Tag: Чорне море

Уперше
День Військово-морських сил Румунії був
святково відзначений 15 серпня 1902 року. Відтоді кожен рік без винятку, з огляду на те, що Діва Марія здавна
вважається покровителькою моряків, День ВМС Румунії відзначається саме 15 серпня на
Успіння Пресвятої Богородиці.

На
набережній Констанци, місцеві жителі і десятки тисяч туристів мали можливість
побачити урочисті збори, вражаючі звоко- і світлові шоу та геніальний хореографічний номер кількох буксирів, які
танцювали під музику вальсу у виконанні оркестру Військово-морських сил
Румунії.

Так само
відбувся парад понад 20 суден і катерів та близько 3000 військовослужбовців і
цивільних осіб, який почався після того, як президент Клаус Йоханніс оглянув
стрій воїнів почесної варти на плацу Головного штабу ВМФ Румунії. У своєму
виступі глава держави сказав, що Чорне море має стратегічне значення, а події,
які відбуваються в даний час впливають на євроатлантичну безпеку.

Румунія,
як невід’ємна складова Чорноморського регіону, в даний час є опорою
стабільності, демократії та безпеки, – підкреслив Калус Йоханніс. Це реальні
переваги і ми повинні проявити здатність використовувати їх для зміцнення нашої
позиції як члена НАТО, надійного стратегічного партнера, особливо в нинішньому
глобальному контексті. Якщо ми продемонструємо мудрість, бачення і політичну
зрілість, щоб створити профіль потужної Румунії, наша країна має не тільки
потенціал, а й всі шанси стати важливим
регіональним гравцем. Клаус Йоханніс сказав, що для
виконання своїх завдань, Військово-морські сили Збройних сил Румунії потребують адекватного
оснащення і підвищення рівня сумісності.

На
урочистостях в Констанці був присутній і міністр оборони Румунії Міхня Моток,
який заявив, що в 2016 році фінансові зусилля оборонного відомства будуть
зосереджені на Військово-морському флоті. Міхня Моток: Цього року основні зусилля
закупівельної політики зосереджені на Військово-морському флоті, зокрема на
модернізації двох фрегатів класу «Тип 22», прийнятті в експлуатацію двох із
трьох буксирів, побудованих на верфі Damen, а також на впровадженні плану
придбання багатофункціональних корветів та інвестиції в оснащення сил
спеціальних операцій і водолазів підрозділів ліквідації вибухових засобів, що є
нашими справжніми стратегічними векторами в Чорноморському регіоні.

В
урочистих заходах з нагоди святкування Дня ВМС Румунії взяли участь і катери Прикордонної
поліції.

Основними бойовими завданнями кораблів
Військово-морського флоту Румунії під час Другої світової війни були дії проти
Радянського Союзу. У них взяли участь і три підводні човни Delfinul, Marsuinul та Rechinul. Delfinul був найбільшим з них, а також
єдиним, якому вдалося потопити радянське вантажне судно Урал.

Моряки субмарини
Rechinul приєдналися до воєнних зусиль
ВМФ Румунії, і хоча не брали безпосередню участь в зіткненнях з ворогом, взяли
участь у шпигунських місіях та операціях зі стримування радянських кораблів в
акваторії Чорного моря. Побудований з 1938 по 1941 р. на державній судноверфі в
місті Галац цей підводний човен мав близько 70 метрів у довжину і 6,5 – в
ширину, а його силова установка складалася з двох дизельних і двох
електричних двигунів. Потужність
дизельних двигунів становила 800 кінських сил, а електродвигунів 600 кінських
сил. До складу озброєння субмарини входили одне 88 мм знаряддя, одне 20-міліметрове
зенітне знаряддя, шість торпедних апаратів, а екіпаж складався з 45 моряків.

Александру Гречану служив офіцером в Королівському
флоті і був членом екіпажу на субмарині Rechinul. В інтерв’ю Центру усної історії Румунського радіо, записаному в 1995
році, він розповів про операції в яких брав участь підводний човен. Через
природу Чорного моря, що є закритим морем, підводні човни використовувалися тільки для охорони і блокування військових
кораблів в портах. Перше завдання підводного човна Rechinul було поєднанням воєнних дій та навчання екіпажу. Це була патрульна місія
біля узбережжя Анатолії для відстеження торговельних зв’язків усередині Чорного
моря між російськими і турецькими портами. У рамках цієї місії, що тривала з 21
травня по 22 квітня 1944 року, коли Об’єднані Нації чинили військовий і
психологічний тиск на Туреччину з тим, щоб схилити її на свій бік в конфлікті,
ми мали переконатися в тому, що Туреччина не переходить на бік Об’єднаних
Націй. Таким чином ми отримали радіограму з наказом провести розвідку всіх
турецьких портів, звичайно не заходячи в них, і встановити, який порт краще
обладнаний з точки зору завантаження і розвантаження суден. Ми повинні були
зупинитися перед відповідним портом і, у разі вступу Туреччини у війну на боці
союзників, запустити торпеди і потопити кораблі в порту. Порт ми визначили
через три дні, це був Зундулак, порт, через який Туреччина здійснювала 80%-90%
перевезень та експорту вугілля, головний порт у вугільному регіоні. Ми виявили
5-6 кораблів, стали перед портом, біля входу, пройшовши мінне загородження, і
простояли там одну добу. Через 24 години отримали повідомлення, що Туреччина
відмовилася переходити на бік Об’єднаних Націй, оскільки останні не змогли
гарантувати їй охорону узбережжя. З огляду на це нам дали нове завдання:
відправився в порт Батумі, щоб заблокувати його.

Крім патрульних місій субмарина Rechinul мала бути готова до атаки і вжити відповідних заходів у разі її
виявлення. Незважаючи на відносно невелике стратегічне значення Чорного моря,
тут велася своєрідна війна нервів. Розповідає Александру Гречану. Другий
період нашої першої місії біля узбережжя Кавказу вже не був звичайним
спостереженням. Це було справжнім полюванням, оскільки, аби уникнути блокування
своїх кораблів у кавказьких портах радянська протичовнова оборона здійснювала
постійні атаки з літаків та кораблів для виявлення, стеження і знищення
підводних човнів в цьому районі. Це змусило нас кожні два-три дні зміщатися з
одного порту в інший, щоб вони втратили наш слід. Крім того, з огляду на сезон,
це був майже червень, день був дуже довгий, а ніч – коротка, ми мали всього
3-4, щонайбільше 5 годин на добу, щоб вийти на поверхню для відновлення запасів
повітря.

Бойові походи субмарини Rechinul ставали все більш складнішими по мірі зміцнення противника. Александру Гречану розповів про друге бойове завдання на борту підводного човна Rechinul поблизу радянського узбережжя. Другий похід
стався через місяць. З першого завдання ми повернулися 15 травня, а друге
почалося 15 червня і завершилося 29 липня. Ця друга місія була практично
спробою зупинити вантажоперевезення з кавказького узбережжя до Севастополя,
який між часом був захоплений, і ми мали завадити можливим поставкам зброї та
людей у Крим. Це було надзвичайно складне завдання, з огляду на те, що авіація,
мисливці за субмаринами, радянський флот з Кавказу рухалися на відстані милі,
півтори від узбережжя, щоб не можна було наблизитися до них. Не проходило й
трьох днів і нас виявляли та атакували радянські мисливці, змушуючи
занурюватися, часто перевищуючи максимальну глибину. На човен було скинуто
чимало глибинних бомб, які завдали невеликі пошкодження. Зокрема вибуховою
хвилею було пошкоджено бетонні стіни цистерн для питної води, унаслідок чого
останні два тижні ми мали раціон по одній склянці води в день.

Наприкінці війни як
підводний човен Rechinul, так і інші дві
румунські субмарини були захоплені в якості трофея військами Червоної Армії. У вересні 1944 року колишній Rechinul підняв радянський військово-морський прапор і
увійшов до складу Чорноморського флоту під позначенням ТС-1.

Символічно, аналітики зазначають, що Захід вже здобув перемогу, коли вирішив організувати саміт НАТО в Польщі, де в розпалі холодної війни, колишній Радянський Союз змусив своїх сателітів бути формально союзниками у так званому Варшавському договорі. Сьогодні з Естонії до Болгарії, колишні комуністичні держави східної та центральної частини континенту є частиною вільного світу, як члени Європейського Союзу і НАТО, але залишається незмінною їхня турбота щодо відродження агресивності і територіального апетиту Москви. 28 держав-членів НАТО об’єднані перед Росію, яка не є обов’язково загрозою, але ні партнером не є, – підкреслив у Варшаві, генеральний секретар НАТО Й.Столтенберг.

Він додав, що принципи, які лежать в основі відносин союзників з Москвою є доповнюючими: сильна оборона і конструктивний діалог. Як складова системи ПРО було прийнято рішення розгорнути в країнах Балтії і Польщі чотири багатонаціональні батальйони і перетворити румунську бригаду на багатонаціональну структуру НАТО. Союзники вирішили передати контроль і координацію від Сполучених Штатів Америки до НАТО протиракетного щита в Девеселу (південь). Румунія, підкреслив Клаус Йоганніс після саміту, зміцнює, таким чином, свої позиції в якості члена НАТО і регіонального актора, який сприяє підтримці безпеки і стабільності в регіоні, якому загрожують численні ризики. Глава румунської держави закликав Альянс надати змістовну допомогу колишнім радянським республікам, котрі прагнуть вступити до ЄС та навіть НАТО: Р. Молдова, Україні та Грузії. Він також попередив, що на південному кордоні НАТО, кризи в Сирії, Іраку та Лівії створюють численні проблеми, і що терористичне угруповання Ісламська держава є серйозною загрозою для міжнародної безпеки.

У кулуарах саміту,до речі, НАТО і Європейський союз офіційно оголосили про співпрацю у таких сферах, як міграція, гібридні загрози і кібербезпека. Так звана Варшавська декларація, прийнята учасниками саміту містить посилання на повітряну і морську безпеку в Чорному морі, у зв’язку з чим будуть прийняті важливі рішення на жовтневій зустрічі міністрів оборони держав-членів. Вони могли б виправити те, що ЗМІ в Бухаресті назвали провалом, тобто пропозицію президента Клауса Йоганніса про створення флотилії НАТО в Чорному морі, яка не викликала ентузіазму в сусідній Болгарії, і не була взята на себе ані західними союзниками. Ідея залишається, як і раніше, актуальною, стверджують аналітики, оскільки український Крим, анексований Росією два роки тому, знаходиться всього в декількох сотнях кілометрів від Румунії, Болгарії або Туреччини.

Румунія запропонувала створення спільної ініціативи у Чорному морі з Болгарією і Туреччиною, причорноморські країни, для проведення навчань під егідою НАТО, а не флоту. Заява була зроблена президентом К. Йоганнісом, в кінці свого візиту до Болгарії, після того як президент, прем’єр-міністр і міністр оборони в Софії виключили можливість участі своєї країни в спільному флоті поза рамками НАТО. Президент К. Йоганніс підкреслив, що НАТО не може і не хоче підтримувати власний флот в Чорному морі.

К. Йоганніс: Так звана ініціатива стосується військово-морських сил, спільних вправ і навчань. Ми вважаємо, що ця ініціатива в кінці-кінців, повинна знаходитись під егідою Північноатлантичного альянсу, оскільки всі три прибережні країни, Румунія, Болгарія й Туреччина є союзниками НАТО. Ймовірно, непорозуміння стосується концепції флоту НАТО. Ніхто не створює флот НАТО. НАТО не може і не хоче підтримувати флот в Чорному морі.

Позиція президента Румунії має місце після заяв болгарського прем’єр-міністра Бойка Борисова, відповідно до якого це не хороша ідея, щоб його країна брала участь в спільному флоті в Чорному морі, тому що це викличе реакцію з боку Росії. Ми хочемо інвестицій, ми хочемо розвивати туризм на європейському рівні, ми хочемо бачити у Чорному морі кораблі та яхти з туристами, а не зони військових дій. Присутність тут кораблів Альянсу буде доречною тільки в разі масивної хвилі нелегальних іммігрантів, після можливого закриття маршрутів через Егейське і Середземне моря, сказав прем’єр-міністр Болгарії Бойко Борисов.

Ніколи не йшла мова про створення флоту в Чорному морі, а й про військово-морське співробітництво в Чорному морі під егідою НАТО, заявив у Бухаресті, прем’єр-міністр Дачіан Чолош: Є два дуже важливих елементи: не флот, а співпраця флотів країни НАТО, не тристороння співпраця, але співпраця в рамках НАТО – такою є пропозиція, і я розумію з останніх заяв, що Болгарія може підтримати цей підхід.

Пропозиція Румунії, головною метою, принаймні, на першому етапі, є взаємодія військово-морських флотів трьох союзників по НАТО – Румунії, Болгарії і Туреччини – буде включена – швидше за все, до порядку денного саміту НАТО, що пройде наступного місяця в Варшаві.

Міністр закордонних справ Румунії Лазер Коменеску взяв участь, у Варшаві, у тристоронній зустрічі Румунія-Польща-Туреччина в рамках підготовки до саміту НАТО, що відбудеться наступного місяця в тому ж місті. Три посадові особи обговорили проблеми безпеки в регіоні і щодо цього наголосили на важливості зміцнення колективної оборони, а також зміцнення східного флангу Альянсу. Глава румунської дипломатії висловив упевненість в тому, що результати саміту НАТО підтвердять єдність і згуртованість союзників щодо викликів безпеки, звідки б вони не надходили, багатоаспектним підходом.

Він також додав, що забезпечення присутності НАТО на території східних союзників залишається істотним, підкресливши комплементарність північного і південного розмірів східного флангу. Лазер Коменеску: Ми усвідомлюємо особливе значення і увагу, які слід приділяти північному сегменту східного флангу Північноатлантичного альянсу; не менш важливим є звернути увагу і на східну і південно-східну складову, тому що якщо ми подивимося трохи на те, звідки надходять ці проблеми на адресу безпеки або навіть більше, загрози на адресу безпеки і стабільності, то ми бачимо, що вони, перш за все, проявилися і проявляються у найближчому сусідстві нашої зони. Зокрема, мова йде тут від Чорне море, Крим, Україну.

Водночас, румунський посадовець підкреслив стратегічну важливість Чорного моря у забезпеченні євроатлантичної безпеки і виступив на користь зміцнення співробітництва та координації НАТО і ЄС та відносин Північноатлантичного альянсу зі східними партнерами. Лазер Коменеску: Всі ми домовилися про важливість і необхідність щоб, насправді, в ході Варшавського саміту були взяті рішення, які сприяли би ефективному зміцненню цієї спроможності Альянсу відповісти цим викликам; йдеться тут про більш надійну присутність Альянсу в цьому просторі, будь то йдеться про наземну присутність, повітряну, або дуже важливо, з нашої точки зору і не тільки нашої, але і для безпеки всього євроатлантичного регіону, дуже важливо також знайти рамки співпраці і присутності Альянсу в Чорноморському регіоні.

Тристоронні консультації на рівні міністрів закордонних справ у форматі Польща-Румунія-Туреччина були ініційовані ще в Бухаресті, чотири роки тому, на тлі конвергентності національних підходів щодо значної кількості питань. Цей формат має неофіційний характер, неїнституціоналізований і спрямований на обмін думками та координацію в рамках НАТО.

28 березня Чорноморський університетський
фонд Румунії та Центр нових стратегій провели публічну дискусію на тему «Румунія – євро-атлантична опора в регіоні».
У заході взяли участь представники установ, відповідальних за зовнішню політику
і безпеку румунської держави, колишні міністри, провідні аналітики, відомі
журналісти тощо.

У рамках дискусій організатори та учасники спробували знайти інтегрований
підхід до нинішніх реалій в сусідніх з Румунією країнах та в розширеному
Чорноморському регіоні, поєднуючи східну і південну осі. Увага була сфокусована на комплексному
підході «Південь-Схід» до проблем чорноморських і балканських держав і приверненні інтересу союзників до важливих
для Румунії питань. Ключ до цієї точки зору полягає в розширеному підході до
двох просторів – Балканського і Чорноморського регіонів – із наголосом на
позиції Румунії в рамках ЄС і НАТО, як країни на стику двох геополітичних
тектонічних плит.

Водночас були обговорені реалії та можливі наслідки геополітичної
напруженості для Румунії, України та Р.Молдова, зростання якої може не тільки
зруйнувати безпеку в Чорноморському регіоні, а й затьмарити перспективу його
розвитку в коротко- і середньостроковій перспективах.

Директор Чорноморського університетського фонду Румунії Дан Дунгачу сказав, що Російська Федерація використовує і
намагається посилити кризу з сирійськими біженцями, щоб отримати стратегічні
переваги в Європі, зокрема скасування санкцій, та бере участь у конфлікті в Сирії, щоб розблокувати
українське питання й отримати нові сприятливі Кремлю безпекові домовленості.
Я вже говорив про те, що часткове виведення російських військ з Сирії було
зроблено Кремлем поглядаючи на Схід. Сирія виявилася, з цієї точки зору, дуже
хорошою стратегію, щоб розблокувати справу, яка була на той час заблокована.
Росія заморозила ситуацію в Україні, пішла в Сирію і зараз повертається в
Україну, щоб відновити переговори. Але на цей раз вже не йтиметься лише про
Україну, а про цілу низку питань. Що стосується українського питання, якщо ми
побачимо найближчим часом відновлення тиску на Україну в спробі змусити її
виконати політичні пункти угоди Мінськ II, а не військові, то це
означатиме, що ми повертаємося в 1995-96 роки, коли Євген Примаков запропонував
концепцію синхронності, так-званий принцип синхронізації у врегулюванні
Придністровського конфлікту. Кожен раз Росія наполягала на синхронізації
політичного врегулювання конфлікту з військовим, тобто казала, що виведе свої
війська після політичного вирішення конфлікту. До чого це може призвести? Лише
наївна людина може припустити, що вирішення конфлікту в Україні в стилі
федералізація, при цьому не вимовляючи слово федералізація не вплине на
Республіку Молдова. Я вважаю, що успішна спроба Росії федералізувати Україну,
приведе до федералізації Молдови. Що це означатиме на практиці? Звичайно, є
велика різниця між сепаратистськими регіонами та рештою України, у тому
розумінні, що там частина не зможе вирішально вплинути на ціле, принаймні з
виборчої точки зору. У Молдові, однак, федералізація країни означатиме, що
частина переможе ціле. Якщо сьогодні в цій країні кількість прихильників східної та західної орієнтації приблизно
однакова, то можете собі уявити що буде після цього. Ми можемо стати сусідами з Російською Федерацією на Пруті, не розуміючи, як
це могло статися. Це найбільша проблема безпеки, що може постати перед
Румунією, – вважає аналітик Дан Дунгачу.

Держсекретар МЗС Румунії Данієль Йоніце сказав, що в даний час ми
стикаємося зі значними викликами і загрозами як на сході, так і на півдні, а
триваючі агресивні дії на сході Україні і рішучість Росії протидіяти заходам,
вжитим НАТО після незаконної анексії Кримського півострова, вимагають зміцнення
колективної оборони на східному фланзі НАТО. Після незаконної анексії Криму в
березні 2014 року становище на Сході різко змінилося. Ці реалії породили нове
мислення і нові оцінки геополітичної та геостратегічної ситуації. З точки зору
Румунії, цей жест став дуже важливим і маємо дуже чітку позицію – ми вважаємо,
що якщо один кордон може бути змінений за допомогою сили, то потім всі кордони
можуть бути піддані такому режиму. У всьому, що зробила Румунія до цих пір є
константа – червона лінія у закордонній політиці і політиці безпеки, і ця
червона лінія, крім політичних союзів і мудрої політики по відношенню до
сусідів, завжди чітко вписувалася в норми і принципи міжнародного права.

У свою чергу, наголошуючи на досягненнях
закордонної політики Румунії останніх років глава Адміністрації Президента
Румунії Дан Міхалакє зазначив, що
Румунії вдалося привернути увагу західних партнерів на східний фланг
Північноатлантичного альянсу і налагодити ефективно діючі відносини з Україною
та Польщею. Я думаю, що консенсус, наявний протягом останніх 20 років з приводу
основних векторів закордонної політики Румунії, зокрема Стратегічне партнерство
з США і членство в НАТО та ЄС, є дуже важливим досягненням. Таким чином Румунія
довела, що може бути вирішальною опорою в Причорномор’ї, стрижневою державною
стабільності і країною, яка просуває стабільність і безпеку в регіоні. Гадаю,
що ми зуміли привернути увагу до східного флангу НАТО. Гадаю, що вперше за
останні 20 років, ми зуміли розвинути діючі та солідарні відносини
з Україною, і напевно про це ніколи не забудуть, відносини, які, як
правило не діяли дуже добре з різних причин. Гадаю, що нам вдалося відновити
функціональні відносини з Польщею, разом з якою зуміли привернути і зберегти
увагу на східний фланг НАТО, а також гадаю, що ми зуміли, весь час говорячи
про важливість Чорноморського регіону, переконати в цьому наших партнерів, тому
що, включно в контексті розмов про східний фланг, більшість дивилася на
Балтійські країни і в меншій мірі на Чорне море.

Протягом
щонайменше 10 років офіційний Бухарест неодноразово наголошував на стратегічній
ролі Чорного моря з точки зору безпеки як для регіональних країн, так і для всієї
Європи. На тлі погіршення
останнім часом безпекової ситуації, в результаті численних дій Російської
Федерації, що дестабілізують ситуацію в Чорноморському регіоні, Румунія все
більше наполягає як в ЄС, так і в НАТО, на необхідності суттєвої модернізації
системи безпеки в басейні Чорного моря.

Стратегічну роль чорноморського простору у забезпеченні клімату безпеки і стабільності в Європі та в євроатлантичному просторі
взагалі, відзначив і президент Румунії Клаус Йоханніс в рамках 52-ої
Мюнхенської конференції з питань безпеки: «В світлі останніх подій і враховуючи
геополітичний контекст, стає очевидним, що Чорноморський регіон має важливе
значення як для регіональної, так і для євроатлантичної безпеки. Ми не можемо
дозволити собі думати обмежено зі стратегічної точки зору, а наша
компетентність і досвід можуть суттєво сприяти вирішенню проблем, що утворюють
дугу нестабільності в Чорноморському регіоні.»

Нещодавно Міністерство оборони Румунії
ініціювало проект створення в акваторії Чорного моря флотилії НАТО, це питання
будучи одним із пріоритетів Бухареста у поточному році. До прийняття
остаточного рішення на цю тему членами альянсу, в цьому році НАТО продовжить
військові морські навчання у Чорному морі за участі країн-членів та країн
партнерів. Про це в інтерв’ю одній приватній радіостанції розповів міністр
оборони Міхня Моток: «Ми, зрозуміло, розглядаємо, з одного боку, можливість
доповнення морською складовою нинішні сухопутний та повітряний формати союзних
сил. В сучасних умовах безпеки на Чорному морі створення подібної морської
складової є природною. З іншого боку, наразі, ми плануємо, головним чином,
продовжити те, що було зроблено протягом усього 2015 року – проведення навчань
за участю наших кораблів, кораблів чорноморських країн Альянсу, навіть кораблів
постійних військово-морських груп НАТО та інших партнерів.»

Тим часом Бухарест працює й над проектом оснащення своїх
фрегатів сучасними системами озброєння. Водночас своїми зусиллями Румунія
намагається переконати членів НАТО у стратегічній важливості Чорного моря: «Звичайно ми спостерігаємо
за нарощуванням військового потенціалу в Криму і, саме тому, намагаємося, в
тому числі на рівні НАТО, зосередити спеціальний фокус на проблематиці Чорного
моря. Ми маємо оцінку, зроблену на військовому рівні, щодо стратегічної
ситуації в Чорноморському регіоні. Потім буде ще й військово-політична оцінка.
Врешті-решт, ми хочемо добитися створення окремого процесу, який би припускав
систематичне обговорення стратегічної ситуації на Чорному морі.»

«Проведений нами аналіз свідчить про значне
зростання російської військової присутності в нашій близькості. Така безпекова
ситуація нас непокоїть, тому ми повинні брати до уваги і розробляти різні
варіанти», – сказав міністр
оборони Румунії Міхня Моток.

Агресивні дії Росії у
Чорноморському регіоні, зокрема анексія Кримського півострова та поповнення
Чорноморського флоту 40 бойовими кораблями у 2015 році, змусили Бухарест
задуматися над адекватною відповіддю на військову агресивність Москви і
порушення нею балансу сил у басейні Чорного моря.

Таким чином після оголошення
США про намір значно збільшити розгортання важкого озброєння та бронетехніки
для країн НАТО в Центральній і Східній Європі, в тому числі в Румунії, з метою
стримування агресії Росії, Бухарест повідомив про розробку стратегічного плану,
що передбачає створення нового військово-морського угруповання НАТО в
Чорноморському басейні. Цей проект, який Міністерство оборони Румунії винесе на
обговорення партнерів по НАТО найближчим часом, є одним з пріоритетів країни в
2016 році.

Його деталі нещодавно окреслив румунський міністр оборони Міхня Моток: «Це природне продовження сухопутної присутності союзників, над яким ми працюємо в цілях оборони і стримування, котрий буде обговорюватися і на саміті НАТО та розроблятиметься за прикладом вже існуючих постійних військово-морських сил НАТО. Кінцева форма, яку набуде військово-морська присутність союзників у Чорному морі буде визначена в залежності від того, що скажуть інші чорноморські країни, які входять до НАТО. Так само є й партнери НАТО, внесок та ідеї, яких нас також цікавлять.»

Теоретично, це припускатиме наявнісь постійного флоту військових кораблів в Чорному морі, готових
відреагувати, якщо міжнародна обстановка того вимагатиме. НАТО вже має два активні
флоти. Один в Атлантиці, що включає кораблі та есмінці 6 країн, включаючи
Португалію, Канаду і США. У навчаннях атлантичної флотилії НАТО брала участь і
Румунія з фрегатом «Король Фердинанд». Другий флот знаходиться в Середземному
морі і складається з військових кораблів Туреччини, Італії та Німеччини.

Увійти до складу нового військово-морського угруповання, який Бухарест
планує створити в Чорноморському
регіоні, можуть окрім ВМС Румунії, Болгарії і Туреччини, також військові
кораблі США, Німеччини та Італії. Не виключається й співпраця з ВМФ Грузії та України,
враховуючи те, що вони неодноразово брали участь у військово-морських навчаннях
НАТО в акваторії Чорного моря. Принципову готовність Києва до цього висловив
днями Посол України в Румунії Теофіл Бауер: «Російська агресія і незаконна
анексія АР Крим змінили конструкцію безпеки в регіоні Чорного моря, порушено
баланс, який склався після Другої світової війни і безумовно, що ці виклики,
які отримали країни, які мають безпосередню близькість до Чорного моря повинні
в якійсь спосіб адекватним чином діяти. Безумовно для нас, для країни, яка має
вихід до Чорного моря актуальною залишається безпека наших морських кордонів,
це ж питання є також актуальним і для Румунії, яка також має вихід до Чорного моря.
Тому я переконаний, що ми тут будемо шукати спільний інтерес у всіх питаннях,
кінцевим результатом якого має бути збереження за Чорноморським регіоном
статусу мирного регіону, регіону, де панують безпека, спокій і це гарантується
відповідними країнами, які в цьому зацікавлені.»

І Посол США в Бухаресті Ганс Клемм, заявив минулого тижня, що Вашингтон
приділятиме більше уваги змінам у
регіоні Чорного моря. У розмові з журналістами він зазначив, що зараз
розробляються контрзаходи для підвищення оборонного потенціалу в цьому регіоні.
«У НАТО, окрім заклопотаності з приводу агресії в Україні і наслідків цього на
оборону та безпеку наших союзників в Балтійському регіоні, ми дуже стурбовані
наслідками для Чорноморського регіону. Румуни вже давно вимагають від НАТО
більш ретельно вивчити цю ситуацію. І США, які тісно працюють з союзниками по
НАТО, приділяють все більшу увагу подіям в регіоні Чорного моря і розвивають
контрзаходи для підвищення оборонного потенціалу в цій частині регіону», -
сказав посол Ганс Клемм.

Американський дипломат стверджує, що свобода судноплавства є дуже важливою
для США в будь-якій точці світу. «Сполучені Штати як і раніше дуже стурбовані
російською агресією в Україні і виступають проти незаконної анексії Криму. Ми
також стурбовані мілітаризацією Криму і наслідками цього стану речей на свободу
судноплавства і доступу до Чорного моря», – сказав Посол США в Румунії.

Після анексії Криму в акваторію Чорного моря
регулярно заходять військові кораблі США, Великобританії та інших
нечорноморських країн-членів НАТО, які проводять навчання з кораблями ВМС країн-членів
НАТО і країн-партнерів, зокрема України та Грузії. Військові судна нечорноморських
країн, згідно з положеннями Конвенції Монтре, можуть перебувати в акваторії
Чорного моря не більше 21 доби, тому вони зможуть входити до нової
Чорноморської флотилії НАТО лише на ротаційній основі.

Європейський парламент, у середу
10 червня, прийняв резолюцію, підготовлену румунським європарламентарієм Іоаном
Мірчею Пашку, в якій наголошується на потребі прийняття Євросоюзом більш
відповідальної позиції стосовно стратегічних реалій в Чорноморському регіоні,
де Росія запустила довгостроковій процес мілітаризації. У документі
наголошується на складній, військовій та стратегічній ситуації у басейні
Чорного моря і зазначається, що санкції проти Росії повинні бути збережені до повного виконання Мінських домовленостей.

Йоан Мірча Пашку попереджає, що
після анексії Криму і дестабілізації східної України, Росія намагається взяти
під контроль північ Чорного моря, як це колись робив Радянський Союз: «Після
завершення «холодної війни», Чорне море, що колись було відносно закрито
територією, стало, насамперед, маршрутом перевезення каспійської нафти і газу
на Захід, а також джерелом енергії, що призвело до його включення в ширшу
перспективу, а саме: Чорноморський регіон. Таким чином Чорноморський регіон
став як економічно актуальним, так політично суперечливим простором. Подивіться
лише на геополітику різних трубопроводів, які його перетинають, а також на
зусилля Росії і Туреччини протистояти зовнішнім проникненням. Розпад колишнього
Радянського Союзу і входження Румунії та Болгарії як в ЄС, так і в НАТО
повністю змінили політичний ландшафт, зобов’язуючи, особливо ЄС шукати
інтеграційні інструменти, такі як Чорноморська синергія в 2007 році. Попри
думки бюрократів, ініціатива мала незначний вплив на створення спільної регіональної
ідентичності країнами регіону та зміцнення співробітництва між ними, оскільки
майже кожна з цих країн мала різні форми співпраці з ЄС. Після незаконної
анексії Криму Росією, дестабілізації нею східної України, і включення де-факто
Абхазії і Південної Осетії у російську військову систему, можна стверджувати,
що Чорноморський регіон був повернутий до стадії, в якій знаходився понад 20
років тому, а Росія намагається контролювати північне узбережжя моря, як це
робив Радянський Союз 24 роки тому.»

Румунський депутат зазначив, що
анексією Криму Росія перетворила півострів на «південний Калінінград». Він
висловив переконання, що зміна
стратегічної ситуації у Чорноморському басейні, розвиток військової обстановки
на Чорному морі є ознаками ширших, системних загроз для європейської безпеки,
на які країни-члени ЄС повинні відреагувати. «Окупація Криму та нинішні зусилля
з прокладення двох територіальних коридорів, один з Росії в Крим, а інший з
Криму в Придністров’я є незаперечними фактами. Обстріл Маріуполя та
дестабілізація Одеси підтверджують ці факти. Проблема в тому, що після
незаконної анексії Криму, півострів став трампліном до прилеглих районів і не
лише, з огляду на перетворення незначної російської оборонної структури,
дислокованої в Севастополі, на серйозну наступальну силу, оснащену ракетними
системами великої дальності, а також агресивну програму модернізації
російського чорноморського флоту. У певному сенсі, Росія створила своєрідний
«південний Калінінград», щоб підтримати потенційне розширення. Таким чином за
останні півтора року Чорне море знову набуло військову актуальність, на додаток
до своєї економічної значимості, які не можуть не викликати інтересу ЄС, особливо на тлі переоцінки стратегій
безпеки та оборони, що однозначно впливає на всі інші інтереси ЄС, такі як,
наприклад, охорона навколишнього середовища, на яке в довгостроковій
перспективі неминуче впливатиме розпочатий процес мілітаризації. Звичайно ці
реалії вимагають відповідального управління ситуацією в Чорному морі, але
діалог з Росією, за умови, що вона не розумітиме його як заохочення до
більшого, має обов’язково супроводжуватися постійними зусиллями з протидії, як
частина політики стратегічного перестрахування східних країн-членів як НАТО,
так і ЄС, які втратили довіру до реальних намірів Росії.»

У резолюції Європарламенту про
військово-стратегічну ситуацію у Чорноморському басейні після анексії Криму
зазначається, що ЄС повинен суттєво переоцінити свої відносини з Росією, які
сильно погіршилися унаслідок свідомого порушення Москвою демократичних
принципів, основоположних цінностей і норм міжнародного права, а також
внаслідок насильницьких дій останньої та дестабілізації своїх сусідів. На думку
більшості депутатів Європарламенту тепер ЄС має розробити надзвичайний план на
основі концепції «м’якої сили» («soft power»), щоб протистояти агресивній
політиці Росії.

«Своєю агресією проти України та
анексією Криму, влада Росії довела наші відносини до критичної позначки. Тепер
Кремль має вирішити, який шлях буде обрано: співпраці чи поглиблення
відчуження», – заявив литовський депутат від Європейської народної партії
Габріеліус Ландсбергіс. «Я переконаний, що російський народ, як і всі ми,
насправді хоче миру, а не війни. Але зміни в Росії можуть прийти тільки зсередини.
Тим часом ми маємо чітко сказати тим, хто керує Росією: ми солідарні з жертвами
їх агресії і з тими, хто бореться за цінності, на яких спирається ЄС», – сказав
він.

Згідно з текстом прийнятого
документа «абсолютним пріоритетом» держав ЄС має стати збереження єдності щодо
незаконної анексії Криму Росією та її прямого втручання у війну в Україні. Тому
депутати закликали держави ЄС утриматися від двосторонніх домовленостей з
Росією, які можуть зашкодити цій єдності. Аби забезпечити солідарність між державами-членами
ЄС, потрібно терміново створити потужний Європейський енергетичний союз, що
спиратиметься на чітких правилах, вважають в Європаламенті

Депутати ЄП стурбовані й тим, що
Росія відкрито позиціонує себе як противник світової демократичної спільноти та
чинного міжнародного порядку, підтримуючи та фінансуючи екстремістські і
радикальні партій в Євросоюзі. Депутати закликають Єврокомісію та держави-члени
створити скоординований механізм моніторингу фінансової, технічної та
політичної допомоги, яку Росія надає політичним партіям та інших організаціям
усередині європейського співтовариства, а також механізм оцінки впливу Росії на
політичне життя і громадську думку. Комісія повинна внести законодавчі
пропозиції щодо забезпечення повної прозорості політичних коштів та джерел
фінансування політичних партій в ЄС із зовні, наполягають також депутати
Європарламенту.

Законодавчий
орган ЄС закликав Єврокомісію невідкладно передбачити адекватні кошти для
фінансування конкретних проектів по боротьбі з російською пропагандою і
дезінформацією у межах ЄС і за його кордонами, а також передбачити надання
більш амбітної фінансової допомоги російській громадськості. Депутати
висловили стурбованість погіршенням ситуації в сфері прав людини і верховенства
закону в Росії і вимагають постійної підтримки ЄС для захисників прав людини в
Росії.

Резолюція засуджує і «довільний»
чорний список із 89 європейських політиків і чиновників, яким заборонено в’їзд
в Росію, вважаючи це порушенням міжнародного права, універсальних стандартів і
перешкодою на в забезпеченні прозорості. Цей документ «контрпродуктивним і
шкідливим для каналів зв’язку, які і так досить слабкі», стверджують депутати
ЄП, підкреслюючи, що люди з цього списку повинні бути проінформовані про
причини заборони і повинні мати право на її оскарження в незалежному суді.

Європарламент сподівається, що в
довгостроковій перспективі відносини між Єс та Росією будуть більш передбачуваними,
конструктивними і взаємовигідними, але вважає, що відновлення співпраці може
мати місце, тільки якщо Росія поважатиме територіальну цілісність і суверенітет
України, в тому числі Криму, повністю виконає положення Мінських угод і
припинить дестабілізаційні військові дії поблизу кордонів ЄС.

Необхідні інвестиції в енергетичному секторі Румунії на період 2015 – 2035 рр. складають приблизно 100 млрд. євро, – зазначається у Національній енергетичній стратегії, яка була щойно винесена на громадське обговорення. Це аналіз енергетичної системи та взятих на себе зобов’язань Румунією в якості держави-члена ЄС, яка була розроблена спільно з експертами з академічних та ділових кіл та громадянським суспільством. Згідно з документом, Румунія повинна забезпечити стабільний, передбачуваний та прозорий ринок шляхом відповідних стратегій та громадських політик та шляхом уснення можливих барєрів, що перешкоджають залученню інвестицій.

Більше того, для перетворень в енергетичному секторі необхідні значні інвестиції протягом наступного десятиліття шляхом нових потужностей з виробництва, транспорту та дистрибуції, а також через модернізацію та підвищення ефективності існуючих потужностей. Передбачається модернізація ядерних і гідроелектростанцій а також електростацій, які працюють на вугіллі. Національна стратегія покладається і на видобуток природного газу в Чорному морі.

Після виявлення в 2012 році величезних родовищ природного газу на румунському континентальному шельфі Чорного моря, компанія OMV Petrom нещодавно ідентифікувала родовища нафти теж на континентальному шельфі Чорного моря, але ближче до румунського узбережжя Виявлення нових родовищ може переокреслити енергетичну карту Європи, – вважають експерти. Завдяки видобуванню природного газу в Чорному морі, Румунія могла б більше не імпортувати, а у випадку коли родовища буде більше ніж очікувалося на даний час, тоді екслуатовані вуглеводні ресурси зможуть покрити частину з європейських потреб, – стверджує керівництво компанії OMV Petrom, акціонером якої є й румунська держава. Румунія на даний час із власних ресурсів отримує більшу частину необхідного природного газу, тому вона імпортує з Росії менше ніж 20% з необхідного.

Після того як Москва нещодавно відмовилися від реалізації проекту газопроводу “Південний потік” , ЄС намагається захиститися від капризів Росії та шукає альтернативні до російських джерел поставки газу. Серед можливих варіантів фігурує трубопровід, який перетне територію Туреччини. Водночас ЄС має намір розвинути транспорт зрідженого природного газу між Грузією та Румунією в Чорному морі. З іншого боку, Румунія ще має завершити роботу для реалізації взаємозвязку своєї трубопровідної мережі зі своїми сусідами. Бухарест зрозумів, що одним зі способів домогтися енергетичної незалежності є й скорочення споживання енергії за допомогою таких програм, як теплова реабілітація багатоповерхових будинків в столиці або “зелена революція”, через великі інвестиції в технології з використання біогазу та вітрової енергії.

Понад 150 представників у галузі енергетичної політики в регіоні Чорного моря, в тому числі з України, взяли участь у міжнародній конференції «Енергетична безпека в розширеному Чорноморському регіоні- контрибутор у забезпеченні енергетичної безпеки Європи — бачення до 2035″, яка відбулася в приміщенні Парламенту Румунії, з 19 по 21 листопада. Конференція була організована Центром по запобіганню конфліктам та раннього попередження, якого очолює радник Президента Румунії Юліан Кіфу.

“Всі ми знаємо, що є пункти зустрічі між політичними та економічними інтересами. Ми знаємо, що можемо мати прибутковий бізнес, але разом з появою політичних обмежень бізнес не може розвиватись. Чому 2035 рік? Тому що в галузі енергетики, потрібно майже 20 років, щоб пройти шлях від ідеї до запуску проекту”, – сказав Юліан Кіфу на відкритті міжнародної конференції.

З боку Румунії взяла участь, у конференції в Бухаресті, і Елена Попеску, генеральний директор Департаменту енергетики, яка підкреслила роль Румунії в енергетичній політиці країн Чорноморського регіону, як що стосується збільшення стабільності в регіоні, так і створення передумов для розвитку прибуткових проектів: “Я повинна підкреслити, що у нас є великий потенціал, оскільки ми маємо локальні диверсифіковані ресурси енергії, нафти, газу, поновлюваних джерел енергії, вугілля та ядерної енергії. Я гадаю, що ми повинні скористатися цією енергетичною структурою. Тому що ми в регіоні Чорного моря, і користуємось цими потенційними ресурсами, ми повинні знати, як вести переговори з нашими партнерами, щоб стати і виробником енергії, не тільки споживачем або транзитною країною”, сказала Елена Попеску.

Учасник міжнародної конференції Директор Одеського філіалу Національного інституту стратегічних досліджень Артем Філіпенко зазначив: “Я думаю, що це дуже важлива зустріч, тому що тут присутні фахівці з різних країн Чорноморського регіону. Ми говоримо про великий Чорноморський регіон, який включає в себе не тільки країни, які безпосередньо мають вихід до Чорного моря. Це і країни Каспійського регіону, як Азербайджан, Вірменія Грузія, але й Р. Молдова та Україна. Тобто ми маємо дивитись більш широко. У ході конференції дуже багато уваги приділялось питанню відродження Шовкового шляху, його енергетичній складовій. Справа в тому, шо вирішуючи питання сьогодення ми маємо мислити стратегію, і от такі форуми дають можливість нам глянути не на один, або два роки, а на десятиліття.”

Пан Артем Філіпенко торкнувся і співпраці між Румунією та Україною не лише в енергетичній сфері: “Я б не обмежував співпрацю між Україною та Румунією тільки енергетичним сектором, хоча тут є певні проблеми. Румунія все ж таки є у більш кращій ситуації, враховуючи її запаси нафти і газу, але сьогодні згадувалось про те, що Румунія може стати важливим центром транзиту енергоносіїв, і Україна зацікавлена в тому, щоб мати альтернативні джерела, і такими альтернативними джерелами можуть бути, скажімо, постачання газу з країн Кавказу до Південної Європи, і потім вже в Україну. Є дуже багато різних сфер співпраці. Серед цих сфер співпраці є участь у спільній реалізації Дунайської стратегії Європейського Союзу. Не востаннє, це питання врегулювання придністровського питання. Чому? Тому, що і Україна і Румунія зацікавлені в реінтеграції Р. Молдова. А Румунія є однією з сторін, яка має свій інтерес в регіоні.”

Румунія готова відігравати важливу роль в енергетичному секторі в Чорноморському регіоні-таким є висновок міжнародної конференції, що відбулася в Бухаресті.

Незвичайний фотопроект, що несе глядача по прибережних країн Чорноморського регіону. Багата колекція фотографій, що представляє реальність, доступну скоріше місцевим мешканцям, аніж відвідувачам. Йдеться про проект ”Довкола Чорного моря”.

Розмовляючи з фотографом Петруцом Келінеску ми занурюємо в цей фотографічний світ: ”Проект ”Довкола Чорного моря” розпочався 5-6 років тому, це була моя ідея, яку я почав втілювати у ужиття разом з моїм добрим другом Стефаном Киндею. Я займаюся фотографією, він писав тексти, і вже багато часу ми думали про подорож, можливо в Африку. Ми все дивилися на карту і зрозуміли, що жоден із нас нічого не знає про Чорноморський регіон, починаючи з наших сусідів, і, можливо, було б краще здійснити цю подорож ближче до нас. У 2010 році ми здійснили подорож на автомобілі по всіх країнах довкола Чорного моря, нам вдалося отримати фінансування і за чотири місяці ми проїхали близько 15.000 км довкола Чорного моря, намагаючись відкрити для себе ту зону, взяти пульс дійсності. Це були чотири місяці, але для 10 країн це не багато. Ми почали подорож з Румунії і подалися у напрямку проти годинникової стрілки: до Болгарії, Туреччини, потім Грузії, Вірменії, Азербайджану, побували в Нагорному Карабаху — невеличкій сепаратистській території, звідки повернулися в Грузію. А потім подалися в іншу невелику сепаратистську республіку – Абхазію. Потім відвідали Росію, Молдову, Україну й назад в Румунію.”

Звичайно ж, після такої подорожі деякі зони стають улюбленими. Для Петруца Келінеску Абхазія стала справжнім відкриттям подорожі: ”Можливо, найкраще місце поблизу Чорного моря, якщо подивитися на карту, є навпроти румунського узбережжя — це Абхазія, де ми були вражені побачити зовсім інший клімат, набагато тепліший від нашого, там на пляжах ростуть пальми, там ростуть мандарини, лимони. Кавказькі гори простягаються майже до моря, а наближення гір до лінії моря робить так, що небо переповнене хмарами, як перед грозою. Абхазія відокремилася від Грузії в 1991 році, а Грузія в свою чергу відокремилася від Радянського союзу. В Абхазії були найгарніші курорти СРСР. Там Сталін мав будинок для відпочинку. Тут сталінський режим побудував санаторії для профілактики та відпочинку для радянського народу.”

Маніфест команди, яка ініціювала цей проект, був таким: зануритися в глибину історій, шукати не інформацію, а історії, які після дослідження стануть інформацією. Таким чином, глядач відкриє для себе надзвичайні зображення, які перевищать будь-який рекламний намір. Нам або показують понтон, з якого рибалять дві скромно одягнені бабусі, або ми бачимо людину, простягнену на рушнику на березі моря, на встеленому черепашками пляжі, чи ларьки з купальниками, які продаються на пластикових манекенах, разом із плавальними кругами у вигляді звірів — ця неприкрашена дійсність представляє місця, які можуть бути спільними для всіх країн Чорноморського регіону, але мають все-таки певні особливості.

З подробицями Петруц Келінеску: ”Фотографії не представляють обовязково найгарнішу або туристичну сторону Чорного моря. Ми саме цього хотіли з самого початку. Ми хотіли уникнути великих готельних комплексів, тому що нам здалося, що будь-де вони позбавлені індивідуальності. Ми шукали популярні пляжі, де звичайні люди проводять свої відпустки, і в той же час ми старалися знайти у відвіданих нами країнах якомога більше етнічних громад. Ми дізналися, що довкола Чорного моря є дуже багато етнічних громад, дуже багато з них у Росії. Вони були вирівняні комуністичним режимом, але багато з них вижили й намагаються врятувати свою культуру й звичаї. Наприкінці проекту мені подобалося жартувати, показуючи друзям фотографії й запитуючи, звідки вони. Всі помилялися. Наприклад, я показував фотографію з Росії, а мені відповідали, що вона з Румунії. Або фотографію з України, а мені казали, що це в Болгарії і т.п. Гадаю, що всі ми, країни довкола Чорного моря, маємо дуже багато спільного, і це в першу чергу через недавню історію.”

Щоб ви могли зрозуміти, яке багатство зображень може порадувати вас після цього експерименту, ми запитали Петруца Келінеску, скільки фотографій можна побачити: ”Ми зробили свого роду блог подорожі, який можна почитати за адресою: www.theblacksea.eu. Тоді ми намагалися зробити декілька постів на тиждень, кожен пост містив по 7-8 фотографій. З часом, не маючи актуальних постів, ми залучили кількох колег-журналістів, і наш блог подорожі перетворився на онлайн-журнал, де ми збирали матеріали про зону довкола Чорного моря. Були зроблені десятки тисяч фотографій, але більш стисла відбірка, якою я дорожу, містить близько 40-50 зображень. Усі фотографії й тексти, які зявилися, можна побачити на веб-сторінці www.theblacksea.eu. Проект продовжується й далі, ми стараємося отримати фінансування, і по мірі того, як нам це вдається, додаємо нові історії й фотографії. Одночасно з проектом ”Довкола Чорного моря” ми працюємо й над проектом про зміни в румунському селі, який називався ”Гордість і бетон” – це історія успіху тих, хто подався за кордон, а також про розвиток нового румунського села як результат міграції робочої сили за кордон.”

Водолази-аматори Чорного моря схожі між собою. Схожі між собою й туристи, які прогулюються пляжами або лежать, простягнувсь, на надувних матрацах. Схожі й люди, які дивляться на море з переповнених чи пустельних пляжів. А відрізняє зони, зображені у фотографіях, присутність якогось елемента, повязаного з історією росту чи занепаду певного місця: уламки судна, понтон, будинок, який майже звалився в море. Для глядача це запрошення не до подорожі, а до роздумів, чи до подорожі для відкриття реальності такою, якою вона є.

Сьогодні ми завітаємо до південно-східної Румунії, на румунське узбережжя Чорного моря. Це місце, де ми можемо влітку з сімєю або з друзями спокійно відпочити та загоріти на пляжі. Але румунське чорноморське узбережжя це не тільки поляж, але і широкий спектр заходів крім відпочинку: відвідування винних льохів, тури в Добруджу і дельту Дунаю, косметичні процедури і спа, нічні клуби, акваріум, аквапарк, кінний завод, де ви можете отримати задоволення від верхової їзди і адреналіну в дачному селищі.

Настав час розглянути пропозицію на 2014 для відпочинку в Румунії, на березі Чорного моря з Траяном Бедулеску консультантом з питань туризму: “У 2014 році ми здійснили кілька нових інвестицій, відремонтували готелі і висунули більше спеціальних пропозицій. Більшість інвестицій було зроблено на курорті Мамая, йдеться зокрема про відновлення набережної. Справді, на південному узбережжі ще є проблеми з інфраструктурою. Але зросла кількість сучасних та відремонтованих готелів. Водночас, я повинен згадати курорт Венус де були відремонтовані три і чотиризіркові готелі.”

Ви давно або ніколи не побували на румунському чорноморському узбережжі? Тоді ви повинні очікувати на більшу розвагу: “Румунське чорноморське узбережжя славиться у цьому сенсі. Від сучасних розваг на курорті Мамая та до нонконформістських на курорті Вама-Веке, розташовані у крайніх точках румунського узбережжя. З огляду на це румунське узбережжя є унікальним. Не правильно робити порівняння, але, багато визнали, що воно є свого роду Ібіцою Сходу. З іншого боку, є також багато можливостей для проведення вільного часу. Можуть бути подорожі в дельті Дунаю, до Добруджі, можна відвідати виноградник Мурфатлар, памятник у Адамклісі та Печеру Святого Андрія. Багато готелів і туристичних агентств пропонують такі програми, якими особливо цікавляться іноземні туристи. Румунське узбережжя славиться і бальнеологічним лікуванням. Є кілька готелів, для цього, особливо на південному узбережжі, на курортах Нептун, Олімп, Юпітер, Сатурн. Не востаннє, на румунському узбережжі можуть дуже добре відпочити сім’ї з дітьми. Хороші готелі зявилися в останні роки та дитячі клуби.”

На південному узбережжі, ми відвідали один з найбільших комплексів СПА в Румунії, на курорті Нептун, про який розповіла нам його менеджер Лекреміора Морояну. Комплекс відомий що стосується спа-терапії, бальнеотерапії ревматичного лікування, анти-стресу, детоксикації та схуднення: “Всі ці процедури відбуваються під наглядом лікарів і терапевтів. Що стосується спа, це пакет нових методів лікування, що використовує сапропелеву грязь з озера Текиргйол. Таким чином, ми робимо грязьові обгортання і масаж., ручний і автоматичний, підводний масаж, травяні збори для прийняття ванни, навіть для тих, у кого є проблеми з циркуляцією крові або ревматизмом. У нас також є зона для розслаблення. Між терапіями, ті, хто потребує або має вільний час може спокійно відпочити у спеціально відведеному місці.”

Ралука Захарія, представник чотиризіркового готелю на курорті Ефоріє Норд сказала нам, що вона підписала контракти з різними туристичними агентствами для того, щоб туристи мали можливість відпочивати на цьому курорті. Автобуси з туристами зупиняють перед готелем а гіди супроводжують туристів. Ралука обіцяє гостям незабутній відпочинок на узбережжі Чорного моря: “Наш готель особливо підходить для сімей з дітьми. Ми пропонуємо багато пільг. Наприклад, діти туристів можуть навчитися у нас плавати. Щовечора у нас є караоке, ми влаштовуємо вистави лялькового театру і діти отримують дипломи від нашого готелю. Батьки проводять святкові вечори на терасі ресторану, з гуртами, які співають наживою. Щовечора у нас виступають фольклорні колективи з усіх регіонів країни.”

Скільки грошей ми повинні виділити на проживання? На це питання відповідає Траян Бедулеску: “У нас ціни доступні для всіх. Ми маємо 15 готелів з триразовим харчуванням, але з іншого боку, на румунському узбережжі ви можете знайти готелі для всіх кишень. Тільки на румунському узбережжі, ви можете розміститись в дво і тризіркових готелях, з напівпансіоном у липні за 150-200 євро (для однотижневого перебування) з родиною. Звичайно, ми маємо також пятизіркові готелі, де сімя може також заплатити 1000 або 2000 євро. Ціни доступні. “

Траян Бедулеску консультант з питань туризму рекомендує іноземним туристам та румунам діаспори румунське чорноморське узбережжя: “Якщо у 60-7о роках прибувало багато туристів через низькі цін і тоді новим готелям, тепер, можливо, сприйняття не є найкращим. Багато хто залишився з сприйняттям, що майже нічого не зроблено на румунському узбережжі, але це не так. Є все більше модернізованих готелів і всяких інших атракцій. Я вважаю, що турист може дуже цікаво відпочити і провести вільний час на румунському узбережжі особливо в плані розваг і, з іншого боку, з точки зору спокою, лікування або профілактики, якщо маємо на увазі спа-і велнес. Тому у нас є дві крайності, як розвага і різні заходи, так і тишина та SPA “.