Tag: румуни

У другій половині травня ряд населених пунктів на півдні Республіки Молдова
та кілька сіл в Одеській області України відвідав Караван румунської мови.
Мова йде про вже комплексний проект, що включає проведення вистав для дітей
колективом кагульського музично-драматичного театру ім. Богдана Петрічейку
Хашдеу, а також спеціальних курсів з румунської мови для вчителів шкіл з
румунською мовою викладання України та Молдови.

Проект був впроваджений Інститутом ім. Еудоксія
Хурмузакі у співпраці з Генеральним Консульством Румунії в
Кагулі та Одеською обласною національно-культурною румунською асоціацією
«Бессарабія». Він має на меті збереження
мовної та культурної самобутності серед румунської громади в південних районах
Молдови та в Одеській області, підтримуючи освіту румунською мовою. Проект
спрямований як на підтримку вчителів, так і дітей, зокрема заохочує до вивчення
молодим поколінням рідної румунської мови та історії румунів в дружній і
доступній формі, аби зберегти споконвічні традиції і цінності.

Докладніше про це розповів директор Інституту ім. Еудоксія Хурмузакі
Ніколає Бринзя: Цей проект ми розробили разом з Генеральним консульством
Румунії в Кагулі і назвали його Караван румунської мови на півдні Бессарабії.
Він має дві складові: перша включає курси і семінари підвищення кваліфікації
румунських вчителів, які викладають в українських та молдовських школах. В
Одеській області України у них взяли участь 15 курсантів, а в Кагулі Республіка
Молдова – 45 осіб. Всього 60 осіб побували на цих курсах, котрі провели три
викладачі-трейнери з Румунії. У рамках другої складової ми потішили маленьких
глядачів низкою лялькових вистав за підтримки акторів театру їм. Богдана
Петрічейку Хашдеу в місті Кагулі.

Програма включала в себе лекції та дебати на тему техніки викладання та
основ сучасної ефективної та якісної освіти, інструменти заохочення вивчення
румунської мови і румунської історії. Трейнерами виступили викладачі Галацкого
університету Нижній Дунай. «Це похвальна ініціатива, оскільки в семінарах
взяли участь 60 вчителів як з Одеської області України, так і з південних
місцевостей Молдови. Ми визначили проблеми, з якими стикаються вчителі при
викладанні румунської мови і працювали з кожним їз них. Усі вони повернулися додому з солідним набором навчальних
матеріалів, – розповіла Джина Аурора Некула лектор університету Нижній
Дунай.

Подібні Каравани румунської мови були проведені і в інших країнах, -
розповідає Ніколає Бринзя: Караван румунської мови побував у квітні в долині
річки Тімок, і користувався великим успіхом серед дітей та молоді, був дуже
добре прийнятий. Ми зробили відповідні висновки, які допомогли нам в наступних
заходах, з тим, що цей проект не став просто подією, і так виникла ідея
проведення курсів з румунської мови, культури і духовності в Сербії та
Болгарії.

Важливість подібних проектів для етнічних румунів, які проживають в
Одеській області підкреслила і кандидат філологічних наук, доцент кафедри романських мов та
перекладу Ізмаїльського державного гуманітарного університету Олена Голованова:
Ми відчуваємо цю підтримку, нам потрібні підручники і література румунською
мовою в університеті. Ми завжди раді, коли отримуємо все необхідне для
навчального процесу.

І це станеться досить швидко, оскільки нещодавно Інститут ім. Еудоксія
Хурмузакі підписав протокол з Міністерством освіти Румунії про збір підручників
та книг з румунської літератури, частина яких буде направлена і в Одеську
область.

За оцінками румунських культурних
організацій, кількість етнічних румунів, які проживають в Україні перевищує
400.000 осіб, завдяки чому румунська громада є другою за величиною після російської.
Найбільші румунські громади зосереджені у Чернівецькій, Одеській та
Закарпатській областях. В Одеській області, на відміну від Чернівецької
становище румунських шкіл набагато гірше через те, що румуни в регіоні були
штучно розділені на румунів і молдован, які нібито говорять
так-званою молдавською мовою.

Встановлений в 2015 році, Парламентом, День румунів зі всього світу відзначається в останню неділю травня. Цього року заходи приурочені цьому національному святу пройшли як в країні, так і за її межами, особливо в регіонах компактного проживання етнічних румунів. У суботу в Центральній університетській бібліотеці в Бухаресті, на захід під назвою Виняткові румуни за кордоном були запрошені румуни, котрі проявили себе в дослідженні, щоб обговорити ряд важливих питань для тих, хто хоче повернутися в Румунію, а також для тих, хто хоче внести свій внесок, навіть якщо вони живуть за кордоном, для розвитку Румунії. На конференції обговорювали тему національної ідентичності за кордоном, формуючу роль румунської освіти, здатну стимулювати молоде покоління успішними моделями.

У неділю президент Клаус Йоганніс закликав уряд представити дорожню карту, щоб румунська діаспора насправді стала національним пріоритетом, щоб не витрачати даремно потенціал румунів за кордоном, тих, хто може внести свій вклад у розвиток Румунії. У зверненні до співвітчизників за межами кордонів, президент попросив їх висловлювати свою любов до країни будучи кращими, відповідальними, роблячи речі більш ретельно, більше турбуватись один про одного, щоб Румунія стала сильнішою і процвітаючою. Деяких румунів, нещасні історичні обставини відділили від батьківщини, і є нашим обов’язком підтримати їх, щоб зберегли свою ідентичність, традиції і культуру. Тих, хто обрав, на даний момент, жити і працювати за кордоном, ми повинні підтримати, щоб їхні права і свободи були захищені, – сказав президент Йоганніс.

З-поміж заходів, присвячених румунам з-за кордону нагадаємо Ярмарок народних традицій румунських громад навколо кордонів: Історичного Марамурешу – Україна, Долини Тимоку – Сербія, Болгарії, Бессарабії – організований в Національному музеї села імені Дімітрія Густі в Бухаресті. У зв’язку з цими громадами міністр у справах діаспори Дан Стоєнеску, оголосив про створення в Ізмаїлі – Одеська область, Румунського інформаційного центру. Він сказав в інтерв’ю Радіо Румунія, що цей Центр допоможе реалізувати проекти і програми спрямовані на підтримку румунської мови і культури. Ми маємо, зазначив у контексті міністр Дан Стоєнеску, більше 3,5 мільйона румунів у діаспорі, і нормально, щоб румунська держава мала політики для їх підтримки, Є нормально, щоб румунська держава захищала їхні права.

У
результаті окупації Північної Буковини Радянським Союзом, влітку 1940 року,мала місце депортація румунського населення і етнічна чистка
в регіоні. У 1930 році із загальної кількості населення Буковини румуни
складали 44%, українці 29%, а німці,
поляки, євреї та роми становили решту, 26%. Радянська
влада застосовувала від насильницьких методів
дислокації румунського населення аж до масового вбивства. Румунське незахищене
цивільне населення було змушене або підкорятися наказам їхати в Сибір без
отримання дозволу на повернення в місяця свого народження,
або тікати до Румунії. Невинні люди зіткнулися з вибором, що міг означати
кінець. І, для деяких з них, так і сталося.

Історик
Паул Морару з Університету імені Лучіана Благи з міста Сібіу вважає, що радянська політика не ставила собі за мету
тільки класову боротьбу, яку проводила ідеологія
радянського режиму, але і знищення етнічної різноманітності: На відміну
від інших регіонів Радянського Союзу, репресія була спрямована
проти певних етнічних груп. Репресія була заснована
не тільки на класовій підставі, а й на етнічній,
враховуючи, що придушення румунів сприяло
денаціоналізації та втраті територій. Більшістю тих, хто були
депортовані або знищені радянською владою були румуни.
Правда і те, що постраждали й інші етнічні групи, але менше.
Євреї страждали також, особливо сіоністські євреї з
Чернівців або дуже багаті. В основному говоримо про етнічну чистку серед румунського населення, особливо молодих людей, яких не могли
вбити. Радянський Союз потребував молодих людей, які були відправлені на роботу на підприємства, що знаходились всередині Союзу.

Буковина була провінцією, котра, на протязі
своєї історії,ніколи не належала Росії або Радянському Союзу. Буковина була ядром
молдовської держави заснованої всередині 14-го століття марамуреськими
румунами.Між часом вона була предметом спору між Польщею і
Молдовою. У 17-му столітті, на короткий час, Буковина перейшла під контроль Османської
імперії, а 1775 року була анексована Австрію. У 1918 році Буковина об’єдналася з Румунією. Історик Павел Морару
підкреслив, що буковинці зіткнулися не тільки з новим режимом, але і з його жорстокістю: Режим,
який прийшов на Північну Буковину був зовсім чужим. Мешканцям Бессарабії були відомі практики східного сусіда, оскільки
Бессарабія була включена до складу Російської імперії. Для буковинців це був повністю чужий режим, і йшлося
про
українізацію і русифікацію населення та перехід до зовсім іншої системи життя.
Ці зміни супроводжувалися репресіями.

Румуни Буковини,
які не погодились залишитися під радянською окупацією або бути засланими
в Сибір, вирішили втекти в Румунію. Але
радянський режим не поважав волю народу, особливо
свободу пересування. І закриття кордону було знаковим у цьому сенсі. На початку
1941 року НКВС розповсюдив слух, про те, що режим дозволяє
мирному населенню перетнути кордон до Румунії. 1 квітня група в складі близько
3000 румун із сіл долини річки
Серету вирушила до кордону з наміром перейти в Румунію. У 3
км від румунського кордону, радянські прикордонники наказали зупинити колону.
Люди проігнорували попередження, і солдати відкрили вогонь вбивши невідому кількість мирних жителів. Ті, що вижили були вбиті уколами багнетів. Після різанини, як убиті, так і поранені були поховані в братських могилах,
чоловіки, жінки і діти. Заарештованих допитували,
катували і розстрілювали. Радянські архіви згадують про 20 жертв,
в той час як незалежні оцінки говорять, що від 200 до 2000 людей було вбито.

Історик Павел
Морару вважає, що масові вбивства і депортації не були випадковими,
кон’юнктурними, а й цинічним і одіозним розрахунком влади:
Радянські практики були засновані на судових рішеннях, прийнятих швидко.
9 липня 1940 року було застосоване рішення про створення військових судів, оскільки все треба було вирішувати дуже швидко. На наступний день, після 9 липня
1940 року, Лаврентій Берія, генеральний комісар державної безпеки і голова НКВС, закликав уряд збільшити ескортні війська.
Військові трибунали
повинні були арештувати якомога більше людей. Чому наполягали
на арешті великої кількості людей? Тому що, згідно зі статистикою,
комуністичний режим в будь-якому куточку світу,знищував 10% населення. Ця статистика підтверджена і в Бессарабії та
Північній Буковині. За рік, за деякими підрахунками, було
депортовано і винищено 12% населення двох провінцій. Населення повинно було
бути лояльним владі, бо лише так можна було розпочати військові
кампанії, можна було легше проводити денаціоналізацію території та її загарбання і показати майбутнім поколінням, що ця територія не була ніколи румунською. Після
чого відбулось економічне загарбання територій. Відразу після
окупації, ринок постраждав, постачання було дуже
поганим.

Масові вбивства і
депортація в 1940-1941 роках були тільки прелюдією. Після
війни, депортація бессарабських та буковинських румунів посилилась.

Криза з біженцями
була домінуючою темою цьогорічного 66-го Берлінського міжнародного кінофестивалю.
Цей кінофестиваль, за традицією, сильно відбиває політичну реальність та
водночас є голосом захисників прав людини. Якщо минулого року Золотого
ведмедя, головну нагороду здобув фільм
Таксі іранського режисера Джафара Панахі, цього року італійський
документальний фільм про кризову ситуацію з біженцями в Європі став володарем
престижної нагороди Золотий ведмідь на Берлінському міжнародному
кінофестивалі. Йде мова про документальний фільм Fuocoammare
(Вогонь на морі) режисера Джанфранко Розі, яка була знята на
італійському острові Лампедуза. Фільм показує паралельно повсякденне життя
жителів італійського острова і тисячі мігрантів, які прибули сюди з Північної
Африки морським шляхом в катастрофічних умовах, багато з них потопали, але іншим
вдалося дійти до так званої землі обітованої.

Якщо минулого року
Срібного ведмедя отримав румунський режисер Раду Жуде за фільм Аферім
Браво!, який розповідає про рабство циган у Румунських князівствах у першій
половині ХІХ-го сторіччя, у 2016 році
цей приз отримала француженка Міа Хансен-Льов за найкращу режисуру
стрічки L’avenir (Майбутнє), що розповідає історію вчительки
філософії.

І румуни отримали
призи на 66-му Берлінському міжнародному кінофестивалі. Художній повнометражний фільм Незаконний румунського режисера Адріана Сітару, який
був представлений у розділі Форум, виграв премію Міжнародної
конфедерації мистецьких кінематографів. Незаконний є одним з
найшокуючих румунських фільмів останніх років і розповідає історію двох братів
та їх кохання. Режисер Адріан Сітару: По-перше, йде мова про сім’ю з чотирма
братами, з яких двоє близнюки. Йде мова про кровозмісні відносини, про кохання.
Йдеться про життя і смерть. Я не дав би більше деталей, щоб не розкривати
історію тим, хто хоче побачити цей фільм.

Румунський режисер подав кілька деталей щодо техніки зйомки: Після того, як була представлена ситуація людям, я залишив їх як
в реальному житті, щоб побачити, що станеться, та знімав скільки було
необхідно, потім весь матеріал був встановлений як документальний фільм.

Інша
румунська продукція, короткометражний фільм Ніч в Токорікі Роксани
Строє отримала спеціальний приз у розділі Generation 14plus,
присвяченому молодим режисерам. Дія фільму відбувається в так звані дискотеці
під назвою Tokoriki, де все село святкує день повноліття дівчини
Джаніни. ЇЇ друг разом з Аліном мають
намір зробити її неочікуваний подарунок, якого ніхто не забуде.

Становище національних меншин в Румунії та Україні, є одним з основних
проблемних питань між двома країнами. Однак зараз, коли спостерігається глибоке
і відверте «перезавантажання» стосунків між двома сусідніми країнами у всіх
сферах, сторони, в ході останніх зустрічей на різних рівнях, домовилися
зосередитися і на цьому питанні задля налагодження солідної та ефективної співпраці в напрямку захисту прав нацменшин,
румунської в Україні та української в Румунії з
тим, щоб ці
громади стали важливим фактором
зближення двох держав, а не протиріч. Важливим кроком у цьому сенсі має стати
відновлення роботи Змішаної міжурядової румунсько-української комісії з питань
забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин.

У цьому контексті минулого тижня в Україні
з триденними візитом перебувала численна делегація на чолі з
міністром зі зв’язків з румунами у
всьому світі Даном Стоєнеску. До складу делегації також входила радник президента Румунії
пані Сандра Пралонг, сенатор Юліан Крістакє, державний секретар у
Міністерстві регіонального розвитку Румунії Чезар Раду Соаре, а також Надзвичайний і Повноважний Посол Румунії в Україні
Корнел Йонеску.
У ході першого дня візиту румунський міністр обговорив цілий ряд актуальних питань румунсько-українських відносин із
заступником міністра культури України Юрієм Зубко та з головою підкомітету з
міжнародно-правових питань Комітету Верховної Ради України з питань прав
людини, національних меншин і міжнаціональних відносин Георгієм Логвинським.

У Міністерстві культури України Дан Стоєнеску заявив: «Співпраця з Україною
є надзвичайно важливою для нас, тому що румунська громада є досить потужною в
Україні. Румунія прагне розвивати партнерські
стосунки з Україною і наша позиція щодо цілісності, незалежності та підтримки
України залишається незмінною. Хочу нагадати, що Румунія була однією із перших,
хто ратифікував Угоду України і ЄС 3 липня 2014 року».

Міністр підтвердив підтримку з боку
Румунії європейського курсу України та висловив готовність Бухареста поділитися своїм
досвідом, накопиченим в процесі здійснення внутрішніх реформ щодо забезпечення
прав національних меншин, відповідно до потреб спільнот, а також з дотриманням
європейських стандартів. Він також підкреслив важливість відновлення роботи
Змішаної міжурядової румунсько-української комісії з питань забезпечення прав
осіб, які належать до національних меншин.

Що стосується ситуації румунської меншини в Україні Дан Стоєнеску підкреслив важливість дотримання принципу позитивної взаємності в забезпеченні прав етнічних румунів, включаючи доступ до освіти рідною мовою, використання румунської мови в місцевих органах виконавчої влади і правосудді, румуномовні ЗМІ та забезпечення представництва румунів на центральному та місцевому рівнях. У цьому контексті румунська сторона високо оцінила відкритість Міністерства культури України до ідеї створення Румунського культурного центру в Ізмаїлі, але водночас висловила заклопотаність у зв’язку з ситуацією закладів з румунською мовою викладання в Одеській, Закарпатській та Чернівецькій областях.

У свою чергу Юрій Зубко подякував румунській
делегації за велику підтримку і допомогу, яку Румунія надає в цей нелегкий для України час. «Ми також цінуємо підтримку з боку Румунії під час процесу європейської
інтеграції України та підписання Угоди про асоціацію України і ЄС. Ми готові до
активної співпраці в усіх сферах культурно-гуманітарного співробітництва,
зокрема, в площині захисту і підтримки національних меншин. Ми раді, що з цього
року практично відновлюється робота Змішаної міжурядової українсько-румунської
комісії,» – сказав Юрій Зубко.

Під час зустрічі були обговорені питання двосторонніх відносин у сфері
культурно-гуманітарного співробітництва, у тому числі виведення їх на новий
рівень, поточні питання румунської національної меншини України та української
національної меншини в Румунії, а також проведення найближчим часом чергового
засідання Змішаної міжурядової румунсько-української комісії з питань
забезпечення прав осіб, які належать до національних меншин.

25 січня, в продовження візиту до України румунська делегація відвідала
Одеську область, де мала численні зустрічі, в тому числі з губернатором
Одеської області Міхеїлом Саакашвілі, головою Одеської облради Анатолієм
Урбанським, мером Ізмаїла Андрієм Абрамченком тощо. З цієї нагоди міністр зі зв’язків з румунами у всьому світі Дан
Стоєнеску попросив підтримки в української сторони
в поліпшенні освіти румунською мовою на Одещині, об’єднанні навчальних програм
для трьох областей України, де проживають етнічні румуни і не продовжувати
штучний розподіл румунської громади в Одеській області на румунів і молдаван.

В ході зустрічей були розглянуті й основні транскордонні проекти, що
впроваджуватимуться в рамках Спільної
операційної програми Румунія-Україна-Молдова 2014-2020 і конкретні способи їх
реалізації. Особлива увага була приділена будівництву траси Одеса-Рені-Бухарест.
Сторони домовилися, що найближчим часом в Одесі відбудеться засідання
двосторонньої робочої групи по цій автотрасі. Говорячи про можливості
поглиблення транскордонної співпраці Дан Стоєнеску підкреслив готовність
румунської сторони поділитися своїм досвідом і співпрацювати з українською
стороною в реалізації проектів, які сприяють покращенню життєвих умов жителів
регіону. У цьому контексті була обговорена і можливість впровадження
транскордонного проекту, що передбачав модернізацію каналізації Ізмаїла за фінансової
підтримки Євросоюзу, а також зазначено, що цього року завершиться будівництво
поромної переправи між двома країнами через Дунай.

Слід також сказати, що під час візиту румунська делегація зустрілася з
представниками румунської громади в Києві, з народним депутат України, румуном
Григорієм Тімішем та з представниками румунських організацій в Одеській
області.

Конституційний суд Румунії відхилив заперечення деяких парламентарів про неконституційність і одноголосно визнав, що Закон про поштове голосування відповідає Основному закону країни. Прийнятий в кінці жовтня, нормативно-правовий акт пропонує альтернативу, мета якого полягає у вирішенні серйозних організаційних недоліків унаслідок яких в листопаді 2014 року, на президентських виборах, у діаспорі сформувались величезні черги перед виборчими дільницями. Простоявши кілька годин у черзі тисячі румунів не змогли проголосувати.

Отже, коли вони опинились перед закритими дверима посольств і консульств їхня втома і розчарування перетворились на акції протесту в Парижі і Турині, а поліція використала сльозогінний газ, щоб їх розігнати і відновити громадський порядок. У Бухаресті, унаслідок скандалу два міністри закордонних справ пішли у відставку, а їхній начальник прем’єр-міністр, соціал-демократ Віктор Понта програв президентські вибори своєму опонентові Клаусу Йоганнісу. Поступивши на посаду, він включив до своїх пріоритетів прийняття законодавства, яке б дозволило громадянам за кордоном голосувати в найкращих умовах.

Після дискусій на парламентському рівні та взаємних звинувачень між соціал-демократами, при владі, і лібералами в опозиції, після відставок або голодування парламентський комітет розробив проект- закону, і закон побачив світ. На першому етапі, він буде застосовуватися тільки на парламентських виборах восени наступного року, і якщо доведе свою ефективність, застосується і на президентських та європарламентських виборах.

У проекті, ініційованому Постійним виборчим управлінням, зазначається, що виборці, які проживають за кордоном і хочуть голосувати поштою, зможуть записатися до Реєстру виборців. Для цього вони повинні подати відповідну заяву, особисто чи поштою, до дипломатичного представництва або консульської установи Румунії в країні проживання. На відміну від першої редакції закону, прийнятої Сенатом, депутати скасували можливість он-лайн реєстрації. Також була внесена поправка, згідно з якою розкриття таємниці голосування і голосування за інших осіб тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Постійне виборче управління привітало рішення румунського Конституційного суду, який визнав закон конституційним, і оцінило, що його застосування в 2016 році на парламентських виборах є реальним виграшем демократії, адже підтримує мільйони румунів, що виїхали за кордон.

Румунія бажає винести на якісно новий рівень відносини з румунами із-за кордону, – заявив президент Клаус Йоханніс в Бухаресті, у ході конференції, присвяченій проблемам, з якими стикаються румуни із діаспори. Він ствердив, що скорочення відтоку спеціалістів за кордон можна вирішити шляхом визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, виданих навчальними закладами інших держав. Клаус Йоханніс: Я думаю, що одна з проблем, яка може бути швидко вирішена, якщо існує воля, стосується визнання і встановлення еквівалентності документів про освіту, шляхом оптимізації цього механізму. Кілька тисяч молодих осіб з Румунії щорічно навчаються за кордоном а досвід, який вони можуть принести назад у країну після закінчення школи, та іноді після періоду професійної діяльності за кордоном, є дуже цінним.

Глава румунської держави додав, що потенціал румунської діаспори буде повністю використаний, коли працювати за кордоном буде за вибором а не з примусу. Президент вважає, що забезпечення умов для реалізації права голосу румунами з діаспори є суттєвим та висловив сподівання, що політичні партії виконають цю обіцянку до кінця парламентської сесії.

Присутній на конференції в Бухаресті, міністр закордонних справ Богдан Ауреску заявив, що румунська дипломатія зобов’язана мати гнучку, динамічну та активну позицію, враховуючи нинішній контекст безпеки. У свою чергу, він сказав, що молодь із діаспори є важливим чинником, який допомагає дипломатії знайти інноваційні рішення в цьому сенсі. Глава румунської дипломатії уточнив, що для повернення молодих людей в країну, необхідно щоб Румунія стала привабливим місцем для їхньої кар’єри та висловив сподівання, що молоді люди, які навчаються закордоном, повернуться додому. Богдан Ауреску: Саме складний контекст цих днів показує нам, що ми повинні спільними зусиллями забезпечити соціальну стабільність та безпеку. А ця реальність демонструє, що треба більш ніж коли-небудь, активізувати стратегічні ресурси, яких приставляє молодь, залучити їх у розвиток Румунії шляхом використання їхнього досвіду накопиченого закордоном.

Богдан Ауреску заявив, що просування цілей Румунії, в тому числі зовнішньої політики, можна здійснити шляхом залучення цінних молодих людей, які знаходяться зараз за кордоном.

Опитування громадської думки на тему грецької
кризи, проведене дослідницькою компанією INSCOP на замовлення газети
Адеверул показує, що більше половина румунів, тобто 54% вважають, що немає ризиків для Румунії, тому що вона використовує національну
валюту (лей) і не перейшла на євро. Лише 25% румунів вважають, що Румунія могла
б мати краще економічне становище, якщо вона б була в зоні євро. Понад 34%
опитаних вважають, що на ситуацію в Румунії впливатиме у дуже малі мірі те, що
відбувається в Греції, в той час як 25% вважають, що наслідки грецької кризи на
економіку і населення Румунії буде відчуватися в більшій мірі.

Той факт, що більшість румунів вважають, що Румунії
не загрожують ризики, оскільки вона не входить до єврозони, не слід
інтерпретувати як вотум недовіри для переходу на євро. Швидше за все, мова йде
про окрему ситуацію, а еволюцію загальної думки населення про перехід на євро
залишається далі бути оціненою, – стверджують організатори опитування. Проте,
відповіді опитуваних показують, що зросла довіра населення до національної
валюти, лея. До речі, міжнародна преса відзначає, що перехід до європейської
валюти стає менш привабливим для багатьох країн, які чекають цей шанс,
посилаючись на заяви окремих політиків з Угорщини, Польщі, Хорватії та Румунії,
які досить насторожено ставляться до входу до єврозони.

Хоча
Румунія встановила як термін переходу до єдиної європейської валюти 2019 рік,
мало тих, хто вірять, що ця мета є реалістичною. Нещодавно губернатор
Національного банку Румунії Мугур Ісереску ствердив, що цей процес може тривати
і до десяти років. Крім неприємностей у зв’язку з кризою, сказав
він, у Румунії рівень інфляції знизився, а національна валюта досягла
нормального рівня. Також, румуни економлять переважно у національній валюті.
Крім того, в останні роки, кредити в національній валюті почали зростати,
особливо для тих, хто має доходи в леях. Мугур Ісереску попереджає, що процес
переходу на євро є більш складнішим, ніж деномінації національної валюти, який,
хоча був простим, створив занепокоєння серед населення. Обговорення питань,
пов’язаних з переходом на євро повинні бути набагато складнішими, а люди
повинні бути емоційно підготовлені, – додав губернатор Національного банку
Румунії.

У 2005 році у американському журналі “Science” (“Наука”) зявляється порівняльне дослідження проведене в 49 культурах світу, присвячене відмінності між тим, як народи сприймають себе і тим, якими вони є насправді. Румуни не були включені до цього дослідження, і це спричинило дослідників Відділення психотерапії та психології Клузького університету “Бабеш-Бойой” ініціювати власне дослідження.

Протягом 10 років проводились широмаштабні дослідження, які застосовували методологію, використовувану й в американському дослідженні, включаючи місцеві аналізи та спеціальні дослідницькі методи. Результат був опублікований цього року та показує загальний психологічний портрет румунів, метою якого є, підтвердити або спростувати, по мірі необхідності, два давні аналізи: “З психології румунського народу” Думітру Дрегіческу, опублікований в 1907 році, та “Психологія румунського народу” Костянтина Редулеску Мотру, написаний та опублікований в 1937 році.

Висновки відомих вчених, здається що у великій мірі були підтвердженні останніми дослідженнями, але багато з них будучи розвинуті та нюансовані. Цікавими та дивовижними є відмінності між так званим “поверхневим портретом” та “глибинним портретом” румунів. Перший включає в себе нинішні мислення і поведінку, а другий потенційні риси, які можуть проявлятися в окремих умовах. Викладач Данієль Давід Клузького університету “Бабеш-Бойой” пояснює ці відмінності: “З точки зору “глибинного психологічного портрету”, що відноситься до нашого потенціалу з точки зору когнітивної здібності , творчості, стилю навчання, емоційного інтелекту, ми дізналися, що румуни не відрізняються від інших народів сучасної Європи, Але якщо ми подивимося на “поверхневий портрет” — якими є ефективно — ми констатуємо, що не використовуємо максимально наш потенціал. Наприклад, порівнюючи різні результати тестування навчальних досягнень румунських учнів, то вони є поганими. Крім того, якщо ми беремо до уваги результати у галузі інновації, констатуємо, що інноваційні показники не є високими, хоча потенціал румунів у цьому сенсі порівнюється з потенціалом американців або англійців. Існує дуже велика розбіжність між тим, що ми могли б зробити і те, що ми робимо.”

Недовіра є іншою характерною рисою румунів, яка найбільше підкреслює відмінності між нами та іншими народами. Професор Данієль Давід уточнює: “Головною проблемою є недовіра у людей, яка у румунів є на дуже високому рівні. Ми аналізували це питання в іншому дослідженні, що завершиться найближчим часом. У відповідному дослідженні ми проаналізували “соціальну дистанцію” в 53 культурах світу, порівняючи, наприклад, румунів з американцями та англійцями. Американець та британець приймає незнайомця в особистий простір без того, щоб пізнавав його, з самого початку сприймає його як приятеля, та довіряє йому. У порівнянні з ними, румуни коли зустрічають незнайомця, спочатку сприймають -відносять його до соціального простору. Він повинен завоювати довіру, щоб війти до особистого простору румуна.”

До речі, того, особистий або сімейний простір є фундаментальним для румунів. Тому їх не дуже цікавлять такі поняття, як “загальне благо”, здається, їм характерний егоїстичний індивідуалізм, який, за словами професора Данієля Давіда, відрізняється від індивідуалізму, на підставі якого була побудована сучасна західна цивілізація: “Індивідуалізм стосується того факту, що автономні індивіди добровільно солідаризуються, утворюючи щедрі та сильні громади. Індивідуалізм не означає егоїзм. Ця концепція специфічна країнам Євросоюзу, за винятком Португалії, Греції, Болгарії та Румунії. Індивідуалізм румунів, так як зауважував Редулеску-Мотру, не те саме як західний індивідуалізм, це егоїстичний індивідуалізм, що не допомагає нам солідаризуватися, не допомагає нам довіряти один одному і, тому не можемо створювати сильні громади. Довіра існує лише між членами родини. Щоб друзі ввійшли до нашого простору, вони повинні пройти тест довіри. Для нас сімя є елементом безпеки та захисту.”

У цих умовах, де знаходиться в цьому психологічному портреті, гостинність”, один з найулюбленіших стереотипів, яким румуни називають себе? Ми вважаємо себе доброзичливими, гостинними, але в той же час теж ми визнаємо, що ми не є довірливими. Як можна пояснити ці протиріччя? Відповідає теж Данієль Давід: “Питання “гостинності” є більш складним. Ми повинні робити різницю між тим, як ми сприймаємо себе і тим якими ми є насправді. Румуни, як й інші народи, мають стереотип самомилування. Що це означає? Вони вважають себе теплими і компетентними людьми. Але я повторяю: всі народи думають так. Ми вважаємо себе скоріше дружніми, ніж довірливими. Те саме має місце у випадку компетентності. Це поняття має дві складові: дисципліна та ефективність. У випадку румунів, ми вважаємо себе ефективними, але менш дисциплінованими. “

Для вимірювання рівня професійної компетентності румунів, треба бачити, як вони відносяться до праці. І у цьому випадку виникають відмінності між “поверхневим портретом” та “глибинним портретом”: “Праця для румунів, здається, що є засобом соціальної емансипації. Якщо робота приносить румунам необхідний дохід, щоб швидко піднятися по соціальних сходах, щоб домогтися успіху, тоді румуни дуже наполегливі і дуже працьовиті. І навпаки, якщо дохід є дуже низьким і не допомагає ім прогресувати, вони працюють за принципом “як платять — так і працюю”.

Іншими словами, глибинний психологічний портрет народу зі всім своїм потенціалом може вийти до світла, лише якщо соціальні установи створюють умови для цього.

Румуни є оптимістами що стосується майбуття Європейського Союзу. 74% задоволені шляхом Європейського Союзу, на 12% більше ніж 2013 року, показує Євробарометр громадської думки від осені 2014 року, оприлюднений нещодавно Європейською комісією. Більшість румунів вважають, що економічна ситуація в ЄС покращиться цього року, але тільки 35% з них кажуть, що сподіваються на поліпшення економічної ситуації у власній країні.

Так само, румуни знайомі з європейськими інститутами і підтримують пріоритети Комісії Юнкер. 72% з них підтримують політику розширення ЄС, на відміну від європейської середньої – 39%, румуни посідаючи перше місце у цьому відношенні. ЄС також має позитивний імідж в Румунії, цієї думки 59% респондентів, що розташовує нас на другому місці після Польщі.

Анджела Філоте, голова представництва Європейської комісії в Румунії: “Заново підтверджується євро-оптимізм румунів, у порівняні з іншими громадянами ЄС. Звичайно, це нас дуже тішить, а саме що румуни довіряють ЄС, що ЄС має позитивний імідж у нашій країні, що румуни довіряють майбутньому ЄС. Водночас, це є й тягарем відповідальності для нас, тому що нам хотілося би не розчарувати цю довіру румунів. Залишається нам побачити чи ця довіра ґрунтується на реалістичних або менш реалістичних очікуваннях про те, що ЄС може зробити для поліпшення життя румунів”.

Європейське опитування показує, що румуни оцінюють свободу пересування (53%), демократію (29%) та єдину європейську валюту – євро (25%). До речі, найціннішим досягненням ЄС для 39% румунів є вільне пересування робітників, товарів і послуг в рамках Союзу. Способом функціонування демократії у Союзі задоволені більше половини румунських респондентів. На національному плані, однак, тільки чверть румунських респондентів задоволені.

Крім того, 77% румунських респондентів вважає, що ЄС створює умови для збільшення числа робочих місць в Європі і розвитку ділового середовища. Натомість, більшість румунів не задоволені ринком праці в Румунії, і тільки 34% з них вважають, що Румунія курсує добрим шляхом. Тим не менше, у порівнянні з Євробарометром опублікованим минулої весни, соціологи запримітили сильну тенденцію до поліпшення соціального клімату. Румуни є більш оптимістичними, більш задоволеними своїм життям. Оптимізм румунів можна пояснити тим фактом, що інформації для опитування були зібрані в листопаді 2014 року, між двома турами президентських виборів. Таким чином, наближення виборів, можливо, вплинуло на вибір румунів.

На думку соціолога Думітру Санду, іншою причиною позитивних змін є лібералізація доступу до ринку праці для румунських громадян у всіх державах-членах, починаючи з 1 січня 2014 року. За менш ніж півроку, відсоток тих, хто вірить що справи йдуть у неправильному напрямку зменшився від 61% до 43%: “2014 рік здивував мене… Відсоток румунів, які вважали, що житимуть краще через рік, склав 32% з опитаних навесні 2014 року, а восени, тобто у листопаді того ж року – 40%. Суспільне життя не робить стрибків. Стрибок на 8 процентних пунктів менше за півроку означає дуже багато! Інші показники повязані з курсуванням Румунії: 20% навесні 2014 до 34% восени. Збільшення на 14 процентних пунктів за 6 місяців, це величезно! Це зміна на краще в усіх відношеннях. Звідки походить однак ця зміна? Деякі кажуть, що у виборчі роки люди роблять подарунки. Дані Євробарометру були зібрані між першим і другим туром президентських виборів, у листопаді минулого року. Сподівання, які люди покладали у результат президентських виборів, перетворилися на настрій, який ми знаходимо в цьому опитуванні”.

Опитування Євробарометру показує, що більшість румунів (88%) вважають, що Румунія потребує реформ, щоб справитися у майбутньому, погляд який поділяє більшість європейців — європейська середня становить 87%. Слід зазначити, що румуни підтримують боротьбу проти корупції, а соціологи пояснюють це тим, що надії зміни на краще повязані з президентськими виборами: “З осені 2010 по осінь 2014 рр., довіра румунів до системи правосуддя збільшилася від 23% до 46% – величезно!. Це означає, що все, що ми бачимо по телевізору, це не просто телевізійне шоу, але має дуже сильний вплив і підтримку. Довіра означає підтримку з боку населення”.

На національному рівні, румуни стурбовані інфляцією, безробіттям, ситуацією системи охорони здоровя та мають низький рівень довіри до державних інститутів. Думітру Санду пояснює: “Населення Румунії вельми чутливе до інституційних змін, до обіцянок довірливих інституційних змін. Населення реагує на те, що її бракує, на те, що думає, що матиме якогось зв’язку з установами. Ми виявили, що відбулися фундаментальні зміни що стосується стимулів, які генерують реакцію. Це не просто страх завтрашнього дня; у мене немає роботи, немає зарплати. Румуни все більш зацікавлені адміністрацією, станом здоровя, освітою. Люди ніколи не повернутися додому з Іспанії, Італії, Німеччини, Франції, тільки якщо держава даси їм аналогічну зарплату, вони повернуться на батьківщину якщо держава даси їм аналогічні умови в дитячих садках, школах, в адміністрації, меріях. Так що інституціональна складова є основною”.

Соціологи стверджують, що опитування було проведено лише через тиждень після початку нового мандата Європейської комісії і до опитування були включені питання про політичні пріоритети президента Жана-Клода Юнкера. Також осінній економічний прогноз показав невелике зростання у всіх 28 державах-членах та менший рівень безробіття у порівняні з 2013 роком, а у Румунії 2014 рік був виборчим. Було опитано 1016 респондентів, статистична похибка становила 3%.

Ситуація румунів в діаспорі повертається до уваги громадськості в країні, невдовзі після президентських виборів, що пройшли в листопаді 2014 року. На сайті Адміністрації Президента Румунії опублікований новий склад президентського апарату, який вперше включає Департамент у справах діаспори. Президент Клаус Йоганніс ствердив, що під час його перебування на посаді, він проводитиме зовнішню політику близьку до румунських громадян. “Я хочу, каже він, щоб румуни, де б вони не жили, пишалися тим, як вони представлені за кордоном, а зміцнення звязків з іншими країнами мало позитивний вплив на їхнє повсякденне життя.”

Основні проблеми румунської діаспори, були до речі, під увагою президента Клауса Йоханніса і під час його офіційного візиту, минулого тижня, до Німеччини. Головною проблемою для всіх румунів, була тема вступу Румунії до Шенгенської зони вільного пересування, а президент Демократичного форуму німців в Румунії, Паул-Юрген Порр, який супроводжував Клауса Йоханніса під час візиту до Берліна, вважає, що Румунія може поетапно вступити до Шенгенської зони. На першому етапі, до кінця року, щоб були відкриті повітряні та річкові кордони.

Він сказав, що канцлер Німеччини Ангела Меркель пообіцяла підтримати вступ Румунії. Пауль-Юрген Порр: “Президент Йоханніс був дуже категоричним щодо вступу до Шенгенської зони, і пані Меркель зазначила, що вона буде адвокатом Румунії у цьому сенсі, оскільки не вона вирішує це питання. Це не проблема уряду Німеччини, а всього європейського співтовариства.”

Також минулого тижня, делегація румунського парламенту зустрілися в Мадриді з представниками румунських асоціацій в Іспанії. Скорочення консульських податків, медичне страхування, підтримка при поверненні на батьківщину труни з тілом, запровадження електронного голосування є деякими з питань, порушених більше 700.000 румунів, що проживають в Іспанії. Статистика показує, що 30% румунів в цій країні постраждали від економічної кризи і безробіття.

Президент Клауса Йоганніс вважає, що, виїзд за кордон на заробітки кваліфікованих румунів є втратою для Румунії, а явище має бути зупинено шляхом сталого економічного розвитку. Крім того, Клаус Йоганніс вважає, що Румунія є набагато кращою, ніж її імідж в світі. “Ми, політики, стверджує президент, повинні більше працювати спільно з громадянами, які голосували за нас, щоб покращити імідж країни.”

Виборча боротьба у другому турі президентських виборів велась до останнього. “Перед тим як сісти на президентське крісло, переможець, представник опозиційного правоцентристського Християн-ліберального альянсу Клаус Йоханніс, повинен зробити глибокий реверанс перед терпеливими співвітчизниками” – стверджував політичний оглядач в Бухаресті наступного дня після другого туру голосування. Йде мова про тисячі румунів з діаспори, яким у неділю довелося вистояти довжелезні черги на виборчих дільницях, щоб змогти скористатися своїм елементарним правом голосу – абсолютно невірогідні картини, які зявилися у соціальних мережах або на вітчизняних телеканалах.

Для тисячі румунів з діаспори, очікування було марним: після багатьох годин вони повернулися до своїх помешкань, у деяких випадках на відстані у сотні кілометрів без того, щоб проголосувати. У його першій реакції після оголошення результатів екзит-полів, Клаус Йоханніс подякував тим, хто вирішив приїхати голосувати. Він додав, що уряд несе відповідальність за спосіб, в якому був організований виборчий процес закордоном у 25 років після Румунської революції, коли люди вийшли на вулицях, щоб боротися за свої права, серед яких право на голосування.

Після першого туру, протягом декількох днів, Міністерство закордонних справ і Центральне виборче бюро перекидали відповідальність один на одного у зв’язу зі застосуванням низку заходів, які б допомогли румунам голосувати у кращих умовах, ніж під час першого туру, 2 листопада. Йшла мова зокрема про збільшення кількості виборчих дільниць. Але ця ідея була усунута, хоча число тих, хто бажав голосувати було двічі більше, ніж у першому турі. Найдовші черги спостерігалися у Італії, Іспанії, Республіці Молдова, Великобританії, Франції та Німеччині, багато румунів так і не змогли проголосувати. Це привело до інцидентів з місцевими силами правопорядку, а в Турині та Парижі поліція була змушена використати сльозогінний газ, щоб навести порядок на спокій.

У знак солідарності з румунами з діаспори, тобто в знак протесту проти способу, в якому був організований виборчий процес закордоном, тисячі румунів маніфестували у неділю ввечері у Бухаресті та інших великих містах Румунії. Багато з них вважають, що зазнав поразки на президентських виборах не лише нинішній прем’єр-міністр, соціал-демократ Віктор Понта, а румунська влада загалом. Між двома турами, Віктор Понта стверджував, що, якщо лише один румун з діаспори не зможе голосувати, тоді “Міністр закордонних справ, держсекретарі та посли залишать свої посади.”