Tag: революція

Підсумки першого року президентства Клауса Йоханніса

Президент Румунії Клаус Йоханніс у середу в
Парламенті підбив підсумки першого року свого перебування на чолі держави. На
його думку 2015 рік продемонстрував, що можна отримати
широку згоду на теми громадського інтересу, наводячи приклад
Державного бюджету на 2016 рік та політичної угоди про збільшення
бюджету оборонного відомства до 2% ВВП в 2017 році. Підтримку переважної
більшості політичних партій отримала й Стратегія національної оборони, до якої вперше
були включені питання, пов’язані з освітою і охороною здоров’я, збереження
національної ідентичності або охорони спадщини. Говорячи про закордонну
політику Клаус Йоханніс сказав, що в 2015 році головними цілями Бухареста
були: зміцнення партнерства з США, зміцнення стратегічного партнерства з такими
країнами, як Франція, Польща, Німеччина, Іспанія, Великобританія і Туреччина, а
також зміцнення відносин з сусідніми країнами, зокрема з Україною, Сербією і
Болгарією. Привілейовані відносини з Молдовою були і залишаться постійним
напрямом зовнішньої політики Румунії, – сказав Клаус Йоханніс.

Парламент прийняв Державний бюджет
Румунії на 2016 рік

Румунський парламент на цьому тижні прийняв
проект Державного бюджету та
бюджету соціального
забезпечення на 2016 рік. Говорячи про прогнозовані доходи бюджету – на
3,6 млрд леїв (800 млн євро) більші ніж цього року, – прем’єр-міністр Дачіан Чолош на спільному засіданні двох
палат румунського парламенту сказав, що його уряд планує спростити процес збору
податків, як прояв поваги до громадян та суб’єктів підприємницької діяльності.
Стосовно витрат, які збільшаться на приблизно 13 млрд леїв (2,9 млрд євро), він
сказав, що уряд планує скоротити марнотратство за рахунок проведення прозорих
та ефективних державних тендерів, а також шляхом реформування і скорочення
втрат держпідприємств та підвищення ефективності державного управління. У проекті Державного бюджету Румунії на 2016 рік були враховані наступні
основні показники: граничний обсяг дефіциту передбачено на максимально-дозволеному
в ЄС рівні 3% ВВП, а зростання ВВП складе 4,1%.

Події, присвячені 26-й річниці антикомуністичного перевороту

У Румунії в ці дні проходять різні події, приурочені
26-ій річниці антикомуністичної революції, а також заходи з вшанування пам’яті
більше тисячі жертв репресій в грудні 1989 року. Розпочата 16 грудня 26 років тому мешканцями Тімішоари, які виступили проти
зловживань місцевої влади, революція швидко поширилася на всю Румунію і
завершилася 22 грудня спробою втечі диктатора Ніколая Чаушеску. Більше 1000
людей загинули і майже 3400 отримали поранення з 16 по 25 грудня 1989 року.
Румунія стала єдиною колишньою комуністичною країною де зміна режиму сталася із
застосуванням насильства, а Ніколає Чаушеску з дружиною були розстріляні після
поспішного судового засідання.

Протести автоперевізників та вівчарів

Тисячі румунських автоперевізників у четвер провели акцію протесту в Бухаресті, незадоволені підвищенням цін на поліси обов’язкового автострахування. Вони також невдоволені збереженням в бюджеті на наступний рік додаткового акцизного податку на пальне запровадженого в 2014 році та надто високим рівнем ренти за авторські права, яка стягується з транспортних засобів на яких встановлені радіоприймачі. На площі перед будівлею уряду було припарковано кілька тисяч мікроавтобусів, автобусів, таксі, вантажівок та великотоннажних фур. Раніше, у вівторок, кілька тисяч чабанів провели акцію протесту перед парламентом, виступаючи проти останніх поправок до закону про мисливство, які стосуються обмеження кількості пастуших собак і можливості випасати овець з грудня по квітень. Цей закон забороняє їм пасти овець на власних землях в зимовий час і встановлює, що на рівнині пастух зможе використовувати для охорони стада лише одну собаку, а в гірській місцевості не більше трьох. У свою чергу мисливці скаржаться, що собаки чабанів вбивають зайців й оленів.

Елементи ПРО в Девеселу

На цьому тижні, елементи американської системи ПРО, розміщені на військовій
базі Девеселу (південна Румунія), були введені в дію з технічної точки зору і
готові до інтеграції в структуру НАТО. У прес-релізі МЗС Румунії зазначається,
що елементи протиракетної оборони в Девеселу є знаковим проектом для зміцнення
Стратегічного партнерства між Румунією та США, країнами, які встановили дипломатичні
відносини між собою 135 років тому. Ворожі балістичні ракети будуть
знищуватися неядерними кінетичними ракетами перехоплення, – пояснив для Радіо
Румунія Богдан Ауреску, головний румунський посередник у переговорах довкола
угоди про розгортання американської системи ПРО в Румунії. Міністр закордонних
справ Румунії Лазер Коменеску знову підкреслив, що ця система не спрямована
проти Росії, а елементи протиракетного щита використовуються строго для захисту
території Румунії і населення в умовах загрози.

Палата Депутатів прийняла антитютюновий закон

У вівторок депутати, переважною більшістю голосів, прийняли закон про заборону паління в закритих громадських приміщеннях, проект, який верхня палата парламенту – Сенат, прийняла ще у 2011 році. Відповідний нормативно-правовий акт забороняє палити в закритих громадських приміщеннях і місцях роботи, у медичних і навчальних закладах, у громадському транспорті, а також у закритих або відкритих дитячих ігрових майданчиках. Хоча власники закладів харчування бояться, що після набуття чинності цього закону втратять багатьох клієнтів, досвід інших країн з аналогічними законами демонструє, що курці не перестали ходити до клубів і барів. Крім того, відсутність диму в ресторанах, пабах, тощо уможливить встановлення димової пожежної сигналізації, яка підсилює пожежну безпеку. За останніми даними Національного інституту статистики в Румунії щоденно курить кожна п’ята особа.

Прем’єр
Дачіан Чолош на Раді Європи в Брюсселі

Криза з іммігрантами, безпека зовнішніх кордонів
ЄС, боротьба з тероризмом і вимоги Великобританії щодо реформування ЄС стали
центральними темами саміту європейських лідерів, що пройшов у четвер і п’ятницю
в Брюсселі, на якому Румунію представив прем’єр-міністр Дачіан Чолош. Бухарест підтримує заходи, спрямовані на убезпечення
зовнішніх кордонів ЄС задля посилення
внутрішньої безпеки, але наполягає водночас на збереженні свободи
пересування в межах європейського співтовариства. Європейські лідери обговорили,
так само, відносини ЄС з Російською
Федерацією, ситуацію на сході Україні та цілу низку економічних питань.

20 травня 1990, через п’ять місяців після падіння комуністичної диктатури Ніколае Чаушеску, його колишній міністр в 70-х роках, Іон Ілієску, сприйнятий як лідер революції виграв перші президентські вибори з 85% голосів. Його партія, гетерогенне поєднання автентичних революціонерів і комуністів другого рангу здобула дві третини місць у парламенті. У Бухаресті, Університетська площа, зайнята з квітня студентами і проголошена зоною, вільною від нео-комунізму» була майже порожньою, оскільки демонстранти погодились із строгим вердиктом урн.

Де колись були десятки тисяч мирних демонстрантів залишилося лише кілька десятків голодуючих, як начебто були не в змозі жити за межами площі. Їх виселення поліцією в ніч на 13 червня було зроблено з непропорційною силою, що нагадало про репресії революції. Навіть сьогодні не ясно, чи ті, хто, другий день відреагували і виступили у вуличні бої з поліцією, зайнявши приміщення Міністерства внутрішніх справи і телебачення мали насправді зв’язок з Університетською площею. Ілієску і його люди назвали їх легіонерами (країні праві у міжвоєнний період), і, хоча армія вже відновила порядок, закликали населення врятувати демократію в небезпеці.

Шахтарі з Долини Жіу ( центральна Румунія) відгукнулись на їх заклик. Унаслідок їх вторгнення, 14 і 15 червня в столиці, сотні людей отримали поранення більше тисячі незаконно затримано і, щонайменше четверо загинуло. Осквернили університет, знищили приміщення опозиційних партій і незалежних газет. Для колишнього Генерального прокурора Румунії Лаури Kovesi, нині глава Національної антикорупційної дирекції, слідство про похід шахтарів на Бухарест було однією з найбільших невдач в історії Генеральної прокуратури. Оглядачі вважають, що дуже ймовірно, справа була назавжди закрита, якщо торік Європейський суд з прав людини був не прийняв рішення, яке зобов’язує Румунію продовжити розслідування.

У 85 років, Іон Ілієску, є почесним головою Соціал-демократчиної партії, головна складова правлячої коаліції в Бухаресті. І він дуже шанований в цій партії, яка постраждала від антикорупційних прокурорів. Але він залишився за власним твердженням бідний і чесний. І вісімдесятирічний, колишній міністр оборони генерал Віктор Атанасіє Стенкулеску сидів у в’язниці за участь у кривавих репресіях революції. Семидесятирічний, колишній директор Румунської служби інформації Вірджіл Мегуряну обрав викладацьку кар’єру на факультеті соціології Бухарестського університету. Всіх трьох минуле наздогнало, турбуючи їм спокійну старість.

Цими днями виповнюються 6 років від протестів у Молдові, в яких взяли участь десятки тисяч людей, в основному молоді люди, незадоволені тим, як були проведені парламентські вибори 5 квітня і життєвим рівнем, що вважався найнижчим у Європі.

Тоді перемогу на виборах одержала правляча Комуністична партія, але протестувальники звинуватили владу в підтасовці результатів.

6 та 7 квітня 2009 року в Кишиневі тисячі мешканців столиці вийшли на демонстрацію, що переросли у масштабні сутички з поліцією, а потім підпалення будинків Адміністрації Президента і Парламенту. Принаймні, один протестуючий був убитий і сотні були заарештовані.

Тодішній глава держави Володимир Воронін звинуватив Румунію в організації протестів і оголосив про висилку з країни посла Румунії та запровадив візовий режим для румунських громадян. Міністерство закордонних справ Румунії категорично відкинуло звинувачення Вороніна.

Після протестів, опозиція заблокувала процедуру обрання президента, що привело до проведення дострокових виборів і приходу до влади про-європейських партій. Вони сформували парламентську коаліцію під назвою “Альянс за європейську інтеграцію”, що мала 53 з 101 місця у парламенті.

Пізніше альянс розпався через розбіжності у поглядах на теми, такі як вихід Республіки Молдова з військового нейтралітету, обєднання з Румунією, або розподіл посад.

Потім були три періоди тимчасового заміщення президента аж до березня 2012 року, коли був досягнутий консенсус з цього питання, а саме: обрання главою держави аполітичну людину, суддю Ніколая Тімофті. Чинний уряд Республіки Молдова був створений за результатами виборів від 30 листопада 2014 року та був приведений до присяги в парламенті в січні за допомогою голосів депутатів Комуністичної партії.

Протести від 7 квітня назвали “Революцією Твіттер”, тому що після першої революції в прямому ефірі в грудні 1989 року у Румунії, кишинівські події були висвітлені в режимі реального часу в цій соціальній мережі.

Політичні спостерігачі вважають, що саме у Молдові соціальні мережі вперше показали здатність мобілізувати маси. Після 7 квітня 2009 року ситуація повторилася на іншому континенті: в Тунісі та Єгипті, де протести були організовані таким же чином, використовуючи Facebook і Twitter, за допомогою яких люди змогли розповісти світу про події, що відбувається в їхніх країнах.

І сьогодні у соціальних мережах є групи, які закликають до революції, зокрема в Сирії або Ємені, в той час як в інших країнах, соціальні мережі були офіційно заборонені.

Груднева революція є однією з найбільш трагічних подій сучасної румунської історії, людські жертви, які зробили можливим зникнення комуністичної диктатури, ще залишають глибокі наслідки у свідомості румунського суспільства. Мирний протест, що мав місце в Тімішоарі 16 грудня 1989 року проти обмеження релігійної свободи, наступного дня перетворився на захід спонтанної солідарності й протесту проти грубого порушення фундаментальних прав і свобод людини. Протягом 17 і 18 грудня репресивний апарат, а саме військо, міліція та Секурітатя (колишня політична поліція) застосували вогнепальну зброю проти демонстрантів.

Александра Енаке, директор Тімішорського Інституту судової медицини, пригадує дні, коли їй довелося брати участь у розтині трупів жертв. Перший аналіз був здійснений стосовно ран констатованих на трупах: ”Перші відомості, одержані в результаті зовнішнього аналізу трупів жертв, тобто як увійшла та вийшла куля з тіла, є критерієм згідно, з яким можемо визначити напрям стрільби. У більшості випадків рани знаходяться на одному й тому ж рівні, але з усіх позицій. Рани від кулі констатуємо, як у передній, так і в задній частинах тіла. Рідше стріляли знизу в гору. Однак, були випадки, коли кулі рікошетували. Напрям стрільби знаходиться в документах Військової Прокуратури, яка вивчила усі жертви з метою визначення напряму стрільби. У більшості випадків жертви загинули навстоячки, оскільки рани знаходилися на рівні голови. Деякі із жертв загинули на ходу. Рани усіх жертв лише від куль. Зрозуміло, що маніфестанти не могли захищатися від куль голими руками, тим більше, що стрільці знаходились на певній відстані від них. Якби маніфестанти навіть спробували захищатися, шанси на успіх були незначними. Немає даних про те, що хоч би один із стрільців постраждав у свою чергу. Немає смертельних випадків внаслідок поранення холодною зброєю. Однак, я пригадую смертельний випадок, який вважався дорожньою транспортною пригодою, проте той інцидент мав місце внаслідок сутички між озброєними особами та маніфестантами. Маніфестанти не залишили напризволяще поранених у цій сутичці, вони транспортували їх у найближчий медичний центр. Мені довелося проводити судово-медичну експертизу трупів чотирьох дітей віком від двох з половиною до 16 років. Усі вони були жертвами вогнепальної зброї. Жертвами були лише румунські громадяни.”

Далі Александра Енаке розповідає про процедуру ідентифікування жертв та важкої тоді атмосфери в Інституті Судової медицини: “З-поміж перших жертв маніфестантів, які загинули 17 грудня, яким ми провели судово-медичну експертизу 18 грудня, шість трупів залишилися неідентифікованими. Однак, на основі аналізу та заміток, здійснених нами відповідно процедурі, тобто згідно з описом жертв, родини померлих мали можливість ідентифікувати своїх близьких у грудні 1989 року, у січні 1990 року та навіть пізніше. Цьому сприяли також приватні ознаки, їхнє убрання. Численні жертви протесту в Тімішоарі були спалені в Крематорії Бухареста. Завдяки судово-медичній експертизі, складеній на основі поміток, було здійснене ідентифікування трупів. Родини загиблих прочитали результати експертиз, зустрічалися із судовими лікарями та віднайшли елементи, що допомогли їм ідентифікувати рідних їм людей. На початку судове слідство затримало посвідки про осіб та інші власні речі, що належали жертвам у той трагічний момент. Скільки мені відомо, ці документи, фотографії, зроблені працівниками судового відомства були спалені. Єдиними документами, які існують є лише судово-медичні експертизи, складені у той час. 18 грудня ми ідентифікували усі трупи, які знаходилися у морзі у той день. Ми завершили це лише тоді, коли були складені усі звіти. На той час я була лікарем-резидентом. Зрозуміло, що ми працювали у стані неспокою, напруження відповідного моменту й періоду. Нам не дозволяли вийти з Тімішорської лікарні, де знаходилась морга, у якій ми працювали. По закінченню справи, щоб повертатися на місце праці, що знаходилося в іншому будинку, існував єдиний шлях: кордон міліції дозволив нам покинути лікарню, користуючись лише чорним ходом.”

У січні 1990 року упорядкувалися документи, складені в період 16-18 грудня Тімішорським Інститутом Судової медицини, включно документи стосовно трупів жертв маніфестантів, які секретно перевезли в Бухарест і спалили, це була остання спроба репресивного апарату приховати очевидність масового винищування цивільного населення.

Минуло чверть століття, однак запитання щодо ходу подій, які зворушили Тімішоару в грудні 1989 року залишаються поки що без відповіді.

Розпочаті в Тімішоарі – місто, яке дало сигнал визволення Румунії з-під анахронічного режиму — заходи приурочені чверть століттю після антикомуністичної революції пройшли цього тижня по всій країні. У Бухаресті відбулася церемонія біля памятника на честь героїв революції, і в приміщенні суспільного радіо та біля Трійці, що перед телебаченням. У всіх церквах країни били дзвони в память про тих, хто заплатив власним життям, щоб Румунія звільнилась від диктатури. 22 грудня 1989, оголошено на радіо про кінець режиму Чаушеску.

Клаудіу Йордаке, директор Інституту румунської грудневої революції розповів про відіграну роль суспільним радіо: “Радіо Румунія відіграло ключову роль в такий час, тому що всі румуни мали поруч з собою радіоприймач, і всі дізналися, що в місті Тімішоара, в Бухаресті та інших містах люди повстали і усунули режим, який здавався непорушним.”

Новий президент Румунії Клаус Йоханніс, взяв участь у заході, що пройшов на Університетській площі, де поклав вінок у память жертв революції. Після падіння диктатури, Університетська площа стала символічним простором, вільним від комунізму; Тут проходили місяці поспіль, протести проти першої посткомуністичної влади, нездатна продемонструвати, що дійсно хоче ліквідувати залишки старого режиму. Крім того, теж 22 грудня Клаус Йоханніс вирішив надати першу медаль, як глава держави, президенту Асоціації колишніх політвязнів в Румунії Октаву Бжозі.

Він був нагороджений Національним Орденом Зірка Румунії. Президент Йоханніс пообіцяв, що буде поважати всі цінності Румунії і підкреслив, що країна без минулого немає майбуття. Він зазначив, що комунізм затвердився через злочини і зловживання, зруйнування еліт і, тому, обовязком правосуддя є виявлення та притягнення винних до відповідальності. Клаус Йоханніс: “Через цю нагороду, я визнаю і ціную відданість і мужність, яку показали чоловіки і жінки, які страждали і вмирали за свободу в комуністичні часи та грудневі дні 1989 року.”

У свою чергу, президент Асоціації колишніх політвязнів в Румунії Октав Бжоза сказав, що надання цієї нагороди є визнанням того, що люди страждали були вбиті та посаджені за грати в роки диктатури. Октав Бжоза: “Більшість колишніх політвязнів і депортованих з Румунії вже немає в живих. Для них, як і тих, хто ще серед нас, ця висока нагорода є визнанням їх боротьби і страждання”.

17 грудня 1989 року в місті Тімішоарі Оперна площа була переповнена демонстрантами, а з балконів лунали заклики до дій проти комуністичної диктатури. Таким чином у Тімішоарі почалася румунська антикомуністична революція.

У відчайдушній спробі взяти ситуацію під контроль Чаушеску ввів режим надзвичайного стану і наказав відкрити вогонь по протестуючих. Унаслідок цього загинуло понад 100 осіб, але історія довела, що 17 грудня в Румунії комунізм пішов безповоротною дорогою.

Гасло “Сьогодні в Тімішоарі, завтра по всій країні!” стало бойовим кличем антикомуністичної боротьби, а гімн “Прокинься, румуне!” супроводжував багатьох інших революційних дій, які завершилися 20 грудня проголошенням Тімішоари першим вільним від комунізму румунським містом.

Починаючи з 15 грудня жителі міста проводять цілу низку заходів, присвячених 25-й річниці антикомуністичних протестів і памяті про загиблих під час трагічних подій чверть століття тому.

Присутній в Тімішоарі, новообраний президент Клаус Йоханніс заявив, що тепер Румунії потрібен новий національний проект. “Реконструкція починається з визнання нездійснень, визнання відповідальності та примирення з минулим. Я хочу, щоб у грудні 2014 року ми закрили цей історичний етап і почати разом новий національний проект.”

У середу в Тімішоарі всі прапори були приспущені, відбулися поминальні заходи в церквах і на цвинтарях, були покладені вінки та квіти до памятників героям і жертвам революції 1989 року.

Події в Тімішоарі були згадані й в столиці Румунії, де відбулося спеціальне урочисте засідання парламенту. Голова Сенату Келін Попеску-Терічану зазначив у своєму виступі, що перехід Румунії до вільного і демократичного суспільства, до ринкової економіки та верховенства права був складнішим, ніж могли собі уявити румуни 25 років тому. Він відзначив найбільші досягнення Румунії за цей період, передусім вступ в НАТО та в Європейський Союз.

У свою чергу голова Палати Депутатів Валеріу Згоня наголосив на важливості збереження національної памяті про героїв революції 1989 року. “Як говорили наші видатні попередники, які управляли цією країною, немає більш священного обовязку на Землі, ніж любов до народу і країни та повага до минулого. Хто не шанує минуле, той не вартий сьогодення і особливо майбутнього цієї нації.”

Заходи, присвячені Румунській антикомуністичній революції триватимуть по всій країні до 25 грудня, дати, коли диктаторське подружжя Ніколай та Єлена Чаушеску було страчено за вироком Надзвичайного Військового Трибуналу.

З-поміж країн комуністичної Європи, у яких у 1989 році мали місце зміни, лише в Румунії ці зміни відбулися кривавим шляхом. Це пояснюється тим, що режим Ніколає Чаушеску проявив найбільшу схильність до застосування у разі необхідності, насилля проти власного народу. Жорстока репресія проти брашовських працівників у листопаді 1987 року, які бунтували, була першою ознакою. На жаль, ця підозра підтвердилась у грудні 1989 року.

Ми запитали історика Іоана Скурту, бувшого директора Інституту Румунської Революції чи існувала можливість уникнути кровопролиття у грудні 1989 року, маючи на увазі спосіб правління Чаушеску. Першим аргументом було співвідношення з марксистсько-ленінською ідеологією: “Теоретично, цього кровопролиття можна було уникнути. Міркуючи, що саме уособлювало Ніколає Чаушеску в порівнянні з іншими лідерами Європейських соціалістичних країн, констатуємо, що практично, лише він не сприйняв ідеї Горбачова щодо гласності та перестройки, вважаючи, що цими гаслами Горбачов фактично підриває соціалізм і в такий спосіб сприяє його занепаду. Отже, після 1987 року Чаушеску був одним із самих непохитних політичних лідерів Центральної та південно-східної Європи, який посилаючись на Маркса, Енгельса, Леніна, не зрозумів, що протягом часу суспільства прогресували, що були необхідні інші форми будівництва, як висловлювався він, соціалізму та комунізму.”

Іншою характерною рисою способу правління режиму Чаушеску історик Іоан Скурту вважав ідею тотальної незалежності Румунії: “Чаушеску запропонував сплатити всі зовнішні борги Румунії, настоюючи, що саме у такий спосіб країна матиме справжню незалежність, тобто не лише економічну, а й політичну. Це спричинилося до застосування потужного експорту як промислових, так і харчових виробів, що у свою чергу сприяло появі серйозної харчової кризи: були введені продовольчі карточки та пайки, які вже досить давно виключені з життя румунського суспільства.”

Ніколає Чаушеску, полонений марксистських штампів стосовно створення міцної економіки, застосував згубну політику, яка негативно відбилася на житті народу: “Третій елемент полягає у тому, що Чаушеску вирішив значно розвинути нафтопереробну промисловість, великого споживача енергії, за рахунок населення країни. Численні обмеження тепла та електроенергії створили досить важкі умови повсякденного життя людей, що у свою чергу спричинилося до незадоволення, яке набрало сили особливо у квітні 1989 року. Було повідомлено, що Румунія повністю сплатила зовнішні борги. На цей раз Чаушеску вирішив, що країна повинна стати кредитором та здобути прибутки за урахуванням процентів, одержаних внаслідок фінансових операцій – надання грошей у позику іншим країнам. Одним словом, становище в Румунії, порівняно з іншими соціалістичними країнами, було досить скрутне, звідси й немале незадоволення населення. У грудні 1989 року мільйони людей вийшли на вулиці, вимагаючи усунення Ніколає Чаушеску.”

Ми запитали історика Іоана Скурту, чому на його думку, в Румунській комуністичній партії не було жодного реформатора, який би своєчасно запропонував усунення від керівництва Ніколає Чаушеску й забезпечив зміну режиму мирним шляхом: ”Чаушеску діяв досить вправно й зумів протягом короткого часу, приблизно шести-семи років, усунути від керівництва РКП можливих суперників. Натомість він пітримував й висував на посаду відданих йому людей, позбавлених почуття відповідальності й сміливості. Я читав спогади Думітру Попеску, члена Виконавчого політичного комітету Центрального комітету РКП, який розповідає, що під час засідань відповідного керівного організму, говорив лише Чаушеску, інші члени були лише слухачами. Автор спогадів жалівся на головний біль після засідань та щоб трохи заспокоїтись, він повертався додому в квартал Прімавері, де мешкав, пішки. Зрозуміло, що посада, яку він посідав, передбачала й відповідальність, дію, про це, однак, автор спогадів не згадує. Отже, той факт, що центральною фігурою засідань був лише Чаушеску, а останні члени Виконавчого політичного комітету лише робили нотатки, завдячується саме тим, хто погодився з таким, на мою думку, зневажливим становищем. Найяскравішим моментом у цьому відношенні є момент, коли Чаушеску, обурений тим, що демонстранти Тімішоари не були жорстоко покарані, заявив: “Я більш не можу працювати з таким Виконавчим політичним комітетом, виберіть собі іншого Генерального секретаря.”

Члени комітету стали його умовляти, доводили свою відданість, лояльність йому. Отже, я сказав би, що навіть в останню хвилину жоден з них не мав хоробрості сказати: “ми згідні з вашою відставкою, створимо колективне керівництво, повідомимо незадоволене населення про те, що Ніколає Чаушеску пішов у відставку. Можливо, що хід подій був би іншим, що не було б кровопролиття. Опортунізм цих людей відіграв важливу роль у розвитку драматичних подій.”

Режим Чаушеску тиранічний, ненажерний, зайняв відповідне йому місце. На жаль, це сталося ціною життя 1204 румунів.