Tag: революція

16 грудня 1989 року є, принаймні символічно, початком падіння комуністичної системи у Румунії. Мешканці міста Тімішоара, на заході країни, незалежно від наслідків вирішили виступити проти тоталітарного режиму подружжя Ніколає та Єлени Чаушеску.

Усе почалося із дуже сміливого протесту проти зловживань місцевих органів влади, який поступово перетворився на антисистемне повстання, що призвело до сутичок з силами правопорядку та людських жертв. І вже 20 грудня Тімішоара стало першим вільним від комунізму містом Румунії.

Протести швидко поширилися по всій країні та кульмінували 22 грудня втечею подружжя Чаушеску на гелікоптері, який чекав їх на даху будівлі ЦК КПР. Потім, особливо в столиці, а також в інших великих містах Румунії, у результаті ескалації насильства сталося кровопролиття, що тривало до 25 грудня. У цілому з 16 по 25 грудня 1989 року загинуло понад 1000 осіб, майже 3400 людей отримали поранення, а Румунія стала єдиною країною у Центрально-східній Європі, в якій зміна режиму мала кривавий характер і в якій лідери – Ніколає та Елена Чаушеску були розстріляні.

Хто стріляв у людей 21-22 грудня? Це запитання протягом багатьох років було лейтмотивом румунів, які в 1989 році вийшли на вулиці заради свободи, не шкодуючи власного життя, або які поховали своїх рідних, друзів або знайомих. Відповідь на це запитання можна буде отримати, лише у разі виявлення винних у кровопролитті.

Кілька років тому прокуратура закрила кримінальне провадження за фактами грудневих подій 1989 року, але в минулому році військові прокурори знову відкрили цю справу в спробі пролити світло на події 28-річної давності. Одна з центральних румунських публікації називає історичною гарячою новиною останні висновки слідчих, оприлюднені на початку тижня.

Військовий прокурор Маріан Лазар: Був визначений склад оперативного військово-політичного штабу, який, в дуже короткий час після втечі генерального секретаря, перейняв владу в Румунії, в результаті чого ми прийшли до однозначного висновку, що в грудні 1989 року не було вакууму влади. Із доказової бази, зібраної військовими прокурорами випливає, що початок і здійснення військової диверсії вечором 22 грудня 1989 року, є основною причиною багатьох смертей, поранень і руйнувань. Слідчі виявили постійні механізми дезінформації, з серйозними наслідками, за допомогою національного телебачення і радіо, а також військових засобів зв’язку, що призвело до масового психозу довкола так-званих терористів.

Прокурори також кажуть, що виявили джерело панічного звуку, під час промови Ніколая Чаушеску 21 грудня 1989 року, який, поряд з іншими елементами, сприяв перетворенню мітингу на масштабні протести у Бухаресті. Так само було встановлено, що до страти подружжя Чаушеску було здійснено три спроби їх фізичної ліквідації.

Велика Жовтнева соціалістична революція, як була називана більшовицька революція 1917 року стала однією з найважливіших подій (якщо не найважливішою!) ХХ-го століття. Певною мірою передбачливо, американський журналіст і письменник Джон Рід назвав свою книгу про ленінську революцію «Десять днів, що потрясли світ», заголовок, який стане гіркою реальністю. На жаль, після 1945 року і Румунія випробувала на собі ідеї комунізму, який насправді потряс світ з безпрецедентними наслідками.

Разом з істориком і політологом Йоаном Станоміром ми спробували з’ясувати, яку роль зіграла Перша світова війна, яка спричинила великі зміни ХХ-го століття. «У порядку важливості вона стала початковою подією, оскільки вона викликала ланцюговий перебіг подій, що спричинили безпрецедентну трагедію сучасності. Перша світова війна породила й більшовицьку революцію, а більшовицька революція спричинила реакцію, що призвела до появи нацизму. Це континуум подій, континуум, який бере свій початок у Першій світовій війні. Для всіх країн, що взяли участь у Першій світовій війні, він став переломним моментом як для переможців, так і для переможених. А Росія, слід сказати, знаходиться в парадоксальній ситуації: вона не була ні переможницею, ні переможцем. Вона опинилася за межами міжнародної системи. І звідси бере свій початок почуття співучасті у ворожнечі з Німеччиною, від Рапальського договору до німецько-радянського пакту.»

Комуністичний режим був би неможливим без ідеології. Йоан Станомір: «Комунізм базувався на ідеології, тобто на марксизм-ленінізмі, що є радикалізованою формою мислення Маркса, прищепленою на ленінському відгалуженні революційної партії. До цього додаються місцеві різновиди, такі як маоїзм, кастрізм, полпотізм та багато інших варіантів по цій темі. Марксизм-ленінізм базувався на двох аксіомах: класова боротьба і політика, як мистецтво насильства, винищення противника. Ці дві аксіоми взаємозв’язані. Він мав, цитуючи з класиків, надструктуру ідей: соціальну рівність, справедливість, братерство, спокій, блаженство. Але ця надструктура мала в основі варіант підходу, який виключав компроміс, виключав сприймання суперника як противника, вважаючи його ворогом і переслідував утопічні, прометейські цілі. Прометейське підприємство, будь то на основі ідеї расової євгеніки, або на ідеї соціальної євгеніки, може породжувати лише лихо, оскільки вони засноване на тезі про існування досконалого людства та недосконалого сегмента, що має бути видалений з нього. Комунізм сприймав робітничо-селянську більшість, як ідеальне людство, а тих, хто противився йому, класових ворогів, як недосконалість людства, яку треба було усунути. У ДНК цієї ідеології була схильність до насильства, а доказом цього є те, що всі партії, засновані на марксизм-ленінізмі, були тоталітарними партіями.»

Дехто каже, що радянський режим був лише неправильним застосуванням яскравих ідей комунізму. Ось, що думає про це історик Йоан Станомір. «Чистий марксизм може привести лише до гнітючого суспільства, тому що чистий марксизм як зазначається ще в «Маніфесті Комуністичної партії» є ідеологією конфлікту. Ревізионістський марксизм є абсолютно іншою річчю, він починається з можливості примирення інтересів не революційним шляхом, а шляхом голосування. І це веде до соціал-демократії. Альтернативний шлях веде до Сталіна через Леніна. Не випадково марксизм-ленінізм як праксиологічний підрозділ неминуче призвів до сталінізму. Сталін був революціонером, а історикам-ревізіоністам було важко пояснити зв’язок між Леніним, хорошою людиною, і Сталіним, поганою людиною. Вони спробували відрізнити доброго Сталіна від поганого Сталіна. Немає хорошого Леніна, є тільки Ленін – засновник тоталітарного режиму. А Сталін не є ні добрим, ні поганим, Сталін є леніністом. Усвідомлюючи ці судження, ми зможемо краще зрозуміти закономірність, якщо говорити марксистською синтагмою.»

Румунії непощастило стати полем для комуністичних експериментів протягом 45 років. Яким був румунський комунізм? Йоан Станомір. «Прямим наслідком 1917 року були події 1921 року, коли стався розкол соціалістичного руху. Комінтерн був надзвичайно активним у Румунії і, користуючись нездатністю румунської влади, зумів мобілізувати частину національних меншин, або точніше меншину нацменшин. На мій погляд один з міфів, з яким ми мусимо боротися – є міф про іудобільшовизм. Цей міф стоїть в основі праворадикальних рухів і він досі залишається в пам’яті румунів, які вірять в те, що комунізм був принесений і застосований євреями, що абсолютно невірно. Румунський комуністичний досвід є поєднанням репресій та співробітництва, репресій перших 15-20 років і соціального пакту між комунізмом і румунським суспільством при Ніколає Чаушеску, в результаті чого виникло те, що Володимир Тісменяну назвав національним сталінізмом. Національний сталінізм є збоченою ідеєю, яку я почув після смерті генерала Юліана Влада, згідно з якою були два види Секурітате: дежівська, яка продалася чужинцям, розуміючи під цим євреїв, і патріотична, яка врятувала країну. У дійсності була лише одна Секурітатє – політична поліція незаконного і кримінального режиму.»

Через 100 років від виникнення цього політичного режиму ставлення послідовних поколінь до комунізму є більш збентеженим ніж будь-коли. Воно коливається між ностальгією, анархією, авторитаризмом та боротьбою проти капіталізму у нових формах. Але збереглося незмінним захоплення кращим світом.

Президент
Румунії провів консультації з парламентськими партіями щодо кандидатури прем’єр-міністра

Прем’єр-міністр, якому буде доручено утворення нового Уряду
Румунії буде призначений після Різдва, – сказав
президент Клаус Йоханніс,
який додав, що в
ході консультацій з представниками шести
парламентських партій отримав
дві пропозиції на пост прем’єр-міністра. Клаус Йоханніс:
Мені запропонували в
ході цих консультацій дві кандидатури на
посаду прем’єр-міністра. Соціал-демократична
партія (СДП) запропонувала пані
Шайдех, а Партія Народний рух запропонувала пан Томака. З іншого боку, між
часом була сформована коаліція
більшості в парламенті, що
складається з Соціал-демократичної партії, Альянсу лібералів та демократів
(АЛДЕ) і Демократичного сюзу угорців Румунії (ДСУР). Таким чином, в найближчі дні я матиму
дискусії з цих питань і призначу прем’єра після
Різдва. Соціал-демократка Севіль Шайдех, турецької
національності, в даний час працює
радником в
Міністерстві
регіонального розвитку, яке певний час
очолювала в складі уряду Віктора Понти, а Єуджен
Томак з 2009 по 2012 роки очолював Департамент МЗС з питань зв’язків із
закордонними румунами. Соціал-демократична партія, безперечний переможець
на виборах 11 грудня, утворив більшість у парламенті
разом з Альянсом лібералів та демократів на чолі з головою Сенату
Келіном Попеску
Терічану. На цьому тижні вони уклали
домовленість про парламентське співробітництво протягом наступних
чотирьох років з Демократичними союзом угорців
Румунії.Сторони
зобов’язалися проводити
консультації та підтримувати спільні законодавчі
ініціативи, а ДСУР висловив готовність підтримати ініційовані урядом проекти. Внесення змін
до чинного законодавства в
галузі освіти та охорони здоров’я, а також продовження розбудови
транспортної інфраструктури налічуються серед пріоритетів коаліції СДП-АЛДЕ.

Парламент
восьмого скликання розпочав роботу

Після
того, як у вівторок, народні обранці стали офіційно сенаторами і депутатами та
склали присягу,, у середу була затверджена кількість комітетів, їх назви та предмети
відання та відбулися пленарні засідання перших сесій парламенту нового
скликання, на яких було обране нове керівництво двох палат румунського
законодавчого органу. Співголова
Альянсу лібералів та демократів Келін Попеску Терічану був переобраний на пост
спікера Сенату Румунії. Його кандидатуру підтримали 87 сенаторів, проти
проголосувало 40. Він закликав своїх колег сенаторів серйозно поставитися до
своєї місії і діяти так, щоб парламент став сильною, а не декоративною
установою та забезпечив захист прав і свобод громадян. Лідер Соціал-демократичної партії Лівіу
Драгня очолив Палату депутатів. «За» нього проголосувало 216 депутатів, «проти»
– 101. У своєму першому виступі з крісла спікера Палати депутатів Лівіу Драгня
закликав парламентаріїв, незалежно від їхнього політичного кольору, бути
партнерами у впровадженні важливих для країни проектів. Теж на цьому тижні був
затверджений склад Постійного бюро як Сенату, так і Палати депутатів,
відповідно до того, скільки відсотків набрала кожна партія на виборах. Іншим
необхідним кроком для належного функціонування парламенту є створення
парламентських фракцій. У Сенаті їх буде шість: Соціал-демократичної партії,
Націонал-ліберальної партії, Союзу Рятуйте Румунію, Альянсу лібералів та
демократів, Демократичного союзу угорців Румунії та Партії Народний рух. У
Палаті депутатів, крім шести фракцій партій, які пройшли до парламенту діятиме
й фракція національних меншин, в тому числі української, яку в законодавчому
органі представлятиме голова Союзу українців Румунії Микола-Мирослав
Петрецький. Крім того, сенатори затвердили кількість і склад 22 комітетів, а також обрали їх голів, заступників та секретарів постійних комітетів, пропорційно
до кількості отриманих кожною партією місць у парламенті. Соціал-демократам
дісталися 11 комітетів, в тому числі з правової політики, з питань бюджету,
оборони та з трудового права. Націонал-ліберали очолять п’ять комітетів, зокрема з питань оборони або економічної політики, а АЛДЕ
отримали комітет конституційно-правового контролю та регіонального розвитку.
Недавно сформований Союз Рятуйте Румунію очолить два комітети: з питань
захисту навколишнього середовища та з питань заперечення рівних можливостей.
Партія Народний рух колишнього президента Траяна Бесеску і Демократичний союз
угорців Румунії очолять по одному комітету: з питань розвитку та економічної
стратегії та, відповідно з питань охорони здоров’я.

Румунія
вшановує пам’ять Героїв Антикомуністичної революції 1989 року

На
цьому тижні у Румунії пройшла ціла низка заходів пам’яті Героїв
Антикомуністичної революції, що сталася 27 років тому. 22 грудня 1989 року став
переломним днем, коли десятки тисяч осіб вийшли на вулиці Бухареста,
протестуючи проти режиму Чаушеску. Повстання почалося 17 грудня на заході
країни в Тімішоарі, яка стала першим вільним від комунізму містом Румунії. У
столиці протестувальники зібралися на площі перед центральним комітетом
Комуністичної партії та увірвалися в будівлю. Диктатор Ніколає Чаушеску та його
дружина Єлєна спробували втекти на вертольоті, але були затримані через кілька
годин. Тим часом, протестувальники зайняли осередки державного радіо і
телебачення та оголосили про падіння комунізму. У пам’ять про тих, хто віддав
своє життя в ті дні у столиці та інших містах країни відбулися різні
вшанувальні заходи. Парламент провів урочисте засідання з нагоди 27-ої річниці
Антикомуністичної революції. У своєму зверненні до румунського народу з цієї
нагоди президент Клаус Йоханніс зазначив, що ми повинні пам’ятати з глибокою
повагою і вдячністю тих, хто віддав своє життя в грудні 1989 року і, хто зробив
можливим досягнення ідеалу створення вільної та демократичної Румунії. Румунія
стала єдиною країною колишнього комуністичного блоку, де зміна режиму сталася
насильницьким шляхом, а комуністичні лідери були страчені.

У Румунії тривають заходи, присвячені
вшануванню пам’яті загиблих героїв Антикомуністичної революції 1989 року.
У Палаті Депутатів
було заплановане урочисте засідання, присвячене виповненню 27 років від Революції, а на місцях, де герої загинули були
відправлені панахиди.Це сталося, в Бухаресті, біля Пам’ятника героям революції та перед будинками Румунського
суспільного телебачення і Румунського товариства радіомовлення. Про 22 грудня
твердилося, що був днем перемоги. Але ця перемога була здобута пролиттям кров’ї сотень демонстрантів.

Нагадаємо,що іскра румунської
революції була запалена 16 грудня в
Тімішоарі (захід), мешканці якого з мужністю, героїзмом і
рішучістю вийшли на вулиці вигукуючи їх прагнення до свободи і право на краще
життя.Але, протести тривали до 20
грудня, коли армія перейшла на сторону демонстрантів і
повернулася в казарми. Затримані були звільнені, а з балкона опери 21 грудня, Тімішоару було оголошено першим
містом вільним від комунізму.

21 грудня стало датою початку кінця диктатури Ніколая
Чаушеску, днем коли протести у Тімішоарі перекинулися до Бухареста і та інших
міст країни. Диктатор Ніколає Чаушеску скликав масовий мітинг в столиці, у
спробі заручитися громадською підтримкою тодішнього партійного і державного
керівництва. Однак мітинг перетворився на спонтанний протест проти
комуністичного режиму. За наказом Ніколая Чаушеску армія, міліція і сили
безпеки відкрили вогонь по демонстрантах, убивши 50 осіб і поранивши кілька
сотень.

Але під тиском демонстрантів та переходу
військовослужбовців на сторону демонстрантів, Ніколає Чаушеску
та його дружина Елени спробували втекти на гелікоптері з будинку ЦК КПР. Пізніше їх спіймали в Тирговішти і стратили саме на Різдво після короткого судового рішення. Розсування силових структур системи, перехід війська на стороні населення, вхід демонстрантів у приміщення суспільного телебачення і
радіо, та арешт Ніколає та Еленти Чаушеску були важливими факторами, які посприяли
перетворенню румунського суспільства. На
жаль, більше 1000 людей загинули і майже 3400
отримали поранення з 16 по 25 грудня 1989 року. Румунія стала єдиною колишньою
комуністичною країною де зміна режиму сталася із застосуванням насильства, а
Ніколає Чаушеску з дружиною були розстріляні.

У середині XIX століття в політичному словнику слово революція набуло в основному
значення усунення давніх ідей та практик та оновлення суспільства взагалі. Оновленню в першу чергу підлягала
політика. Це стосувалося як політичних діячів та політичних ідей, так і заохочення досить
частих змін. Революція вважалася двигуном історії, а марксизм був ідеологією,
яка в значній мірі вплинула на спосіб сприйняття ідеї революції.

Марксизм твердив, що класова
боротьба сприяла постійному розвитку людства. Революція, в свою чергу,
вважалася повстанським процесом, внаслідок якого необхідно усунути й знищити
капіталізм. Одночасно, революція вважалася безперервним процесом в
разі перемоги пролетаріату й реформування суспільства.

Після встановлення
маркситсько-ленінської влади у Росії в 1917 році та її поширення шляхом
радянської окупації в Центральній та Східній Європі, продовження революції мало
відбутися в усьому світі. Однак радянський режим
та поняття революції як соціальний переворот зазнали поразки. Комунізм
означав придушення елементарних прав людини й привів до загального
економічного зубожіння.

Революції 1989 року в Центральній
Європі були логічним результатом
драматичного погіршення життєвих умов. Ці революції історики та політологи сприйняли як повернення до демократії, яку вони
втратили, нехотячи в 1945-1947 роках. Революції 1989 року вже не вважаються
тепер основою соціальних переворотів, а навпаки основою утвердження демократії. Одночасно з подіями
1989 року усвідомлення поняття революції набуло свого оригінального сенсу, тобто-повернення до
початкового моменту, зокрема до сенсу славнозвісної Англійської
революції від 1688 року. Революції 1989 року також славнозвісні, оскільки поклали
кінець тиранії, повернули політичному
діячу гідність.

Щорічно, у грудні, румуни
відмічають падіння комунізму, повернення до нормальності. Повернення демократії
ціною загиблих та поранених матиме завжди найважливішу політичну цінність, яка зростатиме разом із плином
часу. 16 грудня 1989 року в Тімішоарі мали місце перші антикомуністичні
маніфестації, які знайшли широкий відгук в Бухаресті 21-22 грудня, коли
диктатор Ніколає Чаушеску був усунений від влади. Політолог Іоан Станомір
вважає, що 22 грудня 1989 року було основоположним моментом в історії країни: 22
грудня безумовно становить кінцевий момент комуністичного періоду.
Важливо підкреслити саме це, оскільки деякі політичні діячі, що з’явилися на
політичній сцені після грудневих подій 1989 року, намагалися применшити
розміри антикомуністично-демократичних народних маніфестацій, які спричинили крах
режиму Чаушеску. Я наголошую на розмірах цих маніфестацій. Йшлося не лише про
усунення від влади диктатора, який завдав ганьби країні, йшлося також про
утвердження певних цінностей, які хоча не були досить чітко визначені,
відтворювали бажання усунути комуністичний режим з усім його кортежем матеріальних нестатків та
драматичних політичних обмежень свободи.

Однак, позбавлення людей від ідей комунізму, було досить затяжним процесом, який мало хто зрозумів як
слід, як болюче зусилля відокремлення публічного добра від публічного зла, як
усвідомлення минулого та майбутнього. Іоан Станомір стверджує: 22 грудня подібно дволикому Яносу є дволикою подією. З одного
боку, це момент святкування свободи, з іншого боку – це момент початку авантюри
так званих терористів. Якби не було терористів та жертв у досі невияснених
обставинах, майбутнє 22 грудня , мабуть. було б іншим. Слід не забути, що існує
кладовище Героїв Революції, які загинули і поховані там, переважна більшість жертв
є наслідком дій так званих терористів, дій, що мали місце після 22 грудня 1989
року.

Отже, румунська демократія почала
відроджуватися, ознакою оздоровлення суспільства був плюралізм поглядів..Відроджувалися історичні партії, ліквідовані комуністичним
режимом, люди мали можливість вільно висловлювати свої ідеї й втілювати їх у
життя. Усе найчастіше звучав голос людей, відповідно йому реагували й політичні
діячі. Послухаймо Іоана Станоміра: 22 грудня 1989 року дійсно
було моментом братерства й братання, якому наслідував політичний розбрат,
населення Румунії згрупувалося у протилежні одні одним групи, чому сприяли Фронт національного порятунку та Іон Ілієску,
одночасно з присвоєнням собі спадщини подій, що мали місце 22 грудня, шляхом
конфіскації партією-державою цієї спадщини. Це був початок кінця цієї мрії,
цієї ілюзії братерства. 22 грудня залишилося звичайним днем. Наступними були
події з терористами, маніфестації демократичних партій та брутальне придушення цих маніфестацій у січні 1990 року, інциденти в лютому й березні в Тиргу
Муреші, потім Університетська площа та нарешті походи шахтарів у червні 1990
року.

Жертвами румунської революції
1989 року, найбільш кровопролитного повороту до демократії були майже 1200
громадян. Сплив часу призвичаює людей до певних стандартів свободи, вважається
основною нормою життя й невід’ємною цінністю. Історична пам’ять нагадує людям, що це не було так завжди й 1989 рік є
найближчим до нас зразком цього.

Хоча минуло чверть століття від повалення комуністичного режиму в Румунії, сім’ї тих, хто загинув у ті хаотичні грудневі дні не знають убивців їхніх родичів. Антикомуністична революція 1989 року залишила глибокі рани в єдиній країні колишнього комуністичного блоку де свобода була оплачена кров’ю демонстрантів. Поліцейська держава, економічна політика, жорсткий режим диктатора Чаушеску є лише декілька з мотивів, які спричинили румунів повстати, вийти на вулиці і вигукувати Геть комунізм!.

У жовтні минулого року, прокурори Військової прокуратури прийняли рішення про закриття кримінальної справи після того, як роки поспіль розслідування тупцювало на місці. На їхню думку, грудневі події 1989 року призвели до загибелі 709 осіб, вогнепального поранення 1.855 осіб, поранення в інших обставинах 343 людей і затримання 924 осіб. Закінченням строків давності притягнення до кримінальної відповідальності, тому що тут йдеться про вбитих випадково осіб, пояснили тоді своє рішення слідчі Генеральної Прокуратури. Це рішення викликало невдоволення багатьох румунів і спонукало їх оскаржити рішення у Верховному суді.

Крім того, через затримки у справі Революція, Румунія була засуджена в ЄСПЛ. У понеділок судді Верховного суду підтвердили рішення Генерального прокурора про поновлення провадження у цій кримінальній справі. У квітні Богдан Ліку, який тоді тимчасово виконував обов’язки генерального прокурора, виніс рішення про поновлення кримінального провадження, вважаючи, що рішення про закриття кримінального провадження, винесене у жовтні 2015 року Військовою Прокуратурою, було необгрунтованим і незаконним. За його словами, військові прокурори вирішили призупинити кримінальне провадження на підставі неповного розслідування фактів, не приділяючи увагу важливим документам, які стосуються подій 1989 року, і це призвело до неправильної юридичної кваліфікації злочинів і перешкоджанню дізнання істини і всіх винуватих.

Богдан Ліку також зазначив, що метод проведення розслідування Військовою прокуратурою не доказує занепокоєння прокурорів щодо визначення ключових питань, пов’язаних з подіями періоду 17 – 30 грудня 1989 року. На його думку, військові прокурори не доклали жодних зусиль для розсекречення документів, які були використані у розробці доповіді комітету Сенату Румунії про заходи, вжиті під час Революції 1989 року, в умовах коли, цей комітет заслухав тисячі осіб і отримав документи від Міністерства оборони, МВС і Румунської служби інформації. Частина стенограм цих заслухань, проведених Комітетом, і витяги з документів, представлених державними установами, були опубліковані в багатьох книгах, що вийшли друком в останні 26 років.

Нова доповідь НБР

Румунія
залишається стабільною у фінансовому плані, але ризики, які можуть призвести до
погіршення нинішньої ситуації збільшилися порівняно з 2015 роком. Принаймні це
випливає з доповіді, оприлюдненої днями головною Нацбанку Румунії Мугуром Ісереску:
«У порівнянні з попередньою доповіддю, ця доповідь зберігає шість виявлених тоді
ризиків, до яких додаються ще два: великий системний ризик, викликаний
невизначенністю законодавчих рамок, а також, додамо ми, його непередбачуваністю,
у банківсько-фінансовій сфері, та, другий великий системний ризик, пов’язаний з можливим виходом
Великої Британії з ЄС. Національний Банк Румунії вперше попереджає
про серйозний системний ризик. Протягом останніх шести місяців значно зросла
кількість законодавчих ініціатив, спрямованих на регулювання банківсько-фінансової
сфери, шляхом надання зворотної сили договорам, укладеним між банками
та клієнтами. Закон «Про заміну виконання» є найвідомішою ініціативою подібного
роду.» Інші ризики, зазначені в доповіді, стосуються можливої втрати довіри інвесторів
до ринків країн, що розвиваються і наслідків кризи з біженцями.

Лаура Кодруца Кьовеші перепризначена
на посаду керівника НАД

Головний прокурор Національної
антикорупційної дирекції ГПР Лаура Кодруца Кьовеші була перепризначена на новий
трирічний термін. Президент Клаус Йоханніс неодноразово говорив, що високо
оцінює роботу Лаури Кодруци Кьовеші та вражаючі результати очолюваного нею
антикорупційного управління. Зазначимо, що згідно чинному законодавству керівника Національної антикорупційної дирекції
призначає президент за поданням міністра юстиції та за згоди Вищої ради юстиції.

Протести румунських лікарів

Румунські лікарі погрожують попереджувальним
страйком. У четвер, у Всесвітній день здоров’я, сотні лікарів протестували перед
Міністерством охорони здоров’я, в той час як їхні представники вели переговори
з офіційними представниками відомства. Працівники закладів охорони здоров’я незадоволені,
передусім, законом про запровадження Єдиної тарифної сітки оплати праці в
галузі охорони здоров’я. Вони також вимагають виплати всіх бонусів, з
урахуванням чистої заробітної плати, а також дотримання чинного регулювання
часу роботи і відпочинку. Лікарі кажуть, що з наступного тижня, припинятимуть роботу
протягом двох годин кожен день, чекаючи задоволення їх вимог. І сімейні лікарі
кажуть, що вдадуться й до інших форм протесту після дводенної акції протесту у
вигляді відмови виписувати рецепти на медичні препарати за пільговими цінами та
видавати направлення. Вони незадоволені положеннями нового Рамкового договору,
запропонованого Національним будинком медичного страхування. Сімейні лікарі
готові до переговорів щодо внесення змін до Рамкового договору, набуття
чинності якого було відкладене на три місяці, якщо будуть подвоєні кошти, що
виділяються на первинну медико-санітарну допомогу і прийняті законодавчі зміни
щодо зниження податків і підвищення прозорості витрат в медичній галузі.

Відновлення досудового слідства у справі «Революція»

Досудове слідство за фактами
подій, що
призвели до падіння комуністичного режиму в грудні 1989 року було відновлено. Про це у вівторок повідомив тимчасово виконуючий
обов’язки Генерального прокурора Румунії Богдан Ліку. Він сказав, що рішення
прокурорів Військової прокуратури про закриття відповідного кримінального
провадження в жовтні минулого року є незаконним, засноване на неповному
розслідуванні фактів та нехтуючи важливими документами. Богдан Ліку додав, що в
справі не можна говорити про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку
із закінченням строків давності. Нагадаємо, що Румунія була засуджена ЄСПЛ за
затримки в розслідуванні справи Революція. На думку суддів
європейського суду, важливість цієї справи для румунського суспільства мала б
заохотити румунську владу до її розслідування в найкоротші терміни. ЄСПЛ
вважає, що з плином часу зменшуються шанси на повне, всебічне та об’єктивне
встановлення всіх обставин справи. За офіційними даними в грудні 1989 року понад
1100 людей загинули і близько трьох тисяч отримали поранення.

Румунія та офшорний скандал з «панамськими документами»

Головний прокурор Дирекції з розслідування
організованої злочинності та тероризму в Румунії (DIICOT) Данієль Хороднічану заявив,
що очолювана ним установа перевірить інформацію, що випливає з так званих «панамських
документів». Водночас і Національне агентство з питань податкового управління
(ANAF) у вівторок підтвердило проведення перевірки відповідних даних. У
Панамських документах фігурують приблизно 100 румунів. За даними Реєстру торгівлі Румунії, 186 панамських
офшорів контролюють 137 румунських компаній. Інформація з «панамських документів»
буде обговорена на наступному тижні і Комітетом з бюджетних питань румунського парламенту.
Глава держави Клаус Йоханніс піддав критиці румунських бізнесменів, які реєструють свій
бізнес в так званих «податкових раях». Він сказав, що це аморально, стверджуючи,
що податки треба сплачувати в країні, де компанії отримують прибутки. Податкові
органи цілої низки країн почали розслідування після оприлюднення в засобах
масової інформації по всьому світу конфіденційних даних від панамської
юридичної фірми «Моссак Фонсека».

Антикомуністична революція від 1989 року залишила глибокі рани в Румунії, яка стала єдиною колишньою комуністичною країною де зміна режиму мала місце із застосуванням насильства, а президентське подружжя Чаушеску було страчене. Розпочата 16 грудня 1989 року мешканцями Тімішоари, які
виступили проти зловживань місцевої влади, революція швидко поширилася на всю
Румунію і завершилася 22 грудня спробою втечі диктатора Ніколая Чаушеску.
Більше 1000 людей загинули і майже 3400 отримали поранення з 16 по 25 грудня
1989 року.

Через 26 років після тих подій, люди до цих пір не знають, хто несе відповідальність за скоєні злочини.Тимчасово
виконуючий обов’язки Генерального прокурора Румунії Богдан Ліку у вівторок
оголосив про відновлення слідства у раніше закритій кримінальній справі
Революція, зокрема про повторне розслідування подій, що призвели до
падіння комуністичного режиму в грудні 1989 року. Рішення прокурорів Військової
прокуратури про закриття відповідного кримінального провадження в жовтні
минулого року є незаконним, засноване на неповному розслідуванні фактів,
нехтуючи важливими документами, – сказав Ліку. Він зазначив, що в справі не
можна говорити про звільнення від кримінальної відповідальності у зв’язку із
закінченням строків давності. Нагадаємо, що Румунія була засуджена Європейським судом з прав
людини (ЄСПЛ) за затримки в
розслідуванні справи Революція румунськими військовими прокурорами.
У лютому поточного
року ЄСПЛ зобов’язав румунську владу виплатити 15 тисяч євро в якості компенсації моральної шкоди
17-ом особам, які втратили рідних під час антикомуністичної революції 1989
року. Справа була порушена проти держави у 2014 році за клопотанням родичів
жертв антикомуністичного повстання.

Тимчасово виконуючий обов’язки Генерального прокурора Румунії
Богдан Ліку
ствердив: В цій справі не були здійснені абсолютно
необхідні заходи для встановлення умов, в яких був відкритий вогонь в кожному
конкретному випадку. У більшості випадків, не мали місце розтини тіл без
жодного виправдання щодо відмови від цього. Судово-медичні експертизи, зазвичай
були поверхові. Не були ідентифіковані боєприпаси та особи, котрі їх
використовували.

Тимчасово виконуючий обов’язки Генерального прокурора Румунії
Богдан Ліку додав,
що відбудуться кримінальні провадження стосовно геноциду і злочину проти людяності та війни. Рішення
про відновлення слідства у справі
Революція очікували всі, – сказав голова «Асоціації
21 грудня» Теодор Мирієш. Він висловив свою надію у зв’язку тим, що Верховний суд не затягуватиме підтвердження щодо відновлення слідства
у справі «Революція».

22 грудня 1989 року, разом з падінням комуністичного режиму на чолі з Ніколає Чаушеску, зникає Комуністична партія. Фронт національного порятунку був створений як організм, який повинен був вибрати Румунію з економічного маразму, та за допомогою якого суспільство могло розраховувати на реконструкцію країни.

Фронт національного порятунку з’явився влітку 1989 року з ініціативи опонентів режиму Чаушеску. Серед його найважливіших членів були Іон Ілієску, генерал Ніколає Мілітару, Сільлвіу Брукан та Вірджіл Мегуряну. За кілька місяців до останнього з’їзду Комуністичної партії в листопаді, Фронт направив листи протесту, проти режиму Чаушеску, Радіо Свобода. Втеча Чаушеску з Бухареста, 22 грудня, залишила відкритим місце, яке зайняв Фронт національного порятунку та Іон Ілієску. Політолог Йон Станомір розповідає про обставини, в яких Фронт національного порятунку з’явився на сцені: Фронт національного порятунку був партією, яка заперечувала свої витоки. У країнах Центральної та Східної Європи відбулось явище трансформації комуністичних партій на соціалістичні та соціал-демократичні партії. Упродовж часу цей процес був доброчинним для демократії в тому сенсі, що всередині колишніх комуністичних партій з’явились ті реформаторські сили, які були здатні взяти на себе іншу політичну програму. У Румунії Комуністична партія померла разом з Ніколає Чаушеску, яка, до речі, відродилась разом з Іоном Ілієску, тому що її зникнення, як назва, дозволило врятувати більш низькі ешелони партії-держави, і зберігання синтагми партії-держави, яка була брендом епохи Чаушеску. Комуністична партія під Чаушеску була синтезом етатизму та ксенофобії, саме етатизм і ксенофобія дали можливість комуністичним структурам перетворити їх на структури Фронту національного порятунку.

Незважаючи на те, що румуни сильно підтримали Фронт національного порятунку, який перетворився на партію, його політики завжди відчували комплекс неповноцінності перед опозиційними політиками, як наприклад Корнеліу Копосу. Але після фізичного зникнення небагатьох політиків, які вижили комунізму, румунський політик 2000-х років був модельований за зразком Фронту національного порятунку. Іон Станомір: Іон Ілієску і Траян Бесеску походять з Фронту національного порятунку. Еміль Константінеску не був членом цієї політичної родини, але, на жаль, йому не вдалось роздробити структуру Фронту. Бесеску дійсно є незвичайним випадком, тому що він є членом Фронту через популістські розміри, але антифронтом за здатністю розчленування Фронту національного порятунку у сфері правосуддя. Ось парадоксальний факт, спадщина Бесеску є саме спадщиною проти якої деколи виступає колишній президент у своїх заявах, тобто проти зміцнення судової системи і створення полюса антикорупції в Румунії.

Могла мати Румунія іншого лідера в 1989 році? Іон Станомір: Я б сказав, на жаль, що Іон Ілієску був неминучим. Іон Ілієску є фігурою, яка втілює всю ненависть румунів і всіх їхніх спотворених надій: ненависть до тих, хто відрізнявся від них в тому сенсі, що політично витримали або не поділяли ідеали егалітаризму, і спотворені надії, тому що Іон Ілієску був продавцем ілюзій. Він забезпечив румунам сурогат демократичного розвитку. Не слід забувати, що приватизація, яка була зроблена пізно була втраченою приватизацією, і нездійснення приватизації та процесу реструктуризації в значній мірі є історичною невдачею, за що вину несе Іон Ілієску і його режим.

Не можемо говорити про Фронт національного порятунку без Іона Ілієску, адже в 1990 роки вони довели, що були нерозлучними. Але величезний капітал довіри до Ілієску перевищив довіру до Фронту, і був більш міцним. Незважаючи на все це Іон Станомір вважає, що між Фронтом національного порятунку і Іоном Ілієску не було ніякої різниці в політичних термінах: Іон Ілієску є Фронтом національного порятунку, а Фронт є Іоном Ілієску. Іона Ілієску слід сприймати більше ніж видатну особистість, він є синдромом румунського суспільства, подібно тому, як Ніколає Чаушеску був невід’ємною частиною румунського суспільства. Це дуже важливо для румунів, щоб тверезо дивились на своє минуле і взяли його на себе, як цього намагалися інші європейські народи. Франція не є тільки генерал де Голль і маршал Петен, це і Лаваль. Німеччина є не тільки фон Штауффенберг, є і Геббельс. Так і Румунія, яка не є тільки Корнеліу Копосу, Ана Бландіана, Дойна Корня, вона є батьківщиною і тих, хто в червні 1990 року аплодували шахтарів. Такою є дійсність, і після майже 3-ох десятиліть, ми зобов’язані дивитися в обличчя дійсності.

Але Фронт національного порятунку був партією, яка складалась з різних структур, і не вистояла перед плинністю часу та політичною зрілістю. У 1992 році відбувся єдиний розкол у Фронті, але яикй був вирішальним. Консервативне крило, що грутувалось навколо Іона Ілієску стало Демократичним фронтом національного порятунку, предок нинішньої соціал-демократичної партії, і реформістського крила, яке зберегло своє первісне прізвище, між часом стало Демократичною партією..

У березні 1945 року внаслідок радянського шантажу в Румунії був установлений під контролем комуністичної партії уряд Петру Грози. Ця дата вважалася комуністичним режимом до 1989 року суттєвим моментом у житті країни. У дійсності уряд Петру Грози ліквідував демократію в Румунії упродовж майже півстоліття. Комуністичний зразок прищеплював людям світогляд держави, побудованої на основах марксистсько-ленінської ідеології, згідно з якою влада у повному її складі належала державі, яка контролювала не лише економіку, а й вільний час громадян, втручалася у всі справи. Комуністична держава призвела до придушення вільного мислення, надмірного поширення ненависті й нетерпимості, знищення вільної людської волі.

Початок антикомуністичних протестів, що мали місце 16 грудня 1989 року в Тімішоарі, знайшов широкий відгук у серцях і намірах майже всіх румунів. Історики і політологи вважають 1989 рік, роком повернення демократії, повернення, яке усвідомлювалося як повернення елементарних потреб, які характеризують людину. Політика знову стала тим активним настроєм, який давав громадянам можливість вільного висловлення своїх думок та настроїв. Втеча Ніколає Чаушеску та його дружини 22 грудня 1989 року на гелікоптері, який злетів з даху будинку центрального комітету Румунської комуністичної партії, була сигналом звільнення, сигналом відродження. Після годин і днів ейфорії, викликаної падінням режиму Чаушеску, настав період призвикнення до нового становища. Однак, незабаром з’явилися ідеї заперечення перемоги, здобутої ціною жертв революції, почуття глибокого обману та безсилля змінити якомога швидше стан речей. Тріумф поступився цинізму та ностальгії.

Політолог Іоан Станомір вважає, що 22 грудня посідає всі властивості суттєвого моменту зміни становища: 22 грудня, безумовно, являє собою кінцевий пункт комуністичного періоду. Необхідно наголосити на цьому, оскільки деякі політичні діячі, що з’явилися на політичній арені після грудневих подій 1989 року, намагалися мінімізувати розміри антикомуністичних, демократичних народних маніфестацій, які привезли до падіння режиму Чаушеску. Я наполягаю на цих розмірах грудневих подій від 1989 року. Йшлося не лише про усунення диктатора, який завдав ганьби країні, а й про утвердження цінностей, які не були ще досить конкретно виражені, але відповідали прагненню усунути комуністичний режим зі всіма його матеріальними недоліками та драматичними політичними обмеженнями свободи.

Відбудова румунської демократії здійснювалась з великими труднощами. Існувало декілька пробних каменів, які вона подолала із зусиллями. Одним з них була спадщина комуністичного минулого та її застосування у новій ситуації. Ця спадщина передбачала здійснення економічної реформи, що призвело до звільнення з роботи працівників, закриття фабрик та заводів, а також сумнівність щодо завтрашнього дня. Другим пробним каменем було повернення до Румунії до 1945 року та критичне сприйняття демократичної спадщини 50-річчя, що передувало 1945 року. Третім, але не останнім, пробним каменем було відчуття марності жертви молодих осіб під час революції. Незважаючи на бажання звільнитися від недавнього минулого, люди почали усвідомлювати демократію як своєрідний тягар. Звільнення від пороків комунізму виявилося досить затяжним процесом, який у той період лише небагато людей усвідомлювали коректно, як болюче зусилля відокремлення громадянського блага від громадянського лиха та як необхідність пам’ятати минуле і орієнтуватися в майбутнє.

Політолог Іоан Станомір стверджує: 22 грудня подібно дволикому Янусу, дволика подія: з одного боку, це святкування свободи, а з іншого боку це момент чуток про терористів. Коли б не було терористів та якщо не було б жертв людей, які важко роз’яснити до цього часу, мабуть спадщина 22 грудня була б іншою. Не слід забувати, що існує Кладовище Героїв революції та поховані там люди, що ‘є результатом дії загадкових терористів після 22 грудня 1989 року.

Румунська демократія відроджувалася, плюралізм поглядів був ознакою оздоровлення суспільства. Відроджувались історичні партії, ліквідовані комуністичним режимом, люди могли вільно висловлювати свої ідеї, вільно діяти. На ці ідеї громадяни все частіше звертали увагу й спосіб діяльності політичних діячів відповідав вимогам виборців. Іоан Станомір відмічає: 22 грудня 1989 року дійсно було моментом братерства й братання, однак досить швидко проявився глибокий розбрат політичного складу. Фронт національного порятунку і Іон Ілієску сприяли розподілу громадян Румунії одночасно з привласненням собі права на успадкування дати 22 грудня та конфіскації цієї спадщини на користь єдиної партії-держави. Це був початок кінця цієї мрії, цієї ілюзії братерства. День 22 грудня залишився звичайним днем. У продовженні мали місце трагічні події з терористами, маніфестації демократичних партій в січні 1990 року та брутальне придушення цих демонстрацій в Тиргу Муреші, протести на Університетській площі та червневі події 1990 року, пов’язані з прибуттям до Бухареста шахтарів.

22 грудня 1989 року, Румунія, яка прагнула свободи, звільнилася від комуністичного режиму. Ліберальна демократія, незважаючи на всі її недоліки, залишилася найкращою політичною системою, в ім’я якої загинули майже 1200 найкращих синів й дочок Румунії.