.
Це дуже маленька приємна церква і, на жаль, вона дійсно дуже маленька. Вона не помістимла всіх тих людей, які хотіли бути присутніми на тій службі. Мені було дуже приємно побачити так багато прихожан і людей, які хотіли відвідати цю церкву. Мені було дуже приємно побачити своїх відтчизників,
які дотримуються наших традицій. Дійсно в таке велике свято, яке є родинним
святом, хотілося б бути зі своїми рідними, але так сталося, що ми цього не
можемо собі дозволити, але я дуже дякую румунській громаді, що у нас все таке є
куточок України в Бухаресті. Але я дуже сподіваюся на те, що ми дуже швидко
повернемось до рідної України, до своїх родин, до нормального життя. Ми
вдячні румунам і ми завжди будемо пам’ятати, що для нас зробили ці люди, ця
країна. Дуже вам за це дякуємо.»

Скрипачка Наталія Панчик,
перша скрипка Бухарестської Філармонії імені Джордже Енеску, яка кожної неділі
співає літургійний пісень в Українській православній церкві в Бухаресті
розповідає, які почуття виникла війна у неї, а також як провела цього
року Великодні свята разом з українськими переселенцями: «Цього року на Великдень ми дуже раді були, що наша церква
була переповнена і на подвір’ї було багато людей. Вони прийшли з пасками кожен
як міг, одні поставили великодні страви у сумки, бо не мали кошики. Але якось
дуже цікавий був цьогорічний Великдень, оскільки трагедія продовжується і ми
чуємо всякі вісті про те, що роблять російські війська в Україні. Мені особисто
було якось тяжко, тому що у мене виникли різні почуття: радості бо настав
Великдень, Христос Воскрес, але в той самий час не можна закрити очі на те,
що стається. І тоді я так подумала, що тепер ми всі повинні молитися аби Бог
якось зробив, щоб став мир та більше ніколи такого не ставалося. Нам не
приходиться вірити, що таке щось може бути тепер у наші часи. Від коли почала
ця війна, після першим шоком, якого я відчула спочатку, я дала собі справи, що
як я буду допомагати людям мені буде краще. Тоді я помагала українцям
котрі прибули до Румунії. Останнім часом у мене жила пані Ірина, яка
чекала візу для Великобританії. Мені дуже приємно було з нею, і тепер коли прийшла її віза, то здається, що хтось бракуватиме з нашої сім’ї. Пані Ірина
була з нами на Великодній службі та дуже рада була, що ми разом. Але вона також
сказала мені, що цей Великдень також смуний. Надіємось, що Бог
допоможе всім та настане мир у світі. Христос Воскрес!»

Місто Клуж-Напока стало другим домом для багатьох переселенців
з України, в тому числі для пані Наталії та її чоловіка з Києва, які вже другий місяць перебувають під тимчасовим
захистом Румунії, за що вони всім вдячні. Пані Наталія розповідає про те як
вони відзначили свято Великодня, з друзями українцями від Союзу українців
Румунії та друзям румунам: «У Румунії ми вперше, тому для нас це цікаво,
адже не можна жити серед народу, який тобі допомагає, не знаючи мови,
географії, історії, звичаїв і традицій. Як заповів нам Великий Кобзар «І чужому
научайтесь, й свого не цурайтесь» особливо коли йдеться про такі свята як
Вербна неділя і Великдень. Дякувати Богу та наши друзям, румунам і українцям, ми
змогли побачити і долучитися до тих подій, які відбувалися під час
підготовки до цих свят та під час їх святкування. Так, декілька днів до Вербної
неділі нас запросили до участі у заході з підготовки до Великодня, який було
організовано в Клузькій філії Союзі українців Румунії для дітей з України та
Румунії з тим аби розповісти для малечі про великодні свята, про звичаї і
традиції з підготовки та святкування Великодня в Румунії та Україні. Було дуже
приємно спостерігати, з яким інтересом дітвора слухала розповіді старших про
Ісуса Христа, Його страждання, про Його доброту, і те як Він захищає людей,
чому Його люблять у всьому світі, а також про те, чому на Великдень фарбують
яйця. Цікаво було бачити, з яким ентузіазмом та старанністю дітки готувала різні
вироби до свята, фарбували крашанки, з яким інтересом слухали про Музей писанки
в місті Коломия Чернівецької області.

На Вербну неділю ми побували у храмі, де
спостерігали як святкують цей день в Румунії. Приємно було бачити як місцеві
прихожани беруть заготовлену на території храму вербу, долучають до
Богослужіння, після завершення якого одержують проскорку та з вербою
йдуть до своєї домівки. В Україні це відбувається дещо по іншому: після
завершення Літургії священники набирають в посуд освячену на Водохреща воду і
кроплять нею гілочки верби, яку прихожани піднімають над собою аби крапля
попадали на вербові гілочки, після цього починають легенько бити один одного
вербовими гілочками приказуючи: «Не я б’ю – верба б’є. Вже недалечко червоне яєчко. За тиждень Великдень!»
І так роблять тречі. Всі сміються, радіють такому дійству. Після цього
освячення, верби не викидають, а несуть додому, ставлять у вазу і зберігають
до Чистого четверга. У Чистий четвер, коли господиня випікає паску, то хрестик на ній закріпляє свяченою вербою.

Дякувати Богу і добрим людям Румунії та України, що
ми також могли побачити і долучитися до підготовки святкування Пасхи. Те що
свято стрімко наближається ми відчули ще за тиждень, коли на прилавках
магазинів побачили паски, які покупці старанно вибирали для себе. Ми теж
придбали декілька пасочок для себе і для друзів. Ми були приємно вражені як
наші волонтери напередодні свята презентували нам крашанки та пасхальні
подаруночки. Зі всього відчувалося, що наближається велике свято.

Особливо хочу сказати про святкове дійство, яке дуже
вразило мене до глибини душі і всього серця. По телефону нам повідомили, що в храмі Теологічної семінарії Кафедрального собору відбудеться Літургія українською мовою з нагоди Великодня для всіх
українців, які перебувають зараз в Клужі. Ми не могли не побувати на
такому дійстві. Близько двох годин мали можливість насолоджуватися
тим, як душевно отець Михайло проводив службу, як професійно молоді хлопці
українською мовою співали літургійний пісень, як зворушливо звучали проповіді
святого отця українською та румунською мовами, як відбувається причастя, маленьких діточок і дорослих, як святий отець всіх мирував, як всіх
пригощали проскурками.

Не приховаю, що відчуття було таким неначе все
відбувається вдома у нас у Володимирському соборі чи Свято-Михайлівському у Києві, куди ми завжди як
правило, після Осоношньої служби ще до сходу сонця приходили на Великдень
і освячували крашанки і паски, а після цього рано вранці поверталися додому в сімейному колі та за українськими звичаями накривали багатий стіл
із різними стравами і розговлялися після Великого посту.

З таким передсвятковим настроєм у своєму оселі, де
зараз ми проживаємо на Великдень зранку приготували святковий стіл і поставили на ньому букет квітів, паску, крашанки, запалили
свічку, помолилися «Отче наш» і як це зведено у традиції нашого народу, тречі привітали один одного вітанням «Христос Воскрес! Воістину
Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»
Після цього ми почали вибирати крашанки та делікатно розбивати їх. За нашими
традиціями, той у кого яйце розбили, має віддати його тому, хто розбив і так
триває до того моменту коли хтось один стає, умовно кажучи, переможцем, і таке
дійство супроводжується веселим сміхом, приказками, жартами, а потім всі п’ють
свячену воду, смакують паску та крашанки, і споживають все, що Бог
послав і що самі приготували і те, що добрі люди нам дали.

Дякуючи нашій друзі Ользі та її чоловікові Річарду, у Великодній день ми змогли побувати на цікаві екскурсію за межами міста,
де мали можливість побачити як румуни святкують і відпочивають у Пасхальні
дні. Тому дякую Богові, долі, що у леху для нас годину в Україні, ми змогли
зустріти в Румунії таких добрих, привітних небайдужих до чужого горе
людей, які щиро допомагають нам адаптуватися до умов нового життя, аби нам
легше нам було пережити цей момент в житті. Ми коли зможемо повернутися до нашої
рідної домівки ми будемо дуже вдячні цим людям, що в таку тяжку
хвилину вони допомогли нам. І на завершення привітаю всіх з Святом такою
піснею:

Йде по світі радість від землі до небес,

Все кругом співає, що Христос воскрес,

День святий великий нині нам настав,

Вся земля і небо прославля Христа.

Пр: Христос воскрес і горя вже немає,

Христос воскрес вся слава до небес,

Христос воскрес уся земля співає,

Христос воскрес, Воістину воскрес!

Для багатьох українців, зокрема
жінок, дітей та людей похилого віку, які залишили свої домівки через війну, Великодні
свята були першим святкуванням в Румунії, далеко від своєї батьківщини та рідного
дому, без найближчих родичів, які залишились захищати країну. Етнічні українці
Румунії й не лише старалися, щоб українські переселенці також раділи
Воскресінню Господньому, хоча цього року це велике
свято затьмарене трагічними подіями в Україні.

Світле свято Воскресіння
Христового зустріли й українські біженці, які знайшли притулок у Марамороському
повіті. Отець Маріус Лаурук розповідає про те, як відзначили Великдень християни Сігетської української православної церкви
«Воздвиження Чесного Хреста» разом з українськими
переселенцями: «Цього року Празник Воскресіння Нашого Господа Ісуса Христа був відмінний
для української православної громади Сігету, тому що разом з нами були і
численні українські переселенці, які зараз живуть у Сігеті або у сусідніх
селах. Українська православна церква подарувала багатьом з них, традиційні
продукти, які кожен вірян цієї зони ставить у кошик на цей великий празник.
Разом з нами був і голова Союзу українців Румунії, пан депутат Микола-Мирослав
Петрецький, парафіян нашої церкви. Після Великоднього Богослужіння він та
отець вікарій Микола Лаурук залишилися зі великою частиною біженців, щоб
говорити з ними, щоб запитати їх як їм далі можуть допомогти та щоб запевнити
їх у тому, що Сігетська Українська православна церква, Український православний
вікаріат та Союз українців Румунії надалі допомагатимуть українським
переселенцям в Румунії, а також Україні.»

Пані Олени
з міста Васильків, Київської області України, яка знайшла прихисток в місті Сігету-Мармацієй, також вперше відзначила Великдень
далеко від рідних: «Через війну ми
вперше зустріли таке велике свято як Великдень без наших рідних. Дякуючи Богу
ми потрапили у православну українську церкву та завдяки протоієрею Миколі Лауруку
та отцю Маріус Лауруку ми відчули себе як вдома. Вони організували для всіх
українців святковий кошик, щоб ми мали змогу освятити Паску. Після богослужіння
всіх українців привітав голова Союзу українців Румунії, який також турбується долею
українців. Ми дуже вдячні всім волонтерам та румунському народу, що так тепло
приймають нас, з відкритим серцем.»

У
неділю, 24 квітня, у Бухарестській українській православній церкві
Св. Петра Могили, в якій збираюється зазвичай етнічні
українці Бухареста, пройшла Свята літургія освячення пасок, на яку прийшла
велика кількість українських біженців. Маленька церква переповнилась, чимало
людей слухали службу Божу на її подвір’я. Настоятель української православної парафії в Бухаресті отець Володимир
Малкович, який відслужив
Службу Божу на Воскресіння та освятив паски, стверджує: «Українська
православна парафія у Бухаресті була дуже рада тому, що на Великодній літургії були
присутні понад 300 українців біженців, які живуть тепер у Бухаресті. Церковне
подвір’я було переповнене людьми та кошиками з великодніми стравами, які
ми освятили. Це свідчить про те, що українці де б вони не були у світі та у
будь-яких умовах поважають свою віру і традиції. Наприкінці богослужіння у моїй
проповіді я підбадьорив всіх, а потім ми разом молилися за мир та припинення
війни.»

Пані Ірина з Одеси прибула до Румунії 10 березня, через кордон з Республікою Молдова. Їй допомогли молдовські та румунські волонтери, а також Наталія Панчик, в чиї сім’ї пані Ірина знайшла тимчасовий притулок та провела цьогорічні Великодні
свята: «Ми всім дуже вдячні. Ми вдячні всім людям Румунії, які
відкрили для нас свої серця, свої домівки, у яких нас обігріли, накормили. Вони
нам дали надію, що ми не одні в цій війні, і вони нас дуже підтримали. Румуни неперевершені. Великдень ми відсвяткували в Бухарестській українській церкві.
Це дуже маленька приємна церква і, на жаль, вона дійсно дуже маленька. Вона не помістимла всіх тих людей, які хотіли бути присутніми на тій службі. Мені було дуже приємно побачити так багато прихожан і людей, які хотіли відвідати цю церкву. Мені було дуже приємно побачити своїх відтчизників,
які дотримуються наших традицій. Дійсно в таке велике свято, яке є родинним
святом, хотілося б бути зі своїми рідними, але так сталося, що ми цього не
можемо собі дозволити, але я дуже дякую румунській громаді, що у нас все таке є
куточок України в Бухаресті. Але я дуже сподіваюся на те, що ми дуже швидко
повернемось до рідної України, до своїх родин, до нормального життя. Ми
вдячні румунам і ми завжди будемо пам’ятати, що для нас зробили ці люди, ця
країна. Дуже вам за це дякуємо.»

Скрипачка Наталія Панчик,
перша скрипка Бухарестської Філармонії імені Джордже Енеску, яка кожної неділі
співає літургійний пісень в Українській православній церкві в Бухаресті
розповідає, які почуття виникла війна у неї, а також як провела цього
року Великодні свята разом з українськими переселенцями: «Цього року на Великдень ми дуже раді були, що наша церква
була переповнена і на подвір’ї було багато людей. Вони прийшли з пасками кожен
як міг, одні поставили великодні страви у сумки, бо не мали кошики. Але якось
дуже цікавий був цьогорічний Великдень, оскільки трагедія продовжується і ми
чуємо всякі вісті про те, що роблять російські війська в Україні. Мені особисто
було якось тяжко, тому що у мене виникли різні почуття: радості бо настав
Великдень, Христос Воскрес, але в той самий час не можна закрити очі на те,
що стається. І тоді я так подумала, що тепер ми всі повинні молитися аби Бог
якось зробив, щоб став мир та більше ніколи такого не ставалося. Нам не
приходиться вірити, що таке щось може бути тепер у наші часи. Від коли почала
ця війна, після першим шоком, якого я відчула спочатку, я дала собі справи, що
як я буду допомагати людям мені буде краще. Тоді я помагала українцям
котрі прибули до Румунії. Останнім часом у мене жила пані Ірина, яка
чекала візу для Великобританії. Мені дуже приємно було з нею, і тепер коли прийшла її віза, то здається, що хтось бракуватиме з нашої сім’ї. Пані Ірина
була з нами на Великодній службі та дуже рада була, що ми разом. Але вона також
сказала мені, що цей Великдень також смуний. Надіємось, що Бог
допоможе всім та настане мир у світі. Христос Воскрес!»

Місто Клуж-Напока стало другим домом для багатьох переселенців
з України, в тому числі для пані Наталії та її чоловіка з Києва, які вже другий місяць перебувають під тимчасовим
захистом Румунії, за що вони всім вдячні. Пані Наталія розповідає про те як
вони відзначили свято Великодня, з друзями українцями від Союзу українців
Румунії та друзям румунам: «У Румунії ми вперше, тому для нас це цікаво,
адже не можна жити серед народу, який тобі допомагає, не знаючи мови,
географії, історії, звичаїв і традицій. Як заповів нам Великий Кобзар «І чужому
научайтесь, й свого не цурайтесь» особливо коли йдеться про такі свята як
Вербна неділя і Великдень. Дякувати Богу та наши друзям, румунам і українцям, ми
змогли побачити і долучитися до тих подій, які відбувалися під час
підготовки до цих свят та під час їх святкування. Так, декілька днів до Вербної
неділі нас запросили до участі у заході з підготовки до Великодня, який було
організовано в Клузькій філії Союзі українців Румунії для дітей з України та
Румунії з тим аби розповісти для малечі про великодні свята, про звичаї і
традиції з підготовки та святкування Великодня в Румунії та Україні. Було дуже
приємно спостерігати, з яким інтересом дітвора слухала розповіді старших про
Ісуса Христа, Його страждання, про Його доброту, і те як Він захищає людей,
чому Його люблять у всьому світі, а також про те, чому на Великдень фарбують
яйця. Цікаво було бачити, з яким ентузіазмом та старанністю дітки готувала різні
вироби до свята, фарбували крашанки, з яким інтересом слухали про Музей писанки
в місті Коломия Чернівецької області.

На Вербну неділю ми побували у храмі, де
спостерігали як святкують цей день в Румунії. Приємно було бачити як місцеві
прихожани беруть заготовлену на території храму вербу, долучають до
Богослужіння, після завершення якого одержують проскорку та з вербою
йдуть до своєї домівки. В Україні це відбувається дещо по іншому: після
завершення Літургії священники набирають в посуд освячену на Водохреща воду і
кроплять нею гілочки верби, яку прихожани піднімають над собою аби крапля
попадали на вербові гілочки, після цього починають легенько бити один одного
вербовими гілочками приказуючи: «Не я б’ю – верба б’є. Вже недалечко червоне яєчко. За тиждень Великдень!»
І так роблять тречі. Всі сміються, радіють такому дійству. Після цього
освячення, верби не викидають, а несуть додому, ставлять у вазу і зберігають
до Чистого четверга. У Чистий четвер, коли господиня випікає паску, то хрестик на ній закріпляє свяченою вербою.

Дякувати Богу і добрим людям Румунії та України, що
ми також могли побачити і долучитися до підготовки святкування Пасхи. Те що
свято стрімко наближається ми відчули ще за тиждень, коли на прилавках
магазинів побачили паски, які покупці старанно вибирали для себе. Ми теж
придбали декілька пасочок для себе і для друзів. Ми були приємно вражені як
наші волонтери напередодні свята презентували нам крашанки та пасхальні
подаруночки. Зі всього відчувалося, що наближається велике свято.

Особливо хочу сказати про святкове дійство, яке дуже
вразило мене до глибини душі і всього серця. По телефону нам повідомили, що в храмі Теологічної семінарії Кафедрального собору відбудеться Літургія українською мовою з нагоди Великодня для всіх
українців, які перебувають зараз в Клужі. Ми не могли не побувати на
такому дійстві. Близько двох годин мали можливість насолоджуватися
тим, як душевно отець Михайло проводив службу, як професійно молоді хлопці
українською мовою співали літургійний пісень, як зворушливо звучали проповіді
святого отця українською та румунською мовами, як відбувається причастя, маленьких діточок і дорослих, як святий отець всіх мирував, як всіх
пригощали проскурками.

Не приховаю, що відчуття було таким неначе все
відбувається вдома у нас у Володимирському соборі чи Свято-Михайлівському у Києві, куди ми завжди як
правило, після Осоношньої служби ще до сходу сонця приходили на Великдень
і освячували крашанки і паски, а після цього рано вранці поверталися додому в сімейному колі та за українськими звичаями накривали багатий стіл
із різними стравами і розговлялися після Великого посту.

З таким передсвятковим настроєм у своєму оселі, де
зараз ми проживаємо на Великдень зранку приготували святковий стіл і поставили на ньому букет квітів, паску, крашанки, запалили
свічку, помолилися «Отче наш» і як це зведено у традиції нашого народу, тречі привітали один одного вітанням «Христос Воскрес! Воістину
Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес! Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»
Після цього ми почали вибирати крашанки та делікатно розбивати їх. За нашими
традиціями, той у кого яйце розбили, має віддати його тому, хто розбив і так
триває до того моменту коли хтось один стає, умовно кажучи, переможцем, і таке
дійство супроводжується веселим сміхом, приказками, жартами, а потім всі п’ють
свячену воду, смакують паску та крашанки, і споживають все, що Бог
послав і що самі приготували і те, що добрі люди нам дали.

Дякуючи нашій друзі Ользі та її чоловікові Річарду, у Великодній день ми змогли побувати на цікаві екскурсію за межами міста,
де мали можливість побачити як румуни святкують і відпочивають у Пасхальні
дні. Тому дякую Богові, долі, що у леху для нас годину в Україні, ми змогли
зустріти в Румунії таких добрих, привітних небайдужих до чужого горе
людей, які щиро допомагають нам адаптуватися до умов нового життя, аби нам
легше нам було пережити цей момент в житті. Ми коли зможемо повернутися до нашої
рідної домівки ми будемо дуже вдячні цим людям, що в таку тяжку
хвилину вони допомогли нам. І на завершення привітаю всіх з Святом такою
піснею:

Йде по світі радість від землі до небес,

Все кругом співає, що Христос воскрес,

День святий великий нині нам настав,

Вся земля і небо прославля Христа.

Пр: Христос воскрес і горя вже немає,

Христос воскрес вся слава до небес,

Христос воскрес уся земля співає,

Христос воскрес, Воістину воскрес!

Сьогодні, шановні радіослухачі представимо вам як святкують українці Марамороського повіту Великдень – найбільше християнське свято, яке встановлено на честь Воскресіння Христового, що символізує перемогу Ісуса Христа над смертю та відкуплення людства від гріхів. Це свято – світла, радості та надії, з яким пов’язано гарні великодні релігійні обряди та народні традиції.

Майже кожного року у Великому пості Український православний вікаріат Румунії організовує Концерт страсних великодніх пісень. Цього року концерт, який присвячений Страстям Христовим, відбувся 16 квітня в Сігетській українській православній церкві. Вікарій Українського православного вікаріату Румунії отець д-р Микола Лаурук розповідає про те, як пройшов концерт та звертається з вітанням до українців, і не лише, з нагоди Великодніх свят:«Богу слава, що ми знову могли організувати, після важкої пандемії коронавірусу, Концерт духовної пісні, присвячений страстям Христа Спасителя, в якому взяли участь п’ять церковних хорів з Вишавської Долина, Бистрого, Кривого, Вишньої Рівни та Сігету, що належать до нашого Вікартіату. Але найбільше зворушило всіх присутніх виступи дітей з Бучі, України, де сталася найбільша трагедія та дівчинки з Івано-Франківська. Ця дівчинка виконала пісню «Дякую Тобі Господе!». Вона дякує Господу майбуть за те, що вона жива, що вона врятувала своє життя. Весь народ плакав коли чув цю прекрасну пісню. Закінчив цей гарний концерт отець пенсіонер Іван Арделян, який доказав ще раз, що він має дар не лише як священик, співак, оратор, але і як поет. Він склав та виконав гарний вірш про страсті Спасителя. Тому що ми готуємось до Паски, до свята свят – Воскресіння Господнього, хочу побажати українцям з України, які живуть в Україні або в Румунії та по всьому світу і нашим вірникам, щоб Воскресіння Христа Спасителя принисло їм велику радість, щоб Господь Бог змінив цей смуток в Україні на потіху і радість та щоб Господь Бог дав перемогу над темрявою, тому, що тепер неспокійні дні як в Україні, так і повсюди, які є плодами темряви. А ті, які сіють цю темряву матимуть тяжку відповідальність перед Господа Бога. Доброї Паски, гарного Празника, радості великої всім українцям та керівництву Союзу українців Румунії, радісного празника Воскресіння Христового! Христос Воскрес!»

Церковний хор «Благовісник» Сігетської української православної церкви, очолений пані добродійкою Маргаретою Лаурук, також взяв участь у Концерті страсних великодніх пісень. Члени хору виконали кілька духовних пісень, серед яких страсну великодню пісню «За все Тобі я дякую», яку запрошуємо вас послухати у наступні хвилини.

За все Тобі я дякую, Ісусе Спасе мій.

За Кров святу пролитую, за дар любові Твій.

Приспів:

Я дякую за все, за те що спас мене.

За те, що небо дав, мене своїм назвав,

О Господи святий, живи в душі моїй,

Завжди мене навчай, веди в небесний край.

За все Тобі я дякую, що Ти у світ прийшов.

І душу змучену мою для вічності знайшов.

За все Тобі я дякую, за мир і Дух Святий,

Що Ти у пору всякую живеш в душі моїй.

За все Тобі я дякую, Ти небо дав мені.

Я з вічною подякою служитиму Тобі.

Українські греко-католики християни Румунії також відзначають Великдень 24 квітня. Про те як вони зберігають звичаї успадковані від своїх предків та релігійні обряди розповідає вікарій Українського греко-католицького вікаріату Румунії отець Василь Колопельник: «Щирі християни приготовляються довший час до найбільшого християнського свята, до празника празників – Воскресіння Господнього. Сорокаденний піст це є постійна підготовка до празника Воскресіння. У цей час у церквах відправляються специфічні відправи, на які приходять багато людей як у неділі, так і під час тижня. А це має на меті підготувати душу людини до славного Воскресіння. Піст, смиренна молитва, добрі діла, примирення людей, помноження у вірі, надії та любові – це є діла, до яких віряни нашої церкви запрошені, щоб їх сповняли, щоб таким чином наблизитися до страждаючого Ісуса Христа, щоб йшли хресною дорогою слідом за Ним. Вершина духовної підготовки до Воскресіння Христового це є Свята сповідь та Святе причастя, які примерують людину з Богом і кормлять її душу. Великий піст кінчається Вербною або Квітною неділею, тобто тріумфальним входом Ісуса Христа в Єрусалим. Під час цього входу в місто Єрусалим, євреї зустрічали Ісуса Христа радісно, стелили свою одежу під Його ноги, вітали Його як Царя, тримаючи в руках оливкові та пальмові галузки. За їхнім прикладом і наші християни приходять раненько до церкви, одягнені святочно, щоб дістати освячені вербові гілочки у церкві. Ці гільки люди їх побожно приймають, ставлять біля ікон у хаті, а так само у стайні біля худоби, щоб Божа сила хоронила їх протягом цілого року. Як виходять з церкви віряни символіно легонько вдаряють один одного гільками, промовляючи такі слова: «Верба тебе б’є, не я тебе б’ю, Віднині за тиждень – Великдень!» І так починається Страсний або Великий тиждень, у якому Ісус Христос йде до Єрусалиму, щоб там віддати Своє життя за спасіння всіх нас. Велика ціна була заплачена за нас, за наше вічне життя – муки і смерть Сина Божого, тому протягом цілого тижня тримаємо строгий піст. У Четвер великий або у Четвер живний у церквах відправляємо спомин Тайної вечері, а увечері відправляємо Страстя Христові і читаємо 12 Страсних євангелій. Під час цієї відправи за звичаєм зв’яжуться дзвони, які більше не будуть дзвонити аж до славного Воскресіння. У цей час лише звук дошки буде чутий. У П’ятницю велику, день строго посту, готуємося до вечірні з виношування плащаниці, тобто гробу Христового.»

Поруч з духовною підготовкою, християни готуються і тілесно, господині працюють на кухні, а господарі на подвір’ї, прибирають свої хати і подвір’я, – стверджує вікарій Василь Колопельник: «У четвер господині печуть паску, а в п’ятницю всі готуюємо і пишемо писанки. У суботу господарки продовжують приготувати смачні страви і готують великодній кошик, у який ставлять паску, хліб – тобто символ Самого Спасителя, правдива наша божива. Господині ставлять також сир – символ поміркованості у кожному ділі, ставлять масло – символ доброти Божої, якої і ми повинні мати, яйця та писанки, які символізують нове життя, Воскресіння, червоний колір це життя і перемога через кров Ісуса Христа. М’ясні страви нагадують щедрість Божу. Бог радіє наверненню своїх дітей як це читаємо у притчі про Блудного сина. Вино є символ жертви і любові Бога, символом радості. Сіль нагадує християнам про їхні обов’язки один до одного, свічка це символ присутності Ісуса Христа, що є світлом для світу. Все це накривається гарним вишитим рушником із надписом Христос Воскрес! Воістину Воскрес! У суботу вночі спочатку дошка кличе людей до церкви, щоб брати участь у Воскресних відправах, а потім голосні дзвони сповіщають Воскресіння Христове. Побожні християни терпеливо чекають посвячення великодніх страв після Святої літургії й радо повертаються додому, вітаючи один одного: Христос Воскрес! Воістину Воскрес! І після молитви та співу Христос Воскрес сідають за святковим столом. Дорогі українці з України та закордону, хоробрі воїни, що захищаєте українську землю, з нагоди празника Воскресіння Господнього бажаю, щоб Господь дав вам перш за все миру, якого зараз так бракує, миру у душах, миру у родинах, миру в Україні. Світло Христового Воскресіння хай просвітить всіх людей а головно тих, у руках яких зараз мир і ненависть, щоб всі ми могли жити спокійно і мирно служити Воскреслому Господу Ісусу Христу. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»

Отець Маріус Лаурук розповідає про релігійне значення Великодня, але і про те, як відзначають християни Сігетської української православної церкви «Воздвиження Чесного Хреста» це велике свято: «На Великдень за прикладом жінок-мироносиць, вірники Сігетської української православної церкви приходять до церкви ще до світанку, коли починається служба Воскресіння. Євангеліст Марко, наприклад, записав цей момент кажучи, що рано вранці першого дня тижня прийшли жінки-мироносиці до гробу як сходило Сонце. Для сігетських вірників це дуже важливо, мабуть більше ніж інші пасхальні звичаї, які вони з собою принесли до Сігету зі свого рідного села. Цього року Празник Воскресіння відмінний, тому що всі українці Румунії, й не лише, переживають за все, що стається в Україні. З нами будуть сестри і брати з України і разом ми будемо молитися за мир та старатися шукати дійсний духовний сенс празника Воскресіння. На Великдень взагалі переповнені церкви, на жаль, не тому що люди стають відразу ж дуже вірними, але тому що чимало з них сприймають це свято як традицію. Для тих, які стараються дійсно наблизитися до Бога, перетворити своє життя через віру, перевищити земні та марні бажання, збутися самолюдства і шукати дійсний сенс життя Свято Воскресіння є основою свого життя. Тому ці люди є як той єдиний прокажний, який після оздоровлення повернувся до Спасителя подякувати йому, починаючи гучним словом славити Бога так як каже євангеліст Лука. Святий Іван Золотоустий у своєму словій на Святу Паску, яке читається на вечірні першого дня Великодня, каже що навіть і ті, які приходять в 11 годині святкувати цей празник відчувають Його радість. Але він точно не говорить про тих, які приходять тільки на Великдень до церкви і навіть і тоді не заходять до церкви, дбаючи про свої кошики з їжею. Такі люди ніколи не можуть розуміти значність Паски, відчувати радість Воскресіння Святий Іван Золотоустий говорить про ті, які навіть в 11 годині розуміють дійсний сенс цього празника. Реальний сенс празника Воскресіння розуміється тільки тоді, коли ми до цього празника готуємось щиро прийняти радість Воскресіння у душі, а не в шлунку, і коли після нього стараємося жити наше християнське життя цією радістю.»

У Полянах Марамороського повіту, українці також зберегли гарні великодні релігійні обряди та народні звичаї про які розповідає отець Адріан Вішован, настоятель церкви «Зішестя Святого Духа» села Поляни Марамуреського повіту: «На Вербну неділю або Бичкову неділю, як кажуть у нас, рано вранці починаємо Святе Боже утреня, після чого відправляємо Святу Божу літургію, на якій присутні багато християн, а після Амвонної молитви, читаються молитви для благословення гільків або бичків. Після цього освячуються Святий Божий храм та християни водою свяченою, потім відправляється вечірня, під час якої робиться мирування християн. У суботу опівночі читаються молитви, а після обходу церкви з протесією дається світло і люди йдуть до своїх домівках. У неділю вранці першого дня Великодня має місце освячення великодніх кошиків, на ліворуч і праворуч цвинтарів біля церкви. Я разом з протесією та кураторами освячуємо кошики. Після цього йдеться додому, а вечором у четвертій годині відправляється вечірня, на якій читається Свята Божествена євангеля на різні мови. У понеділок є дуже прекрасний звичай, який зберігся до нинішнього часу, коли теж після Богослужіння виходять з протесією та знову освячуються кошики. На цей раз кошики відрізняються від недільних, вони називаються кошики дідусів. У них ставляться більше яєць, м’яса, калачиків та хліба, які роздаються бідним людям в пам’ять про померлих. Страви також роздаються рідним, близьким та знайомим. На Великдень всі люди носять народний одяг, специфічний Полянам. Дівчата, які беруть участь в процесії також носять народний одяг та прекрасний заплетиний віночок на голові. Вони зі співами прославляють Господа Бога. У нас також прикрасний хор. Ми зустрічаємо Воскресіння Ісуса Христа у пості та молитві й просимо Господа Бога аби втихомирив цю війну. Боже благословення всім вам українцям по всьому світові, всьому християнському народові! Бажаю вам всього найкращого! Щасливих великодніх свят! Христос Воскрес!»

У окремих селах Мараморощини з українським автохтонним населенням ще проводяться «Великодні ігри». Протягом трьох днів Великодня, після обіду, діти, парубки та дівчата граються навколо церкви. Ці ігри здається пов’язані із веснянками дохристиянського періоду, коли всі раділи весні, а потім пристосували їх до цього великого християнського свята. Великодні ігри чекають всі, не лише діти, але і жінки та чоловіки, а також люди похилого віку. Всі беруть участь у них: одні граються, а інші дивляться та радіють. Директорка Бистрянської школи, вчителька історії Марія Папарига розповідає про те, як зберіглися великодні ігри у Вишавській Долині Марамороського повіту: «Свято Великодня у Вишавській Долині, що на Мараморощині, приносить людям радість Господнього Воскресіння. Діти, зокрема, чекають з нетерпінням цих днів тому що, всередині сім’ї вони підготувалися старанно до цього свята, а радість, яку вони мають протягом всіх трьох днів відображається у різних великодніх іграх. У нашому рідному селі чудово збирігаються великодні ігри, які відбуваються коло церкви, «на цвинтарі» як ми кажемо, після Святої Літургії, аж до пізнього вечора. Йде мова про такі ігри є: «Десь тут була подоляночка», «Ми голубки ізловили», «А я хожу по торгу», «А зелені огірочки», «Нема Краля вдома», «Ходи жужень по жужині», «Котик та мишик», «Горщитко», «Прутика», «Варташ», «Задні будити передні». Можна сказати, що символом цих великодніх ігор є гра А вербове колесо, що складається з танця, в якому беруть участь лише дівчата. Гра супроводжується чудовою піснею. Всім слухачам Дай Боже здоров’я та гарних свят! Христос Воскрес!»

Пісню до гри «А вербове колесо», яка символізує радість, пробудження природи, відновлення життя, любов, виконують в продовжені дівчата Андрея Яворівська, Маруся і Теодора Добровські:

«А вербове колесо, колесо

З під дороги стояло, стояло,

А ялова дощечка горіла, горіла,

Коло неї ласточка сиділа, сиділа.

А ришитом водиці носила, носила,

А ялову дошичку гасила, гасила.

Кілько разів промоло, промололо,

Тілько наших легіників прокололо, прокололо.

Кілько на решеті дірочок, дірочок,

Тілько наших легіників болєчок, болєчок.

Кілько на решеті водиці, водиці,

Тіко наших легіників правдиці, правдиці.

А йдуть дівки до млина, до млина,

А парубки зо млина, зо млина.

Несуть дівки пшиницю, пшиницю,

А парубки житницю, житницю.

А по горі стовпчики, стовпчики,

Роди Божи хлопчики, хлопчики.

По долині лавички, лавички,

Роди Божи дівочки, дівочки».

Шановні радіослухачі, на цьому прощаємось з Вами, дякуємо за увагу, бажаємо Вам міцного здоров’я, миру, злагоди, радості та щасливих Великодніх Свят!

Сьогодні представимо вам як святкують українці Марамороського повіту Великдень – найбільше християнське свято, яке встановлено на честь Воскресіння Христового, що символізує перемогу Ісуса Христа над смертю та відкуплення людства від гріхів. Це свято – світла, радості та надії, з яким пов’язано гарні великодні релігійні обряди та народні традиції.

Майже кожного року у Великому пості Український православний вікаріат Румунії організовує Концерт страсних великодніх пісень. Цього року концерт, який присвячений Страстям Христовим, відбувся 16 квітня в Сігетській українській православній церкві. Вікарій Українського православного вікаріату Румунії отець д-р Микола Лаурук розповідає про те, як пройшов концерт та звертається з вітанням до українців, і не лише, з нагоди Великодніх свят: «Богу слава, що ми знову могли організувати, після важкої пандемії коронавірусу, Концерт духовної пісні, присвячений страстям Христа Спасителя, в якому взяли участь п’ять церковних хорів з Вишавської Долина, Бистрого, Кривого, Вишньої Рівни та Сігету, що належать до нашого Вікартіату. Але найбільше зворушило всіх присутніх виступи дітей з Бучі, України, де сталася найбільша трагедія та дівчинки з Івано-Франківська. Ця дівчинка виконала пісню «Дякую Тобі Господе!». Вона дякує Господу майбуть за те, що вона жива, що вона врятувала своє життя. Весь народ плакав коли чув цю прекрасну пісню. Закінчив цей гарний концерт отець пенсіонер Іван Арделян, який доказав ще раз, що він має дар не лише як священик, співак, оратор, але і як поет. Він склав та виконав гарний вірш про страсті Спасителя. Тому що ми готуємось до Паски, до свята свят – Воскресіння Господнього, хочу побажати українцям з України, які живуть в Україні або в Румунії та по всьому світу і нашим вірникам, щоб Воскресіння Христа Спасителя принисло їм велику радість, щоб Господь Бог змінив цей смуток в Україні на потіху і радість та щоб Господь Бог дав перемогу над темрявою, тому, що тепер неспокійні дні як в Україні, так і повсюди, які є плодами темряви. А ті, які сіють цю темряву матимуть тяжку відповідальність перед Господа Бога. Доброї Паски, гарного Празника, радості великої всім українцям та керівництву Союзу українців Румунії, радісного празника Воскресіння Христового! Христос Воскрес!»

Церковний хор «Благовісник» Сігетської української православної церкви, очолений пані добродійкою Маргаретою Лаурук, також взяв участь у Концерті страсних великодніх пісень. Члени хору виконали кілька духовних пісень, серед яких страсну великодню пісню «За все Тобі я дякую», яку запрошуємо вас послухати у наступні хвилини.

За все Тобі я дякую, Ісусе Спасе мій.

За Кров святу пролитую, за дар любові Твій.

Приспів:

Я дякую за все, за те що спас мене.

За те, що небо дав, мене своїм назвав,

О Господи святий, живи в душі моїй,

Завжди мене навчай, веди в небесний край.

За все Тобі я дякую, що Ти у світ прийшов.

І душу змучену мою для вічності знайшов.

За все Тобі я дякую, за мир і Дух Святий,

Що Ти у пору всякую живеш в душі моїй.

За все Тобі я дякую, Ти небо дав мені.

Я з вічною подякою служитиму Тобі.

Українські греко-католики християни Румунії також відзначають Великдень 24 квітня. Про те як вони зберігають звичаї успадковані від своїх предків та релігійні обряди розповідає вікарій Українського греко-католицького вікаріату Румунії отець Василь Колопельник: «Щирі християни приготовляються довший час до найбільшого християнського свята, до празника празників – Воскресіння Господнього. Сорокаденний піст це є постійна підготовка до празника Воскресіння. У цей час у церквах відправляються специфічні відправи, на які приходять багато людей як у неділі, так і під час тижня. А це має на меті підготувати душу людини до славного Воскресіння. Піст, смиренна молитва, добрі діла, примирення людей, помноження у вірі, надії та любові – це є діла, до яких віряни нашої церкви запрошені, щоб їх сповняли, щоб таким чином наблизитися до страждаючого Ісуса Христа, щоб йшли хресною дорогою слідом за Ним. Вершина духовної підготовки до Воскресіння Христового це є Свята сповідь та Святе причастя, які примерують людину з Богом і кормлять її душу. Великий піст кінчається Вербною або Квітною неділею, тобто тріумфальним входом Ісуса Христа в Єрусалим. Під час цього входу в місто Єрусалим, євреї зустрічали Ісуса Христа радісно, стелили свою одежу під Його ноги, вітали Його як Царя, тримаючи в руках оливкові та пальмові галузки. За їхнім прикладом і наші християни приходять раненько до церкви, одягнені святочно, щоб дістати освячені вербові гілочки у церкві. Ці гільки люди їх побожно приймають, ставлять біля ікон у хаті, а так само у стайні біля худоби, щоб Божа сила хоронила їх протягом цілого року. Як виходять з церкви віряни символіно легонько вдаряють один одного гільками, промовляючи такі слова: «Верба тебе б’є, не я тебе б’ю, Віднині за тиждень – Великдень!» І так починається Страсний або Великий тиждень, у якому Ісус Христос йде до Єрусалиму, щоб там віддати Своє життя за спасіння всіх нас. Велика ціна була заплачена за нас, за наше вічне життя – муки і смерть Сина Божого, тому протягом цілого тижня тримаємо строгий піст. У Четвер великий або у Четвер живний у церквах відправляємо спомин Тайної вечері, а увечері відправляємо Страстя Христові і читаємо 12 Страсних євангелій. Під час цієї відправи за звичаєм зв’яжуться дзвони, які більше не будуть дзвонити аж до славного Воскресіння. У цей час лише звук дошки буде чутий. У П’ятницю велику, день строго посту, готуємося до вечірні з виношування плащаниці, тобто гробу Христового.»

Поруч з духовною підготовкою, християни готуються і тілесно, господині працюють на кухні, а господарі на подвір’ї, прибирають свої хати і подвір’я, – стверджує вікарій Василь Колопельник: «У четвер господині печуть паску, а в п’ятницю всі готуюємо і пишемо писанки. У суботу господарки продовжують приготувати смачні страви і готують великодній кошик, у який ставлять паску, хліб – тобто символ Самого Спасителя, правдива наша божива. Господині ставлять також сир – символ поміркованості у кожному ділі, ставлять масло – символ доброти Божої, якої і ми повинні мати, яйця та писанки, які символізують нове життя, Воскресіння, червоний колір це життя і перемога через кров Ісуса Христа. М’ясні страви нагадують щедрість Божу. Бог радіє наверненню своїх дітей як це читаємо у притчі про Блудного сина. Вино є символ жертви і любові Бога, символом радості. Сіль нагадує християнам про їхні обов’язки один до одного, свічка це символ присутності Ісуса Христа, що є світлом для світу. Все це накривається гарним вишитим рушником із надписом Христос Воскрес! Воістину Воскрес! У суботу вночі спочатку дошка кличе людей до церкви, щоб брати участь у Воскресних відправах, а потім голосні дзвони сповіщають Воскресіння Христове. Побожні християни терпеливо чекають освячення великодніх страв після Святої літургії й радо повертаються додому, вітаючи один одного: Христос Воскрес! Воістину Воскрес! І після молитви та співу Христос Воскрес сідають за святковим столом. Дорогі українці з України та закордону, хоробрі воїни, що захищаєте українську землю, з нагоди празника Воскресіння Господнього бажаю, щоб Господь дав вам перш за все миру, якого зараз так бракує, миру у душах, миру у родинах, миру в Україні. Світло Христового Воскресіння хай просвітить всіх людей а головно тих, у руках яких зараз мир і ненависть, щоб всі ми могли жити спокійно і мирно служити Воскреслому Господу Ісусу Христу. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»

Шановні радіослухачі, на цьому прощаємось з Вами, дякуємо за увагу, бажаємо Вам міцного здоров’я, миру, злагоди, радості та щасливих Великодніх Свят!

Сьогодні представимо вам як святкують українці Марамороського повіту Великдень – найбільше християнське свято, яке встановлено на честь Воскресіння Христового, що символізує перемогу Ісуса Христа над смертю та відкуплення людства від гріхів. Це свято – світла, радості та надії, з яким пов’язано гарні великодні релігійні обряди та народні традиції.

Майже кожного року у Великому пості Український православний вікаріат Румунії організовує Концерт страсних великодніх пісень. Цього року концерт, який присвячений Страстям Христовим, відбувся 16 квітня в Сігетській українській православній церкві. Вікарій Українського православного вікаріату Румунії отець д-р Микола Лаурук розповідає про те, як пройшов концерт та звертається з вітанням до українців, і не лише, з нагоди Великодніх свят: «Богу слава, що ми знову могли організувати, після важкої пандемії коронавірусу, Концерт духовної пісні, присвячений страстям Христа Спасителя, в якому взяли участь п’ять церковних хорів з Вишавської Долина, Бистрого, Кривого, Вишньої Рівни та Сігету, що належать до нашого Вікартіату. Але найбільше зворушило всіх присутніх виступи дітей з Бучі, України, де сталася найбільша трагедія та дівчинки з Івано-Франківська. Ця дівчинка виконала пісню «Дякую Тобі Господе!». Вона дякує Господу майбуть за те, що вона жива, що вона врятувала своє життя. Весь народ плакав коли чув цю прекрасну пісню. Закінчив цей гарний концерт отець пенсіонер Іван Арделян, який доказав ще раз, що він має дар не лише як священик, співак, оратор, але і як поет. Він склав та виконав гарний вірш про страсті Спасителя. Тому що ми готуємось до Паски, до свята свят – Воскресіння Господнього, хочу побажати українцям з України, які живуть в Україні або в Румунії та по всьому світу і нашим вірникам, щоб Воскресіння Христа Спасителя принисло їм велику радість, щоб Господь Бог змінив цей смуток в Україні на потіху і радість та щоб Господь Бог дав перемогу над темрявою, тому, що тепер неспокійні дні як в Україні, так і повсюди, які є плодами темряви. А ті, які сіють цю темряву матимуть тяжку відповідальність перед Господа Бога. Доброї Паски, гарного Празника, радості великої всім українцям та керівництву Союзу українців Румунії, радісного празника Воскресіння Христового! Христос Воскрес!»

Церковний хор «Благовісник» Сігетської української православної церкви, очолений пані добродійкою Маргаретою Лаурук, також взяв участь у Концерті страсних великодніх пісень. Члени хору виконали кілька духовних пісень, серед яких страсну великодню пісню «За все Тобі я дякую», яку запрошуємо вас послухати у наступні хвилини.

За все Тобі я дякую, Ісусе Спасе мій.

За Кров святу пролитую, за дар любові Твій.

Приспів:

Я дякую за все, за те що спас мене.

За те, що небо дав, мене своїм назвав,

О Господи святий, живи в душі моїй,

Завжди мене навчай, веди в небесний край.

За все Тобі я дякую, що Ти у світ прийшов.

І душу змучену мою для вічності знайшов.

За все Тобі я дякую, за мир і Дух Святий,

Що Ти у пору всякую живеш в душі моїй.

За все Тобі я дякую, Ти небо дав мені.

Я з вічною подякою служитиму Тобі.

Українські греко-католики християни Румунії також відзначають Великдень 24 квітня. Про те як вони зберігають звичаї успадковані від своїх предків та релігійні обряди розповідає вікарій Українського греко-католицького вікаріату Румунії отець Василь Колопельник: «Щирі християни приготовляються довший час до найбільшого християнського свята, до празника празників – Воскресіння Господнього. Сорокаденний піст це є постійна підготовка до празника Воскресіння. У цей час у церквах відправляються специфічні відправи, на які приходять багато людей як у неділі, так і під час тижня. А це має на меті підготувати душу людини до славного Воскресіння. Піст, смиренна молитва, добрі діла, примирення людей, помноження у вірі, надії та любові – це є діла, до яких віряни нашої церкви запрошені, щоб їх сповняли, щоб таким чином наблизитися до страждаючого Ісуса Христа, щоб йшли хресною дорогою слідом за Ним. Вершина духовної підготовки до Воскресіння Христового це є Свята сповідь та Святе причастя, які примерують людину з Богом і кормлять її душу. Великий піст кінчається Вербною або Квітною неділею, тобто тріумфальним входом Ісуса Христа в Єрусалим. Під час цього входу в місто Єрусалим, євреї зустрічали Ісуса Христа радісно, стелили свою одежу під Його ноги, вітали Його як Царя, тримаючи в руках оливкові та пальмові галузки. За їхнім прикладом і наші християни приходять раненько до церкви, одягнені святочно, щоб дістати освячені вербові гілочки у церкві. Ці гільки люди їх побожно приймають, ставлять біля ікон у хаті, а так само у стайні біля худоби, щоб Божа сила хоронила їх протягом цілого року. Як виходять з церкви віряни символіно легонько вдаряють один одного гільками, промовляючи такі слова: «Верба тебе б’є, не я тебе б’ю, Віднині за тиждень – Великдень!» І так починається Страсний або Великий тиждень, у якому Ісус Христос йде до Єрусалиму, щоб там віддати Своє життя за спасіння всіх нас. Велика ціна була заплачена за нас, за наше вічне життя – муки і смерть Сина Божого, тому протягом цілого тижня тримаємо строгий піст. У Четвер великий або у Четвер живний у церквах відправляємо спомин Тайної вечері, а увечері відправляємо Страстя Христові і читаємо 12 Страсних євангелій. Під час цієї відправи за звичаєм зв’яжуться дзвони, які більше не будуть дзвонити аж до славного Воскресіння. У цей час лише звук дошки буде чутий. У П’ятницю велику, день строго посту, готуємося до вечірні з виношування плащаниці, тобто гробу Христового.»

Поруч з духовною підготовкою, християни готуються і тілесно, господині працюють на кухні, а господарі на подвір’ї, прибирають свої хати і подвір’я, – стверджує вікарій Василь Колопельник: «У четвер господині печуть паску, а в п’ятницю всі готуюємо і пишемо писанки. У суботу господарки продовжують приготувати смачні страви і готують великодній кошик, у який ставлять паску, хліб – тобто символ Самого Спасителя, правдива наша божива. Господині ставлять також сир – символ поміркованості у кожному ділі, ставлять масло – символ доброти Божої, якої і ми повинні мати, яйця та писанки, які символізують нове життя, Воскресіння, червоний колір це життя і перемога через кров Ісуса Христа. М’ясні страви нагадують щедрість Божу. Бог радіє наверненню своїх дітей як це читаємо у притчі про Блудного сина. Вино є символ жертви і любові Бога, символом радості. Сіль нагадує християнам про їхні обов’язки один до одного, свічка це символ присутності Ісуса Христа, що є світлом для світу. Все це накривається гарним вишитим рушником із надписом Христос Воскрес! Воістину Воскрес! У суботу вночі спочатку дошка кличе людей до церкви, щоб брати участь у Воскресних відправах, а потім голосні дзвони сповіщають Воскресіння Христове. Побожні християни терпеливо чекають освячення великодніх страв після Святої літургії й радо повертаються додому, вітаючи один одного: Христос Воскрес! Воістину Воскрес! І після молитви та співу Христос Воскрес сідають за святковим столом. Дорогі українці з України та закордону, хоробрі воїни, що захищаєте українську землю, з нагоди празника Воскресіння Господнього бажаю, щоб Господь дав вам перш за все миру, якого зараз так бракує, миру у душах, миру у родинах, миру в Україні. Світло Христового Воскресіння хай просвітить всіх людей а головно тих, у руках яких зараз мир і ненависть, щоб всі ми могли жити спокійно і мирно служити Воскреслому Господу Ісусу Христу. Христос Воскрес! Воістину Воскрес!»

Шановні радіослухачі, на цьому прощаємось з Вами, дякуємо за увагу, бажаємо Вам міцного здоров’я, миру, злагоди, радості та щасливих Великодніх Свят!

Уже другий рік поспіль православні
українські християни та греко-католики в Румунії відсвяткували Великодні свята в
умовах пандемії коронавірусу. Цього
року окремі обмежувальні
заходи були
скасовані та віруючі мали
можливість брати участь у великодніх богослужіннях у
церквах, йти з кошиками до храму, щоб
освятити їх до святкового столу та дотримуватися інших успадкованих від своїх предків церковно-обрядових та народних звичаїв. Сьогодні, ми представимо вам кілька з
найгарніших та найулюбленіших великодніх звичаїв і традицій українців Румунії.

Вербна неділя

Тиждень до Великодня, у шосту неділю Великого
посту, святкується Вербна неділя. Релігійна назва цієї неділі є Вхід Господній
в Єрусалим. За Євангелією від Івана, у цей день Іісус Христос воскресив
померлого Лазаря. Це диво дуже вразило людей, які в знак поваги вітали і
стелили дорогу Ісусу пальмовими листями, коли він увійшов в Єрусалим. В країнах
де це дерево не росте, воно було замінене гілочками верби. На Вербну, Шуткову
або Бичкову неділю, як ще називають її українці Румунії в залежності від
регіону де вони проживають, зберігся звичай не боляче бити друзів і
рідню освяченими в церкві вербовими гілочками, кажучи: «Не я б’ю, шутка б’є, за
тиждень – Великдень!. А це робиться для того щоб додати тілу здоров’я та
охороняти від злих духів. Потім освячені вербові гілочки (шутки) ставлять біля
ікон, щоб уберегти помешкання від неприємностей та від нечистої сили. У разі
великої бурі кидається поламану шутку у вогонь і кажуть: «Хай хмари на небі
розійдуться так, як розійшовся дим від цієї шутки».

Розпис писанок

Розписування писанок це давній звичай зокрема
українців Сучавського та Ботошанського повітів. Розпис яєць у гуцулів
характеризується спеціальною технікою, чудовим колоритом та багатством
рослинних і тваринних мотивів, а останнім часом багато інших, які мають свою
символіку. Гуцули зберегли давню воскову техніку розпису яєць. Контури орнаментальних мотивів наносяться на
яйця розтопленим воском за допомогою писачка або кірки. Серед
орнаментів рослинні та тваринні мотиви, такі як: дубове листя, баранячі роги, колосок,
баранці, олені, коні, птахи, дерево, риба, а серед геометричних мотивів,
наступні: кривулка, безконечник, трикутник, блискавка, драбинка.У останні роки
писанкарки почали писати нові мотиви, як на приклад образ святих, Ісуса Христа
та Пресвятої Діви. На яйцях також малюються ікони. Із писанкою на Великдень
пов’язують сподівання на краще життя, добробут, силу, здоров’я та відродження.

«Ходити за кукуцами» на Живний
Четвер

В окремих українських селах Марамуреського
повіту, на Живний Четвер, зберігся звичай «ходити за кукуцами». Діти ходять від
хати до хати та сповіщають про прихід Великодня, отримуючи кукуци. А кукуци це
спеціальний хлібчик випечений у печі ґаздинями. Давно вони отримували крім
кукуца і яйця зокрема від хрещених батьків. У наші дні,
діти отримують зокрема солодощі: цукерки та шоколад тощо.

Великодні кошики

Приготування великодніх кошиків це інший
гарний звичай. У залежності від регіону, у великодній кошик кладуть: паску,
калач, баби, писанки або яйця, м’ясні продукти, бринзу, масло, рибу, cіль,
вино, свічку. Останнім часом ставлять у кошик і тістечка. Кошики з великою
майстерністю готують українські домогосподарки, їх прикрашають квітами і
накривають вишитими рушниками.

Освячення пасок

Найгарніший та найбільш очікуваний момент є
освячення пасок. Першого дня Великодня, після Святої Літургії християни
виходять на подвір’я церкви, де залишили свої кошики. Зазвичай, кожна сім’я має
своє місце. Священик виходить з церкви із процесією, тричі обходить церкву,
освячуючи паски та людей, промовляючи: Христос Воскрес! а віруючі
відповідають: Воістину Воскрес!. Потім, всі співають чудову пісню
Христос Воскрес із смерті. Після цього християни спішать додому,
сісти за великодній стіл. Після молитви Отче наш та пісні
Христос Воскрес всі їдять цього дня лише страви з великоднього
кошика.

Великодні ігри

У деяких селах з українським населенням ще
проводяться «Великодні ігри». Протягом трьох днів Великодня, після обіду, діти,
парубки та дівчата граються навколо церкви. Ці ігри здається пов’язані із
веснянками дохристиянського періоду, коли всі раділи весні, а потім пристосували
їх до цього великого християнського свята. Великодні ігри чекають всі, не лише
діти, але і жінки та чоловіки, а також особи похилого віку. Всі беруть участь у
них: одні граються, а інші дивляться та радіють. Серед великодніх ігор, які ще
збереглися нагадуємо: Вербове колесо, Подоляночка,
Нема Краля вдома, Ідіть задні, будете передні,
Прутик, Я ходжу по торгу. Ціллю великодніх ігор є
виявити хоробрість, мудрість та любов. Це добра нагода для молоді краще
познайомитися між собою.

Уже другий рік поспіль православні
українські християни та греко-католики в Румунії відсвяткували Великодні свята в
умовах пандемії коронавірусу. Цього
року окремі обмежувальні
заходи були
скасовані та віруючі мали
можливість брати участь у великодніх богослужіннях у
церквах, йти з кошиками до храму, щоб
освятити їх до святкового столу та дотримуватися інших успадкованих від своїх предків церковно-обрядових та народних звичаїв. Сьогодні, ми представимо вам кілька з
найгарніших та найулюбленіших великодніх звичаїв і традицій українців Румунії.

Вербна неділя

Тиждень до Великодня, у шосту неділю Великого
посту, святкується Вербна неділя. Релігійна назва цієї неділі є Вхід Господній
в Єрусалим. За Євангелією від Івана, у цей день Іісус Христос воскресив
померлого Лазаря. Це диво дуже вразило людей, які в знак поваги вітали і
стелили дорогу Ісусу пальмовими листями, коли він увійшов в Єрусалим. В країнах
де це дерево не росте, воно було замінене гілочками верби. На Вербну, Шуткову
або Бичкову неділю, як ще називають її українці Румунії в залежності від
регіону де вони проживають, зберігся звичай не боляче бити друзів і
рідню освяченими в церкві вербовими гілочками, кажучи: «Не я б’ю, шутка б’є, за
тиждень – Великдень!. А це робиться для того щоб додати тілу здоров’я та
охороняти від злих духів. Потім освячені вербові гілочки (шутки) ставлять біля
ікон, щоб уберегти помешкання від неприємностей та від нечистої сили. У разі
великої бурі кидається поламану шутку у вогонь і кажуть: «Хай хмари на небі
розійдуться так, як розійшовся дим від цієї шутки».

Розпис писанок

Розписування писанок це давній звичай зокрема
українців Сучавського та Ботошанського повітів. Розпис яєць у гуцулів
характеризується спеціальною технікою, чудовим колоритом та багатством
рослинних і тваринних мотивів, а останнім часом багато інших, які мають свою
символіку. Гуцули зберегли давню воскову техніку розпису яєць. Контури орнаментальних мотивів наносяться на
яйця розтопленим воском за допомогою писачка або кірки. Серед
орнаментів рослинні та тваринні мотиви, такі як: дубове листя, баранячі роги, колосок,
баранці, олені, коні, птахи, дерево, риба, а серед геометричних мотивів,
наступні: кривулка, безконечник, трикутник, блискавка, драбинка.У останні роки
писанкарки почали писати нові мотиви, як на приклад образ святих, Ісуса Христа
та Пресвятої Діви. На яйцях також малюються ікони. Із писанкою на Великдень
пов’язують сподівання на краще життя, добробут, силу, здоров’я та відродження.

«Ходити за кукуцами» на Живний
Четвер

В окремих українських селах Марамуреського
повіту, на Живний Четвер, зберігся звичай «ходити за кукуцами». Діти ходять від
хати до хати та сповіщають про прихід Великодня, отримуючи кукуци. А кукуци це
спеціальний хлібчик випечений у печі ґаздинями. Давно вони отримували крім
кукуца і яйця зокрема від хрещених батьків. У наші дні,
діти отримують зокрема солодощі: цукерки та шоколад тощо.

Великодні кошики

Приготування великодніх кошиків це інший
гарний звичай. У залежності від регіону, у великодній кошик кладуть: паску,
калач, баби, писанки або яйця, м’ясні продукти, бринзу, масло, рибу, cіль,
вино, свічку. Останнім часом ставлять у кошик і тістечка. Кошики з великою
майстерністю готують українські домогосподарки, їх прикрашають квітами і
накривають вишитими рушниками.

Освячення пасок

Найгарніший та найбільш очікуваний момент є
освячення пасок. Першого дня Великодня, після Святої Літургії християни
виходять на подвір’я церкви, де залишили свої кошики. Зазвичай, кожна сім’я має
своє місце. Священик виходить з церкви із процесією, тричі обходить церкву,
освячуючи паски та людей, промовляючи: Христос Воскрес! а віруючі
відповідають: Воістину Воскрес!. Потім, всі співають чудову пісню
Христос Воскрес із смерті. Після цього християни спішать додому,
сісти за великодній стіл. Після молитви Отче наш та пісні
Христос Воскрес всі їдять цього дня лише страви з великоднього
кошика.

Великодні ігри

У деяких селах з українським населенням ще
проводяться «Великодні ігри». Протягом трьох днів Великодня, після обіду, діти,
парубки та дівчата граються навколо церкви. Ці ігри здається пов’язані із
веснянками дохристиянського періоду, коли всі раділи весні, а потім пристосували
їх до цього великого християнського свята. Великодні ігри чекають всі, не лише
діти, але і жінки та чоловіки, а також особи похилого віку. Всі беруть участь у
них: одні граються, а інші дивляться та радіють. Серед великодніх ігор, які ще
збереглися нагадуємо: Вербове колесо, Подоляночка,
Нема Краля вдома, Ідіть задні, будете передні,
Прутик, Я ходжу по торгу. Ціллю великодніх ігор є
виявити хоробрість, мудрість та любов. Це добра нагода для молоді краще
познайомитися між собою.