Десять років тому, 1 січня 2007 року, Румунія і Болгарія вступили в ЄС, це будучи продовженням найбільш масштабного розширення в історії ЄС, що відбулося в травні 2004 року. Це був проектом об’єднання континенту, розділеного в кінці другої світової війни. Ентузіазм був високим у всіх колишніх комуністичних країнах, особливо в Румунії. Тоді, згідно з опитуваннями громадської думки, ця подія займала перше місце на рівні довіри до інститутів ЄС. Як виглядає ситуація зараз, через десять років, після завершення важкого 2016 року, який струсонув союз терористичними актами, а й виходом Великобританії з ЄС? У цих умовах, зберігає Румунія той євро-ентузіазм, разом з іншими державами-членами?
Відповідно до недавнього Євробарометру (типу Парламетр), проведеного на замовлення Європейського Парламенту, 53% румунів вважають, що членство в ЄС є позитивним фактором для розвитку їх країни. Ця цифра відповідає середньому показнику по Європі, але це є зниженням для Румунії, в умовах коли тут довіра до ЄС завжди була набагато вищою: близько 70% -80%, ще до приєднання. Оскільки опитування було проведено у період побоювань для всіх європейців, результат не дивує, вважає Богдан Войку, соціолог Дослідного інституту якості життя Румунської Академії: Ця цифра не виходить за рамки глобальної тенденції зниження довіри до наднаціональних інститутів. Потім, ми повинні враховувати й позицію Румунії, яка є трохи специфічною. Румунія вступила в ЄС з дуже високим ступенем достовірності, з великим бажанням бути там, тому що тільки так було б визнано її членство до цивілізованого світу. Ми маємо й пояснення цієї ідентичності, бо більш важливим, ніж елемент ідентичності сам по собі, є визнання цієї ідентичності і того факту, що ми є частиною цієї спільної сім’ї. Ми хочемо бути визнаними як румуни, але і як частина певної цивілізації. З одного боку, ми намагаємося визначити нашу важливість як румунів, з іншого боку, ми хочемо бути визнаними в якості цивілізованих громадян світу. Етикетка бути цивілізованими означає для нас бути в ЄС, і бути визнаними в якості європейських громадян.
Протягом десяти років з моменту вступу, румуни мали можливість отримати більш повну інформацію про інститути ЄС і зрозуміти, що їх вплив є обмеженим, що вступ в ЄС не є землею, що тече молоком та медом, як колись висловилася депутат Європарламенту Ренате Вебер, член Комітету з питань зайнятості та соціальних питань: Я б не пропустила з-поміж чинників, що впливають на відповіді, які дають у певний момент громадяни, дискусії, що відбуваються на рівні кожної країни. Це опитування було проведено в момент, коли в Румунії, чимало голосів дорікнули ЄС у тому що Румунія вважає, що вона була залишена поза важелями прийняття рішень. Не вступ Румунії до Шенгену вплинув, у свою чергу, на почуття європейського громадянина. Крім того, більшість людей вважають вільне пересування важливим елементом і чітким фактором європейської ідентичності.
Так як майже кожен румун має родичів або друзів, які працюють в інших державах-членах ЄС, мобільність на ринку праці стала цінним активом. До речі, на запитання, якими є вигоди від вступу, 44% румунських респондентів відповіли, свобода пересування. Загалом, вони, схоже, вважають, що приєднання принесло їм вигоди більшою мірою, ніж інші європейці: в середньому 60% європейців вважають, що їхня країна користувалася членством в ЄС у порівнянні з румунами, 64% з яких вважають це. В цілому, 54% європейців вважають, що справи йдуть у неправильному напрямку, в той час як лише 25% з них вважають, що все розвивається в правильному напрямку. І з цієї точки зору, румуни налічуються з-поміж найбільш оптимістичних європейців щодо перспектив ЄС, тому що 42% румунів вважають, що справи йдуть у правильному напрямку в Європейському Союзі.
За словами соціолога Богдана Войку, ці відповіді свідчать про те, що румуни все ще мають високі очікування від інститутів ЄС, особливо в порівнянні з їх національними установами. Богдан Войку. Ті, хто сподівається на більше від ЄС є найбільш оптимістично налаштованими щодо напрямку в який вони йдуть. Ті, хто, здається, відчувають, що несуть більше витрат починають ставати трохи скептичними. З іншого боку, якщо ми розглянемо ситуацію Румунії, то вона є країною, яка протягом кількох років переживає економічне зростання, що відчувається у життєвому рівні. Коли зростає економіка, то громадяни все більш оптимістично оцінюють прогрес суспільства. Крім того, ми як і раніше схильні бачити європейців менш корумпованими і більш організованими, ніж ми. Таким чином, ми проявляємо такого роду передбачливий оптимізм, у смислі що буде і нам колись краще.
Про високі очікування щодо європейських інститутів у порівняні з національними свідчать також результати Євробарометру щодо Європарламенту: 38% румунів довіряють ЄП, набагато більше ніж європейський середній показник – 25%. Крім того, більше 35% з них вважають, що їх голос став більш ефективно відчутним на європейському рівні, ніж на національному рівні. Депутат Європарламенту Ренате Вебер: Я була б рада сказати, що це відбувається тому, що все більше людей цінують те, що ми робимо тут в ЄП. Але я буду об’єктивною і скажу, що, з моєї точки зору, відсутність довіри румунів до національного Парламенту є настільки великою, що люди відчувають потребу звернутися до іншої установи. З іншого боку, ми в ЄП отримуємо багато листів по електронній або звичайній пошті. І багато хто з нас, членів Європарламенту, навіть відповідають на ці запитання. А це для румунських громадян, які не звикли мати зворотний зв’язок з боку органів, уповноважених відповідати на їх запитання, є доказом нормальної поведінки.
У висновок, згідно з опитуванням Парламетру, ЄС як і раніше користується підтримкою своїх громадян, навіть якщо ентузіазм зменшився. Крім того, відповідно до осіннього Євробарометру, більшість румунів довіряють ЄС (52%, по відношенню до 36% середньоєвропейського показника). Проте, 66% європейців і 79% румунів вважають, що ЄС є місцем стабільності в неспокійному світі.
