З нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року, українська редакція Всесвітньої служби Радіо Румунія організує ювілейний конкурс з призами “20 років поруч”. Союз Українців Румунії, громадська організація, що представляє інтереси етнічних українців, є головним партнером нашого конкурсу. Ми запросили Степана Бучуту, голову СУР-у, розповісти про діяльність цієї організації. Послухайте записане інтерв’ю в осідку СУР-у в Бухаресті.

– Пане Степане Бучута, голова СУР-у, скажіть будь-ласка, коли був заснований СУР, як він організований та як проводить свою діяльність.

– Союз Українців Румунії був заснований після Грудневої Революції 1989 року. 27 грудня 1989 року, Степан Ткачук повідомив, що українці з Бухареста вирішили створити українську організацію під назвою Союз Українців Румунії. До складу цієї громадської організації входили перші її засновники, зокрема українські письменники та працівники редакції газети “Новий вік”, головним редактором якого був Іван Ковач, нинішній головний редактор того ж журналу але під іншою назвою “Вільне слово”. Члени засновники уповноважили письменника Степана Ткачука, щоб оформив законно і представив до суду списки членів засновників та проект статуту нової організації. СУР був зареєстрований у Суді сектора 1 м. Бухареста на основі судового рішення номер 262 від 14 лютого 1990 року. В той період почали вже організуватися українці в різних краях Румунії, на Мараморощині, Буковині, Банаті та в Тульчі. Перша Конференція українців відбулася на Мараморощині, в Сігеті, в якій взяли участь понад 600 делегатів зі всіх сіл та міст, де проживають українці та зрозуміло члени засновники з Бухареста. Дуже детально розповів про це Іван Ковач в газеті Вільне слово”. Потім були проведені крайові конференції у Сучаві, Лугожі й Тульчі. Згідно зі статутом організації почали засновуватися місцеві організації, на чолі яких були місцеві бюро та голови. Місцеві делегати обирали крайовий провід, тобто комітет, на чолі з головою. До крайових організацій входили члени більших повітів. Наприклад, до Марамуреської крайової організації Союзу Українців входили члени з Марамуреського, Бістріцького повітів і т.д, до Буковинської крайової організації входили члени повітів Ботошани та Ясси, до Банатської крайовой організації з центром у Лугожі входили члени з повітів Арад, Карашсеверін, Тіміш, Орадя, Гунедоара. До крайової організації з Тульчі входили члени з Тульчанського, Галацького, Констанцького повітів. До Бухареської організації залучилися українці із Брашову. Опісля було ухвалено в статуті, щоб були створені повітові філії СУР-у. Нині існують 11 філій СУР: в Араді, Бухаресті, Ботошанах, Карашсеверіні, Клужі, Яссах, Галаці, Мараморощині, Сату Маре, Сучаві, Тіміші та Тульчі. СУР є організацією етнічного профілю, неурядова, неприбуткова із статусом юридичної особи, отриманим на основі закону номер 246/2005, з повною автономією (стаття н-р 2). Основна мета СУР-у полягає у захисті і утвердження етнічної мовної, культурної і релігійної ідентичності осіб, що належать до української національної меншини.

– Розкажіть про культурну діяльність СУР-у.

– СУР розгортає масштабну культурну діяльність. Кожного року повітові філії складають план культурної діяльність, який є схвалений радою СУР і опублікований в наших журналах. На основі цього плану та інших програм, президія СУР складає фінансовий бюджет, який надсилає Уряду Румунії та на основі якого уряд складає бюджет для нашої організації на наступний рік, тому що сама організація фінансово не може підтримуватися. Кожного року Уряд Румунії виділяє СУР-у певну суму грошей, як до речі й іншим 18 національним меншина представлених в Парламенті Румунії. Щодо плану культурних подій та проектів СУР-у хочу згадати, що тільки цього року були заплановані біля 100 подій, з яких більш дві третини вже були проведені. Треба згадати кілька найголовніших та наймасштабніших культурних подій, які розгортаються впродовж року. На початку року, з нагоди зимових свят, між Різдвом та Новим роком за старим стилем, у січні у місті Сігету Мармацієй Марамуреського повіту, організується “Фестиваль колядок, зимових обрядів та звичаїв українців”. У лютому відзначаємо “День рідної мови”. У березі відзначаємо “Міжнародний жіночий день” під назвою Роль українських жінок у збереженні національної ідентичності“. Цього року і наступного року організуємо різні культурні заходи із нагоди 200-річчя від дня народження національного поета Тараса Шевченка. У квітні і червні відбувається “Конкурс декламування української поезії”, повітовий та національний етап. У цей період проходять зустрічі з письменниками українського походження та презентації книг, виданих СУР-ом. У червні відзначаємо Міжнародний день дитини“ коли організуються конкурси поезії, музики і танцю. У червні, за звичай, у Сучавському повіті проходить Міжетнічний фестиваль Співжиття“, цього року відбувся ювілейний 20-й випуск. Організуються також футбольні турніри для української молоді у Тіміському, Марамуреському, Сучавському та Ботошанському повітах. Цього року з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка ми організували екскурсії до Києва та Канева для українців зі всіх повітів Румунії. Влітку у місті Тульча відбулась презентація документального фільму “Задунайська Січ” за участю гостей з Києва, на чолі з письменником, українським діячем та Героєм України Іваном Драчем. Фільм був знятий відомим українським режисером Валентином Сперкачем. У Великому Бичкові Марамуреського повіту відбувся “Міжетнічний фестиваль пісні і танців”, а у Бухаресті “Літературно-художній вечір”. У інших місцевостях країни, де проживають українців, мали місце також різні культурно-виховні події. Активну роль у збереженні культурної ідентичності відіграють українські вокальні й танцювальні гуртки з різних регіонів, які виступають на фестивалях, виставках, концертах та інших культурних заходах.

– Нам відомо, що СУР підтримує вивчення української рідної мови. Наведіть, будь-ласка, кілька прикладів.

– Комітет навчання та виховання СУР-у різними способами підтримує та заохочує нашу молодь вивчати українську мову і навіть їхніх батьків, які бажають удосконалити свої знання. Наприклад у Тульчі та Бая-Маре при СУР ми організуємо курси з вивчання української мови як для дітей, так і для родичів. На Мараморощині у всіх школах, де навчаються українці, викладається українська мова як предмет, а у місті Сігет діє український ліцей імені Тарса Шевченка, де майже всі предмети викладаються на українській мові. У Сереті та Лугожі діють українські класи. У Бухаресті, Сучаві та Клужі діють секції української мови та літератури. Для підтримки української мови ми видали та навіть перевидали зошити для І і II класів, як посібники для вивчання української мови, автор яких є радник у Міністерстві освіти Румунії Елвіра Кодря. Ми також видали посібник української мови для IX-го класу, автор якого є вчитель Іван Кідещук з Негостини. Кожного року ми фінансово допомагаємо в організуванні різних конкурсів та олімпіади з української мови та літератури. З цієї нагоди ми даруємо учням книжки видані СУР, грошові нагороди, а також забезпечуємо їм транспорт, харчування та організуємо різні екскурсії для учасників і переможців.

– Вже добре відомий той факт, що школа та церква відіграють велику роль у збереженні української рідної мови. Розкажіть про внесок СУР-у в релігійне життя української меншин Румунії.

– У Сігеті діє Український православний вікаріат, з яким ми дуже добре співробітничаємо. Ми дуже раді, що на Мараморощині збереглися церкви, у яких проводиться богослужіння українською мовою. І у Банатах є декілька українських парафій. На Буковині, українську мову можна чути зокрема у греко-католицьких церквах. Існує і Український греко-католицький вікаріат. Але треба уточнити, що на Буковині діють також кілька українських православних церков, як наприклад українська православна церква святих апостолів Петра і Павла у місті Сучава. Ми підтримує фінансово різні релігійні заходи, які організують ці церкви. Коли я був депутатом, я добився грошей від Міністерства культури і культів для церкви із Сучави.

– Розкажіть про видавничу діяльність СУР.

Ми стараємося публікувати всі твори наших українських письменників. Було видано 16 творів в 2013 році та 7 цього року. Також, СУР видає часописи “Український вісник”, головний редактор Михайло Михайлюк, “Curierul ucrainean” (румунською мовою) головний редактор Іван Робчук, “Вільне слово”, головний редактор Іван Ковач, літературно-культурний журнал українських письменників “Наш голос”, головний редактор Ірина Мойсей, журнал для українських дітей “Дзвоник”, головний редактор Микола Корсюк. Газети, журнали та книги ми розповсюджуємо по філіях та організаціях СУР-у. До осердку цих організацій люди можуть приходити і читати їх.

– Розкажіть про стосунки СУР-у з Україною.

– Ми маємо добрі стосунки з Посольством України в Бухаресті зі Генеральним консульством у Сучаві. Ми також маємо тісне транскордонне співробітництво із Закарпаттям та Прикарпаттям. Марамуреська організація СУР має укладений договір із Рахівським райном, із яким ми провадимо численні проекти. Також ми розгортаємо різні транскордонні проекти із Верховинським та Чернівецьким районами. Ми часто запрошуємо гурти та артистів з України, які виступають на міжнародних фестивалях як “Фестиваль колядок та зимових обрядів” та фестиваль “Співжиття” у Сучаві та Банаті. До нас прибули футбольні, волейбольні та баскетбольні команди з України. У свою чергу, спортивна команда з Мараморощини взяла участь у міжнародному конкурсі у Дрогобичі, де посіла перше місце. СУР є членом Світового конгресу українців (СКУ), Європейського конгресу українців (ЄКУ) та Української всесвітньої координаційної ради (УВКР). Українська всесвітня координаційна рада випустила ювілейну медаль “200 років з Дня народження Тараса Шевченка”, медаль, що була вручена найбільш активних нашим членам та редакторам.

– Дякуємо, що ви посприяли в організуванні конкурсу ВСРР “20 років поруч”. Як бачити подальшу співпрацю з українською редакцією ВСРР ?

– Для нас головне, щоб підтримували передачі українською мовою, включно українську передачу ВСРР. На регіональних студіях трьох міст Румунії: Клуж-Напока, Тімішоара та Ясси існують щотижневі радіопередачі українською мовою. Ми навіть боролися, щоб хвилини цих передач збільшилися. Ми маємо намір і надалі підтримувати радіопередачі українською мовою тому, що вони допомагають нам краще спілкуватися із нашими братами і сестрами із України та із іншими українцями.

– Залишилося кілька днів до завершення конкурсу “20 років поруч”, організованого українською редакцією ВСРР. Щоб ви сказали нашим радіослухачам?

– Нехай беруть участь у цьому конкурсі, оскільки ми разом підготували цікаві призи. Це буде цікавий досвід. Також, переможці головного призу, які прибудуть до Румунії, матимуть можливість познайомитися із нашими українцями, які проживають на Мараморощині.

– Дякуємо за інтерв’ю.

З нагоди 20-ої річниці виходу в ефір української передачі служби іномовлення Румунського радіо, яка вперше пролунала в ефірі 25 вересня 1994 року, українська редакція Всесвітньої служби Радіо Румунія організує ювілейний конкурс з призами “20 років поруч”. Союз Українців Румунії, громадська організація, що представляє інтереси етнічних українців, є головним партнером нашого конкурсу. Ми запросили Степана Бучуту, голову СУР-у, розповісти про діяльність цієї організації. Послухайте записане інтерв’ю в осідку СУР-у в Бухаресті.

– Пане Степане Бучута, голова СУР-у, скажіть будь-ласка, коли був заснований СУР, як він організований та як проводить свою діяльність.

– Союз Українців Румунії був заснований після Грудневої Революції 1989 року. 27 грудня 1989 року, Степан Ткачук повідомив, що українці з Бухареста вирішили створити українську організацію під назвою Союз Українців Румунії. До складу цієї громадської організації входили перші її засновники, зокрема українські письменники та працівники редакції газети “Новий вік”, головним редактором якого був Іван Ковач, нинішній головний редактор того ж журналу але під іншою назвою “Вільне слово”. Члени засновники уповноважили письменника Степана Ткачука, щоб оформив законно і представив до суду списки членів засновників та проект статуту нової організації. СУР був зареєстрований у Суді сектора 1 м. Бухареста на основі судового рішення номер 262 від 14 лютого 1990 року. В той період почали вже організуватися українці в різних краях Румунії, на Мараморощині, Буковині, Банаті та в Тульчі. Перша Конференція українців відбулася на Мараморощині, в Сігеті, в якій взяли участь понад 600 делегатів зі всіх сіл та міст, де проживають українці та зрозуміло члени засновники з Бухареста. Дуже детально розповів про це Іван Ковач в газеті Вільне слово”. Потім були проведені крайові конференції у Сучаві, Лугожі й Тульчі. Згідно зі статутом організації почали засновуватися місцеві організації, на чолі яких були місцеві бюро та голови. Місцеві делегати обирали крайовий провід, тобто комітет, на чолі з головою. До крайових організацій входили члени більших повітів. Наприклад, до Марамуреської крайової організації Союзу Українців входили члени з Марамуреського, Бістріцького повітів і т.д, до Буковинської крайової організації входили члени повітів Ботошани та Ясси, до Банатської крайовой організації з центром у Лугожі входили члени з повітів Арад, Карашсеверін, Тіміш, Орадя, Гунедоара. До крайової організації з Тульчі входили члени з Тульчанського, Галацького, Констанцького повітів. До Бухареської організації залучилися українці із Брашову. Опісля було ухвалено в статуті, щоб були створені повітові філії СУР-у. Нині існують 11 філій СУР: в Араді, Бухаресті, Ботошанах, Карашсеверіні, Клужі, Яссах, Галаці, Мараморощині, Сату Маре, Сучаві, Тіміші та Тульчі. СУР є організацією етнічного профілю, неурядова, неприбуткова із статусом юридичної особи, отриманим на основі закону номер 246/2005, з повною автономією (стаття н-р 2). Основна мета СУР-у полягає у захисті і утвердження етнічної мовної, культурної і релігійної ідентичності осіб, що належать до української національної меншини.

– Розкажіть про культурну діяльність СУР-у.

– СУР розгортає масштабну культурну діяльність. Кожного року повітові філії складають план культурної діяльність, який є схвалений радою СУР і опублікований в наших журналах. На основі цього плану та інших програм, президія СУР складає фінансовий бюджет, який надсилає Уряду Румунії та на основі якого уряд складає бюджет для нашої організації на наступний рік, тому що сама організація фінансово не може підтримуватися. Кожного року Уряд Румунії виділяє СУР-у певну суму грошей, як до речі й іншим 18 національним меншина представлених в Парламенті Румунії. Щодо плану культурних подій та проектів СУР-у хочу згадати, що тільки цього року були заплановані біля 100 подій, з яких більш дві третини вже були проведені. Треба згадати кілька найголовніших та наймасштабніших культурних подій, які розгортаються впродовж року. На початку року, з нагоди зимових свят, між Різдвом та Новим роком за старим стилем, у січні у місті Сігету Мармацієй Марамуреського повіту, організується “Фестиваль колядок, зимових обрядів та звичаїв українців”. У лютому відзначаємо “День рідної мови”. У березі відзначаємо “Міжнародний жіночий день” під назвою Роль українських жінок у збереженні національної ідентичності“. Цього року і наступного року організуємо різні культурні заходи із нагоди 200-річчя від дня народження національного поета Тараса Шевченка. У квітні і червні відбувається “Конкурс декламування української поезії”, повітовий та національний етап. У цей період проходять зустрічі з письменниками українського походження та презентації книг, виданих СУР-ом. У червні відзначаємо Міжнародний день дитини“ коли організуються конкурси поезії, музики і танцю. У червні, за звичай, у Сучавському повіті проходить Міжетнічний фестиваль Співжиття“, цього року відбувся ювілейний 20-й випуск. Організуються також футбольні турніри для української молоді у Тіміському, Марамуреському, Сучавському та Ботошанському повітах. Цього року з нагоди 200-річчя від дня народження Тараса Шевченка ми організували екскурсії до Києва та Канева для українців зі всіх повітів Румунії. Влітку у місті Тульча відбулась презентація документального фільму “Задунайська Січ” за участю гостей з Києва, на чолі з письменником, українським діячем та Героєм України Іваном Драчем. Фільм був знятий відомим українським режисером Валентином Сперкачем. У Великому Бичкові Марамуреського повіту відбувся “Міжетнічний фестиваль пісні і танців”, а у Бухаресті “Літературно-художній вечір”. У інших місцевостях країни, де проживають українців, мали місце також різні культурно-виховні події. Активну роль у збереженні культурної ідентичності відіграють українські вокальні й танцювальні гуртки з різних регіонів, які виступають на фестивалях, виставках, концертах та інших культурних заходах.

– Нам відомо, що СУР підтримує вивчення української рідної мови. Наведіть, будь-ласка, кілька прикладів.

– Комітет навчання та виховання СУР-у різними способами підтримує та заохочує нашу молодь вивчати українську мову і навіть їхніх батьків, які бажають удосконалити свої знання. Наприклад у Тульчі та Бая-Маре при СУР ми організуємо курси з вивчання української мови як для дітей, так і для родичів. На Мараморощині у всіх школах, де навчаються українці, викладається українська мова як предмет, а у місті Сігет діє український ліцей імені Тарса Шевченка, де майже всі предмети викладаються на українській мові. У Сереті та Лугожі діють українські класи. У Бухаресті, Сучаві та Клужі діють секції української мови та літератури. Для підтримки української мови ми видали та навіть перевидали зошити для І і II класів, як посібники для вивчання української мови, автор яких є радник у Міністерстві освіти Румунії Елвіра Кодря. Ми також видали посібник української мови для IX-го класу, автор якого є вчитель Іван Кідещук з Негостини. Кожного року ми фінансово допомагаємо в організуванні різних конкурсів та олімпіади з української мови та літератури. З цієї нагоди ми даруємо учням книжки видані СУР, грошові нагороди, а також забезпечуємо їм транспорт, харчування та організуємо різні екскурсії для учасників і переможців.

– Вже добре відомий той факт, що школа та церква відіграють велику роль у збереженні української рідної мови. Розкажіть про внесок СУР-у в релігійне життя української меншин Румунії.

– У Сігеті діє Український православний вікаріат, з яким ми дуже добре співробітничаємо. Ми дуже раді, що на Мараморощині збереглися церкви, у яких проводиться богослужіння українською мовою. І у Банатах є декілька українських парафій. На Буковині, українську мову можна чути зокрема у греко-католицьких церквах. Існує і Український греко-католицький вікаріат. Але треба уточнити, що на Буковині діють також кілька українських православних церков, як наприклад українська православна церква святих апостолів Петра і Павла у місті Сучава. Ми підтримує фінансово різні релігійні заходи, які організують ці церкви. Коли я був депутатом, я добився грошей від Міністерства культури і культів для церкви із Сучави.

– Розкажіть про видавничу діяльність СУР.

Ми стараємося публікувати всі твори наших українських письменників. Було видано 16 творів в 2013 році та 7 цього року. Також, СУР видає часописи “Український вісник”, головний редактор Михайло Михайлюк, “Curierul ucrainean” (румунською мовою) головний редактор Іван Робчук, “Вільне слово”, головний редактор Іван Ковач, літературно-культурний журнал українських письменників “Наш голос”, головний редактор Ірина Мойсей, журнал для українських дітей “Дзвоник”, головний редактор Микола Корсюк. Газети, журнали та книги ми розповсюджуємо по філіях та організаціях СУР-у. До осердку цих організацій люди можуть приходити і читати їх.

– Розкажіть про стосунки СУР-у з Україною.

– Ми маємо добрі стосунки з Посольством України в Бухаресті зі Генеральним консульством у Сучаві. Ми також маємо тісне транскордонне співробітництво із Закарпаттям та Прикарпаттям. Марамуреська організація СУР має укладений договір із Рахівським райном, із яким ми провадимо численні проекти. Також ми розгортаємо різні транскордонні проекти із Верховинським та Чернівецьким районами. Ми часто запрошуємо гурти та артистів з України, які виступають на міжнародних фестивалях як “Фестиваль колядок та зимових обрядів” та фестиваль “Співжиття” у Сучаві та Банаті. До нас прибули футбольні, волейбольні та баскетбольні команди з України. У свою чергу, спортивна команда з Мараморощини взяла участь у міжнародному конкурсі у Дрогобичі, де посіла перше місце. СУР є членом Світового конгресу українців (СКУ), Європейського конгресу українців (ЄКУ) та Української всесвітньої координаційної ради (УВКР). Українська всесвітня координаційна рада випустила ювілейну медаль “200 років з Дня народження Тараса Шевченка”, медаль, що була вручена найбільш активних нашим членам та редакторам.

– Дякуємо, що ви посприяли в організуванні конкурсу ВСРР “20 років поруч”. Як бачити подальшу співпрацю з українською редакцією ВСРР ?

– Для нас головне, щоб підтримували передачі українською мовою, включно українську передачу ВСРР. На регіональних студіях трьох міст Румунії: Клуж-Напока, Тімішоара та Ясси існують щотижневі радіопередачі українською мовою. Ми навіть боролися, щоб хвилини цих передач збільшилися. Ми маємо намір і надалі підтримувати радіопередачі українською мовою тому, що вони допомагають нам краще спілкуватися із нашими братами і сестрами із України та із іншими українцями.

– Залишилося кілька днів до завершення конкурсу “20 років поруч”, організованого українською редакцією ВСРР. Щоб ви сказали нашим радіослухачам?

– Нехай беруть участь у цьому конкурсі, оскільки ми разом підготували цікаві призи. Це буде цікавий досвід. Також, переможці головного призу, які прибудуть до Румунії, матимуть можливість познайомитися із нашими українцями, які проживають на Мараморощині.

– Дякуємо за інтерв’ю.

У приміщенні Союзу Українців Румунії був проведений нещодавно художньо-літературний вечір, якого ініціювала Бухарестська філія СУР-у, очолена Ярославою Колотило, радник у Міністерстві культури. З цієї нагоди були представлені нові книги українських письменників, видані Союзом Українців Румунії в 2013 та 2014 роках.

Художньо-літературний вечір об’єднав українських письменників, журналістів, акторів та численну публіку. Почесними гостями були бухарестські українські письменники Михайло Михайлюк, Іван Ковач, Михайло Трайста, голова СУР-у Степан Бучута та посол України в Румунії Теофіл Бауер. Ірина Мойсей, головний редактор журналу “Наш голос” прочитала своє оповідання “Чарівні гриби”, Вірджінія Ткачук, дружина відомого письменника Степана Ткачука, прочитала кілька з його творів, румунський письменник Крістіан Васіліке прочитав власні вірші, а актриса Дойна Гіцеску – вірші у перекладі румунською мовою. Отець Іван Лупшак та дякон Степан Лупшак провели панахиду до вшанування пам’яті українських письменників Румунії, які відійшли у вічність.

Степан Бучута з цієї нагоди презентував свою першу збірку “Словом і ділом”, про яку редактор Михайло Михайлюк сказав, що: “Слово вимовлене губиться, забувається, а писане залишається, і з часом стає документом.” Ця книга містить виступи Степана Бучити на міжнародних українських форумах, на культурних заходах та його статті, які появилися в українських газетах. Про цю книгу ми докладно розповіли у наших передачах.

Михайло Михайлюк – видатний прозаїк, поет, журналіст, літературний критик, перекладач, член спілки письменників Румунії та України, головний редактор газети “Український вісник” представив свою двадцяту книгу “Заглухлий дзвін”. В його творчому доробку два романи – “Не вір крику нічного птаха” і “Міст без поруччя”, – три збірки короткої прози “Біле-пребіле поле”, “Криниця під каменем” “Синій смуток фіордів” — книжка літературних есе “Слово про слово”, – збірник публіцистики “45 років з українським пером” та дві збірки віршів для дітей. “Людина, яка старіє починає пригадувати найкращі моменти життя рідних, знайомих, земляків, і тоді, я з тих моїх спогадів написав книжку “Заглухлий дзвін” — ствердив Михайло Михайлюк.

Далі пропонуємо ваші увазі уривок з цього оповідання: “Кілька років тому, поза церквою, біля заднього мура руснацького православного цвинтаря, де не було гробів і де старезні ялиці давно вже зрубані, збудували трапезну для поминальних обідів за небіжчиків. Бо чому б гроші мали поповнювати мошонку кормачів, а не текти у церковну касу? У трапезній поставили столи, купили посуд. Водночас тут влаштували і невелику трупарню, де у труні лежали б небіжчики перед тим як їх віддадуть святій землі. Подумали церковні чини поставити у вежі трапезні і дзвін. Чому б ходити до старої дзвіниці, що стоїть перед церквою біля дороги, коли його можна мати під рукою?”

Іван Ковач, головний редактор газети “Вільне слово”, член Спілки письменників Румунії і Національної спілки письменників України, видавець і редактор багатьох книг, кореспондент Радіо “Свобода” (Вільна Європа), Національного інформагентства “Укрінформ” та Радіо Україна, колишній радник Міністерства освіти представив на літературному вечорі свою нову збірку поезій “Де корінь, де поверхня”, яку присвячує своєму дідусеві Андрію Ковачу. Пан Іван Ковач є поетом та прозаїком, на рахунку якого багато збірок поезій, між якими: “Рівнодення”, Зав’язь”, “Диво”, “Остаточні світанки”, “Заборговані ранки”, “Потойбіч рубінових небес” та прозові книги: ”Явір, що в полі одинокий”, “Чуга”, літературно критичні статті будучи зібрані у книзі “Сміються плачуть солов’ї”. Особливо цікавими для аудиторії були прочитані автором поезії, серед яких поезія “ Там моя рідненька Чуга, то радіє то ридає”:

“Стоголосить Чуга рідна

у вечірнім небокраї,

де отари, де череди

у травневому розмаї.

Вона скине свою втому

там, де дідові черешні,

й світ покине, і полине,

де земля в житах небесних.

Там, де пісня, де сопілка

плаче, стогне, розквітає,

там моя рідненька Чуга

то радіє, то ридає…”

Український письменник та журналіст Михайло Трайста, голова Культурно-християнського товариства імені Тараса Шевченка, який написав понад 10 книг як українською, так румунською мовами, з-поміж яких нагадуємо збірку поезії – “Симфонія шовкових трав”, коротку прозу – “Гуцульська душа” та збірку гумористок – “Не вір очам своїм” розказав про свою нову книжку “Чесні жони”. Ця книга, мотто якої є “Лиш сміятись значить жить, смійтесь на здоров’я!, присвячена “світлій пам’яті вуйка Феріщака, баби Гафічки та інших…”

Далі запрошуємо вас послухати уривок з гумористичного оповідання “Міст, протесія та вуйко Феріщак”, прочитаного автором: “Вуйко Феріщак не знаходив собі місце з радощі, йому здавалося, що тепер дяк Бав’яний одно ніщо у порівнянні з ним.

– Міха, у тебе голос, як у того ангела. Коли закричиш на кози, то чути яж до Нижняники, – похвалив його старий дяк Буранюк.

– А бідний Петро Бав’яний мимрить та мимрить собі під носом, а бозна чи і сам чує, що мимрить, горе дуще від такого дяка!. От бач, Михайле, доведеться тобі керувати протесією, бо я вже не в силі, а іншого…

– Та нашто іншого?! — скрикнув вуйко Феріщак.”

За словами організаторів, основним завданням літературного вечора було відродження інтересу до української літератури та її популяризація. Пані Ярослава Колотило: “Мені приємно було організувати такий вечір – зустріч письменників з читачами, тому що з цієї нагоди ми змогли виявити діяльність наших письменників, які живуть в Бухаресті та нашу діяльність у галузі журналістики. Сьогодні нам вдалося, провести гарний, теплий вечір. Приємно було, що до нас прибув і посол України, був також присутній голова СуР-у Степан Бучута, який представив свою книгу “Словом і ділом”. Цей вечір був одним з найкращих вечорів організованих Бухарестською філією СУР-у.”

Поділився своїми враженнями щодо проведеного художньо-літературного вечора і посол України у Румунії Теофіл Бауер: “Враження саме позитивне, тому що мені приємно було бути в колі людей, які сьогодні дбайливо і шанобливо ставляться до своїх культурних, історичних традицій, і це приємно мені як представнику України тут в Румунії, констатувати, що це відбувається також і завдяки підтримці, яку здійснює румунський уряд, румунська держава нашій меншині, яка тут мешкає. Мені приємно, що такі люди як голова СуР-у Степан Бучута, Ярослава Колотило, які зуміли організувати навколо себе людей, які сьогодні на досить високому фаховому рівні продемонстрували свої мистецькі твори, які я сьогодні почув вперше. Я переконаний, що ми після того, як розберемося зі своїми зовнішніми викликами, ми обовязково візьмемося за розбудову відносин на рівні держави з нашими етнічними етносами, які проживають за її межами. І я переконаний, що з часом ці книжки, які ми тут сьогодні побачили їх будуть читати в Україні, а Посольство буде все робити для того, щоб ці книги потрапили до наших бібліотек в Україні, і щоб читачі мали можливість долучитися до творчості наших людей, які сьогодні презентували нам прекрасні твори свої. Є сьогодні бажання в Україні провести зустрічі між письменниками з Румунії та України. Посольство може виступити посередником організації таких зустрічей і до вас звертаюся як до журналістів також підтримувати таку ідею і започаткувати цю добру традицію, яка дала б можливість нам надати нового імпульсу не тільки творчого, а й у розвитку двосторонніх відносин між нашими державами, бо саме діаспора, саме національні меншини, я б сказав є тим локомотивом, який сьогодні формує нинішній стан і в дипломатії і двосторонніх відносинах на міжнародному рівні.”

Степан Бучута розповів про те, як допомагає СУР письменникам проявляти себе: “Головне те, що українці мають своїх письменників. У Румунії є понад 30 письменників українського походження, які видають свої книги. СУР допомагає їм друкувати свої книги. Ми можемо популяризувати на цілей світ для української діаспори та України твори наших письменників. Ми заохочуємо молодих письменників, оплачуємо їх статті. На жаль, є замало студентів, які вивчають українську мову, але думаю, що після того, як Україна вступить в ЄС, відкриються кордони і наші українці зрозуміють, що добре вивчати українську мову.”

У свою чергу, священик Іван Лупшак ствердив, що: ”Я дуже радий, що був запрошений на цей прекрасний вечір. Тут я мав можливість зустрінутися з письменниками, які представили свою діяльність та свої нові книги. Приємно, що люди мали нагоду поспілкуватися з письменниками а також між собою. Насправді був святковий духовний вечір.”

На закінчення культурної події письменники подарували присутнім свої книги. Також учасники вечора мали нагоду бачити і взяти додому книги інших українських авторів.

На завершення нашої рубрики “Українці в Румунії”, запрошуємо вас взяти участь в ювілейному конкурсі з призами “20 років поруч”. Крім головного призу конкурсу: ТИЖНЕВА ПОЇЗДКА НА ДВОХ ДО РУМУНІЇ, 20 кишенькових радіоприймачів, кілька кишенькових фотоапаратів, будуть й нові книги українських письменників, видані Союзом Українців Румунії, що є головним партнером ювілейного конкурсу.

Нещодавно вийшла друком у бухарестському видавництві “РЧР Едиторіал” книга “Словом і ділом“ голови Союзу Українців Румунії Степана Бучути, в якій зібрані його виступи на міжнародних українських форумах де він представляв українську громаду з Румунії, на з’іздах СУР-у та на важливих культурних заходах. У другій частині книги зібрано його статті, які були надруковані упродовж часу в українських газетах. Запошуємо вас послухати інтервю з паном Степаном Бучутою на цю тему.

– Шановний пане Степане Бучута, будь-ласка, розкажіть коротенько про себе.

– Я народився 23 жовтня 1944 року в селі Русь-Поляни, що на Мараморощині в українській сім’ї Штефана та Іляни Бучути. Початкову школу та семирічку закінчив у рідному селі, а в 1958 році вступив до українського ліцею в Сігетi. Після його закінчення в 1962 році пішов до війська, а опісля 1964 року вступив до бухарестської Вищої технічної школи радіо-телебачення. З 1967 року працював техніком-електроніком у ремісник коопераціях та на заводі “Електроніка”. Після закінчення Вищого інститут в Бая Маре я був призначений завідуючим технічних представництв бухарестського заводу “Електроніка” в шістьох повітах. У 1996 році я був обраний головою Марамороської філії СУР-у. У період 1996-2000 років був радником від СУР-у у Марамороській Повітовій Раді. Працював у електроніці до 2004 року, коли підприємство було приватизоване, а потім закрити. Від 2004 року я перейшов працювати редактором в редакції “Українського вісника” румунською мовою. З 2005 року, після смерті бувшого голови СУР-у Степана Ткачука, я обіймав посаду голови цієї організації та став депутатом у Парламенті Румунії до 2012 року. На останньому зїзді мене було обрано головою СУР-у від 2011 до 2015 року. В 2008 році закінчив факультет права Бухарестського екологічного факультету, а у 2011 році закінчив мастер в галузі “Адміністративне право та статус юридичного публічного функціонера”. Одружився 1969 року з Валерією Петруц, з якою маємо двоє дітей: Кріну Валерію та Штефана Крістіана і трьох внучків. Ось така моя коротенька біографія.

— Розкажіть, будь ласка, як виникла ідея написати книгу “Словом і ділом”.

– Я брав участь у багатьох нарадах, симпозіумах з численними звітами, яких я надрукував в українських газетах та в румунських газетах, які виходили на Мараморощині. Я подумав зібрати всі мої доповіді українською мовою в одну книгу, щоби залишилось це історії українців.

– Розкажіть коротенько про зміст Вашої книги.

– Книга надрукована в бухарестському Видавництві РЧР Едиторіал 2013 року, редактор – Михайло Михайлюк, техноредактор – Тереза Шендрою, а обкладинку зробила Ірина Мойсей. Книга має 378 сторінок, з яких 337 написані текстом, а на 39 сторінках є фотографії, які свідчать про різні зустрічі з державними та міжнародними поважними посадовцями, сімейні фотографії. Ця книга – документ, як пише редактор Михайло Михайлюк у передмові: “Слово вимовлене, яким вагомим не було б воно, губиться в ефірі, забувається, а писане залишається і часом стає документом, ціним джерелом для дослідників певного історичного моменту, епохи, явища.“ У книзі зібрані мої виступи на міжнародних українських форумах де я представляв українську громаду, знайомив світове українське товариство із змаганнями СУР-у за збереження ідентичності, мови, культури, звичаїв, всіх духовних надбань українців Румунії. Поміщено в книзі також виступи на зїздах СуР-у, на важливих культурних дійствах у зонах компактного проживання українців. У другій частині книги “ Словом і ділом” зібрано публіцистику переважно того періоду коли я очолював Марамуреську філію СуР-у на сторінках “Українського вісника” а також “Вільного слова”. Я також друкував статті про охорону природи, заснування заповідників у Карпатському регіоні в рамках транскордонного співробітництва, насамперед із Україною.

– Чому Ви обрали цей заголовок ?

– Всі матеріали, що увійшли до книги мають документально-пізнавальну цінність, висвітлюючи ту чи іншу сторінку життя української громади Румуні. Можна сказати, що вперше було слово, а потім діло. У цій книзі, я хочу доказати, що я не тільки зобов’язався словом, але у якості депутата та голови СУР-у я дотримався своїх обіцянок ділом.

– Кому адресується книга?

– Моя книга вийшла у світ завдяки підтримки з боку редакторів наших часописів, які мені радили, щоб я зібрав свої статті, які б були документом для всіх тих, хто зацікавлений знати про історію упродовж останніх 20 років існування СУР-у. Книга присвячена всім тим українцям, які були першими засновниками нашої організації, окремі з них завчасно покинули нас, але залишили нам свої твори, свою працю.

– Прочитайте, будь-ласка, найулюбленіший уривок з Вашої книги.

– “День Рахова”. Міський голова Ярослав Думин надіслав мені запрошення взяти участь у заходах з нагоди 563 річниці заснування чудового і славного міста Рахова, що на Закарпатті в Україні. Це місто для мене є другим улюбленим поселенням після мого рідного села. Ще перший раз, коли я його відвідав 1997 року, воно мене зачарувало, і я відчувався тоді там, немов у моїм ріднім селі Русь-Поляни, що на Мараморощині. Подібні гори, які оточують місто Рахів, а ще Тиса, яка перетинає його, немов річка Рускова, моє рідне село. То я там відчуваюся, як вдома. Щось мені там шепоче, що колись мої прадіди там проживали, чи з мого села вони туди переселилися, тому що моє село документально доказує своє заснування ще 1353 року.

– Чи маєте намір написати й інші книги?

– Маю намір написати книгу і на румунській мові, яка б містила мої статті на румунські мові, щоб знали і румуни про діяльність СУР-у. Але хочу уточнити, що це не моя перша книга, я співпрацював над базою даних про тварини, рослини тощо для створення Біосферного заповідника Гори Мараморощини. Книга вийшла друком 2000 року.

– Дякую за інтерв’ю та бажаю Вам успіху та натхнення й якомога більше книг, щоб Ви написали.

– Дякую.

У місті Сігету-Мармацієй Марамуреського повіту Румунії, 13-14 червня, відбувся VIII-й Національний конкурс декламування української поезії, організований Союзом українців Румунії, в якому взяли участь понад 60 учнів української національності з повітів Марамуреш, Ботошань, Сучава, Тіміш, Караш-Северін, Арад та Сату-Маре.

13 червня, на урочистому відкритті Національного конкурсу декламування української поезії були присутні, серед інших, та виступили з промовами голова СуР-у Штефан Бучута, перший заступник голови СуР-у Мирослав Петрецький, Генеральний консул України в Сучаві Василь Боєчко, інспектор з української мови Міністерства виховання, науки, молоді та спорту Румунії Ельвіра Кодря, головний редактор видання СУР “Український вісник” Іван Робчук, представники Префектури та Шкільного інспекторату повіту Марамуреш, а також мерії міста Сігету-Мармацієй.

14 червня в рамках проведення конкурсу, учні I-XII класів продемонстрували свої декламаторські вміння та знання української класичної і сучасної поезії. Ми запросили головного редактора журналу “Український вісник” Івана Робчука, який був головою журі розповісти про вимоги конкурсу: “Конкурс був організований за регламентом розробленим СуР-ом. Мета конкурсу є прищепите дітям любов до української мови, літератури та культури. Діти декламували зокрема вірші з творчості Тараса Шевченка, маючи на увазі той факт, що це рік Великого Кобзаря. Ці вірші були декламовані на основі певних критеріїв. Ці вимоги були наступними: вміння читати виразно українською літературною мовою без впливу діалектних особливостей, дикція повинна бути коректною, приємною, вимовлення – артистичним, правильне ставлення наголосу та, не востаннє, щоб діти були одягнуті в українських народних костюмах. Інший критерій полягав у прочитанні коротенького тексту з двох-трьох речень на перший погляд та його інтерпретації, щоб комісія переконалася чи учень зрозумів зміст прочитаного. Тексти були обрані з книг виданих українськими письменниками з Румунії, йде мова про сучасні повісті та вірші. Діти дотримуються цих вимог, які їм вже добре відомі. Цьогорічний конкурс, порівняно з минулорічними конкурсами, я б сказав, що пройшов на більш високому рівні. Діти знають, що після конкурсу отримують премії у грошах і книгах, дипломах і стараються представити себе якнайкраще.”

Учителька української мови з Вишавської Долини Марамуреського повіту Лідія Співалюк може пишатися дуже добрими результатами своїх учнів на олімпіадах та конкурсах. Ми запитали її як заохочує дітей вивчати українську мову: “Наші діточки ще з дитячого садка засвоюють собі літературну українську мову, тому що вони вдома розмовляють діалектом, а далі добрі наші вчителі засаджують у їх серцях любов до рідної материнської мови. Коли вони поступають до п’ятого класу вже добре приготовлені, вони правильно читають, правильно висловлюються і це завдяки і тому факту, що діалект нашого села Вишавська Долина близький до літературної мови. Протягом років я приготовляю їх до олімпіади з української мови і літератури та різних конкурсів, в тому числі до конкурсу декламування української поезії. Діти отримують дуже добрі результати. Правда, ця праця не легка, тому що треба працювати з ними і поза шкільними уроками. Так само й на уроках історії та традиції української меншини, я говорю їм про наші звичаї й традиції та прошу їх вивчати українські пісні, наші коломейки, зберігати наші звичаї, чи то весільні, різдвяні або великодні. Я даю сама себе приклад а також інших учнів, які поступили у наш український ліцей імені Тараса Шевченка в місті Сігет, та стали одні з них вчителями української мови, а інші спеціалісти у різних галузях. Я їм кажу, що мають нагоду вивчати українську мову далі на факультетах і стати добрими фахівцями. Для мене це період коли, як той садівник, збираю мої плоди, які приносять мені дуже великі душевні задоволення. “

Гордістю пані вчительки Лідії Співалюк є й учениця восьмого класу Світлана Онужик, яка отримала першу премію на Національному конкурсі декламування поезії. Ми запросили її висловити свої враження у зв’язку з конкурсом: “Я взяла участь у цьому конкурсі, тому що я дуже люблю українську мову. Мої враження дуже приємні, незабутні. Ми були оцінені за декламування вірша, за читання тексту на перший погляд та за представлення національного костюму. Ми мали нагоду передати красу, милозвучність нашої рідної мови та проявити себе.“ Далі Світлана Онужик продекламує вірш “Вередлива дівчина” Леоніда Глібова, з яким вона представилася на конкурсі й зачарувала журі та присутню публіку.

У ході урочистого заходу відбулася також коротка презентація книги Штефана Бучути “І словом і ділом”. За підсумками Національного конкурсу переможцям та учасникам було вручено премії від Союзу українців Румунії та від Генерального консульства у місті Сучава. Наприкінці Національного конкурсу читців української поезії відбувся святковий концерт, виступали хор “Роняські голоси” та дитячий танцювальний гурт “Соколята” з Верхньої Рівни.

Сучавська філія СУР-у, за сприяння Повітового управління з питань спорту і молоді, Спортивного клубу “Аріадна” та Культурного центру “Буковина”, організувала у своєму приміщенні захід, присвячений Міжнародному Дню захисту дітей, під назвою “Діти без сліз”. У рамках цієї події відбувся конкурс дитячого малюнку, шаховий турнір та конкурс музичного виконання.

Учителька української мови з місцевості Негостина Діяна Фрасенюк, яка була присутня зі своїми учнями на цьому святі, поділилася своїми думками: “У цьому заході взяли участь понад 130 українських діточок зі всіх шкіл, де викладається українська мова як рідна мова зі своїми вчителями, а також діти із садочків. Як зазвичай, на заходах організованих сучавською філією СУР-у, і на цей раз був присутній Генеральний консул України у місті Сучава Василь Боєчко, який привітав дітей і дав їм різні подарунки. Метою цього заходу було заохочення дітей до навчання української рідної мови. Також, діти мали нагоду показати свої таланти та весело провести час. Конкурс мав три розділи. Перший розділ – дитячого малюнку – був організований для маленьких дітей. Координатор цього розділу вчитель та художник Джордже Робчук спонукав дітей малювати те, що вони бажають. “Зробімо цю подію святом великої радості!” — додав він. Теж у цьому розділі виявила свою майстерність з розпису писанок Елена Торак. Другий розділ — шаховий турнір — для дітей IV-VIII класів, координований вчителем Міхаєм Пинзару від спортивного клубу “Аріадна”. Третій розділ — музичне виконання — адресувався всім дітям. Координатором цього заходу був керівник ансамблю “Козачок”. Як відомо, на кожному конкурсі є переможці і переможені. На нашому конкурсі з нагоди Міжнародного дня захисту дітей, всі діти стали переможцями і кожна дитина отримала диплом, солодкі призи та подарунки. Діти почували себе дуже добре: спілкувалися, розважалися, танцювали та співали. Наприкінці було проведено святковий концерт та дискотеку. Я хочу привітати і подякувати організаторам, зокрема Сучавській філії СуР-у та всім тим, хто посприяв проведенню цього гарного заходу.”

У своєму виступі на урочистому відкритті заходів, присвячених Міжнародному дню захисту дітей, під назвою “Діти без сліз”, голова Сучавської філії СуР-у Борис Петрашук сказав, що діти українців з Румунії, які взяли участь у цьому конкурсі, закликають усі причетні сторони до мирного вирішення ситуації в Україні.

У свою чергу, Генеральний консул України у Сучаві Василь Боєчко привітав дітей та організаторів, стверджуючи, що через присутність великої кількості дітей-учасників у конкурсі приміщення Союзу українців у Сучаві стало цього дня справжнім “Палацом українських дітей”.

Фотодобірка в газеті Моніторул де Сучава