Колишній мер Сібіу Клаус Йоханніс, покинув це невеличке трансільванське місто, щоб посісти найвищу посаду в державі. Сприйнятий з самого початку як аутсайдер у президентських перегонах та занадто провінційний і цивілізований, щоб вижити в столичних політичних джунглях, Йоханніс став прямим бенефіціаром несподівано високої явки виборців у другому турі, які різко виступили проти премєр-міністра Віктора Понту, виразника лівих політичних сил, які сприймаються в суспільстві як надто зарозумілі і корумповані.
Після обрання президентом, Клаус Йоханніс сповнений рішучості не розчарувати електорат. У своїй першій промові на посту президента він пообіцяв румунам глибоко змінити суспільство, усунувши корупцію як серйозну загрозу для соціального розвитку і реформуючи політичний клас.
Клаус Йоханніс, який на виборах обрав для себе гасло “Румунія – країна добре виконаної роботи”, закликав до відповідальності і пообіцяв продемонструвати це на власному прикладі. “Великі очікування можуть призвести до великих результатів. Великі очікування означає більше відповідальності, більше зусиль, більш серйозне ставлення і більше роботи усіх і я буду першим! Я поставив перед собою ціль, щоб до кінця мого перебування на посту президента, Румунія стала простором іншого духовного стану, іншого соціального клімату, в якому, нарешті б знайшли своє належне місце стабільність, оцінка цінностей і спокій.”
Новий президент підтвердив й основні напрями закордонної політики Румунії: стратегічне партнерство з США, приналежність до НАТО й Європейського Союзу, а також привілейовані відносини з сусідньою Р.Молдова. Фактично в цьому плані Йоханніс продовжить політику свого попередника Траяна Бесеску.
З іншого боку, підбиваючи підсумки свого перебування на чолі держави, Траян Бесеску стверджує, що зараз Румунія має найвищий в історії рівень безпеки, найбільш ефективну економіку та вільну й ефективну судову систему.
Оглядачі нагадують, що десять років перебування Траяна Бесеску на чолі країни були відзначені майже постійними скандалами і хронічними конфліктами між президентом і політичним класом, що призвели до двох невдалих спроб імпічменту. Тим не менш, ті ж оглядачі визнають заслуги і внесок Бесеску у забезпечення справжнього захисту прокурорів і суддів від політичного втручання в діяльність правосуддя. Це призвело до безпрецедентного посилення боротьби з корупцією.
Колишній та новий президенти стилістично абсолютно не схожі між собою. Траян Бесеску – імпульсивний, владний, не дуже або взагалі не схильний йти на компроміс. В той час як Клаус Йоханніс – спокійний, методичний, на перший погляд готовий до конструктивної співпраці. Однак, врешті-решт, в історичній памяті народу залишаються лише ті можновладці, які мають далекоглядне бачення того, якою має бути держава і силу, щоб слідувати йому.
