Tag: фестиваль

ДИПЛОМАТІЯ – Міністр закордонних справ
Румунії Богдан Ауреску закликав до прийняття
термінових рішень на рівні ЄС у проблемі біженців. Таку заяву він зробив на неформальному засіданні глав МЗС країн ЄС, що відбулося в п’ятницю і суботу в Люксембурзі. Богдан Ауреску сказав, що міграція є одним
з найбільш чутливих питань через її гуманітарні наслідки і виклики політикам
ЄС. Що стосується східного сусідства Богдан Ауреску підкреслив необхідність вжиття Євросоюзом більш
рішучих дій в регіоні, зокрема в середньостроковій і довгостроковій
перспективах, наголошуючи на важливості європейської підтримки для стимулювання країн-партнерів,
особливо тих, які прагнуть зближення з ЄС – Р.Молдова, Грузія й Україна.
Крім міграційної кризи на порядку денному європейських міністрів
були такі теми як: події в країнах Східного сусідства та відносин ЄС-Росія, роль
ЄС на Близькому Сході, зокрема в підтримці палестино-ізраїльського мирного
процесу та врегулювання іранського ядерного питання. Також на порядку денному
було також питання про міграцію.

ВЗАЄМИНИ – Прем’єр-міністр Румунії
Віктор Понта і його сербський колега Александар Вучич, в
п’ятницю в Белграді обговорили стан впровадження проектів
співпраці, узгоджених в ході тристоронньої зустрічі в Крайові
(на півдні Румунії), в першій половині цього року, а також тему напливу біженців в Європу, повідомила
прес-служба уряду. Особливу увагу було приділено
проектам у сфері енергетики, транспорту та регіонального розвитку. Прем’єри
вирішили, з іншого боку, продовжити спільні зусилля у сфері запобігання та
боротьби з торгівлею людьми на регіональному рівні і брати до уваги
загальноєвропейські ініціативи для ефективного управління кризою біженців.

ІММІГРАЦІЯ
– Перевезення незареєстрованих прохачів притулку до австрійського кордону з
Угорщиною демонструє провал міграційної політики ЄС, – заявив у суботу глава
зовнішньополітичного відомства Угорщини Петер Сіярто після прибуття в
Люксембург, де міністри закордонних справ країн ЄС обговорять кризу з іммігрантами.
Після кількаденних протестів і хаосу, вчора угорський уряд виділив десятки
автобусів для перевезення мігрантів зі столиці Будапешта до австрійського
кордону, а інші кілька тисяч біженців потрапили в цю країну раніше. Австрія і
Німеччина дали згоду впустити до себе тисячі мігрантів, але глава австрійського
МЗС Себастьян Курц, заявив, що перевезення мігрантів на автобусах з Угорщини до
кордону з Австрією показує базар, створений в Європі кризою з мігрантами. За
оцінками австрійського МВС, у суботу в Австрію прибудуть близько 10.000
мігрантів. З іншого боку, канцлер Німеччини Ангела Меркель заявила, що її країна може впоратися з рекордним припливом біженців та мігрантів в цьому році,
не збільшуючи податки і не ставлячи під загрозу баланс бюджету, – повідомляє
агентство Рейтерс. З огляду на відносно ліберальне законодавство про надання
притулку і щедрі бонуси, більшість
біженців з країн Близького Сходу та економічні мігранти з Південно-Східної
Європи намагаються потрапити саме до Німеччини, відзначає агентство. У серпні
до Німеччини приїхали приблизно 100 тисяч біженців, а у поточному році
Німеччина очікує до 800 тисяч біженців та шукачів притулку, в чотири рази
більше, ніж торік.

МУЗИКА
– У Бухаресті триває Міжнародний фестиваль класичної музики імені Джордже
Енеску. Сьогодні програмою заходу передбачено сольний виступ на фортепіано
американського музиканта Мюррея Перайї, а в категорії Великі оркестри світу
на головній сцені фестивалю виступить Дрезденська державна капела під
управлінням німецького диригента Крістіана Тілеманна. До 20 вересня більше 3000
румунських та іноземних музикантів зі світової еліти класичної музики
виступатимуть на сцені фестивалю ім. Джордже Енеску, однієї з найпрестижніших
подій у своєму роді в Європі. Цього року на фестивалі присутні чотири із кращих
оркестрів світу – Амстердамський Королівський оркестр Консертгебау, Берлінський
філармонічний оркестр, Віденський філармонічний оркестр та Лондонський
симфонічний оркестр, останній виступить під керівництвом відомого румунського
диригента Іона Маріна. До 20 вересня в рамках фестивалю пройдуть 58 концертів у
залах, а також багато інших заходів під відкритим небом.

КІНО – Сьогодні у Венеції відбувся показ дебютного повнометражного фільму італійського режисера Валеріо Адріано Банат (Поїздка), в розділі Тиждень критики» 72-го Венеціанського міжнародного кінофестивалю, який триватиме до 12 вересня. Це історія молодої пари, що перебуває в кризовому періоді життєвого циклу. Клара щойно вийшла з довгострокових відносин і ось-ось втратить свою роботу, а Іво безробітний, якого розчарування підштовхує до радикального вчинку. Фільм розповідає історію еміграції в протилежному сенсі звичайним реаліям: не з Румунії до Італії, а навпаки, у пошуку роботи і щастя. Одну з головних ролей виконує румунський актор Штефан Вельнічук. Кінострічка знята у співпраці з Болгарією, Румунією і Македонією.

ФУТБОЛ – Збірна Румунії з футболу, в рамках відбірного
циклу до Євро-2016, завершила нульовою нічиєю черговий матч на виїзді проти
збірної Угорщини. Унаслідок цього результату румунська команда поступилася
першим місцем в групі F збірній Північної Ірландії, яка перемогла команду Фарерських островів з
рахунком 3:1. У понеділок румунська збірна зіграє вдома з командою Греції, яка
посідає останнє місце в групі, а Північна Ірландія прийме Угорщину. В останній раз Румунія
вийшла у фінальну частину Чемпіонату Європи з футболу у 2008 році, але не
пройшла груповий етап.

ТЕНІС – Друга ракетка світу, румунка Сімона
Халеп сьогодні ввечері змагатиметься з американкою Шелбі Роджерс за вихід в 1/8
фіналу Відкритого чемпіонату США з тенісу, заключного турніру року з серії
Великого шолома, який проходить в Нью-Йорку. У п’ятницю ввечері
румунський тенісист Хорія Текеу та його партнер Жан-Жульєн Ройєр з Голландії вдало дебютували в чоловічому парному розряді престижного тенісного турніру, обігравши
німецько-австрійську пару Андре Бегеманн/Олівер Марач. А в жіночому парному розряді румунки Ірина Бегу/Ралука Олару зуміли пробитися до 1/8 фіналу US Open після
перемоги над іспанським дуетом Гарбін Мугуруса/Карла Суарес-Наварро.

У неділю в Бухаресті розпочався Міжнародний
музичний фестиваль імені Джордже Енеску, одна з найпрестижніших подій у своєму
роді в Європі. Протягом трьох фестивальних тижнів меломани матимуть змогу
насолодитися живою музикою. Цього року в ньому візьмуть участь більше 3000
румунських на іноземних музикантів.

Упродовж майже місяця на сценах фестивалю
виступатимуть Симфонічний оркестр Сан-Франциско, Ізраїльський симфонічний
оркестр під керівництвом відомого диригента Зубіна Мети, Віденський
філармонічний оркестр, Мюнхенський оперний оркестр, Дрезденська державна
капела, Лондонський симфонічний оркестр,
Санкт-Петербурзький державний академічний симфонічний оркестр, Філармонічні
оркестри Монте-Карло та Амстердама.

Фестиваль імені Дж.Енеску буде існувати і є
частиною нашої національної ідентичності, – заявив міністр культури Іонуц Вулпеску
на офіційному відкритті культурного заходу. «Фестиваль ім. Джордже Енеску народився
в несприятливі часи, розвинувся, пройшов крізь важкі випробування і знегоди, досяг
зрілості і продовжує існувати. Його могутність і важливість спричинені саме
цією довготривалістю. Це наш обов’язок перед Енеску, і перед Румунією, адже
фестиваль став частиною нашої ідентичності як нації.»

Цьогорічний фестиваль у неділю ввечері відрив
Молодіжний оркестр Румунії, що складається з кращих молодих румунських
музикантів, які виконали Румунську рапсодію № 1 Джордже Енеску у супроводі хору
Філармонії їм. Джордже Енеску і Дитячого хору Румунського радіо. Очолив оркестр відомий естонський диригент Крістіан Ярви.

Якщо відкриття фестивалю стало ще одним
моментом молодості, надії та перспективи румунської музики, то виступ у залі Румунського
Атенеуму з серії «Концерти опівночі» Національного камерного хору імені Маріна Константіна
став підтвердженням високого професіоналізму румунської музичної класики.

Перший вечір Міжнародного фестивалю їм. Джордже
Енеску практично підтверджує слова диригента Крістіана Ярви: «Культура є
політичною платформою, насправді усе дуже просто. Якщо ви хочете зробити Румунію
великою країною, робіть це за допомогою культури.»

Культура буде поширюватися не тільки в залах
фестивалю, а й в ефірі Румунського радіо, яке транслюватиме наживо 36
концертів, а решта будуть записані і вийдуть в ефір на наступний день після їх
проведення.

Фестиваль проходить під патронажем Президента
Румунії. До речі глава румунської держави Клаус Йоханніс з дружиною налічувалися
серед присутніх на концерті Молодіжного оркестру Румунії.

Фестиваль
ім. Джордже Енеску, що проводиться щодвароки, був заснований в 1958 році на
знак визнання надзвичайно важливих заслуг перед музикою видатного румунського скрипаля
і композитора. У 1971 році комуністичне
керівництво Румунії вирішило припинити фестиваль, але після падіння
комуністичної влади у 1989 році цей захід було відновлено.

МОВА – З нагоди Дня румунської
мови – 31 серпня, міністр з
питань зв’язків з румунами зарубіжжя Ангел Тилвер звернувся
із посланням, в якому зазначає, що румунська мова є стрижнем ідентичності румунського народу,
мовою великої культури в Європі. Є мовою румунів, які працюють, навчаються, проводять дослідження, займаються бізнесом. Усіх
цих людей, – зазначає міністр, – румунська мова спонукає зближуватися і створювати
громади. День румунської мови, – за словами міністр у своєму посланні, – є
святом Румунії та румунів, тих, хто відчуває румунською і хто безнадійно
закоханий у красу румунського народу

ВИКРАДЕННЯ – Румунська
влада підтвердила, що чоловік у
кадрі з відеозапису ісламістів, оприлюдненого в Інтернеті є громадянином Румунії. На
відео він повідомляє, що був викрадений радикальним угрупованням в Буркіна-Фасо
і просить врятувати його. У МЗС Румунії повідомили, що спеціально створений кризовий
штаб в даний час перевіряє достовірність запису та розглядає дії, що мають бути
вжиті для вирішення ситуації румунського заручника. ЗМІ повідомляють, що гірничодобувна
компанія, на яку він працював оголосила про його викрадення ще в
квітні, але перший відеозапис, на якому видно що заручник живий був поширений у
суботу. До складу кризового штабу входять представники міністерств
закордонних справ та оборони, спецслужб і Адміністрації Президента.

ТЕРОРИЗМ -
Після екстреної наради, що відбулася в Парижі, французький міністр внутрішніх
справ Бернар Казаньєв, докладно представив заходи, узгоджені державами-членами
Європейського Союзу щодо підвищення безпеки залізничного транспорту після стрілянини
минулого тижня у швидкісному потязі, що їхав за маршрутом Амстердам-Париж. Йдеться
про перевірку документів пасажирів, зокрема обов’язкове проведення візуального контролю.
Крім того, багаж буде перевірятися як на вокзалах, так і в поїздах. Будуть
створені спільні патрулі, що складатимуться з офіцерів безпеки з різних країн,
які забезпечуватимуть безпеку залізничного транспорту, – додав французький
міністр. Марокканця Аюба Ель Каззані, який влаштував стрілянину у потязі, звинувачують
у підготовці та спробі здійснення теракту. Нападник був озброєний автоматом
Калашникова, дев’ятьма зарядженими магазинами, автоматичним пістолетом та ножем. Марокканець без проблем придбав
квиток на швидкісний потяг, в якому відкрив вогонь по пасажирах, але був швидко знешкоджений
трьома американськими туристами.

МУЗИКА – Протягом наступних трьох тижнів в Бухаресті пройде найважливіша культурна подія Румунії – XXII-й Міжнародний фестиваль ім. Джордже Енеску. Цього року в ньому візьмуть участь більше 3000 румунських на іноземних музикантів. Упродовж майже місяця на сценах фестивалю виступатимуть Симфонічний оркестр Сан-Франциско, Ізраїльський симфонічний оркестр під керівництвом відомого диригента Зубіна Мети, Віденський філармонічний оркестр, Мюнхенський оперний оркестр, Дрезденська державна капела, Лондонський симфонічний оркестр, Санкт-Петербурзький державний академічний симфонічний оркестр, Філармонічні оркестри Монте-Карло та Амстердама. За словами організаторів фестивалю, що утверджує творчість великого румунського композитора Джордже Енеску, з 30 серпня по 20 вересня пройдуть 58 концертів у залах, а також багато інших заходів під відкритим небом. Радіо Румунія транслюватиме наживо 36 концертів, а решта будуть записані і вийдуть в ефір на наступний день після їх проведення. Крім того, під час фестивалю видавництво «Каса Радіо» випустить п’ять альбомів.

СТАТИСТИКА
– Середньорічна чисельність постійного населення Румунії залишається нижче 20
мільйонів осіб. Це випливає з даних,оприлюднених у п’ятницю Національним
інститутом статистики. Станом на 1 січня поточного року чисельність постійного
населення Румунії становила 19.861.000 осіб, що на 85.900 осіб менше порівняно
з тим же періодом попереднього року. На думку експертів, основною причиною
цього зниження є негативний природний приріст. Міське населення становить
53,8%, сільське – 46,2%. Жінки складають
більшість населення – 51,1%, водночас спостерігається тенденція демографічного
старіння населення, зокрема на 300.000 осіб зріс розрив між населенням у віці
65 років і старше та молодими людьми у віці 0-14 років. Дослідження також
показує, що Румунія продовжує бути країною еміграції – минулого року кількість
емігрантів перевищила кількість іммігрантів на 42.000 осіб.

КНИГА – Минулими днями Румунія вперше взяла участь у Міжнародному книжковому ярмарку
в Пекіні, зі стендом Румунського інституту культури. За словами організаторів,
культурні заходи, проведені румунською стороною були задумані таким чином, щоб представити
як літературну спадщину Румунії, так поточний стан в літературній та видавничій
сферах країни. Міжнародний книжковий ярмарок в Пекіні є найважливішою профільною
подією в Китаї. За словами директора Генерального директорату Румунського інституту
культури за кордоном Іоани Дреган, 31 серпня у Пекінському університеті
іноземних мов пройдуть дві очікувані з цікавістю події: конференція, присвячена
Дню румунської мови і офіційне відкриття бібліотеки Румунського інституту культури
в Пекіні.

ТОРГІВЛЯ ЛЮДЬМИ – Троє
громадян Румунії були затримані в суботу в Угорщині за підозрою в торгівлі
людьми. Наразі вони знаходяться під арештом будапештської поліції, повідомляє
румунське міністерство закордонних справ. МЗС також зазначає, що 26 серпня в
Угорщині були затримані 26 румунських громадян за звинуваченням у торгівлі
людьми. Поки що жоден із них не просив консульської допомоги.

Якщо вас приваблює урок живої історії чи вам цікаво побачити, як жили й боролися ваші пращури, ви можете це зробити з весни до осені на заходах типу історичної реконструкції, які проходять в багатьох місцях країни.

Ми запросили Андрея Погечаша, заступника голови асоціації Терра Дачіка Eтерна з Клуж-Напоки розповісти нам про історичну реконструкцію чи reenactment, як називається цей тренд на міжнародному рівні: “Ідея дуже давня. Першими, хто зробив історичну реконструкцію чи reenactment, були римляни періоду Римської імперії, коли проводили в амфітеатрах як Колізей реконструкцію битв з римської історії. Професійна реконструкція розпочалася в ХХ столітті і розвинулася особливо в другій половині ХХ століття, коли різноманітні організації, асоціації почали робити костюми для певних періодів, певного географічного ареалу, і наприкінці століття ця реконструкція зявилася і в нашій країні. Перші асоціації зявилися на рубежі двох століть і двох тисячоліть. Оригінальна ідея не наша, все розпочалося як експеримент, зроблений як людьми, які захоплювалися Римською імперією, даками, так і істориками, і в 2007 році зявилася асоціація Терра Дачіка Eтерна. Спочатку це була група римлян, але звичайно, що група лише римлян не могла існувати, тож ми вирішили зробити й даків, тому що ніхто не має групи історичної реконструкції для даків. І так виникла Терра Дачіка Eтерна – група, до складу якої спочатку входили даки й римляни, а пізніше до нас приєдналися наші брати секеї, які мають гурт сарматів.

Війська тренуються в майстернях у Клужі чи на фестивалях. Відомі битви можуть розгортатися таки перед вашими очима. Це дії по відновленню й надзвичайний досвід, де ви можете побачити в дії історичних героїв. Андрей Погечіаш розповів нам, які фестивалі Румунії нам можна відвідати: В країні є декілька досить великих і важливих фестивалів, одним з них є Фестиваль дакських фортець, організований владою повіту Алба, мабуть, на даний момент це найбільший фестиваль Румунії. Все в Алба-Юлії (місто в центрі Румунії) організовується Римський фестиваль, який проходить зазвичай весною, він відкриває змагальний сезон. А ще є фестиваль із Залеу та фестиваль з Пороліссум, в Селажі (повіт в північно-західній Румунії, античний фестиваль Томіс з Констанци (найбільше місто-порт на сході Румунії) та фестиваль Дакфест, який організовуємо ми, Терра Дачіка Етерна, в повіті Хунедоара (центрально-західна частина Румунії). Минулого року він був уперше організований в Сімерії, поблизу Гура- Уроюлуй – це надзвичайне місце, найкраще для античного фестивалю. Це біля підніжжя величезної скелі під назвою Магура Уроюлуй, її вершина дуже схожа з дакською кучмою. Біля підніжжя скелі є дуже великий травяний схил, де можна розмістити табори, проводити майстерні, можна зробити простір для битв і публіка уміщається поруч з нами дуже добре. Минулого року була надзвичайно велика публіка. Цього року ми стараємося зробити ще більший фестиваль, ніж минулого року, де буде більше діяльностей, більше гуртів, і, сподіваємось, що й публіка буде чисельнішою, ніж минулого року. А ще ми сподіваємось зробити фестиваль традицій в Хунедоарі, тому що там був центр дакського королівства. Ці місця треба увічнювати такою діяльністю.

Зазвичай фестиваль триває приблизно три дні, як сказав нам наш співрозмовник. Починається у пятницю, в цей день розкладають табори, з палатками, майстернями, місцем для вогнища: Виймається все обладнання, деякі з них кладуться на стійки, інші беруть собі учасники. Зазвичай в суботу й неділю, коли фестиваль в самому розквіті, ми проводимо вранці діяльність з публікою, особливо в майстернях, а від обіду розгортаються найбільш оцінені публікою битви, які тривають до трьох годин, залежно від сценарію. Ролі досить добре встановлені, тому що одні є завжди даками, інші – римлянами чи сарматами. У військах кожен точно знає, ким є: один є комендантом, інший – благородним, інший – ремісником, ще інший – лучником; кожен має своє місце в бойовому порядку, кожен дуже чітко знає, що має робити, а головна річ, яку треба робити, – це слухатися наказів коменданта. Можливо, це здається грою, витівкою 30-40-річних дітей, але під час боротьби не легко чути, наші битви справжні, ми маємо металеву зброю, деревяні щити з металевими краями, шум досить великий, адреналін починає бурлити і в певний момент ти вже не чуєш наказ коменданта, тобою заволодіває битва, те ти входиш в образ ворога, і є моменти, коли ти входиш в образ героя.

А потім публіка відвідує табір, приміряє костюми, зброю, просить пояснень чи бере участь у цивільних майстернях. Відвідувачі можуть спробувати дакські чи римські обладунки, можуть побачити, як діє зброя, і все це реконструйовано з точністю за автентичними історичними моделями. Все-таки, для уникнення нещасник випадків відвідувачі не можуть брати участь у битвах. Але для маленьких проводяться інструкції й невеличкі битви з деревяною зброєю.

І так як перший фестиваль проходить на початку травня, нам не залишається нічого іншого, як запросити вас простежити за Хунедоарою, де проходитиме цьогорічний римський фестиваль, перший із серії фестивалів історичної реконструкції Румунії.

Три світові рекорди та один
національний були встановлені на 23-му Фестивалі середньовічного мистецтва,
який пройшов в місті Сігішоара, центр країни. Організатори хотіли кожного дня
фестивалю встановити новий рекорд, який би ввійшов до знаменитої Книги рекордів
Гіннеса. Йде мова про Прапор лицарів, найдовшого прапора зробленого під час
середньовічного фестивалю, довжина 25 метрів, про найбільшого декоративного
меча та про найбільший круглий пиріг діаметром 20 метрів.

Про Меч титанів розповість директор з
технічних справ фестивалю Дан Гліга: Меч був зроблений із сталі, має довжину
453 сантиметри, ширина леза 20 сантиметрів, товщина – 2 сантиметри, вага 135
кілограмів. За словами Дана Гліги, Меч титанів, який залишиться у
фортеці Сігішоара, одній з небагатьох населених фортець Європи, входитиме до
проекту Середньовічна Сігішоара – перший середньовічний фестиваль в Румунії, який
встановлює світові рекорди. У неділю, був встановлений ще один рекорд,
найбільша народна маска довжиною майже 6 метрів і шириною 3 метри. Маску зробив
народний майстер Василь Чокирлан з повіту Нямц.

Великий парад, в якому взяли участь
більше 300 лицарів, паночок, трубадурів з Румунії, Болгарії та Угорщини відкрив
фестиваль, який цього року пройшов під гаслом Менестрелі і трубадури – п’ять
століть середньовічної музики і театру. Протягом чотирьох днів на вулицях
і площах Сігішоари відбулися концерти, театральні вистави, середньовічні
анімації, в яких виступили 12 музичні колективи з Румунії та Угорщини,
представники 7 лицарських орденів і 11 театральні колективи.

Крім стрільби з лука,
лицарських боїв, танців та музики менестрелів, цьогорічною атракцією фестивалю
були середньовічні фарси, в яких зіграли актори Театру Схема. Щорічно,
Фестивалі середньовічного мистецтва залучає більше 20.000 відвідувачів з країни
та з-за кордону.

Через програму 22-го Міжнародного театрального фестивалю в Сібіу його директор, актор Константін Кіріяк, дотримався свого слова: продовжувати зростати МТФС не тільки кількістю подій, акторів, глядачів, а й особливо його якістю. На протязі 10 днів м. Сібіу перетворилося на величезну сцену для 2673 акторів та гостей із 70 країн світу, які представили 427 заходів, на яких зібралося в середньому 65 тисяч глядачів на день.

Одним з моментів, який відзначив фестиваль, була прем’єра вистави Натан Мудрий – спільне виробництво Національного театру ім. Раду Станки з Сібіу та Schauspiel Stuttgart у режисурі Арміна Петраса. Ця вистава є не просто постановкою тексту Лессінга, як відмітила й актриса Офелія Попі: Вона піднімає дуже актуальні теми. І для мене було сюрпризом те, як він прочитав текст, не маніпулюючи ним і не змінюючи жодним чином. Він висунув на перший план ідеї, які турбують нас і в наші дні, пов’язані з релігією, політикою, а також людські теми як: що означає бути батьками, що означає кохання, що означають відносини між людьми. Це вистава, яку мені було б дуже приємно побачити і з зали, тому що вона піднімає багато запитань і не залишає тебе незміненим.

У розподілі вистави – румунські й німецькі актори, які грають і румунською, й німецькою, й англійською, а незабаром вистава буде представлена у Штутгарті й Осло.

Інша вистава, яка протримала публіку в залі впродовж близько 3 годин, майже до півночі, була вистава Джорджа Таборі Моя боротьба, поставлена на сцені режисером Александру Дабіжа з Клузького Національного театру. Моя боротьба є антинацистським фарсом, піснею свободи автора, він сам будучи нацистською жертвою. Йон Карас грає роль Шломо Герцля, старого єврея, який приймає у своєму притулку молодого хлопця на ім’я Гітлер, що приїхав до Відню на навчання в Академії образотворчих мистецтв. Текст дуже тобі допомагає, тому що він дуже добрий. Це чорна комедія, трагіко-комічний фарс. Таборі втратив у концтаборах майже всю сім’ю і вирішив, що єдиний спосіб, через який цей текст може відплатити, якщо можемо так висловитися, це гумор. А потім за текст Таборі взявся Александру Дабіжа, який, як усі добре знають, не є строгим, скованим та закляклим, а навпаки, він дуже молодий у думках і грайливий. Потім прийшла Ада, ми, гурт із Клужу, які знаходимося зараз в доброму періоді й досить добре підготовлені до комедії, і я не мав дуже багато роботи. Коли я взявся за текст, не знаючи нічого про Таборі раніше, я оторопів. Я сміявся, придушував сміх, знову сміявся, знову придушував… Добре мати це відчуття каруселі. Мабуть, не можна піти повністю нормальним після цієї вистави ні як актор, ні як глядач. Я працював над нею з дуже великим задоволенням. Ця роль дуже мені дорога і я намагаюся якось залишитися підвішеним, але стоячи на ногах, на цій тонкій нитці, в цьому балансі між комедією й драмою.

Три жінки, три покоління, три стилі життя: бабуся, мати й дочка. Що означало бути євреєм 50 років тому в комуністичній Німеччині і що означає бути ним у сьогоднішній Німеччині? Питання про ідентичність, приналежність та батьківщину досліджені у виставі Мамелошн – мова, на якій порозуміємося всі (Mother tongue Mameloschn/ Muttermale Fenster blau), представленій у перший день фестивалю Німецьким театром з Берліну. Ульріх Бек, драматург Німецького театру з Берліну: Ми були щасливцями мати цей текст, тому що вважаємо, що текст дуже важливий для Берліну і для історії людей, які проживають у цьому місті. І не лише через цю історію євреїв, а й через історію стіни. Гадаю, що як берлінським глядачам, так і румунським сподобалися жарти, відносини між дочкою, матір’ю й бабусею. Ми завжди маємо відчуття, що проблеми, які постають між ними, але й їхня прив’язаність та спілкування, дуже близькі глядачам. Гадаю, що політичні та соціальні зв’язки між людьми й політичною системою є дуже важливою темою для сучасного театру. Політична ситуація пов’язана з людьми, з тим, як вона впливає на їхнє життя.

Танцювальні вистави вже давно є великою привабою Міжнародного театрального фестивалю з Сібіу. Дервіш є перформенсом, створеним і інтерпретованим Зією Азазі, він став однією з найгарніших цьогорічних танцювaльних вистав. Сформований на сучасному танці, Зія Азазі повернувся до свого коріння набагато пізніше, приблизно в 30 років. А Дервіш – танець монаха хоча й здається традиційним, є, скоріше всього, універсальною виставою. Для Зії, коли він танцює, найважливішим є те, як створюються зв’язки між внутрішньою і зовнішньою реальністю. Якщо розблокуєш канал між цими двома світами, вся внутрішня інформація потрапляє у зовнішню реальність і навпаки, зовнішня інформація надходить до тебе. Якщо тобі вдається це зробити, тоді ти отримуєш свободу руху. Завдяки цій теорії, коли я займаюся перформенсом – я просто-напросто шукаю той духовний стан. Шукаю шляхи очистити свій розум, тіло, готую себе для публіки. Коли я піднімаюся на сцену, то роблю це з цією метою. Звичайно, важливо й показати свої здібності, розказати про власне бачення та хореографічний підхід… Але найважливіше бути реальним на сцені, поєднати ці два світи. І гадаю, що це діє в цій виставі завдяки трансу, завдяки містичному напрямку, повторенню, прогресивним варіаціям різних рухів. Все це допомагає мені бути навіть більш реальним і трансцендентним. Тому не важливо, де я представляю свою виставу. Публіка розуміє. І ефект завжди позитивний, як ви могли побачити й у цій виставі, з Румунії.

З настанням літа, коли атмосфера запрошує всіх нас
до прогулянок і день є досить довгим, щоб дозволити зробити це не кваплячись,
місто починає, так само, показувати свої найкращі приховані скарби. Протягом
декількох років, в столиці, особливо влітку, проходять вуличні фестивалі, такі
як «Жінки на Матасарь, насправді ярмарка дрібних торговців і ремісників,
що проходить на одній з вулиць Старого Бухареста: вулиці Mатасарь.

Протягом
декількох днів, на початку червня, вулиця закрита для автомобілів і повернута
пішоходам, для того щоб, перетинаючи місто пішки, мешканці Бухареста краще
ознайомилися би з ним. Юліан Векерян, організатор фестивалю Жінки на
Матасарь вважає, що таким чином, Бухарест стане містом людей, не тільки
автомобілів. Послухайте його: Просто-на-просто ми намагаємося зібрати спільноту
разом, щоб люди пригадали собі, що вони не є тільки пересічними людьми, що
живуть на одній вулиці, а утворюють громаду. У XIX столітті, мешканці вулиці
були дуже об’єднаними між собою. У районній корчмі, у церкві та в громадській
лазні люди збиралися і обмінювалися думками. Точно так же, ми намагаємося
відродити дух громади, за допомогою якого люди можуть створювати гарні речі
разом.

Уже вп’яте, міський фестиваль
Жінки на Матасарь пропонує, окрім дружньої атмосфери, концертів на
відкритому повітрі, ремісничих виробів для продажу – від одягу, ювелірних і
косметичних виробів до продуктів харчування, – але також інформацію про те, як
можна допомогти своїм сусідам через НУО. Все це не тільки, щоб пробудити дух
громади, а й забезпечити іншу репутацію вулиці, яка в роки 1990 – 2000 рр.
отримала сумну репутацію, пов’язану з проституцією, яка практикувалася в
будинках на вулиці Матасарь. Але ця вулиця має іншу історію, яку Румунська
асоціація з питань культури, освіти та нормальності пропонує столичним жителям
відкрити, прогулюючись по ній пішки. В ході Фестивалю Жінки на
Матасарь вищенаведена асоціація організовує прогулянки по старому
передмісті, в яких представлена і історія зони, однак живим завдяки своїм
деяким будівлям.

Але що відбувалося у минулому на цій вулиці, дізнаємося від Крістіана Андрея Йосипа, члена
Румунської асоціації з питань культури, освіти та нормальності: Історія
передмістя Матасарь є давньою. Вулиця є дуже старою, засвідченою в документах
від 1770 року. Назва вулиці походить від колишніх торговців шовку. Вулиця та
прилегла її територія набули поганої слави після революції, зокрема, через
проституцію і торгівлю наркотиками. Ідея цього фестивалю саме від цього й
рушила: від відродження зони, щоб показати, що можна змінити погляди,
менталітет і навіть звички.

Якщо
у східній частині Бухареста локалізована й найбільша частина ранньої історії
міста, ані про північну частину міста не можна забути. Нещодавно, студенти
Університету архітектури та містобудування разом зі Спілкою архітекторів закликали всіх бажаючих ознайомитися з
ізольованим районом столиці, розробленим в стилі американського передмістя – під назвою Букурешті Ной (укр.Новий
Бухарест)… . Все почалося в кінці XIX століття, коли адвокат Ніколає
Базілеску розділив свій земельний маєток на ділянки, які потім продав за
низькими цінами тим людям, які бажали збудувати собі будинки неподалік від
столиці. В результаті цього виник мальовничий район, що хоча він подібний на
американське передмістя, є все таке сумішшю між міським і сільським.

Специфіка
та історія зони представлені теж протягом декількох довгих прогулянок,
невтомними членами Румунської асоціації з питань культури, освіти та
нормальності. Едмонд Нікулушке про район Букурешті Ной (укр. Новий Бухарест) та
Ніколая Базілеску: Новий район повинен був мати все: церкву, школу, парк і
т.д. Базілеску швидко продав земельні ділянки, побудував чотири заводи, які б
економічно підтримували тутешню громаду. Цегельний завод, наприклад, ніколи не
мав прибутку, бо його було збудовано виключно для будівництва будинків
мешканців району. Була збудована навіть приватна залізнична лінія, що
пов’язувала цей район із Старим містом. Плани сім’ї Базілеску були великими,
але не всі вони були доведені до кінця, тому що доля цієї сім’ї була зламана
після приходу комуністів до влади.

Але
ця доля не була зламана, перш ніж дати столиці новий район. Архітектор Тудор
Еліан описує його нам: Специфікою району є нормальність. Це будинки, що
виглядають дуже характерно для Бухареста: будиночки з декількома кімнатами,
садком біля хати, для овочів або для
квітів. Нічого такого вражаючого. Цей тип будинків є скоріше специфічним
для мешканців столиці, які проживають тут протягом кількох поколінь, ніж тих,
які недавно переселилися з села, які швидко модернізуються і очікують на щось
інше від столиці.

І
хоча цей тип проживання все ще існує, йому загрожує модернізація. Щоб показати
цю небезпеку, студенти Факультету Архітектури зорганізували фотовиставку прямо
у дворі типового будинку району Букурешті Ной. Про специфіку виставки, на цей
раз, розповідає архітектор Тудор Еліан, координатор студентів: Повільно,
наші плани переросли від шкільного проекту на проект, який прагне прийти на
допомогу Асоціації Рятуйте райони Демероая та Букурешті Ной, яка бореться в суді
у зв’язку з декількома беззаконнями, що відбуваються в цих районах. Йдеться про
побудову незаконних або таких, що не відповідають дозволам на будівництво,
будинків. Ми зробили, в цьому контексті, невелику фотовиставку, що показує
звичайний характер архітектури та дуже приємну атмосферу в районі. Виставка,
також, пропонує ряд альтернативних проектів для нових будівель, проектів, які
починаються з глибокого знання мешканців району і які мають в основі архітектуру вже існуючих тут будинків.

Виставка
Проживання в районі Букурешті Ной супроводжувалася протягом
декількох днів джазовими концертами, виступами та дискусіями, які пройшли у
дворі типового будинку цього району.

В
період із 7 по 13 червня у Тімішоарі пройшов відділ ФЕСТ фестивалю ФЕСТ
ФРД (Європейський фестиваль вистав
Тімішоaра – Фестиваль румунської драматургії), організований Тімішоарським
Національним театром. Модуль ФЕСТ є, як підказує і його акронім, святом театру
і діалогом між громадянином і виставою незалежно від того, чи йде мова про
вуличну виставу, чи виставу в приміщенні. Доповнений і декількома виставами
сучасної румунської драматургії, ФЕСТ прийшов із дивовижною пропозицією вистав,
проведених під відкритим небом.

Режисер
Ада Хаусватер, менеджер Тімішоарського Національного театру: ФЕСт залишається
під знаком ФЕСТ-ФРД, як і ФРД був під знаком ФЕСТ-ФРД. Ми не робили суворого й
строгого поділу, а спробували поєднати їх. Якщо в самому розпалі ФРД ми мали
Art of Ageing, то зараз маємо між європейськими вуличними виставами й виставу Dreamscape, маємо декілька вистав у системі
установки, як Медіо Монте за румунською драматургією. Врешті-решт, ФЕСТ-ФРД
разом створює образ румунської драматургії в контексті європейської драматургії
й сукупності усіх вистав. Щороку нашим інтересом є визначити наше місце на
європейській карті і подивитися, наскільки далеко дійшли наші мистецькі зусилля
через цю соціальну перспективу. Гадаю, що ФРД дуже чітко проілюстрував це. А
Медіо Монте є особливою сучасною установкою, це трамплін для театру
майбутнього.

Медіо
Монте, перформенс-установка Муніципального театру з м. Бая Маре, здійснює
зустріч між театром, музикою й візуальним мистецтвом, тому що, як каже режисер
Міхаела Панаінте: У наші часи театр не може жити один. Ми зробили зв’язок між
живописом, музикою й театром. Театр як рух. Звук як імпульс для руху. Ці
мистецькі середовища допомагають створити тотальний театр.

Рушаючи
від тексту драматурга Мар’яна Ілі й маніфесту художника Мірчи Бокіша, доповнені
сцетнографією Гельмута Штурмера, Міхаела Панаінте хоче повідомити глядачам, що
наша внутрішня свобода залежить від нашого вибору: Ми кажемо, що ходимо в
музей, в оперу, в театр. Ми етикетуємо й зараховуємо до категорій. Гадаю, що в
столітті, в якому ми живемо, ми не можемо жити в різних категоріях. Художники з
художниками, музиканти з музикантами, люди театру між собою. Вони повинні
зустрітися і розвинути нові форми, відкрити нові вираження. Свобода мистецтва
залежить від пізнання, самопізнання. Ти не можеш бути вільним, якщо не знаєш,
не розумієш самого себе. Тому що ти не розумієш поняття свободи.

FEST -
Європейський фестиваль вистав Тімішоaра – означає, в першу чергу, вуличні
вистави, тому що, як гадає Ада Хаусватер, ці вистави зводять людей докупи і
викликають емоції, відкриття до театру, мистецтва, культури взагалі. А вуличною
виставою, яка відкрила відділ ФЕСТ, стала вистава Вишневий сад за Чеховим,
створена Львівським театром Воскресіння з України. Це вистава зображень і
уяви, повна динамізму, про яку Ярослав Федоришин, артистичний директор
компанії, зізнався: Вишневий сад, з моєї точки зору, є найкращою виставою
Чехова. Мені здається, що у цій виставі зібрано все: від дитинства і до смерті.
Нам хотілося показати це на вулиці, тому що завжди все продається й купується,
і в житті у всі віки ця торгівля
існувала. І мені здається, що тут торгують і забувають про душу й про життя,
яке капає, як крапля води, а
виявляється, що воно вже й минуло, це життя, і ми його не вловили. Ось про це і
йдеться у нашій виставі. І мені особливо хотілося, щоб усі ці люди, всі герої,
коли є Сад – вони немов підносяться над цим садом, ми поставили їх на ходулі;
як біленькі метелики, вони теж торгують там, у висоті. У нас Сад не
рубається, як у Чехова, сокирою, а спалюється. Тому що для нас дуже
важливо, що є вода й вогонь. Це дві
стихії життя, які поглинають одна одну віками. Щось будується, потім згоряє,
потім все це затоплює вода і т.д.
Вишневий сад – це, як говорить Чехов, Нам здається, що все ще попереду, а
виявляється, що все у нас уже за спиною.

ФЕСТ-ФРД
2015 є одним із заходів, через які Національний Тімішорський театр підтримує
місто в його боротьбі за звання Європейської культурної столиці 2021. Ада
Хаусватер, менеджер театру: Ми маємо програму, присвячену розвитку цивільного
суспільства. Гадаю, що без культури та без реальної турботи про суспільство, в
якому живемо, ми не можемо говорити про розвиток, про цивілізацію. Культурна
столиця означає місто, яке має доведений потенціал для дослідження нових
реалій. Звичайно, є дуже багато міст, які братимуть участь зі всіма шансами.
Тімішоара має особливий дар, і не тільки завдяки багатоетнічній різноманітності,
а й завдяки факту, що тут панує цікавість і спосіб залишати речі відбуватися,
відмінне від інших міст. Тобто, існує це розуміння до людей, які говорять
різними мовами, до людей, які висловлюються по-іншому. Говорити мовою,
відмінною від інших, означає певним чином і бути іншим. Означає, що твій
співрозмовник повинен сприймати тебе відповідним чином. І це стається в
Тімішоарі. Як підтримуємо далі культурну столицю? З одного боку тим, що ми
маємо цю програму як визначення національної ідентичності в європейському
плані, а з іншого боку – тим, що через вуличну діяльність ми зводимо людей
докупи. Гадаю, що публіка може знайти для себе в різних нагодах спільну ціль.
Суспільство означає мати спільну ціль, коли ми зустрічаємося, коли маємо
спільність ідей, відчуттів, переживань, емоцій. Що театр і може зробити.

Захід, проведений вже уп’яте, пропонує собі дати можливість жінкам
висловитися в різних формах. Будь то їзда на велосипеді по різних маршрутах в
місті чи конкурси на вулиці, жінки з дітьми чи без дітей показують ще раз, ким
вони є, на фестивалі Жінки на Матасарі.

Ми запросили до мікрофона Юліана Векеряну, голову асоціації Бенева, якою є організатором цього фестивалю, розповісти нам, про що йде мова: Жінки на Матасарі – це фестиваль, який хоче розфарбувати місто, тому що
починає із зернятка правди, стосовно з яким про вулицю Матасарі говорилося
мешканцями Бухареста, що це вулиця з сумнівною репутацією. Це все стара
історія, тому що вулицю Матасарі населяють гарні люди, які вміють надати
цінності Бухаресту тим, що вони роблять, і ми прийшли на вулицю Матасарі лише
для того, щоб підкреслити це. Підкреслити це красою, мистецтвом, музикою та
великою енергією, яку приносять з собою люди, які приходять на Матасарі в ці
три дні. Починаючи з першого випуску, ми вийшли на вулицю святкувати заснування
громади, яка вірить у зміни і яка хоче більшого від сірого міста, яка хоче
розфарбувати його тим, що вміє робити найкраще: дати колір вулиці.

Якими були головні приваби фестивалю – дізнаємося все від Юліана Векеряну: Вулиці
належать місту, а місто – людям, тож люди приходять пізнати, в першу чергу, давні нетрі Матасарів, про
які цього року дуже гарно розповіли члени ARCEN – волонтери, які знають давню
історію Бухареста і які збирають декілька тисяч людей, щоб розповісти їм про
будинки з Матасарі. Ще ми віримо, що добра музика є тією, яка змінює місто, тож
маємо дуже добре обладнану сцену для концертів, потім звертаємося до дизайну,
графіки. Маємо й блошиний ринок та ярмарок з великою
кількістю об’єктів. Жінки на Матасарі є фестивалем, присвяченим жінкам, які
вірять, що вулиця є їхньою і вдень, і вночі, і не відчувають загрози міста,
коли йдуть вулицями міста незалежно від години.

Фестиваль Жінки на Матасарі зібрав на першому випуску максимум двісті
людей, декількох артистів та неурядових організацій, щоб дійти цього року до
майже 20 тисяч людей. Ми запросили Юліана Векеряну розповісти нам, які
асоціації приєдналися до заходу і що сталося протягом трьох днів фестивалю: Це
гарний захід, який відбувається, граючись. Окрім того факту, що на фестиваль
Жінки на Матасарі приходять дуже сильні організації, які займаються саме
соціальними проблемами жінок і намагаються запропонувати в ці два-три дні
декілька рішень, до нас приєдналися асоціація Free Румунія, асоціація Touch
Румунія, асоціація Визволення, асоціація Мати для матерів та багато інших.
Окрім цього, поточного року нашим головним партнером був ARCEN. Приєдналися і
дівчата зі Skirt Bike, які вважають, що місто треба завоювати педаль за
педаллю, тому що Бухарест у літні дні стає нестерпним у машині. Вони
пропонують дуже гарну альтернативу завоювати місто, поїхавши на велосипеді, що
означає й дуже багато екології, й дуже багато вільного часу. Окрім цих
організацій, нашим партнером був Театр Mignion, який був серцем цього
фестивалю. Театр Mignion є кокетливим
театром, який опинився посередині вулиці, із червоними стільцями, з виставами
високої якості. Окрім цього, центр традицій і культури Бухарестського муніципалітету
CreArt повірив у нас і надав нам підтримку в організації фестивалю.

Вулиця Матасарі переповнилася у ці три дні фестивалю багатьма гарними
людьми, як розповів нам Юліан Векеряну, додавши із задоволенням, що за п’ять
років фестивалю можна було побачити, що місто належить людям, а не машинам. І так як однією з приваб фестивалю були велосипедні тури, організовані
дівчатами з Skirt Bike, ми запросили приєднатися до нас Алексію Урсаке,
блоггера Skirt Bike та одну з організаторів, від яких ми дізналися, що на
фестивалі Жінки на Матасарі педалюють понад дев’ять сотень жінок. Skirt
Bike почав у 2010 році, тоді це була несмілива спроба. На першому заході були
присутні десь 50 дівчат. Сестри, які ініціювали цю ідею, подумали, чому б не
вийти нам, дівчатам, і сказати, що ми тут, щоб нас побачили й почули водії,
тому що ми знаємо, що жінки дещо стриманіші виїжджати по Бухаресту на
велосипеді через високий транспортний рух. Відтоді ми почали мати успіх, до нас
почали приєднуватися жінки різного віку, навіть з дітьми, із сім’ями, які їх
підтримують. Заходи Skirt Bike сконцентровуються в літні місяці, але ми
заохочуємо їзду на велосипеді протягом усього року. І хочемо показати, що можна
їздити на велосипеді без проблем і будучи елегантно одягненим, у діловому одязі.

Як і в
минулі роки, Skirt Bike спинився у лузі з парку Херестру, присвяченому
культурним заходам, де учасникам були вручені премії. Це був вдалий фестиваль,
який бажає залишатися в культурній пропозиції Бухареста і який в наступному
році підготує своїм учасникам інші сюрпризи.

Упродовж десятьох днів, близько 650 000 відвідувачів, понад 2500 митців з 70 країн, 427 концертів – що є рекордом в порівнянні з попередніми випусками-що відбулись в 67 приміщеннях: театральних залах, на міських майданах, у церквах та пабах. Такими є цифри цьогорічного Міжнародного театрального фестивалю в Сібіу, третій за обсягом і масштабністю в Європі після фестивалів в Единбурзі (Шотландія) і Авіньйоні (Франція). Це винятковий захід, як відзначив голова Фестивалю актор Константін Кіріяк, який значною мірою посприяв званню цього трансільванського міста, що в центральній частині Румунії, європейською столицею культури в 2007 році.

Цьогорічний фестиваль був справжнім марафоном подій.Артисти запропонували численній публіці відмінні театральні вистави, чудові моменти музики, танцю та найцікавіші вуличні концерти моменту, з гуртами з усіх континентів. Серед них нагадаємо Deutsches Theater, найвідоміший театр з Берліна, Національний театр з Брюсселя, Паризький Театр де ля Вілль вперше в Румунії, Токіо Метрополітен та Plasticiens Volants, які відкрили два рази Олімпійські ігри. Також на Міжнародному театральному фестивалі в Сібіу відбулись вистави та концерти в залах і під відкритим небом, зустрічі театральних шкіл, 17 цього року, конференції, семінари, виставки, презентації книг, покази фільмів і багато інших спеціальних заходів.

У рамках Фестивалю відбулась Біржа вистав, де більше 130 артистів, компаній та культурних менеджерів з 13 країн представили і просували майже тиждень свої продукції та проекти. Одним з почесних гостей Фестивалю 2015 року був видатний актор театру і фільму Клаус Марія Брандауер, котрий отримав зірку на Алеї слави. Глядачі мали можливість побачити у виставі режисера Петера Штайна, Остання стрічка Краппа.

Серед глядачів був також президент Клаус Йоханніс, колишній мер Сібіу. Президент зазначив, що була велика радість бачити, що Румунія перетворилася на культурний орієнтир в Європі, тому що в Сібіу під час фестивалю зустрічав людей з усіх куточків країни і Європи, Перед традиційними феєрверками вистава пані Джаніни Кербунаріу На продаж, яка отримала головний приз в цьому році і премію Театральної спілки Румунії, завершила Міжнародний театральний фестиваль в Сібіу, який вже готується до 23-го випуску в 2016 році.

Десять
старих і нових румунських фільмів були представлені на І-му Національному
кінофестивалі для незрячих. Захід, проведений у Бухаресті з 15 по 19 травня,
дав можливість незрячим та бажаючим отримати інший досвід побачити цілу низку
гарних фільмів.

Вони змогли подивитися кінострічки Аферім! румунського
режисера Раду Жуде, У вівторок, після Різдва – Раду Мунтяну, Білі ворота – Ніколая Марджіняну, Роксанн – Валі Хоті, Орден за честь та Позиція дитини,
обидва Келіна Петера Нетцера, За пагорбами – Крістіана Мунджіу, Про людей і
равликів – Тудора Джурджу, LoveBuilding – Юлії Руджіни та Америка, ми йдемо – Резвана Севеску.

Впродовж
п’яти днів фестивалю його газдами були кінематограф ім. Ельвіри Попеску та
кінематограф музею румунського селянина, де фільми були представлені зі
звуковим описом, який лунав із навушників, схожими з навушниками для
одночасного перекладу, вручених при вході до зали.

Фестиваль
був організований Фондом Подорожуюча
книга в партнерстві з Асоціацією для просування
румунського кіно. Ми запросили до мікрофона Габрієлу Діму, менеджера проекту й
представника Фонду Подорожуюча книга, як розповіла як виникла ця ідея:
Фільми із закадровим описом відеоряду або тифлокоментарем були створені в
Румунії у 2007 році й були дуже добре прийняті незрячою публікою і не тільки
нею. Починаючи з 2009 року, щороку на Міжнародному кінофестивалі Трансільванія
проводяться й покази фільмів з тифлокоментарем. Але фестиваль проводиться один
раз на рік і цього не достатньою. Саме тому що вони були дуже добре сприйняті, ми вирішили, що
потрібно краще популяризувати й просувати цю можливість, як серед громадської
думки, тому що дуже важливо, щоб прості люди знали, що є фільми й для людей із
вадами зору, і особливо для кінематографічної галузі: продюсерів, режисерів,
кінодистрибюторів, кінематографів. І це таким чином, щоб, коли створювався
фільм, було взято до уваги можливість зробити його відразу ж адаптованим. Не
працювати над його доступністю пізніше, а із самого початку його появи на ринку
мати кінострічку у всіх доступних формах. Тому ми вирішили, що кінофестиваль
для незрячих, організований у Бухаресті, скористався б кращим просуванням, мав
би більше впливу на національному рівні, тож ми вирішили організувати його.

Румунські
кінопродюсери прийшли у захват, почувши про цей проект, оснований на ідеї, що
життя не закінчується лише тому, що ти втратив зір, і що й надалі ти можеш
насолоджуватися всіма видами мистецтва. З подробицями Габрієла Діма: Цей
випуск фестивалю ми присвятили румунському кіно з двох причин: зараз є потяг до
кінематографії, а з іншого боку – люди цієї галузі дуже добре відгукнулися на
наше прохання робити фільми доступними. Було достатньо подзвонити чи надіслати
електронного листа і відповідь була: так, і не було потрібно укладати багато контрактів. Ми
знаходимося на початку, і для показу іноземних фільмів потрібно було докласти
додаткових зусиль, щоб отримати дозвіл на авторські права. Ми вирішили, що на
першому фестивалі поширюватимемо тільки румунські фільми, для яких набагато
легше отримати дозвіл, а іншою причиною є те, що нашою метою є працювати, в
першу чергу, з румунською
кіноіндустрією.

Тифлокоментар
робить фільми доступними як для незрячих, так і для людей, які погано бачать.
До саундтреку фільму додана стрічка, яка містить дуже важливі додаткові
пояснення для справжнього розуміння дії фільму. Габрієла Діма розповідає: Це означає, що в перервах між репліками акторів вставляють елементи як міміка,
жести, декорації, костюми, відносини між героями, будь-яку інформацію, яка
допомагає зрозуміти фільм. Тому що в певний момент за допомогою декорацій,
тіней, світла, певних емоцій режисер намагається передати щось всією цією
конструкцією, а ми за допомогою закадрового опису відеоряду повинні підкреслити
і це. Зізнаюсь, що кадри, які є комплексними і не містять діалогу, а лише
зображення, найтяжче описувати. Наведу приклад: остання хвилина з Білих воріт потребувала 45 хвилин перегляду, щоб її можна було
описати. 45 хвилин ми дивилися той уривок, щоб передати те, що хотів сказати
режисер: зробити зв’язок із початком фільму, пов’язати історію до кінця. Це
означає опис, і цей опис з’являється лише в перервах між репліками акторів,
саме тому відповідні фільми адресуються усім.

Окрім
цього, наша співрозмовниця розповіла, що люди, які вже бачили фільм, сказали,
що першого разу вони пропустили дуже багато цікавих і важливих речей, про які
почули в тифлокоментарі. Чому так стається – пояснює Габрієла Діма: Ми зробили доступним фільм Аферім!, тому
що він був представлений пізніше, а ми дуже хотіли мати його на фестивалі. Над
ним працювало багато членів нашої команди. Там є уривок, де головного героя
катують. І через звук у момент, який ти описуєш, ти маєш тенденцію припускати,
що ті, хто дивиться на це мають ті ж самі емоції, що й ти. Ми
усвідомили, що нам дуже заважає шум, крики катованого, через що ми вимкнули
звук і подивилися тільки на верхню плівку. Ми побачили лише обличчя: на тих
1835 людей, які дивилися на катування як на звичайну виставу, на їхніх обличчях
не було й краплі співчуття. Якби не було того звукового опису, ти б припустив,
що вони відчувають те ж саме, що й ти зараз, і це є помилковим. Знову ж, це ще
одна перевага, яку дає тобі закадровий опис відеоряду.

Якщо перший випуск
фестивалю не мав премій, то наступного року організатори планують започаткувати
змагання між продюсерами адаптованих короткометражних фільмів.

В середині травня театр ім. Томи Караджіу з м.
Плоєшть організував V-ий Театральний фестиваль Тома Караджіу. Запропонованими
мешканцям Плоєштю заходами фестиваль продовжив взятий два роки тому напрямок із
програмою Нова хвиля – образ режисера, основану на режисерських зустрічах.
Імена молодих режисерів як Синзіана Стойкан, Мар’яна Кемерешан, Андрея та
Андрей Гросу, Хорія Суру та Драгош Александру Мушою приєдналися до імен добре
відомих публіці режисерів як Віктор Іоан Фрунзе, Крісті Жунку та Резван Мазілу.

Починаючи з минулого року, театральний критик Андрея
Думітру є селекціонером фестивалю: Я хотіла продовжити парі, заключне в
першому випуску, а саме: що цей фестиваль може отримати ідентичність, власний
профіль, який відрізнить його серед великої кількості театральних фестивалів
країни. А ще я продовжила тему Режисерських зустрічей, нам вдалося залучити
минулого випуску те, що ми хотіли, а саме: якомога більше молодих режисерів у
офіційному відборі. Із дев’яти режисерів, які беруть участь зі своїми виставами
цього року, шестеро є дуже молодими. Один з них, Драгош Мушою, є навіть
дебютантом, ми представимо його дебютну виставу з Національного театру м. Крайова.
Дуже цікаво спостерігати, як ці молоді режисери працюють надзвичайно різними
способами з текстом, простором, з актором і не ухиляються від великих текстів.

А публіка Плоєштю дуже добре прийняла молодих
режисерів, як розповіла нам селекціонер Андрея Думітру: Можливо, це не
найдосвідченіші постановки чи не найсміливіші з естетичної точки зору. Скоріше,
це постановки, зроблені скоріше з метою здобути від публіки успіх, що я вважаю
надзвичайною річчю, тому що фестиваль, де немає незліченної кількості вистав,
які граються одночасно на декількох сценах, а максимум два покази на вечір, тож
добре, щоб вони гралися із повними залами, а не порожніми. Це надзвичайно цінні
вистави, дуже добре зіграні – це можна було побачити щовечора – і з надзвичайно
солідною структурою. А ми запропонували собі підготувати публіку і до іншого
виду вистав, сміливіших з естетичної точки зору. Тому на цьому фестивалі ми
зустрілися з майбутніми глядачами – учнями середніх шкіл та студентами з
Плоєштю, відвідавши їх в Університеті чи в Повітовій бібліотеці. Там вони мали
нагоду поспілкуватися з Резваном Мазілу, Клаудіу Блеонцом, тобто особистостями,
присутніми на фестивалі.

Одна з цих зустрічей була організована в контексті
90-річчя від народження актора Томи Караджіу, який провів своє дитинство в
місті Плоєшть, а пізніше був директором Державного театру того ж міста. Режисер
Міхаіл Лунджяну, редакція Національного радіо театру Радіо Румунія, був ґаздою
заходу, який відбувся в Повітовій бібліотеці ім. Ніколае Йорги: Ми
скористалися тим фактом, що пані Магда Дуцу, наша колега, записала колись два
компакт-диски, присвячені Томі Караджіу, і ми запропонували театру організувати
громадське слухання, де б любителі радіо-театру і взагалі театру дізналися б про
Тому Караджіу багато речей, які не можна дізнатися по-іншому. Крім цього,
організувати конкурс для молодого й дуже молодого покоління, яке не знає, ким
був Тома Караджіу, а нагородою були б ці компакт-диски. Це виявилося успішним
як для театру, так і для ідеї, яку підтримуємо ми як редакція радіо театру, -
заново ввести термін, поняття, захоплення радіо-театром в культурному горизонті
молодого покоління.

В цих рамках зустрічей з молодими режисерами театр
ім. Томи Караджіу, організатор фестивалю, представив прем’єру вистави Скляний
звіринець Теннессі Вільямса, поставлену на сцені молодою Синзіаною Стойкан з
акторами театру з м. Плоєшть. Гарний, знаменитий текст… Все-таки, ми запитали
Синзіану Стойкан, що змусило її обрати саме його: Всесвіт роз’єднаної сім’ї,
де молодий хлопець намагається знайти свій власний шлях у житті і для цього
змушений підпорядкуватися іншим цінностям, аніж тим, в які він відчуває, що
повинен вірити. Всі ці сімейні відносини мені дуже сподобалися і тому мене
зацікавив цей текст. Я вважаю, що ці теми залишаються актуальними й через роки.
Сімейні відносини не міняються, а соціальний контекст періоду, коли була
написана п’єса, є дещо схожим із тим, із чим живемо зараз ми. То був період
економічної кризи, коли люди не знаходили собі роботи, коли повинні були робити
багато жертв, щоб змогти вижити. На рівні соціального контексту я відчула деяку
схожість з тим, що відбувається зараз у нас, в Румунії 2015 року. Більше того,
я захотіла зберегти атмосферу епохи, тому що це здається мені істотним для
того, як було написано текст, тому що він представлений як спогад того хлопця.

Здається,
що в театральному пейзажі, якому не бракують фестивалі, Театральний фестиваль
Тома Караджіу знайшов своє місце і роль. Селекціонер Андрея Думітру: Для
громади Плоєштю це привілей мати фестиваль, який збирає тут одні з найкращих
вистав даного сезону. А для театрального румунського явища це знову доречна
театральна пропозиція, як я відчула це й на попередньому випуску, коли, бажаючи
зробити режисерський фестиваль, багато людей театру і особливо молоді сказали
нам Як добре, що ви подумали про це! , тому що актори мають більше нагод
показати себе, своє мистецтво, тоді як про режисерів говориться дуже мало, але
ж вони є тими, хто, врешті-решт, ставлять вистави, ведуть театр його в тому чи
іншому напрямку. Вони дуже важливі й для міжнародного театрального руху.
Іноземці приїздять в Румунію в пошуках нових режисерів і лише потім відкривають
для себе молодих акторів чи наших найважливіших акторів. Отже, я б хотіла, щоб
тут проявляли себе найважливіші імена з галузі режисури, і щоб ми бачили
найважливіші продукції знаменитих режисерів.

Румунія має близько 250 фортець і укріплених церков. Серед них і місто-фортеця Сігішоара або Шасбург, розташоване в центральній частині Румунії, що було побудоване в ХІІ-му столітті і вважається перлиною Трансільванії. У 1999 році вона була занесена до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, оскільки є однією з небагатьох
населених фортець Європи. Сігішоара приваблює багатьох іноземних туристів, які відвідують Румунію, в тому числі й насиченою культурною програмою.

Сігішоара є культурною перлиною Румунії, стверджує Флоріна Штефан, фахівець Музею
історії міста Сігішоара. Це місто, де ви знайдете спокій, де можна пройтися вузькими, гарними вуличками старого саксонського бургу, де кожен куточок є унікальним. Головною принадою міста
Сігішоара є Годинникова вежа
заввишки 64 метри, усередині якої ще з 1899 року працює Музей історії міста. Вежа має шість поверхів, а на кожному з них є тематична виставка: археологія, середньовічна аптека,
середньовічні меблі, інструменти гільдій Сігішоари, вражаюча колекція годинників. Механізм великого годинника вежі датується 1906 роком, він був виготовлений у Швейцарії та досі відмінно працює. Цей механізм включає й рухомі фігурки, які є унікальними в Румунії. Деякі з цих
фігурок являють собою дні тижня, інші зображують божества: Богиню права й законного
порядку, Богиню миру тощо. На останньому поверсі башти
є відкритий балкон, який з’єднує всі чотири сторони
будівлі. Звідси відкривається прекрасний вид на місто.

Усі, хто відвідав Сігішоару вражені критими сходами або сходами школярів, як їх ще називають. Це кам’яні сходи, що ведуть до верхньої частини міста і покриті дерев’яним ґонтом та
виглядають як тунель. Вони були зроблені, аби учні могли ходити до школи взимку. Спочатку, в 1662
році, коли були побудовані, сходи налічували 300 сходинок, але
після ремонту в 1849 році їх залишилося 175. Підйом
сам по собі досить складний, тому що сходи круті, але вид,
що відривається зверху є заслуженою нагородою за докладені зусилля. Зверху можна сфотографувати
захоплюючу панораму Сігішоари. Про інші принади міста-фортеці розповідає Флоріна Штефан: Дві євангельські церкви: Церква монастиря і Церква на горбу. Вони побудовані в готичному стилі понад 800 років тому. Вони належать місцевій німецькій громаді, але через зменшення кількості етнічних німців церкви під час туристичного
сезону відкриті і для
туристів. Гості міста можуть відвідати їх протягом тижня, а в неділю
вранці відбуваються
богослужіння. По лінії фортечного муру можна побачити Вежу ковалів, в якій облаштована арт-галерея сучасних художників. А у Вежі кожухарів досі діє майстерня
останнього сігішоарського майстра шкіряних речей, який робить традиційні ремені. Поруч з Годинниковою вежею, біля входу в Музей зброї, є стенди
місцевих народних майстрів, де туристи можуть придбати
сувенір на пам’ять. Під вежею з годинником є ​​кімната тортур, облаштована у старій військовій в’язниці міста. Вона зроблена так, як
це було у XVIII-му столітті. Не менш цікавою є тутешня колекція середньовічної зброї.

Усе місто Сігішоара є практично живим музейним комплексом. Тут є й гарні, затишні кав’ярні та чайні, де туристи можуть перепочити, обмінятися враженнями від
побаченого. Але є певні періоди року, коли вулиці
міста оживають і переповнені
людьми. Щороку тут проходить Середньовічний фестиваль, коли на вулицях можна побачити багато музикантів, ремісників і лицарів, як у Середньовіччі. Культурна програма дуже насичена, стверджує Флоріна Штефан. Протягом року ми
маємо безліч культурних заходів. Наприклад, нещодавно був Фестиваль лол. Це саксонський звичай, надиханий із традиційних саксонських карнавалів, проведених щороку в лютому. Потім, у березні ми завжди проводимо Фестиваль блюзу, захід, який об’єднує музикантів з усього
світу. Потім Ніч музеїв, міжнародний захід, в якому
Сігішоара постійно бере участь 14 травня. У червні-липні відбувається Ярмарок
народних майстрів. Наприкінці
липня в Сігішоарі проходить знаменитий Фестиваль середньовічного
мистецтва, який цього року
відбудеться в 23-тє. Цей фестиваль завжди проходить в
останні вихідні липня. Щойно
після цього відбудеться Фестиваль академічної музики, за участі відомих музикантів зі всього світу, які виступають у Бароковій залі мерії Сігішоара.
Наприкінці серпня ми проводимо
Фестиваль ПроЕнтніка, в якому беріть участь усі меншини, які проживають в
Румунії. З цієї нагоди вони
представляють свої культурні звичаї, танці, пісні,
костюми, страви, книги, проводять різні конференції. Хеллоуін не є традиційним святом, але його святкують багато іноземних
туристів, які приїжджають в Сігішоару в цей період року. Рік завершиться
Фестивалем традицій і фольклору.

Ті хто, зупинився у Сігішоарі на кілька днів,
можуть відвідати соляну шахту Прайд, розташовану в 70 км від міста. Там, окрім сучасного лікувального центру, ви
знайдете майданчики для міні-гольфу, 3D кінотеатр і зелену
аптеку.
На поверхні туристи можуть дегустувати місцеві вина, а
всередині шахти є бездротовий
Інтернет і телебачення, кав’ярні та творчі приміщення.

Фольклорні ансамблі, естрадні виконавці, ді-джеї, конкурси, лазерні промені та, зрозуміло, добрий настрій це специфічні “інгредієнти” заходів, що організуються на найпопулярніших гірськолижних курортах Румунії. У сьогоднішній туристичній передачі ми розповімо про ці снігові фестивалі та про інші туристичні атракції, яких можна відвідувати на гірськолижних курортах.

Спочатку ми зупинимося на півночі Румунії у Марамуреському повіті. Туристичний комплекс Борша є ідеальним місцем для проведення канікул. Тут можна розміститися у готелях, турбазах, агротуристичних пансіонатах та приватних помешканнях місцевих жителів. Центри туристичної інформації надають корисні інформації про найцікавіші туристичні атракції регіону. Далі зосереджуємо нашу увагу на румунських лижнях. Аурелія Сава голова Центру культури при мерії міста Борша розповість про підготовчі заходи для Снігового фестивалю, який відбудеться 13-15 лютого: “На цих вихідних, у місцевості Борша Марамуреського повіту відбудеться XII Сніговий фестиваль. Цю подію організує мерія міста Борша. Фестиваль розгортатиметься неподалік лижні. На спеціально влаштованій сцені виступатимуть народні колективи та естрадні виконавці. Будуть організовані дискотеки під вільним небом, лижні перегони для дітей та дорослих, організовані Асоціацією Трансільванія. Відбудеться традиційний лижний спуск з факелами та святковий феєрверк. Кожного разу на Сніговий фестиваль працівники Гірської рятувальної служби допомагають нам. Майже 80 осіб спускатимуться з факелами. Висота в нижній частині курорту складає 900 м., а у верхній частині – 1400 м. Довжина підвісної канатної дороги складає два кілометри, Вона здатна доставити на вершину 400 людей за годину. “

Місто Борша розташоване серед двох природних парків: Національний парк Гори Родней та Національний парк Гори Мараморощини, – ствердила Аурелія Сава. Природний заповідник П’єтросу Маре знаходиться у близькому сусідстві. У 1932-му році науковці та люди зацікавлені в збереженні краси та біорозмаїття регіону вирішили створити заповідник П’єтросу Маре, який, спочатку простягався на 182 гектарах, а потім був розширений до 3.300 га. У 1979-му році, комітет ЮНЕСКО “Людина і біосфера” оголосив його біосферним заповідником. Аурелія Сава: ”Краса природи та різні туристичні атракції ваблять до себе численних туристів. Марамуреш називають й краєм дерева. Тут розміщенні численні дерев’яні церкви, а чимало туристів оцінюють їхню традиційну архітектуру. У зимовий період, туристи відвідують цей повіт зокрема для практикування зимових видів спорту, а влітку для подорожей. Можна відвідати й Водоспад Каїлор (коней), який розташований неподалік туристичного курорту Борша. Це один з найбільш красивих водоспадів Румунії. Навесні після танення снігу та дощу, вода збігається в долині, а звідти падає вниз, утворюючи водоспад з послідовними перепадами заввишки 40 метрів. Тут також розміщений Музей корінів. Лісоруб зібрав протягом років різні коріння дерев, яких трохи обробив та дав їм окрему назву. Він виставляє у маленькій хаті ці коріння та інші військові предмети, яких знайшов у лісі.”

Вхід у Музей корінів безкоштовний. 69-ти річний Грек Штефан, крім сотень корінь, військових предметів, він колекціонує давні банкноти, мінеральні зразки, але ї писанки з Мараморощини та Буковини. Іншою місцевістю, яка готується до Снігового фестивалю це Ватра Дорней. 32-ий Сніговий фестиваль відбудеться упродовж двох вихідних 13-15 та 20-22 лютого. Голова Гірської рятувальної служби Арічук Петру: “Цього року Сніговий фестиваль розгортається протягом двох вихідних. До цих пір, 90% місць розміщення на курорті були зайняті й завдяки тому, що погода була доброю. На курорті Ватра-Дорней існують три лижні траси різного рівня складності. Лижна траса Дялу Маре довжиною 3000 метрів користується підйомником. Лижна траса Парк довжиною 1500 метрів має дві підвісні канатні дороги, а найновіша лижна траса Веверіца довжиною 800 метрів має підйомник, нічне освітлення та снігові гармати. Метою організування Снігового фестивалю у середині лютого є продовжити зимовий сезон та привабити якнайбільше туристів до цього курорту. У п’ятницю виступатимуть рок-співаки а у неділю народні співак. Потім проходитимуть на влаштованій сцені під вільним небом різні конкурси, а на лижні трасі Веверіца відбудуться лижні перегони. В останній час майже кожні вихідні, ми організували лижні конкурси як для дорослих, так і для дітей. У останньому конкурсі взяли участь 120 конкурентів віком від 5 до 70 років.”

У підніжжі курорту існують кілька пунктів прокату лижного спорядження. Ціни варіюють від 8 до 10 леїв за годину до 40 леїв (майже 9 євро) на день. Також урок з лижнім інструктором коштує від 65 до 80 леїв 9 між 15 та 18 євро) за годину. А після катання на лижах, можна проводити й інші заняття. Слід уточнити, що по-перше курорт Ватра-Дорней розвинувся як бальнеологічний курорт, – стверджує Петру Арічук: “У нас три лікувальні бази, чотири-зірковий центр СПА у новому готелі, побудованому за європейськими стандартами, де туристи можуть відпочивати після катання на лижах. Туристи можуть їздити верхи, кататися на санках у зоні національного парку Келімань.”

У лютому переважна більшість гірських курортів організують різні заходи на лижних трасах. Перед плануванням відпуски, відвідайте сайти мерій, щоб дізнатися про події, які вони організують.

У місті Сігету-Мармацієй, що на Мараморощині (північ Румунії), 9-11 січня січня цього року, пройшов ХХII Фестиваль українських колядок та обрядів, в якому взяли участь групи українських колядників з Тіміського, Ботошанського, Сучавського, Тульчанського, Сатумарського та Марамуреського повітів Румунії та гості з України. Щороку на цьому фестивалі, українці Румунії представляють свої колядки, новорічні та різдвяні звичаї. Фестиваль почався святою літургією в Українській православній церкві міста Сігет, потім колядники одягнені в народних костюмах пройшли містом, після чого на сцені Будинку культури міста виступали групи колядників. Захід організовано Союзом українців Румунії (СУР).

Перший заступник голови Союзу українців Румунії, організатор цього дійства, Мирослав Петрецький розповів про головні моменти фестивалю: “У п’ятницю відбулось урочисте відкриття у Музичній школі імені Дж. Енеску де взяли участь прекрасні ансамблі з Києва та Верховини. У суботу ми почали цей фестиваль з богослужіння в Українській православній церкві в Сігеті після чого відбувся урочистий парад наших гостів і учасників з Марамуреського повіту, а потім відбувся концерт у Палаці культури, що у місті Сігеті. Взяли участь у цьому фестивалі більше 700 учасників. Ролю цього фестивалю є збереження наших українських обрядів та колядок. Взяли участь дві групи з України та повітів Ботошань, Караш-Северін, Сату-Маре, Сучава, Тіміш, Тульча та з українських сіл Мараморощини: Русь-Поляни, Рускова, Вишавська-Долина, Красний, Вишня Рівна, Коштіль, Кричунів, Луг над Тисою, Ремети та Сігету. Фестиваль пройшов на високому рівні. Це вже сьомий міжнародний фестиваль, тому що беруть участь у ньому українці з Сербії, Польщі та України. Взяв участь і заступник Івано-Франківської облдержадміністрації Басараб Сергій Михайлович, голова Верховинської районної державної адміністрації Ярослав Скуматчук та голова Верховинської районної ради Іван Маківничук. Не востаннє взяла участь у фестивалі Алла Кендзера голова Секретаріату Товариства звязків з українцями за межами України “Україна-Світ”.

Голова Верховинської районної державної адміністрації Ярослав Скуматчук зазначив, що справу, яку робить СУР є неоціненою:“Я хотів би, перш за все, висловити подяку від громади Верховинського району Івано-Франківської області Мирославу Петрецьокму першому заступнику Союзу українців Румунії, Степану Бучуті, голові СУР-у, за надану можливість взяти участь у ХХІІ Фестивалі колядок, який проходить у місті Сігеті. Справу, яку робить СУР є неоціненою як для українців в Україні, так і для українців у Румунії. І цими традиціями, українським духом, наша і ваша громади є спорідненими, а наші і ваші колядки мають спільні коріння. Вони продовжують українські традиції, і тим ми українці серед усіх відрізняємось. Ми українці не цураємося свого українського. Думаю, що після цього XХІІ Фестивалю, як було сказано тут, відбудеться і п’ятдесятий Фестиваль колядок. Якщо мене запросять то я прийду і на п’ятдесятий фестиваль. Всіх українців Румунії і українців з України вітаю зі святами з Новим старим роком. Бажаю, щоб такі добрі починання продовжувались. І ми українці Верховинщини маємо подібний Фестиваль, який називається “Росколіда” і відбудеться 19 січня.”

Цей фестиваль, Ярослава Колотило заступник голови СУР, вважає дуже вдалим:”Для мене як ініціатора цього фестивалю дуже приємно бачити, що цей фестиваль продовжується. Були й моменти, коли було важко з грішми та іншим, але Бог поміг, і ми ні один рік не пропустили цей фестиваль. Приємно бачити, що він став національним і можна сказати міжнародним, тому що два колективи приїхали з України, з Верховини та Києва. Всі дуже приємно вражені, бо були дуже гарні моменти. Я задоволена, що день перед фестивалем, коли наші гості з України виступали не тільки з колядками, але й з іншими піснями присвятили прекрасний букет пісень українському композитору В. Івасюку. Можу сказати, що цей фестиваль дуже вдалий. Слава Богу, що він пройшов. Всі дуже приємно вражені, навіть не хочуть розходитися. Всі співають, танцюють. Велика радість. Наша душа радіє і величає. Щасливого Нового року.”

Голова Верховинської районної ради Іван Маківничук не відчував, що він перебуває за кордоном: “Я дуже вдячний за можливість бути тут з нашою командою, яка приїхала сюди, щоб показати свої звичаї. Ми побачили тут у Румунії , що українці зберігають свої традиції, мову та культуру. Я не відчуваю себе за кордоном. Я думаю, що на Верховині. Ми були на Службі Божій в Українській православній церкві, де відчули український дух. Я дякую румунській державі, румунській владі, яка надає такі можливості українській громаді. Ми виступали на сцені з нашими колядками, які відомі у цілому світі. Мені сподобались такі давні колядки, що зберігаються тут у Румунії.”