Tag: Україна

«Румунія готова очолити проект НАТО щодо забезпечення кібероборони України», – заявив сьогодні президент Траян Бесеску за підсумками засідання Верховної ради оборони країни.

Глава румунської держави сказав, що на саміті НАТО в Уельсі Бухарест наполягатиме на зміцненні всього східного флангу Північноатлантичного альянсу, не тільки на північному сході, а й в Румунії, що означає розміщення постійних сил швидкого реагування.

«Ці вимоги викликані, в першу чергу подіями в Україні, тим, що показав президент Путін в діях Росії, дії, які досягли меж, що виходять за рамки раціональності. Доти, доки порушуються міжнародні угоди і кордони держав, не можна говорити раціональність, це ірраціональність», – сказав Траян Бесеску.

Глава румунської держави зазначив, що на саміті в Уельсі Румунія спробує уточнити позицію союзників щодо того, чи не потрапляє під дію 5-ої статті договору НАТО про взаємну оборону гібридна війна на кшталт, тієї, що ведеться на сході України, тобто коли певна держава використовує військові сили без розпізнавальних знаків, координує окупацію території інших країн та, бере їх під свій військовий і політичний контроль.

Теж сьогодні Верховна рада оборони країни висловила готовність прийняти бойові літаки НАТО на своїй території, які разом з ВВС Румунії будуть виконувати роль повітряної поліції на східному кордоні країни. Це припускає перебування близько 200 військовослужбовців — льотчиків, фахівці з технічного обслуговування тощо.

Після того, як упродовж декількох місяців мав обережну позицію, навіть занадто обережну, вважають деякі спостерігачі щодо Москви, ЄС дає зрозуміти, що його економічні інтереси – величезні у відносинах з Росією — відходять на другий план перед загрозою, яку вона представляє для безпеки континенту. Після того, як попередні санкції проти Росії не мали бажаного результату, ЄС оголосив, що він перейде до нового, третього етапу, санкцій, які, на цей раз, спрямовані на основні галузі економіки, які з величезними сумами підтримують бюджет.

Деталі про нові санкції подає кореспондент Радіо Румунія в Брюсселі Сорін Кроїтореску: “Санкції спрямовані на обмеження доступу російських державних банків на європейський ринок капіталу. Буде введено ембарго на поставки військового обладнання з ЄС, і буде заборонений експорт товарів подвійного призначення, цивільних і військових, і чутливих технологій в Росію. Вони відносяться до декількох конкретних проектів пов’язаних з пошуками нафти на Арктиці, шельфової нафти та видобутку нафти з глибин.”

Метою санкцій, стверджують європейські лідери, є сильно вдарити по економіці Росії, та примусити, таким чином, кремлівського лідера Володимира Путіна змінити свою політику щодо сусідньої України. Загалом, санкції ЄС, результат рішень на високому рівні, не введенні тільки з економічних чи геополітичних причин або через повагу до міжнародного права, Цього вимагає населення європейського співтовариства. Німеччина, яка має тісні економічні зв’язки з Росією, швидше за все, може мати величезні економічні втрати.

Проте, більше половини німців, 52% висловились на користь посилення санкцій проти Москви, незважаючи на те, що багато з них, майже 300 тисяч працюють в галузях, які залежать виключно від комерційних звязків з Росією. У тандемі з ЄС, США оголосили також, що вони перейшли на новий рівень санкцій проти Росії. Президент США Барак Обама заявив, що вони застосовні, як і у випадку ЄС, у фінансовій, енергетичній та оборонній сферах.

Через чотири місяці після вторгнення до Криму, і після трьох місяців підтримки, в тому числі військової, сепаратистів у Східній Україні, Росія, стверджують аналітики зовнішньої політики, здається, тільки тепер починає платити дійсно за її дії. А краплею, що переповнила чашу, стверджують ті ж аналітики, є недавня авіакатастрофа малайського літака на Сході України, в якій загинуло багато західних громадян.

Румунське МЗС оприлюднило у п’ятницю прес-реліз в контексті кривавого збройного конфлікту на Сході України, в якому попереджало про перекриття доріг біля Чернівців, на кордоні з Румунією, у звязку з протестами. Пізніше надійшла інформація з регіону в якій уточнювалось, що жителі цього регіону в Західній Україні, в основному етнічні румуни обрали таку форму протесту, щоб висловити своє невдоволення щодо рішення влади в Києві оголосити часткову мобілізацію.

Сотні румунських молодих людей мобілізовано в армію, а їхні батьки побоюються, що вони будуть відправлені воювати на Схід, проти проросійських сепаратистів. Чоловіки з Чернівців вже втратили життя в боях на Сході. Таким чином, обурені люди спалили мобілізаційні посвідчення на вулиці. Місцеві жителі перекрили дороги і пригрозили, що вони не відступлять, поки регіональна влада не скасує мобілізаційні посвідчення, видані після, того, як останнього тижня, Верховна Рада схвалила часткову мобілізацію.

Президент Чернівецького обласного товариства румунської культури імені Міхая Емінеску Василь Бику, зробив кілька уточнень для Радіо Румунія: “Багато чоловіків були запрошені до військового комісаріату, щоб у кожному адміністративному окрузі, сформувати загін підготовки резервістів. Протестують особливо батьки і родичі тих, хто вже беруть участь у боях на Сході, звідки надходять недобрі вістки. Із Чернівців є люди, які загинули в боях. Отож всі бояться, щоб чоловіків не відправили на фронт.”

«В Україні повинен бути мир. Ми не хочемо, щоб наші діти йшли на війну і умирали”-. сказав один з чоловіків, які перекрили дорогу, цитований румунськими ЗМІ. Інший стверджує, чому румунська молодь повинна померти на Донбасі чи Донецьку, в той час як молоді люди на Сході відпочивають в їхньому краю як біженці. Румунська громада в сусідній країні, яка нараховує майже півмільйона, зосереджена в західній частині країни, на румунських територіях, яких колишній Радянський Союз анексував в 1940 році, і які в 1991 році увійшли до складу України,

Для цієї громади, третя за величиною після українців і росіян, російсько-український конфлікт не є і їй. У Бухаресті, Міністерство закордонних справ застерігає щодо поїздок в Україну. Для інформації про ситуацію безпеки в області, зацікавлені можуть знайти на веб-сайті www.mae.ro.

Бухарест беззастережно підтримував і підтримує демократичний розвиток та європейську інтеграцію Молдови, України та Грузії, а також виступає за необхідність підтримки стабільності і територіальної цілісності трьох держав. Про це в унісон заявляють представники румунської влади і це підтверджує той факт, що Румунія стала першою з країн Євросоюзу, яка ратифікувала угоди, підписані Україною, Молдовою та Грузією в Брюсселі 27 червня.

Після ратифікації президент Траян Бесеску заявив, що український народ, прагнучи бути ближче до ЄС і вирватися з пут політичного контролю Москви, зумів це зробити. Він наголосив, що це демонструє, що ніхто не може зупинити еволюцію нації, незалежно від того, наскільки це політично невигідно комусь.

В інтервю румунській електронній публікації Адеверул глава румунської держави сказав, що договір про вільну торгівлю між Україною та Євросоюзом набуде чинності у жовтні. У цьому контексті постає запитання: чому потрібне це відкладення набуття чинності на осінь, наскільки правильним є таке рішення? Траян Бесеску: «Це дуже правильне рішення і можу сказати, що воно буле обговорене в Європейській Раді. Найбільшою проблемою є період адаптації, переходу від правил, що діють усередині Співдружності Незалежних Держав, тому що це співтовариство має власні правила торгівлі, до положень, які ці три країни – Молдова, Україна, Грузія, зобовязалися впровадити після підписання угоди про асоціацію. Тому й був встановлений цей час для набуття чинності угод з 1 жовтня, вони не вступають в силу автоматично після ратифікації державою-членом.»

Президент Траян Бесеску переконаний, що Росія лише виграє від вступу в силу угод про асоціацію, тому що завдяки цим документам, конкурентоспроможність та якість продукції і послуг України, Молдови та Грузії будуть відповідати європейським стандартам. «Російська Федерація і країни СНД, які не підписали угоду про асоціацію з ЄС, стануть головними бенефіціарами підписання угод відповідними трьома країнами, тому що угоди про асоціацію з ЄС припускають адаптацію якості продукції до європейських стандартів, вони перевірятимуться за європейськими стандартами, збільшиться якість послуг, буде підвищена конкурентоспроможність економіки кожної з трьох країн. Таким чином, Російська Федерація та інші країни СНД тільки виграють від асоціації цих країн, з огляду на підвищення якості продукції та підвищення конкурентоспроможності та конкуренції в цих трьох країнах. Звичайно це зростання буде поступовим, це не станеться одразу, але цілі мають бути досягнуті трьома країнами.»

Проте, глава румунської держави переконаний, що Росія в дійсності не зацікавлена в торговельних відносинах з Україною, Молдовою та Грузією. У дійсності не йдеться про захист російського ринку, як стверджують у Москві, а про зовсім інше: «Москва не зацікавлена в контролі над торгівлею з цими країнами, Москва зацікавлена в політичному контролі і побоюється втратити політичний контроль над цими країнами по мірі впровадження угод про асоціацію з ЄС, тим більше, що всі ці три країни в даний момент готові поважати європейські правила, оскільки інакше не могли б підписати угоди про асоціацію. Таким чином, їх перехід до нової системи виробництва, якості виробництва, конкуренції не буде довготривалим, а почне діяти одразу. Отож не це, не економічні ефекти турбують Москву, а втрата політичного контролю над цими країнами, або припустимого політичного контролю. І, як я вже казав, не можна гратися з волею цих трьох країн, трьох народів. Українці, наприклад, скинули режим, який пішов проти їх волі, а тепер захищають свій вибір зі зброєю в руках. Москва повинна враховувати ці реалії, те що, мало по малу, втрачає свій політичний вплив над колишніми державами-членами СНД.»

У ході телефонної розмови з Петром Порошенком глава румунської держави заявив, що Румунія повністю розуміє і підтримує законні дії української влади для захисту територіальної цілісності України та додав, що відновлення миру і безпеки України є також запорукою безпеки всієї Європи, в тому числі Румунії.

Гібридною війною назвав президент Траян Бесеску конфлікт в Східній Україні, не дуже недалеко від кордону з Румунією. Таке визначення у спеціалізованій термінології важко знайти. На думку глави держави, це війна через посередників – чеченців придністровців, козаків та інших субєктів, яких Росія направляє в регіон для підтримки сепаратистів. Це в однаковій мірі партизанська та інформаційна війна, та повстання етнічних росіян у супроводі терористичних дій. Відповідальність за те, що відбувається там належить проросійським сепаратистам, але й Москві, яка стала їх партнером через надання їм політичної і військової підтримки.

Всі ці твердження – надзвичайно жорсткі – президента Бесеску відбуваються в контексті, коли міжнародне співтовариство докладає величезних зусиль з метою зясування умов, при яких розбився минулого тижня лайнер компанії Malaysia Airlines, катастрофа в якій загинуло 298 людей. Хто винен? Траян Бесеску: “Унаслідок аналізу та наявних інформацій відповідальність належить безпосередньо терористам у Східній Україні, які здійснили удар по малайзійському літаку. Відповідальність несе, в однаковій мірі, Росія, яка надала терористам фахівців та обладнання, необхідні для здійснення удару, вона є частиною терористичного акту. Президент Путін закликав не політизувати цю трагедію. Ніхто не політизує, але президент Путін не може сховатися від відповідальності надання в розпорядження фахівців і військової техніки, щоб збити літак.”

У цьому контексті, міг ЄС зробити більше, ніж зробив дотепер? За словами глави румунської держави, відповідь є “категорично так”. Знову ж, Траян Бесеску: “Санкції треба було ввести раніше, суворі економічні санкції, щоб перешкоджати Росії підтримувати терористів на Сході України. Звичайно, завжди були аргументи: певна країна має великі інвестиції, інша повинна поставити передове обладнання, друга залежить від газу, інші просто хочуть мати добрі відносини як з Європейським Союзом, так і Російською Федерацією, і мають мяку позицію. Звичайно, економічні аргументи є надзвичайно важливим. Але в ЄС ми говоримо про цінності. Хіба найбільшою цінністю не є європейський громадянин? Його безпека?”

Затримка введення більш суворих санкцій матиме свою ціну з огляду на те, що не був вчасно припинений ентузіазм Володимира Путіна що стосується відновлення колишньої радянської імперії- підсумував президент Румунії.

Президент Румунії Траян Бесеску заявив сьогодні, що, з точки зору Румунії, на сході України відбувається гібридна війна, стверджуючи, що відповідальними за війну є терористи і Російська Федерація.

“На наш погляд, – ствердив президент Бесеску, – Росія є партнером цих терористів, яким надає політичну та військову підтримку. “На жаль, Російська Федерація є стороною в конфлікті на Сході України, яка також незаконно анексувала Крим”, – сказав Траян Бесеску.

Стосовно теракту, внаслідок якого загинуло 298 осіб, що знаходились на борту малайзійського літака, глава румунської держави сказав, що відповідальність, внаслідок аналізу та наявних інформацій належить безпосередньо терористам на сході України, які здійснили удар по малайзіському літаку. “Відповідальність несе, в однаковій мірі Росія, яка надала терористам фахівців та обладнання, необхідні для здйснення удару”, – ствердужє румунський президент.

Траян Бесеску сказав, що президент Путін закликав не політизувати цю трагедію і додав, що ніхто не політизує, але президент Путін не зможе сховатися від відповідальності. “На жаль, Російська Федерація є партнером терористів, дії яких призвели до авіакатастрофи, в якій загинули 298 людей” – заявив у понеділок президент Румунії.

Європейська рада прийняла рішення, в середу, призупинити фінансові операції з Росією Європейським інвестиційним банком реконструкції та розвитку. Захід не є ефективною частиною третьої хвилі санкцій, передбачених раніше Європейським Союзом проти Москви, звинувачена в тому, що підтримує збройний конфлікт на Сході України, але є додатковим тиском на Кремль. В офіційній заяві, Європейська Рада висловлює підтримку на користь мирного врегулювання кризи в Україні, зокрема, домовленості між всіма сторонами про реальне і тривале припинення вогню.

Рада закликає Росію активно використовувати свій вплив на незаконні збройні формування, щоб зупинити потік зброї і бойовиків через кордон, з метою швидкої деескалації ситуації. Рада згодна розширити обмежувальні заходи для субєктів Російської Федерації, матеріальна чи фінансова підтримка яких підриває або загрожує суверенітету, територіальній цілісності і незалежності України.

У зв’язку з ситуацією в Україні, Президент Румунії Траян Бесеску вважає, що необхідні жорсткіші дії з боку Європейського Союзу. Траян Бесеску: “На мою думку, якщо Європейський Союз не діятиме більш рішуче щодо введення санкцій, тобто негайного переходу до третьої фази санкцій, ми матимемо Україну перетворену на країну, яка не буде могти просуватись у бік Європейського Союзу, і результат буде подібний до того, який Р. Молдова має з придністровським сепаратизмом. Але наслідок буде набагато більшим для Європейського союзу, у звязку з розміром України.”

І США оголосили найжорсткіші санкції щодо Росії, оскільки, президент США Барак Обама вважає, що Москва не вжила необхідних заходів, щоб зупинити ескалацію насильства в Україні. У відповідь, російський лідер Володимир Путін заявив, що санкції Вашингтона були прийняті в економічній зацікавленості США, і що вони поставлять американсько-російські відносин у глухий кут. Кореспондент Радіо Румунія у Вашингтоні повідомляє, що ці санкції спрямовані на двох великих банків в Росії, в тому числі Газпром, і двох енергетичних компаній, серед яких Роснефть. Їм буде обмежено доступ до ринків капіталу США. Кілька військових компаній також постраждають, в тому числі виробник Калашникова.

У 1916 році на території царської Росії знаходилося понад 120.000 румунських військовополонених, що походили з Трансільванії, які були змушені воювати у військах Четверного союзу, з огляду на те, що тоді Семигороддя входило до складу Австро-Угорської імперії.

Того ж року, коли Румунія, заручившись обіцянками країн Антанти про передачу їй частини територій Австро-Угорщини вступила у Першу світову війну, багато з цих румунів звернулися до російської влади, дати їм змогу вступити в ряди румунської армії. Генеральний штаб царської армії дав згоду на це і прийняв рішення про створення в Дариниці, під Києвом, табору для румунських військових. Тут 250 трансільванських офіцерів та 1200 солдатів створили Командування Корпусу румунських добровольців у Росії.

Головним джерелом інформації, а також інструментом пропаганди та агітації серед румунських військовополонених, розкинутих по всій території Російської імперії, стала газета із символічною назвою «Роминія Маре/Велика Румунія», що почала видаватися у Києві 20 липня 1917 року. Друковане видання румунською мовою виходило щотижнево. Загалом за шість місяців вийшло 23 номери, тиражем, що в принципі задовольняв інформаційні та пропагандистські потреби руху румунських волонтерів у Росії. У газеті висвітлювалася різнопланова інформація, але центральною темою було волонтерство і пропаганда з метою залучення в ряди Корпусу румунських добровольців максимальної кількості колишніх військовополонених.

Найбільшим тиражем, 5000 примірників, вийшов перший номер, а до вересня 1917 видання виходило тиражем 3000 примірників. Потім кількість номерів газети значно зменшилася, а останній – в грудні 1917 року вийшов тиражем менше 500 примірників. «Роминія Маре» розповсюджувалася безкоштовно по всіх таборах царської Росії, де були ув’язнені румунські солдати. Так само цю газету отримували численні румунські та іноземні постаті, які на той час проживали на території Росії.

Стрижень редакції газети складали троє відомих трансільванських публіцистів Север Боку, Гьорге Попп та Йосиф Шкьопу, буковинець Філарет Добош та друкарі Васіле Макря, Йон Тирновяну і Ніколає Стойка. Представники румунського видання брали участь і висвітлювали різні події, що відбувалися в другій половині 1917 року в Києві. Наприклад вони писали про хід роботи Зїзду поневолених народів, що пройшов у Києві у вересні 1917 року. Зїзд був скликаний з ініціативи Української Центральної Ради з метою розвязати цивілізованим шляхом корінні національні проблеми імперії. Так само, румунські журналісти були присутні і на одному із Всеукраїнських військових зїздів 1917 року.

У Києві редактори газети були в постійному контакті з провідними українськими діячами тих часів — Юрієм Гасенком, Симоном Петлюрою, Олександром Шульгіним тощо. У виданні активно висвітлювалися початки боротьби за українську державність, і розповідалося про роль та важливість для Румунії виникнення української держави. «Зрозуміло, що нас, румунів, як сусідів, цікавить усе про український рух. І тоді ми хочемо знати справжні реалії, а не так як їх упереджено представляють інші» – писав у 15 номері видання Север Боку. «Відродження української національної свідомості насправді є вражаючим тріумфом принципу національності, а ми, румуни, радіємо цьому тріумфу» – зазначав журналіст.

В іншому номері газети «Роминія Маре» редакція присвятила половину шпальти статті про Україну. «Нова автономна республіка Україна маловідома в Європі та в Румунії. Ми вважаємо за необхідне навести деякі цифри і дані про нову європейську державу. Вони допоможуть румунській публіці зрозуміти наскільки важливим є наш новий сусід», – було написано у передмові статті.

20 останній номер газети Корпусу румунських добровольців у Дарниці вийшов друком 5 грудня 1917 року. А пізніше, після того, як українська влада уклала мирний договір з державами Четверного союзу, та в умовах просування німецьких й австрійських військ в Україну, припинив своє існування і Корпус румунських добровольців у Дарниці, під Києвом.

Президент Траян Бесеску у суботу провів телефонну розмову з Президентом України Петром Порошенком на прохання української сторони.

Згідно із заявою, поширеною прес-службою Адміністрації Президента, Петро Порошенко подякував Траяну Бесеску за постійну підтримку Румунії, особливо в ці важкі часи, з якими стикаються Україна й український народ.

Водночас президент України повідомив свого румунського візаві про хід антитерористичної операції, що проводиться українськими збройними силами у Донецькій та Луганській областях та про незаконне переміщення озброєних організованих формувань та важкої бронетехніки на територію України з боку Російської Федерації.

Траян Бесеску привітав Петра Порошенка з успішним проведенням антитерористичної операції на сході країни і рішуче засудив використання терористами системи “Град” проти українських військових. Він заявив, що Румунія знаходиться поруч з Україною в її зусиллях зі стабілізації ситуації та боротьби з сепаратизмом.

Так само, Траян Бесеску, наголосив, що Румунія розуміє і підтримує військову і політичну боротьбу українського народу за територіальну цілісність країни і висловив стурбованість концентрацією російських військових частин на східному кордоні України, а також постійним припливом російських бойовиків і зброї для сепаратистів у Донецькій та Луганській областях.

Глава румунської держави запевнив свого колегу, що “Румунія повністю розуміє і підтримує законні дії української влади для захисту територіальної цілісності України”. Глава румунської держави зазначив, що “відновлення миру і безпеки в Україні є й елементом національної безпеки Румунії”.

Наприкніці телефонної розмови президент Траян Бесеску подякував Петру Порошенку за всю інформацію надану напередодні засідання Європейської Ради, що відбудеться 16 липня в Брюсселі.

Підписання у пятницю, 27 червня угод про асоціацію та вільну торгівлю між ЄС та Україною, Р.Молдова і Грузією ще раз підтверджує їх європейське покликання. Таким чином, Київ, Кишинів і Тбілісі, отримали привілейований доступ на внутрішній ринок Євросоюзу, найбільший ринок у світі, зобовязавшись, водночас, поважати верховенство права і продовжити боротьбу з корупцією.

Зусилля, докладені протягом семирічних переговорів увінчалися успіхом, незважаючи на спроби Росії припинити цей процес за допомогою торговельних війн, енергетичних суперечок та військової агресії. Ні політичний, ні економічний, ні військовий тиск Москви не змогли здолати європейську дипломатію, зазначає Інтернет-видання EUObserver, котре стверджує, що подія від 27 червня у Брюсселі є доказом того, що Східне партнерство є мостом, що зєднує Євросоюз з країнами, які залишилися поза європейським циклом мирного розвитку.

Зусилля політичної еліти трьох держав та активних структур їх громадянського суспільства, готових взяти на себе відповідальність за втілення в життя необхідних реформ, а також послідовна підтримка сусідніх з Україною та Молдовою Польщі та Румунії, набули форму того, що президент Єврокомісії Жозе Мануель Баррозу назвав історичними угодами для Грузії, Молдови й України, які разом зробили величезний крок у бік Заходу. Баррозу попередив, однак, що створення асоціації лише створює шанс для трансформації цих країн і не є панацеєю від усіх проблем. «Успіх залежатиме від того, чи зможуть ці країни в подальшому реалізувати реформи, які наблизять їх до європейського способу життя в політичному, економічному і культурному аспектах», − сказав Баррозу.

Премєр-міністр Р.Молдова Юрій Лянке стверджує, що молдовська влада готова до ефективного впровадження положень угоди про асоціацію, яку офіційний Кишинів вважає кроком вперед у процесі вступу до ЄС. Натомість ліві промосковські комуністична і соціалістична партії заявили, що у разі перемоги на осінніх парламентських виборах, вони готові відновити партнерство з Росією.

Москва вже попередила, що після підписання Україною і Молдовою угод з ЄС вона вживатиме заходи щодо захисту свого ринку, як кажуть в Росії, від негативних наслідків європейської інтеграції цих країн для її економіки. МЗС Росії заявило, що підписання трьома країнами Угоди про асоціацію з Євросоюзом може нашкодити російській економіці. Вже в пятницю, в характерному для себе стилі, авіаційні власті Російської Федерації, за кілька годин до передбачуваного відправлення, скасували авіарейс компанії «Ейр Молдова» Кишинів-Москва, без надання будь-яких додаткових пояснень.

Кишинів, кажуть оглядачі, незважаючи на ризики для національної економіки взяв на себе таку відповідальність, саме на це покладаються й противники євроінтеграції. Суперечка ще не закінчилася, – вважає знаменитий американський аналітичний центр Strafor. Росія прийме торгові обмеження відносно країн, що підписали асоціацію з ЄС, але заходи будуть обмежені і не зможуть зруйнувати їх економіки. Однак відповідні рішення дозволять Москві збільшити тиск на уряди, щоб перешкодити їх зближенню із Заходом, пишуть американські аналітики.

В економічній війні з Україною Росія зазнала першу невдачу. На засіданні ради Євразійської економічної комісії російська сторона запропонувала своїм партнерам по Митному союзу – Білорусі та Казахстану – прийняти спільну резолюцію про новий режим для українських товарів, але Мінськ і Астана не погодилися з цим. Тепер Москві залишається лише варіант самостійного введення заходів щодо України.

Росія повинна підтримувати план Президента України Петра Порошенка з мирного врегулювання української кризи і використати свій вплив на сепаратистів на південному сході країни, наголошується в заяві за підсумками учорашнього засідання Ради ЄС на рівні міністрів закордонних справ. У документі також міститься заклик до Москви продовжити відведення своїх військ від російсько-українського кордону. А США знову пригрозили введенням додаткових санкцій, якщо Росія не використає свій вплив для звільнення спостерегачів ОБСЄ, що досі знаходяться в руках сепаратистів.

Нагадаємо, що минулого тижня президент Петро Порошенко наказав припинити до 27 червня бойові дії на Донбасі. Наказ є частиною плану мирного врегулювання конфлікту в південно-східній Україні, який включає переговори, створення 10-кілометрової буферної зони вздовж кордону з Росією і коридору відходу російських найманців, після складення зброї. Лідери сепаратистів дали згоду на тимчасове припинення вогню до 27 червня. Кореспондент Радіо Румунія в Москві передає, що вже проводяться російсько-українські консультації під егідою ОБСЄ, що передують, власне, переговорам.

Вони обумовлені сепаратистами виведенням української армії і незаконних збройних формувань з території так званих народних республік, та виплатою Києвом компенсацій сімям загиблих і поранених під час військових операцій. Сепаратисти також вимагають амністії для всіх бойовиків та узгодження українським президентом з парламентами “ДНР” та “ЛНР” проекту конституційного акта про статус народних республік. На думку сепаратистів документ може стосуватись статусу федерації, конфедерації чи іншого спеціального статусу двох регіонів у складі України, умова, яку Київ досі категорично відхилив.

З іншого боку, президент США Барак Обама попередив у понеділок свого російського колегу Володимира Путіна про готовність запровадити нові санкції проти Росії, якщо Москва не припинить агресію проти України, зокрема, потік російської зброї і підтримку терористів. Раніше міністр закордонних справ Великобританії Вільям Хейг заявив, що, на його думку, мирний план Президента України Петра Порошенка є “сильним і дуже хорошим” та сподівається, що ” всі, в тому числі Росія, працюватимуть над ним”. Тим не менш, він попередив, що, якщо до пятниці, Москва не застосує реальних заходів з підтримки мирного плану Порошенка ЄС готовий ввести подальші санкції проти Росії.

Президент Румунії Траян Бесеску із занепокоєнням відзначає загострення кризи на сході України у звязку з тим, що на російсько-українському кордоні, зокрема на його східному сегменті, на територію України проникають бойовики і важка військова техніка.

Така ситуація спричиняє серйозну і пряму відповідальність Російської Федерації за ескалацію конфлікту на східній Україні, в результаті якого є загиблі, поранені і багато страждання серед мирного населення, вважає глава румунської держави.

У прес-релізі Адміністрації Президента Румунії зазначається, що Російська Федерація підтримує ескалацію конфлікту на сході України, допускаючи перетин державного кордону бойовиками і військовою технікою. Таким чином, – зазначається в прес-релізі, – Російська Федерація є відповідальною за загострення конфлікту між озброєними сепаратистами та Збройними силами України.

Виходячи з цього, Президент Румунії Траян Бесеску закликав Російську Федерацію негайно припинити будь-яку підтримку озброєних проросійських сепаратистів і взяти на себе відповідальність за повний контроль над російсько-українським кордоном, щоб допомогти стабілізації ситуації на сході України.

Послідовні дипломатичні зусилля президента Франції Франсуа Олланда і канцлера Німеччини Ангели Меркель, минулого тижня зробили можливими дві важливі події, котрі можуть стати першими реальними кроками для виходу з найбільшої геополітичної кризи, що виникла в Європі після закінчення холодної війни, спричиненої анексією Росією Криму та поширенням сепаратистського руху на сході України.

У ході урочистих заходів з нагоди 70-ї річниці висадки антигітлерівських союзників у Нормандії під час Другої світової війни відбулася перша зустріч нового президента України Петра Порошенка з президентом Росії Володимиром Путіним. Так само, російський президент провів коротку бесіду з президентом США Бараком Обамою, першу після різкого охолодження двосторонніх відносин унаслідок подій, спровокованих Росією в Україні.

Дехто називає тиждень, що минув та зустрічі на найвищому рівні, історичними. Їх проведення було майже неможливим два-три тижні тому. Яке значення вони мають в нинішній ситуації? Директор румунського Інституту політичних наук і міжнародних відносин Дан Дунгачу вважає, що усі ці зустрічі є ознакою готовності сторін до конструктивного діалогу: «Усі ці зустрічі можна найкраще описати словами «необхідність рівноваги», тому що всі зроблені заяви мали помірний характер. Звичайно, це так чи інакше в інтересах тих, хто хоче наголосити на тому, що сталося, не дуже приємне, на сході Європи, починаючи від анексії територій і завершуючи присутністю американських військ на території інших країн. Отже, велика політика має свої реалії, і ми повинні брати їх до уваги. У загальній складності сталися перші зустрічі, і в цьому полягає перший месідж – президент Російської Федерації, країни, що перебуває під шквалом критики, зустрівся з лідерами провідних країн світу. По-друге, відбулася зустріч Петра Порошенка з Володимиром Путіним, а це означає, що Україна і Росія готові сісти за стіл переговорів. У цьому полягає позитивна сторона цих зустрічей. Та сторона, яка невидима і, яку ми не можемо розшифрувати, стосується того, до чого приведуть ці переговори.»

З іншого боку політолог Дан Дунгачу порівняв ситуацію на сході України, з тим, що відбувається вже багато років на сході Р. Молдова. Тобто він стверджує, що Москва намагається повторити на Донбасі придністровський сценарій з тим, щоб перешкодити зближенню Києва з Євросоюзом. «Україна і Молдова, ймовірно, будуть у схожих ситуаціях. Обидві країни мають територію, точніше частину території, що вийшла з під контролю центральної влади, тільки в Молдові є російські військові з погонами, а в Україні російські війська не мають погонів. Тобто і Київ, і Кишинів мусять вести переговори з Російською Федерацією. Як це закінчиться, до чого приведуть ці переговори, побачимо. Цілком очевидно, що Російська Федерація намагається завершити ці переговори з певним результатом, вона хоче, щоб сепаратистські території, неконтрольовані Києвом та, відповідно, Кишиневом, отримали певні важелі впливу на політику центральної влади в галузі безпеки і закордонної політики двох держав. Незалежно від того чи називатиметься це федералізацією або розширеною автономією, кінцева мета Російської Федерації очевидна — за допомогою федералізації, як я вже сказав, Москва намагається завадити Україні та Молдові наблизитися до євроатлантичного простору.»

Розміщення додаткових сил НАТО у Центральній і Східній Європі не лякає, Кремль, відповідну заяву президента США Барака Обами, його російський колега Володимир Путін використає в пропагандистських цілях, вважає американський аналітик румунського походження вашингтонського Фонду Джеймстаун Владімір Сокор. Він каже, що Росія робить все можливе, аби не дозволити зближенню України з НАТО й ЄС. «Під частковим контролем Росії перебувають тільки дві з 25 адміністративно-територіальних одиниць України – Луганська та Донецькі області, тобто Донбас, промислова база України. Там Росія має воєнізовані формування, які налякали виборців, щоб не дозволити їм фізично дістатися до виборчих дільниць. Досі російські воєнізовані формування контролюють низку населених пунктів у Луганській і Донецькій областях. Їх мета полягає в обєднанні цієї мережі населених пунктів, щоб створити компактну територіальну структуру, за прикладом, Придністровя, звідки сепаратисти або влада підконтрольної Росії території могла б вести переговори про федералізацію або конфедералізацію з центральним урядом у Києві. Москва хоче, таким чином, зібрати російських узурпаторів та уряд у Києві віч-на-віч за столом переговорів, і, цим самим, надаючи офіційній або напівофіційний статус узурпаторам влади, котрі представляють Росію. Паралель з Придністровям очевидна. Вони хочуть нового Придністровя. Різниця полягає лише в тому в тому, що в той час як в Придністровї Росія має звичайні збройні сили, у Донецькій і Луганській областях діють воєнізовані структури, організовані Росією.»

Наразі Росія ще раз продемонструвала, що правий той, хто сильніший, до чого можна ще додати — і той хто має енергетичні ресурси. Путін застав Європу зненацька і продемонстрував, що право сили вище, ніж сила права, як це часто було в історії строго континенту. Після того як Росія анексувала Крим, все більше військових експертів заявляють про необхідність для ЄС створити власну армію. Директор Європейського оборонного агентства Клод-Франс Арну вважає, що Євросоюз повинен мати можливість втрутитися в будь-якій ситуації, коли держава-член чи якась нація звертається по його допомогу.

В світлі останніх подій в Україні, сьогодні ми вирішили представити вашій увазі статтю румунського дипломата, доктора політичних наук Валентина Наумеску, присвячену нинішній ситуації в українському суспільстві та діям Російської Федерації в пост-радянському просторі, що була опублікована в Інтернет-журналі «Contributors».

Карикатуризація ідеї суверенітету і територіального самовизначення, що опустилася до рівня регіонів, районів, міст чи сіл де більшість населення складають росіяни («Донецька Народна Республіка», «Придністров’я», «Південна Осетія») або у вигаданих провінціях («Гагаузія»), з подальшою зміною кордонів (сепаратизм), здійсненою дуже швидко, за допомогою так званих «картонних» референдумів, під захистом військової сили Москви, буде незаперечно руйнівною картою, на яку поставить Росія в Східній Європі в найближчі роки. Реваншистські слова Путіна у відповідь на розширення Заходу звучать зловісно по всьому регіону: «Не хочете євразійської інтеграції? Ваші центральні уряди хочуть на Захід? Ну що ж, ми вам покажемо місцеву демократію…»

Соціо-економічний провал східно-європейських республік колишнього СРСР посилив бажання етнічних росіян, які після розпаду радянської імперії стали мешканцями інших держав, без особливої симпатії до них (як наприклад у Латвії, де вони навіть не мають громадянства!), повернутися до «Мати Росії», в якій, принаймні ресурси й стабільність виглядають як гарантії життя, що нагадує їм про посереднє процвітання 70-80-тих років. Тим паче, що багато з них не мають ні досвіду життя на Заході, ні перспективи отримання значних переваг від свободи, а в порівнянні з сьогоднішньою принизливою ситуацією, сміховинними пенсіям та західними цінами, спогади про планове життя 30-40 річної давності, продиктоване центром, із «забезпеченим раціоном», виглядають як гарна мрія. Навіть якщо, очевидно, те життя в клітці, подалі від небезпеки та із забезпеченим раціоном харчування вони не знайдуть сьогодні навіть і в Росії, де панують дикий капіталізм і корупція, ілюзія «кращого» в російському стилі, зберігається в спогадах багатьох людей.



Послаблення державності західних сусідів Росії, які до1991 року входили до складу Радянського Союзу, є прихованою стратегією, яку Володимир Путін вирішив використати в ході нової Холодної війни, прагнучи переговорів «на рівних» зі Сполученими Штатами. Україна зараз, готується Молдова, увага Латвія!, Грузія вже не буде сюрпризом і, нарешті, Білорусь, котра, якщо зробить якійсь неправильний крок, стане незаперечною жертвою.

Від Калінінграда до Чорного моря, Росія має важелі ослаблення і демонтажу державності для кожної з цих країн, що перебувають в так-званій «буферній зоні». Майже повнівстю залежні від російського газу чи необхідності продавати свої товари на російському ринку або заборговані перед банками чи великими компаніями Росії, країни, що увійшли до «рахітичного» Східного партнерства з Європейським Союзом прокинулися майже в безвихідній ситуації: очима на захід та с простягнутими на захід і на схід руками, руки, в які, здається, ніхто не готовий покласти більше крихти. Зараз нелегко управляти країною в Києві та Кишиневі. Підписання угод про асоціацію з Європейським Союзом, незважаючи на покладені на них великі надії, не означає вирішення проблем з Росією. Вони є абсолютно необхідними, але не достатніми, щоб гарантувати перспективу західного життя і тримати Росію на відстані.

Не думаю, що слід очікувати нових анексій на кшталт кримської. Навпаки, напевно будуть заохочені сепаратистські рухи з подальшим демонтажем держави, збільшенням міжетнічної напруженості, перетворенням ситуації на міжнародну проблему, створенням теми для переговорів і, врешті-решт, здобуття Росією статусу супер-держави, з якою Сполучені Штати будуть змушені вести прямі переговори щодо майбутнього цих держав.

Саме це сталося й з Україною. Раптово українці стали предметом переговорів між наддержавами колишньої Холодної війни. Європейський союз, з очевидним небажанням Німеччини зірвати поточний економічний порядок та свої комерційні інтереси, не може бути врахований у цьому випадку. НАТО, в свою чергу, важко реорганізувати в короткій перспективі. Потрібні роки переговорів між членами Альянсу для здійснення запропонованої передислокації сил і зміцнення східного флангу в умовах, коли реального фінансового внеску європейських союзників не видно. Кілька сотень американських солдатів, дислокованих на кордоні НАТО нічого не значать у військовому рівнянні в цьому регіоні, де Росія має абсолютну перевагу. Це незначний, символічний прояв політичної підтримки, але добрий і він в цій ситуації. Отож залишається розраховувати лише на одну Америку, як окремого актора, здатного до реальних переговорів на міжнародній арені, тобто це ідеальна ситуація для амбіцій Путіна до відновлення статусу наддержави, який Росія втратила в 1991 році.

Вашингтон і Москва вже ведуть переговори щодо майбутнього української держави. Формально, буде запропоновано й Євросоюзу приєднатися до цього формату, в ролі «петрушки в супі»: ні допомагає, ні псує. Ситуація України може повторитися якщо Придністров’я або Гагаузія захочуть вийти зі складу Р.Молдова, але на відміну від кримського сценарію, в їх випадку ніхто не хоче їх приєднювати до себе, а просто дозволити їм «працювати», щоб завадити цим країнам в їх просуванні на шляху на Захід. Таким чином йдеться про добре підготовлену політичну пастку. У разі прийняття федералізації України та Молдови, що на перший погляд може здатися розумним рішенням, ці проросійські федеративні одиниці, створені на території відповідних держав, з офіційними, конституційно визнаними органами управління (урядом, парламентом тощо), використовуватимуть усі правові інструменти, щоб максимально затримати прийняття будь-яких рішень про приєднання Києва і Кишинева до західних структур. Ідеально було б, позбутися їх зовсім, але це неможливо. Москва їх не хоче в своєму складі.

Росія не хоче іншої війни в Європі, окрім «холодної», яку вона розпочала за кілька місяців, до Вільнюського саміту. Насправді ж Путін хоче принести Москву за стіл переговорів з США і підвищити значимість Росії як європейської наддержави, життєво важливої для забезпечення рівноваги. Інакше кажучи – прагне перегляду рівноваги сил, починаючи від створення великої кризи в Східній Європі.

Тактика Путіна виглядає вражаюче просто: спочатку замутити воду і викликати паніку в регіоні, потім прийняти запрошення Сполучених Штатів та Європейського союзу до переговорів (нескінченних, як це вміє робити російська дипломатія) щодо рішення для майбутнього групи «проблемних держав» в Східній Європі. Захід потрапив у пастку цієї політики, не бажаючи або не маючи можливості йти по лінії економічних санкцій, занадто дорогих і ризикованих для його власних інтересів. (Автор: Валентин Наумеску)

Українська редакція ВСРР не завжди поділяє погляди авторів статей, залишаючи за собою право редагувати матеріали.