Tag: проект

25 квітня 2018 року, у в Головному управлінні Національної гвардії України був представлений та запущений третій спільний проект, проведений Жандармерією Румунією та Національною гвардією України під назвою «Технічна допомога для розвитку Національної гвардії України».

Проект на суму 50.000 євро профінансує Румунією через Агентство міжнародного співробітництва у сфері розвитку – RoAid.

Українська сторона подякувала за підтримку та втілення багатьох цілей співпраці, у тому числі й проведену роботу, яка дала змогу Національній гвардії України отримати статус повноправного члена Міжнародної асоціації сил жандармерії та поліції в статусі військової установи FIEP.

Під час румунсько-української зустрічі з цієї нагоди було оголошено призначення начальника відділу європейських програм Генерального інспекторату Жандармерії Румунії підполковника Рауля Васілакє радником командувача НГУ.

Останній подякував за довіру командуванню НГУ та розповів про деталі проекту, що передбачає вдосконалення підготовки гірських підрозділів Національної гвардії, підготовка спеціалістів з професійного втручання, а також груп діалогу.

Нагадаємо, що попередній спільний проект Жандармерії Румунії і Національної гвардії України «Підтримка розвитку Національної гвардії України» стартував у вересні 2016 року. Він мав на меті підвищення інституційної спроможності Національної гвардії України щодо виконання покладених на неї завдань із забезпечення громадської безпеки і складався із трьох компонентів – «Охорона громадського порядку», «Гірська підготовка» та «Професійна підготовка».

Бухарестський національний
танцювальний центр (БНТЦ), єдиний заклад громадської культури
при Міністерстві культури, що підтримує,
розвиває й сприяє поширенню сучасного танцю
в Румунії, готується до переїзду, наміченого на 2019 рік, в нове
приміщення, що набагато більше
підходить для його роботи. Підготовка до фізичного переїзду супроводжується
й різноманітними проектами, про які ми розкажемо
сьогодні.

2017 рік Бухарестський національний танцювальний
центр завершив, як зазвичай в останні чотири роки церемонією вручення премій
«БНТЦ». На цей раз команда центру вирішила віддати належне особам, які
побудували сучасний хореографічний контекст у Румунії протягом ХХ століття.
«Першопрохідці румунського танцю розбили канони, звільнили танець, вони були
сміливими людьми», – сказала Вава Штефенеску, директор БНТЦ. Лауреатами премії
БНТЦ-2017, за результатом кропіткої дослідницької роботи спеціалізованого
відділу центру, стали хореографи і танцюристи Флорія Капсалі, Вера Прока-Чортя,
Іріс Барбура, Лізіка Кодряну, Поль Сібіль, Стере Попеску, Габріель Негрі, Естер
Магіар та Триксі Кекаіс.

Ця ініціатива стала своєрідно передмовою до того,
що відбуватиметься в цьому та в наступному роках, – каже директор центру Вава
Штефенеску: «Це був досить радикальний вибір, оскільки БНТЦ завершує один етап
і починає інший. У 2019 році ми переїдемо в присвячене нам приміщення. До тепер
був один вид роботи, вид просування і тенденція з просування сучасного танцю. А
відтепер усе має виглядати інакше і ми будемо працювати інакше. І я думаю, що
це вимагає інституційного розвороту або інституційної зміни позиції, зумовленої такою важливою подією переїздом в нове приміщення, розміщене по вулиці
Попіштяну 3, тобто в залу Омнія. Завжди, коли завершується певний етап,
волею-неволею, через якусь внутрішню логіку, озираєшся назад. І завдяки цим
людям сучасний танець має майбутнє. Ми відчули необхідність віддати належне тим
особистостям, яких ми не повинні забувати і знову пережити їх успіх, мужність,
сміливість, заяви і особливо вихід за межі кордонів і традицій. Отже, певним
чином, духовність цих особистостей буде продовжена танцювальним центром.
Дивишся назад, а насправді бачиш майбутнє.»

Бухарестський національний танцювальний центр є
продюсером, організатором, ініціатором, дослідником, посередником. Яку
стратегію було обрану для здійснення всіх бажаних змін, запитали ми Ваву
Штефенеску: «Центр переїде в центр, і, гадаю, що в 2018 році і частково в 2019
році не буде нічого іншого, крім безперервної підготовки до 2019 року, коли ми
плануємо відкрити свої двері у справжньому сенсі цього слова з чітким посланням, з чітким ставленням. Це надзвичайно важливо. Ось чому я вважаю, що першою віссю
цієї стратегії є посилення ідей, діалогу та публічних презентацій. Є багато
проектів, які будуть множитися або будуть більш тривалими, щоб мати більший
резонанс, і потребуватимуть значні зусилля з утвердження й залучення
громадськості, зовсім інакше ніж ми робили це до тепер. Ми намагаємося
помножити наші шоу зі спільними
виробництвами, які плануємо показати не лише в Бухаресті, а й в інших містах
країни. Нам не вдалося відкрити філії або представництва центру в інших містах,
оскільки Міністерство юстиції стверджує, що для цього потрібен схвалений
парламентом нормативно-правовий акт. Але ми створимо такі плацдарми, які
потрібні і нам, і суспільству. Усі ми
знаємо, що хореографічна культура не може бути зосереджена лише в Бухаресті.»

Іншою складовою цієї стратегії є проведення міні-сезонів у
кількох містах країни. Спершу в Крайові і Таргу-Муреші, а
потім в Яссах, Клужі,
Тімішоарі і, можливо, навіть в Констанці та Брашові.

Наостанок пропонуємо вам погляд «з Центру» на
сучасний танець в Румунії. Директор БНТЦ, хореограф Вава Штефенеску вважає, що
нинішня ситуація виглядає дуже добре. «Виглядає набагато краще, ніж 10 років
тому. Але мені здається, що йому вдалося пристосуватися, але не вдалося
зміцнитися з тим, щоб можна було спиратися на самого себе. Інакше кажучи, у
мистецькому мисленні немає особливого дискурсу, ніяких нових чи сміливих ідей.
Дуже добре, що є сучасний танець, нас запрошують на різні заходи, ми маємо багато
постановок … набагато більше, ніж чотири роки тому. Так само виникли
фестивалі, є театри, які ставлять танцювальні вистави… Це дійсно дуже добре!
Але вони вписуються в ту саму слухняну естетику. Сміливі чи більш проблемні
ініціативи починають втрачати вплив,
втрачають увагу суспільства. Бухарестський національний танцювальний центр
намагається створити і бореться за більш широкі рамки, в яких би громадськість
і артисти відчували себе краще представленими. З іншого боку, танцюристи
зобов’язані бути автентичними, боротися за утвердження індивідуального,
особистого прояву. Я б хотіла, щоб вони були більш схильним до ризику отримати
менше аплодисментів, і породжувати більше запитань до себе, породжувати дебати
тим, що вони роблять. Центр самотужки не може цього зробити, але артистів багато,
а аудиторія ще більша. Гасло всієї роботи та боротьби в 2018 році звучить так:
«Ви є контекст!». Ви робите, створюєте контекст. Мені здається дуже важливим, щоб
люди – публіка, артисти – стали самоосвіченими та усвідомлювали, що у них є можливості
і що, від кожного залежить, що відбувається навколо нього. Не тільки в Бухарестському
національному танцювальному центрі, а й в
політиці, в економіці та в суспільному житті.»

У середині лютого в сучавському Музеї історії Буковини
відбулася робоча зустріч провідних фахівців у галузях науки, культури та охорони
культурної спадщини Румунії та України з питання включення цивілізаційної
культури Трипілля-Кукутень до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.

Сторони підписали протокол намірів щодо спільної підготовки номінаційного
досьє включення культури Трипілля-Кукутень до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Ця
землеробська цивілізація, майже невідома в Європі, заселяла територію сучасних
Румунії, Р.Молдова та України задовго до поширення греко-римської цивілізації,
тому експерти сусідніх країн вважають, що ця спільна історична спадщина, від
якої залишилося чимало пам’яток, варта бути представлена у списку ЮНЕСКО.

Культура Трипілля-Кукутень існувала за кілька сотень років до Шумеру та
Стародавнього Єгипту і займала площу в 350.000 квадратних кілометрів, на
території сучасних Румунії, Молдови та України, – сказав голова Сучасвької
повітової ради Георге Флутур на зустрічі. Він додав, що якщо спільна
пропозиція Сучави і Чернівців буде схвалена ЮНЕСКО, це принесе чимало переваг з
точки зору охорони характерної для цієї стародавньої цивілізації спадщини та
дозволить краще захистити місця розкопок, де тривають археологічні дослідження.
Георге Флутур зазначив, що включення до списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО
надає об’єктам кращу видимість і сприяє розвитку туристичного потенціалу.

Раніше виконавчий директор Українського національного Комітету міжнародної
ради з питань пам’яток і визначних місць
(ІСОМОS) Олена Середюк, заявила buknews.com.ua, що особливість цього проекту полягає в
тому, що він об’єднує великий масив пам’яток, який розпорошений в багатьох
місцях України та Румунії, і який насправді є цивілізаційним явищем,
праісторією Європи. Вона зазначила, що ініціатори цього проекту пропонують
подавати до внесення до списку ЮНЕСКО не окремі пам’ятки, а всю велику
цивілізацію, що була фундаментом, на якому розвинулася більш пізня антична
цивілізація, і з якої прийнято рахувати відлік європейської історії. І,
найцікавіше, підхід, який ми пропонуємо – підносити цивілізаційну культуру
Трипілля-Кукутень не просто як культуру, а як цивілізацію – для ЮНЕСКО є
принципово новим та революційним. І тільки всі разом ми зможемо заявити про цю
цивілізацію, яка має важливе значення для історії всього світу. Це – наша спільна задача, задача України та
Румунії, – наголосила Олена Середюк.

Фахівці припускають, що вся процедура номінування і внесення до списку може
тривати 3-4 роки. Однак результати зустрічі дають чимало підстав для оптимізму.
Румунія та Україна, які виступають сторонами процесу номінування, а також Р.Молдова, що приєднається до цієї
ініціативи пізніше, сповнені рішучості зробити все для успішного проходження всіх
етапів.

Нагадаємо, що один з найбільших румунських
археологічних відкриттів, віднесених до цієї цивілізації був зроблений в районі
сучавського села Бая, де в результаті археологічних розкопок у 2012 році було
виявлено будівлю площею 92 квадратних метри, яка за оцінками фахівців була
збудована у період 5100-5200 роки до н. е. Директор Музею історії Буковини
Еміль Урсу зазначив тоді, що це найбільша в Європі будівля цього хронологічного
періоду, а відкриття є одним з найважливіших за останні 40 років на території
Румунії, Молдови та України.

Станом на сьогодні Румунія має в списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО один природний об’єкт – Біосферний заповідник Дельта Дунаю (включений в 1991 році), а також 7 інших культурних об’єктів: Церква Воскресіння у селі Сучевіца (включена в 2010 році), 7 саксонських укріплених церков в історичній Трансільванії (внесені у 1999 році), 8 дерев’яних церков на Мараморощині (включені в 1999 році), 8 церков із зовнішніми настінними розписами, які знаходяться у селищах південної Буковини (включені в 1993 році), Монастир Хурезь (включений в 1993 році), ансамбль історичного центру Сігішоари (включений в 1999 році) та руїни шести стародавніх дакійських фортець у горах Орештіє (включені в 1999 році). А в жовтні минулого року ЮНЕСКО включило до орієнтовного списку об’єктів, які можуть увійти до списку Всесвітньої спадщини один з найбільших у світі комплекс золотих копалень в районі місцевості Рошія-Монтане. Тут були виявлені сліди значних гірничих робіт римського часу, а у виробках знайдені численні знаряддя праці гірників.

Список об’єктів Світової спадщини ЮНЕСКО в Україні станом на сьогодні налічує 7 найменувань, з яких шість є об’єктами культурного типу і один – природного.

У період з 20 серпня по 4 жовтня, Асоціація PostModernism Museum виставила в Брюсселі дослідницький проект Етнічні громади у візуальній культурі – фокус Румунія. Ініціатива постала на тлі того, що в даний момент у Румунії проживають 18 етнічних громад, які представлені у Парламенті, а також на тлі європейських дискусій пов’язаних з інтеграцією хвилі іммігрантів. Проект висвітлює 100-ту річницю від створення Великої Румунії – що святкуватиметься 1 грудня 2018 року – і розглядає поняття етнічної ідентичності, культурного розмаїття і національної приналежності.

Космін Несуй, куратор проекту: Наш інтерес як дослідників не було виявити нові етикетки, але знайти багатокультурний чинник і надзвичайно важливий внесок до молодої нації. Нашим інтересом було виявити яким чином цей внесок був вирішальним у важливі моменти створення румунської ідентичності. Іншим фактором нашого інтересу було побачити, які саме меншини перетнули територію Румунії за останні сто років, і котрі з них є транснаціональними меншинами, тобто належать Європі і не обов’язково належать нам. Наприклад, цигани і євреї … Було цікаво побачити і етнічні громади сусідства, тобто ті, які були створені внаслідок скорочення або розширення території Румунії. Тобто, у свій час, чисельні сусідні громади з сусідніх країн залишилися в нашій країні. Тут ми мали на увазі угорців, німців в Добруджі, саксонців у Банаті, дуже цікаві етнічні громади з дуже цікавим внеском з точки зору візуальної культури.

Виставка здійснена в результаті досліджень і організована в Брюсселі структурована на представлені у румунській візуальній культурі старих історичних етнічних громад, таких як євреї, греки, липовани, українці, угорці, турки, татари, цигани і так би мовити нові громади, що з’явилися після Революції 1989 року – китайці, англійці, французи, індійці, ліванці. Космін Несуй: Були виставлені оригінальні твори живопису, графіки, скульптури та фотографії, але в той же час, виставка була побудована на серії інфографіки. Тобто ми спробували зібрати разом всю нашу працю візуальним способом, тобто перемістити у 14 серіях інфографіки кожну підтему – екзотика, дискримінація, автономія, вигнання, колонізація. Йдеться про зображення та тексти, накладені у такий спосіб, щоб відвідувачі могли легко зрозуміти певну проблему, простежену упродовж 100 років.

Старі етнічні громади, історичні, були дуже цікаво представлені в румунському живописі такими художниками як Йосиф Ісер, Ніколає Тоніца, Октав Бенчіле, Ніколає Грігореску, але вони з’являються і на фотографіях та поштових листівках тих часів. Коли мова йде про нові меншини, після 1990 року, ситуація інша. Космін Несуй: Ці меншини відзеркалюються особливо в візуальній культурі, у кіно. Досить цікаво спостерігати за нову хвилю румунського кіно, з темами, що надходять від етнічних меншин. Про китайську громаду був знятий фільм Рік Дракона (документальний фільм, режисери Адіна Попеску та Юліан Мануел Гервас), про етнічну громаду саксів були зняті кілька фільмів режисером Раду Габря – Червоні рукавички, Обезголовлений півень. Є певні фільми, художні, документальні або доку-фікшн, як наприклад кінострічка Александра Нанау, Тото і його сестри, в якій йде мова про столичну циганську сім’ю. У Бухаресті відбулися навіть кілька виставок на тему дискримінації. Так само були зведені цікаві пам’ятники після моменту визнання Голокосту румунською владою. Їх зведено у Клужі та Бухаресті. Першими візуальними сигналами, які позначили процес визнання Голокосту на території Румунії, були плити розміщені на залізничних станціях, звідки рушили ті поїзди смерті.

Проект «Етнічні громади у візуальній культурі – фокус Румунія має також безперервний науково-дослідний компонент. Коментарі та свідчення відвідувачів будуть інтегровані в майбутніх виставках та в каталозі виставки. З Брюсселя, виставка перемістилася в Бухарест, де її можна відвідати в період з 9 жовтня по 3 листопада в Музеї міста Бухарест. Звідси вона рушить до Брашова, Клужу, Крайови, і в наступному році, дістанеться країн Бенілюксу.

Сьогодні в Румунії, особливо в сільських середовищах, ще вмирають жінки при пологах, а також їхні діти. Європейські статистики показують, що Румунія має найвищий показник материнської та малюкової смертності на континенті. Хоча були зроблені інвестиції для ремонту медичних закладів у багатьох регіонах країни, медичні послуги ще не є на рівні європейських стандартів.

Розгортаючи проект Матері для життя. Життя для матерів, неурядова організація World Vision Румунія та компанія MSD Румунія мають намір змінити вищезгадану ситуацію. Запуск проекту завдячується громадським дебатам на наступні теми: проблематика уразливих жінок в Румунії, тривожна статистика з приводу великої кількості небажаних вагітностей та абортів, зокрема у молодому віці, труднощі, з якими стикаються жінки із сільського середовища в доступі до медичного обслуговування.

Данієла Буздуча, виконавчий директор World Vision Румунії подає деталі: Ця програма була розпочата в березні цього року та розгортається в трьох повітах: Долж, Вилча та Васлуй. У цих повітах реєструється найвищий рівень материнської та малюкової смертності. Теж тут була зареєстрована велика різниця між міськими та сільськими регіонами, враховуючи доступ до медичних послуг, а також соціальні проблеми, які часто відбиваються на всіх інших соціальних показників у галузі охорони здоров’я та освіти. Ця програма розгортається в 30 сільських громадах. Головною її ціллю є щоб упродовж двох років з половиною 15 тисяч матерів користувалися нею. Ми, представники World Vision Румунії. вважаємо, що кожна дитина має народитися з рівними можливостями розвитку.

У рамках вищезгаданого проекту відбулося також дослідження про проблеми, з якими стикаються вразливі сільські жінки в доступі до медичного обслуговування щодо репродуктивного здоров’я в Румунії. Про результати даного дослідження розповідає Корнелія Парасків, керівник проекту: Немає відомих критеріїв щодо вибору ефективного методу контрацепції, не відомі способи належного використання та побічні ефекти різних методів контрацепції. Багато з них, особливо молоді жінки не знають, що мають доступу до послуг з планування сім’ї. Крім того, аборт є найчастішим варіантом для уникнення небажаної вагітності, хоча опитувані жінки були обізнані із ризиками виникнення ускладнень. Меншій частині респондентів був відомий той факт, що вагітні жінки мають доступу до медичного страхування, навіть якщо вони раніше не сплачували внески до Національного фонду медичного страхування. У випадку молодих жінок, які не мають дітей, констатувалося, що в результаті небажаної вагітності, вони залишили новонароджених у лікарні, тому що не бажали робити аборт через релігійні переконання. Вагітність у підлітковому віці все більше зростає в Румунії. Ми знаходимося на першому місці в Європі із цієї точки зору. 90 тисяч дівчат-підлітків завагітніли в період між 2009 і 2012 рр., а інші 37 тисяч перервали вагітність протягом цього періоду.

Відповідно до румунського законодавства, вагітні жінки мають право на безкоштовні аналізи, але у дійсності більшість з них не отримують ці пільги і права. Знаючи, що вони повинні платити, відмовляються йти до лікаря. Радник Міністерства охорони здоров’я Ралука Зойцану уточнила: Є два аспекти. Один аспект стосується вагітних жінок, які застраховані, але вони не встигають під час робити аналіз крові. Інший аспект стосується незастрахованих жінок. Хоча румунське законодавство передбачає, що всі вагітні жінки користуються медичними послугами, на жаль вагітна жінка повинна все ж таки пройти деякі кроки, щоб скористатися цим правом. Міністерство охорони здоров’я працює над законом для кращого регулювання безплатного медичного обслуговування.

Лідія Онофрей, старший радник Міністерства охорони здоров’я, координатор з надання громадської допомоги пояснює: У минулому році, Міністерство охорони здоров’я практично удвічі збільшило число працівників у галузі безплатних медичних послуг. На даний час у нас є 1350 медсестер, які працюють зокрема в уразливих регіонах та ще близько 200 людей будуть прийняті на роботу, а інші 460 медсетер працюють в циганських громадах. Ми вже провели аналіз щодо вразливих бідних регіонів по всій Румунії та намагалися визначити джерела фінансування на наступний період для цих регіонів. Намагаємося розглядати ці питання із соціальної, медичної та освітньої точок зору. Вже розгортаються проекти на національному рівні, в яких Міністерство охорони здоров’я є партнером. Проекти ЮНІСЕФ розгортаються на півночі Румунії, в тому числі у місті Бакеу, в яких залучені медсестри, соціальні працівники, сімейні лікарі, шкільні психологи та інші фахівці. Ми дякуємо неурядовій організації World Vision, яка вже зробила перші кроки в повітах Долж, Вилча та Васлуй. А ми намагаємося прийти з нашими людськими ресурсами в цих громадах. Я хочу зазначити, що в цьому році, у повіті Долж є понад 90 громадських медсестер, що означає більше 90% необхідних людських ресурсів у цій галузі.

Повіти Долж, Вилча та Васлуй були обрані, враховуючи рівень бідності та материнської смертності. У Должанському повіті рівень материнської смертності в чотири рази вище ніж національний рівень, в той час як у Вилчанському і Васлуйському повітах у два рази вище. У 30 місцевостях цих повітів працюватимуть фахівців у галузі охорони здоров’я, які надаватимуть медичні послуги вагітним жінкам і не лише.

Проект Матері для життя. Життя для матерів неурядової організації World Vision Румунія та компанії MSD Румунія триватиме протягом наступних трьох років та фінансується від коштів, залучених World Vision Румунія в рамках глобального гранту MSD для матерів, який становить 500 тисяч доларів.

Безпритульні
особи з Бухареста мають свою першу виставку живопису й графіки під назвою Хто
ми такі. Експонентами є бенефіціари проекту Люди через мистецтво,
організованого асоціацією Samusocial з Румунії. У розкішній
атмосфері так званої Римської галереї з центру Бухареста 11 учасників проекту,
безпритульні особи, виставили з радістю картини, які викликають в пам’яті
особистий досвід. Напередодні виставки картини були покриті ганчір’ям, а
відвідувачі змогли роздягнути їх особисто, щоб відкрити для себе всесвіт цих
людей і таємниці світу, який нас оточує і який ми рідко коли маємо час
помітити.

Анка Флоря,
яка навчає через образотворче мистецтво, координатор проекту Люди через
мистецтво та волонтер в асоціації Samusocial, розповіла, як розпочався цей
проект та як розвинувся: Ідея проекту була моєю, я хотіла працювати і з іншими
категоріями осіб, зробити й дещо інше, ніж робиться зазвичай. І мені здалося,
що безпритульні люди мають потенціал. Тобто, я познайомилася з кількома особами,
які б могли робити речі в мистецькій галузі. І я подумала, що може їх є більше.
Ось тоді я й подумала про проект такого роду. Далі я обговорила це з Samusocial, проект називається Люди через мистецтво. Вони вже
мали проект-майстерню зайнятості, де створювали різні декоративні предмети, і
проект було включено в рамки цієї майстерні зайнятості. Вони покликали людей і
наша майстерня була мистецтвом для мистецтва, живопису й графіки. Ми займалися
мистецтвом для особистого розвитку і розвитку вміння висловлювати художні
здібності. Це було більше, ніж я сподівалася, я знайшла відкритих і здібних
людей, бажаючих зробити різні речі.

Виставка
провокує нас пізнати інших, відкрити їх з перспективи їхньої якості творити
красу. Дивлячись на виставлені роботи, ми не можемо не запитати себе: хто ми і
які приховані здібності закладені в нас? А досвід Анки Флоря з людьми,
зібраними в майстерні мистецтва в асоціації Samusocial, проілюстрував абсолютно потребу людини в красі.
Анка Флоря розповіла нам про людину, яка прийшла до майстерні лише один раз: Я
прийшла вранці і він був уже там, ми познайомились. І мені хтось сказав, що та
людина просиділа цілу ніч на вулиці. Я запитала його, де він спав, і він
відповів мені, що не спав, що він ходив. Тому що було дуже холодно, був дуже
сильний мороз. Я була дуже вражена: він ходив цілу ніч, щоб не замерзнути, і
все-таки був тут. І жодної секунди він не пожалівся. Я оголосила тему, це була
технічна тема, і він почекав трішки й казав: Дайте мені аркуш паперу і я
зроблю вам гарний малюнок. І мене вразило те, що та людина, перенісши стільки,
мала потребу зробити щось гарне. Гадаю, що всі ми, коли страждаємо, маємо цю
потребу компенсувати чимось гарним. Мені здалося це дуже істотним для того, що
роблю я в майстерні.

Ми запитали
Анку Флоря, якими здалися їй учні і як вона вела їх у відкриття мистецтва: Вони
здалися мені симпатичними. На початку вони були стриманими. І я була дещо стриманою, тому що не мала до того часу подібного досвіду, це було вперше, коли
я працювала з безпритульними. Але вони були дуже відкритими й сприйнятливими, і
атмосфера в майстерні була дуже приємною. Тобто, я почувалася добре разом з
ними, ми і сміялися, і працювали, я дійсно почувалася з ними дуже добре, це
шанобливі люди, з якими ти можеш порозумітися й працювати. Щоб направити їх, я
спробувала допомогти кожному з них знайти свій напрямок та власний стиль,
знайти теми для живопису й малюнку в них самих. Твір мистецтва означає саме це
– вкласти в нього частинку себе. І я спробувала наштовхнути їх до пошуку, щоб
вони знайшли ті течі, які є важливими для них. Знайшли для себе теми в цьому
напрямку. Окрім цього, я спробувала дати їм декілька технічних підказок. Коли я
працюю в майстернях особистісного розвитку, я намагаюся допомогти людям знайти
свій власний напрямок, і це, гадаю, мені вдалося. Кожен з них вже почав
будувати свій власний стиль. Вони працюють разом, але кожен має свій стиль, і
це здається мені важливим – знайти свій спосіб вираження.

Лівіу
Лучіан Марку є одним з
артистів-експонентів. Він розповів нам про свої картини, які пробиваються від
його жаги до життя, як показують і назви: Галасливий стіл чи Веселе лахміття:
За своє життя я був п’яницею, я любив життя, це було б … проти Бринкуша: я
молдованин, а він ольтянин, він має Стіл мовчання, а я Галасливий стіл. Цей
стіл повинен бути у мене з перекинутими склянками, із п’яницями, з
магнітофонами, з п’яницею, який спить на столі. Я не зміг намалювати все це,
тому що це і важко, і це перша моя робота. Я розширю її в близькому майбутньому.
Сподіваюсь. Я візьмуся із самого початку за роботи, які зробив, і перероблю їх
так, як слід.

Богдан Флорін
Іонеску малює портрети: Я малював наших людей, в майстерні живопису. Я ніколи
не малював, це мене розслабило, спочатку я вирішив, що це гра, це мене
розслабило і почало мені подобатися.

Майстерню відвідало близько 20 осіб, але в майстерні було постійно
близько 4 людей, і не завжди ті ж самі, а експонентів – 11, як розповіла нам
організатор проекту Люди через мистецтво. Це тому, що, маючи різну програму в
соціальних їдальнях, люди не завжди можуть прийти до майстерні, але коли
приходять – то малюють з радістю й спрагою до прекрасного.

У другій половині травня ряд населених пунктів на півдні Республіки Молдова
та кілька сіл в Одеській області України відвідав Караван румунської мови.
Мова йде про вже комплексний проект, що включає проведення вистав для дітей
колективом кагульського музично-драматичного театру ім. Богдана Петрічейку
Хашдеу, а також спеціальних курсів з румунської мови для вчителів шкіл з
румунською мовою викладання України та Молдови.

Проект був впроваджений Інститутом ім. Еудоксія
Хурмузакі у співпраці з Генеральним Консульством Румунії в
Кагулі та Одеською обласною національно-культурною румунською асоціацією
«Бессарабія». Він має на меті збереження
мовної та культурної самобутності серед румунської громади в південних районах
Молдови та в Одеській області, підтримуючи освіту румунською мовою. Проект
спрямований як на підтримку вчителів, так і дітей, зокрема заохочує до вивчення
молодим поколінням рідної румунської мови та історії румунів в дружній і
доступній формі, аби зберегти споконвічні традиції і цінності.

Докладніше про це розповів директор Інституту ім. Еудоксія Хурмузакі
Ніколає Бринзя: Цей проект ми розробили разом з Генеральним консульством
Румунії в Кагулі і назвали його Караван румунської мови на півдні Бессарабії.
Він має дві складові: перша включає курси і семінари підвищення кваліфікації
румунських вчителів, які викладають в українських та молдовських школах. В
Одеській області України у них взяли участь 15 курсантів, а в Кагулі Республіка
Молдова – 45 осіб. Всього 60 осіб побували на цих курсах, котрі провели три
викладачі-трейнери з Румунії. У рамках другої складової ми потішили маленьких
глядачів низкою лялькових вистав за підтримки акторів театру їм. Богдана
Петрічейку Хашдеу в місті Кагулі.

Програма включала в себе лекції та дебати на тему техніки викладання та
основ сучасної ефективної та якісної освіти, інструменти заохочення вивчення
румунської мови і румунської історії. Трейнерами виступили викладачі Галацкого
університету Нижній Дунай. «Це похвальна ініціатива, оскільки в семінарах
взяли участь 60 вчителів як з Одеської області України, так і з південних
місцевостей Молдови. Ми визначили проблеми, з якими стикаються вчителі при
викладанні румунської мови і працювали з кожним їз них. Усі вони повернулися додому з солідним набором навчальних
матеріалів, – розповіла Джина Аурора Некула лектор університету Нижній
Дунай.

Подібні Каравани румунської мови були проведені і в інших країнах, -
розповідає Ніколає Бринзя: Караван румунської мови побував у квітні в долині
річки Тімок, і користувався великим успіхом серед дітей та молоді, був дуже
добре прийнятий. Ми зробили відповідні висновки, які допомогли нам в наступних
заходах, з тим, що цей проект не став просто подією, і так виникла ідея
проведення курсів з румунської мови, культури і духовності в Сербії та
Болгарії.

Важливість подібних проектів для етнічних румунів, які проживають в
Одеській області підкреслила і кандидат філологічних наук, доцент кафедри романських мов та
перекладу Ізмаїльського державного гуманітарного університету Олена Голованова:
Ми відчуваємо цю підтримку, нам потрібні підручники і література румунською
мовою в університеті. Ми завжди раді, коли отримуємо все необхідне для
навчального процесу.

І це станеться досить швидко, оскільки нещодавно Інститут ім. Еудоксія
Хурмузакі підписав протокол з Міністерством освіти Румунії про збір підручників
та книг з румунської літератури, частина яких буде направлена і в Одеську
область.

За оцінками румунських культурних
організацій, кількість етнічних румунів, які проживають в Україні перевищує
400.000 осіб, завдяки чому румунська громада є другою за величиною після російської.
Найбільші румунські громади зосереджені у Чернівецькій, Одеській та
Закарпатській областях. В Одеській області, на відміну від Чернівецької
становище румунських шкіл набагато гірше через те, що румуни в регіоні були
штучно розділені на румунів і молдован, які нібито говорять
так-званою молдавською мовою.

Новий державний проект

Президент Клаус Йоханніс оголосив про створення спеціальної групи з питань розробки нового державного проекту розвитку Румунії, через десять років після вступу в ЄС. Клаус Йоханніс: На жаль, у Румунії ми мали чимало так званих державних проектів, стратегій, які не були втілені в життя через відсутність політичного консенсусу. На цей раз, ми спільно розробимо державний проект, який має визначити курс Румунії в ЄС у середній та довгостроковій перспективах. Ми маємо визначати місце, роль і рівень амбіцій Румунії в ЄС. У свою чергу, уряд оприлюднив для громадського обговорення проект під назвою Конкурентоспроможна Румунія. Він спрямований на підвищення продуктивності праці, залучення капіталу та на інші елементи, які сприятимуть розвитку місцевого виробництва і безпосередньо вплине на рівень зайнятості населення країни та на якість життя.

Зміни складу уряду

Глава румунського уряду Дачіан Чолош оголосив про заміну чотирьох із 22 членів кабінету міністрів. Йдеться про міністрів освіти, комунікацій, транспорту та у справах румунів звідусіль. За словами прем’єра, відповідні міністри значною мірою виконали свою роботу, але додав Чолош, він хоче надати уряду нового імпульсу, нового дихання. Дачіан Чолош: «Пріоритети нових міністрів на чолі чотирьох відомств наступні: прискорити отримання результатів у вже початих проектах, які на мій погляд не впроваджувалися достатньо швидко. Я хочу нових людей, які б надали нового дихання, з новими підходами, щоб не гаяти часу, який цей уряд має в розпорядженні, щоб виконати дані обіцянки.» Міністром освіти став Ректор Бухарестського університету Мірча Думітру, а транспортне відомство очолив Сорін Буше, менеджер з досвідом роботи в автомобільній промисловості. Обов’язки міністра комунікації тимчасово виконуватиме глава канцелярії прем’єр-міністра Драгош Тудоракє, а Департамент з питань румунів звідусіль очолила екс-посол Румунії в Канаді Марія Лігор.

Скасування віз для поїздок громадян Румунії до Канади

Прем’єр-міністр Дачіан Чолош вважає, що у справі про скасування віз для румунів, які подорожують до Канади справи йдуть у правильному напрямку. Це питання буде обговорюватися на наступному тижні в Брюсселі, представниками Європейської Комісії, Румунії, Болгарії та Канади. У цьому контексті Дачіан Чолош нагадав, що Румунія, як член ЄС, а також Болгарія, не ратифікують торгову угоду між ЄС і Канади, підписання якої, намічене на жовтень ц.р., може відбутися тільки за умови попереднього ухвалення парламентами всіх країн ЄС: І ми, як держава-член ЄС, маємо важелі впливу, які безумовно використаємо, тому що я не можу собі уявити, щоб Румунія підписала договір з Канадою без надання румунським громадянам можливості користуватися положеннями цієї угоди на рівних з іншими громадянами ЄС. У квітні Євросоюз надав Канаді і США три місяці, щоб повністю забезпечити принцип взаємності візового режиму, згідно з яким країни, громадяни яких можуть подорожувати в ЄС без віз, повинні скасувати візові вимоги для громадян всіх країн-членів Євросоюзу. Нагадаємо, що Канада досі не скасувала візовий режим для громадян Румунії та Болгарії, а США вимагають візи від громадян Румунії, Болгарії, Польщі, Хорватії та Кіпру.

Словаччина перейняла головування в ЄС

Посол Словаччини в Румунії Ян Габор представив у Бухаресті пріоритети своєї країни, яка протягом наступних шести місяців виконуватиме функцію головуючої держави в Раді ЄС. Вони стосуються передусім зміцнення економіки Європи та підвищення її активності на глобальному рівні, розширення єдиного ринку та міграції. Міністр закордонних справ Румунії Лазер Коменеску запевнив, що Румунія підтримуватиме Словаччину в зміцненні європейського проекту і додав, що в цей період ЄС має продемонструвати довіру і солідарність.

Конституційний Суд прийняв – про відповідальність місцевих чиновників

Місцеві обранці, засуджені до позбавлення волі умовно втрачають свій мандат. Таке рішення прийняв на цьому тижні Конституційний суд Румунії. З відповідним конституційним поданням звернувся президент Клаус Йоханніс після прийняття парламентом закону, що дозволяв місцевим обранцям обіймати свої посади у разі умовного засудження. Виконуючий обов’язки голови Конституційного суду Валер Дорняну пояснив, що відповідний закон створював дискримінаційний режим і суперечив кінцевій меті законодавчого органу – захистити цілісність і відповідальність місцевих обранців.

Збірну Румунії з футболу очолив німець

Німець Крістоф Даум став головним тренером збірної Румунії з футболу, – оголосила на цьому тижні ФФР. 62-річний німець став, таким чином, першим іноземним наставником на чолі румунської національної збірної команди. Даум замінить Ангела Йорденеску, який очолював збірну на Євро-2016 у Франції, де Румунія вибула з групового етапу після поразки від збірної Франції 1:2, нічиї 1:1 з Швейцарією та поразки з рахунком 0:1 від Албанії. У 1992 році німецький Штутгарт під керівництвом Даума став чемпіоном Німеччини і виграв Суперкубок. У 1994 році Даум очолив турецький Бешикташ, з яким вже у перший сезон зумів виграти кубок Туреччини з футболу, а потім Суперкубок. У наступному сезоні Бешикташ під керівництвом Даума став чемпіоном Туреччини. У жовтні 2002 р. він очолив віденську Аустрію і відразу ж переміг в чемпіонаті і виграв кубок Австрії. У 2003 році німець очолив турецький клуб Фенербахче, з яким двічі став чемпіоном Туреччини – в 2004 і 2005 роках.

Сьогодні дізнаємося історію одного проекту, метою
якого є подарувати місту концертне фортепіано для користування в наступні роки,
і тим самим заохотити й інші музичні
заходи. Проводячи вже шосте турне, Подорожуюче фортепіано, надане Радіо
Румунія, а також і піаніст, який знаходиться в центрі цієї історії,
розкривають свої секрети.

Ми
запитали піаніста Хорію Міхаїла, яким чином він приєднався до цього
проекту: Історія є такою: шість
років тому я знайшов у підвалі радіо з Бухареста два інструменти, які були у
свій час, у 50-60 роки, на сцені Залу Радіо. Це були два концертні фортепіано,
забуті там протягом багатьох десятиліть. Я запропонував тодішньому керівництву,
щоб ці фортепіано повернулися до музичного життя в тих місцях, де не існує
фортепіано. На жаль, культурна інфраструктура в Румунії часто залишає бажати
кращого. Цей проект був відразу ж прийнятий громадським радіо, і тепер він
дійшов уже до шостої річниці. Є чотири подорожуючих інструменти, вони
подорожують разом зі мною в різні зони, де немає жодного концертного
фортепіано, й повертають до життя музичні твори Франца Ліста, Моцарта,
Бетховена, цього року Фридерика Шопена. І ці фортепіано залишаються протягом
певного періоду в концертних залах, де ними користуються на радість любителів
музики тих міст.

За шість років паломництва вони
пройшли через різні теми з варіаціями Бетховена й Моцарта, щоб поринути в 2015
році в найглибший і беззаперечний романтизм із Брамсом, Лістом, Шуманом і
Рахманіновим, і дійти цього року до романтизму Шопена. Де побував Хорія Міхаіл з подорожуючим фортепіано?
Дотепер Синніколау Маре місто в повіті Тіміш, скористався таким
фортепіано, Медіаш у повіті Сібіу, а в даний час є три міста: Роман з повіту
Нямц, Тульча й Дева, де відбувається дуже багато з допомогою цих інструментів.
Четверте подорожуюче фортепіано, з яким я зустрінуся найближчим часом,
зупиниться на деякий час в Алба-Юлії. Наша ідея полягала в тому, що події, які
відбуваються у великих містах: Бухарест, Клуж, Тімішоара, Ясси й інші, могли
відбуватися і в містах, які поки-що не мають такого бурхливого культурного
життя. І такі міста як Тульча, Роман, Дева й Алба-Юлія вже знаходяться на карті
важливих музичних турне Румунії, не обов’язково класичних.

Брамс, із його строгістю, йде паралельно зі
свободою й оновлюючою ритмічною винахідливістю. Ліст, з його експансивною
перспективою у підході до клавіатури, говорить у кожній роботі, присвяченій
своєму інструменту, про нові простори, про силу асиміляції, підходячи до нього
як до справжнього мікрокосмосу. Шуман, із творчістю, яка розвинулася тільки у
плані внутрішнього життя, пристрасті, поезії, прагнув розкрити справжню природу
й таємну мету речей, залишаючись в історії романтиком у найповнішому сенсі
цього слова. Рахманінов, з його піаністським стилем та мелодійною
винахідливістю, яка носить його незаперечний відбиток, відзначений бурхливим,
галасливим і болючим ліризмом, робить
зі своєї музики пряме відображення нервової, неспокійної, замкненої в собі
особистості.

Ми запитали Хорію Міхаїла, чому він вибрав Шопена
в цьому році: Просто-напросто, це була ідея, яка прийшла мені раптово і я
відразу ж прийняв рішення. Це абсолютно фантастична музика, музика Шопена
визнана й дуже відома, незалежно від того, на яких меридіанах її виконують, це
чиста і щира музика. Чисте мистецтво! Свого роду дискурс, який йде
безпосередньо у серця слухачів.

Шосте турне Подорожуючого фортепіано проходить з
24 березня по 21 травня 2016 року в 19 населених пунктах країни, а також і в
Кишиневі, і за маршрутом турне можна буде слідкувати на www.pianulcalator.ro
або на частотах суспільного радіо. З докладною інформацією про місця, де провів
і буде й надалі проводити концерти – піаніст Хорія Міхаіл: Я вирушив
з Кишинева, Республіка Молдова, а потім
поїхав по маршруту, який повів мене до Романа, там я зустрівся з подорожуючим
фортепіано, потім я грав у Яссах,
Бирладі, в Тульчі і Галацах. Потім
відбулося два концерти в Бухаресті, сольний концерт та концерт за участю
Національного оркестру радіо, потім прийшла черга Сібіу, Деви, а також мого
рідного міста Брашов, а потім Пітешть та Буштень. Подорожуюче фортепіано
триватиме й після Великодня з появою четвертого подорожуючого фортепіано у
Каракалі, Слатіні, Дробета Турну- Северині, Турді і, нарешті, в Алба-Юлії.
Турне завершиться двома концертами, один в Клуж-Напоці, а другий – в Орадії, а
також сольним концертом у Думбревень Сібіуського повіту.

Віртуозність Хорії Міхаїла була винагороджена
публікою довгими оплесками, а подорожуюче фортепіано відновить свій благородний
курс до тих пір, поки люди з любов’ю до культури будуть підтримувати цей
проект.

Кілька місяців тому було відкрите бістро, будучи використовуваний простір
колишнього ресторану, де були принесені столи
зі старих саксонських будинків. Бістро з простим та світлим аспектом ще з
самого відкриття запропонувало собі мати й соціальну складову. Крім того, девіз
одного з його кухарів зустрічає нас на вікнах: Їжте в нас, бо в іншому
разі ми обидва помремо від голоду. Це бістро, яке готує обідні меню для
безпритульних.

Мона Бретеску, ініціатор проекту Меню в очікуванні, розповіла
нам про походження проекту: Це проект, запозичений з-за кордону. Він
почався на вулицях Неаполя й полягає в придбанні нашими клієнтами меню з
бістро, які потім потраплять до соціально-вразливих категорій людей будь-якого
роду: до літніх людей з невеликою пенсією або сімей з великою кількістю дітей,
які не можуть утримати всіх, або безпритульних осіб. Ми не дискримінуємо ніяким
чином. Практично, кожен, хто прийде і просить порцію безкоштовної їжі, отримує
її.

Це ідея, яка захищає бідних, зроблена зі стриманістю та щедрістю,
специфічними автентичному способу робити добрі справи, так продовжила цю історію Мона Бретеску:
Звичайно, є й інші бістро, які роблять це. Хороша річ, що є більше колег,
які це роблять. Ми почули про цю ініціативу і все прийшло природно. Люди
приходили й просили одну порцію їжі, а ми вирішили зробити щось більше в цьому
сенсі. Єдина проблема, з якою ми зіткнулися, є законодавчою, в тому сенсі, що
жодна компанія не може приймати пожертвування. І тоді важко зробити і добру
справу, і законну. Варіант, який знайшли ми, – це продати меню із незначною
надбавкою, тому що незаконно продавати без надбавки, ми видаємо квитанцію,
платимо податки, і, практично, все є і законно, і добре. Просто треба бути
трішки проактивним, тобто готувати в день трохи більше, але це дуже просто,
особливо для ресторану.

Бістро, про яке ми вам розповідаємо, готує екологічну їжу з високоякісних
інгредієнтів, які використовуються в абсолютно особливих рецептах, і все це за
невелику ціну. Такою була філософія бізнесу ініціаторів цього проекту.
Подробиці про смак подає Мона Бретеску, яка розповіла нам, що, крім дозволів,
найважчим було знайти постачальників: В принципі, ми намагаємося
працювати, в основному, із місцевими виробниками, хоча це нам вдається менше щодо бакалії чи продуктів, які в нас не можна знайти. У нас завжди є три види м’яса і вегетаріанське меню. Вегетаріанське меню дуже бажане,
здається, що вегетаріанці з Бухареста не мають широкого асортименту продуктів.
Ми готуємо телятину, свинину, курку і два десерти. Завжди ми подаємо суп чи
борщ, три види м’яса, вегетаріанське меню та десерт з боку ресторану.

І так як сьогодні люди багато спілкуються по соцмережі Facebook, то й
популярність бістро, про яке ми розповідаємо вам сьогодні, дуже виросла: Ми почали з наміру забезпечувати обідом корпоратистів зони, які не мають як
часу, необхідного для обіду, так і після нього, щоб готувати для себе вдома.
Були люди, які прийшли до нас саме з іншого кінця Бухареста, спеціально для
того, щоб купити меню в очікуванні. Отже, якщо ти запропонуєш важелі людям, щоб
вони зробили добру справу, вони це зроблять. Якимось чином, нашим найкращим
каналом зв’язку є сторінка в соцмережі Facebook, і ми мали багато людей, які
підтримували все те, що означає меню в очікуванні, тому що ми
завжди публікуємо квитанції, скільки меню ми маємо, скільки порцій видали. Ми
дійшли до десяти меню на тиждень від індивідуальних донорів, а ще маємо
спонтанних донорів, які з’явилися з нізвідки, які пожертвували дуже багато меню.
Був хтось, хто на початку купив 100 меню, щоб заохотити цю ініціативу, а потім
15 та 25.

Мона Бретеску сказала нам, що в приготуванні їжі вони
коливалися між традицією і новизною, тому до Свята 40 Севастійських мучеників вони приготували на десерт молдавські мученики (маленькі
козонаки в формі вісімки, пропитані медом і посипані волоськими горіхами), а на
Великдень готуватимуть і баранину й фарбовані яйця, але й меню, які
відрізняється від домашнього.

Будучи проектом, який зростає, Мона Бретеску зазначила й інші особливості:
Проект має дуже важливий компонент, а саме усунення соціальних бар’єрів,
тобто за одним столом можуть дуже добре сидіти і студент, і корпоратист, і
літня людина, і мати з дітьми чи безпритульна особа. Ми хочемо зробити доставку
на велосипедах, чого більше не робиться в Бухаресті, ми збираємо використану
рослинну олію, стараємося стати хабом (центром діяльності) для гарних проектів довкола нас.

Проект зі смаком добра, у якому можемо брати участь всі ми будь-коли цього
захочемо.

Нещодавно уряд виніс на громадське обговорення пакет із 47 заходів по
боротьбі з бідністю. Він зосереджений
передусім на неповнолітніх, з огляду на те, що приблизно 1,7
мільйонів дітей знаходяться під загрозою бідності. Проте відповідний пакет заходів призначений і для інших соціальних категорій, таких як, наприклад, літні люди, яким пропонує можливість активного старіння.

На презентації пакету прем’єр-міністр Дачіан Чолош озвучив низку цілей. «При народженні, окрім звичайного медичного
догляду, щеплення та необхідної допомоги, ми повинні забезпечити державну реєстрацію
всіх дітей. Є випадки, коли діти, чиї сім’ї не мають постійного місця
проживання, залишаються незареєстрованими, а потім стають соціально
виключеними. Для уникнення
цього ми пропонуємо ряд рішень. Стосовно
дітей шкільного віку, ми повинні максимально скоротити
кількість випадків, коли діти покидають школу. Для тих, хто залишив школу і
не має
жодних шансів знайти роботу, ми пропонуємо
проактивний підхід з боку Агентства з питань зайнятості, плануємо розробити спеціальні програми, зосереджені
на виявленні цих молодих людей і допомозі їм в пошуку роботи. Є, також, варіант розширення програми «Другий шанс на школу» з тим, щоб надати їм можливість продовжити навчання.»

Але якими
є реальні обсяги бідності в країні, уникаючи загальних виразів на кшталт: «Усім
відомо, що Румунія є однією з найбідніших країн в ЄС»? На запитання вже понад
рік намагається відповісти «Соціальний монітор», розроблений Фондом їм. Фрідріха
Еберта в Румунії. Цей проект збирає, аналізує і представляє широкому загалу соціо-економічні
статистичні дані від різних національних і європейських інститутів. Після обробки
цих даних, як стверджує координатор програм Фонду їм. Фрідріха Еберта Вікторія Стойчу
стає зрозумілим одне: деякі з цих даних вводять в оману. Наприклад, ті, з яких
випливає, що рівень безробіття в Румунії є одним з найнижчих в ЄС. Статистичні
дані по безробіттю, рівню зайнятості, а також про фрілансерів, насправді,
приховують жорстоку реальність. Вікторія Стойчу: «Зайнятість в ЄС стосується
тих категорій осіб, які мають оплачувану або неоплачувану роботу. Прикладом
останньої є ФОП (фізична особа підприємець). Якщо врахувати відповідне визначення,
то можна стверджувати, що в Румунії є пристойний рівень зайнятості, більше 60% і
таким чином ми вписуємося в середній показник по ЄС, хоча ще не досягли мети Порядку
денного 2020. Але якщо подивитися на структуру цієї категорії населення, ми побачимо
зовсім інше… У нас є близько 4,5 мільйона працівників. Окрім них є ще майже
3 мільйони людей, з яких половина вважається самозайнятими, а решта – неоплачувані
працівники сімейних підприємств. Останні працюють у власному домашньому
господарстві, але вони насправді не мають ніякого доходу і не отримують жодного
заробітку наприкінці місяця. Фактично вони безробітні, оскільки не мають постійної
роботи, але статистично кажучи, вони вважаються зайнятими. 90% фрілансерів
працюють в сільському господарстві, яке у свою чергу є сферою прожиткового
мінімуму.»

Ситуація не краща й в працівників, враховуючи те, що повна мінімальна заробітна плата в Румунії становить 218 євро. Серед країн ЄС, тільки
в Болгарії вона трохи менша. А чиста середня зарплата досягла у кінці 2015 року 473 євро. Крім того, так звані соціальні
трансферти – допомога по безробіттю, допомога для дітей, пенсії, соціальні
допомоги тощо – складають всього 16% від ВВП. Середньоєвропейський показник становить понад 20%. Румунія встановила ще один негативний рекорд – з-поміж європейських країн вона витрачає найменше на
соціальний захист. У цих умовах, що думає
Вікторя Стойчу про Пакет заходів по боротьбі з
бідністю. «Це
хороший пакет, я не маю ніякої критики до нього. Але я хотіла б зробити два
зауваження. На початку минулого року була прийнята Національна стратегія по
боротьбі з бідністю на період 2015-2020, що була на публічному обговоренні і, на мій погляд, була непоганою. Тому я не розумію, чому
нинішній уряд не спробував продовжувати
те, що було зроблено в минулому. Чому, якщо не було ніякої обґрунтованої
критики до старої стратегії вони розробили щось нове, навіть якщо теж непогане, в свою чергу. У Румунії є така звичка: кожен уряд «стирає
ганчіркою» все
що було зроблено попереднім урядом, тому немає ніякої послідовності в державній політиці. По-друге, хоча у мене немає ніяких
критик по суті і заходи, передбачені цим пакетом стосовно соціальних трансфертів дуже потрібні, треба
зосередитися на причині бідності для подолання цього
явища. Джерелом цієї
проблеми є відсутність робочих місць.»

У Пакеті заходів по боротьбі
з бідністю наводяться й ряд успішних прикладів, кілька пілотних програм, розроблених неурядовими
організаціями, які потім були включені в національне законодавство. Одним з
таких прикладів є проект «Кожній дитині – місце у дитячому садку», розроблений Фондом
«OvidiuRo», який припускає надання соціального купона вартістю 50 леїв (11
євро) бідним сім’ям, якщо діти йдуть до дитсадочка. Цей купон може бути
використаний для придбання продуктів харчування, засобів гігієни, одягу та
взуття. Про проект «Кожній дитині – місце у дитячому садку» розповів виконавчий президент Фонду «OvidiuRo» Марія Гьоргіу.
«Цей пілотний проект ми почали впроваджувати в низці населених пунктів Румунії в
2010 році, а торік ми вирішили, що таким чином можна підтримати всіх бідних
дітей та ініціювали законодавчу пропозицію, щоб перетворити пілотний-проект «Кожній
дитині – місце у дитячому садку» на національну програму. У жовтні 2015 року
Палата депутатів прийняла закон, а потім почалася співпраця з чинним урядом
щодо розробки порядку впровадження цього закону. Відповідна процедура була
завершена на початку січня, а потім наша програма була включена до Пакету заходів
по боротьбі з бідністю. Суть цього механізму полягає в наданні бідним сім’ям
соціальних купонів якщо їх діти регулярно йдуть до дитячого садка. Навколо
цього центрального механізму, ми створили інші інструменти, такі як надання
одягу та взуття, а також необхідних дітям реквізитів. Інструменти, передбачені в
новому пакеті заходів по боротьбі з бідністю фактично доповнюють соціальний
купон.»

До 10 лютого мерії всіх населених
пунктів Румунії мали повідомити приблизну кількість бідних дітей податковим службам, а
останні вже переказали гроші у місцеві бюджети.