Tag: проект

  • Oсвіта в Румунії, від статистичних даних до прикладів доброї практики

    Oсвіта в Румунії, від статистичних даних до прикладів доброї практики

    Більше третини дітей в Румунії живуть за межею бідності, будучи наявні великі різниці між міськими та сільськими регіонами щодо основних прав, доступу до системи охорони здоров’я, освіти, життєвих умов,- зазначається в звіті Організації «Врятуйте дітей», здійсненого разом з Омбудсменом Румунії про права дитини в Румунії.

    Представник Організації «Врятуйте дітей» Джордже Роман стверджує: Цифри нашого звіту показують тривожну ситуацію щодо дотримання прав дитини. Ми просто дійшли до того моменту, коли не можна більше продовжувати так. Ми повинні враховувати дані, які свідчать про рівень тривалої бідності або хронічне недофінансування системи соціального захисту та системи освіти, а також про байдужість щодо інвестицій в системі охорони здоров’я для дітей. Важливо зазначити, що в Румунії інвестується майже вдвічі менше у всіх сферах діяльності, порівняно із середнім європейським показником. Є дані, які, вказують скоріше на ситуацію якоїсь країни Азії, Африки або Південної Америки. І я не перебільшую, коли стверджую це. Наприклад, у Румунії щороку покидають початкову та середню школу майже 30 тисяч дітей. Таким чином, якщо враховувати число одного покоління, майже 350 тисяч дітей покидають навчання. Ці діти більше не повертаються до школи. Це дуже тривожна цифра.

    Смертність серед дітей ставить Румунію на першому місці в Європейському Союзі, при чому рівень смертності вдвічі перевищує середній показник Євросоюзу для населення віком між 0-19 років. Ситуація є також серйозною щодо показника дитячої смертності, хоча організація Врятуйте дітей вже дев’ятий рік поспіль реалізує найбільшу загальнодержавну програму оснащення пологових будинків. Джордже Роман подає деталі: У нас майже 6,5 смертей на кожну тисячу новонароджених на національному рівні. Однак, є повіти, як наприклад Тульча, де в 2018 році майже 16 дітей померло на кожну тисячу новонароджених. Така ситуація специфічна країнам інших континентів, а не Європи. Щодо соціального захисту, то витрати настільки низькі, що ми досягли 14 відсотків, в умовах коли середній показник в Європі становить 28%. Наприклад, лише на соціальні послуги ми витрачаємо близько 0,6% від ВВП, в умовах коли середній показник в ЄС становить 2,7. Таким чином, для багатодітних сімей з соціальними проблемами витрачається в 4,5 рази менше. Нам навіть не відомо наскільки серйозною є ситуація з питання бідності в сільських місцевостях, оскільки у третині населених пунктів не має працівників патронатної служби.




    Звіт організації «Врятуйте дітей» також показує, що понад 150 тисяч дітей Румунії голодними лягають спати, йде мова про дітей, які живуть зокрема у сільських
    населених пунктах. Джордже Роман зазначає, що найбільш уразливими є діти з
    двома та більшими братами чи сестрами: Кожна п’ята дитина в Румунії страждає
    від серйозних матеріальних нестатків, а це означає, що сім’ї не можуть забезпечити своїм дітям достатньої кількості їжі, постійне
    місце проживання й тепла. Ми також фігуруємо в статистиках стосовно проблеми
    материнства неповнолітніх. Це явище дуже небезпечне. У Румунії є майже 17 тисяч
    неповнолітніх матерів, тобто кількість неповнолітніх матері віком до 18 років на кожну
    тисячу неповнолітніх становить 34. Мені відомі вісім африканських держав, де їхня кількість
    становить 34 (Руанда, Кенія, Бурунді, Джибуті, Ботсвана, Магріб, Марокко,
    Алжир, Лівія), або країни де їхня кількість становить від 15 до 30 на тисячу неповнолітніх матерів. Ми
    навіть не входимо до європейського списку, тому що середній європейський показник
    становить десь 8-9, а в Румунії та в
    Болгарії – 34.




    Однак, у Румунії є чимало ініціатив, які намагаються
    покращити освіту в школах. Бухарестська школа імені Фердинанда це одна з інклюзивних шкіл
    Румунії. Тут до всіх дітей, які навчаються ставляться однаково, незалежно від
    етнічної приналежності чи проблем зі здоров’ям. Ця школа є зразком, беручи до уваги сучасні та дружні шкільні класи, приваблюючі методи навчання та цікаві позакласні заняття. Тут проводяться уроки з інформаційної технології, вивчення математики
    за допомогою сучасних планшетів та інтерактивної дошки, уроки танцю, театру,
    садівництва. Недостатнє фінансування системи освіти не знеохочувало директора
    цього закладу Віолету Дескалу розгортати вищезгадані проекти: Ми почали проект, коли рівень покидання школи був дуже високий, у 2009 році він
    становив близько 6,5%. Наша громада дуже різноманітна: 23% складають рроми,
    дуже високий відсоток бідних дітей, діти, батьки яких поїхали за кордон на
    заробітки або діти з батьками з поганою освітою, діти з розлучених батьків або
    діти одиноких
    батьків. Нам
    довелося справитися з
    цією ситуацією. Кампанія «Приходь до школи» була першою нашою ініціативою. Ми навчилися працювати з
    дітьми по-різному, ми долучилися до
    окремих європейських проектів з метою скорочення кількості
    випадків, коли діти покидають школу. Ми багато працювали в неформальній сфері, встановлювали партнерства з численними неурядовими організаціями чи вищими навчальними
    закладами. Протягом останніх двох
    років, ми
    багато інвестували у підготовку вчителів та у створення гарної атмосфери в школі, завдяки чому ми всі почуваємо себе добре і гарно працюємо з дітьми. Ми раді тому, що обрали професію
    вчителя.
    Стосунки – добрі та відкриті, батьки також допомагають
    школі. Вони стали нашими постійними партнерами, з якими ми разом розробляємо різні проекти. Проект,
    над яким ми тепер працюємо стосується професійної підготовки. Ми його розгортаємо у партнерстві
    з Університетом VIA University
    College з Данії.
    У нас також дуже гарний сад, де проводимо заняття під вільним небом, у нас є також спортивний майданчик. Наша школа доступна
    всім дітям, вона відкрита 7 днів із 7. Ми значно скоротили рівень покидання школи, цієї осені залишилось
    лише 6 дітей, які не приходили до
    школи.


    Директор
    Середньої загальноосвітньої школи імені Фердинанда Віолета Дескалу перетворила
    цю школу з учнями, які походили з
    малозабезпеченого середовища та з проблемами щодо відвідування уроків, на школу модель, завдяки чому в
    2017 році школа отримала від
    посольства США в Румунії премію Відважні жінки.

  • Казки про фей

    Казки про фей

    З казки під
    заголовком «Мрія в шкарпетках» ми дізнаємось,
    як могли
    б діти краще оцінити свій день, покращити його,
    а також спілкуватися зі своїми
    батьками,
    запитуючи їх, яку оцінку вони б дали дню, що проходить. А казка «Допитливий вітер» розповідає про вітерець, який намагається дізнатися, що саме дитина пише завзято за столом,
    щоб нарешті розкрити важливість внутрішньої радості кожного з нас.


    Можливо,
    ви вважаєте, що перейшли давно вік казок або може вже не вірити у феях. Навіть, якщо це насправді так, ми сьогодні вам
    розповімо і мабуть переконаємо вас, що феї існують, що вони роблять добрі речі та розповідають казки. Йде мова про Фею Лунія та про Фею
    Азалею, гіди Школи фей.


    Ми
    розмовляли з Джорджетою
    Пояною, яка виконує роль Феї Лунія. Вона звичайно розповіла
    нам казку, а саме історію про те як виникла ця ідея: Школа фей народилася
    з бажання створювати казки для
    дітей, але здорові казки про любов до життя та поваги до ближнього та навколишнього світу,
    тому що ми хотіли альтернатив на класичні казки, які містять іноді негативні персонажі і, навіть, насильство. Ми вважаємо, що не потрібно засаджувати страх дітям з самого раннього
    віку. Ми погоджуємось з традиційними румунськими казками і знаємо, що вони містять певну істину,
    але вважаємо, що не варто ознайомити
    дітей з раннього віку з ними. Тому ми зажадали створити
    інші казки, які б базувалися на інших цінностях, більш коректні з нашої точки зору для маленьких дітей, а саме на повазі
    до природи, до людей, до навколишнього
    світу.


    І так Фея Лунія та Фея Азалея почали працювати над
    проектом, шукаючи на початку ідеї для виховання власних дітей, щоб навчати їх
    не ламати квіти. Деталі подає Фея Лунія: Ми подумали, яку казку можна
    розповісти для втілення на практику нашої ідеї. Ми пояснили дітям, що існує фея,
    яка доглядає за маленькою квіткою. Щоб ця квітка зберігала свої кольори тоді коли падає дощ, фея тримає її парасольку або охороняє її від холоду. Також ми
    розказали дітям, що фея не буде дуже рада, якщо ми будемо ламати квітку, над якою
    вона доглядала. І цей приклад мав ефект, принаймні для наших дітей, і тоді Фея
    Азалія спонукала мене написати казку. І так народилися перша
    казка, послідували інші казки, після чого Фея Азалія перетворила ці
    казки і на вірші. І тепер є й вірші, які продовжують кожну казку і так появилися віршовані казки.




    І на початку був лише сайт şcoaladezâne.ro, але матері зажадали мати друковану
    версію казок, і так появився перший том у видавництві Coresi. На майбутнє феї
    мають намір надрукувати й том з віршами. І таким чином батьки стають учнями
    справжньої «акредитованої» школи фей ! Фея Луня додає: Наші казки насправді
    повні повчань, тому батьки, бабусі та дідусі, всі знаходять у їхньому вмісті
    щось повчальне. Щоб створити сугестивну картину, наша казка є подібна на верхівку
    айсберга, яка йде так далеко, наскільки читач може зрозуміти. У будь-якому віці
    можна чомусь навчатися. Нам це дуже подобається, і ми навіть мали сюрприз відкрити
    для себе нові значення, коли ми читали ці казки. Наприклад, у нашій
    книзі є казка про «Мудре дерево», яку я зрозуміла, наскільки глибокою вона є,
    лише прочитавши її більше десять разів.


    На
    сайті розміщено
    близько 30 казок та
    багато віршів, а також думки, які призвели до написання цих казок, ствердила Фея Лунія, яка додала: Одна читачка сказала нам, наприклад, що казка «Подорож
    кульбаби», яку вона прочитала своїм дітям, викликала ряд
    запитань з боку своїх дітей,
    серія запитань та відповідей тривала понад півгодини, окремі з них на більш делікатні теми,
    такі як: чому покидають
    нас близькі люди.
    А сама авторка казки відчувала, що готує своїх дітей до їхньої життєвої подорожі. І
    написала нам, як важливо було дати той урок дітям, якого вона інакше не знала була б
    пояснити.
    І ми були дуже раді цьому!
    Відгуки дуже добрі,
    матері в захваті. Вони вражені казками та зажадали слухати більше казок .




    І так появилася серія казок, про які розказує Фея Лунія: Появилася книга, яка містить між іншим, наступні казки Історія мудрого дерева, Подорож
    кульбаби, Чарівна сукня, але є і казки, які народилися,
    наприклад, з бажання матері, яка хотіла викликати зацікавлення у своїх дітей до фруктів та
    овочів. Йде мова про казку «Алхімік» або казку Перлова струна, що розповідає
    про хлопчика, який хоче зробити спеціальний подарунок матері, не знаючи, але він не знає звідки
    його взяти. Дитина дізнається крок за кроком, як може зробити гарний подарунок. Є й інші дуже гарні казки, які допомагають батькам виховувати
    своїх дітей у дусі поваги.

  • Виставка «Утопіка»

    Виставка «Утопіка»

    Проект UTOPICA #prinartă, (Утопіка за допомогою мистецтва) розроблений Асоціацією«Da’DeCe» (А чому?), що фінансується Національним управлінням Фонду культури виник під час дитячого міського табору, що відбувся з 8 по 12 липня в
    особняку Голеску-Грант, у якому взяли
    участь 15 дітей з малозабезпеченої зони столиці, бенефіціари Програми
    інтегрованого підходу до навчання різноманітності.


    Діти
    гралися, відвідували музеї, наближувалися до мистецтва та художників і
    створили так званий «Ідеальний світ». Тому що саме на це запитання діти повинні були відповісти у
    таборі:
    «Яким має виглядати ідеальний світ?».Діти висловили свої думки, а їхні ідеї й роботи були орієнтиром при
    розробці інтерактивної
    виставки Utopica.


    Юлія
    Йордан, музейний педагог Асоціації «Da’DeCe»,
    розповіла як від простих
    робіт,
    зроблених у
    таборі, була здійснена виставка Утопіка: Наш проект
    називається Утопіка за допомогою мистецтва, який хоче
    бути першим проектом з серії експериментальних проектів, які перевіряють
    інтерес дітей щодо зміни суспільства, в якому вони живуть. Наша асоціація
    розробляє культурні проекти для дітей, як правило, в музеях. Однак цей проект є
    прем’єрним. Минулого літа ми провели міський дитячий табір, в особняку
    Голеску-Грант, де була розміщена
    наша виставка. Діти
    приїхали з малозабезпеченого середовища, а саме з мікрорайону Джулешті-Сирбі. Я
    працювала з
    ними разом з іншими педагогами та художниками і намагалася перевірити їх інтерес до культури,
    мистецьких просторів та ідеального світу. А висновки були перетворені на інтерактивні
    установки, в рамках цієї виставки. Це інтерактивна виставка, тобто ви не
    сподіваєтесь знайти якісь твори дітей, виставлених у класичному стилі, а просто досвід, маршрут, за яким відвідувач ознайомлюється. Перша умова відвідування
    виставки є подати
    скаргу, наприклад, яку вам доведеться вирішити наприкінці відвідування. Ця
    виставка має на меті бути простором для роздумів, кожен з нас може намагатися замислитись про світ, у якому він живе,
    про свої проблеми та перетворити їх
    через мистецтво на простір,
    якого ми задумали.




    Ми запитали Юлію Іордан, які «скарги» подавали діти. Ось, що вона відповіла: Скарги дітей здебільшого стосуються школи, але велика
    кількість стосується забруднення, сміття. Вони дуже уважні, навіть більш уважніші
    ніж ми очікувалися
    , спостерігають за світом, в якому вони живуть. Рішення,
    які вони пропонують, цікаві, крок за кроком, дуже добре закріплені в
    реальності. Але є також скарги про стосунки між людьми. Є діти, які скаржилися
    на брехню, відсутність ласки, відсутність когось поділитися думками. Скарги
    дуже різноманітні, і те, що я вважаю дуже важливим, це те, що виставка не лише
    для дітей, а й для дорослих. Мене запитали, на чому відрізняються скарги
    дорослих від скарг дітей. У нас, здається, є дуже зрілі діти, які ставлять
    перед собою дуже важливі проблеми, подібні до тих, що ставлять дорослі люди.


    Юлія Йордан розповіла, які відмінності між малозабезпеченими
    дітьми та дітьми з середнього класу: Є відмінності, насамперед пов’язані з
    їхнім життєвим досвідом. Вони менше піддаються впливу культури, але більше
    схильні до діяльності на вулиці або до спорту. Але діти – це діти, незалежно
    від того, звідки вони походять, наша роль вихователів полягає в тому, щоб їх
    зацікавити цими речами різними методами, яких ми експерементуємо. Є діти, які
    ніколи не відвідували музеї або майстерню художника і ми це зробили під час
    дитячого табору. Отож, відвідування майстерні художника Штефана Килції було
    справжнім захопленням і радістю для багатьох дітей. Вони багато відкрилися,
    задавали багато запитань, це було надзвичайним досвідом для нас як глядачів, але
    і для дітей.


    Для того щоб більше дізнатися про результати проекту,
    Юлія Йордан представить деталі про виставку: Це невелика виставка, так вона
    була задумана, тому що ми хочемо її представити навіть у школах. Ми
    сподіваємось, що зможемо показати виставку в якомога більше місцях, і ми
    сподіваємось, що це буде предметом подальших досліджень. Виставка включає вступну та заключну частини зі скаргами, де ми говоримо про ідеальний світ, є й кілька дуже гарних робіт, зроблених дітьми в таборі, але це також у вигляді простору, де кожен відвідувач приносить певний предмет, що дає враження що знаходишся у себе вдома.
    На інтерактивній виставці під назвою «Школа» є два персонажі – Утопіка та
    Нудьга, які розповідають про історію школи та про проблеми школи.


    Виставка, адресується дітям молодшого та старшого віку, дітям
    яким виповнилося 7 років та які хочуть
    щось змінити у суспільстві.

  • Проект «Віднайди Румунію»

    Проект «Віднайди Румунію»

    Румунія має багату і цінну природну спадщину, має найрізноманітніші біогеографічні
    умови в ЄС, які зберігають унікальні екосистеми та рідкісні види фауни та флори. Вона має 30 природних і національних парків, два геопарки, кілька сотень природних заповідників і пам’ятників природи, 19 водно-болотних угідь,
    що охороняються Рамсарською конвенцією, Біосферний заповідник дельти Дунаю і багато природних заповідників європейського
    значення, включених до мережі «Натура 2000».




    Коаліція «Натура 2000»,
    наприкінці минулого року запустила проект «Віднайди Румунію», який пропонує нове
    бачення сталого розвитку Румунії, шляхом збереження природи в природоохоронних
    територіях. Екологи пропонують краще управляти природоохоронними територіями, сприяючи
    збереженню біорізноманіття та сталому розвитку населених пунктів. Лівіу Чойняг, виконавчий директор Фонду «Коаліція Натура 2000»: «На жаль, хоча 25%
    національної території Румунії призначено для захисту, цей захисний статус
    часто застосовується лише на папері. Існує дефіцитне управління, яке, звичайно,
    треба поліпшити, якщо ми хочемо дійсно захищеного природного середовища, якщо
    ми хочемо, щоб нинішня природа проіснувала ще 30 років у тій формі, якою ми її
    знаємо сьогодні. Саме тому Коаліція «Натура 2000» запустила проект, що є
    результатом бачення фахівців нашої організації. Більше 20 НУО, які беруть участь
    в збереженні біорізноманіття та інші НУО, які
    не входять до Коаліції «Натура 2000», працювали майже два роки над документом
    – стратегією, що показує нам, як має виглядати природа через 10 або 20 років.
    Це довгострокова мрія, яка демонструє
    наше бажання мати більше природних заповідних територій. Відсоток
    природоохоронних територій має зрости від 23% сьогодні до близько 30%. Крім
    того, перш за все ми хочемо, щоб усіма цими парками управляли послідовно, а основною
    метою має бути захист біорізноманіття. Тобто, ступінь збереження, рівень
    невтручання – спосіб дії людини в цих парках, території, в які втручається
    людина мають зменшитися, а природа відновлювалася на якомога більшій площі, тобто
    75% площі кожного природного парку має існувати без людського втручання. Це
    означає здійснення лише туристичної або наукової діяльності.»




    НУО та екологічні активісти піддали гострій критиці
    скасування терміну «опікун» з чинного природоохоронного законодавства, у
    результаті чого природоохоронними територіями управлятиме Національне агентство
    природоохоронних територій. Опікуни упродовж часу завадили здійсненню суперечливих
    проектів у захищених районах (будівництво готелів, шахт і копалень, доріг,
    вирубки лісів, проекти нерухомості), оскільки для будь-якого подібного втручання
    була потрібна їхня згода. Іншою проблемою природоохоронних територій є брак
    коштів, необхідних для належного управління ними та досягати цілей щодо захисту
    природи. Говорить Лівіу Чойняг. «Потрібне унітарне управління. Румунська держава повинна координувати
    управління цими природоохоронними територіях унітарним чином. Ми наполягаємо на
    створенні спеціальної лінії фінансування всіх природоохоронних територій,
    оскільки на сьогодні лише парки, якими управляє Національне лісове господарство -
    ROMSILVA, отримують кошти
    з бюджету експлуатації деревини десь на рівні 3 мільйонів євро на рік. Усі інші
    природоохоронні території, в тому числі ті, що входять до мережі «Натура 2000», не мають фінансування. Ними до осені
    минулого року керували різні типи організацій, від агентств з питань охорони
    навколишнього природного середовища до повітових рад, інших місцевих органів
    влади, вишів та неурядових організацій. Фактично восени минулого року ми стали
    свідками централізації управління цими територіями. Національне агентство природоохоронних
    територій, створене два роки тому, перейняло управління всіма територіями
    мережі «Натура 2000» за винятком Біосферного заповідника дельти Дунаю та
    національних парків ROMSILVA. Ми стали свідками справжнього шоку з точки зору управління природоохоронними
    територіями. До недавнього часу НУО та громадянське суспільство брали участь у
    залученні коштів та в проведенні досліджень, моніторингу, ідентифікації видів,
    збереження, патрулювання, туристичної діяльності, що допомагало місцевим
    громадам. Тепер вони були усунені. Можна сказати, що в даний момент природні заповідні
    території Румунії, за винятком національних парків ROMSILVA, нічийні, вони позбавлені будь-якої
    охорони, будь-якої форми управління.»




    Фахівці,
    які ініціювали проект «Віднайди Румунію», визначили десять основних принципів
    управління мережею природоохоронних територій та збереження природи в Румунії. Розповідає
    Еріка Станчу, директор фонду «ПроПарк -
    Фонд природоохоронних територій», який входить до коаліції «Натура 2000»: «Я б
    згадала, насамперед, принцип пріоритету, тобто там, де є природоохоронні
    території, їхні цілі мають бути пріоритетними перед будь-якими іншими цілями.
    Саме цього вимагає закон, так має бути, тому що в районах, де є природоохоронні
    території, ставлячи на перший план їхні цілі, які стосуються охорони природи та
    сталого розвитку, ми дійсно зуміємо зробити ці території зразковими для нашого
    суспільства. Ці моделі розвитку також сприятимуть соціальному розвитку. Іншим
    дуже важливим принципом є прозорість. Система прийняття рішень в процесі
    управління природоохоронними територіями в Румунії повинна бути прозорою і
    повинна забезпечувати активну участь усіх зацікавлених сторін. Це веде нас до
    іншого важливого принципу, а саме партисипативного (спільного) управління. Це дуже
    важливий принцип, тому що на даний момент ця система партисипативного
    управління природоохоронними територіями знаходиться під загрозою, через
    усунення опікунів, які протягом 18 років дбали про природоохоронні території.
    Принцип спільного управління означає для нас те, що всі зацікавлені сторони та
    ресурси повинні мати можливість брати участь в управлінні об’єктами
    природно-заповідного фонду.»




    Автори
    цього документа сподіваються, що проект «Віднайди Румунію» буде включений румунськими
    компетентними органами до національній стратегії у цій галузі з тим, щоб забезпечити прийняття правильних рішень для збереження цієї унікальної в Європі
    природної спадщини.



  • Відвідай темну кімнату !

    Відвідай темну кімнату !

    Нова міська подія чекає на нас, а саме відкривати всесвіт з іншої перспективи. Йде мова про ініціативу Відвідай темну кімнату!, метою якої є зрозуміти проблеми людей з вадами зору та пошук шляхів для поліпшення їхнього життя.



    Дан Пацельт, голова Асоціації з питань міського розвитку, ініціатор проекту
    Рівні технології, розповів детальніше про цей проект: Ідея виникла в результаті констатування того, що переважна більшість осіб не знають,
    що незрячі можуть розуміти картини та можуть уявляти собі форми певних речей, хоча не дотикають їх пальцями. Також,
    чимало людей не знають, що незрячі та слабозорі
    люди можуть використовувати
    смартфон, який є дуже важливим для їхнього повсякденного життя. За допомогою мобільного додатку можна перетворювати текст на голос та голос на текст.




    Від нашого співрозмовника ми дізналися, що 97% людей з вадами зору в Румунії живуть з грошової допомоги наданої державою, так що для них придбання смартфона майже неможливо. Але смартфон може допомогти молодим особам влаштуватися на роботу і таким чином задовольняти й потреби суспільства. Саме тому, Асоціація міського розвитку ініціювала петицію, в якій закликала Національний будинок медичного страхування повернути бодай частину грошей або навіть повністю за придбання смартфону для незрячих. Крім соціальної сторони вищезгаданого проекту, Асоціація міського розвитку разом з художником Лауренціу Дімішки запрошує людей до унікального візуального досвіду в Бухаресті, Клужі, Тімішоарі та Араді.

    Голова Асоціації з питань міського розвитку Дан Пацельт подає деталі: Цим проектом ми намагалися пояснити людям без проблем зі зором, що саме означає відсутність візуальної інформації. Вони мають змогу пережити досвід незрячих, отримувати візуальну інформацію на дотик та на слух, зрозуміти, що означає залежати від іншої людини і в той же час зрозуміти як може допомогти їм відповідна технологія. У темній кімнаті вони будуть використовувати смартфони, будуть грати з футбольним м’ячем для незрячих, та будуть орієнтуватися за допомогою палиці. Практично, ми розгортаємо цей проект у двох просторах. У одному ми популяризуємо інші наші проекти такі як imaginitactile.ro, тобто мистецтво на дотик. Однією з ініціатив imaginitactile.ro є бібліотека, в якій незрячі мають доступу до понад 400 картин. І теж тут ми презентуємо мобільні додатки для покращення життя незрячих та слабозорих людей. І таким чином люди можуть зрозуміти, як працює ця технологія. Цей простір дуже барвистий. Ми влаштували його за допомогою художника Лауренціу Дімішки. У цьому барвистому просторі люди мають можливість експерементувати та бути радими за, що вони можуть бачити відповідні кольори. Вони мають можливість грати з футбольним м’ячем і зрозуміти, як можна орієнтуватися за допомогою палиці. Ті, хто не хочуть відвідати темну кімнату, мають можливість провести час у цьому просторі, де мають можливість побачити шість картин Лауренцію Дімішки, які були зроблені за допомогою людей, які прогулювалися парком. Вони розписали фон цих картин. Це спільний проект, це своєрідна спільна подорожуюча виставка. У Бухаресті ми, побували у парк Херестрау, в Клужі – на бульварі Ероілор, в Тімішоарі – в Дитячому парку та в Араді – на площі імені Аврама Янку.

    Учасники цих заходів можуть скористатися перевагами безплатних майстер-класів з малювання та відкрити для себе тактильні методи та образи, за допомогою яких незрячі відкривають світ для себе. Від Дана Пацельта, голови Асоціації міського розвитку та ініціатора проекту Tehnologia equal (Рівні технології), ми дізналися, що відвідувачі дивуються тим, що коли входять в темну кімнату їм вимагають закрити очі, потім вони можуть відкрити очі, але вже нічого не бачать: Це досить сильне почуття. Один з відвідувачів сказав, що відтепер по-інакшому сприйматиме незрячих людей. Люди, які виходять з цієї кімнати, відразу усвідомлюють різницю між безпосереднім доступом до інформації та опосередкованим доступом людей з недоліками зору до інформації. Вони мають доступу до тактильної інформації за допомогою палиці, мобільного додатку або дотику.

    У Румунії проживає близько 100 тисяч людей з вадами зору, з яких майже 3000 – діти. Але для кращого розуміння їхнього світу, ми можемо відвідувати темну кімнату на кожні вихідні в одному із вищезгаданих міст.

  • Кампанія «Прихисти дельфіна» триває і в 2019 році

    Кампанія «Прихисти дельфіна» триває і в 2019 році

    Чорноморські дельфіни перебувають у постійній небезпеці. Їх кількість
    скоротилася вдвічі, з приблизно мільйона, скільки було в 1950-х роках.
    Забруднення, незаконне рибальство, будівництво на набережній мають руйнівний
    вплив на цих ссавців. Крім того, в останні роки все більше дельфінів гинуть через
    занедбані у морі рибальські сіті. Для підтримки дельфінів екологічна НУО «Mare
    Nostrum» в місті Констанці розпочала у 2013 році національну кампанію «Прихисти
    дельфіна», щоб дати всім любителям дельфінів можливість «прихистити» їх символічним
    пожертвуванням 100 леїв (близько 20 євро) на рік або 500 леїв (трохи більше 100
    євро) пожиттєво для фізичних осіб. Юридичні особи можуть «усиновити» дельфіна за
    суму 500 леїв на рік і 5000 леїв пожиттєво.




    Розповідає координатор проекту Маріан Паю: «Mare Nostrum ще у 2010 році
    розпочала програму моніторингу та захисту дельфіноподібних чорноморських ссавців.
    Це було необхідно в результаті Плану збереження дельфіноподібних ссавців у румунських
    водах Чорного моря, передбаченого Законом №374/2004 р., на який, на перший погляд ніхто не звернув
    увагу. Не було коштів для його впровадження, а Mare Nostrum вирішила не
    покладати рук. Були враховані положення цього плану та впроваджено їх у
    Національну програму моніторингу, яка включає як водний, так і наземний
    моніторинг, а також національну мережу моніторингу дельфінів, які викидаються на
    берег. І для всіх цих заходів треба було десь знайти фінансування. Ця кампанія
    «Прихисти дельфіна» стала відповіддю на необхідність фінансування. Таким чином,
    люди можуть підтримати нас у нашій діяльності і отримати відповіді на щорічні
    запитання: Що роблять дельфіни? Чи ще є дельфіни? Скільки дельфінів викинулися на
    берег? Чому вони викидаються? Оскільки ми не лише вимірюємо, а й обстежуємо
    мертвих дельфінів, яких хвилі викидають на берег, аби з’ясувати причину, що
    призвела до їх загибелі. І для цього ми співпрацюємо як з вітчизняними, так і з іноземними ветеринарними університетами. Це досить комплексна програма, до якої
    зацікавлені люди можуть отримати доступ через веб-сайт www.delfin.ro, де вони
    можуть знайти більше інформації.»




    Станом на сьогодні понад 200 дельфінів знайшли «прихисток», а отримані суми
    були спрямовані на придбання акустичних пристроїв, апаратури для фото-ідентифікації
    дельфінів в румунських водах Чорного моря, а також на збільшення кількості
    оперативних втручань. Фото-ідентифіковані дельфіни були внесені до каталогу, створеного
    Mare Nostrum, які отримали імена, вибрані «названими батьками». Говорить
    Міхаєла Киндя, президент організації Mare Nostrum. «Кожен «названий батько»
    може вибрати ім’я для свого дельфіна, він також отримає від нас посвідчення про
    «усиновлення» і завжди буде в курсі всіх заходів моніторингу та результатів діяльності
    Mare Nostrum, спрямованої на захист
    дельфінів.»






    Усі, хто бажає «усиновити» дельфіна, можуть надіслати листа електронною
    поштою на адресу office@marenostrum.ro. Команда Mare Nostrum надішле їм форму,
    яку вони мають заповнити та пакет інших документів! Кампанія спрямована як на
    фізичних, так і на юридичних осіб.

  • Проект «Квартальні портрети»

    Проект «Квартальні портрети»

    У
    Бухаресті дві громадські асоціації співпрацюють, запрошуючи мешканців взяти участь у низці майстер-класів, на яких вони б говорили про відношення до свого житлового
    простору, до сусідів, до історії та сучасності місць, яких вони кожного дня бачать. Таким чином, починаючи з березня 2019 року розгортається проект Квартальні портрети, за допомогою якого команда художників Асоціації «Антистатик» у партнерстві з Асоціацією Урбаністичний перехід прагне зрозуміти і показати, якими є квартали Бухареста, висвітлюючи колективні та індивідуальні портрети.

    Проект передбачає ознайомлення з життям мешканців у двох кварталах: Стреулешть
    (Новий Бухарест) та Каля Келераш. Проект у кварталі Стреулешть
    розгортається у період березень-червень 2019 року. Команда з восьми
    художників, графіків та ілюстраторів вже почала відвідувати вулиці кварталу та
    ознайомлюватися з місцевими жителями. Андра Мітія Думітру, антрополог та ініціатор проекту
    «Urboteca» (Урботека) розповіла про що йде мова: Однією з цілей проекту «Urbotecа»,
    який був ініційований теж Асоціацією Урбаністичний перехід є заохочення та розвиток
    зокрема участі у міському плануванні, а саме консультувати жителів
    про містобудування корисного для всіх, як для управління, так і для потенційних
    інвесторів, але зокрема для жителів, і не востаннє для вчених, більшість членів «Урботеки».
    Ми також намагаємося розвивати академічне наукове дослідження житлових
    кварталів.




    Едуард Балаш, представник Асоціації «Антистатик»,
    розповів як виникла ідея проекту «Квартальні портрети»: Ми зрозуміли, що галереї, музеї та виставки привертають увагу
    досить обмеженої публіки, саме тому ми подумали зробити щось більш гнучке,
    більш спонтанне та більш мобільне. Так виникла ідея нашої мобільної галереї. У
    співпраці з Асоціацією міського переходу та їхнім проектом «Урботека», за допомогою спеціальної мобільної майстерні, яка була
    перетворена на мобільну галерею, ми взяли участь у 2017 та 2018 роках у
    культурній акції «Білі ночі галерей». Ми зорганізували дві колективні виставки
    для широкої аудиторії. Перша відбулася на подвір’ї Інституту математики в 2017
    році. В рамках проекту «Квартальні портрети» ми хотіли організувати виставки для місцевих жителів, йде мова про пересувні виставки, які адресуються більш
    широкій або більш різноманітній публіці. Ми перебрали від Асоціації Урбаністичний перехід ідею про урбанізм та
    пристосували її до артистичної зони.




    Андра Мітія Думітру додала: Ми ставимо
    наголос на міждисциплінарність. Зустріч між творцями Асоціації «Антистатик» та нами є важливою для цієї міждисциплінарності. Практично,
    вони презентують квартал та повсякденне життя його мешканців в просторі,
    побудованому за допомогою їхнього художнього бачення. У свою чергу, ми за
    допомогою мобільної майстерні організовуємо інтерактивні зустрічі з мешканцями
    різних кварталів, щоб зрозуміти і бачити, як вони живуть, як вони відносяться
    до різних речей, опісля розробляємо стратегії активного урбаністичного
    розвитку.




    Андра Мітія Думітру зізналася, що вищезгаданий проект є складовою
    іншого великого проекту, а саме Урбаністична освіта, проект розроблений
    трьома іншими країнами: Фінляндією, Словенією та Англією за допомогою Шеффілдського
    факультету архітектури, де проходять тестування академічних методів для
    покращення міських громад.




    Тепер проект Квартальні портрети розгортається
    у кварталі Новий Бухарест, жителі якого самі створили ініціативну групу. Едуард Балаш стверджує: До тепер ми провели відкриті майстер-класи з
    дітьми, зокрема в рамках проекту Школа по-інакшому. Ми
    мали досить гарні результати. В основному ми хочемо зрозуміти суб’єктивний погляд людей про місце, де вони живуть, як вони почувають себе. Цей проект
    «Квартальні картини» буде розглядатися, як з колективної, так й суб’єктивної точок зору. А
    тема, яку ми запропонували дітям, полягала в наступному: змалювати місце свого проживання,
    свій будинок, свою вулицю та описати, що відбувається у своєму кварталі. З 11
    по 12 травня в мобільній галереї, яка буде припаркована на подвір’ї школи Нр.184 ми проведемо майстер-класи з дітьми, опісля влаштовуємо виставку картин.


    Речі, виявлені в майстернях і протягом періоду художнього
    дослідження, стануть основою для художників, які разом з елементами, створеними
    жителями кварталів, будуть предметами виставок у кожному кварталі , а також в центрі
    Бухареста.

  • Стартував сезон «Румунія-Франція»

    Стартував сезон «Румунія-Франція»

    Сезон «Румунія-Франція 2019» стартував в Бухаресті під знаком трагедії, що сталася в Паризькому Нотр-Дамі. Президент Клаус Йоханніс говорив про пожежу, яка зруйнувала значні частини знаменитого собору в Парижі, підкреслюючи, що це була катастрофа, яка вразила та викликала співчуття. Це тим більше, що Паризький собор Богоматері входить до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Франція віддала його універсальній культурі та водночас зберігає його як скарб європейської гуманності та духовності.

    Зустрічі, виставки, фестивалі та концерти відбудуться протягом чотирьох місяців в десятках румунських містах під час сезону «Румунія-Франція 2019». Захід, який збігається з піврічним головуванням Румунії в Раді Європейського Союзу, є чудовим випробуванням творчого потенціалу румунських художників та культурного діалогу між двома країнами, – сказав Президент Клаус Йоханніс, який закликав уряд інвестувати в культуру, щоб підтримувати таким чином румунських творців. Глава румунської держави зазначив, що сезон залишатиметься важливою віхою для художнього життя та культурних закладів у Франції та Румунії. Проект також пропонує нову перспективу в Європі, яка зазнає постійної трансформації.

    Президент Клаус Йоханніс стверджує: Сезон є виразом спільних політичних цінностей Франції та Румунії. Це є виразом успіху нашого стратегічного партнерства та наших зусиль з метою консолідації європейського проекту, який дуже потребує внеску Румунії та румунського суспільства як повністю проєвропейської держави та суспільства в цій частині Євросоюзу.

    Посол Франції в Бухаресті Мішель Раміс заявила, що її країна вперше організовує сезон з іншою країною-членом ЄС, і це дуже добре висвітлює специфіку відносин між Румунією і Францією. У свою чергу, румунський міністр культури Данієль Бряз згадав аспекти, пов’язані з культурним зв’язком між двома країнами: Румунська культура означає дружба та близькість, важливі зустрічі, діалог, художні цінності, парадигми та внутрішній протокол належного власного місця в європейській долі. Культура Франції залишається протягом багатьох поколінь, безсумнівно, зразком, дзеркалом та надійним другом румунів, французька мова протягом століть будучи своєрідним провідником для румунської еліти.

    Сезон «Франція-Румунія» був організований з 28 листопада по 5 квітня в більш ніж 100 містах Франції та користувався величезним успіхом, французи знову відкрили для себе Румунію та її митців. Спільний культурний сезон покликаний зміцнити економічні, наукові, культурні та соціальні зв’язки, які об’єднують дві країни.

  • Нові інвестиції в інфраструктуру

    Нові інвестиції в інфраструктуру




    Незабаром
    почнуться роботи з будівництва автостради А1 на відрізку Сібіу-Пітешть, першому, що
    перетне гори і з’єднає південь з центром Румунії. У Бухаресті був підписаний договір
    про будівництво першої ділянки понад 13 кілометрів, що має завершитися через 4
    роки. Це перший конкретний крок, зроблений за останні 10 років, – зазначила
    прем’єр-міністр Віоріка Денчіле. Так само було підписано ще два інфраструктурних
    договори: про будівництво південної ділянки кільцевої дороги столиці та про автоматизацію
    нової гілки метрополітену в мікрорайоні Друму Таберей на заході Бухареста.




    Автострада
    Сібіу – Пітешть є одним з основних дорожніх інфраструктурних проектів, які
    забезпечать зв’язок з 4-м пан’європейським транспортним коридором. А після
    завершення південної ділянки столичної кільцевої автомагістралі покращиться рух
    транспорту в Бухаресті, – зазначила прем’єр-міністр. Ще один проект, який
    очікують румуни – це гілка метро M5, – додала Віоріка Денчіле, яка пояснила, що
    у державному бюджеті передбачені необхідні кошти для реалізації цих проектів,
    але будуть використані й кошти з європейських
    фондів.




    Віоріка
    Денчіле: «Підписання договору на будівництво першого відрізку Сібіу – Боїце -
    це перший конкретний крок, зроблений за останні 10 років щодо початку робіт на
    першій автомагістралі Румунії, яка пролягає через гори. Підписавши договір на проектування
    та виконання третьої ділянки кільцевої автостради Бухареста
    завдовжки близько 18 км ми доводимо ближче до завершення цей проект, що
    сприятиме покращенню транспортного руху в столиці.»




    Міністр
    транспорту Резван Кук зажадав від будівельників дотримуватися передбачених
    проектами строків виконання і поважати румунських субпідрядників, оскільки влада
    більше не терпітиме виправдань і затримок. Резван Кук: «Почніть виконання своїх
    договорів з роботи над проектами, тому що є компанії, які підписали контракти і
    зуміли скоротити час розробки проектів. Не знущайтеся з румунських субпідрядників.
    Платіть їм вчасно! Я не хочу більше чути, що ви не платите субпідрядникам
    вчасно, коли румунська держава оплачує вам всі рахунки вчасно.»



    Сума
    першого підписаного договору становить близько 129 мільйонів євро, – сказав
    міністр транспорту, а його виконання триватиме 48 місяців. Ціна другого договору,
    підписаного у неділю, становить 180 мільйонів, а проект має забезпечити
    збільшення мобільності як для Бухареста, так і для сусідніх регіонів. Що
    стосується нової гілки метро M5, то вона має запрацювати до кінця року.


    Стан дорожньої інфраструктури є критичним по всій країні. Станом на кінець 2018
    року, через майже тридцять років він падіння комунізму і більше ніж через 10
    років після вступу до ЄС, Румунія мала лише близько 800 кілометрів
    автомагістралі, з яких близько 100 успадкувала від комуністичного режиму.

  • «Парк з людьми»

    «Парк з людьми»

    Хто хоче дізнатися, як правильно обрізати
    кущі та дерева, як правильно доглядати за рослинами навесні може приєднання до
    ініціаторів проекту «Парк з людьми». Усе, що для цього потрібно зробити – це бажання
    і робочий одяг, а гарячий чай, кава та все необхідне обладнання забезпечать
    учасники проекту.

    Йдеться про громадянську освітню програму, про яку нам розповів Алекс Опріца, один з членів
    громадянської ініціативної групи «Чішміджиу»: «Ідея виникла щойно після першої
    події, яку організувала громадянська ініціативна група «Чішміджиу», у рамках
    якої ми запропонували людям заповнити анкету, щоб побачити, що ім найбільше
    подобаються у парку Чішміджиу, і що ні. Несподіванкою для нас стало те, що
    незважаючи на різний вік, професію, рівень освіти, інше, людей турбують ті самі
    проблеми. Усі незадоволені тим, що парк недостатньо добре доглянутий і
    недостатньо добре прибраний, галасом організованих у парку фестивалів, нашестям
    ворон, тощо. Тому ми разом вирішили розробити проект для вирішення хоча б
    частини цих проблем.»


    Рішенням став
    грант, за допомогою якого були виділені кошти на декілька компонентів проекту «Парк
    з людьми». Докладніше про це розповідає Алекс Опріца: «Це проект, яким ми прагнемо залучити до майстер-класів або заходів під
    керівництвом фахівців, мешканців району для заохочення та підтримки екосистеми
    в районі парку Чішміджиу. Фактично ми проводимо курси садівництва в зелених просторах
    між багатоповерхівками, а не в парку, адже парк є історичною пам’яткою, це
    захищена територія, ми не можемо втручатися в парк. Ми діємо у зелених зонах між
    багатоповерховими будинками навколо парку і намагаємося долучити до цього мешканців
    і сусідів для кращого догляду за зеленими насадженнями перед житловими
    будинками. Друга складова
    нашого проекту пов’язана з дикими птахами в парку, де ми співпрацюємо з орнітологом Паулом Цігу. Проводимо колективні спостереження за птахами у парку, встановили три
    годівниці для птахів у зелених зонах між будинками, годуємо їх соняшниковим насінням
    взимку та розмістили п’ять штучних гнізд в зелених просторах навколо парку Чішміджиу,
    щоб компенсувати відсутність природних біотопів для птахів. Третій компонент -
    шумове забруднення, де ми працюємо з Анамарією Правіченку і намагаємося вести
    діалог з органами влади, щоб зменшити рівень шуму на заходах, які вони організовують у парку. На
    наш погляд у довгостроковій перспективі парк Чішміджиу має стати островом спокою
    в самому серці Бухареста, з більш суворою повагою до його історичного характеру,
    він будучи першим громадським парком Бухареста. Четверта складова – міське
    бджільництво. Ми організовуємо майстер-класи з бджільництва, розмістили два
    вулики на даху багатоповерхового будинку біля парку, які періодично перевіряє,
    дбаємо про них. Це чотири напрямки нашої діяльності. Фактично ми хочемо дати
    людям, які мешкають навколо парку, можливість проводити свій вільний час
    конструктивно у районі, де вони живуть.»





    Цей проект
    прикладної освіти запрошує всіх охочих у парк навесні. Усіх зацікавлених створенням
    живих зелених насаджень у міських просторах, бажаючих дізнатися, які рослини
    найкраще підходять для міських парків і почути всілякі поради та цікавинки для маленьких
    і дорослих садівників, як розповів Алекс Опріца. «Спочатку ми хотіли зробити ці
    майстер-класи для тих, хто мешкає навколо парку. Але поступово ми усвідомили, що
    спільнота визначається не місцем, де живе, а й спільними інтересами. Таким
    чином на наші майстер-класи приходять і люди, яких приваблює такий вид дозвілля
    і які підтримують наш проект на волонтерських засадах.»




    Зараз
    бажаючі взяти участь у майстер-класах повинні повідомити завчасно, з тим, щоб організатори
    краще розподілили свої ресурси. Розповідає Алекс Опріца. «Зазвичай на майстер-класи
    з садівництва приходять дуже багато людей, що дуже допомагає нам, тому що ми
    маємо багато чого робити, ми повинні прибирати сміття, планувати, копати, облаштовувати,
    проводити заняття у садівничих майстернях. На майстер-клас зазвичай приходять більше 20
    учасників, іноді було й 40 учасників. Люди, наприклад, зацікавлені орнітологією,
    спостереженням за птахами, завжди збираються по 15-20 учасників. Маємо два види майстер-класів з бджільництва: перший припускає
    відвідування місця де розташовані вулики, для чого учасникам, які вже проявили
    свою зацікавленість до бджільництва потрібні спеціальні комбінезони та вони
    мають дотримуватися певних конкретних правил. А час від часу ми організовуємо
    відкриті для всіх майстер-класи, на яких учасники можуть прийти, щоб
    ознайомитися з бджільництвом та з можливостями міського бджільництва.»




    У сезон весняного прибирання та посадки квітів і дерев
    громадянська ініціативна група «Чішміджиу» запрошує всіх зацікавлених як на
    майстеркласи, так і на сторінку в мережі Facebook «Парк
    з людьми».

  • Мами-підприємці

    Мами-підприємці

    Вони є матерями і пишаються
    цим кожен день. Більше всього
    вони хочуть бути поряд зі своїми дітьми, але й мати повну фінансову
    незалежність. Про спільноту матерів-підприємців та про їхні історії успіху, ми
    дізналися від Флорентіни Балош, координатора проектів Work at Home Mums Romania (WAHM), неприбуткової асоціації, метою якої є
    професійне забезпечення матерів: «Ідея виникла з гострої потреби, з необхідності збирати інформацію. І це неможливо
    зробити краще, ніж через мережні сесії. Ці зустрічі ми проводимо щомісяця, тому
    що ми дійсно хочемо йти разом по цьому шляху, який ми вважаємо чудовим: шлях
    підприємництва. Ми прагнемо підтримувати матерів в їх рішенні працювати вдома
    або почати власний бізнес.»





    Флорентіна Балош пояснила: «Рішення про роботу вдома у переважній більшості
    випадків приймається, коли жінка вагітна. Тоді настає момент, коли вона починає
    думати про те, як проводити більше часу зі своєю дитиною або як вона може
    покращити свої відносини з коханим чоловіком, підвищити якість проведеного
    разом часу, тому що спокійна і розслаблена мати або, яка має чіткій графік
    роботи, може більше присвятити себе дитині. І тоді або працює вдома або починає
    власний бізнес. Незалежно від того, що вони обирають, ми завжди поруч і підтримуємо
    їх.»




    Ми запитали Флорентіну Балош, чи багато матерів приєдналися до спільноти
    WAHM: «Ми проводимо ці зустрічі матерів-підприємців по всій країні. Наша
    громада є найбільшою в Бухаресті та навколишньому повіті Ільфов. Упродовж часу
    багато мам приєдналися до нашої спільноти, брали участь в наших заходах майже
    кожного разу. Ми раді зустрічам з багатьма знайомими матерями, які приходять на
    наші тематичні зустрічі і нікому не відмовляємо. Для результативності зустрічей,
    вважаємо за краще мати не більше 30 учасниць. Були й ситуації, коли бажаючих
    було більше і тоді ми проводили по дві-три зустрічі в місяць. Але ми вважаємо
    за краще обмежитися 30 учасницями, аби дискусії були більш інтерактивними.»





    Різдвяні ярмарки, великодні ярмарки або ярмарки, з нагоди весняних свят або
    святкування жіночності 14 лютого чи в березні – це лише кілька із великої
    кількості заходів, організованих спілкою WAHM. Але матері-підприємці мають
    бізнес в різних галузях, розповідає наша співрозмовниця: «З усіх сфер,
    незалежно від того чи йдеться про ручну роботу, про послуги, графіку,
    бухгалтерський облік або архітектуру. Останнім часом до нас приєдналося багато мам-архітекторів.
    Є мами, які в’яжуть гачком, матері, які хочуть зберегти народний одяг. Таким
    чином, ми справляємо, наприклад традиційні дівочі посиденьки, метою яких є
    збереження традиції виготовлення народного вбрання.»




    Й оскільки на початку підприємницької діяльності жодна допомога ніколи не завадить,
    матері-підприємці готові
    надати її, каже Флорентіна Балош:
    «Одним з головних пунктів, на якому
    ми наполягаємо, є співпраця. Ми показуємо їм, фактично,
    наскільки ефективною є співпраця
    і закликаємо до цього. Цифри є
    обнадійливими, тому що кожного разу констатуємо,
    що вони – мами, налагодили щоразу нові контакти, нову співпрацю.
    Ми щиро хочемо допомогти їм більше вірити в себе
    і уникати невпевненості, тому що ми вважаємо, що головною перешкодою
    на шляху успішного проекту є невпевненість у собі.»



    На початку року мами-підприємці
    зустрічаються аби обговорити плани на майбутнє. З подробицями Флорентіна Балош:
    «Наші плани на майбутнє: продовжити ці зустрічі, вивести їх на наступний
    рівень, а саме присвятити принаймні одну годину під час зустрічей, дискусіям з
    експертами для обговорення різних тем, від підприємництва до проблем виховання
    дітей, тому що досить складно поєднувати «материнство, професію мами з роботою
    вдома.»

  • Проект FREIRAUM – Діти свободи

    Проект FREIRAUM – Діти свободи

    40 центрів німецького культурного Ґете-Інституту в Європі розпочали проект FREIRAUM. Німецький термін не дуже легко можна перекласти, але в контексті, може означати певний страх або стриманість щодо ідеї свободи; страх, викликаний
    потенційною втратою особистої свободи, або у колективному значенні, страх, пов’язаний з неспроможністю користуватися
    свободою, яка гарантується сьогодні європейськими установами.




    Проект проведений Ґете-Інститутом спрямований на отримання більш детальної інформації про сприйняття свободи молодими європейцями. Евелін Хуст, директор Ґете-Інституту в Бухаресті відмічає: Ми хотіли побачити, як можна контактувати людей різних країн Європи, щоб разом розглядати ідею
    свободи. Чи сьогодні свобода є в
    небезпеці? Чи загрожують свободі слова, як на прикладі в Туреччині та Польщі? Чи загрожують праву вибору сімейного життя, як це сталося в Румунії
    у випадку «Коаліції заради сім’ї» щодо уточнення поняття «сім’я»? Ми
    також завдали
    запитання про те, як сприймається свобода в умовах економічного спаду. З іншого боку, чи дійсно ми вільні? Чи обіцянки Європейського Союзу, насправді,
    передбачають свободи? Я вважаю, що роль демократії та її переваги, тут сприймаються більш скептично ніж у західних країнах.


    Проект FREIRAUM про взаємозв’язок між різними європейських
    столицями співставив, шляхом жеребкування, Бухарест зі столицею Литви,
    Вільнюс. Руксандра Цукель, режисер фільму «Діти Свободи», стверджує, що вибір
    хоча був випадковим, є дуже підхідним для того, щоб висвітлити ідею
    сьогоднішньої свободи на відміну від комуністичного періоду, пройденого обома
    країнами: Ця тема свободи
    дуже важлива. Якщо ми розглядаємо цю тему в нинішньому контексті спалаху популізму та націоналізму, то можна стверджувати, що це все більш серйозна
    проблема. Але дуже цікаво, зокрема в Східній Європі, запримітити, що від
    покоління до покоління, між батьками та дітьми, історія здається незрозумілою.
    Діти, з якими ми розмовляли це учні старших класів, яким 17-18 років. Батькам, які почали свою молодість у 1990-х
    роках, відразу після падіння залізної завіси, дуже важко пояснити цим дітям, що
    світ змінився та що нинішня свобода була утопією майже 30 років тому.




    Здається, що свобода сьогодні означає, як ствердили молоді
    люди під час опитування,
    поведеного в документальному фільмі
    Діти свободи, зокрема
    можливість вільно пересуватися
    для навчання або кар’єрного росту в інші європейські країни. Однак, у цьому випадку
    іноді виникають економічні бар’єри. Знову біля мікрофону Евелін Хуст директор Інституту Гете в
    Бухаресті: Я вважаю, що тепер молоді люди користуються свободою мобільності та вибору вчитися або жити де вони бажають більше як колись. Але це стосується тільки дуже освічених молодих людей.
    В останні роки ми зрозуміли, що окремі молоді люди страждають,
    зокрема після недавньої фінансової кризи, яка призвела до збільшення рівня безробіття в таких країнах як Португалія, Іспанія та
    Греція. Напевно, молоді люди, які
    живуть у цих країнах запитуються, де
    їхні свободи, оскільки через економічну ситуацію, вони не можуть користуватися цими свободами. Ми не
    можемо узагальнювати ці речі, але ми думаємо що молоді люди іноді бачать свободу як щось нормальне,
    тому що нові покоління не пережили ті часи, коли свобода пересування була надзвичайно обмеженою, як наприклад у Румунії або Східній Німеччині.

    Поза «Залізною завісою» життя молодих людей було
    непростим, а спроби імітувати західний спосіб життя, часто могло мати серйозні наслідки
    стосовно свободи в тоталітарному режимі, в якому щодня порушувалися права
    людини. На відміну від Румунії, Литва, окупована тоді Радянським Союзом,
    пережила процес русифікації, як на лінгвістичному, так й культурному рівнях. Руксандра
    Цукель пояснює, чому молоді литовці мають інший погляд ніж румунські молоді
    особи: Це був дуже цікавий досвід, з огляду на те, що ситуація трохи подібна
    на ситуацію в Румунії. Очевидно, що між нами і ними, крім історії
    комунізму, яку ми разом пройшли, є
    велика різниця, тому що вони перебували під окупацією. Саме тому культ мови та
    інтерес до національної культури мають зовсім інші конотації. Вони є більше ніж
    слова, вони є зброєю боротьби проти тих, хто намагався їх денаціоналізувати. Це складні
    речі та мені цікаво, що відбувається з молодими людьми подібного віку в країні,
    яка не знала повоєнного тоталітаризму, я думаю про Францію чи Великобританію. У колишніх комуністичних країнах, ця тенденція дуже чітка. Кожен хоче покидати
    країну. Різниця між Румунією та Литвою полягає в тому, що молоді румуни хочуть
    залишитися в іншій країні, в той час як литовці хочуть повернутися додому після
    закінчення навчання.




    Дивно, що важкі сліди, залишені комуністичним режимом у
    післявоєнній Литві, були майже повністю знищені сьогодні. Якщо молоді люди з
    Вільнюса хочуть навчатися в країнах Західної Європи, це тому, що вдома система освіти
    здається їм занадто важкою й теоретичною. У документальному фільмі Діти
    Свободи молоді литовці ототожнюють ідею свободи з тим що їм найбільше
    подобається: можливість вибирати будь-коли для себе.

  • Румунія профінансує модернізацію лікарні в Чернівцях

    Румунія профінансує модернізацію лікарні в Чернівцях

    У квітні ц.р. делегація Агентства з міжнародного співробітництва заради розвитку – RoAid, що діє при Міністерстві закордонних справ Румунії, на чолі з заступником генерального директора Чезаром Кетеліном Маріном, відвідала Чернівецьку область.

    Головною метою візиту було визначення проектів, для реалізації яких румунське агентство готове надати фінансову допомогу, у відповідності до домовленостей, досягнутих під час останньої зустрічі міністрів закордонних справ Румунії та України в Чернівцях. Члени румунської делегації зустрілися з керівниками міста і області для встановлення прямих контактів з представниками відповідних установ та обговорення всіх деталей, необхідних для розробки та якнайшвидшого впровадження проектів у сфері міжнародного співробітництва заради розвитку.


    Розповідає генеральний директор румунського агентства Константін Харнаджа: «Була ціла низка зустрічей, зокрема з головою Чернівецької ОДА Олександром Фищуком, головою Чернівецької обласної ради Іваном Мунтяном, мером Чернівців Олексієм Каспруком та іншим представниками облдержадміністрації для визначення разом з RoAid списку пріоритетних проектів, що будуть фінансуватися агентством. У цьому році ми плануємо профінансувати кілька проектів співпраці та розвитку з Україною, а цей візит став першим контактом з представниками місцевої влади, щоб разом визначити, які проекти можуть бути реалізовані як у короткостроковій перспективі, так і протягом 2018 року. Йдеться, наприклад, про проект в сфері охорони здоров’я, точніше про модернізацію лікарні в Чернівцях. Так само є проект у сфері освіти щодо модернізації кількох навчальних закладів у Чернівецькій області. Усі ці проекти, включені до нашого плану дій на 2018 рік, в даний час перебувають на стадії аналізу і вже найближчим часом ми зв’яжемося з представниками місцевої влади в Чернівцях аби встановити порядок їх впровадження в Чернівецькій області».

    Під час візиту до Чернівців Чезар Кетелін Марін висловив готовність румунського агентства надати 100 тисяч євро на проведення капітального ремонту одного із обласних медичних закладів. Ознайомившись з умовами перебування пацієнтів та оглянувши внутрішні приміщення чернівецького обласного онкодиспансера румунський дипломат озвучив можливість профінансувати цю установу, а коли дирекція лікарні презентувала вже наявну проектно-кошторисну документацію, зробив свій вибір на користь приймального відділення диспансеру.

    Реалізація відповідних проектів у сфері охорони здоров’я, освіти, а також – культури й обміну досвідом на рівні компетентних органів Румунії та України у галузі попередження і боротьби з корупцією та з організованою злочинністю, має на меті підкреслити дружній характер відносин між двома сусідніми державами. Генеральний директор агентства Константін Харнаджа сказав, що крім проектів в Чернівецькій області зараз ведеться активна робота і над впровадженням іншого проекту, на цей раз у Києві, який буде обговорений під час наступного візиту делегації RoAid до столиці України.

    Зокрема йдеться про новий спільний проект між Жандармерією Румунії та Нацгвардією України на суму 50 тис. євро «Технічна допомога для розвитку Національної гвардії України». Проектом передбачається вдосконалення підготовки гірських підрозділів Національної гвардії, підготовка спеціалістів з професійного втручання, а також груп діалогу. Під час масових заходів, таких як демонстрації та футбольні матчі, у країнах ЄС працюють спеціально підготовлені перемовники, які підтримують діалог з організаторами та учасниками акцій. Така тактика – поліція діалогу – довела свою ефективність щодо зменшення виникнення провокацій, сутичок та насильства.

    Агентство з міжнародного співробітництва заради розвитку – RoAid було створене в результаті довгострокового зобов’язання Румунії докласти зусиль для надання допомоги іншим країнам шляхом обміну як позитивним, так і негативним досвідом, набутим упродовж перехідного періоду до демократичної держави та ринкової економіки, зокрема тим державам, що проходять сьогодні крізь подібні процеси і для яких румунський досвід може бути актуальним і необхідним.

    Основна діяльність агентства зосереджена на виявленні та фінансуванні двосторонніх проектів співпраці. У відповідності до Стратегічної багатонаціональної програми на 2018-2021 роки «Про міжнародне співробітництво в галузі розвитку та гуманітарної допомоги» та до «Порядку денного до 2030 року заради сталого розвитку» агентство зосереджує свою діяльність у різних пріоритетних галузях діяльності багатьох країн світу. У період 2018-2021 роки RoAid підтримує три країни з розширеного Чорноморського регіону: Україну, Грузію та Р.Молдова. Йдеться про фінансування різних проектів, спрямованих на боротьбу з бідністю, посилення громадянського суспільства, зміцнення демократичних інститутів та сприяння економічному зростанню.

  • Крістіан Шофрон, новий директор театру ”Одеон”

    Крістіан Шофрон, новий директор театру ”Одеон”

    Після понад десятирічного перебування на чолі столичного Театру «Одеон» відомої та улюбленої актриси Доріни Лазер, на початку цього року новим директором цього закладу став актор Крістіан Шофрон. Відомий широкій публіці, особливо завдяки ролі матроса Міху в багатосерійному художньому фільмі «Toate pânzele sus!/Підняти вітрила!», Крістіан Шофрон протягом п’яти років був директором Культурного центру ЮНЕСКО ім. Ніколая Белческу.

    На початку роботи на посаді директора театру Крістіан Шофрон вирішив зосередитися на просуванні Театру «Одеон», в тому числі й за кордоном, ця установа будучи однією з найдавніших та найважливіших у Румунії. «Я хочу, щоб усе, що відбувається тут, у Театрі «Одеон, вистави, другорядні заходи та інші події, проходили під гаслом «Усе на рівні досконалості!». Театр «Одеон» є одним з найбільш важливих театрів у Румунії, я хочу, щоб він став одним з найкращих театрів в Європі і, чому ні – в світі. Театр «Одеон» брав і бере участь в багатьох заходах, але, можливо, ми повинні зосередити наші зусилля в напрямку дійсно важливих фестивалів в країні і за кордоном, спробувати залучити фахівців, які б побачили як ми працюємо та оцінили б якість наших вистав… Звичайно, це не може бути зроблено за кілька місяців, але я переконаний, що мало-помалу Театр «Одеон» стане все більш відомим за кордоном.»

    Новий директор Театру «Одеон» вважає, що досконалість досягається і завдяки режисерам, які ставлять тут свої вистави. Таким чином у майбутньому тут ставитиме свої вистави режисер Александру Дабіжа, один з найулюбленіших і найпопулярніших румунських режисерів. Він поставить виставу «Розповідь незнайомого» за А.Чеховим. Александру Дабіжа вже співпрацював з Театром «Одеон», на сцені якого поставив безліч вистав і був директором театру протягом 1991-1994 рр. та 1996 – 2002 років. Теж у цьому театрі в найближчі місяці почне працювати режисер Драгош Галгоцю, який поставить «Гамлета» Шекспіра, що стане особливою подією. Молоді режисери Андрей та Андрея Гросу, засновники незалежного театру «Unteatru», повертаються на сцену Театру «Одеон» з виставою «Гра у відпустку» Міхаїла Себастьяна. Також до кінця цього сезону режисер Золтан Балаш, директор незалежного театру «Maladype» у Будапешті, буде запрошений нами в рамках європейського проекту «Fabulamundi. Playwriting Europe» для постановки п’єси «Gardenia», молодої польської драматургині Ельжбети Хованець.»

    Крім запрошення відомих режисерів директор Крістіан Щофрон має й інші плани щодо Театру «Одеон», починаючи з галереї «Одеон». «У Театрі «Одеон» є виставкове приміщення й я хочу відкрити цю галерею для відвідування протягом дня. Це трохи незвично, щоб виставлені там прекрасні роботи були відкритими тільки для глядачів, які приходять на вистави, тобто для щонайбільше 100-120 осіб. Ми маємо багато проектів, пов’язаних з нашими молодими глядачами. Вони зможуть відвідати наш театр під час встановлення декору, щоб побачити роботу поза сценою. Найближчим часом, в рамках програми «Школа по-іншому» буде проведений подібний проект, під час якого групи дітей зможуть спостерігати за встановленням декору і навіть за репетицією акторів перед початком вистави. Недавно був ініційований проект, який ми назвали «Вечір молодого творця», в якому Національний університет театрального та кіномистецтва може представити свої найцінніші вистави на сцені Театру «Одеон». Ми повинні думати про тих, хто прийде за нами.»

    Хореограф і режисер Резван Мазілу, працівник Театру «Одеон», артист, відомий своїм внеском у театр, танець та музику в Румунії, а також своєю підтримкою молодих хореографів, щороку організовує Гала-вечір танцю 29 квітня, коли відзначається Міжнародний день танцю. Так само розглядається можливість постановки вистави про життя актриси Джуді Гарленд.

    Будівля, в якій діє Театр «Одеон» є пам’яткою архітектури, зведеною в нео-румунському стилі, яка була відкрита в кінці 1911 року. Вона має дуже багату історію та є єдиною італійською сценою в Європі з розсувним дахом. Розташований на бульварі Каля Вікторієй, неподалік Університету, театр є однією з найбільш важливих визначних туристичних пам’яток Бухареста. Після капітального ремонту зовні, консолідації та оновлення орнаментів фасаду за первинними проектами 1911 року, Театр «Одеон» може залучити багатьох глядачів і з-поміж іноземних туристів, за умови забезпечення перекладу вистави. Говорить директор Крістіан Шофрон. «Театр «Одеон» має необхідне устаткування, має переклад на англійську мову всіх своїх вистав, має кваліфікований персонал, який може зробити це. Отже, ми з нетерпінням чекаємо на глядачів з інших країн. Ми зараз працюємо над цим і навіть плануємо обговорити це питання з кількома турагенствами. На мій погляд, повний турпакет для іноземців має включати й культурну подію, відвідання театру… І я впевнений, що коли представлю свою пропозицію туристичним агентствам, вони дадуть позитивну відповідь.»


    Першою ініціативою нового директора театру «Одеон» було розширення театрального колективу шляхом залучення як молодих, так і відомих акторів, як наприклад Адріан Тітіені та Анді Васлуяну, відомі за межами країни завдяки ролям у різних фільмах.

  • «Гарячий обід»: повсякденна та віртуальна реальність

    «Гарячий обід»: повсякденна та віртуальна реальність

    Для безхатченків, для
    одиноких і хворих людей похилого віку, для дітей з бідних сімей, щоденний або хоча б щотижневий гарячий обід може бути лише мрією. Щоб здійснити цю мрію, яка є щоденною банальністю для більшості населення, група клузьких волонтерів у 2013 році розпочала проект «Гарячий обід». відтоді минуло 5 років, протягом яких ідея була «запозичена» іншими містами країни і зросла до 900 щотижневих порцій для тих, хто не має можливості готувати, але має велику потребу в їжі.




    Розповідає Раймонда Боян,
    одна з ініціаторів проекту. «Проект ріс дуже добре, а цільова група або бенефіціари походять з усіх соціальних
    категорій, які потребують їжі, або яким вона бракує. В їдальні, якою я управляю, ми приймаємо тих, хто приходить на Музейну площу в Клуж-Напока і протягують руку за милостинею. Це і безхатченки, і люди, які мають житло, але яким бракує їжі. Ми, однак, не соціальні
    працівники, не проводимо соціальних досліджень, не перевіряємо тих, хто прийшов поїсти, тому що для нас важливо, щоб вони отримали цю їжу.»




    Хоча «Гарячий обід» є незалежним від адміністративних
    установ проектом, він не мав як бути впроваджений без підтримки місцевих
    муніципалітетів або департаментів соціального забезпечення. З часом ця
    співпраця привела до поширення проекту з Клужа до Констанци, Аджуда, Бістріци, Сату-Маре та
    Бухареста. Продукти харчування надходять на 100% у вигляді благодійної допомоги.
    Найбільше місць де можна отримати
    безкоштовно теплий обід, приготовлений волонтерами, є в Клужі. Дивно чи ні, але
    волонтерів тут дуже багато і приходять вони з усіх соціальних та вікових
    категорій. Розповідає Раймонда Боян. «В їдальні у Клужі, якою управляю я, працює
    група волонтерів, котрі записалися до січня 2019 року. Я дещо збентежена і не
    знаю як сказати бажаючим, щоб не розчаровувати їх, що вони можуть звернутися
    знов до нас тільки в січні наступного року. Людей приваблює й власне
    приготування. Навіть якщо багато з них не вміють готувати, вони хочуть взяти
    участь у нашому проекті. Робоча атмосфера у нас приємна, а волонтери не повинні
    багато працювати, дехто з них робить щонайбільше сандвіч.»




    У Бухаресті
    проект «Гарячий обід» був реалізований одним із волонтерів, Монікою Абаджіу. «Я
    перейняла цей проект у жовтні минулого року. Записалася волонтером у травні 2017
    року, а потім, разом з Ралукою Апостол очолила цей проект у Бухаресті. Ми давно
    планували долучитися до подібного проекту і вибрали «Гарячий обід», тому що нам
    подобається готувати, а також нам сподобалася ідея допомагати іншим. Ми разом брали
    участь і в інших волонтерських проектах.»





    Волонтерство -
    це діяльність, якою Моніка Абаджіу займається паралельно з іншими аспектами свого
    життя. Їй не здається складним поєднувати сімейне життя та волонтерство у двох
    місцях, де здійснюється проект «Гарячий обід» в Бухаресті. Одне з таких місць -
    їдальня Омініс – знаходиться в 4-му секторі столиці, в малозабезпеченому
    мікрорайоні. Інше місце – в мікрорайоні Ферентарь, одному з найбідніших в
    Бухаресті. Моніка Абаджіу розповідає. «Другий проект – це мобільна їдальня,
    точніше стара карета швидкої допомоги,
    обладнана кухнею, яка стоїть у дворі однієї школи в районі Ферентарь. В їдальні
    Омініс бенефіціарами насамперед є люди похилого віку, від 70 до 100 осіб. Вони приходять
    в їдальню протягом тижня, але ми готуємо тільки на вихідних. А що стосується пересувної
    кухні в школі, то мова йде про дітей, які там навчаються. Ми працюємо разом з
    громадським активістом Валерієм Ніколаєм. Він разом з іншими волонтерами допомагає
    дітям з домашніми завданнями, а ми готуємо для них. Там є діти з різними
    проблемами. Нашими бенефіциарами є близько 70-100 дітей. Там ми готуємо як в
    суботу, так і в неділю.»




    Гаряча їжа,
    надана тільки двічі на тиждень настільки потрібна людям, що Моніка Абаджіу
    розглядає можливість розширити проект і в інших місцях Бухареста. У цьому їй
    може допомогти інше відгалуження проекту «Гарячий обід»: застосунок «ShareFood/Поділись
    їжею». Джордже Жіглеу, один з ініціаторів проекту в Клужі, допоміг зі створенням
    застосунку, метою якого є, зокрема, боротьба з харчовим марнотратством. «Це
    додаток, за допомогою якого ми намагаємося сприяти налагодженню зв’язку між виробниками
    або продавцями продуктів харчування та людьми, які потерпають від нестачі їжі.
    Протягом п’яти років від створення проекту «Гарячий обід» спершу в Клужі, а
    потім і в інших містах, ми змогли налагодити зв’язок між останніми й тими, хто хоче надати
    благодійну допомогу. Йдеться про тих, хто має багато продуктів харчування, які не може продати і не хоче викидати. (…) Застосунок допомагає обом сторонам.
    Це засіб, спрямований передусім на боротьбу з харчовим марнотратством, але
    водночас це простий інструмент, який опосередковує взаємодію між потенційними донорами
    і тими, у кого є така потреба.»




    Застосунок «Поділись їжею» призначений тільки для юридичних осіб: з
    одного боку, потенційні компанії-донори, а з іншого – державні установи, НУО чи
    парафії, які роздають їжу бенефіціарам. Його створили двоє клузьких програмістів,
    які після участі в програмі «Гарячій обід» вирішили зробити щось додатково і
    теж на добровільних основах. Сьогодні, через майже два місяці від запуску, застосунок «ShareFood/Поділись
    їжею» доступний у всіх містах країни і має
    десятки абонентів, як донорів, так і бенефіціарів.