Author: Христина Штірбець

3 січня 2015 року, напередодні Різдва Христового, з ініціативи Українського Православного Вікаріату Румунії, в українській церкві “Воздвиження Чесного Хреста” у місті Сігету-Мармацієй відбувся Концерт християнської колядки. Отець-парох, доктор теології священик Микола Лаврюк, разом із вікарієм Іваном Піцурою та за підтримки всіх 15 українських православних парафій, що на Мараморощині, провели дуже гарний захід.

Основною метою цього концерту є поширювати чисто християнську колядку і християнське святкування Різдва Христового, опускаючи поганські залишки. З року в рік число колядників зросло і надіємося, що наступними роками будуть брати участь ще більше колядників. Взяли участь церковні хори з Полян (парафії 1-а, 2-а і 3-а), Кривого, Рускови (Облаз і центр), Красного, Бистрого, Вишавської Долини, Тиси, Вишньої Рівни, Реміт, Кричунова, Луга-над-Тисою та Сігета. Свято привернуло увагу не лише українських віруючих, зайшли до української православної церкви слухати наш концерт й інші жителі міста Сігет – румуни та угорці, а також група китайських туристів, які просто були зачаровані колядками та гарно одягнутими українськими колядниками, – ствердив отець Микола Лаврюк.

Слід уточнити, що в Українській православній церкві міста Сігет, в якій діє хор керований добродійкою Маргаретою Лаврюк, зберігається маленький кусочок Хреста, на якому був розп’ятий Син Божий Ісус Христос (подарунок з Мукачева від Київського Патріархату), а також частина мощей монаха з України Паїсія Величковського, який заснував монастир Нямц, переклав з грецької мови на церковну словянську мову багато церковних текстів і проповідував як в Україні, так і в Румунії.

На Концерті християнської колядки був присутній і отець пенсіонер Іван Арделян з села Бистрий Марамуреського повіту, який очолює дитячий церковний хор. Ми запросили його поділитися своїми враженнями: ”Почався концерт з Акафистом “Слава Богу за все” у подяку Богові за все отримане у минулому році. У цьогорічному фестивалі взяли участь церковні хори зі всіх українських парафій з Мараморощини. Одні з них представили стародавні колядки такі як: “Бог Предвічний”, “Небо і земля”, “У Вефлеємі новина”, “Нова радість стала”, а інші, як наприклад дитячий хор з місцевості Бистрий, представили нові колядки такі як: “Вітай, Ісусе”, “В місті Вифлеємі дивна новина Пречистая Діва Сина зродила! ”, “Щедрий вечір всі вам”, “Дзвони дзвонять”, “Добрі християни двері відкривайте”. Усі колядники, як дорослі, так і діти, представилися на високому рівні та залишили позитивні емоції та гарне враження у всіх присутніх. Бажаємо всім працівникам ВСРР та радіослухачам міцного здоров’я, злагоди, добробуту та сповнення всіх бажань.Хай щастить вам у новому 2015 році!“

На завершення нашої рубрики пролунає колядка “Темненькая нічка”, виконує дитячий хор з села Поляни Марамуреського повіту.

3 січня 2015 року, напередодні Різдва Христового, з ініціативи Українського Православного Вікаріату Румунії, в українській церкві “Воздвиження Чесного Хреста” у місті Сігету-Мармацієй відбувся Концерт християнської колядки. Отець-парох, доктор теології священик Микола Лаврюк, разом із вікарієм Іваном Піцурою та за підтримки всіх 15 українських православних парафій, що на Мараморощині, провели дуже гарний захід.

Основною метою цього концерту є поширювати чисто християнську колядку і християнське святкування Різдва Христового, опускаючи поганські залишки. З року в рік число колядників зросло і надіємося, що наступними роками будуть брати участь ще більше колядників. Взяли участь церковні хори з Полян (парафії 1-а, 2-а і 3-а), Кривого, Рускови (Облаз і центр), Красного, Бистрого, Вишавської Долини, Тиси, Вишньої Рівни, Реміт, Кричунова, Луга-над-Тисою та Сігета. Свято привернуло увагу не лише українських віруючих, зайшли до української православної церкви слухати наш концерт й інші жителі міста Сігет – румуни та угорці, а також група китайських туристів, які просто були зачаровані колядками та гарно одягнутими українськими колядниками, – ствердив отець Микола Лаврюк.

Слід уточнити, що в Українській православній церкві міста Сігет, в якій діє хор керований добродійкою Маргаретою Лаврюк, зберігається маленький кусочок Хреста, на якому був розп’ятий Син Божий Ісус Христос (подарунок з Мукачева від Київського Патріархату), а також частина мощей монаха з України Паїсія Величковського, який заснував монастир Нямц, переклав з грецької мови на церковну словянську мову багато церковних текстів і проповідував як в Україні, так і в Румунії.

На Концерті християнської колядки був присутній і отець пенсіонер Іван Арделян з села Бистрий Марамуреського повіту, який очолює дитячий церковний хор. Ми запросили його поділитися своїми враженнями: ”Почався концерт з Акафистом “Слава Богу за все” у подяку Богові за все отримане у минулому році. У цьогорічному фестивалі взяли участь церковні хори зі всіх українських парафій з Мараморощини. Одні з них представили стародавні колядки такі як: “Бог Предвічний”, “Небо і земля”, “У Вефлеємі новина”, “Нова радість стала”, а інші, як наприклад дитячий хор з місцевості Бистрий, представили нові колядки такі як: “Вітай, Ісусе”, “В місті Вифлеємі дивна новина Пречистая Діва Сина зродила! ”, “Щедрий вечір всі вам”, “Дзвони дзвонять”, “Добрі християни двері відкривайте”. Усі колядники, як дорослі, так і діти, представилися на високому рівні та залишили позитивні емоції та гарне враження у всіх присутніх. Бажаємо всім працівникам ВСРР та радіослухачам міцного здоров’я, злагоди, добробуту та сповнення всіх бажань.Хай щастить вам у новому 2015 році!“

На завершення нашої рубрики пролунає колядка “Темненькая нічка”, виконує дитячий хор з села Поляни Марамуреського повіту.

Серед маленького скверу в центральній зоні міста Гура-Гуморулуй, Сучавського повіту, стоїть пам’ятник-погруддя видатній письменниці Ользі Кобилянській, яка мала вагомий внесок в українську і світову літературу. У цьому місті вона народилася 27 листопада 1863 року, провела своє дитинство та молодість до 1891 року, коли переселилася до Чернівців. Пам’ятник був відкритий в листопаді 2003 року з ініціативи Василя Боєчка колишнього Генерального консула України в Сучаві, авторами будучи львівський скульптор Роман Романович та архітектор Віктор Ткач. Поставлення його було можливо завдяки старанню Генерального консульства України, Союзу Українців Румунії та Асоціації “Дружби Румунія -Україна”, за допомогою мерії міста Гура-Гуморулуй. У 2010 році сквер був названий Парком імені Ольги Кобилянської. Від тоді стало традицією відзначати біля пам’ятника письменниці кожну річницю її народження.

Цього року, 27 листопада, саме на її день народження відбулися заходи присвячені 151-ій річниці від дня народження Ольги Кобилянської. Низький уклін і велику пошану віддали Ользі Кобилянській представники Союзу українців Румунії, румунської місцевої влади, делегація Чернівецької області, лауреати Міжнародного фестивалю “Доля”, представники місцевої громадськості та української національної меншини, науковці, журналісти, учні. Про хід святкових заходів у місті Гура-Гуморулуй розповість український греко-католицький священик з села Качіка Микола Ніколаїшин: “Цього року свято відбулося як зазвичай, хоча трохи сумніше, тому що Генеральний консул Василь Боєчко та його дружина Надія Боєчко, які організували кожного року захід присвячений Ользі Кобилянській, завершили свою місію в Сучаві. Цього року свято організував СУР та мерія міста Гура-Гуморулуй. Панахиду біля пам’ятника Ользі Кобилянській провели чотири греко-католицькі священники та двоє православні. Були присутні учні з Качіки та Майдану, які вчаться у цьому місті, також представники культурних установ з Чернівецької області та Сучавського повіту, місцевої влади, представники поліції та жандармерії, сурівських філій з Негостини, Серету та Сучави та лауреати премій Міжнародного фестивалю “Доля”. Після панахиди та покладання квітів біля пам’ятника, учасники заходу відправилися до Будинку культури міста Гура-Гуморулуй, де культурні діячі, як українці з Румунії, так й з України а також румуни з Румунії гарно розповіли про творчість і життя Ольги Кобилянської.”

Святкові заходи продовжилися в Сучавському приміщенні СУР-у. Голова організації Борис Петрашук подає деталі: “Після Гура-Гуморулуй, наші українці зібралися у приміщенні СУР-у в місті Сучава, де ми продовжили свято присвячене Ользі Кобилянській разом з гостями з України, головою Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України Василем Довгим, доктором філологічних наук, професором Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Володимиром Антофійчуком, народним артистом Мар’яном Гаденком та лауреатами Міжнародного фестивалю “Доля”, які перебували з турне в Румунії. Ми дуже раді, що вони прийшли разом з нами святкувати Ольгу Кобилянську. Подія пройшла гарно, кожний бажаючий висловив свої думки про Ольгу Кобилянську. Лауреати фестивалю “Доля” заспівали разом з нами “Реве та стогне Дніпр широкий”, Сучавський гурт “Свекрухи” виступили з піснями “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” та “На чужині”, а учні коледжу Міхая Емінеску під керівництвом вчительок Марії Кречун та Лучії Міхок прочитали уривки з книги “Царівна” (румунською “Printesa”), яку видав Іван Довгий, переклав Іван Кідещук. Ми спілкувалися з нашими гостями з України і так ми всі радісно і дружно провели прекрасне свято.”

У 2006 році редакція газети “Буковинське віче” та Готельний комплекс “Буковина” з Чернівців заснували літературно-мистецьку премію імені Ольги Кобилянської, яка присуджується щороку за найкращий літературний, художній або публіцистичний твір, наукову розвідку про життєдіяльність сучасної жінки в Україні, становище її в суспільстві. Упродовж часу українці, але і румуни з Румунії стали лауреатами цієї премії, серед яких мер міста Гура-Гуморулуй Маріус Урсачук, пані Надія Боєчко, голова Бухаресьської філії СурР-у Ярослава Колотило, а цього року письменник Іван Кідещук, який переклав на румунську мову драму “Царівна”, написану чернівецьким драматургом Василем Довгим за лднойменною повістю Ольги Кобилянської. Ми запросили Івана Кідешука сказати що означає це визнання для нььго: “Про поетитичні доробки Ольги Кобилянської я виступав на Міжнародному симпозіумі Чернівецького університету у 2013 році, а зараз готую книжку перекладів і коментарів разом з професором доктором Чернівецького Університету імені Юрія Федьковича Володимиром Антофійчуком. Надіюся, що вона називатиметься “Раєм Буковини з Ольгою Кобилянською”. Моя номінація на Міжнародну премію імені Ольги Кобилянської завдячується художньому перекладу драми “Царівна” на румунську мову “Printesa”, написану моїм другом, чернівецьким драматургом Василем Довгим, зараз голова Чернівецької обласної спілки письменників України. П’єса була поставлена на сцені Ботошанським театром імені Міхая Емінеску, директором якого є Траян Апетрей, у постанові режисера Адія Карауляну. Вистава зазнала успіху своїми гастролями, які відбулися 2013-2014 рр. у Ботошанах, Сереті, Радівцях, Сучаві, Бухаресті та Чернівцях. Я впевнений, що ці гастролі будуть повторюватися і далі. Мені пощастило цього року стати лауреатом Міжнароної премії імені Ольги Кобилянської. Цю премію вручили мені, а також чернівецькій художниці Ларисі Куваєві за серію картин, а саме портрети Ольги Кобилянської та вишивальниці Олені Матійвській, у Чернівцях, 28 листопада, поетеса, редактор газети “Буковинське віче” Віра Китайгородська та директор Готельно-туристичного комплексу “Буковина”, депутат Чернівецької міської ради Валерій Чинуш. Я щиро дякую Оргкомітету за визнання моїх заслуг і запевняю, що старатимуся далі, скільки дозволить мені стан здоров’я, ознайомлювати українських та румунських читачів із творчістю Ольги Кобилянської.”

Мешканець міста Гура-Гуморулуй Ярема Онищук, син українського письменника Диниса Онищука, докладає багато зусиль для того, щоб розширити відомості про Ольгу Кобилянську, про її творчість про місто Гура-Гуморулуй, де вона народилася та про пам’ятник, котрий тут поставлений. Будучи захоплений фотографуванням, Ярема Онищук хронологічно сфотографував кожного року річниці з дня народження Ольги Кобилянської та представив публіці у Чернівцях та Гура-Гуморулуй цікаву фотовиставку під назвою “Буковинська орлиця”, яка є своєрідною документацією подій пов’язаних з святкуванням цієї української письменниці. На жаль, цього року через стан здоров’я пан Ярема не міг бути присутній на святі, але сказав, що наступного року він не бракуватиме та надішле нам цікаві фотографії.

Серед маленького скверу в центральній зоні міста Гура-Гуморулуй, Сучавського повіту, стоїть пам’ятник-погруддя видатній письменниці Ользі Кобилянській, яка мала вагомий внесок в українську і світову літературу. У цьому місті вона народилася 27 листопада 1863 року, провела своє дитинство та молодість до 1891 року, коли переселилася до Чернівців. Пам’ятник був відкритий в листопаді 2003 року з ініціативи Василя Боєчка колишнього Генерального консула України в Сучаві, авторами будучи львівський скульптор Роман Романович та архітектор Віктор Ткач. Поставлення його було можливо завдяки старанню Генерального консульства України, Союзу Українців Румунії та Асоціації “Дружби Румунія -Україна”, за допомогою мерії міста Гура-Гуморулуй. У 2010 році сквер був названий Парком імені Ольги Кобилянської. Від тоді стало традицією відзначати біля пам’ятника письменниці кожну річницю її народження.

Цього року, 27 листопада, саме на її день народження відбулися заходи присвячені 151-ій річниці від дня народження Ольги Кобилянської. Низький уклін і велику пошану віддали Ользі Кобилянській представники Союзу українців Румунії, румунської місцевої влади, делегація Чернівецької області, лауреати Міжнародного фестивалю “Доля”, представники місцевої громадськості та української національної меншини, науковці, журналісти, учні. Про хід святкових заходів у місті Гура-Гуморулуй розповість український греко-католицький священик з села Качіка Микола Ніколаїшин: “Цього року свято відбулося як зазвичай, хоча трохи сумніше, тому що Генеральний консул Василь Боєчко та його дружина Надія Боєчко, які організували кожного року захід присвячений Ользі Кобилянській, завершили свою місію в Сучаві. Цього року свято організував СУР та мерія міста Гура-Гуморулуй. Панахиду біля пам’ятника Ользі Кобилянській провели чотири греко-католицькі священники та двоє православні. Були присутні учні з Качіки та Майдану, які вчаться у цьому місті, також представники культурних установ з Чернівецької області та Сучавського повіту, місцевої влади, представники поліції та жандармерії, сурівських філій з Негостини, Серету та Сучави та лауреати премій Міжнародного фестивалю “Доля”. Після панахиди та покладання квітів біля пам’ятника, учасники заходу відправилися до Будинку культури міста Гура-Гуморулуй, де культурні діячі, як українці з Румунії, так й з України а також румуни з Румунії гарно розповіли про творчість і життя Ольги Кобилянської.”

Святкові заходи продовжилися в Сучавському приміщенні СУР-у. Голова організації Борис Петрашук подає деталі: “Після Гура-Гуморулуй, наші українці зібралися у приміщенні СУР-у в місті Сучава, де ми продовжили свято присвячене Ользі Кобилянській разом з гостями з України, головою Чернівецької обласної організації Національної спілки письменників України Василем Довгим, доктором філологічних наук, професором Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича Володимиром Антофійчуком, народним артистом Мар’яном Гаденком та лауреатами Міжнародного фестивалю “Доля”, які перебували з турне в Румунії. Ми дуже раді, що вони прийшли разом з нами святкувати Ольгу Кобилянську. Подія пройшла гарно, кожний бажаючий висловив свої думки про Ольгу Кобилянську. Лауреати фестивалю “Доля” заспівали разом з нами “Реве та стогне Дніпр широкий”, Сучавський гурт “Свекрухи” виступили з піснями “Ой не ходи, Грицю, та й на вечорниці” та “На чужині”, а учні коледжу Міхая Емінеску під керівництвом вчительок Марії Кречун та Лучії Міхок прочитали уривки з книги “Царівна” (румунською “Printesa”), яку видав Іван Довгий, переклав Іван Кідещук. Ми спілкувалися з нашими гостями з України і так ми всі радісно і дружно провели прекрасне свято.”

У 2006 році редакція газети “Буковинське віче” та Готельний комплекс “Буковина” з Чернівців заснували літературно-мистецьку премію імені Ольги Кобилянської, яка присуджується щороку за найкращий літературний, художній або публіцистичний твір, наукову розвідку про життєдіяльність сучасної жінки в Україні, становище її в суспільстві. Упродовж часу українці, але і румуни з Румунії стали лауреатами цієї премії, серед яких мер міста Гура-Гуморулуй Маріус Урсачук, пані Надія Боєчко, голова Бухаресьської філії СурР-у Ярослава Колотило, а цього року письменник Іван Кідещук, який переклав на румунську мову драму “Царівна”, написану чернівецьким драматургом Василем Довгим за лднойменною повістю Ольги Кобилянської. Ми запросили Івана Кідешука сказати що означає це визнання для нььго: “Про поетитичні доробки Ольги Кобилянської я виступав на Міжнародному симпозіумі Чернівецького університету у 2013 році, а зараз готую книжку перекладів і коментарів разом з професором доктором Чернівецького Університету імені Юрія Федьковича Володимиром Антофійчуком. Надіюся, що вона називатиметься “Раєм Буковини з Ольгою Кобилянською”. Моя номінація на Міжнародну премію імені Ольги Кобилянської завдячується художньому перекладу драми “Царівна” на румунську мову “Printesa”, написану моїм другом, чернівецьким драматургом Василем Довгим, зараз голова Чернівецької обласної спілки письменників України. П’єса була поставлена на сцені Ботошанським театром імені Міхая Емінеску, директором якого є Траян Апетрей, у постанові режисера Адія Карауляну. Вистава зазнала успіху своїми гастролями, які відбулися 2013-2014 рр. у Ботошанах, Сереті, Радівцях, Сучаві, Бухаресті та Чернівцях. Я впевнений, що ці гастролі будуть повторюватися і далі. Мені пощастило цього року стати лауреатом Міжнароної премії імені Ольги Кобилянської. Цю премію вручили мені, а також чернівецькій художниці Ларисі Куваєві за серію картин, а саме портрети Ольги Кобилянської та вишивальниці Олені Матійвській, у Чернівцях, 28 листопада, поетеса, редактор газети “Буковинське віче” Віра Китайгородська та директор Готельно-туристичного комплексу “Буковина”, депутат Чернівецької міської ради Валерій Чинуш. Я щиро дякую Оргкомітету за визнання моїх заслуг і запевняю, що старатимуся далі, скільки дозволить мені стан здоров’я, ознайомлювати українських та румунських читачів із творчістю Ольги Кобилянської.”

Мешканець міста Гура-Гуморулуй Ярема Онищук, син українського письменника Диниса Онищука, докладає багато зусиль для того, щоб розширити відомості про Ольгу Кобилянську, про її творчість про місто Гура-Гуморулуй, де вона народилася та про пам’ятник, котрий тут поставлений. Будучи захоплений фотографуванням, Ярема Онищук хронологічно сфотографував кожного року річниці з дня народження Ольги Кобилянської та представив публіці у Чернівцях та Гура-Гуморулуй цікаву фотовиставку під назвою “Буковинська орлиця”, яка є своєрідною документацією подій пов’язаних з святкуванням цієї української письменниці. На жаль, цього року через стан здоров’я пан Ярема не міг бути присутній на святі, але сказав, що наступного року він не бракуватиме та надішле нам цікаві фотографії.

Лауреати Міжнародного пісенного фестивалю “Доля”, організатором якого є народний артист Мар’ян Гаденко: Алла Величко, Світлана Мирвода, сімейний дует Франк-Тодирес, Уляна Філь, Ірина Макеєва, Юлія Мартинова з України та Лавінія Леонте з Румунії, а також отець Михайло Кобзюк з Дерменешть Сучавського повіту та гурт “Молода Надія” з місцевості Сока Тіміського повіту та артистка Дойна Гіцеску виступили, 26 листопада на сцені Бухарестського Будинку культури імені Петефі Шандора, з урочистим концертом “Шевченківські дні — 200 років від народження поета”, оскільки 2014 рік був оголошений роком Великого Кобзаря.

Організаторами виступили Міністерство культури Румунії, Союз українців Румунії та Президентський фонд Леоніда Кучми “Україна”. Серед запрошених були представники Посольства України в Бухаресті, української громади в Румунії, румунських державних установ, гості з України тощо. Ведучими програми були Ірина Макеєва від Державної телерадіокомпанії “Всесвітня служба УТР” та вчитель Євсебій Фрасенюк з Негостини Сучавського повіту.

З привітальним словом виступив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії Теофіл Бауер, який відмітив: “У цьому році по всій Румунії, де компактно проживають українці проходили дні, які були приурочені до 200-річчя з дня народження нашого Кобзаря, нашого пророка Тараса Шевченка. Шевченко для українців це як Емінеску для румунів і ми всюди де знаходимось шануємо пам’ять про нього, згадуємо його мистецтво. І мені сьогодні дуже приємно відзначити, що саме в цей рік Союз Українців Румунії, Бухарестська філія, активно включилися до всіх заходів, які були організовані. Сьогодні ми практично підводимо підсумки завершення року Шевченка в Румунії.” Користуючись цією нагодою, Посол України в Румунії вручив пані Ярославі Колотило, раднику в Міністерстві культури, один з організаторів цієї культурної події, яка виходить цими днями на пенсію, пам’ятну адресу від імені Посольства “за вагомий, неоцінений внесок, який вона зробила у розвиток українства, культури та духовних традицій в Румунії.”

У своїй промові тепло привітав гостей й депутат від української громади у Парламенті Румунії Іван Марочко: ”Я дуже радий бути сьогодні з Вами святкувати разом великого поета Тараса Шевченка. Українська меншина зберігає свою культуру, свою мову і традиції, яких, ми повинні розвивати і передавати нашим дітям та внукам.“

Ярослава Колотило, радник у Міністерстві культури Румунії та голова Бухарестської філії СУР-у, сказала якою була мета цього заходу: “Відзначити нашого великого поета, який заслуговує великої честі і поклону з сторони українців Румунії, тому що це рік Шевченка. Ми сьогодні йому присвятили пісню, яка не тільки на слова Шевченка, а і пісню, яку дарує нам організатор фестивалю “Доля” Мар’ян Гаденко та його лауреати. Ми дуже вдячні, тому що через фонд Леоніди Кучми , який підтримав поїздку артистів з України, відбувся цей гарний урочистий концерт. У нас прекрасні гості, прекрасні голоси. Сьогодні беруть участь представники із боку міністерства освіти та культури а також від Департаменту міжетнічних відносин, які дуже задоволені. Я бачу у них така радість у очах, що українці так гарно співають, що вони знають віддавати шану пісні та культурі.”

Своїми враженнями про урочистий вечір поділився з нами і Мар’ян Гаденко, народний артист України, ініціатор Міжнародного пісенного фестивалю “Доля”, який у 90-ті роки неодноразово відвідував Румунією: “Сьогодні я думаю, що по новому саме українська діаспора подивиться на молодих виконавців з України, на їх професійність, на їх щирість. Я думаю, що сьогодні ми зібралися як родина. Дійсно сьогодні було приємно бути присутнім, дивитися як зал сприймає українську пісню, мову. Нас сьогодні об’єднав Тарас Шевченко. Сьогодні був і вечір спомину щирої людини, яка стояла у витоків відтворення українства в Румунії, пана Степана Ткачука. Я сподіваюся, що такі фестивалі, які я провожу в Україні самий, але і з фондом Леоніди Кучми, тобто фестиваль “Соловейко” та фестиваль “Доля”, об’єднають не тільки українство, яке тут живе, а і наверне румунську частину населення до українців через пісню. Умова буде такою, щоб приїхати на фестиваль в Румунію, українець буде виконувати одну пісню румунською, а одну українською, а хто буде їхати в Україну має співати одну пісню румунською, а іншу українською мовами. Я думаю, що всі плани дійсно здійсняться і що наступного року будуть два великі фестивалі в Європі, це “Соловейко” в Україні та “Соловейко” в Румунії.”

І в співачки Юлії Мартинової, лауреатки Фестивалю “Доля” склалися дуже приємні враження: “У мене було таке враження, що ми співаємо як вдома, тобто, що в залі сидять мої побратими з моєї України, то була справжня, щира українська душа у залі. Нас об’єднає все: оплески, наші погляди і звичайно музика та українська пісня, тому що вона живе у душі та серцях кожного українця.”

Під час розмови з ведучою концерту Іриною Макеєвою ми дізналися, як відчула вона публіку та що саме її найбільш сподобалося: “Я була приємно вражена вокалом юної дівчини, яка по’єднала у себе два народи: народ Румунії та народ України, бо її мати румунка, а батько українець, буковинець. Йде мова про Лавінію Леонте, яка посіла достойне місце на цьогорічному фестивалі “Доля. Нам дуже приємно було, що ми потрапили до Румунії саме у такі дні, дні святкування 200-річчя пророка української нації Тараса Шевченка. Публіка Румунії сприйняла українську пісню як рідну, я розумію, що для багатьох вона і рідна, бо тут багато живе українців, але мені здавалося, що навіть ті, хто не знають українську мову, вони розуміють пісню серцем, бо вона йшла від сердець юних переможців фестивалю “Доля” засновниками, якого є благодійний фонд Леоніда Кучми “Україна” та народний артист України, композитор Мар’ян Гаденко.”

Учитель Євсебій Фрасенюк з Негостини розповів про те, як пройшов коннцерт “Шевчкенківські дні” у Сучавському повіті: “Між виконавцями і публікою створилася така позитивна енергія, вони зуміли передати публіці суть, глибину української пісні, доказом будучи сильні оплески. У Сучавсьому повіті, 24 листопада, відбулися два концерти, у Негостині, та потім у Сереті. Публіка була захоплена виступами артистів. У Сереті були присутні й учні українського відділу ліцею ім. Лацку Воде. Зал був переповнений. І там, як й тут в Бухаресті, склалися незабутні враження. Я думаю, що там десь з небес Тарас Шевченко радіє тим, що його поезія знайшла такий відгук у душі свого рідного народу і не тільки.”

Після того як у концертній залі будинку культури Петефі Шандора, пролунали мелодії і танці артистів та невгамовні оплески, гостей запросили у фойє, де на них чекали столи накриті різними стравами та напоями. На завершення нашої передачі запрошуємо Вас послухати співачку Лавінію Леонте, яка зачарувала присутню публіку на концерті в Бухаресті , але і публіку фестивалю “Доля” з України.

Лауреати Міжнародного пісенного фестивалю “Доля”, організатором якого є народний артист Мар’ян Гаденко: Алла Величко, Світлана Мирвода, сімейний дует Франк-Тодирес, Уляна Філь, Ірина Макеєва, Юлія Мартинова з України та Лавінія Леонте з Румунії, а також отець Михайло Кобзюк з Дерменешть Сучавського повіту та гурт “Молода Надія” з місцевості Сока Тіміського повіту та артистка Дойна Гіцеску виступили, 26 листопада на сцені Бухарестського Будинку культури імені Петефі Шандора, з урочистим концертом “Шевченківські дні — 200 років від народження поета”, оскільки 2014 рік був оголошений роком Великого Кобзаря.

Організаторами виступили Міністерство культури Румунії, Союз українців Румунії та Президентський фонд Леоніда Кучми “Україна”. Серед запрошених були представники Посольства України в Бухаресті, української громади в Румунії, румунських державних установ, гості з України тощо. Ведучими програми були Ірина Макеєва від Державної телерадіокомпанії “Всесвітня служба УТР” та вчитель Євсебій Фрасенюк з Негостини Сучавського повіту.

З привітальним словом виступив Надзвичайний і Повноважний Посол України в Румунії Теофіл Бауер, який відмітив: “У цьому році по всій Румунії, де компактно проживають українці проходили дні, які були приурочені до 200-річчя з дня народження нашого Кобзаря, нашого пророка Тараса Шевченка. Шевченко для українців це як Емінеску для румунів і ми всюди де знаходимось шануємо пам’ять про нього, згадуємо його мистецтво. І мені сьогодні дуже приємно відзначити, що саме в цей рік Союз Українців Румунії, Бухарестська філія, активно включилися до всіх заходів, які були організовані. Сьогодні ми практично підводимо підсумки завершення року Шевченка в Румунії.” Користуючись цією нагодою, Посол України в Румунії вручив пані Ярославі Колотило, раднику в Міністерстві культури, один з організаторів цієї культурної події, яка виходить цими днями на пенсію, пам’ятну адресу від імені Посольства “за вагомий, неоцінений внесок, який вона зробила у розвиток українства, культури та духовних традицій в Румунії.”

У своїй промові тепло привітав гостей й депутат від української громади у Парламенті Румунії Іван Марочко: ”Я дуже радий бути сьогодні з Вами святкувати разом великого поета Тараса Шевченка. Українська меншина зберігає свою культуру, свою мову і традиції, яких, ми повинні розвивати і передавати нашим дітям та внукам.“

Ярослава Колотило, радник у Міністерстві культури Румунії та голова Бухарестської філії СУР-у, сказала якою була мета цього заходу: “Відзначити нашого великого поета, який заслуговує великої честі і поклону з сторони українців Румунії, тому що це рік Шевченка. Ми сьогодні йому присвятили пісню, яка не тільки на слова Шевченка, а і пісню, яку дарує нам організатор фестивалю “Доля” Мар’ян Гаденко та його лауреати. Ми дуже вдячні, тому що через фонд Леоніди Кучми , який підтримав поїздку артистів з України, відбувся цей гарний урочистий концерт. У нас прекрасні гості, прекрасні голоси. Сьогодні беруть участь представники із боку міністерства освіти та культури а також від Департаменту міжетнічних відносин, які дуже задоволені. Я бачу у них така радість у очах, що українці так гарно співають, що вони знають віддавати шану пісні та культурі.”

Своїми враженнями про урочистий вечір поділився з нами і Мар’ян Гаденко, народний артист України, ініціатор Міжнародного пісенного фестивалю “Доля”, який у 90-ті роки неодноразово відвідував Румунією: “Сьогодні я думаю, що по новому саме українська діаспора подивиться на молодих виконавців з України, на їх професійність, на їх щирість. Я думаю, що сьогодні ми зібралися як родина. Дійсно сьогодні було приємно бути присутнім, дивитися як зал сприймає українську пісню, мову. Нас сьогодні об’єднав Тарас Шевченко. Сьогодні був і вечір спомину щирої людини, яка стояла у витоків відтворення українства в Румунії, пана Степана Ткачука. Я сподіваюся, що такі фестивалі, які я провожу в Україні самий, але і з фондом Леоніди Кучми, тобто фестиваль “Соловейко” та фестиваль “Доля”, об’єднають не тільки українство, яке тут живе, а і наверне румунську частину населення до українців через пісню. Умова буде такою, щоб приїхати на фестиваль в Румунію, українець буде виконувати одну пісню румунською, а одну українською, а хто буде їхати в Україну має співати одну пісню румунською, а іншу українською мовами. Я думаю, що всі плани дійсно здійсняться і що наступного року будуть два великі фестивалі в Європі, це “Соловейко” в Україні та “Соловейко” в Румунії.”

І в співачки Юлії Мартинової, лауреатки Фестивалю “Доля” склалися дуже приємні враження: “У мене було таке враження, що ми співаємо як вдома, тобто, що в залі сидять мої побратими з моєї України, то була справжня, щира українська душа у залі. Нас об’єднає все: оплески, наші погляди і звичайно музика та українська пісня, тому що вона живе у душі та серцях кожного українця.”

Під час розмови з ведучою концерту Іриною Макеєвою ми дізналися, як відчула вона публіку та що саме її найбільш сподобалося: “Я була приємно вражена вокалом юної дівчини, яка по’єднала у себе два народи: народ Румунії та народ України, бо її мати румунка, а батько українець, буковинець. Йде мова про Лавінію Леонте, яка посіла достойне місце на цьогорічному фестивалі “Доля. Нам дуже приємно було, що ми потрапили до Румунії саме у такі дні, дні святкування 200-річчя пророка української нації Тараса Шевченка. Публіка Румунії сприйняла українську пісню як рідну, я розумію, що для багатьох вона і рідна, бо тут багато живе українців, але мені здавалося, що навіть ті, хто не знають українську мову, вони розуміють пісню серцем, бо вона йшла від сердець юних переможців фестивалю “Доля” засновниками, якого є благодійний фонд Леоніда Кучми “Україна” та народний артист України, композитор Мар’ян Гаденко.”

Учитель Євсебій Фрасенюк з Негостини розповів про те, як пройшов коннцерт “Шевчкенківські дні” у Сучавському повіті: “Між виконавцями і публікою створилася така позитивна енергія, вони зуміли передати публіці суть, глибину української пісні, доказом будучи сильні оплески. У Сучавсьому повіті, 24 листопада, відбулися два концерти, у Негостині, та потім у Сереті. Публіка була захоплена виступами артистів. У Сереті були присутні й учні українського відділу ліцею ім. Лацку Воде. Зал був переповнений. І там, як й тут в Бухаресті, склалися незабутні враження. Я думаю, що там десь з небес Тарас Шевченко радіє тим, що його поезія знайшла такий відгук у душі свого рідного народу і не тільки.”

Після того як у концертній залі будинку культури Петефі Шандора, пролунали мелодії і танці артистів та невгамовні оплески, гостей запросили у фойє, де на них чекали столи накриті різними стравами та напоями. На завершення нашої передачі запрошуємо Вас послухати співачку Лавінію Леонте, яка зачарувала присутню публіку на концерті в Бухаресті , але і публіку фестивалю “Доля” з України.

7-8 листопада 2014 року в Тульчанському повіті, на південному-сході Румунії, пройшли “Дні української культури”. Проект був ініційований Тульчанської філією Союзу українців Румунії в партнерстві з Міністерством культури. 7 листопада українські художні колективи з Тіміського, Мараморського, Ясcького і Тульчанського повітів виступили на сцені Культурного центру імені Жяна Барта у місті Тульча, а 8 листопада у Будинку культури у місцевості Караорман.

Ініціатор цієї культурної події, голова Тульчанської філії СуР-у Дмитро Черненку сказав, що основною метою проекту є утвердження українських традицій, а також стимулювання української громади брати активну участь у збереженні українського фольклору та передачі молодому поколінню традицій українського народу та його надбань. “Ми також сподіваємось, що українська молодь стане активним промоутером української культури через пісню, танець та поезію. Як у місті Тульча, так і в Караормані виступили колективи із Тіміського, Марамуреського, Яського і Тульчанського повітів. Це була добра нагода обмінюватися досвідом. Українці — співучий народ. Кажуть, де троє українців, там цілий хор. Ми не випадково вирішили, щоб українські народні колективи виступали і в Караормані, оскільки ця місцевість дуже ізольована. Ми хочемо передати послання підтримки українським місцевостям повіту Тульча” — додав пан Черненку.

У місті Тульча діє вже понад 20 років ансамбль “Задунайська січ”, члени якого, разом з паном Дмитром Черненку, доклали багато зусиль для того щоб гості, які прибули до цього краю відзначили “Дні української культури”, дуже добре почували себе. Пані Валентина Батаке-Буркова член ансамблю розповідає як пройшла ця культурна подія: “7 листопада приїхали до нас гості з Мараморощини і Тімішу та Ясс. Ми зустріли їх із хлібом та сіллю. У приміщенні театру імені Жана Барта присутні мали нагоду бачити виставлені українські книги та журнали, видані Союзом українців Румунії, а також вишиванки зроблені нашими жінками. З привітальним словом до всіх присутніх звернувся організатор заходу, голова Тульчанської філії СУР-у Дмитро Черненку, який відмітив важливість цієї події. Святкову концертну програму відкрив народний ансамбль “Задунайська січ” з міста Тульча, під керівництвом Дана Міронова, який чудово виконував народні пісні, такі як “Ой калино-малино”, “Чом ти, Галю, не співаєш” та “Ой, за мостом, мостом”. Далі виступили наші гості. Було багато молодих, але і старшого віку виконавців, одягнутих у прекрасних українських народних костюмах із різних регіонів країни. Якщо іншим разом переважала пісня, на цей раз, було представлено переважно танці. Після концерту газди та гості разом співали різні народні пісні. Було весело і приємно, всі раді були познайомитися один з одним. Нарешті пішли всі відпочивати, бо наступного дня рано-раненько треба було прокидатися, бо пароплав не чекає. 8 листопада на дворі туман, “Туман яром, туман долиною, За туманом нічого не видно,” як каже наша українська пісня. Пароплав стоїть як камінь через той туман. А ми чекаємо, щоб він піднявся. Дав Бог і вийшло сонце і наш пароплав поплив вниз по Дунаю у похід до села Караорман. Там нас зустріли дуже гостинні люди. Вони були раді, що ми прибули до них, саме коли вони відзначали престольне свято храму святого великомученика Димитрія за старим стилем. Було дуже цікаво. Тут вперше виступили гості, три колективи з тією ж назвою “Веселка” з Луга над Тисою Мараморощини, “Веселка” з Ясського повіту та “Веселка з Караорману, також ансамбль “Молода надія” з Соки, Тіміського повіту, вокальний гурт “Барвінок” з Кричунова- Марамуреш, “Рибалка” з Крішана та “Чорне Море” з Сфинту Георге –Тульча. Наприкінці, всі разом заспівали пісню “Розпрягайте, хлопці, коні”. Наші газди з Караорману супроводжували нас саме до пароплава. Ми перевтомлені, але дуже раді повернулися в місто Тульча, а гості далі поїхали до своїх домівок до Мараморощини і Тімішу.”

Поділився своїми враженнями від перебування у Тульчі на захолі “Дні української культури” і священик Крістіан Арделян з місцевості Сока Тіміського повіту, який є керівником ансамблю “Молода надія”: “На запрошення голови Тульчанської філії СУР-у Дмитра Черненку, наш ансамбль пісні і танцю “Молода надія” мав нагоду брати участь у заході “Дні української культури”. Після довгої дороги, у п’ятницю ввечері в переповненій залі у місті Тульча ми заспівали народні пісні “Ой на горі два дубки” та “Ой забава аж до рання”, а потім наші танцюристи представили перед присутньою публікою українські народні танці “Козачок” і “Гопак”. Наступного дня наш ансамбль виступив на сцені будинку культури у Караормані, де також відбулась гарна артистична програма. Таким чином ми могли познайомитися з іншими людьми, обмінятися досвідом, бачити де живуть нащадки славних січових козаків. Наші діти дуже добре почували себе. Вони були дуже раді, що мали можливість бачити дельту Дунаю та Добруджу. Ця поїздка надовго залишить свої спогади в наших серцях.”

Слід уточнити, що українці, які проживають в Тульчанському повіті, це нащадки славних запорізьких козаків, які після скасування Катериною II у 1775 році “Запорізької Січі” переселилися у гирлі ріки Дунай та заснували 1813 року в Верхньому Дунавці “Задунайську Січ”. Задунайські козаки посприяли збереженню національної ідентичності українців. Водночас, треба визнати той факт, що тамтешні українці мають свій внесок у збагаченні національної культури Румунії. У серпні 2014 року, відомий кінорежисер та документаліст Валентин Сперкач з Києва презентував в Тульчанському театрі документальний фільм про задунайських українців, нащадків запорізьких козаків, після проведених зйомок упродовж двох тижнів влітку 2013 року в місцях компактного проживання українців.

Проведені Дні української культури у Тульчі є добрим прикладом того факту, що українців Румунії шанують свої споконвічні традиції. Беручи участь у такого роду заходах, молоде покоління, у свою чергу, продовжує берегти чудові українські пісні, танці, ношу та мову.

7-8 листопада 2014 року в Тульчанському повіті, на південному-сході Румунії, пройшли “Дні української культури”. Проект був ініційований Тульчанської філією Союзу українців Румунії в партнерстві з Міністерством культури. 7 листопада українські художні колективи з Тіміського, Мараморського, Ясcького і Тульчанського повітів виступили на сцені Культурного центру імені Жяна Барта у місті Тульча, а 8 листопада у Будинку культури у місцевості Караорман.

Ініціатор цієї культурної події, голова Тульчанської філії СуР-у Дмитро Черненку сказав, що основною метою проекту є утвердження українських традицій, а також стимулювання української громади брати активну участь у збереженні українського фольклору та передачі молодому поколінню традицій українського народу та його надбань. “Ми також сподіваємось, що українська молодь стане активним промоутером української культури через пісню, танець та поезію. Як у місті Тульча, так і в Караормані виступили колективи із Тіміського, Марамуреського, Яського і Тульчанського повітів. Це була добра нагода обмінюватися досвідом. Українці — співучий народ. Кажуть, де троє українців, там цілий хор. Ми не випадково вирішили, щоб українські народні колективи виступали і в Караормані, оскільки ця місцевість дуже ізольована. Ми хочемо передати послання підтримки українським місцевостям повіту Тульча” — додав пан Черненку.

У місті Тульча діє вже понад 20 років ансамбль “Задунайська січ”, члени якого, разом з паном Дмитром Черненку, доклали багато зусиль для того щоб гості, які прибули до цього краю відзначили “Дні української культури”, дуже добре почували себе. Пані Валентина Батаке-Буркова член ансамблю розповідає як пройшла ця культурна подія: “7 листопада приїхали до нас гості з Мараморощини і Тімішу та Ясс. Ми зустріли їх із хлібом та сіллю. У приміщенні театру імені Жана Барта присутні мали нагоду бачити виставлені українські книги та журнали, видані Союзом українців Румунії, а також вишиванки зроблені нашими жінками. З привітальним словом до всіх присутніх звернувся організатор заходу, голова Тульчанської філії СУР-у Дмитро Черненку, який відмітив важливість цієї події. Святкову концертну програму відкрив народний ансамбль “Задунайська січ” з міста Тульча, під керівництвом Дана Міронова, який чудово виконував народні пісні, такі як “Ой калино-малино”, “Чом ти, Галю, не співаєш” та “Ой, за мостом, мостом”. Далі виступили наші гості. Було багато молодих, але і старшого віку виконавців, одягнутих у прекрасних українських народних костюмах із різних регіонів країни. Якщо іншим разом переважала пісня, на цей раз, було представлено переважно танці. Після концерту газди та гості разом співали різні народні пісні. Було весело і приємно, всі раді були познайомитися один з одним. Нарешті пішли всі відпочивати, бо наступного дня рано-раненько треба було прокидатися, бо пароплав не чекає. 8 листопада на дворі туман, “Туман яром, туман долиною, За туманом нічого не видно,” як каже наша українська пісня. Пароплав стоїть як камінь через той туман. А ми чекаємо, щоб він піднявся. Дав Бог і вийшло сонце і наш пароплав поплив вниз по Дунаю у похід до села Караорман. Там нас зустріли дуже гостинні люди. Вони були раді, що ми прибули до них, саме коли вони відзначали престольне свято храму святого великомученика Димитрія за старим стилем. Було дуже цікаво. Тут вперше виступили гості, три колективи з тією ж назвою “Веселка” з Луга над Тисою Мараморощини, “Веселка” з Ясського повіту та “Веселка з Караорману, також ансамбль “Молода надія” з Соки, Тіміського повіту, вокальний гурт “Барвінок” з Кричунова- Марамуреш, “Рибалка” з Крішана та “Чорне Море” з Сфинту Георге –Тульча. Наприкінці, всі разом заспівали пісню “Розпрягайте, хлопці, коні”. Наші газди з Караорману супроводжували нас саме до пароплава. Ми перевтомлені, але дуже раді повернулися в місто Тульча, а гості далі поїхали до своїх домівок до Мараморощини і Тімішу.”

Поділився своїми враженнями від перебування у Тульчі на захолі “Дні української культури” і священик Крістіан Арделян з місцевості Сока Тіміського повіту, який є керівником ансамблю “Молода надія”: “На запрошення голови Тульчанської філії СУР-у Дмитра Черненку, наш ансамбль пісні і танцю “Молода надія” мав нагоду брати участь у заході “Дні української культури”. Після довгої дороги, у п’ятницю ввечері в переповненій залі у місті Тульча ми заспівали народні пісні “Ой на горі два дубки” та “Ой забава аж до рання”, а потім наші танцюристи представили перед присутньою публікою українські народні танці “Козачок” і “Гопак”. Наступного дня наш ансамбль виступив на сцені будинку культури у Караормані, де також відбулась гарна артистична програма. Таким чином ми могли познайомитися з іншими людьми, обмінятися досвідом, бачити де живуть нащадки славних січових козаків. Наші діти дуже добре почували себе. Вони були дуже раді, що мали можливість бачити дельту Дунаю та Добруджу. Ця поїздка надовго залишить свої спогади в наших серцях.”

Слід уточнити, що українці, які проживають в Тульчанському повіті, це нащадки славних запорізьких козаків, які після скасування Катериною II у 1775 році “Запорізької Січі” переселилися у гирлі ріки Дунай та заснували 1813 року в Верхньому Дунавці “Задунайську Січ”. Задунайські козаки посприяли збереженню національної ідентичності українців. Водночас, треба визнати той факт, що тамтешні українці мають свій внесок у збагаченні національної культури Румунії. У серпні 2014 року, відомий кінорежисер та документаліст Валентин Сперкач з Києва презентував в Тульчанському театрі документальний фільм про задунайських українців, нащадків запорізьких козаків, після проведених зйомок упродовж двох тижнів влітку 2013 року в місцях компактного проживання українців.

Проведені Дні української культури у Тульчі є добрим прикладом того факту, що українців Румунії шанують свої споконвічні традиції. Беручи участь у такого роду заходах, молоде покоління, у свою чергу, продовжує берегти чудові українські пісні, танці, ношу та мову.

Міністерство закордонних справ Румунії повідомило сьогодні, що не визнає так звані “вибори”, організовані 2 листопада про-російськими сепаратистськими силами в Донецькій і Луганській областях України.

Згідно МЗС в Бухаресті, Донецька і Луганська області є невідємними і невіддільними складовими частинами суверенної України, а результат голосування, організованого без згоди центральної влади в Києві та поза правовим полем української держави, є незаконним і нелегітимним. Псевдовибори не тільки порушують Конституцію України і Мінські домовленості, прийняті у вересні 2014 року, але і прийнятий Верховною Радою Закон про особливий режим самоврядування окремих районів Донецької та Луганської областей.

Так звані “вибори”, відмічає МЗС Румунії, є подальшими провокаційними діями, спрямованими надати так звану демократичну легітимність серйозним порушенням суверенітету і територіальної цілісності України. МЗС Румуні вважає єдино законним виборчим процесом, який повністю відповідає українському законодавству, той який передбачений у Законі про особливий режим самоврядування окремих районів Донецької та Луганської областей, та який запланований на 7 грудня поточного року.

МЗС Румунії також висловлює глибоку стурбованість у зв’язку з можливими наслідками так званих “виборів” від 2 листопада 2014 року в Донецькій та Луганській областях на мирний процес та нормалізацію ситуації в Україні та вважає, що нинішні дії можуть дестабілізувати ситуацію в регіоні.

Румунське зовнішньополітичне відомство знову заявило, що Румунія підтримує суверенітет, незалежність та територіальну цілісність України та звертається із закликом до міжнародного співтовариства не визнавати псевдовибори в Донецькій та Луганській областях.

23 жовтня в Бухаресті, у приміщенні Культурно-інформаційного центру при Посольстві України в Румунії відбувся літературний захід “Вечір української книги”, присвячений 75-річчю українського письменника, поета, перекладача, члена Спілки письменників України Віталія Колодія.

Слід уточнити, що Віталій Колодій кілька разів відвідав Румунію, де зустрічався з представниками української громади. Серед його поетичних збірок нагадуємо: “Зажинки”, “Слов’янська дума”, “Серпень і птиці”, “Північний вирій”, “Зоряне дерево”, “Птахи на вітрах”, “Погляд за видиму грань”, “За обрієм літа”. Проза зібрана у книзі “Вечірній сніг”. Твори Колодія перекладені російською, румунською, естонською, абхазькою, болгарською та угорською мовами. В 2003 році письменник отримав престижну румунську премію ім. М.Емінеску за переклад поеми “Лучафер” українською мовою.

У заході, який був організований Посольством України спільно з Союзом Українців Румунії взяли участь Посол України в Румунії Теофіл Бауер, радник-посланник Теофіл Рендюк, заступник голови Союзу українців Румунії Іван Робчук, голова Бухарестської філії СУР-у Ярослава Колотило, письменник Михайло Трайста, студенти українського відділення кафедри іноземних мов Бухарестського університету, представники румунських громадських та культурних кіл, співробітники дипустанови та члени їх сімей.

На відкритті культурного заходу Посол Теофіл Бауер ствердив: “Приємно сьогодні констатую, що наша спільна з вами робота популяризація нашої держави у Румунії, триває. Черговий захід, який організувало Посольство спільно з СуР-ом має на меті одне: донести до Румунії до тих, хто пам’ятає про свої джерела, про своє коріння те що відбувається в Україні, й по-перше ті багаті літературні традиції. Сьогодні є багато нових митців в Україні, які пишуть, популяризують, дають світу інформацію про сучасні події, які відбуваються у нашій державі. Україна як ніколи сьогодні потребує єднання, єднання всіх тих, хто, у ті чи іншій мірі, причетні до нашої держави, які можуть надати їй посильну допомогу та сприяння. Хочу зазначити, що ми вже організували низьку заходів спільно з Сур-ом щодо проведення такої роботи в рамках діяльності Культурно-інформацінйого центру і в рамках співпраці з молодіжною організацією Сур-у. Це зокрема “Тиждень кіно України в Румунії”, який ми плануємо провести на початку грудня, але і низка тих заходів, які ми проводили у рамках відзначення днів Шевченка в Румунії і є ще багато задумів, які я переконаний нам вдасться реалізувати. Я хочу висловити щиру подяку представникам СуР-у за порозуміння, за сприяння, за допомогу за те пличе, яке ми відчували. І повірте “що посієш, те й пожнеш”, що зробимо ми сьогодні, те отримає наступне покоління від нас і буде далі продовжувати ті традиції, які зараз ми започатковуємо, розвивати та примножувати їх.”

Присутній на заході “Вечір української книги”, заступник голови Союзу українців Румунії Іван Робчук розповів, між іншим, про видані книги СуР-ом: “Український народ завжди любив та поважав книгу. Ще в Руському тобто протоукраїнському Літописі 1037 року Києвської-Русі книгу вважали скарбницею мудрості і духовно поживою. Цю любов до української книги успадкували і українці Румунії. Як вам відомо значна частина української еліти Румунії є творцем культури. Щорічно вона видає у середньому 10-12 книг з белетристики, з фольклору, з лінгвістики, історії, музики та інших дисциплін. Деякі книги отримали міжнародні премії, премію спілки письменників Румунії або були номіновані на премію Румунської академії наук. Цього року книгова продукція видана СуР-ом нараховує вже 15 книг а до кінця року у нас з’являться і інші книги. У нас книга не померла через фінансову кризу або через інтернет як де хто говорить сьогодні. Кожного року СуР бере участь з виданими книгами у Книжковому ярмарку організованому Румунським товариством радіомовлення Гаудеамус, у Салоні книги, преси і музики, організованого Департаментом міжетнічних відносин та у Міжнародному книжковому салоні Букфест, організованого Асоціацією видавців з Румунії. Але цього не досить. У нас ще мало презентації книг, ще мало відгуків на опубліковані нами книги. Наша зустріч є одним з кроків розвязання цього питання. Був період у нас коли ми наші книги висилали до основних бібліотек України, але зараз на жаль мабуть через фінансові причини цього вже не робимо. Вважаю не вперше, що нам треба активніше популяризувати нашу книжкову продукцію, а Україна на мою думку та на думку інших моїх колег потрібно, щоб осмислила і оцінила цю книжкову продукцію в Румунії і залучила її до єдиного процесу українсько-культурного творення.“

Член Спілки письменників України і Румунії Михайло Трайста та студентка українського відділення кафедри іноземних мов Бухарестського університету Камелія Сакала зачитали уривки з виданої в цьому році шеститомної збірки творів Віталія Колодія, що було з інтересом сприйнято присутньою аудиторією. І оскільки 2014 рік це рік Шевченка, румунська актриса Дойна Гіцеску прочитала кілька віршів на румунській мові з творчості Великого Кобзаря.

У ході заходу “Вечір української книги” були також обговорені пропозиції представників СуР-у такі як: популяризація українських книг виданих цією організацією, притягнення молоді до читання літератури, виявлення юних талантів та створення сторінки у газетах виданих СуР-ом про новини з України. У свою чергу, Посол Теофіл Бауер та радник-посланник Теофіл Рендюк виступили з ініціативою запрошувати на майбутні аналогічні вечори українських письменників та поетів Румунії, в тому числі для проведення занять у новоствореній Суботній школі у приміщенні Культурно-інформаційного центру при Посольстві України в Румунії.

23 жовтня в Бухаресті, у приміщенні Культурно-інформаційного центру при Посольстві України в Румунії відбувся літературний захід “Вечір української книги”, присвячений 75-річчю українського письменника, поета, перекладача, члена Спілки письменників України Віталія Колодія.

Слід уточнити, що Віталій Колодій кілька разів відвідав Румунію, де зустрічався з представниками української громади. Серед його поетичних збірок нагадуємо: “Зажинки”, “Слов’янська дума”, “Серпень і птиці”, “Північний вирій”, “Зоряне дерево”, “Птахи на вітрах”, “Погляд за видиму грань”, “За обрієм літа”. Проза зібрана у книзі “Вечірній сніг”. Твори Колодія перекладені російською, румунською, естонською, абхазькою, болгарською та угорською мовами. В 2003 році письменник отримав престижну румунську премію ім. М.Емінеску за переклад поеми “Лучафер” українською мовою.

У заході, який був організований Посольством України спільно з Союзом Українців Румунії взяли участь Посол України в Румунії Теофіл Бауер, радник-посланник Теофіл Рендюк, заступник голови Союзу українців Румунії Іван Робчук, голова Бухарестської філії СУР-у Ярослава Колотило, письменник Михайло Трайста, студенти українського відділення кафедри іноземних мов Бухарестського університету, представники румунських громадських та культурних кіл, співробітники дипустанови та члени їх сімей.

На відкритті культурного заходу Посол Теофіл Бауер ствердив: “Приємно сьогодні констатую, що наша спільна з вами робота популяризація нашої держави у Румунії, триває. Черговий захід, який організувало Посольство спільно з СуР-ом має на меті одне: донести до Румунії до тих, хто пам’ятає про свої джерела, про своє коріння те що відбувається в Україні, й по-перше ті багаті літературні традиції. Сьогодні є багато нових митців в Україні, які пишуть, популяризують, дають світу інформацію про сучасні події, які відбуваються у нашій державі. Україна як ніколи сьогодні потребує єднання, єднання всіх тих, хто, у ті чи іншій мірі, причетні до нашої держави, які можуть надати їй посильну допомогу та сприяння. Хочу зазначити, що ми вже організували низьку заходів спільно з Сур-ом щодо проведення такої роботи в рамках діяльності Культурно-інформацінйого центру і в рамках співпраці з молодіжною організацією Сур-у. Це зокрема “Тиждень кіно України в Румунії”, який ми плануємо провести на початку грудня, але і низка тих заходів, які ми проводили у рамках відзначення днів Шевченка в Румунії і є ще багато задумів, які я переконаний нам вдасться реалізувати. Я хочу висловити щиру подяку представникам СуР-у за порозуміння, за сприяння, за допомогу за те пличе, яке ми відчували. І повірте “що посієш, те й пожнеш”, що зробимо ми сьогодні, те отримає наступне покоління від нас і буде далі продовжувати ті традиції, які зараз ми започатковуємо, розвивати та примножувати їх.”

Присутній на заході “Вечір української книги”, заступник голови Союзу українців Румунії Іван Робчук розповів, між іншим, про видані книги СуР-ом: “Український народ завжди любив та поважав книгу. Ще в Руському тобто протоукраїнському Літописі 1037 року Києвської-Русі книгу вважали скарбницею мудрості і духовно поживою. Цю любов до української книги успадкували і українці Румунії. Як вам відомо значна частина української еліти Румунії є творцем культури. Щорічно вона видає у середньому 10-12 книг з белетристики, з фольклору, з лінгвістики, історії, музики та інших дисциплін. Деякі книги отримали міжнародні премії, премію спілки письменників Румунії або були номіновані на премію Румунської академії наук. Цього року книгова продукція видана СуР-ом нараховує вже 15 книг а до кінця року у нас з’являться і інші книги. У нас книга не померла через фінансову кризу або через інтернет як де хто говорить сьогодні. Кожного року СуР бере участь з виданими книгами у Книжковому ярмарку організованому Румунським товариством радіомовлення Гаудеамус, у Салоні книги, преси і музики, організованого Департаментом міжетнічних відносин та у Міжнародному книжковому салоні Букфест, організованого Асоціацією видавців з Румунії. Але цього не досить. У нас ще мало презентації книг, ще мало відгуків на опубліковані нами книги. Наша зустріч є одним з кроків розвязання цього питання. Був період у нас коли ми наші книги висилали до основних бібліотек України, але зараз на жаль мабуть через фінансові причини цього вже не робимо. Вважаю не вперше, що нам треба активніше популяризувати нашу книжкову продукцію, а Україна на мою думку та на думку інших моїх колег потрібно, щоб осмислила і оцінила цю книжкову продукцію в Румунії і залучила її до єдиного процесу українсько-культурного творення.“

Член Спілки письменників України і Румунії Михайло Трайста та студентка українського відділення кафедри іноземних мов Бухарестського університету Камелія Сакала зачитали уривки з виданої в цьому році шеститомної збірки творів Віталія Колодія, що було з інтересом сприйнято присутньою аудиторією. І оскільки 2014 рік це рік Шевченка, румунська актриса Дойна Гіцеску прочитала кілька віршів на румунській мові з творчості Великого Кобзаря.

У ході заходу “Вечір української книги” були також обговорені пропозиції представників СуР-у такі як: популяризація українських книг виданих цією організацією, притягнення молоді до читання літератури, виявлення юних талантів та створення сторінки у газетах виданих СуР-ом про новини з України. У свою чергу, Посол Теофіл Бауер та радник-посланник Теофіл Рендюк виступили з ініціативою запрошувати на майбутні аналогічні вечори українських письменників та поетів Румунії, в тому числі для проведення занять у новоствореній Суботній школі у приміщенні Культурно-інформаційного центру при Посольстві України в Румунії.

Нещодавно делегація членів Союзу Українців Румунії відвідала Шевченківський національний заповідник у Каневі. Українці з Марамуреського, Сучавського та Клузького повітів, а також з Бухареста побачили й Києво-Печерську Лавру, пройшлися Хрещатиком та побували на майдані Незалежності.

Це четверта завершальна поїздка українців Румунії до України. Вона відноситься до міжнародної акції “Дорогою до Тараса”, присвяченої 200-річчю від народження українського національного поета Тараса Шевченка. Вона була спланована в результаті підписання Угоди про співробітництво між Союзом Українців Румунії та Товариством “Україна-Світ” у березні 2013 року під час візиту голови Товариства Івана Драча до повіту Сучава з метою участі у Шевченківських святах. Загалом, майже 200 членів СуР-у побачили Канев та Київ.

Ми запросили вчителя Юрія Чигу, палкого любителя гуцульського фольклору, з Ульми Сучавського повіту розповісти коротенько про цю подорож. Юрій Чига: “Ми прибули до Києва ввечері 10 жовтня. Наступного дня, 11 жовтня, ми відвідали могилу Тараса Шевченка та його заповідник. Там нас зустріли директор Шевченківського Національного заповідника,народний депутат України та письменник Іван Драч, заступник заповідника Світлана Брижицька, голова секретаріату Товариства “Україна-Світ” Алла Кендзера та режисер Валентин Сперкач, який нещодавно презентував документальний фільм про задунайських козаків в Румунії. Після урочистого покладання квітів, українська делегація з Румунії відвідала відновлений музей Тараса Шевченка. Потім відбулася прес-конференція, на якій виступили письменник Іван Драч, пані Світлана Брижицька, а з боку нашої делегації професор доктор Іван Робчук, радник у Міністерстві культури Ярослава Колотило, а також я з коротенькою промовою “Шевченко на Гуцульщині”. Атмосфера була святковою. Ми дуже добре почували себе, виконували пісні на слова Тараса Шевченка, а студенти декламували вірші. Це був святковий момент, який назавжди залишиться в наших серцях. Після прес-конференції ми відвідали місто Київ, члени нашої делегації були дуже зацікавлені бачити Євромайдан. Там ми зустріли молодих людей, котрі молилися за героїв Євромайдану, за героїв України, співали, розмовляли з нами. Я думаю, що у києвян високий рівень оптимізму. Ми бачимо, що Україна готується дуже серйозно до Євросоюзу. Ми також відвідали Києво-Печерську Лавру, купили образи, хрестики та інші українські суверіни. Ці події, яких організує керівництво СуР-у є надзвичайно корисні для нас. Повернувшись додому, я поділився враженнями з моїми односельчанами.”

Поклонилася Тарасові Шевченку в Каневі й радник у Міністерстві культури, голова Бухареської філії СуР-у Ярослава Колотило, яка ствердила: “Я була дуже приємно вражена. Це була третя поїздка моя до Канева. Колись я їхала пароплавом, машиною, а зараз у такому колі друзів українців з Румунії, які здавна поставили собі за мету відвідати могилу Шевченка, яка є “меккою” нашого українського народу. Як завжди ми хвилювалися біля пам’ятника, покладали квіти, слухали промови пана Івана Драча, якого супроводжувала Алла Кензера, які піклувалися нами, пана Івана Рорбчука. Я також мала честь виразити кілька теплих слів про те, що означає для нас українців з Румунії Шевченко і про те те як багато означає для нас, що ми мали можливість поклонитися Тарасу Шевченку якраз коли виповнюються 200 років від його дня народження. Заходили ми і до залу прес-конференції, де мали нагоду поділитися нашими думками. Там нас зустріла заступник заповідника Світлана Брижицька, яка подарувала нам книги. Враження дуже приємні. Ціль нашої організації полягала в тому, щоб наші українці більше усвідомлювали хто ми такі, якого ми духовного вождя маємо. Тарас Шевченко для нас є той, який зберігав націю, який не дав нам пропасти і тому всі мріють бачити його могилу. Ми є ті щасливі люди, які мали нагоду поклонитися Тарасу Шевченку.”

Цю дуже гарну й корисну програму схарактеризував і економічний директор СуР-у Мирослав Петрецький, один з провідників екскурсії: “Найважливішим є той факт, що наші українці були щасливими, що мали нагоду побувати в Каневі та здійснити мрію кожного діаспорного українця, а саме побачити могилу Тараса Шевченка, де вони могли згадати Великого Кобзаря “незлим, тихим словом”.

Камелія Сакале, студентка третього курсу Бухарестського Факультету іноземних мов – український відділ – за походженням з Вишавської Долини Марамуреського повіту, яка бере активну участь у заходах, організованих СУР-ом, член гурту “Зоря”, також поділиться своїми враженнями від перебування на Україні: “Мені дуже сподобалося у Каневі. Побачити могилу Тараса Шевченка це була моя мрія ще з дитинства, яка народилася на уроках з української мови, коли ми вивчали твори Великого Кобзаря. Тоді коли ми піднімалися до пам’ятника Шевченка, щоб вклонитися йому, мене охопили такі міцні почуття, які ніколи я не відчувала у моєму житті. Тоді з зрозуміла, що серце, яке б’ється у моїх грудях, то справжнє українське серце. Воно так щиро раділо, що побачило красу, про яку я читала у дитинстві у “Заповіті” Тараса Шевченка. На горі, у Каневі, природа така приємна, що не хотілося відходити звідти, а хотілося залишитися там і милуватися довго-довго пам’ятником Тараса Шевченка.”

І тому, що кожен українець хоч раз у житті має побувати на могилі Тараса Шевченка, сподіваємось, що і решта українців Румунії матимуть нагоду вклонитися Великому Кобзареві.

Нещодавно делегація членів Союзу Українців Румунії відвідала Шевченківський національний заповідник у Каневі. Українці з Марамуреського, Сучавського та Клузького повітів, а також з Бухареста побачили й Києво-Печерську Лавру, пройшлися Хрещатиком та побували на майдані Незалежності.

Це четверта завершальна поїздка українців Румунії до України. Вона відноситься до міжнародної акції “Дорогою до Тараса”, присвяченої 200-річчю від народження українського національного поета Тараса Шевченка. Вона була спланована в результаті підписання Угоди про співробітництво між Союзом Українців Румунії та Товариством “Україна-Світ” у березні 2013 року під час візиту голови Товариства Івана Драча до повіту Сучава з метою участі у Шевченківських святах. Загалом, майже 200 членів СуР-у побачили Канев та Київ.

Ми запросили вчителя Юрія Чигу, палкого любителя гуцульського фольклору, з Ульми Сучавського повіту розповісти коротенько про цю подорож. Юрій Чига: “Ми прибули до Києва ввечері 10 жовтня. Наступного дня, 11 жовтня, ми відвідали могилу Тараса Шевченка та його заповідник. Там нас зустріли директор Шевченківського Національного заповідника,народний депутат України та письменник Іван Драч, заступник заповідника Світлана Брижицька, голова секретаріату Товариства “Україна-Світ” Алла Кендзера та режисер Валентин Сперкач, який нещодавно презентував документальний фільм про задунайських козаків в Румунії. Після урочистого покладання квітів, українська делегація з Румунії відвідала відновлений музей Тараса Шевченка. Потім відбулася прес-конференція, на якій виступили письменник Іван Драч, пані Світлана Брижицька, а з боку нашої делегації професор доктор Іван Робчук, радник у Міністерстві культури Ярослава Колотило, а також я з коротенькою промовою “Шевченко на Гуцульщині”. Атмосфера була святковою. Ми дуже добре почували себе, виконували пісні на слова Тараса Шевченка, а студенти декламували вірші. Це був святковий момент, який назавжди залишиться в наших серцях. Після прес-конференції ми відвідали місто Київ, члени нашої делегації були дуже зацікавлені бачити Євромайдан. Там ми зустріли молодих людей, котрі молилися за героїв Євромайдану, за героїв України, співали, розмовляли з нами. Я думаю, що у києвян високий рівень оптимізму. Ми бачимо, що Україна готується дуже серйозно до Євросоюзу. Ми також відвідали Києво-Печерську Лавру, купили образи, хрестики та інші українські суверіни. Ці події, яких організує керівництво СуР-у є надзвичайно корисні для нас. Повернувшись додому, я поділився враженнями з моїми односельчанами.”

Поклонилася Тарасові Шевченку в Каневі й радник у Міністерстві культури, голова Бухареської філії СуР-у Ярослава Колотило, яка ствердила: “Я була дуже приємно вражена. Це була третя поїздка моя до Канева. Колись я їхала пароплавом, машиною, а зараз у такому колі друзів українців з Румунії, які здавна поставили собі за мету відвідати могилу Шевченка, яка є “меккою” нашого українського народу. Як завжди ми хвилювалися біля пам’ятника, покладали квіти, слухали промови пана Івана Драча, якого супроводжувала Алла Кензера, які піклувалися нами, пана Івана Рорбчука. Я також мала честь виразити кілька теплих слів про те, що означає для нас українців з Румунії Шевченко і про те те як багато означає для нас, що ми мали можливість поклонитися Тарасу Шевченку якраз коли виповнюються 200 років від його дня народження. Заходили ми і до залу прес-конференції, де мали нагоду поділитися нашими думками. Там нас зустріла заступник заповідника Світлана Брижицька, яка подарувала нам книги. Враження дуже приємні. Ціль нашої організації полягала в тому, щоб наші українці більше усвідомлювали хто ми такі, якого ми духовного вождя маємо. Тарас Шевченко для нас є той, який зберігав націю, який не дав нам пропасти і тому всі мріють бачити його могилу. Ми є ті щасливі люди, які мали нагоду поклонитися Тарасу Шевченку.”

Цю дуже гарну й корисну програму схарактеризував і економічний директор СуР-у Мирослав Петрецький, один з провідників екскурсії: “Найважливішим є той факт, що наші українці були щасливими, що мали нагоду побувати в Каневі та здійснити мрію кожного діаспорного українця, а саме побачити могилу Тараса Шевченка, де вони могли згадати Великого Кобзаря “незлим, тихим словом”.

Камелія Сакале, студентка третього курсу Бухарестського Факультету іноземних мов – український відділ – за походженням з Вишавської Долини Марамуреського повіту, яка бере активну участь у заходах, організованих СУР-ом, член гурту “Зоря”, також поділиться своїми враженнями від перебування на Україні: “Мені дуже сподобалося у Каневі. Побачити могилу Тараса Шевченка це була моя мрія ще з дитинства, яка народилася на уроках з української мови, коли ми вивчали твори Великого Кобзаря. Тоді коли ми піднімалися до пам’ятника Шевченка, щоб вклонитися йому, мене охопили такі міцні почуття, які ніколи я не відчувала у моєму житті. Тоді з зрозуміла, що серце, яке б’ється у моїх грудях, то справжнє українське серце. Воно так щиро раділо, що побачило красу, про яку я читала у дитинстві у “Заповіті” Тараса Шевченка. На горі, у Каневі, природа така приємна, що не хотілося відходити звідти, а хотілося залишитися там і милуватися довго-довго пам’ятником Тараса Шевченка.”

І тому, що кожен українець хоч раз у житті має побувати на могилі Тараса Шевченка, сподіваємось, що і решта українців Румунії матимуть нагоду вклонитися Великому Кобзареві.